Архітектурні пам'ятки України

Українська архітектура — сукупність українських сучасних та історичних архітектурних об'єктів. Архітектура України породжувалась протягом довгого часу — від Античності (архітектура грецьких колоній у Північному Причорномор'ї) до сучасності. Протягом всього часу свого розвитку українська архітектура утворювалась під впливом різних архітектурних течій — від романського стилю до постмодернізму — та архітектури тих держав, у складі яких перебували ті чи інші землі України.

Стародавня архітектура

Керч, Царський курган, архаїчне склепіння

Архітектурна традиція на теренах України пройшла довгий історичний шлях розвитку. Найдавніші пам'ятки монументальної, мурованої архітектури на українських землях походять із узбережжя Чорного моря — з колишніх грецьких колоній, які сягають VIII — VII ст. до н. е. До таких більших міст належали Тіра над лиманом Дністра, Ольвія над лиманом Південного Буга, Херсонес коло сучасного Севастополя, Феодосія, Пантікапей (сучасна Керч), Фанагорія напроти Керчі, Тамань, Танаїс коло сучасного Ростова-на-Дону й багато інших. Рештки архітектурного комплексу Більського городища (VII—III ст. до н. е.) вчені пов'язують з прадавнім містом Гелон, описаним Геродотом.

Дослідження збережених незначних решток античних будов та інших мистецьких творів вказують, що спочатку у VIII — VI ст. до н. е. Причорномор'я мало вплив т. зв. іонійського стилю, а з V ст. тут поширюються зразки афінського та з початком нової ери до II ст. римського будівництва. Знайдені фундаменти оборонних мурів міст (Ольвія, Пантікапей, Німфей, Горгіппія), житлових будинків, храму Аполлона в Ольвії й різні уламки колон, капітелей тощо вказують на відмінність їх від чисто грецьких зразків — античних і малоазійських. Особливий інтерес мають гробівці (наприклад, у Керчі) зі склепінням, зложеним з клинуватого каміння. Цей новий на той час конструктивний засіб перекриття не був відомий у самій Греції, а лише в деяких грецьких колоніях, наприклад, в Александрії.

Після навали різних кочівників, ще зруйнували грецькі міста, монументальне будівництво починає наново розвиватися в Причорномор'ї у IV — VII ст. за т. зв. старохристиянської й ранньовізантійської доби. Причому християнські храми постають саме в колишніх грецьких містах, а навіть почасти з матеріалів давніших грецьких, античних будов. Найбільшим осередком старохристиянського будівництва був Херсонес. Яких великих розмірів воно досягало, свідчать збережені рештки фундаментів і частин стін 27 церков і каплиць. Найстарші церкви були центричного типу — у формі рівнораменного т. зв. «грецького хреста», що вказує на східні впливи, далі базиліки VII — IX ст. римського типу, що у свій час були поширені на цілому Сході, округлі будови (т. зв. ротонди) V — VI ст., хрестильні каплички й середній між базилікою та хрещатою будовою тип будов. Усі будови перекривалися, очевидно, дерев'яною стелею, а склепіння мали лише апсиди (вівтарне заокруглення) й менші ротонди. Знайдені рештки і фрагменти різних мозаїк і різних деталей указують, що архітектурне мистецтво стояло тут дуже високо та приходило сюди головно з Греції, Малої Азії та Кавказу. Краще збережена церква Св. Івана Предтечі в Керчі (XIII ст.) близько стоїть до вищезгаданого середнього типу, але з виразнішим поділом на три частини (чи т. зв. нави), з чотирма колонами, що підпирають одну середню баню.

• Рештки міста Пантікапей, столиці Боспорської держави, VI століття до н. е. — V століття н. е.
• Руїни давньогрецького театру, Херсонес Таврійський ( Севастополь ).
• Руїни Монетного двору, Херсонес Таврійський.
• Залишки давньогрецької Тіри.

Домонгольська архітектура України — Русі

• Церква Івана Предтечі, місто Керч
• Собор Бориса й Гліба (Чернігів), 12 століття
• Кирилівська церква, 12 століття, Київ, поземний план
• П'ятницька церква у Чернігові, побудована у XII—XIII ст. у візантійському стилі, реконструйована арх. П. Д. Барановським у 1962 р.
• Софія Київська, 11 ст., інтер'єр.

Середньовічна архітектура

Софійський собор, Київ, 1017/1037. Спочатку побудований у візантійському стилі, у 18 ст. відновлений у стилі українського бароко

Автентична українська архітектура почала формуватися у IX—X ст., коли на теренах України виникла централізована держава — Київська Русь. Спочатку всі споруди — укріплення, палаци, церкви — будувалися з дерева. Основною структурою будівель спрадавна був зруб, зведений з горизонтально покладених колод із шатровим верхом. Традиція спорудження зрубів збереглася аж до початку XX ст. Навіть сьогодні подібні зруби використовуються під жилі приміщення, їх можна побачити, приміром, у Чернігові.

Разом з прийняттям християнства в Київській Русі з'явилися будівлі візантійського стилю, найкращим прикладом якого є Софійський собор у Києві (XI ст.), що зберігся до нашого часу, зазнавши, втім, суттєвої барокової перебудови. Візантійський стиль на Русі почав активно реформуватися у співдії з автентичними уявленнями про будівництво й орнаментування. Внаслідок такого реформування з'явилися витягнуті вгору бані київських церков, специфічна кольорова гама розписів, фресок і мозаїк.

• Церква Св. Миколая, Чесники, XIV—XVI ст.
• Оборонна Покровська церква XV—XVIII ст. Хмельницька обл., Сутківці

Найдавнішою церквою України, що збереглася лише у фундаменті, є Десятинна, побудована Володимиром Великим близько 988—996 рр. Це була тринавна будова з широким опасанням (галереями) навколо, всередині пишно прибрана мармуровим обличкуванням, різьбами, кахлями, фресками й мозаїками. З літописів відомо, що вона завалилася в 1240 році під час облоги Києва Батиєм.

Звичайний тип більших церков X — XIII ст. — це тринавні церкви з трьома напівокруглими чи гранчастими апсидами (заокруглення з боку вівтаря), з двома або трьома парами стовпів. Між першою від вівтаря та другою парами стовпів через цілу церкву проходить поперечна неф. Середня найширша нава — такої самої ширини й висоти, як і поперечна нава (прохід); на перехресті їх угорі виводилася найбільша баня з верхньою точкою цілої церкви. Менші церкви були, можливо, однонавні з апсидою зі сходу. В Західній Україні виводилися також ротонди — округлі будови.

Характерною рисою багатьох церков були т. зв. опасання, тобто галерейки, що оточували будову з трьох боків (крім сходу), які зберігалися після в українському дерев'яному будівництві. Нерідко із західного причілку підносилися дві могутні вежі або одна вежа в північно-західному куті будови. Завершували будову одна, рідше 5 (або 9) бань округлої, еліпсової й гранчастої форми. Загальні маси і зв'язаний із ними зовнішній вигляд будови завжди відповідали внутрішнім просторовим формам, так що навіть форма даху й бань назовні точно відповідала внутрішній. Згідно з цим, чисто конструктивним, законом архітектурного мистецтва будови загалом мали мінімальну кількість декоративних прикрас, а де вони й були, то відповідали логічному змісту окремих конструктивних частин будови.

Хотинська фортеця у м. Хотин, Чернівецька область, початок 1400 рр., збудована на місці поселення Київської Русі XI ст.

Після татаро-монгольської навали будівництво на території України підпорядковується завданням оборони. У XII—XV ст. будуються переважно фортеці з баштами, укріплені монастирі, замки у Кам'янці-Подільському, Львові, Луцьку, Кременці, Білгороді-Дністровському. Їхні стіни високі та неприступні, але на деяких можна побачити декоративний орнамент у вигляді української плахти або вишиванки, викладений з червоної цегли. Найкращим прикладом є Хотинська фортеця у Чернівецькій області зі стінами 30-35 метрів, який чудово зберігся до сьогодні.

Монастирі-фортеці XV століття теж схожі на замки. Головний собор монастиря стояв або посеред двору, або в системі оборонних стін. Храми були обов'язково пристосовані до оборони, адже нерідко траплялося, що вони ставали притулком від ворога не лише для ченців, але й для мирян.

Готика в Україні

Церква святої Параскеви П'ятниці (Львів)

Один з найцікавіших періодів історії архітектури України — кінець XIV — перша І половина XV століття. На західних землях, які менше за інші потерпіли від монголо-татарської навали, тоді зростають міста, розвиваються ремесла й торгівля. В українські міста прибуває багато поселенців, переважно німців, які принесли в мистецтво, а зокрема в архітектуру, нові стильові форми.

Розквіт катедральної готики в Україні припадає на часи правління короля Владислава II Ягайла (1386–1434).

Серед культових споруд переважали католицькі храми. Вирішальну роль у формуванні нового стилю відіграв Латинський кафедральний собор у Львові — пам'ятка архітектури національного значення. Готичну складову підкреслює високий шип даху. Дзвіниця на головному фасаді має барокове завершення і розташована асиметрично, бо другу дзвіницю недобудували. В інтер'єрі високі сніпчасті колони підтримують стрільчаті арки і склепіння з готичними нервюрами. Стіни і склепіння вкриті численними фресками. Будівництво собору розпочалося 1361 (за іншими даними — 1370) на кошти короля Казимира Великого. Серед будівничих цього храму відомі Нічко, Йоахім Гром, Амброзій Рабіш; одним із найтурботливіших опікунів будови в міських актах названо Петра Штехера. Об'ємну композицію храму витворено завдяки двом головним складовим: пресбітеріуму (вівтарній частині) та корпусу нав (власне молитовній залі).

У 1527 р. під час великої львівської пожежі згоріло практично усе готичне місто. Постраждала також і кафедра — особливо західна її сторона та вежа. Відбудовою храму зайнялися вже ренесансні архітектори, що вплинуло на майбутній вигляд споруди.

• Дрогобич. Католицький храм. св. Варфоломія і дзвіниця, Львівська область, середина 15 ст., бічний фасад.
• Дрогобич. Католицький храм св. Варфоломія, готичне склепіння нави

• Львів. Латинський катедральний храм
• Мукачеве. Каплиця Св. Мартина, залишки розібраного готичного собору
• Дрогобич. Католицький храм св. Варфоломія, 15 ст., бічний фасад.
• Куликів (смт), Львівська область. Католицький храм св. Миколая, пізня готика,
• Хуст. Католицький храм св. Єлизавети, 13 ст.
• Підгайці. Католицький храм св. Трійці у Підгайцях, з добудовами 17 ст.
• Скелівка, Львівська область. Католицький храм св. Мартина

На Закарпатті готичні споруди будувались угорською церковною владою. До нашого часу збереглись готичні церкви XIV—XVI ст. — Св. Єлизавети в Хусті, Вознесіння та Св. Франциска у Виноградові, Хрестовоздвиженська у Береговому, cв. Мартина в Мукачеві, Серця Іісуса в Бене, Св. Духа в Четфалві та інші.

Ренесанс

Ренесанс у Львові

Львів, Міський арсенал і вежа Корнякта, фото 2013 року.

Докладніше: Павло Римлянин

У XVI—XVII ст. в Україні розповсюдився стиль Ренесансу. Найяскравіше він відобразився в архітектурі Львова. На одній з центральних площ цього міста майже повністю зберігся , естетичною домінантою його є так звана Чорна кам'яниця — чорна будівля в оточенні світлих. Нашарування епох та поєднання різних архітектурних стилів в архітектурному ансамблі Львова роблять місто справжнім музеєм просто неба. Історична центральна частина Львова зарахована ЮНЕСКО до культурної спадщини людства.

• Городок, Лвівська обл. Францисканський монастир, XV ст.
• Львів. Монастир ордера Бернардинів. Бічний, південний фасад в стилі Відродження.
• Замок Олесько. Погруддя королеви Барбари Радзивілл доби Відродження
• Львів. Монастир ордера Бернардинів, арх. Павло Римлянин Частина західного фасаду, вибудована архітектором.
• Ліплений декор надгробкової каплиці Адама Єроніма Сенявського, арх. Ян Пфістер, бл. 1640 р. Бережани. Архівне фото.
• Поморянський замок. Львівська область
• Поморянський замок. Львівська область, залишки ліпленого декору у інтер'єрі
• Поморянський замок. Львівська область, портал.

Фортеці та замки

Докладніше: Замки України

• Поморянський замок, Львівська область
• Корецький замок. Корець, Рівненська область
• Старокостянтинів. . Мури і споруди з боку річки Случ, 2007
• Парадна брама, колишня Чернелицька фортеця, Івано-Франківська область
• Арх. Вінченцо Скамоцци, Збаразький замок, Тернопільська область
• Аккерманська фортеця, Білгород-Дністровський, Одеська область
• Свірж, Свірзький замок, Львівська область
• Судак. Генуезька фортеця,
• Золочівський замок, Львівська область. Цитадель і Китайський павільйон
• Підгорецький замок, Львівська область
• Жовківський замок, Львівська область, перша черга відновленого комплексу

Бароко

Проєкт В. Растреллі. Палац К. Г. Розумовського для Глухова.

Палац Санґушків (Ізяслав), поземний план, арх. Паоло та Якуб Фонтана

Бучацький монастир, фото 1899 р.

Маріїнський палац у стилі бароко, Київ, арх. В. Растреллі, 1750—55 рр. Державна резиденція Президента України

Палац Потоцьких, Кристинопіль (Червоноград)

Олесько. Католицький храм монастиря капуцинів

Церква Різдва Богородиці, 1793–1806 рр. Бароково-класичний стиль. Прихід Ренесансу мав також велике значення для подальшого розвитку українського зодчества, особливо українського бароко. Барокове мистецтво й архітектура, що були вершиною мистецьких досягнень у західній та східній Європі, отримали високу оцінку в Україні XVII ст. і, поєднавшись тут з місцевим мистецтвом, особливо цегляною кладкою, створили новий неповторний стиль українського бароко. Завдяки активній будівельній діяльності гетьмана Мазепи, стиль бароко в Україні ще називається «Мазепинським стилем». На жаль, більшість шедеврів українського бароко не збереглися — частково через більшовицьку політику руйнації храмів, частково через руйнацію під час Другої світової війни, частково через те, що специфічне відгалуження цього стилю — так зване «козацьке бароко» — було представлене дерев'яними церквами.

У XVIII столітті в українському бароко відбувалися зміни — фасади штукатурили та прикрашали ліпниною, прикладом чого є церква збудована за проєктом українського архітектора Григоровича-Барського.

Бароко — стиль архітектурних ансамблів. Більшість ансамблів українських монастирів складалося в різні часи, часто — ще в давньоруський період, але їх остаточне формування відбулося в епоху бароко, коли всім будівлям надавалося єдине стильове обличчя (монастирі Придніпров'я та Лівобережжя України, Софійський ансамбль, Видубицький монастир у Києві).

У цей же час за проєктом італійського архітектора Растреллі було збудовано Маріїнський палац, що є сьогодні державною резиденцією Президента України.

Останні взірці бароко споруджалися на початку ХІХ ст., переважно у провінції, де ще не встиг поширитися класицизм, у подеяких випадках спостерігається суміш бароко з класицизмом, наприклад деякі будинки у Одесі, зокрема будинок Рено на початку Рішельєвської вулиці мав характерний для бароко високий дах.

• Корецький замок до руйнації
• Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (Угнів)
• Угнів. Бічний фасад костелу Внебовзяття Пресвятої Діви Марії
• Ратуша 18 ст., Бучач, Тернопільська область
• с. Іванів, Вінницька область. Католицький храм Діви Марії,
• Почаївська лавра
• Івано-Франківськ. Вірменська церква, 1762 р.
• Харків. Православний Успенський кафедральний собор
• Київ. Православний храм св. Андрія
• Батурин. Церква-сповідальня Івана Мазепи
• Золочів, Львівська область
• Велика Буда, Чернівецька область. Успенська церква, 1794 р.
• Тернавка, Чернівецька область. Дмитрівська церква, 1811 р.

Українське бароко

Докладніше: Українське бароко

• Седнів (Чернігівська область), Воскресенська церква з дзвіницею
• Арх. Йоанн Баптист Зауер. «Троїцький собор», 1695, Чернігів
• Воскресенська церква, 1690, Седнів.
• Трапезна з церквою Івана Богослова, 1713, Михайлівський Золотоверхий монастир, Київ
• , Києво-Печерська лавра. План.
• , споруджена коштом Богдана Хмельницького впродовж 1651-1656
• Київ. Дахи Золотоверхого Михайлівського собору
• Чернігів. Православний Успенський собор Єлецького монастиря

Дерев'яна архітектура XVII—XVIII ст.

Докладніше: Дерев'яні храми України

• Миколаївська церква в с. Данилово.
• Крехів. Дерев'яна церква, Крехівський монастир
• Дрогобич, церква Св. Юра, 16 століття
• Жовква, Львівська область. Церква Св. Трійці,
• с. Олександрівка, Закарпатська обл. Церква св. Параскеви
• с. Розлуч, (Львівська обл. Турківський район. Портал католицького храму св. Франциска Борджія
• Драбівці. Церква Св. Трійці
• с. Кути. Михайлівська церква, 1697 p.
• с. Ісаїв. Михайлівська церква, 1663 р.
• Комарно, Львівська область. Церква св. архистратига Михайла 1754 р.
• Козацька церква. Київ, Мамаєва слобода.
• Прага, парк Кінського. Церква Св. Михайла, що перенесена з України
• Ковелі. Католицький храм святої Анни
• Здвиженська церква у Карвасарах, м. Кам'янець-Подільський

Барокові католицькі храми

Докладніше: Бароко в Україні

Докладніше: Стиль бароко в архітектурі Львова

• Бучач. Здвиженська церква, фасад
• Комарно. Храм св. Дороти
• Богородчани. Монастир
• Бердичів. Католицький храм
• Белз. Католицький храм св. Миколая
• Івано-Франківськ. Колегіальний храм Пресвятої Діви Марії, 1672–1703 рр.
• Івано-Франківськ. Собор Святого Воскресіння, 1753–1763 рр.
• Збараж. Храм монастиря ордена бернардинів
• Збараж. Храм монастиря ордена Тринітарів
• Городенка, Католицький храм Непорочного Зачаття Діви Марії, арх. Бернард Меретин
• Підгірці. Храм св. Йосипа
• Клевань. Храм Благовіщення
• Белз. Монастир ордена домініканців
• Тернопіль. Храм ордена Домініканців, 1749—1779 рр.

Класицизм

Палац міської садиби М. С. Воронцова в Одесі, 1824—1828 рр.

Покинута садиба Хомутець. Фото 2008 року

Вознесенська церква (Ромни), Сумська обл. унікальна за розплануванням та формою, 1801 р.

Міський театр (арх. Тома де Томон, 1804–1809 рр.)

Наприкінці XVIII і в XIX ст. український народ на теренах Російської імперії зазнає найгірших днів, царська влада поступово, але рішуче й жорстоко, ліквідує автономність України, скасовує військо, гетьманат та цілий автономний адміністративний устрій. Національний і культурний гніт відбивається в значній мірі й на мистецькому житті України.

З кінця XVIII ст. в Російську імперію прийшов класицизм, так званий «міський стиль», завдяки якому стало можливим масове будівництво державних споруд при обмеженому кошторисі та органічність міської забудови.

У 1800 р. виходить наказ російської влади, яким зовсім забороняється будувати церкви будь-якого типу, окрім загальних для імперії, зокрема заборонялися церкви українського типу. Типізація була викликана необхідністю масового будівництва церковних споруд та її уніфікації, з іншого боку більшість проєктів церков тих часів не одноманітними.

На межі XVIII—XIX століть визначальними зразками класицизму були величаві палати гетьмана Кирила Розумовського в Почепі (проєкт Де ля Мото, арх. О. Яновецький), Яготині (проєкт Менеласа), Глухові (арх. Андрій Квасов) й Батурині (проєкт Андрія Квасова, арх. Чарльз Камерон). Величезних розмірів палата в Почепі, збудована у 1796 р., дає широку площу спокійних архітектурних мас, але із сухими й одноманітними лініями деталей. Зате справжнім мистецьким витвором є палата в новій столиці України — Батурині, побудована в 1799 — 1803 рр., де вже помітні впливи стилю Людовіка XVI. Не менш цікава величезна садиба Завадовського в Ляличах (арх. Джакомо Кваренгі, 1794—95), де цілий комплекс будов створює колосальне півколо, а головний корпус має витончені форми т. зв. палладіанства — типу Вілла Ротонда поблизу Віченци в Італії.

З церковних будов у стилі ампір найбільше збереглося на Харківщині й особливо Полтавщині (Хорол, Ромни, Лубни, Пирятин, Прилуки). В заложенні вони переважно хрещатої форми.

Досить поширеним був в цей час також ротонд із колонами або без них, яскравих форм класицизму, як церкви в с. Кукавці (1806) і м. Шатові на Поділлі, Різдва на Подолі в Києві (1809), «Аскольдова могила» в Києві (1810), церква Гощівського монастиря (1842) та ін.

На початку 1800-х років були затверджені типові фасади, що були розроблені у Петербурзі і поширювалися у вигляди альбомів. Це сприяло загальній якості проєктів, органічності забудови, яка мала споріднений вигляд, швидкості надання дозволу на будівництво. Спільно з тим залишалася можливість створення окремих коштовних споруд за індивідуальними проєктами, які розглядалися спеціальною комісією. Якість типових (зразкових) фасадів забезпечувалась проєктуванням столичними архітекторами, що виключало можливість виникнення потворних споруд, як то траплялось раніше. Певним недоліком будівництва згідно альбомів Найвеличніше затверджених фасадів була обмежена кількість доступних проєктів та відсутність оновлення альбомів. Наступні випуски альбомів відбулися у 1840-х роках, що призвело до припинення використовування класицизму, адже нові проєкти були виконані у неоренесансній тематиці.

• Полтава. Будинок міської адміністрації Полтави, частина відомого ансамблю Круглої площі, арх. А. Д. Захаров, 1803—1805 рр.
• Новгород-Сіверський. Спасо-Преображенський собор, арх. Джакомо Кваренгі
• Полтава. Будинок Малоросійського поштамту
• Батурин, Воскресенська церква
• Ізмаїл. Свято-Покровський собор, 1821–1831 рр.
• Ізмаїл. Торговий ряд, I-а пол. XIX ст.
• Болград. Преображенський собор, 1838 р.
• Білгород-Дністровський. Вірменська церква Церква Успіння Пресвятої Богородиці, XIV ст. Пізніше перебудована
• Івано-Франківськ. Гауптвахта, 1827 р.
• Миколаїв. Обсерваторія, арх. Ф. І. Вунш, 1827 р.
• Херсон. Спаський собор, 1786 р. Реконструкція, 1821 р.
• Херсон. Арсенал, 1784 р. Перебудова, 1819 р. Перебудова, кін. ХІХ — поч. ХХ ст.
• Миколаїв. Будинок штабу флоту, 1796 р.
• Миколаїв. Офіцерське зібрання, 1820–1824 рр.
• Миколаїв. Будинок на вул. Адміральській, 41
• Кропивницький. Грецька церква Володимирської ікони Божої Матері, 1812 р.
• Львів. Оссолінеум
• Тульчин. Садиба Потоцьких
• Шаргород. Католицький храм св. Флоріана
• с. Антонів, Київська область. Костел-усипальня, 1806—1810 рр.
• Осинове, Луганська область. Православна церква Успіння Пресвятої Богородиці, 1802 р.
• Київ. Православний храм Різдва Христового, арх. А. Меленський, 1814 р. Зруйнований у 1935 р., відновлений у 2005 р.
• Кременчук. Кременчуцька міська управа, 1803 р. Зруйнована.
• Хмельницький. Католицький храм Св. Анни, 1801-1804 рр. (Зруйновано)
• Харків. Будинок дворянського зібрання (Зруйновано 1943 року)
• Колиндяни. Тернопільська область. Садиба Колиндяни станом на кінець 19 ст.

Романтизм

З виникненням Бідермаєру у Німеччині у 1820-х роках у Європі починається хвиля романтизму. Також масовою була орієнтація на англійську готику. У Російській імперії навіть при наявності фасадів у стилі класицизму окремо затверджувались проєкти у псевдоготичному стилі. Одним з прихильників псевдоготики був граф М. С. Воронцов, який спорудив кілька церков та палац у Криму у формах англійської готики. Також мали популярність і форми венеційської готики, для якої характерне використання килеподібних склепінь. Багато споруд у формах венеційської готики було побудовано одеським архітектором італійського походження Г. І. Торічеллі.

• Алупка. Садиба М. С. Воронцова, 1824–1878 рр.
• Одеса. Будинок Вітта, арх. Г. І. Торічеллі, 1829 р., Ланжеронівська вул., 1 (значно розширений у глибину ділянки у 1850-х — 1860-х рр.)
• Херсон. Поштова контора, I-а пол. XIX ст.
• Ялта. Дзвіниця церкви Івана Златоуста, арх. Г. І. Торічеллі, 1837 р.
• Мошни. Церква Спаса Преображення Господнього, арх. Г. І. Торічеллі, 1840 р.

Садиби доби класицизму

Дніпро, колишній палац Потьомкіна (згодом Будинок відпочинку Ім. Ілліча,. фото 1927 р).

• м.Батурин. Палац Розумовського, бічний фасад
• Вороновиця, Вінницька область. Палац Грохольського
• Вороновицький музей історії авіації та космонавтики України. Вінницька область. Ліплений декор бічного павільйону з гірляндами
• Вороновицький музей історії авіації та космонавтики України. Вінницька область. Ліплений декор овальної зали.
• Одеса. Палац міської садиби М. С. Воронцова, 1824–1828 рр.
• Садиба Наришкіних (невідомий архітектор, 1823–1826 рр.)
• Сокиринці, Чернігівська область.
• Микулинці, Тернопільська обл. Палац графів Реїв, бічний фасад.
• Качанівка (національний історико-культурний заповідник), Чернігівська обл.

Архітектура середини ХІХ ст

У 1840-х роках класицизм вичерпав себе. У Австро-Угорській імперії у той час став популярним стиль круглої арки (Rundbogen), для якого були властиві аркові вікна, використання елементів неоренесансу та неокласицизму. Найбільша кількість взірців даної архітектури відносяться до споруд залізничних вокзалів — у імперії у той час активно велось будівництво залізниць.

На початку 1840-х років у Петербурзі були затверджені нові альбоми типових фасадів, які ознаменували кінець стилю класицизм. Нові проєкти були виконані у неоренесансних формах. Деякі взірці були подібні стилю Rundbogen у Австро-Угорщині. Дані проєкти використовували до 1857 року, коли була скасована необхідність притримуватися альбомних фасадів. Внаслідок цього стало можливим складання проєктів будь якого рівня гіршості, але з іншого боку відкривались нові горизонти для коштовного будівництва. Однак економічна криза у Російській імперії не сприяла будівництву високоякісних споруд, і лише з 1880-х почалося поступове покращення.

У 1850-х виникли зміни і у церковному будівництві. У Російській імперії у той час постав націоналістичний напрям псевдо-російського стилю, при цьому продовжували ігноруватися особливості сакрального будівництва України. Цей стиль насильно впроваджувався в Україні, як в церковному будівництві (собори в Житомирі, Харкові, Катеринославі та ін.), так і у державних спорудах, а занепад архітектури 1860-х — 1870-х нерідко давав низькоякісні зразки. До цього часу належать урядові «реставрації» дорогоцінних пам'яток будівництва княжої добі", тоді ж були розібрані й знищені будови Херсонеса IV—X ст., Десятинна церква в Києві X ст, перебудовані кафедра у Володимирі-Волинському XII ст., церква в Овручі XII ст. та інші, а на їхньому місці були збудовані безвартісні будови ніби у «псевдовізантійському» стилі.

На західноукраїнських землях, що були під Австро-Угорщиною, течія романтизму впроваджувала переважно форми романського (т. з. Rundbogen) та готичного стилю. Правда, були спроби українських архітекторів додавати деякі мотиви «свої», тобто візантійські, але через брак свого мистецького центру та особливо школи, ці спроби були здебільшого невдалі.

• Одеса. Будівля Рішельєського ліцею, арх. О. С. Шашин, проєкт 1848 р.)
• Ланжеронівська вул., 26. Будинок М. Страц (арх. Боффо Ф. К., 1850 р.)
• Будинок З. Бржозовського, арх. Ф. В. Гонсіоровський, 1851–1852 рр.
• Херсон. Будинок на вул. Старообрядницькій
• Миколаїв. Будинок на Адміральскій вулиці
• Кропивницький. Військова прогімназія Юнкерського кавалерійського училища, 1851–1855 рр.
• Кропивницький. Будинок на Молодіжній вул., 23
• Кропивницький. Зимовий театр, 1867 р.
• Кременчук. Корпус № 2 Військового шпиталю, 1849–1853 рр.
• Київ. Особняк родини Шпаковських, 1845 р.
• Київ. Будинок 2-ї чоловічої гімназії, арх. П. Шлейфер, 1856 р. Пізніше надбудований двома поверхами.
• Київ. Житловий будинок на вул. Ярославів Вал, 1
• Одеса. Головний корпус Єврейської лікарні, 1860—1864 рр.
• Чернівці. Гауптвахта, 1840-і рр.
• Чернівці. Будинок на вул. Заньковецької Марії, 23
• Чернівці. Будинок на вул. Ольги Кобилянської, 23
• Чернівці. Прибутковий будинок з готелем та кафе «Бель В'ю», 1865 р.

Львівська цитадель (1852—1854 рр.)

• Львівська цитадель
• Готель «Гальцька цитадель», Велика Максиміліанська вежа
• Цитадель

Історизм в Україні

Докладніше: Історизм

Будинок жіночої гімназії, Чернігівська область, Новгород-Сіверський, вул. Майстренка, 2

Застосування історичних стилів спостерігалось ще у І-й половині ХІХ ст. у рамках хвилі романтизму, коли особливу популярність набула неоготика. Однак такі проєкти затверджувались окремо — неоготичні взірці були відсутні у альбомах найвеличніше затверджених фасадів. Якісний ривок відбувся у наслідок затвердження нових альбомів проєктів фасадів у 1840-х роках, де використовувався суцільний руст, аркові вікна, та інше. Черговою віхою було скасування у 1857 році обов'язку притримуватися альбомних фасадів, однак згодом у Російській імперії настала економічна криза, що зовсім не сприяло будівництво багато оздоблених споруд. З 1870-х років все більше з'являється рясно оздоблених будинків заможних домовласників, з другий половини 1890-х певні будинки отримають навіть надмірну кількість оздоблення, отримує популярність необароко, що дозволяє створювати як можна більше рясне оздоблення.

• Одеса.Фердинанд Фельнер, Міський театр, арх. Ф. Фельнер, Г. Гельмер, 1884–1887 рр.
• Львів. Національний університет «Львівська політехніка», Інтер'єр головного корпусу
• Одеса. Пасаж М. Я. Менделевича, арх. Фішель, Мільман, Влодек, 1898—1899 рр., інтер'єр.
• Білгород-Дністровський. Земська управа
• Василівка, Запорізька область. Стайні садиби Попова
• Миколаїв. Будинок на вул. Декабристів, 15
• Миколаїв. Будинок на вул. Потьомкінській, 59
• Миколаїв. Будинок на вул. Потьомкінській, 80
• Кропивницький. Особняк І. М. Марущака
• Кременчук. Будинок купця 1-ї гільдії Г. Чуркіна, 1902 р.
• Маріуполь. Олександрівська чоловіча гімназія
• Івано-Франківськ. Житловий будинок на вул. Шевченка, 19, 1895 р.
• Івано-Франківськ. Житловий будинок на вул. Шевченка, 102, 1897–1899 рр.
• Чернівці. Будинок Н. Наглера
• Чернівці. Прибутковий будинок з кафе «Габсбург», арх. фон Клаузевіц, 1898 р.
• Чернівці. Єврейський Народний Дім, арх. Т. Левандовський, 1907–1908 рр.
• Львів. Колишня Галицька ощадна каса, нині Музей етнографії і художнього промислу Інституту народознавства Нац.академії наук України
• Львів. Художня ґратка на вікні Музею етнографії
• Львів. Портал колишньої Галицької ощадної каси
• Бакирівка, Сумська область, П'ятницька церква, 1891 р.
• Київ. Будинок В. Крістера до руйнації
• Харків. Міський театр, арх. А. А. Тон, 1841. Реконструкція, арх. Б. Михайловський, 1883 р.

Псевдоросійський стиль

У наслідок зменшення популярності інтересу до класицизму у 1840-х роках у архітектурі поширюються різноманітні стилізації, у єпархіальній архітектурі це означала заміну класицизму на стилізації з історії російської архітектури. У різні десятиліття були популярними дещо різні стилізації — орієнтація на московсько-суздальську архітектуру, на архітектуру XVII ст. та інше. Таким чином перші споруди у псевдоросійському стилі були єпархіальними, але у деяких регіонах псевдоросійський стиль набув певної популярності у місцевого населення, зокрема на Київщині та Чернігівщині і у ньому зводились і житлові будинки.

На півдні України псевдоросійський стиль популярності не мав, наприклад у Одесі, окрім єпархіальних та благодійних споруд можна згадати типографію Ю. І. Фесенка, який заробляв друком зображень святих.

На початку ХХ ст. новий неоросійський стиль частково замінив псевдоросійський стиль, однак псевдоросійський стиль не втрачав популярності до початку Жовтневої революції.

• Кропивницький. Ремісниче грамотне училище
• Кропивницький. Гостинний двір
• Кропивницький. Будинок на вул. Великій Пермській
• Одеса. Успенський собор, 1856–1869 рр.
• Севастополь. Церква Покрови Богородиці, 1891–1908 рр.
• Одеса. Оздоблення фасаду для типографії Е. І. Фесенка, арх. Л. Ф. Прокопович, 1893 р. Надбудова третього поверху, І-а пол. ХХ ст.