Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Програма Аполлон англ Apollo program також проєкт Аполлон програма пілотованих космічних польотів здійснена Національним

Програма «Аполлон»

Програма «Аполлон»

Програма «Аполлон» (англ. Apollo program), також проєкт «Аполлон» — програма пілотованих космічних польотів, здійснена Національним управлінням з аеронавтики і дослідження космічного простору (НАСА) уряду США, у рамках якої в період між 1968 і 1972 роками вдалося вперше висадити людей на Місяць.

Аполлон
image
Логотип космічної програми «Аполлон»
Країнаimage США
Керуюча організаціяNASA
МетаВисаджнння людини на Місяць
Статусзавершена
Історія програми
Вартість25,4 млрд дол. (1973)
Тривалість1961—1972
Перший політAS-201 — 26 лютого 1966 року
Перший пілотований політАполлон-7 — 11—22 жовтня 1968 року
Останній політАполлон-17 — 7—19 грудня 1972 року
Успішні запуски16
Невдалі запуски2: Аполлон-1, Аполлон-13
Частково невдалі запуски1: Аполлон-6
Місця запуску
Інформація про носій
Тип носія
Носій(/ї) екіпажу
Місця екіпажу3
Носій(/ї) запуску

Програма «Аполлон» була задумана у 1960 році за часів адміністрації президента Дуайта Ейзенхауера. Вона передбачала розробку космічного корабля, розрахованого на трьох осіб, що мав стати продовженням проєкту одномісного космічного корабля «Меркурій», на якому в космос були відправлені перші американці. Пізніше програма «Аполлон» стала базою для реалізації національної задачі на 1960-ті роки, поставленої президентом США Джоном Кеннеді у зверненні до Конгресу 25 травня 1961 року, — «висадити людину на Місяць і безпечно повернути її на Землю». Це була третя американська програма пілотованих польотів у космос після одномісного «Меркурія» і двомісного «Джеміні», задуманого в 1961 році як розширення можливостей космічних польотів для пророблення програми «Аполлон».

Мета Кеннеді була досягнута під час місії «Аполлон-11»: 20 липня 1969 року астронавти Ніл Армстронг і Базз Олдрін сіли на поверхню Місяця в місячному модулі (LM) «Аполлона», у той час як Майкл Коллінз чекав їх повернення на навколовмісячній орбіті в (командно-службовому модулі) (CSM), а 24 липня всі троє успішно приземлилися в Тихому океані. Під час п'ятьох наступних місій «Аполлона» астронавти теж висаджувалися на Місяць. Остання місія, «Аполлон-17», відбулася в грудні 1972 року. Під час цих шести космічних польотів на Місяці побувало 12 осіб. Ці шість польотів за програмою «Аполлон» — єдині в історії людства, коли люди висаджувалися на іншому космічному тілі.

Програма «Аполлон» тривала з 1961 по 1972 рік, а перший політ з екіпажем відбувся у 1968 році. У 1967 році проєкт зазнав серйозної невдачі, коли під час передстартових випробувань в кабіні «Аполлона-1» спалахнула пожежа, у якій загинув весь екіпаж. Після першої успішної посадки залишилося достатньо обладнання для дев'яти наступних польотів з планом розширеного геологічного (точніше, селенологічного) й астрофізичного дослідження Місяця. Три з них довелося скасувати через скорочення бюджету. Під час п'ятьох із шести місій, що залишилися, вдалося здійснити успішні посадки на Місяці, але посадці «Аполлона-13» завадив вибух кисневого баку на етапі перельоту до Місяця, який пошкоджив командно-службовий модуль. Екіпаж з великими зусиллями повернувся на Землю, використавши місячний модуль як «рятувальну шлюпку» на зворотному шляху.

Запуски «Аполлонів» здійснювалися за допомогою ракет-носіїв сімейства «Сатурн». Згодом вони використовувалися також для програми [en], до якої входили космічна станція «Скайлеб», що підтримувала три екіпажні місії в 1973—1974 роках, та випробувальний проєкт «Союз — Аполлон» — здійснену в 1975 році спільну місію США і СРСР зі стиковки на низькій навколоземній орбіті. Ці пізніші програми вважаються частиною повної програми «Аполлон».

Програма «Аполлон» — видатне досягнення науки й техніки сучасної цивілізації. Вона стала реалізацією кількох важливих етапів в історії польотів людини в космос. Станом на 2014 рік це єдина програма, у рамках якої здійснювалися пілотовані місії за межі низької навколоземної орбіти. «Аполлон-8» — перший пілотований космічний корабель, який облетів інше небесне тіло, а «Аполлон-11» — перший пілотований космічний корабель, який здійснив висадження на нього людей.

Загалом під час програми «Аполлон» на Землю було доставлено 382 кг місячних каменів і ґрунту, що стало значним внеском у розуміння складу й геологічної історії Місяця. Програма заклала основу для подальших польотів людини в космос, а також профінансувала будівництво Космічного центру імені Ліндона Джонсона і Космічного центру імені Кеннеді. «Аполлон» стимулював розвиток численних галузей і технологій, пов'язаних із ракетобудуванням і пілотованими польотами, зокрема авіоніку, телекомунікації та комп'ютери.

Автор розрахунків оптимальної траєкторії польоту з Землі на Місяць (так званої «траси Кондратюка») — український науковець — Юрій Кондратюк.

Назва

Програма названа на честь Аполлона — грецького бога світла, музики і Сонця; її придумав менеджер НАСА [en]. Пізніше він сказав: «Я назвав космічний корабель так, як назвав би свою дитину». Сільверстайн вибрав назву вдома одного вечора на початку 1960 року, оскільки відчував, що «Аполлон, який їде на своїй колісниці по Сонцю, відповідає грандіозному масштабу запропонованої програми».

На самому початку програма мала на меті насамперед розробку вдосконаленого пілотованого космічного корабля — командно-службового модуля «Аполлон», який прийшов би на зміну програмі «Меркурій». Висадження на Місяць стало основною метою програми лише в 1961 році. Продовженням програми «Меркурій» стала програма «Джеміні», у рамках якої випробувалися й вивчалися передові технології пілотованих космічних польотів.

Підґрунтя

Докладніше: Космічні перегони

Походження та техніко-економічні обґрунтування космічних апаратів

Програма «Аполлон» була задумана за часів адміністрації Дуайта Ейзенхауера на початку 1960 року як продовження програми «Меркурій». Капсула корабля «Меркурій» вміщала лише одного астронавта в обмеженій місії на навколоземній орбіті, але капсула «Аполлона» мала вміщати трьох. Можливі місії передбачали доставлення екіпажів на космічну станцію, [en] і, зрештою, висадження екіпажу на Місяць.

У липні 1960 року заступник адміністратора НАСА [en] анонсував програму «Аполлон» представникам різних галузей промисловості на серії конференцій Космічної робочої групи (Space Task Group). Було визначено попередні технічні характеристики космічного корабля з кабіною пілотажного модуля, відокремленою від командного модуля (кабіни пілотування й повернення), та модулем рушійної установки й обладнання.

30 серпня було оголошено конкурс на розробку техніко-економічного обґрунтування, а 25 жовтня було укладено три контракти на проведення досліджень з компаніями General Dynamics/Convair, General Electric і Glenn L. Martin Company. Водночас НАСА проводило власні дослідження конструкції космічного корабля під керівництвом [en] з метою оцінювати й контролювати три проєкти, здійснювані промисловими компаніями.

Посилення політичного тиску

Докладніше: Супутникова криза

У листопаді 1960 року президентом США був обраний Джон Кеннеді. У [en] він обіцяв американцям перевагу над Радянським Союзом у сфері космічних досліджень і протиракетної оборони. До виборів 1960 року Кеннеді виступав проти [en]», яке, на його думку та думку багатьох інших сенаторів, утворилося між США та СРСР через бездіяльність президента Ейзенхауера. Окрім військової могутності, Кеннеді використовував аерокосмічні технології як символ національного престижу, пообіцявши, що США будуть «не „перші, але“, не „перші, а також“, не „перші, якщо“, а просто перші».

Утім, незважаючи на свою риторику, Кеннеді, ставши президентом, не одразу ухвалив рішення щодо статусу програми «Аполлон». Він мало знав про технічні деталі космічної програми, і його відлякували величезні фінансові витрати, яких вимагало висадження екіпажу на Місяць і повернення його на Землю. Коли новопризначений адміністратор НАСА Джеймс Вебб попросив у Кеннеді 30-відсоткове збільшення бюджету для свого агентства, той підтримав пришвидшення загальної програми НАСА з виробництва ракет-носіїв, але рішення щодо ширшого питання відклав.

12 квітня 1961 року радянський космонавт Юрій Гагарін став першою людиною, яка здійснила політ у космос, через що побоювання американців залишитися позаду в технологічному змаганні з Радянським Союзом посилилися. Наступного дня після польоту Гагаріна на засіданні [en] багато конгресменів пообіцяли підтримати аварійну програму, спрямовану на те, щоб Америка наздогнала СРСР. Кеннеді відреагував на цю новину стримано, відмовившись брати на себе зобов'язання щодо відповіді Америки на дії Радянського Союзу.

image
Президент Джон Кеннеді виступає зі своєю пропозицією висадити людину на Місяць перед спільним засіданням Конгресу, 25 травня 1961 року.

20 квітня 1961 року Кеннеді надіслав службову записку віцепрезиденту Ліндону Джонсону, у якій попросив того з'ясувати стан американської космічної програми, а також інших програм, які могли б дати НАСА змогу надолужити згаяне. Джонсон відповів приблизно через тиждень, дійшовши висновку:

Ми не докладаємо максимальних зусиль і не досягаємо результатів, необхідних для того, щоб наша країна вийшла на лідируючі позиції.

У записці було зроблено висновок, що висадження людей на Місяць — справа віддаленого майбутнього, і що, найімовірніше, Сполучені Штати здійснять її першими. 25 травня 1961 року, через 20 днів після першого польоту американського екіпажу в космос на кораблі «Фрідом-7», Джон Кеннеді у Спеціальному посланні до Конгресу про нагальні національні потреби запропонував здійснити висадження людей на Місяць:

Прийшов час робити більші кроки, час для нового великого американського починання: час для нашої нації чітко взяти на себе провідну роль у космічних досягненнях, які багато в чому можуть стати ключем до нашого майбутнього на Землі. …Я вважаю, що наша нація повинна взяти на себе зобов'язання досягти цієї мети ще до закінчення цього десятиліття — висадити людину на Місяць і безпечно повернути її на Землю. Жоден інший космічний проєкт у цей період не буде більш вражаючим для людства і більш важливим у довгостроковому дослідженні космосу; і жоден не буде настільки складним і дорогим у виконанні.

Розширення НАСА

На той момент, коли Кеннеді висунув свою пропозицію, лише один американець здійснив політ у космос, причому менш ніж за місяць до цього, а НАСА ще жодного разу не відправляло астронавтів у більш-менш тривалий орбітальний політ. Навіть деякі співробітники НАСА сумнівалися, що амбітної мети Кеннеді вдасться досягти. У 1963 році Кеннеді навіть обмірковував можливість того, щоб погодитися на спільну місію США і СРСР на Місяць, тим самим уникнувши потреби дублювати зусилля.

Оскільки замість туманних цілей зі створення космічних станцій і здійснення навколомісячних польотів з'явилася конкретна ціль — висадити людей на Місяць, — НАСА вирішило, що для пришвидшення розробки доведеться скасувати проєкти техніко-економічного обґрунтування Convair, GE і Martin і доручити проєктування командно-службового модуля команді під керівництвом Максима Фаже. Було вирішено, що пілотажний модуль корисний лише як додаткове приміщення, а отже, є непотрібним. У жовтні 1961 року НАСА використало проєкт Фаже як основу на черговому конкурсі з фінансування розробки космічних кораблів. 28 листопада 1961 року було оголошено, що контракт виграла компанія North American Aviation, хоча її пропозиція була оцінена не так високо, як пропозиція компанії Martin. Джеймс Вебб, [en] і [en] віддали перевагу компанії North American Aviation тому, що вона довше співпрацювала з НАСА та її попередником — Національним консультативним комітетом з повітроплавання (НАКА).

Щоб висадити людей на Місяць до кінця 1969 року, було потрібне різке пришвидшення технологічних розробок і виділення великих ресурсів в обсязі 25 млрд дол. (182 млрд дол. у цінах 2023 року). У мирний час жодна країна ще не робила настільки великих інвестицій. У піковий час виконання програми «Аполлон» забезпечували 400 000 працівників, а також понад 20 000 промислових фірм та університетів.

1 липня 1960 року НАСА заснувало Центр космічних польотів імені Маршалла (MSFC) у Гантсвіллі, штат Алабама. MSFC розробив ракети-носії важкого класу «Сатурн», які були потрібні для «Аполлона».

Центр пілотованих космічних польотів

Докладніше: Космічний центр імені Ліндона Джонсона

Стало зрозуміло, що управління масштабною програмою «Аполлон» перевищить можливості [en] (Space Task Group) [en], яка керувала національною космічною програмою пілотованих польотів із [en] (LaRC). Тому Гілрута уповноважили перетворити свою організацію на новий центр НАСА — Центр пілотованих космічних польотів (MSC). Місцем базування оновленої організації був обраний Х'юстон, штат Техас. Землю для неї виділив Університет Райса, і 19 вересня 1961 року адміністратор НАСА Джеймс Вебб оголосив про ці зміни. Було також зрозуміло, що незабаром потреби НАСА перевищать можливості бази управління місіями і стартових комплексів на мисі Канаверал у Флориді, тому новий [en] потрібно було включити до складу MSC.

Президент Джон Кеннеді виступає в Університеті Райса 12 вересня 1962 року (17 хв 47 с).

У вересні 1962 року (на той момент у космосі вже побували два астронавти проєкту «Меркурій», Роберт Гілрут перемістив свою організацію в орендоване приміщення в Х'юстоні, а будівництво Центру пілотованих космічних польотів перебувало в активній фазі) Джон Кеннеді, відвідавши Університет Райса, повторив свій виклик у [en]:

Дехто питає: а чому, власне, Місяць? Чому ми обрали своєю метою саме його? І цілком слушним є запитання: навіщо лізти на найвищу гору? А навіщо 35 років тому люди перелітали через Атлантику? Ми вирішили летіти на Місяць. Ми вирішили летіти на Місяць у цьому десятилітті і робити багато іншого — не тому, що це легко, а тому, що це важко; тому, що ця мета допоможе організувати й оцінити наші найкращі зусилля й навички; тому, що це той виклик, який ми готові прийняти, який ми не хочемо відкладати, і з яким ми маємо намір впоратися…

Будівництво Центру пілотованих космічних польотів було завершено у вересні 1963 року. У 1973 році після смерті Ліндона Джонсона Конгрес США перейменував центр на його честь, і відтоді він називається Космічний центр імені Ліндона Джонсона.

Центр управління запусками

Докладніше: Космічний центр імені Кеннеді

Стало також зрозуміло, що потреби програми «Аполлон» перевищать можливості пускових комплексів на космодромі Канаверал у Флориді. У північній його частині вже будувалися два новітні пускові комплекси для ракет «Сатурн I» і «Сатурн I» — [en] і [en]. Але для гігантської ракети, необхідної для пілотованого польоту на Місяць, потрібен був ще більший пусковий комплекс, тому в липні 1961 року розпочалося придбання землі для Центру управління запусками (LOC), розташованого на північ від мису Канаверал, на острові Меррітт-Айленд. Проєктуванням, розробкою та будівництвом центру займався Курт Дебус, член старої команди інженерів Вернера фон Брауна, яка працювала ще над ракетою «Фау-2». Дебуса призначили першим директором Центру управління запусками. Будівництво комплексу розпочалося в листопаді 1962 року. Після вбивства Джона Кеннеді наступний президент США Ліндон Джонсон 29 листопада 1963 року видав указ про перейменування космодрому і мису Канаверал на честь Кеннеді.

image
[en], Вернер фон Браун і [en] спостерігають за запуском AS-101 з вогневої кімнати.

До складу космодрому входив стартовий комплекс LC-39, [en] і Будівля вертикальної збірки (VAB) об'ємом 3 700 000 м3, у якій космічний корабель (ракета-носій і космічний апарат) збирають на пересувній пусковій платформі, а потім переміщують гусеничним транспортером на один із декількох пускових майданчиків. Планувалося збудувати щонайменше три майданчики, але в жовтні 1965 року було завершено будівництво лише двох, А і В. До складу космодрому також входив [en] (OCB), у якому перебували космічні кораблі «Джеміні» і «Аполлон» перед тим, як їх приєднували до ракет-носіїв. Космічний корабель «Аполлон» можна було випробовувати у двох вакуумних камерах, здатних імітувати атмосферний тиск на висоті до 76 км, що майже не відрізняється від вакууму.

Реорганізація

Адміністратор НАСА Джеймс Вебб усвідомлював, що для належного контролю виконання програми «Аполлон» необхідно покращити навички управління проєктами в організації, тому він запросив на високу керівну посаду Джорджа Мюллера. Той погодився, але за умови, що він матиме право голосу в реорганізації НАСА, необхідне для ефективного управління програмою «Аполлон». Згодом Джеймс Вебб разом із помічником адміністратора (а пізніше — заступником адміністратора) [en] почав реорганізовувати Управління пілотованих космічних польотів (OMSF). 23 липня 1963 року Вебб оголосив про призначення Мюллера заступником помічника адміністратора з питань пілотованих космічних польотів замість тодішнього помічника адміністратора [en], який з 1 вересня пішов на пенсію. Згідно з планом реорганізації Вебба, директори Центру пілотованих космічних польотів ([en]), Центру космічних польотів імені Маршалла (Вернер фон Браун) та Центру управління запусками (Курт Дебус) стали підпорядковувалися Мюллеру.

Спираючись на свій досвід роботи в ракетних проєктах для Повітряних сил США, Мюллер зрозумів, що кваліфікованих менеджерів можна знайти серед високопоставлених офіцерів. З огляду на це він отримав у Вебба дозвіл найняти генерала Семюела Філліпса, який мав репутацію ефективного керівника програмою Minuteman, на посаду інспектора програми Управління пілотованих космічних польотів. Начальник Філліпса [en] погодився передати Філліпса в розпорядження НАСА разом із підлеглими йому офіцерами — за умови, що його буде призначено директором програми «Аполлон». Мюллер погодився, і Філліпс керував програмою з січня 1964 року до першої посадки людини в липні 1969 року, після чого повернувся на службу у Повітряні сили.

Чарльз Фішман (Charles Fishman) у своїй книзі [en]» оцінив кількість людей і організацій, залучених до програми «Аполлон», як «410 000 чоловіків і жінок із приблизно 20 000 різних компаній, які зробили свій внесок у цю справу».

Вибір концепції місії

Докладніше: Список посадок на Місяць
image
Джон Губолт пояснює концепцію «стикування на орбіті Місяця» (траси Кондратюка).
image
Одна з ранніх конфігурацій «Аполлона» для прямого спуску і [en]», 1961 рік.

Після того як Джон Кеннеді визначив мету, перед планувальниками місії «Аполлон» постала задача спроєктувати космічний корабель, здатний її досягти в умовах обмежених витрат і можливостей наявних технологій і водночас із мінімальним ризиком для життя членів екіпажу.

Було розглянуто чотири можливі концепції місії:

  • [en]: космічний корабель запускається як єдине ціле і прямує безпосередньо до поверхні Місяця, без попереднього виходу на місячну орбіту. Корабель, що повертається на Землю, має вагу 23 000 кг. Усі три астронавти висаджуються на Місяць на спускному модулі вагою приблизно 51 000 кг, який згодом на ньому й залишається. Ця концепція вимагала розробки надзвичайно потужної ракети-носія [en]» або [en]» для доставки на Місяць корисного вантажу вагою 74 000 кг).
  • [en] (EOR): кілька ракетних запусків (за деякими планами, до 15) виводять частини космічного апарата прямого зльоту та силові установки на навколоземну орбіту. Там вони збираються в єдиний космічний корабель, який вирушає на траєкторію польоту до Місяця (TLI).
  • Зустріч на поверхні Місяця: два космічні апарати запускаються послідовно. Перший, автоматичний апарат, який доставляє паливо для повернення на Землю, здійснює посадку на Місяці. Через деякий час за ним вирушає другий, пілотований апарат. Паливо з автоматичного корабля переноситься на пілотований, після чого той злітає на ньому з Місяця й повертається на Землю.
  • Зустріч на навколомісячній орбіті (LOR): ця концепція виявилася найоптимальнішою — за допомогою неї космічний корабель «Аполлон-11» 20 липня 1969 року доставив астронатів на поверхню Місяця, а потім повернув їх на Землю. Одна ракета-носій «Сатурн V» доставила до Місяця космічний корабель вагою 43 947 кг. Він складався з (командно-службового модуля) вагою 28 852 кг, який залишався на навколомісячній орбіті, і двоступеневого місячного модуля вагою 15 095 кг. Місячний модуль доставив двох астронавтів на поверхню Місяця (один астронавт залишався на навколомісячній орбіті), потім злетів, пристикувався до командно-службового модуля і був скинутий. Оскільки на Місяць садився значно легший корабель, а злітав з Місяця ще легший (4555 кг), загальна маса, яку потрібно було повернути на Землю, була мінімальною. Утім, з огляду на ризики під час стикування цю концепцію розглядали останньою.

На початку 1961 року НАСА схилялося до концепції прямого зльоту. Чимало інженерів побоювалися, що зближення й стикування, які на той момент ще не були відпрацьовані навіть на навколоземній орбіті, на навколомісячній будуть майже неможливими. Натомість прихильники зустрічі на навколоземній орбіті, зокрема Джон Губолт із [en], наголошували на тому, що ця концепція дає змогу значно зменшити вагу корабля. З огляду на це Губолт протягом 1960 і 1961 років проводив кампанію за визнання зустрічі на навколоземній орбіті життєздатним і практичним варіантом. В обхід затверджених процедур НАСА він надіслав низку службових записок і звітів з цього питання заступникові адміністратора [en]. Усвідомлюючи, що його думка — «голос волаючого в пустелі», Губолт благав, щоб варіант зустрічі на навколоземній орбіті не відкидали в дослідженнях цього питання.

У липні 1961 року Сіманс створив спеціальний комітет на чолі з його технічним помічником Ніколасом Головіним (Nicholas E. Golovin), який мав надати рекомендації щодо ракети-носія для програми «Аполлон». Це стало поворотним моментом у виборі рішення щодо концепції місії. Комітет визнав, що обрана концепція вирішальним чином впливає на вибір ракети-носія, і висловився на користь гібридної концепції, яка передбачала стикування і на навколоземній, і на навколомісячній орбіті (EOR-LOR). Розгляд концепції LOR, а також неперервна агітаційна робота Губолта відіграли важливу роль у популяризації працездатності цього підходу. Наприкінці 1961-го і на початку 1962 року члени Центру пілотованих космічних польотів (MSC) почали підтримувати варіант із зустріччю на навколомісячній орбіті — зокрема новопризначений заступник директора Управління пілотованих космічних польотів (OMSF) [en], який став прихильником цього варіанту. Інженери Центру космічних польотів імені Маршалла (MSFC), які вкладали значні кошти й зусилля в концепцію прямого злету, переконувалися в його перевагах довше; про їхню згоду Вернер фон Браун оголосив на брифінгу 7 червня 1962 року.

Але навіть після того, як у НАСА досягли внутрішньої згоди, сперечання не припинилися. Науковий радник Джона Кеннеді [en], який висловлював Кеннеді своє негативне ставлення до польотів людини в космос ще до вступу президента на посаду і виступав проти рішення висаджувати людей на Місяць, найняв Ніколаса Головіна, який залишив НАСА, керівником своєї «Групи з питань космічних апаратів» (Space Vehicle Panel) — нібито для моніторингу, але насправді щоб просувати сумніви щодо рішень НАСА, ракети-носія «Сатурн V» та концепції зустрічі на навколомісячній орбіті. Через це Ши, Сімансу і навіть Веббу доводилося захищатися, офіційне оголошення в пресі 11 липня 1962 року затрималося, Вебба був змушений називати це рішення «попереднім».

Візнер продовжував тиснути і навіть висловив свою незгоду під час дводенного вересневого візиту президента до Центру космічних польотів ім. Маршалла — під час презентації фон Брауна Візнер вигукнув перед журналістами: «Ні, це не добре». Вебб втрутився і став на захист фон Брауна. Суперечку припинив Кеннеді, заявивши, що це питання «ще підлягає остаточному розгляду». Вебб залишився непохитним і опублікував запит на комерційну пропозицію для потенційних підрядників Місячного екскурсійного модуля (LEM). Візнер врешті-решт поступився, не бажаючи остаточно вирішувати суперечку в кабінеті Кеннеді через участь президента в Карибській кризі в жовтні і побоювання, що Кеннеді підтримає Вебба. У листопаді 1962 року НАСА оголосило про вибір компанії Grumman Corporation як підрядника, який розроблятиме Місячний екскурсійний модуль.

Космічний корабель

Докладніше: Аполлон (космічний корабель)
image
Командний модуль «Аполлона», виставлений у Виставковому центрі Meteor Crater у місті Вінслов, штат Аризона.

Первинний проєкт «Аполлона», зроблений [en], передбачав створення конусоподібного командного модуля, приєднаного до одного з кількох службових модулів, що забезпечували тягу й електроенергію та відповідали габаритам космічної станції, а також ракет для навколомісячних місій та місій із висадженням на Місяць. Після того як мета Джона Кеннеді щодо висадження людей на Місяць стала офіційною, розпочалося детальне проєктування Командно-службового модуля (CSM), у якому екіпаж мав перебувати протягом усього етапу прямого злету, а потім за допомогою більшого посадкового рушійного модуля відірватися від поверхні Місяця для зворотної подорожі до Землі. Остаточний вибір концепції польоту — зустріч на навколомісячній орбіті — змінив роль командно-службового модуля: він перетворився на «пором», який мав транспортувати екіпаж разом із новою складовою, Місячним екскурсійним модулем (LEM), який пізніше стали називати просто Місячний модуль (LM). За планом, цей новий модуль мав доставити двох осіб на поверхню Місяця і повернути їх до Командно-службового модуля.

Корабель «Аполлон» мав дві основні частини — (командно-службовий модуль), у якому команда проводила більшу частину місії, а також місячний модуль, призначений для посадки і злету з Місяця двох астронавтів.

Командно-службовий модуль «Аполлона»

image
Командний і службовий відсіки «Аполлона-15» на місячній орбіті, 2 серпня 1971 року. Вид з місячного модуля.
Докладніше: (Командний/службовий відсіки Аполлона)

Командний модуль (CM) — це кабіна для екіпажу, яка мала конічну форму і була призначена для транспортування трьох астронавтів від старту до навколомісячної орбіти і назад, до приводнення в океані. Командний модуль — єдина частина системи «Сатурн V» — «Аполлон», яка поверталася на Землю, і єдиний компонент космічного корабля «Аполлон», конструкція якого без значних змін пройшла через всю програму «Аполлон» аж від ранніх дослідних проєктів. Ззовні він був вкритий абляційним теплозахисним екраном і мав власні двигуни реактивної системи керування (RCS), які давали змогу контролювати його положення і керувати траєкторією входження в атмосферу. Сповільнення його падіння на етапі зниження до [en] здійснювалося за допомогою парашутів. Модуль був 3,48 м заввишки, 3,91 м у діаметрі і важив приблизно 5560 кг.

Командний модуль виконував роль центру управління польотом. Усі члени екіпажу перебували в ньому упродовж усього польоту, за винятком етапу висадження на Місяць. Командний модуль мав герметичну кабіну із системою життєзабезпечення, систему управління й навігації, систему радіозв'язку, систему аварійного рятування і теплозахисний екран.

Циліндричний службовий модуль (SM) забезпечував роботу командного модуля за допомогою маршового двигуна та реактивної системи керування із запасом палива, а також системи генерації енергії на паливних елементах із реагентами рідкого водню і рідкого кисню. Для зв'язку на великі відстані під час місячних польотів використовувалася антена з високим коефіцієнтом підсилення, яка працювала в S-діапазоні. Під час тривалих місячних місій транспортувався також орбітальний науковий приладовий комплекс. Сервісний модуль скидали безпосередньо перед входом в атмосферу. Модуль мав довжину 7,5 м і діаметр 3,91 м. Його початкова версія для польоту на Місяць важила приблизно 23 300 кг із повним запасом палива; пізніша версія, призначена для виведення на орбіту наукової апаратури, важила трохи більше 24 000 кг.

Контракт НАСА на будівництво командно-службового модуля, а також другого ступеня ракети-носія «Сатурн V» виграла компанія North American Aviation. Оскільки проєктування модуля було розпочато задовго до того, як була вибрана навколомісячна орбіта, на якій мало відбутися стикування, його робочий двигун створювали з розрахунком на те, щоб він був здатний підняти модуль з Місяця. Через це його потужність була вдвічі більшою за необхідну для польоту навколо Місяця, а також не була передбачена можливість стикування з місячним модулем. Дослідження 1964 року, яке мало надати докладний сценарій виконання програми, дійшло висновку, що початковий проєкт слід продовжити як Блок 1 (Block I), призначений для ранніх випробувань, а Блок 2 (Block II), власне місячний космічний корабель, має включати обладнання для стикування та враховувати результати, отримані під час розробки Блоку 1.

Місячний модуль

image
Місячний модуль «Аполлона-16» на поверхні Місяця.
Докладніше: Місячний модуль

Місячний модуль (LM), розроблений у рамках програми «Аполлон», призначався для спуску з навколомісячної орбіти, висадження двох астронавтів на Місяць і повернення їх на орбіту для стикування з командним модулем. Його корпус, не розрахований на повернення на Землю і проліт крізь земну атмосферу, був спроєктований без урахування відповідних аеродинамічних вимог і тому був надзвичайно легким. Модуль складався з окремих ступенів, спускного та злітного, кожен із яких мала власний двигун. Розділення обох ступенів здійснювалося за допомогою піротехнічних пристроїв. На спускному ступені містився запас палива для спуску, витратні матеріали для перебування на поверхні Місяця та обладнання для її дослідження; крім того, він виконував роль стартового майданчика для злітного ступеня. Злітний ступінь містив герметичну кабіну для екіпажу, паливо для підйому і реактивну систему керування.

Початкова модель місячного модуля важила приблизно 15 100 кг і давала змогу перебувати на поверхні Місяця до 34 годин. Збільшений місячний модуль важив понад 16 400 кг і давав змогу перебувати на поверхні більше трьох діб. Контракт на розробку й будівництво місячного модуля був укладений з корпорацією Grumman Aircraft Engineering Corporation, а нагляд за проєктом здійснював [en].

Ракети-носії

image
Чотири частини ракети «Аполлон», намальовані зі збереженням масштабу: [en], «Сатурн I», «Сатурн IB» та «Сатурн V».

Інженери-конструктори ракет-носіїв мали створити кілька потужних ракет-носіїв, здатних, по-перше, вивести головний корабель із гравітаційного поля Землі та доставити його на орбіту Місяця і, по-друге, підняти з Місяця та повернути на орбіту Землі частину основного корабля. При цьому, коли команда інженерів на чолі з Вернером фон Брауном почала планувати програму «Аполлон», було невідомо, який тип місії буде використано, тому була невідома маса корисного вантажу, який необхідно буде вивести на орбіту Місяця.

Ще до початку програми «Аполлон» Вернер фон Браун та його команда інженерів-ракетників почали працювати над планами створення надвеликих ракет-носіїв серії «Сатурн» та ще більших серії [en]». У розпал цієї діяльності фон Брауна перевели з армії до НАСА і призначили директором Центру космічних польотів імені Маршалла. Початкова концепція прямого злету, у рамках якої командно-службовий модуль «Аполлона» з трьома астронавтами на борту, встановлений на вершині величезного спускового ступеня ракети, відправлявся би безпосередньо на поверхню Місяця, вимагав би використання ракети-носія класу «Нова» з корисним навантаженням «місячної» частин понад 82 000 кг. Ухвалене 11 червня 1962 року рішення про обрання концепції зустрічі на навколомісячній орбіті дало змогу замінити «Нову» на «Сатурн V», і Центр космічних польотів імені Маршалла продовжив розробку сімейства ракет «Сатурн» для «Аполлона».

Оскільки в рамках програми «Аполлон», як і програми «Меркурій» до нього, було створено кілька ракет-носіїв для космічних місій, НАСА позначало космічні апарати й ракети-носії комбінованими серійними номерами: «Сатурн I» — AS-10x, «Сатурн IB» — AS-20x, а «Сатурн V» — AS-50x (порівняйте «Меркурій-Редстоун 3», «Меркурій-Атлас 6» тощо), а не нумерувало їх послідовно, як у проєкті «Джеміні». До початку пілотованих польотів цю систему нумерації змінили.

Little Joe II

Оскільки і «Аполлон», і «Меркурій» потребували системи аварійного порятунку (LES) на випадок невдалого запуску, виникла потреба у відносно невеликій ракеті для кваліфікаційних льотних випробувань цієї системи. Вона мала бути більше, ніж [en], яка використовувалася в проєкті «Меркурій», тому компанія General Dynamics/Convair побудувала ракету [en]. З травня 1964 року по січень 1966 року, після кваліфікаційного випробувального польоту в серпні 1963 року, на ракетному полігоні Вайт Сендс було здійснено чотири випробувальні польоти системи аварійного порятунку — A-001, A-002, A-003 і A-004.

«Сатурн I»

Докладніше: Сатурн-1
image
Ракета-носій «Сатурн IB» запускає «Аполлон-7», 1968 рік.

Спочатку планувалося, що «Сатурн I», перша американська ракета-носій важкого класу, використовуватиметься для випробувальних запусків на низьку навколоземну орбіту частково споряджених командно-службових модулів. Її перший ступінь ([en]), який складався з восьми двигунів Rocketdyne H-1, живився паливом РП-1 із рідким киснем (LOX), генеруючи 6670 кН тяги. Другий ступінь ([en]) використовував шість рідководневих двигунів RL-10 компанії з тягою 400 кН. Третій ступінь ([en]) чотири рази літав на «Сатурні I», але його жодного разу не вмикали.

Перші чотири випробувальні пуски «Сатурна I» були здійснені з майданчика LC-34, причому тільки перший ступінь був робочим, з макетами розгінних блоків, заповненими водою. Перший політ із робочим ступенем S-IV був здійснений з майданчика LC-37. За цим у 1964—1965 роках послідували п'ять запусків типових командно-службових модулів (із позначеннями AS-101 — AS-105). Останні три з них продовжили підтримку програми «Аполлон», також несучи супутники [en]», які перевіряли безпеку навколомісячного середовища та вимірюючи частоту й силу ударів мікрометеоритів.

У вересні 1962 року НАСА планувало, що з кінця 1965 до 1966 року буде здійснено чотири пілотовані польоти на ракеті «Сатурн I», одночасно з програмою «Джеміні». Вантажопідйомність цієї ракети — 10 200 кг — значно обмежувала кількість систем, які можна було вивести в космос, тому в жовтні 1963 року було ухвалено рішення використовувати для всіх пілотованих польотів на навколоземну орбіту її модернізовану версію — «Сатурн IB».

«Сатурн IB»

Докладніше: Сатурн-1Б

«Сатурн IB» — це модернізована версія ракети «Сатурн I». Перший ступінь S-IB за рахунок модернізації двигуна H-1 збільшив тягу до 7120 кН. У другому ступені S-IV було замінено на S-IVB-200. Цей ступінь працював на одному двигуні J-2, який спалював суміш рідкого водню з рідким киснем, створюючи тягу в 890 кН. Версія S-IVB, яка допускала повторний запуск, використовувалася як третій ступінь ракети «Сатурн V».

Ракета-носій «Сатурн IB» була здатна вивести на низьку навколоземну орбіту понад 18 100 кг — цього було достатньо для частково заправленого командно-службового або місячного модуля. Ракети-носії «Сатурн IB» та їх польоти позначалися серією AS-200, де AS означало Apollo Saturn, а 2 — другий член сімейства ракет «Сатурн». Ракета використовувалася в тестових місіях за програмою «Аполлон» і в програмах «Скайлаб» і «Союз — Аполлон».

«Сатурн V»

Докладніше: Сатурн V
image
Запуск «Аполлона-11» ракетою «Сатурн V» на Місяць, 16.07.1969. Космічний центр Джона Кеннеді, пусковий комплекс 39A.
image
Схема Сатурна V
image
Відеокамера, змонтована на «Аполлон-11», зареєструвала перші кроки Ніла Армстронга по поверхні Місяця.

Ракети-носії «Сатурн V» і її польоти позначалися номерами серії AS-500, де індекс AS означав «Аполлон — Сатурн», а «5» — «Сатурн V». «Сатурн V» складалася з трьох ступенів і призначалася для доставлення на Місяць повністю заправлених командно-службового і місячного модулів. Її діаметр становив 10,1 м, висота — 110,6 м, а місячний вантаж — 43 900 кг; у пізніших вдосконалених модифікаціях її вантажопідйомність зросла до 47 000 кг.

На першому ступені, S-IC, були встановлені п'ять киснево-гасових двигунів Rocketdyne F-1, які працювали на рідкому паливі RP-1/LOX із номінальною тягою 33 400 кН; пізніше її збільшили до 33 900 кН. Перший ступінь розганяв ракету до швидкості 2,68 км/с. Другий ступінь працював на рідкому водні й розганяв ракету до 6,84 км/с. Третій ступінь був модифікованою версією S-IVB з тягою, збільшеною до 1020 кН, спалював рідкий водень і давав змогу перезапускати двигун. Він виводив корабель на орбіту навколо Землі, а потім — на траєкторію до Місяця.

Ракета-носій «Сатурн V» була здатна вивести на низьку навколоземну орбіту 140 тонн, а на траєкторію до Місяця — 47 тонн корисної маси. Загалом було здійснено 13 запусків. Станом на 2021 рік «Сатурн V» залишалася найпотужнішою ракетою зі створених людством. Ракета Stapship, яку розробляє компанія SpaceX, але яка ще (станом на липень 2024 року) перебуває в стадії випробувань, матиме вдвічі більшу потужність.

Космічні польоти за програмою «Аполлон»

Безпілотні місії

  • «AS-201», запущений 26 лютого 1966 — перший запуск з програми цілями якого були: перевірка структурної цілісності ракети-носія і корисного вантажу, розділення ступенів, перевірка роботи бортових систем ракети-носія, запуск корисного вантажу, перевірка бортових систем космічного корабля, надійність теплозахисту і робота допоміжних наземних об'єктів. Внаслідок збою під час найбільшого нагрівання теплозахисного щита, не вдалося отримати інформацію про роботу абляції під час входу в атмосферу.
  • «AS-203», запущений 5 липня 1966 — метою запуску було: оцінити роботу відсіку інструментів в орбітальному польоті, а також отримати інформацію про роботу систем охолодження і вентиляції, переміщення рідин і передачу тепла у паливних баках, роботу систем орієнтації і терморегулювання, системи управління польотом.
  • «AS-202», запущений 25 серпня 1966 — місія у якій ступінь Сатурн IVБі було оголошено придатним для пілотованих польотів.
  • «Аполлон-4», запущений 9 листопада 1967 року — 8.5-годинний польот у якому випробувалися командний і службовий модуль першого блоку з деякими змінами для тестування кількох ключових змін другого блоку, зокрема теплового екрана при моделюванні швидкості й кута повернення з Місяця.
  • «Аполлон-5», запущений 22 січня 1968 року — перший запуск коробля з місячним модулем. 11-годинна місія для випробовування місячного модуля.
  • «Аполлон-6», запущений 4 квітня 1968 року — останній безпілотний запуск за програмою. 10-годинна місія з метою визначіти умови польоту для початку пілотованих польотів.

Пілотовані місії

image
На фото астронавт «Аполлон-11» Базз Олдрін віддає почесть прапору США.
image
«Ми вирушили шляхом аби відкрити Місяць, а натомість відкрили Землю». — Юджин Сернан. Фото зроблено екіпажем «Аполлону-17» 07.12.1972.
image
Місія «Аполлон-15». Місячний ровер.

Пілотовані місії на земну орбіту

  • «Аполлон-7», запущений 11 жовтня 1968 року — перший пілотований космічний політ за програмою. 11-денна місія на орбіті Землі з метою відпрацювання та комплексних випробовувань командного модуля на геоцентричній орбіті, а також дослідження командно-вимірювального комплексу.

Пілотовані місії до місяця

  • «Аполлон-8», запущений 21 грудня 1968 року, 24 грудня вийшов на орбіту Місяця, здійснивши перший в історії людства обліт Місяця.

    …Коли я поклав великий палець до вікна, я міг її повністю приховати. І тоді я зрозумів, що за великим пальцем, за яким ховаю цю Землю, є близько 6 мільярдів людей, які всі прагнуть там жити. (Джеймс Ловелл)

  • «Аполлон-9», запущений 3 березня 1969 року, під час цієї місії виконана імітація польоту на Місяць на земній орбіті.
  • «Аполлон-10», запущений 18 травня 1969 року, впродовж польоту здійснена «генеральна репетиція» висадки на Місяць.
  • image «Аполлон-13», запущений 11 квітня 1970 року. 14 квітня на відстані 330 000 км від Землі вибухнув кисневий балон і вийшли з ладу два з трьох паливних елементів, які забезпечували електропостачання відсіку екіпажу командного модуля. Астронавти не могли використати маршовий двигун і системи життєзабезпечення службового модуля. У їхньому розпорядженні залишився справний місячний модуль. Використовуючи двигун цього модуля траєкторію вдалося скоригувати. Після обльоту Місяця астронавти успішно повернулися на Землю 17 квітня.

    Г'юстоне, у нас проблема. (Джон Свайгерт)

Пілотовані місії з посадкою на місяць
  • image «Аполлон-11», запущений 16 липня 1969 року. 20 липня о 20 год 17 хв 42 с за Гринвічем місячний модуль здійснив посадку в Море Спокою. Ніл Армстронг спустився на поверхню Місяця 21 липня 1969 року в 2 год 56 хв 20 с. Упродовж місії було зібрано 21,7 кг місячного ґрунту. Астронавти повернулись на Землю 24 липня за Гринвічем. Це була перша в історії людства висадка на Місяць. Зробивши крок з драбинки місячного модуля на поверхню Місяця, Армстронг промовив знамениту фразу:

    Це один маленький крок для людини, але гігантський стрибок для всього людства.

  • «Аполлон-12», запущений 14 листопада 1969 року, 19 листопада здійснена друга висадка на Місяць. Місячний модуль приземлився приблизно за 200 м від космічного апарата «Сервеєр-3». Астронавти на Місяці демонтували деякі деталі цього апарата і привезли їх на Землю. Упродовж місії зібрано 34,4 кг місячних порід. Астронавти повернулися на Землю 24 листопада.
  • «Аполлон-14», запущений 31 січня 1971 року. 5 лютого 1971 року місячний модуль приземлився. Астронавти повернулися на Землю 9 лютого 1971 року. Впродовж польоту була виконана велика дослідна програма, обсяг досліджень переважав місії «Аполлон-11» і «Аполлон-12». Було зібрано 42,9 кг місячних порід.
Місії з місячним автомобілем
  • «Аполлон-15», запущений 26 липня 1971 року. 30 липня місячний модуль приземлився. Вперше впродовж місії було використано місячний автомобіль, який надалі використовувався також у місіях «Аполлон-16» і «Аполлон-17». Було зібрано 76,8 кг місячних порід. Астронавти повернулись на Землю 7 серпня 1971 року.
  • «Аполлон-16», запущений 16 квітня 1972 року. 21 квітня місячний модуль приземлився. Було зібрано 94,7 кг місячних порід. Астронавти повернулись на Землю 27 квітня 1972 року.
  • «Аполлон-17», запущений 7 грудня 1972 року. 11 грудня місячний модуль приземлився. Було зібрано 110,5 кг місячних порід. Впродовж цієї місії відбулася остання на сьогодні висадка на Місяць. Астронавти повернулись на Землю 19 грудня 1972 року.

У березні 2022 року офіційні особи НАСА вирішили дозволити вивчення останніх із 2196 зразків грунту місії «Аполлон-17», щоб отримати додаткові висновки, до тих, що зробили дослідники півстоліття тому.

image
«Ви повинні пам'ятати, що ми повернули фотографію Землі, розташованої на відстані 240 000 миль. І річ у тім, що це дає вам інший погляд на Землю, коли ви бачите її як тривимірну між Сонцем і Місяцем, і ви починаєте розуміти, наскільки маленьке і наскільки значне тіло». — Джеймс Ловелл. Фото «Схід Землі» зняте Вільямом Андерсом, пілотом корабля «Аполлон-8» 24.12.1968.

Вартість програми

У березні 1966 року НАСА заявило конгресу США, що вартість 13-річної програми «Аполлон», у рамках якої було виконано шість висадок на Місяць (1969—1972), становить приблизно 22,718 млрд доларів.

За даними Стіва Гарбера, куратора сайту про історію НАСА, остаточна вартість програми «Аполлон» становить 20—25,4 млрд дол. США 1969 р., або приблизно 135 млрд в доларах 2005 року.

Скасовані місії

Планувалися ще три місії до Місяця — [en], однак у НАСА ухвалили рішення про скорочення бюджету, і кошти було перенаправлено на програму «Спейс Шаттл». Ракети-носії «Сатурн V» і космічні кораблі «Аполлон», які залишилися, було вирішено використати для програми «Скайлаб» і «Союз — Аполлон».

Аварії під час виконання програми

  • Пожежа під час наземних випробовувань на стартовому комплексі (після пожежі корабель, який згорів, назвали Аполлон-1). Унаслідок пожежі загинуло 3 астронавти — Вірджил Гріссом, Едвард Вайт і Роджер Чаффі.
  • Друга аварія сталася під час польоту корабля «Аполлон-13». У результаті вибуху кисневого балона і виходу з ладу елементів енергетичної системи. Висадку на Місяць було зірвано, а астронавтам вдалося врятуватися і, облетівши Місяць, повернутися на Землю.

Див. також

Примітки

  1. July 20, 1969: One Giant Leap For Mankind - NASA (амер.). 20 липня 2019. Процитовано 30 квітня 2024.
  2. U.S. Senate: VIDEO: President John F. Kennedy Address to Congress, May 25, 1961. www.senate.gov. Процитовано 30 квітня 2024.
  3. . Архів оригіналу за 18 серпня 2007. Процитовано 2 серпня 2008.
  4. . Архів оригіналу за 2 жовтня 2002. Процитовано 2 серпня 2008.
  5. Murray, Charles A.; Cox, Catherine Bly (1989). Apollo, the Race to the Moon (англ.). Simon and Schuster. ISBN .
  6. https://www1.grc.nasa.gov/wp-content/uploads/Lewis-Apollo-Contributions-press-release-1969.pdf
  7. Portree, David S. F. Project Olympus (1962). Wired (амер.). ISSN 1059-1028. Процитовано 5 травня 2024.
  8. Project Gemini - NASA (амер.). Процитовано 5 травня 2024.
  10. Preble, Christopher A. (2003-12). “Who Ever Believed in the ‘Missile Gap’?”: John F. Kennedy and the Politics of National Security. Presidential Studies Quarterly (англ.). Т. 33, № 4. с. 801—826. doi:10.1046/j.0360-4918.2003.00085.x. ISSN 0360-4918. Процитовано 9 травня 2024.
  11. Launius, Roger D.; McCurdy, Howard E., ред. (1997). Spaceflight and the myth of presidential leadership. Urbana: University of Illinois Press. ISBN .
  12. Universal Digital Library (1963). JOHN F. KENNEDY, PRESIDENT. ATHENEUM.
  13. Astronautics, United States Congress House Committee on Science and (1961). Discussion of Soviet Man-in-space Shot (англ.). U.S. Government Printing Office.
  14. LC Catalog - No Connections Available. catalog.loc.gov. Процитовано 9 травня 2024.
  15. . web.archive.org. 21 липня 2016. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 10 травня 2024.
  16. http://www.hq.nasa.gov/office/pao/History/Apollomon/apollo1.pdf | Ghostarchive (PDF). ghostarchive.org. Архів оригіналу (PDF) за 9 жовтня 2022. Процитовано 10 травня 2024.
  17. . web.archive.org. 1 липня 2016. Архів оригіналу за 1 липня 2016. Процитовано 10 травня 2024.
  18. http://www.hq.nasa.gov/office/pao/History/Apollomon/apollo2.pdf | Ghostarchive (PDF). ghostarchive.org. Архів оригіналу (PDF) за 9 жовтня 2022. Процитовано 10 травня 2024.
  20. Special Message to the Congress on Urgent National Needs | The American Presidency Project. www.presidency.ucsb.edu. Процитовано 10 травня 2024.
  21. Address to Joint Session of Congress May 25, 1961 | JFK Library. www.jfklibrary.org (англ.). Процитовано 10 травня 2024.
  22. LC Catalog - No Connections Available. catalog.loc.gov. Процитовано 11 травня 2024.
  23. [https://www.spacedaily.com/news/russia-97h.html Soviets Planned to Accept JFK�s Joint Lunar Mission Offer]. www.spacedaily.com. Процитовано 11 травня 2024.
  24. The Partnership - ch3-7. www.hq.nasa.gov. Процитовано 11 травня 2024.
  25. LC Catalog - No Connections Available. catalog.loc.gov. Процитовано 11 травня 2024.
  26. Measuring Worth - Gross Domestic Product. measuringworth.com. Процитовано 12 травня 2024.
  27. The First Step: Langley's Contributions to Apollo - NASA (амер.). 22 березня 2019. Процитовано 12 травня 2024.
  28. . web.archive.org. 3 червня 2016. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 12 травня 2024.
  29. https://www.nasa.gov/wp-content/uploads/2023/02/sp-4201.pdf
  30. Suddenly, Tomorrow Came... A History of The Johnson Space Center | PDF | Apollo Program | Nasa. Scribd (рос.). Процитовано 13 травня 2024.
  31. . web.archive.org. 15 березня 2018. Архів оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 13 травня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()
  32. Dr. Kurt H. Debus - NASA (амер.). Процитовано 14 травня 2024.
  33. Executive Orders Disposition Tables. National Archives (англ.). 15 серпня 2016. Процитовано 14 травня 2024.
  34. Moonport, CH12-7. www.hq.nasa.gov. Процитовано 15 травня 2024.
  35. . web.archive.org. 28 березня 2012. Архів оригіналу за 28 березня 2012. Процитовано 15 травня 2024.
  36. luizmonteiro - 1976 Standard Atmosphere Calculations. www.luizmonteiro.com. Процитовано 15 травня 2024.
  37. Johnson, Stephen B. (31 жовтня 2006). The Secret of Apollo: Systems Management in American and European Space Programs (англ.). JHU Press. ISBN .
  38. https://www.nasa.gov/wp-content/uploads/2023/06/stages-to-saturn-sp-4206.pdf
  39. Narvaez, Alfonso A. (1 лютого 1990). Samuel C. Phillips, Who Directed Apollo Lunar Landing, Dies at 68. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 17 травня 2024.
  40. https://www.npr.org/2019/06/12/731660780/one-giant-leap-explores-the-herculean-effort-behind-the-1969-moon-landing
  41. . web.archive.org. 20 жовтня 2015. Архів оригіналу за 20 жовтня 2015. Процитовано 19 травня 2024.
  42. . web.archive.org. 6 квітня 2013. Архів оригіналу за 6 квітня 2013. Процитовано 19 травня 2024.
  43. https://www.nasa.gov/wp-content/uploads/2023/04/sp-4029.pdf
  44. Brooks, Courtney G.; Grimwood, James M.; Swenson, Loyd S. (1979). Chariots for Apollo: a history of manned lunar spacecraft. The NASA history series. Washington: Scientific and Technical Information Branch, National Aeronautics and Space Administration.
  45. https://www.nasa.gov/wp-content/uploads/2023/04/sp-4504-enchanted-rendezvous.pdf
  46. https://www.nasa.gov/wp-content/uploads/2023/03/sp-4102.pdf
  47. . web.archive.org. 31 жовтня 2015. Архів оригіналу за 31 жовтня 2015. Процитовано 26 травня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()
  48. LC Catalog - No Connections Available. catalog.loc.gov. Процитовано 28 травня 2024.
  49. Meteor Crater | Barringer Space Museum | Winslow, AZ. Meteor Crater | Barringer Space Museum (амер.). Процитовано 29 травня 2024.
  50. https://www.nasa.gov/wp-content/uploads/static/history/alsj/apsr-jsc-09423-ocr.pdf
  51. We reach the moon; the New York times story of man's greatest adventure | WorldCat.org. search.worldcat.org (англ.). Процитовано 11 червня 2024.
  52. Leary, Warren E. (27 березня 2002). T. J. Kelly, 72, Dies; Father of Lunar Module. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 19 червня 2024.
  53. Apollo 11 - NASA (амер.). Процитовано 23 червня 2024.
  54. https://klabs.org/history/apollo_experience_reports/tn-d7083_apollo_launch_escape_propulsion.pdf
  55. https://klabs.org/history/apollo_experience_reports/tn-d7083_apollo_launch_escape_propulsion.pdf
  56. Taming liquid hydrogen : the Centaur upper stage rocket, 1958-2002 | WorldCat.org. search.worldcat.org (англ.). Процитовано 26 червня 2024.
  57. . web.archive.org. 20 жовтня 2015. Процитовано 28 червня 2024.
  58. http://www.alternatewars.com/SpaceRace/Saturn/ASD_II_Saturn_Launch_Vehicles-2-1964.pdf | Ghostarchive. ghostarchive.org. Процитовано 30 червня 2024.
  59. https://www.nasa.gov/wp-content/uploads/2023/03/sp-4205.pdf
  60. NASA Image and Video Library. NASA Image and Video Library (англ.). Процитовано 7 липня 2024.
  61. Saturn IB News Reference | PDF | Saturn Ib | Saturn V. Scribd (рос.). Процитовано 7 липня 2024.
  62. https://www.nasa.gov/wp-content/uploads/2023/03/sp-4402.pdf
  63. https://www.nasa.gov/wp-content/uploads/2023/03/sp-4402.pdf
  64. https://www.nasa.gov/wp-content/uploads/2023/04/sp-4029.pdf
  65. How SpaceX’s Starship stacks up to other rockets – Spaceflight Now (амер.). Процитовано 8 липня 2024.
  66. Enthusiast, Space (5 вересня 2022). Comparing the Lunar rockets: Starship vs Saturn V. Orbital Today (англ.). Процитовано 8 липня 2024.
  67. https://www.spacex.com/vehicles/starship/
  68. . ZME Science (амер.). 22 березня 2022. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аполлон (космічна програма)
  • Офіційний вебсайт програми «Аполлон» [ 13 жовтня 1999 у Wayback Machine.]
  • NASA: (bemerkenswert: sehr hohe Auflösung)
  • Apollo photo gallery at NASA Human Spaceflight website [ 6 січня 2012 у Wayback Machine.] (includes videos/animations)
  • (White House Cabinet Room, November 21, 1962)
  • Apollo Image Atlas [ 20 квітня 2021 у Wayback Machine.] almost 25,000 lunar images, Lunar and Planetary Institute
  • Project Apollo at NASA History Division [ 24 липня 2008 у Wayback Machine.]
  • The Apollo Lunar Surface Journal [ 18 червня 2004 у Wayback Machine.]
  • The Apollo Flight Journal [Архівовано 1 лютого 2012 у WebCite]
  • Проєкт «Аполлон», рисунки і технічні діаграми [ 17 липня 2008 у Wayback Machine.]
  • Apollo Program Summary Report (Technical) [ 29 вересня 2006 у Wayback Machine.]
  • The Apollo Program (National Air and Space Museum) [ 31 липня 2008 у Wayback Machine.]
  • Apollo 35th Anniversary Interactive Feature [ 27 листопада 2011 у Wayback Machine.] (in Flash)
  • Дослідження Місяця по програмі «Аполлон» [Архівовано 1 лютого 2012 у WebCite]
  • Архів «Аполлона» [ 15 серпня 2000 у Wayback Machine.]
  • Apollo Flight Film Archive [ 27 серпня 2011 у Wayback Machine.] — repository of scanned Apollo flight film (in high resolution).
  • NASA History Series Publications [Архівовано 1 лютого 2012 у WebCite] (many of which are on-line)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Programa Apollon angl Apollo program takozh proyekt Apollon programa pilotovanih kosmichnih polotiv zdijsnena Nacionalnim upravlinnyam z aeronavtiki i doslidzhennya kosmichnogo prostoru NASA uryadu SShA u ramkah yakoyi v period mizh 1968 i 1972 rokami vdalosya vpershe visaditi lyudej na Misyac ApollonLogotip kosmichnoyi programi Apollon Krayina SShAKeruyucha organizaciyaNASAMetaVisadzhnnnya lyudini na MisyacStatuszavershenaIstoriya programiVartist25 4 mlrd dol 1973 Trivalist1961 1972Pershij politAS 201 26 lyutogo 1966 rokuPershij pilotovanij politApollon 7 11 22 zhovtnya 1968 rokuOstannij politApollon 17 7 19 grudnya 1972 rokuUspishni zapuski16Nevdali zapuski2 Apollon 1 Apollon 13Chastkovo nevdali zapuski1 Apollon 6Miscya zapuskuKennedy Space Center LC 39Informaciya pro nosijTip nosiyaNosij yi ekipazhuKomandnij sluzhbovij vidsiki Apollona Misyachnij modulMiscya ekipazhu3Nosij yi zapuskuSaturn 1B Saturn V Programa Apollon bula zadumana u 1960 roci za chasiv administraciyi prezidenta Duajta Ejzenhauera Vona peredbachala rozrobku kosmichnogo korablya rozrahovanogo na troh osib sho mav stati prodovzhennyam proyektu odnomisnogo kosmichnogo korablya Merkurij na yakomu v kosmos buli vidpravleni pershi amerikanci Piznishe programa Apollon stala bazoyu dlya realizaciyi nacionalnoyi zadachi na 1960 ti roki postavlenoyi prezidentom SShA Dzhonom Kennedi u zvernenni do Kongresu 25 travnya 1961 roku visaditi lyudinu na Misyac i bezpechno povernuti yiyi na Zemlyu Ce bula tretya amerikanska programa pilotovanih polotiv u kosmos pislya odnomisnogo Merkuriya i dvomisnogo Dzhemini zadumanogo v 1961 roci yak rozshirennya mozhlivostej kosmichnih polotiv dlya proroblennya programi Apollon Meta Kennedi bula dosyagnuta pid chas misiyi Apollon 11 20 lipnya 1969 roku astronavti Nil Armstrong i Bazz Oldrin sili na poverhnyu Misyacya v misyachnomu moduli LM Apollona u toj chas yak Majkl Kollinz chekav yih povernennya na navkolovmisyachnij orbiti v komandno sluzhbovomu moduli CSM a 24 lipnya vsi troye uspishno prizemlilisya v Tihomu okeani Pid chas p yatoh nastupnih misij Apollona astronavti tezh visadzhuvalisya na Misyac Ostannya misiya Apollon 17 vidbulasya v grudni 1972 roku Pid chas cih shesti kosmichnih polotiv na Misyaci pobuvalo 12 osib Ci shist polotiv za programoyu Apollon yedini v istoriyi lyudstva koli lyudi visadzhuvalisya na inshomu kosmichnomu tili Programa Apollon trivala z 1961 po 1972 rik a pershij polit z ekipazhem vidbuvsya u 1968 roci U 1967 roci proyekt zaznav serjoznoyi nevdachi koli pid chas peredstartovih viprobuvan v kabini Apollona 1 spalahnula pozhezha u yakij zaginuv ves ekipazh Pislya pershoyi uspishnoyi posadki zalishilosya dostatno obladnannya dlya dev yati nastupnih polotiv z planom rozshirenogo geologichnogo tochnishe selenologichnogo j astrofizichnogo doslidzhennya Misyacya Tri z nih dovelosya skasuvati cherez skorochennya byudzhetu Pid chas p yatoh iz shesti misij sho zalishilisya vdalosya zdijsniti uspishni posadki na Misyaci ale posadci Apollona 13 zavadiv vibuh kisnevogo baku na etapi perelotu do Misyacya yakij poshkodzhiv komandno sluzhbovij modul Ekipazh z velikimi zusillyami povernuvsya na Zemlyu vikoristavshi misyachnij modul yak ryatuvalnu shlyupku na zvorotnomu shlyahu Zapuski Apolloniv zdijsnyuvalisya za dopomogoyu raket nosiyiv simejstva Saturn Zgodom voni vikoristovuvalisya takozh dlya programi en do yakoyi vhodili kosmichna stanciya Skajleb sho pidtrimuvala tri ekipazhni misiyi v 1973 1974 rokah ta viprobuvalnij proyekt Soyuz Apollon zdijsnenu v 1975 roci spilnu misiyu SShA i SRSR zi stikovki na nizkij navkolozemnij orbiti Ci piznishi programi vvazhayutsya chastinoyu povnoyi programi Apollon Programa Apollon vidatne dosyagnennya nauki j tehniki suchasnoyi civilizaciyi Vona stala realizaciyeyu kilkoh vazhlivih etapiv v istoriyi polotiv lyudini v kosmos Stanom na 2014 rik ce yedina programa u ramkah yakoyi zdijsnyuvalisya pilotovani misiyi za mezhi nizkoyi navkolozemnoyi orbiti Apollon 8 pershij pilotovanij kosmichnij korabel yakij obletiv inshe nebesne tilo a Apollon 11 pershij pilotovanij kosmichnij korabel yakij zdijsniv visadzhennya na nogo lyudej Zagalom pid chas programi Apollon na Zemlyu bulo dostavleno 382 kg misyachnih kameniv i gruntu sho stalo znachnim vneskom u rozuminnya skladu j geologichnoyi istoriyi Misyacya Programa zaklala osnovu dlya podalshih polotiv lyudini v kosmos a takozh profinansuvala budivnictvo Kosmichnogo centru imeni Lindona Dzhonsona i Kosmichnogo centru imeni Kennedi Apollon stimulyuvav rozvitok chislennih galuzej i tehnologij pov yazanih iz raketobuduvannyam i pilotovanimi polotami zokrema avioniku telekomunikaciyi ta komp yuteri Avtor rozrahunkiv optimalnoyi trayektoriyi polotu z Zemli na Misyac tak zvanoyi trasi Kondratyuka ukrayinskij naukovec Yurij Kondratyuk NazvaPrograma nazvana na chest Apollona greckogo boga svitla muziki i Soncya yiyi pridumav menedzher NASA en Piznishe vin skazav Ya nazvav kosmichnij korabel tak yak nazvav bi svoyu ditinu Silverstajn vibrav nazvu vdoma odnogo vechora na pochatku 1960 roku oskilki vidchuvav sho Apollon yakij yide na svoyij kolisnici po Soncyu vidpovidaye grandioznomu masshtabu zaproponovanoyi programi Na samomu pochatku programa mala na meti nasampered rozrobku vdoskonalenogo pilotovanogo kosmichnogo korablya komandno sluzhbovogo modulya Apollon yakij prijshov bi na zminu programi Merkurij Visadzhennya na Misyac stalo osnovnoyu metoyu programi lishe v 1961 roci Prodovzhennyam programi Merkurij stala programa Dzhemini u ramkah yakoyi viprobuvalisya j vivchalisya peredovi tehnologiyi pilotovanih kosmichnih polotiv PidgruntyaDokladnishe Kosmichni peregoni Pohodzhennya ta tehniko ekonomichni obgruntuvannya kosmichnih aparativ Programa Apollon bula zadumana za chasiv administraciyi Duajta Ejzenhauera na pochatku 1960 roku yak prodovzhennya programi Merkurij Kapsula korablya Merkurij vmishala lishe odnogo astronavta v obmezhenij misiyi na navkolozemnij orbiti ale kapsula Apollona mala vmishati troh Mozhlivi misiyi peredbachali dostavlennya ekipazhiv na kosmichnu stanciyu en i zreshtoyu visadzhennya ekipazhu na Misyac U lipni 1960 roku zastupnik administratora NASA en anonsuvav programu Apollon predstavnikam riznih galuzej promislovosti na seriyi konferencij Kosmichnoyi robochoyi grupi Space Task Group Bulo viznacheno poperedni tehnichni harakteristiki kosmichnogo korablya z kabinoyu pilotazhnogo modulya vidokremlenoyu vid komandnogo modulya kabini pilotuvannya j povernennya ta modulem rushijnoyi ustanovki j obladnannya 30 serpnya bulo ogolosheno konkurs na rozrobku tehniko ekonomichnogo obgruntuvannya a 25 zhovtnya bulo ukladeno tri kontrakti na provedennya doslidzhen z kompaniyami General Dynamics Convair General Electric i Glenn L Martin Company Vodnochas NASA provodilo vlasni doslidzhennya konstrukciyi kosmichnogo korablya pid kerivnictvom en z metoyu ocinyuvati j kontrolyuvati tri proyekti zdijsnyuvani promislovimi kompaniyami Posilennya politichnogo tisku Dokladnishe Suputnikova kriza U listopadi 1960 roku prezidentom SShA buv obranij Dzhon Kennedi U en vin obicyav amerikancyam perevagu nad Radyanskim Soyuzom u sferi kosmichnih doslidzhen i protiraketnoyi oboroni Do viboriv 1960 roku Kennedi vistupav proti en yake na jogo dumku ta dumku bagatoh inshih senatoriv utvorilosya mizh SShA ta SRSR cherez bezdiyalnist prezidenta Ejzenhauera Okrim vijskovoyi mogutnosti Kennedi vikoristovuvav aerokosmichni tehnologiyi yak simvol nacionalnogo prestizhu poobicyavshi sho SShA budut ne pershi ale ne pershi a takozh ne pershi yaksho a prosto pershi Utim nezvazhayuchi na svoyu ritoriku Kennedi stavshi prezidentom ne odrazu uhvaliv rishennya shodo statusu programi Apollon Vin malo znav pro tehnichni detali kosmichnoyi programi i jogo vidlyakuvali velichezni finansovi vitrati yakih vimagalo visadzhennya ekipazhu na Misyac i povernennya jogo na Zemlyu Koli novopriznachenij administrator NASA Dzhejms Vebb poprosiv u Kennedi 30 vidsotkove zbilshennya byudzhetu dlya svogo agentstva toj pidtrimav prishvidshennya zagalnoyi programi NASA z virobnictva raket nosiyiv ale rishennya shodo shirshogo pitannya vidklav 12 kvitnya 1961 roku radyanskij kosmonavt Yurij Gagarin stav pershoyu lyudinoyu yaka zdijsnila polit u kosmos cherez sho poboyuvannya amerikanciv zalishitisya pozadu v tehnologichnomu zmaganni z Radyanskim Soyuzom posililisya Nastupnogo dnya pislya polotu Gagarina na zasidanni en bagato kongresmeniv poobicyali pidtrimati avarijnu programu spryamovanu na te shob Amerika nazdognala SRSR Kennedi vidreaguvav na cyu novinu strimano vidmovivshis brati na sebe zobov yazannya shodo vidpovidi Ameriki na diyi Radyanskogo Soyuzu Prezident Dzhon Kennedi vistupaye zi svoyeyu propoziciyeyu visaditi lyudinu na Misyac pered spilnim zasidannyam Kongresu 25 travnya 1961 roku 20 kvitnya 1961 roku Kennedi nadislav sluzhbovu zapisku viceprezidentu Lindonu Dzhonsonu u yakij poprosiv togo z yasuvati stan amerikanskoyi kosmichnoyi programi a takozh inshih program yaki mogli b dati NASA zmogu nadoluzhiti zgayane Dzhonson vidpoviv priblizno cherez tizhden dijshovshi visnovku Mi ne dokladayemo maksimalnih zusil i ne dosyagayemo rezultativ neobhidnih dlya togo shob nasha krayina vijshla na lidiruyuchi poziciyi U zapisci bulo zrobleno visnovok sho visadzhennya lyudej na Misyac sprava viddalenogo majbutnogo i sho najimovirnishe Spolucheni Shtati zdijsnyat yiyi pershimi 25 travnya 1961 roku cherez 20 dniv pislya pershogo polotu amerikanskogo ekipazhu v kosmos na korabli Fridom 7 Dzhon Kennedi u Specialnomu poslanni do Kongresu pro nagalni nacionalni potrebi zaproponuvav zdijsniti visadzhennya lyudej na Misyac Prijshov chas robiti bilshi kroki chas dlya novogo velikogo amerikanskogo pochinannya chas dlya nashoyi naciyi chitko vzyati na sebe providnu rol u kosmichnih dosyagnennyah yaki bagato v chomu mozhut stati klyuchem do nashogo majbutnogo na Zemli Ya vvazhayu sho nasha naciya povinna vzyati na sebe zobov yazannya dosyagti ciyeyi meti she do zakinchennya cogo desyatilittya visaditi lyudinu na Misyac i bezpechno povernuti yiyi na Zemlyu Zhoden inshij kosmichnij proyekt u cej period ne bude bilsh vrazhayuchim dlya lyudstva i bilsh vazhlivim u dovgostrokovomu doslidzhenni kosmosu i zhoden ne bude nastilki skladnim i dorogim u vikonanni Rozshirennya NASANa toj moment koli Kennedi visunuv svoyu propoziciyu lishe odin amerikanec zdijsniv polit u kosmos prichomu mensh nizh za misyac do cogo a NASA she zhodnogo razu ne vidpravlyalo astronavtiv u bilsh mensh trivalij orbitalnij polit Navit deyaki spivrobitniki NASA sumnivalisya sho ambitnoyi meti Kennedi vdastsya dosyagti U 1963 roci Kennedi navit obmirkovuvav mozhlivist togo shob pogoditisya na spilnu misiyu SShA i SRSR na Misyac tim samim uniknuvshi potrebi dublyuvati zusillya Oskilki zamist tumannih cilej zi stvorennya kosmichnih stancij i zdijsnennya navkolomisyachnih polotiv z yavilasya konkretna cil visaditi lyudej na Misyac NASA virishilo sho dlya prishvidshennya rozrobki dovedetsya skasuvati proyekti tehniko ekonomichnogo obgruntuvannya Convair GE i Martin i doruchiti proyektuvannya komandno sluzhbovogo modulya komandi pid kerivnictvom Maksima Fazhe Bulo virisheno sho pilotazhnij modul korisnij lishe yak dodatkove primishennya a otzhe ye nepotribnim U zhovtni 1961 roku NASA vikoristalo proyekt Fazhe yak osnovu na chergovomu konkursi z finansuvannya rozrobki kosmichnih korabliv 28 listopada 1961 roku bulo ogolosheno sho kontrakt vigrala kompaniya North American Aviation hocha yiyi propoziciya bula ocinena ne tak visoko yak propoziciya kompaniyi Martin Dzhejms Vebb en i en viddali perevagu kompaniyi North American Aviation tomu sho vona dovshe spivpracyuvala z NASA ta yiyi poperednikom Nacionalnim konsultativnim komitetom z povitroplavannya NAKA Shob visaditi lyudej na Misyac do kincya 1969 roku bulo potribne rizke prishvidshennya tehnologichnih rozrobok i vidilennya velikih resursiv v obsyazi 25 mlrd dol 182 mlrd dol u cinah 2023 roku U mirnij chas zhodna krayina she ne robila nastilki velikih investicij U pikovij chas vikonannya programi Apollon zabezpechuvali 400 000 pracivnikiv a takozh ponad 20 000 promislovih firm ta universitetiv 1 lipnya 1960 roku NASA zasnuvalo Centr kosmichnih polotiv imeni Marshalla MSFC u Gantsvilli shtat Alabama MSFC rozrobiv raketi nosiyi vazhkogo klasu Saturn yaki buli potribni dlya Apollona Centr pilotovanih kosmichnih polotiv Dokladnishe Kosmichnij centr imeni Lindona Dzhonsona Stalo zrozumilo sho upravlinnya masshtabnoyu programoyu Apollon perevishit mozhlivosti en Space Task Group en yaka keruvala nacionalnoyu kosmichnoyu programoyu pilotovanih polotiv iz en LaRC Tomu Gilruta upovnovazhili peretvoriti svoyu organizaciyu na novij centr NASA Centr pilotovanih kosmichnih polotiv MSC Miscem bazuvannya onovlenoyi organizaciyi buv obranij H yuston shtat Tehas Zemlyu dlya neyi vidiliv Universitet Rajsa i 19 veresnya 1961 roku administrator NASA Dzhejms Vebb ogolosiv pro ci zmini Bulo takozh zrozumilo sho nezabarom potrebi NASA perevishat mozhlivosti bazi upravlinnya misiyami i startovih kompleksiv na misi Kanaveral u Floridi tomu novij en potribno bulo vklyuchiti do skladu MSC source source source source Prezident Dzhon Kennedi vistupaye v Universiteti Rajsa 12 veresnya 1962 roku 17 hv 47 s U veresni 1962 roku na toj moment u kosmosi vzhe pobuvali dva astronavti proyektu Merkurij Robert Gilrut peremistiv svoyu organizaciyu v orendovane primishennya v H yustoni a budivnictvo Centru pilotovanih kosmichnih polotiv perebuvalo v aktivnij fazi Dzhon Kennedi vidvidavshi Universitet Rajsa povtoriv svij viklik u en Dehto pitaye a chomu vlasne Misyac Chomu mi obrali svoyeyu metoyu same jogo I cilkom slushnim ye zapitannya navisho lizti na najvishu goru A navisho 35 rokiv tomu lyudi perelitali cherez Atlantiku Mi virishili letiti na Misyac Mi virishili letiti na Misyac u comu desyatilitti i robiti bagato inshogo ne tomu sho ce legko a tomu sho ce vazhko tomu sho cya meta dopomozhe organizuvati j ociniti nashi najkrashi zusillya j navichki tomu sho ce toj viklik yakij mi gotovi prijnyati yakij mi ne hochemo vidkladati i z yakim mi mayemo namir vporatisya Budivnictvo Centru pilotovanih kosmichnih polotiv bulo zaversheno u veresni 1963 roku U 1973 roci pislya smerti Lindona Dzhonsona Kongres SShA perejmenuvav centr na jogo chest i vidtodi vin nazivayetsya Kosmichnij centr imeni Lindona Dzhonsona Centr upravlinnya zapuskami Dokladnishe Kosmichnij centr imeni Kennedi Stalo takozh zrozumilo sho potrebi programi Apollon perevishat mozhlivosti puskovih kompleksiv na kosmodromi Kanaveral u Floridi U pivnichnij jogo chastini vzhe buduvalisya dva novitni puskovi kompleksi dlya raket Saturn I i Saturn I en i en Ale dlya gigantskoyi raketi neobhidnoyi dlya pilotovanogo polotu na Misyac potriben buv she bilshij puskovij kompleks tomu v lipni 1961 roku rozpochalosya pridbannya zemli dlya Centru upravlinnya zapuskami LOC roztashovanogo na pivnich vid misu Kanaveral na ostrovi Merritt Ajlend Proyektuvannyam rozrobkoyu ta budivnictvom centru zajmavsya Kurt Debus chlen staroyi komandi inzheneriv Vernera fon Brauna yaka pracyuvala she nad raketoyu Fau 2 Debusa priznachili pershim direktorom Centru upravlinnya zapuskami Budivnictvo kompleksu rozpochalosya v listopadi 1962 roku Pislya vbivstva Dzhona Kennedi nastupnij prezident SShA Lindon Dzhonson 29 listopada 1963 roku vidav ukaz pro perejmenuvannya kosmodromu i misu Kanaveral na chest Kennedi en Verner fon Braun i en sposterigayut za zapuskom AS 101 z vognevoyi kimnati Do skladu kosmodromu vhodiv startovij kompleks LC 39 en i Budivlya vertikalnoyi zbirki VAB ob yemom 3 700 000 m3 u yakij kosmichnij korabel raketa nosij i kosmichnij aparat zbirayut na peresuvnij puskovij platformi a potim peremishuyut gusenichnim transporterom na odin iz dekilkoh puskovih majdanchikiv Planuvalosya zbuduvati shonajmenshe tri majdanchiki ale v zhovtni 1965 roku bulo zaversheno budivnictvo lishe dvoh A i V Do skladu kosmodromu takozh vhodiv en OCB u yakomu perebuvali kosmichni korabli Dzhemini i Apollon pered tim yak yih priyednuvali do raket nosiyiv Kosmichnij korabel Apollon mozhna bulo viprobovuvati u dvoh vakuumnih kamerah zdatnih imituvati atmosfernij tisk na visoti do 76 km sho majzhe ne vidriznyayetsya vid vakuumu Reorganizaciya Administrator NASA Dzhejms Vebb usvidomlyuvav sho dlya nalezhnogo kontrolyu vikonannya programi Apollon neobhidno pokrashiti navichki upravlinnya proyektami v organizaciyi tomu vin zaprosiv na visoku kerivnu posadu Dzhordzha Myullera Toj pogodivsya ale za umovi sho vin matime pravo golosu v reorganizaciyi NASA neobhidne dlya efektivnogo upravlinnya programoyu Apollon Zgodom Dzhejms Vebb razom iz pomichnikom administratora a piznishe zastupnikom administratora en pochav reorganizovuvati Upravlinnya pilotovanih kosmichnih polotiv OMSF 23 lipnya 1963 roku Vebb ogolosiv pro priznachennya Myullera zastupnikom pomichnika administratora z pitan pilotovanih kosmichnih polotiv zamist todishnogo pomichnika administratora en yakij z 1 veresnya pishov na pensiyu Zgidno z planom reorganizaciyi Vebba direktori Centru pilotovanih kosmichnih polotiv en Centru kosmichnih polotiv imeni Marshalla Verner fon Braun ta Centru upravlinnya zapuskami Kurt Debus stali pidporyadkovuvalisya Myulleru Spirayuchis na svij dosvid roboti v raketnih proyektah dlya Povitryanih sil SShA Myuller zrozumiv sho kvalifikovanih menedzheriv mozhna znajti sered visokopostavlenih oficeriv Z oglyadu na ce vin otrimav u Vebba dozvil najnyati generala Semyuela Fillipsa yakij mav reputaciyu efektivnogo kerivnika programoyu Minuteman na posadu inspektora programi Upravlinnya pilotovanih kosmichnih polotiv Nachalnik Fillipsa en pogodivsya peredati Fillipsa v rozporyadzhennya NASA razom iz pidleglimi jomu oficerami za umovi sho jogo bude priznacheno direktorom programi Apollon Myuller pogodivsya i Fillips keruvav programoyu z sichnya 1964 roku do pershoyi posadki lyudini v lipni 1969 roku pislya chogo povernuvsya na sluzhbu u Povitryani sili Charlz Fishman Charles Fishman u svoyij knizi en ociniv kilkist lyudej i organizacij zaluchenih do programi Apollon yak 410 000 cholovikiv i zhinok iz priblizno 20 000 riznih kompanij yaki zrobili svij vnesok u cyu spravu Vibir koncepciyi misiyiDokladnishe Spisok posadok na Misyac Dzhon Gubolt poyasnyuye koncepciyu stikuvannya na orbiti Misyacya trasi Kondratyuka Odna z rannih konfiguracij Apollona dlya pryamogo spusku i en 1961 rik Pislya togo yak Dzhon Kennedi viznachiv metu pered planuvalnikami misiyi Apollon postala zadacha sproyektuvati kosmichnij korabel zdatnij yiyi dosyagti v umovah obmezhenih vitrat i mozhlivostej nayavnih tehnologij i vodnochas iz minimalnim rizikom dlya zhittya chleniv ekipazhu Bulo rozglyanuto chotiri mozhlivi koncepciyi misiyi en kosmichnij korabel zapuskayetsya yak yedine cile i pryamuye bezposeredno do poverhni Misyacya bez poperednogo vihodu na misyachnu orbitu Korabel sho povertayetsya na Zemlyu maye vagu 23 000 kg Usi tri astronavti visadzhuyutsya na Misyac na spusknomu moduli vagoyu priblizno 51 000 kg yakij zgodom na nomu j zalishayetsya Cya koncepciya vimagala rozrobki nadzvichajno potuzhnoyi raketi nosiya en abo en dlya dostavki na Misyac korisnogo vantazhu vagoyu 74 000 kg en EOR kilka raketnih zapuskiv za deyakimi planami do 15 vivodyat chastini kosmichnogo aparata pryamogo zlotu ta silovi ustanovki na navkolozemnu orbitu Tam voni zbirayutsya v yedinij kosmichnij korabel yakij virushaye na trayektoriyu polotu do Misyacya TLI Zustrich na poverhni Misyacya dva kosmichni aparati zapuskayutsya poslidovno Pershij avtomatichnij aparat yakij dostavlyaye palivo dlya povernennya na Zemlyu zdijsnyuye posadku na Misyaci Cherez deyakij chas za nim virushaye drugij pilotovanij aparat Palivo z avtomatichnogo korablya perenositsya na pilotovanij pislya chogo toj zlitaye na nomu z Misyacya j povertayetsya na Zemlyu Zustrich na navkolomisyachnij orbiti LOR cya koncepciya viyavilasya najoptimalnishoyu za dopomogoyu neyi kosmichnij korabel Apollon 11 20 lipnya 1969 roku dostaviv astronativ na poverhnyu Misyacya a potim povernuv yih na Zemlyu Odna raketa nosij Saturn V dostavila do Misyacya kosmichnij korabel vagoyu 43 947 kg Vin skladavsya z komandno sluzhbovogo modulya vagoyu 28 852 kg yakij zalishavsya na navkolomisyachnij orbiti i dvostupenevogo misyachnogo modulya vagoyu 15 095 kg Misyachnij modul dostaviv dvoh astronavtiv na poverhnyu Misyacya odin astronavt zalishavsya na navkolomisyachnij orbiti potim zletiv pristikuvavsya do komandno sluzhbovogo modulya i buv skinutij Oskilki na Misyac sadivsya znachno legshij korabel a zlitav z Misyacya she legshij 4555 kg zagalna masa yaku potribno bulo povernuti na Zemlyu bula minimalnoyu Utim z oglyadu na riziki pid chas stikuvannya cyu koncepciyu rozglyadali ostannoyu Na pochatku 1961 roku NASA shilyalosya do koncepciyi pryamogo zlotu Chimalo inzheneriv poboyuvalisya sho zblizhennya j stikuvannya yaki na toj moment she ne buli vidpracovani navit na navkolozemnij orbiti na navkolomisyachnij budut majzhe nemozhlivimi Natomist prihilniki zustrichi na navkolozemnij orbiti zokrema Dzhon Gubolt iz en nagoloshuvali na tomu sho cya koncepciya daye zmogu znachno zmenshiti vagu korablya Z oglyadu na ce Gubolt protyagom 1960 i 1961 rokiv provodiv kampaniyu za viznannya zustrichi na navkolozemnij orbiti zhittyezdatnim i praktichnim variantom V obhid zatverdzhenih procedur NASA vin nadislav nizku sluzhbovih zapisok i zvitiv z cogo pitannya zastupnikovi administratora en Usvidomlyuyuchi sho jogo dumka golos volayuchogo v pusteli Gubolt blagav shob variant zustrichi na navkolozemnij orbiti ne vidkidali v doslidzhennyah cogo pitannya U lipni 1961 roku Simans stvoriv specialnij komitet na choli z jogo tehnichnim pomichnikom Nikolasom Golovinim Nicholas E Golovin yakij mav nadati rekomendaciyi shodo raketi nosiya dlya programi Apollon Ce stalo povorotnim momentom u vibori rishennya shodo koncepciyi misiyi Komitet viznav sho obrana koncepciya virishalnim chinom vplivaye na vibir raketi nosiya i vislovivsya na korist gibridnoyi koncepciyi yaka peredbachala stikuvannya i na navkolozemnij i na navkolomisyachnij orbiti EOR LOR Rozglyad koncepciyi LOR a takozh neperervna agitacijna robota Gubolta vidigrali vazhlivu rol u populyarizaciyi pracezdatnosti cogo pidhodu Naprikinci 1961 go i na pochatku 1962 roku chleni Centru pilotovanih kosmichnih polotiv MSC pochali pidtrimuvati variant iz zustrichchyu na navkolomisyachnij orbiti zokrema novopriznachenij zastupnik direktora Upravlinnya pilotovanih kosmichnih polotiv OMSF en yakij stav prihilnikom cogo variantu Inzheneri Centru kosmichnih polotiv imeni Marshalla MSFC yaki vkladali znachni koshti j zusillya v koncepciyu pryamogo zletu perekonuvalisya v jogo perevagah dovshe pro yihnyu zgodu Verner fon Braun ogolosiv na brifingu 7 chervnya 1962 roku Ale navit pislya togo yak u NASA dosyagli vnutrishnoyi zgodi sperechannya ne pripinilisya Naukovij radnik Dzhona Kennedi en yakij vislovlyuvav Kennedi svoye negativne stavlennya do polotiv lyudini v kosmos she do vstupu prezidenta na posadu i vistupav proti rishennya visadzhuvati lyudej na Misyac najnyav Nikolasa Golovina yakij zalishiv NASA kerivnikom svoyeyi Grupi z pitan kosmichnih aparativ Space Vehicle Panel nibito dlya monitoringu ale naspravdi shob prosuvati sumnivi shodo rishen NASA raketi nosiya Saturn V ta koncepciyi zustrichi na navkolomisyachnij orbiti Cherez ce Shi Simansu i navit Vebbu dovodilosya zahishatisya oficijne ogoloshennya v presi 11 lipnya 1962 roku zatrimalosya Vebba buv zmushenij nazivati ce rishennya poperednim Vizner prodovzhuvav tisnuti i navit visloviv svoyu nezgodu pid chas dvodennogo veresnevogo vizitu prezidenta do Centru kosmichnih polotiv im Marshalla pid chas prezentaciyi fon Brauna Vizner viguknuv pered zhurnalistami Ni ce ne dobre Vebb vtrutivsya i stav na zahist fon Brauna Superechku pripiniv Kennedi zayavivshi sho ce pitannya she pidlyagaye ostatochnomu rozglyadu Vebb zalishivsya nepohitnim i opublikuvav zapit na komercijnu propoziciyu dlya potencijnih pidryadnikiv Misyachnogo ekskursijnogo modulya LEM Vizner vreshti resht postupivsya ne bazhayuchi ostatochno virishuvati superechku v kabineti Kennedi cherez uchast prezidenta v Karibskij krizi v zhovtni i poboyuvannya sho Kennedi pidtrimaye Vebba U listopadi 1962 roku NASA ogolosilo pro vibir kompaniyi Grumman Corporation yak pidryadnika yakij rozroblyatime Misyachnij ekskursijnij modul Kosmichnij korabelDokladnishe Apollon kosmichnij korabel Komandnij modul Apollona vistavlenij u Vistavkovomu centri Meteor Crater u misti Vinslov shtat Arizona Pervinnij proyekt Apollona zroblenij en peredbachav stvorennya konusopodibnogo komandnogo modulya priyednanogo do odnogo z kilkoh sluzhbovih moduliv sho zabezpechuvali tyagu j elektroenergiyu ta vidpovidali gabaritam kosmichnoyi stanciyi a takozh raket dlya navkolomisyachnih misij ta misij iz visadzhennyam na Misyac Pislya togo yak meta Dzhona Kennedi shodo visadzhennya lyudej na Misyac stala oficijnoyu rozpochalosya detalne proyektuvannya Komandno sluzhbovogo modulya CSM u yakomu ekipazh mav perebuvati protyagom usogo etapu pryamogo zletu a potim za dopomogoyu bilshogo posadkovogo rushijnogo modulya vidirvatisya vid poverhni Misyacya dlya zvorotnoyi podorozhi do Zemli Ostatochnij vibir koncepciyi polotu zustrich na navkolomisyachnij orbiti zminiv rol komandno sluzhbovogo modulya vin peretvorivsya na porom yakij mav transportuvati ekipazh razom iz novoyu skladovoyu Misyachnim ekskursijnim modulem LEM yakij piznishe stali nazivati prosto Misyachnij modul LM Za planom cej novij modul mav dostaviti dvoh osib na poverhnyu Misyacya i povernuti yih do Komandno sluzhbovogo modulya Korabel Apollon mav dvi osnovni chastini komandno sluzhbovij modul u yakomu komanda provodila bilshu chastinu misiyi a takozh misyachnij modul priznachenij dlya posadki i zletu z Misyacya dvoh astronavtiv Komandno sluzhbovij modul Apollona Komandnij i sluzhbovij vidsiki Apollona 15 na misyachnij orbiti 2 serpnya 1971 roku Vid z misyachnogo modulya Dokladnishe Komandnij sluzhbovij vidsiki Apollona Komandnij modul CM ce kabina dlya ekipazhu yaka mala konichnu formu i bula priznachena dlya transportuvannya troh astronavtiv vid startu do navkolomisyachnoyi orbiti i nazad do privodnennya v okeani Komandnij modul yedina chastina sistemi Saturn V Apollon yaka povertalasya na Zemlyu i yedinij komponent kosmichnogo korablya Apollon konstrukciya yakogo bez znachnih zmin projshla cherez vsyu programu Apollon azh vid rannih doslidnih proyektiv Zzovni vin buv vkritij ablyacijnim teplozahisnim ekranom i mav vlasni dviguni reaktivnoyi sistemi keruvannya RCS yaki davali zmogu kontrolyuvati jogo polozhennya i keruvati trayektoriyeyu vhodzhennya v atmosferu Spovilnennya jogo padinnya na etapi znizhennya do en zdijsnyuvalosya za dopomogoyu parashutiv Modul buv 3 48 m zavvishki 3 91 m u diametri i vazhiv priblizno 5560 kg Komandnij modul vikonuvav rol centru upravlinnya polotom Usi chleni ekipazhu perebuvali v nomu uprodovzh usogo polotu za vinyatkom etapu visadzhennya na Misyac Komandnij modul mav germetichnu kabinu iz sistemoyu zhittyezabezpechennya sistemu upravlinnya j navigaciyi sistemu radiozv yazku sistemu avarijnogo ryatuvannya i teplozahisnij ekran Cilindrichnij sluzhbovij modul SM zabezpechuvav robotu komandnogo modulya za dopomogoyu marshovogo dviguna ta reaktivnoyi sistemi keruvannya iz zapasom paliva a takozh sistemi generaciyi energiyi na palivnih elementah iz reagentami ridkogo vodnyu i ridkogo kisnyu Dlya zv yazku na veliki vidstani pid chas misyachnih polotiv vikoristovuvalasya antena z visokim koeficiyentom pidsilennya yaka pracyuvala v S diapazoni Pid chas trivalih misyachnih misij transportuvavsya takozh orbitalnij naukovij priladovij kompleks Servisnij modul skidali bezposeredno pered vhodom v atmosferu Modul mav dovzhinu 7 5 m i diametr 3 91 m Jogo pochatkova versiya dlya polotu na Misyac vazhila priblizno 23 300 kg iz povnim zapasom paliva piznisha versiya priznachena dlya vivedennya na orbitu naukovoyi aparaturi vazhila trohi bilshe 24 000 kg Kontrakt NASA na budivnictvo komandno sluzhbovogo modulya a takozh drugogo stupenya raketi nosiya Saturn V vigrala kompaniya North American Aviation Oskilki proyektuvannya modulya bulo rozpochato zadovgo do togo yak bula vibrana navkolomisyachna orbita na yakij malo vidbutisya stikuvannya jogo robochij dvigun stvoryuvali z rozrahunkom na te shob vin buv zdatnij pidnyati modul z Misyacya Cherez ce jogo potuzhnist bula vdvichi bilshoyu za neobhidnu dlya polotu navkolo Misyacya a takozh ne bula peredbachena mozhlivist stikuvannya z misyachnim modulem Doslidzhennya 1964 roku yake malo nadati dokladnij scenarij vikonannya programi dijshlo visnovku sho pochatkovij proyekt slid prodovzhiti yak Blok 1 Block I priznachenij dlya rannih viprobuvan a Blok 2 Block II vlasne misyachnij kosmichnij korabel maye vklyuchati obladnannya dlya stikuvannya ta vrahovuvati rezultati otrimani pid chas rozrobki Bloku 1 Misyachnij modul Misyachnij modul Apollona 16 na poverhni Misyacya Dokladnishe Misyachnij modul Misyachnij modul LM rozroblenij u ramkah programi Apollon priznachavsya dlya spusku z navkolomisyachnoyi orbiti visadzhennya dvoh astronavtiv na Misyac i povernennya yih na orbitu dlya stikuvannya z komandnim modulem Jogo korpus ne rozrahovanij na povernennya na Zemlyu i prolit kriz zemnu atmosferu buv sproyektovanij bez urahuvannya vidpovidnih aerodinamichnih vimog i tomu buv nadzvichajno legkim Modul skladavsya z okremih stupeniv spusknogo ta zlitnogo kozhen iz yakih mala vlasnij dvigun Rozdilennya oboh stupeniv zdijsnyuvalosya za dopomogoyu pirotehnichnih pristroyiv Na spusknomu stupeni mistivsya zapas paliva dlya spusku vitratni materiali dlya perebuvannya na poverhni Misyacya ta obladnannya dlya yiyi doslidzhennya krim togo vin vikonuvav rol startovogo majdanchika dlya zlitnogo stupenya Zlitnij stupin mistiv germetichnu kabinu dlya ekipazhu palivo dlya pidjomu i reaktivnu sistemu keruvannya Pochatkova model misyachnogo modulya vazhila priblizno 15 100 kg i davala zmogu perebuvati na poverhni Misyacya do 34 godin Zbilshenij misyachnij modul vazhiv ponad 16 400 kg i davav zmogu perebuvati na poverhni bilshe troh dib Kontrakt na rozrobku j budivnictvo misyachnogo modulya buv ukladenij z korporaciyeyu Grumman Aircraft Engineering Corporation a naglyad za proyektom zdijsnyuvav en Raketi nosiyiChotiri chastini raketi Apollon namalovani zi zberezhennyam masshtabu en Saturn I Saturn IB ta Saturn V Inzheneri konstruktori raket nosiyiv mali stvoriti kilka potuzhnih raket nosiyiv zdatnih po pershe vivesti golovnij korabel iz gravitacijnogo polya Zemli ta dostaviti jogo na orbitu Misyacya i po druge pidnyati z Misyacya ta povernuti na orbitu Zemli chastinu osnovnogo korablya Pri comu koli komanda inzheneriv na choli z Vernerom fon Braunom pochala planuvati programu Apollon bulo nevidomo yakij tip misiyi bude vikoristano tomu bula nevidoma masa korisnogo vantazhu yakij neobhidno bude vivesti na orbitu Misyacya She do pochatku programi Apollon Verner fon Braun ta jogo komanda inzheneriv raketnikiv pochali pracyuvati nad planami stvorennya nadvelikih raket nosiyiv seriyi Saturn ta she bilshih seriyi en U rozpal ciyeyi diyalnosti fon Brauna pereveli z armiyi do NASA i priznachili direktorom Centru kosmichnih polotiv imeni Marshalla Pochatkova koncepciya pryamogo zletu u ramkah yakoyi komandno sluzhbovij modul Apollona z troma astronavtami na bortu vstanovlenij na vershini velicheznogo spuskovogo stupenya raketi vidpravlyavsya bi bezposeredno na poverhnyu Misyacya vimagav bi vikoristannya raketi nosiya klasu Nova z korisnim navantazhennyam misyachnoyi chastin ponad 82 000 kg Uhvalene 11 chervnya 1962 roku rishennya pro obrannya koncepciyi zustrichi na navkolomisyachnij orbiti dalo zmogu zaminiti Novu na Saturn V i Centr kosmichnih polotiv imeni Marshalla prodovzhiv rozrobku simejstva raket Saturn dlya Apollona Oskilki v ramkah programi Apollon yak i programi Merkurij do nogo bulo stvoreno kilka raket nosiyiv dlya kosmichnih misij NASA poznachalo kosmichni aparati j raketi nosiyi kombinovanimi serijnimi nomerami Saturn I AS 10x Saturn IB AS 20x a Saturn V AS 50x porivnyajte Merkurij Redstoun 3 Merkurij Atlas 6 tosho a ne numeruvalo yih poslidovno yak u proyekti Dzhemini Do pochatku pilotovanih polotiv cyu sistemu numeraciyi zminili Little Joe II Oskilki i Apollon i Merkurij potrebuvali sistemi avarijnogo poryatunku LES na vipadok nevdalogo zapusku vinikla potreba u vidnosno nevelikij raketi dlya kvalifikacijnih lotnih viprobuvan ciyeyi sistemi Vona mala buti bilshe nizh en yaka vikoristovuvalasya v proyekti Merkurij tomu kompaniya General Dynamics Convair pobuduvala raketu en Z travnya 1964 roku po sichen 1966 roku pislya kvalifikacijnogo viprobuvalnogo polotu v serpni 1963 roku na raketnomu poligoni Vajt Sends bulo zdijsneno chotiri viprobuvalni poloti sistemi avarijnogo poryatunku A 001 A 002 A 003 i A 004 Saturn I Dokladnishe Saturn 1 Raketa nosij Saturn IB zapuskaye Apollon 7 1968 rik Spochatku planuvalosya sho Saturn I persha amerikanska raketa nosij vazhkogo klasu vikoristovuvatimetsya dlya viprobuvalnih zapuskiv na nizku navkolozemnu orbitu chastkovo sporyadzhenih komandno sluzhbovih moduliv Yiyi pershij stupin en yakij skladavsya z vosmi dviguniv Rocketdyne H 1 zhivivsya palivom RP 1 iz ridkim kisnem LOX generuyuchi 6670 kN tyagi Drugij stupin en vikoristovuvav shist ridkovodnevih dviguniv RL 10 kompaniyi Pratt amp Whitney z tyagoyu 400 kN Tretij stupin en chotiri razi litav na Saturni I ale jogo zhodnogo razu ne vmikali Pershi chotiri viprobuvalni puski Saturna I buli zdijsneni z majdanchika LC 34 prichomu tilki pershij stupin buv robochim z maketami rozginnih blokiv zapovnenimi vodoyu Pershij polit iz robochim stupenem S IV buv zdijsnenij z majdanchika LC 37 Za cim u 1964 1965 rokah posliduvali p yat zapuskiv tipovih komandno sluzhbovih moduliv iz poznachennyami AS 101 AS 105 Ostanni tri z nih prodovzhili pidtrimku programi Apollon takozh nesuchi suputniki en yaki pereviryali bezpeku navkolomisyachnogo seredovisha ta vimiryuyuchi chastotu j silu udariv mikrometeoritiv U veresni 1962 roku NASA planuvalo sho z kincya 1965 do 1966 roku bude zdijsneno chotiri pilotovani poloti na raketi Saturn I odnochasno z programoyu Dzhemini Vantazhopidjomnist ciyeyi raketi 10 200 kg znachno obmezhuvala kilkist sistem yaki mozhna bulo vivesti v kosmos tomu v zhovtni 1963 roku bulo uhvaleno rishennya vikoristovuvati dlya vsih pilotovanih polotiv na navkolozemnu orbitu yiyi modernizovanu versiyu Saturn IB Saturn IB Dokladnishe Saturn 1B Saturn IB ce modernizovana versiya raketi Saturn I Pershij stupin S IB za rahunok modernizaciyi dviguna H 1 zbilshiv tyagu do 7120 kN U drugomu stupeni S IV bulo zamineno na S IVB 200 Cej stupin pracyuvav na odnomu dviguni J 2 yakij spalyuvav sumish ridkogo vodnyu z ridkim kisnem stvoryuyuchi tyagu v 890 kN Versiya S IVB yaka dopuskala povtornij zapusk vikoristovuvalasya yak tretij stupin raketi Saturn V Raketa nosij Saturn IB bula zdatna vivesti na nizku navkolozemnu orbitu ponad 18 100 kg cogo bulo dostatno dlya chastkovo zapravlenogo komandno sluzhbovogo abo misyachnogo modulya Raketi nosiyi Saturn IB ta yih poloti poznachalisya seriyeyu AS 200 de AS oznachalo Apollo Saturn a 2 drugij chlen simejstva raket Saturn Raketa vikoristovuvalasya v testovih misiyah za programoyu Apollon i v programah Skajlab i Soyuz Apollon Saturn V Dokladnishe Saturn V Zapusk Apollona 11 raketoyu Saturn V na Misyac 16 07 1969 Kosmichnij centr Dzhona Kennedi puskovij kompleks 39A Shema Saturna V Videokamera zmontovana na Apollon 11 zareyestruvala pershi kroki Nila Armstronga po poverhni Misyacya Raketi nosiyi Saturn V i yiyi poloti poznachalisya nomerami seriyi AS 500 de indeks AS oznachav Apollon Saturn a 5 Saturn V Saturn V skladalasya z troh stupeniv i priznachalasya dlya dostavlennya na Misyac povnistyu zapravlenih komandno sluzhbovogo i misyachnogo moduliv Yiyi diametr stanoviv 10 1 m visota 110 6 m a misyachnij vantazh 43 900 kg u piznishih vdoskonalenih modifikaciyah yiyi vantazhopidjomnist zrosla do 47 000 kg Na pershomu stupeni S IC buli vstanovleni p yat kisnevo gasovih dviguniv Rocketdyne F 1 yaki pracyuvali na ridkomu palivi RP 1 LOX iz nominalnoyu tyagoyu 33 400 kN piznishe yiyi zbilshili do 33 900 kN Pershij stupin rozganyav raketu do shvidkosti 2 68 km s Drugij stupin pracyuvav na ridkomu vodni j rozganyav raketu do 6 84 km s Tretij stupin buv modifikovanoyu versiyeyu S IVB z tyagoyu zbilshenoyu do 1020 kN spalyuvav ridkij voden i davav zmogu perezapuskati dvigun Vin vivodiv korabel na orbitu navkolo Zemli a potim na trayektoriyu do Misyacya Raketa nosij Saturn V bula zdatna vivesti na nizku navkolozemnu orbitu 140 tonn a na trayektoriyu do Misyacya 47 tonn korisnoyi masi Zagalom bulo zdijsneno 13 zapuskiv Stanom na 2021 rik Saturn V zalishalasya najpotuzhnishoyu raketoyu zi stvorenih lyudstvom Raketa Stapship yaku rozroblyaye kompaniya SpaceX ale yaka she stanom na lipen 2024 roku perebuvaye v stadiyi viprobuvan matime vdvichi bilshu potuzhnist Kosmichni poloti za programoyu Apollon Bezpilotni misiyi AS 201 zapushenij 26 lyutogo 1966 pershij zapusk z programi cilyami yakogo buli perevirka strukturnoyi cilisnosti raketi nosiya i korisnogo vantazhu rozdilennya stupeniv perevirka roboti bortovih sistem raketi nosiya zapusk korisnogo vantazhu perevirka bortovih sistem kosmichnogo korablya nadijnist teplozahistu i robota dopomizhnih nazemnih ob yektiv Vnaslidok zboyu pid chas najbilshogo nagrivannya teplozahisnogo shita ne vdalosya otrimati informaciyu pro robotu ablyaciyi pid chas vhodu v atmosferu AS 203 zapushenij 5 lipnya 1966 metoyu zapusku bulo ociniti robotu vidsiku instrumentiv v orbitalnomu poloti a takozh otrimati informaciyu pro robotu sistem oholodzhennya i ventilyaciyi peremishennya ridin i peredachu tepla u palivnih bakah robotu sistem oriyentaciyi i termoregulyuvannya sistemi upravlinnya polotom AS 202 zapushenij 25 serpnya 1966 misiya u yakij stupin Saturn IVBi bulo ogolosheno pridatnim dlya pilotovanih polotiv Apollon 4 zapushenij 9 listopada 1967 roku 8 5 godinnij polot u yakomu viprobuvalisya komandnij i sluzhbovij modul pershogo bloku z deyakimi zminami dlya testuvannya kilkoh klyuchovih zmin drugogo bloku zokrema teplovogo ekrana pri modelyuvanni shvidkosti j kuta povernennya z Misyacya Apollon 5 zapushenij 22 sichnya 1968 roku pershij zapusk koroblya z misyachnim modulem 11 godinna misiya dlya viprobovuvannya misyachnogo modulya Apollon 6 zapushenij 4 kvitnya 1968 roku ostannij bezpilotnij zapusk za programoyu 10 godinna misiya z metoyu viznachiti umovi polotu dlya pochatku pilotovanih polotiv Pilotovani misiyi Na foto astronavt Apollon 11 Bazz Oldrin viddaye pochest praporu SShA Mi virushili shlyahom abi vidkriti Misyac a natomist vidkrili Zemlyu Yudzhin Sernan Foto zrobleno ekipazhem Apollonu 17 07 12 1972 Misiya Apollon 15 Misyachnij rover Pilotovani misiyi na zemnu orbitu Apollon 7 zapushenij 11 zhovtnya 1968 roku pershij pilotovanij kosmichnij polit za programoyu 11 denna misiya na orbiti Zemli z metoyu vidpracyuvannya ta kompleksnih viprobovuvan komandnogo modulya na geocentrichnij orbiti a takozh doslidzhennya komandno vimiryuvalnogo kompleksu Pilotovani misiyi do misyacya Apollon 8 zapushenij 21 grudnya 1968 roku 24 grudnya vijshov na orbitu Misyacya zdijsnivshi pershij v istoriyi lyudstva oblit Misyacya Koli ya poklav velikij palec do vikna ya mig yiyi povnistyu prihovati I todi ya zrozumiv sho za velikim palcem za yakim hovayu cyu Zemlyu ye blizko 6 milyardiv lyudej yaki vsi pragnut tam zhiti Dzhejms Lovell Apollon 9 zapushenij 3 bereznya 1969 roku pid chas ciyeyi misiyi vikonana imitaciya polotu na Misyac na zemnij orbiti Apollon 10 zapushenij 18 travnya 1969 roku vprodovzh polotu zdijsnena generalna repeticiya visadki na Misyac Apollon 13 zapushenij 11 kvitnya 1970 roku 14 kvitnya na vidstani 330 000 km vid Zemli vibuhnuv kisnevij balon i vijshli z ladu dva z troh palivnih elementiv yaki zabezpechuvali elektropostachannya vidsiku ekipazhu komandnogo modulya Astronavti ne mogli vikoristati marshovij dvigun i sistemi zhittyezabezpechennya sluzhbovogo modulya U yihnomu rozporyadzhenni zalishivsya spravnij misyachnij modul Vikoristovuyuchi dvigun cogo modulya trayektoriyu vdalosya skoriguvati Pislya oblotu Misyacya astronavti uspishno povernulisya na Zemlyu 17 kvitnya G yustone u nas problema Dzhon Svajgert Pilotovani misiyi z posadkoyu na misyac Apollon 11 zapushenij 16 lipnya 1969 roku 20 lipnya o 20 god 17 hv 42 s za Grinvichem misyachnij modul zdijsniv posadku v More Spokoyu Nil Armstrong spustivsya na poverhnyu Misyacya 21 lipnya 1969 roku v 2 god 56 hv 20 s Uprodovzh misiyi bulo zibrano 21 7 kg misyachnogo gruntu Astronavti povernulis na Zemlyu 24 lipnya za Grinvichem Ce bula persha v istoriyi lyudstva visadka na Misyac Zrobivshi krok z drabinki misyachnogo modulya na poverhnyu Misyacya Armstrong promoviv znamenitu frazu Ce odin malenkij krok dlya lyudini ale gigantskij stribok dlya vsogo lyudstva Apollon 12 zapushenij 14 listopada 1969 roku 19 listopada zdijsnena druga visadka na Misyac Misyachnij modul prizemlivsya priblizno za 200 m vid kosmichnogo aparata Serveyer 3 Astronavti na Misyaci demontuvali deyaki detali cogo aparata i privezli yih na Zemlyu Uprodovzh misiyi zibrano 34 4 kg misyachnih porid Astronavti povernulisya na Zemlyu 24 listopada Apollon 14 zapushenij 31 sichnya 1971 roku 5 lyutogo 1971 roku misyachnij modul prizemlivsya Astronavti povernulisya na Zemlyu 9 lyutogo 1971 roku Vprodovzh polotu bula vikonana velika doslidna programa obsyag doslidzhen perevazhav misiyi Apollon 11 i Apollon 12 Bulo zibrano 42 9 kg misyachnih porid Misiyi z misyachnim avtomobilem Apollon 15 zapushenij 26 lipnya 1971 roku 30 lipnya misyachnij modul prizemlivsya Vpershe vprodovzh misiyi bulo vikoristano misyachnij avtomobil yakij nadali vikoristovuvavsya takozh u misiyah Apollon 16 i Apollon 17 Bulo zibrano 76 8 kg misyachnih porid Astronavti povernulis na Zemlyu 7 serpnya 1971 roku Apollon 16 zapushenij 16 kvitnya 1972 roku 21 kvitnya misyachnij modul prizemlivsya Bulo zibrano 94 7 kg misyachnih porid Astronavti povernulis na Zemlyu 27 kvitnya 1972 roku Apollon 17 zapushenij 7 grudnya 1972 roku 11 grudnya misyachnij modul prizemlivsya Bulo zibrano 110 5 kg misyachnih porid Vprodovzh ciyeyi misiyi vidbulasya ostannya na sogodni visadka na Misyac Astronavti povernulis na Zemlyu 19 grudnya 1972 roku U berezni 2022 roku oficijni osobi NASA virishili dozvoliti vivchennya ostannih iz 2196 zrazkiv gruntu misiyi Apollon 17 shob otrimati dodatkovi visnovki do tih sho zrobili doslidniki pivstolittya tomu Vi povinni pam yatati sho mi povernuli fotografiyu Zemli roztashovanoyi na vidstani 240 000 mil I rich u tim sho ce daye vam inshij poglyad na Zemlyu koli vi bachite yiyi yak trivimirnu mizh Soncem i Misyacem i vi pochinayete rozumiti naskilki malenke i naskilki znachne tilo Dzhejms Lovell Foto Shid Zemli znyate Vilyamom Andersom pilotom korablya Apollon 8 24 12 1968 Vartist programiU berezni 1966 roku NASA zayavilo kongresu SShA sho vartist 13 richnoyi programi Apollon u ramkah yakoyi bulo vikonano shist visadok na Misyac 1969 1972 stanovit priblizno 22 718 mlrd dolariv Za danimi Stiva Garbera kuratora sajtu pro istoriyu NASA ostatochna vartist programi Apollon stanovit 20 25 4 mlrd dol SShA 1969 r abo priblizno 135 mlrd v dolarah 2005 roku Skasovani misiyiPlanuvalisya she tri misiyi do Misyacya en odnak u NASA uhvalili rishennya pro skorochennya byudzhetu i koshti bulo perenapravleno na programu Spejs Shattl Raketi nosiyi Saturn V i kosmichni korabli Apollon yaki zalishilisya bulo virisheno vikoristati dlya programi Skajlab i Soyuz Apollon Avariyi pid chas vikonannya programiPozhezha pid chas nazemnih viprobovuvan na startovomu kompleksi pislya pozhezhi korabel yakij zgoriv nazvali Apollon 1 Unaslidok pozhezhi zaginulo 3 astronavti Virdzhil Grissom Edvard Vajt i Rodzher Chaffi Druga avariya stalasya pid chas polotu korablya Apollon 13 U rezultati vibuhu kisnevogo balona i vihodu z ladu elementiv energetichnoyi sistemi Visadku na Misyac bulo zirvano a astronavtam vdalosya vryatuvatisya i obletivshi Misyac povernutisya na Zemlyu Div takozhKosmonavtika Apollon kosmichnij korabel Tablicya pilotovanih polotiv za amerikanskoyu programoyu Apollon Kolonizaciya Misyacya Misyachna zmova Suzir ya kosmichna programa Misyac Regolit Misyachni porodiPrimitkiJuly 20 1969 One Giant Leap For Mankind NASA amer 20 lipnya 2019 Procitovano 30 kvitnya 2024 U S Senate VIDEO President John F Kennedy Address to Congress May 25 1961 www senate gov Procitovano 30 kvitnya 2024 Arhiv originalu za 18 serpnya 2007 Procitovano 2 serpnya 2008 Arhiv originalu za 2 zhovtnya 2002 Procitovano 2 serpnya 2008 Murray Charles A Cox Catherine Bly 1989 Apollo the Race to the Moon angl Simon and Schuster ISBN 978 0 671 61101 9 https www1 grc nasa gov wp content uploads Lewis Apollo Contributions press release 1969 pdf Portree David S F Project Olympus 1962 Wired amer ISSN 1059 1028 Procitovano 5 travnya 2024 Project Gemini NASA amer Procitovano 5 travnya 2024 Preble Christopher A 2003 12 Who Ever Believed in the Missile Gap John F Kennedy and the Politics of National Security Presidential Studies Quarterly angl T 33 4 s 801 826 doi 10 1046 j 0360 4918 2003 00085 x ISSN 0360 4918 Procitovano 9 travnya 2024 Launius Roger D McCurdy Howard E red 1997 Spaceflight and the myth of presidential leadership Urbana University of Illinois Press ISBN 978 0 252 02336 1 Universal Digital Library 1963 JOHN F KENNEDY PRESIDENT ATHENEUM Astronautics United States Congress House Committee on Science and 1961 Discussion of Soviet Man in space Shot angl U S Government Printing Office LC Catalog No Connections Available catalog loc gov Procitovano 9 travnya 2024 web archive org 21 lipnya 2016 Arhiv originalu za 21 lipnya 2016 Procitovano 10 travnya 2024 http www hq nasa gov office pao History Apollomon apollo1 pdf Ghostarchive PDF ghostarchive org Arhiv originalu PDF za 9 zhovtnya 2022 Procitovano 10 travnya 2024 web archive org 1 lipnya 2016 Arhiv originalu za 1 lipnya 2016 Procitovano 10 travnya 2024 http www hq nasa gov office pao History Apollomon apollo2 pdf Ghostarchive PDF ghostarchive org Arhiv originalu PDF za 9 zhovtnya 2022 Procitovano 10 travnya 2024 Special Message to the Congress on Urgent National Needs The American Presidency Project www presidency ucsb edu Procitovano 10 travnya 2024 Address to Joint Session of Congress May 25 1961 JFK Library www jfklibrary org angl Procitovano 10 travnya 2024 LC Catalog No Connections Available catalog loc gov Procitovano 11 travnya 2024 https www spacedaily com news russia 97h html Soviets Planned to Accept JFK s Joint Lunar Mission Offer www spacedaily com Procitovano 11 travnya 2024 The Partnership ch3 7 www hq nasa gov Procitovano 11 travnya 2024 LC Catalog No Connections Available catalog loc gov Procitovano 11 travnya 2024 Measuring Worth Gross Domestic Product measuringworth com Procitovano 12 travnya 2024 The First Step Langley s Contributions to Apollo NASA amer 22 bereznya 2019 Procitovano 12 travnya 2024 web archive org 3 chervnya 2016 Arhiv originalu za 3 chervnya 2016 Procitovano 12 travnya 2024 https www nasa gov wp content uploads 2023 02 sp 4201 pdf Suddenly Tomorrow Came A History of The Johnson Space Center PDF Apollo Program Nasa Scribd ros Procitovano 13 travnya 2024 web archive org 15 bereznya 2018 Arhiv originalu za 15 bereznya 2018 Procitovano 13 travnya 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 bot Storinki z posilannyami na dzherela de status originalnogo URL nevidomij posilannya Dr Kurt H Debus NASA amer Procitovano 14 travnya 2024 Executive Orders Disposition Tables National Archives angl 15 serpnya 2016 Procitovano 14 travnya 2024 Moonport CH12 7 www hq nasa gov Procitovano 15 travnya 2024 web archive org 28 bereznya 2012 Arhiv originalu za 28 bereznya 2012 Procitovano 15 travnya 2024 luizmonteiro 1976 Standard Atmosphere Calculations www luizmonteiro com Procitovano 15 travnya 2024 Johnson Stephen B 31 zhovtnya 2006 The Secret of Apollo Systems Management in American and European Space Programs angl JHU Press ISBN 978 0 8018 8542 6 https www nasa gov wp content uploads 2023 06 stages to saturn sp 4206 pdf Narvaez Alfonso A 1 lyutogo 1990 Samuel C Phillips Who Directed Apollo Lunar Landing Dies at 68 The New York Times amer ISSN 0362 4331 Procitovano 17 travnya 2024 https www npr org 2019 06 12 731660780 one giant leap explores the herculean effort behind the 1969 moon landing web archive org 20 zhovtnya 2015 Arhiv originalu za 20 zhovtnya 2015 Procitovano 19 travnya 2024 web archive org 6 kvitnya 2013 Arhiv originalu za 6 kvitnya 2013 Procitovano 19 travnya 2024 https www nasa gov wp content uploads 2023 04 sp 4029 pdf Brooks Courtney G Grimwood James M Swenson Loyd S 1979 Chariots for Apollo a history of manned lunar spacecraft The NASA history series Washington Scientific and Technical Information Branch National Aeronautics and Space Administration https www nasa gov wp content uploads 2023 04 sp 4504 enchanted rendezvous pdf https www nasa gov wp content uploads 2023 03 sp 4102 pdf web archive org 31 zhovtnya 2015 Arhiv originalu za 31 zhovtnya 2015 Procitovano 26 travnya 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 bot Storinki z posilannyami na dzherela de status originalnogo URL nevidomij posilannya LC Catalog No Connections Available catalog loc gov Procitovano 28 travnya 2024 Meteor Crater Barringer Space Museum Winslow AZ Meteor Crater Barringer Space Museum amer Procitovano 29 travnya 2024 https www nasa gov wp content uploads static history alsj apsr jsc 09423 ocr pdf We reach the moon the New York times story of man s greatest adventure WorldCat org search worldcat org angl Procitovano 11 chervnya 2024 Leary Warren E 27 bereznya 2002 T J Kelly 72 Dies Father of Lunar Module The New York Times amer ISSN 0362 4331 Procitovano 19 chervnya 2024 Apollo 11 NASA amer Procitovano 23 chervnya 2024 https klabs org history apollo experience reports tn d7083 apollo launch escape propulsion pdf https klabs org history apollo experience reports tn d7083 apollo launch escape propulsion pdf Taming liquid hydrogen the Centaur upper stage rocket 1958 2002 WorldCat org search worldcat org angl Procitovano 26 chervnya 2024 web archive org 20 zhovtnya 2015 Procitovano 28 chervnya 2024 http www alternatewars com SpaceRace Saturn ASD II Saturn Launch Vehicles 2 1964 pdf Ghostarchive ghostarchive org Procitovano 30 chervnya 2024 https www nasa gov wp content uploads 2023 03 sp 4205 pdf NASA Image and Video Library NASA Image and Video Library angl Procitovano 7 lipnya 2024 Saturn IB News Reference PDF Saturn Ib Saturn V Scribd ros Procitovano 7 lipnya 2024 https www nasa gov wp content uploads 2023 03 sp 4402 pdf https www nasa gov wp content uploads 2023 03 sp 4402 pdf https www nasa gov wp content uploads 2023 04 sp 4029 pdf How SpaceX s Starship stacks up to other rockets Spaceflight Now amer Procitovano 8 lipnya 2024 Enthusiast Space 5 veresnya 2022 Comparing the Lunar rockets Starship vs Saturn V Orbital Today angl Procitovano 8 lipnya 2024 https www spacex com vehicles starship ZME Science amer 22 bereznya 2022 Arhiv originalu za 22 bereznya 2022 Procitovano 22 bereznya 2022 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Apollon kosmichna programa Oficijnij vebsajt programi Apollon 13 zhovtnya 1999 u Wayback Machine NASA bemerkenswert sehr hohe Auflosung Apollo photo gallery at NASA Human Spaceflight website 6 sichnya 2012 u Wayback Machine includes videos animations White House Cabinet Room November 21 1962 Apollo Image Atlas 20 kvitnya 2021 u Wayback Machine almost 25 000 lunar images Lunar and Planetary Institute Project Apollo at NASA History Division 24 lipnya 2008 u Wayback Machine The Apollo Lunar Surface Journal 18 chervnya 2004 u Wayback Machine The Apollo Flight Journal Arhivovano 1 lyutogo 2012 u WebCite Proyekt Apollon risunki i tehnichni diagrami 17 lipnya 2008 u Wayback Machine Apollo Program Summary Report Technical 29 veresnya 2006 u Wayback Machine The Apollo Program National Air and Space Museum 31 lipnya 2008 u Wayback Machine Apollo 35th Anniversary Interactive Feature 27 listopada 2011 u Wayback Machine in Flash Doslidzhennya Misyacya po programi Apollon Arhivovano 1 lyutogo 2012 u WebCite Arhiv Apollona 15 serpnya 2000 u Wayback Machine Apollo Flight Film Archive 27 serpnya 2011 u Wayback Machine repository of scanned Apollo flight film in high resolution NASA History Series Publications Arhivovano 1 lyutogo 2012 u WebCite many of which are on line

Дата публікації:
Топ