Z Латинська абетка A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z Додаткові і варіантні знаки À Á Â Ã Ä Å Æ Ā Ă Ą Ɐ

Z

Латинська абетка
A	B	C	D	E	F	G
H	I	J	K	L	M	N
O	P	Q	R	S	T	U
V	W	X	Y	Z
Додаткові і варіантні знаки
À	Á	Â	Ã	Ä	Å	Æ
Ā	Ă	Ą			Ɐ	Ɑ
		Ç	Ć	Ĉ	Ċ	Ȼ
Č		Ď	Ð,ð	Ɖ,ɖ	Đ,đ	È
É	Ê	Ë	Ē	Ė	Ę	Ě
Ə	Ɠ	Ĝ	Ğ	Ġ	Ģ	Ƣ
Ɡ	Ĥ		Ì	Í	Î	Ï
	Į	İ	I	Ĳ	Ĵ	Ķ
	Ǩ	Ƙ	Ⱪ	Ļ	Ł	Ĺ
Ľ		Ǉ	Ñ	Ń	Ņ	Ň
N̈	Ɲ		Ŋ	Ǌ	Ò	Ó
Ô	Õ	Ö	Ǫ	Ø	Ő	Œ
Ơ				Ŕ	Ř
Ɽ	ß	ſ	Ś		Ṡ	Ş
Š	Þ		Ť
Ʈ	T̈	Ù	Ú		Ü
Ŭ	Ů	Ű	Ų
	Ý		Ÿ
			Ź	Ż	Ƶ	Ž

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Z (значення).

Z («зет») — 26-а літера латинського алфавіту. Існує в більшості графічних систем на його основі.

Назва і вимова

У латинській мові назва літери вимовлялася як ['zeːta] чи ['dzeːta] — відповідно до назви грецької літери. Прийняте в українській мові позначення «зет» походить з латинської через німецьке (Zett) і польське (zet) посередництво.

У більшості англомовних країн літера називається zed (МФА: [zɛd]), але в американському варіанті прийнята назва zee (МФА: [ziː]). Вона походить від британської діалектної форми кінця XVII століття, що виникла за аналогією до назв літер B, C, D, тощо. Існує ще одна діалектна форма izzard (МФА: [ˈɪzərd]), що датується XVIII століттям, і можливо, походить від окс. izèda чи фр. ézed, і далі від реконструйованої народнолатинської форми *idzēta, що може бути утворена від dzēta доданням протетичного звука. Її варіанти трапляються в гонконзькій англійській, але й там здебільшого розглядаються як порушення норми.

В італійській, баскській, іспанській та ісландській літера називається zeta (зараз не входить до ісландської абетки, але трапляється в деяких іменах). У фінський абетці також вживається назва zeta, але вимова інша — МФА: [tsetɑ] чи МФА: [tset]. У португальській вона називається zê, у шведській — zäta, у данській — zæt, у нідерландській, індонезійській, польській, румунській і чеській — zet, у німецькій — Zett, у норвезькій — zett, у французькій — zède, у в'єтнамській — zét. В абетці есперанто назва літери вимовляється як МФА: [zo]. У піньїні офіційна назва літери [tsɨ] («ци»), але зараз під впливом англійської поширюються некоректні zed та zee.

Вимова

У більшості мов літера читається як дзвінкий ясенний фрикативний [z] або дзвінкий ясенний африкат [d͡z]. У деяких мовах вона читається як глухий ясенний африкат [t͡s] (фінська, німецька; у запозиченнях може читатися [z]). В італійській мові z ([ˈd͡zɛta]) в різних словах може читатися по-різному: як [d͡z] (Zanni, [ˈd͡zanni] — «Дзанні») у дзвінкому варіанті, і як [t͡s] (pizza, [ˈpitt͡sa] — «піца») — у глухому.

Історія

Походить від літери Ζ, ζ («дзета») грецької абетки і далі від фінікійської «заїн».

В абетці латинської мови літера z з'являлася двічі. Вона була присутня в архаїчній формі латинського алфавіту, бувши запозиченою з етруського письма. До етруського алфавіту вона могла потрапити з варіанта грецької абетки, поширеного на острові Іскія; фонетичним її значенням міг бути африкат [ts].

Оскільки фонема /z/ у V ст. до н. е. перейшла в /r/ (явище ротацизму), z виходить з ужитку. У I столітті до н. е. вона вводиться в латинську абетку знову, тепер вже прямо з грецької: як і y, вона використовується для передачі грецизмів. Доти фонема /z/ передавалася літерою s на початку слова і сполученням ss у середині: sōna (дав.-гр. ζώνη — «пояс»), trapessita (дав.-гр. τραπεζίτης — «банкір», «міняйло»).

У деяких написах, зроблених народною латиною, z передає особливий звук, ймовірно африкат, утворений злиттям рефлексів /j/, /dj/ та /gj/: zanuariu (лат. ianuarius — «січень», «Януарій»), ziaconus (лат. diaconus — «диякон»), oze (лат. hodie — «сьогодні»).

Подібним чином замість /z/ міг вживатися склад /di/ у деяких словах, наприклад, baptidiare (лат. baptizare — «хрестити»). У сучасній італійській, де літера z передає африкати /ts/ чи /dz/, нащадки латинських ianuarius і hodie пишуться через g, яка перед i та e вимовляється /dʒ/: італ. gennaio, oggi. В інших мовах, таких як іспанська, африкат зазнав подальшої еволюції.

Інше використовування

Велика літера

У математиці — позначення осі аплікат. Z з подвійною косою рискою — позначення множини цілих чисел (від нім. Zahlen — «числа»).
У хімії — позначення атомного номера елемента.
У фізиці — позначення Z-бозона.
Символ Z — маркування військової техніки ЗС РФ, що отримало також назву «путінської свастики».

Мала літера

У математиці — позначення осі аплікат, а також однієї із змінних.

Способи кодування

Інші позначення літери Z

Фонетичний алфавіт НАТО		код Морзе
Zulu		––··

Морський прапорний сигнал	(Семафорна абетка)		Шрифт Брайля

У юнікоді велика «Z» записується U+005A, а мала «z» — U+007A.

Код ASCII для великої «Z» — 90, для малої «z» — 122;

або у двійковій системі, 01011010 та 01111010, відповідно.

Код EBCDIC для великої «Z» — 233, для малої «z» — 169 (64 less).

NCR код HTML та XML — «Z» та «z» для великої та малої літер відповідно.

Цікаві факти

На Всеукраїнській Конфренції в справі упорядкування українського правопису 1927 року висувалася пропозиція передавати літерою z дзвінкий ясенний африкат [d͡z], для позначення якого завжди використовувалося сполучення дз.

Див. також

Примітки

Зет // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
One early use of «zee»: Lye, Thomas (1969) [2nd ed., London, 1677]. A new spelling book, 1677. Menston, (Yorkshire) Scolar Press. с. 24. LCCN 70407159. Zee Za-cha-ry, Zion, zeal
Michael Chugani (4 січня 2014). . . Архів оригіналу за 27 квітня 2017. Процитовано 26 квітня 2017.
James Grout: Appius Claudius Caecus and the Letter Z [ 1 липня 2019 у Wayback Machine.], part of the лат. Encyclopædia Romana
Ti Alkire & Carol Rosen, Romance Languages: A Historical Introduction (Cambridge: Cambridge University Press, 2010), 61.
М. Скрипник Підсумки правописної дискусії [ 29 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Вісті ВУЦВК. — 1927. — 19 червня.

[СУМ-1] Зет // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[2] One early use of «zee»: Lye, Thomas (1969) [2nd ed., London, 1677]. A new spelling book, 1677. Menston, (Yorkshire) Scolar Press. с. 24. LCCN 70407159. Zee Za-cha-ry, Zion, zeal

[3] Michael Chugani (4 січня 2014). . . Архів оригіналу за 27 квітня 2017. Процитовано 26 квітня 2017.

[4] James Grout: Appius Claudius Caecus and the Letter Z [ 1 липня 2019 у Wayback Machine.], part of the лат. Encyclopædia Romana

[5] Ti Alkire & Carol Rosen, Romance Languages: A Historical Introduction (Cambridge: Cambridge University Press, 2010), 61.

[6] М. Скрипник Підсумки правописної дискусії [ 29 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Вісті ВУЦВК. — 1927. — 19 червня.