Українська діалектологія вивчає наріччя української мови. Наріччя української мови поділяються на три групи: південно-західне наріччя, південно-східне наріччя та північне наріччя.
Наріччя української мови
Три окремі сучасні наріччя української мови існували не завжди. За давньоруської доби на території сучасної України населення утворювало дві етнічно-мовні групи — північно-східну і південно-західну — і відповідно виділялися північно-східне і південно-західне наріччя. У протиставленні давніх північно-східного і південно-західного наріч, найімовірніше, є віддзеркаленням ще племінного поділу південної частини східних слов'ян.
Давні східнослов'янські племена або союзи племен відрізнялися певними мовними рисами: кожне плем'я (союз племен) мало свій говір як особливу мовну систему. На думку мовознавця М. Ф. Наконечного, є підстави давні північно-східні говори співвідносити з полянами, деревлянами, сіверянами і північними волинянами, південно-західні — з південними волинянами, уличами, тиверцями і білими хорватами. На думку О. О. Шахматова, прямих нащадків полян, деревлян і сіверян можна визнати в населенні північної Київщини і Волині, південних районів Чернігівщини і північних Полтавщини.
К. П. Михальчук уважав, що давні північно-східні говори співвідносяться з полянами і деревлянами; сіверяни і дреговичі, на його думку, належали до перехідного типу між північноруськими і південноруськими племенами. З південно-західною групою співвідносяться дуліби (на Волині) і хорвати (в Галичині). Уличі і тиверці (на Поділлі) були перехідною ланкою між північно-східною і південно-західною групами.
Три сучасні українські наріччя визначаються сукупністю фонетичних, граматичних і лексичних рис. Виходячи з того, що сучасні південні наріччя відповідають колишньому одному, багатьма рисами північне наріччя протиставляється обом південним.
Позаяк в історичному плані між собою співвідносні північне і південно-західне наріччя. Усі північні і більшість південно-західних говорів є старожитніми, при цьому, відповідно до результатів деяких сучасних досліджень, південно-західні говори могли постати раніше за північні, претендуючи таким чином на територію витоків української мови. Північне і південно-західне наріччя характеризуються діалектною розчленованістю, що зумовлена різними чинниками: відбиттям певною мірою мови давніх племен, стабільністю меж колишніх феодальних і державно-адміністративних утворень, поміркованою інтенсивністю міграції населення.
Південно-східне і південно-західне наріччя співвідносні в плані взаємодії з новою літературною мовою в процесі її становлення: південно-східне наріччя лягло в основу нової загальноукраїнської літературної мови, південно-західні говори були основою західноукраїнського різновиду літературної мови, що існував у XIX і на початку XX ст.
Мова | Субдіалект/ Наріччя | Діалект/ Говір | № на діалектологічній мапі | |
---|---|---|---|---|
Українська | Північне | Західнополіський | 1 | |
Середньополіський | 2 | |||
Східнополіський | 3 | |||
Південно-східне | Наддніпрянський | 4 | ||
Слобожанський | 5 | |||
Степовий | 6 | |||
Південно-західне |
| Волинський | 7 | |
Подільський | 8 | |||
Наддністрянський | 9 | |||
Галицько-буковинська | Надсянський | 10 | ||
Покутсько-буковинський | 11 | |||
Гуцульський | 12 | |||
Карпатська група говорів | Бойківський | 13 | ||
Закарпатський | 14 | |||
Лемківський (поза Україною) | * | |||
? | Канадський (поза Україною) | — |
Межі наріч української мови
Як свідчить «Атлас української мови», українська діалектна мова розчленовується на три наріччя пасмом ізоглос фонетичних, граматичних і лексичних явищ.
Північне наріччя української мови, як відомо, на півночі межує з білоруською мовою, на сході — з російською, на заході — з польською.
За даними «Атласу української мови» південна межа північного наріччя проходить приблизно по лінії:
- Володимир — Луцьк — Рівне — Звягель — Київ — Прилуки — Конотоп і далі по річці Сейм до межі з російською мовою.
Ізоглоси ряду явищ північного наріччя проходять на південь від названої лінії, на північ від неї поширена смуга говірок з ознаками південних наріч. Ширина смуги з перехідними говірками в різних місцях неоднакова. Досить широка смуга ізоглос розділяє північне і південно-східне наріччя між Києвом і Прилуками, що пояснюється, очевидно, інтенсивною міграцією населення в цьому районі. На решті території перехідні говірки між північним і південним наріччями утворюють вужчу смугу і становлять наслідок міждіалектних взаємовпливів.
Межа між північним і південними наріччями, проведена на основі даних «Атласу української мови», проходить загалом далі на північ порівняно з межею, яка досі визначалась більшістю дослідників, що пояснюється, з одного боку, особливістю критеріїв діалектного членування у попередніх дослідників і, з другого — тим, що риси південних наріч витісняють особливості північного наріччя і таким чином територія північного наріччя щораз звужується.
М. В. Никончук південну межу середньополіського говору проводить далі на північ вищенаведеної лінії:
- на північ від міста Рівне — на північ від міста Звягель (між селами Курчиця і Вербівка) — верхів'я річки Уборть — верхів'я річки Уж — правий берег річки Ірша — на північ від Києва (між селами Лютіж і Сухолуччя) — басейн річки Остер на Чернігівщині. Приблизно по вказаній лінії пролягає ряд ізоглос діалектних явищ і за даними «Атласу української мови», проте сукупність найістотніших ознак, характерних для північного наріччя, дає підстави проводити південну межу північного наріччя на цьому відрізку далі на південь.
Межу між північним і південними наріччями не можна пояснити ніякими іншими причинами, як тільки найдавнішими етнічними кордонами, пов'язаними з розселенням східнослов'янських племен. Зазначена межа розділяє і давні князівства (Київське, Волинське), і пізніші землі (Чернігівська, Переяславська, Київська, Волинська, Холмська), і воєводства (Київське, Волинське), і губернії (Чернігівська, Полтавська, Київська, Волинська), і сучасні області (Сумська, Чернігівська, Київська, Житомирська, Рівненська, Волинська).
Історія діалектного членування української мови
Початки української діалектології відносять до 2-ї половини XVIII ст. і пов'язують з усвідомленням територіальних відмінностей мови: це були спроби окреслити межі поширення поодиноких, переважно фонетичних, явищ. У XIX ст. студії з діалектології актуалізувалися у зв'язку із загальним піднесенням етнології, національними культурними рухами в різних слов'янських народів. Свідчення про діалектні явища у цей час ще мають несистемний характер, наводяться без необхідної локалізації.
З'ясування діалектного членування зазнавало еволюції від орієнтовного окреслення «нарічень» і діалектів до складання діалектної карти; змінювалися обсяг і характер матеріалу — від принагідної фіксації до систематичного запису за питальниками, від обстеження невеликих мовних територій до охоплення української діалектної мови як цілості.
На підставі зіставних фонетичних і даних К. Михальчук виділив три наріччя: поліське, українське, червоноруське (русинське чи русняцьке), окреслив їхні межі і внутрішню диференціацію на менші мовно-територіальні утворення. Пізніше проблема діалектного членування української мови мала різне розв'язання залежно від вихідних принципів класифікації діалектів і використовуваного матеріалу; сучасна діалектологія поділяє українську мову на такі наріччя: північне, південно-східне і південно-західне. Цей поділ є розвитком запропонованої К. Михальчуком його первісної тричленної класифікації.
Опанас Шафонський
Наукове діалектне членування української мови розпочинає свою історію першою спробою групування українських говорів на території Лівобережної України ще у XVIII ст., коли вийшла праця Опанаса Шафонського «Топографічний опис Чернігівського намісництва» (1786). За мовними і антропологічними особливостями населення Опанас Шафонський Лівобережну Україну поділяв на три частини: північно-західну (на північ від Десни), середню (між Десною, Сеймом, Сулою до міста Лубен і Дніпром), південно-східну (між Пслом, Сулою і Дніпром).
Опанас Шафонський виділяв такі особливості: у північно-західній частині говорять конь, нож, вол, у середній — кунь, нуж, вул, у південно-східній — кінь, ніж, віл. З погляду сучасних досягнень діалектології така характеристика східноукраїнських говорів спрощена і неточна, проте правильним слід визнати спостереження Шафонського про відмінність північних лівобережних українських говірок від південних та про наявність між ними окремого типу говірок, який за сучасним діалектним членуванням української мови загалом відповідає перехідним говіркам між північним і південно-східним наріччями.
Олексій Павловський та Михайло Максимович
Про відмінність північних українських говорів від південних згадує Олексій Павловський у граматиці української мови, написаній 1805 р., зазначаючи, що північні говори, на відміну від південних, характеризуються наявністю дифтонгів (двозвуків) на місці давніх голосних о і е.
У 1830-х роках відносно багато уваги діалектному членуванню української мови присвятив Михайло Максимович. Учений розрізняв малоруське або українське (північно-східне) і червоноруське або галицьке (південно-західне) наріччя української мови. До першого він зараховував говори по обидва боки Дніпра, а також Полісся, Волині і Поділля; до другого — говори по обидва боки Дністра в Галичині і в Карпатах. Серед рис північно-східного наріччя, що протиставляється південно-західному, Максимович виділяв дієслівні форми майбутнього часу типу знатиму, форму орудного відмінка однини іменників і займенників жіночого роду на -ою, -ею (такою головою, цею землею) відповідно до форм на -ов, -ев (тов головов, цев землев) у південно-західному наріччі. В обох наріччях дослідник вирізняв піднаріччя: у північно-східному — українське (південне) і сіверське (північне), у південно-західному — галицьке і закарпатське. Спостереження Максимовича щодо розмежування говорів української мови приблизно відбивали фактичний стан речей, хоч у дослідника не було матеріалу для глибокої і точної класифікації українських говорів.
Іван Вагилевич
Питанням групування говорів присвятив увагу Іван Вагилевич у вступі до виданої 1845 р. у Львові граматики української мови для галичан. На його думку, в українській мові виділяються галицьке і київське наріччя, які розмежовуються річками Серет і Буг. Умовно визначається ще карпатське наріччя, яке, за наявності в ньому особливостей галицького і київського наріч, характеризується домішками з сусідніх мов. Названі наріччя Вагилевич характеризує рядом фонетичних і морфологічних особливостей, наводяться також окремі синтаксичні риси. У межах наріч Вагилевич окремо характеризує саноцько-перемиський, бузький, гуцульський, чернівецький, волинський, подільський і чернігівський говори. Дослідник зазначає, що певними особливостями характеризуються курський і воронезький говори як перехідні до російської мови, овруцький як перехідний до білоруської мови, виділяється також причорноморський говір. Для характеристики наріч і говорів Вагилевич наводить чималий діалектний матеріал, але подає його без належного розмежування регулярних і поодиноких явищ, характерних тільки для окремих слів.
Яків Головацький
Подібно групує українські говори Яків Головацький у доповіді про українську мову і її наріччя, виголошеній 1848 р. у Львові, та в підручнику «Граматика української мови», виданому в 1849 р. На його думку, говори української мови утворюють три наріччя: волинсько-подільське або українське (переважна більшість українських говорів), галицьке або наддністрянське (наддністрянські говірки, осередком яких є м. Галич, а також буковинський і гуцульський говори) і гірське або карпаторуське (говори по обидва боки Карпат, за винятком гуцульського). В українському наріччі виділяє (переважно за Михайлом Максимовичем) говори («різності») — києво-переяславський, сіверський, слобожанський і волинсько-подільський.
Волинсько-подільське і галицьке наріччя Яків Головацький розділяє лінією: Заліщики — Борщів — Тернопіль — село Глядки — Золочів — Бузьк — Мости Великі — Рава-Руська — Наріль, притому лінію між вказаними населеними пунктами уточнює назвами окремих сіл. Межу між галицьким і гірським наріччями дослідник проводить від витоку річки Рата на південь між Яворовом та Яновом біля Судової Вишні до Хирова, від Хирова на схід біля Самбора до Дрогобича, звідси на південь між селами Орів і Улично до міста Сколе і до річки , далі на схід хребтом гір до витоків Лімниці, Бистриці, відтак до Ясенева, Рахова. Окремі місця названої лінії Яків Головацький уточнює, називаючи ще деякі населені пункти.
Волинсько-подільське наріччя, на думку автора, давнє, порівняно з іншими найбільше й найодноманітніше, багате фольклором, що поширений і на території інших наріч, його особливості відображені в історичних пам'ятках. Це наріччя вводили в літературу ряд письменників: Іван Котляревський, Григорій Квітка-Основ'яненко, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, І. Галка (Микола Костомаров), Віктор Забіла, Тарас Шевченко та інші. Галицьке наріччя також давнє і відбите в деяких пам'ятках, воно рідне письменникам Маркіяну Шашкевичу, Миколі Устияновичу, Івану Вагилевичу. Гірське наріччя зберігає багато архаїзмів, його риси теж відображені в окремих давніх пам'ятках. На думку Якова Головацького, галицьке і гірське наріччя за давністю співвідносні з іншими слов'янськими мовами. На окремих ділянках межі між наріччями історія не засвідчує жодних адміністративних кордонів, отже, наріччя відбивають найдавніші етнічні одиниці. Названі три наріччя автор характеризує низкою фонетичних і морфологічних діалектних рис. На думку сучасного діалектолога Матвіяса, схематичність характеристики українських наріч у Якова Головацького зумовлена вкрай незадовільним вивченням говорів української мови на той час, проте здійснений ним поділ українських говорів у цілому не суперечить і сучасному їх групуванню.
Олександр Потебня
Важливими були діалектологічні спостереження Олександра Потебні, хоч групуванням говорів учений спеціально не займався. Принагідно він вказував на говори: український (за сучасним визначенням — південно-східне наріччя), волинський, подільський, галицький, карпатський або гірський, також бойківський, лемківський. Дослідник часто називав говори за відповідним адміністративним центром: київський, чернігівський, ніжинсько-переяславський, сосницький, козелецький, заблудівський. Потебня користувався також узагальненими назвами українських говорів, не надаючи їм термінологічного значення: східні (східномалоруські), західні, північно-західні, південно-західні тощо.
Костянтин Михальчук
Найґрунтовнішим у XIX ст. дослідженням, присвяченим діалектному членуванню української мови, є праця Костянтина Михальчука про українські наріччя, говори і говірки, написана у 1872 р. Указане дослідження лягло в основу діалектного членування української мови у XX і XXI століттях. Своє членування Костянин Михальчук переважно базує на зібраному за програмою Івана Новицького, що охоплювала 74 явища фонетики і морфології, матеріалі у 59 населених пунктах із різних місцевостей України в межах тодішньої царської Росії, він враховує також відповідні праці попередніх дослідників, бере до уваги різні публікації, у яких відображаються діалектні риси певної місцевості. Наріччя і говори автор виділяв на основі суто мовних рис, проте брав також до уваги розміщення в минулому східнослов'янських племен, міграційні чинники пізніших часів, топографічні особливості відповідної території, етнографічні дані. Діалектне членування української мови автор відобразив і в формі лінгвістичної карти.
Михальчук розрізняв три наріччя української мови:
- українське (з північноукраїнським, середньоукраїнським і південноукраїнським піднаріччями),
- поліське (з підляським, чорноруським або заблудів-ським, поліським і сіверським піднаріччями),
- русинське (з подільсько-волинським, галицьким і карпатським піднаріччями).
Названі наріччя, на думку К. П. Михальчука, за різними сторонами мовної будови співвідносяться по-різному: у фонетиці більше подібності між українським і русинським наріччями, ніж між ними (особливо першим) і поліським, у морфології більше спільності між українським і поліським, ніж між ними обома і русинським.
За Михальчуком, межа між українським і русинським та поліським наріччями проходить приблизно по лінії: Нова Ушиця — Кременець — Любомль — Дорогичин; на північному сході від Дорогичина межа повертає на південь біля Пінська до річки Горинь, далі йде по Горині майже до міста Рівне, звідси майже прямою лінією на схід через Корець, Чоповичі до Дніпра на півночі від Києва; на лівобережжі Дніпра ця межа йде по Десні майже до Новгорода-Сіверського, а звідси на схід до межі з російською мовою.
Піднаріччя в українському наріччі К. Михальчук розмежовує такими двома приблизними лініями:
- Дубно — Житомир — Васильків — Переяслав — Пирятин — Лохвиця — Ромни — Недригайлів — Білопілля.
- На південь від Хмельницького — Літин — Липовець — Черкаси — Кременчук — Харків і далі на північ до межі з російською мовою.
Між цими лініями автор розташовує середньоукраїнське піднаріччя. На півночі від зазначеної території знаходиться північноукраїнське піднаріччя, на півдні і сході — південноукраїнське піднаріччя. Правда, до середньо-українського піднаріччя автор відносить також українські говірки північно-східної і Кубані.
Північноукраїнське піднаріччя К. Михальчук поділяє на говори («різноріччя»):
- ніжинсько-переяславський або сіверсько-український, що займає територію на схід від Дніпра,
- середньоукраїнсько-поліський, західна межа якого проходить по річці Горинь,
- пінсько-волинський, що займає територію на захід від р. Горинь і на північ від міста Дубно (райони Рівна, Луцька, Ковеля, басейн верхньої Прип'яті).
Середньоукраїнське піднаріччя, за К. Михальчуком, поділяється на два говори — волинсько-український і канівсько-полтавський, які розмежовуються приблизно лінією, проведеною через міста Біла Церква і Богуслав. До канівсько-полтавського говору автор відносить також говірки Приазовщини і Кубані.
Південноукраїнське піднаріччя поділяється на говори: побережно-подільський і слобідсько-український. Перший із них займає територію в північно-західній частині піднаріччя, що відмежовується від другого приблизною лінією: Вінниця—Гайсин—Первомайськ— Балта.
Говори середньоукраїнського і південноукраїнського піднаріч автор об'єднує в дві групи: південно-східну, до якої входять канівсько-полтавський і слобідсько-український говори, і західну, до якої належить волинсько-український і побережно-подільський говори.
Поліське наріччя Михальчук поділяє на піднаріччя:
- сіверське (на схід від Дніпра),
- власне поліське або середньополіське (від Дніпра на сході до Горині на заході),
- чорноруське (на північ від середньополіського — на сході і між річками Ясельда і Шара, далі на північ від річки Нарев — на заході)
- підляське (на південь від Нарева і верхньої Ясельди).
Сіверське піднаріччя, на думку дослідника, поділяється на два говори: власне сіверський, північна межа якого проводиться по лінії, що приблизно збігається з лінією сучасного кордону між України і Білорусі, і перехідний до білоруської і російської мов сіверсько-великоруський, що лежить на північ від власне . У підляському піднаріччі К. Михальчук виділяє власне підляський і королевський говори (до останнього відносить говірки північно-західної частини підляського піднаріччя на північ від річки Буг). У чорноруському піднаріччі виділяються говори: мозирсь-кий, слонимсько-пінський і заблудівський.
Русинське наріччя К. Михальчук поділяє на три піднаріччя — подільсько-холмське або власне русинське, галицьке або наддністрянське і карпатське або гірське. Подільсько-холмське піднаріччя від галицького відділяється з півночі на південь приблизною лінією між містами Холм і Белз і далі річками Буг і Серет. Галицьке піднаріччя від карпатського відділяє приблизна лінія між містами Перемишль, Борислав, Долина, а далі на південь хребет Карпат.
Названі наріччя, піднаріччя і говори К. П. Михальчук характеризує відповідними діалектними рисами.
Працю К. П. Михальчука високо оцінили сучасники автора, зокрема Олексій Шахматов, від неї відштовхуються дослідники при сучасному розв'язанні проблеми діалектного членування української мови. Попри обмеженість матеріалу, який був у розпорядженні автора, дослідник здійснив досить докладне групування українських говорів. Пізніші дослідження доповнили і в дечому змінили діалектне членування української мови К. П. Михальчука. Найвиразніша відмінність дальших групувань говорів порівняно з Михальчуковим полягала в тому, що «північноукраїнське піднаріччя» південно-східного наріччя всіма майже повністю зараховувалось до північного наріччя, а поділ на «середньоукраїнське» і «південноукраїнське» піднаріччя зовсім не визнавався. З сучасного погляду вважається неправомірним також віднесення більшості говірок Волині і Поділля до південно-східного (за термінологією К. П. Михальчука — українського) наріччя, зарахування до українських ряду білоруських («чорноруське піднаріччя») і російських («сіверсько-великоруське піднаріччя») говірок.
Олексій Соболевський та Олексій Шахматов
Олексій Соболевський у розділі праці «Нарис російської діалектології» (1892) українські говори поділяв на два наріччя: північне («північномалоруське») і південне («південномалоруське» або «українсько-галицьке»).
До північного наріччя автор відносив і частину закарпатського говору. Точної межі між північним і південним наріччями Соболевський не визначав, проте з його характеристики окремих говорів виходить, що до північного наріччя належать і ті говори, які К. Михальчук зараховував до північного піднаріччя південного («українського») наріччя. Проте, К. Михальчук у статті «До південноруської діалектології» прийняв поділ О. Соболевського.
У північному наріччі окремі типи говірок О. І. Соболевський характеризує за адміністративними центрами. У південному наріччі він вказує на говори: український, волинський, подільський, галицький, буковинський, покутський, гуцульський, карпатський, бойківський, лемківський. У межах цих говорів характеризує говірки за адміністративними центрами.
Соболевський використав відповідні дані багатьох діалектологічних, етнографічних, фольклорних та інших публікацій. Проте на той час діалектний матеріал у публікаціях був загалом обмежений і не завжди надійний, тому територію наріч і говорів дослідник визначає досить загально. На думку К. Михальчука, відповідна праця О. І. Соболевського становила скоріше систематичне зведення критично опрацьованих ним даних про більш-менш відомі наріччя і говори, ніж наукове визначення їх.
Кладучи в основу класифікації наявність давніх і нових фонетичних явищ без належного врахування їх суті в різних говорах, Соболевський поєднав в одне наріччя північні говори і віддалені від них південно-західними говорами карпатські говірки, чим спричинився до неправильного розуміння характеру українських говорів і їх походження.
Інший мовознавець — Олексій Шахматов — у праці «К вопросу об образовании русских наречий и русских народностей» (1894), по суті, висловився за три українські наріччя — «українське», галицьке і північне. Пізніше він підтримав думку О. Соболевського про наявність двох наріч української мови — північного і південного. Спираючись на О. І. Соболевського, О. О. Шахматов до північного наріччя відносив частину карпатських говірок. О. О. Шахматов писав, що південне наріччя, яке простягається від Карпат до Дону, поділяється на південно-східні говори, з одного боку, і на західні та північно-східні — з другого. Західна і північно-східна група, на його думку, становить перехідні говори, змішані в різний час із говорами північного наріччя; південно-східні говори південного наріччя зберегли свій первісний тип у чистому вигляді. На думку О. О. Шахматова, західні і північно-східні говори південного наріччя первісно лежали на північ від говорів сучасної південно-східної групи.
Пізніше О. О. Шахматов у дечому змінив свій погляд на діалектне членування української мови, виділяючи в ній наріччя: північномалоруське, східноукраїнське (на схід від Дніпра), галицьке (в Галичині і на Буковині), карпатське (лемки, бойки, гуцули) і угроруське.
Агатангел Кримський
А. Ю. Кримський в «Українській граматиці для учнів вищих класів гімназій і семінарій Наддніпрянщини» (1907) говори української мови поділяв на східне («східномалоруське») і західне («західномалоруське») наріччя. До західного наріччя автор відносив говірки Підляшшя, західної Волині, Поділля, Бессарабії, Буковини, Галичини і Закарпаття. Решту говорів від зарахував до східного наріччя. Діалектне членування А. Кримського пов'язане з його поглядом на історичний розвиток української мови, згідно з яким південні говори східного наріччя органічно розвинулись із його північних говорів, а південні говори західного наріччя є продуктом органічного розвитку північних говорів цього ж наріччя. Діалектний поділ А. Ю, Кримського до певної міри зумовлений прагненням заперечити погляд на це питання О. І. Соболевського, з яким він у ряді своїх праць гостро полемізував.
Іван Зілинський
Справі групування українських говорів присвятив увагу Іван Зілинський у праці «Проба упорядкування українських говорів» (1914). Автор виділяє два наріччя української мови — південно-східне і північно-західне. Для обох наріч визначається відмінна база вимови звуків: у південно-східному наріччі при вимові голосних і приголосних язик займає передню частину ротової порожнини в напрямі до місця вимови звуків і, й, а в північно-західному наріччі при утворенні звуків язик займає середню і задню частини ротової порожнини.
Південно-східне наріччя дослідник поділяє на східне або наддніпрянське і західне піднаріччя. У західному піднаріччі виділяє дві групи говірок: волинські, північногалицькі і надбузькі говірки, з одного боку, і наддністрянські, подільські та північнобуковинські — з другого.
Північно-західне наріччя автором членується на північне і карпатське піднаріччя. Північне піднаріччя поділяється на говори: підляський, західно-поліський і східнополіський (чернігівський). Карпатське піднаріччя за типом наголосу роз'єднується на західні (з нерухомим наголосом) і східні (з рухомим наголосом) говірки, приблизну межу між ними утворюють річки Ослава (на півночі) і Лаборець (на півдні).
Цей поділ говорів української мови загалом близький до поділу О. І. Соболевського. Різниця полягає в тому, що тут північні і карпатські говори об'єднуються смугою сусідніх із польською мовою говірок, і таким чином північно-західне наріччя представляється як суцільний, неперерваний простір. У цьому виявляється вплив О. О. Шахматова, який уважав, що всі українські говори крайнього заходу виявляють вплив північного наріччя.
Діалектологічне членування української мови у російській діалектології
Члени Московської діалектологічної комісії М. М. Дурново, М. М. Соколов і при опрацюванні діалектологічної карти російської мови в Європі (1915) виділяли три наріччя української мови: північне («північномалоруська група говорів»), південне («південномалоруська група») і карпатське («карпатська група»). Межу між північним і південним наріччями української мови названі дослідники проводять по приблизній лінії: Холм, на північ від Володимира-Волинського, Луцька, Рівного, Житомира, Києва, Переяслава, далі через Ніжин, на південь від Конотопа і Путивля. До карпатського наріччя відносять лемківський, бойківський і закарпатський говори, що приблизно відповідає території карпатського піднаріччя за картою К. П. Михальчука.
Північне наріччя названі дослідники поділяють на групи говірок: підляську, західнополіську, серед-ньополіську і східнополіську. Південне наріччя членують двояко залежно від критерію: за вимовою приголосних звуків перед голосним і, який постав з о, — на північну і південну частини, за рядом інших ознак — на «східноукраїнську», «західноукраїнську», галицьку і гуцульську групи говірок. Карпатське наріччя за ознакою нерухомості і рухомості наголосу поділяється відповідно на західну і східну частини.
Праця членів Московської діалектологічної комісії стосовно українських говорів побудована на основі критичного зіставлення попередніх досліджень у ділянці діалектології, чимало місця в ній відведено характеристиці перехідних говірок між українською і російською, білоруською та словацькою мовами. Названі дослідники не підтримали О. І. Соболевського в тому, що частину карпатських говірок треба віднести до північного наріччя української мови.
М. М. Дурново в пізнішій праці «Вступ в історію російської мови» (1927) говори української мови поділяв на поліські, східноукраїнські і західноукраїнські. У праці «Діалектологічна класифікація українських говорів» (1923) В. М. Ганцова і на доданій до неї карті за фонетичними і морфологічними ознаками виділяються північне і південне наріччя. Південне наріччя автор поділяє на старожитні південно-західні говори, співвідносні щодо часу виникнення з північним наріччям, і нові південно-східні, виникнення яких припадає на кінець XV і початок XVI ст. Південна межа північного наріччя разом із перехідними говірками на північній основі за картою проводиться по приблизній лінії: на південь від Холма — від Грубешова — від Луцька — від Рівного — від Новограда-Волинського — Житомир — понад Россю до Канева — Лубни — далі по Сулі на північ від Сум. Південно-західні говори від південно-східних відділяє приблизна лінія: Ананьїв — Умань — на схід від Житомира.
Ю. Ф. Карський у підручнику «Російська діалектологія» (1924) підтримує поділ української мови на північне і південне наріччя з виділенням карпатських говорів, що був запропонований Московською діалектологічною комісією.
Дослідження 1930—1940-х років
На «Карті українських говорів» (1933) Іван Зілинський приймає поділ українських говорів на північне і південне наріччя. Правда, у південному наріччі східноукраїнські говори автор відділяє від західноукраїнських, і по суті діалектне членування української мови сприймається як тричленне. У південно-західній групі виділяються говори: південноволинський, подільський, наддністрянський або опільський, надсянський, лемківський, бойківський, середньозакарпат-ський, гуцульський, покутсько-буковинський. Окремо позначаються говірки, перехідні між північним і південним наріччями.
А. А. Москаленко в посібнику «Конспект лекцій з української діалектології» (1940) відстоює групування українських говорів К. П. Михальчука на три наріччя — північне, південно-західне і південно-східне; всі три наріччя автор характеризує фонетичними, морфологічними, синтаксичними і лексичними ознаками.
У «Програмі з української діалектології» (1941) М. Ф. Наконечний виділяє північне, південно-західне (з карпатським) і південно-східне наріччя. Північне наріччя автор членує на східнополіські, середньопо-ліські, західнополіські і підляські говірки; у південно-західному наріччі виділяє наддністрянський або опільський, надсянський, покутсько-буковинський, подільський, південноволинський, а в карпатській діалектній групі — лемківський, бойківський з середньо-закарпатським і гуцульський говори.
Діалектологічне членування за Федотом Жилком
У «Нарисах з діалектології української мови» (1955) Ф. Т. Жилка і на вміщеній там карті говори української мови поділяються на три наріччя (групи говорів): північне, південно-західне і південно-східне. Північне наріччя поділяється на східнополіський, середньополіський і західнополіський говори. У південно-західному наріччі виділяється група говорів Галичини, Буковини, Поділля та південної Волині і прикарпатських говорів. У першій групі вирізняються говори: наддністрянський або опільський із надсянським, покутський, буковинський, подільський, волинський; у другій — бойківсько-середньозакарпатський, гуцульський, лемківський. У південно-східному наріччі виділяються говори: середньонаддніпрянський, слобожанський і степовий.
У монографії «Говори української мови» (1958) і на вміщеній у ній карті Ф. Т. Жилко зробив деякі зміни в групування українських говорів (покутський і буковинський говори об'єднав в один, бойківський і закарпатський роз'єднав, по-іншому визначив східні межі волинського говору тощо).
Друге видання «Нарисів з діалектології української мови» (1966) Ф. Т. Жилка щодо групування говорів відзначається непослідовністю: посилаючись на давній племінний поділ східних слов'ян, автор у сучасній українській діалектній мові визначає два наріччя — північне і південне, пов'язуючи говори з пізнішими феодально-адміністративними і державними кордонами, виділяє три наріччя: північне (поліське), південно-західне і південно-східне. На доданій карті визначається два наріччя. Автор у дечому змінює своє попереднє групування говорів у межах південних наріч, застосовує нову термінологію на позначення територіальних діалектних одиниць.
Подальші дослідження
Проблемі діалектного членування української мови присвячені вузівські посібники С. П. Бевзенка «Діалектні групи і говори української мови» (1975) та «Українська діалектологія» (1980). У цих працях виділяються три наріччя української мови — поліське або північноукраїнське, південно-західне і південно-східне. С. П. Бевзенко в поліському наріччі визначає говори: східнополіський (лівобережнополіський), середньополіський (правобережнополіський) і західнополіський (волинсько-поліський) з набузько-полісь-ким або підляським. У південно-західному наріччі автор виділяє три групи говорів: волинсько-подільську, галицько-буковинську і карпатську. У першій групі визначаються південноволинський і подільський говори; у другій — наддністрянський, надсянський, покутсько-буковинський або надпрутський і східнокарпатський або гуцульський; у третій — закарпатський (середньозакарпатський), північнокарпатський (північнопідкарпатський) або бойківський і західнокар-патський або лемківський. Південносхідне наріччя дослідник поділяє на середньонаддніпрянський, слобожанський і степовий говори.
У сучасній діалектології (1900-ті — 2000-ні) загальноприйнятим є поділ говорів української мови на три наріччя — північне, південно-західне і південно-східне. Таке членування української діалектної мови підтверджується, зокрема, матеріалами «Атласу української мови». При групуванні говорів української мови доводиться розрізняти давній і сучасний їх стан. Автори, що вивчали проблему групування українських говорів, не раз сплутували різні етапи розвитку говорів, унаслідок чого приходили до неоднакових висновків.
Історія діалектологічних досліджень
Увага до діалектного членування стимулювала нові обстеження говірок; тому з кінця XIX — початку XX ст. розпочалося інтенсивне укладання спеціальних програм, за якими здійснювалося збирання діалектного матеріалу (найдетальнішою була «Програма для збирання діалектичних одмін української мови» К. Михальчука, Є. Тимченка, 1909; її варіант — «Программа для собирания особенностей малорусских говоров» К. Михальчука, А. Кримського, 1910; короткі програми О. Синявського, 1924, 1927; Є. Тимченка, 1925; Діалектологічної комісії УАН, 1926; пізніше — «Програма для збирання матеріалів до Діалектологічного атласу української мови» Б. Ларіна, 1948, 1949; «Програма для збирання матеріалів до Лексичного атласу української мови» Й. Дзендзелівського, 1984, 1987; створювалися питальники для підготовки регіональних описів, атласів, словників). Оцінка фонетичних, а також морфологічних рівнів структури говірок як найінформативніших для розв'язання проблем діалектного членування позначилася на більшості полірівневих питальників — вони здебільшого спрямовують на запис фонетики і словозміни.
Збирання діалектного матеріалу за питальниками наблизило українську діалектологію до аналізу говірки як системи.
У дослідженнях найповніше представлена інформація про фонетичну систему (переважно без використання експериментних даних), менше — про граматичну, про синтаксис, просодію, словотворення; лексика і фразеологія окремих діалектів відображена у словниках і описах:
- поліських діалектів [Лисенко П. С. Словник поліських говорів. К., 1974; Никончук М. В. Матеріали до лексичного атласу української мови (Правобережне Полісся). К., 1979; Його ж. Сільськогосподарська лексика правобережного Полісся. К., 1985; Євтушок О. Народна будівельна лексика Західного Полісся. Рівне, 1990];
- бойківського (Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок, ч. 1-2. К., 1984; Матеріали до словника буковинських говірок, в. 1-6. Чернівці, 1971—1979);
- окремих наддністрянських, південноволинських говірок (Горбач О. Північнонаддністрянська говірка й діалектний словник с. Романів Львівської області. Мюнхен, 1965, та ін.).
Посилання
- Спільнота, присвячена говіркам української мови [ 22 серпня 2010 у Wayback Machine.]
Див. також
Примітки
- Іщенко О. Інвентар звуків у діалектах: до проблеми витоків української мови [ 13 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Український глотогенез: Матеріали міжнародної наукової конференції / Відп. ред. В. Мойсієнко. — Житомир: Полісся, 2015. С. 92—116.
- Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое описание, 1778, опубл. 1851
- М. Максимович, Я. Головацький, О. Потебня
- К. Михальчук, 1871; опубл. 1878
- К. Михальчук
- О. Соболевський, Московська діалектологічна комісія, В. Ганцов, І. Зілинський, Ф. Жилко
- Українська мова. Хрестоматія: в 3 кн. Книга 2 [ 9 листопада 2016 у Wayback Machine.]. Укладачі: М. Железняк, Г. Козачук. К.; Інститут енциклопедичних досліджень НАН України та Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова — 2014. 252 с. / С.167 — с.171-181 // Михальчук К. П. Нарѣчія, поднарѣчія и говоры Южной Россіи въ связи съ нарѣчіями Галичины / Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій край, снаряженной Императорскимъ русскимъ географическимъ обществомъ. Юго-Западный отдѣлъ. Материалы и изслѣдованія, собранныя д. чл. П. П. Чубинскимъ. Томъ седьмой съ тремя картами, изданный подъ наблюденіемъ чл.-сотр. П. А. Гильтебрандта. — С.-Петербургъ, 1872.
Література
- Гриценко П. Ю. Діалектологія // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — . — С. 138—139.
- Бевзенко С. П. Українська діалектологія. — К.: Вища школа, 1980.
- Матвіяс І. Г. Українська мова і її говори. Київ: наукова думка, 1990
- Скарби українських говорів: тексти про борщ / [відп. ред. Н. Хібеба, В. Лєснова ]. — Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип‘якевича, 2019. — 320 с. — (Діалектологічна скриня). — .
- Слова з Болехова / Юрій Гнатишак ; співавт.-лексикографи: Оксана Сімович, Наталія Хобзей, Тетяна Ястремська ; [відп. ред. Н. Хобзей] ; Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, Наук. т-во ім. Шевченка. — Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2017. — 635 с. : іл. — (Діалектологічна скриня). — Бібліогр.: с. 10. — . — (серія)
- Del Gaudio S. (2017) An introduction to Ukrainian Dialectology. Wiener Slawistischer Almanach, Sonderband 94. Frankfurt am Main etc. Peter Lang.
Посилання
- Говори української мови // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Статистика діалектів заходу України [ 16 травня 2013 у Wayback Machine.]
- Лемківський говір — ** .
- Лемківські слова у народних піснях із перекладом на літературну українську [ 22 травня 2011 у Wayback Machine.].
- .
- Середньозакарпатський говір — ** Словничок лемківського, закарпатського, гуцульського говорів південно-західного наріччя (русинсько-український словник) на сайті «Словопедія» [ 20 січня 2011 у Wayback Machine.].
- .
- Інші говори — ** Короткий словничок львівської ґвари (львівського ідіолекту до II Світової війни) [ 23 січня 2011 у Wayback Machine.].
- Словники наддністрянського, покутсько-буковинського, карпатоукраїнського торунського, західнополіського та поліських, бойківського, гуцульського, степового (в Одеській обл.), західноволинського говорів [ 1 травня 2013 у Wayback Machine.] у форматі djvu.
- Східна Слобожанщина
- Східна Слобожанщина [ 12 березня 2012 у Wayback Machine.].
- «Українська Вороніжчина в культурному житті України», А. Животко, 1943 р.
- Мармарощина
- Мараморощина [ 10 липня 2012 у Wayback Machine.].
- Південна Україна
- Козацтво та українська мова [ 22 травня 2011 у Wayback Machine.].
- Українська мова в Запорізькій області [ 21 травня 2011 у Wayback Machine.].
- .
- Донеччина
- Придністров'я
- .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ukrayinska dialektologiya vivchaye narichchya ukrayinskoyi movi Narichchya ukrayinskoyi movi podilyayutsya na tri grupi pivdenno zahidne narichchya pivdenno shidne narichchya ta pivnichne narichchya Karta ukrayinskih narich i govoriv 2005 Pivnichne narichchya govori Pivdenno shidne narichchya govori Pivdenno zahidne narichchya govori Narichchya ukrayinskoyi moviDokladnishe Pivdenno zahidne narichchya ukrayinskoyi movi Pivdenno shidne narichchya ukrayinskoyi movi ta Pivnichne narichchya ukrayinskoyi movi Tri okremi suchasni narichchya ukrayinskoyi movi isnuvali ne zavzhdi Za davnoruskoyi dobi na teritoriyi suchasnoyi Ukrayini naselennya utvoryuvalo dvi etnichno movni grupi pivnichno shidnu i pivdenno zahidnu i vidpovidno vidilyalisya pivnichno shidne i pivdenno zahidne narichchya U protistavlenni davnih pivnichno shidnogo i pivdenno zahidnogo narich najimovirnishe ye viddzerkalennyam she pleminnogo podilu pivdennoyi chastini shidnih slov yan Davni shidnoslov yanski plemena abo soyuzi plemen vidriznyalisya pevnimi movnimi risami kozhne plem ya soyuz plemen malo svij govir yak osoblivu movnu sistemu Na dumku movoznavcya M F Nakonechnogo ye pidstavi davni pivnichno shidni govori spivvidnositi z polyanami derevlyanami siveryanami i pivnichnimi volinyanami pivdenno zahidni z pivdennimi volinyanami ulichami tivercyami i bilimi horvatami Na dumku O O Shahmatova pryamih nashadkiv polyan derevlyan i siveryan mozhna viznati v naselenni pivnichnoyi Kiyivshini i Volini pivdennih rajoniv Chernigivshini i pivnichnih Poltavshini K P Mihalchuk uvazhav sho davni pivnichno shidni govori spivvidnosyatsya z polyanami i derevlyanami siveryani i dregovichi na jogo dumku nalezhali do perehidnogo tipu mizh pivnichnoruskimi i pivdennoruskimi plemenami Z pivdenno zahidnoyu grupoyu spivvidnosyatsya dulibi na Volini i horvati v Galichini Ulichi i tiverci na Podilli buli perehidnoyu lankoyu mizh pivnichno shidnoyu i pivdenno zahidnoyu grupami Tri suchasni ukrayinski narichchya viznachayutsya sukupnistyu fonetichnih gramatichnih i leksichnih ris Vihodyachi z togo sho suchasni pivdenni narichchya vidpovidayut kolishnomu odnomu bagatma risami pivnichne narichchya protistavlyayetsya obom pivdennim Pozayak v istorichnomu plani mizh soboyu spivvidnosni pivnichne i pivdenno zahidne narichchya Usi pivnichni i bilshist pivdenno zahidnih govoriv ye starozhitnimi pri comu vidpovidno do rezultativ deyakih suchasnih doslidzhen pivdenno zahidni govori mogli postati ranishe za pivnichni pretenduyuchi takim chinom na teritoriyu vitokiv ukrayinskoyi movi Pivnichne i pivdenno zahidne narichchya harakterizuyutsya dialektnoyu rozchlenovanistyu sho zumovlena riznimi chinnikami vidbittyam pevnoyu miroyu movi davnih plemen stabilnistyu mezh kolishnih feodalnih i derzhavno administrativnih utvoren pomirkovanoyu intensivnistyu migraciyi naselennya Pivdenno shidne i pivdenno zahidne narichchya spivvidnosni v plani vzayemodiyi z novoyu literaturnoyu movoyu v procesi yiyi stanovlennya pivdenno shidne narichchya lyaglo v osnovu novoyi zagalnoukrayinskoyi literaturnoyi movi pivdenno zahidni govori buli osnovoyu zahidnoukrayinskogo riznovidu literaturnoyi movi sho isnuvav u XIX i na pochatku XX st Mova Subdialekt Narichchya Dialekt Govir na dialektologichnij mapi Ukrayinska Pivnichne Zahidnopoliskij 1 Serednopoliskij 2 Shidnopoliskij 3 Pivdenno shidne Naddnipryanskij 4 Slobozhanskij 5 Stepovij 6 Pivdenno zahidne Volinskij 7 Podilskij 8 Naddnistryanskij 9 Galicko bukovinska grupa govoriv Nadsyanskij 10 Pokutsko bukovinskij 11 Guculskij 12 Karpatska grupa govoriv Bojkivskij 13 Zakarpatskij 14 Lemkivskij poza Ukrayinoyu Kanadskij poza Ukrayinoyu Mezhi narich ukrayinskoyi movi Yak svidchit Atlas ukrayinskoyi movi ukrayinska dialektna mova rozchlenovuyetsya na tri narichchya pasmom izoglos fonetichnih gramatichnih i leksichnih yavish Pivnichne narichchya ukrayinskoyi movi yak vidomo na pivnochi mezhuye z biloruskoyu movoyu na shodi z rosijskoyu na zahodi z polskoyu Za danimi Atlasu ukrayinskoyi movi pivdenna mezha pivnichnogo narichchya prohodit priblizno po liniyi Volodimir Luck Rivne Zvyagel Kiyiv Priluki Konotop i dali po richci Sejm do mezhi z rosijskoyu movoyu Izoglosi ryadu yavish pivnichnogo narichchya prohodyat na pivden vid nazvanoyi liniyi na pivnich vid neyi poshirena smuga govirok z oznakami pivdennih narich Shirina smugi z perehidnimi govirkami v riznih miscyah neodnakova Dosit shiroka smuga izoglos rozdilyaye pivnichne i pivdenno shidne narichchya mizh Kiyevom i Prilukami sho poyasnyuyetsya ochevidno intensivnoyu migraciyeyu naselennya v comu rajoni Na reshti teritoriyi perehidni govirki mizh pivnichnim i pivdennim narichchyami utvoryuyut vuzhchu smugu i stanovlyat naslidok mizhdialektnih vzayemovpliviv Mezha mizh pivnichnim i pivdennimi narichchyami provedena na osnovi danih Atlasu ukrayinskoyi movi prohodit zagalom dali na pivnich porivnyano z mezheyu yaka dosi viznachalas bilshistyu doslidnikiv sho poyasnyuyetsya z odnogo boku osoblivistyu kriteriyiv dialektnogo chlenuvannya u poperednih doslidnikiv i z drugogo tim sho risi pivdennih narich vitisnyayut osoblivosti pivnichnogo narichchya i takim chinom teritoriya pivnichnogo narichchya shoraz zvuzhuyetsya M V Nikonchuk pivdennu mezhu serednopoliskogo govoru provodit dali na pivnich vishenavedenoyi liniyi na pivnich vid mista Rivne na pivnich vid mista Zvyagel mizh selami Kurchicya i Verbivka verhiv ya richki Ubort verhiv ya richki Uzh pravij bereg richki Irsha na pivnich vid Kiyeva mizh selami Lyutizh i Suholuchchya basejn richki Oster na Chernigivshini Priblizno po vkazanij liniyi prolyagaye ryad izoglos dialektnih yavish i za danimi Atlasu ukrayinskoyi movi prote sukupnist najistotnishih oznak harakternih dlya pivnichnogo narichchya daye pidstavi provoditi pivdennu mezhu pivnichnogo narichchya na comu vidrizku dali na pivden Mezhu mizh pivnichnim i pivdennimi narichchyami ne mozhna poyasniti niyakimi inshimi prichinami yak tilki najdavnishimi etnichnimi kordonami pov yazanimi z rozselennyam shidnoslov yanskih plemen Zaznachena mezha rozdilyaye i davni knyazivstva Kiyivske Volinske i piznishi zemli Chernigivska Pereyaslavska Kiyivska Volinska Holmska i voyevodstva Kiyivske Volinske i guberniyi Chernigivska Poltavska Kiyivska Volinska i suchasni oblasti Sumska Chernigivska Kiyivska Zhitomirska Rivnenska Volinska Istoriya dialektnogo chlenuvannya ukrayinskoyi moviPochatki ukrayinskoyi dialektologiyi vidnosyat do 2 yi polovini XVIII st i pov yazuyut z usvidomlennyam teritorialnih vidminnostej movi ce buli sprobi okresliti mezhi poshirennya poodinokih perevazhno fonetichnih yavish U XIX st studiyi z dialektologiyi aktualizuvalisya u zv yazku iz zagalnim pidnesennyam etnologiyi nacionalnimi kulturnimi ruhami v riznih slov yanskih narodiv Svidchennya pro dialektni yavisha u cej chas she mayut nesistemnij harakter navodyatsya bez neobhidnoyi lokalizaciyi Z yasuvannya dialektnogo chlenuvannya zaznavalo evolyuciyi vid oriyentovnogo okreslennya narichen i dialektiv do skladannya dialektnoyi karti zminyuvalisya obsyag i harakter materialu vid prinagidnoyi fiksaciyi do sistematichnogo zapisu za pitalnikami vid obstezhennya nevelikih movnih teritorij do ohoplennya ukrayinskoyi dialektnoyi movi yak cilosti Na pidstavi zistavnih fonetichnih i danih K Mihalchuk vidiliv tri narichchya poliske ukrayinske chervonoruske rusinske chi rusnyacke okresliv yihni mezhi i vnutrishnyu diferenciaciyu na menshi movno teritorialni utvorennya Piznishe problema dialektnogo chlenuvannya ukrayinskoyi movi mala rizne rozv yazannya zalezhno vid vihidnih principiv klasifikaciyi dialektiv i vikoristovuvanogo materialu suchasna dialektologiya podilyaye ukrayinsku movu na taki narichchya pivnichne pivdenno shidne i pivdenno zahidne Cej podil ye rozvitkom zaproponovanoyi K Mihalchukom jogo pervisnoyi trichlennoyi klasifikaciyi Opanas Shafonskij Naukove dialektne chlenuvannya ukrayinskoyi movi rozpochinaye svoyu istoriyu pershoyu sproboyu grupuvannya ukrayinskih govoriv na teritoriyi Livoberezhnoyi Ukrayini she u XVIII st koli vijshla pracya Opanasa Shafonskogo Topografichnij opis Chernigivskogo namisnictva 1786 Za movnimi i antropologichnimi osoblivostyami naselennya Opanas Shafonskij Livoberezhnu Ukrayinu podilyav na tri chastini pivnichno zahidnu na pivnich vid Desni serednyu mizh Desnoyu Sejmom Suloyu do mista Luben i Dniprom pivdenno shidnu mizh Pslom Suloyu i Dniprom Opanas Shafonskij vidilyav taki osoblivosti u pivnichno zahidnij chastini govoryat kon nozh vol u serednij kun nuzh vul u pivdenno shidnij kin nizh vil Z poglyadu suchasnih dosyagnen dialektologiyi taka harakteristika shidnoukrayinskih govoriv sproshena i netochna prote pravilnim slid viznati sposterezhennya Shafonskogo pro vidminnist pivnichnih livoberezhnih ukrayinskih govirok vid pivdennih ta pro nayavnist mizh nimi okremogo tipu govirok yakij za suchasnim dialektnim chlenuvannyam ukrayinskoyi movi zagalom vidpovidaye perehidnim govirkam mizh pivnichnim i pivdenno shidnim narichchyami Oleksij Pavlovskij ta Mihajlo Maksimovich Pro vidminnist pivnichnih ukrayinskih govoriv vid pivdennih zgaduye Oleksij Pavlovskij u gramatici ukrayinskoyi movi napisanij 1805 r zaznachayuchi sho pivnichni govori na vidminu vid pivdennih harakterizuyutsya nayavnistyu diftongiv dvozvukiv na misci davnih golosnih o i e U 1830 h rokah vidnosno bagato uvagi dialektnomu chlenuvannyu ukrayinskoyi movi prisvyativ Mihajlo Maksimovich Uchenij rozriznyav maloruske abo ukrayinske pivnichno shidne i chervonoruske abo galicke pivdenno zahidne narichchya ukrayinskoyi movi Do pershogo vin zarahovuvav govori po obidva boki Dnipra a takozh Polissya Volini i Podillya do drugogo govori po obidva boki Dnistra v Galichini i v Karpatah Sered ris pivnichno shidnogo narichchya sho protistavlyayetsya pivdenno zahidnomu Maksimovich vidilyav diyeslivni formi majbutnogo chasu tipu znatimu formu orudnogo vidminka odnini imennikiv i zajmennikiv zhinochogo rodu na oyu eyu takoyu golovoyu ceyu zemleyu vidpovidno do form na ov ev tov golovov cev zemlev u pivdenno zahidnomu narichchi V oboh narichchyah doslidnik viriznyav pidnarichchya u pivnichno shidnomu ukrayinske pivdenne i siverske pivnichne u pivdenno zahidnomu galicke i zakarpatske Sposterezhennya Maksimovicha shodo rozmezhuvannya govoriv ukrayinskoyi movi priblizno vidbivali faktichnij stan rechej hoch u doslidnika ne bulo materialu dlya glibokoyi i tochnoyi klasifikaciyi ukrayinskih govoriv Ivan Vagilevich Pitannyam grupuvannya govoriv prisvyativ uvagu Ivan Vagilevich u vstupi do vidanoyi 1845 r u Lvovi gramatiki ukrayinskoyi movi dlya galichan Na jogo dumku v ukrayinskij movi vidilyayutsya galicke i kiyivske narichchya yaki rozmezhovuyutsya richkami Seret i Bug Umovno viznachayetsya she karpatske narichchya yake za nayavnosti v nomu osoblivostej galickogo i kiyivskogo narich harakterizuyetsya domishkami z susidnih mov Nazvani narichchya Vagilevich harakterizuye ryadom fonetichnih i morfologichnih osoblivostej navodyatsya takozh okremi sintaksichni risi U mezhah narich Vagilevich okremo harakterizuye sanocko peremiskij buzkij guculskij cherniveckij volinskij podilskij i chernigivskij govori Doslidnik zaznachaye sho pevnimi osoblivostyami harakterizuyutsya kurskij i voronezkij govori yak perehidni do rosijskoyi movi ovruckij yak perehidnij do biloruskoyi movi vidilyayetsya takozh prichornomorskij govir Dlya harakteristiki narich i govoriv Vagilevich navodit chimalij dialektnij material ale podaye jogo bez nalezhnogo rozmezhuvannya regulyarnih i poodinokih yavish harakternih tilki dlya okremih sliv Yakiv Golovackij Podibno grupuye ukrayinski govori Yakiv Golovackij u dopovidi pro ukrayinsku movu i yiyi narichchya vigoloshenij 1848 r u Lvovi ta v pidruchniku Gramatika ukrayinskoyi movi vidanomu v 1849 r Na jogo dumku govori ukrayinskoyi movi utvoryuyut tri narichchya volinsko podilske abo ukrayinske perevazhna bilshist ukrayinskih govoriv galicke abo naddnistryanske naddnistryanski govirki oseredkom yakih ye m Galich a takozh bukovinskij i guculskij govori i girske abo karpatoruske govori po obidva boki Karpat za vinyatkom guculskogo V ukrayinskomu narichchi vidilyaye perevazhno za Mihajlom Maksimovichem govori riznosti kiyevo pereyaslavskij siverskij slobozhanskij i volinsko podilskij Volinsko podilske i galicke narichchya Yakiv Golovackij rozdilyaye liniyeyu Zalishiki Borshiv Ternopil selo Glyadki Zolochiv Buzk Mosti Veliki Rava Ruska Naril pritomu liniyu mizh vkazanimi naselenimi punktami utochnyuye nazvami okremih sil Mezhu mizh galickim i girskim narichchyami doslidnik provodit vid vitoku richki Rata na pivden mizh Yavorovom ta Yanovom bilya Sudovoyi Vishni do Hirova vid Hirova na shid bilya Sambora do Drogobicha zvidsi na pivden mizh selami Oriv i Ulichno do mista Skole i do richki dali na shid hrebtom gir do vitokiv Limnici Bistrici vidtak do Yaseneva Rahova Okremi miscya nazvanoyi liniyi Yakiv Golovackij utochnyuye nazivayuchi she deyaki naseleni punkti Volinsko podilske narichchya na dumku avtora davnye porivnyano z inshimi najbilshe j najodnomanitnishe bagate folklorom sho poshirenij i na teritoriyi inshih narich jogo osoblivosti vidobrazheni v istorichnih pam yatkah Ce narichchya vvodili v literaturu ryad pismennikiv Ivan Kotlyarevskij Grigorij Kvitka Osnov yanenko Petro Gulak Artemovskij Yevgen Grebinka I Galka Mikola Kostomarov Viktor Zabila Taras Shevchenko ta inshi Galicke narichchya takozh davnye i vidbite v deyakih pam yatkah vono ridne pismennikam Markiyanu Shashkevichu Mikoli Ustiyanovichu Ivanu Vagilevichu Girske narichchya zberigaye bagato arhayizmiv jogo risi tezh vidobrazheni v okremih davnih pam yatkah Na dumku Yakova Golovackogo galicke i girske narichchya za davnistyu spivvidnosni z inshimi slov yanskimi movami Na okremih dilyankah mezhi mizh narichchyami istoriya ne zasvidchuye zhodnih administrativnih kordoniv otzhe narichchya vidbivayut najdavnishi etnichni odinici Nazvani tri narichchya avtor harakterizuye nizkoyu fonetichnih i morfologichnih dialektnih ris Na dumku suchasnogo dialektologa Matviyasa shematichnist harakteristiki ukrayinskih narich u Yakova Golovackogo zumovlena vkraj nezadovilnim vivchennyam govoriv ukrayinskoyi movi na toj chas prote zdijsnenij nim podil ukrayinskih govoriv u cilomu ne superechit i suchasnomu yih grupuvannyu Oleksandr Potebnya Vazhlivimi buli dialektologichni sposterezhennya Oleksandra Potebni hoch grupuvannyam govoriv uchenij specialno ne zajmavsya Prinagidno vin vkazuvav na govori ukrayinskij za suchasnim viznachennyam pivdenno shidne narichchya volinskij podilskij galickij karpatskij abo girskij takozh bojkivskij lemkivskij Doslidnik chasto nazivav govori za vidpovidnim administrativnim centrom kiyivskij chernigivskij nizhinsko pereyaslavskij sosnickij kozeleckij zabludivskij Potebnya koristuvavsya takozh uzagalnenimi nazvami ukrayinskih govoriv ne nadayuchi yim terminologichnogo znachennya shidni shidnomaloruski zahidni pivnichno zahidni pivdenno zahidni tosho Kostyantin Mihalchuk Mapa avtorstva Kostyantina Mihalchuka j Pavla Chubinskogo 1871 r Najgruntovnishim u XIX st doslidzhennyam prisvyachenim dialektnomu chlenuvannyu ukrayinskoyi movi ye pracya Kostyantina Mihalchuka pro ukrayinski narichchya govori i govirki napisana u 1872 r Ukazane doslidzhennya lyaglo v osnovu dialektnogo chlenuvannya ukrayinskoyi movi u XX i XXI stolittyah Svoye chlenuvannya Kostyanin Mihalchuk perevazhno bazuye na zibranomu za programoyu Ivana Novickogo sho ohoplyuvala 74 yavisha fonetiki i morfologiyi materiali u 59 naselenih punktah iz riznih miscevostej Ukrayini v mezhah todishnoyi carskoyi Rosiyi vin vrahovuye takozh vidpovidni praci poperednih doslidnikiv bere do uvagi rizni publikaciyi u yakih vidobrazhayutsya dialektni risi pevnoyi miscevosti Narichchya i govori avtor vidilyav na osnovi suto movnih ris prote brav takozh do uvagi rozmishennya v minulomu shidnoslov yanskih plemen migracijni chinniki piznishih chasiv topografichni osoblivosti vidpovidnoyi teritoriyi etnografichni dani Dialektne chlenuvannya ukrayinskoyi movi avtor vidobraziv i v formi lingvistichnoyi karti Mihalchuk rozriznyav tri narichchya ukrayinskoyi movi ukrayinske z pivnichnoukrayinskim serednoukrayinskim i pivdennoukrayinskim pidnarichchyami poliske z pidlyaskim chornoruskim abo zabludiv skim poliskim i siverskim pidnarichchyami rusinske z podilsko volinskim galickim i karpatskim pidnarichchyami Nazvani narichchya na dumku K P Mihalchuka za riznimi storonami movnoyi budovi spivvidnosyatsya po riznomu u fonetici bilshe podibnosti mizh ukrayinskim i rusinskim narichchyami nizh mizh nimi osoblivo pershim i poliskim u morfologiyi bilshe spilnosti mizh ukrayinskim i poliskim nizh mizh nimi oboma i rusinskim Za Mihalchukom mezha mizh ukrayinskim i rusinskim ta poliskim narichchyami prohodit priblizno po liniyi Nova Ushicya Kremenec Lyuboml Dorogichin na pivnichnomu shodi vid Dorogichina mezha povertaye na pivden bilya Pinska do richki Gorin dali jde po Gorini majzhe do mista Rivne zvidsi majzhe pryamoyu liniyeyu na shid cherez Korec Chopovichi do Dnipra na pivnochi vid Kiyeva na livoberezhzhi Dnipra cya mezha jde po Desni majzhe do Novgoroda Siverskogo a zvidsi na shid do mezhi z rosijskoyu movoyu Pidnarichchya v ukrayinskomu narichchi K Mihalchuk rozmezhovuye takimi dvoma pribliznimi liniyami Dubno Zhitomir Vasilkiv Pereyaslav Piryatin Lohvicya Romni Nedrigajliv Bilopillya Na pivden vid Hmelnickogo Litin Lipovec Cherkasi Kremenchuk Harkiv i dali na pivnich do mezhi z rosijskoyu movoyu Mizh cimi liniyami avtor roztashovuye serednoukrayinske pidnarichchya Na pivnochi vid zaznachenoyi teritoriyi znahoditsya pivnichnoukrayinske pidnarichchya na pivdni i shodi pivdennoukrayinske pidnarichchya Pravda do seredno ukrayinskogo pidnarichchya avtor vidnosit takozh ukrayinski govirki pivnichno shidnoyi i Kubani Pivnichnoukrayinske pidnarichchya K Mihalchuk podilyaye na govori riznorichchya nizhinsko pereyaslavskij abo siversko ukrayinskij sho zajmaye teritoriyu na shid vid Dnipra serednoukrayinsko poliskij zahidna mezha yakogo prohodit po richci Gorin pinsko volinskij sho zajmaye teritoriyu na zahid vid r Gorin i na pivnich vid mista Dubno rajoni Rivna Lucka Kovelya basejn verhnoyi Prip yati Serednoukrayinske pidnarichchya za K Mihalchukom podilyayetsya na dva govori volinsko ukrayinskij i kanivsko poltavskij yaki rozmezhovuyutsya priblizno liniyeyu provedenoyu cherez mista Bila Cerkva i Boguslav Do kanivsko poltavskogo govoru avtor vidnosit takozh govirki Priazovshini i Kubani Pivdennoukrayinske pidnarichchya podilyayetsya na govori poberezhno podilskij i slobidsko ukrayinskij Pershij iz nih zajmaye teritoriyu v pivnichno zahidnij chastini pidnarichchya sho vidmezhovuyetsya vid drugogo pribliznoyu liniyeyu Vinnicya Gajsin Pervomajsk Balta Govori serednoukrayinskogo i pivdennoukrayinskogo pidnarich avtor ob yednuye v dvi grupi pivdenno shidnu do yakoyi vhodyat kanivsko poltavskij i slobidsko ukrayinskij govori i zahidnu do yakoyi nalezhit volinsko ukrayinskij i poberezhno podilskij govori Poliske narichchya Mihalchuk podilyaye na pidnarichchya siverske na shid vid Dnipra vlasne poliske abo serednopoliske vid Dnipra na shodi do Gorini na zahodi chornoruske na pivnich vid serednopoliskogo na shodi i mizh richkami Yaselda i Shara dali na pivnich vid richki Narev na zahodi pidlyaske na pivden vid Nareva i verhnoyi Yaseldi Siverske pidnarichchya na dumku doslidnika podilyayetsya na dva govori vlasne siverskij pivnichna mezha yakogo provoditsya po liniyi sho priblizno zbigayetsya z liniyeyu suchasnogo kordonu mizh Ukrayini i Bilorusi i perehidnij do biloruskoyi i rosijskoyi mov siversko velikoruskij sho lezhit na pivnich vid vlasne U pidlyaskomu pidnarichchi K Mihalchuk vidilyaye vlasne pidlyaskij i korolevskij govori do ostannogo vidnosit govirki pivnichno zahidnoyi chastini pidlyaskogo pidnarichchya na pivnich vid richki Bug U chornoruskomu pidnarichchi vidilyayutsya govori mozirs kij slonimsko pinskij i zabludivskij Rusinske narichchya K Mihalchuk podilyaye na tri pidnarichchya podilsko holmske abo vlasne rusinske galicke abo naddnistryanske i karpatske abo girske Podilsko holmske pidnarichchya vid galickogo viddilyayetsya z pivnochi na pivden pribliznoyu liniyeyu mizh mistami Holm i Belz i dali richkami Bug i Seret Galicke pidnarichchya vid karpatskogo viddilyaye priblizna liniya mizh mistami Peremishl Borislav Dolina a dali na pivden hrebet Karpat Nazvani narichchya pidnarichchya i govori K P Mihalchuk harakterizuye vidpovidnimi dialektnimi risami Pracyu K P Mihalchuka visoko ocinili suchasniki avtora zokrema Oleksij Shahmatov vid neyi vidshtovhuyutsya doslidniki pri suchasnomu rozv yazanni problemi dialektnogo chlenuvannya ukrayinskoyi movi Popri obmezhenist materialu yakij buv u rozporyadzhenni avtora doslidnik zdijsniv dosit dokladne grupuvannya ukrayinskih govoriv Piznishi doslidzhennya dopovnili i v dechomu zminili dialektne chlenuvannya ukrayinskoyi movi K P Mihalchuka Najviraznisha vidminnist dalshih grupuvan govoriv porivnyano z Mihalchukovim polyagala v tomu sho pivnichnoukrayinske pidnarichchya pivdenno shidnogo narichchya vsima majzhe povnistyu zarahovuvalos do pivnichnogo narichchya a podil na serednoukrayinske i pivdennoukrayinske pidnarichchya zovsim ne viznavavsya Z suchasnogo poglyadu vvazhayetsya nepravomirnim takozh vidnesennya bilshosti govirok Volini i Podillya do pivdenno shidnogo za terminologiyeyu K P Mihalchuka ukrayinskogo narichchya zarahuvannya do ukrayinskih ryadu biloruskih chornoruske pidnarichchya i rosijskih siversko velikoruske pidnarichchya govirok Oleksij Sobolevskij ta Oleksij Shahmatov Oleksij Sobolevskij u rozdili praci Naris rosijskoyi dialektologiyi 1892 ukrayinski govori podilyav na dva narichchya pivnichne pivnichnomaloruske i pivdenne pivdennomaloruske abo ukrayinsko galicke Do pivnichnogo narichchya avtor vidnosiv i chastinu zakarpatskogo govoru Tochnoyi mezhi mizh pivnichnim i pivdennim narichchyami Sobolevskij ne viznachav prote z jogo harakteristiki okremih govoriv vihodit sho do pivnichnogo narichchya nalezhat i ti govori yaki K Mihalchuk zarahovuvav do pivnichnogo pidnarichchya pivdennogo ukrayinskogo narichchya Prote K Mihalchuk u statti Do pivdennoruskoyi dialektologiyi prijnyav podil O Sobolevskogo U pivnichnomu narichchi okremi tipi govirok O I Sobolevskij harakterizuye za administrativnimi centrami U pivdennomu narichchi vin vkazuye na govori ukrayinskij volinskij podilskij galickij bukovinskij pokutskij guculskij karpatskij bojkivskij lemkivskij U mezhah cih govoriv harakterizuye govirki za administrativnimi centrami Sobolevskij vikoristav vidpovidni dani bagatoh dialektologichnih etnografichnih folklornih ta inshih publikacij Prote na toj chas dialektnij material u publikaciyah buv zagalom obmezhenij i ne zavzhdi nadijnij tomu teritoriyu narich i govoriv doslidnik viznachaye dosit zagalno Na dumku K Mihalchuka vidpovidna pracya O I Sobolevskogo stanovila skorishe sistematichne zvedennya kritichno opracovanih nim danih pro bilsh mensh vidomi narichchya i govori nizh naukove viznachennya yih Kladuchi v osnovu klasifikaciyi nayavnist davnih i novih fonetichnih yavish bez nalezhnogo vrahuvannya yih suti v riznih govorah Sobolevskij poyednav v odne narichchya pivnichni govori i viddaleni vid nih pivdenno zahidnimi govorami karpatski govirki chim sprichinivsya do nepravilnogo rozuminnya harakteru ukrayinskih govoriv i yih pohodzhennya Inshij movoznavec Oleksij Shahmatov u praci K voprosu ob obrazovanii russkih narechij i russkih narodnostej 1894 po suti vislovivsya za tri ukrayinski narichchya ukrayinske galicke i pivnichne Piznishe vin pidtrimav dumku O Sobolevskogo pro nayavnist dvoh narich ukrayinskoyi movi pivnichnogo i pivdennogo Spirayuchis na O I Sobolevskogo O O Shahmatov do pivnichnogo narichchya vidnosiv chastinu karpatskih govirok O O Shahmatov pisav sho pivdenne narichchya yake prostyagayetsya vid Karpat do Donu podilyayetsya na pivdenno shidni govori z odnogo boku i na zahidni ta pivnichno shidni z drugogo Zahidna i pivnichno shidna grupa na jogo dumku stanovit perehidni govori zmishani v riznij chas iz govorami pivnichnogo narichchya pivdenno shidni govori pivdennogo narichchya zberegli svij pervisnij tip u chistomu viglyadi Na dumku O O Shahmatova zahidni i pivnichno shidni govori pivdennogo narichchya pervisno lezhali na pivnich vid govoriv suchasnoyi pivdenno shidnoyi grupi Piznishe O O Shahmatov u dechomu zminiv svij poglyad na dialektne chlenuvannya ukrayinskoyi movi vidilyayuchi v nij narichchya pivnichnomaloruske shidnoukrayinske na shid vid Dnipra galicke v Galichini i na Bukovini karpatske lemki bojki guculi i ugroruske Agatangel Krimskij A Yu Krimskij v Ukrayinskij gramatici dlya uchniv vishih klasiv gimnazij i seminarij Naddnipryanshini 1907 govori ukrayinskoyi movi podilyav na shidne shidnomaloruske i zahidne zahidnomaloruske narichchya Do zahidnogo narichchya avtor vidnosiv govirki Pidlyashshya zahidnoyi Volini Podillya Bessarabiyi Bukovini Galichini i Zakarpattya Reshtu govoriv vid zarahuvav do shidnogo narichchya Dialektne chlenuvannya A Krimskogo pov yazane z jogo poglyadom na istorichnij rozvitok ukrayinskoyi movi zgidno z yakim pivdenni govori shidnogo narichchya organichno rozvinulis iz jogo pivnichnih govoriv a pivdenni govori zahidnogo narichchya ye produktom organichnogo rozvitku pivnichnih govoriv cogo zh narichchya Dialektnij podil A Yu Krimskogo do pevnoyi miri zumovlenij pragnennyam zaperechiti poglyad na ce pitannya O I Sobolevskogo z yakim vin u ryadi svoyih prac gostro polemizuvav Ivan Zilinskij Spravi grupuvannya ukrayinskih govoriv prisvyativ uvagu Ivan Zilinskij u praci Proba uporyadkuvannya ukrayinskih govoriv 1914 Avtor vidilyaye dva narichchya ukrayinskoyi movi pivdenno shidne i pivnichno zahidne Dlya oboh narich viznachayetsya vidminna baza vimovi zvukiv u pivdenno shidnomu narichchi pri vimovi golosnih i prigolosnih yazik zajmaye perednyu chastinu rotovoyi porozhnini v napryami do miscya vimovi zvukiv i j a v pivnichno zahidnomu narichchi pri utvorenni zvukiv yazik zajmaye serednyu i zadnyu chastini rotovoyi porozhnini Pivdenno shidne narichchya doslidnik podilyaye na shidne abo naddnipryanske i zahidne pidnarichchya U zahidnomu pidnarichchi vidilyaye dvi grupi govirok volinski pivnichnogalicki i nadbuzki govirki z odnogo boku i naddnistryanski podilski ta pivnichnobukovinski z drugogo Pivnichno zahidne narichchya avtorom chlenuyetsya na pivnichne i karpatske pidnarichchya Pivnichne pidnarichchya podilyayetsya na govori pidlyaskij zahidno poliskij i shidnopoliskij chernigivskij Karpatske pidnarichchya za tipom nagolosu roz yednuyetsya na zahidni z neruhomim nagolosom i shidni z ruhomim nagolosom govirki pribliznu mezhu mizh nimi utvoryuyut richki Oslava na pivnochi i Laborec na pivdni Cej podil govoriv ukrayinskoyi movi zagalom blizkij do podilu O I Sobolevskogo Riznicya polyagaye v tomu sho tut pivnichni i karpatski govori ob yednuyutsya smugoyu susidnih iz polskoyu movoyu govirok i takim chinom pivnichno zahidne narichchya predstavlyayetsya yak sucilnij neperervanij prostir U comu viyavlyayetsya vpliv O O Shahmatova yakij uvazhav sho vsi ukrayinski govori krajnogo zahodu viyavlyayut vpliv pivnichnogo narichchya Dialektologichne chlenuvannya ukrayinskoyi movi u rosijskij dialektologiyi Dialektologichna karta Shidnoyi Yevropi 1914 roku Imperatorske rosijske geografichne tovaristvo Chleni Moskovskoyi dialektologichnoyi komisiyi M M Durnovo M M Sokolov i pri opracyuvanni dialektologichnoyi karti rosijskoyi movi v Yevropi 1915 vidilyali tri narichchya ukrayinskoyi movi pivnichne pivnichnomaloruska grupa govoriv pivdenne pivdennomaloruska grupa i karpatske karpatska grupa Mezhu mizh pivnichnim i pivdennim narichchyami ukrayinskoyi movi nazvani doslidniki provodyat po pribliznij liniyi Holm na pivnich vid Volodimira Volinskogo Lucka Rivnogo Zhitomira Kiyeva Pereyaslava dali cherez Nizhin na pivden vid Konotopa i Putivlya Do karpatskogo narichchya vidnosyat lemkivskij bojkivskij i zakarpatskij govori sho priblizno vidpovidaye teritoriyi karpatskogo pidnarichchya za kartoyu K P Mihalchuka Pivnichne narichchya nazvani doslidniki podilyayut na grupi govirok pidlyasku zahidnopolisku sered nopolisku i shidnopolisku Pivdenne narichchya chlenuyut dvoyako zalezhno vid kriteriyu za vimovoyu prigolosnih zvukiv pered golosnim i yakij postav z o na pivnichnu i pivdennu chastini za ryadom inshih oznak na shidnoukrayinsku zahidnoukrayinsku galicku i guculsku grupi govirok Karpatske narichchya za oznakoyu neruhomosti i ruhomosti nagolosu podilyayetsya vidpovidno na zahidnu i shidnu chastini Pracya chleniv Moskovskoyi dialektologichnoyi komisiyi stosovno ukrayinskih govoriv pobudovana na osnovi kritichnogo zistavlennya poperednih doslidzhen u dilyanci dialektologiyi chimalo miscya v nij vidvedeno harakteristici perehidnih govirok mizh ukrayinskoyu i rosijskoyu biloruskoyu ta slovackoyu movami Nazvani doslidniki ne pidtrimali O I Sobolevskogo v tomu sho chastinu karpatskih govirok treba vidnesti do pivnichnogo narichchya ukrayinskoyi movi M M Durnovo v piznishij praci Vstup v istoriyu rosijskoyi movi 1927 govori ukrayinskoyi movi podilyav na poliski shidnoukrayinski i zahidnoukrayinski U praci Dialektologichna klasifikaciya ukrayinskih govoriv 1923 V M Gancova i na dodanij do neyi karti za fonetichnimi i morfologichnimi oznakami vidilyayutsya pivnichne i pivdenne narichchya Pivdenne narichchya avtor podilyaye na starozhitni pivdenno zahidni govori spivvidnosni shodo chasu viniknennya z pivnichnim narichchyam i novi pivdenno shidni viniknennya yakih pripadaye na kinec XV i pochatok XVI st Pivdenna mezha pivnichnogo narichchya razom iz perehidnimi govirkami na pivnichnij osnovi za kartoyu provoditsya po pribliznij liniyi na pivden vid Holma vid Grubeshova vid Lucka vid Rivnogo vid Novograda Volinskogo Zhitomir ponad Rossyu do Kaneva Lubni dali po Suli na pivnich vid Sum Pivdenno zahidni govori vid pivdenno shidnih viddilyaye priblizna liniya Ananyiv Uman na shid vid Zhitomira Yu F Karskij u pidruchniku Rosijska dialektologiya 1924 pidtrimuye podil ukrayinskoyi movi na pivnichne i pivdenne narichchya z vidilennyam karpatskih govoriv sho buv zaproponovanij Moskovskoyu dialektologichnoyu komisiyeyu Doslidzhennya 1930 1940 h rokiv Na Karti ukrayinskih govoriv 1933 Ivan Zilinskij prijmaye podil ukrayinskih govoriv na pivnichne i pivdenne narichchya Pravda u pivdennomu narichchi shidnoukrayinski govori avtor viddilyaye vid zahidnoukrayinskih i po suti dialektne chlenuvannya ukrayinskoyi movi sprijmayetsya yak trichlenne U pivdenno zahidnij grupi vidilyayutsya govori pivdennovolinskij podilskij naddnistryanskij abo opilskij nadsyanskij lemkivskij bojkivskij serednozakarpat skij guculskij pokutsko bukovinskij Okremo poznachayutsya govirki perehidni mizh pivnichnim i pivdennim narichchyami A A Moskalenko v posibniku Konspekt lekcij z ukrayinskoyi dialektologiyi 1940 vidstoyuye grupuvannya ukrayinskih govoriv K P Mihalchuka na tri narichchya pivnichne pivdenno zahidne i pivdenno shidne vsi tri narichchya avtor harakterizuye fonetichnimi morfologichnimi sintaksichnimi i leksichnimi oznakami U Programi z ukrayinskoyi dialektologiyi 1941 M F Nakonechnij vidilyaye pivnichne pivdenno zahidne z karpatskim i pivdenno shidne narichchya Pivnichne narichchya avtor chlenuye na shidnopoliski serednopo liski zahidnopoliski i pidlyaski govirki u pivdenno zahidnomu narichchi vidilyaye naddnistryanskij abo opilskij nadsyanskij pokutsko bukovinskij podilskij pivdennovolinskij a v karpatskij dialektnij grupi lemkivskij bojkivskij z seredno zakarpatskim i guculskij govori Dialektologichne chlenuvannya za Fedotom Zhilkom U Narisah z dialektologiyi ukrayinskoyi movi 1955 F T Zhilka i na vmishenij tam karti govori ukrayinskoyi movi podilyayutsya na tri narichchya grupi govoriv pivnichne pivdenno zahidne i pivdenno shidne Pivnichne narichchya podilyayetsya na shidnopoliskij serednopoliskij i zahidnopoliskij govori U pivdenno zahidnomu narichchi vidilyayetsya grupa govoriv Galichini Bukovini Podillya ta pivdennoyi Volini i prikarpatskih govoriv U pershij grupi viriznyayutsya govori naddnistryanskij abo opilskij iz nadsyanskim pokutskij bukovinskij podilskij volinskij u drugij bojkivsko serednozakarpatskij guculskij lemkivskij U pivdenno shidnomu narichchi vidilyayutsya govori serednonaddnipryanskij slobozhanskij i stepovij U monografiyi Govori ukrayinskoyi movi 1958 i na vmishenij u nij karti F T Zhilko zrobiv deyaki zmini v grupuvannya ukrayinskih govoriv pokutskij i bukovinskij govori ob yednav v odin bojkivskij i zakarpatskij roz yednav po inshomu viznachiv shidni mezhi volinskogo govoru tosho Druge vidannya Narisiv z dialektologiyi ukrayinskoyi movi 1966 F T Zhilka shodo grupuvannya govoriv vidznachayetsya neposlidovnistyu posilayuchis na davnij pleminnij podil shidnih slov yan avtor u suchasnij ukrayinskij dialektnij movi viznachaye dva narichchya pivnichne i pivdenne pov yazuyuchi govori z piznishimi feodalno administrativnimi i derzhavnimi kordonami vidilyaye tri narichchya pivnichne poliske pivdenno zahidne i pivdenno shidne Na dodanij karti viznachayetsya dva narichchya Avtor u dechomu zminyuye svoye poperednye grupuvannya govoriv u mezhah pivdennih narich zastosovuye novu terminologiyu na poznachennya teritorialnih dialektnih odinic Podalshi doslidzhennya Problemi dialektnogo chlenuvannya ukrayinskoyi movi prisvyacheni vuzivski posibniki S P Bevzenka Dialektni grupi i govori ukrayinskoyi movi 1975 ta Ukrayinska dialektologiya 1980 U cih pracyah vidilyayutsya tri narichchya ukrayinskoyi movi poliske abo pivnichnoukrayinske pivdenno zahidne i pivdenno shidne S P Bevzenko v poliskomu narichchi viznachaye govori shidnopoliskij livoberezhnopoliskij serednopoliskij pravoberezhnopoliskij i zahidnopoliskij volinsko poliskij z nabuzko polis kim abo pidlyaskim U pivdenno zahidnomu narichchi avtor vidilyaye tri grupi govoriv volinsko podilsku galicko bukovinsku i karpatsku U pershij grupi viznachayutsya pivdennovolinskij i podilskij govori u drugij naddnistryanskij nadsyanskij pokutsko bukovinskij abo nadprutskij i shidnokarpatskij abo guculskij u tretij zakarpatskij serednozakarpatskij pivnichnokarpatskij pivnichnopidkarpatskij abo bojkivskij i zahidnokar patskij abo lemkivskij Pivdennoshidne narichchya doslidnik podilyaye na serednonaddnipryanskij slobozhanskij i stepovij govori U suchasnij dialektologiyi 1900 ti 2000 ni zagalnoprijnyatim ye podil govoriv ukrayinskoyi movi na tri narichchya pivnichne pivdenno zahidne i pivdenno shidne Take chlenuvannya ukrayinskoyi dialektnoyi movi pidtverdzhuyetsya zokrema materialami Atlasu ukrayinskoyi movi Pri grupuvanni govoriv ukrayinskoyi movi dovoditsya rozriznyati davnij i suchasnij yih stan Avtori sho vivchali problemu grupuvannya ukrayinskih govoriv ne raz splutuvali rizni etapi rozvitku govoriv unaslidok chogo prihodili do neodnakovih visnovkiv Istoriya dialektologichnih doslidzhenUvaga do dialektnogo chlenuvannya stimulyuvala novi obstezhennya govirok tomu z kincya XIX pochatku XX st rozpochalosya intensivne ukladannya specialnih program za yakimi zdijsnyuvalosya zbirannya dialektnogo materialu najdetalnishoyu bula Programa dlya zbirannya dialektichnih odmin ukrayinskoyi movi K Mihalchuka Ye Timchenka 1909 yiyi variant Programma dlya sobiraniya osobennostej malorusskih govorov K Mihalchuka A Krimskogo 1910 korotki programi O Sinyavskogo 1924 1927 Ye Timchenka 1925 Dialektologichnoyi komisiyi UAN 1926 piznishe Programa dlya zbirannya materialiv do Dialektologichnogo atlasu ukrayinskoyi movi B Larina 1948 1949 Programa dlya zbirannya materialiv do Leksichnogo atlasu ukrayinskoyi movi J Dzendzelivskogo 1984 1987 stvoryuvalisya pitalniki dlya pidgotovki regionalnih opisiv atlasiv slovnikiv Ocinka fonetichnih a takozh morfologichnih rivniv strukturi govirok yak najinformativnishih dlya rozv yazannya problem dialektnogo chlenuvannya poznachilasya na bilshosti polirivnevih pitalnikiv voni zdebilshogo spryamovuyut na zapis fonetiki i slovozmini Zbirannya dialektnogo materialu za pitalnikami nablizilo ukrayinsku dialektologiyu do analizu govirki yak sistemi U doslidzhennyah najpovnishe predstavlena informaciya pro fonetichnu sistemu perevazhno bez vikoristannya eksperimentnih danih menshe pro gramatichnu pro sintaksis prosodiyu slovotvorennya leksika i frazeologiya okremih dialektiv vidobrazhena u slovnikah i opisah poliskih dialektiv Lisenko P S Slovnik poliskih govoriv K 1974 Nikonchuk M V Materiali do leksichnogo atlasu ukrayinskoyi movi Pravoberezhne Polissya K 1979 Jogo zh Silskogospodarska leksika pravoberezhnogo Polissya K 1985 Yevtushok O Narodna budivelna leksika Zahidnogo Polissya Rivne 1990 bojkivskogo Onishkevich M J Slovnik bojkivskih govirok ch 1 2 K 1984 Materiali do slovnika bukovinskih govirok v 1 6 Chernivci 1971 1979 okremih naddnistryanskih pivdennovolinskih govirok Gorbach O Pivnichnonaddnistryanska govirka j dialektnij slovnik s Romaniv Lvivskoyi oblasti Myunhen 1965 ta in PosilannyaSpilnota prisvyachena govirkam ukrayinskoyi movi 22 serpnya 2010 u Wayback Machine Div takozhLingvistichna geografiya Dialektologiya v diaspori Metodi dialektologichnih doslidzhenPrimitkiIshenko O Inventar zvukiv u dialektah do problemi vitokiv ukrayinskoyi movi 13 veresnya 2018 u Wayback Machine Ukrayinskij glotogenez Materiali mizhnarodnoyi naukovoyi konferenciyi Vidp red V Mojsiyenko Zhitomir Polissya 2015 S 92 116 Shafonskij A Chernigovskogo namestnichestva topograficheskoe opisanie 1778 opubl 1851 M Maksimovich Ya Golovackij O Potebnya K Mihalchuk 1871 opubl 1878 K Mihalchuk O Sobolevskij Moskovska dialektologichna komisiya V Gancov I Zilinskij F Zhilko Ukrayinska mova Hrestomatiya v 3 kn Kniga 2 9 listopada 2016 u Wayback Machine Ukladachi M Zheleznyak G Kozachuk K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini ta Nacionalnij pedagogichnij universitet imeni M P Dragomanova 2014 252 s ISBN 978966 02 6934 7 S 167 s 171 181 Mihalchuk K P Narѣchiya podnarѣchiya i govory Yuzhnoj Rossii v svyazi s narѣchiyami Galichiny Trudy etnografichesko statisticheskoj ekspedicii v Zapadno Russkij kraj snaryazhennoj Imperatorskim russkim geograficheskim obshestvom Yugo Zapadnyj otdѣl Materialy i izslѣdovaniya sobrannyya d chl P P Chubinskim Tom sedmoj s tremya kartami izdannyj pod nablyudeniem chl sotr P A Giltebrandta S Peterburg 1872 LiteraturaGricenko P Yu Dialektologiya Ukrayinska mova enciklopediya NAN Ukrayini Institut movoznavstva im O O Potebni Institut ukrayinskoyi movi red V M Rusanivskij ta in K Ukrayinska enciklopediya 2000 ISBN 966 7492 07 9 S 138 139 Bevzenko S P Ukrayinska dialektologiya K Visha shkola 1980 Matviyas I G Ukrayinska mova i yiyi govori Kiyiv naukova dumka 1990 Skarbi ukrayinskih govoriv teksti pro borsh vidp red N Hibeba V Lyesnova Lviv In t ukrayinoznavstva im I Krip yakevicha 2019 320 s Dialektologichna skrinya ISBN 966 02 8933 8 Slova z Bolehova Yurij Gnatishak spivavt leksikografi Oksana Simovich Nataliya Hobzej Tetyana Yastremska vidp red N Hobzej In t ukrayinoznavstva im I Krip yakevicha NAN Ukrayini Nauk t vo im Shevchenka Lviv Vid vo Lviv politehniki 2017 635 s il Dialektologichna skrinya Bibliogr s 10 ISBN 978 966 02 8251 3 ISBN 978 966 02 2982 8 seriya Del Gaudio S 2017 An introduction to Ukrainian Dialectology Wiener Slawistischer Almanach Sonderband 94 Frankfurt am Main etc Peter Lang PosilannyaGovori ukrayinskoyi movi Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Statistika dialektiv zahodu Ukrayini 16 travnya 2013 u Wayback Machine Lemkivskij govir Lemkivski slova u narodnih pisnyah iz perekladom na literaturnu ukrayinsku 22 travnya 2011 u Wayback Machine Serednozakarpatskij govir Slovnichok lemkivskogo zakarpatskogo guculskogo govoriv pivdenno zahidnogo narichchya rusinsko ukrayinskij slovnik na sajti Slovopediya 20 sichnya 2011 u Wayback Machine Inshi govori Korotkij slovnichok lvivskoyi gvari lvivskogo idiolektu do II Svitovoyi vijni 23 sichnya 2011 u Wayback Machine Slovniki naddnistryanskogo pokutsko bukovinskogo karpatoukrayinskogo torunskogo zahidnopoliskogo ta poliskih bojkivskogo guculskogo stepovogo v Odeskij obl zahidnovolinskogo govoriv 1 travnya 2013 u Wayback Machine u formati djvu Shidna Slobozhanshina Shidna Slobozhanshina 12 bereznya 2012 u Wayback Machine Ukrayinska Voronizhchina v kulturnomu zhitti Ukrayini A Zhivotko 1943 r Marmaroshina Maramoroshina 10 lipnya 2012 u Wayback Machine Pivdenna Ukrayina Kozactvo ta ukrayinska mova 22 travnya 2011 u Wayback Machine Ukrayinska mova v Zaporizkij oblasti 21 travnya 2011 u Wayback Machine Donechchina Pridnistrov ya