Петро Штехер

Петро Штехер (нім. Peter Stecher лат. Petrus Stecher) — львівський бургомістр та будівничий доби середньовіччя. Біографічних відомостей збереглось мало. Рік народження і смерті невідомий. Ймовірно, був правнуком Бертольда Штехера і внуком Матеуса Штехера — львівських війтів княжого періоду (XIII ст.). Мав статус міського будівничого.

Петро Штехер
Петро Штехер
Бурмистр Львова
1407
Райця Львова
1396 — 1409
Помер	1409
Відомий як	архітектор
Країна	Львів Королівство Польське
Національність	німець
Рід Штехери
Батько	Юрій або Руперт Штехери
Діти	Ян Штехер (нім. Hanel, Hanleyn)
Брати	Георгій Штехер

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Штехер.

Життєпис

До 1382 року проживав у будинку навпроти костелу (майбутнього Латинського катедрального собору). Також відомо, що того року продав його Генрикові з Теребовлі. 1388 року придбав пекарню. Обраний лавником у 1382–1384 і 1388 роках, міським райцею в 1396—1409 рр. був також бургомістром Львова. Протягом 1404–1407 року збудував міський водогін, провівши глиняними трубами воду з Погулянки. 1405 року здійснив поїздку до Кракова, ймовірно, у справах будівництва водогону (краківський водогін на той момент ще будувався). Керував будівництвом Латинського катедрального собору.

Родина Штехерів були власником фільварку на сучасному Замарстинові. В 1386—1423 роках Петро Штехер, а після смерті останнього його вдова, продали цю землю родині Зоммерштайнів, від їхнього прізвища і пішла сучасна назва.

Фелікс Гонткевич відмічав подібність плану львівської катедри і дрогобицького костелу святого Варфоломія. Через це припускав участь Штехера у будівництві останнього.Діонісій Зубрицький вказував, що у 1404 році за його сприяння засклепили і завершили будівництво презбітерію фарного костелу Львова.Леонтій Войтович стверджує, що він опікувався будівництвом майбутньої катедри у Львові, яку в 1380-х роках розпочали зводити з ініціативи львівських міщан-католиків.

Примітки

1. Gątkiewicz F. Część historyczna // Kościół w Drohobyczu. — [б. м.]: [б. в.], 1903. — S. 11.
2. Zubryćkyj D. Kronika miasta Lwowa. — Lwów : w księngarni Kajetana Jabłońskiego, 1844. — S. 67. (пол.)
3. Войтович Л.Польський король Казимир ІІІ і боротьба за спадщину Романовичів [ 15 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Вісник Львівського у-ту. Серія історична. — 2011. — Вип. 46. — С. 40.

Джерела

• Skoczek J. Studia nad patrycjatem lwowskim wieków średnich, «Pamiętnik Historyczno-Prawny», VII, z.5, 255
• Ґранкін П. Е. Brunnenstube, або водозбірник на Погулянці // Ринок інсталяцій. — 2004. — № 9. — С. 79.
• Могитич Р. І. Найстаріша міська книга про будівництво Львова у XIV столітті // Галицька брама. — 1999. — № 11—12 (59—60). — С. 8.
• Львів: місто — суспільство — культура: Збірник наукових праць. — Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2016. — Том 10: Львів / Lwów / Lemberg як міські простори: уявлення, досвіди, практики / За ред. О. Аркуші, О. Вінниченка, М. Мудрого. — Частина 1. — (Вісник Львівського університету. Серія історична. — Спеціальний випуск'2016). — 396 с.