Брита́нська імпе́рія (англ. British Empire) включала домініони, колонії, протекторати, мандати на інші території, що перебували під владою Сполученого Королівства та його держав-попередників. Виникла внаслідок заснування Королівством Англія заморських територій та торговельних постів у період з кінця XVI ст. по початок XVIII ст. У період піку свого розквіту була найбільшою імперією в історії, а також протягом більше ста років була головною глобальною силою у світі. Станом на 1913 рік населення Британської імперії складало понад 412 млн осіб (23 % населення світу на той час), а станом на 1920 рік площа імперії складала понад 35,5 млн км² (24 % поверхні світу). Як наслідок, її політична, юридична, мовна та культурна спадщина набули значного поширення. В часи піку її розвитку Британську імперію часто описували фразою «Імперія, над якою ніколи не заходить Сонце» (англ. the empire on which the sun never sets), оскільки через її величезні розміри сонце завжди світило принаймні над якоюсь її частиною.
Британська імперія | |
Прапор[d] | Герб |
Дата створення / заснування | 1583 |
---|---|
Участь у | Операція «Джорджетт» |
Офіційна мова | англійська |
Континент | Африка, Америка, Азія, Європа і Океанія |
Країна | Велика Британія |
Столиця | Лондон |
Форма правління | конституційна монархія |
Кількість населення | 680 000 000 осіб |
Валюта | фунт стерлінгів |
Спільний кордон із | Російська імперія |
На заміну | d |
Мова комунікації | англійська |
Час/дата припинення існування | 1997 |
Площа | 37 200 000 км² |
Економіка теми | d |
Демографія теми | d |
Британська імперія у Вікісховищі |
Координати: 51°30′25″ пн. ш. 0°07′39″ зх. д. / 51.50722200002777384° пн. ш. 0.127500000028° зх. д.
Після Другої світової війни більшість колоній Британії стали незалежними. Спадкоємицею Британської імперії вважається Британська Співдружність.
Виникнення
Словосполучення «Британська імперія» приписують англійському письменнику Джону Ді (англ. John Dee), хоч насправді основи Британської імперії закладено ще в ті часи, коли Англійське й Шотландське королівства існували як окремі держави. У 1496 році король Англії Генріх VII, ледь оговтавшись після невдач у Столітній війні та Війнах білої й червоної троянд, довідався про успіхи Іспанії й Португалії в дослідженні далеких морів — і спорядив експедицію, очолену Джоном Каботом (англ. John Cabot), у пошуках морського шляху до Азії через північну Атлантику.
Успіхи Іспанської імперії та Португальського королівства в Атлантиці тоді ж настільки турбували англійську корону, що Англія ввела тактику каперства, надаючи право приватним особам, як-от Джон Гокінс і Френсіс Дрейк, здійснювати піратські напади на іспанські колонії й кораблі, які перевозили золото з Нового світу. Попри те, що вже лунали заклики до встановлення власної імперії, Королівство Англія таки запізнилася зі встановленням заморських колоній: іспанці вже захопили Латинську Америку, португальці встановили торгові факторії і форти в Бразилії, французи заснували поселення на річці Св. Лаврентія, утворюючи колонію Нова Франція.
Приблизно в ті ж часи Королівство Англія відновила контроль над Ірландією й проводила політику заселення її англійцями, з тим що відібрані в ірландських кланів землі віддавалися англійським колоністам. у 1530 році в Ірландії відбулося повстання — після його придушення короля Генріха VIII оголошено королем Ірландії. Війна за встановлення повного контролю над ірландським островом продовжувалася до початку XVII століття.
Із кінцем XVI століття розпочато неоголошену Англо-іспанську війну, протягом якої Іспанія активно і систематично перешкоджала Королівству Англія у встановленні повного контролю над Ірландією. У 1604 році війна закінчилася підписанням лондонського договору: в обмін за невтручання Іспанії в Королівстві Ірландія, Королівство Англія зобов'язалася не втручатись у справи Іспанії в Нідерландах та покінчити з піратством в Атлантиці.
Перша британська імперія
Початок експансії
У 1583 р. острів Ньюфаундленд був проголошений англійським володінням — першою заморською колонією Королівства Англія, що поклало початок імперії. Висадився на Ньюфаундленді сер Гамфрі Ґілберт, якому в 1578 році королева Єлизавета I дарувала патент на відкриття й дослідження заморських земель, відправивши його за море із завданням вчинити піратський рейд, а потім, на зворотному шляху заснувати колонію. Погана погода перешкодила першій експедиції, але друга дісталася до острова й оголосила його володінням англійської корони, хоча й не залишила поселення. В 1584 році Волтер Релі отримав схожий патент від королеви й заснував колонію на території сучасної Північної Кароліни. Через брак припасів колонія не вижила.
Після підписання лондонської угоди в 1603 році Королівству Англія довелося припинити піратську діяльність, тож англійська корона почала розбудовувати власну колоніальну структуру. Англійські поселення стали виникати в Північній Америці й на островах Вест-Індії. Утворилася також приватна Британська Ост-Індійська компанія, що почала вести активну торгівлю з країнами Азії. Період від початку колонізації до втрати 13 американських колоній пізніше отримав назву «першої британської імперії».
Британська колонізація Америки
На перших порах найважливіші й найприбутковіші колонії Королівства Англія виникли в басейні Карибського моря, хоча перші спроби поселень зазнавали невдач. Колонія у Гаяні, утворена в 1604 році, проіснувала лише два роки, оскільки не змогла виконати мети заснування — відкриття родовищ золота.
Швидко припинили існування колонії на островах Сент-Люсія і Гренада, але поселення на Сент-Кіттсі, засноване в 1624 році, поселення на Барбадосі (1627) і поселення на Невісі (1628) втрималися за рахунок організації цукрових плантацій за бразильською системою. Ця система залежала від рабської праці й від голландських кораблів, які привозили рабів і забирали цукор. Щоб зберегти ці дедалі спокусливіші прибутки за Королівством Англія, в 1651 році англійський парламент видав указ, що вести торгівлю з англійськими колоніями мають право лише англійські кораблі. Це призвело до низки англо-голландських воєн, результатом яких стало зміцнення англійських позицій в Америці за рахунок голландських. В 1665 році Королівство Англія анексувало острів Ямайка, відібравши його в іспанців, а в 1666 році колонізувало Багами.
Перше постійне англійське заморське поселення було засноване в 1607 році в Джеймстауні. Поселенням управляла Вірджинська компанія. В 1609 році були відкриті Бермудські острови, і відділення компанії встановило колонію й там. Ліцензія компанії була анульована в 1624 році, й корона отримала прямий контроль над поселеннями, таким чином заснувавши колонію Вірджинія. В 1610 році була заснована Ньюфаундлендська компанія з метою утворити постійне поселення на острові, але плани провалилися. В 1630 році був заснований Плімут, який став притулком для пуританських релігійних сепаратистів. Релігійні переслідування в Європі змушували багатьох людей зважитися на труднощі подорожі через Атлантику: колонія в Меріленді (1634) стала притулком для римо-католиків, колонія на Род-Айленді (1636) — терпимою для всіх релігійних течій, а колонія в Коннектикуті (1639) — для конгрегаціоналістів. Провінція Кароліна була заснована в 1663 році, в 1664 році англійським володінням стала нідерландська колонія Новий Амстердам, яку перейменували в Нью-Йорк. В 1681 році Вільям Пенн заснував Пенсільванію.
Континентальні колонії, південніші з яких постачали тютюн, бавовну й рис, а північніші — хутра і матеріали для військових потреб, мали менші успіхи з фінансової точки зору, але великі площі придатної для землеробства землі приваблювали більше іммігрантів із Королівства Англія, які, крім того, віддавали перевагу помірному клімату.
З перших років важливою складовою Британської імперії в Америці було рабство. До скасування работоргівлі в 1807 році Британія перевезла в Америку 3,5 млн африканських рабів — третину всіх рабів, перевезених через Атлантику. Щоб полегшити торгівлю рабами, на узбережжі західної Африки будували форти.
Азія
Наприкінці 16-го століття Королівство Англія й Нідерланди розпочали боротьбу проти португальської монополії на торгівлю з Азією. Англійська і Голландська Ост-Індійські компанії спільними зусиллями організовували приватні венчурні компанії для плавання до берегів Індонезії, звідки привозилися спеції, та Індії, яка була важливим проміжним пунктом у торгівлі. Проте незабаром спільні зусилля перетворилися в запеклу конкурентну боротьбу, в якій Нідерланди здобули перевагу в Індонезії, а Королівство Англія в Індії, де 1613 році англійці заснували факторію (Сурат). На ту пору прогресивніша фінансова система голландців допомогла їм після трьох англо-голландських воєн міцніше заснуватися в Азії. Ворожнеча припинилася після Веселої революції, внаслідок якої голландець Вільгельм Оранський став королем Англії. За угодою між країнами торгівля спеціями залишилася в руках Нідерландів, а імпорт текстилю з Індії — за англійцями. Прибутки від торгівлі тканинами незабаром перегнали прибутки від торгівлі спеціями. Протягом першого століття свого існування Ост-Індійська компанія зосереджувала свою увагу в основному на торгівлі, а не на розбудові імперської влади. Компанія не могла боротися з могутньою Могольською імперією, від якої одержала в 1617 році права на торгівлю.
Глобальне протистояння з Францією
Кінець сімнадцятого століття і початок вісімнадцятого в Європі пройшли у війнах. Нідерландам довелося затратити надто велику частину свого бюджету на участь у європейських конфліктах, і Королівство Англія продовжувала зміцнювати свої позиції у світі. Основним супротивником Королівства Англія стала Франція.
У період з 1688 до 1697 проходила дев'ятирічна війна, яка завершилася без чітко визначених переможців, але зупинила експансію Франції в Європі. З 1701 до 1714 роки тривала війна за іспанську спадщину. Цю війну Франція із своїм союзником Іспанією програли. Іспанія втратила свої колонії в Європі, а Британія здобула чималі територіальні надбання: Ньюфаундленд й Акадія перейшли в її володіння від Франції, а Гібралтар і Менорка від Іспанії. Гібралтар став важливою морською базою, оскільки його розташування дозволяє контролювати вихід в Атлантику з Середземного моря. Крім того, Британія виборола в Іспанії право продавати рабів у Іспанській Америці.
Могольська імперія протягом 18 століття почала занепадати. Центр уваги Ост-Індійської компанії в Індії перемістився з Сурата, що був осередком торгівлі спеціями до форту Сент-Джордж, який пізніше став містом Мадрас, Бомбею, який потрапив у руки англійців в 1661 році як придане Катерини Браганзьської, і , що, злившись із двома іншими селищами, став Калькутою.
1756 року розпочалася семирічна війна — перша з воєн, що велися в глобальному масштабі: в Європі, Індії, Північній Америці, на Карибах, на Філіппінах і в Африці. В 1757 році британці здобули перемогу у битві при Плессі, що здобуло для них контроль над Бенгалією. Паризький мирний договір 1763 року означав крах французьких амбіцій утвердитися в Північній Америці. Нова Франція перейшла під британський контроль, а Луїзіана — під іспанський. Іспанія уступила Британії Флориду. В Індії ще залишалися французькі анклави, але вони повинні були взяти зобов'язання підтримувати держави, які контролювала Британія. Отже, після закінчення семирічної війни Британія стала панівною колоніальною силою у світі.
Розбудова другої Британської імперії (1789—1815)
Втрата тринадцяти американських колоній
Протягом 60-тих і 70-тих років XVIII століття стосунки між американськими колоніями й Британією ставали дедалі напруженішими. Особливе невдоволення в колоніях викликали податки, якими їх обкладав британський парламент. У 1775 році чвари призвели до початку Війни за незалежність. Наступного року колоністи оголосили незалежність Сполучених Штатів Америки, й при підтримці Франції до 1783 року виграли війну. Втрата частини колоній в Америці вважається істориками подією, що визначила перехід від першої до другої імперії.
У 1776 році Адам Сміт у книзі «Багатство народів» відзначав, що колонії зайві, а на зміну меркантилістській політиці першого періоду колоніальної експансії повинна прийти вільна торгівля. Зростання обсягів торгівлі між Сполученими Штатами і Британією відразу ж після 1783 року підтвердили погляди Сміта про те, що для економічного успіху не потрібен політичний контроль.
Американська революція вплинула також на британську політику в Канаді. Під час революції на північ переселилося чимало лоялістів. Конституційний акт 1791 року створив провінції Верхня Канада і Нижня Канада (в основному франкомовна) з метою зменшити напруження між двома громадами. Акт також встановив у Канаді систему уряду, аналогічну британській, намагаючись утвердити імперську владу і не допустити до народного контролю над урядом, який, як вважалося, спричинився до американської революції. Під час війни 1812 року, коли США здійснили невдалу спробу розширити свої кордони на півдні, майбутнє Британської Північної Америки на короткий період опинилося під загрозою, але це була остання війна між Британією і США.
Заслання в колонії, як міра покарання
Заслання в американські колонії за різноманітні правопорушення в Британії почало практикуватися в 1718. Відтоді через Атлантику щороку відправляли приблизно тисячу злочинців. Після втрати тринадцяти колоній в 1783 році довелося шукати нове місце заслання, і британський уряд звернув увагу на щойно відкриту Нову Голландію, яку пізніше перейменували в Австралію. Нову землю відкрив в 1770 році Джеймс Кук під час наукової експедиції в південну частину Тихого океану.
У 1778 році Куків ботанік Джозеф Бенкс обґрунтував доцільність організації місця позбавлення волі в Ботанічній затоці. В 1787 році туди відправили першу партію в'язнів. Метью Фліндерс довів, що Нова Голландія і Новий Південний Уельс складають єдину землю, обпливши в 1803 році новий земельний масив вздовж узбережжя. В 1826 році Сполучене Королівство формально заявило свої права на Австралію, заснувавши там військову базу. В 1829 році біля бази виникла колонія. Австралійські колонії незабаром отримали право на самоуправління й стали вигідними експортерами вовни й золота.
У 1795 році французькі війська зайняли Нідерланди. Штатгальтер Республіки Сполучених провінцій Вільгельм V Оранський втік до Лондона. Тимчасовий уряд проголосив Батавську республіку. Скориставшись цим британський уряд змусив штатгальтера підписати так звану «Ноту К'ю», згідно з якою заморські володіння Нідерландів — Капська провінція, голландська Гвіана, Цейлон, індійські факторії, Малакка і теперішня Індонезія — опинилися під британською владою.
Скасування рабства
Під дедалі більшим тиском руху аболіціоністів Сполучене королівство заборонило работоргівлю в 1807 році й незабаром почало вимагати від інших країн дотримуватися цього ж принципу. До середини 19-го століття зусиллями Британії торгівля рабами у світі була майже повністю викорінена. Акт, за яким не лише торгівля рабами, а й власне рабство, були поставлені за межею закону був прийнятий в 1833 році й набрав чинності 1834 року.
Війна з наполеонівською Францією
При правлінні Наполеона Франція знову кинула виклик Британії. На відміну від попередніх воєн, ця війна стала війною ідеологій: британського консерватизму і французької революційності. Франція загрожувала не лише домінуванню Великій Британії у світі, а й намагалася вторгнутися в саму Британію. Для перемоги Британії довелося затратити чимало ресурсів. Королівський флот, здобувши вирішальну перемогу над французьким у Трафальгарській битві в 1805 році, блокував французькі порти, Франція відповіла континентальною блокадою британських товарів.
Коли, зрештою, в 1815 році Наполеона було остаточно переможено, Британія знову виграла від мирних угод: Франція поступилася Іонічними островами і Мальтою, островами Сент-Люсія і Маврикієм. Іспанія віддала Тринідад і Тобаго. Від Нідерландів Британія отримала Гаяну й Капську колонію. Британія повернула Франції Гваделупу і Реюньйон, а Яву й Суринам Нідерландам.
Правління Ост-Індійської компанії в Індії
Правлячи прямо чи при посередництві місцевих маріонеткових князів, Британія поступово розширювала свої володіння, тримаючи Індію в покорі за допомогою Індійської армії, яка на 80 % складалася з місцевих сипаїв.
Імперське століття (1815—1914)
Період з 1815 року по 1914 рік чимало істориків називають імперським. Британській імперії в цьому столітті належало близько 10 млн квадратних миль територіїй у межах її володінь жило приблизно 400 млн людей. Після перемоги над Наполеоном у Британії не залишилося серйозного конкурента, крім Росії в Центральній Азії, а на просторах морів із нею взагалі ніхто не міг сперечатися. Британія взяла на себе роль світового полісмена. Цей стан справ називають Pax Britannica. Окрім номінальної влади над колоніями завдяки своєму впливові в світовій торгівлі Британія також контролювала економіку багатьох формально незалежних держав: країн Латинської Америки, Китаю, Сіаму.
Азія
До ліквідації в 1858 році чільну роль у британській експансії в Азії відігравала Ост-Індійська компанія. Власні збройні сили компанії вперше об'єдналися з Королівським флотом під час семирічної війни і працювали далі пліч-о-пліч в Індії та за її межами. В 1799 році вони допомагали витурити наполеонівські війська з Єгипту, в 1811 відбивали у Нідерландів Яву, в 1819 допомагали встановити британське правління в Сингапурі, в 1824 — в Малацці, а в 1826 сприяли перемозі над Бірмою.
Базуючись в Індії компанія, починаючи з 1730 року, вела в значно більших масштабах і з дедалі більшим зиском торгівлю опіумом у Китаї. Технічно ця торгівля була нелегальною, оскільки династія Цін заборонила її в 1729 році. Проте вона допомагала збалансувати відтік срібла до Китаю в обмін на чай. У 1839 році китайські урядовці захопили в Кантоні 20 тис. скринь з опіумом, що стало початком Першої опіумної війни. Під час війни Британія захопила невеличкий острів Гонконг із метою використання як бази.
Ліквідацію компанії прискорило повстання сипаїв проти британського командування. Приводом повстання послужили чутки, що рушничні картриджі змащуються тваринним жиром. Картриджі потрібно було розкусити перед використанням, а тому така змазка викликала обурення як у індусів, так і в мусульман. Перші не могли погодитися з вживанням коров'ячого жиру, другі — свинячого. Проте причини повстання лежали глибше: в загрозі з боку британського проникнення індійській культурі й способу життя. Британські війська придушили повстання, але не без великих втрат. Після війни у 1857 році британський уряд взяв управління в свої руки, розпочавши період, який отримав назву британський радж. Наступного 1858 року Британська Ост-Індійська компанія була розпущена.
Капська колонія
Капська колонія була заснована Голландською Ост-Індійською компанією на південному мисі Африки в 1652 році. Вона стала проміжним пунктом у плаваннях в Ост Індію. Британія формально отримала контроль над населеною в основному бурами колонію в 1806 році. Цьому передувала окупація в 1795 році, після того, як у Європі Нідерланди були захоплені французами. Імміграція з Британії почала зростати в 1820 році. Іммігранти витісняли тисячі бурів на північ, де вони заснували в 1830-х і 1840-х роках Трансвааль і Вільну Оранжеву республіку.
Суецький канал
В 1875 році консервативний уряд Бенджаміна Дізраелі купив за 4 млн фунтів у загрузлого в боргах правителя Єгипту Ісмаїла 44 % акцій Суецького каналу з метою забезпечити контроль над стратегічним водним шляхом між Сполученим королівством і Індією. Суецький канал був відкритий за 6 років до того французами, якими на той час правив Наполеон III. Спільний із французами фінансовий контроль закінчився в 1882 році прямою окупацією британськими військами.
Розділ Африки
В 1875 році двома головними європейськими володіннями в Африці були Алжир, що перебував у руках у Франції, і Капська колонія, яка належала Британії. До 1914 року формально незалежними залишалися лише Ефіопія і Ліберія. Перехід від непрямої імперії економічного контролю до прямого володіння відбувався в формі гарячкового захоплення територій європейськими державами. Сполучене королівство утримувалося від участі в першій хвилі цієї гарячки, оскільки було радше торговою, ніж колоніальною імперією. Але незабаром стало ясно, що для підтримання рівноваги сил, Британія повинна встановити власну імперію в Африці.
Французька, бельгійська й португальська активність у низов'ях річки Конго загрожували впорядкованому проникненню в тропічну Африку. Берлінська конференція 1884—1885 років, намагаючись запобігти гарячковій конкуренції в захопленні земель, встановила правила міжнародного визнання територіальних претензій європейських держав. Ці правила вимагали «ефективної окупації», що призвело до необхідності вводу на африканські території збройних сил.
Сполучене королівство, занепокоєне загрозою Суецькому каналу, в 1882 році захопило Єгипет, а щоб встановити міцний контроль над долиною Нілу, захопило в 1896—1902 роках Судан. Це призвело до воєнної конфронтації з французькою військовою експедицією при Фашоді у вересні 1898 року.
В 1902 році, після завершення другої англо-бурської війни 1899—1902 років, Британія повністю захопила Трансвааль і Оранжеву республіку. Пізніше, в 1910 році чотири колонії: Наталь, Трансвааль, Оранжеву республіку і Капську провінцію об'єднали в єдиний Південно-Африканський Союз.
Сесіль Родс, якому належала Британська Південно-Африканська компанія, став піонером підкорення північніших територій. Роудс поширив британські володіння, утворивши Родезію. Він мріяв про прокладення залізниці від Кейптауна до Александрії, чинячи тиск на уряд із метою подальших завоювань в Африці. Ці плани побудувати сполучення між стратегічно важливим каналом і багатим сировиною півднем призвели до подальших завоювань. На заваді їхнього здійснення принаймні до закінчення першої світової війни стала німецька окупація Танганьїки.
Парадоксально, що Сполучене королівство, яке завжди палко відстоювало принципи вільної торгівлі, станом на 1914 рік, мало найбільші завоювання в Африці. Під його контролем опинилося 30 % африканського населення. Для порівняння Франція мала 15 %, Німеччина — 9 %, Бельгія — 7 %, Італія — 1 %.
Самоуправління колоній білих поселенців
Британська імперія розпочала перетворюватися в співдружність ще в період імперського століття. В 1867 році статус домініона отримала Канада, в якій самоуправління здійснювалося ще раніше, в 1901 році — Австралія, в 1907 — Нова Зеландія і Ньюфаундленд, в 1910 — щойно заснований Південноафриканський союз. Керівники новоутворених держав збиралися на Колоніальні (імперські) конференції, перша з яких була проведена в Лондоні в 1887 році.
Міжнародними стосунками домініонів досі управляв Форін офіс Сполученого королівства. В 1909 році Канада створила Відділ міжнародних справ, але дипломатичні відносини з іншими державами продовжували проходити через генерал-губернатора і британські дипломатичні представництва. Проте домініони мали значну свободу у виробленні власної політики там, де вони не входили в конфлікт з інтересами Британії.
Військові підрозділи домініонів спочатку входили до єдиної військової і військово-морської структури імперії, але, зважаючи на нові загрози в Європі, де швидкими темпами зростав німецький флот, підтримувати таке положення стало важко. В 1909 році було вирішено, що домініони матимуть власні військово-морські сили.
Перша світова війна (1914—1918)
Коли Британія оголосила в 1914 році війну Німецькій імперії та її союзникам Австро-Угорській імперії й Османській імперії, колонії і домініони стали цінним військовим, фінансовим і матеріальним ресурсом. Незабаром після початку військових дій Британія окупувала німецькі колонії в Африці, хоча німецькі війська в східній Африці залишилися непереможеними до кінця війни. В Тихоокеанському регіоні Австралія і Нова Зеландія захопили, відповідно, Німецьку Нову Гвінею і Самоа. Вклад австралійських і новозеландських сил у битву при Ґалліполі підняв у колоніях рівень національної свідомості й став вододілом у переході Австралії і Нової Зеландії від статусу колоній до статусу незалежних держав. Обидві країни досі продовжують святкувати роковини цієї події. Схожі почуття викликає у канадців. В 1917 році був організований , який за участі прем'єр-міністрів усіх домініонів координував імперську політику.
Період між світовими війнами
Наслідком першої світової війни стало значне розширення британських володінь. За мандатом Ліги Націй Британія отримала контроль над Палестиною й Іраком, які раніше належали Османській імперії, а також над колишніми німецькими колоніями Танганьїкою і Південно-східною Африкою (зараз Намібія), Новою Гвінеєю. Останні дві території фактично управлялися Південною Африкою і Австралією, відповідно.
В 1920-х роках статус домініонів стрімко змінився. Формально домініони не мали права голосу при прийнятті рішення про оголошення війни, але їхні підписи стояли під Версальським договором. Ліга націй віддала колишні німецькі колонії під опіку домініонів. Небажання заморських володінь британської корони брати участь у військовій акції проти Туреччини в 1922 році змусило Британію шукати мирного вирішення проблем.
Повну незалежність домініони формально отримали в 1931 році, коли був укладений Вестмінстерський статут — кожен із домініонів став рівним за статусом зі Сполученим королівством, незалежним у міжнародних відносинах, на них перестало поширюватися британське законодавство.
Уже в 1923 році Канада уклала цілком самостійну міжнародну угоду, а в 1928 році в Оттаві відкрилося британське посольство. Монополія генерал-губернатора на міжнародні справи припинилася. В 1927 році Канада відкрила свою першу постійну дипломатичну місію — в американському Вашингтоні. Австралія вчинила аналогічно в 1940 році.
Рух ірландського народу за «Гомрул»
Після унії 1801 року Ірландія вважалася складовою частиною Великої Британії, але фактично залишалася на положенні її напівколонії. За роки британського панування ірландці втрачали свою самобутню культуру, але все ж продовжували відстоювати право на незалежність. Національні суперечності на острові перепліталися із соціальними, оскільки більша частина ірландських земель належала британським лендлордам.
Падіння цін на продукцію сільського господарства й конкуренція дешевого заокеанського зерна посилили злидні ірландських селян; багато з них втратили землю. Під впливом голоду на острові почастішали «аграрні злочини» — самовільні захоплення земель, підпали, псування худоби. Успішно застосовувалася селянами й тактика бойкоту лендлордів та їхніх керівників.
Створена 1879 року ірландська «Земельна ліга» додала стихійним виступам селян організований характер. Ліга зажадала конфіскації володінь лендлордів і одночасно організувала масові акції протесту проти насильницького позбавлення орендарів землі. Небачений раніше розмах аграрних виступів змусив уряд Вільяма Гладстона провести в Ірландії 1881 року помірковану земельну реформу. Олію у вогонь підливало й релігійне протистояння між ірландцями й англійцями. Ірландці, в релігійному плані ідентифікують себе з католицькою церквою, а англійці належать до протестантської громади. Релігійні суперечності полягали у тривалому протистоянні протестантської меншини католицькій більшості.
Територіальні суперечності полягають у прагненні ірландського населення Ольстера об'єднатися з рештою Ірландії, оскільки північно-ірландська територія є її історичною частиною.
Політичні прагнення ірландців полягали в прагненні до самовизначення, створенні власних державних інститутів, не останню роль відіграло бажання певних кіл ольстерської еліти, деяких членів підвищити свій статус за допомогою створення власної державності і отримання доступу до владних ресурсів. Соціально–економічні причини лежали у домінуванні протестантів-вихідців із Британії в економіці Північної Ірландії і проявлялися в дискримінації католиків при проведенні житлової політики, працевлаштуванні, що викликало обурення ірландських націоналістів.
Психологічні фактори пов'язані з відмінностями в етнокультурному психотипі ірландців–католиків і протестантів, їхнім взаємним нерозумінням, прагненням обох громад до консолідації, найчастіше ескалації насильства, заснованого на помсті. З ними тісно переплетені власне етнічні проблеми, які є базовою складовою конфлікту, що проявлялися в дискримінації в мовній, соціальній, трудовій, політичній сферах ірландців до отримання незалежності від етнічно чужих їм англійців і нарешті прагненням об'єднатися з рештою Ірландії.
На рубежі 70—80-х років в Ірландії активізується і національний рух, що набув форми боротьби за гомрул (самоврядування) країни.
Гомруль (англ. home rule, власне самоврядування) — програма самоврядування Ірландії в рамках Британської імперії, висунута в 1870-ті роки. Ірландці, обрані в британський парламент, співпрацювали з лібералами, сподіваючись на їхню підтримку в цьому питанні. Коли ж їхні надії не виправдалися, ірландські депутати застосували тактику парламентської обструкції. Лідеру ірландських націоналістів Чарльзу Парнеллу вдалося заручитися підтримкою «Земельної ліги», що додало руху за гомруль нову силу. Ігнорувати його Вільям Гладстон вже не міг, тим більше, що після виборів 1885 року численна ірландська фракція, об'єднавшись із консерваторами, в будь-який момент могла скинути ліберальний уряд.
1886 року кабінет Гладстона вніс до парламенту поміркований законопроєкт про гомруль, що передбачав відновлення в Ірландії парламенту з обмеженими повноваженнями. Однак, білль не тільки викликав шалений опір консерваторів, але й привів до розколу Ліберальної партії. Частина лібералів на чолі з Чемберленом утворила фракцію «ліберал-юніоністів» (тобто прихильників унії з Ірландією) і разом із консерваторами зірвала проведення закону.
Фракція ірландських націоналістів, яка боролася за автономію країни, не тільки зміцнилася організаційно, а й з успіхом застосовувала тактику обструкції у Вестмінстері, але зуміла спертися на масовий рух населення Ірландії. Коли ж, використовуючи свої удосконалені можливості, націоналісти перейшли в 1885—1886 роках до тактики «парламентських гойдалок» (тобто блокування з тією партією, яка найбільшою мірою враховувала її вимоги), то робота двопартійного механізму була серйозно порушена.
Включно до 1885 лідер лібералів Гладстон, голова центристів Харкорт і сам Чемберлен — сподівалися звести самоврядування в Ірландії до розширення повноважень її муніципальних рад або до створення центрального адміністративного органу з функціями трохи ширшими, ніж у ради англійських графств. Чемберлен за згодою Гладстона вступив у переговори з лідером націоналістів Парнеллом про введення в Ірландії самоврядування. Було запропоновано план створення (ІЦС), або Ірландського управління, яке повинно було займатися внутрішніми справами Зеленого острова. За допомогою цієї поміркованої реформи Чемберлен розраховував раз і назавжди зняти питання про гомруль.
Ірландська Центральна Рада мала наділяться деякими законодавчими функціями: до її компетенції відносилися питання, що стосувалися початкової та середньої освіти, закони про бідних, санітарна адміністрація та громадські роботи. Члени ІЦС повинні були обиратися місцевими графськими радами, які у свою чергу, обираються населенням.
За підтримки католицьких єпископів Ірландії, які вплинули на Парнелла, угоди було досягнуто, але лідер націоналістів не знімав вимогу про гомруль. Про хід переговорів, які тоді носили неофіційний характер, був поінформований і Гладстон. Він вловив у задумі Чемберлена перспективу умиротворення Ірландії і вирішив підтримати його. Чемберлен не міг не враховувати, що на майбутніх загальних виборах до парламенту ірландці, які проживають в англійських містах, матимуть можливість вплинути на результат голосування у ряді округів; що парнелліти можуть здобути в майбутньому парламенті приблизно 80 місць.
Гладстон хотів залагодити ірландське питання не для розв'язання проблем внутрішньопартійних, не заради своїх власних амбіцій, а лише через те, що питання про надання гомруля Ірландії стало першочерговим у суспільному житті країни.
25 квітня 1885 року Чемберлен вніс на розгляд кабінету спеціальний меморандум під назвою «Місцеве самоврядування в Ірландії», де виклав принципи майбутнього проєкту. Ретельно підготовлений план угоди провалився, і це було крім усього іншого особистою поразкою самого Чемберлена.
Незалежність Ірландії
Акт про уряд Ірландії 1914 року повинен був забезпечити самостійність Ірландії, але перша світова війна затримала здійснення цього плану на невизначений час. Під час Великодних свят 1916 року в Дубліні відбулося невдале збройне повстання, в якому брали участь різношерстні групи націоналістів і соціалістів. Починаючи з 1919 року Ірландська республіканська армія почала вести партизанську війну за від'єднання від Сполученого королівства. Англо-ірландська війна завершилася в 1921 році підписанням англо-ірландської угоди. Угода затвердила поділ Ірландії на дві держави. Вільна Ірландія стала домініоном у складі Британської співдружності, а шість графств на півночі острова, в яких більшість населення становили протестанти, залишилися частиною Сполученого королівства під назвою Північна Ірландія. Вільна Ірландія перетворилася в Республіку Ірландію. В 1949 році, коли формально утворилася Британська співдружність, Республіка Ірландія вийшла з її складу.
Ще до 1998 року конституція Республіки Ірландії проголошувала Північну Ірландію своєю територією. Питання про те, кому повинна належати Північна Ірландія запалило довготривалий кривавий конфлікт. Белфастська угода 1998 року принесла перемир'я між основними силами, які брали участь у цьому конфлікті.
Деколонізація і занепад
14 серпня 1941 року на борту британського лінкора «Принц Уельський» в бухті Арджентії (Ньюфаундленд) президентом США Рузвельтом і прем'єром Черчілем була підписана Атлантична хартія, що визначала принципи побудови післявоєнного світу. Американська сторона обумовлювала свою допомогу Британії розпуском її колоніальної імперії. Міжнародні банкіри, які від початку 20 століття перебралися з Британії в США, прагнули доступу до ресурсів і ринків, без посередництва адміністративних важелів британських колоніальних урядів. Черчіль пручався, але змушений був погодитися на компромісне формулювання, що колонії звільняться «за вільно висловленим бажанням зацікавлених народів». Британській імперії був підписаний вирок.
Хоча Сполучене королівство з союзниками перемогли в другій світовій війні, економічні витрати на війну набагато перевищили витрати на першу світову. Британія пережила важкі бомбардування. Вже доволі ослаблене торгове й фінансове лідерство Сполученого королівства занепало ще більше, на перші ролі у світовій економіці стали виходити Сполучені Штати Америки. Зростання антибританських настроїв у колоніях і зміна економічного становища стали важким випробовуванням для імперської влади. Упродовж двох повоєнних десятиліть більшість колоній стали незалежними державами.
Домініони
Оголошення Сполученим королівством війни Німеччині у вересні 1939 року не поширювалося автоматично на домініони. Проте всі вони, крім Ірландії, оголосили Німеччину ворогом. Ірландія, яка роком перед тим добилася виведення британських кораблів зі своїх портів, вирішила притримуватися позиції нейтралітету. Австралія вступила у війну союзником Британії. Під час війни австралійці залишилися незадоволеними тим, як Черчіль використовував їхні війська на Близькому Сході.
Після війни, в 1951 році, Австралія й Нова Зеландія утворили регіональну організацію безпеки АНЗЮС зі США. Ще більше ослабилися зв'язки з домініонами, коли в 1961 році Сполучене королівство взяло курс на утворення європейського співтовариства, що припинило привілегійований статус домініонів на британському ринку.
В січні 1947 році Канада стала першим домініоном, який почав надавати своїм жителям права громадянства. При цьому ще до 1977 року вони зберігали також статус британських підданих. В 1982 році Канада першою з домініонів затвердила власну конституцію.
Кінець британського раджу
Британська імперія втратила найціннішу колонію, Індію, яку називали перлиною корони, коли в серпні 1947 року після 40-річної боротьби під проводом Індійського національного конгресу на чолі з Махатмою Ганді, Індія добилася спочатку самоуправління, а потім повного суверенітету. Інша організація під назвою Мусульманська ліга на чолі з Мухаммедом Алі Джінна досягла створення окремої мусульманської держави Пакистан (пізніше Східний Пакистан отримав незалежність і тепер відомий під назвою Бангладеш). Поділ Індії призвів до необхідності переселення великих людських мас. Після періоду насильства й заворушень, що забрали сотні тисяч людських життів, утворився Домініон Пакистан (через деякий час Ісламська республіка Пакистан) та Індійський Союз (через певний час Республіка Індія).
Палестина
Мандат Сполученого Королівства на Палестину закінчився в 1948 році. Зважаючи на відверту війну між єврейським і арабським населенням, британці відкликали свої війська.
Південно-східна Азія і Цейлон
Бірма отримала незалежність у 1948 році. Вона повністю вийшла зі Співдружності, ставши першою державою після США, яка повністю розірвала зв'язки з британцями. В тому ж році отримали незалежність Цейлон і Малайзія, залишаючись у Співдружності.
Сингапур здобув незалежність у два етапи. Британці не вірили в те, що Сингапур досить великий, щоб самому захищатись від ворогів. Тому Сингапур разом із Малаєю, Сараваком, Північним Борнео і Сабатом, отримавши незалежність від імперії, утворили Малайську Федерацію. Цей союз проіснував недовго. В 1965 році Сингапур вийшов зі складу Малайзії, отримавши повну незалежність, хоча Сполучене королівство продовжувало надавати йому військовий захист.
В 1984 році закінчився протекторат Сполученого королівства над Брунеєм, хоча на прохання уряду країни британська армія зберігає військову присутність у султанаті.
Суецька криза
Неспроможність Британії яскраво проявилася при Суецькій кризі 1956 року, при якій британцям протистояли США та Радянський Союз. Британія здійснила вторгнення в Єгипет при підтримці Франції та Ізраїлю. Британський прем'єр-міністр Ентоні Іден не на жарт розлютив американського президента Дуайта Ейзенхауера тим, що не порадився з американцями, і Ейзенхауер відмовився підтримувати вторгнення. Ейзенхауер також боявся широкомасштабної війни з Радянським Союзом, оскільки Микита Хрущов пригрозив виступити на боці Єгипту. Американський президент використав фінансові важелі, загрожуючи продати американські резерви британського фунта й викликати таким чином колапс британської валюти. Хоча у військовому відношенні вторгнення було успішним і мета відновлення контролю за Суецьким каналом, досягнута, Британія була змушена з ганьбою відвести свої війська. Іден подав у відставку.
Суецька криза підтвердила зменшення ролі Британії на світовій сцені й показала, що надалі Сполучене Королівство не матиме змоги діяти без принаймні згоди, якщо не підтримки Сполучених Штатів. Суецькі події нанесли глибоку рану британському гонору. Один із членів парламенту назвав цю подію британським Ватерлоо, інший оголосив, що Британія стала американським сателітом. Пізніше Маргарет Тетчер назвала стан, в який потрапила британська політика, «суецьким синдромом». Одужати від цієї хвороби Британія не могла аж до Фолклендської війни 1982 року.
Хоча Суецька криза призвела до послаблення Британської ролі на Близькому Сході, Британська присутність не зникла зовсім. Британські війська повернулися в регіон, в 1957 році відбулося вторгнення в Оман, в 1958 — в Йорданію, в 1961-му — в Кувейт, хоча в цих випадках британці подбали про те, щоб заручитися американським схваленням, оскільки політика нового прем'єр-міністра Гарольда Макміллана притримувалася чіткого проамериканського курсу. Протягом ще одної декади Британія зберігала присутність на Близькому Сході, вивівши свої сили з Адену в 1967 році й Бахрейну в 1971.
Середземномор'я
В 1960 році утворенням Кіпру завершилася партизанська війна, яку вели грецькі кіпріоти за возз'єднання з Грецією. Проте Британія зберегла на острові дві військові бази — Акротирі і Декелію. Середземноморські острови Мальта й Гоцо отримали незалежність від Сполученого Королівства в 1964 році.
Африка
Кінець Британської імперії настав дуже швидко. В 1957 році після десяти років політичної боротьби отримала незалежність Гана, далі Нігерія і Сомалі (1960), Сьєрра-Леоне (1961), Уганда (1962), Кенія і Занзібар (1963), Танганьїка (1963), Гамбія (1965), Лесото (колишня назва Басутоленд) (1966), Ботсвана (Бечуаналенд) (1967) і Свазіленд (1968).
Здобуття незалежності африканськими країнами ускладнювала проблема білих поселенців. Кривавий конфлікт виник у Кенії і отримав назву [en]. Правління білої меншості в Південній Африці залишалося наболілим питанням у Британській Співдружності аж до виходу з неї Південно-Африканського Союзу в 1961 році.
Хоча Федерація Родезії і Ньясаленду, що перебувала під контролем білої меншості, припинила своє існування в 1964 році з утворенням Малаві (раніше Ньясаленд) і Замбії (раніше Північна Родезія), біла меншість у Південній Родезії, яка ще з 1923 року мала статус колонії з самоуправлінням, оголосила свою незалежність, не передавши владу чорношкірій більшості. При підтримці режиму апартеїду в Південній Африці й португальського правління в Анголі та Мозамбіку біла меншість продовжувала правити до 1979 року, коли була досягнута угода, за якою припинялася партизанська війна в буші й створювалася нова країна Зімбабве.
Кариби
Більшість територій, що належали Британії на Карибських островах, вибрали незалежність після розвалу Федерації Вест-Індії, яка проіснувала з 1958 по 1962 рік. Незалежність отримали Ямайка (1962), Тринідад і Тобаго (1962), Барбадос (1966) та інші менші остови. Останньою утворилася держава Антигуа і Барбуда в 1981 році.
Гвіана отримала незалежність від Сполученого Королівства в 1966 році й стала республікою в 1970.
Остання колонія Сполученого Королівства на континенті, Британський Гондурас отримав самоуправління в 1964 році, був перейменований у Беліз в 1973 і отримав повну незалежність у 1981 році.
Рокол
Останнім придбанням Сполученого Королівства став острів Рокол — безлюдна скеля в Атлантичному океані. Збентежені тим, що Радянський Союз може слідкувати за випробовуваннями британських ракет, британці офіційно оголосили острів власністю королеви в 1955 році. В 1972 році акт парламенту офіційно включив острів Рокол до складу Сполученого Королівства.
Фолклендська війна
В 1982 році Аргентина висадила війська на Фолклендських островах, посилаючись на древні претензії часів Іспанської імперії. Рішуча й успішна відсіч британських військових сил розцінюється багатьма, як ознака призупинення тенденції падіння ролі Сполученого Королівства, як супердержави.
Передача Гонконгу
У 1997 році Гонконг став особливим адміністративним регіоном у складі Китайської Народної Республіки. Для багатьох передача Британією останньої великої за кількістю населення колонії ознаменувала кінець Британської імперії.
Спадщина
Сполучене Королівство зберігає суверенітет над чотирнадцятьма територіями за межами Британських островів, відомих під загальною назвою британські заморські території. Вони залишаються під британським правлінням, оскільки місцеве населення не прагне незалежності, або ж складається з військового чи наукового персоналу. Британський суверенітет над кількома заморськими територіями оспорюється географічними сусідами: Іспанія вимагає повернення Гібралтару, Аргентина — Фолклендських островів і Південної Джорджія та Південних Сандвічевих островів, а на Британську територію в Індійському океані претендують Маврикій та Сейшели. Британська антарктична територія оспорюється водночас Аргентиною й Чилі. Водночас чимало народів не визнає будь-яких претензій на Антарктику.
Більшість колишніх британських колоній і одна колишня португальська колонія є членами Співдружності націй, неполітичного добровільного об'єднання рівних, у якому Сполучене Королівство не має привілегійованого статусу. Наразі Співдружність очолює король Чарльз ІІІ. П'ятнадцять членів Співдружності продовжують вважати короля своїм верховним правителем.
Чимало колишніх британських колоній характеризуються спільними рисами:
- Англійською мовою, як основною чи другою.
- Демократичною парламентською системою за зразком Вестмінстерської.
- Юридичною системою, що базується на британських законах. [en], один із найвищих апеляційних судів Сполученого Королівства продовжує виконувати функції апеляційного суду кількох колишніх колоній.
- Організацією війська, поліції та громадської служби за британським зразком.
- Англійською, а пізніше імперською, системою мір. США, що користуються старою британською системою, Кіпр та Бірма — єдині колишні британські колонії, що офіційно не впровадили метричну систему. Проте, навіть у тих країнах, що перейшли до метричної системи мір, як-от Канада, Беліз, Сьєрра-Леоне, британська система продовжує широко застосовуватись.
- Освітніми установами, що мають за зразок Оксфорд і Кембридж.
- Лівостороннім рухом, за винятком Північної Америки і Північної Африки.
- Популярністю крикету й регбі.
Британська імперія залишила в спадщину також кілька конфліктів: Гватемала претендує на Беліз, Індія й Пакистан оспорюють Кашмір. Спадщиною британського правління можна вважати Ізраїльсько-Палестинський конфлікт і різноманітні конфлікти в Африці, де кордони держав не є такими, що розмежовують народи й релігії. Мільйони британців переселилися деінде з Британських островів, і стосунки між ними та тубільним населенням не завжди найкращі. Продовжується конфлікт в Ірландії між католицькою і протестантською громадами. Крім того, Британія сприяла переселенню великих мас людей між колоніями, що призводить до таких конфліктів, як вигнання індійців з Уганди в 1972 році. Зазнав змін також етнічний склад населення Британських островів.
Див. також
Примітки
- Ferguson, Niall (2004b). Empire: The Rise and Demise of the British World Order and the Lessons for Global Power. New York: Basic Books. ISBN . Процитовано 28 липня 2020.(англ.)
- Maddison, Angus (2001). (PDF). Organisation for Economic Co-operation and Development. ISBN . Архів оригіналу (PDF) за 11 листопада 2020. Процитовано 28 липня 2020.(англ.)
- Rein Taagepera (Вересень 1997). . International Studies Quarterly. 41 (3): 475—504. doi:10.1111/0020-8833.00053. JSTOR 2600793. Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 28 липня 2020.(англ.)
- . www.cia.gov. Архів оригіналу за 5 січня 2010. Процитовано 28 липня 2020.
land: 148.94 million sq km
(англ.) - Jackson, Ashley (2013). The British Empire: A Very Short Introduction. OUP. ISBN .(англ.)
- Lloyd, Trevor Owen (1996). The British Empire 1558–1995. Oxford University Press. ISBN . Процитовано 28 липня 2020.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()(англ.) - Andrews, Kenneth (1984). Trade, Plunder and Settlement: Maritime Enterprise and the Genesis of the British Empire, 1480–1630. Cambridge University Press. ISBN . Процитовано 29 липня 2020.(англ.)
- Canny, Nicholas (1998). . Oxford University Press. ISBN . Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 28 липня 2020.(англ.)
- James, Lawrence (2001). The Rise and Fall of the British Empire. Abacus. ISBN . Процитовано 28 липня 2020.(англ.)
- Shennan, J.H. (1995). International relations in Europe, 1689–1789. Routledge. ISBN .(англ.)
- Buckner, Phillip (2008). Canada and the British Empire. Oxford University Press. ISBN . Процитовано 29 липня 2020.(англ.)
- Marshall, P.J. (1998). The Eighteenth Century, The Oxford History of the British Empire Volume II. Oxford University Press. ISBN . Процитовано 29 липня 2020.(англ.)
- Games, Alison (2002). Armitage, David; Braddick, Michael J (ред.). The British Atlantic world, 1500–1800. Palgrave Macmillan. ISBN .(англ.)
- Smith, Simon (1998). British Imperialism 1750–1970. Cambridge University Press. ISBN . Процитовано 29 липня 2020.(англ.)
- Peters, Nonja (2006). The Dutch down under, 1606–2006. University of Western Australia Press. ISBN .(англ.)
- Fieldhouse, David Kenneth (1999). The West and the Third World: trade, colonialism, dependence, and development. Blackwell Publishing. ISBN .(англ.)
- Israel, J.I. (1995). The Dutch Republic. Its Rise, Greatness, and Fall 1477-1806. Clarendon Press.(англ.)
- . Hansard. 10 лютого 1807. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 30 липня 2020.(англ.)
- . 28 серпня 1833. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 30 липня 2020.(англ.)
- Kongstam, Angus (2003). Historical Atlas of the Napoleonic Era. London: Mercury Books. ISBN .(англ.)
- Gerald Bryant (1978). Officers of the East India Company's army in the days of Clive and Hastings. The Journal of Imperial and Commonwealth History. 6 (3): 203—27. doi:10.1080/03086537808582508.(англ.)
- Hyam, Ronald (2002). Britain's Imperial Century, 1815–1914: A Study of Empire and Expansion. Palgrave Macmillan. ISBN . Процитовано 30 липня 2020.(англ.)
- Porter, Andrew (1998). The Nineteenth Century, The Oxford History of the British Empire Volume III. Oxford University Press. ISBN . Процитовано 30 липня 2020.(англ.)
- Mori, Jennifer (2014). Britain in the Age of the French Revolution: 1785 - 1820. Routledge. ISBN .(англ.)
- Martin, Laura C. (2007). Tea: the drink that changed the world. Tuttle Publishing. ISBN .(англ.)
- Janin, Hunt (1999). The India–China opium trade in the nineteenth century. McFarland. ISBN .(англ.)
- Herbst, Jeffrey Ira (2000). States and power in Africa: comparative lessons in authority and control. Princeton University Press. ISBN .(англ.)
- Vandervort, Bruce (1998). Wars of imperial conquest in Africa, 1830–1914. University College London Press. ISBN .(англ.)
- Fox, Gregory H. (2008). Humanitarian Occupation. Cambridge University Press. ISBN .(англ.)
- Rhodes, R.A.W.; Wanna, John; Weller, Patrick (2009). Comparing Westminster. Oxford University Press. ISBN .(англ.)
- Коробов А. Все о Великобритании / А. И. Коробов, Ю. А. Иванова. — Х. : Фолио, 2008. — 542 с.
- Кристофер Д. Англия. История страны / Т. Минина (пер. с англ.). — М. : Эксмо, СПб. : Мидгард, 2008. — 479 с.
- История Великобритании / С. А. Машкова и др. (пер. с англ.) ; К. О. Морган (ред.). — М. : Весь мир, 2008. — 660 с.
- Коробов А. Все о Великобритании / Все о Великобритании / А. И. Коробов, Ю. Иванова; Ю. В. Макаров (предисл.). — Х. : Фолио, 2007. — 542 с.
- Маклюк О. Еволюція королівської влади та управління в Англії при ранніх тюдорах: Автореф. дис. канд. Іст. наук : 07. 00. 02 / Запорізький держ. ун-т. — Запоріжжя, 2002. — 19 с.
- Жигалина О. Великобритания на Среднем Востоке, ХІХ — нач. ХХ в.: Анализ внешнеполит. Концепцій / АН СССР, Ин–т востоковедения. — М. : Наука, 1990. — 166 с.
- O'Day, Alan; Fleming, N. C. (2014). Longman Handbook of Modern Irish History Since 1800. Routledge. с. 62. ISBN .(англ.)
- . Архів оригіналу за 29 квітня 2016. Процитовано 30 липня 2020.
- . Theirhistory.com. 18 вересня 2012. Архів оригіналу за 3 січня 2018. Процитовано 30 липня 2020.(англ.)
- Aodha, Gráinne Ní. . TheJournal.ie. Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 30 липня 2020.(англ.)
- Coakley, John. . Архів оригіналу за 29 червень 2011.(англ.)
- Arthur Aughey: The Politics of Northern Ireland: Beyond the Belfast Agreement. S. 7. .(англ.)
- Brown, Judith (1998). The Twentieth Century, The Oxford History of the British Empire Volume IV. Oxford University Press. ISBN . Процитовано 01 серпня 2020.(англ.)
- . www.nam.ac.uk. Архів оригіналу за 29 червня 2019. Процитовано 01 серпня 2020.(англ.)
- Trumbull, Robert (1 січня 1984). . The New York Times. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 01 серпня 2020.(англ.)
- Suez Crisis: Key players. BBC News. 21 липня 2006. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 01 серпня 2020.(англ.)
- . The Economist. 27 липня 2006. ISSN 0013-0613. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 25 червня 2016.(англ.)
- Springhall, John (2001). Decolonization since 1945: the collapse of European overseas empires. Palgrave. ISBN .(англ.)
- Zane, Damian (27 серпня 2019). . Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 01 серпня 2020.(англ.)
- Rothermund, Dietmar (2006). The Routledge companion to decolonization. Routledge. ISBN .(англ.)
- Gapes, Mike (2008). (PDF). The Stationery Office. ISBN . Архів оригіналу (PDF) за 26 жовтня 2016. Процитовано 01 серпня 2020.(англ.)
- . The World Factbook. CIA. Архів оригіналу за 10 грудня 2008. Процитовано 01 серпня 2020.(англ.)
- . Commonwealth Secretariat. Архів оригіналу за 6 липня 2010. Процитовано 01 серпня 2020.(англ.)
- Hogg, Richard (2008). A History of the English Language. Cambridge University Press. ISBN . Процитовано 01 серпня 2020.(англ.)
- Parsons, Timothy H. (1999). The British Imperial Century, 1815–1914: A World History Perspective. Rowman & Littlefield. ISBN . Процитовано 01 серпня 2020.(англ.)
Джерела та література
- Жигалина О. Великобритания на Среднем Востоке, ХІХ — нач. ХХ в.: Анализ внешнеполит. концепций / АН СССР, Ин-т востоковедения. — М. : Наука, 1990. — 166 с.
- Маклюк О. Еволюція королівської влади та управління в Англії при ранніх Тюдорах: Автореф. дис. канд. Іст. наук : 07. 00. 02 / Запорізький держ. ун-т. — Запоріжжя, 2002. — 19 с.
- Морган К. История Великобритании. — М. : Весь мир, 2008. — 660 с.
- Britain’s Experience of Empire in the Twentieth Century. / [Ed. by A. Thompson]. Oxford: Oxford University Press, 2012. 356 p. (Oxford History of the British Empire Companion Series)
- Butler L.J. Britain and Empire: Adjusting to a Post-Imperial World. London: Tauris, 2002. 256 p. (Foundations of Britain)
- Cain P., Hopkins T. British Imperialism: Crisis and Deconstruction, 1914 – 1990. London and New York: Longman, 1993. 338 p.
- Darwin J. Unfinished Empire: The Global Expansion of Britain. Bloomsbury Press, 2013.
- Hyam R. Britain’s declining empire: The Road to Decolonisation, 1918 – 1968. London: Cambridge University Press, 2006. 470 p.
- Hyam R. Understanding the British Empire. New York, Cambridge University Press, 2010. 552 p.
- Oxford History of British Empire. 5 vols. Oxford University Press, 1998-1999.
- Panton K.J. Historical Dictionary of the British Empire. Rowman & Littlefield Publishers, 2015. 728 p. (Historical Dictionaries of Ancient Civilizations and Historical Eras)
Посилання
- British Documents on the End of Empire. [ 14 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Colonial Film Database | colonialfilm [ 19 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- The National Archives. [ 3 березня 2020 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Brita nska impe riya angl British Empire vklyuchala dominioni koloniyi protektorati mandati na inshi teritoriyi sho perebuvali pid vladoyu Spoluchenogo Korolivstva ta jogo derzhav poperednikiv Vinikla vnaslidok zasnuvannya Korolivstvom Angliya zamorskih teritorij ta torgovelnih postiv u period z kincya XVI st po pochatok XVIII st U period piku svogo rozkvitu bula najbilshoyu imperiyeyu v istoriyi a takozh protyagom bilshe sta rokiv bula golovnoyu globalnoyu siloyu u sviti Stanom na 1913 rik naselennya Britanskoyi imperiyi skladalo ponad 412 mln osib 23 naselennya svitu na toj chas a stanom na 1920 rik plosha imperiyi skladala ponad 35 5 mln km 24 poverhni svitu Yak naslidok yiyi politichna yuridichna movna ta kulturna spadshina nabuli znachnogo poshirennya V chasi piku yiyi rozvitku Britansku imperiyu chasto opisuvali frazoyu Imperiya nad yakoyu nikoli ne zahodit Sonce angl the empire on which the sun never sets oskilki cherez yiyi velichezni rozmiri sonce zavzhdi svitilo prinajmni nad yakoyus yiyi chastinoyu Britanska imperiya Prapor d Gerb Data stvorennya zasnuvannya1583 Uchast uOperaciya Dzhordzhett Oficijna movaanglijska KontinentAfrika Amerika Aziya Yevropa i Okeaniya Krayina Velika Britaniya StolicyaLondon Forma pravlinnyakonstitucijna monarhiya Kilkist naselennya680 000 000 osib Valyutafunt sterlingiv Spilnij kordon izRosijska imperiya Na zaminud Mova komunikaciyianglijska source source Chas data pripinennya isnuvannya1997 Plosha37 200 000 km Ekonomika temid Demografiya temid Britanska imperiya u Vikishovishi Koordinati 51 30 25 pn sh 0 07 39 zh d 51 50722200002777384 pn sh 0 127500000028 zh d 51 50722200002777384 0 127500000028Prapor Spoluchenogo Korolivstva Teritoriyi sho koli nebud nalezhali do Britanskoyi imperiyi Britanska imperiya nad yakoyu nikoli ne zahodit sonce u 1897 roci kordoni okresleno chervonim Pislya Drugoyi svitovoyi vijni bilshist kolonij Britaniyi stali nezalezhnimi Spadkoyemiceyu Britanskoyi imperiyi vvazhayetsya Britanska Spivdruzhnist ViniknennyaSlovospoluchennya Britanska imperiya pripisuyut anglijskomu pismenniku Dzhonu Di angl John Dee hoch naspravdi osnovi Britanskoyi imperiyi zakladeno she v ti chasi koli Anglijske j Shotlandske korolivstva isnuvali yak okremi derzhavi U 1496 roci korol Angliyi Genrih VII led ogovtavshis pislya nevdach u Stolitnij vijni ta Vijnah biloyi j chervonoyi troyand dovidavsya pro uspihi Ispaniyi j Portugaliyi v doslidzhenni dalekih moriv i sporyadiv ekspediciyu ocholenu Dzhonom Kabotom angl John Cabot u poshukah morskogo shlyahu do Aziyi cherez pivnichnu Atlantiku Uspihi Ispanskoyi imperiyi ta Portugalskogo korolivstva v Atlantici todi zh nastilki turbuvali anglijsku koronu sho Angliya vvela taktiku kaperstva nadayuchi pravo privatnim osobam yak ot Dzhon Gokins i Frensis Drejk zdijsnyuvati piratski napadi na ispanski koloniyi j korabli yaki perevozili zoloto z Novogo svitu Popri te sho vzhe lunali zakliki do vstanovlennya vlasnoyi imperiyi Korolivstvo Angliya taki zapiznilasya zi vstanovlennyam zamorskih kolonij ispanci vzhe zahopili Latinsku Ameriku portugalci vstanovili torgovi faktoriyi i forti v Braziliyi francuzi zasnuvali poselennya na richci Sv Lavrentiya utvoryuyuchi koloniyu Nova Franciya Priblizno v ti zh chasi Korolivstvo Angliya vidnovila kontrol nad Irlandiyeyu j provodila politiku zaselennya yiyi anglijcyami z tim sho vidibrani v irlandskih klaniv zemli viddavalisya anglijskim kolonistam u 1530 roci v Irlandiyi vidbulosya povstannya pislya jogo pridushennya korolya Genriha VIII ogolosheno korolem Irlandiyi Vijna za vstanovlennya povnogo kontrolyu nad irlandskim ostrovom prodovzhuvalasya do pochatku XVII stolittya Iz kincem XVI stolittya rozpochato neogoloshenu Anglo ispansku vijnu protyagom yakoyi Ispaniya aktivno i sistematichno pereshkodzhala Korolivstvu Angliya u vstanovlenni povnogo kontrolyu nad Irlandiyeyu U 1604 roci vijna zakinchilasya pidpisannyam londonskogo dogovoru v obmin za nevtruchannya Ispaniyi v Korolivstvi Irlandiya Korolivstvo Angliya zobov yazalasya ne vtruchatis u spravi Ispaniyi v Niderlandah ta pokinchiti z piratstvom v Atlantici Persha britanska imperiyaPochatok ekspansiyi U 1583 r ostriv Nyufaundlend buv progoloshenij anglijskim volodinnyam pershoyu zamorskoyu koloniyeyu Korolivstva Angliya sho poklalo pochatok imperiyi Visadivsya na Nyufaundlendi ser Gamfri Gilbert yakomu v 1578 roci koroleva Yelizaveta I daruvala patent na vidkrittya j doslidzhennya zamorskih zemel vidpravivshi jogo za more iz zavdannyam vchiniti piratskij rejd a potim na zvorotnomu shlyahu zasnuvati koloniyu Pogana pogoda pereshkodila pershij ekspediciyi ale druga distalasya do ostrova j ogolosila jogo volodinnyam anglijskoyi koroni hocha j ne zalishila poselennya V 1584 roci Volter Reli otrimav shozhij patent vid korolevi j zasnuvav koloniyu na teritoriyi suchasnoyi Pivnichnoyi Karolini Cherez brak pripasiv koloniya ne vizhila Pislya pidpisannya londonskoyi ugodi v 1603 roci Korolivstvu Angliya dovelosya pripiniti piratsku diyalnist tozh anglijska korona pochala rozbudovuvati vlasnu kolonialnu strukturu Anglijski poselennya stali vinikati v Pivnichnij Americi j na ostrovah Vest Indiyi Utvorilasya takozh privatna Britanska Ost Indijska kompaniya sho pochala vesti aktivnu torgivlyu z krayinami Aziyi Period vid pochatku kolonizaciyi do vtrati 13 amerikanskih kolonij piznishe otrimav nazvu pershoyi britanskoyi imperiyi Britanska kolonizaciya Ameriki Na pershih porah najvazhlivishi j najpributkovishi koloniyi Korolivstva Angliya vinikli v basejni Karibskogo morya hocha pershi sprobi poselen zaznavali nevdach Koloniya u Gayani utvorena v 1604 roci proisnuvala lishe dva roki oskilki ne zmogla vikonati meti zasnuvannya vidkrittya rodovish zolota Shvidko pripinili isnuvannya koloniyi na ostrovah Sent Lyusiya i Grenada ale poselennya na Sent Kittsi zasnovane v 1624 roci poselennya na Barbadosi 1627 i poselennya na Nevisi 1628 vtrimalisya za rahunok organizaciyi cukrovih plantacij za brazilskoyu sistemoyu Cya sistema zalezhala vid rabskoyi praci j vid gollandskih korabliv yaki privozili rabiv i zabirali cukor Shob zberegti ci dedali spokuslivishi pributki za Korolivstvom Angliya v 1651 roci anglijskij parlament vidav ukaz sho vesti torgivlyu z anglijskimi koloniyami mayut pravo lishe anglijski korabli Ce prizvelo do nizki anglo gollandskih voyen rezultatom yakih stalo zmicnennya anglijskih pozicij v Americi za rahunok gollandskih V 1665 roci Korolivstvo Angliya aneksuvalo ostriv Yamajka vidibravshi jogo v ispanciv a v 1666 roci kolonizuvalo Bagami Pershe postijne anglijske zamorske poselennya bulo zasnovane v 1607 roci v Dzhejmstauni Poselennyam upravlyala Virdzhinska kompaniya V 1609 roci buli vidkriti Bermudski ostrovi i viddilennya kompaniyi vstanovilo koloniyu j tam Licenziya kompaniyi bula anulovana v 1624 roci j korona otrimala pryamij kontrol nad poselennyami takim chinom zasnuvavshi koloniyu Virdzhiniya V 1610 roci bula zasnovana Nyufaundlendska kompaniya z metoyu utvoriti postijne poselennya na ostrovi ale plani provalilisya V 1630 roci buv zasnovanij Plimut yakij stav pritulkom dlya puritanskih religijnih separatistiv Religijni peresliduvannya v Yevropi zmushuvali bagatoh lyudej zvazhitisya na trudnoshi podorozhi cherez Atlantiku koloniya v Merilendi 1634 stala pritulkom dlya rimo katolikiv koloniya na Rod Ajlendi 1636 terpimoyu dlya vsih religijnih techij a koloniya v Konnektikuti 1639 dlya kongregacionalistiv Provinciya Karolina bula zasnovana v 1663 roci v 1664 roci anglijskim volodinnyam stala niderlandska koloniya Novij Amsterdam yaku perejmenuvali v Nyu Jork V 1681 roci Vilyam Penn zasnuvav Pensilvaniyu Kontinentalni koloniyi pivdennishi z yakih postachali tyutyun bavovnu j ris a pivnichnishi hutra i materiali dlya vijskovih potreb mali menshi uspihi z finansovoyi tochki zoru ale veliki ploshi pridatnoyi dlya zemlerobstva zemli privablyuvali bilshe immigrantiv iz Korolivstva Angliya yaki krim togo viddavali perevagu pomirnomu klimatu Z pershih rokiv vazhlivoyu skladovoyu Britanskoyi imperiyi v Americi bulo rabstvo Do skasuvannya rabotorgivli v 1807 roci Britaniya perevezla v Ameriku 3 5 mln afrikanskih rabiv tretinu vsih rabiv perevezenih cherez Atlantiku Shob polegshiti torgivlyu rabami na uzberezhzhi zahidnoyi Afriki buduvali forti Aziya Naprikinci 16 go stolittya Korolivstvo Angliya j Niderlandi rozpochali borotbu proti portugalskoyi monopoliyi na torgivlyu z Aziyeyu Anglijska i Gollandska Ost Indijski kompaniyi spilnimi zusillyami organizovuvali privatni venchurni kompaniyi dlya plavannya do beregiv Indoneziyi zvidki privozilisya speciyi ta Indiyi yaka bula vazhlivim promizhnim punktom u torgivli Prote nezabarom spilni zusillya peretvorilisya v zapeklu konkurentnu borotbu v yakij Niderlandi zdobuli perevagu v Indoneziyi a Korolivstvo Angliya v Indiyi de 1613 roci anglijci zasnuvali faktoriyu Surat Na tu poru progresivnisha finansova sistema gollandciv dopomogla yim pislya troh anglo gollandskih voyen micnishe zasnuvatisya v Aziyi Vorozhnecha pripinilasya pislya Veseloyi revolyuciyi vnaslidok yakoyi gollandec Vilgelm Oranskij stav korolem Angliyi Za ugodoyu mizh krayinami torgivlya speciyami zalishilasya v rukah Niderlandiv a import tekstilyu z Indiyi za anglijcyami Pributki vid torgivli tkaninami nezabarom peregnali pributki vid torgivli speciyami Protyagom pershogo stolittya svogo isnuvannya Ost Indijska kompaniya zoseredzhuvala svoyu uvagu v osnovnomu na torgivli a ne na rozbudovi imperskoyi vladi Kompaniya ne mogla borotisya z mogutnoyu Mogolskoyu imperiyeyu vid yakoyi oderzhala v 1617 roci prava na torgivlyu Globalne protistoyannya z Franciyeyu Kinec simnadcyatogo stolittya i pochatok visimnadcyatogo v Yevropi projshli u vijnah Niderlandam dovelosya zatratiti nadto veliku chastinu svogo byudzhetu na uchast u yevropejskih konfliktah i Korolivstvo Angliya prodovzhuvala zmicnyuvati svoyi poziciyi u sviti Osnovnim suprotivnikom Korolivstva Angliya stala Franciya U period z 1688 do 1697 prohodila dev yatirichna vijna yaka zavershilasya bez chitko viznachenih peremozhciv ale zupinila ekspansiyu Franciyi v Yevropi Z 1701 do 1714 roki trivala vijna za ispansku spadshinu Cyu vijnu Franciya iz svoyim soyuznikom Ispaniyeyu prograli Ispaniya vtratila svoyi koloniyi v Yevropi a Britaniya zdobula chimali teritorialni nadbannya Nyufaundlend j Akadiya perejshli v yiyi volodinnya vid Franciyi a Gibraltar i Menorka vid Ispaniyi Gibraltar stav vazhlivoyu morskoyu bazoyu oskilki jogo roztashuvannya dozvolyaye kontrolyuvati vihid v Atlantiku z Seredzemnogo morya Krim togo Britaniya viborola v Ispaniyi pravo prodavati rabiv u Ispanskij Americi Mogolska imperiya protyagom 18 stolittya pochala zanepadati Centr uvagi Ost Indijskoyi kompaniyi v Indiyi peremistivsya z Surata sho buv oseredkom torgivli speciyami do fortu Sent Dzhordzh yakij piznishe stav mistom Madras Bombeyu yakij potrapiv u ruki anglijciv v 1661 roci yak pridane Katerini Braganzskoyi i sho zlivshis iz dvoma inshimi selishami stav Kalkutoyu 1756 roku rozpochalasya semirichna vijna persha z voyen sho velisya v globalnomu masshtabi v Yevropi Indiyi Pivnichnij Americi na Karibah na Filippinah i v Africi V 1757 roci britanci zdobuli peremogu u bitvi pri Plessi sho zdobulo dlya nih kontrol nad Bengaliyeyu Parizkij mirnij dogovir 1763 roku oznachav krah francuzkih ambicij utverditisya v Pivnichnij Americi Nova Franciya perejshla pid britanskij kontrol a Luyiziana pid ispanskij Ispaniya ustupila Britaniyi Floridu V Indiyi she zalishalisya francuzki anklavi ale voni povinni buli vzyati zobov yazannya pidtrimuvati derzhavi yaki kontrolyuvala Britaniya Otzhe pislya zakinchennya semirichnoyi vijni Britaniya stala panivnoyu kolonialnoyu siloyu u sviti Rozbudova drugoyi Britanskoyi imperiyi 1789 1815 Vtrata trinadcyati amerikanskih kolonij Protyagom 60 tih i 70 tih rokiv XVIII stolittya stosunki mizh amerikanskimi koloniyami j Britaniyeyu stavali dedali napruzhenishimi Osoblive nevdovolennya v koloniyah viklikali podatki yakimi yih obkladav britanskij parlament U 1775 roci chvari prizveli do pochatku Vijni za nezalezhnist Nastupnogo roku kolonisti ogolosili nezalezhnist Spoluchenih Shtativ Ameriki j pri pidtrimci Franciyi do 1783 roku vigrali vijnu Vtrata chastini kolonij v Americi vvazhayetsya istorikami podiyeyu sho viznachila perehid vid pershoyi do drugoyi imperiyi U 1776 roci Adam Smit u knizi Bagatstvo narodiv vidznachav sho koloniyi zajvi a na zminu merkantilistskij politici pershogo periodu kolonialnoyi ekspansiyi povinna prijti vilna torgivlya Zrostannya obsyagiv torgivli mizh Spoluchenimi Shtatami i Britaniyeyu vidrazu zh pislya 1783 roku pidtverdili poglyadi Smita pro te sho dlya ekonomichnogo uspihu ne potriben politichnij kontrol Amerikanska revolyuciya vplinula takozh na britansku politiku v Kanadi Pid chas revolyuciyi na pivnich pereselilosya chimalo loyalistiv Konstitucijnij akt 1791 roku stvoriv provinciyi Verhnya Kanada i Nizhnya Kanada v osnovnomu frankomovna z metoyu zmenshiti napruzhennya mizh dvoma gromadami Akt takozh vstanoviv u Kanadi sistemu uryadu analogichnu britanskij namagayuchis utverditi impersku vladu i ne dopustiti do narodnogo kontrolyu nad uryadom yakij yak vvazhalosya sprichinivsya do amerikanskoyi revolyuciyi Pid chas vijni 1812 roku koli SShA zdijsnili nevdalu sprobu rozshiriti svoyi kordoni na pivdni majbutnye Britanskoyi Pivnichnoyi Ameriki na korotkij period opinilosya pid zagrozoyu ale ce bula ostannya vijna mizh Britaniyeyu i SShA Zaslannya v koloniyi yak mira pokarannya Zaslannya v amerikanski koloniyi za riznomanitni pravoporushennya v Britaniyi pochalo praktikuvatisya v 1718 Vidtodi cherez Atlantiku shoroku vidpravlyali priblizno tisyachu zlochinciv Pislya vtrati trinadcyati kolonij v 1783 roci dovelosya shukati nove misce zaslannya i britanskij uryad zvernuv uvagu na shojno vidkritu Novu Gollandiyu yaku piznishe perejmenuvali v Avstraliyu Novu zemlyu vidkriv v 1770 roci Dzhejms Kuk pid chas naukovoyi ekspediciyi v pivdennu chastinu Tihogo okeanu U 1778 roci Kukiv botanik Dzhozef Benks obgruntuvav docilnist organizaciyi miscya pozbavlennya voli v Botanichnij zatoci V 1787 roci tudi vidpravili pershu partiyu v yazniv Metyu Flinders doviv sho Nova Gollandiya i Novij Pivdennij Uels skladayut yedinu zemlyu obplivshi v 1803 roci novij zemelnij masiv vzdovzh uzberezhzhya V 1826 roci Spoluchene Korolivstvo formalno zayavilo svoyi prava na Avstraliyu zasnuvavshi tam vijskovu bazu V 1829 roci bilya bazi vinikla koloniya Avstralijski koloniyi nezabarom otrimali pravo na samoupravlinnya j stali vigidnimi eksporterami vovni j zolota Nota K yu U 1795 roci francuzki vijska zajnyali Niderlandi Shtatgalter Respubliki Spoluchenih provincij Vilgelm V Oranskij vtik do Londona Timchasovij uryad progolosiv Batavsku respubliku Skoristavshis cim britanskij uryad zmusiv shtatgaltera pidpisati tak zvanu Notu K yu zgidno z yakoyu zamorski volodinnya Niderlandiv Kapska provinciya gollandska Gviana Cejlon indijski faktoriyi Malakka i teperishnya Indoneziya opinilisya pid britanskoyu vladoyu Skasuvannya rabstva Pid dedali bilshim tiskom ruhu abolicionistiv Spoluchene korolivstvo zaboronilo rabotorgivlyu v 1807 roci j nezabarom pochalo vimagati vid inshih krayin dotrimuvatisya cogo zh principu Do seredini 19 go stolittya zusillyami Britaniyi torgivlya rabami u sviti bula majzhe povnistyu vikorinena Akt za yakim ne lishe torgivlya rabami a j vlasne rabstvo buli postavleni za mezheyu zakonu buv prijnyatij v 1833 roci j nabrav chinnosti 1834 roku Vijna z napoleonivskoyu Franciyeyu Pri pravlinni Napoleona Franciya znovu kinula viklik Britaniyi Na vidminu vid poperednih voyen cya vijna stala vijnoyu ideologij britanskogo konservatizmu i francuzkoyi revolyucijnosti Franciya zagrozhuvala ne lishe dominuvannyu Velikij Britaniyi u sviti a j namagalasya vtorgnutisya v samu Britaniyu Dlya peremogi Britaniyi dovelosya zatratiti chimalo resursiv Korolivskij flot zdobuvshi virishalnu peremogu nad francuzkim u Trafalgarskij bitvi v 1805 roci blokuvav francuzki porti Franciya vidpovila kontinentalnoyu blokadoyu britanskih tovariv Koli zreshtoyu v 1815 roci Napoleona bulo ostatochno peremozheno Britaniya znovu vigrala vid mirnih ugod Franciya postupilasya Ionichnimi ostrovami i Maltoyu ostrovami Sent Lyusiya i Mavrikiyem Ispaniya viddala Trinidad i Tobago Vid Niderlandiv Britaniya otrimala Gayanu j Kapsku koloniyu Britaniya povernula Franciyi Gvadelupu i Reyunjon a Yavu j Surinam Niderlandam Pravlinnya Ost Indijskoyi kompaniyi v Indiyi Dokladnishe Britanska Indiya Pravlyachi pryamo chi pri poserednictvi miscevih marionetkovih knyaziv Britaniya postupovo rozshiryuvala svoyi volodinnya trimayuchi Indiyu v pokori za dopomogoyu Indijskoyi armiyi yaka na 80 skladalasya z miscevih sipayiv Imperske stolittya 1815 1914 Period z 1815 roku po 1914 rik chimalo istorikiv nazivayut imperskim Britanskij imperiyi v comu stolitti nalezhalo blizko 10 mln kvadratnih mil teritoriyij u mezhah yiyi volodin zhilo priblizno 400 mln lyudej Pislya peremogi nad Napoleonom u Britaniyi ne zalishilosya serjoznogo konkurenta krim Rosiyi v Centralnij Aziyi a na prostorah moriv iz neyu vzagali nihto ne mig sperechatisya Britaniya vzyala na sebe rol svitovogo polismena Cej stan sprav nazivayut Pax Britannica Okrim nominalnoyi vladi nad koloniyami zavdyaki svoyemu vplivovi v svitovij torgivli Britaniya takozh kontrolyuvala ekonomiku bagatoh formalno nezalezhnih derzhav krayin Latinskoyi Ameriki Kitayu Siamu Aziya Do likvidaciyi v 1858 roci chilnu rol u britanskij ekspansiyi v Aziyi vidigravala Ost Indijska kompaniya Vlasni zbrojni sili kompaniyi vpershe ob yednalisya z Korolivskim flotom pid chas semirichnoyi vijni i pracyuvali dali plich o plich v Indiyi ta za yiyi mezhami V 1799 roci voni dopomagali vituriti napoleonivski vijska z Yegiptu v 1811 vidbivali u Niderlandiv Yavu v 1819 dopomagali vstanoviti britanske pravlinnya v Singapuri v 1824 v Malacci a v 1826 spriyali peremozi nad Birmoyu Bazuyuchis v Indiyi kompaniya pochinayuchi z 1730 roku vela v znachno bilshih masshtabah i z dedali bilshim ziskom torgivlyu opiumom u Kitayi Tehnichno cya torgivlya bula nelegalnoyu oskilki dinastiya Cin zaboronila yiyi v 1729 roci Prote vona dopomagala zbalansuvati vidtik sribla do Kitayu v obmin na chaj U 1839 roci kitajski uryadovci zahopili v Kantoni 20 tis skrin z opiumom sho stalo pochatkom Pershoyi opiumnoyi vijni Pid chas vijni Britaniya zahopila nevelichkij ostriv Gonkong iz metoyu vikoristannya yak bazi Likvidaciyu kompaniyi priskorilo povstannya sipayiv proti britanskogo komanduvannya Privodom povstannya posluzhili chutki sho rushnichni kartridzhi zmashuyutsya tvarinnim zhirom Kartridzhi potribno bulo rozkusiti pered vikoristannyam a tomu taka zmazka viklikala oburennya yak u indusiv tak i v musulman Pershi ne mogli pogoditisya z vzhivannyam korov yachogo zhiru drugi svinyachogo Prote prichini povstannya lezhali glibshe v zagrozi z boku britanskogo proniknennya indijskij kulturi j sposobu zhittya Britanski vijska pridushili povstannya ale ne bez velikih vtrat Pislya vijni u 1857 roci britanskij uryad vzyav upravlinnya v svoyi ruki rozpochavshi period yakij otrimav nazvu britanskij radzh Nastupnogo 1858 roku Britanska Ost Indijska kompaniya bula rozpushena Kapska koloniya Kapska koloniya bula zasnovana Gollandskoyu Ost Indijskoyu kompaniyeyu na pivdennomu misi Afriki v 1652 roci Vona stala promizhnim punktom u plavannyah v Ost Indiyu Britaniya formalno otrimala kontrol nad naselenoyu v osnovnomu burami koloniyu v 1806 roci Comu pereduvala okupaciya v 1795 roci pislya togo yak u Yevropi Niderlandi buli zahopleni francuzami Immigraciya z Britaniyi pochala zrostati v 1820 roci Immigranti vitisnyali tisyachi buriv na pivnich de voni zasnuvali v 1830 h i 1840 h rokah Transvaal i Vilnu Oranzhevu respubliku Sueckij kanal V 1875 roci konservativnij uryad Bendzhamina Dizraeli kupiv za 4 mln funtiv u zagruzlogo v borgah pravitelya Yegiptu Ismayila 44 akcij Sueckogo kanalu z metoyu zabezpechiti kontrol nad strategichnim vodnim shlyahom mizh Spoluchenim korolivstvom i Indiyeyu Sueckij kanal buv vidkritij za 6 rokiv do togo francuzami yakimi na toj chas praviv Napoleon III Spilnij iz francuzami finansovij kontrol zakinchivsya v 1882 roci pryamoyu okupaciyeyu britanskimi vijskami Rozdil Afriki V 1875 roci dvoma golovnimi yevropejskimi volodinnyami v Africi buli Alzhir sho perebuvav u rukah u Franciyi i Kapska koloniya yaka nalezhala Britaniyi Do 1914 roku formalno nezalezhnimi zalishalisya lishe Efiopiya i Liberiya Perehid vid nepryamoyi imperiyi ekonomichnogo kontrolyu do pryamogo volodinnya vidbuvavsya v formi garyachkovogo zahoplennya teritorij yevropejskimi derzhavami Spoluchene korolivstvo utrimuvalosya vid uchasti v pershij hvili ciyeyi garyachki oskilki bulo radshe torgovoyu nizh kolonialnoyu imperiyeyu Ale nezabarom stalo yasno sho dlya pidtrimannya rivnovagi sil Britaniya povinna vstanoviti vlasnu imperiyu v Africi Francuzka belgijska j portugalska aktivnist u nizov yah richki Kongo zagrozhuvali vporyadkovanomu proniknennyu v tropichnu Afriku Berlinska konferenciya 1884 1885 rokiv namagayuchis zapobigti garyachkovij konkurenciyi v zahoplenni zemel vstanovila pravila mizhnarodnogo viznannya teritorialnih pretenzij yevropejskih derzhav Ci pravila vimagali efektivnoyi okupaciyi sho prizvelo do neobhidnosti vvodu na afrikanski teritoriyi zbrojnih sil Spoluchene korolivstvo zanepokoyene zagrozoyu Sueckomu kanalu v 1882 roci zahopilo Yegipet a shob vstanoviti micnij kontrol nad dolinoyu Nilu zahopilo v 1896 1902 rokah Sudan Ce prizvelo do voyennoyi konfrontaciyi z francuzkoyu vijskovoyu ekspediciyeyu pri Fashodi u veresni 1898 roku V 1902 roci pislya zavershennya drugoyi anglo burskoyi vijni 1899 1902 rokiv Britaniya povnistyu zahopila Transvaal i Oranzhevu respubliku Piznishe v 1910 roci chotiri koloniyi Natal Transvaal Oranzhevu respubliku i Kapsku provinciyu ob yednali v yedinij Pivdenno Afrikanskij Soyuz Sesil Rods yakomu nalezhala Britanska Pivdenno Afrikanska kompaniya stav pionerom pidkorennya pivnichnishih teritorij Rouds poshiriv britanski volodinnya utvorivshi Rodeziyu Vin mriyav pro prokladennya zaliznici vid Kejptauna do Aleksandriyi chinyachi tisk na uryad iz metoyu podalshih zavoyuvan v Africi Ci plani pobuduvati spoluchennya mizh strategichno vazhlivim kanalom i bagatim sirovinoyu pivdnem prizveli do podalshih zavoyuvan Na zavadi yihnogo zdijsnennya prinajmni do zakinchennya pershoyi svitovoyi vijni stala nimecka okupaciya Tanganyiki Paradoksalno sho Spoluchene korolivstvo yake zavzhdi palko vidstoyuvalo principi vilnoyi torgivli stanom na 1914 rik malo najbilshi zavoyuvannya v Africi Pid jogo kontrolem opinilosya 30 afrikanskogo naselennya Dlya porivnyannya Franciya mala 15 Nimechchina 9 Belgiya 7 Italiya 1 Samoupravlinnya kolonij bilih poselenciv Britanska imperiya rozpochala peretvoryuvatisya v spivdruzhnist she v period imperskogo stolittya V 1867 roci status dominiona otrimala Kanada v yakij samoupravlinnya zdijsnyuvalosya she ranishe v 1901 roci Avstraliya v 1907 Nova Zelandiya i Nyufaundlend v 1910 shojno zasnovanij Pivdennoafrikanskij soyuz Kerivniki novoutvorenih derzhav zbiralisya na Kolonialni imperski konferenciyi persha z yakih bula provedena v Londoni v 1887 roci Mizhnarodnimi stosunkami dominioniv dosi upravlyav Forin ofis Spoluchenogo korolivstva V 1909 roci Kanada stvorila Viddil mizhnarodnih sprav ale diplomatichni vidnosini z inshimi derzhavami prodovzhuvali prohoditi cherez general gubernatora i britanski diplomatichni predstavnictva Prote dominioni mali znachnu svobodu u viroblenni vlasnoyi politiki tam de voni ne vhodili v konflikt z interesami Britaniyi Vijskovi pidrozdili dominioniv spochatku vhodili do yedinoyi vijskovoyi i vijskovo morskoyi strukturi imperiyi ale zvazhayuchi na novi zagrozi v Yevropi de shvidkimi tempami zrostav nimeckij flot pidtrimuvati take polozhennya stalo vazhko V 1909 roci bulo virisheno sho dominioni matimut vlasni vijskovo morski sili Persha svitova vijna 1914 1918 Koli Britaniya ogolosila v 1914 roci vijnu Nimeckij imperiyi ta yiyi soyuznikam Avstro Ugorskij imperiyi j Osmanskij imperiyi koloniyi i dominioni stali cinnim vijskovim finansovim i materialnim resursom Nezabarom pislya pochatku vijskovih dij Britaniya okupuvala nimecki koloniyi v Africi hocha nimecki vijska v shidnij Africi zalishilisya neperemozhenimi do kincya vijni V Tihookeanskomu regioni Avstraliya i Nova Zelandiya zahopili vidpovidno Nimecku Novu Gvineyu i Samoa Vklad avstralijskih i novozelandskih sil u bitvu pri Gallipoli pidnyav u koloniyah riven nacionalnoyi svidomosti j stav vododilom u perehodi Avstraliyi i Novoyi Zelandiyi vid statusu kolonij do statusu nezalezhnih derzhav Obidvi krayini dosi prodovzhuyut svyatkuvati rokovini ciyeyi podiyi Shozhi pochuttya viklikaye u kanadciv V 1917 roci buv organizovanij yakij za uchasti prem yer ministriv usih dominioniv koordinuvav impersku politiku Period mizh svitovimi vijnamiNaslidkom pershoyi svitovoyi vijni stalo znachne rozshirennya britanskih volodin Za mandatom Ligi Nacij Britaniya otrimala kontrol nad Palestinoyu j Irakom yaki ranishe nalezhali Osmanskij imperiyi a takozh nad kolishnimi nimeckimi koloniyami Tanganyikoyu i Pivdenno shidnoyu Afrikoyu zaraz Namibiya Novoyu Gvineyeyu Ostanni dvi teritoriyi faktichno upravlyalisya Pivdennoyu Afrikoyu i Avstraliyeyu vidpovidno V 1920 h rokah status dominioniv strimko zminivsya Formalno dominioni ne mali prava golosu pri prijnyatti rishennya pro ogoloshennya vijni ale yihni pidpisi stoyali pid Versalskim dogovorom Liga nacij viddala kolishni nimecki koloniyi pid opiku dominioniv Nebazhannya zamorskih volodin britanskoyi koroni brati uchast u vijskovij akciyi proti Turechchini v 1922 roci zmusilo Britaniyu shukati mirnogo virishennya problem Povnu nezalezhnist dominioni formalno otrimali v 1931 roci koli buv ukladenij Vestminsterskij statut kozhen iz dominioniv stav rivnim za statusom zi Spoluchenim korolivstvom nezalezhnim u mizhnarodnih vidnosinah na nih perestalo poshiryuvatisya britanske zakonodavstvo Uzhe v 1923 roci Kanada uklala cilkom samostijnu mizhnarodnu ugodu a v 1928 roci v Ottavi vidkrilosya britanske posolstvo Monopoliya general gubernatora na mizhnarodni spravi pripinilasya V 1927 roci Kanada vidkrila svoyu pershu postijnu diplomatichnu misiyu v amerikanskomu Vashingtoni Avstraliya vchinila analogichno v 1940 roci Ruh irlandskogo narodu za Gomrul Pislya uniyi 1801 roku Irlandiya vvazhalasya skladovoyu chastinoyu Velikoyi Britaniyi ale faktichno zalishalasya na polozhenni yiyi napivkoloniyi Za roki britanskogo panuvannya irlandci vtrachali svoyu samobutnyu kulturu ale vse zh prodovzhuvali vidstoyuvati pravo na nezalezhnist Nacionalni superechnosti na ostrovi pereplitalisya iz socialnimi oskilki bilsha chastina irlandskih zemel nalezhala britanskim lendlordam Padinnya cin na produkciyu silskogo gospodarstva j konkurenciya deshevogo zaokeanskogo zerna posilili zlidni irlandskih selyan bagato z nih vtratili zemlyu Pid vplivom golodu na ostrovi pochastishali agrarni zlochini samovilni zahoplennya zemel pidpali psuvannya hudobi Uspishno zastosovuvalasya selyanami j taktika bojkotu lendlordiv ta yihnih kerivnikiv Stvorena 1879 roku irlandska Zemelna liga dodala stihijnim vistupam selyan organizovanij harakter Liga zazhadala konfiskaciyi volodin lendlordiv i odnochasno organizuvala masovi akciyi protestu proti nasilnickogo pozbavlennya orendariv zemli Nebachenij ranishe rozmah agrarnih vistupiv zmusiv uryad Vilyama Gladstona provesti v Irlandiyi 1881 roku pomirkovanu zemelnu reformu Oliyu u vogon pidlivalo j religijne protistoyannya mizh irlandcyami j anglijcyami Irlandci v religijnomu plani identifikuyut sebe z katolickoyu cerkvoyu a anglijci nalezhat do protestantskoyi gromadi Religijni superechnosti polyagali u trivalomu protistoyanni protestantskoyi menshini katolickij bilshosti Teritorialni superechnosti polyagayut u pragnenni irlandskogo naselennya Olstera ob yednatisya z reshtoyu Irlandiyi oskilki pivnichno irlandska teritoriya ye yiyi istorichnoyu chastinoyu Politichni pragnennya irlandciv polyagali v pragnenni do samoviznachennya stvorenni vlasnih derzhavnih institutiv ne ostannyu rol vidigralo bazhannya pevnih kil olsterskoyi eliti deyakih chleniv pidvishiti svij status za dopomogoyu stvorennya vlasnoyi derzhavnosti i otrimannya dostupu do vladnih resursiv Socialno ekonomichni prichini lezhali u dominuvanni protestantiv vihidciv iz Britaniyi v ekonomici Pivnichnoyi Irlandiyi i proyavlyalisya v diskriminaciyi katolikiv pri provedenni zhitlovoyi politiki pracevlashtuvanni sho viklikalo oburennya irlandskih nacionalistiv Psihologichni faktori pov yazani z vidminnostyami v etnokulturnomu psihotipi irlandciv katolikiv i protestantiv yihnim vzayemnim nerozuminnyam pragnennyam oboh gromad do konsolidaciyi najchastishe eskalaciyi nasilstva zasnovanogo na pomsti Z nimi tisno perepleteni vlasne etnichni problemi yaki ye bazovoyu skladovoyu konfliktu sho proyavlyalisya v diskriminaciyi v movnij socialnij trudovij politichnij sferah irlandciv do otrimannya nezalezhnosti vid etnichno chuzhih yim anglijciv i nareshti pragnennyam ob yednatisya z reshtoyu Irlandiyi Na rubezhi 70 80 h rokiv v Irlandiyi aktivizuyetsya i nacionalnij ruh sho nabuv formi borotbi za gomrul samovryaduvannya krayini Gomrul angl home rule vlasne samovryaduvannya programa samovryaduvannya Irlandiyi v ramkah Britanskoyi imperiyi visunuta v 1870 ti roki Irlandci obrani v britanskij parlament spivpracyuvali z liberalami spodivayuchis na yihnyu pidtrimku v comu pitanni Koli zh yihni nadiyi ne vipravdalisya irlandski deputati zastosuvali taktiku parlamentskoyi obstrukciyi Lideru irlandskih nacionalistiv Charlzu Parnellu vdalosya zaruchitisya pidtrimkoyu Zemelnoyi ligi sho dodalo ruhu za gomrul novu silu Ignoruvati jogo Vilyam Gladston vzhe ne mig tim bilshe sho pislya viboriv 1885 roku chislenna irlandska frakciya ob yednavshis iz konservatorami v bud yakij moment mogla skinuti liberalnij uryad 1886 roku kabinet Gladstona vnis do parlamentu pomirkovanij zakonoproyekt pro gomrul sho peredbachav vidnovlennya v Irlandiyi parlamentu z obmezhenimi povnovazhennyami Odnak bill ne tilki viklikav shalenij opir konservatoriv ale j priviv do rozkolu Liberalnoyi partiyi Chastina liberaliv na choli z Chemberlenom utvorila frakciyu liberal yunionistiv tobto prihilnikiv uniyi z Irlandiyeyu i razom iz konservatorami zirvala provedennya zakonu Frakciya irlandskih nacionalistiv yaka borolasya za avtonomiyu krayini ne tilki zmicnilasya organizacijno a j z uspihom zastosovuvala taktiku obstrukciyi u Vestminsteri ale zumila spertisya na masovij ruh naselennya Irlandiyi Koli zh vikoristovuyuchi svoyi udoskonaleni mozhlivosti nacionalisti perejshli v 1885 1886 rokah do taktiki parlamentskih gojdalok tobto blokuvannya z tiyeyu partiyeyu yaka najbilshoyu miroyu vrahovuvala yiyi vimogi to robota dvopartijnogo mehanizmu bula serjozno porushena Vklyuchno do 1885 lider liberaliv Gladston golova centristiv Harkort i sam Chemberlen spodivalisya zvesti samovryaduvannya v Irlandiyi do rozshirennya povnovazhen yiyi municipalnih rad abo do stvorennya centralnogo administrativnogo organu z funkciyami trohi shirshimi nizh u radi anglijskih grafstv Chemberlen za zgodoyu Gladstona vstupiv u peregovori z liderom nacionalistiv Parnellom pro vvedennya v Irlandiyi samovryaduvannya Bulo zaproponovano plan stvorennya ICS abo Irlandskogo upravlinnya yake povinno bulo zajmatisya vnutrishnimi spravami Zelenogo ostrova Za dopomogoyu ciyeyi pomirkovanoyi reformi Chemberlen rozrahovuvav raz i nazavzhdi znyati pitannya pro gomrul Irlandska Centralna Rada mala nadilyatsya deyakimi zakonodavchimi funkciyami do yiyi kompetenciyi vidnosilisya pitannya sho stosuvalisya pochatkovoyi ta serednoyi osviti zakoni pro bidnih sanitarna administraciya ta gromadski roboti Chleni ICS povinni buli obiratisya miscevimi grafskimi radami yaki u svoyu chergu obirayutsya naselennyam Za pidtrimki katolickih yepiskopiv Irlandiyi yaki vplinuli na Parnella ugodi bulo dosyagnuto ale lider nacionalistiv ne znimav vimogu pro gomrul Pro hid peregovoriv yaki todi nosili neoficijnij harakter buv poinformovanij i Gladston Vin vloviv u zadumi Chemberlena perspektivu umirotvorennya Irlandiyi i virishiv pidtrimati jogo Chemberlen ne mig ne vrahovuvati sho na majbutnih zagalnih viborah do parlamentu irlandci yaki prozhivayut v anglijskih mistah matimut mozhlivist vplinuti na rezultat golosuvannya u ryadi okrugiv sho parnelliti mozhut zdobuti v majbutnomu parlamenti priblizno 80 misc Gladston hotiv zalagoditi irlandske pitannya ne dlya rozv yazannya problem vnutrishnopartijnih ne zaradi svoyih vlasnih ambicij a lishe cherez te sho pitannya pro nadannya gomrulya Irlandiyi stalo pershochergovim u suspilnomu zhitti krayini 25 kvitnya 1885 roku Chemberlen vnis na rozglyad kabinetu specialnij memorandum pid nazvoyu Misceve samovryaduvannya v Irlandiyi de viklav principi majbutnogo proyektu Retelno pidgotovlenij plan ugodi provalivsya i ce bulo krim usogo inshogo osobistoyu porazkoyu samogo Chemberlena Nezalezhnist IrlandiyiAkt pro uryad Irlandiyi 1914 roku povinen buv zabezpechiti samostijnist Irlandiyi ale persha svitova vijna zatrimala zdijsnennya cogo planu na neviznachenij chas Pid chas Velikodnih svyat 1916 roku v Dublini vidbulosya nevdale zbrojne povstannya v yakomu brali uchast riznosherstni grupi nacionalistiv i socialistiv Pochinayuchi z 1919 roku Irlandska respublikanska armiya pochala vesti partizansku vijnu za vid yednannya vid Spoluchenogo korolivstva Anglo irlandska vijna zavershilasya v 1921 roci pidpisannyam anglo irlandskoyi ugodi Ugoda zatverdila podil Irlandiyi na dvi derzhavi Vilna Irlandiya stala dominionom u skladi Britanskoyi spivdruzhnosti a shist grafstv na pivnochi ostrova v yakih bilshist naselennya stanovili protestanti zalishilisya chastinoyu Spoluchenogo korolivstva pid nazvoyu Pivnichna Irlandiya Vilna Irlandiya peretvorilasya v Respubliku Irlandiyu V 1949 roci koli formalno utvorilasya Britanska spivdruzhnist Respublika Irlandiya vijshla z yiyi skladu She do 1998 roku konstituciya Respubliki Irlandiyi progoloshuvala Pivnichnu Irlandiyu svoyeyu teritoriyeyu Pitannya pro te komu povinna nalezhati Pivnichna Irlandiya zapalilo dovgotrivalij krivavij konflikt Belfastska ugoda 1998 roku prinesla peremir ya mizh osnovnimi silami yaki brali uchast u comu konflikti Dekolonizaciya i zanepad14 serpnya 1941 roku na bortu britanskogo linkora Princ Uelskij v buhti Ardzhentiyi Nyufaundlend prezidentom SShA Ruzveltom i prem yerom Cherchilem bula pidpisana Atlantichna hartiya sho viznachala principi pobudovi pislyavoyennogo svitu Amerikanska storona obumovlyuvala svoyu dopomogu Britaniyi rozpuskom yiyi kolonialnoyi imperiyi Mizhnarodni bankiri yaki vid pochatku 20 stolittya perebralisya z Britaniyi v SShA pragnuli dostupu do resursiv i rinkiv bez poserednictva administrativnih vazheliv britanskih kolonialnih uryadiv Cherchil pruchavsya ale zmushenij buv pogoditisya na kompromisne formulyuvannya sho koloniyi zvilnyatsya za vilno vislovlenim bazhannyam zacikavlenih narodiv Britanskij imperiyi buv pidpisanij virok Hocha Spoluchene korolivstvo z soyuznikami peremogli v drugij svitovij vijni ekonomichni vitrati na vijnu nabagato perevishili vitrati na pershu svitovu Britaniya perezhila vazhki bombarduvannya Vzhe dovoli oslablene torgove j finansove liderstvo Spoluchenogo korolivstva zanepalo she bilshe na pershi roli u svitovij ekonomici stali vihoditi Spolucheni Shtati Ameriki Zrostannya antibritanskih nastroyiv u koloniyah i zmina ekonomichnogo stanovisha stali vazhkim viprobovuvannyam dlya imperskoyi vladi Uprodovzh dvoh povoyennih desyatilit bilshist kolonij stali nezalezhnimi derzhavami Dominioni Ogoloshennya Spoluchenim korolivstvom vijni Nimechchini u veresni 1939 roku ne poshiryuvalosya avtomatichno na dominioni Prote vsi voni krim Irlandiyi ogolosili Nimechchinu vorogom Irlandiya yaka rokom pered tim dobilasya vivedennya britanskih korabliv zi svoyih portiv virishila pritrimuvatisya poziciyi nejtralitetu Avstraliya vstupila u vijnu soyuznikom Britaniyi Pid chas vijni avstralijci zalishilisya nezadovolenimi tim yak Cherchil vikoristovuvav yihni vijska na Blizkomu Shodi Pislya vijni v 1951 roci Avstraliya j Nova Zelandiya utvorili regionalnu organizaciyu bezpeki ANZYuS zi SShA She bilshe oslabilisya zv yazki z dominionami koli v 1961 roci Spoluchene korolivstvo vzyalo kurs na utvorennya yevropejskogo spivtovaristva sho pripinilo privilegijovanij status dominioniv na britanskomu rinku V sichni 1947 roci Kanada stala pershim dominionom yakij pochav nadavati svoyim zhitelyam prava gromadyanstva Pri comu she do 1977 roku voni zberigali takozh status britanskih piddanih V 1982 roci Kanada pershoyu z dominioniv zatverdila vlasnu konstituciyu Kinec britanskogo radzhu Britanska imperiya vtratila najcinnishu koloniyu Indiyu yaku nazivali perlinoyu koroni koli v serpni 1947 roku pislya 40 richnoyi borotbi pid provodom Indijskogo nacionalnogo kongresu na choli z Mahatmoyu Gandi Indiya dobilasya spochatku samoupravlinnya a potim povnogo suverenitetu Insha organizaciya pid nazvoyu Musulmanska liga na choli z Muhammedom Ali Dzhinna dosyagla stvorennya okremoyi musulmanskoyi derzhavi Pakistan piznishe Shidnij Pakistan otrimav nezalezhnist i teper vidomij pid nazvoyu Bangladesh Podil Indiyi prizviv do neobhidnosti pereselennya velikih lyudskih mas Pislya periodu nasilstva j zavorushen sho zabrali sotni tisyach lyudskih zhittiv utvorivsya Dominion Pakistan cherez deyakij chas Islamska respublika Pakistan ta Indijskij Soyuz cherez pevnij chas Respublika Indiya Palestina Mandat Spoluchenogo Korolivstva na Palestinu zakinchivsya v 1948 roci Zvazhayuchi na vidvertu vijnu mizh yevrejskim i arabskim naselennyam britanci vidklikali svoyi vijska Pivdenno shidna Aziya i Cejlon Birma otrimala nezalezhnist u 1948 roci Vona povnistyu vijshla zi Spivdruzhnosti stavshi pershoyu derzhavoyu pislya SShA yaka povnistyu rozirvala zv yazki z britancyami V tomu zh roci otrimali nezalezhnist Cejlon i Malajziya zalishayuchis u Spivdruzhnosti Singapur zdobuv nezalezhnist u dva etapi Britanci ne virili v te sho Singapur dosit velikij shob samomu zahishatis vid vorogiv Tomu Singapur razom iz Malayeyu Saravakom Pivnichnim Borneo i Sabatom otrimavshi nezalezhnist vid imperiyi utvorili Malajsku Federaciyu Cej soyuz proisnuvav nedovgo V 1965 roci Singapur vijshov zi skladu Malajziyi otrimavshi povnu nezalezhnist hocha Spoluchene korolivstvo prodovzhuvalo nadavati jomu vijskovij zahist V 1984 roci zakinchivsya protektorat Spoluchenogo korolivstva nad Bruneyem hocha na prohannya uryadu krayini britanska armiya zberigaye vijskovu prisutnist u sultanati Suecka kriza Nespromozhnist Britaniyi yaskravo proyavilasya pri Sueckij krizi 1956 roku pri yakij britancyam protistoyali SShA ta Radyanskij Soyuz Britaniya zdijsnila vtorgnennya v Yegipet pri pidtrimci Franciyi ta Izrayilyu Britanskij prem yer ministr Entoni Iden ne na zhart rozlyutiv amerikanskogo prezidenta Duajta Ejzenhauera tim sho ne poradivsya z amerikancyami i Ejzenhauer vidmovivsya pidtrimuvati vtorgnennya Ejzenhauer takozh boyavsya shirokomasshtabnoyi vijni z Radyanskim Soyuzom oskilki Mikita Hrushov prigroziv vistupiti na boci Yegiptu Amerikanskij prezident vikoristav finansovi vazheli zagrozhuyuchi prodati amerikanski rezervi britanskogo funta j viklikati takim chinom kolaps britanskoyi valyuti Hocha u vijskovomu vidnoshenni vtorgnennya bulo uspishnim i meta vidnovlennya kontrolyu za Sueckim kanalom dosyagnuta Britaniya bula zmushena z ganboyu vidvesti svoyi vijska Iden podav u vidstavku Suecka kriza pidtverdila zmenshennya roli Britaniyi na svitovij sceni j pokazala sho nadali Spoluchene Korolivstvo ne matime zmogi diyati bez prinajmni zgodi yaksho ne pidtrimki Spoluchenih Shtativ Suecki podiyi nanesli gliboku ranu britanskomu gonoru Odin iz chleniv parlamentu nazvav cyu podiyu britanskim Vaterloo inshij ogolosiv sho Britaniya stala amerikanskim satelitom Piznishe Margaret Tetcher nazvala stan v yakij potrapila britanska politika sueckim sindromom Oduzhati vid ciyeyi hvorobi Britaniya ne mogla azh do Folklendskoyi vijni 1982 roku Hocha Suecka kriza prizvela do poslablennya Britanskoyi roli na Blizkomu Shodi Britanska prisutnist ne znikla zovsim Britanski vijska povernulisya v region v 1957 roci vidbulosya vtorgnennya v Oman v 1958 v Jordaniyu v 1961 mu v Kuvejt hocha v cih vipadkah britanci podbali pro te shob zaruchitisya amerikanskim shvalennyam oskilki politika novogo prem yer ministra Garolda Makmillana pritrimuvalasya chitkogo proamerikanskogo kursu Protyagom she odnoyi dekadi Britaniya zberigala prisutnist na Blizkomu Shodi vivivshi svoyi sili z Adenu v 1967 roci j Bahrejnu v 1971 Seredzemnomor ya V 1960 roci utvorennyam Kipru zavershilasya partizanska vijna yaku veli grecki kiprioti za vozz yednannya z Greciyeyu Prote Britaniya zberegla na ostrovi dvi vijskovi bazi Akrotiri i Dekeliyu Seredzemnomorski ostrovi Malta j Goco otrimali nezalezhnist vid Spoluchenogo Korolivstva v 1964 roci Afrika Kinec Britanskoyi imperiyi nastav duzhe shvidko V 1957 roci pislya desyati rokiv politichnoyi borotbi otrimala nezalezhnist Gana dali Nigeriya i Somali 1960 Syerra Leone 1961 Uganda 1962 Keniya i Zanzibar 1963 Tanganyika 1963 Gambiya 1965 Lesoto kolishnya nazva Basutolend 1966 Botsvana Bechuanalend 1967 i Svazilend 1968 Zdobuttya nezalezhnosti afrikanskimi krayinami uskladnyuvala problema bilih poselenciv Krivavij konflikt vinik u Keniyi i otrimav nazvu en Pravlinnya biloyi menshosti v Pivdennij Africi zalishalosya nabolilim pitannyam u Britanskij Spivdruzhnosti azh do vihodu z neyi Pivdenno Afrikanskogo Soyuzu v 1961 roci Hocha Federaciya Rodeziyi i Nyasalendu sho perebuvala pid kontrolem biloyi menshosti pripinila svoye isnuvannya v 1964 roci z utvorennyam Malavi ranishe Nyasalend i Zambiyi ranishe Pivnichna Rodeziya bila menshist u Pivdennij Rodeziyi yaka she z 1923 roku mala status koloniyi z samoupravlinnyam ogolosila svoyu nezalezhnist ne peredavshi vladu chornoshkirij bilshosti Pri pidtrimci rezhimu aparteyidu v Pivdennij Africi j portugalskogo pravlinnya v Angoli ta Mozambiku bila menshist prodovzhuvala praviti do 1979 roku koli bula dosyagnuta ugoda za yakoyu pripinyalasya partizanska vijna v bushi j stvoryuvalasya nova krayina Zimbabve Karibi Bilshist teritorij sho nalezhali Britaniyi na Karibskih ostrovah vibrali nezalezhnist pislya rozvalu Federaciyi Vest Indiyi yaka proisnuvala z 1958 po 1962 rik Nezalezhnist otrimali Yamajka 1962 Trinidad i Tobago 1962 Barbados 1966 ta inshi menshi ostovi Ostannoyu utvorilasya derzhava Antigua i Barbuda v 1981 roci Gviana otrimala nezalezhnist vid Spoluchenogo Korolivstva v 1966 roci j stala respublikoyu v 1970 Ostannya koloniya Spoluchenogo Korolivstva na kontinenti Britanskij Gonduras otrimav samoupravlinnya v 1964 roci buv perejmenovanij u Beliz v 1973 i otrimav povnu nezalezhnist u 1981 roci Rokol Ostannim pridbannyam Spoluchenogo Korolivstva stav ostriv Rokol bezlyudna skelya v Atlantichnomu okeani Zbentezheni tim sho Radyanskij Soyuz mozhe slidkuvati za viprobovuvannyami britanskih raket britanci oficijno ogolosili ostriv vlasnistyu korolevi v 1955 roci V 1972 roci akt parlamentu oficijno vklyuchiv ostriv Rokol do skladu Spoluchenogo Korolivstva Folklendska vijna V 1982 roci Argentina visadila vijska na Folklendskih ostrovah posilayuchis na drevni pretenziyi chasiv Ispanskoyi imperiyi Rishucha j uspishna vidsich britanskih vijskovih sil rozcinyuyetsya bagatma yak oznaka prizupinennya tendenciyi padinnya roli Spoluchenogo Korolivstva yak superderzhavi Peredacha Gonkongu U 1997 roci Gonkong stav osoblivim administrativnim regionom u skladi Kitajskoyi Narodnoyi Respubliki Dlya bagatoh peredacha Britaniyeyu ostannoyi velikoyi za kilkistyu naselennya koloniyi oznamenuvala kinec Britanskoyi imperiyi SpadshinaSpoluchene Korolivstvo zberigaye suverenitet nad chotirnadcyatma teritoriyami za mezhami Britanskih ostroviv vidomih pid zagalnoyu nazvoyu britanski zamorski teritoriyi Voni zalishayutsya pid britanskim pravlinnyam oskilki misceve naselennya ne pragne nezalezhnosti abo zh skladayetsya z vijskovogo chi naukovogo personalu Britanskij suverenitet nad kilkoma zamorskimi teritoriyami osporyuyetsya geografichnimi susidami Ispaniya vimagaye povernennya Gibraltaru Argentina Folklendskih ostroviv i Pivdennoyi Dzhordzhiya ta Pivdennih Sandvichevih ostroviv a na Britansku teritoriyu v Indijskomu okeani pretenduyut Mavrikij ta Sejsheli Britanska antarktichna teritoriya osporyuyetsya vodnochas Argentinoyu j Chili Vodnochas chimalo narodiv ne viznaye bud yakih pretenzij na Antarktiku Bilshist kolishnih britanskih kolonij i odna kolishnya portugalska koloniya ye chlenami Spivdruzhnosti nacij nepolitichnogo dobrovilnogo ob yednannya rivnih u yakomu Spoluchene Korolivstvo ne maye privilegijovanogo statusu Narazi Spivdruzhnist ocholyuye korol Charlz III P yatnadcyat chleniv Spivdruzhnosti prodovzhuyut vvazhati korolya svoyim verhovnim pravitelem Chimalo kolishnih britanskih kolonij harakterizuyutsya spilnimi risami Anglijskoyu movoyu yak osnovnoyu chi drugoyu Demokratichnoyu parlamentskoyu sistemoyu za zrazkom Vestminsterskoyi Yuridichnoyu sistemoyu sho bazuyetsya na britanskih zakonah en odin iz najvishih apelyacijnih sudiv Spoluchenogo Korolivstva prodovzhuye vikonuvati funkciyi apelyacijnogo sudu kilkoh kolishnih kolonij Organizaciyeyu vijska policiyi ta gromadskoyi sluzhbi za britanskim zrazkom Anglijskoyu a piznishe imperskoyu sistemoyu mir SShA sho koristuyutsya staroyu britanskoyu sistemoyu Kipr ta Birma yedini kolishni britanski koloniyi sho oficijno ne vprovadili metrichnu sistemu Prote navit u tih krayinah sho perejshli do metrichnoyi sistemi mir yak ot Kanada Beliz Syerra Leone britanska sistema prodovzhuye shiroko zastosovuvatis Osvitnimi ustanovami sho mayut za zrazok Oksford i Kembridzh Livostoronnim ruhom za vinyatkom Pivnichnoyi Ameriki i Pivnichnoyi Afriki Populyarnistyu kriketu j regbi Britanska imperiya zalishila v spadshinu takozh kilka konfliktiv Gvatemala pretenduye na Beliz Indiya j Pakistan osporyuyut Kashmir Spadshinoyu britanskogo pravlinnya mozhna vvazhati Izrayilsko Palestinskij konflikt i riznomanitni konflikti v Africi de kordoni derzhav ne ye takimi sho rozmezhovuyut narodi j religiyi Miljoni britanciv pereselilisya deinde z Britanskih ostroviv i stosunki mizh nimi ta tubilnim naselennyam ne zavzhdi najkrashi Prodovzhuyetsya konflikt v Irlandiyi mizh katolickoyu i protestantskoyu gromadami Krim togo Britaniya spriyala pereselennyu velikih mas lyudej mizh koloniyami sho prizvodit do takih konfliktiv yak vignannya indijciv z Ugandi v 1972 roci Zaznav zmin takozh etnichnij sklad naselennya Britanskih ostroviv Div takozhOrden Britanskoyi imperiyi Koloniyi ta zalezhni teritoriyi Velikoyi BritaniyiPrimitkiFerguson Niall 2004b Empire The Rise and Demise of the British World Order and the Lessons for Global Power New York Basic Books ISBN 978 0 465 02329 5 Procitovano 28 lipnya 2020 angl Maddison Angus 2001 PDF Organisation for Economic Co operation and Development ISBN 978 92 64 18608 8 Arhiv originalu PDF za 11 listopada 2020 Procitovano 28 lipnya 2020 angl Rein Taagepera Veresen 1997 International Studies Quarterly 41 3 475 504 doi 10 1111 0020 8833 00053 JSTOR 2600793 Arhiv originalu za 19 listopada 2018 Procitovano 28 lipnya 2020 angl www cia gov Arhiv originalu za 5 sichnya 2010 Procitovano 28 lipnya 2020 land 148 94 million sq km angl Jackson Ashley 2013 The British Empire A Very Short Introduction OUP ISBN 978 0 19 960541 5 angl Lloyd Trevor Owen 1996 The British Empire 1558 1995 Oxford University Press ISBN 978 0 19 873134 4 Procitovano 28 lipnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya angl Andrews Kenneth 1984 Trade Plunder and Settlement Maritime Enterprise and the Genesis of the British Empire 1480 1630 Cambridge University Press ISBN 978 0 521 27698 6 Procitovano 29 lipnya 2020 angl Canny Nicholas 1998 Oxford University Press ISBN 978 0 19 924676 2 Arhiv originalu za 29 lipnya 2020 Procitovano 28 lipnya 2020 angl James Lawrence 2001 The Rise and Fall of the British Empire Abacus ISBN 978 0 312 16985 5 Procitovano 28 lipnya 2020 angl Shennan J H 1995 International relations in Europe 1689 1789 Routledge ISBN 978 0 415 07780 4 angl Buckner Phillip 2008 Canada and the British Empire Oxford University Press ISBN 978 0 19 927164 1 Procitovano 29 lipnya 2020 angl Marshall P J 1998 The Eighteenth Century The Oxford History of the British Empire Volume II Oxford University Press ISBN 978 0 19 924677 9 Procitovano 29 lipnya 2020 angl Games Alison 2002 Armitage David Braddick Michael J red The British Atlantic world 1500 1800 Palgrave Macmillan ISBN 978 0 333 96341 8 angl Smith Simon 1998 British Imperialism 1750 1970 Cambridge University Press ISBN 978 3 12 580640 5 Procitovano 29 lipnya 2020 angl Peters Nonja 2006 The Dutch down under 1606 2006 University of Western Australia Press ISBN 978 1 920694 75 3 angl Fieldhouse David Kenneth 1999 The West and the Third World trade colonialism dependence and development Blackwell Publishing ISBN 978 0 631 19439 2 angl Israel J I 1995 The Dutch Republic Its Rise Greatness and Fall 1477 1806 Clarendon Press angl Hansard 10 lyutogo 1807 Arhiv originalu za 26 zhovtnya 2021 Procitovano 30 lipnya 2020 angl 28 serpnya 1833 Arhiv originalu za 4 serpnya 2020 Procitovano 30 lipnya 2020 angl Kongstam Angus 2003 Historical Atlas of the Napoleonic Era London Mercury Books ISBN 1904668046 angl Gerald Bryant 1978 Officers of the East India Company s army in the days of Clive and Hastings The Journal of Imperial and Commonwealth History 6 3 203 27 doi 10 1080 03086537808582508 angl Hyam Ronald 2002 Britain s Imperial Century 1815 1914 A Study of Empire and Expansion Palgrave Macmillan ISBN 978 0 7134 3089 9 Procitovano 30 lipnya 2020 angl Porter Andrew 1998 The Nineteenth Century The Oxford History of the British Empire Volume III Oxford University Press ISBN 978 0 19 924678 6 Procitovano 30 lipnya 2020 angl Mori Jennifer 2014 Britain in the Age of the French Revolution 1785 1820 Routledge ISBN 978 1 317 89189 5 angl Martin Laura C 2007 Tea the drink that changed the world Tuttle Publishing ISBN 978 0 8048 3724 8 angl Janin Hunt 1999 The India China opium trade in the nineteenth century McFarland ISBN 978 0 7864 0715 6 angl Herbst Jeffrey Ira 2000 States and power in Africa comparative lessons in authority and control Princeton University Press ISBN 0 691 01027 7 angl Vandervort Bruce 1998 Wars of imperial conquest in Africa 1830 1914 University College London Press ISBN 978 1 85728 486 7 angl Fox Gregory H 2008 Humanitarian Occupation Cambridge University Press ISBN 978 0 521 85600 3 angl Rhodes R A W Wanna John Weller Patrick 2009 Comparing Westminster Oxford University Press ISBN 978 0 19 956349 4 angl Korobov A Vse o Velikobritanii A I Korobov Yu A Ivanova H Folio 2008 542 s Kristofer D Angliya Istoriya strany T Minina per s angl M Eksmo SPb Midgard 2008 479 s Istoriya Velikobritanii S A Mashkova i dr per s angl K O Morgan red M Ves mir 2008 660 s Korobov A Vse o Velikobritanii Vse o Velikobritanii A I Korobov Yu Ivanova Yu V Makarov predisl H Folio 2007 542 s Maklyuk O Evolyuciya korolivskoyi vladi ta upravlinnya v Angliyi pri rannih tyudorah Avtoref dis kand Ist nauk 07 00 02 Zaporizkij derzh un t Zaporizhzhya 2002 19 s Zhigalina O Velikobritaniya na Srednem Vostoke HIH nach HH v Analiz vneshnepolit Koncepcij AN SSSR In t vostokovedeniya M Nauka 1990 166 s O Day Alan Fleming N C 2014 Longman Handbook of Modern Irish History Since 1800 Routledge s 62 ISBN 9781317897118 angl Arhiv originalu za 29 kvitnya 2016 Procitovano 30 lipnya 2020 Theirhistory com 18 veresnya 2012 Arhiv originalu za 3 sichnya 2018 Procitovano 30 lipnya 2020 angl Aodha Grainne Ni TheJournal ie Arhiv originalu za 1 serpnya 2020 Procitovano 30 lipnya 2020 angl Coakley John Arhiv originalu za 29 cherven 2011 angl Arthur Aughey The Politics of Northern Ireland Beyond the Belfast Agreement S 7 ISBN 978 0 415 32788 6 angl Brown Judith 1998 The Twentieth Century The Oxford History of the British Empire Volume IV Oxford University Press ISBN 978 0 19 924679 3 Procitovano 01 serpnya 2020 angl www nam ac uk Arhiv originalu za 29 chervnya 2019 Procitovano 01 serpnya 2020 angl Trumbull Robert 1 sichnya 1984 The New York Times Arhiv originalu za 15 lipnya 2020 Procitovano 01 serpnya 2020 angl Suez Crisis Key players BBC News 21 lipnya 2006 Arhiv originalu za 4 lyutogo 2012 Procitovano 01 serpnya 2020 angl The Economist 27 lipnya 2006 ISSN 0013 0613 Arhiv originalu za 8 travnya 2016 Procitovano 25 chervnya 2016 angl Springhall John 2001 Decolonization since 1945 the collapse of European overseas empires Palgrave ISBN 978 0 333 74600 4 angl Zane Damian 27 serpnya 2019 Arhiv originalu za 3 grudnya 2019 Procitovano 01 serpnya 2020 angl Rothermund Dietmar 2006 The Routledge companion to decolonization Routledge ISBN 978 0 415 35632 9 angl Gapes Mike 2008 PDF The Stationery Office ISBN 978 0 215 52150 7 Arhiv originalu PDF za 26 zhovtnya 2016 Procitovano 01 serpnya 2020 angl The World Factbook CIA Arhiv originalu za 10 grudnya 2008 Procitovano 01 serpnya 2020 angl Commonwealth Secretariat Arhiv originalu za 6 lipnya 2010 Procitovano 01 serpnya 2020 angl Hogg Richard 2008 A History of the English Language Cambridge University Press ISBN 978 0 521 66227 7 Procitovano 01 serpnya 2020 angl Parsons Timothy H 1999 The British Imperial Century 1815 1914 A World History Perspective Rowman amp Littlefield ISBN 978 0 8476 8825 8 Procitovano 01 serpnya 2020 angl Dzherela ta literaturaZhigalina O Velikobritaniya na Srednem Vostoke HIH nach HH v Analiz vneshnepolit koncepcij AN SSSR In t vostokovedeniya M Nauka 1990 166 s Maklyuk O Evolyuciya korolivskoyi vladi ta upravlinnya v Angliyi pri rannih Tyudorah Avtoref dis kand Ist nauk 07 00 02 Zaporizkij derzh un t Zaporizhzhya 2002 19 s Morgan K Istoriya Velikobritanii M Ves mir 2008 660 s Britain s Experience of Empire in the Twentieth Century Ed by A Thompson Oxford Oxford University Press 2012 356 p Oxford History of the British Empire Companion Series Butler L J Britain and Empire Adjusting to a Post Imperial World London Tauris 2002 256 p Foundations of Britain Cain P Hopkins T British Imperialism Crisis and Deconstruction 1914 1990 London and New York Longman 1993 338 p Darwin J Unfinished Empire The Global Expansion of Britain Bloomsbury Press 2013 Hyam R Britain s declining empire The Road to Decolonisation 1918 1968 London Cambridge University Press 2006 470 p Hyam R Understanding the British Empire New York Cambridge University Press 2010 552 p Oxford History of British Empire 5 vols Oxford University Press 1998 1999 Panton K J Historical Dictionary of the British Empire Rowman amp Littlefield Publishers 2015 728 p Historical Dictionaries of Ancient Civilizations and Historical Eras PosilannyaBritish Documents on the End of Empire 14 bereznya 2022 u Wayback Machine Colonial Film Database colonialfilm 19 kvitnya 2022 u Wayback Machine The National Archives 3 bereznya 2020 u Wayback Machine