Мі сячні поро ди гірські породи з Місяця природного супутника Землі Анортозит з Місяця знайдений експедицією Аполлон 16

Мі́сячні поро́ди — гірські породи з Місяця — природного супутника Землі.

Зразок гірської породи з Місяця, знайдений експедицією «Аполлон-17».

Загальний опис

Місячні породи — тверді гірські породи густиною 3,1—3,4 г/см³. За хімічним, мінералогічним складом та структурою не схожі на земні породи. В місячних породах у порівняно значних кількостях містяться рідкісні на Землі елементи — хром, титан, цирконій, проте менше натрію і калію. Місячні породи бідні на залізо, воду та леткі компоненти — тільки один мінерал місячних порід — — містить сполуки заліза та водень. Провідними сполуками є силікати та оксиди, попутними — фосфати, сульфіди, карбіди, та фосфіди.

Зразки місячних порід, доставлені «Аполлоном-11», мають вулканічне походження і кристалізувалися з розплаву. Далі відбувалося перетворення порід під дією ударів метеоритів і метаморфізму (ударного, термічного), а також спікання. Основними мінералами місячних порід є піроксен, плагіоклаз, ільменіт та меншою мірою олівін. Розрізняють чотири (за іншими класифікаціями — три і шість) типи місячних порід: дрібнозернисті пухирчасті вивержені породи; крупнисті кристалічні породи; брекчії — уламки вивержених порід і мінералів; реголіт — дрібні частинки, пил. У місячному пилу присутні скляні кульки розміром біля сотень мікрон. Вік місячних порід — 3—4 млрд років, а за останніми даними 4,51 мільярда років.

Описано близько 50 мінералів, які містяться в місячних породах. Загалом виявлено близько 100 видів мінералів (на Землі близько 3000). Усі виявлені мінерали поділяють на три групи:

Породотвірні (, ільменіт, олівін, плагіоклаз, піроксен, шпінель).
Акцесорні (лужний польовий шпат, камасит, теніт, кварц, , тридиміт, , рутил, , троїліт, , циркон, апатит).
Рідкісні (сульфіди і сульфати, силікати, метали, оксиди та гідроксиди тощо).

Слід відзначити суттєву відмінність у складі порід морських та материкових районів Місяця. Морські породи — це олівіни, глиноземисті та титанисті базальти з різним вмістом лугів; материкові — це габро-норит-анортозитовий комплекс порід, глиноземисті базальти та крип-базальти з високим вмістом лугів, рідкісноземельних елементів та фосфору.

За оцінками вчених, на Місяці може бути близько 1 млн т ізотопу гелію-3 — складової «сонячного вітру». На початку XXI ст. висунуте припущення про можливість промислового використання у майбутньому гелію (³Не) як ядерного палива при термоядерному синтезі. Такі міркування, однак, потребують ретельного аналізу і порівняння термоядерних реакцій з використанням дейтерію (ресурси якого у водах Світового океану дають змогу отримати енергію у мільярд разів більшу від енергії від усіх запасів органічного палива на Землі) і гелію-3.

Японія, поряд з США і ЄС, проявляє інтерес до технології пошуку корисних копалин на космічних тілах, зокрема, на Місяці. США розробили відповідне законодавство.

Вільний доступ до місячної породи

У музеї астронавтики у Вашингтоні виставлений зразок місячної породи, до якої може доторкнутися будь-який відвідувач. Крім того, музей має ряд експозицій місячних порід, дані про їх склад тощо.

Місячна Місія	Маса зібраних зразків
Аполлон-11	22 кг
Аполлон-12	34 кг
Аполлон-14	43 кг
Аполлон-15	77 кг
Аполлон-16	95 кг
Аполлон-17	111 кг
Луна-16	101 г
Луна-20	55 г
Луна-24	170 г

На сьогодні на Землі є зразки місячної породи, що потрапили на Землю з таких джерел:

Зразки, зібрані з 1969 по 1972 роки в ході 6 пілотованих висадок на Місяць Аполлон-11, -12, -14, -15, -16, -17, здійснених під час американської програми «Аполлон».
Зразки зібрані з 1970 по 1976 роки автоматичними станціями Луна-16, -20, -24, запущеними в рамках радянської програми «Луна».
Зразки, які потрапили на землю природним шляхом, тобто які були вибиті з поверхні Місяця падінням астероїдів, а потім впали на Землю (місячні метеорити). З 1980-х років було знайдено 135 подібних метеоритів, загальною масою близько 55 кг.

У березні 2022 року офіційні особи НАСС вирішили дозволити вивчення останніх із 2196 зразків ґрунту місії «Аполлон-17», щоб отримати додаткові висновки, до тих, що зробили дослідники півстоліття тому.

Див. також

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — .

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Місячні породи

Rocks & Soils from the Moon [ 3 вересня 2009 у Wayback Machine.] — Johnson Space Center
Apollo Geology Tool Catalog [ 28 вересня 2006 у Wayback Machine.]
Lunar meteorites [ 13 квітня 2011 у Wayback Machine.] — Washington University, Department of Earth and Planetary Sciences
Lunar Samples [ 24 лютого 2017 у Wayback Machine.] Lunar and Planetary Institute
Articles about Moon rocks in Planetary Science Research Discoveries [ 17 листопада 2015 у Wayback Machine.] educational journal
Where Today are the Apollo 11 Lunar Sample Displays? [ 15 жовтня 2012 у Wayback Machine.] collectSPACE
Where Today are the Apollo 17 Goodwill Moon Rocks? [ 15 жовтня 2012 у Wayback Machine.] collectSPACE

Примітки

Місяць набагато старший, ніж вважалося раніше — вчені. Укрінформ. 27 лютого 2017. оригіналу за 27 жовтня 2018. Процитовано 4 червня 2021.
. Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 21 грудня 2016.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Список місячних метеоритів [ 13 грудня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
. ZME Science (амер.). 22 березня 2022. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.

Це незавершена стаття про Місяць.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Місяць набагато старший, ніж вважалося раніше — вчені. Укрінформ. 27 лютого 2017. оригіналу за 27 жовтня 2018. Процитовано 4 червня 2021.

[2] . Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 21 грудня 2016.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[3] Список місячних метеоритів [ 13 грудня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)

[4] . ZME Science (амер.). 22 березня 2022. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.