Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Королівство Галичини та Володимирії з Великим князівством Краківським і князівствами Освенцима й Затору нім Königreich G

Королівство Галичини та Володимерії

Королівство Галичини та Володимерії

Королівство Галичини та Володимирії з Великим князівством Краківським і князівствами Освенцима й Затору (нім. Königreich Galizien und Lodomerien mit dem Großherzogtum Krakau und den Herzogtümern Auschwitz und Zator , пол. Królestwo Galicji i Lodomerii wraz z Wielkim Księstwem Krakowskim i Księstwem Oświęcimia i Zatoru ) — коронний край, утворений на історичних землях Королівства Руси та Руського воєводства, складова частина Габсбурзької монархії, Австрійської імперії й Австро-Угорщини в 1772—1918 роках.

нім. Königreich Galizien und Lodomerien
Королівство Галичини та Лодомерії
пол. Królestwo Galicji i Lodomerii
Коронна земля Австрії¹
↓ 1772 – 1918 ↓
image image
Прапор Герб
image
Галичина: історичні кордони на карті
Королівство Галичини та Володимирії на мапі Австро-Угорської імперії
Столиця Львів
Мови Офіційні:

Крайові:

Мови меншин:

Релігії Римо-католицька церква, Українська греко-католицька церква
Форма правління Монархія
Король Галичини та Володимирії
 - 1772—1790 Йосиф II
 - 1804—1835 Франц II
 - 1835—1848 Фердинанд I
 - 1848—1916 Франц Йосиф І
 - 1916—1918 Карл I
Законодавчий орган Галицький сейм
Історія
 - Поділи Речі Посполитої Серпень 5
 - Західна Україна 19 жовтня 1918
 - Польща 14 листопада 1918
Населення
 - 1772 2 млн. 340 тис. осіб осіб
Попередник		 Наступник
image Річ Посполита
image Нова (Західна) Галичина
image Вільне місто Краків
image Варшавське герцогство
image Тернопільський край
image Галицько-Буковинське генерал-губернаторство
Варшавське герцогство image
Тернопільський край image
Вільне місто Краків image
Герцогство Буковина image
Галицько-Буковинське генерал-губернаторство image
Польська Республіка image
ЗУНР image
¹ Коронна земля Австрійської імперії 1804—1867 рр., й Австро-Угорщини до 1918 р.
image Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Королівство Галичини та Володимирії
Історичні польські держави

Об'єднувало українські етнічні землі (частину Волині, історичну Галичину, що складалася зі Східної Галичини і Західної Галичини) та землі Малопольщі (північно-західна частина провінції). Більша частина Володимирії-Волині після поділу Речі Посполитої Габсбурзькою монархією, Всеросійською імперією і Королівством Пруссія відійшла до Російській імперії.

Основній території колишньої провінції тепер відповідає історичний регіон у східній частині Центральної Європи, більш відомий під назвою Галичина, з середини XX століття розподілений між Україною та Польською республікою.

Історія

Передумови

Докладніше: Король Галичини та Володимирії

Історично-юридичною підставою для створення королівства було існування Королівство Русь, яке постало на базі Галицько-Волинського князівства династії Романовичів утвореного волинським князем сполучивши Галицьке з Волинським князівством у 1199 році.

Легітимно коронованими Папою римським королями Русі були Данило Романович (з 1253) і Юрій Львович. Сини короля Юрія Львовича Лев і Андрій використовували титул dux Galiciae dux Ladimirae, тобто князь Галичини та Володимирії.

Титул короля Галіції та Лодомерії, носили угорські королевичі Коломан і Андраш (Андрій). Значну частину, а саме південно-західні землі Королівства Руського після 1349 року завоював польський король Казимир III, що був у змові з угорським монархом, якому водночас номінально належав титул Короля Галичини та Лодомерії, цей титул у XIV ст. підтвердив Папа Римський. Казимиру не вдалося завоювати всі землі Русі, на які він претендував, зокрема більшість Волині відійшла до Литви. Угода ж Казимира ІІІ з угорським монархом полягала в тому, що на час життя Казимира ІІІ Руське Королівство належатиме йому, якщо той не матиме синів, тоді Руські землі завойовані Казимиром ІІІ перейдуть Угорщині, що у підсумку й сталося. У 1370 році після смерті бездітного короля Казимира ІІІ королем Польщі став угорський монарх з французької династії Анжу, Людовік І Великий. Окрім того, він отримав у правління верхню Галичину та південний захід Волині, Белзьку і Холмську землі, отож став першим з початку XIII ст. угорським монархом, який правив частиною Русі не де-юре, а де-факто. Східні землі Галичини, що стали Поділлям були теж розділені, захід відійшов Польщі, схід як Брацлавське воєводство відійшов до Литви.

Після смерті Людовіка Угорщину і частину Руського Королівства успадкувала його донька Марія, а королевою Польщі стала друга донька — Ядвіга. У 1387 році під час усобиць в Угорщині Ядвіга захопила значна частину Руського Королівства і почала титулуватись як «пан і володар Русі», водночас титул короля Галіції та Лодомерії залишився за монархами Угорщини, за Марією та її чоловіком Сигізмундом Люксембургом.

У середині XVI ст. королівство Угорщини було поділене поміж Османською імперією і Габсбургами; до останніх перейшли всі титули через династичні шлюби, зокрема й королів Галичини та Володимирії. Через неможливість існування паралельно двох королів Русі у якості польського та угорського потім австрійського монарха, Королі Польщі були вимушені титулувались «панами і володарями» Русі, а не королями після 1390-их років.

У 1440 році після надання королем Польщі Владиславом Яґайлом Єдлінського Привілею шляхті підпольської Русі, землі Королівства Руського були реорганізовані у Руське Воєводство. У такому статусі під короною Польщі вже Руське воєводство проіснувало до 1772-го року, коли під час поділів Речі Посполитої воно було завойоване Габсбургами, які відновили статус королівства реорганізувавши Руське воєводство назад у Королівство, але не з назвою Руське, а у Королівство Галичини та Володимирії (Волині).

Розбіжність у титулах Король Русі та Король Галичини та Володимирії виникла у 13 ст. через те, що коли угорські монархи через династичні шлюби отримали право на успадкування влади, держава звалася Князівство Галицько-Волинське, і корону у Папи отримали, саме на Галицько-Волинське князівство. У той час, як з другої половини 13 ст. Галицько-Волинське князівство стало Королівством Руським після коронації монарха Данила Романовича. І саме як Королівство Руське було захоплено Казимиром ІІІ через що, і фігурує Казимир ІІІ як Король Русі, а не Король Галичини та Володимирії, що пізніше знайде втілення у назві Руського воєводства. Коли ж землі ця частина земель Русі від Польщі у 18 ст. була завойована Габсбургами, ті як спадкові нащадки угорського престолу відновили саме ту назву титулу, що була в угорських монархів, тобто «Король Галичини та Володимирії».

Утворення

«Королівство Галичини та Володимирії (Лодомерії)» було утворене 1772 року як нова адміністративна одиниця Габсбурзької монархії. Королівство постало в результаті анексії австрійцями Галичини після першого поділу Речі Посполитої. Загальна площа приєднаних земель становила 83 тис. км² з населенням понад 2 млн 340 тис. осіб. Це була друга за величиною провінція Австрійської монархії (після Угорщини).

В серпні 1772 року цісарева Марія Терезія заявила про необхідність облаштування Галичини на зразок Богемського королівства, Маркграфства Моравія, керівництво здійснював призначений губернатор з кільканадцятьма губернськими радниками.

У березні 1773 року до королівства приєднано район Спішу, а 1775 році — Буковина, вилучена в Османської імперії.

image
Мапа Королівства Галичини та Володимирії 1775 року, на кольорому тлі позначені: жовтим — Червона Русь (Russia Rubra), зеленим — Малопольща (Polonia Minor), червоним —

13 травня 1783 року Йозеф ІІ видав декрет про піднесення міст Галичини та Лодомерії, здійснили їх класифікацію. До І-го класу належав Львів (столиця, резиденція губернської влади), до ІІ-го — королівські міста (мали спеціальний імператорський привілей), до ІІІ-го — муніципальні (всі, що мали магістрат).

1795 р. внаслідок ліквідації Речі Посполитої Габсбурґи приєднали до своїх володінь Краків, Холмщину, Південне Підляшшя та смугу етнічної польської території над Віслою. 1803 року вони ввійшли до складу Королівства Галичини та Володимирії під назвою земель Нової Галичини. Збільшення кількості поляків у новоутвореному Королівстві спричинило довголітнє міжнаціональне українсько-польське суперництво у Галичині.

1796 року створено провінцію «Західна Галичина» з центром у Кракові. 18 травня 1803 офіційний Відень ліквідував її, територію приєднали до Львівської губернії.

image
Територіальні зміни Галичини у 1772—1918 роках

1809 під час Наполеонівських воєн частина провінції  увійшла до складу французького сателіта — герцогства Варшавського, інша ж — північна частина Холмщина була завойована Російською імперією та реорганізована у губернію.

1815 р за підсумками Віденського конгресу до складу королівства повернувся Тернопільський край, який з 1809 р. перебував у складі Російської імперії.

1846 р. королівство поповнилось територією Вільного міста Кракова, але 1849 року позбулося Буковини, виділеної в окрему адміністративну одиницю — Герцогство Буковина.

Столицею Королівства Галичини та Володимирії став Львів. Адміністративні посади обіймала польська шляхта, хоча більшість населення становили українці. Окрім них, на території королівства були численні єврейські та вірменські громади.

До 1849 року королівством управляли з Відня здебільшого етнічні німці та онімечені чехи. Першим губернатором був Антон фон Перґен, який за дорученням імператора склав «Меморіял» — опис краю, єдиний історичний документ про тодішню Галичину — і вручив його Йосифу ІІ після його прибуття 6 серпня 1773 до Львова. Командувачем військ, які зайняли Галичину та Володимирію, був генерал словацького походження Андрей Гадік — наступник фон Перґена на посаді. Імператори Йосиф II і Франц II скасували у Галичині кріпацтво й урізали у вольностях місцеву шляхту. Міщани і селяни отримали право на вільне одруження, скаргу й апеляцію до суду. Українську католицьку церкву візантійського обряду, перейменовану на Греко-католицьку Церкву, зрівняли в правах з Римо-католицькою, вона отримала семінарії та митрополита.

Хоча такі заходи не були популярними серед аристократії, однак вони зміцнили авторитет австрійських монархів серед простих українців.

Німецька колонізація

Див. також: Галицькі німці

З червня 1782 до січня 1786 в Галичину переселилися 14 735 колоністів. Вони оселялись або в селах з місцевим населенням, або засновували нові. У Східній Галичині, де була потреба удосконалювати сільське господарство, іммігранти з німецьких країн були бажаними поселенцями.

Абсолютизм і революція

У 1815 р., згідно з рішеннями Віденського Конгресу, Люблінську область і навколишній край (Нова, або Західна, Галичина) Австрія віддала Польщі, якою управляв російський цар, а Тернопільський край та Південне Поділля Австрії повернула Росія, що володіла ними з 1809 року. Велике місто Краків і навколишня територія (колись також частина Нової, або Західної, Галичини) стали Вільним містом Краків.

1820-ті і 1830-ті роки були періодом абсолютистського правління з Відня. Місцева галицька бюрократія складалася здебільшого з німців і онімечених чехів, діти яких часто бували полонізованими. Після невдалого повстання за участі кількох тисяч галицьких добровольців в Королівстві Польському, окупованому Російською імперією в 1830-31 роках, багато польських втікачів прибуло до Галичини. Польський сепаратистський рух австрійці швидко придушили не без допомоги галицького селянства, яке було лояльним до імператора. Одним з наслідків цього невдалого повстання стало включення 1846 року колишнього польського вільного міста Краків до складу Галичини, під адміністративне підпорядкування Львова.

У 1830-х рока у східній частині Галичини розпочалося національне пробудження серед русинів. Активісти, передусім з числа греко-католицьких семінаристів (Перемиський церковний гурток, «Руська трійця»), під романтичним впливом визвольного руху в Європі почали привертати увагу простого люду до мовно-культурної проблеми (праці Маркіяна Шашкевича «Азбука і abecadło», Якова Головацького «Становище русинів Галичини», альманах «Русалка Дністровая» (1837) тощо), наголошуючи на єдності русинів-українців на всій українській етнічній території.

1846 року було найбільше селянське повстання у Галичині. Тоді розгромили 474 панські двори, вбили 728 поміщиків, управителів і дрібних шляхтичів. В окремих округах розгромили від 19,2 до 89,1 % поміщицьких маєтків.

У 1848 р. революції відбулися у Відні і інших частинах Австрійської імперії. У Львові 2 травня 1848 русини-українці створили Головну Руську Раду (ГРР) — самоврядний орган русинів-українців на чолі з єпископом Григорієм Яхимовичем. А 23 травня 1848 польські шляхтичі українського походження створили «Руський Собор» — антипод Головної Руської Ради; сформували також Польську Національну Раду (раніше ГРР).

Ще перед оголошенням рішення Відня залишки панщини скасував губернатор Франц фон Стадіон для стримання заколоту. Окрім того, польським закидам на Галицьку автономію протистояли запити русинів про національну рівність і розділення Галичини на Східну — русинську, і Західну — польську частину (19 квітня 1848 року губернатору Францу фон Стадіону було вручено петицію на ім'я цісаря з вимогами:

  • запровадження у школах і громадському житті української мови
  • забезпечення русинам доступу до всіх посад, зрівняння правами духовенства всіх обрядів (автор петиції — крилошанин Михайло Куземський; була досить поміркованою, питання скасування панщини не порушувала).

Зрештою, Львів зайняли імперські війська, заколот був придушений. Губернське правління замінили намісництвом і з 1849 року своїми намісниками цісар завжди призначав поляків.

image
Будинок Галицького намісництва

Десятиліття відновленого абсолютизму знадобилося, щоб утихомирити поляків. Графа Аґенора Голуховського, консервативного представника аристократії східної Галичини (так званої Подолії), було призначеним вікарієм. Він почав полонізацію місцевої адміністрації і пропонував українцям ідею розділення провінції. Вона не відбулася, проте примусила греко-католицьку церкву використовувати Григоріанський календар, спробувати серед українців замінити кирилицю латинською абеткою, що викликало так звану «азбучну війну» в тогочасній галицькій пресі.

Конституційні реформи

У 1859 р., після австрійської військової поразки в Італії, імперія розпочала конституційні експерименти. У 1860 р. Віденський Уряд під впливом Агенора Голуховського випустив свій Жовтневий Статут, який закріпляв консервативне облаштування федеративної імперії, але негативний відгук на нього в німецькомовних землях призвів до змін в уряді і видання Лютневого Акту, який припиняв децентралізацію. Проте, у 1861 р. Галичині були надані Законодавчі Збори або Сейм (гал. Сойм). Хоча спочатку про-габсбурзьке українське і польське селянство було широко представлене на зборах (половина зборів) і тому обговорювались соціальні питанання та автономія українців, пізніше ж зменшилась кількість українців і селянства, в Сойм здомінували польська аристократія і панство, які були прибічниками загальної автономії Галичини. Цього ж року розпочались заворушення в Російській Польщі, які мали деякий відгук у Галичині. Сейм припиняв збори.

У 1863 в «конгресовій» (російській) Польщі вибухнуло національне повстання, тому на 1864—1865 pр. австрійський уряд оголосив стан облоги в Галичині, тимчасово припинивши громадські свободи.

У 1865 були повернені громадські свободи і продовжені переговори про автономію між польською аристократією і Віднем.

Тим часом серед частини українців виник рух за з'єднання з Російською Імперією інспірований Росією. Екстремісти цього руху були відомі як «москвофіли». Але переважна більшість українців покладали надії на національну рівність у межах Австрійської Імперії і поділом Галичини за етнічною ознакою.

Галицька автономія

image
Галицький сейм у Львові

У 1866 р. після битви під Садовою і поразки в австро-прусській війні Австрійська імперія відчула наростання внутрішніх проблем. Задля зміцнення монархії цісар Франц Йосиф І почав переговори з угорською шляхтою, щоби заручитися її політичною підтримкою. Хоча деякі члени уряду (наприклад, президент міністрів Ріхард фон Белкреді) радили цісареві укласти конституційну угоду зі всіма націями імперії, які утворили би федеративну структуру. Белкреді вважав, що виокремлення інтересів Угорщини відштовхне від Відня інші національності. Проте Франц Йосиф I був неспроможний знехтувати впливом угорської шляхти, яка не сприйняла би щось ширше за австро-угорський дуалізм.

Після австро-угорської угоди у лютому 1867 Австрійська імперія була перетворена на дуалістичну Австро-Угорщину. Хоча польські та чеські плани щодо входження відповідних частин монархії у федеральну структуру зазнали невдачі, але стійкий (хоч і повільний) процес лібералізації австрійського правління почався і в Галичині.

Представники польської аристократії й інтелігенції звернулися до цісаря з проханням про збільшення автономії для Галичини. Їхні вимоги не були прийняті відразу, але дали вектор напряму руху на майбутні роки.

Від 1873 Галичина була de facto автономною провінцією Австро-Угорщини з польською і (дещо меншою мірою) українською офіційними мовами.

Германізацію було припинено, цензуру зменшено. Галичина адміністративно ввійшла до складу Цислейтанії, але Галицький Сейм і провінційна адміністрація мали широкі повноваження та прерогативи, особливо в освіті, культурі та місцевих справах.

Ці зміни підтримували багато польських інтелектуалів. У 1869 році група молодих консервативних публіцистів у Кракові видала серію сатиричних памфлетів під назвою Teka Stańczyka. Лише через 5 років після трагічного кінця Січневого повстання «станьчики» у своїх памфлетах висміяли ідею збройного національного повстання і підтримали компроміс з «ворогами Польщі», особливо з Австро-Угорщиною, концентрацію на економічному зростанні та прийняття політичних поступок, запропонованих Віднем. Це політичне угрупування відоме як «краківські консерватори». Разом із консервативними польськими землевласниками Східної Галичини («подоляками») вони політично панували в Галичині до 1918.

Велика економічна міграція

Початок 1880-х у Галичині був позначений масовою еміграцією місцевого селянства. Міграція, що спочатку починалась як сезонна до Німеччини (недавно об'єднаної і економічно динамічної), пізніше стала трансатлантичною з найбільшою міграцією до США, Бразилії та Канади.

Викликана несприятливими економічними умовами Галичини, де у селах бідність була масовим явищем, міграція спочатку відбувалась із західної, польської частини Галичини, але швидко поширилась на східну, українську частину. Поляки, українці, євреї та німці взяли участь у цьому масовому русі. Поляки мігрували головним чином до Нової Англії й на середній захід США, частково — до Бразилії та до деяких інших місць; Українці мігрували головно до Бразилії, США та Канади, що збіглося в часі з іншою інтенсивною хвилею української міграції — з Півдня Поділля до Західної Канади; євреї мігрували до Нового Світу безпосередньо або через інші частини Австро-Угорщини. Сотні тисяч людей були залучені в цю Велику економічну міграцію, яка зростала до початку Першої Світової війни у 1914. Війна тимчасово призупинила міграцію, і вона вже ніколи не сягала таких розмірів.

Перша світова війна і польсько-український конфлікт

Під час Першої Світової війни Галичина стала місцем важких боїв між Росією і Центральними державами. Російські війська зайняли більшість краю в 1914, завдавши поразки австро-угорській армії на Східному фронті в перші місяці війни. Проте навесні і влітку 1915 вони були витиснуті об'єднаними німецько-австро-угорськими силами.

Після утворення ЗУНР українська частина колишнього Королівства Галичини та Володимирії увійшла до її складу згідно з «Тимчасовим основним законом» від 13 листопада 1918 року.

У 1918 році Західна Галичина стала частиною відновленої Польщі, яка зброєю приєднала до себе українські самопроголошені держави Галичини — Західно-Українську Народну Республіку та Лемко-Русинську Республіку. Протягом Польсько-радянської війни російською стороною в Галичині була проголошена Галицька Соціалістична Радянська Республіка. Незважаючи на супротив українців, польська анексія Східної Галичини була визнана міжнародною спільнотою 1923 року.

Адміністративний поділ

Цей розділ потрібно повністю переписати відповідно до Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши його. Можливо, містить зауваження щодо потрібних змін. (січень 2020)
Див. також: Адміністративний устрій Королівства Галичини та Володимирії
image
Адміністративний поділ Королівства Галичини та Володимирії у 1777—1782 роках

3 травня 1773 р. придворна канцелярія видала раднику Кочану інструкцію, з якою його відправили до Галичини здійснити адміністративну реорганізацію краю. В ній, зокрема, вказувалось, що кількість адмінодиниць — округів — має бути не більше семи. 23 липня 1773 губернатор Антон фон Перґен видав циркуляр керівникам новостворюваних адміністративно-територіальних одиниць. У листопаді 1773 року Королівство Галичини введена класифікація, аналогічна тодішній в Австрії, — 6 округів (крайсів), які об'єднували первинно 59 районів (бецирків), кількість яких скорочена патентами в 1787 до 19:

Наступна зміна адміністративного устрою була прийнята указом Йосифа II 22 березня 1782 року, внаслідок якої шляхом злиття попередніх районів Коломия і Тисмениця в округу Станіслав залишилося 18 округів, яких після приєднання Чернівецького округу в 1786 р. стало 19. Їх склад залишався практично без змін до 1860-х років, за винятком перетворення в 1849 р. округу Буковина в окремий коронний край — Герцогство Буковина.

Округи (циркули, крайси):

З 1850 р. через організацію двох апеляційних судів територія ділилася на 2 округи: Львів (включав 12 крайсів з містом Львів і надалі отримав назву Східна Галичина) і Краків (включав 7 крайсів з містом Краків і надалі отримав назву Західна Галичина), крайси ділилися на дистрикти (повіти), кожен з яких мав свій номер (110 — у Східній Галичині, 68 — у Західній).

image
Адміністративний поділ Королівства Галичина, 1914

В 1865—1867 роках реорганізовано мережу повітів; залишилося 79 повітів. 1914 р. вже було 82 повіти.

Демографія

У 1773 році Галичина мала близько 2,6 мільйона мешканців у 280 містах і приблизно 5,500 селах. Було приблизно 19 000 шляхетських родин з 95 000 членами (близько 3 % населення). Кількість селян — 1,86 мільйонів, тобто понад 70 % з населення. Нечисленними були фермери, більшість із них (84 %) мали лише маленькі володіння або були безземельні.

Жодна провінція Австрійської монархії не мала такого етнічного різноманіття, як Галичина: українці, поляки, німці, вірмени, євреї, угорці, цигани, липовани тощо. Поляки переважали на заході, українці на сході.

Див. також: Міста Королівства Галичини та Володимирії

Євреї до Галичини імігрували в середні віки з Німеччини і здебільшого говорили мовою їдиш, через що при переписах зараховувались до німців. Німецькі колоністи зазвичай називалися за регіоном Німеччини, звідки вони прибували (наприклад саксонці або шваби). Проте була чітка відмінність у віросповіданні: більшість поляків були католиками, українці були здебільшого греко-католиками. Євреї, які становили третю найбільшу релігійну групу, були здебільшого юдеями.

Середня тривалість життя 27 років для чоловіків і 28,5 років для жінок була нижчою порівняно з 33 і 37 в Богемії, 39 і 41 у Франції і 40 і 42 в Англії. Також і якість життя була набагато нижча. Щорічне споживання м'яса не перевищувало 10 кілограмів на душу населення порівняно з 24 кг в Угорщині і 33 в Німеччині.

Економіка

Незважаючи на те, що цей край був одним з найлюдніших у Європі, Галичина була однією з найменш розвинутих економічно. У 1888 році Галичина мала площу 78,550 км² і населення близько 6,4 мільйонів осіб, у тому числі 4,8 мільйонів селян (75 % населення). Населеність склала 81 людину на км² і була вища, ніж у Франції (71 осіб/км²) або Німеччині.

Статистика вказує, що Галичина і Лодомерія були бідніша, ніж області на захід від неї. Середній прибуток на душу населення не перевищував 53 Австро-Угорські гульдени (RG) (порівняно з 91 RG в Польщі, 100 в Угорщині і більше 450 RG в Англії на той час).

Також податки були відносно високі й дорівнювали 9 рейнським гульденам на рік — 17 % з щорічного прибутку (порівняно з 5 % у Пруссії і 10 % в Англії). Також відсоток людей з високим прибутком був набагато нижчий, ніж в інших частинах Монархії і Європи: податок на предмети розкоші, заплачений людьми, чий щорічний прибуток перевищив 600 RG, заплатило 8 осіб на кожні 1000 мешканців (порівняно з 28 в Богемії і 99 в Нижній Австрії). Незважаючи на високе оподаткування, державна заборгованість уряду Галичини перевищила 300 мільйонів RG, це приблизно 60 RG на душу населення.

В цілому, регіон використовувався Австро-Угорським урядом здебільшого як джерело дешевої робочої сили і новобранців для армії (див. ), а також як буферна зона з Росією. Навіть на початку 20-го століття в краї розвивалися галузі, пов'язані з військовим виробництвом. Найбільшими державними інвестиціями в регіон були залізниці й фортеці Перемишль, Краків та інші міста. Промисловий розвиток був здебільшого пов'язаний із приватною нафтопромисловістю і соляними промислами.

У 1900 р. один лікар припадав на 9000 жителів. У 100-тисячній Борщівській окрузі не було жодної лікарні. В 33 % міст не було шкіл, і один учитель припадав на 91 учня. Були значні диспропорції структури землекористування: понад 40 % площ знаходилися в руках 2,4 тис. осіб великих власників, в той час як у 80 % селян були наділи менші за 4 га.

Грошові одиниці

image
Австро-угорська крона

Основними грошовими одиницями Королівства були австрійські:

Див. також: Бідність в Австрійській Галичині

Прапор

До 1849 року Галичина і Лодомерія були єдиною губернією з Буковиною і використовували синьо-червоний прапор (що складався з двох горизонтальних смуг: верхня — синього кольору, нижня — червоного).

У 1849 році Буковина отримала незалежний від Галицько-Лодомерської статус і зберегла синьо-червоний прапор. Галичина отримала новий прапор, який складався з трьох горизонтальних смуг синьої, червоної та жовтої.

Цей прапор існував до 1890 року, коли Галичина-Лодомерія отримала новий прапор, що складався з двох горизонтальних смуг червоного та синього кольору. Він залишався у використанні до розпаду Королівства Галіція-Лодомерія в 1918 році і відображений в Oesterreichisch-ungarische Wappenrolle Штроля (1898).

  • image
    1772–1800, 1849–90
  • image
    1800–49, 1890-1918

Королі Галичини та Володимирії

Докладніше: Список імператорів Священної Римської імперії

Губернатори, штатгальтери, генерал-губернатори

Див. також

Королівство Галичини та Володимирії
у сестринських Вікіпроєктах
Портал
image Королівство Галичини та Володимирії у Вікісховищі?

Примітки

  1. Ісаєвич Я. Д. Королівство Русь // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : іл. — .
  2. КРАЛЮК, Петро. . day.kyiv.ua. Архів оригіналу за 14 квітня 2022.
  3. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКІ ЕТЮДИ // Леонтій Войтович 2011
  4. Галіція і Лодомерія — латинські назви українських етнічних земель Галичини і Волині Королівства Русі, на які претендували за династичною спадковістю . У 13-18 століттях угорські правителі коронувалися «Королівства Русі, Галичини та Лодомерії». У пізньому середньовіччі австрійські Габсбурґи зайняли угорський трон і успадкували територіальні претензії своїх попередників. Австрійці контролювали лише Галичину та (якийсь час) Західну Волинь. Центр «Лодомерії» — Володимир-Волинський — залишався за Росією.
  5. Brawer A. Galizien. Wie es an Ősterreich kam. Eine historisch-statistische studie űber die inneren Verhältnisse des Landes in Jahre 1772 / Abraham Jacob Brawer. — Leipzig: G. Freutag, 1910. — S. 18.
  6. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 квітня 2022. Процитовано 21 червня 2022.
  7. Ірина Настасяк. Організація управління Галичиною і Буковиною у складі Австрії (1772—1848)… — С. 82.
  8. Там само. — С. 105.
  9. З 1809 ці землі відійшли до Герцогства Варшавського, яке 1815 поглинула Російська імперія.
  10. Там само. — С. 41.
  11. Краків увійшов до складу королівства як Велике Князівство Краківське. Окрім нього до Галичини приєднали князівства та .
  12. У 18 — 1-й половині 19 століття назва українців була «русини». З 2-ї половини 19 століття вона була замінена на «українці» завдяки старанням місцевої інтелігенції та шляхти.
  13. Леонід Нигрицький. Галичина 200 років тому // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 789-790.
  14. Там само. — С. 789.
  15. Poľný maršal Andrej Hadik // Doc. PhDr. Vladimír SEGEŠ, PhD. vojenské osobnosti [ 22 грудня 2014 у Wayback Machine.] (словац.)
  16. О. Полянський. Західна Україна у двох революціях. — Тернопіль : Джура, 1998. — С. 7.
  17. Там само. — С. 8.
  18. John-Paul Himka. GALICIA AND BUKOVINA: A Research Handbook About Western Ukraine, Late 19th and 20th Centuries.
  19. Das Koenigreich Galicien — Weimar, 1832
  20. Настасяк І. Організація управління Галичиною і Буковиною у складі Австрії (1772—1848)… — С. 37.
  21. Die Königreiche Galizien und Lodomerien — Wien: von Joseph Bermann, 1851 (Gedr. bei Joh. Höfelich)
  22. R. A. Schulz's General Post- und Strassenkarte des Kronlandes Galizien und Lodomerien mit Auschwitz, Zator und Krakau; so wie des Kronlandes Bukowina. — Wien: bei Artaria & Co, 1878
  23. Зварич В. В. (автор-составитель). Нумизматический словарь.— Львов, издательство при ЛГУ / объединение «Вища школа», 1975.— 156 с.: 292 ил. (рос.)
  24. Jan., Miller, (1962). Chorągwie i flagi polskie. OCLC 562996618.
  25. Ströhl, Hugo Gerard (1900). Oesterreichisch-ungarische Wappenrolle : die Wappen ihrer k.u.k. Majestäten, die Wappen der durchlauchtigsten Herren Erzherzoge, die Staatswappen von Œsterreich und Ungarn, die Wappen der Kronländer und der ungarischen Comitate, die Flaggen, Fahnen und Cocarden beider Reichshälften, sowie das Wappen des souverainen Fürstenthumes Liechtenstein. Wien: Kunstverlag Anton Schroll & Co.

Джерела та література

  • Я. Д. Ісаєвич. Королівство Ґаліції і Лодомерії [ 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 172. — .
  • Василь Верига. Українські землі під австрією // Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XIX ст.). — Львів: Світ, 1996. — 448 с. — С. 134—239. — .
  • Ірина Настасяк. Організація управління Галичиною і Буковиною у складі Австрії (1772—1848). — К. : Атіка, 2006. — 160 с. — -9.
  • Paul Robert Magocsi, Galicia: A Historical Survey and Bibliographic Guide. — Toronto: University of Toronto Press, 1983. Concentrates on the historical, or Eastern Galicia.
  • Andrei S. Markovits and Frank E. Sysyn, eds., Nationbuilding and the Politics of Nationalism: Essays on Austrian Galicia. — Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1982. (Містить важливу польськомовну статтю Пйотра Вандича і так само важливу україномовну статтю Івана Рудницького).
  • Christopher Hann and Paul Robert Magocsi, eds., Galicia: A Multicultured Land. — Toronto: University of Toronto Press, 2005. (Збірник статей Джона Пола Хімки, Ярослава Грицака, Станіслава Стемпеня та ін.)
  • Taylor, A.J.P., The Habsburg Monarchy 1809—1918, 1941 (discusses Habsburg policy toward ethnic minorities).
  • Alison Fleig Frank, Oil Empire: Visions of Prosperity in Austrian Galicia. — Cambridge, MA: Harvard University Press, 2005. (Монографія з історії галицької нафтової промисловості в австрійському й загальноєвропейському контекстах).
  • Drdacki, Moritz knight by Ostrow, the glad patents Galziens a contribution to customer of the Unterthanswesens. — Printed with J.P.Sollinger, Vienna, 1838, reprint 1990, Scherer publishing house, Berlin, .
  • Kratter, F. Letters over itzigen condition of Galicia a contribution to the Staatistik and knowledge of human nature, publishing house G. Ph. of usurer, Leipzig 1786, reprint 1990, Scherer publishing house, Berlin, .
  • Mueller, Sepp, from the settlement to the resettlement, Wiss. contribution to history and regional studies of east Central Europe, hrsg. v. Joh. Gottfr. Herder Joh.-Gottfr.-Herder-Institut Marburg, NR. 54 Rohrer, Josef, remarks on a journey of the Turkish Graenze over the Bukowina by east and west Galicia, Schlesien and Maehren to Vienna, publishing house Anton Pichler, Vienna 1804, reprint 1989, Scherer publishing house, Berlin, .
  • Statistic Central Commission (Hrsg.), local repertory of the Kingdom of Galicia and Lodomerien with the Herzogthume Krakau, publishing house Carl Gerolds son, Vienna 1874, Reprint 1989, Scherer publishing house, Berlin, .
  • Stupnicki, Hipolit, the Kingdom of Galicia and Lodomerien sammt the Grossherzogthume Krakau and the Herzogthume Bukowina in geographical-historical-statistic relationship, printed with Peter Piller, Lemberg 1853, Reprint 1989, Scherer publishing house Berlin. — .
  • Traunpaur, Alfons Heinrich Chevalier d'Orphanie, Dreyssig of letters over Galicia or observations of a unpartheyischen man, Vienna 1787, Reprint 1990, Scherer publishing house Berlin, .
  • Hipolit Stupnicki. Galicya pod wzgledem topograficzno-geograficzno-historycznym, skreslona przez Hipolita Stupnickiego: Z mapą. — Lwów: Nakładem A. J. Madfesa i H. Bodeka, 1869. — 175 s. (пол.)
  • Flag of Galicia [ 25 грудня 2019 у Wayback Machine.]

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi z Velikim knyazivstvom Krakivskim i knyazivstvami Osvencima j Zatoru nim Konigreich Galizien und Lodomerien mit dem Grossherzogtum Krakau und den Herzogtumern Auschwitz und Zator ˈkoːnɪkˌʁaɪc ɡaˈliːtsi en ʔʊnt lodoˈmeːʁi en pol Krolestwo Galicji i Lodomerii wraz z Wielkim Ksiestwem Krakowskim i Ksiestwem Oswiecimia i Zatoru koronnij kraj utvorenij na istorichnih zemlyah Korolivstva Rusi ta Ruskogo voyevodstva skladova chastina Gabsburzkoyi monarhiyi Avstrijskoyi imperiyi j Avstro Ugorshini v 1772 1918 rokah nim Konigreich Galizien und Lodomerien Korolivstvo Galichini ta Lodomeriyi pol Krolestwo Galicji i Lodomerii Koronna zemlya Avstriyi 1772 1918 Prapor Gerb Galichina istorichni kordoni na kartiKorolivstvo Galichini ta Volodimiriyi na mapi Avstro Ugorskoyi imperiyi Stolicya Lviv Movi Oficijni nimecka polska z 5 chervnya1869 roku Krajovi polska do 5 chervnya 1869 roku ukrayinska Movi menshin rusinska yidish Religiyi Rimo katolicka cerkva Ukrayinska greko katolicka cerkva Forma pravlinnya Monarhiya Korol Galichini ta Volodimiriyi 1772 1790 Josif II 1804 1835 Franc II 1835 1848 Ferdinand I 1848 1916 Franc Josif I 1916 1918 Karl I Zakonodavchij organ Galickij sejm Istoriya Podili Rechi Pospolitoyi Serpen 5 Zahidna Ukrayina 19 zhovtnya 1918 Polsha 14 listopada 1918 Naselennya 1772 2 mln 340 tis osib osib Poperednik Nastupnik Rich Pospolita Nova Zahidna Galichina Vilne misto Krakiv Varshavske gercogstvo Ternopilskij kraj Galicko Bukovinske general gubernatorstvo Varshavske gercogstvo Ternopilskij kraj Vilne misto Krakiv Gercogstvo Bukovina Galicko Bukovinske general gubernatorstvo Polska Respublika ZUNR Koronna zemlya Avstrijskoyi imperiyi 1804 1867 rr j Avstro Ugorshini do 1918 r Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi Istorichni polski derzhavi Gneznenska Derzhava Korolivstvo Polske Korolivstvo Polske 1025 1385 Korolivstvo Polske 1385 1569 Rich Pospolita 1569 1795 Podili Rechi Pospolitoyi Korolivstvo Galichini 1772 1918 Varshavske gercogstvo 1807 1815 Krakivska respublika 1815 1846 Velike gercogstvo Poznanske 1815 1848 Velike Knyazivstvo Krakivske 1846 1918 Korolivstvo Polske 1916 1918 Druga Rich Pospolita 1918 1945 Seredinna Litva Generalna guberniya 1939 1945 Polska pidpilna derzhava 1939 1945 Polska Narodna Respublika 1944 1989 Respublika Polsha Ob yednuvalo ukrayinski etnichni zemli chastinu Volini istorichnu Galichinu sho skladalasya zi Shidnoyi Galichini i Zahidnoyi Galichini ta zemli Malopolshi pivnichno zahidna chastina provinciyi Bilsha chastina Volodimiriyi Volini pislya podilu Rechi Pospolitoyi Gabsburzkoyu monarhiyeyu Vserosijskoyu imperiyeyu i Korolivstvom Prussiya vidijshla do Rosijskij imperiyi Osnovnij teritoriyi kolishnoyi provinciyi teper vidpovidaye istorichnij region u shidnij chastini Centralnoyi Yevropi bilsh vidomij pid nazvoyu Galichina z seredini XX stolittya rozpodilenij mizh Ukrayinoyu ta Polskoyu respublikoyu IstoriyaPeredumovi Dokladnishe Korol Galichini ta Volodimiriyi Istorichno yuridichnoyu pidstavoyu dlya stvorennya korolivstva bulo isnuvannya Korolivstvo Rus yake postalo na bazi Galicko Volinskogo knyazivstva dinastiyi Romanovichiv utvorenogo volinskim knyazem spoluchivshi Galicke z Volinskim knyazivstvom u 1199 roci Legitimno koronovanimi Papoyu rimskim korolyami Rusi buli Danilo Romanovich z 1253 i Yurij Lvovich Sini korolya Yuriya Lvovicha Lev i Andrij vikoristovuvali titul dux Galiciae dux Ladimirae tobto knyaz Galichini ta Volodimiriyi Titul korolya Galiciyi ta Lodomeriyi nosili ugorski korolevichi Koloman i Andrash Andrij Znachnu chastinu a same pivdenno zahidni zemli Korolivstva Ruskogo pislya 1349 roku zavoyuvav polskij korol Kazimir III sho buv u zmovi z ugorskim monarhom yakomu vodnochas nominalno nalezhav titul Korolya Galichini ta Lodomeriyi cej titul u XIV st pidtverdiv Papa Rimskij Kazimiru ne vdalosya zavoyuvati vsi zemli Rusi na yaki vin pretenduvav zokrema bilshist Volini vidijshla do Litvi Ugoda zh Kazimira III z ugorskim monarhom polyagala v tomu sho na chas zhittya Kazimira III Ruske Korolivstvo nalezhatime jomu yaksho toj ne matime siniv todi Ruski zemli zavojovani Kazimirom III perejdut Ugorshini sho u pidsumku j stalosya U 1370 roci pislya smerti bezditnogo korolya Kazimira III korolem Polshi stav ugorskij monarh z francuzkoyi dinastiyi Anzhu Lyudovik I Velikij Okrim togo vin otrimav u pravlinnya verhnyu Galichinu ta pivdennij zahid Volini Belzku i Holmsku zemli otozh stav pershim z pochatku XIII st ugorskim monarhom yakij praviv chastinoyu Rusi ne de yure a de fakto Shidni zemli Galichini sho stali Podillyam buli tezh rozdileni zahid vidijshov Polshi shid yak Braclavske voyevodstvo vidijshov do Litvi Pislya smerti Lyudovika Ugorshinu i chastinu Ruskogo Korolivstva uspadkuvala jogo donka Mariya a korolevoyu Polshi stala druga donka Yadviga U 1387 roci pid chas usobic v Ugorshini Yadviga zahopila znachna chastinu Ruskogo Korolivstva i pochala tituluvatis yak pan i volodar Rusi vodnochas titul korolya Galiciyi ta Lodomeriyi zalishivsya za monarhami Ugorshini za Mariyeyu ta yiyi cholovikom Sigizmundom Lyuksemburgom U seredini XVI st korolivstvo Ugorshini bulo podilene pomizh Osmanskoyu imperiyeyu i Gabsburgami do ostannih perejshli vsi tituli cherez dinastichni shlyubi zokrema j koroliv Galichini ta Volodimiriyi Cherez nemozhlivist isnuvannya paralelno dvoh koroliv Rusi u yakosti polskogo ta ugorskogo potim avstrijskogo monarha Koroli Polshi buli vimusheni tituluvalis panami i volodaryami Rusi a ne korolyami pislya 1390 ih rokiv U 1440 roci pislya nadannya korolem Polshi Vladislavom Yagajlom Yedlinskogo Privileyu shlyahti pidpolskoyi Rusi zemli Korolivstva Ruskogo buli reorganizovani u Ruske Voyevodstvo U takomu statusi pid koronoyu Polshi vzhe Ruske voyevodstvo proisnuvalo do 1772 go roku koli pid chas podiliv Rechi Pospolitoyi vono bulo zavojovane Gabsburgami yaki vidnovili status korolivstva reorganizuvavshi Ruske voyevodstvo nazad u Korolivstvo ale ne z nazvoyu Ruske a u Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi Volini Rozbizhnist u titulah Korol Rusi ta Korol Galichini ta Volodimiriyi vinikla u 13 st cherez te sho koli ugorski monarhi cherez dinastichni shlyubi otrimali pravo na uspadkuvannya vladi derzhava zvalasya Knyazivstvo Galicko Volinske i koronu u Papi otrimali same na Galicko Volinske knyazivstvo U toj chas yak z drugoyi polovini 13 st Galicko Volinske knyazivstvo stalo Korolivstvom Ruskim pislya koronaciyi monarha Danila Romanovicha I same yak Korolivstvo Ruske bulo zahopleno Kazimirom III cherez sho i figuruye Kazimir III yak Korol Rusi a ne Korol Galichini ta Volodimiriyi sho piznishe znajde vtilennya u nazvi Ruskogo voyevodstva Koli zh zemli cya chastina zemel Rusi vid Polshi u 18 st bula zavojovana Gabsburgami ti yak spadkovi nashadki ugorskogo prestolu vidnovili same tu nazvu titulu sho bula v ugorskih monarhiv tobto Korol Galichini ta Volodimiriyi Utvorennya Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi Lodomeriyi bulo utvorene 1772 roku yak nova administrativna odinicya Gabsburzkoyi monarhiyi Korolivstvo postalo v rezultati aneksiyi avstrijcyami Galichini pislya pershogo podilu Rechi Pospolitoyi Zagalna plosha priyednanih zemel stanovila 83 tis km z naselennyam ponad 2 mln 340 tis osib Ce bula druga za velichinoyu provinciya Avstrijskoyi monarhiyi pislya Ugorshini V serpni 1772 roku cisareva Mariya Tereziya zayavila pro neobhidnist oblashtuvannya Galichini na zrazok Bogemskogo korolivstva Markgrafstva Moraviya kerivnictvo zdijsnyuvav priznachenij gubernator z kilkanadcyatma gubernskimi radnikami U berezni 1773 roku do korolivstva priyednano rajon Spishu a 1775 roci Bukovina viluchena v Osmanskoyi imperiyi Mapa Korolivstva Galichini ta Volodimiriyi 1775 roku na koloromu tli poznacheni zhovtim Chervona Rus Russia Rubra zelenim Malopolsha Polonia Minor chervonim 13 travnya 1783 roku Jozef II vidav dekret pro pidnesennya mist Galichini ta Lodomeriyi zdijsnili yih klasifikaciyu Do I go klasu nalezhav Lviv stolicya rezidenciya gubernskoyi vladi do II go korolivski mista mali specialnij imperatorskij privilej do III go municipalni vsi sho mali magistrat 1795 r vnaslidok likvidaciyi Rechi Pospolitoyi Gabsburgi priyednali do svoyih volodin Krakiv Holmshinu Pivdenne Pidlyashshya ta smugu etnichnoyi polskoyi teritoriyi nad Visloyu 1803 roku voni vvijshli do skladu Korolivstva Galichini ta Volodimiriyi pid nazvoyu zemel Novoyi Galichini Zbilshennya kilkosti polyakiv u novoutvorenomu Korolivstvi sprichinilo dovgolitnye mizhnacionalne ukrayinsko polske supernictvo u Galichini 1796 roku stvoreno provinciyu Zahidna Galichina z centrom u Krakovi 18 travnya 1803 oficijnij Viden likviduvav yiyi teritoriyu priyednali do Lvivskoyi guberniyi Teritorialni zmini Galichini u 1772 1918 rokah 1809 pid chas Napoleonivskih voyen chastina provinciyi uvijshla do skladu francuzkogo satelita gercogstva Varshavskogo insha zh pivnichna chastina Holmshina bula zavojovana Rosijskoyu imperiyeyu ta reorganizovana u guberniyu 1815 r za pidsumkami Videnskogo kongresu do skladu korolivstva povernuvsya Ternopilskij kraj yakij z 1809 r perebuvav u skladi Rosijskoyi imperiyi 1846 r korolivstvo popovnilos teritoriyeyu Vilnogo mista Krakova ale 1849 roku pozbulosya Bukovini vidilenoyi v okremu administrativnu odinicyu Gercogstvo Bukovina Stoliceyu Korolivstva Galichini ta Volodimiriyi stav Lviv Administrativni posadi obijmala polska shlyahta hocha bilshist naselennya stanovili ukrayinci Okrim nih na teritoriyi korolivstva buli chislenni yevrejski ta virmenski gromadi Do 1849 roku korolivstvom upravlyali z Vidnya zdebilshogo etnichni nimci ta onimecheni chehi Pershim gubernatorom buv Anton fon Pergen yakij za doruchennyam imperatora sklav Memoriyal opis krayu yedinij istorichnij dokument pro todishnyu Galichinu i vruchiv jogo Josifu II pislya jogo pributtya 6 serpnya 1773 do Lvova Komanduvachem vijsk yaki zajnyali Galichinu ta Volodimiriyu buv general slovackogo pohodzhennya Andrej Gadik nastupnik fon Pergena na posadi Imperatori Josif II i Franc II skasuvali u Galichini kripactvo j urizali u volnostyah miscevu shlyahtu Mishani i selyani otrimali pravo na vilne odruzhennya skargu j apelyaciyu do sudu Ukrayinsku katolicku cerkvu vizantijskogo obryadu perejmenovanu na Greko katolicku Cerkvu zrivnyali v pravah z Rimo katolickoyu vona otrimala seminariyi ta mitropolita Hocha taki zahodi ne buli populyarnimi sered aristokratiyi odnak voni zmicnili avtoritet avstrijskih monarhiv sered prostih ukrayinciv Nimecka kolonizaciya Div takozh Galicki nimci Z chervnya 1782 do sichnya 1786 v Galichinu pereselilisya 14 735 kolonistiv Voni oselyalis abo v selah z miscevim naselennyam abo zasnovuvali novi U Shidnij Galichini de bula potreba udoskonalyuvati silske gospodarstvo immigranti z nimeckih krayin buli bazhanimi poselencyami Absolyutizm i revolyuciya U 1815 r zgidno z rishennyami Videnskogo Kongresu Lyublinsku oblast i navkolishnij kraj Nova abo Zahidna Galichina Avstriya viddala Polshi yakoyu upravlyav rosijskij car a Ternopilskij kraj ta Pivdenne Podillya Avstriyi povernula Rosiya sho volodila nimi z 1809 roku Velike misto Krakiv i navkolishnya teritoriya kolis takozh chastina Novoyi abo Zahidnoyi Galichini stali Vilnim mistom Krakiv 1820 ti i 1830 ti roki buli periodom absolyutistskogo pravlinnya z Vidnya Misceva galicka byurokratiya skladalasya zdebilshogo z nimciv i onimechenih chehiv diti yakih chasto buvali polonizovanimi Pislya nevdalogo povstannya za uchasti kilkoh tisyach galickih dobrovolciv v Korolivstvi Polskomu okupovanomu Rosijskoyu imperiyeyu v 1830 31 rokah bagato polskih vtikachiv pribulo do Galichini Polskij separatistskij ruh avstrijci shvidko pridushili ne bez dopomogi galickogo selyanstva yake bulo loyalnim do imperatora Odnim z naslidkiv cogo nevdalogo povstannya stalo vklyuchennya 1846 roku kolishnogo polskogo vilnogo mista Krakiv do skladu Galichini pid administrativne pidporyadkuvannya Lvova U 1830 h roka u shidnij chastini Galichini rozpochalosya nacionalne probudzhennya sered rusiniv Aktivisti peredusim z chisla greko katolickih seminaristiv Peremiskij cerkovnij gurtok Ruska trijcya pid romantichnim vplivom vizvolnogo ruhu v Yevropi pochali privertati uvagu prostogo lyudu do movno kulturnoyi problemi praci Markiyana Shashkevicha Azbuka i abecadlo Yakova Golovackogo Stanovishe rusiniv Galichini almanah Rusalka Dnistrovaya 1837 tosho nagoloshuyuchi na yednosti rusiniv ukrayinciv na vsij ukrayinskij etnichnij teritoriyi 1846 roku bulo najbilshe selyanske povstannya u Galichini Todi rozgromili 474 panski dvori vbili 728 pomishikiv upraviteliv i dribnih shlyahtichiv V okremih okrugah rozgromili vid 19 2 do 89 1 pomishickih mayetkiv U 1848 r revolyuciyi vidbulisya u Vidni i inshih chastinah Avstrijskoyi imperiyi U Lvovi 2 travnya 1848 rusini ukrayinci stvorili Golovnu Rusku Radu GRR samovryadnij organ rusiniv ukrayinciv na choli z yepiskopom Grigoriyem Yahimovichem A 23 travnya 1848 polski shlyahtichi ukrayinskogo pohodzhennya stvorili Ruskij Sobor antipod Golovnoyi Ruskoyi Radi sformuvali takozh Polsku Nacionalnu Radu ranishe GRR She pered ogoloshennyam rishennya Vidnya zalishki panshini skasuvav gubernator Franc fon Stadion dlya strimannya zakolotu Okrim togo polskim zakidam na Galicku avtonomiyu protistoyali zapiti rusiniv pro nacionalnu rivnist i rozdilennya Galichini na Shidnu rusinsku i Zahidnu polsku chastinu 19 kvitnya 1848 roku gubernatoru Francu fon Stadionu bulo vrucheno peticiyu na im ya cisarya z vimogami zaprovadzhennya u shkolah i gromadskomu zhitti ukrayinskoyi movi zabezpechennya rusinam dostupu do vsih posad zrivnyannya pravami duhovenstva vsih obryadiv avtor peticiyi kriloshanin Mihajlo Kuzemskij bula dosit pomirkovanoyu pitannya skasuvannya panshini ne porushuvala Zreshtoyu Lviv zajnyali imperski vijska zakolot buv pridushenij Gubernske pravlinnya zaminili namisnictvom i z 1849 roku svoyimi namisnikami cisar zavzhdi priznachav polyakiv Budinok Galickogo namisnictva Desyatilittya vidnovlenogo absolyutizmu znadobilosya shob utihomiriti polyakiv Grafa Agenora Goluhovskogo konservativnogo predstavnika aristokratiyi shidnoyi Galichini tak zvanoyi Podoliyi bulo priznachenim vikariyem Vin pochav polonizaciyu miscevoyi administraciyi i proponuvav ukrayincyam ideyu rozdilennya provinciyi Vona ne vidbulasya prote primusila greko katolicku cerkvu vikoristovuvati Grigorianskij kalendar sprobuvati sered ukrayinciv zaminiti kirilicyu latinskoyu abetkoyu sho viklikalo tak zvanu azbuchnu vijnu v togochasnij galickij presi Konstitucijni reformi U 1859 r pislya avstrijskoyi vijskovoyi porazki v Italiyi imperiya rozpochala konstitucijni eksperimenti U 1860 r Videnskij Uryad pid vplivom Agenora Goluhovskogo vipustiv svij Zhovtnevij Statut yakij zakriplyav konservativne oblashtuvannya federativnoyi imperiyi ale negativnij vidguk na nogo v nimeckomovnih zemlyah prizviv do zmin v uryadi i vidannya Lyutnevogo Aktu yakij pripinyav decentralizaciyu Prote u 1861 r Galichini buli nadani Zakonodavchi Zbori abo Sejm gal Sojm Hocha spochatku pro gabsburzke ukrayinske i polske selyanstvo bulo shiroko predstavlene na zborah polovina zboriv i tomu obgovoryuvalis socialni pitanannya ta avtonomiya ukrayinciv piznishe zh zmenshilas kilkist ukrayinciv i selyanstva v Sojm zdominuvali polska aristokratiya i panstvo yaki buli pribichnikami zagalnoyi avtonomiyi Galichini Cogo zh roku rozpochalis zavorushennya v Rosijskij Polshi yaki mali deyakij vidguk u Galichini Sejm pripinyav zbori U 1863 v kongresovij rosijskij Polshi vibuhnulo nacionalne povstannya tomu na 1864 1865 pr avstrijskij uryad ogolosiv stan oblogi v Galichini timchasovo pripinivshi gromadski svobodi U 1865 buli poverneni gromadski svobodi i prodovzheni peregovori pro avtonomiyu mizh polskoyu aristokratiyeyu i Vidnem Tim chasom sered chastini ukrayinciv vinik ruh za z yednannya z Rosijskoyu Imperiyeyu inspirovanij Rosiyeyu Ekstremisti cogo ruhu buli vidomi yak moskvofili Ale perevazhna bilshist ukrayinciv pokladali nadiyi na nacionalnu rivnist u mezhah Avstrijskoyi Imperiyi i podilom Galichini za etnichnoyu oznakoyu Galicka avtonomiya Galickij sejm u Lvovi U 1866 r pislya bitvi pid Sadovoyu i porazki v avstro prusskij vijni Avstrijska imperiya vidchula narostannya vnutrishnih problem Zadlya zmicnennya monarhiyi cisar Franc Josif I pochav peregovori z ugorskoyu shlyahtoyu shobi zaruchitisya yiyi politichnoyu pidtrimkoyu Hocha deyaki chleni uryadu napriklad prezident ministriv Rihard fon Belkredi radili cisarevi uklasti konstitucijnu ugodu zi vsima naciyami imperiyi yaki utvorili bi federativnu strukturu Belkredi vvazhav sho viokremlennya interesiv Ugorshini vidshtovhne vid Vidnya inshi nacionalnosti Prote Franc Josif I buv nespromozhnij znehtuvati vplivom ugorskoyi shlyahti yaka ne sprijnyala bi shos shirshe za avstro ugorskij dualizm Pislya avstro ugorskoyi ugodi u lyutomu 1867 Avstrijska imperiya bula peretvorena na dualistichnu Avstro Ugorshinu Hocha polski ta cheski plani shodo vhodzhennya vidpovidnih chastin monarhiyi u federalnu strukturu zaznali nevdachi ale stijkij hoch i povilnij proces liberalizaciyi avstrijskogo pravlinnya pochavsya i v Galichini Predstavniki polskoyi aristokratiyi j inteligenciyi zvernulisya do cisarya z prohannyam pro zbilshennya avtonomiyi dlya Galichini Yihni vimogi ne buli prijnyati vidrazu ale dali vektor napryamu ruhu na majbutni roki Vid 1873 Galichina bula de facto avtonomnoyu provinciyeyu Avstro Ugorshini z polskoyu i desho menshoyu miroyu ukrayinskoyu oficijnimi movami Germanizaciyu bulo pripineno cenzuru zmensheno Galichina administrativno vvijshla do skladu Cislejtaniyi ale Galickij Sejm i provincijna administraciya mali shiroki povnovazhennya ta prerogativi osoblivo v osviti kulturi ta miscevih spravah Ci zmini pidtrimuvali bagato polskih intelektualiv U 1869 roci grupa molodih konservativnih publicistiv u Krakovi vidala seriyu satirichnih pamfletiv pid nazvoyu Teka Stanczyka Lishe cherez 5 rokiv pislya tragichnogo kincya Sichnevogo povstannya stanchiki u svoyih pamfletah vismiyali ideyu zbrojnogo nacionalnogo povstannya i pidtrimali kompromis z vorogami Polshi osoblivo z Avstro Ugorshinoyu koncentraciyu na ekonomichnomu zrostanni ta prijnyattya politichnih postupok zaproponovanih Vidnem Ce politichne ugrupuvannya vidome yak krakivski konservatori Razom iz konservativnimi polskimi zemlevlasnikami Shidnoyi Galichini podolyakami voni politichno panuvali v Galichini do 1918 Velika ekonomichna migraciya Pochatok 1880 h u Galichini buv poznachenij masovoyu emigraciyeyu miscevogo selyanstva Migraciya sho spochatku pochinalas yak sezonna do Nimechchini nedavno ob yednanoyi i ekonomichno dinamichnoyi piznishe stala transatlantichnoyu z najbilshoyu migraciyeyu do SShA Braziliyi ta Kanadi Viklikana nespriyatlivimi ekonomichnimi umovami Galichini de u selah bidnist bula masovim yavishem migraciya spochatku vidbuvalas iz zahidnoyi polskoyi chastini Galichini ale shvidko poshirilas na shidnu ukrayinsku chastinu Polyaki ukrayinci yevreyi ta nimci vzyali uchast u comu masovomu rusi Polyaki migruvali golovnim chinom do Novoyi Angliyi j na serednij zahid SShA chastkovo do Braziliyi ta do deyakih inshih misc Ukrayinci migruvali golovno do Braziliyi SShA ta Kanadi sho zbiglosya v chasi z inshoyu intensivnoyu hvileyu ukrayinskoyi migraciyi z Pivdnya Podillya do Zahidnoyi Kanadi yevreyi migruvali do Novogo Svitu bezposeredno abo cherez inshi chastini Avstro Ugorshini Sotni tisyach lyudej buli zalucheni v cyu Veliku ekonomichnu migraciyu yaka zrostala do pochatku Pershoyi Svitovoyi vijni u 1914 Vijna timchasovo prizupinila migraciyu i vona vzhe nikoli ne syagala takih rozmiriv Persha svitova vijna i polsko ukrayinskij konflikt Pid chas Pershoyi Svitovoyi vijni Galichina stala miscem vazhkih boyiv mizh Rosiyeyu i Centralnimi derzhavami Rosijski vijska zajnyali bilshist krayu v 1914 zavdavshi porazki avstro ugorskij armiyi na Shidnomu fronti v pershi misyaci vijni Prote navesni i vlitku 1915 voni buli vitisnuti ob yednanimi nimecko avstro ugorskimi silami Pislya utvorennya ZUNR ukrayinska chastina kolishnogo Korolivstva Galichini ta Volodimiriyi uvijshla do yiyi skladu zgidno z Timchasovim osnovnim zakonom vid 13 listopada 1918 roku U 1918 roci Zahidna Galichina stala chastinoyu vidnovlenoyi Polshi yaka zbroyeyu priyednala do sebe ukrayinski samoprogolosheni derzhavi Galichini Zahidno Ukrayinsku Narodnu Respubliku ta Lemko Rusinsku Respubliku Protyagom Polsko radyanskoyi vijni rosijskoyu storonoyu v Galichini bula progoloshena Galicka Socialistichna Radyanska Respublika Nezvazhayuchi na suprotiv ukrayinciv polska aneksiya Shidnoyi Galichini bula viznana mizhnarodnoyu spilnotoyu 1923 roku Administrativnij podilCej rozdil potribno povnistyu perepisati vidpovidno do standartiv yakosti Vikipediyi Vi mozhete dopomogti pererobivshi jogo Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin sichen 2020 Div takozh Administrativnij ustrij Korolivstva Galichini ta Volodimiriyi Administrativnij podil Korolivstva Galichini ta Volodimiriyi u 1777 1782 rokah 3 travnya 1773 r pridvorna kancelyariya vidala radniku Kochanu instrukciyu z yakoyu jogo vidpravili do Galichini zdijsniti administrativnu reorganizaciyu krayu V nij zokrema vkazuvalos sho kilkist adminodinic okrugiv maye buti ne bilshe semi 23 lipnya 1773 gubernator Anton fon Pergen vidav cirkulyar kerivnikam novostvoryuvanih administrativno teritorialnih odinic U listopadi 1773 roku Korolivstvo Galichini vvedena klasifikaciya analogichna todishnij v Avstriyi 6 okrugiv krajsiv yaki ob yednuvali pervinno 59 rajoniv becirkiv kilkist yakih skorochena patentami v 1787 do 19 Rajon Zator Visnich Novij Sonch Rajon Krosno Tarniv Lezhajsk Sambirskij Rajon Lisko Peremishl Drogobich Rajon Sokal Tomashiv Zamostya Lvivskij Rajon Brodi Berezhani Zhovkva Galickij Rajon Galich Tismenicya Kolomiya Zalishiki Nastupna zmina administrativnogo ustroyu bula prijnyata ukazom Josifa II 22 bereznya 1782 roku vnaslidok yakoyi shlyahom zlittya poperednih rajoniv Kolomiya i Tismenicya v okrugu Stanislav zalishilosya 18 okrugiv yakih pislya priyednannya Cherniveckogo okrugu v 1786 r stalo 19 Yih sklad zalishavsya praktichno bez zmin do 1860 h rokiv za vinyatkom peretvorennya v 1849 r okrugu Bukovina v okremij koronnij kraj Gercogstvo Bukovina Okrugi cirkuli krajsi Lvivskij rezidenciya Lviv centri distriktiv becirkiv Rava Ruska Gorodok Yagajlonskij Zhovkva Bibrka Zolochiv Brodi Zboriv Terebovlya Berezhani Galickij rezidenciya Galich centri distriktiv Zhidachiv Monastiriska Budaniv Dolina Tismenicya Tlumach Snyatin Chortkiv Nadvirna Utoropi Delyatin Kosiv rezidenciya Zamostya centri distriktiv Ulaniv Goraj Zamostya Lyubachiv Grubeshiv Lyashiv Ugniv Vitkiv Sambirskij rezidenciya Sambir centri distriktiv Dubecko Yaroslav Syanok Lisko Peremishl Biskovichi Drogobich Strij she 2 nevidomih rezidenciya Velichka centri distriktiv Byala Mislenici Velichka Bohnya Zhivec Jordanuv Dembno Novij Torg Novij Sanch rezidenciya Ryashiv centri distriktiv Baranuv Dombrova Ryashiv Kolbushova Perevorsk Pilzno Lancut Byech Duklya Krosno Z 1850 r cherez organizaciyu dvoh apelyacijnih sudiv teritoriya dililasya na 2 okrugi Lviv vklyuchav 12 krajsiv z mistom Lviv i nadali otrimav nazvu Shidna Galichina i Krakiv vklyuchav 7 krajsiv z mistom Krakiv i nadali otrimav nazvu Zahidna Galichina krajsi dililisya na distrikti poviti kozhen z yakih mav svij nomer 110 u Shidnij Galichini 68 u Zahidnij Administrativnij podil Korolivstva Galichina 1914 V 1865 1867 rokah reorganizovano merezhu povitiv zalishilosya 79 povitiv 1914 r vzhe bulo 82 poviti DemografiyaU 1773 roci Galichina mala blizko 2 6 miljona meshkanciv u 280 mistah i priblizno 5 500 selah Bulo priblizno 19 000 shlyahetskih rodin z 95 000 chlenami blizko 3 naselennya Kilkist selyan 1 86 miljoniv tobto ponad 70 z naselennya Nechislennimi buli fermeri bilshist iz nih 84 mali lishe malenki volodinnya abo buli bezzemelni Zhodna provinciya Avstrijskoyi monarhiyi ne mala takogo etnichnogo riznomanittya yak Galichina ukrayinci polyaki nimci virmeni yevreyi ugorci cigani lipovani tosho Polyaki perevazhali na zahodi ukrayinci na shodi Div takozh Mista Korolivstva Galichini ta Volodimiriyi Yevreyi do Galichini imigruvali v seredni viki z Nimechchini i zdebilshogo govorili movoyu yidish cherez sho pri perepisah zarahovuvalis do nimciv Nimecki kolonisti zazvichaj nazivalisya za regionom Nimechchini zvidki voni pribuvali napriklad saksonci abo shvabi Prote bula chitka vidminnist u virospovidanni bilshist polyakiv buli katolikami ukrayinci buli zdebilshogo greko katolikami Yevreyi yaki stanovili tretyu najbilshu religijnu grupu buli zdebilshogo yudeyami Serednya trivalist zhittya 27 rokiv dlya cholovikiv i 28 5 rokiv dlya zhinok bula nizhchoyu porivnyano z 33 i 37 v Bogemiyi 39 i 41 u Franciyi i 40 i 42 v Angliyi Takozh i yakist zhittya bula nabagato nizhcha Shorichne spozhivannya m yasa ne perevishuvalo 10 kilogramiv na dushu naselennya porivnyano z 24 kg v Ugorshini i 33 v Nimechchini EkonomikaNezvazhayuchi na te sho cej kraj buv odnim z najlyudnishih u Yevropi Galichina bula odniyeyu z najmensh rozvinutih ekonomichno U 1888 roci Galichina mala ploshu 78 550 km i naselennya blizko 6 4 miljoniv osib u tomu chisli 4 8 miljoniv selyan 75 naselennya Naselenist sklala 81 lyudinu na km i bula visha nizh u Franciyi 71 osib km abo Nimechchini Statistika vkazuye sho Galichina i Lodomeriya buli bidnisha nizh oblasti na zahid vid neyi Serednij pributok na dushu naselennya ne perevishuvav 53 Avstro Ugorski guldeni RG porivnyano z 91 RG v Polshi 100 v Ugorshini i bilshe 450 RG v Angliyi na toj chas Takozh podatki buli vidnosno visoki j dorivnyuvali 9 rejnskim guldenam na rik 17 z shorichnogo pributku porivnyano z 5 u Prussiyi i 10 v Angliyi Takozh vidsotok lyudej z visokim pributkom buv nabagato nizhchij nizh v inshih chastinah Monarhiyi i Yevropi podatok na predmeti rozkoshi zaplachenij lyudmi chij shorichnij pributok perevishiv 600 RG zaplatilo 8 osib na kozhni 1000 meshkanciv porivnyano z 28 v Bogemiyi i 99 v Nizhnij Avstriyi Nezvazhayuchi na visoke opodatkuvannya derzhavna zaborgovanist uryadu Galichini perevishila 300 miljoniv RG ce priblizno 60 RG na dushu naselennya V cilomu region vikoristovuvavsya Avstro Ugorskim uryadom zdebilshogo yak dzherelo deshevoyi robochoyi sili i novobranciv dlya armiyi div kat a takozh yak buferna zona z Rosiyeyu Navit na pochatku 20 go stolittya v krayi rozvivalisya galuzi pov yazani z vijskovim virobnictvom Najbilshimi derzhavnimi investiciyami v region buli zaliznici j forteci Peremishl Krakiv ta inshi mista Promislovij rozvitok buv zdebilshogo pov yazanij iz privatnoyu naftopromislovistyu i solyanimi promislami U 1900 r odin likar pripadav na 9000 zhiteliv U 100 tisyachnij Borshivskij okruzi ne bulo zhodnoyi likarni V 33 mist ne bulo shkil i odin uchitel pripadav na 91 uchnya Buli znachni disproporciyi strukturi zemlekoristuvannya ponad 40 plosh znahodilisya v rukah 2 4 tis osib velikih vlasnikiv v toj chas yak u 80 selyan buli nadili menshi za 4 ga Groshovi odinici Avstro ugorska krona Osnovnimi groshovimi odinicyami Korolivstva buli avstrijski paperovi bankocettel 1796 1811 videnska valyuta chi obminni vikupni bileti Avstrijska valyuta 1858 1892 kroni moneti taleri Mariyi Tereziyi avstrijski guldeni kroni ta inshi Div takozh Bidnist v Avstrijskij GalichiniPraporDo 1849 roku Galichina i Lodomeriya buli yedinoyu guberniyeyu z Bukovinoyu i vikoristovuvali sino chervonij prapor sho skladavsya z dvoh gorizontalnih smug verhnya sinogo koloru nizhnya chervonogo U 1849 roci Bukovina otrimala nezalezhnij vid Galicko Lodomerskoyi status i zberegla sino chervonij prapor Galichina otrimala novij prapor yakij skladavsya z troh gorizontalnih smug sinoyi chervonoyi ta zhovtoyi Cej prapor isnuvav do 1890 roku koli Galichina Lodomeriya otrimala novij prapor sho skladavsya z dvoh gorizontalnih smug chervonogo ta sinogo koloru Vin zalishavsya u vikoristanni do rozpadu Korolivstva Galiciya Lodomeriya v 1918 roci i vidobrazhenij v Oesterreichisch ungarische Wappenrolle Shtrolya 1898 1772 1800 1849 90 1800 49 1890 1918Koroli Galichini ta VolodimiriyiImperatori Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi 1772 1835 Mariya Tereziya 1772 1780 Jozef II Josip II 1780 1790 Leopold II 1790 1792 Franc II 1792 1835 Dokladnishe Spisok imperatoriv Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Imperatori Avstrijski 1835 1918 Ferdinand I 1835 1848 Franc Jozef I Franc Josif I 1848 1916 Karl I 1916 1918Gubernatori shtatgalteri general gubernatoriDiv takozhKorolivstvo Galichini ta Volodimiriyi u sestrinskih Vikiproyektah Portal Galichina Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi u Vikishovishi Galicko Volinske knyazivstvo Korolivstvo oboh Galichin Galichina Grudneva Konstituciya 1867 Lodomeriya Bukovina Malopolsha Zahidnoukrayinska Narodna Respublika Podili Galichini ekonomika Avstro Ugorshini Golod u Korolivstvi Galichini i VolodimiriyiPrimitkiIsayevich Ya D Korolivstvo Rus Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 5 Kon Kyu 560 s il ISBN 978 966 00 0855 4 KRALYuK Petro day kyiv ua Arhiv originalu za 14 kvitnya 2022 GALICKO VOLINSKI ETYuDI Leontij Vojtovich 2011 Galiciya i Lodomeriya latinski nazvi ukrayinskih etnichnih zemel Galichini i Volini Korolivstva Rusi na yaki pretenduvali za dinastichnoyu spadkovistyu U 13 18 stolittyah ugorski praviteli koronuvalisya Korolivstva Rusi Galichini ta Lodomeriyi U piznomu serednovichchi avstrijski Gabsburgi zajnyali ugorskij tron i uspadkuvali teritorialni pretenziyi svoyih poperednikiv Avstrijci kontrolyuvali lishe Galichinu ta yakijs chas Zahidnu Volin Centr Lodomeriyi Volodimir Volinskij zalishavsya za Rosiyeyu Brawer A Galizien Wie es an Osterreich kam Eine historisch statistische studie uber die inneren Verhaltnisse des Landes in Jahre 1772 Abraham Jacob Brawer Leipzig G Freutag 1910 S 18 PDF Arhiv originalu PDF za 8 kvitnya 2022 Procitovano 21 chervnya 2022 Irina Nastasyak Organizaciya upravlinnya Galichinoyu i Bukovinoyu u skladi Avstriyi 1772 1848 S 82 Tam samo S 105 Z 1809 ci zemli vidijshli do Gercogstva Varshavskogo yake 1815 poglinula Rosijska imperiya Tam samo S 41 Krakiv uvijshov do skladu korolivstva yak Velike Knyazivstvo Krakivske Okrim nogo do Galichini priyednali knyazivstva ta U 18 1 j polovini 19 stolittya nazva ukrayinciv bula rusini Z 2 yi polovini 19 stolittya vona bula zaminena na ukrayinci zavdyaki starannyam miscevoyi inteligenciyi ta shlyahti Leonid Nigrickij Galichina 200 rokiv tomu Buchach i Buchachchina Istorichno memuarnij zbirnik red kolegiya Mihajlo Ostroverha ta inshi Nyu Jork London Parizh Sidnej Toronto NTSh Ukrayinskij arhiv 1972 T XXVII S 789 790 Tam samo S 789 Poľny marsal Andrej Hadik Doc PhDr Vladimir SEGES PhD vojenske osobnosti 22 grudnya 2014 u Wayback Machine slovac O Polyanskij Zahidna Ukrayina u dvoh revolyuciyah Ternopil Dzhura 1998 S 7 Tam samo S 8 John Paul Himka GALICIA AND BUKOVINA A Research Handbook About Western Ukraine Late 19th and 20th Centuries Das Koenigreich Galicien Weimar 1832 Nastasyak I Organizaciya upravlinnya Galichinoyu i Bukovinoyu u skladi Avstriyi 1772 1848 S 37 Die Konigreiche Galizien und Lodomerien Wien von Joseph Bermann 1851 Gedr bei Joh Hofelich R A Schulz s General Post und Strassenkarte des Kronlandes Galizien und Lodomerien mit Auschwitz Zator und Krakau so wie des Kronlandes Bukowina Wien bei Artaria amp Co 1878 Zvarich V V avtor sostavitel Numizmaticheskij slovar Lvov izdatelstvo pri LGU obedinenie Visha shkola 1975 156 s 292 il ros Jan Miller 1962 Choragwie i flagi polskie OCLC 562996618 Strohl Hugo Gerard 1900 Oesterreichisch ungarische Wappenrolle die Wappen ihrer k u k Majestaten die Wappen der durchlauchtigsten Herren Erzherzoge die Staatswappen von Œsterreich und Ungarn die Wappen der Kronlander und der ungarischen Comitate die Flaggen Fahnen und Cocarden beider Reichshalften sowie das Wappen des souverainen Furstenthumes Liechtenstein Wien Kunstverlag Anton Schroll amp Co Dzherela ta literaturaYa D Isayevich Korolivstvo Galiciyi i Lodomeriyi 14 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 5 Kon Kyu S 172 ISBN 978 966 00 0855 4 Vasil Veriga Ukrayinski zemli pid avstriyeyu Narisi z istoriyi Ukrayini kinec XVIII pochatok XIX st Lviv Svit 1996 448 s S 134 239 ISBN 5 7773 0359 5 Irina Nastasyak Organizaciya upravlinnya Galichinoyu i Bukovinoyu u skladi Avstriyi 1772 1848 K Atika 2006 160 s ISBN 966 3261 191 9 Paul Robert Magocsi Galicia A Historical Survey and Bibliographic Guide Toronto University of Toronto Press 1983 Concentrates on the historical or Eastern Galicia Andrei S Markovits and Frank E Sysyn eds Nationbuilding and the Politics of Nationalism Essays on Austrian Galicia Cambridge Mass Harvard University Press 1982 Mistit vazhlivu polskomovnu stattyu Pjotra Vandicha i tak samo vazhlivu ukrayinomovnu stattyu Ivana Rudnickogo Christopher Hann and Paul Robert Magocsi eds Galicia A Multicultured Land Toronto University of Toronto Press 2005 Zbirnik statej Dzhona Pola Himki Yaroslava Gricaka Stanislava Stempenya ta in Taylor A J P The Habsburg Monarchy 1809 1918 1941 discusses Habsburg policy toward ethnic minorities Alison Fleig Frank Oil Empire Visions of Prosperity in Austrian Galicia Cambridge MA Harvard University Press 2005 Monografiya z istoriyi galickoyi naftovoyi promislovosti v avstrijskomu j zagalnoyevropejskomu kontekstah Drdacki Moritz knight by Ostrow the glad patents Galziens a contribution to customer of the Unterthanswesens Printed with J P Sollinger Vienna 1838 reprint 1990 Scherer publishing house Berlin ISBN 3 89433 024 4 Kratter F Letters over itzigen condition of Galicia a contribution to the Staatistik and knowledge of human nature publishing house G Ph of usurer Leipzig 1786 reprint 1990 Scherer publishing house Berlin ISBN 3 89433 001 5 Mueller Sepp from the settlement to the resettlement Wiss contribution to history and regional studies of east Central Europe hrsg v Joh Gottfr Herder Joh Gottfr Herder Institut Marburg NR 54 Rohrer Josef remarks on a journey of the Turkish Graenze over the Bukowina by east and west Galicia Schlesien and Maehren to Vienna publishing house Anton Pichler Vienna 1804 reprint 1989 Scherer publishing house Berlin ISBN 3 89433 010 4 Statistic Central Commission Hrsg local repertory of the Kingdom of Galicia and Lodomerien with the Herzogthume Krakau publishing house Carl Gerolds son Vienna 1874 Reprint 1989 Scherer publishing house Berlin ISBN 3 89433 015 5 Stupnicki Hipolit the Kingdom of Galicia and Lodomerien sammt the Grossherzogthume Krakau and the Herzogthume Bukowina in geographical historical statistic relationship printed with Peter Piller Lemberg 1853 Reprint 1989 Scherer publishing house Berlin ISBN 3 89433 016 3 Traunpaur Alfons Heinrich Chevalier d Orphanie Dreyssig of letters over Galicia or observations of a unpartheyischen man Vienna 1787 Reprint 1990 Scherer publishing house Berlin ISBN 3 89433 013 9 Hipolit Stupnicki Galicya pod wzgledem topograficzno geograficzno historycznym skreslona przez Hipolita Stupnickiego Z mapa Lwow Nakladem A J Madfesa i H Bodeka 1869 175 s pol Flag of Galicia 25 grudnya 2019 u Wayback Machine PosilannyaGalicki avtonomisti Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Frank Sisin Pro Ideyu Galichini Lari Vulfa 29 bereznya 2013 u Wayback Machine Larry Wolff On his book The Idea of Galicia History and Fantasy in Habsburg Political Culture Cover Interview of August 16 2010 rorotoko com 21 serpnya 2012 u Wayback Machine Ya D Isayevich KOROLI VSTVO GALI CIYi I LODOME RIYi Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2014 T 14 Kol Kos 767 s ISBN 978 966 02 7304 7

Дата публікації:
Топ