Література мовою іврит (івр. ספרות עברית) — література, написана давньоєврейською мовою (івритом), історія якої охоплює період у 3 тисячі років.
Період до зруйнування Першого Храму
Період перший охоплює час до зруйнування Першого Храму. За часів підкорення ассиро-вавилонянами Святої Землі євреї мали свою літературу. У них було П’ятикнижжя в тій формі, в якій воно збереглося до нашого часу; були книги Ісуса Навина, Суддів ізраїльських, пророка Самуїла і Царств, були збірки промов деяких пророків (Амоса, Осії, Ісайі, Михея, Авакума тощо), висловлювання мудреців та релігійні пісні (Псалми). У єврейських книгах Біблії, які дійшли до нас, згадуються зокрема різні твори, які не збереглись до нашого часу, наприклад, дві збірки епічних поем, різні пророцькі писання, декілька історичних творів, царські літописи, життєписи видатних людей и тощо. Очевидно, деякі з них існували ще в IV ст. до н. е. і ними користувався укладач біблійних книг Хронік.
Період Другого Храму і танаїв
Період другий починається після зруйнування Першого Храму. Після повернення євреїв з вавилонського полону (VI ст. до н.е.) Ездра та Неємія поставили на серйозну основу вивчення священних книг. Утворене ними коло софрім (писців) поставило собі за мету виготовлення списків Мойсеєвого Закону та поширювати їх в народі. [ru] (бл. 30 р. до н.е.) встановив сім незмінних правил (мідот) тлумачення. Півтора століття потому рабі Ішмаель, сучасник переслідувань Адріана, збільшив їх кількість до тринадцяти.
Коли при вивченні Писання йшлося про правила виконання обрядів та інші релігійні приписи, і так само, коли справа стосувалася питань громадянського чи кримінального права (вся юриспруденція у євреїв складала частину богословської науки) — це означало займатися Галахою (буквально з івр. הלכה «хода, процесія»); коли ж вивчалися оповідальні частини Біблії або промови пророків, це означало займатися Агадою (івр. הַגָּדָה, арам. אַגָּדָה — «оповідь»). Під цією назвою малося на увазі не лише тлумачення Святого Письма, а й і вчення про мораль, благочестя, відношення людини до Бога тощо. Існують твори як чисто галахічного, так і чисто агадичного характеру; зміст обох талмудів (див. нижче) — змішаний. Галахічна література представляє інтерес головним чином лише для євреїв, у той час як агадична, навпаки, користується заальним інтересом, оскільки багато згаданих у ній легенд, висловів, повчань та релігійних позицій усвоєні християнством та ісламом, тим самим ставши загальною спадщиною цивілізованого людства. [ru] було заборонено записувати, оскільки традиція мала передаватися з уст в уста. Єврейська мова, яку використовували в школах, містила значну кількість арамейських, грецьких та латинських висловлювань, і тим самим відрізнялась від мови Єврейської Біблії. Давньоєврейська мова продовжувала розвиватися і збагачуватися. Мішна, найдавніший після Біблії звід законів (ІІ ст.), повністю написана єврейською. У Вавилонському та Єрусалимському Талмудах єврейський текст, особливо витримки з Біблії та Мішни, супроводжується обговоренням на месопотамському і палестинському діалектах арамейської мови.
Мудреців Мішни (I—II ст.) називали [ru] (івр. תַּנָּאִים, таннаїм, від слова, що означає «повторювати багато разів для точної усної передачі»). Остаточна редакція Мішни, яка збереглася до нашого часу, була укладена близько 200 р. н.е. головою мудреців цього покоління раббі Єхудою га-Насі, який таким чином став останнім з танаїв. У Мішні зібрані та розподілені по відділам і трактатами ті тлумачення і доповнення до писаного закону, яку слугували керівництвом у релігійній, юридичній, громадській та сімейній практиці. Втім, Мішну не слід вважати збіркою законів у звичному сенсі цього слова, оскільки в багатьох випадках в ній наводяться і співставляються різні погляди давніх законовчителів , іноді без вказування остаточного рішення. В наступні століття мудреці Талмуда викладали правила про те, як треба поводитися при наявності подібних суперечностей. З числа інших давніх творів Тосефта являє собою збірку, укладену на тих же засадах і в тій самій формі, що й Мішна, а Мехілта, Сифра і Сифре показують, як виник в кожному окремому випадку усний закон із закона писаного — чи прямо з тексту, чи спираючись на натяк в ньому. Вони складають начебто неперевний галахічний й агадичний коментар до писаної Тори: збережена частина Мехілти — до книги Вихід, Сифра — до книги Левит, а Сифре — до книги Числа і Второзаконня.
Період Амораїв
Після укладення Мішни її почали пояснювати в школах разом зі Святим Писанням і старались привести її до її джерела — Біблії або більш давніх, дійсних або ймовірних, традицій. Тосефта, Мехілта, Сифра, Сифре та інші подібні твори, частина яких дійшла до нашого часу не повністю, також стали предметом досліджень. Судження, висловлені [ru] (івр. אָמוֹרָאִים, амораїм; однина — амора, з арам. ті, що пояснюють) при вивченні Мішни та подібних до неї творів протягом 300 років (III—V ст.) у вищих школах Палестини і Вавилонії, а також різні думки, висловлені при обговоренні — все це збиралось і заносилось до збірки, яка становила собою у певному роді великий конспект тверджень та обговорень мудреців за три століття. Ця збірка являє собою Талмуд. Твір амораїв називається Гемарою, яка є певним родом коментаря до Мішни; Мішна і Гемара разом утворюють Талмуд. Мішна одна, а гемар до неї дві — Єрусалимська і Вавилонська. Вавилонський Талмуд отримав і досі зберігає керівне значення для євреїв.
В Талмуді відображено життя єврейського народу протягом 600-700 років. Тлумачення Святого Писання змінюються астрономічними та природно-історичними свідченнями, серйозні роздуми — оповідками, анекдотами і легендами. В Талмуді фігурують імена більше 1900 вчених. Проте через переслідування у Візантійській імперії (IV ст.), під чиєю владою була Палестина, і у Перському царстві (V ст.), яке правило у Вавилонії, багатьох єврейських вчителів було страчено, вищі школи закрито, а збори вчителів і слухачів були заборонені. Величезний навчальний матеріал записали і упорядкували вчителі нового покоління — [ru].
Дискусії та обговорення єврейського тексту Біблії та Мішни велися у єврейських вищих школах Палестини та Вавилонії на розмовних арамейських діалектах кожної з цих країн, які в ці часи використовували як євреї, так і неєвреї. Текст Гемари також записан цими мовами. Мова обох Талмудів важлива для вивчення семітських мов і для мовознавства. З окремих самостійних слов створюються нові граматичні форми, а із старих частинок, пов'язаних з іменниками — нові частки, а через різні процеси створюються нові складні слова. Мова являє собою більш новий ступінь розвитку, ніж давньосирійська мова, і більш давню, ніж сирійська. З того, яким шляхом йшли нові мовоутворення, можна зробити зворотній висновок про те, як поступово утворювалися і розвивалися давні семітські мови, єврейська та арабська.
Разом з обома Гемарами на тих самих арамейських діалектах збереглися інші літературні твори. Коли розуміння народом давньоєврейської мови стало слабшати, з'явився звичай одразу перекладати на місцеву арамейську говірку кожний прочитаний вислів з оригіналу священної книги. Ці речення згодом отримали правильну форму і збереглися у перекладах Біблії на арамейську мову, які дійшли до нашого часу (Таргумім). Переклад Біблії на палестинський діалект приписують учню Гілеля Йонатану бен-Узіелю, а переклад на вавилонський діалект — прозеліту Онкелосу. Пізніше арамейською мовою також переклали Пророків та Писання. У тому вигляді, в якому ці переклади дійшли до нашого часу, найдавніший з них відносять до ІІІ ст. н.е.
Завдяки цьому ж у той час з'явилися і літературні твори єврейських авторів грецькою мовою. Ця мова стала рідною для значної кількості євреїв, що оселилися в Єгипті та прониклися еллінською цивілізацією. Окрім перекладу Святого Письма грецькою мовою, відомого під назвою Перекладу сімдесяти тлумачів, в Єгипті з часів Макавейських війн за свободу утворилася обширна література грецькою мовою, метою якої було узгодити грецьку вченість з Божественним вченням. Сюди відносяться, наприклад, апокрифічні книги, додані до Перекладу 70 тлумачів, декілька історичних творів, які описують історію єврейського народу або окремих історичних постатей, поетичні твори, які або зображують (драматично чи епічно) єврейську історію, або пропагують у грецьких віршах єврейську мораль, залишаючи осторонь специфічно єврейські релігійні приписи (про обрізання, свята тощо). Серед вчених, окрім Арістовула, який, як вважають, написав твір на кшталт філософського коментаря до П'ятикнижжя Мойсея, найбільш відомими є Філон Юдейський та Йосип Флавій (І ст.). Філон виходив з позиції, що вчення Одкровення має неодмінно збігатися з вищими філософськими істинами. Подібно священній алегоричній мові єгиптян, біблійна оповідь, на його думку, є лише оболонкою для божественної мудрості. Слово Боже, яке створило Всесвіт, уявлялось Філону такою дивною могутністю, що він вважав його самостійною вільно діючою силою. Йосип Флавій же описав війну євреїв з римлянами, склав історію свого народу («Юдейські старожитності») та оприлюднив твір на захист євреїв та єврейства проти нападів Апіона та інших тодішніх антисемітів. У середньовічний час завдяки витонченому і легкому стилю цих письменників їх називали: Філона — єврейським Платоном, Йосипа Флавія — єврейським Ксенофонтом.
Період савораїв та
Період третій охоплює період з укладення Талмуду до вигнання євреїв з Піренейського півострова (500—1492 рр.). Це була епоха всестороннього розвитку. В Землі Ізраїльській переважно розроблялась Агада, а у Вавилонії — Галаха. Працю амораїв продовжили [ru] («ті, що розмірковують»). Савораї (VI століття) досліджували зібраний у вавилонській Гемарі матеріал відносно його застосування у релігійній практиці, і відзначили ті думки, які отримали керівний характер. У той самий час вчені на Святій Землі заклали основи самостійних збірок агадичних тлумачень Святого Письма, з яких народ брав надію на світле майбутнє. Всі ці агадичні збірки згодом отримали назву Мідраш.
Вчені того часу також турбувалися про те, щоб текст Біблії правильно читався і зберігався у своїй чистоті, захищений від різночитань, які виникали внаслідок створення численних списків переписувачів. Перша мета була досягнута за допомогою оснащення тексту Єврейської Біблії голосними знаками, які майже одночасно були винайдені у Вавилонії та Землі Ізраїльській. Також були винайдені [ru], які у певному сенсі відігравали роль знаків пунктуації. Для досягнення другої мети було порівняно між собою кращі біблійні рукописи, підраховано всі слова і букви Святого Письма і точно вказано (у виносках на полях чи в окремих творах), як часто і де саме те чи інше слово з'являється в Біблії і як воно, в кожному місці окремо, пишеться і вимовляється. Встановленням і точною передачею тексту (Масорою, від івр. מָסוֹרָה — оповідка) займались т.зв. масорети, завдяки яким точно вивірений текст Танаха зберігся в рукописах і численних виданнях по всьому світу саме в тому виді, у якому існував в V столітті н.е. У небагатьох пунктах думки масоретів відрізняються, але у всьому суттєвому вони між собою цілком згодні. Також вони ретельно вказують на всі сумнівні читання і варіанти.
Період
Формули молитов, як для публічного, так і домашнього богослужіння, біля ІХ століття отримали загалом той вигляд, який мають зараз: вони були розіслані з Вавилонії під загальновживаною і нині назвою [ru] у всі громади Заходу. До сьогоднішнього часу ці молитви не змінювалися. Тим різноманітнішими є молитви, написані для різних випадків і пізніше введені до молитовника — т.зв. [ru] (спільнокореневе до слів поет та поезія). Для днів покаяння було укладено окремі молитви — сліхот. Спогад про день спалення Храму був поштовхом до створення особливих скорботних пісень — кінот.
Період синагогальної поезії тривав близько тисячі років. За весь цей час нараховуться близько півтори тисячі імені поетів, які написали близько 15 тисяч молитовних віршів та гімнів. Велика кількість цих молитов, зокрема авторства єврейських поетів Іспанії, відрізняються великою поетичною красою. Кращі з синагогальних поетичних творів належать перу Соломона ібн Габірола (ХІ століття), рабі Іцхака ібн-Гагіата (ХІ століття), Авраама і [ru]. Найвидатніші твори належать [ru], віршами якого захоплювався Гейне. Майже у всіх молитовниках є піют «Ігдаль», написаний італійським євреєм [ru] — єврейським учасником Італійського Відродження. Він ввів до івриту такі нові форми, як сонет, і писав багато світських віршів. Іспанські єврейські поети також писали любовні і світські вірші. Авраам ібн Езра писав вірші навіть про шахи.
До найдавніших авторів релігійної поезії належить рабі [ru]. Його синагогальні вірші увійшли переважно до ритуалу синагогального богослужіння німецьких та польських євреїв.
У Вавилонії сабореям наслідували [ru] (в середині VII ст.). Завдяки ним Талмуд здобув всезагальне визнання (за винятком караїмів). У багатій літературі єврейською мовою караїми з великою силою діалектики нападали на твердження, які не були ясно і буквально виражені в Біблії. Талмудисти у свою чергу навчилися від арабів розробляти священну мову (давньоєврейську) граматично і лексикографічно. За зразком арабської поезії євреї почали прикрашати свої вірші розміром та римами. Єврейські вчені публікували єврейською мовою твори з філософії, медицині, математиці, астрономії, природничій історії, географії і історії. Рабі [ru] (892—942) переклав арабською Святе Письмо з коментарем. За його життя з'явилися перші спроби граматичної і лексичної обробки єврейської мови у євреїв-рабиністів. Метрополією єврейського мовознавства стало місто Фес на півночі Африки. Для євреїв, що вміли писати арабською, засновником мовознавства був Юда бен-Кораїш, який жив в Африці (бл. 900 року), який, наскільки відомо, вперше вказав на важливість порівняльно-історичного мовознавства. Його справу продовжив Валід Мерван ібн-Джанах (бл. 990 —бл. 1060 рр.). З науковими результатами єврейського мовознавства євреїв, які знали лише єврейську, ознайомили Авраам ібн-Езра (нар.у 1092 р. в Толедо і помер у 1167 р.) і [ru] (нар. у 1160 р. в Нарбонні, помер у 1232 р.), твори якого відрізнялися простотою і ясністю та були популярні серед євреїв та християн протягом цілих століть. Досить поширеним був укладений у Х столітті в Іспанії єврейською мовою словником Менахема бен-Сарука з Тортози, який критикував [ru] з Феса. Особливе схвалення євреїв та неєвреїв заслужив також укладений єврейською мовою словник Давида Кімхі та його єврейська граматика.
В галузі екзегетики євреї, що жили у християнських країнах Заходу, виказали стільки ж самостійності, як і їх єдиновірці в ісламських країнах. Особливо відзначився рабі Шломо бен-Іцхак, який жив у Франції і був відомий під складеним з перших літер його імені скороченням Раші (1040—1105). Його коментар до Біблії, який вирізняється всеохоплюючими знаннями, лаконічністю і простотою, став після біблійного тексту найбільш поширеним твором єврейської літератури. Надрукований разом з текстом коментар Раші був першою друкованою єврейською книгою і наразі лишається підручником для єврейської молоді. Цим коментарем користувалися і християнські екзегети, особливо відомий Миколай де Лара (пом. у 1351 році). Онук Раші, рабі Шмуель бен-Меїр ([ru]) намагався пояснити Святе Письмо, дотримуючись винятково буквального сенсу. Цей метод тлумачення до справжньої художньості довів його іспанський сучасник — вже названий Авраам ібн Езра. Його коментарі протягом декількох століть були предметом вивчення для найосвіченіших євреїв Іспанії та Франції, адже до них збереглося близько 20–30 суперкоментарів. Більш консервативний метод, з легким відтінком кабалістичної містики, вибрав рабі Моше бен Нахман (Рамбан з Герони (бл. 1220–1270), який часто примиряв найбільш протилежні погляди. З літературних творів XIV и XV століть з цими працями можуть порівнюватися філологічні з філософським забарвленням коментарі астронома і математика рабі Леві бен Гершома ([ru], пом. бл. 1345 р.), а також обширні коментарі [ru] (1437, Лісабон — 1508, Венеція).
Біля середини Х століття єврейські общини в Єгипті, Північній Африці та Іспанії стали водночас незалежними від вищих шкіл Вавилонії. У 960 році вчені посланці, які їхали збирати кошти на користь вищої школи в Сурі, потрапили до піратів та були продані ними в рабство. Їх викупили євреї, і невдовзі у тих країнах, де опинилися посланці, були засновані самостійні вищі школи. Ще Карл Великий або один з його наступників переселив одну вчену родину з Лукки в Майнц, і ця родина невдовзі поширила у прирейнських землях і Лотарингії знання Талмуда, чому пізніше сприяв рабі [ru], «світоч діаспори» (бл. 960—1040). Доволі цінним у наш час майже необхідним посібником є укладений рабі [ru] у Римі (1101) лексикон до Талмуда під назвою [ru]». В галузі оснащення Талмуда коментарями відомі і рабейну Гананель (1050), його сучасник рабі Гершом бен-Єгуда та особливо рабі Шломо бен-Іцхак (Раші). За допомогою його коментаря навіть недосвідчена людина може осягати мудрість Талмуду. Рамбам написав арабською мовою коментар до Мішни, переклад якого івритом наявний у всіх виданнях Талмуду. Результати, досягнені Раші та Рамбамом, прагнув поєднати в одне ціле рабі [ru] (помер у країні Ізраїлю бл. 1500 року). В Німеччині та Франції євреї два століття працювали над доповненням та виправленням коментаря Раші до Талмуду, називаючи свої праці [ru] (додатки, глосарії). Найвідомішими з цих євреїв були онуки Раші, вже згаданий рабі Шмуель бен-Меїр та рабі Яаков Там ([ru]).
Діяльність деяких рабинів була присвячена винятково питанням релігійної практики. Вони називаються поскім (івр. פוסקים —ті, хто приймають рішення). Ще за часів гаонів з'явилися окремі зводи законів, як, наприклад, «Галахот гдолот» (Великий (звід) галахи) рабі Шимона з Каяри та ін.; з них збереглися лише деякі. Найбільше значення отримала коротка витримка з Талмуда [ru] (скор. Риф, 1013—1103). Він слідував за текстом Талмуду, передаючи судження лише у набільш суттєвих, головних рисах, і потім додавав короткий і точний висновок у вигляді керівництва для релігійної практики. Два століття потому рабі [ru] (скор. Рош, 1250—1327) заклав в основу, де це було можливо, працю Альфасі, доповнив її результатами, отриманими іспансько-арабськими (Рамбам) та французько-німецькими (Раші і тосафісти) євреями. Для тієї ж мети, що й компендіуми, існували кодекси, розташовані методично за відділами і предметами. Доволі визначною у цій галузі праця Рамбама. Весь галахічний матеріал, який міститься в обох талмудах, галахічних мідрашах та творах гаонів, був зібраний і розподілений ним за власним раціональним планом та згодом викладений у точних та загальнозрозумілих виразах. Він мав повне право назвати свій твір «Мішне Тора», тобто повторенням всього Закону. Не менше значення має кодекс (1340), укладений рабі Яковом бен Ашером, під назвою «Арбаа Турім».
Після цих кодексів ще продовжували з'являтися обширні збірки нових доповнень («Хідушим») до окремих трактатів Талмуду, а також вирішень, які обіймають якусь певну галузь або які трактують про окремі випадки. Своїм духовним авторитетом серед інших зокрема виділялися рабі [ru] (1215—1293) в Німеччині та рабі [ru] (1235—1310) в Іспанії. Література відповідей рабинів на запити, які до них доправлялися (івр. תשובת— тшувот— відповіді) з'явилася на початку VIII століття, продовжується донині та процвітала в країнах ісламу, а також в Італії, Німеччині, Іспанії, Франції та Польщі. За середньовіччя євреї майже всюди мали свій власний суд не лише з громадянських, а й часто і з кримінальних справ. Тому у численних питаннях і відповідях часто йдеться про соціальні, комерційні, політичні та інші відносини, вираховуються товари та їх ціни, вказується цінність срібла по відношенню до золота, йдеться про торгові відносини, торгові шляхи, про війни та облоги міст, про відношення єврейських громад до світських та духовних володарів тощо. Втім, цей матеріал, важливий для історії культури багатьох країни, ще мало розроблений.
Література в галузі агади була так само різноманітна, як і в галузі галахи. По завершенню Талмуда головним місцем, де ретельно розроблялася агада, була Земля Ізраїльська. Звідси агада поширилася по Греції, Італії, Франції та Німеччині. Більше сотні агадичних творів, давніх якщо не за формою, то за змістом, були критично розібрані [ru]. Імена авторів або укладачів агадичних творів здебільшого лишилися невідомими. Найвідоміша їх збірка рід назвою Ялкут укладена рабі Шимоном Даршаном в ХІІ столітті. Починаючи з ХІ століття і до нашого часу не переставали з'являтися повчальні книги та роздуми у різноманітних формах: проповіді, заповіти, послання тощо. Найвідоміший твір цього роду — «Обов'язки серця» іспанського рабина [ru] (ХІ ст.). Книга написана арабською, у ХІІ столітті перекладена єврейською, у 1610 році — іспанською, а у 1856 році — німецькою. Єврейською мовою створювалося безліч творів світської поезії. Час творчості Хісдая бен-Іцхака ібн-Шапрута вважається золотим віком єврейської поезії. За Хісдаєм слідував Шмуель ібн-Нагділа. Згаданий вище Соломон Ібн Габірол був сучасником і другом ібн-Нагділи. Ібн Габірол та залишалися зразками у цій галузі єврейської літературної творчості. Біля середини ХІІІ століття з посиленням переслідувань почався занепад мистецтва євреїв Іспанії. Їх місце прагнули зайняти євреї Італії та південної Франції. Інколи навіть створювалися художні фокуси; наприклад, викладали законотворчість і посібник з гри в шахи у віршах та молитви, кожне слово у яких починались з однієї і тієї самої літери. Найвідомішим єврейським поетом в Італії був Іммануїл Римський (бл. 1300 р.). Він був сучасником, а за деякими даними і близьким знайомим Данте. Його сатира була гострою, а поетичні оповідання — фривольні, але граціозні: жоден із середньовічних єврейських письменник так не нагадує Гейне, як Іммануїл Римський. При всьому цьому він був серйозним вченим і написав філософсько-містичний коментар до Танаху. Століття потому, близько 1400 року, Мойсей ді Ріхті заслужив почесне звання єврейського Данте. Під час подальших гонінь, які почалися у XV столітті, євреї не писали світських пісень. Лише у XVIII столітті вони почали писати їх знову.
Великий релігійно-філософський твір Рамбама «Море Невухім» («Путівник розгублених»), написаний арабською, був перекладений ще за його життя єврейською, а на початку ХІІІ століття — латиною, залишався до новітнього часу центром єврейської релігійно-філософської думки та водночас мав великий вплив на розвиток християнської філософії. Вже у схоластиків Александра Галльського та Вільгельма з Оверні помітний вплив Рамбама, ще більше він помітний у Альберта Великого та особливо у Фоми Аквінського. Останній переніс у свою «Summa theologiae» всю теорію Маймоніда про пророцтво, за винятков деяких несуттєвих відхилень, а також вніс туди інші релігійно-філософські вчення Рамбама. У пізніший час книга Маймоніда привернула до себе здивування Лейбніца, який у своєму екземплярі зробив на полях багато поміток, які згодом були видані в Парижі. Окрім Маймоніда в Іспанії у XIII – XV століття жили інші більше або менше відомі єврейські філософи, наприклад, такі вільні мислителі, як Іцхак Абалаг, Леві бен Гершом ([ru]), Хасдай Крескас, філософія якого справила великий вплив на філософію Спінози, та [ru], який написав книгу про основи юдаїзму. Але були і противники філософії, які стверджували, що вона несумісна з релігією. Направлену проти Маймоніда книгу написав у цьому сенсі у 2-й половині XIV століття філософськи освічений, але містично налаштований рабі Шем-Тов бен Шем-Тов.
Головним місцем обширної перекладацької діяльності євреїв була південна Франція. Найкращими перекладачами були Тибоніди: батько (Єгуда), син (Шмуель) та онук (Моше ібн Тібон), який жив близько 1250 року. Завдяки тому, що змогли відшукати відповідні слова для позначення багатьох нових понять, вони стали творцями нового єврейського стилю. Кількість єврейських перекладачів з арабської на єврейську також була великою, деякі з них були на службі у правителів (зокрема, у імператора Фрідріха ІІ та Рожера Сицилійського). За допомогою єврейських перекладачів вчені ченці переукладали ці переклади латиною. Єврейські вчені строго-ортодоксального напряму протягом двох століть наполегливо боролися з цією чужоземною мудрістю. Обидві сторони загрожували одна одній відлученням від синагоги; вороги філософії наважились навіть донести інквізиції, що твори Маймоніда мають єретични зміст. Домініканці засудили до спалення ту саму книгу, яку їх doctor angelicus (Фома Аквінський) поклав в основу їх власних орденських догматів. Коли домініканці пішли ще далі і почали загрожувати всій єврейській писемності, коли у 1242 році в Парижі було спалено 24 вози з екземплярами Талмуду, обидві сторони побачили прірву, до якої їх привело партійне осліплення. Відкрите протистояння вщухло, але протилежні переконання залишилися, і прихильники винятково національного знання докладали всіх зусиль, щоб досягти заборони для євреїв читати філософські твори раніше досягнення 30-річного віку.
Коли церква почала схиляти євреїв до прийняття християнства, це стало відправним пунктом доволі значної полемічної літератури. Оскільки євреї з моменту втрати своєї політичної самостійності відмовилися від активної пропаганди свого віровчення, то письменники, які трактували про основи єврейського віровчення, обмежувалися майже завжди лише захистом та поясненням власної очки зору. Лише починаючи з ХІІ століття євреї зрідка стали зі спростування заперечень поєднувати нападки на вчення, що ворожо виступали проти них. Більша частина таких полемічних творів лишається ненадрукованою, лише небагато з них отримали гласність, як, наприклад, звіт про диспути, які мали вести рабі Єхіель з Парижа (1240) в присутності королеви Бланки та Рамбан (1263) в Барселоні у присутності короля Арагонського. Сюди відноситься і сатира граматика Профіата Дурана проти друга, який прийняв християнство, написана настільки двозначно, що християни довго вважали її нападом на юдаїзм. Деякі більш ємні заперечення проти християнства були складені у вигляді посібник для тих євреїв, яких змушували вести диспути, тому у них часто повторюється фраза: якщо християнин скаже так чи так, то йому треба заперечити те і те. Рабі Лінман з Мюльгаузена склав дещо на кшталт компендія для вживання у релігійних диспутах. Більш відомим є твір «Хізук Емуна» («Зміцнення віри») польсько-литовського караїма Ісаака бен-Авраама (бл. 1550). Рабі Йосеф Альбо, автор книги "Іккарим" («Основи релігій»), якого змусили взяти участь у диспуті з хрещеним євреєм, що відбувався (в присутності антипапи Бенедикта XIII) в Тортозі (1413—1414), наважився стверджувати, що віра у пришестя Месії, яка всюди породжувала суперечки, взагалі не є суттєвою основою юдейського віровчення. Рукописи цих полемічних творів зустрічаються доволі рідко; найвідоміші з них були видані у латинському перекладі винятково християнськими вченими. Навіть в Туреччині, де євреї могли друкувати що завгодно, близько 1570 року з'явилася єдина книга в цьому роді, яка складалась лише з декількох сторінок; видав її європейський єврей Ісаак бен-Акріш, якого катували греки-християни на острові Крит.
Через страждання, які все збільшувалися, серед євреїв виникала схильність до містики. Що менше вона могла довести свій реальний зв'язок з традицією, то наполегливіше пред'являла претензій на назву кабали, що означало «оповідь», «традиція». Тому майже всі твори цієї розгалуженої літератури є псевдоепіграфічними. Найважливіший твір кабали — Зоар (сяйво, блиск) написаний арамейською мовою. Це містичний коментар до П'ятикнижжя, складений, ймовірно, іспанським євреєм Моше де Леоном (1250—1305). Містики видають його за твір [ru] рабі Шимона Бар Йохая (бл. 150 р. н. е.), з метою змусити думати, що начебто таємнича мудрість, що проповідується в ній, є спадком давнини. Зоар і наразі вважається священною книгою містиків. XIII століття взагалі було багате на містиків, серед яких також іноді проявлялося прагнення злити в одне християнство, юдаїзм та іслам. Таким був [ru], який вважав себе пророком і їздив у Рим, прагнучи навернути Папу до свого вчення.Також відомими кабалістами є [ru] та Менахем Реканаті.
Період ахронім
Вигнані у 1492 році євреї Піренейського півострова знайшли прихисток частково у османських завойовників, частково у північній Африці та Італії, а з XVII століття — у звільнених Нідерландах та Англії. Через 35 років після винайдення книгодрукування в Італії почався друк єврейських книг. Діяльність набірника та друкаря вважалася і нині вважається у євреїв священним ремеслом. До кінця XV століття існувало вже 14 єврейських типографій в Італії, Іспанії та Португалії. З того часу у різних частинах Європи, Азії та Америки євреями і для євреїв було опубліковано близько 20 тисяч книг єврейськими мовами. Окрім цього було зроблено численні видання Біблії з коментарями та без коментарів, а також видано кілька десятків тисяч літургічних книг. Вавилонський Талмуд перевидавався близько 70 разів. З'явилося багато книг з єврейських предметів іспанською, португальською, французькою, італійською, нідерландською, англійською та особливо німецькою мовою.
Для ознайомлення з граматикою в цей період слугували, окрім творів Давида Кімхі, посібники [ru], Давида ібн-Яхія, Авраама де Бальмаса, Шмуеля Аркевольті тощо. Пізніше набули значення єврейські підручники Шломо з Ганау (1708—1762) і португальські посібники Шломо Олівейра, рабина в Амстердамі (1618—1689). Давид де Поміс (1587) склав єврейсько-латинсько-італійський словник, в якому окрім давньоєврейських слів пояснюються арамейські та запозичені з грецької і латини слова, що зустрічаються в Талмуді та давній рабинській літературі. Шломо де Олівейра уклав єврейсько-португальський словник, Аншель з Кракова — єврейсько-жаргонно-німецький, Елія Левіта — халдейсько-єврейський словник. Натан Ганновер (1860) уклав єврейсько-німецько-італійсько-латинську збірку слів для практичного користування. Шломо з Урбіно (близько 1500 р.) написав синоніміку. Його попередником у цьому був Авраам Бедраші (біля кінця ХІІІ століття). Доволі важливим посібником є укладений Давидом га-Коген де Лара (бл. 1660 р.) словник (незавершений) іноземних слів, що зустрічаються у давній рабинській літературі та запозичених слів з грецької, латини та перської мови.
Більше за інші читали коментар Дона Іцхака Абрабенеля до Танаха та написаний іспанською, а згодом перекладений латиною «Con ciliador» Менаше бен-Ісраеля. Моше Альшейх в Палестині та Ефраїм Ленчиц в Празі переслідували гомілетичну мету. Більшість екзегетів займалися тлумаченням Талмуда за зразком рабі Яакова бен-Ашера. Еліяху Левіт пояснив пізніше становлення знаків голосних та наголосу у складах.
Книгодрукування мало величезний вплив на демократизацію талмудичної мудрості. Те, що у минулі століття становило приналежність вченості, тепер, особливо у Польщі, стало предметом елементарного знання. Вивчення Талмуда та найдавнішої галахічної літератури ([ru]) сприяло розвитку мислення. З'явились коментарі до Мішни (переважно Ліпмана Геллера, краківського рабина, 1654), до Мехільти, Сіфри та Єрусалимського Талмуду — Давида Френкеля, рабина в Дессау і Берліні, вчителя Мозеса Мендельсона. Нові глосарії до Вавилонського Талмуду написали Шломо Лурія (1573), Шмуель Едельс (близько 1600), Меїр з Любліна (помер у 1616 році) та Меїр Шиф (Фульда, 1734).
Великого впливу набув кодекс палестинського рабі Йосефа Каро (1488—1575), який він назвав «Шулхан Арух» (буквально — «накритий стіл») і уклав за кодексом «Арба Турим». Моше Іссерліс (скорочено Рама, помер у 1672 р.) написав глоси до «Шулхан Арух», у яких він слідує переважно німецьким і французьким школам, у той час як Каро дотримувався здебільшого іспанської школи. У цьому новому своєму вигляді (текст Каро з глосами Іссерліса) «Шульхан Арух» невдовзі став керівним кодексом у всіх релігійних питаннях. Найвидатнішими його коментаторами були Давид га-Леві (близько 1659 р.), Шабтай га-Коген (скорочено Шах, 1622—1663) та Авраам га-Леві (помер у 1682 р.).
Праці по частині Агади продовжувалися. Яаков ібн-Хабіб у Салоніках уклав велику збірку агадичних місць, що містяться в Талмуді та видав їх з коментарями своїх попередників та власними примітками під назвою «Ейн-Яааков» (Джерело Яакова), яку відредагував син автора, рабі Леві Бен Яаков. Аарон з Пезаро (1583) та Аарон з Франкфурта-на-Одері (1690) зробили до кожного біблійного вірша вказівку, де він цитується в Талмуді, Мідраші та Зоарі. Симон Пейзер в Ліссі (1728) зробив до імен біблійних персонажів та вчителів Мішни вказівки на ті місця в Талмуді та Мідраші, де є згадки про них. Ісаак Ламперонті (1756, Феррара) склав реальну енциклопедію всієї рабинської писемності, повністю надруковану лише у 1868 році. У прозі і віршах виходило багато наукових книг єврейською, іспанською, португальською, італійською та жаргонно-німецькою мовами. Для тієї самої мети слугували 200-300 збірок проповідей, надруковані з XVI по XIX століття.
При твердо усталених ритуалах нові богослужебні піснопіння (як наприклад відомий суботній гімн Шломо Алькабеца) лише рідко могли включатися до молитовника. Проте синагогальна поезія не припинила свого існування — достатній матеріал для неї надали знову затверджені дні посту і молитви, а також приватні зібрання для покаянні та молитви, викликані численними переслідуваннями та поширенням аскетичного напряму. Збірки молитов для цієї мети з багатьма новими додатками були видані, зокрема, Йосефом Кармі (1630) та Леоном да Модена (1571—1648) власне для італійськмх євреїв та Ефраїмом з Холма (бл. 1630 року) і Натаном Ганновером (1650) — для німецьких та польських євреїв. Найталановитішим синагогальним поетом цього періоду був Ісраель Нагара, який жив близько 1580 року в Палестині. Нагара дуже пишався тим, що не написав жодної світської пісні. Тим не менше він настільки підкорявся впливу середовища, у якому творив, що більша частина його синагогальних поетичних творів набула форми відомих у той час світських пісень. Моше Закуто (помер у 1697 році) та [ru] (помер у 1747 році) писали алегоричні єврейські драми, а поетеси Дебора Аскареллі та Сарра Коппія Суллам (1600) — італійські сонети. Шломо Олівейра в Амстердамі та Гершон Хейфец у Венеції видали єврейські словники рим.
Також не менш важливими були успіхи, досягнуті євреями у світських мистецтвах та науках, завдяки зокрема розсіяним повсюди іспанським та португальським євреям і мараннам. [ru] (1511—1578) в книзі «Меор Ейнаїм» («Світло очей»), зумів дати оригінальне вирішення для найважливіших проблем єврейської старовини. Книгу про священні єврейські старовини, яка свідчила про велику ерудицію автора, написав єврейською мовою доктор медицини Авраам Порталеоне (помер у 1612 році). Визначні твори з математики і механіки написав Йосиф дель Медіго (помер у 1655 році), який у якості домашнього лікаря деякий час жив у князя Радзивілла в Литві та Польщі. Коротку енциклопедію медичних наук написав лікар Товія Коген з Меца (помер у 1729 році). Еммануїл Порт (1636) з Трієста уклав посібник з вивчення астрономії, у якому він майстерно використовує винайдені тоді логарифми. Єврейську історію, всесвітню історію та підручник математичної географії написав Давид Ганз, який був другом Кеплера і Тихо Браге. Матеріали для історії вчених талмудичної епохи зібрали Єхіл Гейлпрін, Давид Конфорте (1640) та Хаїм-Йосиф Давид Азулаї (помер у 1808 році).
В історії філософії великий вплив здійснив твір Леона Єврея (сина Іцхака Абрабанеля) «Dialoghi di amore», перекладений майже усіма європейськими мовами. Видатними творами також є релігійно-філософські праці Меїра ібн-Мегаша, Давида Мессір Леона та Авраама Шалома, які жили у перші половині XVI століття.
Розвитку Кабали сприяло вчення рабі [ru] (помер у 1572 році у Цфаті) та його учнів Хаїма Віталя і Моше Кордевейро, а також масове захоплення месіанськими надіями, породжені лжемесією Шабтаєм Цві.
Мозес Мендельсон, який разом зі своїми учнями піклувався про поширення між євреями світських знань та більш різносторонню освіту єврейської молоді, здійснив великий вплив на розвиток єврейства. Ще у 1782 році, коли мендельсонівський переклад П'ятикнижжя тільки став з'являтися, було оприлюднено листа [ru] (1725—1805) до його австрійських одновірців, у якому він, побуджуваний едиктом імператора Йосифа II про віротерпимість, робить їм практичні пропозиції щодо реформи системи освіти. У 1784 році [ru] заснував перше безкоштовне училище в Берліні, за зразком якого потім відкрилися подібні установи у Бреславлі, Франкфурті-на-Майні тощо. Водночас з цим утворилося товариство, яке видавало в Кенігсберзі, а потім у Бреславлі журнал «Гамеасеф» («Збирач») з метою поширення серед євреїв освіченість та просвіту, а також ґрунтовні знання німецької та єврейської мов. У перші десятиліття знаряддям обміну думками був іврит, для якого тоді настав новий розквіт як у прозі, так і у віршах. Поруч з ним йшла книжна німецька мова, спочатку єврейськими літерами, а потім звичайним шрифтом.
Попередні крайнощі — односторонність єврейського знання — почали переходити у протилежні крайнощі: абсолютне забуття всього єврейського. Проти цього виступала єврейсьа наука в особі Леопольда Цунца, який мав обширні і глибокі пізнання у всіх галузях європейської середньовічної літератури. Існування в ній постійного історичного розвитку він ясно довів у своїй класичній праці «Die gottesdienstlichen Vorträge der Juden» (1 вид. 1832 р., 2 вид. 1892 р.). Водночас з Цунцем у Польщі виступив Соломон Єгуда Лейб Раппопорт. Його нариси про життя вчених євреїв Х та ХІ століття відомий гебраїст Франц Деліт назвав алмазними копальнями для історика єврейської літератури. На тій самій висоті стоїть почати Рапопортом талмудичний реальний лексикон (була опублікована лише літера А). Самуїл-Давид Луццато написав італійською посібник для вивчення єврейської мови. Численні твори з історії мовознавства у євреїв написали Йосиф Деренбург в Парижі, В. Бахер в Будапешті та інші. Юлій Фюрст уклав словник єврейської мови та нову Конкордансію, тобто покажчик всіх слів та виразів, які містяться у Святому Письмі. Коментар до всієї Біблії написали Л. Філіпсон, Саломон Герксгеймер та Юлій Фюрст.
Над усталенням безпомилкових масоретських текстів працювали Вольф Гейденгейм та Б. Бер. Величезне зібрання давніх масоретських творів, здебільшого за рукописами, оприлюднено Х. Д. Гінцбургом (Лондон, 1880—1885). Ґрунтовні дослідження арамейських та грецьких текстів перекладів Святого Письма проводили Луццато, З. Франкель (1801—1875), Авраам Ґайґер та А. Берлінер. Вивчення Талмуду також пішло новим шляхом у рабинських училищах, починаючи з середини ХІХ століття в Німеччині (вперше у Бреславлі), Франції, Австрії, Угорщині, Італії, Англії та Північній Америці. Граматичні дослідження про ідіому Вавилонського Талмуда написав С. Д. Луццато, філологічні роздуми стосовно чужоземних слів, які зустрічаються в Талмуді, уклали Михаїл Закс та Йосиф Перлес. Лексикографічна обробка мови Таргумім (арамейських перекладів Біблії), Талмуда та Мідраша належить перу Якова Леві ("Chaldäisches Wörterbuch über die Targumim", Лейпциг, 1867-68, та « Neuhebräisches und chaldäisches Wörterbuch», ibid., 1876-89). Виготовленням критичного тексту Талмуда шляхом порівняння усіх до того часу відомих рукописів та старих рідкісних видань займався Рафаїл Нафан Рабінович, який помер у 1890 році, не закінчивши своєї праці (вийшло 16 томів). Фрідман, Вейс та Цукермандель випустили критичні видання Сифра, Сифре, Мехільти і Тосефти з цінними критичними введеннями і поясненнями. Соломон Бубер зайнявся виданням, здебільшого за рукописами, кількох агадичних мідрашів, до яких він додав критичні введення та змістовний коментар.
Критичні дослідження про виникнення галахи та агади написали Нахман Крохмал, Гірш Хайєс, І. Г. Шор та рабин Ц. Франкель. Доволі цінна історія агади з першопочатків до вигнання євреїв з Іспанії та Португалії написана І. Г. Вейсом. Кабалістична система науково розроблена Адольфом Франком та Адольфом Єллінеком. Завдяки працям С. Мунка, Г. Гіршфельда, Г. Ландауера та Й. Деренбурга наразі існують арабські оригінали творів гаона Саадія, Абул Валіда ібн Джаноха, Єгуди Галеві та Мойсея Маймоніда з добрими перекладами на французьку мову. Дослідження про твори єврейських мислителів та їх вплив на загальний розвиток філософії писали ще Йоель, І. Гутман та Давид Кауфман. [ru] та Соломон Штейн намагалися розвинути: перший — філософію релігії на основі гегелівського вчення, останній — нову теорію Одкровення за правилами синагоги. Примітними також є гомілетичні праці Й. Н. Мангеймера, Михаїла Закса, Саломонса, А. Ґайґера. Й. Йоеля, Адольфа Єллінека та багатьох інших єврейських духовних ораторів. Вдалі переклади літургічної поезії зроблені А. Ґайґером, Зелігманом та особливо Михаїлом Заксом. Найбільше єврейські вчені останнього часу працювали над розробкою історії. До першої чверті ХІХ століття відноситься і поява наукових почасових видань, присвячених т.зв. «єврейській науці». Леопольд Цунц у 1832 році першим став видавати журнал «Zeitschrift für die Wissenschaft des Judenthums». Також існувала заснована Людвигом Філіпсом газета «Allgemeine Zeitung des Judenthums». Винятково науці були присвячені видання «Monatsschrift für Geschichte und Wissenschaft des Judenthums» у Бреславлі, «Magazin für die Wissenschaft des Judenthums» в Берліні, «Revue des études juives» в Парижі та «Hebrew Quarterly review» в Лондоні.
Художня література давньоєврейською мовою, яка з'явилась у Західній Європі в епоху Мендельсона, була недовговічною. Родоначальником новоєврейських поетів був Нафталі Гартвіг Весселі, один з найближчих співробітників Мендельсона, який, окрім віршів на різні випадки, написав поему «Мозаїда». Під впливом цього поета, який прагнув оновити давньоєврейську мову, мендельсонівська школа у 1783 році утворила «Спілку заохочення єврейської мови». Нові поети абсолютно відкидали релігійно-національний елемент, який служив основою єврейської поезії в Іспанії; вони перекладали Клопштока, Гердера, Шиллера, Юнга, Оссіана, Еддісона та інших, особливо культивуючи драму. Найвидатнішим з новоєврейських драматургів був Давид Франко-Мендес (1713—1793), автор «Помсти Аталії». З новоєврейських поетів Західної Європи лише декілька лишили по собі твори, які відсторонені від риторики та штучної афектації; справжнім натхненням просякнуті твори Елії Галеві з Парижа, Соломона Паппенгейма з Бреславля та Іцхака Ертера з Пшемисля. Паппенгейм (1740—1804), наслідуючи «Ночі» Юнга, написав елегію «Чотири келихи», у якій роздумує про суєту світу та оплакує недовговічність всього земного. Твори Іцхака Ертера (1792—1851), зібрані у книзі «Провісник», просякнуті духом юдаїзму та разом з тим ідеями нового часу; його сатира проти хасидизму своєю кмітливістю та різкістю перевершує все, що було створено у цьому роді новоєврейською поезією. Після Ертера жоден поет у Західній Європі не писав івритом.
Навіть вчені дослідники юдейства перейшли на нові мови, і лише небагато з них продовжували видавати свої праці давньоєврейською мовою, здебільшого у спеціальних журналах, як, наприклад, «Bik kure Haitim» (Відень, 1821-32), «Керем Хемед» (Відень, 1833-36; Прага, 1838-43; Берлін, 1854-55), «Ozar Nechmad» (Відень, 1853-63). наприкінці ХІХ століття давньоєврейська мова в Німеччині знову ввійшла до ужитку при створенні наукових дисертацій. У 1880 році М. Фрідман та Й. Г. Вейс заснували у Відні щомісячний журнал «Бет-Талмуд» («Будинок вчення») винятково для рабинської науки, у яку видавці прагнуть внести основи здорової критики.
Зовсім іншу ситуація являє наукове життя польсько-литовських євреїв у ХІХ століття. Давньоєврейською мовою тут до початку ХХ століття видавалися обширні трактати про різні дрібні релігійні питання, але цією ж мовою з середини ХІХ століття зародилася світська література та з'явився єврейський періодичний друк.
Коли пілпуль разом з кабалою повністю захопив інтелектуальне життя польських євреїв, реакцією проти дріб'язкового педантизму та черствої рутини у середині XVIII століття явився хасидизм, який невдовзі перейшов у містичний квієтизм, більш шкідливий, ніж схоластика рабинів. На північному заході поширенню хасидизму перешкоджав віленський гаон Ельяху бен Шломо Залман. Частково під його впливом, частково незалежно від нього серед польсько-литовських євреїв з'явилися люди, яки присвячували себе розробці загальних наук, як, наприклад, [ru], який видав переклад елементів Евкліда (1780) та інших творів з математики та астрономії; Пінхас Елія бен-Меїр Гурвич у своїй книзі «Сефер га-брит» («Книга союзу») повний огляд відомостей про природничі науки та філософію, які існували на той час серед польського єврейства; віленський лікар Єгуда Гурвич, який у своїй книзі «Amude Beth Jehuda» («Основи будинку Юди», 1765) дав опис моральної філософії, заснованої на традиції та суворому рабинізму; кантіанець [ru], Ізраїль Замосц, вчитель Мендельсона, та Соломон Дубно, навизначніший його співробітник з видання Біблії німецькою мовою. Втім загалом польсько-литовські євреї продовжували підтримувати талмудичні суперечки. Їх діяльність змінює Іцхак-Бер Левінзон (1788—1860), якого називали Мендельсоном російських (на той час) євреїв.
У 1828 році вийшла перша книга Левінзона «Теуда Беізраїль» («Повчання ізраїльтянам»), у якій він передусім виступає проти того загальнопоширеного у його час сприйняття, згідно якому вивченню Біблії відводилося останнє місце. Спростувавши цю позицію посиланнями на Талмуд та усю середньовічну літературу, він возводить вивчення давньоєврейської мови, граматики і всієї Біблії у суворий релігійний обов'язок. З Талмуда та інших авторитетних джерел Левінзон виводить необхідність вивчення наук та іноземних мов, особливо мови тієї країни, де євреї живуть. Інший визначний твір Левінзона «Бет-Єгуда» («Будинок Юди»), надрукований у 1839 році і перекладений польською, являє собою обробку відповідей автора на питання з єврейської релігії та історії, запропоновані йому у 1827 році російським міністром народної просвіти князем Лівеном; тут Левінзон намітив цілу програму дій для просвітництва євреїв, яку частково прийняв і уряд, починаючи з рабинських училищ і закінчуючи землеробськими колоніями.
Назустріч урядовим заходам у 1840-х та 1850-х рр. виступила низка єврейських письменників, які групувалися навколо імені Левінзона і центром яких був Вільно: С. Й. Фін, М. Страшун, М. А. Гінцбург, А. Б. Лебензон, A. Мапу та інші. Це були здебільшого самоучки, яки вийшли з найбідніших прошарків населення. Віддані ідеї просвіти своїх одновірців, вони заклали основи доволі значної світської літератури давньоєврейською мовою — наукової, художньої та публіцистичної.
Наукова література являє собою частково самостійні дослідження в галузі єврейської науки, але ще більше значення вона має тим, що поширювала її. У відношенні першого аспекту примітними є бібліографічні твори Рейфмана, праці Цвейфеля («Шелмо ал-Ізраель» — про хасидизм), Г. М. Пінелеса, А. Готлобера, С. Бубера, Г. Шацкеса, Д. Каган (про містичні єврейських секти) тощо, але пальма першості тут належить Самуїлу Йосифу Фіну (1818—1890). У 1841—1844 рр. він разом з Е. Л. Гурвичем видавав перший у Російській імперії журнал давньоєврейською мовою під назвою «Пірхе Цафон» («Північні квіти»), який пробуджував критичне ставлення до Талмуду. З 1860 по 1880 рр. він видавав газету «Гакармель». З окремих праць Фіна найвизначнішими є історія євреїв з 600—106 рр. після Р. Х. (Вільно, 1871—1877); «Кірья-Неемана» — історія віленської єврейської громади (В., 1860) та «Кнесет Ісраель» (біографічний словник єврейських вчених).
Серйозною працею є «Мойре цедек» Г. Ростовського («Вчитель справедливості», 1888) — досвід релігійної філософії за системою Маймоніда. У популяризації серед євреїв загальнонаукових пізнань перше місце належить математику Хаїму Зеліту Слонімському. Особливо відомим є його дослідження про єврейський календар. У 1862 році він став видавати (вийшло усього 25 номерів), а у 1874 році відновив щотижневу газету «Га-Цфіру» («Заря»); газета ця була присвячена популяризації відомостей з найрізноманітніших галузей природничої історії. Нариси з анатомії є у книзі Л. Каценельсона «248 членів» (1888). С. Манделькерн склав посібник з історії Російської імперії («Дивре иемей Русиа», 1875); існують переклади наукових праць з інших мов. У 1880-х рр. було зроблено спробу видання загальної енциклопедії єврейською мовою.
Найголовнішу роль у російсько-польській літературі давньоєврейською мовою відігравали поети, на чолі яких був Абрам-Бер Лебензон (1793—1878), який очолював гурток, що влаштував у Вільно першу реформовану синагогу, під назвою «Тагарот га-Кодеш» («Очищення святині»). Він сприяв просвіті своїх одновірців як педагог ( у віленському рабинському училищі) та проповідник, але головним чином як письменник, який збудив у євреях любов до витонченої літератури. Його поетичний талант проявився у його першій збірці під назвою «Вірші священною мовою», виданій у 1842 році. Переважаючі елементи в поезії Лебензона — ліричний та дидактичний; загальне спрямування його думки — песимістичне. Талант Лебензона повністю проявляється в алегоричній драмі «Емет ве-Емуна» («Правда і Віра», 1867), у якій кожна дійова особа уособлює відомий клас єврейського суспільства. Видатний граматик та дослідник єврейської мови, Лебензон був і солідним екзегетом: його «Біурим Хадашим» (нові тлумачення до деяких книг Біблії, 1858) значно сприяли поширенню серед євреїв Російської імперії здорово розуміння біблійного тексту і його поетичної сили.
Ближче до тодішнього суспільного життя стояла поезія іншого корифея єврейської літератури Л. О. Гормона з його уїдливим, грайливим та разом з тим зворушливим гумором. За ним йдуть Михей Йосиф Лебензон, син А. Б. Лебензона, Меїр Леттерис, А. Готлобер, Й. Левін, Камінер, Й. Гольдман («Шонім Кадмоніат», тобто минулі роки — історична поема з часів іспанської інквізиції), Еренкранц (епічна поема «Руминя» в журналі «Гашахар»), С. Бахер, С. Рубин, Б. Гінцберг, М. Й. Штерн, Долинский, Л. Мінц та інші. Окрім оригінальних творів ці поети дали чудові переклади Шекспіра, Расіна, Шиллера, Лессінга, Гейне.
Початок єврейського роману заклав [ru] (1809—1867) родом з міста Ковно. Його історичні романи «Агават-Ціон» («Любов у Сионі», 1852) та «Ашмат-Шомрон», які описують епоху юдейського царя Ахаза, просякнуті епічною простотою та невимушеністю. Нижче у художньому відношенні стоїть побутовий роман мапу — «Аїт-Цовуа» («Ханжа», 1858 — 1861), який зображує «батьків і дітей» єврейського суспільства кінця 1850-х та 1860-х років. Мапу викликав масу наслідувальників і наступників, які друкували свої романи окремими тиражами та у різних періодичних виданнях; серед них зустрічалися навіть жінки (Сара-Фейга Мейнкін з Риги). Одне з найвидатніших місць посідає також [ru], автор романів «Культ і життя» (1878) та «Дві крайнощі» (1888); особливо визначним є другий, у якому автор ставить за мету об'єктивне зображення і співставлення між собою різних течій єврейського життя, створені просвітницькою епохою. Перші роки цієї епохи зобразив також Б. Мандельштам у своїй книзі «Хозен-ла-Моед».
З усіх романістів, які творили після Мапу, найталановитішим та найпопулярнішим був П. Смоленський, який помер в середині 1880-х рр. У 1869 році він, оселившись у Відні, почав видавати там щомісячний журнал «Гашахар» («Світанок»), у якому надрукував багато романів, повістей та публіцистичних статей. Кращі його твори — роман «Гатогу-бе-дархе га-хаїм» («Той, що блукає шляхами життя») та повість «Кебурат хамор» («Осляче поховання»), яка дає майстерну картину побуту литовських євреїв за часів панування кагального режиму. Смоленський хотів, щоб євреї зрозуміли, що вони не релігійна секта, а нація, яка має всі атрибути такої окрім особливої території та політичної незалежності, а також те, що вони мають шляхом практичної і літературної агітації добиватися політичного відродження, і саме у Палестині.
Це останнє положення Смоленський став проповідувати в епоху єврейських погромів, а з того часу ідею палестинофільства з тими чи іншими відтінками стало проводити майже усе єврейське друкарство, не виключаючи і газети «Гамеліц», заснованої у 1860 р. А. Цедербаумом (1816—1893), яка до того дотримувалась просвітницьких ідей і у якій М. Лілієнблюм вперше виступив у 1868 році з певними вимогами релігійних реформ. «Гамелиц» була першою давньоєврейською газетою з визначеним спрямуванням, чого не можна було сказати про газету «Га-Магіда» («Оповідач»), яку Зільберман почав видавати для російських євреїв у 1856 році в пруському місті Лиці. У 1864 році спочатку в Єрусалимі, а потім у Майнці для російських євреїв стала виходити щотижнева газета «Га-Леванон» («Ліван»), яка мала ортодоксальне спрямування. У 1866 році Кантор заснував у Петербурзі щотижневу газету «Га-Йом» («День», невдовзі припинила своє існування); у тому самому році газети «Гамеліц» та «Га-Цфіра» (під редакцією Слонімського та Соколова) із щотижневих перетворились на щоденні. Невдовзі після того майже уся література видавалася у щорічниках. З трьох щорічників: «Га-асиф», вид. Соколовим у Варшаві з 1884 р.; «Гакерем», вид. Атласом там же з 1887 г., та «Бет-оцар-гаас-фрут», вид. Гребером в Галіції з 1887 р., але, призначені для російських євреїв, перший дотримувався нейтральної позиції, другий — ретроградного спрямування, а третій відрізнявся повною відсутністю публіцистики і був повністю присвячений науці та беллетристиці. Бібліографічний огляд єврейських журналів та збірок до 1880 р. дав [ru] у «Єврейській бібліотеці», т. VII—VIII.
Сучасна література
Література, написана івритом у XX та XXI столітті з'явилась у процесі відродження мови як живої і розмовної. Основи сучасної писемності Ізраїлю були закладені групою емігрантів з другої Алії, серед яких були Шмуель Агнон, Шмуель Йосеф, Давид Шимоні та Яків Фіхман.
До Першої світової війни єврейська література була зосереджена у Східній Європі. Після війни та революції в Росії багато письменників, що писали івритом, емігрували до Палестини. У 1921 році 70 письменників зустрілися в Тель-Авіві та заснували Асоціацію письменників івритом. У 1920-х та 1930-х роках Палестина стала домінуючим центром літератури івритом. Багато з піонерів івритської літератури були сіоністами. Видатні діячі ХХ століття Агад Га-ам та Саул Черниховський провели свої останні роки в Тель-Авіві і значно вплинули на молодих івритомовних письменників.
Примітки
- т. XIa, с. 467 // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- т. XIa, с. 468 // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- Рабби Яаков Ибн-Хабиб. Перевод с иврита, предисловие и комментарий — . Эйн-Яаков (Источник Яакова), в шести томах / Яков Ратнер. — Москва : Книжники; Лехаим, 2011. — Т. 1. — 719 с. — (Библиотека еврейскох текстов/Начала мудрости) — .
- http://www.myjewishlearning.com/culture/literature/FinalEdit_Literature_TO_HebrewLit.html
Джерела
- Еврейская литература // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- Литература еврейская // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — СПб., 1908—1913.
- Литература новоеврейская // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — СПб., 1908—1913.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Literatura movoyu ivrit ivr ספרות עברית literatura napisana davnoyevrejskoyu movoyu ivritom istoriya yakoyi ohoplyuye period u 3 tisyachi rokiv Period do zrujnuvannya Pershogo HramuPeriod pershij ohoplyuye chas do zrujnuvannya Pershogo Hramu Za chasiv pidkorennya assiro vavilonyanami Svyatoyi Zemli yevreyi mali svoyu literaturu U nih bulo P yatiknizhzhya v tij formi v yakij vono zbereglosya do nashogo chasu buli knigi Isusa Navina Suddiv izrayilskih proroka Samuyila i Carstv buli zbirki promov deyakih prorokiv Amosa Osiyi Isaji Miheya Avakuma tosho vislovlyuvannya mudreciv ta religijni pisni Psalmi U yevrejskih knigah Bibliyi yaki dijshli do nas zgaduyutsya zokrema rizni tvori yaki ne zbereglis do nashogo chasu napriklad dvi zbirki epichnih poem rizni prorocki pisannya dekilka istorichnih tvoriv carski litopisi zhittyepisi vidatnih lyudej i tosho Ochevidno deyaki z nih isnuvali she v IV st do n e i nimi koristuvavsya ukladach biblijnih knig Hronik Period Drugogo Hramu i tanayivPeriod drugij pochinayetsya pislya zrujnuvannya Pershogo Hramu Pislya povernennya yevreyiv z vavilonskogo polonu VI st do n e Ezdra ta Neyemiya postavili na serjoznu osnovu vivchennya svyashennih knig Utvorene nimi kolo sofrim pisciv postavilo sobi za metu vigotovlennya spiskiv Mojseyevogo Zakonu ta poshiryuvati yih v narodi ru bl 30 r do n e vstanoviv sim nezminnih pravil midot tlumachennya Pivtora stolittya potomu rabi Ishmael suchasnik peresliduvan Adriana zbilshiv yih kilkist do trinadcyati Koli pri vivchenni Pisannya jshlosya pro pravila vikonannya obryadiv ta inshi religijni pripisi i tak samo koli sprava stosuvalasya pitan gromadyanskogo chi kriminalnogo prava vsya yurisprudenciya u yevreyiv skladala chastinu bogoslovskoyi nauki ce oznachalo zajmatisya Galahoyu bukvalno z ivr הלכה hoda procesiya koli zh vivchalisya opovidalni chastini Bibliyi abo promovi prorokiv ce oznachalo zajmatisya Agadoyu ivr ה ג ד ה aram א ג ד ה opovid Pid ciyeyu nazvoyu malosya na uvazi ne lishe tlumachennya Svyatogo Pisma a j i vchennya pro moral blagochestya vidnoshennya lyudini do Boga tosho Isnuyut tvori yak chisto galahichnogo tak i chisto agadichnogo harakteru zmist oboh talmudiv div nizhche zmishanij Galahichna literatura predstavlyaye interes golovnim chinom lishe dlya yevreyiv u toj chas yak agadichna navpaki koristuyetsya zaalnim interesom oskilki bagato zgadanih u nij legend visloviv povchan ta religijnih pozicij usvoyeni hristiyanstvom ta islamom tim samim stavshi zagalnoyu spadshinoyu civilizovanogo lyudstva ru bulo zaboroneno zapisuvati oskilki tradiciya mala peredavatisya z ust v usta Yevrejska mova yaku vikoristovuvali v shkolah mistila znachnu kilkist aramejskih greckih ta latinskih vislovlyuvan i tim samim vidriznyalas vid movi Yevrejskoyi Bibliyi Davnoyevrejska mova prodovzhuvala rozvivatisya i zbagachuvatisya Mishna najdavnishij pislya Bibliyi zvid zakoniv II st povnistyu napisana yevrejskoyu U Vavilonskomu ta Yerusalimskomu Talmudah yevrejskij tekst osoblivo vitrimki z Bibliyi ta Mishni suprovodzhuyetsya obgovorennyam na mesopotamskomu i palestinskomu dialektah aramejskoyi movi Mudreciv Mishni I II st nazivali ru ivr ת נ א ים tannayim vid slova sho oznachaye povtoryuvati bagato raziv dlya tochnoyi usnoyi peredachi Ostatochna redakciya Mishni yaka zbereglasya do nashogo chasu bula ukladena blizko 200 r n e golovoyu mudreciv cogo pokolinnya rabbi Yehudoyu ga Nasi yakij takim chinom stav ostannim z tanayiv U Mishni zibrani ta rozpodileni po viddilam i traktatami ti tlumachennya i dopovnennya do pisanogo zakonu yaku sluguvali kerivnictvom u religijnij yuridichnij gromadskij ta simejnij praktici Vtim Mishnu ne slid vvazhati zbirkoyu zakoniv u zvichnomu sensi cogo slova oskilki v bagatoh vipadkah v nij navodyatsya i spivstavlyayutsya rizni poglyadi davnih zakonovchiteliv inodi bez vkazuvannya ostatochnogo rishennya V nastupni stolittya mudreci Talmuda vikladali pravila pro te yak treba povoditisya pri nayavnosti podibnih superechnostej Z chisla inshih davnih tvoriv Tosefta yavlyaye soboyu zbirku ukladenu na tih zhe zasadah i v tij samij formi sho j Mishna a Mehilta Sifra i Sifre pokazuyut yak vinik v kozhnomu okremomu vipadku usnij zakon iz zakona pisanogo chi pryamo z tekstu chi spirayuchis na natyak v nomu Voni skladayut nachebto neperevnij galahichnij j agadichnij komentar do pisanoyi Tori zberezhena chastina Mehilti do knigi Vihid Sifra do knigi Levit a Sifre do knigi Chisla i Vtorozakonnya Period AmorayivPislya ukladennya Mishni yiyi pochali poyasnyuvati v shkolah razom zi Svyatim Pisannyam i staralis privesti yiyi do yiyi dzherela Bibliyi abo bilsh davnih dijsnih abo jmovirnih tradicij Tosefta Mehilta Sifra Sifre ta inshi podibni tvori chastina yakih dijshla do nashogo chasu ne povnistyu takozh stali predmetom doslidzhen Sudzhennya vislovleni ru ivr א מו ר א ים amorayim odnina amora z aram ti sho poyasnyuyut pri vivchenni Mishni ta podibnih do neyi tvoriv protyagom 300 rokiv III V st u vishih shkolah Palestini i Vaviloniyi a takozh rizni dumki vislovleni pri obgovorenni vse ce zbiralos i zanosilos do zbirki yaka stanovila soboyu u pevnomu rodi velikij konspekt tverdzhen ta obgovoren mudreciv za tri stolittya Cya zbirka yavlyaye soboyu Talmud Tvir amorayiv nazivayetsya Gemaroyu yaka ye pevnim rodom komentarya do Mishni Mishna i Gemara razom utvoryuyut Talmud Mishna odna a gemar do neyi dvi Yerusalimska i Vavilonska Vavilonskij Talmud otrimav i dosi zberigaye kerivne znachennya dlya yevreyiv V Talmudi vidobrazheno zhittya yevrejskogo narodu protyagom 600 700 rokiv Tlumachennya Svyatogo Pisannya zminyuyutsya astronomichnimi ta prirodno istorichnimi svidchennyami serjozni rozdumi opovidkami anekdotami i legendami V Talmudi figuruyut imena bilshe 1900 vchenih Prote cherez peresliduvannya u Vizantijskij imperiyi IV st pid chiyeyu vladoyu bula Palestina i u Perskomu carstvi V st yake pravilo u Vaviloniyi bagatoh yevrejskih vchiteliv bulo stracheno vishi shkoli zakrito a zbori vchiteliv i sluhachiv buli zaboroneni Velicheznij navchalnij material zapisali i uporyadkuvali vchiteli novogo pokolinnya ru Diskusiyi ta obgovorennya yevrejskogo tekstu Bibliyi ta Mishni velisya u yevrejskih vishih shkolah Palestini ta Vaviloniyi na rozmovnih aramejskih dialektah kozhnoyi z cih krayin yaki v ci chasi vikoristovuvali yak yevreyi tak i neyevreyi Tekst Gemari takozh zapisan cimi movami Mova oboh Talmudiv vazhliva dlya vivchennya semitskih mov i dlya movoznavstva Z okremih samostijnih slov stvoryuyutsya novi gramatichni formi a iz starih chastinok pov yazanih z imennikami novi chastki a cherez rizni procesi stvoryuyutsya novi skladni slova Mova yavlyaye soboyu bilsh novij stupin rozvitku nizh davnosirijska mova i bilsh davnyu nizh sirijska Z togo yakim shlyahom jshli novi movoutvorennya mozhna zrobiti zvorotnij visnovok pro te yak postupovo utvoryuvalisya i rozvivalisya davni semitski movi yevrejska ta arabska Razom z oboma Gemarami na tih samih aramejskih dialektah zbereglisya inshi literaturni tvori Koli rozuminnya narodom davnoyevrejskoyi movi stalo slabshati z yavivsya zvichaj odrazu perekladati na miscevu aramejsku govirku kozhnij prochitanij visliv z originalu svyashennoyi knigi Ci rechennya zgodom otrimali pravilnu formu i zbereglisya u perekladah Bibliyi na aramejsku movu yaki dijshli do nashogo chasu Targumim Pereklad Bibliyi na palestinskij dialekt pripisuyut uchnyu Gilelya Jonatanu ben Uzielyu a pereklad na vavilonskij dialekt prozelitu Onkelosu Piznishe aramejskoyu movoyu takozh pereklali Prorokiv ta Pisannya U tomu viglyadi v yakomu ci perekladi dijshli do nashogo chasu najdavnishij z nih vidnosyat do III st n e Zavdyaki comu zh u toj chas z yavilisya i literaturni tvori yevrejskih avtoriv greckoyu movoyu Cya mova stala ridnoyu dlya znachnoyi kilkosti yevreyiv sho oselilisya v Yegipti ta proniklisya ellinskoyu civilizaciyeyu Okrim perekladu Svyatogo Pisma greckoyu movoyu vidomogo pid nazvoyu Perekladu simdesyati tlumachiv v Yegipti z chasiv Makavejskih vijn za svobodu utvorilasya obshirna literatura greckoyu movoyu metoyu yakoyi bulo uzgoditi grecku vchenist z Bozhestvennim vchennyam Syudi vidnosyatsya napriklad apokrifichni knigi dodani do Perekladu 70 tlumachiv dekilka istorichnih tvoriv yaki opisuyut istoriyu yevrejskogo narodu abo okremih istorichnih postatej poetichni tvori yaki abo zobrazhuyut dramatichno chi epichno yevrejsku istoriyu abo propaguyut u greckih virshah yevrejsku moral zalishayuchi ostoron specifichno yevrejski religijni pripisi pro obrizannya svyata tosho Sered vchenih okrim Aristovula yakij yak vvazhayut napisav tvir na kshtalt filosofskogo komentarya do P yatiknizhzhya Mojseya najbilsh vidomimi ye Filon Yudejskij ta Josip Flavij I st Filon vihodiv z poziciyi sho vchennya Odkrovennya maye neodminno zbigatisya z vishimi filosofskimi istinami Podibno svyashennij alegorichnij movi yegiptyan biblijna opovid na jogo dumku ye lishe obolonkoyu dlya bozhestvennoyi mudrosti Slovo Bozhe yake stvorilo Vsesvit uyavlyalos Filonu takoyu divnoyu mogutnistyu sho vin vvazhav jogo samostijnoyu vilno diyuchoyu siloyu Josip Flavij zhe opisav vijnu yevreyiv z rimlyanami sklav istoriyu svogo narodu Yudejski starozhitnosti ta oprilyudniv tvir na zahist yevreyiv ta yevrejstva proti napadiv Apiona ta inshih todishnih antisemitiv U serednovichnij chas zavdyaki vitonchenomu i legkomu stilyu cih pismennikiv yih nazivali Filona yevrejskim Platonom Josipa Flaviya yevrejskim Ksenofontom Period savorayiv taPeriod tretij ohoplyuye period z ukladennya Talmudu do vignannya yevreyiv z Pirenejskogo pivostrova 500 1492 rr Ce bula epoha vsestoronnogo rozvitku V Zemli Izrayilskij perevazhno rozroblyalas Agada a u Vaviloniyi Galaha Pracyu amorayiv prodovzhili ru ti sho rozmirkovuyut Savorayi VI stolittya doslidzhuvali zibranij u vavilonskij Gemari material vidnosno jogo zastosuvannya u religijnij praktici i vidznachili ti dumki yaki otrimali kerivnij harakter U toj samij chas vcheni na Svyatij Zemli zaklali osnovi samostijnih zbirok agadichnih tlumachen Svyatogo Pisma z yakih narod brav nadiyu na svitle majbutnye Vsi ci agadichni zbirki zgodom otrimali nazvu Midrash Vcheni togo chasu takozh turbuvalisya pro te shob tekst Bibliyi pravilno chitavsya i zberigavsya u svoyij chistoti zahishenij vid riznochitan yaki vinikali vnaslidok stvorennya chislennih spiskiv perepisuvachiv Persha meta bula dosyagnuta za dopomogoyu osnashennya tekstu Yevrejskoyi Bibliyi golosnimi znakami yaki majzhe odnochasno buli vinajdeni u Vaviloniyi ta Zemli Izrayilskij Takozh buli vinajdeni ru yaki u pevnomu sensi vidigravali rol znakiv punktuaciyi Dlya dosyagnennya drugoyi meti bulo porivnyano mizh soboyu krashi biblijni rukopisi pidrahovano vsi slova i bukvi Svyatogo Pisma i tochno vkazano u vinoskah na polyah chi v okremih tvorah yak chasto i de same te chi inshe slovo z yavlyayetsya v Bibliyi i yak vono v kozhnomu misci okremo pishetsya i vimovlyayetsya Vstanovlennyam i tochnoyu peredacheyu tekstu Masoroyu vid ivr מ סו ר ה opovidka zajmalis t zv masoreti zavdyaki yakim tochno vivirenij tekst Tanaha zberigsya v rukopisah i chislennih vidannyah po vsomu svitu same v tomu vidi u yakomu isnuvav v V stolitti n e U nebagatoh punktah dumki masoretiv vidriznyayutsya ale u vsomu suttyevomu voni mizh soboyu cilkom zgodni Takozh voni retelno vkazuyut na vsi sumnivni chitannya i varianti PeriodFormuli molitov yak dlya publichnogo tak i domashnogo bogosluzhinnya bilya IH stolittya otrimali zagalom toj viglyad yakij mayut zaraz voni buli rozislani z Vaviloniyi pid zagalnovzhivanoyu i nini nazvoyu ru u vsi gromadi Zahodu Do sogodnishnogo chasu ci molitvi ne zminyuvalisya Tim riznomanitnishimi ye molitvi napisani dlya riznih vipadkiv i piznishe vvedeni do molitovnika t zv ru spilnokoreneve do sliv poet ta poeziya Dlya dniv pokayannya bulo ukladeno okremi molitvi slihot Spogad pro den spalennya Hramu buv poshtovhom do stvorennya osoblivih skorbotnih pisen kinot Period sinagogalnoyi poeziyi trivav blizko tisyachi rokiv Za ves cej chas narahovutsya blizko pivtori tisyachi imeni poetiv yaki napisali blizko 15 tisyach molitovnih virshiv ta gimniv Velika kilkist cih molitov zokrema avtorstva yevrejskih poetiv Ispaniyi vidriznyayutsya velikoyu poetichnoyu krasoyu Krashi z sinagogalnih poetichnih tvoriv nalezhat peru Solomona ibn Gabirola HI stolittya rabi Ichaka ibn Gagiata HI stolittya Avraama i ru Najvidatnishi tvori nalezhat ru virshami yakogo zahoplyuvavsya Gejne Majzhe u vsih molitovnikah ye piyut Igdal napisanij italijskim yevreyem ru yevrejskim uchasnikom Italijskogo Vidrodzhennya Vin vviv do ivritu taki novi formi yak sonet i pisav bagato svitskih virshiv Ispanski yevrejski poeti takozh pisali lyubovni i svitski virshi Avraam ibn Ezra pisav virshi navit pro shahi Do najdavnishih avtoriv religijnoyi poeziyi nalezhit rabi ru Jogo sinagogalni virshi uvijshli perevazhno do ritualu sinagogalnogo bogosluzhinnya nimeckih ta polskih yevreyiv U Vaviloniyi saboreyam nasliduvali ru v seredini VII st Zavdyaki nim Talmud zdobuv vsezagalne viznannya za vinyatkom karayimiv U bagatij literaturi yevrejskoyu movoyu karayimi z velikoyu siloyu dialektiki napadali na tverdzhennya yaki ne buli yasno i bukvalno virazheni v Bibliyi Talmudisti u svoyu chergu navchilisya vid arabiv rozroblyati svyashennu movu davnoyevrejsku gramatichno i leksikografichno Za zrazkom arabskoyi poeziyi yevreyi pochali prikrashati svoyi virshi rozmirom ta rimami Yevrejski vcheni publikuvali yevrejskoyu movoyu tvori z filosofiyi medicini matematici astronomiyi prirodnichij istoriyi geografiyi i istoriyi Rabi ru 892 942 pereklav arabskoyu Svyate Pismo z komentarem Za jogo zhittya z yavilisya pershi sprobi gramatichnoyi i leksichnoyi obrobki yevrejskoyi movi u yevreyiv rabinistiv Metropoliyeyu yevrejskogo movoznavstva stalo misto Fes na pivnochi Afriki Dlya yevreyiv sho vmili pisati arabskoyu zasnovnikom movoznavstva buv Yuda ben Korayish yakij zhiv v Africi bl 900 roku yakij naskilki vidomo vpershe vkazav na vazhlivist porivnyalno istorichnogo movoznavstva Jogo spravu prodovzhiv Valid Mervan ibn Dzhanah bl 990 bl 1060 rr Z naukovimi rezultatami yevrejskogo movoznavstva yevreyiv yaki znali lishe yevrejsku oznajomili Avraam ibn Ezra nar u 1092 r v Toledo i pomer u 1167 r i ru nar u 1160 r v Narbonni pomer u 1232 r tvori yakogo vidriznyalisya prostotoyu i yasnistyu ta buli populyarni sered yevreyiv ta hristiyan protyagom cilih stolit Dosit poshirenim buv ukladenij u H stolitti v Ispaniyi yevrejskoyu movoyu slovnikom Menahema ben Saruka z Tortozi yakij kritikuvav ru z Fesa Osoblive shvalennya yevreyiv ta neyevreyiv zasluzhiv takozh ukladenij yevrejskoyu movoyu slovnik Davida Kimhi ta jogo yevrejska gramatika V galuzi ekzegetiki yevreyi sho zhili u hristiyanskih krayinah Zahodu vikazali stilki zh samostijnosti yak i yih yedinovirci v islamskih krayinah Osoblivo vidznachivsya rabi Shlomo ben Ichak yakij zhiv u Franciyi i buv vidomij pid skladenim z pershih liter jogo imeni skorochennyam Rashi 1040 1105 Jogo komentar do Bibliyi yakij viriznyayetsya vseohoplyuyuchimi znannyami lakonichnistyu i prostotoyu stav pislya biblijnogo tekstu najbilsh poshirenim tvorom yevrejskoyi literaturi Nadrukovanij razom z tekstom komentar Rashi buv pershoyu drukovanoyu yevrejskoyu knigoyu i narazi lishayetsya pidruchnikom dlya yevrejskoyi molodi Cim komentarem koristuvalisya i hristiyanski ekzegeti osoblivo vidomij Mikolaj de Lara pom u 1351 roci Onuk Rashi rabi Shmuel ben Meyir ru namagavsya poyasniti Svyate Pismo dotrimuyuchis vinyatkovo bukvalnogo sensu Cej metod tlumachennya do spravzhnoyi hudozhnosti doviv jogo ispanskij suchasnik vzhe nazvanij Avraam ibn Ezra Jogo komentari protyagom dekilkoh stolit buli predmetom vivchennya dlya najosvichenishih yevreyiv Ispaniyi ta Franciyi adzhe do nih zbereglosya blizko 20 30 superkomentariv Bilsh konservativnij metod z legkim vidtinkom kabalistichnoyi mistiki vibrav rabi Moshe ben Nahman Ramban z Geroni bl 1220 1270 yakij chasto primiryav najbilsh protilezhni poglyadi Z literaturnih tvoriv XIV i XV stolit z cimi pracyami mozhut porivnyuvatisya filologichni z filosofskim zabarvlennyam komentari astronoma i matematika rabi Levi ben Gershoma ru pom bl 1345 r a takozh obshirni komentari ru 1437 Lisabon 1508 Veneciya Bilya seredini H stolittya yevrejski obshini v Yegipti Pivnichnij Africi ta Ispaniyi stali vodnochas nezalezhnimi vid vishih shkil Vaviloniyi U 960 roci vcheni poslanci yaki yihali zbirati koshti na korist vishoyi shkoli v Suri potrapili do pirativ ta buli prodani nimi v rabstvo Yih vikupili yevreyi i nevdovzi u tih krayinah de opinilisya poslanci buli zasnovani samostijni vishi shkoli She Karl Velikij abo odin z jogo nastupnikiv pereseliv odnu vchenu rodinu z Lukki v Majnc i cya rodina nevdovzi poshirila u prirejnskih zemlyah i Lotaringiyi znannya Talmuda chomu piznishe spriyav rabi ru svitoch diaspori bl 960 1040 Dovoli cinnim u nash chas majzhe neobhidnim posibnikom ye ukladenij rabi ru u Rimi 1101 leksikon do Talmuda pid nazvoyu ru V galuzi osnashennya Talmuda komentaryami vidomi i rabejnu Gananel 1050 jogo suchasnik rabi Gershom ben Yeguda ta osoblivo rabi Shlomo ben Ichak Rashi Za dopomogoyu jogo komentarya navit nedosvidchena lyudina mozhe osyagati mudrist Talmudu Rambam napisav arabskoyu movoyu komentar do Mishni pereklad yakogo ivritom nayavnij u vsih vidannyah Talmudu Rezultati dosyagneni Rashi ta Rambamom pragnuv poyednati v odne cile rabi ru pomer u krayini Izrayilyu bl 1500 roku V Nimechchini ta Franciyi yevreyi dva stolittya pracyuvali nad dopovnennyam ta vipravlennyam komentarya Rashi do Talmudu nazivayuchi svoyi praci ru dodatki glosariyi Najvidomishimi z cih yevreyiv buli onuki Rashi vzhe zgadanij rabi Shmuel ben Meyir ta rabi Yaakov Tam ru Diyalnist deyakih rabiniv bula prisvyachena vinyatkovo pitannyam religijnoyi praktiki Voni nazivayutsya poskim ivr פוסקים ti hto prijmayut rishennya She za chasiv gaoniv z yavilisya okremi zvodi zakoniv yak napriklad Galahot gdolot Velikij zvid galahi rabi Shimona z Kayari ta in z nih zbereglisya lishe deyaki Najbilshe znachennya otrimala korotka vitrimka z Talmuda ru skor Rif 1013 1103 Vin sliduvav za tekstom Talmudu peredayuchi sudzhennya lishe u nabilsh suttyevih golovnih risah i potim dodavav korotkij i tochnij visnovok u viglyadi kerivnictva dlya religijnoyi praktiki Dva stolittya potomu rabi ru skor Rosh 1250 1327 zaklav v osnovu de ce bulo mozhlivo pracyu Alfasi dopovniv yiyi rezultatami otrimanimi ispansko arabskimi Rambam ta francuzko nimeckimi Rashi i tosafisti yevreyami Dlya tiyeyi zh meti sho j kompendiumi isnuvali kodeksi roztashovani metodichno za viddilami i predmetami Dovoli viznachnoyu u cij galuzi pracya Rambama Ves galahichnij material yakij mistitsya v oboh talmudah galahichnih midrashah ta tvorah gaoniv buv zibranij i rozpodilenij nim za vlasnim racionalnim planom ta zgodom vikladenij u tochnih ta zagalnozrozumilih virazah Vin mav povne pravo nazvati svij tvir Mishne Tora tobto povtorennyam vsogo Zakonu Ne menshe znachennya maye kodeks 1340 ukladenij rabi Yakovom ben Asherom pid nazvoyu Arbaa Turim Pislya cih kodeksiv she prodovzhuvali z yavlyatisya obshirni zbirki novih dopovnen Hidushim do okremih traktativ Talmudu a takozh virishen yaki obijmayut yakus pevnu galuz abo yaki traktuyut pro okremi vipadki Svoyim duhovnim avtoritetom sered inshih zokrema vidilyalisya rabi ru 1215 1293 v Nimechchini ta rabi ru 1235 1310 v Ispaniyi Literatura vidpovidej rabiniv na zapiti yaki do nih dopravlyalisya ivr תשובת tshuvot vidpovidi z yavilasya na pochatku VIII stolittya prodovzhuyetsya donini ta procvitala v krayinah islamu a takozh v Italiyi Nimechchini Ispaniyi Franciyi ta Polshi Za serednovichchya yevreyi majzhe vsyudi mali svij vlasnij sud ne lishe z gromadyanskih a j chasto i z kriminalnih sprav Tomu u chislennih pitannyah i vidpovidyah chasto jdetsya pro socialni komercijni politichni ta inshi vidnosini virahovuyutsya tovari ta yih cini vkazuyetsya cinnist sribla po vidnoshennyu do zolota jdetsya pro torgovi vidnosini torgovi shlyahi pro vijni ta oblogi mist pro vidnoshennya yevrejskih gromad do svitskih ta duhovnih volodariv tosho Vtim cej material vazhlivij dlya istoriyi kulturi bagatoh krayini she malo rozroblenij Literatura v galuzi agadi bula tak samo riznomanitna yak i v galuzi galahi Po zavershennyu Talmuda golovnim miscem de retelno rozroblyalasya agada bula Zemlya Izrayilska Zvidsi agada poshirilasya po Greciyi Italiyi Franciyi ta Nimechchini Bilshe sotni agadichnih tvoriv davnih yaksho ne za formoyu to za zmistom buli kritichno rozibrani ru Imena avtoriv abo ukladachiv agadichnih tvoriv zdebilshogo lishilisya nevidomimi Najvidomisha yih zbirka rid nazvoyu Yalkut ukladena rabi Shimonom Darshanom v HII stolitti Pochinayuchi z HI stolittya i do nashogo chasu ne perestavali z yavlyatisya povchalni knigi ta rozdumi u riznomanitnih formah propovidi zapoviti poslannya tosho Najvidomishij tvir cogo rodu Obov yazki sercya ispanskogo rabina ru HI st Kniga napisana arabskoyu u HII stolitti perekladena yevrejskoyu u 1610 roci ispanskoyu a u 1856 roci nimeckoyu Yevrejskoyu movoyu stvoryuvalosya bezlich tvoriv svitskoyi poeziyi Chas tvorchosti Hisdaya ben Ichaka ibn Shapruta vvazhayetsya zolotim vikom yevrejskoyi poeziyi Za Hisdayem sliduvav Shmuel ibn Nagdila Zgadanij vishe Solomon Ibn Gabirol buv suchasnikom i drugom ibn Nagdili Ibn Gabirol ta zalishalisya zrazkami u cij galuzi yevrejskoyi literaturnoyi tvorchosti Bilya seredini HIII stolittya z posilennyam peresliduvan pochavsya zanepad mistectva yevreyiv Ispaniyi Yih misce pragnuli zajnyati yevreyi Italiyi ta pivdennoyi Franciyi Inkoli navit stvoryuvalisya hudozhni fokusi napriklad vikladali zakonotvorchist i posibnik z gri v shahi u virshah ta molitvi kozhne slovo u yakih pochinalis z odniyeyi i tiyeyi samoyi literi Najvidomishim yevrejskim poetom v Italiyi buv Immanuyil Rimskij bl 1300 r Vin buv suchasnikom a za deyakimi danimi i blizkim znajomim Dante Jogo satira bula gostroyu a poetichni opovidannya frivolni ale graciozni zhoden iz serednovichnih yevrejskih pismennik tak ne nagaduye Gejne yak Immanuyil Rimskij Pri vsomu comu vin buv serjoznim vchenim i napisav filosofsko mistichnij komentar do Tanahu Stolittya potomu blizko 1400 roku Mojsej di Rihti zasluzhiv pochesne zvannya yevrejskogo Dante Pid chas podalshih gonin yaki pochalisya u XV stolitti yevreyi ne pisali svitskih pisen Lishe u XVIII stolitti voni pochali pisati yih znovu Velikij religijno filosofskij tvir Rambama More Nevuhim Putivnik rozgublenih napisanij arabskoyu buv perekladenij she za jogo zhittya yevrejskoyu a na pochatku HIII stolittya latinoyu zalishavsya do novitnogo chasu centrom yevrejskoyi religijno filosofskoyi dumki ta vodnochas mav velikij vpliv na rozvitok hristiyanskoyi filosofiyi Vzhe u sholastikiv Aleksandra Gallskogo ta Vilgelma z Overni pomitnij vpliv Rambama she bilshe vin pomitnij u Alberta Velikogo ta osoblivo u Fomi Akvinskogo Ostannij perenis u svoyu Summa theologiae vsyu teoriyu Majmonida pro proroctvo za vinyatkov deyakih nesuttyevih vidhilen a takozh vnis tudi inshi religijno filosofski vchennya Rambama U piznishij chas kniga Majmonida privernula do sebe zdivuvannya Lejbnica yakij u svoyemu ekzemplyari zrobiv na polyah bagato pomitok yaki zgodom buli vidani v Parizhi Okrim Majmonida v Ispaniyi u XIII XV stolittya zhili inshi bilshe abo menshe vidomi yevrejski filosofi napriklad taki vilni misliteli yak Ichak Abalag Levi ben Gershom ru Hasdaj Kreskas filosofiya yakogo spravila velikij vpliv na filosofiyu Spinozi ta ru yakij napisav knigu pro osnovi yudayizmu Ale buli i protivniki filosofiyi yaki stverdzhuvali sho vona nesumisna z religiyeyu Napravlenu proti Majmonida knigu napisav u comu sensi u 2 j polovini XIV stolittya filosofski osvichenij ale mistichno nalashtovanij rabi Shem Tov ben Shem Tov Golovnim miscem obshirnoyi perekladackoyi diyalnosti yevreyiv bula pivdenna Franciya Najkrashimi perekladachami buli Tibonidi batko Yeguda sin Shmuel ta onuk Moshe ibn Tibon yakij zhiv blizko 1250 roku Zavdyaki tomu sho zmogli vidshukati vidpovidni slova dlya poznachennya bagatoh novih ponyat voni stali tvorcyami novogo yevrejskogo stilyu Kilkist yevrejskih perekladachiv z arabskoyi na yevrejsku takozh bula velikoyu deyaki z nih buli na sluzhbi u praviteliv zokrema u imperatora Fridriha II ta Rozhera Sicilijskogo Za dopomogoyu yevrejskih perekladachiv vcheni chenci pereukladali ci perekladi latinoyu Yevrejski vcheni strogo ortodoksalnogo napryamu protyagom dvoh stolit napoleglivo borolisya z ciyeyu chuzhozemnoyu mudristyu Obidvi storoni zagrozhuvali odna odnij vidluchennyam vid sinagogi vorogi filosofiyi navazhilis navit donesti inkviziciyi sho tvori Majmonida mayut yeretichni zmist Dominikanci zasudili do spalennya tu samu knigu yaku yih doctor angelicus Foma Akvinskij poklav v osnovu yih vlasnih ordenskih dogmativ Koli dominikanci pishli she dali i pochali zagrozhuvati vsij yevrejskij pisemnosti koli u 1242 roci v Parizhi bulo spaleno 24 vozi z ekzemplyarami Talmudu obidvi storoni pobachili prirvu do yakoyi yih privelo partijne osliplennya Vidkrite protistoyannya vshuhlo ale protilezhni perekonannya zalishilisya i prihilniki vinyatkovo nacionalnogo znannya dokladali vsih zusil shob dosyagti zaboroni dlya yevreyiv chitati filosofski tvori ranishe dosyagnennya 30 richnogo viku Koli cerkva pochala shilyati yevreyiv do prijnyattya hristiyanstva ce stalo vidpravnim punktom dovoli znachnoyi polemichnoyi literaturi Oskilki yevreyi z momentu vtrati svoyeyi politichnoyi samostijnosti vidmovilisya vid aktivnoyi propagandi svogo virovchennya to pismenniki yaki traktuvali pro osnovi yevrejskogo virovchennya obmezhuvalisya majzhe zavzhdi lishe zahistom ta poyasnennyam vlasnoyi ochki zoru Lishe pochinayuchi z HII stolittya yevreyi zridka stali zi sprostuvannya zaperechen poyednuvati napadki na vchennya sho vorozho vistupali proti nih Bilsha chastina takih polemichnih tvoriv lishayetsya nenadrukovanoyu lishe nebagato z nih otrimali glasnist yak napriklad zvit pro disputi yaki mali vesti rabi Yehiel z Parizha 1240 v prisutnosti korolevi Blanki ta Ramban 1263 v Barseloni u prisutnosti korolya Aragonskogo Syudi vidnositsya i satira gramatika Profiata Durana proti druga yakij prijnyav hristiyanstvo napisana nastilki dvoznachno sho hristiyani dovgo vvazhali yiyi napadom na yudayizm Deyaki bilsh yemni zaperechennya proti hristiyanstva buli skladeni u viglyadi posibnik dlya tih yevreyiv yakih zmushuvali vesti disputi tomu u nih chasto povtoryuyetsya fraza yaksho hristiyanin skazhe tak chi tak to jomu treba zaperechiti te i te Rabi Linman z Myulgauzena sklav desho na kshtalt kompendiya dlya vzhivannya u religijnih disputah Bilsh vidomim ye tvir Hizuk Emuna Zmicnennya viri polsko litovskogo karayima Isaaka ben Avraama bl 1550 Rabi Josef Albo avtor knigi Ikkarim Osnovi religij yakogo zmusili vzyati uchast u disputi z hreshenim yevreyem sho vidbuvavsya v prisutnosti antipapi Benedikta XIII v Tortozi 1413 1414 navazhivsya stverdzhuvati sho vira u prishestya Mesiyi yaka vsyudi porodzhuvala superechki vzagali ne ye suttyevoyu osnovoyu yudejskogo virovchennya Rukopisi cih polemichnih tvoriv zustrichayutsya dovoli ridko najvidomishi z nih buli vidani u latinskomu perekladi vinyatkovo hristiyanskimi vchenimi Navit v Turechchini de yevreyi mogli drukuvati sho zavgodno blizko 1570 roku z yavilasya yedina kniga v comu rodi yaka skladalas lishe z dekilkoh storinok vidav yiyi yevropejskij yevrej Isaak ben Akrish yakogo katuvali greki hristiyani na ostrovi Krit Cherez strazhdannya yaki vse zbilshuvalisya sered yevreyiv vinikala shilnist do mistiki Sho menshe vona mogla dovesti svij realnij zv yazok z tradiciyeyu to napoleglivishe pred yavlyala pretenzij na nazvu kabali sho oznachalo opovid tradiciya Tomu majzhe vsi tvori ciyeyi rozgaluzhenoyi literaturi ye psevdoepigrafichnimi Najvazhlivishij tvir kabali Zoar syajvo blisk napisanij aramejskoyu movoyu Ce mistichnij komentar do P yatiknizhzhya skladenij jmovirno ispanskim yevreyem Moshe de Leonom 1250 1305 Mistiki vidayut jogo za tvir ru rabi Shimona Bar Johaya bl 150 r n e z metoyu zmusiti dumati sho nachebto tayemnicha mudrist sho propoviduyetsya v nij ye spadkom davnini Zoar i narazi vvazhayetsya svyashennoyu knigoyu mistikiv XIII stolittya vzagali bulo bagate na mistikiv sered yakih takozh inodi proyavlyalosya pragnennya zliti v odne hristiyanstvo yudayizm ta islam Takim buv ru yakij vvazhav sebe prorokom i yizdiv u Rim pragnuchi navernuti Papu do svogo vchennya Takozh vidomimi kabalistami ye ru ta Menahem Rekanati Period ahronimVignani u 1492 roci yevreyi Pirenejskogo pivostrova znajshli prihistok chastkovo u osmanskih zavojovnikiv chastkovo u pivnichnij Africi ta Italiyi a z XVII stolittya u zvilnenih Niderlandah ta Angliyi Cherez 35 rokiv pislya vinajdennya knigodrukuvannya v Italiyi pochavsya druk yevrejskih knig Diyalnist nabirnika ta drukarya vvazhalasya i nini vvazhayetsya u yevreyiv svyashennim remeslom Do kincya XV stolittya isnuvalo vzhe 14 yevrejskih tipografij v Italiyi Ispaniyi ta Portugaliyi Z togo chasu u riznih chastinah Yevropi Aziyi ta Ameriki yevreyami i dlya yevreyiv bulo opublikovano blizko 20 tisyach knig yevrejskimi movami Okrim cogo bulo zrobleno chislenni vidannya Bibliyi z komentaryami ta bez komentariv a takozh vidano kilka desyatkiv tisyach liturgichnih knig Vavilonskij Talmud perevidavavsya blizko 70 raziv Z yavilosya bagato knig z yevrejskih predmetiv ispanskoyu portugalskoyu francuzkoyu italijskoyu niderlandskoyu anglijskoyu ta osoblivo nimeckoyu movoyu Dlya oznajomlennya z gramatikoyu v cej period sluguvali okrim tvoriv Davida Kimhi posibniki ru Davida ibn Yahiya Avraama de Balmasa Shmuelya Arkevolti tosho Piznishe nabuli znachennya yevrejski pidruchniki Shlomo z Ganau 1708 1762 i portugalski posibniki Shlomo Olivejra rabina v Amsterdami 1618 1689 David de Pomis 1587 sklav yevrejsko latinsko italijskij slovnik v yakomu okrim davnoyevrejskih sliv poyasnyuyutsya aramejski ta zapozicheni z greckoyi i latini slova sho zustrichayutsya v Talmudi ta davnij rabinskij literaturi Shlomo de Olivejra uklav yevrejsko portugalskij slovnik Anshel z Krakova yevrejsko zhargonno nimeckij Eliya Levita haldejsko yevrejskij slovnik Natan Gannover 1860 uklav yevrejsko nimecko italijsko latinsku zbirku sliv dlya praktichnogo koristuvannya Shlomo z Urbino blizko 1500 r napisav sinonimiku Jogo poperednikom u comu buv Avraam Bedrashi bilya kincya HIII stolittya Dovoli vazhlivim posibnikom ye ukladenij Davidom ga Kogen de Lara bl 1660 r slovnik nezavershenij inozemnih sliv sho zustrichayutsya u davnij rabinskij literaturi ta zapozichenih sliv z greckoyi latini ta perskoyi movi Bilshe za inshi chitali komentar Dona Ichaka Abrabenelya do Tanaha ta napisanij ispanskoyu a zgodom perekladenij latinoyu Con ciliador Menashe ben Israelya Moshe Alshejh v Palestini ta Efrayim Lenchic v Prazi peresliduvali gomiletichnu metu Bilshist ekzegetiv zajmalisya tlumachennyam Talmuda za zrazkom rabi Yaakova ben Ashera Eliyahu Levit poyasniv piznishe stanovlennya znakiv golosnih ta nagolosu u skladah Knigodrukuvannya malo velicheznij vpliv na demokratizaciyu talmudichnoyi mudrosti Te sho u minuli stolittya stanovilo prinalezhnist vchenosti teper osoblivo u Polshi stalo predmetom elementarnogo znannya Vivchennya Talmuda ta najdavnishoyi galahichnoyi literaturi ru spriyalo rozvitku mislennya Z yavilis komentari do Mishni perevazhno Lipmana Gellera krakivskogo rabina 1654 do Mehilti Sifri ta Yerusalimskogo Talmudu Davida Frenkelya rabina v Dessau i Berlini vchitelya Mozesa Mendelsona Novi glosariyi do Vavilonskogo Talmudu napisali Shlomo Luriya 1573 Shmuel Edels blizko 1600 Meyir z Lyublina pomer u 1616 roci ta Meyir Shif Fulda 1734 Velikogo vplivu nabuv kodeks palestinskogo rabi Josefa Karo 1488 1575 yakij vin nazvav Shulhan Aruh bukvalno nakritij stil i uklav za kodeksom Arba Turim Moshe Isserlis skorocheno Rama pomer u 1672 r napisav glosi do Shulhan Aruh u yakih vin sliduye perevazhno nimeckim i francuzkim shkolam u toj chas yak Karo dotrimuvavsya zdebilshogo ispanskoyi shkoli U comu novomu svoyemu viglyadi tekst Karo z glosami Isserlisa Shulhan Aruh nevdovzi stav kerivnim kodeksom u vsih religijnih pitannyah Najvidatnishimi jogo komentatorami buli David ga Levi blizko 1659 r Shabtaj ga Kogen skorocheno Shah 1622 1663 ta Avraam ga Levi pomer u 1682 r Praci po chastini Agadi prodovzhuvalisya Yaakov ibn Habib u Salonikah uklav veliku zbirku agadichnih misc sho mistyatsya v Talmudi ta vidav yih z komentaryami svoyih poperednikiv ta vlasnimi primitkami pid nazvoyu Ejn Yaaakov Dzherelo Yaakova yaku vidredaguvav sin avtora rabi Levi Ben Yaakov Aaron z Pezaro 1583 ta Aaron z Frankfurta na Oderi 1690 zrobili do kozhnogo biblijnogo virsha vkazivku de vin cituyetsya v Talmudi Midrashi ta Zoari Simon Pejzer v Lissi 1728 zrobiv do imen biblijnih personazhiv ta vchiteliv Mishni vkazivki na ti miscya v Talmudi ta Midrashi de ye zgadki pro nih Isaak Lamperonti 1756 Ferrara sklav realnu enciklopediyu vsiyeyi rabinskoyi pisemnosti povnistyu nadrukovanu lishe u 1868 roci U prozi i virshah vihodilo bagato naukovih knig yevrejskoyu ispanskoyu portugalskoyu italijskoyu ta zhargonno nimeckoyu movami Dlya tiyeyi samoyi meti sluguvali 200 300 zbirok propovidej nadrukovani z XVI po XIX stolittya Pri tverdo ustalenih ritualah novi bogosluzhebni pisnopinnya yak napriklad vidomij subotnij gimn Shlomo Alkabeca lishe ridko mogli vklyuchatisya do molitovnika Prote sinagogalna poeziya ne pripinila svogo isnuvannya dostatnij material dlya neyi nadali znovu zatverdzheni dni postu i molitvi a takozh privatni zibrannya dlya pokayanni ta molitvi viklikani chislennimi peresliduvannyami ta poshirennyam asketichnogo napryamu Zbirki molitov dlya ciyeyi meti z bagatma novimi dodatkami buli vidani zokrema Josefom Karmi 1630 ta Leonom da Modena 1571 1648 vlasne dlya italijskmh yevreyiv ta Efrayimom z Holma bl 1630 roku i Natanom Gannoverom 1650 dlya nimeckih ta polskih yevreyiv Najtalanovitishim sinagogalnim poetom cogo periodu buv Israel Nagara yakij zhiv blizko 1580 roku v Palestini Nagara duzhe pishavsya tim sho ne napisav zhodnoyi svitskoyi pisni Tim ne menshe vin nastilki pidkoryavsya vplivu seredovisha u yakomu tvoriv sho bilsha chastina jogo sinagogalnih poetichnih tvoriv nabula formi vidomih u toj chas svitskih pisen Moshe Zakuto pomer u 1697 roci ta ru pomer u 1747 roci pisali alegorichni yevrejski drami a poetesi Debora Askarelli ta Sarra Koppiya Sullam 1600 italijski soneti Shlomo Olivejra v Amsterdami ta Gershon Hejfec u Veneciyi vidali yevrejski slovniki rim Takozh ne mensh vazhlivimi buli uspihi dosyagnuti yevreyami u svitskih mistectvah ta naukah zavdyaki zokrema rozsiyanim povsyudi ispanskim ta portugalskim yevreyam i marannam ru 1511 1578 v knizi Meor Ejnayim Svitlo ochej zumiv dati originalne virishennya dlya najvazhlivishih problem yevrejskoyi starovini Knigu pro svyashenni yevrejski starovini yaka svidchila pro veliku erudiciyu avtora napisav yevrejskoyu movoyu doktor medicini Avraam Portaleone pomer u 1612 roci Viznachni tvori z matematiki i mehaniki napisav Josif del Medigo pomer u 1655 roci yakij u yakosti domashnogo likarya deyakij chas zhiv u knyazya Radzivilla v Litvi ta Polshi Korotku enciklopediyu medichnih nauk napisav likar Toviya Kogen z Meca pomer u 1729 roci Emmanuyil Port 1636 z Triyesta uklav posibnik z vivchennya astronomiyi u yakomu vin majsterno vikoristovuye vinajdeni todi logarifmi Yevrejsku istoriyu vsesvitnyu istoriyu ta pidruchnik matematichnoyi geografiyi napisav David Ganz yakij buv drugom Keplera i Tiho Brage Materiali dlya istoriyi vchenih talmudichnoyi epohi zibrali Yehil Gejlprin David Konforte 1640 ta Hayim Josif David Azulayi pomer u 1808 roci V istoriyi filosofiyi velikij vpliv zdijsniv tvir Leona Yevreya sina Ichaka Abrabanelya Dialoghi di amore perekladenij majzhe usima yevropejskimi movami Vidatnimi tvorami takozh ye religijno filosofski praci Meyira ibn Megasha Davida Messir Leona ta Avraama Shaloma yaki zhili u pershi polovini XVI stolittya Rozvitku Kabali spriyalo vchennya rabi ru pomer u 1572 roci u Cfati ta jogo uchniv Hayima Vitalya i Moshe Kordevejro a takozh masove zahoplennya mesianskimi nadiyami porodzheni lzhemesiyeyu Shabtayem Cvi Mozes Mendelson yakij razom zi svoyimi uchnyami pikluvavsya pro poshirennya mizh yevreyami svitskih znan ta bilsh riznostoronnyu osvitu yevrejskoyi molodi zdijsniv velikij vpliv na rozvitok yevrejstva She u 1782 roci koli mendelsonivskij pereklad P yatiknizhzhya tilki stav z yavlyatisya bulo oprilyudneno lista ru 1725 1805 do jogo avstrijskih odnovirciv u yakomu vin pobudzhuvanij ediktom imperatora Josifa II pro viroterpimist robit yim praktichni propoziciyi shodo reformi sistemi osviti U 1784 roci ru zasnuvav pershe bezkoshtovne uchilishe v Berlini za zrazkom yakogo potim vidkrilisya podibni ustanovi u Breslavli Frankfurti na Majni tosho Vodnochas z cim utvorilosya tovaristvo yake vidavalo v Kenigsberzi a potim u Breslavli zhurnal Gameasef Zbirach z metoyu poshirennya sered yevreyiv osvichenist ta prosvitu a takozh gruntovni znannya nimeckoyi ta yevrejskoyi mov U pershi desyatilittya znaryaddyam obminu dumkami buv ivrit dlya yakogo todi nastav novij rozkvit yak u prozi tak i u virshah Poruch z nim jshla knizhna nimecka mova spochatku yevrejskimi literami a potim zvichajnim shriftom Poperedni krajnoshi odnostoronnist yevrejskogo znannya pochali perehoditi u protilezhni krajnoshi absolyutne zabuttya vsogo yevrejskogo Proti cogo vistupala yevrejsa nauka v osobi Leopolda Cunca yakij mav obshirni i gliboki piznannya u vsih galuzyah yevropejskoyi serednovichnoyi literaturi Isnuvannya v nij postijnogo istorichnogo rozvitku vin yasno doviv u svoyij klasichnij praci Die gottesdienstlichen Vortrage der Juden 1 vid 1832 r 2 vid 1892 r Vodnochas z Cuncem u Polshi vistupiv Solomon Yeguda Lejb Rappoport Jogo narisi pro zhittya vchenih yevreyiv H ta HI stolittya vidomij gebrayist Franc Delit nazvav almaznimi kopalnyami dlya istorika yevrejskoyi literaturi Na tij samij visoti stoyit pochati Rapoportom talmudichnij realnij leksikon bula opublikovana lishe litera A Samuyil David Luccato napisav italijskoyu posibnik dlya vivchennya yevrejskoyi movi Chislenni tvori z istoriyi movoznavstva u yevreyiv napisali Josif Derenburg v Parizhi V Baher v Budapeshti ta inshi Yulij Fyurst uklav slovnik yevrejskoyi movi ta novu Konkordansiyu tobto pokazhchik vsih sliv ta viraziv yaki mistyatsya u Svyatomu Pismi Komentar do vsiyeyi Bibliyi napisali L Filipson Salomon Gerksgejmer ta Yulij Fyurst Nad ustalennyam bezpomilkovih masoretskih tekstiv pracyuvali Volf Gejdengejm ta B Ber Velichezne zibrannya davnih masoretskih tvoriv zdebilshogo za rukopisami oprilyudneno H D Gincburgom London 1880 1885 Gruntovni doslidzhennya aramejskih ta greckih tekstiv perekladiv Svyatogo Pisma provodili Luccato Z Frankel 1801 1875 Avraam Gajger ta A Berliner Vivchennya Talmudu takozh pishlo novim shlyahom u rabinskih uchilishah pochinayuchi z seredini HIH stolittya v Nimechchini vpershe u Breslavli Franciyi Avstriyi Ugorshini Italiyi Angliyi ta Pivnichnij Americi Gramatichni doslidzhennya pro idiomu Vavilonskogo Talmuda napisav S D Luccato filologichni rozdumi stosovno chuzhozemnih sliv yaki zustrichayutsya v Talmudi uklali Mihayil Zaks ta Josif Perles Leksikografichna obrobka movi Targumim aramejskih perekladiv Bibliyi Talmuda ta Midrasha nalezhit peru Yakova Levi Chaldaisches Worterbuch uber die Targumim Lejpcig 1867 68 ta Neuhebraisches und chaldaisches Worterbuch ibid 1876 89 Vigotovlennyam kritichnogo tekstu Talmuda shlyahom porivnyannya usih do togo chasu vidomih rukopisiv ta starih ridkisnih vidan zajmavsya Rafayil Nafan Rabinovich yakij pomer u 1890 roci ne zakinchivshi svoyeyi praci vijshlo 16 tomiv Fridman Vejs ta Cukermandel vipustili kritichni vidannya Sifra Sifre Mehilti i Tosefti z cinnimi kritichnimi vvedennyami i poyasnennyami Solomon Buber zajnyavsya vidannyam zdebilshogo za rukopisami kilkoh agadichnih midrashiv do yakih vin dodav kritichni vvedennya ta zmistovnij komentar Kritichni doslidzhennya pro viniknennya galahi ta agadi napisali Nahman Krohmal Girsh Hajyes I G Shor ta rabin C Frankel Dovoli cinna istoriya agadi z pershopochatkiv do vignannya yevreyiv z Ispaniyi ta Portugaliyi napisana I G Vejsom Kabalistichna sistema naukovo rozroblena Adolfom Frankom ta Adolfom Yellinekom Zavdyaki pracyam S Munka G Girshfelda G Landauera ta J Derenburga narazi isnuyut arabski originali tvoriv gaona Saadiya Abul Valida ibn Dzhanoha Yegudi Galevi ta Mojseya Majmonida z dobrimi perekladami na francuzku movu Doslidzhennya pro tvori yevrejskih misliteliv ta yih vpliv na zagalnij rozvitok filosofiyi pisali she Joel I Gutman ta David Kaufman ru ta Solomon Shtejn namagalisya rozvinuti pershij filosofiyu religiyi na osnovi gegelivskogo vchennya ostannij novu teoriyu Odkrovennya za pravilami sinagogi Primitnimi takozh ye gomiletichni praci J N Mangejmera Mihayila Zaksa Salomonsa A Gajgera J Joelya Adolfa Yellineka ta bagatoh inshih yevrejskih duhovnih oratoriv Vdali perekladi liturgichnoyi poeziyi zrobleni A Gajgerom Zeligmanom ta osoblivo Mihayilom Zaksom Najbilshe yevrejski vcheni ostannogo chasu pracyuvali nad rozrobkoyu istoriyi Do pershoyi chverti HIH stolittya vidnositsya i poyava naukovih pochasovih vidan prisvyachenih t zv yevrejskij nauci Leopold Cunc u 1832 roci pershim stav vidavati zhurnal Zeitschrift fur die Wissenschaft des Judenthums Takozh isnuvala zasnovana Lyudvigom Filipsom gazeta Allgemeine Zeitung des Judenthums Vinyatkovo nauci buli prisvyacheni vidannya Monatsschrift fur Geschichte und Wissenschaft des Judenthums u Breslavli Magazin fur die Wissenschaft des Judenthums v Berlini Revue des etudes juives v Parizhi ta Hebrew Quarterly review v Londoni Hudozhnya literatura davnoyevrejskoyu movoyu yaka z yavilas u Zahidnij Yevropi v epohu Mendelsona bula nedovgovichnoyu Rodonachalnikom novoyevrejskih poetiv buv Naftali Gartvig Vesseli odin z najblizhchih spivrobitnikiv Mendelsona yakij okrim virshiv na rizni vipadki napisav poemu Mozayida Pid vplivom cogo poeta yakij pragnuv onoviti davnoyevrejsku movu mendelsonivska shkola u 1783 roci utvorila Spilku zaohochennya yevrejskoyi movi Novi poeti absolyutno vidkidali religijno nacionalnij element yakij sluzhiv osnovoyu yevrejskoyi poeziyi v Ispaniyi voni perekladali Klopshtoka Gerdera Shillera Yunga Ossiana Eddisona ta inshih osoblivo kultivuyuchi dramu Najvidatnishim z novoyevrejskih dramaturgiv buv David Franko Mendes 1713 1793 avtor Pomsti Ataliyi Z novoyevrejskih poetiv Zahidnoyi Yevropi lishe dekilka lishili po sobi tvori yaki vidstoroneni vid ritoriki ta shtuchnoyi afektaciyi spravzhnim nathnennyam prosyaknuti tvori Eliyi Galevi z Parizha Solomona Pappengejma z Breslavlya ta Ichaka Ertera z Pshemislya Pappengejm 1740 1804 nasliduyuchi Nochi Yunga napisav elegiyu Chotiri kelihi u yakij rozdumuye pro suyetu svitu ta oplakuye nedovgovichnist vsogo zemnogo Tvori Ichaka Ertera 1792 1851 zibrani u knizi Provisnik prosyaknuti duhom yudayizmu ta razom z tim ideyami novogo chasu jogo satira proti hasidizmu svoyeyu kmitlivistyu ta rizkistyu perevershuye vse sho bulo stvoreno u comu rodi novoyevrejskoyu poeziyeyu Pislya Ertera zhoden poet u Zahidnij Yevropi ne pisav ivritom Navit vcheni doslidniki yudejstva perejshli na novi movi i lishe nebagato z nih prodovzhuvali vidavati svoyi praci davnoyevrejskoyu movoyu zdebilshogo u specialnih zhurnalah yak napriklad Bik kure Haitim Viden 1821 32 Kerem Hemed Viden 1833 36 Praga 1838 43 Berlin 1854 55 Ozar Nechmad Viden 1853 63 naprikinci HIH stolittya davnoyevrejska mova v Nimechchini znovu vvijshla do uzhitku pri stvorenni naukovih disertacij U 1880 roci M Fridman ta J G Vejs zasnuvali u Vidni shomisyachnij zhurnal Bet Talmud Budinok vchennya vinyatkovo dlya rabinskoyi nauki u yaku vidavci pragnut vnesti osnovi zdorovoyi kritiki Zovsim inshu situaciya yavlyaye naukove zhittya polsko litovskih yevreyiv u HIH stolittya Davnoyevrejskoyu movoyu tut do pochatku HH stolittya vidavalisya obshirni traktati pro rizni dribni religijni pitannya ale ciyeyu zh movoyu z seredini HIH stolittya zarodilasya svitska literatura ta z yavivsya yevrejskij periodichnij druk Koli pilpul razom z kabaloyu povnistyu zahopiv intelektualne zhittya polskih yevreyiv reakciyeyu proti drib yazkovogo pedantizmu ta cherstvoyi rutini u seredini XVIII stolittya yavivsya hasidizm yakij nevdovzi perejshov u mistichnij kviyetizm bilsh shkidlivij nizh sholastika rabiniv Na pivnichnomu zahodi poshirennyu hasidizmu pereshkodzhav vilenskij gaon Elyahu ben Shlomo Zalman Chastkovo pid jogo vplivom chastkovo nezalezhno vid nogo sered polsko litovskih yevreyiv z yavilisya lyudi yaki prisvyachuvali sebe rozrobci zagalnih nauk yak napriklad ru yakij vidav pereklad elementiv Evklida 1780 ta inshih tvoriv z matematiki ta astronomiyi Pinhas Eliya ben Meyir Gurvich u svoyij knizi Sefer ga brit Kniga soyuzu povnij oglyad vidomostej pro prirodnichi nauki ta filosofiyu yaki isnuvali na toj chas sered polskogo yevrejstva vilenskij likar Yeguda Gurvich yakij u svoyij knizi Amude Beth Jehuda Osnovi budinku Yudi 1765 dav opis moralnoyi filosofiyi zasnovanoyi na tradiciyi ta suvoromu rabinizmu kantianec ru Izrayil Zamosc vchitel Mendelsona ta Solomon Dubno naviznachnishij jogo spivrobitnik z vidannya Bibliyi nimeckoyu movoyu Vtim zagalom polsko litovski yevreyi prodovzhuvali pidtrimuvati talmudichni superechki Yih diyalnist zminyuye Ichak Ber Levinzon 1788 1860 yakogo nazivali Mendelsonom rosijskih na toj chas yevreyiv U 1828 roci vijshla persha kniga Levinzona Teuda Beizrayil Povchannya izrayiltyanam u yakij vin peredusim vistupaye proti togo zagalnoposhirenogo u jogo chas sprijnyattya zgidno yakomu vivchennyu Bibliyi vidvodilosya ostannye misce Sprostuvavshi cyu poziciyu posilannyami na Talmud ta usyu serednovichnu literaturu vin vozvodit vivchennya davnoyevrejskoyi movi gramatiki i vsiyeyi Bibliyi u suvorij religijnij obov yazok Z Talmuda ta inshih avtoritetnih dzherel Levinzon vivodit neobhidnist vivchennya nauk ta inozemnih mov osoblivo movi tiyeyi krayini de yevreyi zhivut Inshij viznachnij tvir Levinzona Bet Yeguda Budinok Yudi nadrukovanij u 1839 roci i perekladenij polskoyu yavlyaye soboyu obrobku vidpovidej avtora na pitannya z yevrejskoyi religiyi ta istoriyi zaproponovani jomu u 1827 roci rosijskim ministrom narodnoyi prosviti knyazem Livenom tut Levinzon namitiv cilu programu dij dlya prosvitnictva yevreyiv yaku chastkovo prijnyav i uryad pochinayuchi z rabinskih uchilish i zakinchuyuchi zemlerobskimi koloniyami Nazustrich uryadovim zahodam u 1840 h ta 1850 h rr vistupila nizka yevrejskih pismennikiv yaki grupuvalisya navkolo imeni Levinzona i centrom yakih buv Vilno S J Fin M Strashun M A Gincburg A B Lebenzon A Mapu ta inshi Ce buli zdebilshogo samouchki yaki vijshli z najbidnishih prosharkiv naselennya Viddani ideyi prosviti svoyih odnovirciv voni zaklali osnovi dovoli znachnoyi svitskoyi literaturi davnoyevrejskoyu movoyu naukovoyi hudozhnoyi ta publicistichnoyi Naukova literatura yavlyaye soboyu chastkovo samostijni doslidzhennya v galuzi yevrejskoyi nauki ale she bilshe znachennya vona maye tim sho poshiryuvala yiyi U vidnoshenni pershogo aspektu primitnimi ye bibliografichni tvori Rejfmana praci Cvejfelya Shelmo al Izrael pro hasidizm G M Pinelesa A Gotlobera S Bubera G Shackesa D Kagan pro mistichni yevrejskih sekti tosho ale palma pershosti tut nalezhit Samuyilu Josifu Finu 1818 1890 U 1841 1844 rr vin razom z E L Gurvichem vidavav pershij u Rosijskij imperiyi zhurnal davnoyevrejskoyu movoyu pid nazvoyu Pirhe Cafon Pivnichni kviti yakij probudzhuvav kritichne stavlennya do Talmudu Z 1860 po 1880 rr vin vidavav gazetu Gakarmel Z okremih prac Fina najviznachnishimi ye istoriya yevreyiv z 600 106 rr pislya R H Vilno 1871 1877 Kirya Neemana istoriya vilenskoyi yevrejskoyi gromadi V 1860 ta Kneset Israel biografichnij slovnik yevrejskih vchenih Serjoznoyu praceyu ye Mojre cedek G Rostovskogo Vchitel spravedlivosti 1888 dosvid religijnoyi filosofiyi za sistemoyu Majmonida U populyarizaciyi sered yevreyiv zagalnonaukovih piznan pershe misce nalezhit matematiku Hayimu Zelitu Slonimskomu Osoblivo vidomim ye jogo doslidzhennya pro yevrejskij kalendar U 1862 roci vin stav vidavati vijshlo usogo 25 nomeriv a u 1874 roci vidnoviv shotizhnevu gazetu Ga Cfiru Zarya gazeta cya bula prisvyachena populyarizaciyi vidomostej z najriznomanitnishih galuzej prirodnichoyi istoriyi Narisi z anatomiyi ye u knizi L Kacenelsona 248 chleniv 1888 S Mandelkern sklav posibnik z istoriyi Rosijskoyi imperiyi Divre iemej Rusia 1875 isnuyut perekladi naukovih prac z inshih mov U 1880 h rr bulo zrobleno sprobu vidannya zagalnoyi enciklopediyi yevrejskoyu movoyu Najgolovnishu rol u rosijsko polskij literaturi davnoyevrejskoyu movoyu vidigravali poeti na choli yakih buv Abram Ber Lebenzon 1793 1878 yakij ocholyuvav gurtok sho vlashtuvav u Vilno pershu reformovanu sinagogu pid nazvoyu Tagarot ga Kodesh Ochishennya svyatini Vin spriyav prosviti svoyih odnovirciv yak pedagog u vilenskomu rabinskomu uchilishi ta propovidnik ale golovnim chinom yak pismennik yakij zbudiv u yevreyah lyubov do vitonchenoyi literaturi Jogo poetichnij talant proyavivsya u jogo pershij zbirci pid nazvoyu Virshi svyashennoyu movoyu vidanij u 1842 roci Perevazhayuchi elementi v poeziyi Lebenzona lirichnij ta didaktichnij zagalne spryamuvannya jogo dumki pesimistichne Talant Lebenzona povnistyu proyavlyayetsya v alegorichnij drami Emet ve Emuna Pravda i Vira 1867 u yakij kozhna dijova osoba uosoblyuye vidomij klas yevrejskogo suspilstva Vidatnij gramatik ta doslidnik yevrejskoyi movi Lebenzon buv i solidnim ekzegetom jogo Biurim Hadashim novi tlumachennya do deyakih knig Bibliyi 1858 znachno spriyali poshirennyu sered yevreyiv Rosijskoyi imperiyi zdorovo rozuminnya biblijnogo tekstu i jogo poetichnoyi sili Blizhche do todishnogo suspilnogo zhittya stoyala poeziya inshogo korifeya yevrejskoyi literaturi L O Gormona z jogo uyidlivim grajlivim ta razom z tim zvorushlivim gumorom Za nim jdut Mihej Josif Lebenzon sin A B Lebenzona Meyir Letteris A Gotlober J Levin Kaminer J Goldman Shonim Kadmoniat tobto minuli roki istorichna poema z chasiv ispanskoyi inkviziciyi Erenkranc epichna poema Ruminya v zhurnali Gashahar S Baher S Rubin B Gincberg M J Shtern Dolinskij L Minc ta inshi Okrim originalnih tvoriv ci poeti dali chudovi perekladi Shekspira Rasina Shillera Lessinga Gejne Pochatok yevrejskogo romanu zaklav ru 1809 1867 rodom z mista Kovno Jogo istorichni romani Agavat Cion Lyubov u Sioni 1852 ta Ashmat Shomron yaki opisuyut epohu yudejskogo carya Ahaza prosyaknuti epichnoyu prostotoyu ta nevimushenistyu Nizhche u hudozhnomu vidnoshenni stoyit pobutovij roman mapu Ayit Covua Hanzha 1858 1861 yakij zobrazhuye batkiv i ditej yevrejskogo suspilstva kincya 1850 h ta 1860 h rokiv Mapu viklikav masu nasliduvalnikiv i nastupnikiv yaki drukuvali svoyi romani okremimi tirazhami ta u riznih periodichnih vidannyah sered nih zustrichalisya navit zhinki Sara Fejga Mejnkin z Rigi Odne z najvidatnishih misc posidaye takozh ru avtor romaniv Kult i zhittya 1878 ta Dvi krajnoshi 1888 osoblivo viznachnim ye drugij u yakomu avtor stavit za metu ob yektivne zobrazhennya i spivstavlennya mizh soboyu riznih techij yevrejskogo zhittya stvoreni prosvitnickoyu epohoyu Pershi roki ciyeyi epohi zobraziv takozh B Mandelshtam u svoyij knizi Hozen la Moed Z usih romanistiv yaki tvorili pislya Mapu najtalanovitishim ta najpopulyarnishim buv P Smolenskij yakij pomer v seredini 1880 h rr U 1869 roci vin oselivshis u Vidni pochav vidavati tam shomisyachnij zhurnal Gashahar Svitanok u yakomu nadrukuvav bagato romaniv povistej ta publicistichnih statej Krashi jogo tvori roman Gatogu be darhe ga hayim Toj sho blukaye shlyahami zhittya ta povist Keburat hamor Oslyache pohovannya yaka daye majsternu kartinu pobutu litovskih yevreyiv za chasiv panuvannya kagalnogo rezhimu Smolenskij hotiv shob yevreyi zrozumili sho voni ne religijna sekta a naciya yaka maye vsi atributi takoyi okrim osoblivoyi teritoriyi ta politichnoyi nezalezhnosti a takozh te sho voni mayut shlyahom praktichnoyi i literaturnoyi agitaciyi dobivatisya politichnogo vidrodzhennya i same u Palestini Ce ostannye polozhennya Smolenskij stav propoviduvati v epohu yevrejskih pogromiv a z togo chasu ideyu palestinofilstva z timi chi inshimi vidtinkami stalo provoditi majzhe use yevrejske drukarstvo ne viklyuchayuchi i gazeti Gamelic zasnovanoyi u 1860 r A Cederbaumom 1816 1893 yaka do togo dotrimuvalas prosvitnickih idej i u yakij M Liliyenblyum vpershe vistupiv u 1868 roci z pevnimi vimogami religijnih reform Gamelic bula pershoyu davnoyevrejskoyu gazetoyu z viznachenim spryamuvannyam chogo ne mozhna bulo skazati pro gazetu Ga Magida Opovidach yaku Zilberman pochav vidavati dlya rosijskih yevreyiv u 1856 roci v pruskomu misti Lici U 1864 roci spochatku v Yerusalimi a potim u Majnci dlya rosijskih yevreyiv stala vihoditi shotizhneva gazeta Ga Levanon Livan yaka mala ortodoksalne spryamuvannya U 1866 roci Kantor zasnuvav u Peterburzi shotizhnevu gazetu Ga Jom Den nevdovzi pripinila svoye isnuvannya u tomu samomu roci gazeti Gamelic ta Ga Cfira pid redakciyeyu Slonimskogo ta Sokolova iz shotizhnevih peretvorilis na shodenni Nevdovzi pislya togo majzhe usya literatura vidavalasya u shorichnikah Z troh shorichnikiv Ga asif vid Sokolovim u Varshavi z 1884 r Gakerem vid Atlasom tam zhe z 1887 g ta Bet ocar gaas frut vid Greberom v Galiciyi z 1887 r ale priznacheni dlya rosijskih yevreyiv pershij dotrimuvavsya nejtralnoyi poziciyi drugij retrogradnogo spryamuvannya a tretij vidriznyavsya povnoyu vidsutnistyu publicistiki i buv povnistyu prisvyachenij nauci ta belletristici Bibliografichnij oglyad yevrejskih zhurnaliv ta zbirok do 1880 r dav ru u Yevrejskij biblioteci t VII VIII Suchasna literaturaDokladnishe Izrayilska literatura Literatura napisana ivritom u XX ta XXI stolitti z yavilas u procesi vidrodzhennya movi yak zhivoyi i rozmovnoyi Osnovi suchasnoyi pisemnosti Izrayilyu buli zakladeni grupoyu emigrantiv z drugoyi Aliyi sered yakih buli Shmuel Agnon Shmuel Josef David Shimoni ta Yakiv Fihman Do Pershoyi svitovoyi vijni yevrejska literatura bula zoseredzhena u Shidnij Yevropi Pislya vijni ta revolyuciyi v Rosiyi bagato pismennikiv sho pisali ivritom emigruvali do Palestini U 1921 roci 70 pismennikiv zustrilisya v Tel Avivi ta zasnuvali Asociaciyu pismennikiv ivritom U 1920 h ta 1930 h rokah Palestina stala dominuyuchim centrom literaturi ivritom Bagato z pioneriv ivritskoyi literaturi buli sionistami Vidatni diyachi HH stolittya Agad Ga am ta Saul Chernihovskij proveli svoyi ostanni roki v Tel Avivi i znachno vplinuli na molodih ivritomovnih pismennikiv Primitkit XIa s 467 Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop SPb 1890 1907 t XIa s 468 Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop SPb 1890 1907 Rabbi Yaakov Ibn Habib Perevod s ivrita predislovie i kommentarij Ejn Yaakov Istochnik Yaakova v shesti tomah Yakov Ratner Moskva Knizhniki Lehaim 2011 T 1 719 s Biblioteka evrejskoh tekstov Nachala mudrosti ISBN 978 5 9003 0964 4 http www myjewishlearning com culture literature FinalEdit Literature TO HebrewLit htmlDzherelaEvrejskaya literatura Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop SPb 1890 1907 Literatura evrejskaya Evrejskaya enciklopediya Brokgauza i Efrona SPb 1908 1913 Literatura novoevrejskaya Evrejskaya enciklopediya Brokgauza i Efrona SPb 1908 1913