Едуард фон Бем-Ермолі

Барон Едуард фон Бем-Ермолі (нім. Eduard von Böhm-Ermolli, 12 лютого 1856, Анкона — 9 грудня 1941, Опава) — австрійський воєначальник, фельдмаршал австро-угорської армії, учасник Першої світової війни. 1938 року отримав почесне звання генерал-фельдмаршала Вермахту, єдиний австрійський вищий воєначальник, чиє звання було підтверджене Третім Рейхом.

Едуард фон Бем-Ермолі
Eduard von Böhm-Ermolli
Бем-Ермолі в 1897 році.
Народження	12 лютого 1856(1856-02-12) Анкона, Папська держава
Смерть	9 грудня 1941(1941-12-09) (85 років) Опава, Судетська область, Третій Рейх
Поховання	Опава
Країна	Австро-Угорщина  Чехословаччина  Третій Рейх
Рід військ	кіннота
Освіта	Терезіанська академія
Роки служби	1875–1918
Звання	фельдмаршал Австро-Угорщини  Генерал-фельдмаршал
Командування	, 2-га армія
Війни / битви	Перша світова війна
Титул	барон
Автограф
Нагороди	Великий Хрест ордена Червоного орла Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Кавалер 1 класу ордена Залізної Корони Орден Залізної Корони 3 ступеня Ювілейний хрест Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія) Кавалер ордена Леопольда (Австрія) () Пам'ятний хрест 1912/13 Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Великий хрест ордена «За військові заслуги» (Баварія) Медаль «Імтияз» Галліполійська зірка Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія) Почесний знак Австрійського Червоного Хреста Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Командор ордена Марії-Терезії Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана Великий хрест ордена Альберта (Саксонія) Ювілейна пам'ятна медаль 1898 Хрест «За вислугу років» (Австрія) Командорський хрест 2-го класу Військового ордена Святого Генріха Лицарський хрест Військового ордена Святого Генріха Пам'ятна військова медаль (Австрія) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Едуард фон Бем-Ермолі у Вікісховищі

Біографія

Ранні роки

Едуард Бем народився 12 лютого 1856 року в італійському місті Анконі (Папська держава). Його батько Георг Бем, кадровий військовик та колишній старший унтер-офіцер і кавалер «Срібної медалі за хоробрість», що був нагороджений за мужність в під час кампанії в Італії в 1849, й перебував разом з невеликим підрозділом австрійського війська. Вийшовши на пенсію у вересні 1885 майором, Георгу Бему було даровано аристократичний титул і члени родини отримали прізвище фон Бем-Ермолі, друга частина якого походить від дівочого прізвища матері Едуарда.

Вирішивши продовжити батькову справу, Едуард закінчив кадетську школу в Санкт-Пельтені, а згодом — Терезіанську військову академію у Вінер-Нойштадті. 1 вересня 1875 року, отримавши звання лейтенанта, розпочав військову службу в 4-му драгунському полку, що був розквартирований у Вельсе (Wels). Згодом поступив на навчання до Академії Генштабу, після чого почав робити стрімку кар'єру. З листопада 1878 служив у Генштабі, дедалі служив в штабі 21-ї піхотної бригади в Лембергу (Lemberg, тепер Львів), з травня 1897 року командир 3-го уланського полку () (Grodek, тепер Городок в Львівській області). З квітня 1901 — командир 16-ї кавалерійської бригади (Пресбург, сучасна Братислава). У листопаді 1903 призначений командиром 7-ї кавалерійської дивізії (Краків). З квітня 1909 командир 12-ї піхотної дивізії. 1 листопада 1911 року був призначений командувачем , штаб якого розташовувався у Кракові.

Військове звання (ранг) генерал-майора отримав 1 травня 1903, фельдмаршала-лейтенанта — 1 листопада 1907, генерала кавалерії — 1 травня 1912.

Перша світова війна

Після початку Першої світової війни і оголошення мобілізації під командування Едуарда фон Бем-Ермолі було передано 2-гу армію, яку передбачалося розгорнути на сербському фронті. До складу армії входили (ген. К. Терстянськи фон Надас), (ген. О. Мейкснер фон Цвейенштамм) і (ген. Л. фон Хорштейн) армійські корпуси, а також дві піхотні та 10-та кавалерійська (фельдмаршал-лейтенант Майр) дивізії. Однак після оголошення мобілізації в Російській імперії армію було оперативно перекинуто на територію Галичини.

Чекаючи перевезення, частини армії Бем-Ермолі деякий час займали позиції по Саві і Дунаю, але робили лише пасивний вплив на хід військових дій, оскільки 4 серпня їм було категорично заборонено форсувати ці річки. Перебазування армії пройшло протягом серпня та 12(25) серпня її частини, що вивантажилися в Станіславові і Стрию, були поповнені частиною військ з групи Ф. Куммера. Армія отримала завдання забезпечити проведення контрудару ген. Р. Брудермана. До 13(26) серпня армія Бем-Ермолі, маючи всього 2,5 піхотних і 2 кавалерійських дивізії, утримувала фронт довжиною 70 км і проти неї діяло понад 13,5 російських дивізій.

Едуард фон Бем-Ермолі серед німецьких та австро-угорських генералів у зайнятому Львові, 1915.

До 16(29) серпня армія була поповнена прибулими з Сербії дивізіями і групою ген. Г. Кевесса фон Кевессгаза. В ході Галицької битви (серпень 1914) армія Бем-Ермолі зазнала поразку від і 8-ї російських армій. 21 серпня (3 вересня) армія зосереджена по нижній течії Верещици і отримала завдання наступати на Львівському напрямку. 27 серпня (9 вересня) 1914 Бем-Ермолі отримав наказ наступати (спільно з 3-ю і 4-ю арміями) на Львів, проте через важкий стан, в який попала 4-та армія, а також через відсутність позитивних результатів на фронтах 2-ї і 3-ї армій 30 серпня (12 вересня) початий відхід австро-угорських військ за Сян.

У грудні 1914 під час Лодзької операції прикривав Прусську Сілезію. У січні 1915 під час боїв в Карпатах в армію Бем-Ермолі (що входив до групи армій, Р. фон Войрша) входили IV-й (ген. Терстянськи фон Надас) і XII-й (ген. ) австрійські армійські корпуси, а також група ген. М. фон Гал'віца. У зв'язку з проривом російськими військами галіцийського фронту на ділянці Горлиці-Тарнів (травень 1915) Бем-Ермолі провів успішний наступ у напрямку Самбора, а 22 червня 1915 зайняв Львів.

З 15 вересня 1915 по 25 липня 1916 та з 4 жовтня 1916 по 21 січня 1918 головнокомандувач групою армій «Бем-Ермолі», що входила у фронт принца Леопольда Баварського, що воювали на теренах України.

Командував групою армій, до якої, крім його 2-ї австро-угорської армії, у різний час входили 3-тя австро-угорська армія, німецькі Південно-Західна та Південна армії. 1916 року війська фон Бем-Ермолі під тиском російського Південно-Західного фронту генерала Олексія Брусилова були змушені відступити на лінію Золочів-Стоянів. У 1917 році командував оборонною операцією проти наступу російських військ, скерованих Тимчасовим урядом.

Дії на Українській землі

Після укладання Берестейського миру між Українською Народною Республікою та країнами Четверного Союзу, який передбачав надання останніми військової допомоги у боротьбі з частинами Червоної армії на українських землях, австро-угорські війська під командуванням фон Бем-Ермолі 27 лютого 1918 року розпочали наступ у напрямі Львів—Тернопіль—Жмеринка—Вапнярка—Одеса. Формування Червоної армії практично без боїв відступили у напрямку Донбасу.

Австро-угорські війська зайняли південні губернії УНР. За угодою з Німеччиною зона окупації австро-угорської армії охоплювала частину Волинської, Подільську, Херсонську і Катеринославську губернії, Миколаїв, Маріуполь і Ростов-на-Дону. У квітні 1918 року 2-гу австро-угорську армію було реорганізовано у Східну армію, а у травні того ж року фон Бем-Ермолі передав командування нею генералові та повернувся додому, до міста Опава (Троппау) в Австрійській Сілезії. Наприкінці 1918 року вийшов у відставку.

Під час війни Едуард фон Бем-Ермолі отримав спочатку військове звання генерал-полковника (у травні 1916), а в січні 1918 — найвище військове звання Австро-Угорщини — фельдмаршал. У серпні 1917 року йому було даровано титул барона.

Повоєнний період

Генерал-фельдмаршал запасу фон Бем-Ермолі (крайній ліворуч) на заході з вшанування загиблих солдатів (Берлін, березень 1941).

Після завершення Першої Світової війни, одним з наслідків якої був розпад Австро-Угорської імперії, місто Опава, в якому мешкав фон Бем-Ермолі, увійшло до складу новоствореної Чехословаччини. Чехословацький уряд призначив відставному фельдмаршалу підвищену пенсію та надав право користуватися привілеями на рівні резервного генерала 1-го класу. 1928 року він отримав почесне звання генерала чехословацької армії.

1938 року, після окупації Судетської області німецькими військами, став підданим Третього Рейху та отримав почесне звання генерал-фельдмаршала Вермахту. Після смерті у грудні 1941 року був з військовими почестями похований у Відні.

Звання

• Лейтенант (1 вересня 1875)
• Оберлейтенант (1 травня 1880)
• Гауптман 1-го класу (1 травня 1884)
• Майор (1 травня 1891)
• Оберстлейтенант (1 травня 1895)
• Оберст (24 квітня 1897)
• Генерал-майор (12 травня 1903)
• Фельдмаршал-лейтенант (29 жовтня 1907)
• Генерал кавалерії (29 квітня 1912)
• Генерал-полковник (7 травня 1916)
• Фельдмаршал (31 січня 1918)
• Генерал-фельдмаршал запасу (31 жовтня 1940)

Нагороди

• Орден Червоного орла
  • 3-го класу (4 січня 1894)
  • великий хрест з мечами (30 травня 1918)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
  • 3-го класу (15 жовтня 1895)
  • 1-го класу з військовою відзнакою (23 червня 1915)
• Ювілейна пам'ятна медаль 1898 (2 грудня 1898)
• Хрест «За вислугу років» (Австрія)
  • 3-го класу (25 років) (18 серпня 1900)
  • 2-го класу (40 років)
• Орден Залізної Корони
  • 3-го класу (9 квітня 1901)
  • 1-го класу з військовою відзнакою і мечами
• Ювілейний хрест (1908)
• Орден Корони (Пруссія) 1-го класу (16 січня 1910)
• Орден Леопольда (Австрія)
  • лицарський хрест (9 березня 1909)
  • великий хрест з військовою відзнакою (30 жовтня 1914)
  • мечі до великого хреста (1917/18)
• (Пам'ятний хрест 1912/13)
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу (7 грудня 1914) — отримав 2 нагороди одночасно.
• Орден «За заслуги» (Баварія), великий хрест з мечами (28 червня 1915)
• Срібна і золота медаль «Імтияз» з шаблями (Османська імперія) (4 квітня 1916) — отримав 2 нагороди одночасно.
• Військова медаль (Османська імперія)
• Pour le Mérite з дубовим листям
  • орден (7 жовтня 1916)
  • дубове листя (27 липня 1917)
• Відзнака «За заслуги перед Червоним Хрестом», зірка заслуг з військовою відзнакою
• Велика золота медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) з мечами
  • медаль (18 січня 1917)
  • мечі (15 травня 1918)
• Військовий орден Марії Терезії, командорський хрест (28 липня 1917)
• Королівський угорський орден Святого Стефана, великий хрест (26 березня 1918)
• Орден Альберта (Саксонія), великий хрест із золотою зіркою і мечами (15 грудня 1917) — отримав 2 нагороди одночасно.
• Військовий орден Святого Генріха, лицарський хрест і командорський хрест 2-го класу (8 лютого 1918)
• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
• Почесний хрест ветерана війни з мечами

Примітки

1. І. Дацків Військова конвенція та її результати відповідно до Брестських угод 1918 р.

Джерела

• (російською) . на hrono.ru. Архів оригіналу за 16 жовтня 2011. Процитовано 2 листопада 2010.

Посилання

• (рос.)
• Austro-Hungarian Land Forces 1848—1918 [ 3 січня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
• . на geocities.com. Архів оригіналу за 29 жовтня 2009. Процитовано 21 грудня 2011. (англ.)