Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Пій VI лат Pius PP VI в миру Анджело Онофріо Мелькіоре Натале Джованні Антоніо граф Браскі італ Angelo Onofrio Melchiore

Пій VI

Пій VI

Пій VI (лат. Pius PP. VI; в миру Анджело Онофріо Мелькіоре Натале Джованні Антоніо, граф Браскі, італ. Angelo Onofrio Melchiore Natale Giovanni Antonio Braschi; 27 грудня 1717, Чезена, Папська держава — 29 серпня 1799, Валанс, Перша французька респуліка) — 250-й папа римський з 15 лютого 1775 по 29 серпня 1799.

Пій VI
(Pius PP. VI)
image
image
Папа Римський
15 лютого 1775 — 29 серпня 1799
Попередник: Климент XIV
Наступник: Пій VII
Ім'я при народженні: італ. Giovanni Angelo Braschi
Дата народження: 25 грудня 1717(1717-12-25)[1][2][…]
Місце народження: Чезена, Папська держава
Дата смерті: 29 серпня 1799(1799-08-29)[1][2][…] (81 рік)
Місце смерті: Валанс, Перша французька республіка
Поховання: Гроти Ватикану
Громадянство: Папська держава
Релігія: католицька церква[5]
Освіта: Феррарський університет
Інтронізація: 22 лютого 1775
У миру: Анджело Онофріо Мелькіоре Натале Джованні Антоніо Браскі
image Медіафайли у Вікісховищі

Життя

Анджело Онофріо Мелькіоре Натале Джованні Антоніо, граф Браскі (в повсякденному житті відомий за скороченим варіантом імені — Джананджело або Джованні Анджеліко Браскі) народився 27 грудня 1717 року в Чезені, що входила на той час до складу Папської держави, в збіднілій, проте шляхетній родині. Його батьками були граф Марко Ауреліо Томмазо Браскі та графиня Анна Тереза Банді. Він був найстаршим з восьми дітей в родині, окрім нього були ще молодші брати і сестри: Феліче Сільвестро, Джулія Франческа, Корнеліо Франческо, Марія Олімпія (стала монахинею), Анна Марія Костанца, Джузеппе Луїджі та Марія Лючія Марґеріта.

Вивчав класичну античність та право в єзуїтській колегії у Чезені, де отримав у досить молодому віці (мав лише 17 років) в 1734 році вчену ступінь доктора utroque iure (обох прав). Потім навчався в університеті Флоренції. Після навчання працював секретарем у кардинала , з 1753 року — приватний секретар Папи Бенедикта XIV, котрий нагородив його саном каноніка Собору Святого Петра. В той час отримав пропозицію перейти в духовний стан, проте відмовився, оскільки до цього був нетривалий час одруженим. Проте, коли його колишня дружина сама прийняла чернецтво, він також прийняв священницький сан у 1758 році. Згодом був секретарем кардинала (брата Папи Климента XIII), з 1766 року — генеральний скарбник Апостольської палати (фактично скарбник Папи Климента XIII). 26 квітня 1773 року Папа Климент XIV призначив його кардиналом, з 15 травня 1773 року — з титулярним престолом у церкві Сант Онофріо в Римі.

Понтифікат

Обраний конклавом 15 лютого 1775 року після 174 днів засідання. Після вступу на трон Святого Петра Пій VI, всупереч забороні Інокентія XII, призначив кардиналами своїх непотів (близьких родичів) — дядька (29.05.1775) та брата (18.12.1786). Брат папи був проголошений князем Немі. Для свого непота папа збудував у центрі Риму, на п'яцца Навона, розкішний палац Браскі. Релігійна діяльність папи зводилася головним чином до організації чергових святкувань Ювілейного року: у 1775, 1782, 1790 і 1792. Розпуск ордена єзуїтів згубно відбився на папській адміністрації, особливо на місіонерських територіях. У 1784 році папа призначив колишнього єзуїта Джона Керолла першим єпископом у Сполучених Штатах. Принцип відокремлення церкви від держави, проголошений в американській конституції з 1787 року, дозволив католицизму вільно розвиватися в країні, де більшість населення становили протестанти.

У Європі важкою проблемою для папства було поширення етатизму і янсенізму в таких католицьких країнах як Франція та Австрія. Поширенню ідей Фебронія, засуджених Климентом XIII, сприяв імператор Йосип II, монарх Австрії. Він вважав себе відповідальним за долю католицизму на території своєї держави і абсолютно не прислухався до думки апостольської столиці. Пій VI вирішив особисто поїхати до Відня, щоб підняти там авторитет римського єпископа. Імператор прийняв його з почестями, але не відмовився від своїх реформ. У 1786 році в тосканському місті Пістоя відбувся синод, скликаний єпископом Річчі, прихильником ідей іосифізму і янсенізму. Синод прийняв багато рішень реформаторського характеру, які папа засудив у 1794 році головним чином з тієї причини, що єпископ діяв самовільно, без згоди апостольської столиці. За часів Пія VI відбувся останній поділ Польщі. У цій справі папство 20 років дотримувалося нестійкої і невпевненої політики. У 1791 році Пій VI визнав конституцію 3 травня, але з умовою, що права католицької церкви в Польщі не будуть порушені. У 1795 році папа засудив повстання під проводом Тадеуша Костюшка, а в 1796 році ліквідував нунціатуру у Варшаві.

У 1784 році Папа Пій VI також дозволив перенести мощі римського мученика Святого Парфенія (пом. у 304 році) з Відня до Жовкви (на Львівщині), де вони зберігаються і до цього часу.

29 березня 1790 року Пій VI зібрав кардиналів, щоб обговорити положення у Франції після початку революції. Тоді не було прийнято ніякого рішення. У 1791 році папа засудив зміст революційних декретів. У 1796 році переможний похід Наполеона в Італію розвіяв надії апостольської столиці на допомогу Бурбонів та Австрії. Толентінський трактат (1797) підчинив папську державу владі французької Директорії. Двома роками пізніше за наказом Наполеона генерал Бертьє вивіз Пія VI у Сієну, а потім у фортецю Валанс на Роні, де папа влітку 1799 року і помер. Наступний папа Пій VII перевіз прах Пія VI і поховав його в ґротах Собору Святого Петра.

Примітки

  1. autori vari Enciclopedia dei Papi — 2000.
    d:Track:Q2818964d:Track:Q3725036
  2. Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  3. Енциклопедія Брокгауз
    d:Track:Q237227
  4. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  5. Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
    d:Track:Q30d:Track:Q3892772

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Pij VI lat Pius PP VI v miru Andzhelo Onofrio Melkiore Natale Dzhovanni Antonio graf Braski ital Angelo Onofrio Melchiore Natale Giovanni Antonio Braschi 27 grudnya 1717 Chezena Papska derzhava 29 serpnya 1799 Valans Persha francuzka respulika 250 j papa rimskij z 15 lyutogo 1775 po 29 serpnya 1799 Pij VI Pius PP VI Papa Rimskij 15 lyutogo 1775 29 serpnya 1799 Poperednik Kliment XIV Nastupnik Pij VII Im ya pri narodzhenni ital Giovanni Angelo BraschiData narodzhennya 25 grudnya 1717 1717 12 25 1 2 Misce narodzhennya Chezena Papska derzhavaData smerti 29 serpnya 1799 1799 08 29 1 2 81 rik Misce smerti Valans Persha francuzka respublikaPohovannya Groti VatikanuGromadyanstvo Papska derzhavaReligiya katolicka cerkva 5 Osvita Ferrarskij universitetIntronizaciya 22 lyutogo 1775U miru Andzhelo Onofrio Melkiore Natale Dzhovanni Antonio Braski Mediafajli b u VikishovishiZhittyaAndzhelo Onofrio Melkiore Natale Dzhovanni Antonio graf Braski v povsyakdennomu zhitti vidomij za skorochenim variantom imeni Dzhanandzhelo abo Dzhovanni Andzheliko Braski narodivsya 27 grudnya 1717 roku v Chezeni sho vhodila na toj chas do skladu Papskoyi derzhavi v zbidnilij prote shlyahetnij rodini Jogo batkami buli graf Marko Aurelio Tommazo Braski ta grafinya Anna Tereza Bandi Vin buv najstarshim z vosmi ditej v rodini okrim nogo buli she molodshi brati i sestri Feliche Silvestro Dzhuliya Francheska Kornelio Franchesko Mariya Olimpiya stala monahineyu Anna Mariya Kostanca Dzhuzeppe Luyidzhi ta Mariya Lyuchiya Margerita Vivchav klasichnu antichnist ta pravo v yezuyitskij kolegiyi u Chezeni de otrimav u dosit molodomu vici mav lishe 17 rokiv v 1734 roci vchenu stupin doktora utroque iure oboh prav Potim navchavsya v universiteti Florenciyi Pislya navchannya pracyuvav sekretarem u kardinala z 1753 roku privatnij sekretar Papi Benedikta XIV kotrij nagorodiv jogo sanom kanonika Soboru Svyatogo Petra V toj chas otrimav propoziciyu perejti v duhovnij stan prote vidmovivsya oskilki do cogo buv netrivalij chas odruzhenim Prote koli jogo kolishnya druzhina sama prijnyala chernectvo vin takozh prijnyav svyashennickij san u 1758 roci Zgodom buv sekretarem kardinala brata Papi Klimenta XIII z 1766 roku generalnij skarbnik Apostolskoyi palati faktichno skarbnik Papi Klimenta XIII 26 kvitnya 1773 roku Papa Kliment XIV priznachiv jogo kardinalom z 15 travnya 1773 roku z titulyarnim prestolom u cerkvi Sant Onofrio v Rimi PontifikatObranij konklavom 15 lyutogo 1775 roku pislya 174 dniv zasidannya Pislya vstupu na tron Svyatogo Petra Pij VI vsuperech zaboroni Inokentiya XII priznachiv kardinalami svoyih nepotiv blizkih rodichiv dyadka 29 05 1775 ta brata 18 12 1786 Brat papi buv progoloshenij knyazem Nemi Dlya svogo nepota papa zbuduvav u centri Rimu na p yacca Navona rozkishnij palac Braski Religijna diyalnist papi zvodilasya golovnim chinom do organizaciyi chergovih svyatkuvan Yuvilejnogo roku u 1775 1782 1790 i 1792 Rozpusk ordena yezuyitiv zgubno vidbivsya na papskij administraciyi osoblivo na misionerskih teritoriyah U 1784 roci papa priznachiv kolishnogo yezuyita Dzhona Kerolla pershim yepiskopom u Spoluchenih Shtatah Princip vidokremlennya cerkvi vid derzhavi progoloshenij v amerikanskij konstituciyi z 1787 roku dozvoliv katolicizmu vilno rozvivatisya v krayini de bilshist naselennya stanovili protestanti U Yevropi vazhkoyu problemoyu dlya papstva bulo poshirennya etatizmu i yansenizmu v takih katolickih krayinah yak Franciya ta Avstriya Poshirennyu idej Febroniya zasudzhenih Klimentom XIII spriyav imperator Josip II monarh Avstriyi Vin vvazhav sebe vidpovidalnim za dolyu katolicizmu na teritoriyi svoyeyi derzhavi i absolyutno ne prisluhavsya do dumki apostolskoyi stolici Pij VI virishiv osobisto poyihati do Vidnya shob pidnyati tam avtoritet rimskogo yepiskopa Imperator prijnyav jogo z pochestyami ale ne vidmovivsya vid svoyih reform U 1786 roci v toskanskomu misti Pistoya vidbuvsya sinod sklikanij yepiskopom Richchi prihilnikom idej iosifizmu i yansenizmu Sinod prijnyav bagato rishen reformatorskogo harakteru yaki papa zasudiv u 1794 roci golovnim chinom z tiyeyi prichini sho yepiskop diyav samovilno bez zgodi apostolskoyi stolici Za chasiv Piya VI vidbuvsya ostannij podil Polshi U cij spravi papstvo 20 rokiv dotrimuvalosya nestijkoyi i nevpevnenoyi politiki U 1791 roci Pij VI viznav konstituciyu 3 travnya ale z umovoyu sho prava katolickoyi cerkvi v Polshi ne budut porusheni U 1795 roci papa zasudiv povstannya pid provodom Tadeusha Kostyushka a v 1796 roci likviduvav nunciaturu u Varshavi U 1784 roci Papa Pij VI takozh dozvoliv perenesti moshi rimskogo muchenika Svyatogo Parfeniya pom u 304 roci z Vidnya do Zhovkvi na Lvivshini de voni zberigayutsya i do cogo chasu 29 bereznya 1790 roku Pij VI zibrav kardinaliv shob obgovoriti polozhennya u Franciyi pislya pochatku revolyuciyi Todi ne bulo prijnyato niyakogo rishennya U 1791 roci papa zasudiv zmist revolyucijnih dekretiv U 1796 roci peremozhnij pohid Napoleona v Italiyu rozviyav nadiyi apostolskoyi stolici na dopomogu Burboniv ta Avstriyi Tolentinskij traktat 1797 pidchiniv papsku derzhavu vladi francuzkoyi Direktoriyi Dvoma rokami piznishe za nakazom Napoleona general Bertye viviz Piya VI u Siyenu a potim u fortecyu Valans na Roni de papa vlitku 1799 roku i pomer Nastupnij papa Pij VII pereviz prah Piya VI i pohovav jogo v grotah Soboru Svyatogo Petra Primitkiautori vari Enciclopedia dei Papi 2000 d Track Q2818964d Track Q3725036 Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 SNAC 2010 d Track Q29861311 Catholic Hierarchy org USA 1990 d Track Q30d Track Q3892772Posilannyahttp www newadvent org cathen 12131a htm Arhivovano 22 chervnya 2012 u WebCite

Дата публікації:
Топ