Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Сервеєр-3 (англ. Surveyor 3 — геодезист) — третій американський спускний апарат, запущений для здійснення м'якої посадки на Місяць в рамках місячної програми «Сервеєр» із запуску безпілотних апаратів з метою вивчення Місяця з його поверхні. Другий апарат цієї серії, що успішно здійснив м'яку посадку на Місяць.
| Сервеєр-3 | |
|---|---|
 «Сервеєр-3» на Місяці, сфотографував Алан Бін за два роки після приземлення | |
| Основні параметри | |
| COSPAR ID | 1967-035A |
| NORAD ID | 02756 |
| Організація |  НАСА |
| Виготівник | Hughes Aircraft Company |
| Тип апарата | посадковий |
| Ракета-носій | |
| Космодром | Мис Канаверал |
| Технічні параметри | |
| Маса | 302 кг |
| Розміри | 4,3 м (на Місяці). Висота приблизно 3 м. |
| Потужність | до 85 Вт |
| Джерела живлення | сонячні батареї |
| Посадка на небесне тіло | |
| Небесне тіло | Місяць |
| Дата і час посадки | 20 квітня 1967, 00:04:53 UTC |
| Місце посадки | Океан Бур, 3°00′54″ пд. ш. 23°25′05″ зх. д. / 3.015° пд. ш. 23.418° зх. д. |
Запущений 17 квітня 1967, приземлився 20 квітня 1967, в Морі Пізнаному, частині Океану Бур (3°00′54″ пд. ш. 23°25′05″ зх. д. / 3.015° пд. ш. 23.418° зх. д.). Апарат надіслав на Землю 6315 телевізійних зображень.
Політ
Під час посадки (в кратері, як виявилося) скелі з високим коефіцієнтом відбиття збивали радар для спуску. Двигуни не вимкнулися на висоті 4,3 м, як передбачалось планом місії, і посадковий модуль двічі підстрибнув на місячній поверхні.. Перший відскок досяг висоти близько 10 м. Другий відскок досяг висоти близько 3 м. На третьому ударі з висоти трьох метрів, зі швидкістю, що була нижче запланованої на висоті 4,3 м, і дуже повільно зменшувалась — «Сервеєр-3» здійснив м'яку посадку, як передбачалося.
Ця місія «Сервеєра» була першою, що доставила забірник зразків поверхневих шарів ґрунту — совок, який можна побачити на розкладеному маніпуляторі на фотографіях. Цей механізм мав електричний привод і був використаний для викопування чотирьох траншей в місячному ґрунті. Ці траншеї були до 18 сантиметрів в глибину. Зразки ґрунту від окопів були поміщені перед телекамерами «Сервеєра», щоб сфотографувати і передати фотографії радіосигналом на Землю.
3 травня 1967 почалась місячна ніч, «Сервеєр-3» вимкнувся, оскільки його сонячні батареї не могли виробляти електроенергію. Наступного місячного дня (після 14 земних діб, або близько 336 годин) «Сервеєр-3» не зміг відновити роботу внаслідок впливу вкрай низьких температур. На відміну від «Сервеєра-1», який зміг двічі відновити роботу після місячних ночей, «Сервеєр-3» не зміг відновити роботу наступного місячного дня (після 14 земних діб, або близько 336 годин) внаслідок впливу вкрай низьких температур.
Конструкція
Рама
Рама апарата мала базову трикутну форму з алюмінієвих труб, що спрощувало монтування науково-технічного обладнання. У кутах рами кріпились три відкидні посадкові ноги з амортизаторами і опорами. Під час запуску опори перебували складеними під обтічником. Опори і амортизаційні блоки, укріплені на кожній нозі, складались з алюмінієвих чарунок, за рахунок деформації яких поглиналася енергія посадкового удару. Опори розкладалися на 4,3 м від центру апарата. Апарат був висотою приблизно 3 м.
Живлення
На вершині вертикальної щоглі висотою понад один метр, розташованої в центрі трикутника, були сонячні батареї площею 0,855 м² з 792 фотоелементів, що створювали потужність до 85 Вт, додатково використовувались срібно-цинкові батареї.
Зв'язок
До центру щогли кріпилась рухома плоска антена з високим коефіцієнтом підсилення, що передавала телевізійні зображення. Дві неспрямовані антени на кінцях розкладних щогл використовувались для передачі і прийому команд. Апарат мав два передавача і два приймача.
Теплозахист
Теплозахист забезпечувався поєднанням білої фарби і оздобленням з високим коефіцієнтом тепловиділення, нанесеними на поліровану алюмінієву основу.
Відсіки апаратури
На рамі у двох відсіках з контрольованою температурою розміщувалась електронна апаратура. Відсіки були вкриті потужною теплоізоляцією, крізь яку проходили теплові канали, також у відсіках були терморегулювачі і маленькі електричні нагрівачі. В одному відсіку, у якому підтримувалася температура від 5 до 50 °C, розміщувалось обладнання для зв'язку і контролю електропостачання. В іншому, у якому підтримувалася температура від −20 до 50 °C, розміщувалось обладнання для обробки сигналів.
Інженерне обладнання
Телевізійна камера була змонтована близько біля вершини триніжка. В структуру були вставлені тензодатчики, температурні сенсори та інше інженерне обладнання.
Один фотометричний приціл було змонтовано біля кінця посадкової опори. Одна коротка стріла розкладалася з центру структури.
Сонячний сенсор, датчик Канопуса і швидкі гіроскопі, що оберталися у кардановій підвісці, допомагали визначити орієнтацію апарата.
Рух і орієнтація
Рух і орієнтація здійснювались за допомогою холодного азоту під час фази польоту. Твердопаливний двигун у формі сталевої кулі, змонтований у центрі апарата, використовувався при посадці. Три малі ракетні двигуни з керованою тягою використовувались під час корекції орбіти і посадки. Двигуни працювали на гідраті монометилгідразину (пальне) і суміші MON-10 (90 % диоксиду динітрогену (N2O2) і 10 % монооксиду азоту (NO)). Кожна камера згоряння мала тягу 130—460 Н, один двигун повертався для контролю крену. Паливо зберігалося у сферичних баках, прикріплених до рами апарата.
Схема посадки
Висотомір вмикав головний ракетний двигун для початкового гальмування. Після закінчення роботи твердопаливного двигуна відокремлювались висотомір і двигун. Після цього вмикались доплерівський і висотомірний радари, що забезпечували інформацію для роботи автопілота, який контролював систему малих двигунів до посадки.
Наукове обладнання
Телекамера
Телевізійна камера «Сервеєра-3» складалася з трубки відикона, двох лінз із фокусною відстанню 25 і 100 мм, затворів, світлофільтрів й діафрагми, встановлених вздовж осі, що була нахилена на 16 градусів до центральної осі апарата. Телекамера була встановлена під дзеркалом, яке могло переміщуватись за азимутом (горизонтально) і висотою (вертикально). Робота камери повністю залежала від надходження належних команд із Землі. Покадрове охоплення місячної поверхні було отримано після оберту на 360 градусів за азимутом в проміжку від 40 градусів вище площини, перпендикулярної осі «Z» камери до −65 градусів нижче цієї площини.
Були використані режими роботи телекамери з передачею 600 і 200 ліній.
У режимі 200 ліній один кадр сканувався кожні 61,8 секунди і дані передавалися неспрямованою антеною. Повна передача зображення відеосигналом в режимі 200 ліній тривала 20 секунд на частоті 1,2 кГц.
Фотографії у режимі 600 ліній передавались спрямованою антеною. Отримані фотографії сканувались раз на 3,6 секунди. Кожне зображення в режимі 600 ліній вимагало номінально одну секунду для зчитування картинки з відикона, і частоту 220 кГц для передачі цифрового сигналу. Телевізійні зображення були показані на Землі у повільному скануванні на екрані телевізора, який був вкритий фотолюмінофором довгострокової стійкості відповідно до номінальної максимальної частоти кадрів. Один кадр зображення утворювався з кожного отриманого фото в режимі реального часу зі швидкістю, сумісною з отримуваним зображенням. Ці дані були записані на магнітну стрічку відеомагнітофона. Між 20 квітня і 3 травня 1967 камера надіслала 6315 фотографій — зокрема, самого космічного апарата, панорами місячної поверхні, вигляд механічного екскаватора при роботі і Землі під час сонячного затемнення.
Місячний модуль «Аполлона-12» приземлився біля «Сервеєра-3» 19 листопада 1969 року. Астронавти Конрад і Бін оглянули апарат і доставили частини «Сервеєра-3» на Землю масою близько 10 кг, зокрема його телекамеру, яка зараз на постійній експозиції в Національному музеї авіації та космонавтики у Вашингтоні.
Механізм ґрунтозабору
Механізм ґрунтозабору був розроблений, щоб викопати і перемістити місячний ґрунт, водночас відбувалось фотографування процесу для отримання властивостей місячної поверхні. Пробозабірник був встановлений нижче телевізійної камери і складався переважно з совка розмірами 120 мм у довжину і 50 мм завширшки. Совок складався з контейнера, заточеного леза, і електромотора, що відкривав і закривав контейнер. Совок був здатний утримувати максимально твердої речовини з місячної поверхні діаметром приблизно 32 мм і максимум 100 см³ гранульованого матеріалу. Совок був встановлений на пантографі, який розкладався на довжину приблизно 1,5 м або складався близько до космічного апарата електричним приводом. Рука могла переміщуватись з азимутом від 40 до −72 градусів або бути піднята на 130 мм електроприводами. Він також міг з розгоном торкнутися місячної поверхні з використанням сили прискорення. Ґрунтозабірник здійснив сім випробувань підшипників, чотири випробування копання траншеї і 13 випробувальних ударів. Загальний час роботи за 10 підходів становив 18 годин 22 хвилини. Вимірювання струмів двигуна і сил, прикладених до поверхні не відбулось у зв'язку зі станом телеметрії космічного апарата після незапланованої посадки на місячну поверхню. Невеликі деформації механічними напруженнями виключали визначення щільності при випробуванні ударами. Занурення на глибини від 38 до 50 мм були отримані при випробуванні підшипників, а глибина 175 мм була досягнута під час копання траншеї.
Аполлон-12 і можливість міжпланетного забруднення
Посадковий майданчик «Сервеєра-3» був обраний метою посадки для місячного модуля «Аполлона-12» 1969. Кілька компонентів посадкового модуля «Сервеєра-3» були зняті і повернуті на Землю для вивчення довгострокових наслідків впливу суворого місячного середовища на штучні об'єкти і матеріали. Це був перший і єдиний випадок відвідання землянами штучного об'єкта за межами Землі станом на 2019.
З'ясувалося, що звичайні бактерії, стрептококи (Streptococcus mitis), випадково забруднили камеру до запуску, вижили в латентному стані в суворих умовах протягом двох з половиною років, і були виявлені після повернення камери на Землю.
Цей випадок може бути підтвердженням правдоподібності ідеї міжпланетної панспермії, водночас незалежні дослідники сумніваються у виживанні бактерій всередині «Сервеєр-3» на Місяці. (Див. [en])
Наслідки
Після виявлення бактерій НАСА вирішило суворо здійснювати абіотичні процедури при підготовці космічних зондів для запобігання забруднення планети Марс та інших астрономічних тіл, які, можливо, мають умови, придатні для життя.
Космічний апарат «Галілео» був свідомо зруйнований наприкінці своєї місії, увійшовши в атмосферу Юпітера, щоб уникнути можливості забруднення супутника Юпітера Європи бактеріями від Землі.
Зонд «Кассіні» був знищений в атмосфері Сатурна наприкінці його місії у вересні 2017.
Див. також
- Місячна програма Сервеєр
- Луна-9 — перше успішне примісячення в історії космонавтики.
Посилання
- Результати програми Сервеєр (PDF) 1969 [ 24 грудня 2013 у Wayback Machine.](англ.)
- Аналіз матеріалів і фотографій «Сервеєра-3», повернутих на Аполлоні-12 (PDF) 1972 [ 17 квітня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- Експертиза совка ґрунтозабірника «Сервеєра-3», повернутого в місії Аполлона-12 (PDF) 1971 [ 7 лютого 2014 у Wayback Machine.](англ.)
- Частини і матеріали «Сервеєра-3», що повернулися з Місяця на Аполлоні-12 — Оцінка місячного впливу — січень 1971 (PDF) [ 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
Примітки
- . Архів оригіналу за 17 березня 2013. Процитовано 3 травня 2014.
- Thurman, Sam W. (February 2004). . 27th Annual AAS Guidance and Control Conference. Архів оригіналу за 27 лютого 2008. Процитовано 3 травня 2014.
- Earth microbes on the Moon. Science.nasa.gov. Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 20 липня 2009.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Serveyer Serveyer 3 angl Surveyor 3 geodezist tretij amerikanskij spusknij aparat zapushenij dlya zdijsnennya m yakoyi posadki na Misyac v ramkah misyachnoyi programi Serveyer iz zapusku bezpilotnih aparativ z metoyu vivchennya Misyacya z jogo poverhni Drugij aparat ciyeyi seriyi sho uspishno zdijsniv m yaku posadku na Misyac Serveyer 3 Serveyer 3 na Misyaci sfotografuvav Alan Bin za dva roki pislya prizemlennyaOsnovni parametriCOSPAR ID1967 035ANORAD ID02756OrganizaciyaNASAVigotivnikHughes Aircraft CompanyTip aparataposadkovijRaketa nosijKosmodromMis KanaveralTehnichni parametriMasa302 kgRozmiri4 3 m na Misyaci Visota priblizno 3 m Potuzhnistdo 85 VtDzherela zhivlennyasonyachni batareyiPosadka na nebesne tiloNebesne tiloMisyacData i chas posadki20 kvitnya 1967 00 04 53 UTCMisce posadkiOkean Bur 3 00 54 pd sh 23 25 05 zh d 3 015 pd sh 23 418 zh d 3 015 23 418 Serveyer 3 Zapushenij 17 kvitnya 1967 prizemlivsya 20 kvitnya 1967 v Mori Piznanomu chastini Okeanu Bur 3 00 54 pd sh 23 25 05 zh d 3 015 pd sh 23 418 zh d 3 015 23 418 Serveyer 3 Aparat nadislav na Zemlyu 6315 televizijnih zobrazhen PolitCharlz Konrad molodshij komandir Apollona 12 stoyit poryad z Serveyerom 3 Na zadnomu tli misyachnij modul Apollona 12 Intrepid Bezstrashnij Znimok vikonav Alan Bin pilot misyachnogo modulya Pid chas posadki v krateri yak viyavilosya skeli z visokim koeficiyentom vidbittya zbivali radar dlya spusku Dviguni ne vimknulisya na visoti 4 3 m yak peredbachalos planom misiyi i posadkovij modul dvichi pidstribnuv na misyachnij poverhni Pershij vidskok dosyag visoti blizko 10 m Drugij vidskok dosyag visoti blizko 3 m Na tretomu udari z visoti troh metriv zi shvidkistyu sho bula nizhche zaplanovanoyi na visoti 4 3 m i duzhe povilno zmenshuvalas Serveyer 3 zdijsniv m yaku posadku yak peredbachalosya Cya misiya Serveyera bula pershoyu sho dostavila zabirnik zrazkiv poverhnevih shariv gruntu sovok yakij mozhna pobachiti na rozkladenomu manipulyatori na fotografiyah Cej mehanizm mav elektrichnij privod i buv vikoristanij dlya vikopuvannya chotiroh transhej v misyachnomu grunti Ci transheyi buli do 18 santimetriv v glibinu Zrazki gruntu vid okopiv buli pomisheni pered telekamerami Serveyera shob sfotografuvati i peredati fotografiyi radiosignalom na Zemlyu 3 travnya 1967 pochalas misyachna nich Serveyer 3 vimknuvsya oskilki jogo sonyachni batareyi ne mogli viroblyati elektroenergiyu Nastupnogo misyachnogo dnya pislya 14 zemnih dib abo blizko 336 godin Serveyer 3 ne zmig vidnoviti robotu vnaslidok vplivu vkraj nizkih temperatur Na vidminu vid Serveyera 1 yakij zmig dvichi vidnoviti robotu pislya misyachnih nochej Serveyer 3 ne zmig vidnoviti robotu nastupnogo misyachnogo dnya pislya 14 zemnih dib abo blizko 336 godin vnaslidok vplivu vkraj nizkih temperatur KonstrukciyaRama Rama aparata mala bazovu trikutnu formu z alyuminiyevih trub sho sproshuvalo montuvannya naukovo tehnichnogo obladnannya U kutah rami kripilis tri vidkidni posadkovi nogi z amortizatorami i oporami Pid chas zapusku opori perebuvali skladenimi pid obtichnikom Opori i amortizacijni bloki ukripleni na kozhnij nozi skladalis z alyuminiyevih charunok za rahunok deformaciyi yakih poglinalasya energiya posadkovogo udaru Opori rozkladalisya na 4 3 m vid centru aparata Aparat buv visotoyu priblizno 3 m Zhivlennya Na vershini vertikalnoyi shogli visotoyu ponad odin metr roztashovanoyi v centri trikutnika buli sonyachni batareyi plosheyu 0 855 m z 792 fotoelementiv sho stvoryuvali potuzhnist do 85 Vt dodatkovo vikoristovuvalis sribno cinkovi batareyi Zv yazok Do centru shogli kripilas ruhoma ploska antena z visokim koeficiyentom pidsilennya sho peredavala televizijni zobrazhennya Dvi nespryamovani anteni na kincyah rozkladnih shogl vikoristovuvalis dlya peredachi i prijomu komand Aparat mav dva peredavacha i dva prijmacha Teplozahist Teplozahist zabezpechuvavsya poyednannyam biloyi farbi i ozdoblennyam z visokim koeficiyentom teplovidilennya nanesenimi na polirovanu alyuminiyevu osnovu Vidsiki aparaturi Na rami u dvoh vidsikah z kontrolovanoyu temperaturoyu rozmishuvalas elektronna aparatura Vidsiki buli vkriti potuzhnoyu teploizolyaciyeyu kriz yaku prohodili teplovi kanali takozh u vidsikah buli termoregulyuvachi i malenki elektrichni nagrivachi V odnomu vidsiku u yakomu pidtrimuvalasya temperatura vid 5 do 50 C rozmishuvalos obladnannya dlya zv yazku i kontrolyu elektropostachannya V inshomu u yakomu pidtrimuvalasya temperatura vid 20 do 50 C rozmishuvalos obladnannya dlya obrobki signaliv Inzhenerne obladnannya Televizijna kamera bula zmontovana blizko bilya vershini trinizhka V strukturu buli vstavleni tenzodatchiki temperaturni sensori ta inshe inzhenerne obladnannya Odin fotometrichnij pricil bulo zmontovano bilya kincya posadkovoyi opori Odna korotka strila rozkladalasya z centru strukturi Sonyachnij sensor datchik Kanopusa i shvidki giroskopi sho obertalisya u kardanovij pidvisci dopomagali viznachiti oriyentaciyu aparata Ruh i oriyentaciya Ruh i oriyentaciya zdijsnyuvalis za dopomogoyu holodnogo azotu pid chas fazi polotu Tverdopalivnij dvigun u formi stalevoyi kuli zmontovanij u centri aparata vikoristovuvavsya pri posadci Tri mali raketni dviguni z kerovanoyu tyagoyu vikoristovuvalis pid chas korekciyi orbiti i posadki Dviguni pracyuvali na gidrati monometilgidrazinu palne i sumishi MON 10 90 dioksidu dinitrogenu N2O2 i 10 monooksidu azotu NO Kozhna kamera zgoryannya mala tyagu 130 460 N odin dvigun povertavsya dlya kontrolyu krenu Palivo zberigalosya u sferichnih bakah prikriplenih do rami aparata Shema posadki Visotomir vmikav golovnij raketnij dvigun dlya pochatkovogo galmuvannya Pislya zakinchennya roboti tverdopalivnogo dviguna vidokremlyuvalis visotomir i dvigun Pislya cogo vmikalis doplerivskij i visotomirnij radari sho zabezpechuvali informaciyu dlya roboti avtopilota yakij kontrolyuvav sistemu malih dviguniv do posadki Naukove obladnannyaTelekamera Kamera Serveyera 3 dostavlena z Misyacya ekipazhem Apollona 12 vistavlena v Nacionalnomu muzej aviaciyi ta kosmonavtiki Televizijna kamera Serveyera 3 skladalasya z trubki vidikona dvoh linz iz fokusnoyu vidstannyu 25 i 100 mm zatvoriv svitlofiltriv j diafragmi vstanovlenih vzdovzh osi sho bula nahilena na 16 gradusiv do centralnoyi osi aparata Telekamera bula vstanovlena pid dzerkalom yake moglo peremishuvatis za azimutom gorizontalno i visotoyu vertikalno Robota kameri povnistyu zalezhala vid nadhodzhennya nalezhnih komand iz Zemli Pokadrove ohoplennya misyachnoyi poverhni bulo otrimano pislya obertu na 360 gradusiv za azimutom v promizhku vid 40 gradusiv vishe ploshini perpendikulyarnoyi osi Z kameri do 65 gradusiv nizhche ciyeyi ploshini Buli vikoristani rezhimi roboti telekameri z peredacheyu 600 i 200 linij U rezhimi 200 linij odin kadr skanuvavsya kozhni 61 8 sekundi i dani peredavalisya nespryamovanoyu antenoyu Povna peredacha zobrazhennya videosignalom v rezhimi 200 linij trivala 20 sekund na chastoti 1 2 kGc Fotografiyi u rezhimi 600 linij peredavalis spryamovanoyu antenoyu Otrimani fotografiyi skanuvalis raz na 3 6 sekundi Kozhne zobrazhennya v rezhimi 600 linij vimagalo nominalno odnu sekundu dlya zchituvannya kartinki z vidikona i chastotu 220 kGc dlya peredachi cifrovogo signalu Televizijni zobrazhennya buli pokazani na Zemli u povilnomu skanuvanni na ekrani televizora yakij buv vkritij fotolyuminoforom dovgostrokovoyi stijkosti vidpovidno do nominalnoyi maksimalnoyi chastoti kadriv Odin kadr zobrazhennya utvoryuvavsya z kozhnogo otrimanogo foto v rezhimi realnogo chasu zi shvidkistyu sumisnoyu z otrimuvanim zobrazhennyam Ci dani buli zapisani na magnitnu strichku videomagnitofona Mizh 20 kvitnya i 3 travnya 1967 kamera nadislala 6315 fotografij zokrema samogo kosmichnogo aparata panorami misyachnoyi poverhni viglyad mehanichnogo ekskavatora pri roboti i Zemli pid chas sonyachnogo zatemnennya Misyachnij modul Apollona 12 prizemlivsya bilya Serveyera 3 19 listopada 1969 roku Astronavti Konrad i Bin oglyanuli aparat i dostavili chastini Serveyera 3 na Zemlyu masoyu blizko 10 kg zokrema jogo telekameru yaka zaraz na postijnij ekspoziciyi v Nacionalnomu muzeyi aviaciyi ta kosmonavtiki u Vashingtoni Mehanizm gruntozaboruMehanizm gruntozaboru buv rozroblenij shob vikopati i peremistiti misyachnij grunt vodnochas vidbuvalos fotografuvannya procesu dlya otrimannya vlastivostej misyachnoyi poverhni Probozabirnik buv vstanovlenij nizhche televizijnoyi kameri i skladavsya perevazhno z sovka rozmirami 120 mm u dovzhinu i 50 mm zavshirshki Sovok skladavsya z kontejnera zatochenogo leza i elektromotora sho vidkrivav i zakrivav kontejner Sovok buv zdatnij utrimuvati maksimalno tverdoyi rechovini z misyachnoyi poverhni diametrom priblizno 32 mm i maksimum 100 sm granulovanogo materialu Sovok buv vstanovlenij na pantografi yakij rozkladavsya na dovzhinu priblizno 1 5 m abo skladavsya blizko do kosmichnogo aparata elektrichnim privodom Ruka mogla peremishuvatis z azimutom vid 40 do 72 gradusiv abo buti pidnyata na 130 mm elektroprivodami Vin takozh mig z rozgonom torknutisya misyachnoyi poverhni z vikoristannyam sili priskorennya Gruntozabirnik zdijsniv sim viprobuvan pidshipnikiv chotiri viprobuvannya kopannya transheyi i 13 viprobuvalnih udariv Zagalnij chas roboti za 10 pidhodiv stanoviv 18 godin 22 hvilini Vimiryuvannya strumiv dviguna i sil prikladenih do poverhni ne vidbulos u zv yazku zi stanom telemetriyi kosmichnogo aparata pislya nezaplanovanoyi posadki na misyachnu poverhnyu Neveliki deformaciyi mehanichnimi napruzhennyami viklyuchali viznachennya shilnosti pri viprobuvanni udarami Zanurennya na glibini vid 38 do 50 mm buli otrimani pri viprobuvanni pidshipnikiv a glibina 175 mm bula dosyagnuta pid chas kopannya transheyi Serveyer 3 sfotografovanij ekipazhem Apollona 12Apollon 12 i mozhlivist mizhplanetnogo zabrudnennyaPosadkovij majdanchik Serveyera 3 buv obranij metoyu posadki dlya misyachnogo modulya Apollona 12 1969 Kilka komponentiv posadkovogo modulya Serveyera 3 buli znyati i povernuti na Zemlyu dlya vivchennya dovgostrokovih naslidkiv vplivu suvorogo misyachnogo seredovisha na shtuchni ob yekti i materiali Ce buv pershij i yedinij vipadok vidvidannya zemlyanami shtuchnogo ob yekta za mezhami Zemli stanom na 2019 Z yasuvalosya sho zvichajni bakteriyi streptokoki Streptococcus mitis vipadkovo zabrudnili kameru do zapusku vizhili v latentnomu stani v suvorih umovah protyagom dvoh z polovinoyu rokiv i buli viyavleni pislya povernennya kameri na Zemlyu Cej vipadok mozhe buti pidtverdzhennyam pravdopodibnosti ideyi mizhplanetnoyi panspermiyi vodnochas nezalezhni doslidniki sumnivayutsya u vizhivanni bakterij vseredini Serveyer 3 na Misyaci Div en NaslidkiMisce posadki Serveyera 3 j Apollona 12 Znimok zonda LRO 2009 Pislya viyavlennya bakterij NASA virishilo suvoro zdijsnyuvati abiotichni proceduri pri pidgotovci kosmichnih zondiv dlya zapobigannya zabrudnennya planeti Mars ta inshih astronomichnih til yaki mozhlivo mayut umovi pridatni dlya zhittya Kosmichnij aparat Galileo buv svidomo zrujnovanij naprikinci svoyeyi misiyi uvijshovshi v atmosferu Yupitera shob uniknuti mozhlivosti zabrudnennya suputnika Yupitera Yevropi bakteriyami vid Zemli Zond Kassini buv znishenij v atmosferi Saturna naprikinci jogo misiyi u veresni 2017 Div takozhMisyachna programa Serveyer Luna 9 pershe uspishne primisyachennya v istoriyi kosmonavtiki PosilannyaRezultati programi Serveyer PDF 1969 24 grudnya 2013 u Wayback Machine angl Analiz materialiv i fotografij Serveyera 3 povernutih na Apolloni 12 PDF 1972 17 kvitnya 2021 u Wayback Machine angl Ekspertiza sovka gruntozabirnika Serveyera 3 povernutogo v misiyi Apollona 12 PDF 1971 7 lyutogo 2014 u Wayback Machine angl Chastini i materiali Serveyera 3 sho povernulisya z Misyacya na Apolloni 12 Ocinka misyachnogo vplivu sichen 1971 PDF 27 zhovtnya 2020 u Wayback Machine angl Primitki Arhiv originalu za 17 bereznya 2013 Procitovano 3 travnya 2014 Thurman Sam W February 2004 27th Annual AAS Guidance and Control Conference Arhiv originalu za 27 lyutogo 2008 Procitovano 3 travnya 2014 Earth microbes on the Moon Science nasa gov Arhiv originalu za 1 chervnya 2012 Procitovano 20 lipnya 2009