Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Реактивний артрит (англ. Reactive arthritis) — системне імунозапальне захворювання суглобів, яке супроводжується асептичним запаленням суглобів, та спричинене гострим інфекційним захворюванням іншого органу або системи організму (найчастіше травної або сечостатевої систем), при якому первинний інфекційний агент не виділяється із синовіальної рідини суглоба при використанні стандартних поживних середовищ, що розпочинається одночасно із початком гострого інфекційного процесу або за невеликий проміжок часу після нього (зазвичай 2—4 тижні), та є одним із системних клінічних проявів цієї інфекції. У частині літератури прикладами реактивного артриту наводять ревматизм та хворобу Райтера, хоча ревматизм давно виведений за межі реактивного артриту. Хвороба (або синдром) Райтера натепер вважається одним із варіантів реактивного артриту, а до 1969 року фактично ці терміни були синонімами одного і того ж захворювання.
| Реактивний артрит | |
|---|---|
 Реактивний артрит колінного суглоба | |
| Спеціальність | ревматологія |
| Препарати | етанерцепт[1] і адалімумаб[1] |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-10 | M02 |
| DiseasesDB | 29524 |
| MedlinePlus | 000440 |
| eMedicine | med/1998 |
| MeSH | D016918 |
 Reactive arthritis у Вікісховищі | |
Історія
Уперше симптоми реактивного артриту описав ще Гіппократ в IV столітті до н. е., згадуючи в своєму трактаті «дебют симптомів подагри у молодого чоловіка після статевого акту» (на той час терміном «подагра» іменувалися усі випадки гострого артриту). У V столітті Цельс описав «reumatismus intestinalis cum ulcera» як ускладнення після бактеріальної дизентерії. Історичні документи свідчать, що Христофор Колумб хворів реактивним артритом із запаленням очей (із високою ймовірністю кон'юнктивітом). У 1507 році П'єр ван Форест описав хворого із симптомами уретриту та артриту. 1818 році уперше описав класичну тріаду симптомів реактивного артриту — уретрит, кон'юнктивіт і артрит — у 5 пацієнтів. Після ідентифікації гонокока у 1879 році розпочалось розрізнення гонокових артритів від реактивних негонококових артритів. У 1916 році спочатку французькі лікарі Фіссінжер і Ле Руа описали «окуло-уретро-синовіальний синдром» у військовослужбовців під час епідемії дизентерії в Соммі, а двома тижнями пізніше німецький лікар описав випадок аналогічної тріади симптомів у німецького військовослужбовця на Балканському фронті. У Радянському Союзі застосовувався термін «інфекційно-алергічний артрит», який запропонував Нестеров у 1965 році. Сам термін «реактивний артрит» уперше запропонований фінськими науковцями Агвоненом, Сіверсом і Аго для артритів, спричинених єрсиніозною інфекцією. Пізніше, на 4-му міжнародному конгресі з реактивних артритів у Німеччині в 2000 році, вирішено залишити термін «реактивний артрит» для захворювань суглобів у пацієнтів із носійством антигена HLA-B27, а для осіб, що не мають цього антигену, застосовувати термін «постінфекційний артрит».
Епідеміологія
Поширеність реактивного артриту серед дорослих у середньому становить 30—40 випадків на 100 000 осіб, коливаючись у різних країнах від 5—14 до 100 випадків на 100 000 осіб. У загальній популяції поширеність реактивного артриту складає 0,1 %. Поширеність реактивного артриту в дітей за даними літератури становить 32,7 на 100 тисяч дітей, серед підлітків — 86,9 на 100 000 підлітків. Захворюваність на реактивний артрит в Україні становить 5 випадків на 100 000 населення, та щорічно зростає. Найвищі показники захворюваності реєструються у скандинавських країнах, переважно єрсиніозної етіології, зокрема у Швеції цей показник складає 28 випадків на 100 000 населення. У віковій структурі переважають особи віком від 20 до 40 років. Артрити, спричинені інфекціями, які передаються статевим шляхом, значно частіше уражають чоловіків (у співвідношенні 9:1), артрити, спричинені кишковими інфекціями, зустрічаються однаково часто в чоловіків і жінок.
Етіологія і патогенез
Основним етіологічним фактором реактивного артриту вважаються бактерії родів Yersinia, Salmonella, Campylobacter, Shigella, а також хламідії, в дитячому віці причиною реактивного артриту можуть також стати вірусні інфекції — аденовіруси, віруси Коксакі, віруси краснухи, епідемічного паротиту, вітряної віспи. Проте частота виникнення артриту після інфікування різними видами бактерій даних родів є різною, зокрема реактивний артрит часто виникає після інфікування Shigella flexneri і рідко виникає після інфікування Shigella sonnei окрім цього, реактивний артрит частіше виникає після інфікування Chlamydia trachomatis, рідко після інфікування Chlamydia pneumoniae і Chlamydia psittaci, та вкрай рідко після інфікування і Ureaplasma urealyticum. Частота розвитку реактивного артриту при інфікуваннями бактеріями інших родів є вкрай низькою, зокрема не зафіксовано розвитку артриту після інфікування навіть ентероінвазивними штамами Escherichia coli.
Патогенез реактивного артриту натепер до кінця не встановлений. Основну роль у патогенезі реактивного артриту грає генетичний фактор, а саме наявність у особи антигену гістосумісності HLA-B27, і за даними частини досліджень, у таких осіб спостерігається у 50 разів вища частота виникнення реактивного артриту, ніж у осіб, що не мають у генотипі даного антигену. У патогенезі захворювання виділяються три основні механізми його розвитку: надходження збудників, їхніх компонентів або продуктів життєдіяльності у порожнину суглоба; взаємодія мікроорганізму та організму людини; розвиток імунних реакцій у відповідь на інвазію мікроорганізмів, які спричинили початок розвитку симптомокомплексу захворювання. Відкритим залишається питання про наявність інфекційних агентів безпосередньо у клітинах синовіальної оболонки суглобів та суглобового хряща, оскільки протягом тривалого часу вважалось, що при реактивному артриті запалення суглобу має стерильний характер, проте дослідження 90-х років ХХ століття—початку ХХІ століття показали можливість не тільки виявлення ДНК і РНК ймовірних збудників реактивного артриту в порожнині суглобу та клітинах синовіальної оболонки, але й можливість персистування цих збудників, особливо хламідій, у клітинах суглобового хряща. Запропоновано також кілька теорій, які мають на меті роз'яснити деякі незрозумілі моменти патогенезу реактивного артриту. Серед них є артритогенна пептидна теорія, згідно із якою антиген HLA-B27 зв'язує окремі білки як мікробного, так і власного походження, після чого представляє зв'язаний пептид цитотоксичним CD8+ Т-лімфоцитам, що призводить до індукції ними специфічної імунної відповіді, наслідком чого є утворення антитіл, які можуть пошкоджувати власні клітини організму; теорія молекулярної мімікрії, згідно з якою проходить активізація вироблення антитіл проти чужорідних антигенів із одночасною перехресною реакцією цих антитіл з антигеном HLA-B27, оскільки його окремі ділянки гомологічні до пептидів кишкових бактерій та хламідій; теорія власної перебудови HLA-B27, згідно з якою аберантне перенесення важких ланцюгів антигену HLA-B27 може призводити до збільшення його поверхневої експресії, активації деяких прозапальних механізмів, а також утворення гомодимерів, які самостійно можуть виконувати функції патологічних пептидів; теорія аутоекспонування, згідно з якою ділянки важких ланцюгів антигену HLA-B27, які вільні від Р-2-мікроглобуліну та пептидів, проходять спіралеподібне перекручування в а2- і а3-доменах, що призводить до експонування специфічних ділянок антигену, які ідентичні лігандам HLA-B27, які займають власні окремі місця прикріплення, і ці процеси, які відбуваються як усередині молекули антигену HLA-B27, так і між його молекулами, здатні спричинювати імунну відповідь. Згідно сучасних уявлень, в основі патогенезу реактивного артриту лежить дисбаланс вироблення цитокінів, згідно якої в осіб із наявністю антигену HLA-B27 при потраплянні в організм патогенних мікроорганізмів знижується вироблення прозапальних цитокінів Th1-типу, зокрема фактору некрозу пухлини, інтерферону гамма, та збільшується вироблення прозапальних цитокінів Th2-типу, зокрема інтерлейкіну-4 та інтерлейкіну-10, що сприяє тривалій персистенції збудників інфекції у синовіальній оболонці суглобів, та сприяє розвитку прозапального типу імунної відповіді, наслідком чого є розвиток артриту.
Класифікація
Згідно сучасної класифікації, реактивний артрит поділяється згідно етіологічних причин, перебігу захворювання, ступеню активності, кількості уражених суглобів та функціональній недостатності суглобів.
За етіологічними причинами реактивні артрити поділяються на постентероколітичні, спричинені єрсиніозною, сальмонельозною, кампілобактерною та шигельозною інфекцією; та урогенітальні, спричинені Chlamydia trachomatis.
За перебігом захворювання реактивний артрит поділяється на гострий (первинне ураження суглобів до 2 місяців), затяжний (до 1 року), хронічний (більше 1 року) та рецидивуючий (загострення захворювання після ремісії тривалістю не менше 6 місяців).
За ступенем активності реактивний артрит поділяється згідно показників гострофазового запалення на ступені активності: І (низька), ІІ (середня), ІІІ (висока) та 0 (ремісія).
За кількістю уражених суглобів реактивний артрит поділяється на моноартрит (ураження 1 суглоба), олігоартрит (2—4 суглоби) та поліартрит (5 і більше суглобів).
За функціональною недостатністю суглобів реактивний артрит поділяється на артрит із функціональною недостатністю суглобів І ступеня (збережена професійна здатність суглобу), ІІ (втрачена професійна здатність суглобу), ІІІ (втрачена здатність до самообслуговування).
Клінічні прояви
Реактивний артрит зазвичай розпочинається за 2—4 тижні після перенесеної гострої кишкової або урогенітальної інфекції, проте цей час може коливатися від 3 діб до 1,5—2 місяців. Найчастіше спостерігаються припухлість суглобу, біль так званого «стартового» характеру, тобто при початку руху в суглобі, ранкова скутість у суглобі, обмеження рухливості, покращення після навантаження на суглоб. Початок захворювання найчастіше гострий, хоча можуть спостерігатися як підгострий, так і хронічний перебіг захворювання. Зазвичай уражається один, рідше до 4 суглобів. Ураження суглобів у більшості випадків є несиметричним, характерним є початок ураження із великих суглобів нижніх кінцівок (за винятком кульшового), пізніше виявлення ураження вищележачих суглобів (підйом ураження «по драбині»). Характерним для реактивного артриту є ураження місць прикріплення зв'язок та сухожиль до кісток, найхарактернішими з яких є підошовний фасціїт, запалення ахіллового сухожилля, бурсит ахіллового сухожилля, підп'ятковий бурсит та ураження зв'язок горбистостей великогомілкових кісток. При ураженні пальців нижніх кінцівок характерним є «сосископодібне» потовщення пальців.
Із позасуглобових симптомів реактивного артриту найхарактернішими є симптоми загального запального процесу: гарячка, загальна слабкість, схуднення, знижена працездатність, зниження апетиту. Часто реєструються ураження з боку шкіри та слизових оболонок, найчастішими з яких є кератодерма, ерозивний баланіт, виразковий стоматит, ураження нігтів, вузлувата еритема. Ураження очей може спостерігатися у 70—90 % хворих, найчастішими проявами якого є кон'юнктивіт, ірит, гострий передній увеїт, кератит, зрідка ретробульбарний неврит. При ураженні нервової системи можуть спостерігатися периферичні парези, явища менінгоенцефаліту, ураження периферичних нервів. Ураження серця при реактивному артриті спостерігається у 6—10 % хворих, найчастішими симптомами є порушення атріовентрикулярної провідності аж до повної атріовентрикулярної блокади, блокади ніжок пучка Гіса, аортит, міокардит, перикардит. При реактивному артриті часто спостерігаються ураження сечостатевої системи — найчастіше уретрит, можуть також спостерігатися гломерулонефрит, пієлонефрит, інтерстиційний нефрит, амілоїдоз нирок. Характерна тріада симптомів у вигляді артриту, уретриту (простатиту в чоловіків і вагінітом або цервіцитом у жінок) та очними симптомами (кон'юнктивітом або переднім увеїтом) складає класичний синдром Райтера{sfn|Мазуров|2005|с=148}}, та часто розглядається як самостійна нозологічна одиниця.
| Зауважте, ! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Діагностика
Для діагностики реактивного артриту застосовуються рентгенологічні, лабораторні, ультразвукові, бактеріологічні та імунологічні методи обстеження.
При рентгенологічному обстеженні на ранніх стадіях реактивного артриту можливо виявлення лише ознак набряку навколосуглобових тканин та синовіту. Пізніше на рентгенограмі спостерігаються періостит, кістоподібна перебудова епіфізів кісток, кісткові розростання в місці прикріплення ахіллового сухожилля і підошовної фасції, при тривалому перебігу реактивного артриту спостерігається остеопороз у місці, прилеглому до ураженого суглобу. При ультразвуковому обстеженні суглобу спостерігаються ознаки випоту в порожнину суглобу.
При лабораторному обстеженні хворих на реактивний артрит спостерігається зниження рівня гемоглобіну та еритроцитів у периферичній крові, лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, збільшення рівня C-реактивного білка, відсутність у крові ревматоїдного фактору. При імунологічному обстеженні важливе місце посідає виявлення антигену HLA-B27. Також при імунологічному обстеженні хворих у крові можна виявити антитіла до мікроорганізмів, які можуть спричинювати реактивний артрит. При проведенні бактеріологічних методів обстеження можливе виявлення хламідій в мазках із уретри та патогенної кишкової флори при посівах калу, при дослідженні синовіальної рідини можливо виявлення ДНК або РНК ймовірних збудників артриту, а при бактеріоскопічному дослідженні синовіальної рідини можливе виявлення хламідій або інших ймовірних збудників артриту.
Лікування
Лікування реактивного артриту включає в себе застосування антибактеріальних, протизапальних та імуномодулюючих препаратів. Антибактеріальні препарати застосовуються для видалення вогнища інфекції з організму. Найчастіше при реактивному артриті застосовуються препарати групи фторхінолонів — ципрофлоксацин, офлоксацин, пефлоксацин, ломефлоксацин, макролідів — азитроміцин, кларитроміцин і рокситроміцин, та тетрациклінів (доксициклін). Серед нестероїдних протизапальних препаратів найчастіше застосовуються ібупрофен, диклофенак, напроксен, німесулід, мелоксикам, які також можуть наноситись на шкіру місцево у вигляді мазі або гелю. Застосування системних глюкокортикоїдів не показано, глюкокортикоїди застосовуються виключно при важкому перебігу артриту. При неефективності нестероїдних протизапальних препаратів можуть застосовуватися також імуномодулюючі препарати, зокрема сульфасалазин, а у випадку резистентних до традиційних методів терапії може застосовуватися метотрексат. При ураженнях очей застосовуються місцево або у вигляді інтравітреальних ін'єкцій глюкокортикоїдні гормони. При хронічному та затяжному перебігу реактивного артриту застосовуються фізіотерапевтичні методи лікування. При неефективності традиційних методів лікування новітніми засобами лікування реактивних артритів є моноклональні антитіла, зокрема інфліксімаб.
Примітки
- Drug Indications Extracted from FAERS — doi:10.5281/ZENODO.1435999
- . Архів оригіналу за 9 червня 2018. Процитовано 9 червня 2018.
- Реактивный артрит [ 12 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- Мазуров, 2005, с. 143.
- Каррей, 1990, с. 113.
- Реактивный артрит: клиника, диагностика и лечение [ 12 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- . Архів оригіналу за 14 травня 2018. Процитовано 9 червня 2018.
- Каррей, 1990, с. 114.
- . Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 9 червня 2018.
- Мазуров, 2005, с. 144.
- Реактивный артрит у взрослых [ 22 січня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- Реактивный артрит у детей [ 12 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- Мазуров, 2005, с. 145.
- Реактивные артриты: особенности патогенеза и терапевтическая тактика [ 12 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- Мазуров, 2005, с. 147.
- Мазуров, 2005, с. 152.
- Реактивные артриты [ 12 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
Література
- Мазуров В.И. Клиническая Ревматология. — Санкт-Петербург : Фолиант, 2005. — С. 143-165. — . (рос.)
- Х.Л.Ф. Каррей. Клиническая Ревматология. — Москва : Медицина, 1990. — С. 113-114. — . (рос.)
Посилання
- Реактивний артрит [ 12 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- Реактивний артрит: причини, діагностика, лікування [ 2 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Реактивный артрит [ 12 листопада 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- Реактивний артрит — недуга молодих і активних [ 23 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Реактивний артрит [ 12 червня 2018 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Reaktivnij artrit angl Reactive arthritis sistemne imunozapalne zahvoryuvannya suglobiv yake suprovodzhuyetsya aseptichnim zapalennyam suglobiv ta sprichinene gostrim infekcijnim zahvoryuvannyam inshogo organu abo sistemi organizmu najchastishe travnoyi abo sechostatevoyi sistem pri yakomu pervinnij infekcijnij agent ne vidilyayetsya iz sinovialnoyi ridini sugloba pri vikoristanni standartnih pozhivnih seredovish sho rozpochinayetsya odnochasno iz pochatkom gostrogo infekcijnogo procesu abo za nevelikij promizhok chasu pislya nogo zazvichaj 2 4 tizhni ta ye odnim iz sistemnih klinichnih proyaviv ciyeyi infekciyi U chastini literaturi prikladami reaktivnogo artritu navodyat revmatizm ta hvorobu Rajtera hocha revmatizm davno vivedenij za mezhi reaktivnogo artritu Hvoroba abo sindrom Rajtera nateper vvazhayetsya odnim iz variantiv reaktivnogo artritu a do 1969 roku faktichno ci termini buli sinonimami odnogo i togo zh zahvoryuvannya Reaktivnij artritReaktivnij artrit kolinnogo suglobaReaktivnij artrit kolinnogo suglobaSpecialnist revmatologiyaPreparati etanercept 1 i adalimumab 1 Klasifikaciya ta zovnishni resursiMKH 10 M02DiseasesDB 29524MedlinePlus 000440eMedicine med 1998MeSH D016918 Reactive arthritis u VikishovishiIstoriyaUpershe simptomi reaktivnogo artritu opisav she Gippokrat v IV stolitti do n e zgaduyuchi v svoyemu traktati debyut simptomiv podagri u molodogo cholovika pislya statevogo aktu na toj chas terminom podagra imenuvalisya usi vipadki gostrogo artritu U V stolitti Cels opisav reumatismus intestinalis cum ulcera yak uskladnennya pislya bakterialnoyi dizenteriyi Istorichni dokumenti svidchat sho Hristofor Kolumb hvoriv reaktivnim artritom iz zapalennyam ochej iz visokoyu jmovirnistyu kon yunktivitom U 1507 roci P yer van Forest opisav hvorogo iz simptomami uretritu ta artritu 1818 roci upershe opisav klasichnu triadu simptomiv reaktivnogo artritu uretrit kon yunktivit i artrit u 5 paciyentiv Pislya identifikaciyi gonokoka u 1879 roci rozpochalos rozriznennya gonokovih artritiv vid reaktivnih negonokokovih artritiv U 1916 roci spochatku francuzki likari Fissinzher i Le Rua opisali okulo uretro sinovialnij sindrom u vijskovosluzhbovciv pid chas epidemiyi dizenteriyi v Sommi a dvoma tizhnyami piznishe nimeckij likar opisav vipadok analogichnoyi triadi simptomiv u nimeckogo vijskovosluzhbovcya na Balkanskomu fronti U Radyanskomu Soyuzi zastosovuvavsya termin infekcijno alergichnij artrit yakij zaproponuvav Nesterov u 1965 roci Sam termin reaktivnij artrit upershe zaproponovanij finskimi naukovcyami Agvonenom Siversom i Ago dlya artritiv sprichinenih yersinioznoyu infekciyeyu Piznishe na 4 mu mizhnarodnomu kongresi z reaktivnih artritiv u Nimechchini v 2000 roci virisheno zalishiti termin reaktivnij artrit dlya zahvoryuvan suglobiv u paciyentiv iz nosijstvom antigena HLA B27 a dlya osib sho ne mayut cogo antigenu zastosovuvati termin postinfekcijnij artrit EpidemiologiyaPoshirenist reaktivnogo artritu sered doroslih u serednomu stanovit 30 40 vipadkiv na 100 000 osib kolivayuchis u riznih krayinah vid 5 14 do 100 vipadkiv na 100 000 osib U zagalnij populyaciyi poshirenist reaktivnogo artritu skladaye 0 1 Poshirenist reaktivnogo artritu v ditej za danimi literaturi stanovit 32 7 na 100 tisyach ditej sered pidlitkiv 86 9 na 100 000 pidlitkiv Zahvoryuvanist na reaktivnij artrit v Ukrayini stanovit 5 vipadkiv na 100 000 naselennya ta shorichno zrostaye Najvishi pokazniki zahvoryuvanosti reyestruyutsya u skandinavskih krayinah perevazhno yersinioznoyi etiologiyi zokrema u Shveciyi cej pokaznik skladaye 28 vipadkiv na 100 000 naselennya U vikovij strukturi perevazhayut osobi vikom vid 20 do 40 rokiv Artriti sprichineni infekciyami yaki peredayutsya statevim shlyahom znachno chastishe urazhayut cholovikiv u spivvidnoshenni 9 1 artriti sprichineni kishkovimi infekciyami zustrichayutsya odnakovo chasto v cholovikiv i zhinok Etiologiya i patogenezOsnovnim etiologichnim faktorom reaktivnogo artritu vvazhayutsya bakteriyi rodiv Yersinia Salmonella Campylobacter Shigella a takozh hlamidiyi v dityachomu vici prichinoyu reaktivnogo artritu mozhut takozh stati virusni infekciyi adenovirusi virusi Koksaki virusi krasnuhi epidemichnogo parotitu vitryanoyi vispi Prote chastota viniknennya artritu pislya infikuvannya riznimi vidami bakterij danih rodiv ye riznoyu zokrema reaktivnij artrit chasto vinikaye pislya infikuvannya Shigella flexneri i ridko vinikaye pislya infikuvannya Shigella sonnei okrim cogo reaktivnij artrit chastishe vinikaye pislya infikuvannya Chlamydia trachomatis ridko pislya infikuvannya Chlamydia pneumoniae i Chlamydia psittaci ta vkraj ridko pislya infikuvannya i Ureaplasma urealyticum Chastota rozvitku reaktivnogo artritu pri infikuvannyami bakteriyami inshih rodiv ye vkraj nizkoyu zokrema ne zafiksovano rozvitku artritu pislya infikuvannya navit enteroinvazivnimi shtamami Escherichia coli Patogenez reaktivnogo artritu nateper do kincya ne vstanovlenij Osnovnu rol u patogenezi reaktivnogo artritu graye genetichnij faktor a same nayavnist u osobi antigenu gistosumisnosti HLA B27 i za danimi chastini doslidzhen u takih osib sposterigayetsya u 50 raziv visha chastota viniknennya reaktivnogo artritu nizh u osib sho ne mayut u genotipi danogo antigenu U patogenezi zahvoryuvannya vidilyayutsya tri osnovni mehanizmi jogo rozvitku nadhodzhennya zbudnikiv yihnih komponentiv abo produktiv zhittyediyalnosti u porozhninu sugloba vzayemodiya mikroorganizmu ta organizmu lyudini rozvitok imunnih reakcij u vidpovid na invaziyu mikroorganizmiv yaki sprichinili pochatok rozvitku simptomokompleksu zahvoryuvannya Vidkritim zalishayetsya pitannya pro nayavnist infekcijnih agentiv bezposeredno u klitinah sinovialnoyi obolonki suglobiv ta suglobovogo hryasha oskilki protyagom trivalogo chasu vvazhalos sho pri reaktivnomu artriti zapalennya suglobu maye sterilnij harakter prote doslidzhennya 90 h rokiv HH stolittya pochatku HHI stolittya pokazali mozhlivist ne tilki viyavlennya DNK i RNK jmovirnih zbudnikiv reaktivnogo artritu v porozhnini suglobu ta klitinah sinovialnoyi obolonki ale j mozhlivist persistuvannya cih zbudnikiv osoblivo hlamidij u klitinah suglobovogo hryasha Zaproponovano takozh kilka teorij yaki mayut na meti roz yasniti deyaki nezrozumili momenti patogenezu reaktivnogo artritu Sered nih ye artritogenna peptidna teoriya zgidno iz yakoyu antigen HLA B27 zv yazuye okremi bilki yak mikrobnogo tak i vlasnogo pohodzhennya pislya chogo predstavlyaye zv yazanij peptid citotoksichnim CD8 T limfocitam sho prizvodit do indukciyi nimi specifichnoyi imunnoyi vidpovidi naslidkom chogo ye utvorennya antitil yaki mozhut poshkodzhuvati vlasni klitini organizmu teoriya molekulyarnoyi mimikriyi zgidno z yakoyu prohodit aktivizaciya viroblennya antitil proti chuzhoridnih antigeniv iz odnochasnoyu perehresnoyu reakciyeyu cih antitil z antigenom HLA B27 oskilki jogo okremi dilyanki gomologichni do peptidiv kishkovih bakterij ta hlamidij teoriya vlasnoyi perebudovi HLA B27 zgidno z yakoyu aberantne perenesennya vazhkih lancyugiv antigenu HLA B27 mozhe prizvoditi do zbilshennya jogo poverhnevoyi ekspresiyi aktivaciyi deyakih prozapalnih mehanizmiv a takozh utvorennya gomodimeriv yaki samostijno mozhut vikonuvati funkciyi patologichnih peptidiv teoriya autoeksponuvannya zgidno z yakoyu dilyanki vazhkih lancyugiv antigenu HLA B27 yaki vilni vid R 2 mikroglobulinu ta peptidiv prohodyat spiralepodibne perekruchuvannya v a2 i a3 domenah sho prizvodit do eksponuvannya specifichnih dilyanok antigenu yaki identichni ligandam HLA B27 yaki zajmayut vlasni okremi miscya prikriplennya i ci procesi yaki vidbuvayutsya yak useredini molekuli antigenu HLA B27 tak i mizh jogo molekulami zdatni sprichinyuvati imunnu vidpovid Zgidno suchasnih uyavlen v osnovi patogenezu reaktivnogo artritu lezhit disbalans viroblennya citokiniv zgidno yakoyi v osib iz nayavnistyu antigenu HLA B27 pri potraplyanni v organizm patogennih mikroorganizmiv znizhuyetsya viroblennya prozapalnih citokiniv Th1 tipu zokrema faktoru nekrozu puhlini interferonu gamma ta zbilshuyetsya viroblennya prozapalnih citokiniv Th2 tipu zokrema interlejkinu 4 ta interlejkinu 10 sho spriyaye trivalij persistenciyi zbudnikiv infekciyi u sinovialnij obolonci suglobiv ta spriyaye rozvitku prozapalnogo tipu imunnoyi vidpovidi naslidkom chogo ye rozvitok artritu KlasifikaciyaZgidno suchasnoyi klasifikaciyi reaktivnij artrit podilyayetsya zgidno etiologichnih prichin perebigu zahvoryuvannya stupenyu aktivnosti kilkosti urazhenih suglobiv ta funkcionalnij nedostatnosti suglobiv Za etiologichnimi prichinami reaktivni artriti podilyayutsya na postenterokolitichni sprichineni yersinioznoyu salmoneloznoyu kampilobakternoyu ta shigeloznoyu infekciyeyu ta urogenitalni sprichineni Chlamydia trachomatis Za perebigom zahvoryuvannya reaktivnij artrit podilyayetsya na gostrij pervinne urazhennya suglobiv do 2 misyaciv zatyazhnij do 1 roku hronichnij bilshe 1 roku ta recidivuyuchij zagostrennya zahvoryuvannya pislya remisiyi trivalistyu ne menshe 6 misyaciv Za stupenem aktivnosti reaktivnij artrit podilyayetsya zgidno pokaznikiv gostrofazovogo zapalennya na stupeni aktivnosti I nizka II serednya III visoka ta 0 remisiya Za kilkistyu urazhenih suglobiv reaktivnij artrit podilyayetsya na monoartrit urazhennya 1 sugloba oligoartrit 2 4 suglobi ta poliartrit 5 i bilshe suglobiv Za funkcionalnoyu nedostatnistyu suglobiv reaktivnij artrit podilyayetsya na artrit iz funkcionalnoyu nedostatnistyu suglobiv I stupenya zberezhena profesijna zdatnist suglobu II vtrachena profesijna zdatnist suglobu III vtrachena zdatnist do samoobslugovuvannya Klinichni proyaviReaktivnij artrit zazvichaj rozpochinayetsya za 2 4 tizhni pislya perenesenoyi gostroyi kishkovoyi abo urogenitalnoyi infekciyi prote cej chas mozhe kolivatisya vid 3 dib do 1 5 2 misyaciv Najchastishe sposterigayutsya pripuhlist suglobu bil tak zvanogo startovogo harakteru tobto pri pochatku ruhu v suglobi rankova skutist u suglobi obmezhennya ruhlivosti pokrashennya pislya navantazhennya na suglob Pochatok zahvoryuvannya najchastishe gostrij hocha mozhut sposterigatisya yak pidgostrij tak i hronichnij perebig zahvoryuvannya Zazvichaj urazhayetsya odin ridshe do 4 suglobiv Urazhennya suglobiv u bilshosti vipadkiv ye nesimetrichnim harakternim ye pochatok urazhennya iz velikih suglobiv nizhnih kincivok za vinyatkom kulshovogo piznishe viyavlennya urazhennya vishelezhachih suglobiv pidjom urazhennya po drabini Harakternim dlya reaktivnogo artritu ye urazhennya misc prikriplennya zv yazok ta suhozhil do kistok najharakternishimi z yakih ye pidoshovnij fasciyit zapalennya ahillovogo suhozhillya bursit ahillovogo suhozhillya pidp yatkovij bursit ta urazhennya zv yazok gorbistostej velikogomilkovih kistok Pri urazhenni palciv nizhnih kincivok harakternim ye sosiskopodibne potovshennya palciv Iz pozasuglobovih simptomiv reaktivnogo artritu najharakternishimi ye simptomi zagalnogo zapalnogo procesu garyachka zagalna slabkist shudnennya znizhena pracezdatnist znizhennya apetitu Chasto reyestruyutsya urazhennya z boku shkiri ta slizovih obolonok najchastishimi z yakih ye keratoderma erozivnij balanit virazkovij stomatit urazhennya nigtiv vuzluvata eritema Urazhennya ochej mozhe sposterigatisya u 70 90 hvorih najchastishimi proyavami yakogo ye kon yunktivit irit gostrij perednij uveyit keratit zridka retrobulbarnij nevrit Pri urazhenni nervovoyi sistemi mozhut sposterigatisya periferichni parezi yavisha meningoencefalitu urazhennya periferichnih nerviv Urazhennya sercya pri reaktivnomu artriti sposterigayetsya u 6 10 hvorih najchastishimi simptomami ye porushennya atrioventrikulyarnoyi providnosti azh do povnoyi atrioventrikulyarnoyi blokadi blokadi nizhok puchka Gisa aortit miokardit perikardit Pri reaktivnomu artriti chasto sposterigayutsya urazhennya sechostatevoyi sistemi najchastishe uretrit mozhut takozh sposterigatisya glomerulonefrit piyelonefrit intersticijnij nefrit amiloyidoz nirok Harakterna triada simptomiv u viglyadi artritu uretritu prostatitu v cholovikiv i vaginitom abo cervicitom u zhinok ta ochnimi simptomami kon yunktivitom abo perednim uveyitom skladaye klasichnij sindrom Rajtera sfn Mazurov 2005 s 148 ta chasto rozglyadayetsya yak samostijna nozologichna odinicya Zauvazhte Vikipediya ne daye medichnih porad Yaksho u vas vinikli problemi zi zdorov yam zvernitsya do likarya DiagnostikaDlya diagnostiki reaktivnogo artritu zastosovuyutsya rentgenologichni laboratorni ultrazvukovi bakteriologichni ta imunologichni metodi obstezhennya Pri rentgenologichnomu obstezhenni na rannih stadiyah reaktivnogo artritu mozhlivo viyavlennya lishe oznak nabryaku navkolosuglobovih tkanin ta sinovitu Piznishe na rentgenogrami sposterigayutsya periostit kistopodibna perebudova epifiziv kistok kistkovi rozrostannya v misci prikriplennya ahillovogo suhozhillya i pidoshovnoyi fasciyi pri trivalomu perebigu reaktivnogo artritu sposterigayetsya osteoporoz u misci prileglomu do urazhenogo suglobu Pri ultrazvukovomu obstezhenni suglobu sposterigayutsya oznaki vipotu v porozhninu suglobu Pri laboratornomu obstezhenni hvorih na reaktivnij artrit sposterigayetsya znizhennya rivnya gemoglobinu ta eritrocitiv u periferichnij krovi lejkocitoz pidvishennya ShOE zbilshennya rivnya C reaktivnogo bilka vidsutnist u krovi revmatoyidnogo faktoru Pri imunologichnomu obstezhenni vazhlive misce posidaye viyavlennya antigenu HLA B27 Takozh pri imunologichnomu obstezhenni hvorih u krovi mozhna viyaviti antitila do mikroorganizmiv yaki mozhut sprichinyuvati reaktivnij artrit Pri provedenni bakteriologichnih metodiv obstezhennya mozhlive viyavlennya hlamidij v mazkah iz uretri ta patogennoyi kishkovoyi flori pri posivah kalu pri doslidzhenni sinovialnoyi ridini mozhlivo viyavlennya DNK abo RNK jmovirnih zbudnikiv artritu a pri bakterioskopichnomu doslidzhenni sinovialnoyi ridini mozhlive viyavlennya hlamidij abo inshih jmovirnih zbudnikiv artritu LikuvannyaLikuvannya reaktivnogo artritu vklyuchaye v sebe zastosuvannya antibakterialnih protizapalnih ta imunomodulyuyuchih preparativ Antibakterialni preparati zastosovuyutsya dlya vidalennya vognisha infekciyi z organizmu Najchastishe pri reaktivnomu artriti zastosovuyutsya preparati grupi ftorhinoloniv ciprofloksacin ofloksacin pefloksacin lomefloksacin makrolidiv azitromicin klaritromicin i roksitromicin ta tetracikliniv doksiciklin Sered nesteroyidnih protizapalnih preparativ najchastishe zastosovuyutsya ibuprofen diklofenak naproksen nimesulid meloksikam yaki takozh mozhut nanositis na shkiru miscevo u viglyadi mazi abo gelyu Zastosuvannya sistemnih glyukokortikoyidiv ne pokazano glyukokortikoyidi zastosovuyutsya viklyuchno pri vazhkomu perebigu artritu Pri neefektivnosti nesteroyidnih protizapalnih preparativ mozhut zastosovuvatisya takozh imunomodulyuyuchi preparati zokrema sulfasalazin a u vipadku rezistentnih do tradicijnih metodiv terapiyi mozhe zastosovuvatisya metotreksat Pri urazhennyah ochej zastosovuyutsya miscevo abo u viglyadi intravitrealnih in yekcij glyukokortikoyidni gormoni Pri hronichnomu ta zatyazhnomu perebigu reaktivnogo artritu zastosovuyutsya fizioterapevtichni metodi likuvannya Pri neefektivnosti tradicijnih metodiv likuvannya novitnimi zasobami likuvannya reaktivnih artritiv ye monoklonalni antitila zokrema infliksimab PrimitkiDrug Indications Extracted from FAERS doi 10 5281 ZENODO 1435999 d Track Q56863002 Arhiv originalu za 9 chervnya 2018 Procitovano 9 chervnya 2018 Reaktivnyj artrit 12 chervnya 2018 u Wayback Machine ros Mazurov 2005 s 143 Karrej 1990 s 113 Reaktivnyj artrit klinika diagnostika i lechenie 12 chervnya 2018 u Wayback Machine ros Arhiv originalu za 14 travnya 2018 Procitovano 9 chervnya 2018 Karrej 1990 s 114 Arhiv originalu za 12 chervnya 2018 Procitovano 9 chervnya 2018 Mazurov 2005 s 144 Reaktivnyj artrit u vzroslyh 22 sichnya 2018 u Wayback Machine ros Reaktivnyj artrit u detej 12 chervnya 2018 u Wayback Machine ros Mazurov 2005 s 145 Reaktivnye artrity osobennosti patogeneza i terapevticheskaya taktika 12 chervnya 2018 u Wayback Machine ros Mazurov 2005 s 147 Mazurov 2005 s 152 Reaktivnye artrity 12 chervnya 2018 u Wayback Machine ros LiteraturaMazurov V I Klinicheskaya Revmatologiya Sankt Peterburg Foliant 2005 S 143 165 ISBN 5 93929 127 9 ros H L F Karrej Klinicheskaya Revmatologiya Moskva Medicina 1990 S 113 114 ISBN 0 443 03641 1 ros PosilannyaReaktivnij artrit 12 serpnya 2017 u Wayback Machine Reaktivnij artrit prichini diagnostika likuvannya 2 grudnya 2016 u Wayback Machine Reaktivnyj artrit 12 listopada 2018 u Wayback Machine ros Reaktivnij artrit neduga molodih i aktivnih 23 sichnya 2021 u Wayback Machine Reaktivnij artrit 12 chervnya 2018 u Wayback Machine