Сла́вна револю́ція (англ. Glorious Revolution) — події англійської історії 1688 року, що супроводжували скинення з престолу Якова II і зведення на його місце Вільгельма III Оранського з дружиною Марією II (донькою Якова ІІ) як співправителів.
Славна революція англ. Glorious Revolution | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Висадка військ Вільгельма Оранського в Торбеї | |||||||||
|
Передісторія
Після смерті бездітного Карла II у лютому 1685 року на трон Англії та Шотландії вступив його брат герцог Йоркський під ім'ям Якова II. Англійське суспільство, яке пам'ятало події буржуазної революції, поставилося до нього лояльно. Обраний парламент складався здебільшого з торі, які надавали королю повну підтримку у боротьбі з вігами.
Через декілька місяців після коронації Яків II почав відкрито проводити абсолютистську політику. Під приводом боротьби з дрібними бунтами король створив постійну 40-тисячну армію, в якій служили не лише англійські, але й шотландські, ірландські, французькі, італійські та німецькі найманці. У листопаді 1685 року парламент було розпущено, і Яків II почав правити без представницького органу.
Не довіряючи англіканським єпископам, частина яких була пов'язана з вігами, король вирішив використати сприятливу ситуацію для офіційного відновлення в Англії католицької церкви. 12 лютого 1687 року в Шотландії і 4 квітня того ж року в Англії Яків II видав «Декларацію про релігійну терпимість», якою скасував кримінальне переслідування релігійних меншин. Хоча декларація стосувалась і т. зв. дисидентів, протестантів, що відокремились від материнських церков, політика «релігійної терпимості» протестантською більшістю була сприйнята як спроба розширення впливу католиків.
У квітні 1688 року Яків II видав «Декларацію про віротерпимість», якою фактично анулював «Акт про присягу», що відкрило католикам доступ до вищих державних посад. Подану на знак протесту петицію сімох англіканських єпископів на чолі з Вільямом Санкрофтом, архієпископом Кентерберійським, король сприйняв як заколот, підписанти були заарештовані за звинуваченням у «крамольному наклепі» на верховну владу. Суд їх виправдав, однак невдоволення прокатолицькою політикою короля назрівало дедалі більше.
Деякий час опоненти Якова II сподівалися на смерть вже немолодого короля, після чого трон зайняла б його дочка-протестантка Марія, одружена з правителем Нідерландів Вільгельмом Оранським. Ці надії підживлювались хворобливим і депресивним станом королеви Марії Моденської, яка вже кілька років не могла прийти до тями після смерті малолітніх дітей. Її стан був настільки важкий, що вже почалось дипломатичне листування з пошуку кандидатури нової королеви, але несподівано для всіх 10 (20) червня 1688 року у 55-річного Якова II народився син Джеймс Френсіс Едвард. Поява спадкоємця престолу, що загрожувало воцарінням в Англії католицької династії, стала поштовхом до перевороту: 30 червня (10 липня) 1688 року група з семи дворян — Чарльз Талбот, граф Шрусбері, Вільям Кавендіш, граф Девоншира, Томас Осборн, граф Денбі, віконт Річард Ламлі, єпископ Лондона Генрі Комптон, сер Едвард Рассел і сер Генрі Сідней — написала лист Вільгельму Оранському, закликаючи його з військом прибути до Англії, де його підтримають «дев'ятнадцять із двадцяти дворян, незадоволених нинішнім урядом».
Перебіг подій
5 (15) листопада 1688 року Вільгельм Оранський висадився на англійський берег біля містечка Торбей у Девонширі. Армія вторгнення (40 тисяч піхотинців і 5 тисяч кавалеристів) складалася майже повністю із протестантів, зокрема англійських вігів-емігрантів та прусських союзників. На її штандарті були написані слова «Я підтримуватиму протестантизм і свободу Англії».
Остерігаючись можливих внутрішніх ускладнень і заворушень, Яків II відмовився від допомоги французьких експедиційних підрозділів і 19 листопада прибув до Солсбері, де зібралось 19-тисячне військо. Проте на вірність офіцерства надії було мало — вже наступного дня, після звістки про першу сутичку між англо-нідерландськими розвідувальними підрозділами під у графстві Сомерсет, більшість командирів дезертирували. 24 листопада проти Якова II відкрито виступив його близький соратник генерал Джон Черчилль, граф Мальборо, ще через два дні — молодша дочка Анна. Це паралізувало волю Якова, який відмовився від подальшої боротьби і, побоюючись, що подальший опір лише погіршить його майбутню долю, 8 грудня наказав розпустити армію поблизу Редінга. В ніч на 10 грудня він викинув у Темзу Велику печатку, без якої не можна було скликати парламент і затвердити хоча б якийсь державний документ, і спробував з дружиною втекти до Франції, але 11 грудня був затриманий рибалками на острові Шеппі в Кенті.
Того ж дня 27 кліриків і дворян утворили Тимчасовий уряд, який закликав Якова повернутися до столиці і порозумітись зі своїм зятем, який 17 грудня з військом вступив у Лондон, де був радо зустрітий містянами. Проте наміру вести переговори з англійським королем нідерландський штатгальтер не мав і спроб зустрітися з ним віч-на-віч уникав. Щоб не бути звинуваченим у порушенні своєї обіцянки не усувати Якова II з престолу, він дав наказ не затримувати англійського короля при спробі знову залишити межі Англії. Розуміючи безвихідь ситуації і пам'ятаючи долю свого батька, який склав голову на ешафоті, 18 грудня Яків II знову залишив Лондон, дістався Рочестера, звідки через п'ять днів з дружиною і сином вирушив до Франції.
28 грудня Тимчасовий уряд оголосив про скликання на 22 січня 1689 року парламенту, який через відсутність короля було названо конвенцією (конвентом) парламентарів. Єдності щодо майбутнього держави не було: віги, які мали більшість у нижній палаті пропонували оголосити королем Вільгельма Оранського, торі виступали за проголошення королевою лише його дружини Марії, помірковані парламентарі — за проголошення монархами їх обох. Вільгельм у приватних розмовах з лідерами партій і фракцій давав зрозуміти, що на роль консорта не погодиться і з військом повернеться на батьківщину, залишивши Англію під загрозою повернення Якова II на багнетах французької армії. Компроміс був знайдений 29 січня 1689 року: палата громад висловилась за те, щоб вважати втечу Якова II «самоусуненням від влади».
13 (23) лютого 1689 року Вільгельм III Оранський та його дружина Марія були проголошені королем і королевою Англії та Ірландії. 11 (21) квітня співправителі були короновані у Вестмінстерському абатстві. 11 (21) травня 1689 року Вільгельм Оранський як Вільгельм II і Марія Стюарт як Марія II зійшли на престол Шотландії.
Наслідки
Ще на початку 1689 року парламент представив новому королю декларацію, в якій перераховувались злочини та зловживання Якова II і викладалися вимоги, що стосувалися релігійної та політичної свободи. Вільгельм і Марія пізніше прийняли нове положення конституції, Білль про права 1689 року, що гарантував перевагу влади парламенту над владою монарха. Документ був радісно зустрінутий лордами і буржуазією. Оскільки своєї перемоги вони домоглися без військового протистояння, революцію прозвали Славною, підкреслюючи, таким чином, її безкровний характер.
Незважаючи на перемогу Вільгельма III, у Великій Британії залишалося чимало прихильників поваленого короля Якова II — якобітів: одразу ж після перевороту спалахнули якобітські повстання в Шотландії та Ірландії. Згодом за ініціативою короля було прийнято «Акт про віротерпимість», який припинив репресії проти баптистів. Обмеження в правах католиків зберігалися до другої половини XIX ст.
Французький король Людовик XIV відмовився визнати досягнення Славної революції. У травні 1689 року Вільгельм III зі згоди парламенту оголосив війну Людовику XIV. Подальші бойові дії вилились у битву на багатьох театрах, зокрема й в Ірландії, звідки Яків II за підтримки французів намагався знову заволодіти троном. 1 (11) липня 1690 року Вільгельм III здобув вирішальну перемогу над якобітами на річці Бойн і конфіскував всі маєтки заколотників.
В цілому ж, правління Вільгельма Оранського було відзначено рядом позитивних перетворень. При ньому розпочався підйом англійської економіки, були укріплені армія і флот, утворена Ост-Індійська компанія. Сходження на престол Вільгельма Оранського ознаменувало настання англійського «золотого століття», яке характеризувалося розквітом наук, мистецтва і зростанням могутності держави.
Див. також
Примітки
- Мустафін О. Справжня історія раннього нового часу. Х., 2014, с.247-249
Посилання
- Славна революція 1688 (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Sla vna revolyu ciya angl Glorious Revolution podiyi anglijskoyi istoriyi 1688 roku sho suprovodzhuvali skinennya z prestolu Yakova II i zvedennya na jogo misce Vilgelma III Oranskogo z druzhinoyu Mariyeyu II donkoyu Yakova II yak spivpraviteliv Slavna revolyuciya angl Glorious Revolution Visadka vijsk Vilgelma Oranskogo v Torbeyi Data 5 15 listopada 1688 13 23 lyutogo 1689 Misce Korolivstvo Angliya Privid Konflikt mizh korolem katolikom i protestantami Rozpusk parlamentu Prijnyattya Deklaraciyi pro viroterpimist Rezultat prihid do vladi Vilgelma Oranskogo ta Mariyi Styuart Yakobitske povstannya Vijna dvoh koroliv Vijna Augsburzkoyi ligi i vstup do neyi Angliyi ta Shotlandiyi Bill pro prava PeredistoriyaPislya smerti bezditnogo Karla II u lyutomu 1685 roku na tron Angliyi ta Shotlandiyi vstupiv jogo brat gercog Jorkskij pid im yam Yakova II Anglijske suspilstvo yake pam yatalo podiyi burzhuaznoyi revolyuciyi postavilosya do nogo loyalno Obranij parlament skladavsya zdebilshogo z tori yaki nadavali korolyu povnu pidtrimku u borotbi z vigami Cherez dekilka misyaciv pislya koronaciyi Yakiv II pochav vidkrito provoditi absolyutistsku politiku Pid privodom borotbi z dribnimi buntami korol stvoriv postijnu 40 tisyachnu armiyu v yakij sluzhili ne lishe anglijski ale j shotlandski irlandski francuzki italijski ta nimecki najmanci U listopadi 1685 roku parlament bulo rozpusheno i Yakiv II pochav praviti bez predstavnickogo organu Ne doviryayuchi anglikanskim yepiskopam chastina yakih bula pov yazana z vigami korol virishiv vikoristati spriyatlivu situaciyu dlya oficijnogo vidnovlennya v Angliyi katolickoyi cerkvi 12 lyutogo 1687 roku v Shotlandiyi i 4 kvitnya togo zh roku v Angliyi Yakiv II vidav Deklaraciyu pro religijnu terpimist yakoyu skasuvav kriminalne peresliduvannya religijnih menshin Hocha deklaraciya stosuvalas i t zv disidentiv protestantiv sho vidokremilis vid materinskih cerkov politika religijnoyi terpimosti protestantskoyu bilshistyu bula sprijnyata yak sproba rozshirennya vplivu katolikiv U kvitni 1688 roku Yakiv II vidav Deklaraciyu pro viroterpimist yakoyu faktichno anulyuvav Akt pro prisyagu sho vidkrilo katolikam dostup do vishih derzhavnih posad Podanu na znak protestu peticiyu simoh anglikanskih yepiskopiv na choli z Vilyamom Sankroftom arhiyepiskopom Kenterberijskim korol sprijnyav yak zakolot pidpisanti buli zaareshtovani za zvinuvachennyam u kramolnomu naklepi na verhovnu vladu Sud yih vipravdav odnak nevdovolennya prokatolickoyu politikoyu korolya nazrivalo dedali bilshe Deyakij chas oponenti Yakova II spodivalisya na smert vzhe nemolodogo korolya pislya chogo tron zajnyala b jogo dochka protestantka Mariya odruzhena z pravitelem Niderlandiv Vilgelmom Oranskim Ci nadiyi pidzhivlyuvalis hvoroblivim i depresivnim stanom korolevi Mariyi Modenskoyi yaka vzhe kilka rokiv ne mogla prijti do tyami pislya smerti malolitnih ditej Yiyi stan buv nastilki vazhkij sho vzhe pochalos diplomatichne listuvannya z poshuku kandidaturi novoyi korolevi ale nespodivano dlya vsih 10 20 chervnya 1688 roku u 55 richnogo Yakova II narodivsya sin Dzhejms Frensis Edvard Poyava spadkoyemcya prestolu sho zagrozhuvalo vocarinnyam v Angliyi katolickoyi dinastiyi stala poshtovhom do perevorotu 30 chervnya 10 lipnya 1688 roku grupa z semi dvoryan Charlz Talbot graf Shrusberi Vilyam Kavendish graf Devonshira Tomas Osborn graf Denbi vikont Richard Lamli yepiskop Londona Genri Kompton ser Edvard Rassel i ser Genri Sidnej napisala list Vilgelmu Oranskomu zaklikayuchi jogo z vijskom pributi do Angliyi de jogo pidtrimayut dev yatnadcyat iz dvadcyati dvoryan nezadovolenih ninishnim uryadom Perebig podij5 15 listopada 1688 roku Vilgelm Oranskij visadivsya na anglijskij bereg bilya mistechka Torbej u Devonshiri Armiya vtorgnennya 40 tisyach pihotinciv i 5 tisyach kavaleristiv skladalasya majzhe povnistyu iz protestantiv zokrema anglijskih vigiv emigrantiv ta prusskih soyuznikiv Na yiyi shtandarti buli napisani slova Ya pidtrimuvatimu protestantizm i svobodu Angliyi Osterigayuchis mozhlivih vnutrishnih uskladnen i zavorushen Yakiv II vidmovivsya vid dopomogi francuzkih ekspedicijnih pidrozdiliv i 19 listopada pribuv do Solsberi de zibralos 19 tisyachne vijsko Prote na virnist oficerstva nadiyi bulo malo vzhe nastupnogo dnya pislya zvistki pro pershu sutichku mizh anglo niderlandskimi rozviduvalnimi pidrozdilami pid u grafstvi Somerset bilshist komandiriv dezertiruvali 24 listopada proti Yakova II vidkrito vistupiv jogo blizkij soratnik general Dzhon Cherchill graf Malboro she cherez dva dni molodsha dochka Anna Ce paralizuvalo volyu Yakova yakij vidmovivsya vid podalshoyi borotbi i poboyuyuchis sho podalshij opir lishe pogirshit jogo majbutnyu dolyu 8 grudnya nakazav rozpustiti armiyu poblizu Redinga V nich na 10 grudnya vin vikinuv u Temzu Veliku pechatku bez yakoyi ne mozhna bulo sklikati parlament i zatverditi hocha b yakijs derzhavnij dokument i sprobuvav z druzhinoyu vtekti do Franciyi ale 11 grudnya buv zatrimanij ribalkami na ostrovi Sheppi v Kenti Togo zh dnya 27 klirikiv i dvoryan utvorili Timchasovij uryad yakij zaklikav Yakova povernutisya do stolici i porozumitis zi svoyim zyatem yakij 17 grudnya z vijskom vstupiv u London de buv rado zustritij mistyanami Prote namiru vesti peregovori z anglijskim korolem niderlandskij shtatgalter ne mav i sprob zustritisya z nim vich na vich unikav Shob ne buti zvinuvachenim u porushenni svoyeyi obicyanki ne usuvati Yakova II z prestolu vin dav nakaz ne zatrimuvati anglijskogo korolya pri sprobi znovu zalishiti mezhi Angliyi Rozumiyuchi bezvihid situaciyi i pam yatayuchi dolyu svogo batka yakij sklav golovu na eshafoti 18 grudnya Yakiv II znovu zalishiv London distavsya Rochestera zvidki cherez p yat dniv z druzhinoyu i sinom virushiv do Franciyi 28 grudnya Timchasovij uryad ogolosiv pro sklikannya na 22 sichnya 1689 roku parlamentu yakij cherez vidsutnist korolya bulo nazvano konvenciyeyu konventom parlamentariv Yednosti shodo majbutnogo derzhavi ne bulo vigi yaki mali bilshist u nizhnij palati proponuvali ogolositi korolem Vilgelma Oranskogo tori vistupali za progoloshennya korolevoyu lishe jogo druzhini Mariyi pomirkovani parlamentari za progoloshennya monarhami yih oboh Vilgelm u privatnih rozmovah z liderami partij i frakcij davav zrozumiti sho na rol konsorta ne pogoditsya i z vijskom povernetsya na batkivshinu zalishivshi Angliyu pid zagrozoyu povernennya Yakova II na bagnetah francuzkoyi armiyi Kompromis buv znajdenij 29 sichnya 1689 roku palata gromad vislovilas za te shob vvazhati vtechu Yakova II samousunennyam vid vladi 13 23 lyutogo 1689 roku Vilgelm III Oranskij ta jogo druzhina Mariya buli progolosheni korolem i korolevoyu Angliyi ta Irlandiyi 11 21 kvitnya spivpraviteli buli koronovani u Vestminsterskomu abatstvi 11 21 travnya 1689 roku Vilgelm Oranskij yak Vilgelm II i Mariya Styuart yak Mariya II zijshli na prestol Shotlandiyi NaslidkiShe na pochatku 1689 roku parlament predstaviv novomu korolyu deklaraciyu v yakij pererahovuvalis zlochini ta zlovzhivannya Yakova II i vikladalisya vimogi sho stosuvalisya religijnoyi ta politichnoyi svobodi Vilgelm i Mariya piznishe prijnyali nove polozhennya konstituciyi Bill pro prava 1689 roku sho garantuvav perevagu vladi parlamentu nad vladoyu monarha Dokument buv radisno zustrinutij lordami i burzhuaziyeyu Oskilki svoyeyi peremogi voni domoglisya bez vijskovogo protistoyannya revolyuciyu prozvali Slavnoyu pidkreslyuyuchi takim chinom yiyi bezkrovnij harakter Nezvazhayuchi na peremogu Vilgelma III u Velikij Britaniyi zalishalosya chimalo prihilnikiv povalenogo korolya Yakova II yakobitiv odrazu zh pislya perevorotu spalahnuli yakobitski povstannya v Shotlandiyi ta Irlandiyi Zgodom za iniciativoyu korolya bulo prijnyato Akt pro viroterpimist yakij pripiniv represiyi proti baptistiv Obmezhennya v pravah katolikiv zberigalisya do drugoyi polovini XIX st Francuzkij korol Lyudovik XIV vidmovivsya viznati dosyagnennya Slavnoyi revolyuciyi U travni 1689 roku Vilgelm III zi zgodi parlamentu ogolosiv vijnu Lyudoviku XIV Podalshi bojovi diyi vililis u bitvu na bagatoh teatrah zokrema j v Irlandiyi zvidki Yakiv II za pidtrimki francuziv namagavsya znovu zavoloditi tronom 1 11 lipnya 1690 roku Vilgelm III zdobuv virishalnu peremogu nad yakobitami na richci Bojn i konfiskuvav vsi mayetki zakolotnikiv V cilomu zh pravlinnya Vilgelma Oranskogo bulo vidznacheno ryadom pozitivnih peretvoren Pri nomu rozpochavsya pidjom anglijskoyi ekonomiki buli ukripleni armiya i flot utvorena Ost Indijska kompaniya Shodzhennya na prestol Vilgelma Oranskogo oznamenuvalo nastannya anglijskogo zolotogo stolittya yake harakterizuvalosya rozkvitom nauk mistectva i zrostannyam mogutnosti derzhavi Div takozhPromislova revolyuciya Promislova revolyuciya v AngliyiPrimitkiMustafin O Spravzhnya istoriya rannogo novogo chasu H 2014 s 247 249PosilannyaSlavna revolyuciya 1688 angl