Клод-Віктор Перрен (фр. Claude-Victor Perrin; *7 грудня 1764 —†1 березня 1841) — французький військовий діяч часів Першої республіки та Першої імперії, Маршал Франції.
Клод-Віктор Перрен | |
---|---|
фр. Claude-Victor Perrin | |
Ім'я при народженні | фр. Claude-Victor Perrin |
Псевдо | Victor |
Народився | 7 грудня 1764 Ламарш |
Помер | 1 березня 1841 (76 років) Париж |
Поховання | Пер-Лашез[1] і d |
Країна | Франція |
Національність | француз |
Діяльність | військовий очільник |
Знання мов | французька[2] |
Учасник | Революційні війни і Наполеонівські війни |
Роки активності | з 1781 |
Титул | герцог |
Посада | d і пер Франції[d] |
Військове звання | Маршал Франції |
Конфесія | католицтво |
Батько | Шарль Перрен |
Мати | Марі-Енн Флорі |
У шлюбі з | Жанна Жозефіна Муге Джулі Вош ван Авесаат |
Діти | 3 сини та 2 доньки |
Нагороди | |
|
Життєпис
на службі Республіки
Походив з буржуазної родини. Син Шарль Перрена, королівського наглядача на орендарями. Отримав початкову освіту. Обрав для себе військову кар'єру, вступивши у 1781 році барабанщиком до 4-го Гренобльського артилерійського полку. У 1791 році звільнився з армії й почав працювати в мерії міста Валанс.
З формування національної гвардії зараховується до її лав, де незабаром стає унтер-офіцером. Відзначився у боротьбі з інтервентами та роялістами, тому доволі швидко дослужився до звання полковника, яке отримав того ж 1792 року. Відзначився у складі армії генерала Ансельма у боях за Ніццу. Згодом був спрямований до військ, що вели облогу Тулона. Тут познайомився з Наполеоном Бонапартом. Перрен відзначився під час цієї облоги, отримав тяжке поранення. 20 грудня 1793 року разом з Бонапартом отримав звання бригадного генерала, втім остаточно затверджений у цьому званні лише 13 червня 1794 року.
У 1794—1795 роках воював у Піренейській армії, яка вела бої в Каталонії. Тут Перрен відзначився мужністю та розпорядністю. У 1797 році спрямований до Італійської армії. Спочатку звитяжив під час боїв за П'ємонт. За це отримав від Бонапарта звання дивізійного генерала. Це рішення незабаром підтвердила Директорія. Після цього маршем рушив до Папської області, де захопив спочатку міста у Романьї, а потім й м. Анкона. Вслід за цим з успіхом воював проти австріяків в Ломбардії. Після Кампо-Формійського договору Перрен повертається до Франції.
У 1797 році отримує призначення до Нанту, де готуються війська для висадки до Великої Британії, а згодом знову отримує призначення до Італійської армії. Відзначився у битвах при Сен-Люсії, Маньяно, Олександрії, був поранений у битві при Требії, але був серед учасників битви при Нові.
Згодом брав участь у новій італійській кампанії, вже під проводом Бонапарта. Тут відзначився у битвах при Монтебелло та Маренго у 1800 році, за що отримав меч честі. Потім як генерал-лейтенант керував військами батавської республіки. Планувалася експедиція під головуванням Перрена для оборони колонії Луїзіана (Північна Америка) від англійців, але вона не відбулася.
На службі Імперії
Після оголошення Наполеона Бонапарта імператором Перрен отримав орден Почесного легіону, призначається президентом виборників департаменту Мен і Луара, а згодом послом до Данії. Тут окрім всього займався організацією проходження балтійським морем кораблів Франції та її союзників.
З початком у 1806 році військової кампанії проти Пруссії Перрен приєднується до армії. очоливши штаб 5 корпусу маршала Лана. Звитяжив у битвах при Заальфельді та Єні, захопив фортецю Шпандау, а потім відважно бився під Пултуском. У 1807 році призначається командувачем Домбровської дивізії (польської). На її чолі діяв під Кольбергом та Данцигом. 20 січня раптово потрапляє у полон, але 8 березня його обміняли на прусського генерала Блюхера. Вже 14 червня в багато в чому сприяв французькій перемозі у битві при Фрідланді. За це отримав звання маршала. 9 вересня призначається губернатором Берліна й Пруссії, а у 1808 році стає герцогом Беллуно. Як подяку за чесне управління мерія Берліна пропонувала Перрену 2 млн золотих, проте той відмовився.
Того ж року спрямовується до Іспанії, де відзначився у битві при Сомосьєррі, сприяв захопленню Мадриду й Толедо. У 1809 році переміг у битвах при Уклесі, Меделіні та Алкобоні, але не зміг повністю виконати наказ Наполеона I щодо захоплення Португалії. Втім після перемоги при Окані маршал Перрен зумів майже повністю захопити Андалузію, вступивши у міста Кордова і Севілья. Після цього почав облогу Кадіса, втім не досить вдало. До того ж у 1811 році зазнав невдачі у битві з англо-іспанським військом при Баррозо.
У 1812 році Перрена відкликають до Франції, де він отримує командування 5 резервним корпусом Великої армії. Він відповідав за сполучення між Вільно й Смоленськом. Після відступу Наполеона I з Москви хоробро захищав Смоленськ, а потім відповідав за переправи через Березину. За тим разом з рештками армії відступив до Франції. У 1813 році призначається командувачем 2 корпусу у Німеччині, де відповідав за оборону берегів Ельби. Звитяжно бився при Дрездені, Вахау, Лейпцизі та Ханау.
Під час кампанії 1814 року захищав Ельзас, проте вимушений був відступити. Бився при Брієнні та Ротьєра. Втім запізнився з підтримкою імператора у битві при Монтро. Тому відсторонений від керуванням військами. Але невдовзі повернутий, отримавши командування на 2 дивізіями гвардії. Після цього його було важко поранено у битві при Краоні.
На службі Бурбонів
Після зречення Наполеона Бонапарта присягнув на вірність Людовику XVIII, зберіг усі свої звання та титули. Останній призначив Перрена головою 2 військового округу. Не підтримав Бонапарта під час Ста днів, намагався протидіяти Наполеону, але не отримав підтримки з боку військ й вимушений був піти у вигнання разом з Бурбонами до Генту.
у 1815 році після остаточної поразки Наполеона I Перрен повернувся разом з Бурбонами до Парижа. За свою вірність королю призначається генерал-майором королівської гвардії, а незабаром й пером Франції. Брав участь у суді над маршалом Неєм, голосувавши за його страту. Призначається головою Комітету з огляду послуг офіцерів, які служили Наполеонові під час Ста днів.
У 1816 році призначається командувачем 16 військового округу, стає кавалером ордену Святого Людовіка, кавалером ордену Святого Духа. У 1821 році призначається військовим міністром. Під час своєї каденції займався підготовкою експедиції до Іспанії для придушення повстання. У 1823 році залишає посаду міністра й супроводжує герцога Ангулемського під час інтервенції до Іспанії. Згодом був одним з розпорядників на коронації Карла X у 1824 році. У 1828 році призначається членом військової ради.
Перрен не підтримав Липневої революції 1830 року. Тому король Луї-Філіп I виключив його з палати перів та відправив у відставку. Помер маршал Перрен 1 березня 1841 року.
Родина
1. Дружина — Жанна Жозефіна Муге: Діти:
- Вікторина (1792—д/н)
- Шарль (1795—1827)
- Наполеон Віктор-Франсуа (1796—1853), 2-й герцог Беллуно
- Наполеон Віктор Євген (1799—1852)
2. Дружина — Джулі Вош ван Авесаат: Діти:
- Стефані Жозефіна-Луїза (1805—1832)
Пам'ять
- прізвище викарбувано на Триумфальній арці
- його ім'ям названо один з паризьких бульварів.
Творчість
Після смерті вийшли його мемуари «Extraits des mémoires inédits du duc de Bellune».
Джерела
- Jacques Le Coustumier, Le Maréchal Victor, Paris, éditions Nouveau Monde, 2004, 425 p. ()
Примітки
- Moiroux J. Le cimetière du Père-Lachaise — Paris: 1908. — P. 66.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Klod Viktor Perren fr Claude Victor Perrin 7 grudnya 1764 1 bereznya 1841 francuzkij vijskovij diyach chasiv Pershoyi respubliki ta Pershoyi imperiyi Marshal Franciyi Klod Viktor Perrenfr Claude Victor PerrinIm ya pri narodzhennifr Claude Victor PerrinPsevdoVictorNarodivsya7 grudnya 1764 1764 12 07 LamarshPomer1 bereznya 1841 1841 03 01 76 rokiv ParizhPohovannyaPer Lashez 1 i dKrayina FranciyaNacionalnistfrancuzDiyalnistvijskovij ochilnikZnannya movfrancuzka 2 UchasnikRevolyucijni vijni i Napoleonivski vijniRoki aktivnostiz 1781TitulgercogPosadad i per Franciyi d Vijskove zvannyaMarshal FranciyiKonfesiyakatolictvoBatkoSharl PerrenMatiMari Enn FloriU shlyubi zZhanna Zhozefina Muge Dzhuli Vosh van AvesaatDiti3 sini ta 2 donkiNagorodiMarshal Imperiyi d 1807 marshal Franciyi imena naneseni na Triumfalnu arkuGerb Mediafajli u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Perren Zhittyepisna sluzhbi Respubliki Pohodiv z burzhuaznoyi rodini Sin Sharl Perrena korolivskogo naglyadacha na orendaryami Otrimav pochatkovu osvitu Obrav dlya sebe vijskovu kar yeru vstupivshi u 1781 roci barabanshikom do 4 go Grenoblskogo artilerijskogo polku U 1791 roci zvilnivsya z armiyi j pochav pracyuvati v meriyi mista Valans Z formuvannya nacionalnoyi gvardiyi zarahovuyetsya do yiyi lav de nezabarom staye unter oficerom Vidznachivsya u borotbi z interventami ta royalistami tomu dovoli shvidko dosluzhivsya do zvannya polkovnika yake otrimav togo zh 1792 roku Vidznachivsya u skladi armiyi generala Anselma u boyah za Niccu Zgodom buv spryamovanij do vijsk sho veli oblogu Tulona Tut poznajomivsya z Napoleonom Bonapartom Perren vidznachivsya pid chas ciyeyi oblogi otrimav tyazhke poranennya 20 grudnya 1793 roku razom z Bonapartom otrimav zvannya brigadnogo generala vtim ostatochno zatverdzhenij u comu zvanni lishe 13 chervnya 1794 roku U 1794 1795 rokah voyuvav u Pirenejskij armiyi yaka vela boyi v Kataloniyi Tut Perren vidznachivsya muzhnistyu ta rozporyadnistyu U 1797 roci spryamovanij do Italijskoyi armiyi Spochatku zvityazhiv pid chas boyiv za P yemont Za ce otrimav vid Bonaparta zvannya divizijnogo generala Ce rishennya nezabarom pidtverdila Direktoriya Pislya cogo marshem rushiv do Papskoyi oblasti de zahopiv spochatku mista u Romanyi a potim j m Ankona Vslid za cim z uspihom voyuvav proti avstriyakiv v Lombardiyi Pislya Kampo Formijskogo dogovoru Perren povertayetsya do Franciyi U 1797 roci otrimuye priznachennya do Nantu de gotuyutsya vijska dlya visadki do Velikoyi Britaniyi a zgodom znovu otrimuye priznachennya do Italijskoyi armiyi Vidznachivsya u bitvah pri Sen Lyusiyi Manyano Oleksandriyi buv poranenij u bitvi pri Trebiyi ale buv sered uchasnikiv bitvi pri Novi Zgodom brav uchast u novij italijskij kampaniyi vzhe pid provodom Bonaparta Tut vidznachivsya u bitvah pri Montebello ta Marengo u 1800 roci za sho otrimav mech chesti Potim yak general lejtenant keruvav vijskami batavskoyi respubliki Planuvalasya ekspediciya pid golovuvannyam Perrena dlya oboroni koloniyi Luyiziana Pivnichna Amerika vid anglijciv ale vona ne vidbulasya Na sluzhbi Imperiyi Pislya ogoloshennya Napoleona Bonaparta imperatorom Perren otrimav orden Pochesnogo legionu priznachayetsya prezidentom vibornikiv departamentu Men i Luara a zgodom poslom do Daniyi Tut okrim vsogo zajmavsya organizaciyeyu prohodzhennya baltijskim morem korabliv Franciyi ta yiyi soyuznikiv Z pochatkom u 1806 roci vijskovoyi kampaniyi proti Prussiyi Perren priyednuyetsya do armiyi ocholivshi shtab 5 korpusu marshala Lana Zvityazhiv u bitvah pri Zaalfeldi ta Yeni zahopiv fortecyu Shpandau a potim vidvazhno bivsya pid Pultuskom U 1807 roci priznachayetsya komanduvachem Dombrovskoyi diviziyi polskoyi Na yiyi choli diyav pid Kolbergom ta Dancigom 20 sichnya raptovo potraplyaye u polon ale 8 bereznya jogo obminyali na prusskogo generala Blyuhera Vzhe 14 chervnya v bagato v chomu spriyav francuzkij peremozi u bitvi pri Fridlandi Za ce otrimav zvannya marshala 9 veresnya priznachayetsya gubernatorom Berlina j Prussiyi a u 1808 roci staye gercogom Belluno Yak podyaku za chesne upravlinnya meriya Berlina proponuvala Perrenu 2 mln zolotih prote toj vidmovivsya Togo zh roku spryamovuyetsya do Ispaniyi de vidznachivsya u bitvi pri Somosyerri spriyav zahoplennyu Madridu j Toledo U 1809 roci peremig u bitvah pri Uklesi Medelini ta Alkoboni ale ne zmig povnistyu vikonati nakaz Napoleona I shodo zahoplennya Portugaliyi Vtim pislya peremogi pri Okani marshal Perren zumiv majzhe povnistyu zahopiti Andaluziyu vstupivshi u mista Kordova i Sevilya Pislya cogo pochav oblogu Kadisa vtim ne dosit vdalo Do togo zh u 1811 roci zaznav nevdachi u bitvi z anglo ispanskim vijskom pri Barrozo U 1812 roci Perrena vidklikayut do Franciyi de vin otrimuye komanduvannya 5 rezervnim korpusom Velikoyi armiyi Vin vidpovidav za spoluchennya mizh Vilno j Smolenskom Pislya vidstupu Napoleona I z Moskvi horobro zahishav Smolensk a potim vidpovidav za perepravi cherez Berezinu Za tim razom z reshtkami armiyi vidstupiv do Franciyi U 1813 roci priznachayetsya komanduvachem 2 korpusu u Nimechchini de vidpovidav za oboronu beregiv Elbi Zvityazhno bivsya pri Drezdeni Vahau Lejpcizi ta Hanau Pid chas kampaniyi 1814 roku zahishav Elzas prote vimushenij buv vidstupiti Bivsya pri Briyenni ta Rotyera Vtim zapiznivsya z pidtrimkoyu imperatora u bitvi pri Montro Tomu vidstoronenij vid keruvannyam vijskami Ale nevdovzi povernutij otrimavshi komanduvannya na 2 diviziyami gvardiyi Pislya cogo jogo bulo vazhko poraneno u bitvi pri Kraoni Na sluzhbi Burboniv Pislya zrechennya Napoleona Bonaparta prisyagnuv na virnist Lyudoviku XVIII zberig usi svoyi zvannya ta tituli Ostannij priznachiv Perrena golovoyu 2 vijskovogo okrugu Ne pidtrimav Bonaparta pid chas Sta dniv namagavsya protidiyati Napoleonu ale ne otrimav pidtrimki z boku vijsk j vimushenij buv piti u vignannya razom z Burbonami do Gentu u 1815 roci pislya ostatochnoyi porazki Napoleona I Perren povernuvsya razom z Burbonami do Parizha Za svoyu virnist korolyu priznachayetsya general majorom korolivskoyi gvardiyi a nezabarom j perom Franciyi Brav uchast u sudi nad marshalom Neyem golosuvavshi za jogo stratu Priznachayetsya golovoyu Komitetu z oglyadu poslug oficeriv yaki sluzhili Napoleonovi pid chas Sta dniv U 1816 roci priznachayetsya komanduvachem 16 vijskovogo okrugu staye kavalerom ordenu Svyatogo Lyudovika kavalerom ordenu Svyatogo Duha U 1821 roci priznachayetsya vijskovim ministrom Pid chas svoyeyi kadenciyi zajmavsya pidgotovkoyu ekspediciyi do Ispaniyi dlya pridushennya povstannya U 1823 roci zalishaye posadu ministra j suprovodzhuye gercoga Angulemskogo pid chas intervenciyi do Ispaniyi Zgodom buv odnim z rozporyadnikiv na koronaciyi Karla X u 1824 roci U 1828 roci priznachayetsya chlenom vijskovoyi radi Perren ne pidtrimav Lipnevoyi revolyuciyi 1830 roku Tomu korol Luyi Filip I viklyuchiv jogo z palati periv ta vidpraviv u vidstavku Pomer marshal Perren 1 bereznya 1841 roku Rodina1 Druzhina Zhanna Zhozefina Muge Diti Viktorina 1792 d n Sharl 1795 1827 Napoleon Viktor Fransua 1796 1853 2 j gercog Belluno Napoleon Viktor Yevgen 1799 1852 2 Druzhina Dzhuli Vosh van Avesaat Diti Stefani Zhozefina Luyiza 1805 1832 Pam yatprizvishe vikarbuvano na Triumfalnij arci jogo im yam nazvano odin z parizkih bulvariv TvorchistPislya smerti vijshli jogo memuari Extraits des memoires inedits du duc de Bellune DzherelaJacques Le Coustumier Le Marechal Victor Paris editions Nouveau Monde 2004 425 p ISBN 9782847360493 PrimitkiMoiroux J Le cimetiere du Pere Lachaise Paris 1908 P 66 d Track Q13413655d Track Q13413705d Track Q90 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563Posilannya