Ž ž Латинська абетка A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z Додаткові і варіантні знаки À Á Â Ã Ä Å Æ Ā Ă Ą

Ž ž

Латинська абетка
A	B	C	D	E	F	G
H	I	J	K	L	M	N
O	P	Q	R	S	T	U
V	W	X	Y	Z
Додаткові і варіантні знаки
À	Á	Â	Ã	Ä	Å	Æ
Ā	Ă	Ą			Ɐ	Ɑ
		Ç	Ć	Ĉ	Ċ	Ȼ
Č		Ď	Ð,ð	Ɖ,ɖ	Đ,đ	È
É	Ê	Ë	Ē	Ė	Ę	Ě
Ə	Ɠ	Ĝ	Ğ	Ġ	Ģ	Ƣ
Ɡ	Ĥ		Ì	Í	Î	Ï
	Į	İ	I	Ĳ	Ĵ	Ķ
	Ǩ	Ƙ	Ⱪ	Ļ	Ł	Ĺ
Ľ		Ǉ	Ñ	Ń	Ņ	Ň
N̈	Ɲ		Ŋ	Ǌ	Ò	Ó
Ô	Õ	Ö	Ǫ	Ø	Ő	Œ
Ơ				Ŕ	Ř
Ɽ	ß	ſ	Ś		Ṡ	Ş
Š	Þ		Ť
Ʈ	T̈	Ù	Ú		Ü
Ŭ	Ů	Ű	Ų
	Ý		Ÿ
			Ź	Ż	Ƶ	Ž

Не плутати з .

Див. також: Č, Ď, Ě, Ř, Š та Ť

Ž, ž — літера розширеної латинської абетки, утворена буквою Z з додаванням гачека, що зазвичай позначає дзвінкий заясенний фрикативний [ʒ], який відповідає українській кириличній літері ж.

Це 42-я літера чеської, 46-та літера словацької, 25-та літера словенської абетки, 30-та літера хорватської, боснійської та те ж саме в латинських версіях сербської, чорногорської та македонської (як відповідник або транслітерація кириличної Ж). Це 27-а літера лужицької абетки, і вона з'являється в білоруській латинській абетці.

Це 27-а літера лужицької абетки, і вона з'являється в ХХ столітті в білоруській латинській абетці (замість Ż) та в історичному (проєкті української латинки Їречека) для позначення дзвінкого заясенного фрикативного [ʒ], тобто відповідає кириличній літері Ж (в «Абецадлі» Йосипа Лозинського використовується Ż).

Історія

Близько 1406 року «Ž» увійшла до за посередництва Яна Гуса («Чеська орфографія»). 1830 року Людевит Гай («Коротка основа хорвато-слов'янського правопису») на базі латиниці для хорватської мови створив нову абетку («гаєвиця»), в якій, зокрема була й літера «Ž». Пізніше хорватська гаєвиця разом з літерою «Ž» була запозичена іншими народами — Боснії та Герцеговини, Сербії, Словенії, Чорногорії. Літера «Ž» присутня також в абетці словацької мови.

1901 року Йонас Яблонскіс опублікував у «Граматиці литовської мови» оновлену литовську абетку, в який також було додано літеру «Ž».

У 1920-і роки було модифіковано білоруську «латинку». Зокрема замість запозиченої з польської «Ż» для шиплячої [Ж] було запроваджено літеру «Ž».

У другій половині XX століття літера «Ž» з'являється також у латиській абетці.

В естонській та фінській мовах літера «Ž» використовується в словах іноземного походження, зокрема для передачі звуку [ж] в словах, запозичених з мов, що використовують не латинську графіку (зокрема, кирилицю). Наприклад, назва українського міста Житомир передається як Žõtomõr.

З 1989 по 2007 року літера «Ž» була представлена в абетці ліввікського діалекту карельської мови. Нова єдина абетка, запроваджена з 2007 року, для всіх діалектів карельської мови також містить літеру «Ž».

2007 року було також затверджено нову абетку вепської мови, що містить літеру «Ž».

У 1990-і роки в туркменській мові було запроваджено нову абетку на базі латиниці з літерою «Ž».

Транслітерації

Літера також використовується для передачі латинською абеткою кириличної ж у системах наукової транслітерації та ISO 9, тобто вживається в латинізаціях української, білоруської, , , сербської та башкирської мов.

Кодування

Графема	HTML	Юнікод	TeX
Ž	Ž	U+017D	`\\check Z`
ž	ž	U+017E	`\\check z`

Див. також

Діакритичний знак
Č — відповідає українській кириличній літері ч.
Š — відповідає українській кириличній літері ш.

Примітки

Iohannes Hus. De orthographia Bohemica
Ljudevit Gaj. Kratka osnova hrvatsko-slavenskoga pravopisanja. 1830
Jonas Jablonskis. Lietuviškos kalbos gramatika. 1901
Karjalan kielen harjoituskogomus. III — IV louokku. Livvin murdehel. — Petroskoi, 2004. з джерела 17 лютого 2009
Редакцію єдиної абетки карельської мови затверджено постановою Уряду Республіки Карелія № 37-П від 16.03.2007 [ 4 листопада 2014 у Wayback Machine.]

[1] Iohannes Hus. De orthographia Bohemica

[2] Ljudevit Gaj. Kratka osnova hrvatsko-slavenskoga pravopisanja. 1830

[3] Jonas Jablonskis. Lietuviškos kalbos gramatika. 1901

[4] Karjalan kielen harjoituskogomus. III — IV louokku. Livvin murdehel. — Petroskoi, 2004. з джерела 17 лютого 2009

[5] Редакцію єдиної абетки карельської мови затверджено постановою Уряду Республіки Карелія № 37-П від 16.03.2007 [ 4 листопада 2014 у Wayback Machine.]