Альфред Краусс

Альфред Краусс (Alfred Krauß; 26 квітня 1862, Зара — 29 вересня 1938, ) — австро-угорський воєначальник, генерал піхоти, бригадефюрер СА. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Альфред Краусс
нім. Alfred Krauß
Народився	26 квітня 1862(1862-04-26) або 25 квітня 1862(1862-04-25) Задар^[1]
Помер	29 вересня 1938(1938-09-29) (76 років) ^d, Гмунден, Верхня Австрія, Австрія^[1]
Країна	Австрія  Третій Райх
Діяльність	політик, військовослужбовець, солдат
Галузь	військова справа^[2], політика^[2] і націонал-соціалізм^[2]
Alma mater	Терезіанська академія
Знання мов	німецька^[2]^[3]
Учасник	Перша світова війна
Членство	СА
Роки активності	з 1883
Посада	^d
Військове звання	генерал від інфантерії запасу
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди	Орден «Pour le Mérite» (Пруссія) Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Ювілейна пам'ятна медаль 1898 Ювілейний хрест Маріанський хрест Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Кавалер 1 класу ордена Залізної Корони Орден Залізної Корони 3 ступеня Хрест «За вислугу років» (Австрія) Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія) Почесний знак Австрійського Червоного Хреста Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина) Пам'ятна військова медаль (Австрія) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Закінчив Військову академію (1883). Випущений в піхоту. З 1891 року служив у штабі 5-го корпусу (Пресбург). З серпня 1894 року — викладач тактики у Військовій академії. У 1897—1901 роках — начальник штабу дивізії. З листопада 1901 по серпень 1904 року командир ландверного полку (Грац). З серпня 1904 року — начальник 3-й секції (інтендантської) Технічного комітету і начальник адміністративно-військових курсів. З жовтня 1910 року — начальник військової школи. 1 листопада 1910 року переведений в Генштаб.

28 жовтня 1914 року змінив генерал-майора Е. Цанантоні на посаді начальника 29-ї піхотної дивізії, що діяла проти Сербії. Йому вдалося розгромити сербську Тімошську дивізію. З 23 грудня 1914 року — начальник штабу 5-ї армії ген. Л. фон Франка на Балканському театрі військових дій. З 27 грудня 1914 року — начальник штабу ерцгерцога Ойгена, який командував військами на Балканах. З призначенням ерцгерцога головнокомандувачем на Південному Заході з 27 травня 1915 року — начальник його штабу. Мав великий вплив на формування стратегічних планів і розробку військових операцій. З березня 1916 року — начальник штабу угруповання, яке діяло на Ізонцо. В середині 1916 року командував 34-ю піхотною дивізією в 7-й армії ген. К. Пфланцер-Балтіна. З середини березня 1917 року — командир 1-го армійського корпусу в складі 7-ї армії, діяв в Карпатах, у наступі в Галичині і Буковині. Під час битви при Капоретто в складі його корпусу (так звана група Краусса) діяли 3-я (генерал-майор фон Видно), 40-а (генерал-майор принц фон Шварценберг) піхотна і 22-а стрілецька (генерал-майор Мюллер) дивізії. У листопаді 1917 року корпус Краусса перекинутий на Південно-Західний фронт, Краусс отримав в командування ліве крило 14-ї армії ген. О. фон Белова. З 16 травня 1918 року командувач Східною армією (створеною з 2-ї армії) в Україні. Керував діями армії при окупації України і в березні 1918 року зайняв Одесу. У жовтні 1918 року йому підпорядковувалися 25-й (генерал піхоти П. фон Гофманн), 17-й (генерал піхоти фон Фабіна), 16-й (фельдмаршал-лейтенант фон Заліс-Зевіс) і 12-й (в районі Одеси; фельдцойхмайстер фон Браун) армійську корпуси, а також Семиградська група фельдмаршал-лейтенанта А. Гольдбаха фон Зулітаборна. У листопаді 1918 року без узгодження з Верховним командуванням евакуював Україну, за що зазнав різкої критики з боку прихильників продовження війни.

Звання

• Генерал-майор (1 листопада 1910)
• Фельдмаршал-лейтенант (10 листопада 1913)
• Генерал піхоти (1 серпня 1917)
• Генерал піхоти запасу вермахту (1 квітня 1938)

Нагороди

• Ювілейна пам'ятна медаль 1898
• Ювілейний хрест (1908)
• Маріанський хрест
• Бронзова і велика медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) з мечами
  • мечі до великої медалі (5 листопада 1917)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
  • 3-го класу
  • 1-го класу з військовою відзнакою і мечами (27 вересня 1918)
• Орден Залізної Корони
  • 3-го класу
  • 1-го класу з військовою відзнакою (1914)
• Хрест «За вислугу років» (Австрія) 3-го класу (25 років)
• Орден Леопольда (Австрія)
  • 1-го класу з військовою відзнакою (1916)
  • великий хрест з військовою відзнакою
• Почесний знак Австрійського Червоного Хреста 1-го класу з військовою відзнакою
• Військовий Хрест Карла
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу (Німецька імперія)
• Pour le Mérite (Німецька імперія) (12 листопада 1917)
• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
• Почесний хрест ветерана війни з мечами

Бібліографія

• Moltke, Benedek und Napoleon, Wien 1901.
• 1805 — Der Feldzug von Ulm, L.W. Seidel & Sohn, Wien 1912
• Unser Deutschtum!, Salzburg 1920.
• Die Ursachen unserer Niederlage — Erinnerungen und Urteile aus dem Weltkrieg, J.F. Lehmanns Verlag, München 1920.
• Die Wesenseinheit von Politik und Krieg als Ausgangspunkt einer deutschen Staatslehre, 1921.
• Die Bedeutung Österreichs für die Zukunft des deutschen Volkes, Hannover 1923.
• Das «Wunder von Karfreit», im Besonderen der Durchbruch bei Flitsch und die Bezwingung des Tagliamento, München 1926.
• Der Irrgang der deutschen Königspolitik, München 1927.
• Führertum, Bern 1931.
• Gestalter der Welt, München 1932.
• Gebirgskrieg, A. Krauss, Wien 1935.
• Theorie und Praxis in der Kriegskunst, München 1936.

Посилання

• Біографія на сайті «Хронос». [ 24 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• Звання і нагороди Альфреда Краусса.

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #123349508 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
3. CONOR.Sl
   d:Track:Q16744133