Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ерцгерцог Ойген Австрійський (нім. Eugen von Österreich), повне ім'я Ойген Фердинанд Пій Бернхард Фелікс Марія Австрійський (нім. Eugen Ferdinand Pius Bernhard Felix Maria von Österreich, 21 травня 1863 — 30 грудня 1954) — ерцгерцог Австрійський з династії Габсбургів, син ерцгерцога Карла Фердинанда та ерцгерцогині Єлизавети Франциски. Великий магістр Тевтонського ордену у 1894—1923 роках. Фельдмаршал австро-угорської армії (1916). Командувач Італійським фронтом Першої світової війни. Кавалер численних орденів.
| Ойген Австрійський | |||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Eugen von Österreich | |||||||||||||||||
 Портрет ерцгерцога Ойгена в генеральській уніформі пензля Фердинанда Беренса, 1902 | |||||||||||||||||
| Ім'я при народженні | Ойген Фердинанд Пій Бернхард Фелікс Марія | ||||||||||||||||
| Народження | 21 травня 1863 Гросс Зеєловіц, Австрійська імперія | ||||||||||||||||
| Смерть | 30 грудня 1954 (91 рік) Мерано, Італія | ||||||||||||||||
| Поховання | собор Святого Якова, Інсбрук, Австрія | ||||||||||||||||
| Національність | австрієць | ||||||||||||||||
| Країна | Австро-Угорщина | ||||||||||||||||
| Рід військ | Сухопутні війська Австро-Угорщини | ||||||||||||||||
| Освіта | Терезіанська академія | ||||||||||||||||
| Роки служби | 1877—1918 | ||||||||||||||||
| Звання | фельдмаршал | ||||||||||||||||
| Формування | Цісарський і королівський піхотний полк № 4 41-й Буковинський піхотний полк | ||||||||||||||||
| Командування | командувач Італійським фронтом | ||||||||||||||||
| Війни / битви | Перша світова війна | ||||||||||||||||
| Титул | ерцгерцог Австрійський | ||||||||||||||||
| Рід | Габсбурги-Лотаринзькі | ||||||||||||||||
| По відставці | мешкав як приватна особа | ||||||||||||||||
| Інше | великий магістр Тевтонського ордену у 1894—1923 роках | ||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||
 Ойген Австрійський у Вікісховищі | |||||||||||||||||
Власник фортеці Гогенверфен у 1898—1938 роках, де тримав велику колекцію предметів мистецтва та зброї, а також вілли Ойген у Бадені (з 1894).
Після падіння монархії мешкав у Швейцарії. у 1934 році повернувся до Австрії. Другу світову війну пережив у Гітцингу.
Біографія
Ранні роки
Народився 21 травня 1863 року у моравському замку Ґросс-Зеєловіц на теренах Австрійськой імперії. Був п'ятою дитиною та четвертим сином в родині ерцгерцогині Австрійської Єлизавети Франциски та її другого чоловіка ерцгерцога Карла Фердинанда.
Мав старших братів Фрідріха та Карла Стефана й сестру Марію Крістіну. Ще один старший брат та менша сестра померли немовлятами. Від першого шлюбу матері мав також старшу єдиноутробну сестру Марію Терезу.
Мешкало сімейство у замку Ґросс-Зеєловіц, який належав герцогу Тешенському. Мали також апартаменти у Відні.
Втратив батька в 11-річному віці. Його та братів всиновив дядько Альбрехт. Мати більше не одружувалася.
Отримав добру освіту. Навчався у віденському Палаці Ерцгерцога Альбрехта, канікули проводив у Гмюндені в Каринтії. Окрім військових предметів, вивчав мови, музику та історію мастецтва. Згідно сімейної традиції, у 14 років почав військову кар'єру у Тирольському піхотному полку, куди був зачислений 1877 року у чині лейтенанта. Як і всі Габсбурги, отримав цивільний фах, обравши для цього теслярство.
Кар'єра
1 травня 1881 року став обер-лейтенантом і був переведений до полку гусарів. Протягом наступних років брав участь у численних маневрах.
У 1882 році здав перед спеціально зібраною комісією екзамен на вступ до Терезіанської академії, яку успішно закінчив 1885 року, отримавши повну освіту офіцера генерального штабу.
1 листопада 1885 року був зроблений капітаном, а 23 лютого 1887 — ротмістром. З 1887 по 1888 рік служив у 5-му гусарському полку, 26 жовтня 1888 отримав чин майора. 27 жовтня 1889 року став підполковником і був призначений командиром 100-го піхотного полку. 26 квітня 1890 року став полковником та очолив наступного року гусарський полк № 15. 28 жовтня 1893 року отримав звання генерал-майора і став командиром 9-ї піхотної бригади в Оломоуці. 26 квітня 1896 року дослужився до звання лейтенанта-фельдмаршала та отримав командування 25-ю піхотною дивізією. 27 квітня 1901 року отримав звання генерала кінноти, з 1900 по 1908 рік був командиром XIV армійського корпусу, що дислоціювався в Інсбруку.
Після смерті ерцгерцога Вільгельма у липні 1894 року став його наступником на посаді великого магістра Тевтонського ордену, а також отримав від дядька у спадок віллу, яка за його йменням стала називатися вілла Ойген. Перебував до цього у лавах тевтонців з 11 січня 1887 року, обіймаючи посаду коад'ютора. Як голова ордену, став також шефом Цісарського та королівського піхотного полку № 4. На посаді проявив себе досить активно: продовжив розвиток інституту добровільного догляду за хворими, заснував нові лікарні та покращив навчання медсестер, а також йому вдалося розібрати та розширити центральний архів ордена у Відні. 11 січня 1897 года був посвячений у командори лицарського Єрусалимсього Ордену Святого Гробу Господнього.
У 1898 році придбав фортецю Гогенверфен біля Зальцбургу, яку зробив своєю резиденцією. Там він тримав велику колекція творів мистецтва та зброї. Коли 1931 року у фортеці трапилася сильна пожежа, профінансував її відновлення. Втім, 1938 року був змушений продати її націонал-соціалістичному гауляйтунгу.
Перша світова війна
З початком Першої світової війни негайно вступив на дійсну військову службу. Перший час був покровителем добровільної військової благодійної організації. Зрештою, у грудні 1914 року обійняв посаду командувача військ на Балканах зі штабом у Петроварадині як наступник Оскара Потіорека. Разом зі своїм начальником штабу Альфредом Крауссом реорганізував 5-у армію, яка сильно постраждала в кампанії проти Сербії. У травні 1915 року вона була переміщена на новий фронт Ізонцо внаслідок оголошення війни Італією.
22 травня 1915 року ерцгерцог був підвищений до генерал-полковника і 27 травня прийняв командування Південно-Західним фронтом Австрії проти Італії. Спочатку він очолював оборону на Ізонцо, але в наступному році переїхав до Больцано. З'являючись на передовій та заохочуючи війська, ерцгерцог досяг великої популярності. Він також керував тилами, аби забезпечити краще постачання передових військ. Під час наступу в Південному Тиролі у травні та червні 1916 року підлеглими йому були 11-а армія Австро-Угорщини під командуванням Віктора Данкля та 3-я армія під командуванням Германа Кевесса. Після початкового успіху наступ довелося перервати через небезпеку на російському фронту після Брусилівського наступу у червні 1916 року і подальшого перекидання з'єднань до того фронту. Однак, перервавши наступ, Ойген у другій половині червня 1916 року успішно вивів свої війська на безпечні позиції.
Був призначений фельдмаршалом разом із Францом Конрадом фон Хетцендорфом 23 листопада 1916 року. Попри успіх 14-ї армії у дванадцятій битві при Ізонцо, ерцгерцога було звільнено з посади командувача австрійського Південно-Західного фронту 18 грудня 1917 року, проти волі нового начальника Генерального штабу генерал-полковника Арца фон Штрауссенбурга. Імператор Карл I сам прийняв верховне командування. Ерцгерцог звільнився з військової служби 11 січня 1918 року.
Як і раніше, був дуже популярним, і в кінці війни, на початку листопада 1918 року, існувала ідея зробити Ойгена регентом. Втім, її обговорення міністром закордонних справ граф Андраші та членом парламенту доктором Франц Дінгхофер від німецької націоналістичної партії не мало ніяких наслідків.
Подальше життя
Після падіння монархії спочатку оселився в Люцерні, а потім — у Базелі, де скромно мешкав у готелі з 1918 до 1934 рік. Після встановлення влади лояльного канцлера Дольфуса, повернувся у 1934 році до Австрії та оселився у монастирі Гумпольдскірхена поблизу Відня. Брав участь у монархічних зборах, відвідував збори ветеранів, однак в ідею реставрації не вірив.
Ймовірно, із втручанням Германа Герінга та інших військових високопосадовців, отримав в оренду будинок у Гітцингу, де пережив Другу світову війну. 1945 року утік до Тіролю, де завдяки французькій окупації отримав невелику орендовану віллу в Ігльсі.
Помер 30 грудня 1954 року в Мерано після перенесеної пневмонії. 6 січня 1955 року був похований у церкві Святого Якова в Інсбруку поруч з ерцгерцогом Максиміліаном III.
Генеалогія
Фрідріх Вільгельм Нассау-Вайлбург |  | Леопольд II | Марія Луїза Іспанська | Людвіг Вюртемберзький | Генрієтта Нассау-Вайльбурзька | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Генрієтта Нассау-Вайльбурзька | Карл Тешенський | Йозеф Австрійський | Марія Доротея Вюртемберзька | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Карл Фердинанд Австрійський | Єлизавета Франциска Австрійська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Ойген | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки
Література
- Rác, Robert. Arcivévoda Evzen Habsbursko-lotrinský 1863-1954: velmistr Rádu nemeckých rytíru. Sovinec/Eulenburg: Esmedia, 2005.
- Schildenfeld, Zoë von. Erzherzog Eugen, 1863-1963: ein Gedenkbuch. Innsbruck: F. Rauch, 1963.
Посилання
- Династія Габсбургів (англ.)
- Профіль на Geni.com (англ.)
- Профіль на Genealogics.org (англ.)
- Профіль на Thepeerage.com (англ.)
- Генеалогія Ойгена Австрійського (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ercgercog Ojgen Avstrijskij nim Eugen von Osterreich povne im ya Ojgen Ferdinand Pij Bernhard Feliks Mariya Avstrijskij nim Eugen Ferdinand Pius Bernhard Felix Maria von Osterreich 21 travnya 1863 30 grudnya 1954 ercgercog Avstrijskij z dinastiyi Gabsburgiv sin ercgercoga Karla Ferdinanda ta ercgercogini Yelizaveti Franciski Velikij magistr Tevtonskogo ordenu u 1894 1923 rokah Feldmarshal avstro ugorskoyi armiyi 1916 Komanduvach Italijskim frontom Pershoyi svitovoyi vijni Kavaler chislennih ordeniv Ojgen Avstrijskijnim Eugen von OsterreichPortret ercgercoga Ojgena v generalskij uniformi penzlya Ferdinanda Berensa 1902Im ya pri narodzhenniOjgen Ferdinand Pij Bernhard Feliks MariyaNarodzhennya21 travnya 1863 1863 05 21 Gross Zeyelovic Avstrijska imperiyaSmert30 grudnya 1954 1954 12 30 91 rik Merano ItaliyaPohovannyasobor Svyatogo Yakova Insbruk AvstriyaNacionalnistavstriyecKrayinaAvstro UgorshinaRid vijskSuhoputni vijska Avstro UgorshiniOsvitaTerezianska akademiyaRoki sluzhbi1877 1918ZvannyafeldmarshalFormuvannyaCisarskij i korolivskij pihotnij polk 4 41 j Bukovinskij pihotnij polkKomanduvannyakomanduvach Italijskim frontomVijni bitviPersha svitova vijnaTitulercgercog AvstrijskijRidGabsburgi LotarinzkiPo vidstavcimeshkav yak privatna osobaInshevelikij magistr Tevtonskogo ordenu u 1894 1923 rokahNagorodiKavaler ordena Zolotogo runaKavaler ordena Mariyi TereziyiOrden Pour le Merite Prussiya Orden Chornogo orlaKavaler Velikogo hresta Korolivskogo ugorskogo ordena Svyatogo StefanaOrden Lyudviga Gessen Darmshtadt Verhovnij orden HristaKavaler ordena Lepolda IVijskovij orden Maksimiliana JozefaOrden Za vijskovi zaslugi Vyurtemberg Orden Svyatogo Andriya PervozvannogoOrden Svyatogo Oleksandra NevskogoOrden Bilogo Orla Rosijska Imperiya Orden Svyatoyi Anni 1 stupenya Ojgen Avstrijskij u Vikishovishi Vlasnik forteci Gogenverfen u 1898 1938 rokah de trimav veliku kolekciyu predmetiv mistectva ta zbroyi a takozh villi Ojgen u Badeni z 1894 Pislya padinnya monarhiyi meshkav u Shvejcariyi u 1934 roci povernuvsya do Avstriyi Drugu svitovu vijnu perezhiv u Gitcingu BiografiyaRanni roki Narodivsya 21 travnya 1863 roku u moravskomu zamku Gross Zeyelovic na terenah Avstrijskoj imperiyi Buv p yatoyu ditinoyu ta chetvertim sinom v rodini ercgercogini Avstrijskoyi Yelizaveti Franciski ta yiyi drugogo cholovika ercgercoga Karla Ferdinanda Svitlina Ojgena iz siblingami 1860 ti Mav starshih brativ Fridriha ta Karla Stefana j sestru Mariyu Kristinu She odin starshij brat ta mensha sestra pomerli nemovlyatami Vid pershogo shlyubu materi mav takozh starshu yedinoutrobnu sestru Mariyu Terezu Meshkalo simejstvo u zamku Gross Zeyelovic yakij nalezhav gercogu Teshenskomu Mali takozh apartamenti u Vidni Vtrativ batka v 11 richnomu vici Jogo ta brativ vsinoviv dyadko Albreht Mati bilshe ne odruzhuvalasya Otrimav dobru osvitu Navchavsya u videnskomu Palaci Ercgercoga Albrehta kanikuli provodiv u Gmyundeni v Karintiyi Okrim vijskovih predmetiv vivchav movi muziku ta istoriyu mastectva Zgidno simejnoyi tradiciyi u 14 rokiv pochav vijskovu kar yeru u Tirolskomu pihotnomu polku kudi buv zachislenij 1877 roku u chini lejtenanta Yak i vsi Gabsburgi otrimav civilnij fah obravshi dlya cogo teslyarstvo Kar yera 1 travnya 1881 roku stav ober lejtenantom i buv perevedenij do polku gusariv Protyagom nastupnih rokiv brav uchast u chislennih manevrah U latah tevtonskogo licarya U 1882 roci zdav pered specialno zibranoyu komisiyeyu ekzamen na vstup do Terezianskoyi akademiyi yaku uspishno zakinchiv 1885 roku otrimavshi povnu osvitu oficera generalnogo shtabu 1 listopada 1885 roku buv zroblenij kapitanom a 23 lyutogo 1887 rotmistrom Z 1887 po 1888 rik sluzhiv u 5 mu gusarskomu polku 26 zhovtnya 1888 otrimav chin majora 27 zhovtnya 1889 roku stav pidpolkovnikom i buv priznachenij komandirom 100 go pihotnogo polku 26 kvitnya 1890 roku stav polkovnikom ta ocholiv nastupnogo roku gusarskij polk 15 28 zhovtnya 1893 roku otrimav zvannya general majora i stav komandirom 9 yi pihotnoyi brigadi v Olomouci 26 kvitnya 1896 roku dosluzhivsya do zvannya lejtenanta feldmarshala ta otrimav komanduvannya 25 yu pihotnoyu diviziyeyu 27 kvitnya 1901 roku otrimav zvannya generala kinnoti z 1900 po 1908 rik buv komandirom XIV armijskogo korpusu sho dislociyuvavsya v Insbruku Pislya smerti ercgercoga Vilgelma u lipni 1894 roku stav jogo nastupnikom na posadi velikogo magistra Tevtonskogo ordenu a takozh otrimav vid dyadka u spadok villu yaka za jogo jmennyam stala nazivatisya villa Ojgen Perebuvav do cogo u lavah tevtonciv z 11 sichnya 1887 roku obijmayuchi posadu koad yutora Yak golova ordenu stav takozh shefom Cisarskogo ta korolivskogo pihotnogo polku 4 Na posadi proyaviv sebe dosit aktivno prodovzhiv rozvitok institutu dobrovilnogo doglyadu za hvorimi zasnuvav novi likarni ta pokrashiv navchannya medsester a takozh jomu vdalosya rozibrati ta rozshiriti centralnij arhiv ordena u Vidni 11 sichnya 1897 goda buv posvyachenij u komandori licarskogo Yerusalimsogo Ordenu Svyatogo Grobu Gospodnogo U 1898 roci pridbav fortecyu Gogenverfen bilya Zalcburgu yaku zrobiv svoyeyu rezidenciyeyu Tam vin trimav veliku kolekciya tvoriv mistectva ta zbroyi Koli 1931 roku u forteci trapilasya silna pozhezha profinansuvav yiyi vidnovlennya Vtim 1938 roku buv zmushenij prodati yiyi nacional socialistichnomu gaulyajtungu Persha svitova vijna Z pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni negajno vstupiv na dijsnu vijskovu sluzhbu Pershij chas buv pokrovitelem dobrovilnoyi vijskovoyi blagodijnoyi organizaciyi Zreshtoyu u grudni 1914 roku obijnyav posadu komanduvacha vijsk na Balkanah zi shtabom u Petrovaradini yak nastupnik Oskara Potioreka Razom zi svoyim nachalnikom shtabu Alfredom Kraussom reorganizuvav 5 u armiyu yaka silno postrazhdala v kampaniyi proti Serbiyi U travni 1915 roku vona bula peremishena na novij front Izonco vnaslidok ogoloshennya vijni Italiyeyu Ojgen v Yulijskih Alpah 31 lipnya 1917 roku 22 travnya 1915 roku ercgercog buv pidvishenij do general polkovnika i 27 travnya prijnyav komanduvannya Pivdenno Zahidnim frontom Avstriyi proti Italiyi Spochatku vin ocholyuvav oboronu na Izonco ale v nastupnomu roci pereyihav do Bolcano Z yavlyayuchis na peredovij ta zaohochuyuchi vijska ercgercog dosyag velikoyi populyarnosti Vin takozh keruvav tilami abi zabezpechiti krashe postachannya peredovih vijsk Pid chas nastupu v Pivdennomu Tiroli u travni ta chervni 1916 roku pidleglimi jomu buli 11 a armiya Avstro Ugorshini pid komanduvannyam Viktora Danklya ta 3 ya armiya pid komanduvannyam Germana Kevessa Pislya pochatkovogo uspihu nastup dovelosya perervati cherez nebezpeku na rosijskomu frontu pislya Brusilivskogo nastupu u chervni 1916 roku i podalshogo perekidannya z yednan do togo frontu Odnak perervavshi nastup Ojgen u drugij polovini chervnya 1916 roku uspishno viviv svoyi vijska na bezpechni poziciyi Buv priznachenij feldmarshalom razom iz Francom Konradom fon Hetcendorfom 23 listopada 1916 roku Popri uspih 14 yi armiyi u dvanadcyatij bitvi pri Izonco ercgercoga bulo zvilneno z posadi komanduvacha avstrijskogo Pivdenno Zahidnogo frontu 18 grudnya 1917 roku proti voli novogo nachalnika Generalnogo shtabu general polkovnika Arca fon Shtraussenburga Imperator Karl I sam prijnyav verhovne komanduvannya Ercgercog zvilnivsya z vijskovoyi sluzhbi 11 sichnya 1918 roku Svitlina ercgercoga Yak i ranishe buv duzhe populyarnim i v kinci vijni na pochatku listopada 1918 roku isnuvala ideya zrobiti Ojgena regentom Vtim yiyi obgovorennya ministrom zakordonnih sprav graf Andrashi ta chlenom parlamentu doktorom Franc Dinghofer vid nimeckoyi nacionalistichnoyi partiyi ne malo niyakih naslidkiv Podalshe zhittya Pislya padinnya monarhiyi spochatku oselivsya v Lyucerni a potim u Bazeli de skromno meshkav u goteli z 1918 do 1934 rik Pislya vstanovlennya vladi loyalnogo kanclera Dolfusa povernuvsya u 1934 roci do Avstriyi ta oselivsya u monastiri Gumpoldskirhena poblizu Vidnya Brav uchast u monarhichnih zborah vidviduvav zbori veteraniv odnak v ideyu restavraciyi ne viriv Jmovirno iz vtruchannyam Germana Geringa ta inshih vijskovih visokoposadovciv otrimav v orendu budinok u Gitcingu de perezhiv Drugu svitovu vijnu 1945 roku utik do Tirolyu de zavdyaki francuzkij okupaciyi otrimav neveliku orendovanu villu v Iglsi Pomer 30 grudnya 1954 roku v Merano pislya perenesenoyi pnevmoniyi 6 sichnya 1955 roku buv pohovanij u cerkvi Svyatogo Yakova v Insbruku poruch z ercgercogom Maksimilianom III GenealogiyaFridrih Vilgelm Nassau Vajlburg Leopold II Mariya Luyiza Ispanska Lyudvig Vyurtemberzkij Genriyetta Nassau Vajlburzka Genriyetta Nassau Vajlburzka Karl Teshenskij Jozef Avstrijskij Mariya Doroteya Vyurtemberzka Karl Ferdinand Avstrijskij Yelizaveta Franciska Avstrijska OjgenPrimitkiZamki Avstriyi Villa Ojgen 1 nim Sobor Svyatogo Yakova v Insbruku 2 angl LiteraturaRac Robert Arcivevoda Evzen Habsbursko lotrinsky 1863 1954 velmistr Radu nemeckych rytiru Sovinec Eulenburg Esmedia 2005 Schildenfeld Zoe von Erzherzog Eugen 1863 1963 ein Gedenkbuch Innsbruck F Rauch 1963 PosilannyaDinastiya Gabsburgiv angl Profil na Geni com angl Profil na Genealogics org angl Profil na Thepeerage com angl Genealogiya Ojgena Avstrijskogo angl