Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Сервеєр Серве єр англ Surveyor Топограф програма розробки і запускі

Сервеєр

Сервеєр
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сервеєр.

«Серве́єр» (англ. Surveyor — «Топограф») — програма розробки і запусків американських автоматичних міжпланетних станцій для дослідження Місяця, яка тривала з 1966 по 1968.

image
«Сервеєр» під час випробувань на Землі

Мета запусків полягала в польотах на Місяць за траєкторією зіткнення, що тривали 63-65 годин, і закінчувалися уповільненням приблизно за три хвилини до м'якої посадки.

П'ять «Сервеєрів» успішно здійснили м'яку посадку на Місяць, зокрема перший. Два запуски були невдалі: Сервеєр-2 розбився на великій швидкості після невдалої корекції курсу, Сервеєр-4 припинив передачу радіосигналу за 2,5 хвилини до запланованого приземлення.

image
Жовтим показано місця посадок апаратів серії «Сервеєр»

Місія програми

Головними завданнями програми було визначення:

  • механічних характеристик;
  • хімічного складу і електромагнітних властивостей місячного ґрунту;
  • теплових умов на поверхні Місяця;
  • отримання телевізійних зображень поверхні для вивчення топографії рельєфу і структури місячного ґрунту;
  • реєстрації лазерного випромінювання, що посилалося з Землі;
  • виконання астрономічних досліджень (зйомка зірок, Сонця, планет).

Технічне завдання програми «Сервеєр» — відпрацювання системи м'якої посадки.

Конструкція

Рама

Рама апарата мала базову трикутну форму з алюмінієвих труб, що спрощувало монтування науково-технічного обладнання. У кутах рами кріпились три відкидні посадкові ноги з амортизаторами і опорами. Під час запуску опори перебували складеними під обтічником. Опори і амортизаційні блоки, укріплені на кожній нозі, складались з алюмінієвих чарунок, за рахунок деформації яких поглиналася енергія посадкового удару. Опори розкладалися на 4,3 м від центру апарата. Апарат був висотою приблизно 3 м.

Живлення

На вершині вертикальної щоглі висотою понад один метр, розташованої в центрі трикутника, були сонячні батареї площею 0,855 м² з 792 фотоелементів, що створювали потужність до 85 Вт, додатково використовувались срібно-цинкові батареї.

Зв'язок

До центру щогли кріпилась рухома плоска антена з високим коефіцієнтом підсилення, що передавала телевізійні зображення. Дві неспрямовані антени на кінцях розкладних щогл використовувались для передачі і прийому команд. Апарат мав два передавача і два приймача.

Теплозахист

Теплозахист забезпечувався поєднанням білої фарби і оздобленням з високим коефіцієнтом тепловиділення, нанесеними на поліровану алюмінієву основу.

Відсіки апаратури

На рамі у двох відсіках з контрольованою температурою розміщувалась електронна апаратура. Відсіки були вкриті потужною теплоізоляцією, крізь яку проходили теплові канали, також у відсіках були терморегулювачі і маленькі електричні нагрівачі. В одному відсіку, у якому підтримувалася температура від 5 до 50 °C, розміщувалось обладнання для зв'язку і контролю електропостачання. В іншому, у якому підтримувалася температура від −20 до 50 °C, розміщувалось обладнання для обробки сигналів.

Інженерне обладнання

Телевізійна камера була змонтована близько біля вершини триніжка. В структуру були вставлені тензодатчики, температурні сенсори та інше інженерне обладнання.

Один фотометричний приціл було змонтовано біля кінця посадкової опори. одна коротка стріла розкладалася з центру структури.

Сонячний сенсор, датчик Канопуса і швидкі гіроскопі, що оберталися у кардановій підвісці, допомагали визначити орієнтацію апарата.

Рух і орієнтація

Рух і орієнтація здійснювались за допомогою холодного азоту під час фази польоту. Твердопаливний двигун у формі сталевої кулі, змонтований у центрі апарата, використовувався при посадці. Три малі ракетні двигуни з керованою тягою використовувались під час корекції орбіти і посадки. Двигуни працювали на гідраті монометилгідразину (пальне) і суміші MON-10 (90 % диоксиду динітрогену (N2O2) і 10 % монооксиду азоту (NO)). Кожна камера згоряння мала тягу 130—460 Н, один двигун повертався для контролю крену. Паливо зберігалося у сферичних баках, прикріплених до рами апарата.

Схема посадки

Висотомір вмикав головний ракетний двигун для початкового гальмування. Після закінчення роботи твердопаливного двигуна відокремлювались висотомір і двигун. Після цього вмикались доплерівський і висотомірний радари, що забезпечували інформацію для роботи автопілота, який контролював систему малих двигунів до посадки.

Наукові прилади

  • альфа-аналізатор для визначення хімічного складу місячного ґрунту за відбитим альфа-випромінюванням («Сервеєр-5», «Сервеєр-6», «Сервеєр-7»),
  • ківш-захват для дослідження механічних характеристик ґрунту («Сервеєр-3», «Сервеєр-4», «Сервеєр-7»),
  • прилади для виявлення магнітних речовин у ґрунті («Сервеєр-4», «Сервеєр-5», «Сервеєр-6», «Сервеєр-7»),
  • телевізійна камера для зйомок Місяця на ділянці підльоту («Сервеєр-1» і «Сервеєр-2»).

На всіх «Сервеєрах» встановлювалася панорамна телевізійна камера для отримання знімків після посадки на Місяць (всього було отримано близько 86 500 знімків місячної поверхні, Сонця, планет). Максимальний діаметр всіх «Сервеєрів» (по опорах розгорнутого посадкового шасі) 4,27 м, висота (при складеному шасі) близько 3 м, стартова маса 995—1038 кг, після посадки — 276—297 кг. Запуски здійснювалися ракетою-носієм «Атлас-Центавр». Всього було запущено 7 апаратів (1966—1968), з яких «Сервеєр-1», «Сервеєр-3», «Сервеєр-5», «Сервеєр-6» і «Сервеєр-7» здійснили м'яку посадку і виконали основні завдання програми.

Запуск і посадка на Місяць

image
Запуск ракети Атлас-Центавр AC-10, з космічним апаратом Сервеєр-1, 30 травня 1966
image
Астронавт Чарльз Конрад біля «Сервеєра-3»

Кожна місія «Сервеєр» складалася з одного безпілотного космічного апарата, розробленого і побудованого Hughes Aircraft Company. Ракетою-носієм для виведення були Атлас-Центавр, які виводили апарат на транс-місячну траєкторію. Апарат не виходив на орбіту Місяця, а сповільнювався з швидкості 2,6 км/сек відносно Місяця після запуску двигунів м'якої посадки.

Кожен апарат гальмувався до 110 м / сек (4 % від швидкості до гальмування) основною гальмівною твердопаливною системою, що працювали протягом 40 секунд, починаючи з висоти 75,3 км над Місяцем, а потім спускався доки радар не фіксував висоту 11 км від поверхні. Частину шляху, що залишилася до поверхні, тривалістю близько 2,5 хвилин, відбувалось гальмування за допомогою дрібніших двигунів, які працювали на рідкому паливі. Останні 3,4 метра, до поверхні виконувалися в стані вільного падіння з нульовою швидкістю на цій висоті, після того як двигуни малої тяги були відключені. Це призводило до посадки зі швидкістю близько 3 м/сек.

Сервеєр-1 знадобилося близько 63 годин (2,6 доби), щоб досягти Місяця. Його стартова маса була 995,2 кг, а посадкова (за вирахуванням палива, гальмівного та радіолокаційного пристроїв) — 294,3 кілограмів.

Історія запусків

Реалізація програми

Програма була реалізована Лабораторією реактивного руху НАСАНАСА (JPL) в рамках підготовки польоту людини на Місяць за програмою «Аполлон». Загальна вартість програми офіційно становила 469 мільйонів доларів.

Усі сім космічні апарати перебувають на Місяці, оскільки не були розраховані для повернення на Землю. Деякі частини «Сервеєра-3» були повернуті на Землю екіпажем Аполлона-12, який приземлився поруч з ним 1969. Камера від нього перебуває на виставці в Національному музеї авіації та космонавтики у Вашингтоні, округ Колумбія.

Джерела

  • Surveyor (1966—1968) [ 23 листопада 2010 у Wayback Machine.](англ.)
  • Surveyor Program Results (PDF) 1969 [ 24 грудня 2013 у Wayback Machine.](англ.)
  • Analysis of Surveyor 3 material and photographs returned by Apollo 12 (PDF) 1972 [ 17 квітня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
  • Exploring the Moon: The Surveyor Program [ 15 січня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
  • Details of Surveyor 1 launch, and also the entire program [Архівовано 31 травня 2015 у WebCite](англ.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Serveyer Serve yer angl Surveyor Topograf programa rozrobki i zapuskiv amerikanskih avtomatichnih mizhplanetnih stancij dlya doslidzhennya Misyacya yaka trivala z 1966 po 1968 Serveyer pid chas viprobuvan na Zemli Meta zapuskiv polyagala v polotah na Misyac za trayektoriyeyu zitknennya sho trivali 63 65 godin i zakinchuvalisya upovilnennyam priblizno za tri hvilini do m yakoyi posadki P yat Serveyeriv uspishno zdijsnili m yaku posadku na Misyac zokrema pershij Dva zapuski buli nevdali Serveyer 2 rozbivsya na velikij shvidkosti pislya nevdaloyi korekciyi kursu Serveyer 4 pripiniv peredachu radiosignalu za 2 5 hvilini do zaplanovanogo prizemlennya Zhovtim pokazano miscya posadok aparativ seriyi Serveyer Misiya programiGolovnimi zavdannyami programi bulo viznachennya mehanichnih harakteristik himichnogo skladu i elektromagnitnih vlastivostej misyachnogo gruntu teplovih umov na poverhni Misyacya otrimannya televizijnih zobrazhen poverhni dlya vivchennya topografiyi relyefu i strukturi misyachnogo gruntu reyestraciyi lazernogo viprominyuvannya sho posilalosya z Zemli vikonannya astronomichnih doslidzhen zjomka zirok Soncya planet Tehnichne zavdannya programi Serveyer vidpracyuvannya sistemi m yakoyi posadki KonstrukciyaRama Rama aparata mala bazovu trikutnu formu z alyuminiyevih trub sho sproshuvalo montuvannya naukovo tehnichnogo obladnannya U kutah rami kripilis tri vidkidni posadkovi nogi z amortizatorami i oporami Pid chas zapusku opori perebuvali skladenimi pid obtichnikom Opori i amortizacijni bloki ukripleni na kozhnij nozi skladalis z alyuminiyevih charunok za rahunok deformaciyi yakih poglinalasya energiya posadkovogo udaru Opori rozkladalisya na 4 3 m vid centru aparata Aparat buv visotoyu priblizno 3 m Zhivlennya Na vershini vertikalnoyi shogli visotoyu ponad odin metr roztashovanoyi v centri trikutnika buli sonyachni batareyi plosheyu 0 855 m z 792 fotoelementiv sho stvoryuvali potuzhnist do 85 Vt dodatkovo vikoristovuvalis sribno cinkovi batareyi Zv yazok Do centru shogli kripilas ruhoma ploska antena z visokim koeficiyentom pidsilennya sho peredavala televizijni zobrazhennya Dvi nespryamovani anteni na kincyah rozkladnih shogl vikoristovuvalis dlya peredachi i prijomu komand Aparat mav dva peredavacha i dva prijmacha Teplozahist Teplozahist zabezpechuvavsya poyednannyam biloyi farbi i ozdoblennyam z visokim koeficiyentom teplovidilennya nanesenimi na polirovanu alyuminiyevu osnovu Vidsiki aparaturi Na rami u dvoh vidsikah z kontrolovanoyu temperaturoyu rozmishuvalas elektronna aparatura Vidsiki buli vkriti potuzhnoyu teploizolyaciyeyu kriz yaku prohodili teplovi kanali takozh u vidsikah buli termoregulyuvachi i malenki elektrichni nagrivachi V odnomu vidsiku u yakomu pidtrimuvalasya temperatura vid 5 do 50 C rozmishuvalos obladnannya dlya zv yazku i kontrolyu elektropostachannya V inshomu u yakomu pidtrimuvalasya temperatura vid 20 do 50 C rozmishuvalos obladnannya dlya obrobki signaliv Inzhenerne obladnannya Televizijna kamera bula zmontovana blizko bilya vershini trinizhka V strukturu buli vstavleni tenzodatchiki temperaturni sensori ta inshe inzhenerne obladnannya Odin fotometrichnij pricil bulo zmontovano bilya kincya posadkovoyi opori odna korotka strila rozkladalasya z centru strukturi Sonyachnij sensor datchik Kanopusa i shvidki giroskopi sho obertalisya u kardanovij pidvisci dopomagali viznachiti oriyentaciyu aparata Ruh i oriyentaciya Ruh i oriyentaciya zdijsnyuvalis za dopomogoyu holodnogo azotu pid chas fazi polotu Tverdopalivnij dvigun u formi stalevoyi kuli zmontovanij u centri aparata vikoristovuvavsya pri posadci Tri mali raketni dviguni z kerovanoyu tyagoyu vikoristovuvalis pid chas korekciyi orbiti i posadki Dviguni pracyuvali na gidrati monometilgidrazinu palne i sumishi MON 10 90 dioksidu dinitrogenu N2O2 i 10 monooksidu azotu NO Kozhna kamera zgoryannya mala tyagu 130 460 N odin dvigun povertavsya dlya kontrolyu krenu Palivo zberigalosya u sferichnih bakah prikriplenih do rami aparata Shema posadki Visotomir vmikav golovnij raketnij dvigun dlya pochatkovogo galmuvannya Pislya zakinchennya roboti tverdopalivnogo dviguna vidokremlyuvalis visotomir i dvigun Pislya cogo vmikalis doplerivskij i visotomirnij radari sho zabezpechuvali informaciyu dlya roboti avtopilota yakij kontrolyuvav sistemu malih dviguniv do posadki Naukovi priladialfa analizator dlya viznachennya himichnogo skladu misyachnogo gruntu za vidbitim alfa viprominyuvannyam Serveyer 5 Serveyer 6 Serveyer 7 kivsh zahvat dlya doslidzhennya mehanichnih harakteristik gruntu Serveyer 3 Serveyer 4 Serveyer 7 priladi dlya viyavlennya magnitnih rechovin u grunti Serveyer 4 Serveyer 5 Serveyer 6 Serveyer 7 televizijna kamera dlya zjomok Misyacya na dilyanci pidlotu Serveyer 1 i Serveyer 2 Na vsih Serveyerah vstanovlyuvalasya panoramna televizijna kamera dlya otrimannya znimkiv pislya posadki na Misyac vsogo bulo otrimano blizko 86 500 znimkiv misyachnoyi poverhni Soncya planet Maksimalnij diametr vsih Serveyeriv po oporah rozgornutogo posadkovogo shasi 4 27 m visota pri skladenomu shasi blizko 3 m startova masa 995 1038 kg pislya posadki 276 297 kg Zapuski zdijsnyuvalisya raketoyu nosiyem Atlas Centavr Vsogo bulo zapusheno 7 aparativ 1966 1968 z yakih Serveyer 1 Serveyer 3 Serveyer 5 Serveyer 6 i Serveyer 7 zdijsnili m yaku posadku i vikonali osnovni zavdannya programi Zapusk i posadka na MisyacZapusk raketi Atlas Centavr AC 10 z kosmichnim aparatom Serveyer 1 30 travnya 1966 Astronavt Charlz Konrad bilya Serveyera 3 Kozhna misiya Serveyer skladalasya z odnogo bezpilotnogo kosmichnogo aparata rozroblenogo i pobudovanogo Hughes Aircraft Company Raketoyu nosiyem dlya vivedennya buli Atlas Centavr yaki vivodili aparat na trans misyachnu trayektoriyu Aparat ne vihodiv na orbitu Misyacya a spovilnyuvavsya z shvidkosti 2 6 km sek vidnosno Misyacya pislya zapusku dviguniv m yakoyi posadki Kozhen aparat galmuvavsya do 110 m sek 4 vid shvidkosti do galmuvannya osnovnoyu galmivnoyu tverdopalivnoyu sistemoyu sho pracyuvali protyagom 40 sekund pochinayuchi z visoti 75 3 km nad Misyacem a potim spuskavsya doki radar ne fiksuvav visotu 11 km vid poverhni Chastinu shlyahu sho zalishilasya do poverhni trivalistyu blizko 2 5 hvilin vidbuvalos galmuvannya za dopomogoyu dribnishih dviguniv yaki pracyuvali na ridkomu palivi Ostanni 3 4 metra do poverhni vikonuvalisya v stani vilnogo padinnya z nulovoyu shvidkistyu na cij visoti pislya togo yak dviguni maloyi tyagi buli vidklyucheni Ce prizvodilo do posadki zi shvidkistyu blizko 3 m sek Serveyer 1 znadobilosya blizko 63 godin 2 6 dobi shob dosyagti Misyacya Jogo startova masa bula 995 2 kg a posadkova za virahuvannyam paliva galmivnogo ta radiolokacijnogo pristroyiv 294 3 kilogramiv Istoriya zapuskiv Serveyer 1 zapusk 30 travnya 1966 posadka v Okeani Bur lat Oceanus Procellarum 2 chervnya 1966 Serveyer 2 zapusk 20 veresnya 1966 rozbivsya na visokij shvidkosti pislya nevdaloyi korekciyi pri pidloti vpav nedaleko vid kratera Kopernik lat Copernicus 23 veresnya 1966 Serveyer 3 zapusk 17 kvitnya 1967 posadka v Okeani Bur lat Oceanus Procellarum 20 kvitnya 1967 Serveyer 4 zapusk 14 lipnya 1967 buv vtrachenij kontakt za 2 5 hvilin do zaplanovanogo prizemlennya vpav u Centralnij Zatoci lat Sinus Medii 17 lipnya 1967 Serveyer 5 zapusk 3 veresnya 1967 posadka v More Spokoyu lat Mare Tranquillitatis 11 veresnya 1967 Serveyer 6 zapusk 7 listopada 1967 posadka v Centralnij Zatoci lat Sinus Medii 10 listopada 1967 Serveyer 7 zapusk 7 sichnya 1968 posadka nedaleko vid kratera Tiho lat Tycho 10 sichnya 1968 Realizaciya programiPrograma bula realizovana Laboratoriyeyu reaktivnogo ruhu NASANASA JPL v ramkah pidgotovki polotu lyudini na Misyac za programoyu Apollon Zagalna vartist programi oficijno stanovila 469 miljoniv dolariv Usi sim kosmichni aparati perebuvayut na Misyaci oskilki ne buli rozrahovani dlya povernennya na Zemlyu Deyaki chastini Serveyera 3 buli povernuti na Zemlyu ekipazhem Apollona 12 yakij prizemlivsya poruch z nim 1969 Kamera vid nogo perebuvaye na vistavci v Nacionalnomu muzeyi aviaciyi ta kosmonavtiki u Vashingtoni okrug Kolumbiya DzherelaSurveyor 1966 1968 23 listopada 2010 u Wayback Machine angl Surveyor Program Results PDF 1969 24 grudnya 2013 u Wayback Machine angl Analysis of Surveyor 3 material and photographs returned by Apollo 12 PDF 1972 17 kvitnya 2021 u Wayback Machine angl Exploring the Moon The Surveyor Program 15 sichnya 2012 u Wayback Machine angl Details of Surveyor 1 launch and also the entire program Arhivovano 31 travnya 2015 u WebCite angl

Дата публікації:
Топ