Маршал Франції фр Maréchal de France найвищий військовий чин у сучасній Франції а також найвище військове звання в Серед

Маршал Франції (фр. Maréchal de France) — найвищий військовий чин у сучасній Франції, а також найвище військове звання в Середньовічній, Дореволюційній, Імперській та Республіканській Франції з кінця XII століття до середини XX століття. Найстаріший з маршальських чинів в Європі.

Імперський герб маршала Першої Французької імперії принца Юзефа Понятовського з інсігніями орденів Légion d'honneur, Білого Орла та Virtuti Militari

Сучасний знак розрізнення Маршала Франції

Чин та звання маршала Франції присвоювалося найбільш заслуженим генералам за виключні досягнення. Маршал входив до складу Вищих чинів Корони Франції за часів Дореволюційної Франції та повернення Бурбонів на престол, а також одним з Вищих чинів Французької імперії за часів правління Наполеона (за тих часів титул мав назву маршал Імперії, а не маршал Франції).

Титул маршала Франції передбачає знак розрізнення з 7-ма зірками. Маршал Франції також нагороджується Маршальським жезлом, довгастим циліндром оздобленим оксамитом блакитного кольору зображеннями 7 зірок. У минулому жезл прикрашали орнаментом з геральдичних лілій (, герб Валуа) за часів монархії Бурбонів та імперськими орлами за правління Наполеона І. На кінцях жезла вигравіювали золоту печатку з латинським написом: лат. Terror belli, decus pacis (Лютий у війні, з пошаною в мирі). Маршальський жезл ламався в разі здачі в полон маршала або в день смерті короля.

Шість маршалів в історії Франції отримали звання, що перевершує звання маршала Франції — Головного маршала Франції: Шарль де Бірон, Франсуа де Бонн Ледіг'єр, Анрі де Тюренн, Клод де Віллар, Моріц Саксонський та Жан де Дью Сульт.

Terror belli...
... decus pacis

Історія титулу «маршал Франції»

Маршал Франції не є військовим званням, проте присвоювався лише найвищим чинам генералітету Франції за перемоги на полі битви.

Титул маршал (фр. maréchal) має своє походження від сучасного слова mareschale, що має німецькі коріння (нім. mareschale), той, що служить з конями (mare та merrie слова у сучасних англійській та нідерландській мовах, що позначають кобилу відповідно). У франкських племенах маршали служили на стайнях і підпорядковувалися конюхові.

У пізніші століття значення маршалів виросло: з'явилися імперські маршали, що стежили за станом імператорських коней. У 1060 році французький король Генріх I заснував звання коннетабля, або головного конюха. Його помічниками були маршали.

Потім, щоб відрізнити королівських маршалів від маршалів васалів, в 1185 році була введена посада маршала Франції.

З 1191 року коннетабль призначається на посаду головнокомандувача французької армії. Відповідно, і роль його маршалів підвищилася — їм стали доручати в командування окремі частини армії. За часів короля Філіппа II Августа титул маршала Франції тимчасово носив головнокомандувач королівськими військами. Першим маршалом Франції став у 1185 році.

За Людовіка IX було двоє, а пізніше троє, четверо і більш маршалів Франції.

У 1627 році після смерті коннетабля Франції герцога де Ледіг'єра Людовик XIII скасував це звання. Маршал стає вищим військовим званням. І з цієї миті бойовими операціями починають керувати маршали. Серед них — прославлені Тюренн, Віллар, Вобан, Моріц Саксонський і герцог Бервік.

В епоху правління Генріха III Генеральні штати обмежили кількість маршалів до чотирьох; це число було перевершене вже Генріхом IV, ще більш — його наступниками, так що в 1703 було не менше двадцяти маршалів, рахуючи й морських.

Під час Великої французької революції 20 червня 1790 року чин «маршал Франції» було скасоване; ця відміна була підтверджена Конвентом в 1793 році.

18 травня 1804 року Французька Республіка згідно з новою Конституцією, обнародуваною Сенатом, припинила своє існування. Наполеон I був проголошений імператором французів. А Франція стала іменуватися Французькою імперією. Стаття 48-ма 6-ї глави тієї ж Конституції відроджувала титул маршала Імперії (фр. Maréchal d'Empire).

Звання маршала займало 5-те місце в ієрархії Французької імперії (після імператора і імператриці, членів Імператорського роду, Великих Сановників імперії (Архиказначея, Архиканцлера, Електора тощо) і міністрів). Звання маршала свідчило про високу довіру до особи, що отримала його, з боку імператора. Маршали призначалися на відповідальні цивільні пости, отримували в управління міста, провінції і цілі країни, брали участь у важливих дипломатичних місіях.

Відповідно до Конституції, маршалів призначав особисто імператор з числа найгідніших генералів. Всього Конституція дозволяла мати не більше 16 маршалів. Імператорським декретом від 19 травня 1804 року в сан маршалів були введені наступні генерали (у тому порядку, в якому вони вказані в списку):

Всього 14 чоловік.

Крім цього, за заслуги перед Францією 4 відомих генерала республіканської армії отримали звання Почесного маршала Франції:

Ці немолоді полководці нагороджувалися за минулі заслуги — вважалося, що до строю вони вже не повернуться.

У подальші роки Першої імперії звання маршала отримали ще 8 чоловік:

Віктор К. Перрен (увійшов до історії під своїм ім'ям, а не прізвищем Перрен) (1807),
Жак Макдональд (1809),
Удіно (1809),
де Мармон О.-Ф.-Л. (1809),
Луї Сюше (1811),
Гувйон-Сен-Сір Л. (відоміший як Сен-Сір) (1812),
Понятовський Ю.-А. (1813),
Груші Е. (1815).

Всього за часів Першої імперії Франція отримала 26 маршалів Франції.

Наполеонівські маршали — одна з найславніших плеяд полководців в світовій історії.

При Реставрації були відновлені звання маршал Франції і маршал табору/генерал-майор (фр. Maréchal de camp), а за часів липневої монархії, законом від 4 серпня 1839, чисельність маршалів Франції в мирний час повинне було дорівнювати шести, для воєнного часу — 12. Наполеон III відновив становище справ, що існувало при Наполеоні I, проте не став відновлювати назву «Маршал Імперії»: при нім маршали Франції стали членами Сенату.

У 1870—1914 звання маршала в республіканській Франції не присвоювалося, оскільки воно асоціювалося з імперією Наполеона III, одіозною для Третьої республіки. Воно було відновлене лише з початком Першої світової війни.

На відміну від чинів (і маршальських звань в більшості країн світу), він може присвоюватися посмертно (з чотирьох Маршалів Франції, яким це звання було привласнене після Другої світової війни, лише Альфонс Жуен отримав його за життя).

Всього з 1185 до сьогоденності маршалами Франції стали 338 чоловік (з них до революції у Франції це звання було присвоєне 256 разів).

До того ж, існувало особливе звання Головного маршала Франції або Генерального маршала (фр. général-maréchal), що присвоювалося одночасно лише одному особливо видатному маршалові. Умовно це звання можливо порівняти із званням генералісимуса, оскільки було вищим військовим званням у Франції, що існувало на той час. За всю історію Франції це звання присуджувалося всього 6 разів. Його мали при старому режимі три полководці: Анрі де Тюренн, Клод де Віллар та де Сакс (Моріц Саксонський) (за часів Липневої монархії його присвоїли також наполеонівському маршалові Сульту). Він був останнім, хто носив звання Головного маршала Франції.

Список маршалів Франції

Маршали Капетингів

Філіп II Август (1180—1223)

1185 — (помер 1191);
1191 — , мав прізвисько «маленький маршал»
1192 — (помер 1195);
1202 — (помер 1204);
1214 — Жан ІІІ Клеман (помер 1262);
1220 — Гійом де ла Турнелль (помер 1262).

Людовик IX Святий (1226—1270)

1240 — (помер 1247);
1250 — (помер 1257);
1257 — (помер 1270);
1262 — (помер 1265);
1265 — (помер 1270);
1265 — (помер 1270);
1270 — (помер 1282);
1270 — (помер 1278)

Філіп III Сміливий (1270—1285)

1272 — (помер 1283);
1283 — (помер 1283);
1283 — (помер 1302);
1285 — (помер 1287)

Філіп IV Красивий (1285—1314)

1288 — (помер 1292);
1290 — (помер 1302);
1292 — (помер 1302);
1302 — (помер 1314);
1302 — (помер 1350);
1308 — (помер 1318)

Людовик X Сварливий (1314—1316)

1315 — (помер 1318)

Філіпп V Довгий (1316—1322)

1318 — (помер 1318);
1318 — (? — ?);
1322 — (помер 1350).

Карл IV Красивий (1322—1328)

1325 — , (бл. 1285 — 1348);

Маршали Валуа

Філіп VI Щасливий (1328—1350)

1339 — (1265—1343);
1344 — (1307—1381);
1344 — (помер 1360);
1347 — (1316—1351)
1348 — (помер 1352);

Іоанн II Добрий (1350—1364)

1 вересня 1351 — (помер 1370);
1 вересня 1352 — (помер 1352);
1 грудня 1352 — (помер 1356);
21 жовтня 1356 — (1310—1367)

Карл V Мудрий (1364—1380)

20 червня 1368 — граф (1342—1402);
20 липня 1368 — (помер 1391)

Карл VI Божевільний (1380—1422)

23 грудня 1391 — Жан II ле Менгр (1366—1421);
19 грудня 1397 — (1342—1417);
12 серпня 1417 — (1389—1439);
2 червня 1418 — (1385—1453);
2 червня 1418 — (1384—1437);
27 липня 1418 — (помер 1422);
20 травня 1421 — Жільбер Мотьє де Лафаєтт (1396—1464);
22 січня 1422 — (помер 1439);
22 січня 1422 — (помер 1435).

Карл VII Звитяжний (1422—1461)

1 лютого 1424 — (помер 1427);
14 липня 1426 — (1375—1433);
1429 — (1404—1440);
1439 — (з 1437 також адмірал Франції) (1408—1486);
1 березня 1441 — (помер 1454);
1454 — Жан Потон де Сентрайль (1390—1461).

Людовик XI Розсудливий (1461—1483)

3 серпня 1461 — (помер 1478);
3 серпня 1461 — , «бастард дАрманьяк» (помер 1473);
1 березня 1464 — (помер 1487);
16 травня 1476 — (1450—1514).

Карл VIII Люб'язний (1483—1498)

2 вересня 1483 — (1418—1494);
21 січня 1486 — (помер 1499).

Маршали Валуа-Орлеанські

Людовик XII Справедливий (1498—1515)

1499 — Джан Джакомо Тривульціо (1448—1518);
1 березня 1506 — (1473—1511);
1 березня 1511 — Оде де Фуа де Лотрек(1485—1528);
1 травня 1514 — Робер Стюарт д'Обіньї (1470—1544).

Маршали Валуа-Ангулемські

Маршали Бурбонів

Генріх IV Бурбон (1589—1610)

9 березня 1592 — Анрі де ла Тур д'Овернь (1555—1623);
26 січня 1594 — Шарль де Гонто (у 1592—1594 — адмірал Франції) (1562—1602);
20 лютого 1594 — (1536—1614);
20 лютого 1594 — (1560—1603);
19 жовтня 1595 — (1551—1614);
22 січня 1596 — (1567—1608);
25 липня 1597 — (1557—1629);
20 вересня 1597 — (1548—1610);
26 вересня 1597 — (1537—1613);
27 вересня 1609 — Франсуа де Бонн (1543—1626).

Людовик XIII Справедливий (1610—1643)

18 листопада 1613 — Кончіно Кончіні (1575—1617);
15 листопада 1614 — (1540—1626);
27 грудня 1614 — (1544—1625);
26 травня 1616 — (помер 1630);
1 вересня 1616 — (1553—1627);
1 вересня 1616 — (1554—1617);
24 квітня 1617 — (1581—1644);
24 серпня 1619 — (1563—1626);
24 серпня 1619 — (1569—1632);
6 грудня 1619 — (1581—1649);
13 вересня 1620 — (помер 1628);
27 грудня 1621 — (1580—1638);
21 лютого 1622 — (1584—1646);
24 травня 1622 — Жак Номпар де Комон (1558—1652);
1622 — (1564—1648);
29 серпня 1622 — Франсуа де Бассомп'єр (1579—1646);
16 червня 1625 — (1574—1632);
7 січня 1626 — (1581—1626);
1 жовтня 1626 — (1573—1670);
30 січня 1627 — (1580—1644);
1 червня 1629 — (1572—1632);
11 грудня 1630 — , також адмірал Франції (1595—1632);
13 грудня 1630 — (1585—1636);
1 січня 1631 — (1581—1632);
28 жовтня 1632 — (1597—1650);
18 вересня 1634 — Максимільян де Бетюн Сюллі (1560—1641);
26 жовтня 1637 — (1601—1656);
30 червня 1639 — Шарль де ла Порт (1602—1664);
22 вересня 1641 — Антуан III де Грамон (1604—1678);
22 березня 1642 — (1602—1643);
2 квітня 1642 — Філіпп де ла Мот-Уданкур (1605—1657);
23 квітня 1643 — (1583—1660);

Людовик XIV Сонце (1643—1715)

16 травня 1643 — Анрі де ла Тур д'Овернь (1611—1675), з 4 квітня 1660 — Головний маршал таборів і армій короля;
17 листопада 1643 — Жан де Гассіон (1609—1647);
20 червня 1645 — Сезар де Шуазель дю Плессі-Праслен (1598—1675);
30 червня 1645 — Йосія Рантцау (1609—1650);
20 жовтня 1646 — Ніколя де Невілль де Віллеруа (1597—1685)
6 лютого 1649 — Гаспар IV де Коліньї (1620—1649)
5 січня 1650 — Антуан д'Омон де Рошебарон (1601—1669)
5 січня 1651 — Жак д'Етамп (1590—1663)
5 січня 1651 — Генріх II де Ла Фер-Сеннетер (1599—1681)
5 січня 1651 — Шарль де Мончі (1599—1658)
6 січня 1651 — Жак Руксель де Грансі (1603—1680)
24 серпня 1652 — Арман Номпар де Комон (1580—1675)
18 лютого 1653 — Філіпп де Клерамбо (1606—1665)
20 березня 1653 — Людовик Фуко де Сен-Жермен-Бопре (1616—1659)
1 червня 1653 — Сезар-Фебюс д'Альбре (1614—1676)
26 червня 1658 — Жан де Шулемберг (1597—1671)
28 червня 1658 — Абрахам Фабер (1599—1660)
30 червня 1658 — Жак де Мовіз'єр (1620—1668)
8 липня 1653 — Франсуа де Крекі (1625—1687)
8 липня 1668 — Шарль Бернардін де Жіго де Бельфон (1630—1694)
8 липня 1668 — Людовик де Креван (1628—1694)
30 липня 1675 — Готфрід Конт д'Естрад (1607—1686)
30 липня 1675 — Франсуа-Анрі Монморансі-Люксембург (1628—1695)
30 липня 1675 — Філіпп де Монто-Бенак (1619—1684)
30 липня 1675 — Жан Анрі де Дюрфор (1625—1704)
30 липня 1675 — Франсуа III д'Обюссон (1631—1691)
30 липня 1675 — Луї Віктор де Рошешуар-Мортемар
1675 — Фрідріх фон Шомберг
30 липня 1675 — Анрі Людовик д'Алуаньї
21 лютого 1676 — Гі Алдонс II де Дюрфор
27 березня 1693 — Клод де Шуазель-Франс'єр (1632—1711)
27 березня 1693 — Жан Арман де Жуайєз (1631—1710)
27 березня 1693 — Франсуа де Невіль (1644—1730)
27 березня 1693 — Луї-Франсуа де Буфлер (1644—1711)
27 березня 1693 — Анн Жюль де Ноайль (1650—1708)
27 березня 1693 — Ніколя Катіна (1637—1712)
14 січня 1701 — Ноель Бутон де Шамільї (1636—1715)
14 січня 1701 — Віктор Марі д'Естре (1660—1737)
14 січня 1703 — Конрад де Розен (1628—1715)
14 січня 1703 — Ніколя Шалон дю Бле (1652—1730)
14 січня 1703 — Рене де Фруле (1648—1725)
14 січня 1703 — Камілл де Таллар д'Отен (1652—1728)
14 січня 1703 — Ніколя Огюст де Монтеревель (1645—1716)
14 січня 1703 — Генріх д'Аркур (1654—1718)
12 жовтня 1703 — Фердинанд де Марсен (1656—1706)
15 лютого 1706 — Джеймс Фітцджеймс (1670—1734)
18 лютого 1708 — Шарль Огюст де Гойон (1647—1729)
15 травня 1709 — Жак Базен де Безон (1645—1733)
15 вересня 1709 — П'єр д'Артаньян (1645—1725)

Людовик XV Улюблений (1715—1774)

2 лютого 1724 — Віктор-Моріс де Брольї (1646—1727)
2 лютого 1724 — Антуан Гастон де Роклор (1656—1738)
2 лютого 1724 — Жак Елеонор Руксель де Грансе (1655—1725)
2 лютого 1724 — Леонор дю Мен (1655—1739)
2 лютого 1724 — (1653—1733)
2 лютого 1724 — (1673—1725)
2 лютого 1724 — (1671—1725)
1 червня 1730 — (1646—1730)
14 червня 1734 — (1663—1756)
14 червня 1734 — (1656—1743)
14 червня 1734 — (1665—1743)
14 червня 1734 — Адрієн де Ноайль (1678—1766)
14 червня 1734 — (1713—1787);
14 червня 1734 — Франсуа-Марі де Брой (1671—1745);
14 червня 1734 — (1670—1759);
14 червня 1734 — (1669—1734);
11 лютого 1741 — (1671—1750);
11 лютого 1741 — (1675—1744);
11 лютого 1741 — (1682—1742);
11 лютого 1741 — (1678—1767);
11 лютого 1741 — (1684—1778);
11 лютого 1741 — (1682—1762);
11 лютого 1741 — Шарль Фуке, герцог де Бель-Іль (маршал Бель-Іль) (1684—1762);
26 березня 1744 — Герман Моріц Саксонський (1696—1750) (з 1747 — головний маршал Франції);
30 березня 1745 — (1677—1754);
19 жовтня 1746 — (1680—1770);
19 жовтня 1746 — (1687—1752);
19 жовтня 1746 — (1689—1750);
17 вересня 1747 — (1677—1751);
17 вересня 1747 — 1688—1781;
17 вересня 1747 — (1687—1755);
17 вересня 1747 — (1700—1755);
11 жовтня 1748 — Луї Франсуа дю Плессі, герцог де Рішельє (1696—1788);
24 лютого 1757 — (1684—1764);
24 лютого 1757 — (1701—1788);
24 лютого 1757 — (1686—1762);
24 лютого 1757 — (1702—1764);
24 лютого 1757 — (1695—1771);
24 лютого 1757 — (1685—1770);
24 лютого 1757 — (1699—1761);
24 лютого 1757 — (1699—1758);
15 березня 1758 — (1689—1778);
18 березня 1758 — (1690—1777);
24 серпня 1758 — Луї Жорж де Контад (1704—1795);
19 жовтня 1758 — Шарль де Роган-Субіз (1715—1787);
16 грудня 1759 — Віктор-Франсуа де Брольї (1718—1804);
1 січня 1768 — (1704—1773);
1 січня 1768 — (1711—1774);
1 січня 1768 — Жан де Косс де Бріссак (1698—1780).

Людовик XVI Бурбон (1774—1791)

24 березня 1775 — (1701—1783);
24 березня 1775 — (1713—1793);
24 березня 1775 — (1712—1787);
24 березня 1775 — (1712—1787);
24 березня 1775 — Філіп де Ноайль-Муші (1715—1794);
24 березня 1775 — (1715—1789);
24 березня 1775 — (1702—1775);
24 березня 1775 — (1707—1778);
13 червня 1783 — (1723—1798);
13 червня 1783 — (1708—1794);
13 червня 1783 — (1714—1788);
13 червня 1783 — (1720—1793);
13 червня 1783 — (1705—1788);
13 червня 1783 — (1724—1801);
13 червня 1783 — (1727—1789);
13 червня 1783 — (1720—1793);
13 червня 1783 — (1718—1787);
13 червня 1783 — (1719—1787);
28 грудня 1791 — (1722—1794);
28 грудня 1791 — Жан-Батист Донасьєн де Рошамбо (1725—1807).

Маршали Наполеона

Наполеон I Бонапарт (1804—1814)

19 травня 1804 — Карл XIV Юган Бернадот (1763—1844);
19 травня 1804 — Луї-Александр Бертьє (1753—1815);
19 травня 1804 — Жан-Батист Бессьєр (1768—1813);
19 травня 1804 — Гійом Брюн (1763—1815);
19 травня 1804 — Луї Ніколя Даву (1770—1823);
19 травня 1804 — Жан-Батист Журдан (1762—1833);
19 травня 1804 — Франсуа Келлерман (почесне звання) (1737—1820);
19 травня 1804 — Жан Лан (1769—1809);
19 травня 1804 — Франсуа Жозеф Лефевр (почесне звання) (1755—1820);
19 травня 1804 — Андре Массена (1758—1817);
19 травня 1804 — Бон-Андре Жанно де Монсей (1754—1842);
19 травня 1804 — Едуар Мортьє (1768—1835);
19 травня 1804 — Йоахім Мюрат (1767—1815);
19 травня 1804 — Мішель Ней (1769—1815);
19 травня 1804 — П'єр-Франсуа-Шарль Ожеро (1757—1816);
19 травня 1804 — Катерін-Домінік Періньйон (почесне звання) (1754—1818);
19 травня 1804 — Жан-Матьє-Філібер Серюр'є (почесне звання) (1742—1819);
19 травня 1804 — Жан де Дью Сульт (1769—1851);
13 липня 1807 — Клод-Віктор Перрен (1764—1841);
6 липня 1809 — Жак Макдональд (1765—1840);
10 липня 1809 — Огюст Фредерік Луї де Мармон (1774—1852);
12 липня 1809 — Ніколя Шарль Удіно (1767—1847);
8 липня 1811 — Луї-Габрієль Сюше (1770—1826);
18 серпня 1812 — Лоран де Гувйон Сен-Сір (1764—1830);
16 жовтня 1813 — Юзеф Понятовський (1763—1813);
17 квітня 1815 — Емануель Груші (1766—1847).

Маршали періоду Реставрації

Людовик XVIII Бурбон (1814—1824)

1816 (посмертно) — (1771—1804);
1816 (посмертно) — Жан Віктор Моро (1763—1813);
3 липня 1816 — (1737—1821);
3 липня 1816 — (1765—1818);
3 липня 1816 — (1752—1821);
3 липня 1816 — (1734—1827);
6 червня 1823 — (1768—1828);
9 жовтня 1823 — (1770—1849).

Карл X Бурбон (1824—1830)

8 березня 1827 — (1765—1829);
22 лютого 1829 — (1771—1840);
14 липня 1830 — (1773—1846).

Маршали періоду Липневої монархії

Луї-Філіпп I (1831—1848)

17 серпня 1830 — Ет'єн-Морис Жерар (1773—1852);
30 липня 1831 — Жорж Мутон (1770—1838);
1 вересня 1831 — (1772—1842);
19 листопада 1831 — Емануель Груші (відновлений у званні маршала) (1766—1847);
11 листопада 1837 — (1773—1846);
21 жовтня 1840 — (1772—1851);
31 липня 1843 — (1784—1849);
9 серпня 1843 — (1765—1844);
17 вересня 1847 — (1775—1851);
17 вересня 1847 — (1775—1860)

Маршали періоду Другої французької республіки

Луї Наполеон Бонапарт (1848—1852)

1 січня 1850 — Жером Бонапарт (1784—1860);
10 березня 1851 — (1775—1852);
11 грудня 1851 — (1768—1855);
11 грудня 1851 — (1790—1872);
2 грудня 1852 — (1798—1854);
2 грудня 1852 — (1791—1865);
2 грудня 1852 — (1788—1862).

Маршали періоду Другої імперії

Наполеон III Бонапарт (1852—1870)

12 вересня 1855 — Жан-Жак Пелісьє (1794—1864);
18 березня 1856 — (1795—1871);
18 березня 1856 — (1810—1861);
18 березня 1856 — Франсуа Канробер (1809—1895);
28 серпня 1858 — (1795—1878);
5 червня 1859 — Патріс де Мак-Магон (1808—1893);
5 червня 1859 — (1794—1870);
25 червня 1859 — (1802—1869);
2 квітня 1861 — (1784—1863);
2 липня 1863 — (1804—1872);
5 вересня 1864 — Франсуа-Ашиль Базен (1811—1888);
24 березня 1870 — (1809—1888).

Маршали періоду Третьої французької республіки

Раймон Пуанкаре (1913—1920)

25 грудня 1916 — Жозеф Жоффр (1852—1931);
6 серпня 1918 — Фердинанд Фош (1851—1929);
21 листопада 1918 — Анрі Філіпп Петен (1856—1951).

Александр Мільєран (1920—1924)

19 лютого 1921 — (1854—1934);
19 лютого 1921 — Марі Еміль Файоль (1852—1928);
19 лютого 1921 — Луї Франше д'Еспере (1856—1942);
7 травня 1921 — Жозеф Галлієні (посмертно) (1849—1916);
31 березня 1923 — Мішель Жозеф Монурі (посмертно) (1847—1923)

Маршали періоду Четвертої французької республіки

Венсан Оріоль (1947—1954)

15 січня 1952 — Жан Марі де Латр де Тассіньї (посмертно) (1889—1952);
7 травня 1952 — Альфонс П'єр Жуен (1888—1967);
23 серпня 1952 — Філіпп Леклерк (посмертно) (1902—1947).

Маршали періоду П'ятої французької республіки

Франсуа Міттеран (1981—1995)

6 червня 1984 — Марі П'єр Кеніг (посмертно) (1898—1970).

Див. також

Примітки

від староверхньонімецької «marascaih» і означає «конюх» («marah» — кінь, «scalc» — слуга)
Louis Moréri et Jean Le Clerc, Le grand dictionnaire historique sur le mélange curieux de l'histoire sacrée et profane, vol. 3, Halma, 1692, 6e éd. [lire en ligne [archive] ]

Джерела

Maréchal de France [ 30 січня 2011 у Wayback Machine.]

Посилання

Маршалы Наполеона (краткие биографии) [ 9 грудня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
Захаров С.: Биографии маршалов Первой Империи [ 8 березня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
Троицкий Н. А. Маршалы Наполеона (очерк) [ 12 серпня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)

[1] від староверхньонімецької «marascaih» і означає «конюх» («marah» — кінь, «scalc» — слуга)

[2] Louis Moréri et Jean Le Clerc, Le grand dictionnaire historique sur le mélange curieux de l'histoire sacrée et profane, vol. 3, Halma, 1692, 6e éd. [lire en ligne [archive] ]