Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

А льфа Цента вра також Толіман Рігіль Рігіль Центаврус лат α Centauri найближча до Сонця зоряна система 4 35 світлових р

Альфа Центавра

Альфа Центавра

А́льфа Цента́вра, також Толіман, Рігіль, Рігіль Центаврус (лат. α Centauri) — найближча до Сонця зоряна система (4,35 світлових років), що складається з трьох зір: альфа Центавра A, альфа Центавра B, альфа Центавра C (Проксима Центавра). З Землі неозброєним оком зорі A і B неможливо розрізнити і вони виглядають як єдина зоря — найяскравіша в сузір'ї Центавра й третя за яскравістю на всьому небі після Сіріуса та Канопуса. Систему альфи Центавра можна спостерігати головним чином в Південній півкулі Землі. Зоря C невидима неозброєним оком і можливо гравітаційно не пов'язана з іншими двома зорями. У системі альфи Центавра розташовані найближчі до Землі екзопланети.

Альфа Центавра
image
Транскрипція в МФА ˈalfa ʦɛnˈtaʊ̯ʀi
Маса 2,18724E+30 кг[1]
Катойконім Alpha Centaurian
У межах природно-географічного об'єкта Місцева міжзоряна хмара
Каталожний код IRAS 14359-6037[2], SAO 252838[2], α Cen, 1ES 1435-60.6[2], 1RXS J143940.4-605020[2], 2EUVE J1439-60.8[2], CCDM J14396-6050AB[2], EUVE J1439-60.8[2], FK5 538[2], GC 19728[2], GCRV 8519[2], IDS 14328-6025 AB[2], LPM 534[2], uvby98 100128620[2], WDS J14396-6050AB[2], WDS J14403-6051AB[2], Ci 20 875[2], [TSA98] J143948.42-605021.66[2], RX J1439.5-6050[2] і PM 14362-6038[2]
Показник кольору 0,23
Сузір'я Центавр
Відстань від Землі 4,36 світловий рік
Ексцентриситет орбіти 0,516
Паралакс 742 ± 0,5 кутова мілісекунда
Власний рух за схиленням 786 ± 0,5 кутова мілісекунда на рік
Власний рух за прямим піднесенням −3608 ± 0,5 кутова мілісекунда на рік
Радіальна швидкість −25,1 км/с
Спектральний клас K1V
Видима зоряна величина −0,1[2]
Світність 5,814732E+26 ват
Абсолютна зоряна величина 4,385
Металічність 0,25
Радіус 1,227 сонячний радіус
image
Епоха J2000.0[2]
Пряме піднесення 3,8375223 радіан
Схилення −1 радіан
Ефективна температура 5781 K
Поверхнева гравітація 18 000 сантиметр на секунду в квадраті
image Альфа Центавра у Вікісховищі

Альфа Центавра має також власні назви «Рігіль Центаврус» (від араб. رجل القنطور‎ [riʤl al-qanatûr] — «нога Центавра»),Бунгула (можливо, від лат. ungula — «копито») або Толіман (можливо, він араб. الظلمان‎ [al-zulman] — «страуси»).

Альфа Центавра A і B — сонцеподібні зорі ( клас G і K відповідно), які разом утворюють подвійну зоряну систему Альфа Центавра AB. Неозброєним оком ці два основні компоненти виглядають як одна зоря з видимою зоряною величиною −0,27. Це найяскравіша зоря в сузір’ї та третя за яскравістю на , яскравіше за неї лише Сіріус і Канопус.

Альфа Центавра A має масу 1,1 мас Сонця і світність 1,5 світностей Сонця, тоді як Альфа Центавра B менша і холодніша, її маса складає 0,9 мас Сонця і менше 0,5 світності Сонця. Пара обертається навколо спільного центру мас з орбітальним періодом 79 років. Їхня орбіти еліптична, а отже, має ексцентриситет, тому відстань між А і В коливається від 35,6 астрономічних одиниць до 11,2 астрономічних одиниць.

Альфа Центавра C, або Проксима Центавра, є маленьким слабким червоним карликом (спектральний клас M). Хоча Проксима Центавра не видно неозброєним оком, це найближча до Сонця зоря на відстані 4,24 св.роки (1,3 пк), трохи ближче, ніж Альфа Центавра AB.

Проксима Центавра має дві підтверджені планети: Проксима b, планета розміром із Землю в, що знаходиться в так званій зоні життя, відкрита в 2016 році, і Проксима d, яка обертається дуже близько до зорі, оголошена в 2022 році Існування Проксими c, міні-Нептуна на відстані 1,5 астрономічних одиниць, відкритого в 2019 році, викликає суперечки. Альфа Центавра B не має відомих планет: планета Bb, нібито відкрита в 2012 році, пізніше була спростована, і жодна інша планета ще не була підтверджена.

Склад системи

image
Розміри компонентів Альфи Центавра в порівнянні з Сонцем

Зорі

Яскраві зорі A і B у системі α Центавра близькі за характеристиками до Сонця та утворюють тісну подвійну систему. Зорі обертаються по еліптичній орбіті навколо спільного центра мас. Найменша відстань між компонентами A та B складає 11.2 а.о., що дорівнює 1,68 млрд км (у 11 разів більше за відстань між Землею й Сонцем, приблизно дорівнює радіусу орбіти Сатурна). Велика піввісь — 35,6 а.о. (5,33 млрд км). Орбітальний період зір A і B становить 79,91 років. Вік обох зір 5-6 млрд років.

Менша зоря α Центавра C перебуває на відстані 13 тис. а.о. від пари A і B (0,21 світлового року чи 1,9 трлн км.)

α Центавра A належить до жовтих карликів (спектральний клас G2), та має діаметр на 22 % більший ніж у Сонця й на 10 % більшу масу.

α Центавра B належить до помаранчево-жовтих карликів (спектральний клас К1V), її маса становить близько 90 % від маси Сонця, а радіус — 86 % від сонячного.

α Центавра C (Проксима Центавра) є найближчою з трьох зір системи (лат. proxima — «найближча»), червоним карликом, та найслабшою серед них за світністю. Її діаметр становить близько 0,12 Мʘ, а спектральний клас M5Ve. Якщо вважати її гравітаційно пов'язаною з двома іншими зорями, то Проксима здійснює оберт навколо них за близько 547 тис. років.

Планети

З 2016 року єдиною підтвердженою планетою системи є Проксима Центавра b, що обертається навколо найменшої зорі. Вона перебуває на відстані від Проксими Центавра 0,05 а.о. (менше, ніж відстань від Меркурія до Сонця), здійснює повний оберт навколо за 11,2 земних дні. Маса планети складає щонайменше 1,3 маси Землі. Хоча планета перебуває в життєпридатній зоні, на Проксимі Центавра, як було встановлено в 2018 році, відбуваються сильні спалахи, що роблять життя на планеті (принаймні за земними мірками) неможливим.

У 2019 році з'явилися свідчення, що біля Проксими може обертатися й друга планета. Її орбіта перебуває на відстані 1,48 а.о. від зорі, період обертання складає 5,2 земних роки. Маса планети — 5,8 ± 1,9 мас Землі.

Навколозоряний диск

Дослідження, здійснені в 2007 та 2012 роках виявили тимчасове зростання випромінювання зір A і B в інфрачервоному діапазоні, що можуть свідчити про наявність навколозоряних дисків біля зір A і B, які періодично перекривають їх. Сукупна маса цих дисків оцінюється в 10−7 — 10−6 мас Місяця, що в 10-100 разів перевищує масу Сонячної системи.

Спостереження

image
Розташування Альфи Центавра на небесній сфері

Неозброєним оком Альфа Центавра AB виглядає як одна зоря, найяскравіша в південному сузір’ї Центавра. Їх видиме кутове віддалення коливається приблизно протягом 80 років від 2 до 22 кутових секунд (неозброєне око має роздільну здатність 60 кутових секунд), але при максимальному кутовому віддаленні обидві зорі легко розпізнаються в бінокль або невеликий телескоп. При видимій зоряній величині -0,27 (комбінована зоряна величина для A та B), Альфа Центавра є третьою по видимій яскравості зорею на нічному небі (яскравіші тільки Сіріус і Канопус).

Південніше приблизно 29° південної широти Альфа Центавра є і ніколи не заходить за горизонт. Північніше приблизно 29° північної широти Альфа Центавра ніколи не піднімається над горизонтом.

Проксіма Центавра віддалена на 2,2° від Альфа Центаври, тобто приблизно на 4 кутових діаметрів Місяця. Проксима Центавра має видиму зоряну величину 11,1, тому побачити її можна тільки в телескоп.

Історія спостережень

Альфа Центавра внесена в Альмагест 2-го століття, зоряний каталог Птолемея, який визначив її екліптичні координати. За часів Птолемея Альфу Центавра було видно з Александрії, Єгипет, на 31° північної широти але, через прецесію її схилення зменшилося, і зорю більше не видно на цій широті. Англійський дослідник привернув увагу європейських спостерігачів до Альфи Центавра у своїй праці 1592 року Tractatus de Globis разом із Канопусом і Ахернаром.

Подвійну природу Альфа Центавра AB було визнано в грудні 1689 року Жаном Рішо під час спостереження за пролітаючою кометою, зі своєї станції в Пудучеррі. Альфа Центавра була лише другою відкритою подвійною зорею, якій передував Акрукс.

Великий власний рух Альфи Центавра AB виявив , який спостерігав із острова Святої Єлени, який повідомив про це Томаса Хендерсона з Королівської обсерваторії на мисі Доброї Надії. Альфа Центавра згодом був визначений Хендерсоном з багатьох точних позиційних спостережень системи АВ між квітнем 1832 і травнем 1833 років. Однак він приховав свої результати, оскільки підозрював, що вони занадто великі, щоб бути правдою, але зрештою опублікував їх у 1839 році після того, як Фрідріх Вільгельм Бессель оприлюднив точно визначений паралакс для 61 Лебедя в 1838 році

Пізніше Джон Гершель зробив перші мікрометричні спостереження в 1834 році З початку 20-го століття вимірювання виконувалося за допомогою фотопластинок.

До 1926 року розрахував приблизні елементи орбіти, близькі до прийнятих зараз для цієї системи. Усі майбутні положення тепер достатньо точні, щоб візуальні спостерігачі могли визначити відносне розташування зір за ефемеридами подвійних зір. Інші, як Д. Пурбе (2002), регулярно вдосконалювали точність нових опублікованих елементів орбіти.

Роберт Т. А. Іннес відкрив Проксиму Центавра в 1915 році, використовуючи фотопластинки, зроблені в різний час під час дослідження власного руху. Вони показали великий власний рух і паралакс, подібні за розміром і напрямком до Альфа Центавра AB, що свідчить про те, що Проксима Центавра є частиною системи Альфа Центавра і трохи ближче до Землі, ніж Альфа Центавра AB. Таким чином, Іннес дійшов висновку, що Проксима Центавра була найближчою до Землі зорею з усіх знайдених.

Кінематика

Усі компоненти Альфа Центавра демонструють значний власний рух на фоні неба. Протягом століть це спричиняє повільну зміну їхнього положення. Власний рух не був відомий стародавнім астрономам. Більшість припускали, що зорі постійно закріплені на небесній сфері, як зазначено в працях філософа Арістотеля. У 1718 році Едмонд Галлей виявив, що деякі зорі значно змінили своє давнє астрометричне положення.

У 1830-х роках Томас Хендерсон виявив справжню відстань до Альфи Центавра, проаналізувавши свої численні спостереження астрометричного фрескового кола. Потім він зрозумів, що ця система, ймовірно, також має високий власний рух. У цьому випадку видимий рух зір було знайдено за допомогою астрометричних спостережень Ніколя Луї де Лакайля 1751–1752 років за спостережуваними відмінностями між двома виміряними положеннями в різні епохи.

Розрахований власний рух центру мас Альфа Центавра AB становить близько 3620 мілісекунд на рік на захід і 694 мілісекунд на рік на північ, що дає загальний рух 3686 мілісекунд на рік у напрямку 11° на північний захід.. Центр мас рухається приблизно на 6,1' кожне століття, або 1,02° кожне тисячоліття. Швидкість в західному напрямку 23 км/с і в північному напрямку 4,4 км/с. За допомогою спектроскопії було визначено, що середня радіальна швидкість становить приблизно 22,4 км/с у бік Сонячної системи. Це дає швидкість відносно Сонця 32,4 км/с, дуже близько до піку в розподілі швидкостей найближчих зір.

Оскільки Альфа Центавра AB знаходиться майже точно в площині Чумацького Шляху, якщо дивитися з Землі, за нею з’являється багато зір. На початку травня 2028 року Альфа Центавра А пройде між Землею та далекою червоною зорею, тоді з імовірністю 45 % буде спостерігатися кільце Ейнштейна. Інші сполучення також відбудуться в найближчі десятиліття, що дозволить точно вимірювати власні рухи та, можливо, дасть інформацію про планети.

Прогнозовані майбутні зміни

Виходячи з загального власного руху системи та радіальних швидкостей, Альфа Центавра продовжуватиме значно змінювати своє положення на небі та поступово світлішатиме. Наприклад, приблизно в 6200 році нашої ери власний рух α Центавра спричинить надзвичайно рідкісне з’єднання зір з Бета Центавра, утворюючи блискучу оптичну подвійну зорю на південному небі. Потім він пройде трохи на північ від Південного Хреста або Крукса, а потім переміститься в напрямку нинішнього небесного екватора та подалі від галактичної площини. Приблизно до 26 700 року нашої ери в сучасному сузір’ї Гідри Альфа Центавра досягне перигелію 0,90 пк, або 2,9 св. р., хоча пізніші розрахунки припускають, що це станеться в 27 000 році нашої ери. При найближчому зближенні Альфа Центавра досягне максимальної видимої зоряної величини −0,86, що можна порівняти з сучасною зоряною величиною Канопуса, але вона все одно не перевершить зоряну величину Сіріуса, який поступово світлішає протягом наступних 60 000 років і продовжуватиме бути найяскравішою зорею, яку можна побачити із Землі (окрім Сонця) протягом наступних 210 000 років.

Зоряна система

Альфа Центавра — це потрійна зоряна система, у якій дві головні зорі, Альфа Центавра A та Альфа Центавра B, разом складають подвійний компонент. Позначення AB позначає центр мас головної подвійної системи відносно зорі-компаньйона в кратній зірковій системі.AB-C відноситься до компонента Проксими Центавра по відношенню до центральної подвійної системи, будучи відстанню між центром мас і зовнішнім компаньйоном. Оскільки відстань між Проксимою (C) і Альфою Центавра A чи B однакова, подвійну систему AB іноді розглядають як єдиний гравітаційний об’єкт.

Орбітальні характеристики

Компоненти А і В Альфа Центавра мають орбітальний період 79,762 років. Їхня орбіта помірно ексцентрична, оскільки має ексцентриситет майже 0,52. Відстань в перицентрі становить 11,2 а.о., а відстань в апоцентрі становить 35,6 а.о.. Останній раз компоненти перебували в перицентрі у серпні 1955 року, а наступного разу це відбудеться у травні 2035 року; останнє проходження апоцентру було у травні 1995 року, а наступний раз відбудеться у 2075 році.

Найближче оточення системи

Наступні зоряні системи знаходяться на відстані у межах 10 світлових років від системи Альфи Центавра:

Зоря Спектральна класифікація Відстань, св. років
Луман 16 AB L7,5 / T0,5 3,68
Сонце G2 V 4,37
Зоря Барнарда M4,0 V 6,5
Росс 154 M3,5 Ve 8,1
Вольф 359 M5,8 Ve 8,3
Сіріус AB A1 V / DA2 VII 9,5
Епсилон Ерідана K2 Ve 9,7
image
Взаємне розташування Сонця, Альфи Центавра та Проксими Центавра (сіра цятка під «Alpha Centauri AB» — це проєкція положення Проксими Центавра на ту ж відстань від Сонця, що і до Альфи Центавра)

Див. також

Примітки

  1. http://adsabs.harvard.edu/abs/1994A&A...292..115A
  2. SIMBAD Astronomical Database
    d:Track:Q654724
  3. alf Cen - Double or multiple star // SIMBAD Astronomical Database
    d:Track:Q108668945d:Track:Q654724
  4. Mayor, M., Udry, S., Nordström, B. The Geneva-Copenhagen survey of the Solar neighbourhood. Ages, metallicities, and kinematic properties of ∼14 000 F and G dwarfs // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2004. — Vol. 418, Iss. 3. — P. 989–1019. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361:20035959 — arXiv:astro-ph/0405198
    d:Track:Q114404d:Track:Q46260676d:Track:Q15965254d:Track:Q53953306d:Track:Q752075
  5. Torres C. A. O., Quast G. R., Silva L. d. et al. Search for associations containing young stars (SACY). I. Sample and searching method // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2006. — Vol. 460, Iss. 3. — P. 695–708. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361:20065602 — arXiv:astro-ph/0609258
    d:Track:Q114404d:Track:Q46260676d:Track:Q752075d:Track:Q29304417
  6. T. Nordlander, R. Smiljanic, V. Adibekyan et al. TheGaia-ESO Survey: Sodium and aluminium abundances in giants and dwarfs // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2016. — Vol. 589. — P. A115. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201528014 — arXiv:1602.03289
    d:Track:Q56477047d:Track:Q53997727d:Track:Q58264822d:Track:Q114404d:Track:Q46260676d:Track:Q56562488d:Track:Q752075d:Track:Q59110326
  7. Lin D., Barret D. Classification of X-ray sources in the XMM-Newton serendipitous source catalog // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 2012. — Vol. 756, Iss. 1. — P. 27. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.1088/0004-637X/756/1/27 — arXiv:1207.1913
    d:Track:Q59676669d:Track:Q5402996d:Track:Q60023915d:Track:Q2915886d:Track:Q59675152d:Track:Q598789
  8. Толіман // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 480. — .
  9. . adsabs.harvard.edu. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 17 лютого 2020.
  10. Are Proxima and α Centauri Gravitationally Bound?. The Astronomical Journal. № 132 (5). 2006 November). Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 21 червня 2010.
  11. Kunitzsch P., Smart, T., A Dictionary of Modern star Names: A Short Guide to 254 Star Names and Their Derivations, Cambridge, Sky Pub. Corp., 2006, p. 27.
  12. Kervella, Pierre; Thevenin, Frederic (15 березня 2003). A Family Portrait of the Alpha Centauri System. European Southern Observatory Press Release: 5. Bibcode:2003eso..pres...39. eso0307, PR 05/03.
  13. image Ця стаття містить текст з публікації, що зараз в суспільному надбанні: Hartkopf, W.; Mason, D. M. (2008). . U.S. Naval Observatory. Архів оригіналу за 12 квітня 2009. Процитовано 26 травня 2008.
  14. Faria, J. P.; Suárez Mascareño, A. та ін. (4 січня 2022). A candidate short-period sub-Earth orbiting Proxima Centauri (PDF). Astronomy & Astrophysics. European Southern Observatory. 658: 17. arXiv:2202.05188. Bibcode:2022A&A...658A.115F. doi:10.1051/0004-6361/202142337.
  15. Artigau, Étienne; Cadieux, Charles; Cook, Neil J.; Doyon, René; Vandal, Thomas та ін. (23 червня 2022). Line-by-line velocity measurements, an outlier-resistant method for precision velocimetry. The Astronomical Journal (опубліковано опубліковано August 8, 2022). 164:84 (3): 18pp. arXiv:2207.13524. Bibcode:2022AJ....164...84A. doi:10.3847/1538-3881/ac7ce6.
  16. Rajpaul, Vinesh; Aigrain, Suzanne; Roberts, Stephen J. (19 жовтня 2015), Ghost in the time series: no planet for Alpha Cen B, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 456 (1): L6—L10, arXiv:1510.05598, Bibcode:2016MNRAS.456L...6R, doi:10.1093/mnrasl/slv164
  17. . www.astro.gsu.edu. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 17 лютого 2020.
  18. Matthews, Robert; Gilmore, Gerard (1 березня 1993). . Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 261, № 1. с. L5—L7. doi:10.1093/mnras/261.1.L5. ISSN 0035-8711. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 17 лютого 2020.
  19. Kim, Yong-Cheol (1999-10). . JKAS (англ.). Т. 32, № 2. с. 119—126. ISSN 1225-4614. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 17 лютого 2020.
  20. Kervella, P.; Thévenin, F.; Lovis, C. (2017-02). Proxima’s orbit around α Centauri. Astronomy & Astrophysics. Т. 598. с. L7. doi:10.1051/0004-6361/201629930. ISSN 0004-6361. Процитовано 17 лютого 2020.
  21. . web.archive.org. 22 лютого 2012. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 17 лютого 2020.
  22. Torres, C. A. O.; Quast, G. R.; da Silva, L.; de la Reza, R.; Melo, C. H. F.; Sterzik, M. (2006-12). Search for associations containing young stars (SACY): I. Sample and searching method. Astronomy & Astrophysics. Т. 460, № 3. с. 695—708. doi:10.1051/0004-6361:20065602. ISSN 0004-6361. Процитовано 17 лютого 2020.
  23. Thévenin, F.; Provost, J.; Morel, P.; Berthomieu, G.; Bouchy, F.; Carrier, F. (2002-09). Asteroseismology and calibration of α Cen binary system. Astronomy & Astrophysics. Т. 392, № 1. с. L9—L12. doi:10.1051/0004-6361:20021074. ISSN 0004-6361. Процитовано 17 лютого 2020.
  24. Robrade, J.; Schmitt, J. H. M. M.; Favata, F. (2005-10). X-rays from α Centauri – The darkening of the solar twin. Astronomy & Astrophysics. Т. 442, № 1. с. 315—321. doi:10.1051/0004-6361:20053314. ISSN 0004-6361. Процитовано 17 лютого 2020.
  25. . Exoplanet Exploration: Planets Beyond our Solar System. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 17 лютого 2020.
  26. Amos, Jonathan (24 серпня 2016). . BBC News (брит.). Архів оригіналу за 24 серпня 2016. Процитовано 17 лютого 2020.
  27. Clery, D. (26 серпня 2016). The exoplanet next door. Science (англ.). Т. 353, № 6302. с. 857—857. doi:10.1126/science.353.6302.857. ISSN 0036-8075. Процитовано 17 лютого 2020.
  28. Ribas, Ignasi; Bolmont, Emeline; Selsis, Franck; Reiners, Ansgar; Leconte, Jérémy; Raymond, Sean N.; Engle, Scott G.; Guinan, Edward F.; Morin, Julien (2016-12). The habitability of Proxima Centauri b: I. Irradiation, rotation and volatile inventory from formation to the present. Astronomy & Astrophysics. Т. 596. с. A111. doi:10.1051/0004-6361/201629576. ISSN 0004-6361. Процитовано 17 лютого 2020.
  29. MacGregor, Meredith A.; Weinberger, Alycia J.; Wilner, David J.; Kowalski, Adam F.; Cranmer, Steven R. (2018-02). Detection of a Millimeter Flare from Proxima Centauri. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 855, № 1. с. L2. doi:10.3847/2041-8213/aaad6b. ISSN 2041-8205. Процитовано 17 лютого 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  30. Billings, Lee. . Scientific American (англ.). Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 18 лютого 2020.
  31. Wiegert, J.; Liseau, R.; Thébault, P.; Olofsson, G.; Mora, A.; Bryden, G.; Marshall, J. P.; Eiroa, C.; Montesinos, B. (2014-03). How dusty is α Centauri?: Excess or non-excess over the infrared photospheres of main-sequence stars. Astronomy & Astrophysics. Т. 563. с. A102. doi:10.1051/0004-6361/201321887. ISSN 0004-6361. Процитовано 17 лютого 2020.
  32. Moore, Patrick, ред. (2002). Astronomy Encyclopedia. Philip's. ISBN .{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  33. Van Zyl, Johannes Ebenhaezer (1996). Unveiling the Universe: An Introduction to Astronomy. Springer. ISBN .
  34. Hartung, E. J.; Frew, David; Malin, David (1994). Astronomical Objects for Southern Telescopes. Cambridge University Press.
  35. Ptolemaeus, Claudius (1984). Ptolemy's Almagest (PDF). London: Gerald Duckworth & Co. с. 368, note 136. ISBN . Архів (PDF) оригіналу за 9 жовтня 2022. Процитовано 22 грудня 2017.
  36. Kameswara-Rao, N.; Vagiswari, A.; Louis, C. (1984). Father J. Richaud and Early Telescope Observations in India. Bulletin of the Astronomical Society of India. 12: 81. Bibcode:1984BASI...12...81K.
  37. Pannekoek, Anton (1989). A History of Astronomy. Dover. с. 345—346. ISBN .
  38. Herschel, J. F. W. (1847). Results of Astronomical Observations made during the years 1834, 5, 6, 7, 8 at the Cape of Good Hope; being the completion of a telescopic survey of the whole surface of the visible heavens, commenced in 1825. Smith, Elder and Co, London. Bibcode:1847raom.book.....H.
  39. Kamper, K. W.; Wesselink, A. J. (1978). Alpha and Proxima Centauri. Astronomical Journal. 83: 1653. Bibcode:1978AJ.....83.1653K. doi:10.1086/112378.
  40. Robert Grant Aitken (1961). The Binary Stars. Dover. с. 235—237.
  41. image Ця стаття містить текст з публікації, що зараз в суспільному надбанні: . U.S. Naval Observatory. Архів оригіналу за 13 січня 2009. Процитовано 13 серпня 2008.
  42. image Ця стаття містить текст з публікації, що зараз в суспільному надбанні: Hartkopf, W.; Mason, D. M. (2008). . U.S. Naval Observatory. Архів оригіналу за 12 квітня 2009. Процитовано 26 травня 2008.
  43. ESA: Hipparcos Site. High-Proper Motion Stars (2004).
  44. Aristotle. . Архів оригіналу за 23 серпня 2008. Процитовано 6 серпня 2008.
  45. Arthur Berry (6 лютого 2018). A Short History of Astronomy. Creative Media Partners, LLC. с. 357—358. ISBN .
  46. Henderson, H. (1839). On the parallax of α Centauri. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 4 (19): 168—169. Bibcode:1839MNRAS...4..168H. doi:10.1093/mnras/4.19.168.
  47. Astronomical Society of South Africa. Henderson, Thomas [FRS] (2008). Архів оригіналу за 9 вересня 2012.
  48. Anton Pannekoek (1989). A History of Astronomy. Courier Corporation. с. 333. ISBN .
  49. Maclear, M. (1851). Determination of Parallax of α1and α2 Centauri. Astronomische Nachrichten. 32 (16): 243—244. Bibcode:1851MNRAS..11..131M. doi:10.1002/asna.18510321606.
  50. Robert Grant Aitken (1961). The Binary Stars. Dover. с. 235—237.
  51. N. L., de La Caillé (1976). Travels at the Cape, 1751–1753: an annotated translation of Journal historique du voyage fait au Cap de Bonne-Espérance. Cape Town. ISBN .
  52. Kervella, Pierre та ін. (2016). Close stellar conjunctions of α Centauri A and B until 2050 An mK = 7.8 star may enter the Einstein ring of α Cen A. Astronomy & Astrophysics. 594 (107): A107. arXiv:1610.06079. Bibcode:2016A&A...594A.107K. doi:10.1051/0004-6361/201629201.
  53. Заповніть пропущені параметри: назву і/або авторів. arXiv:[1].
  54. Kervella, Pierre та ін. (2016). Close stellar conjunctions of α Centauri A and B until 2050 An mK = 7.8 star may enter the Einstein ring of α Cen A. Astronomy & Astrophysics. 594 (107): A107. arXiv:1610.06079. Bibcode:2016A&A...594A.107K. doi:10.1051/0004-6361/201629201.
  55. Hartung, E. J.; Frew, D.; Malin, D. (1994). Astronomical Objects for Southern Telescopes. Melbourne University Press. с. 194. ISBN .
  56. Matthews, R. A. J. (1994). The Close Approach of Stars in the Solar Neighbourhood. Quarterly Journal of the Royal Astronomical Society. 35: 1—8. Bibcode:1994QJRAS..35....1M.
  57. C. A. l., Bailer-Jones (2015). Close encounters of the stellar kind. Astronomy and Astrophysics. 575: A35—A48. arXiv:1412.3648. Bibcode:2015A&A...575A..35B. doi:10.1051/0004-6361/201425221.
  58. Sky and Telescope, April 1998 (p. 60), based on computations from HIPPARCOS data.
  59. Heintz, W. D. (1978). Double Stars. D. Reidel. с. 19. ISBN .
  60. Worley, C. E.; Douglass, G. G. (1996). . United States Naval Observatory. Архів оригіналу за 22 квітня 2000.
  61. image Ця стаття містить текст з публікації, що зараз в суспільному надбанні: Hartkopf, W.; Mason, D. M. (2008). . U.S. Naval Observatory. Архів оригіналу за 12 квітня 2009. Процитовано 26 травня 2008.

Посилання

  • Alpha Centauri Stars & Planet Explained: Our Nearest Neighbors (Infographic) [ 17 лютого 2020 у Wayback Machine.]


Помилка цитування: Теги <ref> існують для групи під назвою «note», але не знайдено відповідного тегу <references group="note"/>

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

A lfa Centa vra takozh Toliman Rigil Rigil Centavrus lat a Centauri najblizhcha do Soncya zoryana sistema 4 35 svitlovih rokiv sho skladayetsya z troh zir alfa Centavra A alfa Centavra B alfa Centavra C Proksima Centavra Z Zemli neozbroyenim okom zori A i B nemozhlivo rozrizniti i voni viglyadayut yak yedina zorya najyaskravisha v suzir yi Centavra j tretya za yaskravistyu na vsomu nebi pislya Siriusa ta Kanopusa Sistemu alfi Centavra mozhna sposterigati golovnim chinom v Pivdennij pivkuli Zemli Zorya C nevidima neozbroyenim okom i mozhlivo gravitacijno ne pov yazana z inshimi dvoma zoryami U sistemi alfi Centavra roztashovani najblizhchi do Zemli ekzoplaneti Alfa CentavraTranskripciya v MFAˈalfa ʦɛnˈtaʊ ʀiMasa2 18724E 30 kg 1 KatojkonimAlpha CentaurianU mezhah prirodno geografichnogo ob yektaMisceva mizhzoryana hmaraKatalozhnij kodIRAS 14359 6037 2 SAO 252838 2 a Cen 1ES 1435 60 6 2 1RXS J143940 4 605020 2 2EUVE J1439 60 8 2 CCDM J14396 6050AB 2 EUVE J1439 60 8 2 FK5 538 2 GC 19728 2 GCRV 8519 2 IDS 14328 6025 AB 2 LPM 534 2 uvby98 100128620 2 WDS J14396 6050AB 2 WDS J14403 6051AB 2 Ci 20 875 2 TSA98 J143948 42 605021 66 2 RX J1439 5 6050 2 i PM 14362 6038 2 Pokaznik koloru0 23Suzir yaCentavrVidstan vid Zemli4 36 svitlovij rikEkscentrisitet orbiti0 516Paralaks742 0 5 kutova milisekundaVlasnij ruh za shilennyam786 0 5 kutova milisekunda na rikVlasnij ruh za pryamim pidnesennyam 3608 0 5 kutova milisekunda na rikRadialna shvidkist 25 1 km sSpektralnij klasK1VVidima zoryana velichina 0 1 2 Svitnist5 814732E 26 vatAbsolyutna zoryana velichina4 385Metalichnist0 25Radius1 227 sonyachnij radiusEpohaJ2000 0 2 Pryame pidnesennya3 8375223 radianShilennya 1 radianEfektivna temperatura5781 KPoverhneva gravitaciya18 000 santimetr na sekundu v kvadrati Alfa Centavra u Vikishovishi Alfa Centavra maye takozh vlasni nazvi Rigil Centavrus vid arab رجل القنطور riʤl al qanatur noga Centavra Bungula mozhlivo vid lat ungula kopito abo Toliman mozhlivo vin arab الظلمان al zulman strausi Alfa Centavra A i B soncepodibni zori klas G i K vidpovidno yaki razom utvoryuyut podvijnu zoryanu sistemu Alfa Centavra AB Neozbroyenim okom ci dva osnovni komponenti viglyadayut yak odna zorya z vidimoyu zoryanoyu velichinoyu 0 27 Ce najyaskravisha zorya v suzir yi ta tretya za yaskravistyu na yaskravishe za neyi lishe Sirius i Kanopus Alfa Centavra A maye masu 1 1 mas Soncya i svitnist 1 5 svitnostej Soncya todi yak Alfa Centavra B mensha i holodnisha yiyi masa skladaye 0 9 mas Soncya i menshe 0 5 svitnosti Soncya Para obertayetsya navkolo spilnogo centru mas z orbitalnim periodom 79 rokiv Yihnya orbiti eliptichna a otzhe maye ekscentrisitet tomu vidstan mizh A i V kolivayetsya vid 35 6 astronomichnih odinic do 11 2 astronomichnih odinic Alfa Centavra C abo Proksima Centavra ye malenkim slabkim chervonim karlikom spektralnij klas M Hocha Proksima Centavra ne vidno neozbroyenim okom ce najblizhcha do Soncya zorya na vidstani 4 24 sv roki 1 3 pk trohi blizhche nizh Alfa Centavra AB Proksima Centavra maye dvi pidtverdzheni planeti Proksima b planeta rozmirom iz Zemlyu v sho znahoditsya v tak zvanij zoni zhittya vidkrita v 2016 roci i Proksima d yaka obertayetsya duzhe blizko do zori ogoloshena v 2022 roci Isnuvannya Proksimi c mini Neptuna na vidstani 1 5 astronomichnih odinic vidkritogo v 2019 roci viklikaye superechki Alfa Centavra B ne maye vidomih planet planeta Bb nibito vidkrita v 2012 roci piznishe bula sprostovana i zhodna insha planeta she ne bula pidtverdzhena Sklad sistemiRozmiri komponentiv Alfi Centavra v porivnyanni z SoncemZori Yaskravi zori A i B u sistemi a Centavra blizki za harakteristikami do Soncya ta utvoryuyut tisnu podvijnu sistemu Zori obertayutsya po eliptichnij orbiti navkolo spilnogo centra mas Najmensha vidstan mizh komponentami A ta B skladaye 11 2 a o sho dorivnyuye 1 68 mlrd km u 11 raziv bilshe za vidstan mizh Zemleyu j Soncem priblizno dorivnyuye radiusu orbiti Saturna Velika pivvis 35 6 a o 5 33 mlrd km Orbitalnij period zir A i B stanovit 79 91 rokiv Vik oboh zir 5 6 mlrd rokiv Mensha zorya a Centavra C perebuvaye na vidstani 13 tis a o vid pari A i B 0 21 svitlovogo roku chi 1 9 trln km a Centavra A nalezhit do zhovtih karlikiv spektralnij klas G2 ta maye diametr na 22 bilshij nizh u Soncya j na 10 bilshu masu a Centavra B nalezhit do pomaranchevo zhovtih karlikiv spektralnij klas K1V yiyi masa stanovit blizko 90 vid masi Soncya a radius 86 vid sonyachnogo a Centavra C Proksima Centavra ye najblizhchoyu z troh zir sistemi lat proxima najblizhcha chervonim karlikom ta najslabshoyu sered nih za svitnistyu Yiyi diametr stanovit blizko 0 12 Mʘ a spektralnij klas M5Ve Yaksho vvazhati yiyi gravitacijno pov yazanoyu z dvoma inshimi zoryami to Proksima zdijsnyuye obert navkolo nih za blizko 547 tis rokiv Planeti Z 2016 roku yedinoyu pidtverdzhenoyu planetoyu sistemi ye Proksima Centavra b sho obertayetsya navkolo najmenshoyi zori Vona perebuvaye na vidstani vid Proksimi Centavra 0 05 a o menshe nizh vidstan vid Merkuriya do Soncya zdijsnyuye povnij obert navkolo za 11 2 zemnih dni Masa planeti skladaye shonajmenshe 1 3 masi Zemli Hocha planeta perebuvaye v zhittyepridatnij zoni na Proksimi Centavra yak bulo vstanovleno v 2018 roci vidbuvayutsya silni spalahi sho roblyat zhittya na planeti prinajmni za zemnimi mirkami nemozhlivim U 2019 roci z yavilisya svidchennya sho bilya Proksimi mozhe obertatisya j druga planeta Yiyi orbita perebuvaye na vidstani 1 48 a o vid zori period obertannya skladaye 5 2 zemnih roki Masa planeti 5 8 1 9 mas Zemli Navkolozoryanij disk Doslidzhennya zdijsneni v 2007 ta 2012 rokah viyavili timchasove zrostannya viprominyuvannya zir A i B v infrachervonomu diapazoni sho mozhut svidchiti pro nayavnist navkolozoryanih diskiv bilya zir A i B yaki periodichno perekrivayut yih Sukupna masa cih diskiv ocinyuyetsya v 10 7 10 6 mas Misyacya sho v 10 100 raziv perevishuye masu Sonyachnoyi sistemi SposterezhennyaRoztashuvannya Alfi Centavra na nebesnij sferi Neozbroyenim okom Alfa Centavra AB viglyadaye yak odna zorya najyaskravisha v pivdennomu suzir yi Centavra Yih vidime kutove viddalennya kolivayetsya priblizno protyagom 80 rokiv vid 2 do 22 kutovih sekund neozbroyene oko maye rozdilnu zdatnist 60 kutovih sekund ale pri maksimalnomu kutovomu viddalenni obidvi zori legko rozpiznayutsya v binokl abo nevelikij teleskop Pri vidimij zoryanij velichini 0 27 kombinovana zoryana velichina dlya A ta B Alfa Centavra ye tretoyu po vidimij yaskravosti zoreyu na nichnomu nebi yaskravishi tilki Sirius i Kanopus Pivdennishe priblizno 29 pivdennoyi shiroti Alfa Centavra ye i nikoli ne zahodit za gorizont Pivnichnishe priblizno 29 pivnichnoyi shiroti Alfa Centavra nikoli ne pidnimayetsya nad gorizontom Proksima Centavra viddalena na 2 2 vid Alfa Centavri tobto priblizno na 4 kutovih diametriv Misyacya Proksima Centavra maye vidimu zoryanu velichinu 11 1 tomu pobachiti yiyi mozhna tilki v teleskop Istoriya sposterezhen Alfa Centavra vnesena v Almagest 2 go stolittya zoryanij katalog Ptolemeya yakij viznachiv yiyi ekliptichni koordinati Za chasiv Ptolemeya Alfu Centavra bulo vidno z Aleksandriyi Yegipet na 31 pivnichnoyi shiroti ale cherez precesiyu yiyi shilennya zmenshilosya i zoryu bilshe ne vidno na cij shiroti Anglijskij doslidnik privernuv uvagu yevropejskih sposterigachiv do Alfi Centavra u svoyij praci 1592 roku Tractatus de Globis razom iz Kanopusom i Ahernarom Podvijnu prirodu Alfa Centavra AB bulo viznano v grudni 1689 roku Zhanom Risho pid chas sposterezhennya za prolitayuchoyu kometoyu zi svoyeyi stanciyi v Puducherri Alfa Centavra bula lishe drugoyu vidkritoyu podvijnoyu zoreyu yakij pereduvav Akruks Velikij vlasnij ruh Alfi Centavra AB viyaviv yakij sposterigav iz ostrova Svyatoyi Yeleni yakij povidomiv pro ce Tomasa Hendersona z Korolivskoyi observatoriyi na misi Dobroyi Nadiyi Alfa Centavra zgodom buv viznachenij Hendersonom z bagatoh tochnih pozicijnih sposterezhen sistemi AV mizh kvitnem 1832 i travnem 1833 rokiv Odnak vin prihovav svoyi rezultati oskilki pidozryuvav sho voni zanadto veliki shob buti pravdoyu ale zreshtoyu opublikuvav yih u 1839 roci pislya togo yak Fridrih Vilgelm Bessel oprilyudniv tochno viznachenij paralaks dlya 61 Lebedya v 1838 roci Piznishe Dzhon Gershel zrobiv pershi mikrometrichni sposterezhennya v 1834 roci Z pochatku 20 go stolittya vimiryuvannya vikonuvalosya za dopomogoyu fotoplastinok Do 1926 roku rozrahuvav priblizni elementi orbiti blizki do prijnyatih zaraz dlya ciyeyi sistemi Usi majbutni polozhennya teper dostatno tochni shob vizualni sposterigachi mogli viznachiti vidnosne roztashuvannya zir za efemeridami podvijnih zir Inshi yak D Purbe 2002 regulyarno vdoskonalyuvali tochnist novih opublikovanih elementiv orbiti Robert T A Innes vidkriv Proksimu Centavra v 1915 roci vikoristovuyuchi fotoplastinki zrobleni v riznij chas pid chas doslidzhennya vlasnogo ruhu Voni pokazali velikij vlasnij ruh i paralaks podibni za rozmirom i napryamkom do Alfa Centavra AB sho svidchit pro te sho Proksima Centavra ye chastinoyu sistemi Alfa Centavra i trohi blizhche do Zemli nizh Alfa Centavra AB Takim chinom Innes dijshov visnovku sho Proksima Centavra bula najblizhchoyu do Zemli zoreyu z usih znajdenih KinematikaUsi komponenti Alfa Centavra demonstruyut znachnij vlasnij ruh na foni neba Protyagom stolit ce sprichinyaye povilnu zminu yihnogo polozhennya Vlasnij ruh ne buv vidomij starodavnim astronomam Bilshist pripuskali sho zori postijno zakripleni na nebesnij sferi yak zaznacheno v pracyah filosofa Aristotelya U 1718 roci Edmond Gallej viyaviv sho deyaki zori znachno zminili svoye davnye astrometrichne polozhennya U 1830 h rokah Tomas Henderson viyaviv spravzhnyu vidstan do Alfi Centavra proanalizuvavshi svoyi chislenni sposterezhennya astrometrichnogo freskovogo kola Potim vin zrozumiv sho cya sistema jmovirno takozh maye visokij vlasnij ruh U comu vipadku vidimij ruh zir bulo znajdeno za dopomogoyu astrometrichnih sposterezhen Nikolya Luyi de Lakajlya 1751 1752 rokiv za sposterezhuvanimi vidminnostyami mizh dvoma vimiryanimi polozhennyami v rizni epohi Rozrahovanij vlasnij ruh centru mas Alfa Centavra AB stanovit blizko 3620 milisekund na rik na zahid i 694 milisekund na rik na pivnich sho daye zagalnij ruh 3686 milisekund na rik u napryamku 11 na pivnichnij zahid Centr mas ruhayetsya priblizno na 6 1 kozhne stolittya abo 1 02 kozhne tisyacholittya Shvidkist v zahidnomu napryamku 23 km s i v pivnichnomu napryamku 4 4 km s Za dopomogoyu spektroskopiyi bulo viznacheno sho serednya radialna shvidkist stanovit priblizno 22 4 km s u bik Sonyachnoyi sistemi Ce daye shvidkist vidnosno Soncya 32 4 km s duzhe blizko do piku v rozpodili shvidkostej najblizhchih zir Oskilki Alfa Centavra AB znahoditsya majzhe tochno v ploshini Chumackogo Shlyahu yaksho divitisya z Zemli za neyu z yavlyayetsya bagato zir Na pochatku travnya 2028 roku Alfa Centavra A projde mizh Zemleyu ta dalekoyu chervonoyu zoreyu todi z imovirnistyu 45 bude sposterigatisya kilce Ejnshtejna Inshi spoluchennya takozh vidbudutsya v najblizhchi desyatilittya sho dozvolit tochno vimiryuvati vlasni ruhi ta mozhlivo dast informaciyu pro planeti Prognozovani majbutni zmini Vihodyachi z zagalnogo vlasnogo ruhu sistemi ta radialnih shvidkostej Alfa Centavra prodovzhuvatime znachno zminyuvati svoye polozhennya na nebi ta postupovo svitlishatime Napriklad priblizno v 6200 roci nashoyi eri vlasnij ruh a Centavra sprichinit nadzvichajno ridkisne z yednannya zir z Beta Centavra utvoryuyuchi bliskuchu optichnu podvijnu zoryu na pivdennomu nebi Potim vin projde trohi na pivnich vid Pivdennogo Hresta abo Kruksa a potim peremistitsya v napryamku ninishnogo nebesnogo ekvatora ta podali vid galaktichnoyi ploshini Priblizno do 26 700 roku nashoyi eri v suchasnomu suzir yi Gidri Alfa Centavra dosyagne perigeliyu 0 90 pk abo 2 9 sv r hocha piznishi rozrahunki pripuskayut sho ce stanetsya v 27 000 roci nashoyi eri Pri najblizhchomu zblizhenni Alfa Centavra dosyagne maksimalnoyi vidimoyi zoryanoyi velichini 0 86 sho mozhna porivnyati z suchasnoyu zoryanoyu velichinoyu Kanopusa ale vona vse odno ne perevershit zoryanu velichinu Siriusa yakij postupovo svitlishaye protyagom nastupnih 60 000 rokiv i prodovzhuvatime buti najyaskravishoyu zoreyu yaku mozhna pobachiti iz Zemli okrim Soncya protyagom nastupnih 210 000 rokiv Zoryana sistema Alfa Centavra ce potrijna zoryana sistema u yakij dvi golovni zori Alfa Centavra A ta Alfa Centavra B razom skladayut podvijnij komponent Poznachennya AB poznachaye centr mas golovnoyi podvijnoyi sistemi vidnosno zori kompanjona v kratnij zirkovij sistemi AB C vidnositsya do komponenta Proksimi Centavra po vidnoshennyu do centralnoyi podvijnoyi sistemi buduchi vidstannyu mizh centrom mas i zovnishnim kompanjonom Oskilki vidstan mizh Proksimoyu C i Alfoyu Centavra A chi B odnakova podvijnu sistemu AB inodi rozglyadayut yak yedinij gravitacijnij ob yekt Orbitalni harakteristiki Komponenti A i V Alfa Centavra mayut orbitalnij period 79 762 rokiv Yihnya orbita pomirno ekscentrichna oskilki maye ekscentrisitet majzhe 0 52 Vidstan v pericentri stanovit 11 2 a o a vidstan v apocentri stanovit 35 6 a o Ostannij raz komponenti perebuvali v pericentri u serpni 1955 roku a nastupnogo razu ce vidbudetsya u travni 2035 roku ostannye prohodzhennya apocentru bulo u travni 1995 roku a nastupnij raz vidbudetsya u 2075 roci Najblizhche otochennya sistemiNastupni zoryani sistemi znahodyatsya na vidstani u mezhah 10 svitlovih rokiv vid sistemi Alfi Centavra Zorya Spektralna klasifikaciya Vidstan sv rokivLuman 16 AB L7 5 T0 5 3 68Sonce G2 V 4 37Zorya Barnarda M4 0 V 6 5Ross 154 M3 5 Ve 8 1Volf 359 M5 8 Ve 8 3Sirius AB A1 V DA2 VII 9 5Epsilon Eridana K2 Ve 9 7Vzayemne roztashuvannya Soncya Alfi Centavra ta Proksimi Centavra sira cyatka pid Alpha Centauri AB ce proyekciya polozhennya Proksimi Centavra na tu zh vidstan vid Soncya sho i do Alfi Centavra Div takozhDalekij CentavrPrimitkihttp adsabs harvard edu abs 1994A amp A 292 115A SIMBAD Astronomical Database d Track Q654724 alf Cen Double or multiple star SIMBAD Astronomical Database d Track Q108668945d Track Q654724 Mayor M Udry S Nordstrom B The Geneva Copenhagen survey of the Solar neighbourhood Ages metallicities and kinematic properties of 14 000 F and G dwarfs Astron Astrophys T Forveille EDP Sciences 2004 Vol 418 Iss 3 P 989 1019 ISSN 0004 6361 0365 0138 1432 0746 1286 4846 doi 10 1051 0004 6361 20035959 arXiv astro ph 0405198 d Track Q114404d Track Q46260676d Track Q15965254d Track Q53953306d Track Q752075 Torres C A O Quast G R Silva L d et al Search for associations containing young stars SACY I Sample and searching method Astron Astrophys T Forveille EDP Sciences 2006 Vol 460 Iss 3 P 695 708 ISSN 0004 6361 0365 0138 1432 0746 1286 4846 doi 10 1051 0004 6361 20065602 arXiv astro ph 0609258 d Track Q114404d Track Q46260676d Track Q752075d Track Q29304417 T Nordlander R Smiljanic V Adibekyan et al TheGaia ESO Survey Sodium and aluminium abundances in giants and dwarfs Astron Astrophys T Forveille EDP Sciences 2016 Vol 589 P A115 ISSN 0004 6361 0365 0138 1432 0746 1286 4846 doi 10 1051 0004 6361 201528014 arXiv 1602 03289 d Track Q56477047d Track Q53997727d Track Q58264822d Track Q114404d Track Q46260676d Track Q56562488d Track Q752075d Track Q59110326 Lin D Barret D Classification of X ray sources in the XMM Newton serendipitous source catalog Astrophys J E Vishniac IOP Publishing 2012 Vol 756 Iss 1 P 27 ISSN 0004 637X 1538 4357 doi 10 1088 0004 637X 756 1 27 arXiv 1207 1913 d Track Q59676669d Track Q5402996d Track Q60023915d Track Q2915886d Track Q59675152d Track Q598789 Toliman Astronomichnij enciklopedichnij slovnik za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka 2003 S 480 ISBN 966 613 263 X adsabs harvard edu Arhiv originalu za 6 zhovtnya 2019 Procitovano 17 lyutogo 2020 Are Proxima and a Centauri Gravitationally Bound The Astronomical Journal 132 5 2006 November Arhiv originalu za 23 chervnya 2013 Procitovano 21 chervnya 2010 Kunitzsch P Smart T A Dictionary of Modern star Names A Short Guide to 254 Star Names and Their Derivations Cambridge Sky Pub Corp 2006 p 27 Kervella Pierre Thevenin Frederic 15 bereznya 2003 A Family Portrait of the Alpha Centauri System European Southern Observatory Press Release 5 Bibcode 2003eso pres 39 eso0307 PR 05 03 Cya stattya mistit tekst z publikaciyi sho zaraz v suspilnomu nadbanni Hartkopf W Mason D M 2008 U S Naval Observatory Arhiv originalu za 12 kvitnya 2009 Procitovano 26 travnya 2008 Faria J P Suarez Mascareno A ta in 4 sichnya 2022 A candidate short period sub Earth orbiting Proxima Centauri PDF Astronomy amp Astrophysics European Southern Observatory 658 17 arXiv 2202 05188 Bibcode 2022A amp A 658A 115F doi 10 1051 0004 6361 202142337 Artigau Etienne Cadieux Charles Cook Neil J Doyon Rene Vandal Thomas ta in 23 chervnya 2022 Line by line velocity measurements an outlier resistant method for precision velocimetry The Astronomical Journal opublikovano opublikovano August 8 2022 164 84 3 18pp arXiv 2207 13524 Bibcode 2022AJ 164 84A doi 10 3847 1538 3881 ac7ce6 Rajpaul Vinesh Aigrain Suzanne Roberts Stephen J 19 zhovtnya 2015 Ghost in the time series no planet for Alpha Cen B Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 456 1 L6 L10 arXiv 1510 05598 Bibcode 2016MNRAS 456L 6R doi 10 1093 mnrasl slv164 www astro gsu edu Arhiv originalu za 17 lyutogo 2020 Procitovano 17 lyutogo 2020 Matthews Robert Gilmore Gerard 1 bereznya 1993 Monthly Notices of the Royal Astronomical Society angl T 261 1 s L5 L7 doi 10 1093 mnras 261 1 L5 ISSN 0035 8711 Arhiv originalu za 16 lipnya 2020 Procitovano 17 lyutogo 2020 Kim Yong Cheol 1999 10 JKAS angl T 32 2 s 119 126 ISSN 1225 4614 Arhiv originalu za 17 lyutogo 2020 Procitovano 17 lyutogo 2020 Kervella P Thevenin F Lovis C 2017 02 Proxima s orbit around a Centauri Astronomy amp Astrophysics T 598 s L7 doi 10 1051 0004 6361 201629930 ISSN 0004 6361 Procitovano 17 lyutogo 2020 web archive org 22 lyutogo 2012 Arhiv originalu za 3 grudnya 2013 Procitovano 17 lyutogo 2020 Torres C A O Quast G R da Silva L de la Reza R Melo C H F Sterzik M 2006 12 Search for associations containing young stars SACY I Sample and searching method Astronomy amp Astrophysics T 460 3 s 695 708 doi 10 1051 0004 6361 20065602 ISSN 0004 6361 Procitovano 17 lyutogo 2020 Thevenin F Provost J Morel P Berthomieu G Bouchy F Carrier F 2002 09 Asteroseismology and calibration of a Cen binary system Astronomy amp Astrophysics T 392 1 s L9 L12 doi 10 1051 0004 6361 20021074 ISSN 0004 6361 Procitovano 17 lyutogo 2020 Robrade J Schmitt J H M M Favata F 2005 10 X rays from a Centauri The darkening of the solar twin Astronomy amp Astrophysics T 442 1 s 315 321 doi 10 1051 0004 6361 20053314 ISSN 0004 6361 Procitovano 17 lyutogo 2020 Exoplanet Exploration Planets Beyond our Solar System Arhiv originalu za 29 bereznya 2020 Procitovano 17 lyutogo 2020 Amos Jonathan 24 serpnya 2016 BBC News brit Arhiv originalu za 24 serpnya 2016 Procitovano 17 lyutogo 2020 Clery D 26 serpnya 2016 The exoplanet next door Science angl T 353 6302 s 857 857 doi 10 1126 science 353 6302 857 ISSN 0036 8075 Procitovano 17 lyutogo 2020 Ribas Ignasi Bolmont Emeline Selsis Franck Reiners Ansgar Leconte Jeremy Raymond Sean N Engle Scott G Guinan Edward F Morin Julien 2016 12 The habitability of Proxima Centauri b I Irradiation rotation and volatile inventory from formation to the present Astronomy amp Astrophysics T 596 s A111 doi 10 1051 0004 6361 201629576 ISSN 0004 6361 Procitovano 17 lyutogo 2020 MacGregor Meredith A Weinberger Alycia J Wilner David J Kowalski Adam F Cranmer Steven R 2018 02 Detection of a Millimeter Flare from Proxima Centauri The Astrophysical Journal angl T 855 1 s L2 doi 10 3847 2041 8213 aaad6b ISSN 2041 8205 Procitovano 17 lyutogo 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Billings Lee Scientific American angl Arhiv originalu za 20 sichnya 2021 Procitovano 18 lyutogo 2020 Wiegert J Liseau R Thebault P Olofsson G Mora A Bryden G Marshall J P Eiroa C Montesinos B 2014 03 How dusty is a Centauri Excess or non excess over the infrared photospheres of main sequence stars Astronomy amp Astrophysics T 563 s A102 doi 10 1051 0004 6361 201321887 ISSN 0004 6361 Procitovano 17 lyutogo 2020 Moore Patrick red 2002 Astronomy Encyclopedia Philip s ISBN 978 0 540 07863 9 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Van Zyl Johannes Ebenhaezer 1996 Unveiling the Universe An Introduction to Astronomy Springer ISBN 978 3 540 76023 8 Hartung E J Frew David Malin David 1994 Astronomical Objects for Southern Telescopes Cambridge University Press Ptolemaeus Claudius 1984 Ptolemy s Almagest PDF London Gerald Duckworth amp Co s 368 note 136 ISBN 978 0 7156 1588 1 Arhiv PDF originalu za 9 zhovtnya 2022 Procitovano 22 grudnya 2017 Kameswara Rao N Vagiswari A Louis C 1984 Father J Richaud and Early Telescope Observations in India Bulletin of the Astronomical Society of India 12 81 Bibcode 1984BASI 12 81K Pannekoek Anton 1989 A History of Astronomy Dover s 345 346 ISBN 978 0 486 65994 7 Herschel J F W 1847 Results of Astronomical Observations made during the years 1834 5 6 7 8 at the Cape of Good Hope being the completion of a telescopic survey of the whole surface of the visible heavens commenced in 1825 Smith Elder and Co London Bibcode 1847raom book H Kamper K W Wesselink A J 1978 Alpha and Proxima Centauri Astronomical Journal 83 1653 Bibcode 1978AJ 83 1653K doi 10 1086 112378 Robert Grant Aitken 1961 The Binary Stars Dover s 235 237 Cya stattya mistit tekst z publikaciyi sho zaraz v suspilnomu nadbanni U S Naval Observatory Arhiv originalu za 13 sichnya 2009 Procitovano 13 serpnya 2008 Cya stattya mistit tekst z publikaciyi sho zaraz v suspilnomu nadbanni Hartkopf W Mason D M 2008 U S Naval Observatory Arhiv originalu za 12 kvitnya 2009 Procitovano 26 travnya 2008 ESA Hipparcos Site High Proper Motion Stars 2004 Aristotle Arhiv originalu za 23 serpnya 2008 Procitovano 6 serpnya 2008 Arthur Berry 6 lyutogo 2018 A Short History of Astronomy Creative Media Partners LLC s 357 358 ISBN 978 1 376 81951 9 Henderson H 1839 On the parallax of a Centauri Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 4 19 168 169 Bibcode 1839MNRAS 4 168H doi 10 1093 mnras 4 19 168 Astronomical Society of South Africa Henderson Thomas FRS 2008 Arhiv originalu za 9 veresnya 2012 Anton Pannekoek 1989 A History of Astronomy Courier Corporation s 333 ISBN 978 0 486 65994 7 Maclear M 1851 Determination of Parallax of a1and a2 Centauri Astronomische Nachrichten 32 16 243 244 Bibcode 1851MNRAS 11 131M doi 10 1002 asna 18510321606 Robert Grant Aitken 1961 The Binary Stars Dover s 235 237 N L de La Caille 1976 Travels at the Cape 1751 1753 an annotated translation of Journal historique du voyage fait au Cap de Bonne Esperance Cape Town ISBN 978 0 86961 068 8 Kervella Pierre ta in 2016 Close stellar conjunctions of a Centauri A and B until 2050 An mK 7 8 star may enter the Einstein ring of a Cen A Astronomy amp Astrophysics 594 107 A107 arXiv 1610 06079 Bibcode 2016A amp A 594A 107K doi 10 1051 0004 6361 201629201 Zapovnit propusheni parametri nazvu i abo avtoriv arXiv 1 Kervella Pierre ta in 2016 Close stellar conjunctions of a Centauri A and B until 2050 An mK 7 8 star may enter the Einstein ring of a Cen A Astronomy amp Astrophysics 594 107 A107 arXiv 1610 06079 Bibcode 2016A amp A 594A 107K doi 10 1051 0004 6361 201629201 Hartung E J Frew D Malin D 1994 Astronomical Objects for Southern Telescopes Melbourne University Press s 194 ISBN 978 0 522 84553 2 Matthews R A J 1994 The Close Approach of Stars in the Solar Neighbourhood Quarterly Journal of the Royal Astronomical Society 35 1 8 Bibcode 1994QJRAS 35 1M C A l Bailer Jones 2015 Close encounters of the stellar kind Astronomy and Astrophysics 575 A35 A48 arXiv 1412 3648 Bibcode 2015A amp A 575A 35B doi 10 1051 0004 6361 201425221 Sky and Telescope April 1998 p 60 based on computations from HIPPARCOS data Heintz W D 1978 Double Stars D Reidel s 19 ISBN 978 90 277 0885 4 Worley C E Douglass G G 1996 United States Naval Observatory Arhiv originalu za 22 kvitnya 2000 Cya stattya mistit tekst z publikaciyi sho zaraz v suspilnomu nadbanni Hartkopf W Mason D M 2008 U S Naval Observatory Arhiv originalu za 12 kvitnya 2009 Procitovano 26 travnya 2008 PosilannyaAlpha Centauri Stars amp Planet Explained Our Nearest Neighbors Infographic 17 lyutogo 2020 u Wayback Machine Pomilka cituvannya Tegi lt ref gt isnuyut dlya grupi pid nazvoyu note ale ne znajdeno vidpovidnogo tegu lt references group note gt

Дата публікації:
Топ