Культ Розуму фр Culte de la Raison один з елементів процесу дехристиянізації під час Французької революції Створено П єр

Культ Розуму (фр. Culte de la Raison) ― один з елементів процесу дехристиянізації під час Французької революції. Створено П'єром Гаспаром Шометтом, Жаком-Рене Ебером та їх послідовниками () з наміром скасувати християнство Франції.

Страсбурзький собор у якості Храма Разуму

*Fête de la Raison* («Фестиваль Разума»), Собор Паризької Богоматері, 20 брюмера 1793

Розвиток і поширення

Культ Розуму набув широкого поширення в період 1793—1794 рр. Після вересневих вбивств і особливо після видання 24 листопада 1793 року декрету про заборону католицького богослужіння і закриття всіх церков, церкви в Парижі стали перетворювати в храми Розуму. В процесі дехристиянізації 5 жовтня 1793 року григоріанський календар був замінений на французький республіканський календар.

Перші варіанти культу Розуму з'явилися за межами Парижа. У вересні-жовтні 1793 року Жозеф Фуше організовував святкування в департаментах Ньєвр і Кот-д'Ор. В Рошфорі Леньело перетворив парафіяльну церкву в «Храм Істини», де 31 жовтня 1793 року шість католицьких священиків і один протестантський в урочистій обстановці відреклися від своєї релігії. Церемонії культу Розуму супроводжувалися проведенням карнавалів, парадів, примусом священиків відрікатися від сану, пограбуванням церков, знищенням або образою християнських священних предметів (, статуй, хрестів і подібного). Крім цього, проводилися церемонії вшанування «мучеників Революції». Подібні події зустрічалися також в інших частинах Франції. Найбільшого розвитку культ досяг в Парижі, під час проведення «Фестивалю Свободи» (фр. Fête de la Liberté) в Соборі Паризької Богоматері 10 листопада (20 брюмера) 1793 року. Під час церемонії, вигаданої й організованої Шометтом яка проводилася всередині собору, артистка Паризької опери Тереза-Анжеліка Обрі (1772—1829) коронувалася як «Богиня Розуму». Її образ став основою для новели «Богиня розуму» І. О. Буніна.

Культ Розуму швидко захопив майже всю Францію, як сільську, так і міську місцини, він користувався підтримкою значної частини санкюлотів.

Протести і заборона

Однак не скрізь люди відмовлялися від релігії, а священики ― від сану. У багатьох селах селяни виступали з вимогами відкриття церков і відновлення католицької. Максиміліан Робесп'єр, будучи фактичним главою уряду, з 21 листопада 1793 року розпочав протестувати проти дій дехристиянизаторів. Він вказував, що Конвент, приймаючи прояви громадянських почуттів, аж ніяк не думав скасовувати католицький культ. Він також рішуче висловлювався проти атеїзму як світогляду, на його думку, аристократичного. 6—7 грудня 1793 року Конвент офіційно засудив заходи насильства, що «суперечать свободі культів». У березні 1794 року культ Розуму був заборонений, а Ебер і Шометт страчені (по суду Революційного трибуналу ебертісти були гільйотиновані 24 березня 1794 року, Шометт ― 13 квітня 1794 року). 7 травня 1794 Конвент своїм декретом встановив в якості державної «громадянської релігії» Франції «Культ Верховної Істоти». Як культ Розуму, так і культ Верховної Істоти були офіційно заборонені в 1802 році Наполеоном Бонапартом.

Згадки в культурі і мистецтві

У романі Александра Дюма «Шевальє де Мезон-Руж», дія якого відбувається в 1793 році, одна з героїнь, Артемізія, грає роль Богині Розуму.
Культу Розуму присвячене оповідання-нарис Івана Буніна «Богиня Розуму», що розповідає про долю Анжеліки Обрі, яка зображувала Богиню Розуму на святі 1793 року.
Культ Розуму використовується як ключовий елемент побудови сюжету повісті Віктора Пелевіна «Мистецтво легких торкань».

Примітки

Олар А. /history/18/1789rev/olar.htm Християнство і Французька революція 1789—1802 [ 14 липня 2011 у Wayback Machine.] // пров. з франц. К. Шпіцберген. — М .: Атеїст, 1925
Leoni, Anne, and Roger Ripoll. «Quelques Aspects De La Révolution Française Dans Le Roman-Feuilleton.» Revue D'Histoire Littéraire De La France, vol. 75, no. 2/3, 1975, pp. 389—414. JSTOR, www.jstor.org/stable/40525215. Accessed 11 May 2020.
. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.

Література

Монгайт А. Л. Культ Разума и культ Верховного существа. — 2 Антирелигиозник. — 1941. — С. 30—37.(рос.)

[1] Олар А. /history/18/1789rev/olar.htm Християнство і Французька революція 1789—1802 [ 14 липня 2011 у Wayback Machine.] // пров. з франц. К. Шпіцберген. — М .: Атеїст, 1925

[2] Leoni, Anne, and Roger Ripoll. «Quelques Aspects De La Révolution Française Dans Le Roman-Feuilleton.» Revue D'Histoire Littéraire De La France, vol. 75, no. 2/3, 1975, pp. 389—414. JSTOR, www.jstor.org/stable/40525215. Accessed 11 May 2020.

[3] . Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.