Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Сервеєр-4 (англ. Surveyor 4 — геодезист) — четвертий американський спускний апарат, що мав здійснити м'яку посадку на Місяць в рамках місячної програми Сервеєр із запуску безпілотних апаратів з метою фотографування місячної поверхні для визначення характеристик місячного рельєфу при підготовці пілотованих місій Аполлона.
| Сервеєр-4 | |
|---|---|
 Модель «Сервеєра» на Землі | |
| Основні параметри | |
| COSPAR ID | 1967-068A |
| NORAD ID | 02875 |
| Організація |  НАСА |
| Виготівник | Hughes Aircraft Company |
| Тип апарата | посадковий |
| Космодром | Мис Канаверал |
| Посадка на небесне тіло | |
| Небесне тіло | Місяць |
| Місце посадки | Затока Центральна |
Конструкція
Рама
Рама апарата мала базову трикутну форму з алюмінієвих труб, що спрощувало монтування науково-технічного обладнання. У кутах рами кріпились три відкидні посадкові ноги з амортизаторами і опорами. Під час запуску опори перебували складеними під обтічником. Опори і амортизаційні блоки, укріплені на кожній нозі, складались з алюмінієвих чарунок, за рахунок деформації яких поглиналася енергія посадкового удару. Опори розкладалися на 4,3 м від центру апарата. Апарат був висотою приблизно 3 м.
Живлення
На вершині вертикальної щоглі висотою понад один метр, розташованої в центрі трикутника, були сонячні батареї площею 0,855 м² з 792 фотоелементів, що створювали потужність до 85 Вт, додатково використовувались срібно-цинкові батареї.
Зв'язок
До центру щогли кріпилась рухома плоска антена з високим коефіцієнтом підсилення, що передавала телевізійні зображення. Дві неспрямовані антени на кінцях розкладних щогл використовувались для передачі і прийому команд. Апарат мав два передавача і два приймача.
Теплозахист
Теплозахист забезпечувався поєднанням білої фарби і оздобленням з високим коефіцієнтом тепловиділення, нанесеними на поліровану алюмінієву основу.
Відсіки апаратури
На рамі у двох відсіках з контрольованою температурою розміщувалась електронна апаратура. Відсіки були вкриті потужною теплоізоляцією, крізь яку проходили теплові канали, також у відсіках були терморегулювачі і маленькі електричні нагрівачі. В одному відсіку, у якому підтримувалася температура від 5 до 50 °C, розміщувалось обладнання для зв'язку і контролю електропостачання. В іншому, у якому підтримувалася температура від −20 до 50 °C, розміщувалось обладнання для обробки сигналів.
Інженерне обладнання
Телевізійна камера була змонтована близько біля вершини триніжка. В структуру були вставлені тензодатчики, температурні сенсори та інше інженерне обладнання.
Один фотометричний приціл було змонтовано біля кінця посадкової опори. одна коротка стріла розкладалася з центру структури.
Сонячний сенсор, датчик Канопуса і швидкі гіроскопі, що оберталися у кардановій підвісці, допомагали визначити орієнтацію апарата.
Рух і орієнтація
Рух і орієнтація здійснювались за допомогою холодного азоту під час фази польоту. Твердопаливний двигун у формі сталевої кулі, змонтований у центрі апарата, використовувався при посадці. Три малі ракетні двигуни з керованою тягою використовувались під час корекції орбіти і посадки. Двигуни працювали на гідраті монометилгідразину (пальне) і суміші MON-10 (90% диоксиду динітрогену (N2O2) і 10% монооксиду азоту (NO)). Кожна камера згоряння мала тягу 130–460 Н, один двигун повертався для контролю крену. Паливо зберігалося у сферичних баках, прикріплених до рами апарата.
Схема посадки
Висотомір вмикав головний ракетний двигун для початкового гальмування. Після закінчення роботи твердопаливного двигуна відокремлювались висотомір і двигун. Після цього вмикались доплерівський і висотомірний радари, що забезпечували інформацію для роботи автопілота, який контролював систему малих двигунів до посадки.
Обладнання
Обладнання на борту складалося з телевізійної камери та допоміжних дзеркал, механізму забору зразків ґрунту з поверхні, тензодатчиків на посадкових опорах, а також численні інженерні датчики. Сервеєр-4 мав щуп з магнітом всередині для виявлення та вимірювання фероелементів у місячній поверхні.
Політ
Запущений 14 липня 1967 об 11:53:29 UTC після бездоганного польоту на Місяць, телеметричний контакт був втрачений о 2:03 UTC 17 липня 1967 за 2,5 хвилини до приземлення. Посадка планувалась в Затоці Центральній на 0,4° північної широти і 1,33° західної довготи. Зв'язатися з апаратом не вдалося. Твердопаливна гальмівна рушійна установка, можливо, вибухнула наприкінці запланованого вмикання.
Джерело
Сервеєр-4 [ 17 жовтня 2011 у Wayback Machine.] в каталозі НАСА(англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Serveyer Serveyer 4 angl Surveyor 4 geodezist chetvertij amerikanskij spusknij aparat sho mav zdijsniti m yaku posadku na Misyac v ramkah misyachnoyi programi Serveyer iz zapusku bezpilotnih aparativ z metoyu fotografuvannya misyachnoyi poverhni dlya viznachennya harakteristik misyachnogo relyefu pri pidgotovci pilotovanih misij Apollona Serveyer 4Model Serveyera na ZemliOsnovni parametriCOSPAR ID1967 068ANORAD ID02875OrganizaciyaNASAVigotivnikHughes Aircraft CompanyTip aparataposadkovijKosmodromMis KanaveralPosadka na nebesne tiloNebesne tiloMisyacMisce posadkiZatoka CentralnaKonstrukciyaRama Rama aparata mala bazovu trikutnu formu z alyuminiyevih trub sho sproshuvalo montuvannya naukovo tehnichnogo obladnannya U kutah rami kripilis tri vidkidni posadkovi nogi z amortizatorami i oporami Pid chas zapusku opori perebuvali skladenimi pid obtichnikom Opori i amortizacijni bloki ukripleni na kozhnij nozi skladalis z alyuminiyevih charunok za rahunok deformaciyi yakih poglinalasya energiya posadkovogo udaru Opori rozkladalisya na 4 3 m vid centru aparata Aparat buv visotoyu priblizno 3 m Zhivlennya Na vershini vertikalnoyi shogli visotoyu ponad odin metr roztashovanoyi v centri trikutnika buli sonyachni batareyi plosheyu 0 855 m z 792 fotoelementiv sho stvoryuvali potuzhnist do 85 Vt dodatkovo vikoristovuvalis sribno cinkovi batareyi Zv yazok Do centru shogli kripilas ruhoma ploska antena z visokim koeficiyentom pidsilennya sho peredavala televizijni zobrazhennya Dvi nespryamovani anteni na kincyah rozkladnih shogl vikoristovuvalis dlya peredachi i prijomu komand Aparat mav dva peredavacha i dva prijmacha Teplozahist Teplozahist zabezpechuvavsya poyednannyam biloyi farbi i ozdoblennyam z visokim koeficiyentom teplovidilennya nanesenimi na polirovanu alyuminiyevu osnovu Vidsiki aparaturi Na rami u dvoh vidsikah z kontrolovanoyu temperaturoyu rozmishuvalas elektronna aparatura Vidsiki buli vkriti potuzhnoyu teploizolyaciyeyu kriz yaku prohodili teplovi kanali takozh u vidsikah buli termoregulyuvachi i malenki elektrichni nagrivachi V odnomu vidsiku u yakomu pidtrimuvalasya temperatura vid 5 do 50 C rozmishuvalos obladnannya dlya zv yazku i kontrolyu elektropostachannya V inshomu u yakomu pidtrimuvalasya temperatura vid 20 do 50 C rozmishuvalos obladnannya dlya obrobki signaliv Inzhenerne obladnannya Televizijna kamera bula zmontovana blizko bilya vershini trinizhka V strukturu buli vstavleni tenzodatchiki temperaturni sensori ta inshe inzhenerne obladnannya Odin fotometrichnij pricil bulo zmontovano bilya kincya posadkovoyi opori odna korotka strila rozkladalasya z centru strukturi Sonyachnij sensor datchik Kanopusa i shvidki giroskopi sho obertalisya u kardanovij pidvisci dopomagali viznachiti oriyentaciyu aparata Ruh i oriyentaciya Ruh i oriyentaciya zdijsnyuvalis za dopomogoyu holodnogo azotu pid chas fazi polotu Tverdopalivnij dvigun u formi stalevoyi kuli zmontovanij u centri aparata vikoristovuvavsya pri posadci Tri mali raketni dviguni z kerovanoyu tyagoyu vikoristovuvalis pid chas korekciyi orbiti i posadki Dviguni pracyuvali na gidrati monometilgidrazinu palne i sumishi MON 10 90 dioksidu dinitrogenu N2O2 i 10 monooksidu azotu NO Kozhna kamera zgoryannya mala tyagu 130 460 N odin dvigun povertavsya dlya kontrolyu krenu Palivo zberigalosya u sferichnih bakah prikriplenih do rami aparata Shema posadki Visotomir vmikav golovnij raketnij dvigun dlya pochatkovogo galmuvannya Pislya zakinchennya roboti tverdopalivnogo dviguna vidokremlyuvalis visotomir i dvigun Pislya cogo vmikalis doplerivskij i visotomirnij radari sho zabezpechuvali informaciyu dlya roboti avtopilota yakij kontrolyuvav sistemu malih dviguniv do posadki ObladnannyaObladnannya na bortu skladalosya z televizijnoyi kameri ta dopomizhnih dzerkal mehanizmu zaboru zrazkiv gruntu z poverhni tenzodatchikiv na posadkovih oporah a takozh chislenni inzhenerni datchiki Serveyer 4 mav shup z magnitom vseredini dlya viyavlennya ta vimiryuvannya feroelementiv u misyachnij poverhni PolitZapushenij 14 lipnya 1967 ob 11 53 29 UTC pislya bezdogannogo polotu na Misyac telemetrichnij kontakt buv vtrachenij o 2 03 UTC 17 lipnya 1967 za 2 5 hvilini do prizemlennya Posadka planuvalas v Zatoci Centralnij na 0 4 pivnichnoyi shiroti i 1 33 zahidnoyi dovgoti Zv yazatisya z aparatom ne vdalosya Tverdopalivna galmivna rushijna ustanovka mozhlivo vibuhnula naprikinci zaplanovanogo vmikannya DzhereloServeyer 4 17 zhovtnya 2011 u Wayback Machine v katalozi NASA angl