Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою Ви можете допомогти проєкту переклавши їх українською Тоді як

Майбутнє людства

Майбутнє людства
Ця стаття містить фрагменти іноземною мовою.
Ви можете допомогти проєкту, переклавши їх українською.

Тоді як майбутнє неможливо передбачити з абсолютною точністю, сучасне наукове розуміння у різноманітних наукових дисциплінах дозволило спроєктувати розвиток подій у часі, тим самим окресливши, з більшим чи меншим відсотком імовірності, основні події, що відбудуться у найдальшому майбутньому. До таких дисциплін належать астрофізика, яка спромоглася визначити, яким чином формуються, взаємодіють, та врешті помирають планети та зорі; фізика елементарних частинок, яка допомогла визначити, як поводиться матерія у найменших масштабах; еволюційна біологія, яка дозволяє передбачити, яким чином життя еволюціонуватиме з плином часу; і, врешті, тектоніка плит, яка демонструє, як зміщуються континенти з плином тисячоліть.

image
За 7 мільярдів років, після того, як Сонце вступить в стадію червоного гіганта, Земля, можливо, буде виглядати приблизно так.

Усі передбачення майбутнього Землі, Сонячної системи та самого Всесвіту, що розширюється, повинні узгоджуватись із другим законом термодинаміки, за яким ентропія, або втрата доступної енергії, необхідної для виконання роботи, повинна збільшуватися з плином часу. Поступово зорі повинні вичерпати свої запаси водневого палива, і вигоріти. Найближче розташовані один до одного об'єкти можуть викликати гравітаційне викидання планет із їхніх зоряних систем, та цілих зоряних систем із їхніх галактик. Передбачають, що зрештою й сама матерія зазн́ає радіоактивного розпаду, оскільки навіть найстабільніші речовини розпадаються на субатомні частинки. Поточні дані дозволяють припускати, що Всесвіт є плоским, а отже, він не зазн́ає Великого стискання, що мало б відбутися за певний скінченний проміжок часу, тому нескінченне майбутнє потенційно уможливлює виникнення надзвичайно малоймовірних подій та явищ, таких як формування Больцманівського мозку.

Графіки, подані тут, описують події, починаючи із, приблизно, восьми тисяч років від сьогодні, і до найдальшого майбутнього, куди тільки можна сягнути сучасною науковою думкою. Подекуди подані декілька альтернативних варіантів подій, аби покрити ті питання, які нині залишаються нерозв'язаними, зокрема питання причини, з якої людство приречене на вимирання, а також питання, чи розпадаються протони, і чи Земля зможе пережити розростання Сонця до розміру червоного гіганта.

Позначення

image Галузь науки, через яку була визначена подія
image Астрономія та астрофізика
image Геологія та планетологія
image Біологія
image Фізика елементарних частинок
image Математика
image Технологія та культура

Майбутнє Землі, Сонячної системи та Всесвіту

image Років вперед Подія
image 10 000 Якщо послаблення «льодової пробки» має в наступні декілька століть стати загрозою для , ця пробка потребуватиме приблизно саме стільки часу, аби розтопитись остаточно. Рівень моря підніметься на 3—4 метри. (Один із потенційних . Його потрібно відокремлювати від короткотермінової загрози, яку становить танення Західно-Антарктичного льодовикового щита.)
image 25 000 Північна марсіанська полярна шапка може зменшитись, оскільки приблизно в цей час Марс досягне піку потепління у північній півкулі внаслідок аспекту його циклу Міланковича тривалістю у ~50 000 років.
image 36 000 Невелика зоря, червоний карлик Росс 248, промине Землю на відстані 3,024 світлових років, ставши найближчою зіркою до Сонця. Потім вона віддалятиметься впродовж 8 000 років, роблячи найближчими зорями спершу знову Альфу Центавра, а потім — (див. графік).
image 50 000 Завершиться теперішній міжльодовиковий період (згідно з дослідженнями Бергера та Лутра), після чого Земля знову ввійде в наступний льодовиковий період теперішньої льодовикової ери, якщо не брати до уваги вплив на земний клімат антропогенного глобального потепління.

Ніагарський водоспад цілковито розмиє останні 32 км до озера Ері, і таким чином припинить своє існування.

Чимало льодовикових озер на Канадському щиті будуть стерті з нього в результаті гляціоізостазії та ерозії.

image 50 000 Тривалість дня, який використовується для астрономічної хронометрії, досягне близько 86 401 секунди (SI) внаслідок того, що місячні припливи й відпливи сповільнюють обертання Землі. При сьогоднішній системі вимірювання часу, з'явиться потреба додавати до годинника одну високосну секунду кожної доби.
image 100 000 Власний рух зірок по небесній сфері, який є результатом їхнього руху крізь галактику, зробить багато відомих сузір'їв невпізнаваними.
image 100 000 Зоря VY Великого Пса, яка є гіпергігантом, до цього часу, найімовірніше, перетвориться на гіпернову в результаті вибуху.
image 100 000 Земля постраждає від виверження супервулкана, достатньо великого, аби викинути на поверхню до 400 км3 магми.
image 100 000 Місцеві північноамериканські дощові черви, такі як (інші мови), природним шляхом поширять свій ареал проживання на північ, крізь Верхній Середній Захід Сполучених Штатів, до канадської границі, відновлюючись після зледеніння Лаврентійського льодовикового щита (від 38° пн. ш. до 49° пн. ш.), за умови, що швидкість міграції становитиме 10 м/рік. (Проте, варто зауважити, що немісцеві вже були привнесені людьми на значно коротшому проміжку часу, спричинивши справжнє потрясіння у регіональних екосистемах.)
image 100 000+ Як один із , 10% антропогенного діоксиду вуглецю все ще залишатиметься в стабілізованій атмосфері.
image 250 000 Лоїхі, наймолодший вулкан Гавайсько-Імператорського хребта, підніметься над поверхнею океану й стане новим вулканічним островом.
image 500 000 Земля постраждає від удару метеорита діаметром приблизно в 1 км, за умови, що зіткнення не вдасться уникнути.
image 500 000 Вкрай нерівномірний рельєф національного парку Бедлендс у Південній Дакоті цілковито вирівняється під впливом ерозії.
image 950 000 Аризонський кратер, великий метеоритний кратер в Аризоні, який вважається «найсвіжішим» із цього типу кратерів на Землі, до цього часу цілковито зрівняється із рештою території під впливом ерозії.
image 1 мільйон Земля постраждає від виверження супервулкана, достатньо великого, аби викинути на поверхню до 3 200 км3 магми. Таку подію можна порівняти хіба що з виверженням супервулкана Тоба 75 000 років тому.
image 1 мільйон За приблизними оцінками, найпізніший час, до якого червоний надгігант — зоря Бетельгейзе — вибухне у наднову. Очікують, що цей вибух можна буде побачити навіть при денному світлі.
image 1,4 мільйона Зоря Ґлізе 710 промине на відстані лише 1,1 світлового року від Сонця, після чого почне віддалятись. У результаті цього наближення може відбутися гравітаційна пертурбація, що виштовхуватиме окремі об'єкти із хмари Оорта — кільця льодяних тіл, що перебувають на орбіті на краю Сонячної системи, після чого збільшиться ймовірність кометних зіткнень у внутрішній Сонячній системі.
image 2 мільйони Приблизний час, необхідний для того, аби екосистеми коралових рифів фізично відбудувались та біологічно відновились після теперішнього закислення океанів.
image 2+ мільйони Великий Каньйон під впливом ерозії незначно поглибиться, але значно розшириться, аж до утворення просторої долини, що оточуватиме ріку Колорадо.
image 2,7 мільйона Середній орбітальний період напіврозпаду сучасних Кентаврів — астероїдів, нестабільних через гравітаційну взаємодію декількох Зовнішніх планет. Див. (передбачення для відомих Кентаврів).
image 8 мільйонів Супутник Фобос наблизиться на відстань у 7 000 км від Марса. Ця відстань становить Межу Роша, на якій припливні сили розірвуть супутник на шматки і перетворять його на кільце уламків, що перебуватимуть на орбіті планети і поступово, по спіралі, наближатимуться до поверхні Марса.
image 10 мільйонів Долина Східно-Африканського рифта, що розширюється, буде затоплена водами Червоного моря, а це спричинить розділення Африканського континенту та Африканської плити на новоутворені Нубійську та Сомалійську плиту.
image 10 мільйонів Приблизний час, коли біорізноманіття мало б цілковито відновитися після потенційного голоценового вимирання, якби воно досягло масштабів п'яти попередніх масових вимирань.

Навіть без наявності масового вимирання, до цього часу більшість теперішніх видів тварин зникнуть внаслідок , поряд із поступовою еволюцією багатьох клад у нові форми. (Однак, навіть без масового вимирання, вже зараз присутня екологічна криза, яка потребуватиме мільйонів років до відновлення).

image 11 мільйонів Кільце уламків навколо Марса впаде на його поверхню.
image 50 мільйонів Розпочнеться субдукція каліфорнійського узбережжя в Алеутську западину внаслідок її руху на північ вздовж розлому Сан-Андреас.

Зіткнення Африки із Євразією замкне Середземноморський басейн та створить гірський хребет на кшталт Гімалаїв.

Вершини Аппалачів здебільшого будуть зруйновані ерозією, при швидкості вивітрювання у 5,7 одиниць Бубнова, хоча виразність цих гір порівняно з рештою рельєфу навпаки зросте, оскільки місцеві долини поглиблюватимуться вдвічі швидше.

image 50 — 60 мільйонів Канадські скелясті гори під впливом ерозії перетворяться на рівнину, за умови, що швидкість ерозії становитиме 60 одиниць Бубнова. ([en] у США підлягатимуть ерозії дещо повільніше.)
image 50 — 400 мільйонів Приблизний час, необхідний для того, аби Земля змогла природним чином поповнити свої запаси горючих корисних копалин.
image 80 мільйонів Великий острів стане останнім із нині існуючих Гавайських островів, що потоне під хвилями.
image 100 мільйонів Земля, найімовірніше, постраждає від удару метеорита, розмір якого можна порівняти з тим, який спричинив крейдове вимирання 65 мільйонів років тому, за умови, що його не вдасться відвернути.
image 100 мільйонів Максимальний час життя кілець Сатурна у їхньому поточному стані.
image 230 мільйонів Після цього моменту стають неможливими передбачення орбіт планет через обмеження Часу Ляпунова.
image 240 мільйонів Починаючи з її теперішнього положення, Сонячна система завершить один повний оберт навколо галактичного центру.
image 250 мільйонів Всі континенти на Землі можуть об'єднатись в єдиний суперконтинент. Три потенційні варіанти розташування теперішніх континентів у новому утворенні отримали назви Амазія, Новопангея, та Пангея Ультима.
image 400—500 мільйонів Суперконтинент (Пангея Ультима, Новопангея, або Амазія), найімовірніше, розколеться на кілька окремих континентів.
image 500—600 мільйонів Ймовірний час, коли відбудеться гамма-сплеск, або вибух масивної, гіперенергетичної наднової в межах 6 500 світлових років від Землі; достатньо близько для того, аби її промені вплинули на озоновий шар Землі та потенційно спричинили масове вимирання, за умови, що вірною є гіпотеза, за якою подібний вибух спричинив Ордовицько-силурійське вимирання. Втім, щоб будь-який негативний вплив від такого вибуху став можливим, треба, аби розташування наднової було чітко зорієнтованим відносно Землі.
image 600 мільйонів Припливне прискорення віддалить Місяць від Землі на відстань, достатню для того, аби повні сонячні затемнення перестали бути можливими на Землі.
image 600 мільйонів Збільшення світності Сонця почне руйнувати ; вища світність спричинить збільшення вивітрювання поверхневих порід, яке утримує діоксид вуглецю у ґрунті у формі карбонатів. При випаровуванні води із поверхні Землі, породи затвердіватимуть, тим самим сповільнюючи та зрештою зупиняючи тектоніку плит. При відсутності вулканів, які б повторно викидали вуглець у земну атмосферу, рівень діоксиду вуглецю у ній поступово спадатиме. До цієї дати рівень діоксиду вуглецю в атмосфері спаде до точки, в якій фотосинтез C3 перестає бути можливим. Усі рослини, що використовують фотосинтез C3 (~99 відсотків усіх сучасних видів), загинуть.
image 800 мільйонів Рівень діоксиду вуглецю спаде до точки, у якій фотосинтез C4 перестає бути можливим. Вільний кисень та озон зникнуть з атмосфери. Багатоклітинні форми життя вимруть.
image 1 мільярд До цього часу світність Сонця збільшиться на 10 відсотків, спричинивши підвищення температури на Землі до середнього значення у ~47 °C (320 K, 116 °F). Атмосфера перетвориться на «вологий парник», результатом чого стане безперервне випаровування океанів. Резервуари води можуть бути все ще присутніми на полюсах, забезпечуючи умови для проживання найпростіших форм життя.
image 1,3 мільярда Еукаріотичне життя вимре внаслідок діоксид-вуглецевого голоду. Залишаться лише прокаріоти.
image 1,5—1,6 мільярда Підвищена активність Сонця відсуне назовні придатну для життя зону навколо нього. Підвищення рівня діоксиду вуглецю в атмосфері Марса підніме температуру біля його поверхні до рівня температури на Землі під час льодовикової ери.
image 2,3 мільярда Зовнішнє ядро Землі застигне, якщо суб'ядро продовжить зростати із тією ж швидкістю, що й зараз — 1 мм на рік. Без рідкого зовнішнього ядра магнітне поле Землі припинить існування, а заряджені частинки, які випромінюються Сонцем, поступово спустошать земну атмосферу.
image 2,8 мільярда Температура на поверхні Землі, навіть на полюсах, досягне середнього значення у ~147 °C (420 K, 296 °F). У цій точці життя, до того часу вже обмежене лише колоніями одноклітинних організмів у безладно розкиданих, ізольованих мікросередовищах на кшталт високогірних озер чи підповерхневих печер, зазнає цілковитого вимирання.
image 3 мільярди Точка медіани, у якій відстань Місяця до Землі, що поступово й безперервно збільшується, послабить стабілізаційний ефект супутника на рівень нахилу осі обертання Землі. Як наслідок, Землі стане хаотичним та екстремальним.
image 3,3 мільярда Орбіта Меркурія з ймовірністю 1 відсоток стане настільки видовженою, що він зіткнеться з Венерою, а це спричинить безлад всередині внутрішньої Сонячної системи й потенційно може призвести до планетного зіткнення з Землею.
image 3,5 мільярда Умови на поверхні Землі стануть приблизно такими, які нині можна спостерігати на Венері.
image 3,6 мільярда Супутник Нептуна Тритон підійде до планети ближче, ніж її Межа Роша, а це може призвести до його розпаду на планетарне кільце подібне до Кілець Сатурна.
image 4 мільярди Медіанна точка, в якій галактика Андромеди зіткнулася з Чумацьким Шляхом, які згодом зіллються та утворять галактику, що отримала назву «Мілкомеда». Планети Сонячної системи, як очікується, не зазнають відносно суттєвого впливу через це зіткнення.
image 5 мільярдів З «вигорянням» водою, Сонце залишає головну послідовність діаграми Герцшпрунга — Рассела і починає розвиватися у червоного гіганта.
image 7,5 мільярда Земля і Марс можуть почати синхронне обертання з розширенням сонця до стадії субгіганта.
image 7,59 мільярда Існує дуже висока ймовірність, що Земля та Місяць будуть знищені через падіння у Сонце, незадовго до того, як Сонце досягне піку своєї стадії червоного гіганта при максимальному радіусі у 256 сучасних його радіусів. Перед остаточним зіткненням Місяць, ймовірно, перетне межу Роша, після чого розколеться на дрібні уламки, що утворять кільце навколо Землі; більшість цих уламків зрештою впаде на земну поверхню.

Протягом цього періоду, можливо, що «місяць» Сатурна Титан може досягти температури поверхні, необхідної для зародження та підтримки життя.

image 7,9 мільярда Сонце сягає своєї вершини червоного гіганта за діаграмою Герцшпрунга – Рассела, досягаючи при цьому свого максимального радіусу в 256 разів більше, ніж нинішнє значення. В ході цих процесів, Меркурій, Венера, і дуже ймовірно що, Земля руйнуються.
image 8 мільярдів Сонце перетворюється на вуглекислого білого карлика з приблизно 54,05% своєї нинішньої маси. У ці часи, якщо Земля збережеться, температури на поверхні планети, а також інших планет, що залишаться в Сонячній системі, почнуть швидко знижуватися, тому що Сонце білого карлика буде випромінювати набагато менше енергії, ніж сьогодні.
image 22 мільярди Кінець Всесвіту в сценарії the Великого розриву, сценарії, який передбачений моделлю темної енергії з [en]. Observations of galaxy cluster speeds by the Chandra X-ray Observatory suggest that this will not occur.
image 50 мільярдів До цього часу Земля та Місяць досягнуть синхронного обертання (за умови, що вони не будуть поглинуті Сонцем), при чому як планета так і супутник будуть обернуті одне до одного лише одним боком. Згодом припливна дія Сонця позбавить систему моменту імпульсу, тим самим спричинивши руйнацію орбіти Місяця, та прискоривши обертання Землі.
image 100 мільярдів Розширення Всесвіту призведе до того, що всі галактики за межами Локальної групи Чумацького Шляху зникнуть за космічним світловим горизонтом, роблячи їх недоступними для спостереження
image 150 мільярдів Космічний мікрохвильовий фон охолодиться від поточної температури ~2,7 K до 0,3 K, що зробить його виявлення неможливим за допомогою сучасних технологій.
image 450 мільярдів Медіанна дата, коли ~47 галактик місцевої групи об’єднаються в одну велику галактику.
image 800 мільярдів Очікуваний час, коли сумарне випромінювання світла від об’єднаної галактики Чумацького Шляху та Андромеди почне зменшуватися, коли зорі перетнуть пік світності, перетворюючись на червоних карликів.
image 1012 (1 трильйон) Найраніша дата закінчення зореутворення в галактиках, оскільки в газових хмарах закінчиться матеріал.

Розширення всесвіту, припускаючи постійну щільність темної енергії, зробить неможливим довести Великий Вибух. Проте все ще можливо буде визначити розширення Всесвіту шляхом вивчення надшвидкісних зір.

image 3×1013 (30 трильйонів) До цього часу ймовірно відбудеться зіткнення Сонця чи зір у місцевих зоряних околицях, наслідком чого буде порушення орбіт їхніх планет або викидання планет у міжзоряний простір.
image 1014 (100 трильйонів) Найпізніший часу завершення нормального зореутворення в галактиках. Почнеться ера Виродження, коли за відсутності вільного водню, нові зорі перестануть утворюватися, а старі гинутимуть.
image 1,1—1,2×1014 (110—120 трильйонів) Час, до якого всі зорі у Всесвіті вичерпають своє паливо. Останніми будуть маломасові червоні карлики, що мають тривалість життя приблизно 10—20 трильйонів років. Також залишаться останки зір (білі карлики, нейтронні зорі, чорні діри) та коричневі карлики.

Зіткнення коричневих карликів спричинятиме появу невеликих червоних карликів. У середньому в галактиці сяятиме близько 100 зір. Зіткнення між залишками зір призведуть до виникнення наднових.

image 1015 (1 квадрильйон) До цього часу зіткнення зір порушить орбіти всіх планет, включаючи Сонячну систему.

До цього моменту Сонце охолоне до п’яти градусів вище абсолютного нуля.

image 1015 (1 квадрильйон) Приблизний час, коли Земля може бути від'єднана від своєї орбіти навколо Сонця внаслідок зближення з іншою зорею (за умови, що вона не буде раніше поглинута Сонцем).
image Від 1019 до 1020 (10—100 квінтильйон) Розрахунковий час до викиду з галактик 90% —99% коричневих карликів і залишків зір унаслідок зближень між астрономічними об'єктами.
image Від 1019 до 1020
(10—100 квінтильйонів) 		Сонце з ймовірністю 90% —99 % буде викинуте з галактики чи потрапить у центральну надмасивну чорну діру галактики.
image 1020 (100 квінтильйонів) Приблизний час, коли Земля, внаслідок руйнування орбіти через емісію гравітаційної радіації, зіткнеться із чорним карликом, на якого перетвориться Сонце, за умови, що Земля не буде викинута зі своєї орбіти внаслідок зоряного зближення чи поглинута Сонцем на його стадії червоного карлика.
image 1030 Приблизний час, до якого зорі, що лишилися в галактиках (1% — 10%), впадуть у центральну надмасивну чорну діру своїх галактик. До цього моменту в Усесвіті залишаться лише поодинокі об’єкти (залишки зір, коричневі карлики, викинуті планети, чорні діри).
image 2×1036 Найраніший час розпаду всіх нуклонів у спостережуваному Всесвіті (8,2×1033 років).
image 3×1043 Найпізніший час розпаду всіх нуклонів у спостережуваному Всесвіті припускаючи, що Великий Вибух був інфляційним і що це той самий процес, який змусив баріони переважати над антибаріонами в ранньому Всесвіті. До цього часу, якщо протони справді розпадуться, почнеться Ера чорних дір, у якій чорні діри є єдиними небесними об’єктами, що залишилися.
image 1065 Припускаючи, що протони не розпадаються, тверді об'єкти перестануть існувати внаслідок перегрупування атомів і молекул через квантове тунелювання. Вся речовина існуватиме в рідкому стані.
image 5,8×1068 Приблизний час, доки чорна діра із зоряною масою в 3 сонячних маси розпадеться на субатомні частинки через випромінювання Гокінга.
image 1,342×1099 Розрахунковий час до того, як центральна чорна діра (інші мови), станом на 2015 рік наймасивніша з відомих з масою 40 мільярдів сонячних мас, розсіється через випромінювання Гокінга, припускаючи нульовий кутовий момент (необертова чорна діра).
image 1,7×10106 Приблизний час до розпаду надмасивної чорної діри з масою 20 трильйонів сонячних мас через випромінювання Гокінга. Це знаменує кінець Ери чорних дір. По її закінченню, якщо протони розпадуться, Всесвіт увійде в Темну еру, в якій усі фізичні об’єкти розпадуться на субатомні частинки, прямуючи до теплової смерті Всесвіту.
image 10200 Очікуваний крайній час розпаду всіх нуклонів у спостережуваному Всесвіті, якщо вони не відбуваються за допомогою описаного вище процесу, за допомогою будь-якого з багатьох різних механізмів, дозволених у сучасній фізиці елементарних частинок (вищий порядок незбереження баріонів, віртуальні чорні діри, (інші мови) тощо) на часовому проміжку від 1046 до 10200 років.
image 101500 Припускаючи, що протони не розпадаються, розрахунковий час, доки вся (інші мови) або об’єднається, утворюючи залізо-56, або розпадеться з елемента з більшою масою на залізо-56. (див. залізна зоря)
image image Найраніший час, коли всі об’єкти, що перевищують масу Планка, колапсують через квантове тунелювання в чорні діри, припускаючи відсутність розпаду протона або віртуальних чорних дір. До цього часу навіть надстабільні залізні зорі зруйнуються подіями квантового тунелювання. Перші залізні зірки достатньої маси колапсують у нейтронні зорі. Згодом нейтронні зірки та будь-які залізні зорі, що залишилися, колапсують через тунелювання в чорні діри. Подальше випаровування кожної чорної діри на субатомні частинки відбудеться до дати в 10100 років.
image image Розрахунковий час появи мозку Больцмана у вакуумі через спонтанне зменшення ентропії.
image image Приблизний час випадкових квантових флуктуацій для спричинення нового Великого вибуху.
image image Найпізніший час до колапсу всієї матерії в чорні діри, припускаючи відсутність розпаду протона або віртуальних чорних дір, які потім випаровуються на субатомні частинки.
image image Найпізніший час, до якого Всесвіт досягає свого теплової смерті, навіть за наявності хибного вакууму.

Майбутнє людства

image Років вперед Подія
image 10 000 Найімовірніший приблизний час життя технологічної цивілізації, відповідно до оригінального формулювання рівняння Дрейка, автором якого є Френк Дрейк.
image 10 000 Якщо тенденція до глобалізації призведе до панміксії, перестане бути чітко розподіленою за регіонами, оскільки ефективний розмір популяції дорівнюватиме дійсному розміру популяції. (Це не спричинить гомогенності, оскільки рідкісні риси збережуться: скажімо, , а, радше, рівномірно розподілиться по всьому світі.)
image 10 000 До цієї дати людство може вимерти, за однією з версій суперечливої теореми Судного дня, автором якої є . За цією версією, половина людей, які будь-коли населятимуть землю, вже, найімовірніше, була народжена.
image 20 000 Відповідно до лінгвістичної моделі авторства Морріса Сводеша, майбутні мови мають зберегти лише 1/100 їхнього «базового словникового запасу» — одне із сотні слів зі списку Сводеша, порівняно з їхніми поточними варіантами.
image 100 000+ Час, необхідний для тераформування Марса, наповнення його атмосферою, багатою на кисень, та придатною для дихання, за допомогою лише рослин із сонячною ефективністю, яку можна порівняти з ефективністю біосфери, присутньої зараз на Землі.
image 100 000 — 1 мільйон Найкоротший термін, за який людство змогло б колонізувати галактику розміром у 100 000 світлових років, і спромоглося б опанувати всю доступну енергію галактики, за умови, що швидкість пересування космічних апаратів на той час досягне 0,1c або й більше.
image 2 мільйони Хребетні види, відокремлені протягом настільки тривалого часу, загалом зазнають алопатрійного видоутворення. Еволюційний біолог передбачив, що якщо б людство протягом настільки тривалого часу було розпорошене по генетично ізольованих космічних колоніях, наша галактика містила б еволюційну радіацію численних видів людей із «різноманіттям форм та адаптацією, які б нас приголомшили». (Це мав би бути природний процес ізольованих популяцій, не пов'язаний із потенційними технологіями цілеспрямованого генетичного вдосконалення.)
image 7,8 мільйона Існує ймовірність у 95%, що до цієї дати людство зазнає вимирання, згідно з формулюванням суперечливої теореми Судного дня авторства , згідно з якою, ми вже, ймовірно, прожили половину тривалості людської історії.
image 5 — 50 мільйонів Найкоротший час, за який можна було б колонізувати всю галактику використовуючи лише технологію в межах сучасних досягнень науки.
image 100 мільйонів Максимальний приблизний час життя технологічної цивілізації, відповідно до оригінального формулювання рівняння Дрейка, автором якого є Френк Дрейк.
image 1 мільярд Приблизний час, за який астроінженерний проект зможе змінити земну орбіту, тим самим компенсуючи підвищення яскравості Сонця та пов'язане з ним зміщення зони, придатної для життя, що можна здійснити шляхом повторюваної гравітаційної підтримки астороїдів.

Космічні апарати та дослідження космосу

На поточний момент п'ять космічних апаратів (Вояджер-1 та Вояджер-2, Піонер-10 та Піонер-11, а також New Horizons) перебувають на траєкторіях, що виведуть їх за межі Сонячної системи у міжзоряний простір. Якщо не брати до уваги малоймовірне зіткнення з іншим тілом, ці космічні апарати мали б існувати нескінченну кількість часу.

image Років вперед Подія
image 10 000 Піонер 10 пролітає на відстані 3,8 світлових років від Зорі Барнарда.
image 25 000 Послання Аресібо — зібрання даних, відіслане у вигляді радіосигналу 16 листопада 1974 року, досягає свого пункту призначення — кулястого скупчення Геркулеса. Це — єдине , відіслане до настільки віддаленого регіону нашої галактики. На момент, коли повідомлення дістанеться туди, позиція скупчення в галактиці зміститься на 24 світлових роки, але, оскільки діаметр скупчення становить 168 світлових років, повідомлення все одно досягне своєї цілі.
image 32 000 Піонер 10 пролітає на відстані 3 світлових років від Росс 248.
image 40 000 Вояджер-1 пролітає на відстані 1,6 світлових років від  — зірки із сузір'я Жирафи.
image 50 000 Космічна капсула часу KEO, якщо вона буде запущена, повернеться в земну атмосферу.
image 296 000 Вояджер-2 пролітає на відстані 4,3 світлових років від Сіріуса — найяскравішої зірки на нічному небі.
image 800 000 — 8 мільйонів Приблизний час життя двох пластинок «Піонера», перед тим як інформація, що зберігається на них, стане непридатною до відтворення.
image 2 мільйони Піонер-10 пролітає поблизу яскравої зорі Альдебаран.
image 4 мільйони Піонер-11 пролітає поблизу однієї з зірок сузір'я Орла.
image 8 мільйонів Орбіти штучних супутників LAGEOS зруйнуються, внаслідок чого вони впадуть у земну атмосферу, несучи з собою повідомлення для будь-яких майбутніх нащадків людства, а також карту континентів, якими вони мали б бути на той час.
image 1 мільярд Приблизний час життя двох золотих дисків «Вояджера», перед тим, як інформація, що зберігається на них, стане непридатною до відтворення.

Технологічні проекти

image Років вперед Подія
image 10 000 Передбачувана тривалість життя декількох поточних проектів безприбуткової організації (інші мови), до яких належать 10 000-річний годинник, відомий як , а також проекти та «Long bet».

Приблизна тривалість життя аналогового диска  — носій інформації на нікелевій пластині, запис на який виконується за допомогою . Ця технологія була розроблена в та пізніше комерціалізована. (Проект «Розетта» використовує цю технологію та отримав свою назву саме від неї)The Rosetta Project is named after and uses this technology.)

image 100 000+ Приблизна тривалість життя «Пам'яті людства» (англ. Memory of Mankind, MOM) — сховища типу self storage в соляній шахті в Гальштаті, Австрія, де інформація зберігається на глиняно-керамічних виробах у формі табличок.
image 1 мільйон Запланована тривалість життя проекту «Human Document Project», що розробляється в в Нідерландах.
image 1 мільйон Приблизна тривалість життя «кристала пам'яті Супермена» — сховища даних, у якому дані зберігаються в наноструктурах у склі, на які інформація наноситься фемтосекундним лазером. Ця технологія була розроблена в .
image 1 мільярд Приблизна тривалість життя пристрою зберігання інформації, що працює на основі . У цій технології переміщуються, як молекулярні перемикачі, крізь вуглецеві нанотрубки. Дана технологія була розроблена в Університеті Каліфорнії у Берклі.

Продукти діяльності людей

image Років вперед Подія
image 50 000 Приблизний термін вичерпання запасів в атмосфері — парникового газу із найтривалішим часом життя.
image 1 мільйон Сучасні скляні об'єкти у довкіллі розкладуться.

Різноманітні пам'ятники, створені з надтвердого граніту, внаслідок ерозії зруйнуються на один метр при помірному кліматі та за швидкості ерозії в 1 одиницю Бубнова (1 мм / 1 000 років, або ~1 дюйм / 10 000 років).

Без належного догляду, піраміда Хеопса у Гізі зруйнується до невпізнання.

До цього часу «один маленький крок» — слід Ніла Армстронга на Базі Спокою на Місяці — цілковито зруйнується, на ряду зі слідами, залишеними усіма дванадцятьма відвідувачами Місяця з місії «Аполлон», як наслідок сукупного впливу космічного вивітрювання (Звичайні ерозійні процеси, такі як ті, що спостерігаються на Землі, на Місяці відсутні через майже цілковитий брак атмосфери).

image 7,2 мільйона Без належного догляду, Гора Рашмор зруйнується до невпізнання.
image 100 мільйонів Майбутні археологи мали б бути спроможні віднайти та ідентифікувати «міський пласт» із рештками великих прибережних міст, що проявлятимуться в основному як залишки підземної інфраструктури цих міст — такі як фундаменти будівель та різні технічні тунелі.

Астрономічні події

Вкрай рідкісні астрономічні події розпочнуться приблизно в 11-тому тисячолітті н. е. (Рік 10 001).

Дата / Років вперед Подія
image 20 серпня
10 663 року 		Одночасне (повне затемнення Сонця) та .
image 10 720 рік Планети Меркурій та Венера перетнуть екліптику в один і той же час.
image 25 серпня
11 268 року 		Одночасне (повне затемнення Сонця) та .
image 28 лютого
11 575 року 		Одночасне (кільцеподібне затемнення Сонця) та проходження Меркурія.
image 17 вересня
13 425 року 		Майже одночасне проходження Венери та Меркурія.
image 13 727 рік Осьова прецесія Землі зробить Вегу північною поляриссимою.
image 13 000 років До цього часу, пройшовши половину циклу прецесії, нахил осі обертання Землі буде перевернутим, внаслідок чого літо та зима стануть явищами, що виникають на протилежних сторонах земної орбіти. Це означає, що пори року в північній півкулі, яка зазнає значно більш виражених сезонних варіацій через наявність тут значного відсотка суші, стануть ще екстремальнішими, оскільки північна півкуля опиниться з сонячного боку, коли Земля перебуватиме в перигелії, та буде спрямована у напрямку від Сонця, коли Земля перебуватиме в афелії.
image 5 квітня 15 232 року Одночасне повне сонячне затемнення та проходження Венери.
image 20 квітня
15 790 року 		Одночасне кільцеподібне сонячне затемнення та проходження Меркурія.
image 14 000—17 000 років Земна осьова прецесія зробить Канопус південною поляриссимою, однак вона буде розташована лише за 10° від південного небесного полюса.
image 20 346 рік Тубан буде північною поляриссимою.
image 27 800 рік Полярна зоря знову стане північною поляриссимою.
image 27 000 років Ексцентриситет земної орбіти досягне свого мінімуму — 0,00236 (зараз ексцентриситет становить 0,01671).
image жовтень 38 172 року  — найбільш рідкісне з усіх планетних проходжень.
image 67 173 рік Планети Меркурій та Венера перетнуть екліптику в один і той же час.
image 26 липня
69 163 року 		Одночасне проходження Венери та Меркурія.
image 70 000 повертається до внутрішньої Сонячної системи після подорожі по власній орбіті до свого афелію, розташованого за 3410 а. о. від Сонця.
image 27 та 28 березня 224 508 року Послідовно відбудеться проходження Венери, а потім Меркурія перед диском Сонця.
image 571 741 рік Одночасне проходження Венери та Землі, видиме з Марса.
image 6 мільйонів (C/1999 F1 (Каталіна)), одна з комет із найдовшим періодом з усіх відомих, повертається до внутрішньої Сонячної системи після подорожі по власній орбіті до свого афелію, розташованого на відстані 66 600 а. о. (1,05 світлових років) від Сонця.

Календарні передбачення

image Років вперед Подія
image 10 000
—
 Розсинхронізація григоріанського календаря з позицією Сонця на небі становитиме приблизно десять днів.
image 10867 років, 324 дні 10 червня
12 892 року 		У єврейському календарі, як наслідок поступового відхилення від дійсного сонячного року, Песах припаде на (а мало б припадати ближче до весняного рівнодення).
image 18849 років, 163 дні 20 874 рік Місячний мусульманський календар та сонячний григоріанський календар матимуть однаковий номер року. Після цього, дещо коротший мусульманський календар повільно пережене григоріанського.
image 25 000
—
 Розсинхронізація із фазою Місяця становитиме приблизно 10 днів.
image 46876 років, 222 дні 1 березня
48 901 року 		Різниця між юліанським календарем (365,25 днів) та григоріанським (365,2425 днів) становитиме один рік.

Ядерна енергія

image Років вперед Подія
image 10 000 (інші мови) — сховище ядерних відходів, що утворюються при виробництві ядерної зброї, — планують утримувати під захистом до цього часу, із розробленою системою «перманентних маркерів», які через кілька мов (шість мов ООН та мова Навахо) та за допомогою піктограм попереджатимуть відвідувачів про небезпеку. ( забезпечила теоретичні підоснови для планів США щодо майбутньої ядерної семіотики.)

, згідно з постановою Управління з охорони довкілля США, аж до цього часу повинно утримувати щорічний ліміт дози у 15 міліберів.

image 20 000 Чорнобильська зона відчуження — територія у 2600 км2 в Україні та Білорусі, що була покинута населенням внаслідок Чорнобильської катастрофи 1986 року, стане безпечною для життя людей.
image 30 000 Приблизний час вичерпання запасів для реактора-розмножувача, що працює на основі поділу, та використовує відомі ресурси при поточному рівні .
image 60 000 Приблизний час вичерпання запасів для легководного реактора, що працює на основі поділу, при поточному рівні та за умови, що з морської води вдасться видобути уран.
image 211 000 Період напіврозпаду  — найважливішого , що присутній в уранових ядерних відходах.
image 1 мільйон , згідно з постановою Управління з охорони довкілля США, аж до цього часу повинно утримувати щорічний ліміт дози у 100 міліберів.
image 15,7 мільйона Період напіврозпаду йоду-129 — найвитривалішого з , що присутній в уранових ядерних відходах.
image 60 мільйонів Приблизний час вичерпання запасів термоядерної енергії, якщо вдасться видобути весь літій з морської води, при поточному споживанні енергії у світі.
image 150 мільярдів Приблизний час вичерпання запасів термоядерної енергії, якщо вдасться видобути весь дейтерій з морської води, при поточному споживанні енергії у світі.

Графічні хронології

Графічні і логаметричні часові шкали подій можна побачити тут:

Див. також

Примітки

Примітки
  1. Точною точкою відліку є 0:00, 1 січня 10001 н. е.
  2. This represents the time by which the event will most probably have happened. It may occur randomly at any time from the present.
  3. Units are
  4. There is a roughly 1 in 100,000 chance that the Earth might be ejected into interstellar space by a stellar encounter before this point, and a 1 in 3 million chance that it will then be captured by another star. Were this to happen, life, assuming it survived the interstellar journey, could potentially continue for far longer.
  5. This has been a tricky question for quite a while; see the 2001 paper by Rybicki, K. R. and Denis, C. However, according to the latest calculations, this happens with a very high degree of certainty.
  6. Based upon the weighted least-squares best fit on p. 16 of Kalirai et al. with the initial mass equal to a маса Сонця.
  7. Around 264 half-lives. Tyson et al. employ the computation with a different value for half-life.
  8. image is 1 followed by 1026 (100 septillion) zeroes.
  9. Although listed in years for convenience, the numbers beyond this point are so vast that their digits would remain unchanged regardless of which conventional units they were listed in, be they or .
  10. Manually calculated from the fact that the calendars were 10 days apart in 1582 and grew further apart by 3 days every 400 years.
Джерела
  1. (1998). Predicting the future: An introduction to the theory of forecasting. State University of New York Press. ISBN .(англ.)
  2. Nave, C.R. . . Архів оригіналу за 13 травня 2012. Процитовано 3 December 2011.
  3. Adams, Fred; Laughlin, Greg (1999). The Five Ages of the Universe. New York: The Free Press. ISBN .
  4. Adams, Fred C.; Laughlin, Gregory (April 1997). A dying universe: the long-term fate and evolution of astrophysical objects. Reviews of Modern Physics. 69 (2): 337—372. arXiv:astro-ph/9701131. Bibcode:1997RvMP...69..337A. doi:10.1103/RevModPhys.69.337.
  5. Komatsu, E.; Smith, K. M.; Dunkley, J. та ін. (2011). Seven-Year Wilkinson Microwave Anisotropy Probe (WMAP) Observations: Cosmological Interpretation. The Astrophysical Journal Supplement Series. 192 (2): 18. arXiv:1001.4731. Bibcode:2011ApJS..192...19W. doi:10.1088/0067-0049/192/2/18.
  6. Linde, Andrei. (2007). Sinks in the Landscape, Boltzmann Brains and the Cosmological Constant Problem. Journal of Cosmology and Astroparticle Physics (subscription required). 2007 (1): 022. arXiv:hep-th/0611043. Bibcode:2007JCAP...01..022L. doi:10.1088/1475-7516/2007/01/022. Процитовано 26 June 2009.
  7. Mengel, M.; A. Levermann (04-05-2014). . Nature Climate Change. Архів оригіналу за 10 січня 2020. Процитовано 23 січня 2015.
  8. Schorghofer, Norbert (23 вересня 2008). Temperature response of Mars to Milankovitch cycles (PDF). Geophysical Research Letters. 35 (18). Bibcode:2008GeoRL..3518201S. doi:10.1029/2008GL034954. Архів оригіналу (PDF) за 16 травня 2016. Процитовано 23 січня 2015.
  9. Beech, Martin (2009). Terraforming: The Creating of Habitable Worlds. Springer. с. 138—142.
  10. Matthews, R. A. J. (Spring 1994). The Close Approach of Stars in the Solar Neighborhood. . 35 (1): 1. Bibcode:1994QJRAS..35....1M.
  11. Berger, A, and Loutre, MF (2002). Climate: an exceptionally long interglacial ahead?. Science. 297 (5585): 1287—8. doi:10.1126/science.1076120. PMID 12193773.
  12. . . Архів оригіналу за 19 липня 2011. Процитовано 29 April 2011.
  13. Bastedo, Jamie (1994). Shield Country: The Life and Times of the Oldest Piece of the Planet. Arctic Institute of North America of the University of Calgary. с. 202.(англ.)
  14. Finkleman, David; Allen, Steve; Seago, John; Seaman, Rob; Seidelmann, P. Kenneth (June 2011). The Future of Time: UTC and the Leap Second. ArXiv eprint. 1106: 3141. arXiv:1106.3141. Bibcode:2011arXiv1106.3141F.
  15. Tapping, Ken (2005). . . Архів оригіналу за 8 липня 2011. Процитовано 29 December 2010.
  16. Monnier, J. D.; Tuthill, P.; Lopez, GB та ін. (1999). The Last Gasps of VY Canis Majoris: Aperture Synthesis and Adaptive Optics Imagery. The Astrophysical Journal. 512 (1): 351. arXiv:astro-ph/9810024. Bibcode:1999ApJ...512..351M. doi:10.1086/306761.
  17. . The Geological Society. Архів оригіналу за 23 грудня 2018. Процитовано 25 May 2012.
  18. Schaetzl, Randall J.; Anderson, Sharon (2005). Soils: Genesis and Geomorphology. Cambridge University Press. с. 105.(англ.)
  19. David Archer (2009). The Long Thaw: How Humans Are Changing the Next 100,000 Years of Earth's Climate. Princeton University Press. с. 123. ISBN .(англ.)
  20. Frequently Asked Questions. Hawai'i Volcanoes National Park. 2011. Архів оригіналу за 26 жовтня 2012. Процитовано 22 October 2011.
  21. Bostrom, Nick (March 2002). . Journal of Evolution and Technology. 9 (1). Архів оригіналу за 27 квітня 2011. Процитовано 10 вересня 2012.
  22. . Архів оригіналу за 15 лютого 2015. Процитовано 23 січня 2015.(англ.)
  23. Landstreet, John D. (2003). Physical Processes in the Solar System: An introduction to the physics of asteroids, comets, moons and planets. Keenan & Darlington. с. 121.(англ.)
  24. . Press Releases. European Southern Observatory. 29 July 2009. Архів оригіналу за 30 квітня 2020. Процитовано 6 September 2010.
  25. Sessions, Larry (29 липня 2009). . EarthSky Communications, Inc. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 16 листопада 2010.
  26. Bobylev, Vadim V. (March 2010). Searching for Stars Closely Encountering with the Solar System. . 36 (3): 220—226. arXiv:1003.2160. Bibcode:2010AstL...36..220B. doi:10.1134/S1063773710030060.
  27. Goldstein, Natalie (2009). Global Warming. Infobase Publishing. с. 53.(англ.)
  28. . Views of the National Parks. National Park Service. Архів оригіналу за 21 липня 2018. Процитовано 23 січня 2015.(англ.)
  29. Horner, J.; Evans, N.W.; Bailey, M. E. (2004). Simulations of the Population of Centaurs I: The Bulk Statistics. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 354 (3): 798—810. arXiv:astro-ph/0407400. Bibcode:2004MNRAS.354..798H. doi:10.1111/j.1365-2966.2004.08240.x.
  30. Sharma, B. K. (2008). . Eprint arXiv:0805.1454. Архів оригіналу за 24 лютого 2015. Процитовано 10 вересня 2012.
  31. Haddok, Eitan (29 September 2008). . Scientific American. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 27 December 2010.
  32. ; Weil, Anne (09-03-2000). . Nature. 404 (6774): 177—180. Bibcode:2000Natur.404..177K. doi:10.1038/35004564. PMID 10724168. Архів оригіналу за 16 червня 2017. Процитовано 23 січня 2015.(англ.)
  33. Wilson, Edward O. (1999). The Diversity of Life. W. W. Norton & Company. с. 216.(англ.)
  34. Garrison, Tom (2009). Essentials of Oceanography (вид. 5). Brooks/Cole. с. 62.
  35. Continents in Collision: Pangea Ultima. NASA. 2000. Архів оригіналу за 14 серпня 2012. Процитовано 29 December 2010.
  36. . Encyclopedia of Appalachia. University of Tennessee Press. 2011. Архів оригіналу за 21 травня 2014. Процитовано 23 січня 2015.(англ.)
  37. Hancock, Gregory (January 2007). (PDF). Geology. 35 (1). doi:10.1130/g23147a.1. Архів оригіналу (PDF) за 23 грудня 2018. Процитовано 23 січня 2015.(англ.)
  38. Yorath, C. J. (1995). Of rocks, mountains and Jasper: a visitor's guide to the geology of Jasper National Park. Dundurn Press. с. 30.(англ.)
  39. Dethier, David P.; Ouimet, W.; Bierman, P. R.; Rood, D. H.; Balco, G. (2014). (PDF). Geology. 42 (2): 167—170. Bibcode:2014Geo....42..167D. doi:10.1130/G34922.1. Архів оригіналу (PDF) за 23 грудня 2018. Процитовано 23 січня 2015.(англ.)
  40. Patzek, Tad W. (2008). Can the Earth Deliver the Biomass-for-Fuel we Demand?. У Pimentel, David (ред.). Biofuels, Solar and Wind as Renewable Energy Systems: Benefits and Risks. Springer.(англ.)
  41. Perlman, David (14-10-2006). . San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 23 січня 2015.(англ.)
  42. Nelson, Stephen A. Meteorites, Impacts, and Mass Extinction. . Архів оригіналу за 6 серпня 2017. Процитовано 13 January 2011.
  43. Lang, Kenneth R. (2003). The Cambridge Guide to the Solar System. Cambridge University Press. с. 328–329.
  44. Hayes, Wayne B. (2007). Is the Outer Solar System Chaotic?. Nature Physics. 3 (10): 689—691. arXiv:astro-ph/0702179. Bibcode:2007NatPh...3..689H. doi:10.1038/nphys728.
  45. Leong, Stacy (2002). . The Physics Factbook. Архів оригіналу за 27 травня 2020. Процитовано 2 April 2007.
  46. Scotese, Christopher R. . Paleomap Project. Архів оригіналу за 25 лютого 2019. Процитовано 13 March 2006.
  47. Williams, Caroline; Nield, Ted (20 October 2007). . New Scientist. Архів оригіналу за 13 квітня 2008. Процитовано 2 January 2014.
  48. Minard, Anne (2009). Gamma-Ray Burst Caused Mass Extinction?. National Geographic News. Архів оригіналу за 5 липня 2015. Процитовано 27 серпня 2012.
  49. . NASA. Архів оригіналу за 12 березня 2010. Процитовано 7 March 2010.
  50. O'Malley-James, Jack T.; Greaves, Jane S.; Raven; John A.; Cockell; Charles S. (2012). (PDF). arxiv.org. Архів оригіналу (PDF) за 19 листопада 2018. Процитовано 1 листопада 2012.(англ.)
  51. Heath, Martin J.; Doyle, Laurance R. (2009). Circumstellar Habitable Zones to Ecodynamic Domains: A Preliminary Review and Suggested Future Directions. arXiv:0912.2482.
  52. Franck, S.; Bounama, C.; Von Bloh, W. (November 2005). (PDF). Biogeosciences Discussions. 2 (6): 1665—1679. Bibcode:2005BGD.....2.1665F. doi:10.5194/bgd-2-1665-2005. Архів оригіналу (PDF) за 29 жовтня 2019. Процитовано 19 October 2011.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  53. Schröder, K.-P.; Connon Smith, Robert (1 May 2008). Distant future of the Sun and Earth revisited. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 386 (1): 155—163. arXiv:0801.4031. Bibcode:2008MNRAS.386..155S. doi:10.1111/j.1365-2966.2008.13022.x.
  54. Brownlee, Donald E. (2010). . У Schrijver, Carolus J.; Siscoe, George L. (ред.). Heliophysics: Evolving Solar Activity and the Climates of Space and Earth. Cambridge University Press. ISBN . Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 13 березня 2014.
  55. Li King-Fai; Pahlevan, Kaveh; Kirschvink, Joseph L.; Yung, Luk L. (2009). Atmospheric pressure as a natural climate regulator for a terrestrial planet with a biosphere. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 106 (24). Bibcode:2009PNAS..106.9576L. doi:10.1073/pnas.0809436106. PMC 2701016. PMID 19487662.
  56. Kargel, Jeffrey Stuart (2004). Mars: A Warmer, Wetter Planet. Springer. с. 509. ISBN . Процитовано 29 October 2007.
  57. Waszek, Lauren; Irving, Jessica; Deuss, Arwen (20 February 2011). Reconciling the Hemispherical Structure of Earth's Inner Core With its Super-Rotation. Nature Geoscience. 4 (4): 264—267. Bibcode:2011NatGe...4..264W. doi:10.1038/ngeo1083.
  58. McDonough, W. F. (2004). Compositional Model for the Earth's Core. Treatise on Geochemistry. 2: 547—568. Bibcode:2003TrGeo...2..547M. doi:10.1016/B0-08-043751-6/02015-6. ISBN .
  59. Luhmann, J. G.; Johnson, R. E.; Zhang, M. H. G. (1992). Evolutionary impact of sputtering of the Martian atmosphere by O+ pickup ions. . 19 (21): 2151—2154. Bibcode:1992GeoRL..19.2151L. doi:10.1029/92GL02485.
  60. Quirin Shlermeler (03-03-2005). Solar wind hammers the ozone layer. nature news. doi:10.1038/news050228-12.(англ.)
  61. Adams, Fred C. (2008). Long-term astrophysicial processes. У Bostrom, Nick; Cirkovic, Milan M. (ред.). Global Catastrophic Risks. Oxford University Press. с. 33—47.
  62. Neron de Surgey, O.; Laskar, J. (1996). On the Long Term Evolution of the Spin of the Earth. Astronomie et Systemes Dynamiques, Bureau des Longitudes. 318: 975. Bibcode:1997A&A...318..975N.
  63. . Fox News. 11 June 2009. Архів оригіналу за 4 листопада 2012. Процитовано 8 September 2011.
  64. Hecht, Jeff (2 April 1994). . New Scientist (subscription required). № 1919. с. 14. Архів оригіналу за 21 листопада 2012. Процитовано 29 October 2007.
  65. Chyba, C. F.; Jankowski, D. G.; Nicholson, P. D. (1989). Tidal Evolution in the Neptune-Triton System. Astronomy and Astrophysics. 219: 23. Bibcode:1989A&A...219L..23C.
  66. Cox, J. T.; Loeb, Abraham (2007). The Collision Between The Milky Way And Andromeda. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 386 (1): 461. arXiv:0705.1170. Bibcode:2008MNRAS.tmp..333C. doi:10.1111/j.1365-2966.2008.13048.x.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з bibcode, який містить тимчасовий ідентифікатор ()
  67. NASA (31 травня 2012). . NASA. Архів оригіналу за 4 червня 2014. Процитовано 13 жовтня 2012.
  68. Dowd, Maureen (29 травня 2012). . New York Times. Архів оригіналу за 2 січня 2013. Процитовано 9 січня 2014. [NASA's David Morrison] explained that the would just be two great big fuzzy balls of stars and mostly empty space passing through each other harmlessly over the course of millions of years.
  69. Braine, J.; Lisenfeld, U.; Duc, P. A. та ін. (2004). . Astronomy and Astrophysics. 418 (2): 419—428. arXiv:astro-ph/0402148. Bibcode:2004A&A...418..419B. doi:10.1051/0004-6361:20035732. Архів оригіналу за 9 грудня 2008. Процитовано 2 April 2008.
  70. Schroder, K. P.; Connon Smith, Robert (2008). Distant Future of the Sun and Earth Revisited. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 386 (1): 155—163. arXiv:0801.4031. Bibcode:2008MNRAS.386..155S. doi:10.1111/j.1365-2966.2008.13022.x.
  71. Powell, David (22 січня 2007), Earth's Moon Destined to Disintegrate, Space.com, Tech Media Network, архів оригіналу за 6 вересня 2008, процитовано 1 червня 2010.
  72. Lorenz, Ralph D.; Lunine, Jonathan I.; McKay, Christopher P. (1997). (PDF). Geophysical Research Letters. 24 (22): 2905—8. Bibcode:1997GeoRL..24.2905L. doi:10.1029/97GL52843. PMID 11542268. Архів оригіналу (PDF) за 24 липня 2011. Процитовано 21 March 2008.
  73. Rybicki, K. R.; Denis, C. (2001). On the Final Destiny of the Earth and the Solar System. Icarus. 151 (1): 130—137. Bibcode:2001Icar..151..130R. doi:10.1006/icar.2001.6591.
  74. Balick, Bruce. . University of Washington. Архів оригіналу за 19 грудня 2008. Процитовано 23 June 2006.
  75. Kalirai, Jasonjot S. та ін. (March 2008). The Initial-Final Mass Relation: Direct Constraints at the Low-Mass End. The Astrophysical Journal. 676 (1): 594—609. arXiv:0706.3894. Bibcode:2008ApJ...676..594K. doi:10.1086/527028.
  76. . . 1 May 2003. Архів оригіналу за 24 жовтня 2011. Процитовано 22 July 2011.
  77. Vikhlinin, A.; Kravtsov, A.V.; Burenin, R.A. та ін. (2009). Chandra Cluster Cosmology Project III: Cosmological Parameter Constraints. The Astrophysical Journal. Astrophysical Journal. 692 (2): 1060. arXiv:0812.2720. Bibcode:2009ApJ...692.1060V. doi:10.1088/0004-637X/692/2/1060.
  78. Murray, C.D. and Dermott, S.F. (1999). Solar System Dynamics. Cambridge University Press. с. 184. ISBN .(англ.)
  79. (1993). From the Big Bang to Planet X. Camden East, Ontario: . с. 79–81. ISBN .(англ.)
  80. Canup, Robin M.; Righter, Kevin (2000). . The University of Arizona space science series. Т. 30. University of Arizona Press. с. 176—177. ISBN . Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 13 березня 2014.
  81. Loeb, Abraham (2011). Cosmology with Hypervelocity Stars. Harvard University. arXiv:1102.0007v2.
  82. Chown, Marcus (1996). Afterglow of Creation. University Science Books. с. 210.
  83. . University of Arizona. Students for the Exploration and Development of Space. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 2 October 2009.
  84. Adams, F. C.; Graves, G. J. M.; Laughlin, G. (December 2004). García-Segura, G.; Tenorio-Tagle, G.; Franco, J.; Yorke, H. W. (ред.). Gravitational Collapse: From Massive Stars to Planets. / First Astrophysics meeting of the Observatorio Astronomico Nacional. / A meeting to celebrate Peter Bodenheimer for his outstanding contributions to Astrophysics. Revista Mexicana de Astronomía y Astrofísica (Serie de Conferencias). 22: 46—49. Bibcode:2004RMxAC..22...46A. {{}}: Проігноровано |chapter= () See Fig. 3.
  85. Tayler, Roger John (1993). Galaxies, Structure and Evolution (вид. 2). Cambridge University Press. с. 92. ISBN .
  86. ; Tipler, Frank J. (19 May 1988). . foreword by . Oxford: Oxford University Press. ISBN . LC 87-28148. Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 31 December 2009.
  87. Adams, Fred; Laughlin, Greg (1999). The Five Ages of the Universe. New York: The Free Press. с. 85–87. ISBN .
  88. Dyson, Freeman J. (1979). Time Without End: Physics and Biology in an Open Universe. Reviews of Modern Physics (subscription required). 51 (3): 447. Bibcode:1979RvMP...51..447D. doi:10.1103/RevModPhys.51.447. Процитовано 5 July 2008.
  89. Nishino, Super-K Collaboration та ін. (2009). Search for Proton Decay via p+
     → e+
     π0
     and p+
     → μ+
     π0
     in a Large Water Cherenkov Detector. Physical Review Letters. 102 (14): 141801. Bibcode:2009PhRvL.102n1801N. doi:10.1103/PhysRevLett.102.141801.
  90. Tyson, Neil de Grasse; Tsun-Chu Liu, Charles; Irion, Robert (2000). . Joseph Henry Press. ISBN . Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 13 березня 2014.
  91. Page, Don N. (1976). Particle Emission Rates from a Black Hole: Massless Particles from an Uncharged, Nonrotating Hole. Physical Review D. 13 (2): 198—206. Bibcode:1976PhRvD..13..198P. doi:10.1103/PhysRevD.13.198. See in particular equation (27).
  92. Carroll, Sean M.; Chen, Jennifer (27 Oct 2004). Spontaneous Inflation and the Origin of the Arrow of Time. arXiv:hep-th/0410270. Bibcode:2004hep.th...10270C.
  93. Smith, Cameron; Davies, Evan T. (2012). Emigrating Beyond Earth: Human Adaptation and Space Colonization. Springer. с. 258.
  94. Klein, Jan; Takahata, Naoyuki (2002). Where Do We Come From?: The Molecular Evidence for Human Descent. Springer. с. 395.
  95. ; McCrea, W. H. (1983). The anthropic principle and its implications for biological evolution. Philosophical Transactions of the Royal Society of London. A310 (1512): 347—363. Bibcode:1983RSPTA.310..347C. doi:10.1098/rsta.1983.0096.
  96. Greenberg, Joseph (1987). Language in the Americas. Stanford University Press. с. 341—342.
  97. McKay, Christopher P.; Toon, Owen B.; Kasting, James F. (8 серпня 1991). Making Mars habitable. Nature. 352 (6335): 489—496. Bibcode:1991Natur.352..489M. doi:10.1038/352489a0.
  98. (2010). . mkaku.org. Архів оригіналу за 10 лютого 2014. Процитовано 29 August 2010.
  99. ; D. Walker; G. C. Johns (22 вересня 1998). (PDF). Philosophical Transactions of the Royal Society B. 265 (1407): 1707—1712. doi:10.1098/rspb.1998.0492. PMC 1689361. PMID 9787467. Архів оригіналу (PDF) за 8 квітня 2016. Процитовано 23 січня 2015.
  100. (1985). The Origins of Evolutionary Novelty And Galactic Colonization. У ; Jones, Eric M. (ред.). Interstellar Migration and the Human Experience. University of California Press. с. 274.
  101. Crawford, I. A. (July 2000). . Scientific American. Архів оригіналу за 1 грудня 2011. Процитовано 20 July 2012.
  102. Bignami, Giovanni F.; Sommariva, Andrea (2013). A Scenario for Interstellar Exploration and Its Financing. Springer. с. 23.
  103. Korycansky, D. G.; Laughlin, Gregory; Adams, Fred C. (2001). Astronomical engineering: a strategy for modifying planetary orbits. Astrophysics and Space Science. 275: 349. doi:10.1023/A:1002790227314. Astrophys.Space Sci.275:349-366,2001.
  104. Korycansky, D. G. (2004). (PDF). Revista Mexicana de Astronomía y Astrofísica. 22: 117—120. Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2015. Процитовано 23 січня 2015.
  105. . Time Magazine. 20 June 1983. Архів оригіналу за 17 жовтня 2011. Процитовано 5 September 2011.
  106. Cornell News: "It's the 25th Anniversary of Earth's First (and only) Attempt to Phone E.T." Cornell University. 12 November 1999. оригіналу за 2 серпня 2008. Процитовано 29 March 2008.
  107. Dave Deamer. . Science 2.0. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 14 листопада 2014.
  108. . nasa.gov. Архів оригіналу за 22 листопада 2013. Процитовано 22 грудня 2013.
  109. . nasa.gov. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 22 грудня 2013.
  110. . NASA. Архів оригіналу за 2 лютого 2004. Процитовано 5 September 2011.
  111. . keo.org. Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 14 October 2011.
  112. Lasher, Lawrence. . NASA. Архів оригіналу за 8 квітня 2000. Процитовано 8 квітня 2000.
  113. . NASA. Архів оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 5 September 2011.
  114. . NASA. Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 21 July 2012.
  115. Jad Abumrad and Robert Krulwich (12 лютого 2010). Carl Sagan And Ann Druyan's Ultimate Mix Tape (Radio). National Public Radio. . Архів оригіналу за 15 лютого 2015. Процитовано 23 січня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  116. . The Long Now Foundation. 2011. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 21 September 2011.
  117. . Архів оригіналу за 1 серпня 2015. Процитовано 23 січня 2015.
  118. . Архів оригіналу за 19 травня 2014. Процитовано 23 січня 2015.
  119. . University of Southhampton. 9 липня 2013. Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 23 січня 2015.
  120. Zhang, J.; Gecevičius, M.; Beresna, M.; Kazansky, P. G. (June 2013). (PDF). CLEO: Science and Innovations. Optical Society of America: CTh5D-9. Архів оригіналу (PDF) за 6 вересня 2014. Процитовано 23 січня 2015.
  121. Begtrup, G. E.; Gannett, W.; Yuzvinsky, T. D.; Crespi, V. H.; Zettl, A. (13 травня 2009). (PDF). Nano Letters. 9 (5): 1835—1838. Bibcode:2009NanoL...9.1835B. doi:10.1021/nl803800c. Архів оригіналу (PDF) за 22 червня 2010. Процитовано 23 січня 2015.
  122. . . United States National Library of Medicine. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 4 вересня 2014.
  123. (PDF). New Hampshire Department of Environmental Services. Архів оригіналу (PDF) за 9 червня 2014. Процитовано 23 січня 2015.
  124. Lyle, Paul (2010). Between Rocks And Hard Places: Discovering Ireland's Northern Landscapes. Geological Survey of Northern Ireland.
  125. (10 липня 2007), The World Without Us, New York: Thomas Dunne Books/St. Martin's Press, с. 171—172, ISBN , OCLC 122261590
  126. . Student Features. NASA. Архів оригіналу за 3 квітня 2021. Процитовано 23 січня 2015.
  127. Meadows, A. J. (2007). The Future of the Universe. Springer. с. 81–83.
  128. (10 липня 2007), The World Without Us, New York: Thomas Dunne Books/St. Martin's Press, с. 182, ISBN , OCLC 122261590
  129. Zalasiewicz, Jan (25 вересня 2008), The Earth After Us: What legacy will humans leave in the rocks?, Oxford University Press, Review in Stanford Archaeolog [ 13 травня 2014 у Wayback Machine.]
  130. Meeus, J. and Vitagliano, A. (2004). (PDF). Journal of the British Astronomical Association. 114 (3). Архів оригіналу (PDF) за 15 червня 2006. Процитовано 7 September 2011.
  131. . NASA. Архів оригіналу за 25 липня 2011. Процитовано 10 April 2011.
  132. (2002). . John Wiley and Sons. с. 55–56.
  133. Falkner, David E. (2011). The Mythology of the Night Sky. Springer. с. 116.
  134. , архів оригіналу за 23 лютого 2011, процитовано 28 липня 2009
  135. Kieron Taylor (1 березня 1994 р.). . Sheffield Astronomical Society. Архів оригіналу за 23 липня 2018. Процитовано 6 серпня 2013.
  136. Falkner, David E. (2011). The Mythology of the Night Sky. Springer. с. 102.
  137. Komzsik, Louis (2010). Wheels in the Sky: Keep on Turning. Trafford Publishing. с. 140.
  138. Laskar, J. та ін. (1993). Orbital, Precessional, and Insolation Quantities for the Earth From ?20 Myr to +10 Myr. Astronomy and Astrophysics. 270: 522—533. Bibcode:1993A&A...270..522L.
  139. Laskar та ін. . Institut de mecanique celeste et de calcul des ephemerides. Архів оригіналу за 7 грудня 2006. Процитовано 20 July 2012. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  140. Aldo Vitagliano (2011). The Solex page. Universit... degli Studi di Napoli Federico II. Архів оригіналу за 29 квітня 2009. Процитовано 20 July 2012.
  141. James, N.D (1998). Comet C/1996 B2 (Hyakutake): The Great Comet of 1996. Journal of the British Astronomical Association. 108: 157. Bibcode:1998JBAA..108..157J.
  142. output. . Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 7 березня 2011.
  143. Borkowski, K.M. (1991). The Tropical Calendar and Solar Year. J. Royal Astronomical Soc. of Canada. 85 (3): 121—130. Bibcode:1991JRASC..85..121B.
  144. Bromberg, Irv. . Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 23 січня 2015.
  145. Strous, Louis (2010). . . Архів оригіналу за 5 червня 2013. Процитовано 14 September 2011.
  146. Richards, Edward Graham (1998). Mapping time: the calendar and its history. Oxford University Press. с. 93.
  147. . US Naval Observatory. Архів оригіналу за 6 жовтня 2007. Процитовано 20 July 2012.
  148. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2006. Процитовано 23 січня 2015.
  149. . Environmental Protection Agency. 2012. Архів оригіналу за 13 квітня 2015. Процитовано 13 травня 2014.
  150. Time: Disasters that Shook the World. New York City: Time Home Entertainment. 2012. ISBN .
  151. Fetter, Steve (March 2006). . Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 23 січня 2015.
  152. Ongena, J; G. Van Oost. (PDF). Fusion Science and Technology. 2004. 45 (2T): 3—14. Архів оригіналу (PDF) за 14 жовтня 2013. Процитовано 23 січня 2015.


Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Cya stattya mistit neperekladeni fragmenti inozemnoyu movoyu Vi mozhete dopomogti proyektu pereklavshi yih ukrayinskoyu Todi yak majbutnye nemozhlivo peredbachiti z absolyutnoyu tochnistyu suchasne naukove rozuminnya u riznomanitnih naukovih disciplinah dozvolilo sproyektuvati rozvitok podij u chasi tim samim okreslivshi z bilshim chi menshim vidsotkom imovirnosti osnovni podiyi sho vidbudutsya u najdalshomu majbutnomu Do takih disciplin nalezhat astrofizika yaka spromoglasya viznachiti yakim chinom formuyutsya vzayemodiyut ta vreshti pomirayut planeti ta zori fizika elementarnih chastinok yaka dopomogla viznachiti yak povoditsya materiya u najmenshih masshtabah evolyucijna biologiya yaka dozvolyaye peredbachiti yakim chinom zhittya evolyucionuvatime z plinom chasu i vreshti tektonika plit yaka demonstruye yak zmishuyutsya kontinenti z plinom tisyacholit Za 7 milyardiv rokiv pislya togo yak Sonce vstupit v stadiyu chervonogo giganta Zemlya mozhlivo bude viglyadati priblizno tak Usi peredbachennya majbutnogo Zemli Sonyachnoyi sistemi ta samogo Vsesvitu sho rozshiryuyetsya povinni uzgodzhuvatis iz drugim zakonom termodinamiki za yakim entropiya abo vtrata dostupnoyi energiyi neobhidnoyi dlya vikonannya roboti povinna zbilshuvatisya z plinom chasu Postupovo zori povinni vicherpati svoyi zapasi vodnevogo paliva i vigoriti Najblizhche roztashovani odin do odnogo ob yekti mozhut viklikati gravitacijne vikidannya planet iz yihnih zoryanih sistem ta cilih zoryanih sistem iz yihnih galaktik Peredbachayut sho zreshtoyu j sama materiya zazn aye radioaktivnogo rozpadu oskilki navit najstabilnishi rechovini rozpadayutsya na subatomni chastinki Potochni dani dozvolyayut pripuskati sho Vsesvit ye ploskim a otzhe vin ne zazn aye Velikogo stiskannya sho malo b vidbutisya za pevnij skinchennij promizhok chasu tomu neskinchenne majbutnye potencijno umozhlivlyuye viniknennya nadzvichajno malojmovirnih podij ta yavish takih yak formuvannya Bolcmanivskogo mozku Grafiki podani tut opisuyut podiyi pochinayuchi iz priblizno vosmi tisyach rokiv vid sogodni i do najdalshogo majbutnogo kudi tilki mozhna syagnuti suchasnoyu naukovoyu dumkoyu Podekudi podani dekilka alternativnih variantiv podij abi pokriti ti pitannya yaki nini zalishayutsya nerozv yazanimi zokrema pitannya prichini z yakoyi lyudstvo prirechene na vimirannya a takozh pitannya chi rozpadayutsya protoni i chi Zemlya zmozhe perezhiti rozrostannya Soncya do rozmiru chervonogo giganta PoznachennyaGaluz nauki cherez yaku bula viznachena podiya Astronomiya ta astrofizika Geologiya ta planetologiya Biologiya Fizika elementarnih chastinok Matematika Tehnologiya ta kulturaMajbutnye Zemli Sonyachnoyi sistemi ta VsesvituRokiv vpered Podiya 10 000 Yaksho poslablennya lodovoyi probki maye v nastupni dekilka stolit stati zagrozoyu dlya cya probka potrebuvatime priblizno same stilki chasu abi roztopitis ostatochno Riven morya pidnimetsya na 3 4 metri Odin iz potencijnih Jogo potribno vidokremlyuvati vid korotkoterminovoyi zagrozi yaku stanovit tanennya Zahidno Antarktichnogo lodovikovogo shita 25 000 Pivnichna marsianska polyarna shapka mozhe zmenshitis oskilki priblizno v cej chas Mars dosyagne piku poteplinnya u pivnichnij pivkuli vnaslidok aspektu jogo ciklu Milankovicha trivalistyu u 50 000 rokiv 36 000 Nevelika zorya chervonij karlik Ross 248 promine Zemlyu na vidstani 3 024 svitlovih rokiv stavshi najblizhchoyu zirkoyu do Soncya Potim vona viddalyatimetsya vprodovzh 8 000 rokiv roblyachi najblizhchimi zoryami spershu znovu Alfu Centavra a potim div grafik 50 000 Zavershitsya teperishnij mizhlodovikovij period zgidno z doslidzhennyami Bergera ta Lutra pislya chogo Zemlya znovu vvijde v nastupnij lodovikovij period teperishnoyi lodovikovoyi eri yaksho ne brati do uvagi vpliv na zemnij klimat antropogennogo globalnogo poteplinnya Niagarskij vodospad cilkovito rozmiye ostanni 32 km do ozera Eri i takim chinom pripinit svoye isnuvannya Chimalo lodovikovih ozer na Kanadskomu shiti budut sterti z nogo v rezultati glyacioizostaziyi ta eroziyi 50 000 Trivalist dnya yakij vikoristovuyetsya dlya astronomichnoyi hronometriyi dosyagne blizko 86 401 sekundi SI vnaslidok togo sho misyachni priplivi j vidplivi spovilnyuyut obertannya Zemli Pri sogodnishnij sistemi vimiryuvannya chasu z yavitsya potreba dodavati do godinnika odnu visokosnu sekundu kozhnoyi dobi 100 000 Vlasnij ruh zirok po nebesnij sferi yakij ye rezultatom yihnogo ruhu kriz galaktiku zrobit bagato vidomih suzir yiv nevpiznavanimi 100 000 Zorya VY Velikogo Psa yaka ye gipergigantom do cogo chasu najimovirnishe peretvoritsya na gipernovu v rezultati vibuhu 100 000 Zemlya postrazhdaye vid viverzhennya supervulkana dostatno velikogo abi vikinuti na poverhnyu do 400 km3 magmi 100 000 Miscevi pivnichnoamerikanski doshovi chervi taki yak inshi movi prirodnim shlyahom poshiryat svij areal prozhivannya na pivnich kriz Verhnij Serednij Zahid Spoluchenih Shtativ do kanadskoyi granici vidnovlyuyuchis pislya zledeninnya Lavrentijskogo lodovikovogo shita vid 38 pn sh do 49 pn sh za umovi sho shvidkist migraciyi stanovitime 10 m rik Prote varto zauvazhiti sho nemiscevi vzhe buli privneseni lyudmi na znachno korotshomu promizhku chasu sprichinivshi spravzhnye potryasinnya u regionalnih ekosistemah 100 000 Yak odin iz 10 antropogennogo dioksidu vuglecyu vse she zalishatimetsya v stabilizovanij atmosferi 250 000 Loyihi najmolodshij vulkan Gavajsko Imperatorskogo hrebta pidnimetsya nad poverhneyu okeanu j stane novim vulkanichnim ostrovom 500 000 Zemlya postrazhdaye vid udaru meteorita diametrom priblizno v 1 km za umovi sho zitknennya ne vdastsya uniknuti 500 000 Vkraj nerivnomirnij relyef nacionalnogo parku Bedlends u Pivdennij Dakoti cilkovito virivnyayetsya pid vplivom eroziyi 950 000 Arizonskij krater velikij meteoritnij krater v Arizoni yakij vvazhayetsya najsvizhishim iz cogo tipu krateriv na Zemli do cogo chasu cilkovito zrivnyayetsya iz reshtoyu teritoriyi pid vplivom eroziyi 1 miljon Zemlya postrazhdaye vid viverzhennya supervulkana dostatno velikogo abi vikinuti na poverhnyu do 3 200 km3 magmi Taku podiyu mozhna porivnyati hiba sho z viverzhennyam supervulkana Toba 75 000 rokiv tomu 1 miljon Za pribliznimi ocinkami najpiznishij chas do yakogo chervonij nadgigant zorya Betelgejze vibuhne u nadnovu Ochikuyut sho cej vibuh mozhna bude pobachiti navit pri dennomu svitli 1 4 miljona Zorya Glize 710 promine na vidstani lishe 1 1 svitlovogo roku vid Soncya pislya chogo pochne viddalyatis U rezultati cogo nablizhennya mozhe vidbutisya gravitacijna perturbaciya sho vishtovhuvatime okremi ob yekti iz hmari Oorta kilcya lodyanih til sho perebuvayut na orbiti na krayu Sonyachnoyi sistemi pislya chogo zbilshitsya jmovirnist kometnih zitknen u vnutrishnij Sonyachnij sistemi 2 miljoni Pribliznij chas neobhidnij dlya togo abi ekosistemi koralovih rifiv fizichno vidbuduvalis ta biologichno vidnovilis pislya teperishnogo zakislennya okeaniv 2 miljoni Velikij Kanjon pid vplivom eroziyi neznachno poglibitsya ale znachno rozshiritsya azh do utvorennya prostoroyi dolini sho otochuvatime riku Kolorado 2 7 miljona Serednij orbitalnij period napivrozpadu suchasnih Kentavriv asteroyidiv nestabilnih cherez gravitacijnu vzayemodiyu dekilkoh Zovnishnih planet Div peredbachennya dlya vidomih Kentavriv 8 miljoniv Suputnik Fobos nablizitsya na vidstan u 7 000 km vid Marsa Cya vidstan stanovit Mezhu Rosha na yakij priplivni sili rozirvut suputnik na shmatki i peretvoryat jogo na kilce ulamkiv sho perebuvatimut na orbiti planeti i postupovo po spirali nablizhatimutsya do poverhni Marsa 10 miljoniv Dolina Shidno Afrikanskogo rifta sho rozshiryuyetsya bude zatoplena vodami Chervonogo morya a ce sprichinit rozdilennya Afrikanskogo kontinentu ta Afrikanskoyi pliti na novoutvoreni Nubijsku ta Somalijsku plitu 10 miljoniv Pribliznij chas koli bioriznomanittya malo b cilkovito vidnovitisya pislya potencijnogo golocenovogo vimirannya yakbi vono dosyaglo masshtabiv p yati poperednih masovih vimiran Navit bez nayavnosti masovogo vimirannya do cogo chasu bilshist teperishnih vidiv tvarin zniknut vnaslidok poryad iz postupovoyu evolyuciyeyu bagatoh klad u novi formi Odnak navit bez masovogo vimirannya vzhe zaraz prisutnya ekologichna kriza yaka potrebuvatime miljoniv rokiv do vidnovlennya 11 miljoniv Kilce ulamkiv navkolo Marsa vpade na jogo poverhnyu 50 miljoniv Rozpochnetsya subdukciya kalifornijskogo uzberezhzhya v Aleutsku zapadinu vnaslidok yiyi ruhu na pivnich vzdovzh rozlomu San Andreas Zitknennya Afriki iz Yevraziyeyu zamkne Seredzemnomorskij basejn ta stvorit girskij hrebet na kshtalt Gimalayiv Vershini Appalachiv zdebilshogo budut zrujnovani eroziyeyu pri shvidkosti vivitryuvannya u 5 7 odinic Bubnova hocha viraznist cih gir porivnyano z reshtoyu relyefu navpaki zroste oskilki miscevi dolini pogliblyuvatimutsya vdvichi shvidshe 50 60 miljoniv Kanadski skelyasti gori pid vplivom eroziyi peretvoryatsya na rivninu za umovi sho shvidkist eroziyi stanovitime 60 odinic Bubnova en u SShA pidlyagatimut eroziyi desho povilnishe 50 400 miljoniv Pribliznij chas neobhidnij dlya togo abi Zemlya zmogla prirodnim chinom popovniti svoyi zapasi goryuchih korisnih kopalin 80 miljoniv Velikij ostriv stane ostannim iz nini isnuyuchih Gavajskih ostroviv sho potone pid hvilyami 100 miljoniv Zemlya najimovirnishe postrazhdaye vid udaru meteorita rozmir yakogo mozhna porivnyati z tim yakij sprichiniv krejdove vimirannya 65 miljoniv rokiv tomu za umovi sho jogo ne vdastsya vidvernuti 100 miljoniv Maksimalnij chas zhittya kilec Saturna u yihnomu potochnomu stani 230 miljoniv Pislya cogo momentu stayut nemozhlivimi peredbachennya orbit planet cherez obmezhennya Chasu Lyapunova 240 miljoniv Pochinayuchi z yiyi teperishnogo polozhennya Sonyachna sistema zavershit odin povnij obert navkolo galaktichnogo centru 250 miljoniv Vsi kontinenti na Zemli mozhut ob yednatis v yedinij superkontinent Tri potencijni varianti roztashuvannya teperishnih kontinentiv u novomu utvorenni otrimali nazvi Amaziya Novopangeya ta Pangeya Ultima 400 500 miljoniv Superkontinent Pangeya Ultima Novopangeya abo Amaziya najimovirnishe rozkoletsya na kilka okremih kontinentiv 500 600 miljoniv Jmovirnij chas koli vidbudetsya gamma splesk abo vibuh masivnoyi giperenergetichnoyi nadnovoyi v mezhah 6 500 svitlovih rokiv vid Zemli dostatno blizko dlya togo abi yiyi promeni vplinuli na ozonovij shar Zemli ta potencijno sprichinili masove vimirannya za umovi sho virnoyu ye gipoteza za yakoyu podibnij vibuh sprichiniv Ordovicko silurijske vimirannya Vtim shob bud yakij negativnij vpliv vid takogo vibuhu stav mozhlivim treba abi roztashuvannya nadnovoyi bulo chitko zoriyentovanim vidnosno Zemli 600 miljoniv Priplivne priskorennya viddalit Misyac vid Zemli na vidstan dostatnyu dlya togo abi povni sonyachni zatemnennya perestali buti mozhlivimi na Zemli 600 miljoniv Zbilshennya svitnosti Soncya pochne rujnuvati visha svitnist sprichinit zbilshennya vivitryuvannya poverhnevih porid yake utrimuye dioksid vuglecyu u grunti u formi karbonativ Pri viparovuvanni vodi iz poverhni Zemli porodi zatverdivatimut tim samim spovilnyuyuchi ta zreshtoyu zupinyayuchi tektoniku plit Pri vidsutnosti vulkaniv yaki b povtorno vikidali vuglec u zemnu atmosferu riven dioksidu vuglecyu u nij postupovo spadatime Do ciyeyi dati riven dioksidu vuglecyu v atmosferi spade do tochki v yakij fotosintez C3 perestaye buti mozhlivim Usi roslini sho vikoristovuyut fotosintez C3 99 vidsotkiv usih suchasnih vidiv zaginut 800 miljoniv Riven dioksidu vuglecyu spade do tochki u yakij fotosintez C4 perestaye buti mozhlivim Vilnij kisen ta ozon zniknut z atmosferi Bagatoklitinni formi zhittya vimrut 1 milyard Do cogo chasu svitnist Soncya zbilshitsya na 10 vidsotkiv sprichinivshi pidvishennya temperaturi na Zemli do serednogo znachennya u 47 C 320 K 116 F Atmosfera peretvoritsya na vologij parnik rezultatom chogo stane bezperervne viparovuvannya okeaniv Rezervuari vodi mozhut buti vse she prisutnimi na polyusah zabezpechuyuchi umovi dlya prozhivannya najprostishih form zhittya 1 3 milyarda Eukariotichne zhittya vimre vnaslidok dioksid vuglecevogo golodu Zalishatsya lishe prokarioti 1 5 1 6 milyarda Pidvishena aktivnist Soncya vidsune nazovni pridatnu dlya zhittya zonu navkolo nogo Pidvishennya rivnya dioksidu vuglecyu v atmosferi Marsa pidnime temperaturu bilya jogo poverhni do rivnya temperaturi na Zemli pid chas lodovikovoyi eri 2 3 milyarda Zovnishnye yadro Zemli zastigne yaksho sub yadro prodovzhit zrostati iz tiyeyu zh shvidkistyu sho j zaraz 1 mm na rik Bez ridkogo zovnishnogo yadra magnitne pole Zemli pripinit isnuvannya a zaryadzheni chastinki yaki viprominyuyutsya Soncem postupovo spustoshat zemnu atmosferu 2 8 milyarda Temperatura na poverhni Zemli navit na polyusah dosyagne serednogo znachennya u 147 C 420 K 296 F U cij tochci zhittya do togo chasu vzhe obmezhene lishe koloniyami odnoklitinnih organizmiv u bezladno rozkidanih izolovanih mikroseredovishah na kshtalt visokogirnih ozer chi pidpoverhnevih pecher zaznaye cilkovitogo vimirannya 3 milyardi Tochka mediani u yakij vidstan Misyacya do Zemli sho postupovo j bezperervno zbilshuyetsya poslabit stabilizacijnij efekt suputnika na riven nahilu osi obertannya Zemli Yak naslidok Zemli stane haotichnim ta ekstremalnim 3 3 milyarda Orbita Merkuriya z jmovirnistyu 1 vidsotok stane nastilki vidovzhenoyu sho vin zitknetsya z Veneroyu a ce sprichinit bezlad vseredini vnutrishnoyi Sonyachnoyi sistemi j potencijno mozhe prizvesti do planetnogo zitknennya z Zemleyu 3 5 milyarda Umovi na poverhni Zemli stanut priblizno takimi yaki nini mozhna sposterigati na Veneri 3 6 milyarda Suputnik Neptuna Triton pidijde do planeti blizhche nizh yiyi Mezha Rosha a ce mozhe prizvesti do jogo rozpadu na planetarne kilce podibne do Kilec Saturna 4 milyardi Medianna tochka v yakij galaktika Andromedi zitknulasya z Chumackim Shlyahom yaki zgodom zillyutsya ta utvoryat galaktiku sho otrimala nazvu Milkomeda Planeti Sonyachnoyi sistemi yak ochikuyetsya ne zaznayut vidnosno suttyevogo vplivu cherez ce zitknennya 5 milyardiv Z vigoryannyam vodoyu Sonce zalishaye golovnu poslidovnist diagrami Gercshprunga Rassela i pochinaye rozvivatisya u chervonogo giganta 7 5 milyarda Zemlya i Mars mozhut pochati sinhronne obertannya z rozshirennyam soncya do stadiyi subgiganta 7 59 milyarda Isnuye duzhe visoka jmovirnist sho Zemlya ta Misyac budut znisheni cherez padinnya u Sonce nezadovgo do togo yak Sonce dosyagne piku svoyeyi stadiyi chervonogo giganta pri maksimalnomu radiusi u 256 suchasnih jogo radiusiv Pered ostatochnim zitknennyam Misyac jmovirno peretne mezhu Rosha pislya chogo rozkoletsya na dribni ulamki sho utvoryat kilce navkolo Zemli bilshist cih ulamkiv zreshtoyu vpade na zemnu poverhnyu Protyagom cogo periodu mozhlivo sho misyac Saturna Titan mozhe dosyagti temperaturi poverhni neobhidnoyi dlya zarodzhennya ta pidtrimki zhittya 7 9 milyarda Sonce syagaye svoyeyi vershini chervonogo giganta za diagramoyu Gercshprunga Rassela dosyagayuchi pri comu svogo maksimalnogo radiusu v 256 raziv bilshe nizh ninishnye znachennya V hodi cih procesiv Merkurij Venera i duzhe jmovirno sho Zemlya rujnuyutsya 8 milyardiv Sonce peretvoryuyetsya na vuglekislogo bilogo karlika z priblizno 54 05 svoyeyi ninishnoyi masi U ci chasi yaksho Zemlya zberezhetsya temperaturi na poverhni planeti a takozh inshih planet sho zalishatsya v Sonyachnij sistemi pochnut shvidko znizhuvatisya tomu sho Sonce bilogo karlika bude viprominyuvati nabagato menshe energiyi nizh sogodni 22 milyardi Kinec Vsesvitu v scenariyi the Velikogo rozrivu scenariyi yakij peredbachenij modellyu temnoyi energiyi z en Observations of galaxy cluster speeds by the Chandra X ray Observatory suggest that this will not occur 50 milyardiv Do cogo chasu Zemlya ta Misyac dosyagnut sinhronnogo obertannya za umovi sho voni ne budut poglinuti Soncem pri chomu yak planeta tak i suputnik budut obernuti odne do odnogo lishe odnim bokom Zgodom priplivna diya Soncya pozbavit sistemu momentu impulsu tim samim sprichinivshi rujnaciyu orbiti Misyacya ta priskorivshi obertannya Zemli 100 milyardiv Rozshirennya Vsesvitu prizvede do togo sho vsi galaktiki za mezhami Lokalnoyi grupi Chumackogo Shlyahu zniknut za kosmichnim svitlovim gorizontom roblyachi yih nedostupnimi dlya sposterezhennya 150 milyardiv Kosmichnij mikrohvilovij fon oholoditsya vid potochnoyi temperaturi 2 7 K do 0 3 K sho zrobit jogo viyavlennya nemozhlivim za dopomogoyu suchasnih tehnologij 450 milyardiv Medianna data koli 47 galaktik miscevoyi grupi ob yednayutsya v odnu veliku galaktiku 800 milyardiv Ochikuvanij chas koli sumarne viprominyuvannya svitla vid ob yednanoyi galaktiki Chumackogo Shlyahu ta Andromedi pochne zmenshuvatisya koli zori peretnut pik svitnosti peretvoryuyuchis na chervonih karlikiv 1012 1 triljon Najranisha data zakinchennya zoreutvorennya v galaktikah oskilki v gazovih hmarah zakinchitsya material Rozshirennya vsesvitu pripuskayuchi postijnu shilnist temnoyi energiyi zrobit nemozhlivim dovesti Velikij Vibuh Prote vse she mozhlivo bude viznachiti rozshirennya Vsesvitu shlyahom vivchennya nadshvidkisnih zir 3 1013 30 triljoniv Do cogo chasu jmovirno vidbudetsya zitknennya Soncya chi zir u miscevih zoryanih okolicyah naslidkom chogo bude porushennya orbit yihnih planet abo vikidannya planet u mizhzoryanij prostir 1014 100 triljoniv Najpiznishij chasu zavershennya normalnogo zoreutvorennya v galaktikah Pochnetsya era Virodzhennya koli za vidsutnosti vilnogo vodnyu novi zori perestanut utvoryuvatisya a stari ginutimut 1 1 1 2 1014 110 120 triljoniv Chas do yakogo vsi zori u Vsesviti vicherpayut svoye palivo Ostannimi budut malomasovi chervoni karliki sho mayut trivalist zhittya priblizno 10 20 triljoniv rokiv Takozh zalishatsya ostanki zir bili karliki nejtronni zori chorni diri ta korichnevi karliki Zitknennya korichnevih karlikiv sprichinyatime poyavu nevelikih chervonih karlikiv U serednomu v galaktici syayatime blizko 100 zir Zitknennya mizh zalishkami zir prizvedut do viniknennya nadnovih 1015 1 kvadriljon Do cogo chasu zitknennya zir porushit orbiti vsih planet vklyuchayuchi Sonyachnu sistemu Do cogo momentu Sonce oholone do p yati gradusiv vishe absolyutnogo nulya 1015 1 kvadriljon Pribliznij chas koli Zemlya mozhe buti vid yednana vid svoyeyi orbiti navkolo Soncya vnaslidok zblizhennya z inshoyu zoreyu za umovi sho vona ne bude ranishe poglinuta Soncem Vid 1019 do 1020 10 100 kvintiljon Rozrahunkovij chas do vikidu z galaktik 90 99 korichnevih karlikiv i zalishkiv zir unaslidok zblizhen mizh astronomichnimi ob yektami Vid 1019 do 1020 10 100 kvintiljoniv Sonce z jmovirnistyu 90 99 bude vikinute z galaktiki chi potrapit u centralnu nadmasivnu chornu diru galaktiki 1020 100 kvintiljoniv Pribliznij chas koli Zemlya vnaslidok rujnuvannya orbiti cherez emisiyu gravitacijnoyi radiaciyi zitknetsya iz chornim karlikom na yakogo peretvoritsya Sonce za umovi sho Zemlya ne bude vikinuta zi svoyeyi orbiti vnaslidok zoryanogo zblizhennya chi poglinuta Soncem na jogo stadiyi chervonogo karlika 1030 Pribliznij chas do yakogo zori sho lishilisya v galaktikah 1 10 vpadut u centralnu nadmasivnu chornu diru svoyih galaktik Do cogo momentu v Usesviti zalishatsya lishe poodinoki ob yekti zalishki zir korichnevi karliki vikinuti planeti chorni diri 2 1036 Najranishij chas rozpadu vsih nukloniv u sposterezhuvanomu Vsesviti 8 2 1033 rokiv 3 1043 Najpiznishij chas rozpadu vsih nukloniv u sposterezhuvanomu Vsesviti pripuskayuchi sho Velikij Vibuh buv inflyacijnim i sho ce toj samij proces yakij zmusiv barioni perevazhati nad antibarionami v rannomu Vsesviti Do cogo chasu yaksho protoni spravdi rozpadutsya pochnetsya Era chornih dir u yakij chorni diri ye yedinimi nebesnimi ob yektami sho zalishilisya 1065 Pripuskayuchi sho protoni ne rozpadayutsya tverdi ob yekti perestanut isnuvati vnaslidok peregrupuvannya atomiv i molekul cherez kvantove tunelyuvannya Vsya rechovina isnuvatime v ridkomu stani 5 8 1068 Pribliznij chas doki chorna dira iz zoryanoyu masoyu v 3 sonyachnih masi rozpadetsya na subatomni chastinki cherez viprominyuvannya Gokinga 1 342 1099 Rozrahunkovij chas do togo yak centralna chorna dira inshi movi stanom na 2015 rik najmasivnisha z vidomih z masoyu 40 milyardiv sonyachnih mas rozsiyetsya cherez viprominyuvannya Gokinga pripuskayuchi nulovij kutovij moment neobertova chorna dira 1 7 10106 Pribliznij chas do rozpadu nadmasivnoyi chornoyi diri z masoyu 20 triljoniv sonyachnih mas cherez viprominyuvannya Gokinga Ce znamenuye kinec Eri chornih dir Po yiyi zakinchennyu yaksho protoni rozpadutsya Vsesvit uvijde v Temnu eru v yakij usi fizichni ob yekti rozpadutsya na subatomni chastinki pryamuyuchi do teplovoyi smerti Vsesvitu 10200 Ochikuvanij krajnij chas rozpadu vsih nukloniv u sposterezhuvanomu Vsesviti yaksho voni ne vidbuvayutsya za dopomogoyu opisanogo vishe procesu za dopomogoyu bud yakogo z bagatoh riznih mehanizmiv dozvolenih u suchasnij fizici elementarnih chastinok vishij poryadok nezberezhennya barioniv virtualni chorni diri inshi movi tosho na chasovomu promizhku vid 1046 do 10200 rokiv 101500 Pripuskayuchi sho protoni ne rozpadayutsya rozrahunkovij chas doki vsya inshi movi abo ob yednayetsya utvoryuyuchi zalizo 56 abo rozpadetsya z elementa z bilshoyu masoyu na zalizo 56 div zalizna zorya 10 10 26 displaystyle 10 10 26 Najranishij chas koli vsi ob yekti sho perevishuyut masu Planka kolapsuyut cherez kvantove tunelyuvannya v chorni diri pripuskayuchi vidsutnist rozpadu protona abo virtualnih chornih dir Do cogo chasu navit nadstabilni zalizni zori zrujnuyutsya podiyami kvantovogo tunelyuvannya Pershi zalizni zirki dostatnoyi masi kolapsuyut u nejtronni zori Zgodom nejtronni zirki ta bud yaki zalizni zori sho zalishilisya kolapsuyut cherez tunelyuvannya v chorni diri Podalshe viparovuvannya kozhnoyi chornoyi diri na subatomni chastinki vidbudetsya do dati v 10100 rokiv 10 10 50 displaystyle 10 10 50 Rozrahunkovij chas poyavi mozku Bolcmana u vakuumi cherez spontanne zmenshennya entropiyi 10 10 56 displaystyle 10 10 56 Pribliznij chas vipadkovih kvantovih fluktuacij dlya sprichinennya novogo Velikogo vibuhu 10 10 76 displaystyle 10 10 76 Najpiznishij chas do kolapsu vsiyeyi materiyi v chorni diri pripuskayuchi vidsutnist rozpadu protona abo virtualnih chornih dir yaki potim viparovuyutsya na subatomni chastinki 10 10 120 displaystyle 10 10 120 Najpiznishij chas do yakogo Vsesvit dosyagaye svogo teplovoyi smerti navit za nayavnosti hibnogo vakuumu Majbutnye lyudstvaRokiv vpered Podiya 10 000 Najimovirnishij pribliznij chas zhittya tehnologichnoyi civilizaciyi vidpovidno do originalnogo formulyuvannya rivnyannya Drejka avtorom yakogo ye Frenk Drejk 10 000 Yaksho tendenciya do globalizaciyi prizvede do panmiksiyi perestane buti chitko rozpodilenoyu za regionami oskilki efektivnij rozmir populyaciyi dorivnyuvatime dijsnomu rozmiru populyaciyi Ce ne sprichinit gomogennosti oskilki ridkisni risi zberezhutsya skazhimo a radshe rivnomirno rozpodilitsya po vsomu sviti 10 000 Do ciyeyi dati lyudstvo mozhe vimerti za odniyeyu z versij superechlivoyi teoremi Sudnogo dnya avtorom yakoyi ye Za ciyeyu versiyeyu polovina lyudej yaki bud koli naselyatimut zemlyu vzhe najimovirnishe bula narodzhena 20 000 Vidpovidno do lingvistichnoyi modeli avtorstva Morrisa Svodesha majbutni movi mayut zberegti lishe 1 100 yihnogo bazovogo slovnikovogo zapasu odne iz sotni sliv zi spisku Svodesha porivnyano z yihnimi potochnimi variantami 100 000 Chas neobhidnij dlya teraformuvannya Marsa napovnennya jogo atmosferoyu bagatoyu na kisen ta pridatnoyu dlya dihannya za dopomogoyu lishe roslin iz sonyachnoyu efektivnistyu yaku mozhna porivnyati z efektivnistyu biosferi prisutnoyi zaraz na Zemli 100 000 1 miljon Najkorotshij termin za yakij lyudstvo zmoglo b kolonizuvati galaktiku rozmirom u 100 000 svitlovih rokiv i spromoglosya b opanuvati vsyu dostupnu energiyu galaktiki za umovi sho shvidkist peresuvannya kosmichnih aparativ na toj chas dosyagne 0 1c abo j bilshe 2 miljoni Hrebetni vidi vidokremleni protyagom nastilki trivalogo chasu zagalom zaznayut alopatrijnogo vidoutvorennya Evolyucijnij biolog peredbachiv sho yaksho b lyudstvo protyagom nastilki trivalogo chasu bulo rozporoshene po genetichno izolovanih kosmichnih koloniyah nasha galaktika mistila b evolyucijnu radiaciyu chislennih vidiv lyudej iz riznomanittyam form ta adaptaciyeyu yaki b nas prigolomshili Ce mav bi buti prirodnij proces izolovanih populyacij ne pov yazanij iz potencijnimi tehnologiyami cilespryamovanogo genetichnogo vdoskonalennya 7 8 miljona Isnuye jmovirnist u 95 sho do ciyeyi dati lyudstvo zaznaye vimirannya zgidno z formulyuvannyam superechlivoyi teoremi Sudnogo dnya avtorstva zgidno z yakoyu mi vzhe jmovirno prozhili polovinu trivalosti lyudskoyi istoriyi 5 50 miljoniv Najkorotshij chas za yakij mozhna bulo b kolonizuvati vsyu galaktiku vikoristovuyuchi lishe tehnologiyu v mezhah suchasnih dosyagnen nauki 100 miljoniv Maksimalnij pribliznij chas zhittya tehnologichnoyi civilizaciyi vidpovidno do originalnogo formulyuvannya rivnyannya Drejka avtorom yakogo ye Frenk Drejk 1 milyard Pribliznij chas za yakij astroinzhenernij proekt zmozhe zminiti zemnu orbitu tim samim kompensuyuchi pidvishennya yaskravosti Soncya ta pov yazane z nim zmishennya zoni pridatnoyi dlya zhittya sho mozhna zdijsniti shlyahom povtoryuvanoyi gravitacijnoyi pidtrimki astoroyidiv Kosmichni aparati ta doslidzhennya kosmosuNa potochnij moment p yat kosmichnih aparativ Voyadzher 1 ta Voyadzher 2 Pioner 10 ta Pioner 11 a takozh New Horizons perebuvayut na trayektoriyah sho vivedut yih za mezhi Sonyachnoyi sistemi u mizhzoryanij prostir Yaksho ne brati do uvagi malojmovirne zitknennya z inshim tilom ci kosmichni aparati mali b isnuvati neskinchennu kilkist chasu Rokiv vpered Podiya 10 000 Pioner 10 prolitaye na vidstani 3 8 svitlovih rokiv vid Zori Barnarda 25 000 Poslannya Aresibo zibrannya danih vidislane u viglyadi radiosignalu 16 listopada 1974 roku dosyagaye svogo punktu priznachennya kulyastogo skupchennya Gerkulesa Ce yedine vidislane do nastilki viddalenogo regionu nashoyi galaktiki Na moment koli povidomlennya distanetsya tudi poziciya skupchennya v galaktici zmistitsya na 24 svitlovih roki ale oskilki diametr skupchennya stanovit 168 svitlovih rokiv povidomlennya vse odno dosyagne svoyeyi cili 32 000 Pioner 10 prolitaye na vidstani 3 svitlovih rokiv vid Ross 248 40 000 Voyadzher 1 prolitaye na vidstani 1 6 svitlovih rokiv vid zirki iz suzir ya Zhirafi 50 000 Kosmichna kapsula chasu KEO yaksho vona bude zapushena povernetsya v zemnu atmosferu 296 000 Voyadzher 2 prolitaye na vidstani 4 3 svitlovih rokiv vid Siriusa najyaskravishoyi zirki na nichnomu nebi 800 000 8 miljoniv Pribliznij chas zhittya dvoh plastinok Pionera pered tim yak informaciya sho zberigayetsya na nih stane nepridatnoyu do vidtvorennya 2 miljoni Pioner 10 prolitaye poblizu yaskravoyi zori Aldebaran 4 miljoni Pioner 11 prolitaye poblizu odniyeyi z zirok suzir ya Orla 8 miljoniv Orbiti shtuchnih suputnikiv LAGEOS zrujnuyutsya vnaslidok chogo voni vpadut u zemnu atmosferu nesuchi z soboyu povidomlennya dlya bud yakih majbutnih nashadkiv lyudstva a takozh kartu kontinentiv yakimi voni mali b buti na toj chas 1 milyard Pribliznij chas zhittya dvoh zolotih diskiv Voyadzhera pered tim yak informaciya sho zberigayetsya na nih stane nepridatnoyu do vidtvorennya Tehnologichni proektiRokiv vpered Podiya 10 000 Peredbachuvana trivalist zhittya dekilkoh potochnih proektiv bezpributkovoyi organizaciyi inshi movi do yakih nalezhat 10 000 richnij godinnik vidomij yak a takozh proekti ta Long bet Priblizna trivalist zhittya analogovogo diska nosij informaciyi na nikelevij plastini zapis na yakij vikonuyetsya za dopomogoyu Cya tehnologiya bula rozroblena v ta piznishe komercializovana Proekt Rozetta vikoristovuye cyu tehnologiyu ta otrimav svoyu nazvu same vid neyi The Rosetta Project is named after and uses this technology 100 000 Priblizna trivalist zhittya Pam yati lyudstva angl Memory of Mankind MOM shovisha tipu self storage v solyanij shahti v Galshtati Avstriya de informaciya zberigayetsya na glinyano keramichnih virobah u formi tablichok 1 miljon Zaplanovana trivalist zhittya proektu Human Document Project sho rozroblyayetsya v v Niderlandah 1 miljon Priblizna trivalist zhittya kristala pam yati Supermena shovisha danih u yakomu dani zberigayutsya v nanostrukturah u skli na yaki informaciya nanositsya femtosekundnim lazerom Cya tehnologiya bula rozroblena v 1 milyard Priblizna trivalist zhittya pristroyu zberigannya informaciyi sho pracyuye na osnovi U cij tehnologiyi peremishuyutsya yak molekulyarni peremikachi kriz vuglecevi nanotrubki Dana tehnologiya bula rozroblena v Universiteti Kaliforniyi u Berkli Produkti diyalnosti lyudejRokiv vpered Podiya 50 000 Pribliznij termin vicherpannya zapasiv v atmosferi parnikovogo gazu iz najtrivalishim chasom zhittya 1 miljon Suchasni sklyani ob yekti u dovkilli rozkladutsya Riznomanitni pam yatniki stvoreni z nadtverdogo granitu vnaslidok eroziyi zrujnuyutsya na odin metr pri pomirnomu klimati ta za shvidkosti eroziyi v 1 odinicyu Bubnova 1 mm 1 000 rokiv abo 1 dyujm 10 000 rokiv Bez nalezhnogo doglyadu piramida Heopsa u Gizi zrujnuyetsya do nevpiznannya Do cogo chasu odin malenkij krok slid Nila Armstronga na Bazi Spokoyu na Misyaci cilkovito zrujnuyetsya na ryadu zi slidami zalishenimi usima dvanadcyatma vidviduvachami Misyacya z misiyi Apollon yak naslidok sukupnogo vplivu kosmichnogo vivitryuvannya Zvichajni erozijni procesi taki yak ti sho sposterigayutsya na Zemli na Misyaci vidsutni cherez majzhe cilkovitij brak atmosferi 7 2 miljona Bez nalezhnogo doglyadu Gora Rashmor zrujnuyetsya do nevpiznannya 100 miljoniv Majbutni arheologi mali b buti spromozhni vidnajti ta identifikuvati miskij plast iz reshtkami velikih priberezhnih mist sho proyavlyatimutsya v osnovnomu yak zalishki pidzemnoyi infrastrukturi cih mist taki yak fundamenti budivel ta rizni tehnichni tuneli Astronomichni podiyiVkraj ridkisni astronomichni podiyi rozpochnutsya priblizno v 11 tomu tisyacholitti n e Rik 10 001 Data Rokiv vpered Podiya 20 serpnya 10 663 roku Odnochasne povne zatemnennya Soncya ta 10 720 rik Planeti Merkurij ta Venera peretnut ekliptiku v odin i toj zhe chas 25 serpnya 11 268 roku Odnochasne povne zatemnennya Soncya ta 28 lyutogo 11 575 roku Odnochasne kilcepodibne zatemnennya Soncya ta prohodzhennya Merkuriya 17 veresnya 13 425 roku Majzhe odnochasne prohodzhennya Veneri ta Merkuriya 13 727 rik Osova precesiya Zemli zrobit Vegu pivnichnoyu polyarissimoyu 13 000 rokiv Do cogo chasu projshovshi polovinu ciklu precesiyi nahil osi obertannya Zemli bude perevernutim vnaslidok chogo lito ta zima stanut yavishami sho vinikayut na protilezhnih storonah zemnoyi orbiti Ce oznachaye sho pori roku v pivnichnij pivkuli yaka zaznaye znachno bilsh virazhenih sezonnih variacij cherez nayavnist tut znachnogo vidsotka sushi stanut she ekstremalnishimi oskilki pivnichna pivkulya opinitsya z sonyachnogo boku koli Zemlya perebuvatime v perigeliyi ta bude spryamovana u napryamku vid Soncya koli Zemlya perebuvatime v afeliyi 5 kvitnya 15 232 roku Odnochasne povne sonyachne zatemnennya ta prohodzhennya Veneri 20 kvitnya 15 790 roku Odnochasne kilcepodibne sonyachne zatemnennya ta prohodzhennya Merkuriya 14 000 17 000 rokiv Zemna osova precesiya zrobit Kanopus pivdennoyu polyarissimoyu odnak vona bude roztashovana lishe za 10 vid pivdennogo nebesnogo polyusa 20 346 rik Tuban bude pivnichnoyu polyarissimoyu 27 800 rik Polyarna zorya znovu stane pivnichnoyu polyarissimoyu 27 000 rokiv Ekscentrisitet zemnoyi orbiti dosyagne svogo minimumu 0 00236 zaraz ekscentrisitet stanovit 0 01671 zhovten 38 172 roku najbilsh ridkisne z usih planetnih prohodzhen 67 173 rik Planeti Merkurij ta Venera peretnut ekliptiku v odin i toj zhe chas 26 lipnya 69 163 roku Odnochasne prohodzhennya Veneri ta Merkuriya 70 000 povertayetsya do vnutrishnoyi Sonyachnoyi sistemi pislya podorozhi po vlasnij orbiti do svogo afeliyu roztashovanogo za 3410 a o vid Soncya 27 ta 28 bereznya 224 508 roku Poslidovno vidbudetsya prohodzhennya Veneri a potim Merkuriya pered diskom Soncya 571 741 rik Odnochasne prohodzhennya Veneri ta Zemli vidime z Marsa 6 miljoniv C 1999 F1 Katalina odna z komet iz najdovshim periodom z usih vidomih povertayetsya do vnutrishnoyi Sonyachnoyi sistemi pislya podorozhi po vlasnij orbiti do svogo afeliyu roztashovanogo na vidstani 66 600 a o 1 05 svitlovih rokiv vid Soncya Kalendarni peredbachennyaRokiv vpered Podiya 10 000 Rozsinhronizaciya grigorianskogo kalendarya z poziciyeyu Soncya na nebi stanovitime priblizno desyat dniv 10867 rokiv 324 dni 10 chervnya 12 892 roku U yevrejskomu kalendari yak naslidok postupovogo vidhilennya vid dijsnogo sonyachnogo roku Pesah pripade na a malo b pripadati blizhche do vesnyanogo rivnodennya 18849 rokiv 163 dni 20 874 rik Misyachnij musulmanskij kalendar ta sonyachnij grigorianskij kalendar matimut odnakovij nomer roku Pislya cogo desho korotshij musulmanskij kalendar povilno perezhene grigorianskogo 25 000 Rozsinhronizaciya iz fazoyu Misyacya stanovitime priblizno 10 dniv 46876 rokiv 222 dni 1 bereznya 48 901 roku Riznicya mizh yulianskim kalendarem 365 25 dniv ta grigorianskim 365 2425 dniv stanovitime odin rik Yaderna energiyaRokiv vpered Podiya 10 000 inshi movi shovishe yadernih vidhodiv sho utvoryuyutsya pri virobnictvi yadernoyi zbroyi planuyut utrimuvati pid zahistom do cogo chasu iz rozroblenoyu sistemoyu permanentnih markeriv yaki cherez kilka mov shist mov OON ta mova Navaho ta za dopomogoyu piktogram poperedzhatimut vidviduvachiv pro nebezpeku zabezpechila teoretichni pidosnovi dlya planiv SShA shodo majbutnoyi yadernoyi semiotiki zgidno z postanovoyu Upravlinnya z ohoroni dovkillya SShA azh do cogo chasu povinno utrimuvati shorichnij limit dozi u 15 miliberiv 20 000 Chornobilska zona vidchuzhennya teritoriya u 2600 km2 v Ukrayini ta Bilorusi sho bula pokinuta naselennyam vnaslidok Chornobilskoyi katastrofi 1986 roku stane bezpechnoyu dlya zhittya lyudej 30 000 Pribliznij chas vicherpannya zapasiv dlya reaktora rozmnozhuvacha sho pracyuye na osnovi podilu ta vikoristovuye vidomi resursi pri potochnomu rivni 60 000 Pribliznij chas vicherpannya zapasiv dlya legkovodnogo reaktora sho pracyuye na osnovi podilu pri potochnomu rivni ta za umovi sho z morskoyi vodi vdastsya vidobuti uran 211 000 Period napivrozpadu najvazhlivishogo sho prisutnij v uranovih yadernih vidhodah 1 miljon zgidno z postanovoyu Upravlinnya z ohoroni dovkillya SShA azh do cogo chasu povinno utrimuvati shorichnij limit dozi u 100 miliberiv 15 7 miljona Period napivrozpadu jodu 129 najvitrivalishogo z sho prisutnij v uranovih yadernih vidhodah 60 miljoniv Pribliznij chas vicherpannya zapasiv termoyadernoyi energiyi yaksho vdastsya vidobuti ves litij z morskoyi vodi pri potochnomu spozhivanni energiyi u sviti 150 milyardiv Pribliznij chas vicherpannya zapasiv termoyadernoyi energiyi yaksho vdastsya vidobuti ves dejterij z morskoyi vodi pri potochnomu spozhivanni energiyi u sviti Grafichni hronologiyiGrafichni i logametrichni chasovi shkali podij mozhna pobachiti tut Grafichna hronologiya Velikogo vibuhu do pershih 100 miljoniv rokiv Grafichna hronologiya Vsesvitu do 8 milyardiv rokiv vid suchasnosti do 101000 rokiv vid suchasnosti Div takozhMajbutnye Prognozuvannya Hronologiya ChasPrimitkiPrimitki Tochnoyu tochkoyu vidliku ye 0 00 1 sichnya 10001 n e This represents the time by which the event will most probably have happened It may occur randomly at any time from the present Units are There is a roughly 1 in 100 000 chance that the Earth might be ejected into interstellar space by a stellar encounter before this point and a 1 in 3 million chance that it will then be captured by another star Were this to happen life assuming it survived the interstellar journey could potentially continue for far longer This has been a tricky question for quite a while see the 2001 paper by Rybicki K R and Denis C However according to the latest calculations this happens with a very high degree of certainty Based upon the weighted least squares best fit on p 16 of Kalirai et al with the initial mass equal to a masa Soncya Around 264 half lives Tyson et al employ the computation with a different value for half life 10 10 26 displaystyle 10 10 26 is 1 followed by 1026 100 septillion zeroes Although listed in years for convenience the numbers beyond this point are so vast that their digits would remain unchanged regardless of which conventional units they were listed in be they or Manually calculated from the fact that the calendars were 10 days apart in 1582 and grew further apart by 3 days every 400 years Dzherela 1998 Predicting the future An introduction to the theory of forecasting State University of New York Press ISBN 0 7914 3553 9 angl Nave C R Arhiv originalu za 13 travnya 2012 Procitovano 3 December 2011 Adams Fred Laughlin Greg 1999 The Five Ages of the Universe New York The Free Press ISBN 978 0 684 85422 9 Adams Fred C Laughlin Gregory April 1997 A dying universe the long term fate and evolution of astrophysical objects Reviews of Modern Physics 69 2 337 372 arXiv astro ph 9701131 Bibcode 1997RvMP 69 337A doi 10 1103 RevModPhys 69 337 Komatsu E Smith K M Dunkley J ta in 2011 Seven Year Wilkinson Microwave Anisotropy Probe WMAP Observations Cosmological Interpretation The Astrophysical Journal Supplement Series 192 2 18 arXiv 1001 4731 Bibcode 2011ApJS 192 19W doi 10 1088 0067 0049 192 2 18 Linde Andrei 2007 Sinks in the Landscape Boltzmann Brains and the Cosmological Constant Problem Journal of Cosmology and Astroparticle Physics subscription required 2007 1 022 arXiv hep th 0611043 Bibcode 2007JCAP 01 022L doi 10 1088 1475 7516 2007 01 022 Procitovano 26 June 2009 Mengel M A Levermann 04 05 2014 Nature Climate Change Arhiv originalu za 10 sichnya 2020 Procitovano 23 sichnya 2015 Schorghofer Norbert 23 veresnya 2008 Temperature response of Mars to Milankovitch cycles PDF Geophysical Research Letters 35 18 Bibcode 2008GeoRL 3518201S doi 10 1029 2008GL034954 Arhiv originalu PDF za 16 travnya 2016 Procitovano 23 sichnya 2015 Beech Martin 2009 Terraforming The Creating of Habitable Worlds Springer s 138 142 Matthews R A J Spring 1994 The Close Approach of Stars in the Solar Neighborhood 35 1 1 Bibcode 1994QJRAS 35 1M Berger A and Loutre MF 2002 Climate an exceptionally long interglacial ahead Science 297 5585 1287 8 doi 10 1126 science 1076120 PMID 12193773 Arhiv originalu za 19 lipnya 2011 Procitovano 29 April 2011 Bastedo Jamie 1994 Shield Country The Life and Times of the Oldest Piece of the Planet Arctic Institute of North America of the University of Calgary s 202 angl Finkleman David Allen Steve Seago John Seaman Rob Seidelmann P Kenneth June 2011 The Future of Time UTC and the Leap Second ArXiv eprint 1106 3141 arXiv 1106 3141 Bibcode 2011arXiv1106 3141F Tapping Ken 2005 Arhiv originalu za 8 lipnya 2011 Procitovano 29 December 2010 Monnier J D Tuthill P Lopez GB ta in 1999 The Last Gasps of VY Canis Majoris Aperture Synthesis and Adaptive Optics Imagery The Astrophysical Journal 512 1 351 arXiv astro ph 9810024 Bibcode 1999ApJ 512 351M doi 10 1086 306761 The Geological Society Arhiv originalu za 23 grudnya 2018 Procitovano 25 May 2012 Schaetzl Randall J Anderson Sharon 2005 Soils Genesis and Geomorphology Cambridge University Press s 105 angl David Archer 2009 The Long Thaw How Humans Are Changing the Next 100 000 Years of Earth s Climate Princeton University Press s 123 ISBN 978 0 691 13654 7 angl Frequently Asked Questions Hawai i Volcanoes National Park 2011 Arhiv originalu za 26 zhovtnya 2012 Procitovano 22 October 2011 Bostrom Nick March 2002 Journal of Evolution and Technology 9 1 Arhiv originalu za 27 kvitnya 2011 Procitovano 10 veresnya 2012 Arhiv originalu za 15 lyutogo 2015 Procitovano 23 sichnya 2015 angl Landstreet John D 2003 Physical Processes in the Solar System An introduction to the physics of asteroids comets moons and planets Keenan amp Darlington s 121 angl Press Releases European Southern Observatory 29 July 2009 Arhiv originalu za 30 kvitnya 2020 Procitovano 6 September 2010 Sessions Larry 29 lipnya 2009 EarthSky Communications Inc Arhiv originalu za 23 travnya 2021 Procitovano 16 listopada 2010 Bobylev Vadim V March 2010 Searching for Stars Closely Encountering with the Solar System 36 3 220 226 arXiv 1003 2160 Bibcode 2010AstL 36 220B doi 10 1134 S1063773710030060 Goldstein Natalie 2009 Global Warming Infobase Publishing s 53 angl Views of the National Parks National Park Service Arhiv originalu za 21 lipnya 2018 Procitovano 23 sichnya 2015 angl Horner J Evans N W Bailey M E 2004 Simulations of the Population of Centaurs I The Bulk Statistics Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 354 3 798 810 arXiv astro ph 0407400 Bibcode 2004MNRAS 354 798H doi 10 1111 j 1365 2966 2004 08240 x Sharma B K 2008 Eprint arXiv 0805 1454 Arhiv originalu za 24 lyutogo 2015 Procitovano 10 veresnya 2012 Haddok Eitan 29 September 2008 Scientific American Arhiv originalu za 24 grudnya 2013 Procitovano 27 December 2010 Weil Anne 09 03 2000 Nature 404 6774 177 180 Bibcode 2000Natur 404 177K doi 10 1038 35004564 PMID 10724168 Arhiv originalu za 16 chervnya 2017 Procitovano 23 sichnya 2015 angl Wilson Edward O 1999 The Diversity of Life W W Norton amp Company s 216 angl Garrison Tom 2009 Essentials of Oceanography vid 5 Brooks Cole s 62 Continents in Collision Pangea Ultima NASA 2000 Arhiv originalu za 14 serpnya 2012 Procitovano 29 December 2010 Encyclopedia of Appalachia University of Tennessee Press 2011 Arhiv originalu za 21 travnya 2014 Procitovano 23 sichnya 2015 angl Hancock Gregory January 2007 PDF Geology 35 1 doi 10 1130 g23147a 1 Arhiv originalu PDF za 23 grudnya 2018 Procitovano 23 sichnya 2015 angl Yorath C J 1995 Of rocks mountains and Jasper a visitor s guide to the geology of Jasper National Park Dundurn Press s 30 angl Dethier David P Ouimet W Bierman P R Rood D H Balco G 2014 PDF Geology 42 2 167 170 Bibcode 2014Geo 42 167D doi 10 1130 G34922 1 Arhiv originalu PDF za 23 grudnya 2018 Procitovano 23 sichnya 2015 angl Patzek Tad W 2008 Can the Earth Deliver the Biomass for Fuel we Demand U Pimentel David red Biofuels Solar and Wind as Renewable Energy Systems Benefits and Risks Springer angl Perlman David 14 10 2006 San Francisco Chronicle Arhiv originalu za 17 kvitnya 2019 Procitovano 23 sichnya 2015 angl Nelson Stephen A Meteorites Impacts and Mass Extinction Arhiv originalu za 6 serpnya 2017 Procitovano 13 January 2011 Lang Kenneth R 2003 The Cambridge Guide to the Solar System Cambridge University Press s 328 329 Hayes Wayne B 2007 Is the Outer Solar System Chaotic Nature Physics 3 10 689 691 arXiv astro ph 0702179 Bibcode 2007NatPh 3 689H doi 10 1038 nphys728 Leong Stacy 2002 The Physics Factbook Arhiv originalu za 27 travnya 2020 Procitovano 2 April 2007 Scotese Christopher R Paleomap Project Arhiv originalu za 25 lyutogo 2019 Procitovano 13 March 2006 Williams Caroline Nield Ted 20 October 2007 New Scientist Arhiv originalu za 13 kvitnya 2008 Procitovano 2 January 2014 Minard Anne 2009 Gamma Ray Burst Caused Mass Extinction National Geographic News Arhiv originalu za 5 lipnya 2015 Procitovano 27 serpnya 2012 NASA Arhiv originalu za 12 bereznya 2010 Procitovano 7 March 2010 O Malley James Jack T Greaves Jane S Raven John A Cockell Charles S 2012 PDF arxiv org Arhiv originalu PDF za 19 listopada 2018 Procitovano 1 listopada 2012 angl Heath Martin J Doyle Laurance R 2009 Circumstellar Habitable Zones to Ecodynamic Domains A Preliminary Review and Suggested Future Directions arXiv 0912 2482 Franck S Bounama C Von Bloh W November 2005 PDF Biogeosciences Discussions 2 6 1665 1679 Bibcode 2005BGD 2 1665F doi 10 5194 bgd 2 1665 2005 Arhiv originalu PDF za 29 zhovtnya 2019 Procitovano 19 October 2011 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Schroder K P Connon Smith Robert 1 May 2008 Distant future of the Sun and Earth revisited Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 386 1 155 163 arXiv 0801 4031 Bibcode 2008MNRAS 386 155S doi 10 1111 j 1365 2966 2008 13022 x Brownlee Donald E 2010 U Schrijver Carolus J Siscoe George L red Heliophysics Evolving Solar Activity and the Climates of Space and Earth Cambridge University Press ISBN 978 0 521 11294 9 Arhiv originalu za 21 chervnya 2013 Procitovano 13 bereznya 2014 Li King Fai Pahlevan Kaveh Kirschvink Joseph L Yung Luk L 2009 Atmospheric pressure as a natural climate regulator for a terrestrial planet with a biosphere Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America 106 24 Bibcode 2009PNAS 106 9576L doi 10 1073 pnas 0809436106 PMC 2701016 PMID 19487662 Kargel Jeffrey Stuart 2004 Mars A Warmer Wetter Planet Springer s 509 ISBN 978 1 85233 568 7 Procitovano 29 October 2007 Waszek Lauren Irving Jessica Deuss Arwen 20 February 2011 Reconciling the Hemispherical Structure of Earth s Inner Core With its Super Rotation Nature Geoscience 4 4 264 267 Bibcode 2011NatGe 4 264W doi 10 1038 ngeo1083 McDonough W F 2004 Compositional Model for the Earth s Core Treatise on Geochemistry 2 547 568 Bibcode 2003TrGeo 2 547M doi 10 1016 B0 08 043751 6 02015 6 ISBN 978 0 08 043751 4 Luhmann J G Johnson R E Zhang M H G 1992 Evolutionary impact of sputtering of the Martian atmosphere by O pickup ions 19 21 2151 2154 Bibcode 1992GeoRL 19 2151L doi 10 1029 92GL02485 Quirin Shlermeler 03 03 2005 Solar wind hammers the ozone layer nature news doi 10 1038 news050228 12 angl Adams Fred C 2008 Long term astrophysicial processes U Bostrom Nick Cirkovic Milan M red Global Catastrophic Risks Oxford University Press s 33 47 Neron de Surgey O Laskar J 1996 On the Long Term Evolution of the Spin of the Earth Astronomie et Systemes Dynamiques Bureau des Longitudes 318 975 Bibcode 1997A amp A 318 975N Fox News 11 June 2009 Arhiv originalu za 4 listopada 2012 Procitovano 8 September 2011 Hecht Jeff 2 April 1994 New Scientist subscription required 1919 s 14 Arhiv originalu za 21 listopada 2012 Procitovano 29 October 2007 Chyba C F Jankowski D G Nicholson P D 1989 Tidal Evolution in the Neptune Triton System Astronomy and Astrophysics 219 23 Bibcode 1989A amp A 219L 23C Cox J T Loeb Abraham 2007 The Collision Between The Milky Way And Andromeda Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 386 1 461 arXiv 0705 1170 Bibcode 2008MNRAS tmp 333C doi 10 1111 j 1365 2966 2008 13048 x a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Obslugovuvannya CS1 Storinki z bibcode yakij mistit timchasovij identifikator posilannya NASA 31 travnya 2012 NASA Arhiv originalu za 4 chervnya 2014 Procitovano 13 zhovtnya 2012 Dowd Maureen 29 travnya 2012 New York Times Arhiv originalu za 2 sichnya 2013 Procitovano 9 sichnya 2014 NASA s David Morrison explained that the would just be two great big fuzzy balls of stars and mostly empty space passing through each other harmlessly over the course of millions of years Braine J Lisenfeld U Duc P A ta in 2004 Astronomy and Astrophysics 418 2 419 428 arXiv astro ph 0402148 Bibcode 2004A amp A 418 419B doi 10 1051 0004 6361 20035732 Arhiv originalu za 9 grudnya 2008 Procitovano 2 April 2008 Schroder K P Connon Smith Robert 2008 Distant Future of the Sun and Earth Revisited Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 386 1 155 163 arXiv 0801 4031 Bibcode 2008MNRAS 386 155S doi 10 1111 j 1365 2966 2008 13022 x Powell David 22 sichnya 2007 Earth s Moon Destined to Disintegrate Space com Tech Media Network arhiv originalu za 6 veresnya 2008 procitovano 1 chervnya 2010 Lorenz Ralph D Lunine Jonathan I McKay Christopher P 1997 PDF Geophysical Research Letters 24 22 2905 8 Bibcode 1997GeoRL 24 2905L doi 10 1029 97GL52843 PMID 11542268 Arhiv originalu PDF za 24 lipnya 2011 Procitovano 21 March 2008 Rybicki K R Denis C 2001 On the Final Destiny of the Earth and the Solar System Icarus 151 1 130 137 Bibcode 2001Icar 151 130R doi 10 1006 icar 2001 6591 Balick Bruce University of Washington Arhiv originalu za 19 grudnya 2008 Procitovano 23 June 2006 Kalirai Jasonjot S ta in March 2008 The Initial Final Mass Relation Direct Constraints at the Low Mass End The Astrophysical Journal 676 1 594 609 arXiv 0706 3894 Bibcode 2008ApJ 676 594K doi 10 1086 527028 1 May 2003 Arhiv originalu za 24 zhovtnya 2011 Procitovano 22 July 2011 Vikhlinin A Kravtsov A V Burenin R A ta in 2009 Chandra Cluster Cosmology Project III Cosmological Parameter Constraints The Astrophysical Journal Astrophysical Journal 692 2 1060 arXiv 0812 2720 Bibcode 2009ApJ 692 1060V doi 10 1088 0004 637X 692 2 1060 Murray C D and Dermott S F 1999 Solar System Dynamics Cambridge University Press s 184 ISBN 978 0 521 57295 8 angl 1993 From the Big Bang to Planet X Camden East Ontario s 79 81 ISBN 978 0 921820 71 0 angl Canup Robin M Righter Kevin 2000 The University of Arizona space science series T 30 University of Arizona Press s 176 177 ISBN 978 0 8165 2073 2 Arhiv originalu za 11 sichnya 2014 Procitovano 13 bereznya 2014 Loeb Abraham 2011 Cosmology with Hypervelocity Stars Harvard University arXiv 1102 0007v2 Chown Marcus 1996 Afterglow of Creation University Science Books s 210 University of Arizona Students for the Exploration and Development of Space Arhiv originalu za 7 sichnya 2019 Procitovano 2 October 2009 Adams F C Graves G J M Laughlin G December 2004 Garcia Segura G Tenorio Tagle G Franco J Yorke H W red Gravitational Collapse From Massive Stars to Planets First Astrophysics meeting of the Observatorio Astronomico Nacional A meeting to celebrate Peter Bodenheimer for his outstanding contributions to Astrophysics Revista Mexicana de Astronomia y Astrofisica Serie de Conferencias 22 46 49 Bibcode 2004RMxAC 22 46A a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Proignorovano chapter dovidka See Fig 3 Tayler Roger John 1993 Galaxies Structure and Evolution vid 2 Cambridge University Press s 92 ISBN 978 0 521 36710 3 Tipler Frank J 19 May 1988 foreword by Oxford Oxford University Press ISBN 978 0 19 282147 8 LC 87 28148 Arhiv originalu za 28 travnya 2013 Procitovano 31 December 2009 Adams Fred Laughlin Greg 1999 The Five Ages of the Universe New York The Free Press s 85 87 ISBN 978 0 684 85422 9 Dyson Freeman J 1979 Time Without End Physics and Biology in an Open Universe Reviews of Modern Physics subscription required 51 3 447 Bibcode 1979RvMP 51 447D doi 10 1103 RevModPhys 51 447 Procitovano 5 July 2008 Nishino Super K Collaboration ta in 2009 Search for Proton Decay via p e p0 and p m p0 in a Large Water Cherenkov Detector Physical Review Letters 102 14 141801 Bibcode 2009PhRvL 102n1801N doi 10 1103 PhysRevLett 102 141801 Tyson Neil de Grasse Tsun Chu Liu Charles Irion Robert 2000 Joseph Henry Press ISBN 978 0 309 06488 0 Arhiv originalu za 24 grudnya 2013 Procitovano 13 bereznya 2014 Page Don N 1976 Particle Emission Rates from a Black Hole Massless Particles from an Uncharged Nonrotating Hole Physical Review D 13 2 198 206 Bibcode 1976PhRvD 13 198P doi 10 1103 PhysRevD 13 198 See in particular equation 27 Carroll Sean M Chen Jennifer 27 Oct 2004 Spontaneous Inflation and the Origin of the Arrow of Time arXiv hep th 0410270 Bibcode 2004hep th 10270C Smith Cameron Davies Evan T 2012 Emigrating Beyond Earth Human Adaptation and Space Colonization Springer s 258 Klein Jan Takahata Naoyuki 2002 Where Do We Come From The Molecular Evidence for Human Descent Springer s 395 McCrea W H 1983 The anthropic principle and its implications for biological evolution Philosophical Transactions of the Royal Society of London A310 1512 347 363 Bibcode 1983RSPTA 310 347C doi 10 1098 rsta 1983 0096 Greenberg Joseph 1987 Language in the Americas Stanford University Press s 341 342 McKay Christopher P Toon Owen B Kasting James F 8 serpnya 1991 Making Mars habitable Nature 352 6335 489 496 Bibcode 1991Natur 352 489M doi 10 1038 352489a0 2010 mkaku org Arhiv originalu za 10 lyutogo 2014 Procitovano 29 August 2010 D Walker G C Johns 22 veresnya 1998 PDF Philosophical Transactions of the Royal Society B 265 1407 1707 1712 doi 10 1098 rspb 1998 0492 PMC 1689361 PMID 9787467 Arhiv originalu PDF za 8 kvitnya 2016 Procitovano 23 sichnya 2015 1985 The Origins of Evolutionary Novelty And Galactic Colonization U Jones Eric M red Interstellar Migration and the Human Experience University of California Press s 274 Crawford I A July 2000 Scientific American Arhiv originalu za 1 grudnya 2011 Procitovano 20 July 2012 Bignami Giovanni F Sommariva Andrea 2013 A Scenario for Interstellar Exploration and Its Financing Springer s 23 Korycansky D G Laughlin Gregory Adams Fred C 2001 Astronomical engineering a strategy for modifying planetary orbits Astrophysics and Space Science 275 349 doi 10 1023 A 1002790227314 Astrophys Space Sci 275 349 366 2001 Korycansky D G 2004 PDF Revista Mexicana de Astronomia y Astrofisica 22 117 120 Arhiv originalu PDF za 23 veresnya 2015 Procitovano 23 sichnya 2015 Time Magazine 20 June 1983 Arhiv originalu za 17 zhovtnya 2011 Procitovano 5 September 2011 Cornell News It s the 25th Anniversary of Earth s First and only Attempt to Phone E T Cornell University 12 November 1999 originalu za 2 serpnya 2008 Procitovano 29 March 2008 Dave Deamer Science 2 0 Arhiv originalu za 24 veresnya 2015 Procitovano 14 listopada 2014 nasa gov Arhiv originalu za 22 listopada 2013 Procitovano 22 grudnya 2013 nasa gov Arhiv originalu za 24 grudnya 2013 Procitovano 22 grudnya 2013 NASA Arhiv originalu za 2 lyutogo 2004 Procitovano 5 September 2011 keo org Arhiv originalu za 8 sichnya 2021 Procitovano 14 October 2011 Lasher Lawrence NASA Arhiv originalu za 8 kvitnya 2000 Procitovano 8 kvitnya 2000 NASA Arhiv originalu za 29 chervnya 2011 Procitovano 5 September 2011 NASA Arhiv originalu za 21 lipnya 2011 Procitovano 21 July 2012 Jad Abumrad and Robert Krulwich 12 lyutogo 2010 Carl Sagan And Ann Druyan s Ultimate Mix Tape Radio National Public Radio Arhiv originalu za 15 lyutogo 2015 Procitovano 23 sichnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya The Long Now Foundation 2011 Arhiv originalu za 16 chervnya 2021 Procitovano 21 September 2011 Arhiv originalu za 1 serpnya 2015 Procitovano 23 sichnya 2015 Arhiv originalu za 19 travnya 2014 Procitovano 23 sichnya 2015 University of Southhampton 9 lipnya 2013 Arhiv originalu za 5 grudnya 2014 Procitovano 23 sichnya 2015 Zhang J Gecevicius M Beresna M Kazansky P G June 2013 PDF CLEO Science and Innovations Optical Society of America CTh5D 9 Arhiv originalu PDF za 6 veresnya 2014 Procitovano 23 sichnya 2015 Begtrup G E Gannett W Yuzvinsky T D Crespi V H Zettl A 13 travnya 2009 PDF Nano Letters 9 5 1835 1838 Bibcode 2009NanoL 9 1835B doi 10 1021 nl803800c Arhiv originalu PDF za 22 chervnya 2010 Procitovano 23 sichnya 2015 United States National Library of Medicine Arhiv originalu za 27 bereznya 2019 Procitovano 4 veresnya 2014 PDF New Hampshire Department of Environmental Services Arhiv originalu PDF za 9 chervnya 2014 Procitovano 23 sichnya 2015 Lyle Paul 2010 Between Rocks And Hard Places Discovering Ireland s Northern Landscapes Geological Survey of Northern Ireland 10 lipnya 2007 The World Without Us New York Thomas Dunne Books St Martin s Press s 171 172 ISBN 0 312 34729 4 OCLC 122261590 Student Features NASA Arhiv originalu za 3 kvitnya 2021 Procitovano 23 sichnya 2015 Meadows A J 2007 The Future of the Universe Springer s 81 83 10 lipnya 2007 The World Without Us New York Thomas Dunne Books St Martin s Press s 182 ISBN 0 312 34729 4 OCLC 122261590 Zalasiewicz Jan 25 veresnya 2008 The Earth After Us What legacy will humans leave in the rocks Oxford University Press Review in Stanford Archaeolog 13 travnya 2014 u Wayback Machine Meeus J and Vitagliano A 2004 PDF Journal of the British Astronomical Association 114 3 Arhiv originalu PDF za 15 chervnya 2006 Procitovano 7 September 2011 NASA Arhiv originalu za 25 lipnya 2011 Procitovano 10 April 2011 2002 Bad Astronomy Misconceptions and Misuses Revealed from Astrology to the Moon Landing Hoax John Wiley and Sons s 55 56 Falkner David E 2011 The Mythology of the Night Sky Springer s 116 arhiv originalu za 23 lyutogo 2011 procitovano 28 lipnya 2009 Kieron Taylor 1 bereznya 1994 r Sheffield Astronomical Society Arhiv originalu za 23 lipnya 2018 Procitovano 6 serpnya 2013 Falkner David E 2011 The Mythology of the Night Sky Springer s 102 Komzsik Louis 2010 Wheels in the Sky Keep on Turning Trafford Publishing s 140 Laskar J ta in 1993 Orbital Precessional and Insolation Quantities for the Earth From 20 Myr to 10 Myr Astronomy and Astrophysics 270 522 533 Bibcode 1993A amp A 270 522L Laskar ta in Institut de mecanique celeste et de calcul des ephemerides Arhiv originalu za 7 grudnya 2006 Procitovano 20 July 2012 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Aldo Vitagliano 2011 The Solex page Universit degli Studi di Napoli Federico II Arhiv originalu za 29 kvitnya 2009 Procitovano 20 July 2012 James N D 1998 Comet C 1996 B2 Hyakutake The Great Comet of 1996 Journal of the British Astronomical Association 108 157 Bibcode 1998JBAA 108 157J output Arhiv originalu za 9 bereznya 2021 Procitovano 7 bereznya 2011 Borkowski K M 1991 The Tropical Calendar and Solar Year J Royal Astronomical Soc of Canada 85 3 121 130 Bibcode 1991JRASC 85 121B Bromberg Irv Arhiv originalu za 17 sichnya 2018 Procitovano 23 sichnya 2015 Strous Louis 2010 Arhiv originalu za 5 chervnya 2013 Procitovano 14 September 2011 Richards Edward Graham 1998 Mapping time the calendar and its history Oxford University Press s 93 US Naval Observatory Arhiv originalu za 6 zhovtnya 2007 Procitovano 20 July 2012 PDF Arhiv originalu PDF za 28 veresnya 2006 Procitovano 23 sichnya 2015 Environmental Protection Agency 2012 Arhiv originalu za 13 kvitnya 2015 Procitovano 13 travnya 2014 Time Disasters that Shook the World New York City Time Home Entertainment 2012 ISBN 1 60320 247 1 Fetter Steve March 2006 Arhiv originalu za 24 lipnya 2021 Procitovano 23 sichnya 2015 Ongena J G Van Oost PDF Fusion Science and Technology 2004 45 2T 3 14 Arhiv originalu PDF za 14 zhovtnya 2013 Procitovano 23 sichnya 2015

Дата публікації:
Топ