Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Степа Степанович (серб. Степа Степановић; 28 лютого (11 березня) 1856, (передмістя Белграда), Князівство Сербія — 27 квітня 1929, Чачак, Королівство Югославія) — військовий діяч, видатний сербський полководець, воєвода. Учасник Першої сербсько-турецької війни, Другої сербсько-турецької війни, Сербсько-болгарської війни, Першої Балканської війни, Другої Балканської війни, Першої світової війни. Двічі міністр оборони Королівства Сербія (з 30 березня 1908 по 23 грудня 1908, а також з 24 лютого 1911 по 22 травня 1912).
| Степа Степанович серб. Степа Степановић | |
|---|---|
| серб. Степа Степановић | |
 серб. Степа Степановић Фельдмаршал Степа Степанович | |
| 34-й Міністр оборони Королівства Сербія | |
| 30 березня 1908 — 23 грудня 1908 | |
| Монарх | Петро I Карагеоргієвич |
| Прем'єр-міністр | Нікола Пашич |
| Попередник | Радомир Путник |
| Наступник | Михайло Живкович |
| 39-й Міністр оборони Королівства Сербія | |
| 24 лютого 1911 — 22 травня 1912 | |
| Монарх | Петро I Карагеоргієвич |
| Прем'єр-міністр | Мілован Мілованович |
| Попередник | Радомир Путник |
| Наступник | Михайло Живкович |
| | |
| Народився | 28 лютого (11 березня) 1856 d, Князівство Сербія |
| Помер | 29 квітня 1929[1] (73 роки) Чачак, Королівство Югославія |
| Відомий як | політик, військовослужбовець |
| Громадянство |  Князівство Сербія →  Королівство Сербія →  Королівство Югославія |
| Alma mater | Військова академія (Белград) (1880) і d |
| Батько | Іван Степанович |
| Мати | Радожка Ніколич |
| У шлюбі з | Хелена Міланович (в шлюбі 1881—1929) |
| Діти | Даніца Йовичич, Міліца Драгомірович |
| Професія | військовик |
| Звання |  воєвода |
| Релігія | Православ'я |
| Нагороди |               |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографічні відомості
Дитинство і юність
Степа Степанович народився 11 березня (за юліанським календарем — 28 лютого) 1856 року в передмісті Белграда (село ) в сім'ї Івана і Радожки Степанович (в дівоцтві Ніколич). Він був третім сином і четвертою дитиною в сім'ї. Назвали його на честь діда Степи, від якого виникло сімейне прізвище. Існує дві версії про походження його сім'ї.
Перша версія полягає в тому, що пращури, які раніше іменувалися Івановичами, переїхали до Кумодража з Боснії і Хорватії. За іншою версією вони переселилися з околиць Лесковаца і Пірота під час Великого переселення сербів.
Через домашні клопоти мати Степановича Радожка недостатньо приділяла увагу синові, тому в дитинстві його часто залишали вдома з бабусею, яка доглядала за ним. Коли він підріс, йому доручили пасти худобу. Одного разу бик своїми рогами пробив йому живота. Степа врятувала його тітка, яка змогла самотужки зашити рану.
Закінчив початкову школу в Кумадрожі, а середню школу в Белграді, яка знаходилася в розкішному палаці капітана Анастасієвича. 1874 року вступив до Артилерійського училища (сучасна Військова академія Сербії). Після початку повстання Герцеговини, Князівство Сербія починає підготовку до війни. Артилерійське училище адаптувало свою програму роботи з практичної бойової підготовки.
У вересні 1875-го року Степанович разом з усіма курсантами отримав звання капрала, а у травні 1876 року — отримав звання сержанта. У червні 1876 року після початку Першої сербсько-турецької війни весь клас вирушає на фронт.
Участь у війнах
14 травня 1876 року Степанович прибуває до Крагуєваця. Його підпорядковано до Шумадійської дивізії під командуванням полковника Любомира Узун-Мірковича. Його завдання полягало в тому, щоб в терміновому порядку передавати накази командирам. Шумадійська дивізія входила до складу основної частини армії Моравії, але пізніше вона була поділена на декілька батальйонів. Степановича було згодом призначено командиром одним з батальйонів.
Під час першої битви під його командуванням вдалося зайняти Бела-Паланку і стримати прихід османів до Ниша. 19 липня 1876 року османи почати контрнаступ і захопили місто . Батальйон Степановича вимушений був відступити до Сокобані, де його батальйон було перепідпорядковано 4-ому корпусу під командуванням полковника Джура Хорватовича.
31 серпня 1876 року 4-й корпус дістався Курилово і атакував ворожі позиції. 11 вересня 1876 року розпочалася Битва біля Кревета, в якій Степанович проявив свою хоробрість, за яку був нагороджений першою своєю відзнакою — золотою медаллю за відвагу. Битва закінчилася перемир'ям.
13 лютого 1877 року Степа Степанович був підвищений у званні до піхотного лейтенанта і призначений командиром 3-го взводу третього батальйону постійної армії.
У Другій сербсько-турецької війни Степа Степанович брав участь у завоюванні міста Пірот. Під командуванням генерала Йована Белімарковича було сформовано спеціальний загін з 300 відібраних солдатів, командувати яким було доручено Степановичу. В ніч з 26 на 27 вересня 1877 року загін Степановича атакував лівий фланг Нісора. Вранці 27 вересня почався загальний наступ, який закінчився взяттям міста. За успіх при взятті Пірота Степанович був нагороджений орденом Святого Станіслава III ступеня.
3 грудня 1877 року Шумадійська дивізія почала рухатися від Пірота до Ниша крізь важкопрохідну місцевість у горах. 23 січня 1878 року сербське командування дало наказ штурмувати османів і звільнити місто Вранє. Битва за Вранє офіційно почався 26 січня: батальйон Степановича перейшов на ліву сторону річки Морава і атакував османів. Битва закінчилася 31 січня перемогою сербської армії.
Після сербсько-турецької війни Степанович закінчив своє навчання в артилерійському училищі, яке було раніше перерване. У вересні 1880 року він попросився про переведення до Крагуєваця. Там його спочатку було призначено командувачем 2-ї роти 3-ї батальйону сербської армії, а пізніше 1-ї роти того ж батальйону.
У Крагуєваці Степанович зустрів свою майбутню дружину Хелену, з якою одружився 25 липня 1881 року. Вона народила йому двох дочок — Міліцу і Даніцу. Обидві дочки пізніше вийдуть заміж за офіцерів.
1 вересня 1882 року Степановича підвищено у званні, і переведено до Ужице, де він залишався там до 13 лютого 1883 року. Після повернення до Крагуєваця він був призначений військовим ад'ютантом в Шумадійському піхотному полку. У період до початку та після Сербсько-болгарської війни він викладав військові дисципліни у першій гімназії Крагуєваця. Під час Сербсько-болгарської війни у Битві при Добро Поле Степанович здобув значні успіхи: його військо, спираючись на підтримку британських і французьких військ, звільнила Сербію за два тижні до кінця війни.
29 червня 1907 року Степанович підвищений у званні до генерала. 12 квітня 1908 року був сформований новий уряд і Степанович призначений 34-м міністром оборони. У жовтні того ж року після анексії Боснії пройшли масові демонстрації людей, на яких громадяни вимагали оголосити війну Австро-Угорщині. Однак Степанович виголосив промову, під час якої попередив про те, що країна не готова до ще однієї війни. Його заява викликала бурхливу критику в країні, яка призвела до його відставки.
Однак на початку березня 1911 року Степановича знову призначено міністром оборони. Сербія разом з іншими балканськими країнами створила Балканський союз спрямований проти Османської імперії протягом Балканських воєн 1912—1913. Разом з генералом Радомиром Путником Степанович успішно провів мобілізацію в рядах сербської армії.
У часи Першої світової у Битві біля Цери армія під командуванням Степановича вщент розбила австро-угорські війська 21 дивізіону 8-го корпусу. За успішне командування Степанович був підвищений до рангу воєводи (серб. вoјвода). У Битві на Дрині Степанович успішно відбив кілька атак, а також зумів захистити Мачву (історичну область Сербії) від атаки австро-угорських військ. У Битві біля Колубар Степановича розбила і австрійського Оскара Потіорека, завдяки чому був звільнений Белград.
Також Степанович досяг незначних тактичних результатів на Салонікському фронті при наступі в квітні 1917 року. Проте рішучий перелом у положенні на фронті був досягнутий в результаті наступу союзників, який розпочався 15 вересня 1918 року. На кінець операції болгарські війська і 11-та німецька армія були розбиті, і 29 вересня Болгарське царство капітулювало і відкрився шлях для остаточного звільнення Сербії.
Останні роки життя
Після відставки Степанович проводив більшу частину часу зі своїми онуками в місті Чачак. Під час політичної кризи 1924 року король Югославії Олександр I Карагеоргієвич запропонував йому мандат на формування нового уряду, але Степанович відмовився від пропозиції по причині погіршення стану здоров'я. В середині 1928-го року хвороба прикувала Степановича до ліжка. 27 квітня 1929 року Степанович помер. На похороні були присутні сам король Олександр I Карагеоргієвич, члени королівської сім'ї, офіцерський корпус, товариші, делегації союзних країн, сімей, сербський патріарх Димитрій і тисячі громадян. Похований на Єздинсьому кладовищі.
На його честь названо багато вулиць у Новому Саді, Белграді, Крагуєваці, Чачаці, а також поставлено пам'ятники в рідному селі та інших містах.
Нагороди
| Сербські ордени | |
 | Орден Зірки Карагеоргія, Лицар Великого Хреста |
| | Орден Зірки Карагеоргія, Кавалер |
| | Орден Зірки Карагеоргія, Командор |
 | Орден Білого Орла, Командор |
 | Орден Таківського Хреста, Лицар |
| | Орден Таківського Хреста, Командор |
| | Орден Таківського Хреста, Кавалер |
| Сербські медалі | |
 | Медаль за відвагу, золото |
| | Медаль за відвагу, срібло |
 | Пам'ятна медаль короля Петра І Карагеоргієвича |
| | Пам'ятна медаль сербсько-турецької війни |
 | Пам'ятна медаль сербсько-болгарської війни |
 | Медаль за військову доблесть |
| | Пам'ятна медаль Першої Балканської війни |
 | Пам'ятна медаль Другої Балканської війни |
 | Пам'ятна медаль Першої світової війни |
 | Албанська пам'ятна медаль |
| Міжнародні нагороди | |
 | Орден Почесного легіону, Офіцер (Франція) |
 | Орден Спасителя, Лицар Великого Хреста (Греція) |
 | Орден Корони Італії, Лицар Великого Хреста (Італія) |
 | Орден князя Данила I, Лицар Великого Хреста (Чорногорія) |
 | Орден Святого Станіслава, Лицар Великого Хреста (Росія) |
 | Орден Святого Станіслава, Командор (Росія) |
 | Орден Святого Георгія, IV ступінь (Росія) |
 | Орден Лазні, Лицар (Велика Британія) |
| | Орден Лазні, Кавалер (Велика Британія) |
| | Медаль Обіліча (Чорногорія) |
 | Орден «За видатні заслуги» (Велика Британія) |
Література
- Bjelajac, Mile S. (2004). Generali i admirali Kraljevine Jugoslavije, 1918–1941: studija o vojnoj eliti i biografski leksikon [Generals and Admirals of the Kingdom of Yugoslavia, 1918–1941: A Study of the Military Elite and a Military Lexicon]. : Institut za Noviju Istoriju Srbije. ISBN . (серб.)
- (2001). Serbia: The History Behind the Name. London: C. Hurst & Company. ISBN . (англ.)
- Popović, Ljubodrag; Milićević, Milić (2003). Generali vojske Kneževine i Kraljevine Srbije [Generals of the Army of the Principality and Kingdom of Serbia] (Serbian) . : Vojnoizdavački zavod. ISBN . (серб.)
- Skoko, Savo; Opačić, Petar (1990). Vojvoda Stepa Stepanović u Ratovima Srbije, 1876–1918 [Vojvoda Stepa Stepanović in the Wars of Serbia, 1876–1918] (вид. 6). Belgrade: BIGZ. ISBN . (серб.)
Посилання
- Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Stepanovich Stepa Stepanovich serb Stepa Stepanoviћ 28 lyutogo 11 bereznya 1856 18560311 peredmistya Belgrada Knyazivstvo Serbiya 27 kvitnya 1929 Chachak Korolivstvo Yugoslaviya vijskovij diyach vidatnij serbskij polkovodec voyevoda Uchasnik Pershoyi serbsko tureckoyi vijni Drugoyi serbsko tureckoyi vijni Serbsko bolgarskoyi vijni Pershoyi Balkanskoyi vijni Drugoyi Balkanskoyi vijni Pershoyi svitovoyi vijni Dvichi ministr oboroni Korolivstva Serbiya z 30 bereznya 1908 po 23 grudnya 1908 a takozh z 24 lyutogo 1911 po 22 travnya 1912 Stepa Stepanovich serb Stepa Stepanoviћserb Stepa StepanoviћStepa Stepanovich serb Stepa StepanoviћFeldmarshal Stepa Stepanovich34 j Ministr oboroni Korolivstva Serbiya30 bereznya 1908 23 grudnya 1908Monarh Petro I KarageorgiyevichPrem yer ministr Nikola PashichPoperednik Radomir PutnikNastupnik Mihajlo Zhivkovich39 j Ministr oboroni Korolivstva Serbiya24 lyutogo 1911 22 travnya 1912Monarh Petro I KarageorgiyevichPrem yer ministr Milovan MilovanovichPoperednik Radomir PutnikNastupnik Mihajlo ZhivkovichNarodivsya 28 lyutogo 11 bereznya 1856 1856 03 11 d Knyazivstvo SerbiyaPomer 29 kvitnya 1929 1929 04 29 1 73 roki Chachak Korolivstvo YugoslaviyaVidomij yak politik vijskovosluzhbovecGromadyanstvo Knyazivstvo Serbiya Korolivstvo Serbiya Korolivstvo YugoslaviyaAlma mater Vijskova akademiya Belgrad 1880 i dBatko Ivan StepanovichMati Radozhka NikolichU shlyubi z Helena Milanovich v shlyubi 1881 1929 Diti Danica Jovichich Milica DragomirovichProfesiya vijskovikZvannya voyevodaReligiya Pravoslav yaNagorodi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Mediafajli u VikishovishiBiografichni vidomostiDitinstvo i yunist Dim v yakomu narodivsya i viris Stepanovich Stepa Stepanovich narodivsya 11 bereznya za yulianskim kalendarem 28 lyutogo 1856 roku v peredmisti Belgrada selo v sim yi Ivana i Radozhki Stepanovich v divoctvi Nikolich Vin buv tretim sinom i chetvertoyu ditinoyu v sim yi Nazvali jogo na chest dida Stepi vid yakogo viniklo simejne prizvishe Isnuye dvi versiyi pro pohodzhennya jogo sim yi Persha versiya polyagaye v tomu sho prashuri yaki ranishe imenuvalisya Ivanovichami pereyihali do Kumodrazha z Bosniyi i Horvatiyi Za inshoyu versiyeyu voni pereselilisya z okolic Leskovaca i Pirota pid chas Velikogo pereselennya serbiv Cherez domashni klopoti mati Stepanovicha Radozhka nedostatno pridilyala uvagu sinovi tomu v ditinstvi jogo chasto zalishali vdoma z babuseyu yaka doglyadala za nim Koli vin pidris jomu doruchili pasti hudobu Odnogo razu bik svoyimi rogami probiv jomu zhivota Stepa vryatuvala jogo titka yaka zmogla samotuzhki zashiti ranu Zakinchiv pochatkovu shkolu v Kumadrozhi a serednyu shkolu v Belgradi yaka znahodilasya v rozkishnomu palaci kapitana Anastasiyevicha 1874 roku vstupiv do Artilerijskogo uchilisha suchasna Vijskova akademiya Serbiyi Pislya pochatku povstannya Gercegovini Knyazivstvo Serbiya pochinaye pidgotovku do vijni Artilerijske uchilishe adaptuvalo svoyu programu roboti z praktichnoyi bojovoyi pidgotovki U veresni 1875 go roku Stepanovich razom z usima kursantami otrimav zvannya kaprala a u travni 1876 roku otrimav zvannya serzhanta U chervni 1876 roku pislya pochatku Pershoyi serbsko tureckoyi vijni ves klas virushaye na front Uchast u vijnah 14 travnya 1876 roku Stepanovich pribuvaye do Kraguyevacya Jogo pidporyadkovano do Shumadijskoyi diviziyi pid komanduvannyam polkovnika Lyubomira Uzun Mirkovicha Jogo zavdannya polyagalo v tomu shob v terminovomu poryadku peredavati nakazi komandiram Shumadijska diviziya vhodila do skladu osnovnoyi chastini armiyi Moraviyi ale piznishe vona bula podilena na dekilka bataljoniv Stepanovicha bulo zgodom priznacheno komandirom odnim z bataljoniv Portret Stepanovicha u roki navchannya v Artilerijskomu uchilishi Pid chas pershoyi bitvi pid jogo komanduvannyam vdalosya zajnyati Bela Palanku i strimati prihid osmaniv do Nisha 19 lipnya 1876 roku osmani pochati kontrnastup i zahopili misto Bataljon Stepanovicha vimushenij buv vidstupiti do Sokobani de jogo bataljon bulo perepidporyadkovano 4 omu korpusu pid komanduvannyam polkovnika Dzhura Horvatovicha 31 serpnya 1876 roku 4 j korpus distavsya Kurilovo i atakuvav vorozhi poziciyi 11 veresnya 1876 roku rozpochalasya Bitva bilya Kreveta v yakij Stepanovich proyaviv svoyu horobrist za yaku buv nagorodzhenij pershoyu svoyeyu vidznakoyu zolotoyu medallyu za vidvagu Bitva zakinchilasya peremir yam 13 lyutogo 1877 roku Stepa Stepanovich buv pidvishenij u zvanni do pihotnogo lejtenanta i priznachenij komandirom 3 go vzvodu tretogo bataljonu postijnoyi armiyi U Drugij serbsko tureckoyi vijni Stepa Stepanovich brav uchast u zavoyuvanni mista Pirot Pid komanduvannyam generala Jovana Belimarkovicha bulo sformovano specialnij zagin z 300 vidibranih soldativ komanduvati yakim bulo dorucheno Stepanovichu V nich z 26 na 27 veresnya 1877 roku zagin Stepanovicha atakuvav livij flang Nisora Vranci 27 veresnya pochavsya zagalnij nastup yakij zakinchivsya vzyattyam mista Za uspih pri vzyatti Pirota Stepanovich buv nagorodzhenij ordenom Svyatogo Stanislava III stupenya 3 grudnya 1877 roku Shumadijska diviziya pochala ruhatisya vid Pirota do Nisha kriz vazhkoprohidnu miscevist u gorah 23 sichnya 1878 roku serbske komanduvannya dalo nakaz shturmuvati osmaniv i zvilniti misto Vranye Bitva za Vranye oficijno pochavsya 26 sichnya bataljon Stepanovicha perejshov na livu storonu richki Morava i atakuvav osmaniv Bitva zakinchilasya 31 sichnya peremogoyu serbskoyi armiyi Pislya serbsko tureckoyi vijni Stepanovich zakinchiv svoye navchannya v artilerijskomu uchilishi yake bulo ranishe perervane U veresni 1880 roku vin poprosivsya pro perevedennya do Kraguyevacya Tam jogo spochatku bulo priznacheno komanduvachem 2 yi roti 3 yi bataljonu serbskoyi armiyi a piznishe 1 yi roti togo zh bataljonu U Kraguyevaci Stepanovich zustriv svoyu majbutnyu druzhinu Helenu z yakoyu odruzhivsya 25 lipnya 1881 roku Vona narodila jomu dvoh dochok Milicu i Danicu Obidvi dochki piznishe vijdut zamizh za oficeriv 1 veresnya 1882 roku Stepanovicha pidvisheno u zvanni i perevedeno do Uzhice de vin zalishavsya tam do 13 lyutogo 1883 roku Pislya povernennya do Kraguyevacya vin buv priznachenij vijskovim ad yutantom v Shumadijskomu pihotnomu polku U period do pochatku ta pislya Serbsko bolgarskoyi vijni vin vikladav vijskovi disciplini u pershij gimnaziyi Kraguyevacya Pid chas Serbsko bolgarskoyi vijni u Bitvi pri Dobro Pole Stepanovich zdobuv znachni uspihi jogo vijsko spirayuchis na pidtrimku britanskih i francuzkih vijsk zvilnila Serbiyu za dva tizhni do kincya vijni 29 chervnya 1907 roku Stepanovich pidvishenij u zvanni do generala 12 kvitnya 1908 roku buv sformovanij novij uryad i Stepanovich priznachenij 34 m ministrom oboroni U zhovtni togo zh roku pislya aneksiyi Bosniyi projshli masovi demonstraciyi lyudej na yakih gromadyani vimagali ogolositi vijnu Avstro Ugorshini Odnak Stepanovich vigolosiv promovu pid chas yakoyi poperediv pro te sho krayina ne gotova do she odniyeyi vijni Jogo zayava viklikala burhlivu kritiku v krayini yaka prizvela do jogo vidstavki Odnak na pochatku bereznya 1911 roku Stepanovicha znovu priznacheno ministrom oboroni Serbiya razom z inshimi balkanskimi krayinami stvorila Balkanskij soyuz spryamovanij proti Osmanskoyi imperiyi protyagom Balkanskih voyen 1912 1913 Razom z generalom Radomirom Putnikom Stepanovich uspishno proviv mobilizaciyu v ryadah serbskoyi armiyi U chasi Pershoyi svitovoyi u Bitvi bilya Ceri armiya pid komanduvannyam Stepanovicha vshent rozbila avstro ugorski vijska 21 divizionu 8 go korpusu Za uspishne komanduvannya Stepanovich buv pidvishenij do rangu voyevodi serb voјvoda U Bitvi na Drini Stepanovich uspishno vidbiv kilka atak a takozh zumiv zahistiti Machvu istorichnu oblast Serbiyi vid ataki avstro ugorskih vijsk U Bitvi bilya Kolubar Stepanovicha rozbila i avstrijskogo Oskara Potioreka zavdyaki chomu buv zvilnenij Belgrad Takozh Stepanovich dosyag neznachnih taktichnih rezultativ na Salonikskomu fronti pri nastupi v kvitni 1917 roku Prote rishuchij perelom u polozhenni na fronti buv dosyagnutij v rezultati nastupu soyuznikiv yakij rozpochavsya 15 veresnya 1918 roku Na kinec operaciyi bolgarski vijska i 11 ta nimecka armiya buli rozbiti i 29 veresnya Bolgarske carstvo kapitulyuvalo i vidkrivsya shlyah dlya ostatochnogo zvilnennya Serbiyi Ostanni roki zhittya Pam yatnik Stepanovichu u ridnomu seli Pislya vidstavki Stepanovich provodiv bilshu chastinu chasu zi svoyimi onukami v misti Chachak Pid chas politichnoyi krizi 1924 roku korol Yugoslaviyi Oleksandr I Karageorgiyevich zaproponuvav jomu mandat na formuvannya novogo uryadu ale Stepanovich vidmovivsya vid propoziciyi po prichini pogirshennya stanu zdorov ya V seredini 1928 go roku hvoroba prikuvala Stepanovicha do lizhka 27 kvitnya 1929 roku Stepanovich pomer Na pohoroni buli prisutni sam korol Oleksandr I Karageorgiyevich chleni korolivskoyi sim yi oficerskij korpus tovarishi delegaciyi soyuznih krayin simej serbskij patriarh Dimitrij i tisyachi gromadyan Pohovanij na Yezdinsomu kladovishi Na jogo chest nazvano bagato vulic u Novomu Sadi Belgradi Kraguyevaci Chachaci a takozh postavleno pam yatniki v ridnomu seli ta inshih mistah NagorodiSerbski ordeni Orden Zirki Karageorgiya Licar Velikogo Hresta Orden Zirki Karageorgiya Kavaler Orden Zirki Karageorgiya Komandor Orden Bilogo Orla Komandor Orden Takivskogo Hresta Licar Orden Takivskogo Hresta Komandor Orden Takivskogo Hresta Kavaler Serbski medali Medal za vidvagu zoloto Medal za vidvagu sriblo Pam yatna medal korolya Petra I Karageorgiyevicha Pam yatna medal serbsko tureckoyi vijni Pam yatna medal serbsko bolgarskoyi vijni Medal za vijskovu doblest Pam yatna medal Pershoyi Balkanskoyi vijni Pam yatna medal Drugoyi Balkanskoyi vijni Pam yatna medal Pershoyi svitovoyi vijni Albanska pam yatna medal Mizhnarodni nagorodi Orden Pochesnogo legionu Oficer Franciya Orden Spasitelya Licar Velikogo Hresta Greciya Orden Koroni Italiyi Licar Velikogo Hresta Italiya Orden knyazya Danila I Licar Velikogo Hresta Chornogoriya Orden Svyatogo Stanislava Licar Velikogo Hresta Rosiya Orden Svyatogo Stanislava Komandor Rosiya Orden Svyatogo Georgiya IV stupin Rosiya Orden Lazni Licar Velika Britaniya Orden Lazni Kavaler Velika Britaniya Medal Obilicha Chornogoriya Orden Za vidatni zaslugi Velika Britaniya LiteraturaBjelajac Mile S 2004 Generali i admirali Kraljevine Jugoslavije 1918 1941 studija o vojnoj eliti i biografski leksikon Generals and Admirals of the Kingdom of Yugoslavia 1918 1941 A Study of the Military Elite and a Military Lexicon Institut za Noviju Istoriju Srbije ISBN 86 7005 039 0 serb 2001 Serbia The History Behind the Name London C Hurst amp Company ISBN 978 1 85065 477 3 angl Popovic Ljubodrag Milicevic Milic 2003 Generali vojske Knezevine i Kraljevine Srbije Generals of the Army of the Principality and Kingdom of Serbia Serbian Vojnoizdavacki zavod ISBN 86 335 0142 2 serb Skoko Savo Opacic Petar 1990 Vojvoda Stepa Stepanovic u Ratovima Srbije 1876 1918 Vojvoda Stepa Stepanovic in the Wars of Serbia 1876 1918 vid 6 Belgrade BIGZ ISBN 86 13 00453 9 serb PosilannyaBrozovic D Ladan T Hrvatska enciklopedija LZMK 1999 9272 s d Track Q1264934d Track Q429032d Track Q18446d Track Q1789619