Балка́нський теа́тр воє́нних дій Пе́ршої світово́ї війни́ (1914–1918) — воєнні дії, що проходили на території Балканського півострова в роки Першої світової війни. Балканський фронт носив вочевидь гірський характер театру ведення війни, що становило найбільші труднощі при веденні операцій у східній і особливо у своїй західній частині, тому найголовніші дії на ньому розвивалися в найбільш доступній середній смузі, на напрямках Белград, Салоніки.
Саме на цьому театрі дій 28 липня 1914 року розпочалися бойові дії австро-угорської армії проти сербських і чорногорських військ, що врешті-решт призвело до наростання світового конфлікту та спровокувало Першу світову війну. На даному театрі воєнні дії відбувалися в основному у важких умовах під час кількох кампаній: сербської (липень 1914 — листопад 1915), салонікської (листопад 1915 — вересень 1918) і румунської (серпень 1916 — грудень 1917) на території Королівств Сербії, Чорногорії, Греції, Румунії, Болгарського царства та Албанії.
Географічні умови театру
Балканський театр воєнних дій, де розгорнулися найголовніші операції під час війни, розташований у межах Балканського півострова і включав території Чорногорії, Албанії, Сербії, Болгарії та Греції. На початок бойових дій у липні 1914 року північний кордон театру умовно обмежувався річками Сава і Дунай, східним краєм була умовна лінія Лом-Паланка, Софія, Кавала, південний кордон простягався поздовж узбережжя Егейського моря від Кавали до району Салонікської затоки, на заході театр обмежувався Адріатичним морем. Територія театру воєнних дій простягалася на 400 км завдовжки і 300 км завширшки.
Загалом даний театр становив гірську країну і тільки невеликі ділянки його по течіям деяких річок і вздовж узбережжя мали порівняно рівнинний характер. Місцевість відрізняються важкодоступністю, гірські вершини сягають на деяких ділянках майже 2400—2600 м. Західна частина театру покрита горами, що належать до систем Динарських Альп і Пінда, а східна — горами, що є продовженням Балканських і Родопских гір, які наповнюють територію Болгарії. У середній зоні театру, в смузі річок Морави і Вардар, хребет Гемус має дещо знижений характер, і тут є ряд досить великих долин, уздовж яких простягаються в мередіональному напрямку магістральні шляхи. Саме в цій середній частині Балканського півострова напрямок від р. Дунаю в бік Салонік і прилеглого до нього узбережжя Егейського моря був найбільш доступним для проведення операцій великими силами.
Загалом же весь Балканський театр ведення воєнних дій становив великі труднощі для проведення операцій у східній і, особливо, у своїй західній частині, тому найголовніші дії на ньому розвивалися в найбільш доступній середній смузі, на напрямку Белград - Салоніки. Усі балканські країни на той час мали погано розвинуту мережу доріг та шляхів, за виключенням Салоникського району.
У підсумку на цьому театрі, внаслідок його гірського характеру, бідності шляхами сполучення і брак сил та засобів, воєнні дії повинні були протікати у надзвичайно важких умовах.
Передумови
Загальна обстановка
Балканські війни 1912—1913 і 1913 років привели до розгрому Османської імперії та визволення Європи від османського загарбання за винятком невеликої області навколо Константинополя (Східної Фракії). Але серед країн Балканської Ліги відбувся конфлікт із приводу долі звільнених територій і внаслідок швидкоплинного зіткнення колишніх союзників по антитурецькому союзу Болгарія зазнала поразки від Сербії, Чорногорії, Греції та Румунії. Крім того, проти Болгарії виступила й Османська імперія.
Розвалом Балканської Ліги (блок Сербії, Чорногорії, Греції та Болгарії) скористалися Австро-Угорщина і Німецька імперія. Болгарська еліта була незадоволена поразкою в Другій Балканській війні. Болгарія жадала реваншу і в результаті приєдналася до блоку Центральних держав.
У свою чергу, Сербія хоч значно посилилася, але не була повністю задоволена придбаннями в ході війн. Перемоги відразу в двох війнах і різке посилення держави викликали національний підйом, проте Белград не добився виходу до моря і хотів анексувати північ Албанії, що вкрай суперечило політиці Австро-Угорщини та Італії. Восени 1913 року вибухнула Албанська криза — сербська війська зробили спробу окупувати частину Албанії, але під тиском Австро-Угорщини і Німеччини Белград був змушений вивести звідси свої війська.
Тим часом у Відні побоювалися виникнення на своїх кордонах потужної сербської держави, яка після поразки Османської імперії і Болгарії в Балканських війнах могла стати найсильнішою державою на Балканському півострові. У Воєводині, яка належала Австро-Угорщині, мешкала велика кількість сербів. Побоюючись сепаратистських настроїв у Воєводині та на інших слов'янських землях і повного розпаду імперії, значна частина австро-угорського керівництва бажала вирішити питання силовим шляхом — розгромити Сербію. Особливо ці настрої посилилися після вбивства 28 червня спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцога Франца-Фердинанда з дружиною. Спадкоємець престолу був прихильником мирного вирішення проблеми — створення триєдиного держави Австро-Угорщина-Славії й він категорично виступав проти превентивної війни з Сербією. Його вбивство зруйнувало основний бар'єр для Австро-Угорщини на шляху війни.
Липень 1914
28 червня 1914 року в Сараєво членом організації «Млада Босна» Гаврилом Принципом скоєне резонансне вбивство спадкоємця австрійського трону Франца Фердинанда.
Наступного дня після вбивства міністр закордонних справ Австрії Л. фон Берхтольд писав угорському прем'єр-міністру графу І. Тиса про свій намір «використати сараєвський злочин, щоб звести рахунки з Сербією». У ці ж дні імператор Австро-Угорщини Франц Йосиф I заручився підтримкою головного союзника — Німеччини. 5 липня німецький імператор Вільгельм II запевнив, що Берлін підтримає Відень. Кайзерівський уряд також вважав, що це ідеальний момент для початку війни і розгрому Франції. 19 липня австрійський уряд остаточно ухвалив рішення про війну з Сербією.
23 липня австро-угорський ультиматум був вручений сербським міністрам. А надана 25 липня негативна сербська відповідь була розцінена австрійцями як незадовільна і того ж дня Австро-Угорщина розпочала часткову мобілізацію. Німецький уряд наполягав на тому, щоб військові дії Австрії проти Сербії розпочались терміново, адже будь-яке затягування початку операцій розглядалось як велика небезпека через ризик втручання інших держав. 28 липня Австро-Угорська імперія оголосила війну Сербії, приводом до чого стала чутка про атаку австро-угорського підрозділу на кордоні Боснії сербськими військами.
Плани та склад сил сторін
Плани та сили Австро-Угорщини
У відповідності до варіанту «B» мобілізаційного плану Австро-Угорщини проти Сербії Збройні сили мали розгорнути три армії, загальною чисельністю до 412 000 осіб (2/5 усіх сил), які утворювали армійську групу генерала О. Потіорека:
- 2-га армія (генерал кавалерії Е. фон Бем-Ермолі) — за течією pp. Сави і Дунаю (по обидві сторони Белграда);
- (генерал від інфантерії ) — по лівому березі р. Дрини до впадання її в р. Саву та
- ( О. Потіорек) — в Боснії між Сараєво і сербським кордоном.
Керівний склад Австро-угорської армії на Балканському фронті на початок війни | ||||||
Ці армії повинні були вторгнутися в Сербію і Чорногорію одночасно з двох стратегічних напрямків та, здійснивши глибокий обхід, оточити сербську армію з обох флангів. Головнокомандувачем австро-угорською армією був герцог Тешинський, Фрідріх Австрійський. Начальником генерального штабу був Франц фон Гетцендорф.
Однак, через вступ у війну Російської імперії, німецький Генеральний штаб зажадав участі проти Росії 40 австро-угорських піхотних дивізій з тих 49, що перебували у складі збройних сил Австро-Угорщини. Водночас австро-угорські частини, спрямовані за планом проти Сербії, вже протягом шести днів перекидалися відповідно до графіку на Сербський фронт. Австро-угорське військове командування було змушене терміново закінчити ці оперативні перевезення, з тим щоб лишити проти Сербії тільки 1/5 частину всіх сил (5-ту і 6-ту армії), а 2-гу армію (190 000 чол.) перекинути з берегів Сави і Дунаю до Східної Галичини.
Генерал О.Потіорек, у розпорядженні якого залишалося трохи більше ніж сім повноцінних армійських корпусів, вирішив вести по фронту Дунаю і в нижній течії Сави тільки демонстративні дії. Для виконання цього завдання він визначив (Темешвар), а також частини і . Силами ж п'яти корпусів: (Будапешт), (Прага), (Аграм) і частиною (Сараєво) і (Рагуза) планувалося розпочати рішучий наступ від Дрини. Решта частини XV і XVI корпусів були розгорнуті фронтом на південний схід проти чорногорської армії. Частина (Йозефштадт) перебувала в резерві на рівнині між pp. Савою і Дриною.
розгорнулася у складі двох корпусів (6—7 піхотних дивізій), всього 80 тис. осіб, у нижній течії річки Дрини від її гирла до Зворника, а , теж у складі двох корпусів (6,5 піхотних дивізій), всього 60 тис. осіб, — у Сараєва та Мостара.
Загалом проти Сербії після перекидання в Галичину 2-ї армії залишалося австро-угорських 239,5 батальйонів, 37 ескадронів, 516 гармат та 392 кулемети. Головнокомандувачем австро-угорськими силами на Балканах був призначений О. Потіорек, начальником штабу — генерал-майор Е. Бельц.
Керівний склад сербської та чорногорської армій на Балканському фронті на початок війни | |||||||
Плани та сили Сербії
У відповідності до планів розгортання на воєнний час Сербія розгорнула чотири армії, у складі 12 піхотних і 1 кавалерійської дивізій, загальною чисельністю 247 тис. осіб та 610 гармат (з них до 40 важких, а 180 гармат належали старим зразкам):
- — дивізійного генерала — 4 піхотних і 1 кавалерійська дивізії, мала завдання утримувати оборону по р. Дунай на фронті в 100 км. Її головні сили були зосереджені в районі Паланка, Рача, Топола.
- — армійського генерала С.Степановича — 4 піхотних дивізій першої черги, була маневреної групою в районі Белграда. Район зосередження забезпечувався дунайською дивізією цієї армії.
- — генерала Юрішича-Штурм — 2 піхотних дивізій і два загони, становила маневрену групу в районі Валево.
- (або Ужицька армія) — генерала М.Божановича — 2 піхотних дивізії, прикривала долину Верхньої Морави із заходу і забезпечувала зв'язок із Чорногорією.
Всього з тиловими частинами в Сербії було мобілізовано 380 тис. осіб. Загальне командування сербськими збройними силами перебрав на себе принц-регент Олександр. був воєвода Радомир Путник.
Виходячи з географічних умов театру ведення війни, сербська армія зосередилася на прикритті північного кордону по рубежу річок Дунай та Сава, на західному фланзі по річці Дрина. Ці рубежі, посилені природними перешкодами прикривалися тільки чотирма дивізіями, тоді як головні сили своїх військ (вісім дивізій) сербське командування зосередило в гористій місцевості на схід від Валево, майже на однаковій відстані від обох можливих напрямків дії противника.
Плани та сили Чорногорії
мала загальну чисельність 45—60 тис. військових, 100 польових і 100 гірських гармат. Усього було розгорнуто 6 дивізій, по три бригади чотирибатальонного складу кожна: в Новопазарському санджаку — близько 6000, на західному кордоні проти Герцеговини і австрійської військово-морської бази в Каттаро — 29 тис. осіб (головні сили). Решта сил зосереджувалася всередині країни на важкодоступному гірському плато Каре і частково на кордоні з Албанією. Чорногорську армію очолював король Чорногорії Нікола I, начальником Генерального штабу став сербський генерал .
Хід війни на Балканському фронті
Кампанія 1914 року
Перший австро-угорський наступ
28 липня 1914 року тобто практично відразу з моменту оголошення війни, австро-угорська облогова артилерія, розташована на північному березі р. Дунаю, і артилерія моніторів Дунайської флотилії Цісарських і Королівських ВМС почали бомбардування Белграда. Після цього з метою сковування сербів австро-угорські війська провели на деяких ділянках pp. Дунаю і Сави демонстративні переправи, намагаючись створити враження початку вирішального наступу на цьому напрямку і скувати сербські війська.
З 12 серпня австрійці почали загальний наступ на Сербському фронті. Вранці переправився через р. Сава вище Шабаць, і наводили мости через р. Дрину біля , , Лозниці; переправлявся через р. Дрину біля Зворника і .
Сербське керівництво відмовилося від оборони Белграда, перенесло столицю в Ниш і, стримуючи просування військ противника частинами прикриття, перекинуло дві армії — 2-гу і 3-тю на Дринський фронт. Першою наступала окрема кавалерійська дивізія. За нею слідували інші дивізії маневреної групи. Серби перейшли в контрнаступ і досить швидко вийшли в долину річки Дрині, поки австро-угорські війська повільно форсували цю водну перешкоду.
Незважаючи на порівняно слабкий опір сербських загонів прикриття, австрійці витратили 4 дні на форсування водної перешкоди: на переправу своїх військ, облаштування , на закріплення на висотах, що панують понад правим берегом Дрини, і на заняття Шабаця. Вже 16 серпня головні частини сербських армій зав'язали бої з противником.
У битві біля Цери частини 2-ї сербської армії скували противника частково і відкинули його. Південніше, на інших напрямках, у смузі удари сербів не увінчалися в цей день успіхом і подекуди їм довелося відступити. У наступні дні, коли до поля бою підійшли нові сербські частини, їм вдалося прорвати австро-угорський фронт на північ від Лозниці. Для австро-угорців склалася несприятлива обстановка, і вони 19 серпня почали відхід на всіх ділянках фронту. У цих умовах австро-угорське командування змушене було 16 і 19 серпня залучати на допомогу значні сили 2-ї армії, затримавши її відправку до Галичини.
спробував переламати ситуацію і завдав сильного контрудару, в результаті проведення якого австро-угорські війська домоглися деякого успіху і відтіснили сербів за р. Діброву. Однак після 4 днів запеклих боїв відкинула противника. До 24 серпня сербські частини відтіснили противника до річок Сава і Дрина.
Обидві сторони зазнали серйозних втрат у битві. За оцінками військових істориків австро-угорська армія втратила в битві близько 37 000 осіб, з яких 7 000 загиблими. За сербськими даними в ході контрнаступу були тільки полоненими захоплені близько 4,5 тис. осіб, а також 50 гармат та інші трофеї. Сербські війська втратили від 3 до 5 тис. вояків вбитими та 15 000 пораненими в ході битви.
Другий австро-угорський наступ
Під тиском з боку своїх союзників, Сербія провела обмежений наступ через річку Сава в австро-угорську область Срем . Провідною метою було затримати відправлення 2-ї австро-угорської армії на Галицький фронт, проте мета операції не була досягнута, через те що війська були вже транспортовані на Східний фронт.
7 вересня 1914 року, після перегрупування своїх сил, австро-угорські війська розпочали черговий наступ із заходу, через річку Дрина, з Мачва, і 6-ю далі на південь. Початкова атака 5-ї армії була відбита сербською 2-ю армією, австро-угорці втратили 4000 вояків, але сильнішій 6-й армії вдалося форсувати річку, відкинувши підрозділи сербської 3-ї армії і закріпитися. Спочатку контратака сербів вдалась, але, на далі, відбулися криваві чотириденні бої за пік Мачков Камень гори Ягодна, в яких обидві сторони зазнали величезних втрат у наступних лобових атаках і контратаках. Дві сербські дивізії втратили близько 11 000 осіб, Австро-Угорщина зазнала втрат, ймовірно, на тому ж рівні.
Воєвода Путник наказав окопатися на навколишніх пагорбах, наступна позиційна війна тривала півтора місяця, яка була вельми несприятлива для сербів, через брак зброї, обмундирування і набоїв. В артилерії австро-угорці мали повну перевагу, через артобстріли і з інших причин серби щодня втрачали 100 вояків.
Протягом першого тижня позиційної війни, Сербська Ужицька армія (одна посилена дивізія) і Чорногорська Санджакська армія (приблизно дивізія) провели невдалий наступ в Боснії. Крім того, обидві сторони провели декілька локальних атак, більшість з яких зазнали нищівної поразки.
Потім південна група австрійців протягом двох місяців (до 6 листопада) безуспішно намагалася скинути сербів з висот Гучево, а серби — відкинути австрійців за р. Дрину. Однак у сербів почав відчуватися брак артилерійських припасів, завдяки чому двом австро-угорським корпусам, які отримав підкріплення, вдалося опанувати сербські позиції на висотах Гучево і примусити їх до відступу.
Наслідком другого австро-угорського наступу, попри запеклому опору сербських військ, стало успішно подолання річки Дрини та створення потужних плацдармів на сербському берегу та згодом просування вперед. Сербська армія через загрозу охоплення і брак боєприпасів, рушниць, обмундирування (у сербській армії була гостра нестача взуття) почала відступ на нові оборонні рубежі, супроводжуючи свій відхід контратаками.
Третій австро-угорський наступ
5 листопада підрозділи австро-угорської армії втретє атакували позиції сербських військ з метою остаточно розгромити війська противника. 5-ій австрійській армії вдалося захопити і відтіснити 2-гу сербську армію. 24 листопада 6-та армія зуміла захопити стратегічну висоту — гору Мальєн. 25 листопада війська 5-ї армії відтіснили 2-гу і 3-тю сербські армії і, форсувавши річку , вийшли у фланг .
З огляду на ситуацію, що склалася, генерал Живоїн Мишич ухвалив рішення відступити із займаних позицій і відвести сербські війська до міста Горні Мілановац, де провести перегрупування військ та зі свіжими силами розпочати контрнаступ. Спочатку план Ж.Мишича викликав невдоволення командувача сербської армією Радомира Путника, тому що для цього було необхідно залишити Белград. Однак незабаром план Ж. Мишича був прийнятий, і серби почали відступ.
В останніх числах листопада розгорнувся бій між р. Сава і верхів'ям р. Морава, причому вдалося опанувати масивом Сувобор, де тримали оборони частини 1-ї армії. Внаслідок сильного натиску противника на праве крило і центр сербське командування вирішило відтягнути назад правий фланг, через що сербські війська відступили з Белграда.
2 грудня 1914 року австрійські війська вступили у залишену сербами столицю королівства, вважаючи, що сербська армія вже нездатна до подальшого серйозного опору. Але на цей час серби отримали з Франції та Росії гармати, боєприпаси та військове майно. Це дозволило сербському командуванню знову перейти до активних дій, для чого було наказано командувачу 1-ї армією ген. Мишичу, який замінив генерала Бойовича, почати наступ — лівим флангом на , а правим флангом і центром на масив , яким було наказано оволодіти за будь-яку ціну. 2-га і 3-тя армії перебували в готовності підтримати цей маневр, так як при подальшому відступі серби позбавлялися Крагуєваца — свого важливого промислового центру, де знаходився єдиний арсенал.
Вранці 3 грудня Р. Путник дав наказ на початок контрнаступу, частини 1-ї армії перейшли в атаку на масив Сувобор і застали зненацька австрійські частини, які не очікували з боку сербів будь-яких активних дій. Тут австрійські війська три дні стримували наступаючих, проте 5 грудня почали відхід. Коли успіх 1-ї армії був забезпечений, у бій вступили свіжі частини та . У результаті успішного контрнаступу австрійці були вибиті на позицію на південь від Белграда, проте 13 грудня і звідти вони були вибиті і відкинуті на територію Австро-Угорщини.
15 грудня сербські війська знову вступили в Белград, територія країни була очищена від австрійських військ. Однак розвинути успіх і організувати переслідування австрійських військ сербському командуванню не вдалося. Сербські війська призупинилися на рубежах річок Сави і Дрини.
Сербська армія в цих боях втратила 22 000 осіб вбитими і 19 000 полоненими. Австро-угорська армія також зазнала важких втрат: 28 000 осіб лічилися вбитими, 46 000 полоненими, три прапори, 126 гармат, 70 кулеметів, 2000 коней й інше військове майно було втрачене.
Підсумки кампанії 1914 року
Кампанія 1914 року на Балканському фронті не виявила вочевидь переможця на цьому театрі воєнних дій. Австро-угорське командування, провівши три наступальні операції, урешті-решт зазнало поразки та остаточно відмовилося від активних дій на сербському напрямку. Ситуація стала патовою і обидві сторони перейшли до позиційної оборони практично по вихідних рубежах, які були до початку збройного протистояння.
по-суті здобула перемогу, але дісталася вона їй важкою ціною. Армія Королівства за 1914 рік втратила 132 000 осіб, на початок 1915 року в її лавах лишалося не більше 100 000 вояків. Гостро відчувалася нестача боєприпасів, продовольства, медикаментів, обмундирування, серед солдатів почалася епідемія тифу.
Чорногорська армія налічувала 50 000 осіб, але в кампанії 1914 року вела незначні активні бойові дії проти австрійських військ.
Австро-угорські війська зазнали важких втрат на Балканському фронті в цій кампанії, втративши 7600 офіцерів і 274 000 солдатів. Генерал Людендорф у своїх спогадах пізніше зазначав:
«У Сербії австро-угорські війська були розбиті і вже не були повноцінним бойовим інструментом».
Поразка Австро-Угорщини в кампанії 1914 року завдала серйозного удару по планах Австро-Угорської та Німецької імперій, які не змогли встановити прямий зв'язок з Османською імперією, яка вступила у війну на їхньому боці. Генерала О. Потіорек відправили у відставку, командувачем австрійськими військами на Балканах став ерцгерцог Ойген. Австро-угорці перекинули війська з Балканського фронту на Східний, в Карпати, залишивши проти сербської армії всього лише два корпуси.
Отже, війна на Балканах в перший її період велася лише між двома державами і не дала країнам Четвертного Союзу очікуваних результатів, тому вони вирішили перейти в 1915 року до більш широких і рішучих операцій на Балканах із залученням на цей театр німецьких військ і Збройних сил Болгарії. Однак активні воєнні дії проти Сербії поновилися тільки з осені 1915 року.
Кампанія 1915 року
На початок 1915 року лінія фронту між австро-угорськими та сербсько-чорногорськими військами стабілізувалася і на Балканському фронті встановилося тимчасове затишшя. Сербська армія потерпала від браку найнеобхіднішого, на фронті вирував тиф, понад 48 000 сербських військових перебувало в шпиталях через захворювання. Лише на початок літа 1915 року сербському командуванню, багато в чому завдяки підтримці союзників — Франції, Британської та Російської імперій, вдається відновити боєздатність свого війська та створити 200 000 армію.
Але у травні 1915 року німецько-австрійсько-угорські війська прорвали на горлицьому напрямку фронт оборони Російської імператорської армії, оточили її і в Царстві Польському знищити основні сили. Східний фронт рухнув і російська армія розпочала Великий відступ з Польщі та Галичини. У відчаю російське командування звернулося до сербської сторони з проханням організувати наступ, щоб відтягнути частину австро-угорських корпусів з Галичини. Однак, командувач сербської армії Радомир Путник відповів, що сербська армія не має достатніх сил і засобів і не готова для проведення наступу.
З огляду на успіх на Східному фронті Центральні держави ухвалили рішення остаточно розгромити Сербію і Чорногорію для того, щоб встановити зв'язок Османської імперії з іншими членами Четвертного союзу.
Підготовка Центральних країн до наступу
Користуючись повільністю дипломатії Антанти та коливанням її керівників стосовно балканських держав, що залишалися до того часу нейтральними (Греція, Румунія, Болгарія та ), Берлін вів активну роботу щодо примирення двох непримиренних до того часу ворогів — Болгарії і Туреччини. З липня 1915 року в Софії було розпочато переговори про приєднання Болгарії до Центральних держав, причому 6 вересня 1915 року Болгарія уклала з ними військову конвенцію. Мотивом, що спонукав Болгарію укласти угоду, було прагнення отримати області Сербії і Румунії, населення болгарами, а також частини території Туреччини на захід від р. Мариці. Крім того, Болгарія, після успіхів німців в середині 1915 року на Східному фронті і в особливості після захоплення ними в серпні того ж року фортеці Ковно, була впевнена в кінцевому успіху Центральних держав. Крім цього турки успішно оборонялися у Дарданелльській операції, а франко-британські війська не могли прорвати німецький фронт на Західному фронті.
Відповідно до зазначеної конвенції, Німеччина і Австро-Угорщина, кожна з шістьма піхотними дивізіями, протягом 30 днів, і Болгарія, принаймні з чотирма дивізіями, протягом 35 днів повинні були бути готові до дій на кордоні Сербії. Загальне керівництво над усім угрупованням на театрі воєнних дій перебирав на себе німецький генерал А. фон Макензен.
Протягом літа та вересня 1915 року Центральні держави зосередили 14 австро-німецьких і 6 болгарських дивізій на сербському напрямку. Причому австро-німецьке командування зосередило:
- 11-ту німецьку армію (командувач генерал М. фон Гальвиц; 7 піхотних дивізій), яка була посилена важкою артилерією.
- 3-тю австрійську армію (командувач генерал Г. фон Кьовессгаза; 3 австро-угорські і 4 німецькі піхотні дивізії).
- (протистояв чорногорській армії).
Всього австро-німецькі війська налічували близько 330 000 осіб.
Одночасно болгарське командування розгорнуло для дій проти Сербії дві армії:
- 1-ша армія (командувач генерал К. Бояджиєв; 4 піхотні дивізії)
- 2-га армія (командувач генерал Г. Тодоров; 2 піхотні і 1 кавалерійська дивізії).
6-та болгарська піхотна дивізія перебувала в районі Кулі, 5-та і 8-ма піхотні дивізії розгорталися в районі Белоградчик, а 1-ша піхотна дивізія займала позиції на північний захід від Софії. Підрозділи 1-ї армії повинні були наступати на Пірот і Ниш з метою розгрому . 2-га болгарська армія (3-тя, 7-ма піхотні дивізії і 1-ша кавалерійська дивізія) мала завдання наступати в долині річки Вардар і перерізати зв'язок сербської армії з експедиційним корпусом Антанти, що зосереджувався в Салоніках.
У свою чергу армії Антанти могли виставити проти противника близько 400 000 осіб. Зокрема сербська армія мала 12 дивізій, в її лавах перебувало близько 200 000 чоловік, 678 гармат.
- 1-ша армія (командувач генерал Ж. Мишич; перебувала в низов'ях Дрини і Сави);
- 2-га армія (командувач генерал С. Степанович; прикривала кордон з Болгарією);
- 3-тя армія (командувач генерал Юрішич-Штурм; займала позиції по південному березі Дунаю).
Чорногорська армія мала чисельність близько 50 000 чоловік і 135 гармат. Чисельність союзницького експедиційного корпусу планувалося мати на 23 жовтня близько 150 000 військових, але до початку масштабного австро-німецько-болгарського наступу він перебував у стадії зосередження в грецькому порту та навколишніх районах.
Австро-німецький наступ
Опівдні 6 жовтня 1915 року почалася потужна артилерійська підготовка наступу. Вогнем важких гармат руйнувалися окопи, загородження, опорні пункти сербів у районі переправ. Одночасно було проведене бомбардування Белграда, яке коштувала життя 5 000 жителів міста.
7 жовтня на світанку під прикриттям вогню артилерії війська генерала А.фон Макензена розпочали переправу через річки Сава і Дунай на широкому фронті між Шабаць і . Незважаючи на втрати в людях і переправних засобах, австро-германці до 9 жовтня форсували річки і зайняли Белград. Серби мужньо відстоювали свої позиції. Переправа замість одного дня за планом затягнулася на три дні, а просування австро-германців в перші десять днів (9—18 жовтня) не перевищувало 1—1,5 км на добу. За цей час, втративши до 10 тис. осіб тільки убитими, 3-тя і 11-та армії зайняли плацдарм глибиною не більше 10—15 км. Для розширення плацдарму доводилося підтягувати важку артилерію і резерви, здійснювати перегрупування сил і засобів.
З 8 жовтня командувач сербською армією воєвода Путник змушений був перекидати сили зі східної на північну ділянку фронту і вводити їх у бій, щоб припинити наступ австро-германців.
Болгарський наступ
15 жовтня в наступ перейшли болгарські армії загальною чисельністю до 300 тис. осіб. Сербські війська чинили затятий опір 1-й армії генерала К.Бояджиєва, але 2-га болгарська армія генерала Тодорова досить швидко просунулася до р. Вардар. 22 жовтня її передовий загін зайняв залізничну станцію Вранє, а потім і 100-кілометрову ділянку дороги Вранє — Ускюб, перервавши телеграфний і залізничний зв'язок сербської армії з союзним експедиційним корпусом у Салоніках.
Положення сербської армії різко загострилося, виникла загроза оточення її головних сил. Під ударами з двох напрямків сил противника, що значно переважали їх, та через загрозу повного оточення, сербська армія з боями відходила в південно-західному напрямку в Чорногорію і Албанію, також відступала і чорногорська армія. Австро-німецькі дивізії постійно переслідували відступаючих. Сербські війська іноді проводили контратаки і затримували їх просування.
10 листопада 11-та німецька армія , де з'єдналася з 1-ю болгарською армією. Завзяті атаки 2-ї болгарської армії, посиленої ще однією дивізією, проти сербів у Качаніка і і в період з 6 до 15 листопада були відбиті. Це затримало наступ армії Тодорова, що охоплював, і дало можливість сербам відійти на Прилеп і Монастир. Ар'єргардні бої сербської армії під тиском переважаючих сил противника продовжувалися до кінця листопада.
1 грудня в боях у районі Призрена сербська армія була розбита болгарськими військами, зазнавши важких втрат. Велике число сербів потрапило до полону. Також сербські загони, які вступали в бойові зіткнення з підрозділами 3-ї і 11-ї армій австро-німецьких військ, несли важкі втрати. У підсумку після цих боїв сербські сили були повністю витіснені з території Сербії.
Відступ сербської армії зі значною частиною населення країни, що йшов разом з армією до Албанії, проходив через важкопрохідні гори, в важких умовах зими, бездоріжжя і брак в'ючного транспорту. Сербські солдати і біженці несли на собі зброю, боєприпаси, продовольство, хворих і поранених. Польова артилерія і обози були кинуті або знищені. Втрати армії при відході досягли 55 тис. військових. Решта війська чисельністю до 150 тис. осіб вийшли до адріатичного узбережжя в районі Дуррес та , звідки на початку січня 1916 року були евакуйовані союзниками на острів Корфу і в Бізерту.
Підсумки кампанії 1915 року
Нищівний розгром сербської армії та окупація Королівства Сербія принесли блоку Центральних держав великий політичний і військовий виграш. Німеччина домоглася встановлення прямого залізничного сполучення з Туреччиною і широкого використання її стратегічних ресурсів. Встановлювався суцільний фронт Центральних держав від Балтійського до Середземного моря. Південний фланг Австро-Угорщини міцно забезпечувався від удару з півдня. Звільнені з Балканського фронту дивізії вона могла спрямувати проти Росії й Італії.
Однак Австро-Угорщина та Німеччина не вирішили головного завдання кампанії — оточення і знищення сербської армії. До травня 1916 року рештки сербської армії увійшли до складу експедиційного корпусу в Салоніках і згодом взяли участь у визволенні своєї батьківщини. Австро-німецьке командування не наважився перейти кордони Греції і порушити її нейтралітет.
До кінця 1915 1-ша і 2-га болгарські армії посилені німецькими частинами розташовувалися на греко-сербському кордоні від Охридського озера через район Монастиря до фронту Струмица, , Петрич, Неврокоп. 11-та німецька армія у складі двох німецьких і півтори болгарських піхотних дивізій розташовувалася поблизу грецького кордону від Нотьі до Белаш-Планіни, на північ від озера Дойран. Позаду 11-ї армії, в резерві в районі Велеса і Іштиба, розташовувався німецький альпійський корпус. Решта німецьких частин, які брали участь у поході на Сербію, або були розташовані на відпочинку в Південній Угорщині або ж були перекинуті на Західний фронт.
Кампанія 1916 року
Розгром Чорногорії
8 січня 1916 року австро-угорська армія розпочала наступ на Чорногорію. І хоча чорногорці завдали поразки противникові в бою при Мойковаці, урешті-решт з чорногорською армією було покінчено за два дні. 10 січня австрійці за підтримки вогню корабельної артилерії свого лінійного флоту заволоділи позицією на горі Ловчен (на північний захід від Цетинє), яка панує над їхнім портом Катарро, а 14 січня зайняли столицю Чорногорії Цетинє. Наступного дня чорногорський уряд принципово готовий був прийняти капітуляцію. Але під тиском Франції між Австро-Угорщиною і Чорногорією стався розрив переговорів. 19 січня чорногорський король Нікола I Петрович вирушив через до Італії, а звідти до Франції, віддавши наказ про демобілізацію армії. Частина чорногорської армії розійшлася по домах, частина — була притиснута до моря і капітулювала.
Тепер така ж доля стала загрожувати і залишкам сербської армії. Тепер сербам загрожували не тільки болгарська і австро-угорська армії, але і австрійський флот, який мав найближчу базу в Каттаро, а також їхня авіація, яка проводила регулярні нальоти на порти, через які доставлялося продовольство для сербської армії. Сербська армія могла бути австрійцями і болгарами притиснута до Адріатичного моря і знищена, а їх транспорти з продовольством, які посилали країни Антанти, могли бути потоплені кораблями Центральних держав.
Салонікський фронт
Після розгрому австро-німецько-болгарськими силами сербської армії в кампанії 1915 року й евакуації її на острів Корфу єдиною активною силою Антанти залишалися війська, що розташовувалися в районі Салонік.
5 жовтня 1915 року за згодою грецького уряду почалася висадка союзних військ. Протягом двох місяців було висаджено вісім піхотних дивізій (три французькі і п'ять британських) загальною чисельністю в 150 тис. осіб, які й утворили Салонікський фронт. З 14 жовтня 1915 року експедиційний корпус висунув свої частини до Криволак і далі, прикриваючи ділянку залізниці Салоніки — Белград.
Однак, з 6 грудня, не надавши ніякої допомоги стікаючій кров'ю сербській армії, під тиском чотирьох болгарських дивізій, експедиційний корпус почав відхід і до 11 грудня відійшов на укріплену позицію в районі Салонік, втративши 6 000 військових. Болгарські війська, згідно з побажаннями німецького командування, зупинилися на сербсько-грецькому кордоні, не переходячи його, щоб не дати привід Греції вступити у війну на боці Антанти.
Дойранська епопея
У квітні-травні на Халкідонський півострів прибула сербська армія у складі шести піхотних і однієї кавалерійської дивізій загальною чисельністю в 130 тис. осіб. Однак сербська армія ще не була готова до активних дій. Вона не була переозброєна сучасною зброєю, не була забезпечена достатньою кількістю артилерії, боєприпасів, техніки, не завершився процес бойової підготовки та злагодження підрозділів та частин сербської армії. Разом із сербами сили союзників на Балканах досягли 300 тис. осіб. Італійці також довели свій експедиційний корпус до чотирьох піхотних дивізій (близько 100 тис. військових).
За умовами договору з Румунським королівством, за яким вона повинна була вступити у війну на боці Антанти, союзники запланували в серпні 1916 року наступ російсько-румунських військ на південь від Дунаю, а Салонікської армії (5 британських, 4 французьких, 6 сербських, 1 італійська піхотні дивізії і 1 російська піхотна бригада) — у напрямку річки Вардар і Струма.
9 серпня 1916 року після потужної артилерійської підготовки розпочався наступ союзних військ, англо-французькі дивізії здійснили спробу атакувати болгарські позиції, однак після важкого бою були змушені відступити. Незабаром союзники провели ще 4 атаки (10, 15, 16 і 18 серпня) на позиції болгарської армії поблизу озера Дойран, проте всі спроби прорвати фронт провалилися. Болгарські війська стійко оборонялися, а союзні війська, зазнавши важких втрат, урешті-решт зупинилися на попередніх позиціях та рубежах.
17 серпня, в день укладення угоди з Королівством Румунія, болгари самі перейшли в наступ на армії генерала М.Саррая, завдавши ударів одночасно по обох слабких флангах союзників у районі Дойран і в Західній Македонії. Швидкому наступу болгар сприяло збереження нейтралітету Грецією. В цей час в країні спалахнула відкрита конфронтація між політичним табором роялістів, прихильників короля Костянтина І, і лібералів, прихильників прем'єр-міністра Е. Венізелоса. Останні виступали за необхідність негайного вступу Королівства Греція у війну, король навпаки бажав якомога довше зберігати за Грецією нейтралітет. Зрештою політична боротьба обернулась Національним розколом для Королівства Греція.
У момент прибуття військ генерала Дітеріхса на Салонікський фронт невдало вступило у війну Румунське королівство, яке зазнало низку нищівних поразок. Військам Салонікського фронту довелося терміново рятувати нового «союзника», і Верховний командувач міжсоюзницькими військами генерал М.Саррай кинув 2-у особливу бригаду на ліквідацію прориву болгар, які зуміли випередити наступ всього Салонікського фронту на підтримку Королівству Румунія.
На фракійському узбережжі річки Струми і зайняли грецькі міста Серрес і Драму, а 24 серпня зайняли порт Кавала, вийшовши на узбережжі Егейського моря. Французька республіка здачу Кавали розцінила як зрадництво з боку грецького уряду і союзному флоту довелося вибивати болгарський загін з порту Кавали за допомогою артилерії.
Незабаром став очевидним характер демонстрації болгарського наступу на цьому напрямі, і що основний удар болгарами завдається в напрямку на Монастир-, проти сербської армії. 1-ша болгарська армія атакувала ліве крило 3-ї сербської армії і відкинула сербів до Костура від Лерін, а лівий фланг Дунайської дивізії до Островського озера. Сербам довелося залишити Флорину, Баницю, а 23 серпня болгари захопили лінію висот у районі Моглени. В результаті болгарам вдалося охопити з двох сторін угруповання союзних військ.
Такий стан турбував Саррая, який зібрав 20 серпня у себе всіх старших воєначальників союзних контингентів. На нараді обговорювалося питання про термінове зосередження всіх сил на напрямку болгарських ударів і перехід самим у наступ на західному, сербському напрямку.
На загрозливу ділянку сербське командування перекинуло Вардарську дивізію і 1-шу Тімокську бригаду зі складу 2-ї армії. На лівому фланзі, на південь від озера Острово, Саррай хотів створити сильну групу у складі 2-х французьких дивізій і російської 2-ю особливої бригади під загальним командуванням командувача французької генерала . У завдання цього угруповання входило обійти правий фланг болгар, наступаючи вздовж хребта Баба Нарецка на Флорину і Монастир.
Монастирська операція
12 вересня 1916 року сербсько-французькі частини відтіснили підрозділи 8-ї болгарської піхотної дивізії і зайняли . 23 вересня французи відбили у болгар Флорину, захопивши кілька болгарських гармат. У високогірних районах, на між 1-ю бригадою 3-ї болгарської піхотної дивізії і Дринською дивізією сербської армії. Завзяті атаки сербів болгари відбивали за допомогою артилерії, яка завдала сербським військам важких втрат. Після запеклих боїв, в результаті яких пік кілька разів переходив з рук в руки, до 30 вересня сербським військам все ж вдалося захопити гору. Однак сербська армія зазнала важких втрат, втративши тільки убитими 5 000 солдатів і офіцерів.
До 3 жовтня союзники відтіснили болгар до кордону, з якого вони почали наступ 17 серпня. На цей час армія Саррайля розтягнулася на широкому фронті в 250 км від гирла річки Струми, через район оз. Дойран до оз. Пресба, усюди перебуваючи в зіткненні з болгаро-німецькими військами. Чисельність військ Салонікського фронту до 15 жовтня вже становила 413 тис. осіб, з яких 313 тис. бойового складу, і 1 106 гармат.
З листопада 1916 року експедиційні війська союзників за підтримки сербських дивізій продовжували наступ у напрямку на Монастир. 19 листопада за підтримки російських і французьких військ оволоділа Монастирем, важливим вузлом шляхів у гірській місцевості Сербської Македонії.
Проте їхні дії викликали перегрупування болгарських військ, а також посилення їх в районі Монастира німецькими частинами з румунського фронту і цілим , який прибув до району річки Струми. В листопаді сили Антанти на Салонікському фронті мали 18 піхотних дивізій (5 французьких, 5 британських, 6 сербських, 1 російську і 1 італійську). Їм протистояли 11 піхотних дивізій противника (8 болгарських, 2 німецьких і 1 турецька). Італійці в Албанії мали три піхотні дивізії проти двох піхотних дивізій Австро-Угорщини.
11 грудня головнокомандувач французької армії генерал Ж. Жоффр призупинив подальші наступальні дії експедиційних сил на Балканах через незначні здобутки та безперспективність подальших дій.
Війська фронту, що розтягнувся на 350 км, втратили з серпня 47 тис. осіб убитими і пораненими, в тому числі 13 786 французів, 27 337 сербів, 4580 британців та кілька сотень італійців. Росіяни втратили пораненими 1116 осіб, крім того, було 863 хворих. До 80 тис. військових з військ Салонікського фронту померло або через хворобу були евакуйовані. Загалом війська Антанти на Балканах втратили 130 тис. осіб, або до 30 % всього бойового складу.
Підсумки кампанії 1916 року
Кампанія 1916 року на Салонікському фронті закінчилася практично безрезультатно для протиборчих сторін. Антанта не досягнула головної мети — вивести Болгарію з війни. Водночас через зосередження на Салонікському фронті англо-франко-італійського контингенту з сербськими та російськими формуваннями змушували Четверний Союз утримувати на лінії протистояння значних сил. В основному це були болгарські дивізії, посилені декількома німецькими батальйонами.
Водночас на Салонікському фронті держави Антанти провели ряд акцій проти Греції, що включали і порушення її суверенітету. 6 липня 1916 року Антанта оголосила морську блокаду Греції і зажадала демобілізації грецької армії, в якій існували потужні про-німецькі настрої. 2 вересня 1916 року Англія і Франція, не довіряючи грецькому уряду, пред'явили йому нові вимоги, підкріплені прибуттям в союзної ескадри і висадкою десанту. Ці вимоги були цілком прийняті грецьким урядом. Однак це все ще не задовольняло Антанту, і в Салоніках було утворено «тимчасовий уряд» з прихильників Е.Венізелоса. Поступово Антанта стала фактичним господарем становища в Греції.
До кінця 1916 року Салонікський фронт став безперервним і простягався від гирла річки Струми, по західному березі оз. на Демир-Хисар, Петрич, Дойран, Гевгелія, Монастир, оз. Охрид і до кордону Албанії. Обидві сторони закріплювалися на зайнятих позиціях, призупинивши свої операцій.
Кампанія 1917 року
15 листопада 1916 року на конференції в Шантійї керівники Антанти запланували проведення на Салонікському фронті рішучого наступу силами східних армій, що налічували до лютого 1917 року вже 23 піхотні дивізії (близько 500 тис. чол.). У березні до них мали приєднатися ще дві піхотні грецькі дивізії. Метою стратегічного наступу визначалося за сприяння російсько-румунських армій розгромити та вивести Болгарію з війни.
У свою чергу німецьке командування відхилило план болгар про проведення наступу на Салоніки в 1917 році, для проведення якого Софія просила шість німецьких піхотних дивізій. Натомість було ухвалено рішення перейти на цьому фронті до оборони і зайнятися поліпшенням тилових шляхів сполучення.
25 квітня союзників. Однак очікуваних результатів, а 23 травня через загальну несприятливу обстановку на інших фронтах операції на Салонікському фронті були припинені. За час боїв союзники втратили до 20 тис. військових.
Після цього активні бойові дії на Салонікському фронті практично припинилися, до кінця 1917 року фронт союзників на Балканах залишався майже без змін. Лише на початку вересня французами була проведена вдала операція в Албанії, в результаті якої був захоплений район Поградца.
В ході кампанії 1917 року союзники продовжували тиснути на грецький уряд, примушуючи його виступити проти Німеччини. 12 червня на вимогу Антанти король Костянтин I відрікся від престолу, призначивши своїм наступником другого сина Олександра. Новий грецький король закликав до влади прихильника Антанти Венізелоса, і 29 червня Греція вступила у війну на боці Антанти.
Підсумки кампанії 1917 року
Кампанія 1917 року на Салонікському фронті характеризувалася пасивністю в діях сторін та повним затишшям на фоні попередніх років. Болгарське командування не могло самостійно проводити великі наступальні операції, а німецьке командування було зайнято боротьбою на Західному фронті і допомогою австро-угорській армії на Італійському фронті. Командування Антанти було також зайнято проведенням наступу на Заході і боротьбою з революційним рухом у військах. Також у зв'язку з виходом Росії з війни з Салонікської фронту були виведені всі російські підрозділи. Таким чином, з одного боку, сили Антанти були ослаблені, проте, з іншого боку, командування Антанти убезпечило інші війська від революційної пропаганди, яку часто вели російські солдати.
Кампанія 1918 року
У перший половині 1918 року на всьому протязі фронту тривало затишшя, яке встановилося ще з другої половини 1917 року. Німецькі війська, що перебували на цьому напрямку, у зв'язку з підготовкою Кайзерівського наступу на Західному фронті були перекинуті до Франції. Болгарська армія була в змозі лише оборонятися. Центральні держави на Салонікському фронту мали 12 болгарських дивізій, зведених у чотири армії (11-та «німецька», 1-ша, 2-га і ) — загалом до 400 000 осіб і понад 1138 гармат.
В Албанії на захід від Охридського озера до Адріатичного моря проти італійців діяв (дві піхотні і одна кавалерійська дивізії).
У свою чергу з березня 1918 року командування Антанти розпочало підготовку до наступу. Армії Антанти займали фронт протяжністю 350 км, який простягнувся від затоки Орфа в Егейському морі по важкодоступній гірській місцевості і досягав району Валон на узбережжі Адріатичного моря. Союзні війська складалися з 29 дивізій (вісім французьких, чотири англійські, шість сербських, одна італійська, десять грецьких) — всього 667 000 чоловіків і 2070 гармат. Процес планування та підготовки операції тривав доволі довго, і в липні 1918 року було ухвалено остаточне рішення на перехід у загальний наступ на всьому Салонікському фронті. 3 серпня 1918 року план був затверджений Вищою військовою радою Антанти.
Вардарський наступ
О 7 годині 14 вересня 1918 року розпочалася артилерійська підготовка стратегічної наступальної операції союзників, яка тривала майже добу. О 5 годині 30 хвилин 15 вересня дві французькі і одна сербська дивізії перейшли в наступ. До вечора оборона противника була прорвана на ділянці протяжністю до 15 км. Для використання успіху були введені інші п'ять сербських дивізій. На інших ділянках фронту наступ також мав успіх. До 18 вересня прорив болгарського фронту досяг ширини в 25 км і глибини в 15 км, що дозволило союзникам організувати переслідування, використовуючи кінноту і авіацію. У наступні дні наступ розвивався все більш успішно. Сербські війська, які визволяли свою батьківщину від трирічної окупації, повсюдно користувалися підтримкою населення. Тільки-но були отримані звістки про прорив Салонікського фронту, як в ряді сербських місць з новою силою розгорнувся визвольний рух.
До 20 вересня прорив був розширений до 45 км по фронту і на 40 км в глибину. Німецькі резерви прямували до Сербії. У районі Ниш німці сподівалися затримати просування союзників, але за часом не встигали цього зробити. 21 вересня серби досягли р. Вардар у Криволака, порушивши зв'язок між військами 11-ї та 2-ї армій противника, внаслідок чого 11-та армія почала відхід.
22 вересня наступ охопив фронт шириною в 150 км від оз. Дойран до Монастиря. Болгари поспішно відступали, залишаючи тисячі полонених, артилерію та обози. 26 вересня сербські війська перебували вже в районі Велеса. Праворуч британські підрозділи захопили Струмицю і просувалися на Софію — столицю Болгарії. На заході італійці зайняли Крушево. За 10 днів наступу союзні війська, що діяли в центрі оперативної побудови, прорвалися на глибину до 100 км.
Болгарський фронт був глибоко розсічений. 11-та армія, притиснута до важкопрохідного гірського хребта, капітулювала. У полон здалися 77 тис. солдатів, 1600 офіцерів, 5 генералів (чверть усієї болгарської армії). Союзники захопили трофеями близько 500 гармат, 10 000 коней, величезну кількість зброї і продовольства.
Завершення війни на Балканах
29 вересня 1918 року представники болгарської правлячої влади домовилися про перемир'я з командувачем військами Антанти на Салонікському фронті генералом Луї д'Еспере, та зобов'язалися негайно залишити всі захоплені території Сербії та Греції, збройні сили Болгарії підлягали демобілізації, їхнє озброєння, боєприпаси, військове майно та інші матеріальні засоби складувалися і переходили під контроль військ Антанти. Все болгарські солдати і офіцери, що перебували на захід від меридіана Скоп'є, оголошувалися військовополоненими (близько 90 000 чоловік), а військовополонені військ Антанти, які перебували в болгарському полоні, підлягали звільненню. В результаті виходу Болгарії з війни союзні війська зайняли територію Болгарії і утворили загрозу німецько-австрійським силами в Румунії та Австро-Угорщини. Оскільки Румунія була виведена з війни, вона підписала Бухарестський мирний договір з Центральними державами і була окупована. Однак, 10 листопада румунський уряд оголосив мобілізацію і знову оголосив війну Німеччині, вступивши у Першу світову війну вдруге.
Але на цьому кардинальні зміни на театрі воєнних дій закінчилися, коли наступного дня — 11 листопада 1918 року — після капітуляції всіх своїх союзників по Центральному блоку Німеччина також уклала перемир'я з країнами Антанти. Перша світова війна завершилася.
Див. також
Джерела
- История Первой мировой войны 1914—1918 гг / под редакцией И. И. Ростунова. — М. : Наука, 1970. — Т. в 2-х томах. — 25 500 прим. (рос.)
- Корсун Н. Балканский фронт мировой войны 1914—1918 гг. — М.: Воениздат НКО СССР, 1939. — 124 с.
Посилання
- Липневий ультиматум [ 1 серпня 2009 у Wayback Machine.](англ.)
- Перша світова війна і Балкани [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- (болг.)
Література
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Балканський театр воєнних дій Першої світової війни |
- Зайончковский, Андрей Медардович. Первая мировая война. — СПб : Полигон, 2000. — 878 с. — . (рос.)
- Nigel Thomas; Dusan Babac (2012). Armies in the Balkans 1914–18. Bloomsbury Publishing. .
- Lyon, James (2015) [1995]. Serbia and the Balkan Front, 1914: The Outbreak of the Great War. Bloomsbury Publishing. .
- Mitrović, Andrej (2007). Serbia's Great War, 1914—1918. London: Hurst. .
- Писарев Ю. А. Сербия и Черногория в Первой мировой войне. — М.: Наука, 1968. — 375 с. — 1600 экз.
Примітки
- Виноски
- Румунська кампанія Першої світової війни у західній військовій історіографії розглядалася як частина військових дій на Балканському ТВД; в російській (радянській) — як частина Східного фронту Першої світової війни.
- З 5 жовтня до 28 листопада 1915 року в Салоніках висадилися три французькі (57-ма, 122-га і 156-та піхотні дивізії; всього 65 000 осіб) і п'ять британських (10-та, 22-га, 26-та, 27-ма і 28-ма піхотні дивізії; всього 85 000 осіб).
- На цей час об'єднані сили Антанти становили 660 тис. осіб (240 тис. британців, 200 тис. французів, 130 тис. сербів, 50 тис. італійців, 17 тис. росіян і 23 тис. греків).
- Номінально армія залишалася німецькою, але фактично це були болгарські з'єднання посилені німецькими піхотними батальйонами.
- Джерела
- . Архів оригіналу за 17 жовтня 2018. Процитовано 1 листопада 2018.
- . Архів оригіналу за 7 травня 2017. Процитовано 2 листопада 2018.
- «Österreich-Ungarns letzter Krieg 1914—1918», Bd. 1, S. 186—188.
- «Österreich-Ungarns letzter Krieg 1914—1918», Bd. 1, S. 178, 207—208.
- «Österreich-Ungarns letzter Krieg 1914—1918», Bd. 1, S. 125.
- Н. Г. Корсун. Балканский фронт мировой войны 1914—1918 гг., стр. 17 — 18
- Ю. А. Писарев. Сербия и Черногория в первой мировой войне, стр. 57
- «Österreich-Ungarns letzter Krieg 1914—1918», Bd. 1, S. 195—196
- «Österreich-Ungarns letzter Krieg 1914—1918», Bd. 1, S. 186.
- . Архів оригіналу за 4 листопада 2018. Процитовано 4 листопада 2018.
- Н. Г. Корсун. Балканский фронт мировой войны 1914—1918 гг. стр. 25 — 26
- . Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 4 листопада 2018.
- Н. Г. Корсун. Балканский фронт мировой войны 1914—1918 гг., стр. 26 — 29
- Ю. А. Писарев. Сербия и Черногория в первой мировой войне, стр. 41.
- Э. Людендорф. Мои воспоминания о войне 1914—1916 гг., т. 1, стр. 92.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Balka nskij tea tr voye nnih dij Pe rshoyi svitovo yi vijni 1914 1918 voyenni diyi sho prohodili na teritoriyi Balkanskogo pivostrova v roki Pershoyi svitovoyi vijni Balkanskij front nosiv vochevid girskij harakter teatru vedennya vijni sho stanovilo najbilshi trudnoshi pri vedenni operacij u shidnij i osoblivo u svoyij zahidnij chastini tomu najgolovnishi diyi na nomu rozvivalisya v najbilsh dostupnij serednij smuzi na napryamkah Belgrad Saloniki Balkanskij teatr voyennih dij Pershoyi svitovoyi vijni Persha svitova vijna Avstrijski soldati rozstrilyuyut serbskih vijskovopolonenih Avstrijski soldati rozstrilyuyut serbskih vijskovopolonenih Data 28 lipnya 1914 29 veresnya 1918 Misce Balkanskij pivostriv Rezultat peremoga Antanti rozpad Avstro Ugorskoyi imperiyi utvorennya KSHS Nejyiskij mirnij dogovir Trianonskij dogovir Buharestskij mirnij dogovir Teritorialni zmini Greciya aneksuvala Frakiyu Rumuniya aneksuvala Transilvaniyu Banat i Pivdennu Dobrudzhu do KSHS vidijshli vsi pivdennoslov yanski zemli Avstro Ugorshini Sloveniya Horvatiya Dalmaciya Bosniya i Gercegovina Voyevodina ta chotiri prikordonni bolgarski okrugi Storoni Antanta Korolivstvo Serbiya Korolivstvo Chornogoriya Rosijska imperiya Rumunske korolivstvo Francuzka respublika Velika Britaniya Grecke korolivstvo Korolivstvo Italiya Chetvernij Soyuz Avstro Ugorshina Nimecka imperiya Osmanska imperiya Bolgarske carstvo Komanduvachi Petro I Karageorgiyevich Oleksandr I Karageorgiyevich Zhivoyin Mishich Radomir Putnik Pavle Yurishich Shturm Stepa Stepanovich Nikola I Petrovich Yanko Vukotich Dzhordzh Miln Moris Sarraj Luyi Franshe d Espere Oleksij Brusilov Ferdinand I Rumunskij Konstantin Prezan Aleksandru Averesku Oleksandr I Greckij Elefterios Venizelos Franc fon Getcendorf German fon Kovessgaza Stefan Sarkotich Oskar Potiorek ercgercog Ojgen Avstrijskij Erih Lyudendorf Avgust fon Makenzen Erih fon Falkengajn Maks fon Galvic Arnold fon Vinkler Fridrih fon Sholc Kuno fon Shtojben Ferdinand I Koburg Kliment Boyadzhiyev Nikola Zhekov Georgij Todorov Stefan Toshev Enver pasha Vijskovi sili 3 592 242 o s z nih 1 675 481 francuz 1 166 395 anglijciv 131 978 belgijciv ta 618 388 amerikanciv 11 481 legkih ta 8 323 vazhkih artilerijskih sistem lipen 1918 3 273 000 o s lipen 1918 Vtrati 275 000 o s 15 000 o s 5 000 9 000 295 000 vbitih poranenih ta polonenih 87 500 vbitih poranenih ta polonenih Same na comu teatri dij 28 lipnya 1914 roku rozpochalisya bojovi diyi avstro ugorskoyi armiyi proti serbskih i chornogorskih vijsk sho vreshti resht prizvelo do narostannya svitovogo konfliktu ta sprovokuvalo Pershu svitovu vijnu Na danomu teatri voyenni diyi vidbuvalisya v osnovnomu u vazhkih umovah pid chas kilkoh kampanij serbskoyi lipen 1914 listopad 1915 salonikskoyi listopad 1915 veresen 1918 i rumunskoyi serpen 1916 gruden 1917 na teritoriyi Korolivstv Serbiyi Chornogoriyi Greciyi Rumuniyi Bolgarskogo carstva ta Albaniyi Geografichni umovi teatruBalkanskij teatr voyennih dij de rozgornulisya najgolovnishi operaciyi pid chas vijni roztashovanij u mezhah Balkanskogo pivostrova i vklyuchav teritoriyi Chornogoriyi Albaniyi Serbiyi Bolgariyi ta Greciyi Na pochatok bojovih dij u lipni 1914 roku pivnichnij kordon teatru umovno obmezhuvavsya richkami Sava i Dunaj shidnim krayem bula umovna liniya Lom Palanka Sofiya Kavala pivdennij kordon prostyagavsya pozdovzh uzberezhzhya Egejskogo morya vid Kavali do rajonu Salonikskoyi zatoki na zahodi teatr obmezhuvavsya Adriatichnim morem Teritoriya teatru voyennih dij prostyagalasya na 400 km zavdovzhki i 300 km zavshirshki Zagalom danij teatr stanoviv girsku krayinu i tilki neveliki dilyanki jogo po techiyam deyakih richok i vzdovzh uzberezhzhya mali porivnyano rivninnij harakter Miscevist vidriznyayutsya vazhkodostupnistyu girski vershini syagayut na deyakih dilyankah majzhe 2400 2600 m Zahidna chastina teatru pokrita gorami sho nalezhat do sistem Dinarskih Alp i Pinda a shidna gorami sho ye prodovzhennyam Balkanskih i Rodopskih gir yaki napovnyuyut teritoriyu Bolgariyi U serednij zoni teatru v smuzi richok Moravi i Vardar hrebet Gemus maye desho znizhenij harakter i tut ye ryad dosit velikih dolin uzdovzh yakih prostyagayutsya v meredionalnomu napryamku magistralni shlyahi Same v cij serednij chastini Balkanskogo pivostrova napryamok vid r Dunayu v bik Salonik i prileglogo do nogo uzberezhzhya Egejskogo morya buv najbilsh dostupnim dlya provedennya operacij velikimi silami Zagalom zhe ves Balkanskij teatr vedennya voyennih dij stanoviv veliki trudnoshi dlya provedennya operacij u shidnij i osoblivo u svoyij zahidnij chastini tomu najgolovnishi diyi na nomu rozvivalisya v najbilsh dostupnij serednij smuzi na napryamku Belgrad Saloniki Usi balkanski krayini na toj chas mali pogano rozvinutu merezhu dorig ta shlyahiv za viklyuchennyam Salonikskogo rajonu U pidsumku na comu teatri vnaslidok jogo girskogo harakteru bidnosti shlyahami spoluchennya i brak sil ta zasobiv voyenni diyi povinni buli protikati u nadzvichajno vazhkih umovah PeredumoviDokladnishe Balkanski vijni Bosnijska kriza ta Albanska kriza Zagalna obstanovka Balkanski vijni 1912 1913 i 1913 rokiv priveli do rozgromu Osmanskoyi imperiyi ta vizvolennya Yevropi vid osmanskogo zagarbannya za vinyatkom nevelikoyi oblasti navkolo Konstantinopolya Shidnoyi Frakiyi Ale sered krayin Balkanskoyi Ligi vidbuvsya konflikt iz privodu doli zvilnenih teritorij i vnaslidok shvidkoplinnogo zitknennya kolishnih soyuznikiv po antitureckomu soyuzu Bolgariya zaznala porazki vid Serbiyi Chornogoriyi Greciyi ta Rumuniyi Krim togo proti Bolgariyi vistupila j Osmanska imperiya Rozvalom Balkanskoyi Ligi blok Serbiyi Chornogoriyi Greciyi ta Bolgariyi skoristalisya Avstro Ugorshina i Nimecka imperiya Bolgarska elita bula nezadovolena porazkoyu v Drugij Balkanskij vijni Bolgariya zhadala revanshu i v rezultati priyednalasya do bloku Centralnih derzhav U svoyu chergu Serbiya hoch znachno posililasya ale ne bula povnistyu zadovolena pridbannyami v hodi vijn Peremogi vidrazu v dvoh vijnah i rizke posilennya derzhavi viklikali nacionalnij pidjom prote Belgrad ne dobivsya vihodu do morya i hotiv aneksuvati pivnich Albaniyi sho vkraj superechilo politici Avstro Ugorshini ta Italiyi Voseni 1913 roku vibuhnula Albanska kriza serbska vijska zrobili sprobu okupuvati chastinu Albaniyi ale pid tiskom Avstro Ugorshini i Nimechchini Belgrad buv zmushenij vivesti zvidsi svoyi vijska Tim chasom u Vidni poboyuvalisya viniknennya na svoyih kordonah potuzhnoyi serbskoyi derzhavi yaka pislya porazki Osmanskoyi imperiyi i Bolgariyi v Balkanskih vijnah mogla stati najsilnishoyu derzhavoyu na Balkanskomu pivostrovi U Voyevodini yaka nalezhala Avstro Ugorshini meshkala velika kilkist serbiv Poboyuyuchis separatistskih nastroyiv u Voyevodini ta na inshih slov yanskih zemlyah i povnogo rozpadu imperiyi znachna chastina avstro ugorskogo kerivnictva bazhala virishiti pitannya silovim shlyahom rozgromiti Serbiyu Osoblivo ci nastroyi posililisya pislya vbivstva 28 chervnya spadkoyemcya avstro ugorskogo prestolu ercgercoga Franca Ferdinanda z druzhinoyu Spadkoyemec prestolu buv prihilnikom mirnogo virishennya problemi stvorennya triyedinogo derzhavi Avstro Ugorshina Slaviyi j vin kategorichno vistupav proti preventivnoyi vijni z Serbiyeyu Jogo vbivstvo zrujnuvalo osnovnij bar yer dlya Avstro Ugorshini na shlyahu vijni Lipen 1914 Dokladnishe Prichini Pershoyi svitovoyi vijni Sarayevske vbivstvo Lipneva kriza ta Lipnevij ultimatum 28 chervnya 1914 roku v Sarayevo chlenom organizaciyi Mlada Bosna Gavrilom Principom skoyene rezonansne vbivstvo spadkoyemcya avstrijskogo tronu Franca Ferdinanda Nastupnogo dnya pislya vbivstva ministr zakordonnih sprav Avstriyi L fon Berhtold pisav ugorskomu prem yer ministru grafu I Tisa pro svij namir vikoristati sarayevskij zlochin shob zvesti rahunki z Serbiyeyu U ci zh dni imperator Avstro Ugorshini Franc Josif I zaruchivsya pidtrimkoyu golovnogo soyuznika Nimechchini 5 lipnya nimeckij imperator Vilgelm II zapevniv sho Berlin pidtrimaye Viden Kajzerivskij uryad takozh vvazhav sho ce idealnij moment dlya pochatku vijni i rozgromu Franciyi 19 lipnya avstrijskij uryad ostatochno uhvaliv rishennya pro vijnu z Serbiyeyu Avstro ugorski vijska visuvayutsya do serbskogo kordonu cherez Sarayevo Lipen 1914 23 lipnya avstro ugorskij ultimatum buv vruchenij serbskim ministram A nadana 25 lipnya negativna serbska vidpovid bula rozcinena avstrijcyami yak nezadovilna i togo zh dnya Avstro Ugorshina rozpochala chastkovu mobilizaciyu Nimeckij uryad napolyagav na tomu shob vijskovi diyi Avstriyi proti Serbiyi rozpochalis terminovo adzhe bud yake zatyaguvannya pochatku operacij rozglyadalos yak velika nebezpeka cherez rizik vtruchannya inshih derzhav 28 lipnya Avstro Ugorska imperiya ogolosila vijnu Serbiyi privodom do chogo stala chutka pro ataku avstro ugorskogo pidrozdilu na kordoni Bosniyi serbskimi vijskami Plani ta sklad sil storinPlani ta sili Avstro Ugorshini U vidpovidnosti do variantu B mobilizacijnogo planu Avstro Ugorshini proti Serbiyi Zbrojni sili mali rozgornuti tri armiyi zagalnoyu chiselnistyu do 412 000 osib 2 5 usih sil yaki utvoryuvali armijsku grupu generala O Potioreka 2 ga armiya general kavaleriyi E fon Bem Ermoli za techiyeyu pp Savi i Dunayu po obidvi storoni Belgrada general vid infanteriyi po livomu berezi r Drini do vpadannya yiyi v r Savu ta O Potiorek v Bosniyi mizh Sarayevo i serbskim kordonom Kerivnij sklad Avstro ugorskoyi armiyi na Balkanskomu fronti na pochatok vijni Golovnokomanduvach avstro ugorskoyi armiyi Gercog Fridrih Avstrijskij Nachalnik Generalnogo shtabu feldmarshal F fon Getcendorf Komanduvach 2 yi armiyi general kinnoti E fon Bem Ermoli general vid infanteriyi O Potiorek Ci armiyi povinni buli vtorgnutisya v Serbiyu i Chornogoriyu odnochasno z dvoh strategichnih napryamkiv ta zdijsnivshi glibokij obhid otochiti serbsku armiyu z oboh flangiv Golovnokomanduvachem avstro ugorskoyu armiyeyu buv gercog Teshinskij Fridrih Avstrijskij Nachalnikom generalnogo shtabu buv Franc fon Getcendorf Odnak cherez vstup u vijnu Rosijskoyi imperiyi nimeckij Generalnij shtab zazhadav uchasti proti Rosiyi 40 avstro ugorskih pihotnih divizij z tih 49 sho perebuvali u skladi zbrojnih sil Avstro Ugorshini Vodnochas avstro ugorski chastini spryamovani za planom proti Serbiyi vzhe protyagom shesti dniv perekidalisya vidpovidno do grafiku na Serbskij front Avstro ugorske vijskove komanduvannya bulo zmushene terminovo zakinchiti ci operativni perevezennya z tim shob lishiti proti Serbiyi tilki 1 5 chastinu vsih sil 5 tu i 6 tu armiyi a 2 gu armiyu 190 000 chol perekinuti z beregiv Savi i Dunayu do Shidnoyi Galichini General O Potiorek u rozporyadzhenni yakogo zalishalosya trohi bilshe nizh sim povnocinnih armijskih korpusiv virishiv vesti po frontu Dunayu i v nizhnij techiyi Savi tilki demonstrativni diyi Dlya vikonannya cogo zavdannya vin viznachiv Temeshvar a takozh chastini i Silami zh p yati korpusiv Budapesht Praga Agram i chastinoyu Sarayevo i Raguza planuvalosya rozpochati rishuchij nastup vid Drini Reshta chastini XV i XVI korpusiv buli rozgornuti frontom na pivdennij shid proti chornogorskoyi armiyi Chastina Jozefshtadt perebuvala v rezervi na rivnini mizh pp Savoyu i Drinoyu rozgornulasya u skladi dvoh korpusiv 6 7 pihotnih divizij vsogo 80 tis osib u nizhnij techiyi richki Drini vid yiyi girla do Zvornika a tezh u skladi dvoh korpusiv 6 5 pihotnih divizij vsogo 60 tis osib u Sarayeva ta Mostara Zagalom proti Serbiyi pislya perekidannya v Galichinu 2 yi armiyi zalishalosya avstro ugorskih 239 5 bataljoniv 37 eskadroniv 516 garmat ta 392 kulemeti Golovnokomanduvachem avstro ugorskimi silami na Balkanah buv priznachenij O Potiorek nachalnikom shtabu general major E Belc Kerivnij sklad serbskoyi ta chornogorskoyi armij na Balkanskomu fronti na pochatok vijni Golovnokomanduvach princ regent Oleksandr voyevoda R Putnik divizijnij general armijskij general S Stepanovich general P Yurishich Shturm general M Bozhanovich Golovnokomanduvach Nikola I Petrovich armijskij general Ya Vukotich Plani ta sili Serbiyi U vidpovidnosti do planiv rozgortannya na voyennij chas Serbiya rozgornula chotiri armiyi u skladi 12 pihotnih i 1 kavalerijskoyi divizij zagalnoyu chiselnistyu 247 tis osib ta 610 garmat z nih do 40 vazhkih a 180 garmat nalezhali starim zrazkam divizijnogo generala 4 pihotnih i 1 kavalerijska diviziyi mala zavdannya utrimuvati oboronu po r Dunaj na fronti v 100 km Yiyi golovni sili buli zoseredzheni v rajoni Palanka Racha Topola armijskogo generala S Stepanovicha 4 pihotnih divizij pershoyi chergi bula manevrenoyi grupoyu v rajoni Belgrada Rajon zoseredzhennya zabezpechuvavsya dunajskoyu diviziyeyu ciyeyi armiyi generala Yurishicha Shturm 2 pihotnih divizij i dva zagoni stanovila manevrenu grupu v rajoni Valevo abo Uzhicka armiya generala M Bozhanovicha 2 pihotnih diviziyi prikrivala dolinu Verhnoyi Moravi iz zahodu i zabezpechuvala zv yazok iz Chornogoriyeyu Vsogo z tilovimi chastinami v Serbiyi bulo mobilizovano 380 tis osib Zagalne komanduvannya serbskimi zbrojnimi silami perebrav na sebe princ regent Oleksandr buv voyevoda Radomir Putnik Vihodyachi z geografichnih umov teatru vedennya vijni serbska armiya zoseredilasya na prikritti pivnichnogo kordonu po rubezhu richok Dunaj ta Sava na zahidnomu flanzi po richci Drina Ci rubezhi posileni prirodnimi pereshkodami prikrivalisya tilki chotirma diviziyami todi yak golovni sili svoyih vijsk visim divizij serbske komanduvannya zoseredilo v goristij miscevosti na shid vid Valevo majzhe na odnakovij vidstani vid oboh mozhlivih napryamkiv diyi protivnika Plani ta sili Chornogoriyi mala zagalnu chiselnist 45 60 tis vijskovih 100 polovih i 100 girskih garmat Usogo bulo rozgornuto 6 divizij po tri brigadi chotiribatalonnogo skladu kozhna v Novopazarskomu sandzhaku blizko 6000 na zahidnomu kordoni proti Gercegovini i avstrijskoyi vijskovo morskoyi bazi v Kattaro 29 tis osib golovni sili Reshta sil zoseredzhuvalasya vseredini krayini na vazhkodostupnomu girskomu plato Kare i chastkovo na kordoni z Albaniyeyu Chornogorsku armiyu ocholyuvav korol Chornogoriyi Nikola I nachalnikom Generalnogo shtabu stav serbskij general Hid vijni na Balkanskomu frontiBitva bilya Ceri 15 24 serpnya 1914 roku Kampaniya 1914 roku Pershij avstro ugorskij nastup Dokladnishe Bitva bilya Ceri 28 lipnya 1914 roku tobto praktichno vidrazu z momentu ogoloshennya vijni avstro ugorska oblogova artileriya roztashovana na pivnichnomu berezi r Dunayu i artileriya monitoriv Dunajskoyi flotiliyi Cisarskih i Korolivskih VMS pochali bombarduvannya Belgrada Pislya cogo z metoyu skovuvannya serbiv avstro ugorski vijska proveli na deyakih dilyankah pp Dunayu i Savi demonstrativni perepravi namagayuchis stvoriti vrazhennya pochatku virishalnogo nastupu na comu napryamku i skuvati serbski vijska Z 12 serpnya avstrijci pochali zagalnij nastup na Serbskomu fronti Vranci perepravivsya cherez r Sava vishe Shabac i navodili mosti cherez r Drinu bilya Loznici perepravlyavsya cherez r Drinu bilya Zvornika i Serbske kerivnictvo vidmovilosya vid oboroni Belgrada pereneslo stolicyu v Nish i strimuyuchi prosuvannya vijsk protivnika chastinami prikrittya perekinulo dvi armiyi 2 gu i 3 tyu na Drinskij front Pershoyu nastupala okrema kavalerijska diviziya Za neyu sliduvali inshi diviziyi manevrenoyi grupi Serbi perejshli v kontrnastup i dosit shvidko vijshli v dolinu richki Drini poki avstro ugorski vijska povilno forsuvali cyu vodnu pereshkodu Serbski vijska na poziciyah Serpen 1914 Nezvazhayuchi na porivnyano slabkij opir serbskih zagoniv prikrittya avstrijci vitratili 4 dni na forsuvannya vodnoyi pereshkodi na perepravu svoyih vijsk oblashtuvannya na zakriplennya na visotah sho panuyut ponad pravim beregom Drini i na zanyattya Shabacya Vzhe 16 serpnya golovni chastini serbskih armij zav yazali boyi z protivnikom U bitvi bilya Ceri chastini 2 yi serbskoyi armiyi skuvali protivnika chastkovo i vidkinuli jogo Pivdennishe na inshih napryamkah u smuzi udari serbiv ne uvinchalisya v cej den uspihom i podekudi yim dovelosya vidstupiti U nastupni dni koli do polya boyu pidijshli novi serbski chastini yim vdalosya prorvati avstro ugorskij front na pivnich vid Loznici Dlya avstro ugorciv sklalasya nespriyatliva obstanovka i voni 19 serpnya pochali vidhid na vsih dilyankah frontu U cih umovah avstro ugorske komanduvannya zmushene bulo 16 i 19 serpnya zaluchati na dopomogu znachni sili 2 yi armiyi zatrimavshi yiyi vidpravku do Galichini sprobuvav perelamati situaciyu i zavdav silnogo kontrudaru v rezultati provedennya yakogo avstro ugorski vijska domoglisya deyakogo uspihu i vidtisnili serbiv za r Dibrovu Odnak pislya 4 dniv zapeklih boyiv vidkinula protivnika Do 24 serpnya serbski chastini vidtisnili protivnika do richok Sava i Drina Obidvi storoni zaznali serjoznih vtrat u bitvi Za ocinkami vijskovih istorikiv avstro ugorska armiya vtratila v bitvi blizko 37 000 osib z yakih 7 000 zagiblimi Za serbskimi danimi v hodi kontrnastupu buli tilki polonenimi zahopleni blizko 4 5 tis osib a takozh 50 garmat ta inshi trofeyi Serbski vijska vtratili vid 3 do 5 tis voyakiv vbitimi ta 15 000 poranenimi v hodi bitvi Obstril serbskoyu artileriyeyu koloni avstro ugorskogo vijska 1914 Drugij avstro ugorskij nastup Dokladnishe Bitva na Drini Pid tiskom z boku svoyih soyuznikiv Serbiya provela obmezhenij nastup cherez richku Sava v avstro ugorsku oblast Srem Providnoyu metoyu bulo zatrimati vidpravlennya 2 yi avstro ugorskoyi armiyi na Galickij front prote meta operaciyi ne bula dosyagnuta cherez te sho vijska buli vzhe transportovani na Shidnij front Chornogorski vijska v bitvi za Lovchen 1914 7 veresnya 1914 roku pislya peregrupuvannya svoyih sil avstro ugorski vijska rozpochali chergovij nastup iz zahodu cherez richku Drina z Machva i 6 yu dali na pivden Pochatkova ataka 5 yi armiyi bula vidbita serbskoyu 2 yu armiyeyu avstro ugorci vtratili 4000 voyakiv ale silnishij 6 j armiyi vdalosya forsuvati richku vidkinuvshi pidrozdili serbskoyi 3 yi armiyi i zakripitisya Spochatku kontrataka serbiv vdalas ale na dali vidbulisya krivavi chotiridenni boyi za pik Machkov Kamen gori Yagodna v yakih obidvi storoni zaznali velicheznih vtrat u nastupnih lobovih atakah i kontratakah Dvi serbski diviziyi vtratili blizko 11 000 osib Avstro Ugorshina zaznala vtrat jmovirno na tomu zh rivni Voyevoda Putnik nakazav okopatisya na navkolishnih pagorbah nastupna pozicijna vijna trivala pivtora misyacya yaka bula velmi nespriyatliva dlya serbiv cherez brak zbroyi obmundiruvannya i naboyiv V artileriyi avstro ugorci mali povnu perevagu cherez artobstrili i z inshih prichin serbi shodnya vtrachali 100 voyakiv Protyagom pershogo tizhnya pozicijnoyi vijni Serbska Uzhicka armiya odna posilena diviziya i Chornogorska Sandzhakska armiya priblizno diviziya proveli nevdalij nastup v Bosniyi Krim togo obidvi storoni proveli dekilka lokalnih atak bilshist z yakih zaznali nishivnoyi porazki Drugij ta tretij avstro ugorski nastupi v Serbiyi 1914 Potim pivdenna grupa avstrijciv protyagom dvoh misyaciv do 6 listopada bezuspishno namagalasya skinuti serbiv z visot Guchevo a serbi vidkinuti avstrijciv za r Drinu Odnak u serbiv pochav vidchuvatisya brak artilerijskih pripasiv zavdyaki chomu dvom avstro ugorskim korpusam yaki otrimav pidkriplennya vdalosya opanuvati serbski poziciyi na visotah Guchevo i primusiti yih do vidstupu Naslidkom drugogo avstro ugorskogo nastupu popri zapeklomu oporu serbskih vijsk stalo uspishno podolannya richki Drini ta stvorennya potuzhnih placdarmiv na serbskomu beregu ta zgodom prosuvannya vpered Serbska armiya cherez zagrozu ohoplennya i brak boyepripasiv rushnic obmundiruvannya u serbskij armiyi bula gostra nestacha vzuttya pochala vidstup na novi oboronni rubezhi suprovodzhuyuchi svij vidhid kontratakami Avstro ugorski vijska vstupayut do Belgrada 2 grudnya 1914 roku Tretij avstro ugorskij nastup Dokladnishe Bitva bilya Kolubari 5 listopada pidrozdili avstro ugorskoyi armiyi vtretye atakuvali poziciyi serbskih vijsk z metoyu ostatochno rozgromiti vijska protivnika 5 ij avstrijskij armiyi vdalosya zahopiti i vidtisniti 2 gu serbsku armiyu 24 listopada 6 ta armiya zumila zahopiti strategichnu visotu goru Malyen 25 listopada vijska 5 yi armiyi vidtisnili 2 gu i 3 tyu serbski armiyi i forsuvavshi richku vijshli u flang Z oglyadu na situaciyu sho sklalasya general Zhivoyin Mishich uhvaliv rishennya vidstupiti iz zajmanih pozicij i vidvesti serbski vijska do mista Gorni Milanovac de provesti peregrupuvannya vijsk ta zi svizhimi silami rozpochati kontrnastup Spochatku plan Zh Mishicha viklikav nevdovolennya komanduvacha serbskoyi armiyeyu Radomira Putnika tomu sho dlya cogo bulo neobhidno zalishiti Belgrad Odnak nezabarom plan Zh Mishicha buv prijnyatij i serbi pochali vidstup V ostannih chislah listopada rozgornuvsya bij mizh r Sava i verhiv yam r Morava prichomu vdalosya opanuvati masivom Suvobor de trimali oboroni chastini 1 yi armiyi Vnaslidok silnogo natisku protivnika na prave krilo i centr serbske komanduvannya virishilo vidtyagnuti nazad pravij flang cherez sho serbski vijska vidstupili z Belgrada 2 grudnya 1914 roku avstrijski vijska vstupili u zalishenu serbami stolicyu korolivstva vvazhayuchi sho serbska armiya vzhe nezdatna do podalshogo serjoznogo oporu Ale na cej chas serbi otrimali z Franciyi ta Rosiyi garmati boyepripasi ta vijskove majno Ce dozvolilo serbskomu komanduvannyu znovu perejti do aktivnih dij dlya chogo bulo nakazano komanduvachu 1 yi armiyeyu gen Mishichu yakij zaminiv generala Bojovicha pochati nastup livim flangom na a pravim flangom i centrom na masiv yakim bulo nakazano ovoloditi za bud yaku cinu 2 ga i 3 tya armiyi perebuvali v gotovnosti pidtrimati cej manevr tak yak pri podalshomu vidstupi serbi pozbavlyalisya Kraguyevaca svogo vazhlivogo promislovogo centru de znahodivsya yedinij arsenal Vranci 3 grudnya R Putnik dav nakaz na pochatok kontrnastupu chastini 1 yi armiyi perejshli v ataku na masiv Suvobor i zastali znenacka avstrijski chastini yaki ne ochikuvali z boku serbiv bud yakih aktivnih dij Tut avstrijski vijska tri dni strimuvali nastupayuchih prote 5 grudnya pochali vidhid Koli uspih 1 yi armiyi buv zabezpechenij u bij vstupili svizhi chastini ta U rezultati uspishnogo kontrnastupu avstrijci buli vibiti na poziciyu na pivden vid Belgrada prote 13 grudnya i zvidti voni buli vibiti i vidkinuti na teritoriyu Avstro Ugorshini 15 grudnya serbski vijska znovu vstupili v Belgrad teritoriya krayini bula ochishena vid avstrijskih vijsk Odnak rozvinuti uspih i organizuvati peresliduvannya avstrijskih vijsk serbskomu komanduvannyu ne vdalosya Serbski vijska prizupinilisya na rubezhah richok Savi i Drini Serbska armiya v cih boyah vtratila 22 000 osib vbitimi i 19 000 polonenimi Avstro ugorska armiya takozh zaznala vazhkih vtrat 28 000 osib lichilisya vbitimi 46 000 polonenimi tri prapori 126 garmat 70 kulemetiv 2000 konej j inshe vijskove majno bulo vtrachene Pidsumki kampaniyi 1914 roku Kampaniya 1914 roku na Balkanskomu fronti ne viyavila vochevid peremozhcya na comu teatri voyennih dij Avstro ugorske komanduvannya provivshi tri nastupalni operaciyi ureshti resht zaznalo porazki ta ostatochno vidmovilosya vid aktivnih dij na serbskomu napryamku Situaciya stala patovoyu i obidvi storoni perejshli do pozicijnoyi oboroni praktichno po vihidnih rubezhah yaki buli do pochatku zbrojnogo protistoyannya po suti zdobula peremogu ale distalasya vona yij vazhkoyu cinoyu Armiya Korolivstva za 1914 rik vtratila 132 000 osib na pochatok 1915 roku v yiyi lavah lishalosya ne bilshe 100 000 voyakiv Gostro vidchuvalasya nestacha boyepripasiv prodovolstva medikamentiv obmundiruvannya sered soldativ pochalasya epidemiya tifu Chornogorska armiya nalichuvala 50 000 osib ale v kampaniyi 1914 roku vela neznachni aktivni bojovi diyi proti avstrijskih vijsk Avstro ugorski vijska zaznali vazhkih vtrat na Balkanskomu fronti v cij kampaniyi vtrativshi 7600 oficeriv i 274 000 soldativ General Lyudendorf u svoyih spogadah piznishe zaznachav U Serbiyi avstro ugorski vijska buli rozbiti i vzhe ne buli povnocinnim bojovim instrumentom Porazka Avstro Ugorshini v kampaniyi 1914 roku zavdala serjoznogo udaru po planah Avstro Ugorskoyi ta Nimeckoyi imperij yaki ne zmogli vstanoviti pryamij zv yazok z Osmanskoyu imperiyeyu yaka vstupila u vijnu na yihnomu boci Generala O Potiorek vidpravili u vidstavku komanduvachem avstrijskimi vijskami na Balkanah stav ercgercog Ojgen Avstro ugorci perekinuli vijska z Balkanskogo frontu na Shidnij v Karpati zalishivshi proti serbskoyi armiyi vsogo lishe dva korpusi Otzhe vijna na Balkanah v pershij yiyi period velasya lishe mizh dvoma derzhavami i ne dala krayinam Chetvertnogo Soyuzu ochikuvanih rezultativ tomu voni virishili perejti v 1915 roku do bilsh shirokih i rishuchih operacij na Balkanah iz zaluchennyam na cej teatr nimeckih vijsk i Zbrojnih sil Bolgariyi Odnak aktivni voyenni diyi proti Serbiyi ponovilisya tilki z oseni 1915 roku Kampaniya 1915 roku Na pochatok 1915 roku liniya frontu mizh avstro ugorskimi ta serbsko chornogorskimi vijskami stabilizuvalasya i na Balkanskomu fronti vstanovilosya timchasove zatishshya Serbska armiya poterpala vid braku najneobhidnishogo na fronti viruvav tif ponad 48 000 serbskih vijskovih perebuvalo v shpitalyah cherez zahvoryuvannya Lishe na pochatok lita 1915 roku serbskomu komanduvannyu bagato v chomu zavdyaki pidtrimci soyuznikiv Franciyi Britanskoyi ta Rosijskoyi imperij vdayetsya vidnoviti boyezdatnist svogo vijska ta stvoriti 200 000 armiyu Ale u travni 1915 roku nimecko avstrijsko ugorski vijska prorvali na gorlicomu napryamku front oboroni Rosijskoyi imperatorskoyi armiyi otochili yiyi i v Carstvi Polskomu znishiti osnovni sili Shidnij front ruhnuv i rosijska armiya rozpochala Velikij vidstup z Polshi ta Galichini U vidchayu rosijske komanduvannya zvernulosya do serbskoyi storoni z prohannyam organizuvati nastup shob vidtyagnuti chastinu avstro ugorskih korpusiv z Galichini Odnak komanduvach serbskoyi armiyi Radomir Putnik vidpoviv sho serbska armiya ne maye dostatnih sil i zasobiv i ne gotova dlya provedennya nastupu Z oglyadu na uspih na Shidnomu fronti Centralni derzhavi uhvalili rishennya ostatochno rozgromiti Serbiyu i Chornogoriyu dlya togo shob vstanoviti zv yazok Osmanskoyi imperiyi z inshimi chlenami Chetvertnogo soyuzu Pidgotovka Centralnih krayin do nastupu Koristuyuchis povilnistyu diplomatiyi Antanti ta kolivannyam yiyi kerivnikiv stosovno balkanskih derzhav sho zalishalisya do togo chasu nejtralnimi Greciya Rumuniya Bolgariya ta Berlin viv aktivnu robotu shodo primirennya dvoh neprimirennih do togo chasu vorogiv Bolgariyi i Turechchini Z lipnya 1915 roku v Sofiyi bulo rozpochato peregovori pro priyednannya Bolgariyi do Centralnih derzhav prichomu 6 veresnya 1915 roku Bolgariya uklala z nimi vijskovu konvenciyu Motivom sho sponukav Bolgariyu uklasti ugodu bulo pragnennya otrimati oblasti Serbiyi i Rumuniyi naselennya bolgarami a takozh chastini teritoriyi Turechchini na zahid vid r Marici Krim togo Bolgariya pislya uspihiv nimciv v seredini 1915 roku na Shidnomu fronti i v osoblivosti pislya zahoplennya nimi v serpni togo zh roku forteci Kovno bula vpevnena v kincevomu uspihu Centralnih derzhav Krim cogo turki uspishno oboronyalisya u Dardanellskij operaciyi a franko britanski vijska ne mogli prorvati nimeckij front na Zahidnomu fronti Vidpovidno do zaznachenoyi konvenciyi Nimechchina i Avstro Ugorshina kozhna z shistma pihotnimi diviziyami protyagom 30 dniv i Bolgariya prinajmni z chotirma diviziyami protyagom 35 dniv povinni buli buti gotovi do dij na kordoni Serbiyi Zagalne kerivnictvo nad usim ugrupovannyam na teatri voyennih dij perebirav na sebe nimeckij general A fon Makenzen Protyagom lita ta veresnya 1915 roku Centralni derzhavi zoseredili 14 avstro nimeckih i 6 bolgarskih divizij na serbskomu napryamku Prichomu avstro nimecke komanduvannya zoseredilo 11 tu nimecku armiyu komanduvach general M fon Galvic 7 pihotnih divizij yaka bula posilena vazhkoyu artileriyeyu 3 tyu avstrijsku armiyu komanduvach general G fon Kovessgaza 3 avstro ugorski i 4 nimecki pihotni diviziyi protistoyav chornogorskij armiyi Vsogo avstro nimecki vijska nalichuvali blizko 330 000 osib Bolgarski vijska pered pochatkom nastupu 1915 Odnochasno bolgarske komanduvannya rozgornulo dlya dij proti Serbiyi dvi armiyi 1 sha armiya komanduvach general K Boyadzhiyev 4 pihotni diviziyi 2 ga armiya komanduvach general G Todorov 2 pihotni i 1 kavalerijska diviziyi 6 ta bolgarska pihotna diviziya perebuvala v rajoni Kuli 5 ta i 8 ma pihotni diviziyi rozgortalisya v rajoni Belogradchik a 1 sha pihotna diviziya zajmala poziciyi na pivnichnij zahid vid Sofiyi Pidrozdili 1 yi armiyi povinni buli nastupati na Pirot i Nish z metoyu rozgromu 2 ga bolgarska armiya 3 tya 7 ma pihotni diviziyi i 1 sha kavalerijska diviziya mala zavdannya nastupati v dolini richki Vardar i pererizati zv yazok serbskoyi armiyi z ekspedicijnim korpusom Antanti sho zoseredzhuvavsya v Salonikah Kampaniya 1915 roku na Balkanah U svoyu chergu armiyi Antanti mogli vistaviti proti protivnika blizko 400 000 osib Zokrema serbska armiya mala 12 divizij v yiyi lavah perebuvalo blizko 200 000 cholovik 678 garmat 1 sha armiya komanduvach general Zh Mishich perebuvala v nizov yah Drini i Savi 2 ga armiya komanduvach general S Stepanovich prikrivala kordon z Bolgariyeyu 3 tya armiya komanduvach general Yurishich Shturm zajmala poziciyi po pivdennomu berezi Dunayu Chornogorska armiya mala chiselnist blizko 50 000 cholovik i 135 garmat Chiselnist soyuznickogo ekspedicijnogo korpusu planuvalosya mati na 23 zhovtnya blizko 150 000 vijskovih ale do pochatku masshtabnogo avstro nimecko bolgarskogo nastupu vin perebuvav u stadiyi zoseredzhennya v greckomu portu ta navkolishnih rajonah Avstro nimeckij nastup Dokladnishe Vidstup Serbskoyi armiyi cherez Albaniyu ta Okupaciya Serbiyi Persha svitova vijna Opivdni 6 zhovtnya 1915 roku pochalasya potuzhna artilerijska pidgotovka nastupu Vognem vazhkih garmat rujnuvalisya okopi zagorodzhennya oporni punkti serbiv u rajoni pereprav Odnochasno bulo provedene bombarduvannya Belgrada yake koshtuvala zhittya 5 000 zhiteliv mista 7 zhovtnya na svitanku pid prikrittyam vognyu artileriyi vijska generala A fon Makenzena rozpochali perepravu cherez richki Sava i Dunaj na shirokomu fronti mizh Shabac i Nezvazhayuchi na vtrati v lyudyah i perepravnih zasobah avstro germanci do 9 zhovtnya forsuvali richki i zajnyali Belgrad Serbi muzhno vidstoyuvali svoyi poziciyi Pereprava zamist odnogo dnya za planom zatyagnulasya na tri dni a prosuvannya avstro germanciv v pershi desyat dniv 9 18 zhovtnya ne perevishuvalo 1 1 5 km na dobu Za cej chas vtrativshi do 10 tis osib tilki ubitimi 3 tya i 11 ta armiyi zajnyali placdarm glibinoyu ne bilshe 10 15 km Dlya rozshirennya placdarmu dovodilosya pidtyaguvati vazhku artileriyu i rezervi zdijsnyuvati peregrupuvannya sil i zasobiv Z 8 zhovtnya komanduvach serbskoyu armiyeyu voyevoda Putnik zmushenij buv perekidati sili zi shidnoyi na pivnichnu dilyanku frontu i vvoditi yih u bij shob pripiniti nastup avstro germanciv Serbska armiya vidstupaye Moravskoyu dolinoyu 1915 Serbski vijska z mirnim naselennyam vidhodyat cherez gori do Albaniyi Zima 1915 1916 Bolgarskij nastup Dokladnishe Kosovska operaciya 1915 ta 15 zhovtnya v nastup perejshli bolgarski armiyi zagalnoyu chiselnistyu do 300 tis osib Serbski vijska chinili zatyatij opir 1 j armiyi generala K Boyadzhiyeva ale 2 ga bolgarska armiya generala Todorova dosit shvidko prosunulasya do r Vardar 22 zhovtnya yiyi peredovij zagin zajnyav zaliznichnu stanciyu Vranye a potim i 100 kilometrovu dilyanku dorogi Vranye Uskyub perervavshi telegrafnij i zaliznichnij zv yazok serbskoyi armiyi z soyuznim ekspedicijnim korpusom u Salonikah Poshtova listivka prisvyachena peremozi Centralnih derzhav nad Serbiyeyu v kampaniyi 1915 roku Polozhennya serbskoyi armiyi rizko zagostrilosya vinikla zagroza otochennya yiyi golovnih sil Pid udarami z dvoh napryamkiv sil protivnika sho znachno perevazhali yih ta cherez zagrozu povnogo otochennya serbska armiya z boyami vidhodila v pivdenno zahidnomu napryamku v Chornogoriyu i Albaniyu takozh vidstupala i chornogorska armiya Avstro nimecki diviziyi postijno peresliduvali vidstupayuchih Serbski vijska inodi provodili kontrataki i zatrimuvali yih prosuvannya 10 listopada 11 ta nimecka armiya de z yednalasya z 1 yu bolgarskoyu armiyeyu Zavzyati ataki 2 yi bolgarskoyi armiyi posilenoyi she odniyeyu diviziyeyu proti serbiv u Kachanika i i v period z 6 do 15 listopada buli vidbiti Ce zatrimalo nastup armiyi Todorova sho ohoplyuvav i dalo mozhlivist serbam vidijti na Prilep i Monastir Ar yergardni boyi serbskoyi armiyi pid tiskom perevazhayuchih sil protivnika prodovzhuvalisya do kincya listopada 1 grudnya v boyah u rajoni Prizrena serbska armiya bula rozbita bolgarskimi vijskami zaznavshi vazhkih vtrat Velike chislo serbiv potrapilo do polonu Takozh serbski zagoni yaki vstupali v bojovi zitknennya z pidrozdilami 3 yi i 11 yi armij avstro nimeckih vijsk nesli vazhki vtrati U pidsumku pislya cih boyiv serbski sili buli povnistyu vitisneni z teritoriyi Serbiyi Vidstup serbskoyi armiyi zi znachnoyu chastinoyu naselennya krayini sho jshov razom z armiyeyu do Albaniyi prohodiv cherez vazhkoprohidni gori v vazhkih umovah zimi bezdorizhzhya i brak v yuchnogo transportu Serbski soldati i bizhenci nesli na sobi zbroyu boyepripasi prodovolstvo hvorih i poranenih Polova artileriya i obozi buli kinuti abo znisheni Vtrati armiyi pri vidhodi dosyagli 55 tis vijskovih Reshta vijska chiselnistyu do 150 tis osib vijshli do adriatichnogo uzberezhzhya v rajoni Durres ta zvidki na pochatku sichnya 1916 roku buli evakujovani soyuznikami na ostriv Korfu i v Bizertu Serbska armiya na ostrovi Korfu Pidsumki kampaniyi 1915 roku Nishivnij rozgrom serbskoyi armiyi ta okupaciya Korolivstva Serbiya prinesli bloku Centralnih derzhav velikij politichnij i vijskovij vigrash Nimechchina domoglasya vstanovlennya pryamogo zaliznichnogo spoluchennya z Turechchinoyu i shirokogo vikoristannya yiyi strategichnih resursiv Vstanovlyuvavsya sucilnij front Centralnih derzhav vid Baltijskogo do Seredzemnogo morya Pivdennij flang Avstro Ugorshini micno zabezpechuvavsya vid udaru z pivdnya Zvilneni z Balkanskogo frontu diviziyi vona mogla spryamuvati proti Rosiyi j Italiyi Odnak Avstro Ugorshina ta Nimechchina ne virishili golovnogo zavdannya kampaniyi otochennya i znishennya serbskoyi armiyi Do travnya 1916 roku reshtki serbskoyi armiyi uvijshli do skladu ekspedicijnogo korpusu v Salonikah i zgodom vzyali uchast u vizvolenni svoyeyi batkivshini Avstro nimecke komanduvannya ne navazhivsya perejti kordoni Greciyi i porushiti yiyi nejtralitet Bolgarska pihota nastupaye v boyah pid Monastirem 1916 Do kincya 1915 1 sha i 2 ga bolgarski armiyi posileni nimeckimi chastinami roztashovuvalisya na greko serbskomu kordoni vid Ohridskogo ozera cherez rajon Monastirya do frontu Strumica Petrich Nevrokop 11 ta nimecka armiya u skladi dvoh nimeckih i pivtori bolgarskih pihotnih divizij roztashovuvalasya poblizu greckogo kordonu vid Noti do Belash Planini na pivnich vid ozera Dojran Pozadu 11 yi armiyi v rezervi v rajoni Velesa i Ishtiba roztashovuvavsya nimeckij alpijskij korpus Reshta nimeckih chastin yaki brali uchast u pohodi na Serbiyu abo buli roztashovani na vidpochinku v Pivdennij Ugorshini abo zh buli perekinuti na Zahidnij front Kampaniya 1916 roku Rozgrom Chornogoriyi 8 sichnya 1916 roku avstro ugorska armiya rozpochala nastup na Chornogoriyu I hocha chornogorci zavdali porazki protivnikovi v boyu pri Mojkovaci ureshti resht z chornogorskoyu armiyeyu bulo pokincheno za dva dni 10 sichnya avstrijci za pidtrimki vognyu korabelnoyi artileriyi svogo linijnogo flotu zavolodili poziciyeyu na gori Lovchen na pivnichnij zahid vid Cetinye yaka panuye nad yihnim portom Katarro a 14 sichnya zajnyali stolicyu Chornogoriyi Cetinye Nastupnogo dnya chornogorskij uryad principovo gotovij buv prijnyati kapitulyaciyu Ale pid tiskom Franciyi mizh Avstro Ugorshinoyu i Chornogoriyeyu stavsya rozriv peregovoriv 19 sichnya chornogorskij korol Nikola I Petrovich virushiv cherez do Italiyi a zvidti do Franciyi viddavshi nakaz pro demobilizaciyu armiyi Chastina chornogorskoyi armiyi rozijshlasya po domah chastina bula pritisnuta do morya i kapitulyuvala Teper taka zh dolya stala zagrozhuvati i zalishkam serbskoyi armiyi Teper serbam zagrozhuvali ne tilki bolgarska i avstro ugorska armiyi ale i avstrijskij flot yakij mav najblizhchu bazu v Kattaro a takozh yihnya aviaciya yaka provodila regulyarni naloti na porti cherez yaki dostavlyalosya prodovolstvo dlya serbskoyi armiyi Serbska armiya mogla buti avstrijcyami i bolgarami pritisnuta do Adriatichnogo morya i znishena a yih transporti z prodovolstvom yaki posilali krayini Antanti mogli buti potopleni korablyami Centralnih derzhav Francuzki i serbski soldati na trofejnij nimeckij garmati 1916 Salonikskij front Dokladnishe Salonikskij front Pislya rozgromu avstro nimecko bolgarskimi silami serbskoyi armiyi v kampaniyi 1915 roku j evakuaciyi yiyi na ostriv Korfu yedinoyu aktivnoyu siloyu Antanti zalishalisya vijska sho roztashovuvalisya v rajoni Salonik 5 zhovtnya 1915 roku za zgodoyu greckogo uryadu pochalasya visadka soyuznih vijsk Protyagom dvoh misyaciv bulo visadzheno visim pihotnih divizij tri francuzki i p yat britanskih zagalnoyu chiselnistyu v 150 tis osib yaki j utvorili Salonikskij front Z 14 zhovtnya 1915 roku ekspedicijnij korpus visunuv svoyi chastini do Krivolak i dali prikrivayuchi dilyanku zaliznici Saloniki Belgrad Britanski zenitniki z 76 mm zenitnoyu garmatoyu na improvizovanomu shasi vantazhivki Packard gotuyutsya do vidbittya povitryanogo napadu Salonikskij front 1916 Odnak z 6 grudnya ne nadavshi niyakoyi dopomogi stikayuchij krov yu serbskij armiyi pid tiskom chotiroh bolgarskih divizij ekspedicijnij korpus pochav vidhid i do 11 grudnya vidijshov na ukriplenu poziciyu v rajoni Salonik vtrativshi 6 000 vijskovih Bolgarski vijska zgidno z pobazhannyami nimeckogo komanduvannya zupinilisya na serbsko greckomu kordoni ne perehodyachi jogo shob ne dati privid Greciyi vstupiti u vijnu na boci Antanti Francuzki soldati na Salonikskomu fronti 1916 Dojranska epopeya Dokladnishe U kvitni travni na Halkidonskij pivostriv pribula serbska armiya u skladi shesti pihotnih i odniyeyi kavalerijskoyi divizij zagalnoyu chiselnistyu v 130 tis osib Odnak serbska armiya she ne bula gotova do aktivnih dij Vona ne bula pereozbroyena suchasnoyu zbroyeyu ne bula zabezpechena dostatnoyu kilkistyu artileriyi boyepripasiv tehniki ne zavershivsya proces bojovoyi pidgotovki ta zlagodzhennya pidrozdiliv ta chastin serbskoyi armiyi Razom iz serbami sili soyuznikiv na Balkanah dosyagli 300 tis osib Italijci takozh doveli svij ekspedicijnij korpus do chotiroh pihotnih divizij blizko 100 tis vijskovih Za umovami dogovoru z Rumunskim korolivstvom za yakim vona povinna bula vstupiti u vijnu na boci Antanti soyuzniki zaplanuvali v serpni 1916 roku nastup rosijsko rumunskih vijsk na pivden vid Dunayu a Salonikskoyi armiyi 5 britanskih 4 francuzkih 6 serbskih 1 italijska pihotni diviziyi i 1 rosijska pihotna brigada u napryamku richki Vardar i Struma 9 serpnya 1916 roku pislya potuzhnoyi artilerijskoyi pidgotovki rozpochavsya nastup soyuznih vijsk anglo francuzki diviziyi zdijsnili sprobu atakuvati bolgarski poziciyi odnak pislya vazhkogo boyu buli zmusheni vidstupiti Nezabarom soyuzniki proveli she 4 ataki 10 15 16 i 18 serpnya na poziciyi bolgarskoyi armiyi poblizu ozera Dojran prote vsi sprobi prorvati front provalilisya Bolgarski vijska stijko oboronyalisya a soyuzni vijska zaznavshi vazhkih vtrat ureshti resht zupinilisya na poperednih poziciyah ta rubezhah 17 serpnya v den ukladennya ugodi z Korolivstvom Rumuniya bolgari sami perejshli v nastup na armiyi generala M Sarraya zavdavshi udariv odnochasno po oboh slabkih flangah soyuznikiv u rajoni Dojran i v Zahidnij Makedoniyi Shvidkomu nastupu bolgar spriyalo zberezhennya nejtralitetu Greciyeyu V cej chas v krayini spalahnula vidkrita konfrontaciya mizh politichnim taborom royalistiv prihilnikiv korolya Kostyantina I i liberaliv prihilnikiv prem yer ministra E Venizelosa Ostanni vistupali za neobhidnist negajnogo vstupu Korolivstva Greciya u vijnu korol navpaki bazhav yakomoga dovshe zberigati za Greciyeyu nejtralitet Zreshtoyu politichna borotba obernulas Nacionalnim rozkolom dlya Korolivstva Greciya U moment pributtya vijsk generala Diterihsa na Salonikskij front nevdalo vstupilo u vijnu Rumunske korolivstvo yake zaznalo nizku nishivnih porazok Vijskam Salonikskogo frontu dovelosya terminovo ryatuvati novogo soyuznika i Verhovnij komanduvach mizhsoyuznickimi vijskami general M Sarraj kinuv 2 u osoblivu brigadu na likvidaciyu prorivu bolgar yaki zumili viperediti nastup vsogo Salonikskogo frontu na pidtrimku Korolivstvu Rumuniya Na frakijskomu uzberezhzhi richki Strumi i zajnyali grecki mista Serres i Dramu a 24 serpnya zajnyali port Kavala vijshovshi na uzberezhzhi Egejskogo morya Francuzka respublika zdachu Kavali rozcinila yak zradnictvo z boku greckogo uryadu i soyuznomu flotu dovelosya vibivati bolgarskij zagin z portu Kavali za dopomogoyu artileriyi Nezabarom stav ochevidnim harakter demonstraciyi bolgarskogo nastupu na comu napryami i sho osnovnij udar bolgarami zavdayetsya v napryamku na Monastir proti serbskoyi armiyi 1 sha bolgarska armiya atakuvala live krilo 3 yi serbskoyi armiyi i vidkinula serbiv do Kostura vid Lerin a livij flang Dunajskoyi diviziyi do Ostrovskogo ozera Serbam dovelosya zalishiti Florinu Banicyu a 23 serpnya bolgari zahopili liniyu visot u rajoni Mogleni V rezultati bolgaram vdalosya ohopiti z dvoh storin ugrupovannya soyuznih vijsk Takij stan turbuvav Sarraya yakij zibrav 20 serpnya u sebe vsih starshih voyenachalnikiv soyuznih kontingentiv Na naradi obgovoryuvalosya pitannya pro terminove zoseredzhennya vsih sil na napryamku bolgarskih udariv i perehid samim u nastup na zahidnomu serbskomu napryamku Na zagrozlivu dilyanku serbske komanduvannya perekinulo Vardarsku diviziyu i 1 shu Timoksku brigadu zi skladu 2 yi armiyi Na livomu flanzi na pivden vid ozera Ostrovo Sarraj hotiv stvoriti silnu grupu u skladi 2 h francuzkih divizij i rosijskoyi 2 yu osoblivoyi brigadi pid zagalnim komanduvannyam komanduvacha francuzkoyi generala U zavdannya cogo ugrupovannya vhodilo obijti pravij flang bolgar nastupayuchi vzdovzh hrebta Baba Narecka na Florinu i Monastir Monastirska operaciya Dokladnishe Monastirska operaciya ta 12 veresnya 1916 roku serbsko francuzki chastini vidtisnili pidrozdili 8 yi bolgarskoyi pihotnoyi diviziyi i zajnyali 23 veresnya francuzi vidbili u bolgar Florinu zahopivshi kilka bolgarskih garmat U visokogirnih rajonah na mizh 1 yu brigadoyu 3 yi bolgarskoyi pihotnoyi diviziyi i Drinskoyu diviziyeyu serbskoyi armiyi Zavzyati ataki serbiv bolgari vidbivali za dopomogoyu artileriyi yaka zavdala serbskim vijskam vazhkih vtrat Pislya zapeklih boyiv v rezultati yakih pik kilka raziv perehodiv z ruk v ruki do 30 veresnya serbskim vijskam vse zh vdalosya zahopiti goru Odnak serbska armiya zaznala vazhkih vtrat vtrativshi tilki ubitimi 5 000 soldativ i oficeriv Do 3 zhovtnya soyuzniki vidtisnili bolgar do kordonu z yakogo voni pochali nastup 17 serpnya Na cej chas armiya Sarrajlya roztyagnulasya na shirokomu fronti v 250 km vid girla richki Strumi cherez rajon oz Dojran do oz Presba usyudi perebuvayuchi v zitknenni z bolgaro nimeckimi vijskami Chiselnist vijsk Salonikskogo frontu do 15 zhovtnya vzhe stanovila 413 tis osib z yakih 313 tis bojovogo skladu i 1 106 garmat Z listopada 1916 roku ekspedicijni vijska soyuznikiv za pidtrimki serbskih divizij prodovzhuvali nastup u napryamku na Monastir 19 listopada za pidtrimki rosijskih i francuzkih vijsk ovolodila Monastirem vazhlivim vuzlom shlyahiv u girskij miscevosti Serbskoyi Makedoniyi Prote yihni diyi viklikali peregrupuvannya bolgarskih vijsk a takozh posilennya yih v rajoni Monastira nimeckimi chastinami z rumunskogo frontu i cilim yakij pribuv do rajonu richki Strumi V listopadi sili Antanti na Salonikskomu fronti mali 18 pihotnih divizij 5 francuzkih 5 britanskih 6 serbskih 1 rosijsku i 1 italijsku Yim protistoyali 11 pihotnih divizij protivnika 8 bolgarskih 2 nimeckih i 1 turecka Italijci v Albaniyi mali tri pihotni diviziyi proti dvoh pihotnih divizij Avstro Ugorshini 11 grudnya golovnokomanduvach francuzkoyi armiyi general Zh Zhoffr prizupiniv podalshi nastupalni diyi ekspedicijnih sil na Balkanah cherez neznachni zdobutki ta bezperspektivnist podalshih dij Vijska frontu sho roztyagnuvsya na 350 km vtratili z serpnya 47 tis osib ubitimi i poranenimi v tomu chisli 13 786 francuziv 27 337 serbiv 4580 britanciv ta kilka soten italijciv Rosiyani vtratili poranenimi 1116 osib krim togo bulo 863 hvorih Do 80 tis vijskovih z vijsk Salonikskogo frontu pomerlo abo cherez hvorobu buli evakujovani Zagalom vijska Antanti na Balkanah vtratili 130 tis osib abo do 30 vsogo bojovogo skladu Pidsumki kampaniyi 1916 roku Kampaniya 1916 roku na Salonikskomu fronti zakinchilasya praktichno bezrezultatno dlya protiborchih storin Antanta ne dosyagnula golovnoyi meti vivesti Bolgariyu z vijni Vodnochas cherez zoseredzhennya na Salonikskomu fronti anglo franko italijskogo kontingentu z serbskimi ta rosijskimi formuvannyami zmushuvali Chetvernij Soyuz utrimuvati na liniyi protistoyannya znachnih sil V osnovnomu ce buli bolgarski diviziyi posileni dekilkoma nimeckimi bataljonami Vodnochas na Salonikskomu fronti derzhavi Antanti proveli ryad akcij proti Greciyi sho vklyuchali i porushennya yiyi suverenitetu 6 lipnya 1916 roku Antanta ogolosila morsku blokadu Greciyi i zazhadala demobilizaciyi greckoyi armiyi v yakij isnuvali potuzhni pro nimecki nastroyi 2 veresnya 1916 roku Angliya i Franciya ne doviryayuchi greckomu uryadu pred yavili jomu novi vimogi pidkripleni pributtyam v soyuznoyi eskadri i visadkoyu desantu Ci vimogi buli cilkom prijnyati greckim uryadom Odnak ce vse she ne zadovolnyalo Antantu i v Salonikah bulo utvoreno timchasovij uryad z prihilnikiv E Venizelosa Postupovo Antanta stala faktichnim gospodarem stanovisha v Greciyi Do kincya 1916 roku Salonikskij front stav bezperervnim i prostyagavsya vid girla richki Strumi po zahidnomu berezi oz na Demir Hisar Petrich Dojran Gevgeliya Monastir oz Ohrid i do kordonu Albaniyi Obidvi storoni zakriplyuvalisya na zajnyatih poziciyah prizupinivshi svoyi operacij Kampaniya 1917 roku Dokladnishe ta 15 listopada 1916 roku na konferenciyi v Shantijyi kerivniki Antanti zaplanuvali provedennya na Salonikskomu fronti rishuchogo nastupu silami shidnih armij sho nalichuvali do lyutogo 1917 roku vzhe 23 pihotni diviziyi blizko 500 tis chol U berezni do nih mali priyednatisya she dvi pihotni grecki diviziyi Metoyu strategichnogo nastupu viznachalosya za spriyannya rosijsko rumunskih armij rozgromiti ta vivesti Bolgariyu z vijni Bolgarska telegrafna stanciya v Dojrani 1917 U svoyu chergu nimecke komanduvannya vidhililo plan bolgar pro provedennya nastupu na Saloniki v 1917 roci dlya provedennya yakogo Sofiya prosila shist nimeckih pihotnih divizij Natomist bulo uhvaleno rishennya perejti na comu fronti do oboroni i zajnyatisya polipshennyam tilovih shlyahiv spoluchennya 25 kvitnya soyuznikiv Odnak ochikuvanih rezultativ a 23 travnya cherez zagalnu nespriyatlivu obstanovku na inshih frontah operaciyi na Salonikskomu fronti buli pripineni Za chas boyiv soyuzniki vtratili do 20 tis vijskovih Pislya cogo aktivni bojovi diyi na Salonikskomu fronti praktichno pripinilisya do kincya 1917 roku front soyuznikiv na Balkanah zalishavsya majzhe bez zmin Lishe na pochatku veresnya francuzami bula provedena vdala operaciya v Albaniyi v rezultati yakoyi buv zahoplenij rajon Pogradca V hodi kampaniyi 1917 roku soyuzniki prodovzhuvali tisnuti na greckij uryad primushuyuchi jogo vistupiti proti Nimechchini 12 chervnya na vimogu Antanti korol Kostyantin I vidriksya vid prestolu priznachivshi svoyim nastupnikom drugogo sina Oleksandra Novij greckij korol zaklikav do vladi prihilnika Antanti Venizelosa i 29 chervnya Greciya vstupila u vijnu na boci Antanti Pidsumki kampaniyi 1917 roku Kampaniya 1917 roku na Salonikskomu fronti harakterizuvalasya pasivnistyu v diyah storin ta povnim zatishshyam na foni poperednih rokiv Bolgarske komanduvannya ne moglo samostijno provoditi veliki nastupalni operaciyi a nimecke komanduvannya bulo zajnyato borotboyu na Zahidnomu fronti i dopomogoyu avstro ugorskij armiyi na Italijskomu fronti Komanduvannya Antanti bulo takozh zajnyato provedennyam nastupu na Zahodi i borotboyu z revolyucijnim ruhom u vijskah Takozh u zv yazku z vihodom Rosiyi z vijni z Salonikskoyi frontu buli vivedeni vsi rosijski pidrozdili Takim chinom z odnogo boku sili Antanti buli oslableni prote z inshogo boku komanduvannya Antanti ubezpechilo inshi vijska vid revolyucijnoyi propagandi yaku chasto veli rosijski soldati Kampaniya 1918 roku U pershij polovini 1918 roku na vsomu protyazi frontu trivalo zatishshya yake vstanovilosya she z drugoyi polovini 1917 roku Nimecki vijska sho perebuvali na comu napryamku u zv yazku z pidgotovkoyu Kajzerivskogo nastupu na Zahidnomu fronti buli perekinuti do Franciyi Bolgarska armiya bula v zmozi lishe oboronyatisya Centralni derzhavi na Salonikskomu frontu mali 12 bolgarskih divizij zvedenih u chotiri armiyi 11 ta nimecka 1 sha 2 ga i zagalom do 400 000 osib i ponad 1138 garmat V Albaniyi na zahid vid Ohridskogo ozera do Adriatichnogo morya proti italijciv diyav dvi pihotni i odna kavalerijska diviziyi Italijski soldati u Vlori 1917 U svoyu chergu z bereznya 1918 roku komanduvannya Antanti rozpochalo pidgotovku do nastupu Armiyi Antanti zajmali front protyazhnistyu 350 km yakij prostyagnuvsya vid zatoki Orfa v Egejskomu mori po vazhkodostupnij girskij miscevosti i dosyagav rajonu Valon na uzberezhzhi Adriatichnogo morya Soyuzni vijska skladalisya z 29 divizij visim francuzkih chotiri anglijski shist serbskih odna italijska desyat greckih vsogo 667 000 cholovikiv i 2070 garmat Proces planuvannya ta pidgotovki operaciyi trivav dovoli dovgo i v lipni 1918 roku bulo uhvaleno ostatochne rishennya na perehid u zagalnij nastup na vsomu Salonikskomu fronti 3 serpnya 1918 roku plan buv zatverdzhenij Vishoyu vijskovoyu radoyu Antanti Vardarskij nastup Dokladnishe Vardarskij nastup Bitva pri Dobro Pole ta O 7 godini 14 veresnya 1918 roku rozpochalasya artilerijska pidgotovka strategichnoyi nastupalnoyi operaciyi soyuznikiv yaka trivala majzhe dobu O 5 godini 30 hvilin 15 veresnya dvi francuzki i odna serbska diviziyi perejshli v nastup Do vechora oborona protivnika bula prorvana na dilyanci protyazhnistyu do 15 km Dlya vikoristannya uspihu buli vvedeni inshi p yat serbskih divizij Na inshih dilyankah frontu nastup takozh mav uspih Do 18 veresnya proriv bolgarskogo frontu dosyag shirini v 25 km i glibini v 15 km sho dozvolilo soyuznikam organizuvati peresliduvannya vikoristovuyuchi kinnotu i aviaciyu U nastupni dni nastup rozvivavsya vse bilsh uspishno Serbski vijska yaki vizvolyali svoyu batkivshinu vid tririchnoyi okupaciyi povsyudno koristuvalisya pidtrimkoyu naselennya Tilki no buli otrimani zvistki pro proriv Salonikskogo frontu yak v ryadi serbskih misc z novoyu siloyu rozgornuvsya vizvolnij ruh Do 20 veresnya proriv buv rozshirenij do 45 km po frontu i na 40 km v glibinu Nimecki rezervi pryamuvali do Serbiyi U rajoni Nish nimci spodivalisya zatrimati prosuvannya soyuznikiv ale za chasom ne vstigali cogo zrobiti 21 veresnya serbi dosyagli r Vardar u Krivolaka porushivshi zv yazok mizh vijskami 11 yi ta 2 yi armij protivnika vnaslidok chogo 11 ta armiya pochala vidhid 22 veresnya nastup ohopiv front shirinoyu v 150 km vid oz Dojran do Monastirya Bolgari pospishno vidstupali zalishayuchi tisyachi polonenih artileriyu ta obozi 26 veresnya serbski vijska perebuvali vzhe v rajoni Velesa Pravoruch britanski pidrozdili zahopili Strumicyu i prosuvalisya na Sofiyu stolicyu Bolgariyi Na zahodi italijci zajnyali Krushevo Za 10 dniv nastupu soyuzni vijska sho diyali v centri operativnoyi pobudovi prorvalisya na glibinu do 100 km Bolgarskij front buv gliboko rozsichenij 11 ta armiya pritisnuta do vazhkoprohidnogo girskogo hrebta kapitulyuvala U polon zdalisya 77 tis soldativ 1600 oficeriv 5 generaliv chvert usiyeyi bolgarskoyi armiyi Soyuzniki zahopili trofeyami blizko 500 garmat 10 000 konej velicheznu kilkist zbroyi i prodovolstva Zavershennya vijni na Balkanah 29 veresnya 1918 roku predstavniki bolgarskoyi pravlyachoyi vladi domovilisya pro peremir ya z komanduvachem vijskami Antanti na Salonikskomu fronti generalom Luyi d Espere ta zobov yazalisya negajno zalishiti vsi zahopleni teritoriyi Serbiyi ta Greciyi zbrojni sili Bolgariyi pidlyagali demobilizaciyi yihnye ozbroyennya boyepripasi vijskove majno ta inshi materialni zasobi skladuvalisya i perehodili pid kontrol vijsk Antanti Vse bolgarski soldati i oficeri sho perebuvali na zahid vid meridiana Skop ye ogoloshuvalisya vijskovopolonenimi blizko 90 000 cholovik a vijskovopoloneni vijsk Antanti yaki perebuvali v bolgarskomu poloni pidlyagali zvilnennyu V rezultati vihodu Bolgariyi z vijni soyuzni vijska zajnyali teritoriyu Bolgariyi i utvorili zagrozu nimecko avstrijskim silami v Rumuniyi ta Avstro Ugorshini Oskilki Rumuniya bula vivedena z vijni vona pidpisala Buharestskij mirnij dogovir z Centralnimi derzhavami i bula okupovana Odnak 10 listopada rumunskij uryad ogolosiv mobilizaciyu i znovu ogolosiv vijnu Nimechchini vstupivshi u Pershu svitovu vijnu vdruge Ale na comu kardinalni zmini na teatri voyennih dij zakinchilisya koli nastupnogo dnya 11 listopada 1918 roku pislya kapitulyaciyi vsih svoyih soyuznikiv po Centralnomu bloku Nimechchina takozh uklala peremir ya z krayinami Antanti Persha svitova vijna zavershilasya Div takozhVelika Bolgariya politika Velika Serbiya Blokada Bosforu Bitva na Seredzemnomu mori 1914 1918 Kampaniya U Boot Persha svitova vijna Stvorennya YugoslaviyiDzherelaIstoriya Pervoj mirovoj vojny 1914 1918 gg pod redakciej I I Rostunova M Nauka 1970 T v 2 h tomah 25 500 prim ros Korsun N Balkanskij front mirovoj vojny 1914 1918 gg M Voenizdat NKO SSSR 1939 124 s PosilannyaLipnevij ultimatum 1 serpnya 2009 u Wayback Machine angl Persha svitova vijna i Balkani 4 bereznya 2016 u Wayback Machine ros bolg LiteraturaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Balkanskij teatr voyennih dij Pershoyi svitovoyi vijni Zajonchkovskij Andrej Medardovich Pervaya mirovaya vojna SPb Poligon 2000 878 s ISBN 5 89173 082 0 ros Nigel Thomas Dusan Babac 2012 Armies in the Balkans 1914 18 Bloomsbury Publishing ISBN 978 1 78096 735 6 Lyon James 2015 1995 Serbia and the Balkan Front 1914 The Outbreak of the Great War Bloomsbury Publishing ISBN 978 1 4725 8005 4 Mitrovic Andrej 2007 Serbia s Great War 1914 1918 London Hurst ISBN 978 1 55753 477 4 Pisarev Yu A Serbiya i Chernogoriya v Pervoj mirovoj vojne M Nauka 1968 375 s 1600 ekz PrimitkiVinoski Rumunska kampaniya Pershoyi svitovoyi vijni u zahidnij vijskovij istoriografiyi rozglyadalasya yak chastina vijskovih dij na Balkanskomu TVD v rosijskij radyanskij yak chastina Shidnogo frontu Pershoyi svitovoyi vijni Z 5 zhovtnya do 28 listopada 1915 roku v Salonikah visadilisya tri francuzki 57 ma 122 ga i 156 ta pihotni diviziyi vsogo 65 000 osib i p yat britanskih 10 ta 22 ga 26 ta 27 ma i 28 ma pihotni diviziyi vsogo 85 000 osib Na cej chas ob yednani sili Antanti stanovili 660 tis osib 240 tis britanciv 200 tis francuziv 130 tis serbiv 50 tis italijciv 17 tis rosiyan i 23 tis grekiv Nominalno armiya zalishalasya nimeckoyu ale faktichno ce buli bolgarski z yednannya posileni nimeckimi pihotnimi bataljonami Dzherela Arhiv originalu za 17 zhovtnya 2018 Procitovano 1 listopada 2018 Arhiv originalu za 7 travnya 2017 Procitovano 2 listopada 2018 Osterreich Ungarns letzter Krieg 1914 1918 Bd 1 S 186 188 Osterreich Ungarns letzter Krieg 1914 1918 Bd 1 S 178 207 208 Osterreich Ungarns letzter Krieg 1914 1918 Bd 1 S 125 N G Korsun Balkanskij front mirovoj vojny 1914 1918 gg str 17 18 Yu A Pisarev Serbiya i Chernogoriya v pervoj mirovoj vojne str 57 Osterreich Ungarns letzter Krieg 1914 1918 Bd 1 S 195 196 Osterreich Ungarns letzter Krieg 1914 1918 Bd 1 S 186 Arhiv originalu za 4 listopada 2018 Procitovano 4 listopada 2018 N G Korsun Balkanskij front mirovoj vojny 1914 1918 gg str 25 26 Arhiv originalu za 8 listopada 2018 Procitovano 4 listopada 2018 N G Korsun Balkanskij front mirovoj vojny 1914 1918 gg str 26 29 Yu A Pisarev Serbiya i Chernogoriya v pervoj mirovoj vojne str 41 E Lyudendorf Moi vospominaniya o vojne 1914 1916 gg t 1 str 92