Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Тихо лат Tycho імпактний кратер діаметром 85 км на видимому боці Місяця Це молодий добре збережений та один із найвидови

Тихо (кратер)

Тихо (кратер)


Тихо (лат. Tycho) — імпактний кратер діаметром 85 км на видимому боці Місяця. Це молодий, добре збережений та один із найвидовищніших місячних кратерів: він оточений системою величезних яскравих променів, особливо добре видимих під час повні. Названий на честь данського астронома Тихо Браге.

Тихо
лат. Tycho
image
Мозаїка знімків зонда Lunar Reconnaissance Orbiter
(ширина зображення — 120 км)

Мозаїка знімків зонда Lunar Reconnaissance Orbiter
(ширина зображення — 120 км)

43°18′ пд. ш. 11°13′ зх. д. / 43.3° пд. ш. 11.22° зх. д. / -43.3; -11.22Координати: 43°18′ пд. ш. 11°13′ зх. д. / 43.3° пд. ш. 11.22° зх. д. / -43.3; -11.22
Небесне тілоМісяць
Типметеоритний
Діаметр85 км
Середня глибина4500 м
ЕпонімТихо Браге
У базах даних
GPN
image Тихо у Вікісховищі
image
image
Кратер Тихо на зображенні видимого боку Місяця
image
Променева система кратера Тихо
image
Центральна гірка Тихо на світанку. Знімок апарату Lunar Reconnaissance Orbiter, 2011
image
Тихо — найяскравіший об'єкт на інфрачервоному знімку Місяця під час затемнення (молоді кратери виглядають яскравими точками, старі не помітні).

Тихо розташований у «материковій» місцевості, багатій на кратери різних розмірів, що перекривають один одного. Так, південніше нього лежить кратер , східніше — , а на північ-північ-схід — . Серед дрібних кратерів околиць багато вторинних — таких, що з'явилися при падінні уламків, викинутих при появі Тихо.

Назва

Кратер Тихо названо на честь данського астронома Тихо Браге. Це ім'я йому дав 1651 року італійський астроном-єзуїт Джованні Річчолі — засновник сучасної (номенклатури) деталей поверхні Місяця. 1935 цю назву разом із багатьма іншими традиційними місячними назвами затвердив Міжнародний астрономічний союз. Окрім того, на честь видатного данського астронома названо 105-кілометровий кратер на Марсі.

Інші місячні картографи давнини називали цей кратер інакше. П'єр Гассенді, який 1635–1637 року разом із колегами створив кілька дуже якісних як на той час місячних карт, дав йому назву Umbilicus Lunaris («Пуп Місяця»). Міхаель ван Лангрен 1645 назвав кратер Vladislai IV на честь Владислава IV Вази, короля Польщі. Ян Гевелій 1647 назвав кратер горою Синай (Sinai Mons), а найпримітніші його промені — іменами земних гірських хребтів.

Опис

Тихо — молодий кратер, і тому добре зберігся та має чіткі обриси (на відміну від старих кратерів, напівзруйнованих подальшими ударами). Його дно відносно яскраве, а крім того, він оточений яскравим ореолом і системою довгих яскравих променів, що складаються з викинутої при ударі речовини. Ці промені найкраще видно тоді, коли Сонце там знаходиться високо над горизонтом (тобто приблизно тоді, коли ми бачимо Місяць повним). Але їх можна спостерігати навіть на молодику, освітленому лише .

Промені Тихо тягнуться не менш ніж на 2000 км, а можливо, й удвічі далі. Найдовший промінь, який, за поширеною версією, належить кратеру Тихо, ділить навпіл Море Ясності і продовжується далі аж до Моря Холоду — на 4000 км від кратера (3/4 довжини місячного меридіану). Але він починається на великій віддалі від Тихо (на краю Моря Ясності) і не виключено, що його походження пов'язане з кратером Менелай.

Навколо Тихо, здебільшого в променях, розкидані численні його вторинні кратери. Кількість таких кратерів розміром >63 м оцінюють у 106−107.

Кільцевий вал Тихо більш темний, ніж дно та ореол. На валу та в його найближчих околицях нема променів — вони починаються далі. Ця темна зона, можливо, вкрита породами, винесеними ударом з глибини.

На внутрішньому схилі валу Тихо є зсуви та тераси. Центральна частина дна плоска, але поцяткована дрібними пагорбами. Є ознаки того, що колись дном кратера розливалися розплавлені (ймовірно, ударом) породи. На детальних знімках дна Тихо видно сітку тріщин. Центральна гірка кратера височіє над його дном на 1,6 км. На північному сході від основного масиву гірки є менший пік.

Середня висота валу Тихо — близько 1,2 км над (місячним рівнем відліку висот) (тоді як максимальна — 1,82 км), а середня глибина дна — близько 3,3 км (максимальна — 3,54 км). Таким чином, середня глибина кратера складає близько 4,5 км, а повний інтервал висот — 5,36 км.

Інфрачервоні спостереження місячної поверхні під час затемнення показали, що Тихо, як і інші молоді кратери, охолоджується повільніше за інші ділянки поверхні й залишається «гарячою точкою». Це наслідок того, що він ще не вкритий теплоізолюючим шаром дрібних уламків породи. Цей ефект для цього кратера сягає близько 50°.

Геологічна історія

Тихо — відносно молодий кратер: його вік оцінюють у 109±4 мільйонів років (результат аналізу зразків породи, взятих «Аполлоном-17» з променя цього кратера за 2250 кілометрів від нього). Це наймолодший з великих кратерів Місяця. Такий вік вказує на те, що астероїд, удар якого створив цей кратер, міг бути членом родини Баптистини (до якої, за однією з версій, належав і астероїд, що створив кратер Чиксулуб і зробив внесок у вимирання динозаврів). Але в 2011 році орбітальний телескоп WISE отримав дані, що суперечать цій версії.

З 1950-х до 1990-х років спеціаліст з аеродинаміки Дін Чапман (НАСА) та інші розвивали гіпотезу місячного походження тектитів. Згідно з нею, так звані австралазійські тектити походять з одного з променів викидів з кратера Тихо — так званого променя Росса. Для підтримки цієї гіпотези застосовували складні комп'ютерні моделі траєкторій та численні тести в аеродинамічній трубі, але для остаточного вирішення питання потрібні зразки породи зі згаданого променя.

Дослідження

Кратер Тихо було відмічено на місячних картах ще в XVII столітті, і завдяки розвитку телескопобудування його дослідження поступово просувалося вперед. Прорив стався тоді, коли Місяць почали досліджувати орбітальні апарати. Так, кратер був відзнятий з високою роздільною здатністю апаратом (англ. Lunar Orbiter 5), що працював у 1967–1968. Згодом його, як і інші ділянки місячної поверхні, фотографували з іще більшою детальністю інші космічні апарати.

У січні 1968 року поряд із кратером (дещо північніше) приземлився автоматичний апарат «Сервеєр-7». Він передав дані про хімічний склад поверхні — виявилося, що він не такий, як у морях. З даних апарата було зроблено висновок, що одним з основних компонентів порід місячних височин є анортозит — мінерал, багатий на алюміній.

Супутні кратери

Ці кратери, розташовані в околицях Тихо, називаються його ім'ям із додаванням великої латинської літери. На картах літера ставиться з того боку від їхнього центру, що найближчий до кратера Тихо.

image
Фрагменти карти LAC-111, LAC-112.
Тихо Координати Діаметр, км
A 39°56′ пд. ш. 12°04′ зх. д. / 39.94° пд. ш. 12.07° зх. д. / -39.94; -12.07 (Тихо A) 29
B 43°59′ пд. ш. 13°55′ зх. д. / 43.99° пд. ш. 13.92° зх. д. / -43.99; -13.92 (Тихо B) 14
C 44°07′ пд. ш. 13°28′ зх. д. / 44.12° пд. ш. 13.46° зх. д. / -44.12; -13.46 (Тихо C) 7
D 45°35′ пд. ш. 14°04′ зх. д. / 45.58° пд. ш. 14.07° зх. д. / -45.58; -14.07 (Тихо D) 26
E 42°20′ пд. ш. 13°40′ зх. д. / 42.34° пд. ш. 13.66° зх. д. / -42.34; -13.66 (Тихо E) 13
F 40°55′ пд. ш. 13°13′ зх. д. / 40.91° пд. ш. 13.21° зх. д. / -40.91; -13.21 (Тихо F) 17
H 45°17′ пд. ш. 15°55′ зх. д. / 45.29° пд. ш. 15.92° зх. д. / -45.29; -15.92 (Тихо H) 8
J 42°35′ пд. ш. 15°25′ зх. д. / 42.58° пд. ш. 15.42° зх. д. / -42.58; -15.42 (Тихо J) 11
K 45°11′ пд. ш. 14°23′ зх. д. / 45.18° пд. ш. 14.38° зх. д. / -45.18; -14.38 (Тихо K) 6
P 45°26′ пд. ш. 13°04′ зх. д. / 45.44° пд. ш. 13.06° зх. д. / -45.44; -13.06 (Тихо P) 7
Q 42°30′ пд. ш. 15°59′ зх. д. / 42.50° пд. ш. 15.99° зх. д. / -42.50; -15.99 (Тихо Q) 20
R 41°55′ пд. ш. 13°41′ зх. д. / 41.91° пд. ш. 13.68° зх. д. / -41.91; -13.68 (Тихо R) 4
S 43°28′ пд. ш. 16°18′ зх. д. / 43.47° пд. ш. 16.30° зх. д. / -43.47; -16.30 (Тихо S) 3
T 41°09′ пд. ш. 12°37′ зх. д. / 41.15° пд. ш. 12.62° зх. д. / -41.15; -12.62 (Тихо T) 14
U 41°05′ пд. ш. 13°55′ зх. д. / 41.08° пд. ш. 13.91° зх. д. / -41.08; -13.91 (Тихо U) 20
V 41°43′ пд. ш. 15°26′ зх. д. / 41.72° пд. ш. 15.43° зх. д. / -41.72; -15.43 (Тихо V) 4
W 43°18′ пд. ш. 15°23′ зх. д. / 43.30° пд. ш. 15.38° зх. д. / -43.30; -15.38 (Тихо W) 21
X 43°50′ пд. ш. 15°15′ зх. д. / 43.84° пд. ш. 15.25° зх. д. / -43.84; -15.25 (Тихо X) 12
Y 44°07′ пд. ш. 15°56′ зх. д. / 44.12° пд. ш. 15.93° зх. д. / -44.12; -15.93 (Тихо Y) 22
Z 43°14′ пд. ш. 16°21′ зх. д. / 43.23° пд. ш. 16.35° зх. д. / -43.23; -16.35 (Тихо Z) 23

Примітки

  1. За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS [ 22 січня 2019 у Wayback Machine.].
  2. Eclipsed Moon in Infrared. Astronomy Picture of the Day. 23 квітня 2005. Архів оригіналу за 30 січня 2016. Процитовано 30 січня 2016.
  3. Tycho. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 14 грудня 2012. Процитовано 18 жовтня 2014.
  4. Карта Місяця, яку склали Франческо Грімальді та Джованні Річчолі (1651).
  5. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 61–63. — . — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  6. Blagg, M. A.; Müller, K.; Wesley, W. H.; Saunder, S. A.; Franz, J. Named Lunar Formations. — London : P. Lund, Humphries & Co. Ltd, 1935. — P. 120. — Bibcode:1935nlf..book.....B. (Витяги, архів).
  7. Наведено за довідником МАС [ 5 грудня 2019 у Wayback Machine.]
  8. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 25–35. — . — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  9. Карта Місяця, складена Міхаелем ван Лангреном (1645).
  10. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 198. — . — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  11. Hevelius J. [1] — Gedani : Hünefeld, 1647. — P. 226–227, 234. — DOI:10.3931/e-rara-238. з джерела 30 червня 2018 (Sinai Mons — у списку назв на с. 234 [ 6 серпня 2018 у Wayback Machine.])
  12. Dundas, Colin M.; McEwen, Alfred S. (2007). Rays and secondary craters of Tycho. Icarus. 186 (1): 31—40. Bibcode:2007Icar..186...31D. doi:10.1016/j.icarus.2006.08.011.
  13. Чикмачев В. И. Глава 3.4. Следы в Море Ясности // Путешествия к Луне / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — М. : Физматлит, 2009. — С. 104–110. — .
  14. Чикмачев В. И. Глава 3.13. Тихо и его окрестности // Путешествия к Луне / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — М. : Физматлит, 2009. — С. 166–175. — .
  15. Wood C. A. (28 травня 2004). Whence the Bessel Ray? (англ.) . lpod.org. Архів оригіналу за 29 серпня 2014. Процитовано 31 серпня 2014.
  16. Grego P. The Moon and How to Observe It. — Springer Science & Business Media, 2006. — P. 183. — .
  17. Price S. D. (PDF). PDS Geosciences Node. Washington University in St. Louis. Архів оригіналу (PDF) за 30 січня 2016. Процитовано 4 грудня 2016.
  18. Lawson, S. L.; Rodger, A. P.; Henderson, B. G.; Bender, S. C.; Lucey, P. G. (2003). (PDF). 34th Annual Lunar and Planetary Science Conference, March 17-21, 2003, League City, Texas, abstract no.1761. Bibcode:2003LPI....34.1761L. Архів оригіналу (PDF) за 11 квітня 2016. Процитовано 4 грудня 2016.
  19. Don E. Wilhelms. 17. Beautiful Taurus-Littrow 1972 // To a Rocky Moon: A Geologist's History of Lunar Exploration. — The University of Arizona Press, 1993. — P. 323. — .
  20. . Physorg. 5 вересня 2007. Архів оригіналу за 11 жовтня 2007. Процитовано 6 вересня 2007.

Посилання

  • Карти з актуальними назвами деталей поверхні: кратер [ 13 грудня 2016 у Wayback Machine.] та його західні околиці [ 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
  • Тихо на The-Moon Wiki [ 13 червня 2020 у Wayback Machine.]
  • Mark Robinson (29 червня 2011). Tycho Central Peak Spectacular!. lroc.sese.asu.edu. Архів оригіналу за 14 серпня 2015. Процитовано 14 серпня 2015.
Ця стаття потребує додаткових для поліпшення її . Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на . Зверніться на за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути та вилучено. (жовтень 2014)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Tiho lat Tycho impaktnij krater diametrom 85 km na vidimomu boci Misyacya Ce molodij dobre zberezhenij ta odin iz najvidovishnishih misyachnih krateriv vin otochenij sistemoyu velicheznih yaskravih promeniv osoblivo dobre vidimih pid chas povni Nazvanij na chest danskogo astronoma Tiho Brage Tiho lat Tycho Mozayika znimkiv zonda Lunar Reconnaissance Orbiter shirina zobrazhennya 120 km Mozayika znimkiv zonda Lunar Reconnaissance Orbiter shirina zobrazhennya 120 km 43 18 pd sh 11 13 zh d 43 3 pd sh 11 22 zh d 43 3 11 22 Koordinati 43 18 pd sh 11 13 zh d 43 3 pd sh 11 22 zh d 43 3 11 22 Nebesne tiloMisyac Tipmeteoritnij Diametr85 km Serednya glibina4500 m EponimTiho Brage U bazah danihGPN Tiho u Vikishovishi Krater Tiho na zobrazhenni vidimogo boku Misyacya Promeneva sistema kratera TihoCentralna girka Tiho na svitanku Znimok aparatu Lunar Reconnaissance Orbiter 2011Tiho najyaskravishij ob yekt na infrachervonomu znimku Misyacya pid chas zatemnennya molodi krateri viglyadayut yaskravimi tochkami stari ne pomitni Tiho roztashovanij u materikovij miscevosti bagatij na krateri riznih rozmiriv sho perekrivayut odin odnogo Tak pivdennishe nogo lezhit krater shidnishe a na pivnich pivnich shid Sered dribnih krateriv okolic bagato vtorinnih takih sho z yavilisya pri padinni ulamkiv vikinutih pri poyavi Tiho NazvaKrater Tiho nazvano na chest danskogo astronoma Tiho Brage Ce im ya jomu dav 1651 roku italijskij astronom yezuyit Dzhovanni Richcholi zasnovnik suchasnoyi nomenklaturi detalej poverhni Misyacya 1935 cyu nazvu razom iz bagatma inshimi tradicijnimi misyachnimi nazvami zatverdiv Mizhnarodnij astronomichnij soyuz Okrim togo na chest vidatnogo danskogo astronoma nazvano 105 kilometrovij krater na Marsi Inshi misyachni kartografi davnini nazivali cej krater inakshe P yer Gassendi yakij 1635 1637 roku razom iz kolegami stvoriv kilka duzhe yakisnih yak na toj chas misyachnih kart dav jomu nazvu Umbilicus Lunaris Pup Misyacya Mihael van Langren 1645 nazvav krater Vladislai IV na chest Vladislava IV Vazi korolya Polshi Yan Gevelij 1647 nazvav krater goroyu Sinaj Sinai Mons a najprimitnishi jogo promeni imenami zemnih girskih hrebtiv Karta Langrena 1645 Karta Geveliya 1647 Karta Richcholi 1651 OpisTiho molodij krater i tomu dobre zberigsya ta maye chitki obrisi na vidminu vid starih krateriv napivzrujnovanih podalshimi udarami Jogo dno vidnosno yaskrave a krim togo vin otochenij yaskravim oreolom i sistemoyu dovgih yaskravih promeniv sho skladayutsya z vikinutoyi pri udari rechovini Ci promeni najkrashe vidno todi koli Sonce tam znahoditsya visoko nad gorizontom tobto priblizno todi koli mi bachimo Misyac povnim Ale yih mozhna sposterigati navit na molodiku osvitlenomu lishe Promeni Tiho tyagnutsya ne mensh nizh na 2000 km a mozhlivo j udvichi dali Najdovshij promin yakij za poshirenoyu versiyeyu nalezhit krateru Tiho dilit navpil More Yasnosti i prodovzhuyetsya dali azh do Morya Holodu na 4000 km vid kratera 3 4 dovzhini misyachnogo meridianu Ale vin pochinayetsya na velikij viddali vid Tiho na krayu Morya Yasnosti i ne viklyucheno sho jogo pohodzhennya pov yazane z kraterom Menelaj Navkolo Tiho zdebilshogo v promenyah rozkidani chislenni jogo vtorinni krateri Kilkist takih krateriv rozmirom gt 63 m ocinyuyut u 106 107 Kilcevij val Tiho bilsh temnij nizh dno ta oreol Na valu ta v jogo najblizhchih okolicyah nema promeniv voni pochinayutsya dali Cya temna zona mozhlivo vkrita porodami vinesenimi udarom z glibini Na vnutrishnomu shili valu Tiho ye zsuvi ta terasi Centralna chastina dna ploska ale pocyatkovana dribnimi pagorbami Ye oznaki togo sho kolis dnom kratera rozlivalisya rozplavleni jmovirno udarom porodi Na detalnih znimkah dna Tiho vidno sitku trishin Centralna girka kratera visochiye nad jogo dnom na 1 6 km Na pivnichnomu shodi vid osnovnogo masivu girki ye menshij pik Serednya visota valu Tiho blizko 1 2 km nad misyachnim rivnem vidliku visot todi yak maksimalna 1 82 km a serednya glibina dna blizko 3 3 km maksimalna 3 54 km Takim chinom serednya glibina kratera skladaye blizko 4 5 km a povnij interval visot 5 36 km Infrachervoni sposterezhennya misyachnoyi poverhni pid chas zatemnennya pokazali sho Tiho yak i inshi molodi krateri oholodzhuyetsya povilnishe za inshi dilyanki poverhni j zalishayetsya garyachoyu tochkoyu Ce naslidok togo sho vin she ne vkritij teploizolyuyuchim sharom dribnih ulamkiv porodi Cej efekt dlya cogo kratera syagaye blizko 50 Geologichna istoriyaTiho vidnosno molodij krater jogo vik ocinyuyut u 109 4 miljoniv rokiv rezultat analizu zrazkiv porodi vzyatih Apollonom 17 z promenya cogo kratera za 2250 kilometriv vid nogo Ce najmolodshij z velikih krateriv Misyacya Takij vik vkazuye na te sho asteroyid udar yakogo stvoriv cej krater mig buti chlenom rodini Baptistini do yakoyi za odniyeyu z versij nalezhav i asteroyid sho stvoriv krater Chiksulub i zrobiv vnesok u vimirannya dinozavriv Ale v 2011 roci orbitalnij teleskop WISE otrimav dani sho superechat cij versiyi Z 1950 h do 1990 h rokiv specialist z aerodinamiki Din Chapman NASA ta inshi rozvivali gipotezu misyachnogo pohodzhennya tektitiv Zgidno z neyu tak zvani avstralazijski tektiti pohodyat z odnogo z promeniv vikidiv z kratera Tiho tak zvanogo promenya Rossa Dlya pidtrimki ciyeyi gipotezi zastosovuvali skladni komp yuterni modeli trayektorij ta chislenni testi v aerodinamichnij trubi ale dlya ostatochnogo virishennya pitannya potribni zrazki porodi zi zgadanogo promenya DoslidzhennyaKrater Tiho bulo vidmicheno na misyachnih kartah she v XVII stolitti i zavdyaki rozvitku teleskopobuduvannya jogo doslidzhennya postupovo prosuvalosya vpered Proriv stavsya todi koli Misyac pochali doslidzhuvati orbitalni aparati Tak krater buv vidznyatij z visokoyu rozdilnoyu zdatnistyu aparatom angl Lunar Orbiter 5 sho pracyuvav u 1967 1968 Zgodom jogo yak i inshi dilyanki misyachnoyi poverhni fotografuvali z ishe bilshoyu detalnistyu inshi kosmichni aparati U sichni 1968 roku poryad iz kraterom desho pivnichnishe prizemlivsya avtomatichnij aparat Serveyer 7 Vin peredav dani pro himichnij sklad poverhni viyavilosya sho vin ne takij yak u moryah Z danih aparata bulo zrobleno visnovok sho odnim z osnovnih komponentiv porid misyachnih visochin ye anortozit mineral bagatij na alyuminij Suputni krateriCi krateri roztashovani v okolicyah Tiho nazivayutsya jogo im yam iz dodavannyam velikoyi latinskoyi literi Na kartah litera stavitsya z togo boku vid yihnogo centru sho najblizhchij do kratera Tiho Fragmenti karti LAC 111 LAC 112 Tiho Koordinati Diametr km A 39 56 pd sh 12 04 zh d 39 94 pd sh 12 07 zh d 39 94 12 07 Tiho A 29 B 43 59 pd sh 13 55 zh d 43 99 pd sh 13 92 zh d 43 99 13 92 Tiho B 14 C 44 07 pd sh 13 28 zh d 44 12 pd sh 13 46 zh d 44 12 13 46 Tiho C 7 D 45 35 pd sh 14 04 zh d 45 58 pd sh 14 07 zh d 45 58 14 07 Tiho D 26 E 42 20 pd sh 13 40 zh d 42 34 pd sh 13 66 zh d 42 34 13 66 Tiho E 13 F 40 55 pd sh 13 13 zh d 40 91 pd sh 13 21 zh d 40 91 13 21 Tiho F 17 H 45 17 pd sh 15 55 zh d 45 29 pd sh 15 92 zh d 45 29 15 92 Tiho H 8 J 42 35 pd sh 15 25 zh d 42 58 pd sh 15 42 zh d 42 58 15 42 Tiho J 11 K 45 11 pd sh 14 23 zh d 45 18 pd sh 14 38 zh d 45 18 14 38 Tiho K 6 P 45 26 pd sh 13 04 zh d 45 44 pd sh 13 06 zh d 45 44 13 06 Tiho P 7 Q 42 30 pd sh 15 59 zh d 42 50 pd sh 15 99 zh d 42 50 15 99 Tiho Q 20 R 41 55 pd sh 13 41 zh d 41 91 pd sh 13 68 zh d 41 91 13 68 Tiho R 4 S 43 28 pd sh 16 18 zh d 43 47 pd sh 16 30 zh d 43 47 16 30 Tiho S 3 T 41 09 pd sh 12 37 zh d 41 15 pd sh 12 62 zh d 41 15 12 62 Tiho T 14 U 41 05 pd sh 13 55 zh d 41 08 pd sh 13 91 zh d 41 08 13 91 Tiho U 20 V 41 43 pd sh 15 26 zh d 41 72 pd sh 15 43 zh d 41 72 15 43 Tiho V 4 W 43 18 pd sh 15 23 zh d 43 30 pd sh 15 38 zh d 43 30 15 38 Tiho W 21 X 43 50 pd sh 15 15 zh d 43 84 pd sh 15 25 zh d 43 84 15 25 Tiho X 12 Y 44 07 pd sh 15 56 zh d 44 12 pd sh 15 93 zh d 44 12 15 93 Tiho Y 22 Z 43 14 pd sh 16 21 zh d 43 23 pd sh 16 35 zh d 43 23 16 35 Tiho Z 23PrimitkiZa danimi lazernogo altimetra na suputniku Lunar Reconnaissance Orbiter otrimanimi cherez programu JMARS 22 sichnya 2019 u Wayback Machine Eclipsed Moon in Infrared Astronomy Picture of the Day 23 kvitnya 2005 Arhiv originalu za 30 sichnya 2016 Procitovano 30 sichnya 2016 Tycho Gazetteer of Planetary Nomenclature International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN 18 zhovtnya 2010 Arhiv originalu za 14 grudnya 2012 Procitovano 18 zhovtnya 2014 Karta Misyacya yaku sklali Franchesko Grimaldi ta Dzhovanni Richcholi 1651 Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 61 63 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W Blagg M A Muller K Wesley W H Saunder S A Franz J Named Lunar Formations London P Lund Humphries amp Co Ltd 1935 P 120 Bibcode 1935nlf book B Vityagi arhiv Navedeno za dovidnikom MAS 5 grudnya 2019 u Wayback Machine Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 25 35 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W Karta Misyacya skladena Mihaelem van Langrenom 1645 Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 198 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W Hevelius J 1 Gedani Hunefeld 1647 P 226 227 234 DOI 10 3931 e rara 238 z dzherela 30 chervnya 2018 Sinai Mons u spisku nazv na s 234 6 serpnya 2018 u Wayback Machine Dundas Colin M McEwen Alfred S 2007 Rays and secondary craters of Tycho Icarus 186 1 31 40 Bibcode 2007Icar 186 31D doi 10 1016 j icarus 2006 08 011 Chikmachev V I Glava 3 4 Sledy v More Yasnosti Puteshestviya k Lune Red sost V G Surdin M Fizmatlit 2009 S 104 110 ISBN 978 5 9221 1105 8 Chikmachev V I Glava 3 13 Tiho i ego okrestnosti Puteshestviya k Lune Red sost V G Surdin M Fizmatlit 2009 S 166 175 ISBN 978 5 9221 1105 8 Wood C A 28 travnya 2004 Whence the Bessel Ray angl lpod org Arhiv originalu za 29 serpnya 2014 Procitovano 31 serpnya 2014 Grego P The Moon and How to Observe It Springer Science amp Business Media 2006 P 183 ISBN 978 1 846 28243 0 Price S D PDF PDS Geosciences Node Washington University in St Louis Arhiv originalu PDF za 30 sichnya 2016 Procitovano 4 grudnya 2016 Lawson S L Rodger A P Henderson B G Bender S C Lucey P G 2003 PDF 34th Annual Lunar and Planetary Science Conference March 17 21 2003 League City Texas abstract no 1761 Bibcode 2003LPI 34 1761L Arhiv originalu PDF za 11 kvitnya 2016 Procitovano 4 grudnya 2016 Don E Wilhelms 17 Beautiful Taurus Littrow 1972 To a Rocky Moon A Geologist s History of Lunar Exploration The University of Arizona Press 1993 P 323 ISBN 0 8165 1065 2 Physorg 5 veresnya 2007 Arhiv originalu za 11 zhovtnya 2007 Procitovano 6 veresnya 2007 PosilannyaKarti z aktualnimi nazvami detalej poverhni krater 13 grudnya 2016 u Wayback Machine ta jogo zahidni okolici 1 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Tiho na The Moon Wiki 13 chervnya 2020 u Wayback Machine Mark Robinson 29 chervnya 2011 Tycho Central Peak Spectacular lroc sese asu edu Arhiv originalu za 14 serpnya 2015 Procitovano 14 serpnya 2015 Cya stattya potrebuye dodatkovih posilan na dzherela dlya polipshennya yiyi perevirnosti Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Zvernitsya na storinku obgovorennya za poyasnennyami ta dopomozhit vipraviti nedoliki Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno zhovten 2014

Дата публікації:
Топ