Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Джозеф Аддісон | ||||
|---|---|---|---|---|
| Joseph Addison | ||||
 Портрет Джозеф Аддісон пензля Годфрі Неллера | ||||
| Народився | 1 травня 1672 d, Вілтшир[d], Вілтшир, Велика Британія[1][2][3] | |||
| Помер | 17 червня 1719 (47 років) Кенсінгтон, Королівство Велика Британія | |||
| Поховання | Вестмінстерське абатство | |||
| Громадянство |  Велика Британія | |||
| Національність | англієць | |||
| Діяльність | письменник драматург політичний діяч | |||
| Alma mater | Королівський коледж, Школа Чартергаус і d | |||
| Заклад | коледж Магдалени[d] | |||
| Мова творів | англійська | |||
| Партія | Віги | |||
| Конфесія | англіканство | |||
| Батько | d[4] | |||
| Мати | d[4] | |||
| У шлюбі з | d | |||
| Автограф |  | |||
| | ||||
 Джозеф Еддісон у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Джозеф Еддісон (англ. Joseph Addison; 1 травня 1672 — 17 червня 1719) — англійський письменник-есеїст, публіцист, драматург та політичний діяч партії вігів.
Автор трагедії «Катон» (1713). Разом зі своїм другом і співробітником вважається основоположником англійської журналістики. У журналах «Балакун» («The Tattler», 1709—11), «Глядач» («The Spectator», 1711—14), «Опікун» («The Gueardian», 1713) Еддісон культивував жанр стислого сатиричного нарису, що прокладав шлях до англійського реалістичного роману XVIII століття.
Життєпис
Народився в сім'ї відомого священника, декана собору у Лічфілді Ланселота Аддісона. Після дворічного навчання у Чатерхаузі — привілейованій приватній школі (разом з ним навчався Р. Стіл). З 1687 по 1699 роки навчався в Оксфордському університеті, спочатку в Куїнз-коледжі, потім в Модлін-коледжі. У 1691 став бакалавром. У 1698 вступив до аспірантури Модлін-коледжу, де у 1693 році отримав ступінь магістра.
Після закінчення університету відмовився від церковного сану на користь політики. Він віддав свої симпатії і своє перо партії вігів і залишився відданим їй до останніх днів. Талановитий випускник Оксфорду у цей час вже серйозно займався літературою, вирішивши, що вона допоможе йому і в політичній кар'єрі.
У 1699 році, готуючись до дипломатичної служби, отримав королівський грант у розмірі 200 фунтів для поїздки на континент і з 1699 по 1703 роки подорожував по Європі. У 1704 році, повернувшись до Англії, склав на замовлення уряду поему «Похід» (англ. Campaign) на честь перемоги у Бленхеймській битві. У тому ж році був призначений у комісію з апеляцій, а роком пізніше зайняв місце помічника державного секретаря і опублікував «Подорож по Італії» (англ. Travels in Italy). У 1706 році супроводжував графа Галіфакса у Ганновер з важливою дипломатичною місією. У 1707 році на сцені була поставлена опера Аддісона «Розамунда» (англ. Rosamond), котра не мала успіху. У 1708 році Аддісон був обраний до парламенту і з 1708 по 1710 рік обіймав посаду головного секретаря лорда — намісника Ірландії.
З 1717 року — один із найвпливовіших міністрів уряду вігів. Популярність і значення його були настільки великими, що Джонатан Свіфт зауважив у «Щоденнику для Стелли» про парламентські вибори 1710 року
«Вибори містера Аддісона пройшли, так би мовити, гладесенько-рівнесенько, і я гадаю, що якби він надумався пройти в королі, то йому не зважились би відмовити і в цьому».
У 1717 році Аддісон досяг вершини політичної кар'єри, ставши міністром і членом Таємної ради. Незадовго до смерті він вступив в нещасливу суперечку зі Стілом з приводу проходження у парламенті білля про перство. Стіл склав проти білля памфлет «Плебей» (англ. The Plebeian), Аддісон відповів памфлетом «Старий віг» (англ. The Old Whig).
З 1714 по 1719 рік у Аддісона настав кардинальний спад здоров'я, нібито через нещасливий шлюб, та розрив його стосунків з хорошим другом Річардом Стілом.
Помер Аддісон у себе в Голланд-Гаусі (Лондон) 17 червня 1719 року. Похований у Вестмінстерському абатстві.
Літературна діяльність
Літературну діяльність розпочав у 90-х pp. XVII ст., одразу заявивши про себе як про прихильника класицистичного смаку. На кінець XVII століття Аддісон — один із найбільших авторитетів у царині класицистичного віршування: його вірші високо цінував Н. Буало. Найзначнішим із ранніх творів Аддісона став «Огляд найбільших англійських поетів» («An Account of the Greatest English Poets», 1694). Характерна особливість цього твору — здатність автора змальовувати того чи іншого «героя» вірша, використовуючи його поетичні прийоми і засоби: урочисто і піднесено — Дж. Мільтона, безпосередньо і доступно — Дж. Чосера і т. д.
У 1699 р. у книжці «Англійські музи» («Musae Anglicanae») — зібранні творів викладачів Оксфорда — опубліковані латиномовні твори Аддісона. Звернення до латині не випадкове — воно спричинене прагненням стати знаменитим в академічному світі. З-поміж латинських поезій особливо цікаві «Опис барометра» («Barometri Descriptio»), створена у манері популярної у той час традиції звернення музи до нових відкриттів у науці, і «Битва між пігмеями та журавлями» («Praelium inter Pygmaeos et Grues commissum») — невелика іроїкомічна поема, що продовжувала традицію гомерівської «Батрахоміомахії» («Війни мишей і жаб»).
З 1699 до 1703 рік Аддісон перебував у Європі. Внаслідок цієї подорожі з'явилися «Нотатки про Італію» («Remarks on the Several Parts of Italy», 1705). За влучним висловом одного із дослідників А. Б. Добре, «Аддісон подорожував не по Італії, а по латинських поемах», оскільки "Нотатки "переповнені цитатами з античних авторів.
Поема «Похід» присвячена перемозі англійської армії під керівництвом герцога Мальборо над французами біля Бленгейма (1704) у війні за Іспанську корону. Центральна тема твору — уславлення Англії, яка несе визволення народам Європи, котрі тепер насолоджуються «англійською свободою». Поема була надзвичайно популярною, її неодноразово перевидавали, перекладали іншими європейськими мовами.
Слава «Походу» певною мірою була зумовлена відходом автора від традиційного жанру епічної поеми. Головним художнім принципом у творі стала правдивість зображуваних подій.
Спадщина Аддісона як драматурга невелика — три п'єси, кожна з яких втілює провідний на той час жанр: опера, комедія, трагедія. Драматургія та есеїстика тісно пов'язані: в журналах Аддісон виклав теоретичні погляди на театр, а в п'єсах намагався втілити їх практично, звертаючи найбільшу увагу на моральні проблеми.
Спираючись на досвід своїх великих попередників, написав лібрето опери «Розамонда» («Rosamond», 1707; музика Т. Клейтона). Перші прем'єри «Розамонди» не мали успіху, оскільки автор не врахував смаків тогочасної публіки —— аристократів, звиклих бачити на сцені веселі походеньки героїв комедії Реставрації і «нісенітницю» (вислів Аддісона) італійських опер. Аддісон, використавши сюжет стародавньої балади про прекрасну і безгрішну Розамонду, вирішив створити «оперу зі смислом», яка би прославляла «радість цнотливого кохання». І тільки після виходу друком опера мала успіх, оскільки значно змінився соціально-культурний склад людей, котрі знайомилися з нею.
Моральна проблема — центральна і в комедії «Барабанщик» («The Drummer of the Haunted House», 1716). Цією п'єсою Аддісон спробував зробити свій внесок і в царину комедіографії — поміж крайнощами комедії Реставрації і «слізливою» комедією Р. Стіла та Сіббера. «Барабанщик» став надзвичайно популярним після смерті автора: Ф. Детуш (1680—1757) переклав п'єсу французькою мовою.
Трагедія «Катон» («Cato», 1713 — перший зразок просвітницької класицистичної трагедії. У ній головний герой — громадянин, для якого громадянські ідеали вищі від особистих почуттів і обов'язків. Сюжет трагедії запозичений з античної історії І ст. до н. є. Катон — останній римський республіканець — веде непримиренну боротьбу з диктатурою Цезаря. Мужність і відвага не покидають його й у важкі хвилини, коли союзники зраджують, гинуть близькі, а Катон кидається на меч, не бажаючи бути «рабом Цезаря».
Сценічна історія трагедії яскраво відобразила суспільно-політичну атмосферу Англії тих років. Безпрецедентний успіх «Катона» значною мірою був спричинений прагненням вігів і торі зробити з трагедії політичний памфлет. Аддісон виступив проти цього, та й лондонська публіка оцінила п'єсу не лише за політичні натяки, що прагнули побачити лідери ворогуючих партій, і в результаті «виграв лише автор» (вислів Томаса Бабінгтона Маколея). Трагедія була надзвичайно популярною, її перекладали багатьма мовами, з'явилося декілька наслідувань і переробок — у Франції Ф. Деман в 1715 р. написав «Катана Утічного», І. Готшед в Німеччині — «Катана, що вмирає» (1731).
В історію світової літератури Аддісон увійшов як есеїст — автор і видавець журналів «Базіка» («Tattler») і «Глядач» («Spectator»). Ці журнали найкраще знайомлять з Аддісоном — літератором, суспільним діячем, просвітником, моралістом. «Базіку» почав видавати Р. Стіл у 1709 p., а Аддісон згодом до нього приєднався. «Глядач» вийшов через два місяці після припинення «Базіки»: перша серія друкувалася щоденно, крім неділі, з 1 березня 1711 р. до 6 грудня 1712 р. (усього 555 номерів), друга — з 18 червня до 15 грудня 1714 р. тричі в тиждень (усього 80 номерів). Журнал виходив великим накладом (понад 3 тис. прим.) і став, за висловом Маколея, «неодмінним атрибутом ранкового чаю в кожному англійському домі». На відміну від більшості тогочасних періодичних видань, «Глядач» уникав політики: його сфера — звичаї, освіта, мистецтво; його мета — просвітництво. Журнал намагався висміяти вади і прославити чесноти, виховати смак і в усьому проповідувати віротерпимість: у «Глядачеві» співпрацювали католики, пуритани, священики англіканської церкви. У першому номері була виголошена позиція всього журналу: «Я живу у світі швидше як глядач, який спостерігає за людьми, аніж як учасник їхнього життя…» Але «Глядач» не був самотнім: у другому номері фігурували члени знаменитого клубу «Глядача» — сер Роджер де Каверлі, сквайр, близький до торі; Ендрю Торгмен, комерсант із Сіті, віг за переконаннями; суддя, офіцер та ін. Такий прийом не був новим — уже наприкінці XVII ст. чимало видавців будували свої журнали у формі діалогу з читачем, відповідей на їхні листи. Головна заслуга Аддісона та Р. Стіла у тому, що в зображенні членів клубу «Глядача» вони значною мірою стали попередниками відкриттів англійських романістів XVIII ст. Недаремно «Глядач» цілком слушно вважається фундаментом, на якому постав англійський просвітницький роман.
Велика кількість номерів журналу присвячена літературі. В есе Аддісон виступив, перш за все, як класицист. Але своєрідність англійського класицизму сформувала і позицію автора «Глядача»: національна література для нього прирівняна у правах до античної. Через те Аддісон присвятив ряд номерів (70, 74, 85) аналізу народних балад, оскільки почуття, висловлені в них, «надзвичайно природні і поетичні, і сповнені тієї величної простоти, якою ми захоплюємося у найбільших поетів давнини». 18 номерів журналу присвячені аналізу «Втраченого раю» Дж. Мільтона — «найбільшого епічного поета». У теоретичних питаннях Аддісон зостався вірним класицистичним принципам і законам (приміром, категорично заперечував змішання жанрів у драматургії), але еволюція поглядів письменника привела до того, що закони класицизму (єдність місця, часу, дії) вже не здаються обов'язковими.
Примітки
- Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 17. —
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- https://mormonarts.lib.byu.edu/people/joseph-addison/
- Kindred Britain
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- . Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 5 квітня 2015.
- . Архів оригіналу за 13 квітня 2015. Процитовано 5 квітня 2015.
- . Архів оригіналу за 11 квітня 2015. Процитовано 5 квітня 2015.
- . Архів оригіналу за 10 квітня 2015. Процитовано 5 квітня 2015.
Джерела
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання
- Аддісон Джозеф // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 12. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Primitki Dzhozef AddisonJoseph AddisonPortret Dzhozef Addison penzlya Godfri NelleraNarodivsya 1 travnya 1672 1672 05 01 d Viltshir d Viltshir Velika Britaniya 1 2 3 Pomer 17 chervnya 1719 1719 06 17 47 rokiv Kensington Korolivstvo Velika BritaniyaPohovannya Vestminsterske abatstvoGromadyanstvo Velika BritaniyaNacionalnist angliyecDiyalnist pismennik dramaturg politichnij diyachAlma mater Korolivskij koledzh Shkola Chartergaus i dZaklad koledzh Magdaleni d Mova tvoriv anglijskaPartiya VigiKonfesiya anglikanstvoBatko d 4 Mati d 4 U shlyubi z dAvtograf Dzhozef Eddison u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Dzhozef Eddison angl Joseph Addison 1 travnya 1672 17 chervnya 1719 anglijskij pismennik eseyist publicist dramaturg ta politichnij diyach partiyi vigiv Avtor tragediyi Katon 1713 Razom zi svoyim drugom i spivrobitnikom vvazhayetsya osnovopolozhnikom anglijskoyi zhurnalistiki U zhurnalah Balakun The Tattler 1709 11 Glyadach The Spectator 1711 14 Opikun The Gueardian 1713 Eddison kultivuvav zhanr stislogo satirichnogo narisu sho prokladav shlyah do anglijskogo realistichnogo romanu XVIII stolittya ZhittyepisNarodivsya v sim yi vidomogo svyashennika dekana soboru u Lichfildi Lanselota Addisona Pislya dvorichnogo navchannya u Chaterhauzi privilejovanij privatnij shkoli razom z nim navchavsya R Stil Z 1687 po 1699 roki navchavsya v Oksfordskomu universiteti spochatku v Kuyinz koledzhi potim v Modlin koledzhi U 1691 stav bakalavrom U 1698 vstupiv do aspiranturi Modlin koledzhu de u 1693 roci otrimav stupin magistra Pislya zakinchennya universitetu vidmovivsya vid cerkovnogo sanu na korist politiki Vin viddav svoyi simpatiyi i svoye pero partiyi vigiv i zalishivsya viddanim yij do ostannih dniv Talanovitij vipusknik Oksfordu u cej chas vzhe serjozno zajmavsya literaturoyu virishivshi sho vona dopomozhe jomu i v politichnij kar yeri U 1699 roci gotuyuchis do diplomatichnoyi sluzhbi otrimav korolivskij grant u rozmiri 200 funtiv dlya poyizdki na kontinent i z 1699 po 1703 roki podorozhuvav po Yevropi U 1704 roci povernuvshis do Angliyi sklav na zamovlennya uryadu poemu Pohid angl Campaign na chest peremogi u Blenhejmskij bitvi U tomu zh roci buv priznachenij u komisiyu z apelyacij a rokom piznishe zajnyav misce pomichnika derzhavnogo sekretarya i opublikuvav Podorozh po Italiyi angl Travels in Italy U 1706 roci suprovodzhuvav grafa Galifaksa u Gannover z vazhlivoyu diplomatichnoyu misiyeyu U 1707 roci na sceni bula postavlena opera Addisona Rozamunda angl Rosamond kotra ne mala uspihu U 1708 roci Addison buv obranij do parlamentu i z 1708 po 1710 rik obijmav posadu golovnogo sekretarya lorda namisnika Irlandiyi Z 1717 roku odin iz najvplivovishih ministriv uryadu vigiv Populyarnist i znachennya jogo buli nastilki velikimi sho Dzhonatan Svift zauvazhiv u Shodenniku dlya Stelli pro parlamentski vibori 1710 roku Vibori mistera Addisona projshli tak bi moviti gladesenko rivnesenko i ya gadayu sho yakbi vin nadumavsya projti v koroli to jomu ne zvazhilis bi vidmoviti i v comu U 1717 roci Addison dosyag vershini politichnoyi kar yeri stavshi ministrom i chlenom Tayemnoyi radi Nezadovgo do smerti vin vstupiv v neshaslivu superechku zi Stilom z privodu prohodzhennya u parlamenti billya pro perstvo Stil sklav proti billya pamflet Plebej angl The Plebeian Addison vidpoviv pamfletom Starij vig angl The Old Whig Z 1714 po 1719 rik u Addisona nastav kardinalnij spad zdorov ya nibito cherez neshaslivij shlyub ta rozriv jogo stosunkiv z horoshim drugom Richardom Stilom Pomer Addison u sebe v Golland Gausi London 17 chervnya 1719 roku Pohovanij u Vestminsterskomu abatstvi Literaturna diyalnistLiteraturnu diyalnist rozpochav u 90 h pp XVII st odrazu zayavivshi pro sebe yak pro prihilnika klasicistichnogo smaku Na kinec XVII stolittya Addison odin iz najbilshih avtoritetiv u carini klasicistichnogo virshuvannya jogo virshi visoko cinuvav N Bualo Najznachnishim iz rannih tvoriv Addisona stav Oglyad najbilshih anglijskih poetiv An Account of the Greatest English Poets 1694 Harakterna osoblivist cogo tvoru zdatnist avtora zmalovuvati togo chi inshogo geroya virsha vikoristovuyuchi jogo poetichni prijomi i zasobi urochisto i pidneseno Dzh Miltona bezposeredno i dostupno Dzh Chosera i t d Chasopis Spektejtor vid 7 chervnya 1711 roku U 1699 r u knizhci Anglijski muzi Musae Anglicanae zibranni tvoriv vikladachiv Oksforda opublikovani latinomovni tvori Addisona Zvernennya do latini ne vipadkove vono sprichinene pragnennyam stati znamenitim v akademichnomu sviti Z pomizh latinskih poezij osoblivo cikavi Opis barometra Barometri Descriptio stvorena u maneri populyarnoyi u toj chas tradiciyi zvernennya muzi do novih vidkrittiv u nauci i Bitva mizh pigmeyami ta zhuravlyami Praelium inter Pygmaeos et Grues commissum nevelika iroyikomichna poema sho prodovzhuvala tradiciyu gomerivskoyi Batrahomiomahiyi Vijni mishej i zhab Z 1699 do 1703 rik Addison perebuvav u Yevropi Vnaslidok ciyeyi podorozhi z yavilisya Notatki pro Italiyu Remarks on the Several Parts of Italy 1705 Za vluchnim vislovom odnogo iz doslidnikiv A B Dobre Addison podorozhuvav ne po Italiyi a po latinskih poemah oskilki Notatki perepovneni citatami z antichnih avtoriv Poema Pohid prisvyachena peremozi anglijskoyi armiyi pid kerivnictvom gercoga Malboro nad francuzami bilya Blengejma 1704 u vijni za Ispansku koronu Centralna tema tvoru uslavlennya Angliyi yaka nese vizvolennya narodam Yevropi kotri teper nasolodzhuyutsya anglijskoyu svobodoyu Poema bula nadzvichajno populyarnoyu yiyi neodnorazovo perevidavali perekladali inshimi yevropejskimi movami Slava Pohodu pevnoyu miroyu bula zumovlena vidhodom avtora vid tradicijnogo zhanru epichnoyi poemi Golovnim hudozhnim principom u tvori stala pravdivist zobrazhuvanih podij Spadshina Addisona yak dramaturga nevelika tri p yesi kozhna z yakih vtilyuye providnij na toj chas zhanr opera komediya tragediya Dramaturgiya ta eseyistika tisno pov yazani v zhurnalah Addison viklav teoretichni poglyadi na teatr a v p yesah namagavsya vtiliti yih praktichno zvertayuchi najbilshu uvagu na moralni problemi Spirayuchis na dosvid svoyih velikih poperednikiv napisav libreto operi Rozamonda Rosamond 1707 muzika T Klejtona Pershi prem yeri Rozamondi ne mali uspihu oskilki avtor ne vrahuvav smakiv togochasnoyi publiki aristokrativ zviklih bachiti na sceni veseli pohodenki geroyiv komediyi Restavraciyi i nisenitnicyu visliv Addisona italijskih oper Addison vikoristavshi syuzhet starodavnoyi baladi pro prekrasnu i bezgrishnu Rozamondu virishiv stvoriti operu zi smislom yaka bi proslavlyala radist cnotlivogo kohannya I tilki pislya vihodu drukom opera mala uspih oskilki znachno zminivsya socialno kulturnij sklad lyudej kotri znajomilisya z neyu Moralna problema centralna i v komediyi Barabanshik The Drummer of the Haunted House 1716 Ciyeyu p yesoyu Addison sprobuvav zrobiti svij vnesok i v carinu komediografiyi pomizh krajnoshami komediyi Restavraciyi i slizlivoyu komediyeyu R Stila ta Sibbera Barabanshik stav nadzvichajno populyarnim pislya smerti avtora F Detush 1680 1757 pereklav p yesu francuzkoyu movoyu Tragediya Katon Cato 1713 pershij zrazok prosvitnickoyi klasicistichnoyi tragediyi U nij golovnij geroj gromadyanin dlya yakogo gromadyanski ideali vishi vid osobistih pochuttiv i obov yazkiv Syuzhet tragediyi zapozichenij z antichnoyi istoriyi I st do n ye Katon ostannij rimskij respublikanec vede neprimirennu borotbu z diktaturoyu Cezarya Muzhnist i vidvaga ne pokidayut jogo j u vazhki hvilini koli soyuzniki zradzhuyut ginut blizki a Katon kidayetsya na mech ne bazhayuchi buti rabom Cezarya Scenichna istoriya tragediyi yaskravo vidobrazila suspilno politichnu atmosferu Angliyi tih rokiv Bezprecedentnij uspih Katona znachnoyu miroyu buv sprichinenij pragnennyam vigiv i tori zrobiti z tragediyi politichnij pamflet Addison vistupiv proti cogo ta j londonska publika ocinila p yesu ne lishe za politichni natyaki sho pragnuli pobachiti lideri voroguyuchih partij i v rezultati vigrav lishe avtor visliv Tomasa Babingtona Makoleya Tragediya bula nadzvichajno populyarnoyu yiyi perekladali bagatma movami z yavilosya dekilka nasliduvan i pererobok u Franciyi F Deman v 1715 r napisav Katana Utichnogo I Gotshed v Nimechchini Katana sho vmiraye 1731 V istoriyu svitovoyi literaturi Addison uvijshov yak eseyist avtor i vidavec zhurnaliv Bazika Tattler i Glyadach Spectator Ci zhurnali najkrashe znajomlyat z Addisonom literatorom suspilnim diyachem prosvitnikom moralistom Baziku pochav vidavati R Stil u 1709 p a Addison zgodom do nogo priyednavsya Glyadach vijshov cherez dva misyaci pislya pripinennya Baziki persha seriya drukuvalasya shodenno krim nedili z 1 bereznya 1711 r do 6 grudnya 1712 r usogo 555 nomeriv druga z 18 chervnya do 15 grudnya 1714 r trichi v tizhden usogo 80 nomeriv Zhurnal vihodiv velikim nakladom ponad 3 tis prim i stav za vislovom Makoleya neodminnim atributom rankovogo chayu v kozhnomu anglijskomu domi Na vidminu vid bilshosti togochasnih periodichnih vidan Glyadach unikav politiki jogo sfera zvichayi osvita mistectvo jogo meta prosvitnictvo Zhurnal namagavsya vismiyati vadi i proslaviti chesnoti vihovati smak i v usomu propoviduvati viroterpimist u Glyadachevi spivpracyuvali katoliki puritani svyasheniki anglikanskoyi cerkvi U pershomu nomeri bula vigoloshena poziciya vsogo zhurnalu Ya zhivu u sviti shvidshe yak glyadach yakij sposterigaye za lyudmi anizh yak uchasnik yihnogo zhittya Ale Glyadach ne buv samotnim u drugomu nomeri figuruvali chleni znamenitogo klubu Glyadacha ser Rodzher de Kaverli skvajr blizkij do tori Endryu Torgmen komersant iz Siti vig za perekonannyami suddya oficer ta in Takij prijom ne buv novim uzhe naprikinci XVII st chimalo vidavciv buduvali svoyi zhurnali u formi dialogu z chitachem vidpovidej na yihni listi Golovna zasluga Addisona ta R Stila u tomu sho v zobrazhenni chleniv klubu Glyadacha voni znachnoyu miroyu stali poperednikami vidkrittiv anglijskih romanistiv XVIII st Nedaremno Glyadach cilkom slushno vvazhayetsya fundamentom na yakomu postav anglijskij prosvitnickij roman Velika kilkist nomeriv zhurnalu prisvyachena literaturi V ese Addison vistupiv persh za vse yak klasicist Ale svoyeridnist anglijskogo klasicizmu sformuvala i poziciyu avtora Glyadacha nacionalna literatura dlya nogo pririvnyana u pravah do antichnoyi Cherez te Addison prisvyativ ryad nomeriv 70 74 85 analizu narodnih balad oskilki pochuttya vislovleni v nih nadzvichajno prirodni i poetichni i spovneni tiyeyi velichnoyi prostoti yakoyu mi zahoplyuyemosya u najbilshih poetiv davnini 18 nomeriv zhurnalu prisvyacheni analizu Vtrachenogo rayu Dzh Miltona najbilshogo epichnogo poeta U teoretichnih pitannyah Addison zostavsya virnim klasicistichnim principam i zakonam primirom kategorichno zaperechuvav zmishannya zhanriv u dramaturgiyi ale evolyuciya poglyadiv pismennika privela do togo sho zakoni klasicizmu yednist miscya chasu diyi vzhe ne zdayutsya obov yazkovimi PrimitkiRoux P d Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays 2 Editions Robert Laffont 1994 Vol 1 P 17 ISBN 978 2 221 06888 5 d Track Q28924058d Track Q2696397d Track Q3372503 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 https mormonarts lib byu edu people joseph addison Kindred Britain d Track Q75653886 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Arhiv originalu za 17 kvitnya 2015 Procitovano 5 kvitnya 2015 Arhiv originalu za 13 kvitnya 2015 Procitovano 5 kvitnya 2015 Arhiv originalu za 11 kvitnya 2015 Procitovano 5 kvitnya 2015 Arhiv originalu za 10 kvitnya 2015 Procitovano 5 kvitnya 2015 DzherelaUkrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 PosilannyaAddison Dzhozef Zarubizhni pismenniki enciklopedichnij dovidnik u 2 t za red N Mihalskoyi ta B Shavurskogo Ternopil Navchalna kniga Bogdan 2005 T 1 A K S 12 ISBN 966 692 578 8