Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Плуто нія рос Плутония науково фантастичний роман російського геолога і географа Володимира Обручева У романі розповідає

Плутонія (роман)

Плутонія (роман)

«Плуто́нія» (рос. Плутония) — науково-фантастичний роман російського геолога і географа Володимира Обручева. У романі розповідається про подорож вчених у внутрішню порожнину Землі і відкриття підземного світу, населеного доісторичними істотами.

«Плутонія»
АвторВолодимир Обручев
Назва мовою оригіналуПлутония
Країнаimage СРСР
Моваросійська
Жанрнаукова фантастика
Видано1924
Видано українською1936, 1955

Історія написання

Роман написаний в Україні на маленькій дачі під Харковом в 1915 році. Перша публікація відбулась в 1924 році в Ленінградському видавництві «Шлях до знання» (рос. «Путь к знанию»).

У передмові до роману Обручов писав, що він знає тільки два романи, в яких зроблені спроби в белетристичній формі дати широкому колу читачів уявлення про колишні форми життя. Перший з них — роман Жуля Верна «Подорож до центру Землі», в котрому герої роману опускаються вглиб Землі жерлом вулкана в Ісландії, а назад повертаються жерлом іншого вулкана, пливучи на плоті спочатку по киплячій воді, а згодом навіть по лаві. Володимир Обручев у передмові до роману висловив свої думки так:

Все це дуже неправдоподібно. Жерла вулканів — це відкрита труба, що йде далеко вглиб, вони заповнені застиглою лавою; плотом по киплячій воді, а тим більше-по розжареній лаві, пливти неможливо. Геологічні помилки в цьому романі спонукали мене в 1915 р. створити «Плутонію». До цього випадку я ще нічого не писав для молодих читачів і не збирався цього робити.

Другий — роман Артура Конан-Дойля «Загублений світ» про важкодоступне плато в Південній Америці, сподобався ще менше:

в цьому романі також багато неправдоподібного; він знайомив читача лише з світом, близьким до сучасного, і справив на мене таке слабе враження, що я забув його назву, хоч читав його двічі і не дуже давно, значно пізніше, ніж роман Жуля Верна.

Сюжет

image
Готель «Метрополь» в котрому двічі зустрічались головні герої роману.

Початок 1914 року. Геофізик і астроном Микола Інокентійович Труханов споряджає експедицію в полярні регіони. До складу експедиції запрошені: професор та керівник кафедри геології університету Петро Іванович Каштанов, зоолог Семен Семенович Папочкін, метеоролог Іван Андрійович Боровий, ботанік і лікар Михайло Гнатович Громеко. Труханов переконує запрошених, що на місці останньої «білої плями» в Арктиці знаходиться невідомий та недосліджений ще ніким острів.

Судно «Полярна зірка» з екпедицією відпливає з Петропавловська-Камчатського, забравши також [ru] Іллю Степановича Іголкіна, який буде відповідати за їздових собак і нарти. Проходячи Берінгову протоку, судно підбирає золотошукача та авантюриста, гірничого інженера Якова Макшеєва. Прибувши 4 (17 червня за новим стилем) 1914 року на щойновідкритий острів (приблизно в районі 81°12΄5˝ північної широти), члени експедиції називають його Землею Фрітьофа Нансена. Труханов, будучи калікою, залишається на кораблі, а решта шестеро членів експедиції та три нарти, запряжені їздовими собаками, мають рухатися в глиб острова. Труханов передає Каштанову пакет, який він наказує відкрити, якщо учасники експедиції будуть в подиві, що їм робити, але радить без нагальної потреби пакет не відкривати.

Мандрівники переходять через гірський хребет і спускаються вниз по іншій його частині. Прорубавшись через дивну десятикілометрову гряду торосів, на її кінці герої починають підйом, але, на загальний подив, судячи зі свідчень [en], вони навпаки, опускаються на неймовірну глибину. Полярне сонце стоїть в зеніті, до того ж має плями і у нього інший кутовий розмір. Герої опиняються в тундрі, де блукають мамонти та шерстисті носороги. Учасники вирішують розкрити конверт і читають лист Труханова. Він пише, що насправді спорядив експедицію з іншою метою. Труханов переконаний, що Земля всередині пустотіла та має свій рослинний та тваринний світ, освітлюваний внутрішнім центральним світилом. Довести або спростувати його гіпотезу могла лише спеціальна експедиція. За його розрахунками, один з входів в порожнину Землі повинен був розташовуватися на Землі Нансена. Герої розуміють, що вони справді потрапили в таку порожнину Землі, а місцеве «Сонце» — насправді якесь планетарне тіло, яке учасники експедиції назвали Плутоном, в честь римського бога підземного світу, а всю підземну порожнину — Плутонією.

Докладніше: Порожниста Земля

Вони вирішують розділити експедицію на дві частини: Боровий та Іголкін залишаються стерегти собак і спорядження, а решта учасників експедиції, взявши з собою одну з собак — Генерала, рушають в глиб Плутонії по річці, названій ними на честь Макшеєва. Мандрівники виявляють, що в міру спуску вниз по течії ріки рослинний та тваринний світ поступово змінюється від типового для плейстоценової епохи до більш давніх часів — до пліоцену, до міоцену і т. д. Учасники доходять до місця впадання річки в море Ящерів, яке знаходиться в зоні юрського періоду. Герої виявляють в даній зоні, крім характерних для юрського періоду тварин — динозаврів, птеродактилів, ще й жахливих величезних мурах, які викрадають всі їх речі та забирають в свій мурашник. Опинившись у безвихідній ситуації, герої підходять до краю безмежної Чорної Пустелі, збирають в кратері сірку, та, зробивши сірчистий газ, отруюють весь мурашник і рятують свої речі. З іншими мурахами герої ведуть постійні бої.

Учасники експедиції виявляють величезні рудні багатства Плутонії — поклади магнітного залізняка, олівінових з вкрапленнями нікелевого заліза, свинцевих руд, зокрема свинцевого блиску, самородного золота, самородного срібла, самородної міді, запаси нашатиру, вохри та самородної сірки, озера з геотермальною водою з температурою приблизно 40°C та мінеральною водою типу [de].

Дослідивши море Бронтозаврів, герої вирішують повертатися назад. Повернувшись, вони виявляють, що Борового та Іголкина за час їх відсутності викрали первісні люди. Спільними зусиллями Борового та Іголкина вдається визволити з полону і всі герої, цілі та неушкоджені, повертаються на земну поверхню і на «Полярну зірку», де їх чекає Труханов. На кораблі вони розповідають про свої пригоди і розмовляють про загадки Плутонії.

«Полярну зірку» зустрічає австро-угорський крейсер «Фердинанд», екіпаж якого захоплює «Полярну зірку» і повідомляє про початок війни, згідно з її законами судно і його вантаж конфіскується до закінчення війни. Весь екіпаж «Полярної зірки» висаджують на Камчатці в гирлі однойменної річки і дозволяють взяти з собою тільки особисті речі: одяг, провізію та власні гроші. Пізніше герої транзитом через Японію добираються до Росії і повідомляють про захоплення «Полярної зірки». Згодом моряки знаходять своє судно в Владивостоці покинутим і повністю пограбованим.

Смутні часи продовжуються: Перша світова війна, революція, громадянська війна. Одні учасники експедиції гинуть на фронтах, інші вмирають. Колекції, зібрані в Плутонії, пропали. Труханів вже не сподівається на їх повернення до законних власників. Роман закінчується так:

Випадково до рук автора потрапив щоденник і малюнки одного з померлих учасників експедиції. За цими матеріалами і складена ця книга.
Оригінальний текст (рос.)
Случайно в руки автора попал дневник и рисунки одного из умерших участников экспедиции. По этим материалам и составлена настоящая книга.

Геохронологічна шкала

Флора Плутонії

image
Титульна сторінка радянського НФ роману В. Обручева «Плутонія» в перекладі українською мовою видання 1955 року.

Опис флори Плутонії розпочинається з сучасних її представників. Спочатку «земля була буро-чорна, просякнута водою, липка, але не зовсім гола, а вкрита прим'ятими стебельцями дрібної пожовклої травички з покривленими сланкими гілочками низького чагарника, позбавленого листя», згодом «полярна береза і полярна верба, але нових видів, а потім і чахла модрина», по течії річки «береги були вкриті суцільною стіною різноманітних чагарників, що досягали вже чотирьох метрів висоти: кілька порід лози, верба, черемха, глід, шипшина щільно спліталися одно з одним, а над ними подекуди підносилися верховіття білих беріз і модрин», згодом «траплялися вже вічнозелені рослини — мирти, лаври, лавровишні. Горіхове дерево досягало величезних розмірів, не поступаючись перед дубами, буками і в'язами; на південному схилі зустрічалися бук, кипариси, туї і тис. Прекрасні магнолії розпустили свої великі білі запашні квіти. В хащі понад річкою попадався бамбук і різні ліани», «юки, [en] й сагові пальми». Надалі флора Плутонії залежить від положення зони: чим вона південніше, тим флора давніша.

У романі дається вельми точний опис рослинності. При цьому, однак, автор описує юрський ліс як такий, що повністю складається з хвощевидних та папоротеподібних, хоча там повинні домінувати голонасінні рослини. Можливо, це пов'язано з тим, що на початку двадцятого століття вважалося, що справжні голонасінні розвинулися досить пізно, в той час як зараз з'ясовано, що вони з'явилися ще в кам'яновугільному періоді і їх розквіт почався вже в тріасі. Інше можливе пояснення полягає в тому, що мандрівники більшу частину роману пливуть на човнах по річках і морях Плутонії, а значить, бачать лише напівводну та навколоводних флору, яка дійсно складалася в основному з хвощів і папоротей. По-справжньому далеко від берега вглиб країни мандрівники йдуть лише тричі: в зоні плейстоценового тундростепу (в романі, відповідно до уявлень свого часу, названо тундрою, але це сухий тундростеп, оскільки мандрівники знімають лижі), в зоні олігоценового степу і в Чорній Пустелі.

Крім чисто наукового, рослинний світ Плутонії мав і практичне значення для членів експедиції. Так зі стовбурів бамбука вони виготовили плота, котрий розмістили між човнами, а шестиметрові стовбури хвощів юрського періоду були використані в вигляді труб та корпусу до міхів для кращого провітрювання мурашника. Внесла свій вклад флора Плутонії також і в харчування членів експедиції, оскільки вони «всі овочеві і борошняні консерви залишили в юрті і з собою з харчів взяли тільки чай, цукор, каву, трохи сухарів та приправи, як сіль, перець, екстракти». Так, наприклад, приправою до хобота мамонта, впольованого Каштановим, стали декілька головок дикого часнику, знайдених ботаніком Громеко, суп із гуски герої готували з дикою цибулею. Так само з цибулею приготували порося у вареному і смаженому вигляді. А юрський солодкий комиш, аналог цукрової тростини, вперше побачений ботаніком в пащі молодого ігуанодона, загризеного цератозавром, поповнив експедиційні запаси цукру, що вже закінчувалися. Чай з солодкии соком комиша підтримав сили героїв, пограбованих мурахами та навіть допоміг втамувати голод під час подорожі за сіркою в Чорну Пустелю, коли їм не вдалося вполювати жодної дичини. Але продукти флори Плутонії могли лишень частково поліпшити та урізноманітити раціон експедиції, а основну частину їжі мало дати полювання і рибальство на представників місцевої фауни.

Фауна Плутонії

Фауна Плутонії, як і флора, залежить від розташування зони. Нижче подані списки тварин, згаданих в романі, розбиті по групах тварин і дані в тому порядку, в якому їх зустрічали герої роману.

Ссавці:

Птахи

Плазуни

Динозаври

Земноводні

Риби

Молюски

Безхребетні

Хронологічна таблиця роману

№ п/п Дата
події 		Короткий зміст Примітки
1 1 грудня
1913 року		 Микола Інокентійович Труханов пише листа до професора геології Петра Івановича Каштанова з пропозицією взяти участь в полярній експедиції з вивчення незвіданої частини Північного Льодовитого океану.
2 2 січня
1914 року		 Опівдні в московському готелі «Метрополь» вперше зустрічаються майбутні члени експедиції: Труханов, Каштанов, Папочкін, Боровий, Громеко та капітан судна. Труханов розповідає плани подорожі.
3 9 січня
1914 року		 Там же члени експедиції, крім капітана корабля, що поїхав приймати судно «за типом „Фрама“, але більш удосконалене», зустрічаються вдруге й дають свою згоду на участь в експедиції.
4 20 квітня
1914 року		 Боровий, Громеко, Каштанов та Папочкін сибірським експресом виїжджають з Москви.
5 30 квітня
1914 року		 Четверо членів експедиції прибули до Владивостока, де їх зустрів прибувший ще 23 квітня Труханов.
6 1 травня
1914 року		 У порт Владивостока причалило судно «Полярна зоря».
7 4 травня
1914 року		 «Полярна зоря» з експедицією покинула бухту Золотого Рогу та повз острови Руський й Аскольда попрямувала на схід, згодом круто повернувши на північний схід в напрямі Камчатки.
8 4 травня-
кінець
травня
1914 року		 Досягнувши широти [ru] острова Сахалін, судно повернуло східніше, ввійшло в Охотське море і проминувшии острови Парамушир, [ru] та [ru] Північних Курил увійшло в Авачинську бухту й зайшло до Петропавловська-Камчатського. У місті склад експедиції поповнили 30 їздових собак та ще один член — Ілля Степанович Іголкін, «родом із Забайкалля, з бурят-козаків якоїсь станиці на кордоні Монголії». Подальший шлях судна Тихим океаном пролягав понад східним берегом Камчатки, згодом поміж островом Святого Лаврентія та мисом Чукотським в [ru] Чукотського півостріва, де поповнили запаси корабельного вугілля. Обігнувши Чукотський мис, «Полярна зоря» з Берингового моря ввійшла в Берингову протоку, тримаючи курс ближче до її азійського берега. З губи святого Лаврентія до судна на чукотській [ru] приплив золотошукач за покликанням та гірничий інженер за професією Яків Макшеєв, родом з Єкатеринбурга, який також дав свою згоду на участь в експедиції. Проминувши мис Дежньова в боку Азії та миси принца Уельського, Лісберн і [en] з американського боку, «Полярна зоря» вийшла в води Чукотського моря Північного Льодовитого океану.

Видання в Україні

Науково-фантастичний роман Володимира Обручева «Плутонія» видавався в Україні, як в перекладі українською (двічі), так і мовою оригіналу. Він, наприклад, вийшов друком у 1936 році у (Харків-Київ) під назвою «Плутонія. Незвичайна мандрівка в надра Землі.» тиражем 15 тисяч екземплярів та в Києві у 1955 році в видавництві «Радянська школа» тиражем 14,6 тисяч экземплярів, як переклад видання 1953 року (рос. Географгиз, Государственное издательство географической литературы, в 1963 році Географгиз приєднано до видавництва «Мысль»), у 1990 році російською мовою в видавництві «Веселка», як копія з третього тому 24-томного видання «Бібліотека фантастики», виданого в московському [ru] в 1988 році.

Переклади

Крім мінімум 62 видань російською та двох видань українською, роман «Плутонія» перекладався і видавався й іншими мовами народів світу:

Мова
перекладу		 Перекладач Назва Рік Видавництво Кількість
видань
англійська Фаїна Олександрівна Соласко
(псевдонім, справжнє ім'я —
Фаїна Глаголєва)		 «Plutonia»,
«Plutonia: An Adventure Through Prehistory»,
«Plutonia»		 1956
1961
1988		 рос. Издательство литературы на иностранных языках (Иногиз)
англ. Criterion Books
рос. Издательство «Радуга»		 3
англійська Бріан Пірс
(англ. Brian Pearce)		 «Plutonia: An Adventure through Prehistory» 1957 [en] 1
англійська ? «Plutonia» 2001 англ. Fredonia Books
(Нідерланди)		 1
естонська Леонід Парашин
(ест. Leonid Parašin)		 «Plutoonia» 1957 [et] 1
іспанська Ісабель Вісенте
(ісп. Isabel Vicente)		 «Plutonia» 1953
1974		 рос. Издательство литературы на иностранных языках (Иногиз)
рос. Издательство «Прогресс»		 2
латиська ? «Plutonija» 1957 [lv] 1
литовська ? «Plutonija» 1956 [lt] 1
німецька нім. H. Strese «Plutonien» 1954
1961		 [de] 2
німецька Оксана Булгакова Дітмар Хочмут
(нім. Oksana Bulgakowa, Dietmar Hochmuth)		 «Plutonien» 1988 нім. Verlag Neues Leben 1
польська Давид Джарзабек
(пол. Dawid Jarząbek)		 «Plutonia» 1953
1959		 [pl] 2
португальська ? «Plutônia: uma aventura no centro da Terra» 1960 порт. Brasiliense 1
сербська ? «Plutonija» 1966 серб. Mlado pokolenje 1
татарська рос. Л. Гаделшин «Плутон иле» 1963 рос. Татарское книжное издательство Казан 1
угорська угор. György Gellért «Utazás Plutóniába» 1960 [hu] 1
французька ? «La Plutonie» 1988 рос. Издательство «Радуга» 1
чеська чеськ. O. Bojarovi «Plutonie» 1956 [cs] 1

Цікаво знати

Науково-фантастичний роман Володимира Обручева, в якому внутрішню планету названо «Плутоном», написано в 1915 році. А карликову планету Сонячної системи Плутон, названу також в честь бога підземного світу, вченими відкрито тільки в 1930 році.

Зауваги

  1. ймовірно, мова йде про панцерник «Эрцгерцог Франц Фердинанд» класу «Радецький», котрого Обручов характеризує так: «„Фердинанд“ — крейсер австро-угорського військового флоту, збудований у 1909 році, його водотоннажність ось така, десять гармат ось такого калібру і т. д., 250 чоловік команди…».
  2. добутий Папочкіним ще на Землі Нансена, на порозі Плутонії. Ніхто не надав цьому значення (навіть полювання на нього в романі не описано) хоча зоологу Папочкіну варто було б — за часів Обручова ареал цього виду був східніше, на островах Канадської Арктики, і вівцебики ще не були реакліматизовані людиною в її азійських і європейських секторах.
  3. за описом Обручова вони більш схожі на яків, ніж турів.
  4. невеликі ссавці плейстоценовой зони Плутонії, живуть колоніями, закопують трупи великих тварин в землю, ймовірно таким чином заготовлюють запаси їжі. За описом Обручова нагадують борсука, але судячи по звичках — гризуни. Такий собі збільшений варіант лугових собачок з м'ясоїдними нахилами.
  5. за описом Обручова цей дивний заєць «швидше скидався на величезного тушканчика».
  6. у книзі вони мають смугасте забарвлення, як у тигра.
  7. котрі, проте, відрізняються від сучасних великими розмірами. Прототипом міг послужити вимерлий американський Canis dirus, що перевершував розмірами сучасного вовка, але був ближчий до койотів.
  8. що відрізняються від сучасних «хіба що розмірами».
  9. принаймні двох видів: «шабельний тигр» та «шабельний лев».
  10. якщо бути точним, в книзі описано гігантський мурахоїд з рисами мілодона. Саме як мурахоїда його і визначає Папочкін з Каштановим. Викопні рештки мурахоїда подібних розмірів досі не знайдені, чого не скажеш про мілодона.
  11. геолог Каштанов прийняв панцир гліптодона за горб і намагався взяти геологічні проби.
  12. які, судячи з опису, «товсті, приземкуваті, коротконогі тварини, схожі швидше на невеликих гіпопотамів; але форма голови і короткий товстий ріг самця виявляли їх породу. У самки замість рога була тільки велика мозолеподібна гуля. Малятко, що гралося біля матері, було схоже на велику ліверну ковбасу», були «болотними» носорогами пліоценового типу, згодом згадано ще четверорогого носорога, в котрого «з боків верхньої щелепи стирчало двоє довгих жовтих іклів; на переніссі між маленькими очима здіймалися поруч два невеликі роги, обернені назовні, а за вухами стирчали ще два тупі роги, наче якісь обрубки», олігоценового безрогого носорога белуджитерія («тіло слона, шия коня, голова тапіра і поведінка жирафи») , міоценових телеоцераса та брахіпотерія.
  13. за описом Обручова «надзвичайної величини, буро-жовтих з чорними плямами, як у леопарда, з довгими шаблеподібними рогами. Вони пересувалися стрибками, бо задні ноги були значно довші від передніх», за це їх навіть спочатку прмйняли за велетенських зайців.
  14. спільні предки верблюда та жирафа, в романі описані так: «схожі почасти на жирафу, почасти на верблюда. На перших вони скидалися дуже довгою шиєю і головою з невеликими ріжками, а ознаками верблюда були бурий колір і форма тулуба з невеликим горбом». Згодом одночасно з ними згадано і «безрогих жираф».
  15. згідно опису, «з дуже великою головою, з котячою будовою тіла і з порівняно довгою гривою на голові й шиї».
  16. судячи з дуже короткого опису — міоценові ореопітеки, що живуть на заліснених берегах річок (герої книги мигцем бачать їх з човна).
  17. «завбільшки з сибірського вовка», вони мали відповідну поведінку (заганяли здобич зграєю, при цьому вили та гавкали), але «тулуб, як і довгий, тонкий хвіст нагадував швидше котячу породу. Шерсть на спині і боках була темно-бура, з жовтими поздовжніми смугами, а на череві — жовта. Зуби були майже однакові, всі швидше нагадували ікла».
  18. «родоначальник сучасних коней» «своїм виглядом більше схожий на американську ламу», майже зовсім без гриви. Тварина «на зріст не більша за великого осла, але граціозніша від нього, бо тулуб тримався на тонких ногах, кожна з яких закінчувалась не одним копитом, як у справжніх коней, а чотирма. Причому, тільки середнє копито було дуже розвинене, а решта — зачаткові».
  19. за описом Обручова, «дивна й страшна істота, що дуже нагадувала їжатця, але завбільшки з доброго бика, — її голки були завдовжки близько метра».
  20. «темно-жовтої масті, з котячою головою, досить довгим і товстим хвостом, короткими ногами й тупою мордою, що вищирила гострі зуби. Загалом вона була схожа на велику — майже в два метри завдовжки — річкову видру, але відрізнялась від неї тільки більш помітними вухами і короткою гривою». Тварина мала цікаві щелепи: «у його пащі не можна було розрізнити ні плоских різців, ні гострогорбкуватих кутніх зубів, як у хижаків пізніших часів. Усі зуби були більш-менш гострі, конічні, як у плазунів. Тільки передні, що замінювали різці, були дещо менші від інших і трохи стиснуті; ті, що були з боків щелепи — трохи більші, а ікла були більші за решту і виступали над ними в обох щелепах, надто у верхній».
  21. за описом Обручова «Розмах крил його становив більше чотирьох метрів, від кінця хвоста до дзьоба було майже півтора метра. Оперення було темно-буре зверху і світло-буре з темними смужками знизу. Майже голу шию навкруги прикрашував комірець з брудно-білих пір’їн, а на початку великого дзьоба виступав великий жовтий наріст.» Прототипом послужив тераторніс з плейстоцену США.
  22. Обручов описує їх так: «зубатий безкрилий птах крейдяного періоду, близький будовою тіла до сучасних пінгвінів. Крила його були в зачатковому стані і зовсім ховалися в м’якому, волосоподібному оперенні».
  23. принаймні двох видів: наземні та велика водяна змія, спогади про гонитву за якою допомогли героям розшукати прихисток від тропічної бурі.
  24. типу агам (на каменях степів олігоценових зони) і великі деревні ящірки на пальмах тієї ж зони.
  25. за описом Обручова «ящер був на зріст вищий за людину; його незграбне тіло спиралося на товсті і довгі задні ноги та товстий, що одразу тоншав на кінці, хвіст; передні ноги були короткі й тонкі і мали по п’ять пальців з невеликими гострими кігтями, тоді як на задніх було по три пальці з великими, але тупими кігтями».
  26. Обручов описує її так: «велика зелена жаба, що мала тридцять сантиметрів у довжину».
  27. зустрінуті там же, де і вівцебик — на Землі Нансена, що становили разом з ним усю «зоологічну здобич експедиції» до спуску в Плутонію.
  28. за описом Обручова «розмах крил їх досягав майже сорока сантиметрів. Тіло їх, що відсвічувало металічним блиском, було завдовжки сантиметрів з двадцять; одні були золотисто-жовті, другі сталево-сірі, треті ізумрудно-зелені, четверті темно-голубі, п’яті вогнисто-червоні».
  29. Обручов описує першого з зустрінутих членами експедиції мурах, що загинули під час зливи, так: «побачили перед собою величезного чорного мураха, тіло якого становило близько метра завдовжки, голова була трохи менша від людської, а скорчені в передсмертній агонії лапи закінчувались гострими кігтями».

Див. також

Примітки

  1. В. А. Обручев. Мои путешествия по Сибири. Гл. XXIV. Некоторые итоги моих путешествий и исследований. — М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1948.
  2. . Архів оригіналу за 1 квітня 2016. Процитовано 20 червня 2017.
  3. Обручов В. О., 1955, с. 1.
  4. Обручов В. О., 1955, с. 2.
  5. Обручов В. О., 1955, с. 2-4.
  6. Обручов В. О., 1955, с. 7.
  7. Обручов В. О., 1955, с. 9.
  8. Обручов В. О., 1955, с. 11.
  9. Обручов В. О., 1955, с. 114.
  10. Обручов В. О., 1955, с. 4.
  11. Обручов В. О., 1955, с. 13.
  12. Обручов В. О., 1955, с. 13-14.
  13. Обручов В. О., 1955, с. 14-15.
  14. Обручов В. О., 1955, с. 17.
  15. Обручов В. О., 1955, с. 16-17.
  16. Обручов В. О., 1955, с. 17-18.
  17. Обручов В. О., 1955, с. 26.
  18. Обручов В. О., 1955, с. 18-21.
  19. Обручов В. О., 1955, с. 21-22.
  20. Обручов В. О., 1955, с. 23-24.
  21. Обручов В. О., 1955, с. 24-25.
  22. Обручов В. О., 1955, с. 28-29.
  23. Обручов В. О., 1955, с. 29.
  24. Обручов В. О., 1955, с. 30.
  25. Обручов В. О., 1955, с. 32.
  26. Обручов В. О., 1955, с. 30-52.
  27. Обручов В. О., 1955, с. 52.
  28. Обручов В. О., 1955, с. 54.
  29. Обручов В. О., 1955, с. 69.
  30. Обручов В. О., 1955, с. 64.
  31. Обручов В. О., 1955, с. 70-71.
  32. Обручов В. О., 1955, с. 72-73.
  33. Обручов В. О., 1955, с. 74-76.
  34. Обручов В. О., 1955, с. 55-57.
  35. Обручов В. О., 1955, с. 61.
  36. Обручов В. О., 1955, с. 92.
  37. Обручов В. О., 1955, с. 56-57.
  38. Обручов В. О., 1955, с. 74.
  39. Обручов В. О., 1955, с. 74-75.
  40. Обручов В. О., 1955, с. 73-74.
  41. Обручов В. О., 1955, с. 93.
  42. Обручов В. О., 1955, с. 119.
  43. Обручов В. О., 1955, с. 119-120.
  44. Обручов В. О., 1955, с. 121.
  45. Обручов В. О., 1955, с. 120.
  46. Обручов В. О., 1955, с. 22.
  47. Обручов В. О., 1955, с. 27.
  48. Обручов В. О., 1955, с. 35.
  49. Обручов В. О., 1955, с. 39.
  50. Обручов В. О., 1955, с. 41.
  51. Обручов В. О., 1955, с. 45.
  52. Обручов В. О., 1955, с. 80-81.
  53. Обручов В. О., 1955, с. 62.
  54. Обручов В. О., 1955, с. 60.
  55. Обручов В. О., 1955, с. 65.
  56. Обручов В. О., 1955, с. 72.
  57. Обручов В. О., 1955, с. 14.
  58. Обручов В. О., 1955, с. 33.
  59. Обручов В. О., 1955, с. 31.
  60. Обручов В. О., 1955, с. 46.
  61. Обручов В. О., 1955, с. 34-35.
  62. Обручов В. О., 1955, с. 36.
  63. Обручов В. О., 1955, с. 37.
  64. Обручов В. О., 1955, с. 38.
  65. Обручов В. О., 1955, с. 41-42.
  66. Обручов В. О., 1955, с. 42.
  67. Обручов В. О., 1955, с. 43.
  68. Обручов В. О., 1955, с. 46-47.
  69. Обручов В. О., 1955, с. 47.
  70. Обручов В. О., 1955, с. 51.
  71. Обручов В. О., 1955, с. 113.
  72. Обручов В. О., 1955, с. 37-38.
  73. Обручов В. О., 1955, с. 48.
  74. Обручов В. О., 1955, с. 40.
  75. Обручов В. О., 1955, с. 47-48.
  76. Обручов В. О., 1955, с. 49-50.
  77. Обручов В. О., 1955, с. 53.
  78. Обручов В. О., 1955, с. 67.
  79. Обручов В. О., 1955, с. 83.
  80. Обручов В. О., 1955, с. 100.
  81. Обручов В. О., 1955, с. 73.
  82. Обручов В. О., 1955, с. 99.
  83. Обручов В. О., 1955, с. 55.
  84. Обручов В. О., 1955, с. 59-60.
  85. Обручов В. О., 1955, с. 59.
  86. Обручов В. О., 1955, с. 63-64.
  87. Обручов В. О., 1955, с. 83-85.
  88. Обручов В. О., 1955, с. 88.
  89. Обручов В. О., 1955, с. 82.
  90. Обручов В. О., 1955, с. 49.
  91. Обручов В. О., 1955, с. 58.
  92. Обручов В. О., 1955, с. 86.
  93. Обручов В. О., 1955, с. 91.
  94. Обручов В. О., 1955, с. 79-80.
  95. Обручов В. О., 1955, с. 86-87.
  96. Обручов В. О., 1955, с. 88-91.
  97. Обручов В. О., 1955, с. 111.
  98. . Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 16 липня 2017.
  99. Обручов Володимир Опанасович, «Плутонія. Незвичайна мандрівка в надра Землі.» [ 23 січня 2019 у Wayback Machine.], Лаборатория Фантастики
  100. В. О. Обручов, «Плутонія» [ 21 травня 2017 у Wayback Machine.], Лаборатория Фантастики
  101. Обручев В. А., 1990, с. 1-2.
  102. . Архів оригіналу за 22 листопада 2017. Процитовано 16 липня 2017.

Посилання

Джерела

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Pluto niya ros Plutoniya naukovo fantastichnij roman rosijskogo geologa i geografa Volodimira Obrucheva U romani rozpovidayetsya pro podorozh vchenih u vnutrishnyu porozhninu Zemli i vidkrittya pidzemnogo svitu naselenogo doistorichnimi istotami Plutoniya AvtorVolodimir ObruchevNazva movoyu originaluPlutoniyaKrayina SRSRMovarosijskaZhanrnaukova fantastikaVidano1924Vidano ukrayinskoyu1936 1955Istoriya napisannyaRoman napisanij v Ukrayini na malenkij dachi pid Harkovom v 1915 roci Persha publikaciya vidbulas v 1924 roci v Leningradskomu vidavnictvi Shlyah do znannya ros Put k znaniyu U peredmovi do romanu Obruchov pisav sho vin znaye tilki dva romani v yakih zrobleni sprobi v beletristichnij formi dati shirokomu kolu chitachiv uyavlennya pro kolishni formi zhittya Pershij z nih roman Zhulya Verna Podorozh do centru Zemli v kotromu geroyi romanu opuskayutsya vglib Zemli zherlom vulkana v Islandiyi a nazad povertayutsya zherlom inshogo vulkana plivuchi na ploti spochatku po kiplyachij vodi a zgodom navit po lavi Volodimir Obruchev u peredmovi do romanu visloviv svoyi dumki tak Vse ce duzhe nepravdopodibno Zherla vulkaniv ce vidkrita truba sho jde daleko vglib voni zapovneni zastigloyu lavoyu plotom po kiplyachij vodi a tim bilshe po rozzharenij lavi plivti nemozhlivo Geologichni pomilki v comu romani sponukali mene v 1915 r stvoriti Plutoniyu Do cogo vipadku ya she nichogo ne pisav dlya molodih chitachiv i ne zbiravsya cogo robiti Drugij roman Artura Konan Dojlya Zagublenij svit pro vazhkodostupne plato v Pivdennij Americi spodobavsya she menshe v comu romani takozh bagato nepravdopodibnogo vin znajomiv chitacha lishe z svitom blizkim do suchasnogo i spraviv na mene take slabe vrazhennya sho ya zabuv jogo nazvu hoch chitav jogo dvichi i ne duzhe davno znachno piznishe nizh roman Zhulya Verna SyuzhetGotel Metropol v kotromu dvichi zustrichalis golovni geroyi romanu Pochatok 1914 roku Geofizik i astronom Mikola Inokentijovich Truhanov sporyadzhaye ekspediciyu v polyarni regioni Do skladu ekspediciyi zaprosheni profesor ta kerivnik kafedri geologiyi universitetu Petro Ivanovich Kashtanov zoolog Semen Semenovich Papochkin meteorolog Ivan Andrijovich Borovij botanik i likar Mihajlo Gnatovich Gromeko Truhanov perekonuye zaproshenih sho na misci ostannoyi biloyi plyami v Arktici znahoditsya nevidomij ta nedoslidzhenij she nikim ostriv Sudno Polyarna zirka z ekpediciyeyu vidplivaye z Petropavlovska Kamchatskogo zabravshi takozh ru Illyu Stepanovicha Igolkina yakij bude vidpovidati za yizdovih sobak i narti Prohodyachi Beringovu protoku sudno pidbiraye zolotoshukacha ta avantyurista girnichogo inzhenera Yakova Maksheyeva Pribuvshi 4 17 chervnya za novim stilem 1914 roku na shojnovidkritij ostriv priblizno v rajoni 81 12 5 pivnichnoyi shiroti chleni ekspediciyi nazivayut jogo Zemleyu Fritofa Nansena Truhanov buduchi kalikoyu zalishayetsya na korabli a reshta shestero chleniv ekspediciyi ta tri narti zapryazheni yizdovimi sobakami mayut ruhatisya v glib ostrova Truhanov peredaye Kashtanovu paket yakij vin nakazuye vidkriti yaksho uchasniki ekspediciyi budut v podivi sho yim robiti ale radit bez nagalnoyi potrebi paket ne vidkrivati Mandrivniki perehodyat cherez girskij hrebet i spuskayutsya vniz po inshij jogo chastini Prorubavshis cherez divnu desyatikilometrovu gryadu torosiv na yiyi kinci geroyi pochinayut pidjom ale na zagalnij podiv sudyachi zi svidchen en voni navpaki opuskayutsya na nejmovirnu glibinu Polyarne sonce stoyit v zeniti do togo zh maye plyami i u nogo inshij kutovij rozmir Geroyi opinyayutsya v tundri de blukayut mamonti ta sherstisti nosorogi Uchasniki virishuyut rozkriti konvert i chitayut list Truhanova Vin pishe sho naspravdi sporyadiv ekspediciyu z inshoyu metoyu Truhanov perekonanij sho Zemlya vseredini pustotila ta maye svij roslinnij ta tvarinnij svit osvitlyuvanij vnutrishnim centralnim svitilom Dovesti abo sprostuvati jogo gipotezu mogla lishe specialna ekspediciya Za jogo rozrahunkami odin z vhodiv v porozhninu Zemli povinen buv roztashovuvatisya na Zemli Nansena Geroyi rozumiyut sho voni spravdi potrapili v taku porozhninu Zemli a misceve Sonce naspravdi yakes planetarne tilo yake uchasniki ekspediciyi nazvali Plutonom v chest rimskogo boga pidzemnogo svitu a vsyu pidzemnu porozhninu Plutoniyeyu Dokladnishe Porozhnista Zemlya Voni virishuyut rozdiliti ekspediciyu na dvi chastini Borovij ta Igolkin zalishayutsya steregti sobak i sporyadzhennya a reshta uchasnikiv ekspediciyi vzyavshi z soboyu odnu z sobak Generala rushayut v glib Plutoniyi po richci nazvanij nimi na chest Maksheyeva Mandrivniki viyavlyayut sho v miru spusku vniz po techiyi riki roslinnij ta tvarinnij svit postupovo zminyuyetsya vid tipovogo dlya plejstocenovoyi epohi do bilsh davnih chasiv do pliocenu do miocenu i t d Uchasniki dohodyat do miscya vpadannya richki v more Yasheriv yake znahoditsya v zoni yurskogo periodu Geroyi viyavlyayut v danij zoni krim harakternih dlya yurskogo periodu tvarin dinozavriv pterodaktiliv she j zhahlivih velicheznih murah yaki vikradayut vsi yih rechi ta zabirayut v svij murashnik Opinivshis u bezvihidnij situaciyi geroyi pidhodyat do krayu bezmezhnoyi Chornoyi Pusteli zbirayut v krateri sirku ta zrobivshi sirchistij gaz otruyuyut ves murashnik i ryatuyut svoyi rechi Z inshimi murahami geroyi vedut postijni boyi Uchasniki ekspediciyi viyavlyayut velichezni rudni bagatstva Plutoniyi pokladi magnitnogo zaliznyaka olivinovih z vkraplennyami nikelevogo zaliza svincevih rud zokrema svincevogo blisku samorodnogo zolota samorodnogo sribla samorodnoyi midi zapasi nashatiru vohri ta samorodnoyi sirki ozera z geotermalnoyu vodoyu z temperaturoyu priblizno 40 C ta mineralnoyu vodoyu tipu de Doslidivshi more Brontozavriv geroyi virishuyut povertatisya nazad Povernuvshis voni viyavlyayut sho Borovogo ta Igolkina za chas yih vidsutnosti vikrali pervisni lyudi Spilnimi zusillyami Borovogo ta Igolkina vdayetsya vizvoliti z polonu i vsi geroyi cili ta neushkodzheni povertayutsya na zemnu poverhnyu i na Polyarnu zirku de yih chekaye Truhanov Na korabli voni rozpovidayut pro svoyi prigodi i rozmovlyayut pro zagadki Plutoniyi Polyarnu zirku zustrichaye avstro ugorskij krejser Ferdinand ekipazh yakogo zahoplyuye Polyarnu zirku i povidomlyaye pro pochatok vijni zgidno z yiyi zakonami sudno i jogo vantazh konfiskuyetsya do zakinchennya vijni Ves ekipazh Polyarnoyi zirki visadzhuyut na Kamchatci v girli odnojmennoyi richki i dozvolyayut vzyati z soboyu tilki osobisti rechi odyag proviziyu ta vlasni groshi Piznishe geroyi tranzitom cherez Yaponiyu dobirayutsya do Rosiyi i povidomlyayut pro zahoplennya Polyarnoyi zirki Zgodom moryaki znahodyat svoye sudno v Vladivostoci pokinutim i povnistyu pograbovanim Smutni chasi prodovzhuyutsya Persha svitova vijna revolyuciya gromadyanska vijna Odni uchasniki ekspediciyi ginut na frontah inshi vmirayut Kolekciyi zibrani v Plutoniyi propali Truhaniv vzhe ne spodivayetsya na yih povernennya do zakonnih vlasnikiv Roman zakinchuyetsya tak Vipadkovo do ruk avtora potrapiv shodennik i malyunki odnogo z pomerlih uchasnikiv ekspediciyi Za cimi materialami i skladena cya kniga Originalnij tekst ros Sluchajno v ruki avtora popal dnevnik i risunki odnogo iz umershih uchastnikov ekspedicii Po etim materialam i sostavlena nastoyashaya kniga Geohronologichna shkalamln rokiv tomuFlora PlutoniyiTitulna storinka radyanskogo NF romanu V Obrucheva Plutoniya v perekladi ukrayinskoyu movoyu vidannya 1955 roku Opis flori Plutoniyi rozpochinayetsya z suchasnih yiyi predstavnikiv Spochatku zemlya bula buro chorna prosyaknuta vodoyu lipka ale ne zovsim gola a vkrita prim yatimi stebelcyami dribnoyi pozhovkloyi travichki z pokrivlenimi slankimi gilochkami nizkogo chagarnika pozbavlenogo listya zgodom polyarna bereza i polyarna verba ale novih vidiv a potim i chahla modrina po techiyi richki beregi buli vkriti sucilnoyu stinoyu riznomanitnih chagarnikiv sho dosyagali vzhe chotiroh metriv visoti kilka porid lozi verba cheremha glid shipshina shilno splitalisya odno z odnim a nad nimi podekudi pidnosilisya verhovittya bilih beriz i modrin zgodom traplyalisya vzhe vichnozeleni roslini mirti lavri lavrovishni Gorihove derevo dosyagalo velicheznih rozmiriv ne postupayuchis pered dubami bukami i v yazami na pivdennomu shili zustrichalisya buk kiparisi tuyi i tis Prekrasni magnoliyi rozpustili svoyi veliki bili zapashni kviti V hashi ponad richkoyu popadavsya bambuk i rizni liani yuki en j sagovi palmi Nadali flora Plutoniyi zalezhit vid polozhennya zoni chim vona pivdennishe tim flora davnisha U romani dayetsya velmi tochnij opis roslinnosti Pri comu odnak avtor opisuye yurskij lis yak takij sho povnistyu skladayetsya z hvoshevidnih ta paporotepodibnih hocha tam povinni dominuvati golonasinni roslini Mozhlivo ce pov yazano z tim sho na pochatku dvadcyatogo stolittya vvazhalosya sho spravzhni golonasinni rozvinulisya dosit pizno v toj chas yak zaraz z yasovano sho voni z yavilisya she v kam yanovugilnomu periodi i yih rozkvit pochavsya vzhe v triasi Inshe mozhlive poyasnennya polyagaye v tomu sho mandrivniki bilshu chastinu romanu plivut na chovnah po richkah i moryah Plutoniyi a znachit bachat lishe napivvodnu ta navkolovodnih floru yaka dijsno skladalasya v osnovnomu z hvoshiv i paporotej Po spravzhnomu daleko vid berega vglib krayini mandrivniki jdut lishe trichi v zoni plejstocenovogo tundrostepu v romani vidpovidno do uyavlen svogo chasu nazvano tundroyu ale ce suhij tundrostep oskilki mandrivniki znimayut lizhi v zoni oligocenovogo stepu i v Chornij Pusteli Krim chisto naukovogo roslinnij svit Plutoniyi mav i praktichne znachennya dlya chleniv ekspediciyi Tak zi stovburiv bambuka voni vigotovili plota kotrij rozmistili mizh chovnami a shestimetrovi stovburi hvoshiv yurskogo periodu buli vikoristani v viglyadi trub ta korpusu do mihiv dlya krashogo provitryuvannya murashnika Vnesla svij vklad flora Plutoniyi takozh i v harchuvannya chleniv ekspediciyi oskilki voni vsi ovochevi i boroshnyani konservi zalishili v yurti i z soboyu z harchiv vzyali tilki chaj cukor kavu trohi suhariv ta pripravi yak sil perec ekstrakti Tak napriklad pripravoyu do hobota mamonta vpolovanogo Kashtanovim stali dekilka golovok dikogo chasniku znajdenih botanikom Gromeko sup iz guski geroyi gotuvali z dikoyu cibuleyu Tak samo z cibuleyu prigotuvali porosya u varenomu i smazhenomu viglyadi A yurskij solodkij komish analog cukrovoyi trostini vpershe pobachenij botanikom v pashi molodogo iguanodona zagrizenogo ceratozavrom popovniv ekspedicijni zapasi cukru sho vzhe zakinchuvalisya Chaj z solodkii sokom komisha pidtrimav sili geroyiv pograbovanih murahami ta navit dopomig vtamuvati golod pid chas podorozhi za sirkoyu v Chornu Pustelyu koli yim ne vdalosya vpolyuvati zhodnoyi dichini Ale produkti flori Plutoniyi mogli lishen chastkovo polipshiti ta uriznomanititi racion ekspediciyi a osnovnu chastinu yizhi malo dati polyuvannya i ribalstvo na predstavnikiv miscevoyi fauni Fauna PlutoniyiFauna Plutoniyi yak i flora zalezhit vid roztashuvannya zoni Nizhche podani spiski tvarin zgadanih v romani rozbiti po grupah tvarin i dani v tomu poryadku v yakomu yih zustrichali geroyi romanu Ssavci Muskusnij bik Mamonti Volohati nosorogi Pervisni biki Mogilniki Zajci Koni Velikorogi oleni Pecherni vedmedi Vovki Bilki Burunduki Diki kabani Shablezubi koti Gipopotami Gigantski linivci megateriyi Gliptodoni Nosorogi Mastodonti Antilopi Verblyudo zhirafi en Pliocenovij predok vovka Miocenovi mavpi oreopiteki Primitivni hizhaki Pervisni koni eohippusi Titanoteriyi Korifodoni Doistorichni yizhatci Pervisni vidropodibni hizhaki Pivnichni oleni Ptahi Spivochi ptahi chij spiv mozhna bulo pochuti azh do zoni oligocenovih stepiv zokrema nenazvani bolotyani ptahi gusi dribni ptahi Gigantski grifi Gesperornisi Arheopteriksi Plazuni Zmiyi Yashirki Triceratopsi Krokodili Pleziozavri Pterodaktili Ihtiozavri Iguanodoni Dinozavri Ceratozavri Stegozavri Diplodoki Brontozavri Zemnovodni Zhabi Ribi Moksuni Skati Sterlyadi Molyuski Amoniti Nautilusi Cherevonogi Plastinchastozyabrovi Bezhrebetni Snigovi komariki Komari Gedzi Moshki Meteliki Bdzholi Babki Zhuki Muhi Ovodi Meduzi Murahi Morski yizhaki Morski zirki Plechonogi Hrobaki SlimakiHronologichna tablicya romanu p p Data podiyi Korotkij zmist Primitki 1 1 grudnya 1913 roku Mikola Inokentijovich Truhanov pishe lista do profesora geologiyi Petra Ivanovicha Kashtanova z propoziciyeyu vzyati uchast v polyarnij ekspediciyi z vivchennya nezvidanoyi chastini Pivnichnogo Lodovitogo okeanu 2 2 sichnya 1914 roku Opivdni v moskovskomu goteli Metropol vpershe zustrichayutsya majbutni chleni ekspediciyi Truhanov Kashtanov Papochkin Borovij Gromeko ta kapitan sudna Truhanov rozpovidaye plani podorozhi 3 9 sichnya 1914 roku Tam zhe chleni ekspediciyi krim kapitana korablya sho poyihav prijmati sudno za tipom Frama ale bilsh udoskonalene zustrichayutsya vdruge j dayut svoyu zgodu na uchast v ekspediciyi 4 20 kvitnya 1914 roku Borovij Gromeko Kashtanov ta Papochkin sibirskim ekspresom viyizhdzhayut z Moskvi 5 30 kvitnya 1914 roku Chetvero chleniv ekspediciyi pribuli do Vladivostoka de yih zustriv pribuvshij she 23 kvitnya Truhanov 6 1 travnya 1914 roku U port Vladivostoka prichalilo sudno Polyarna zorya 7 4 travnya 1914 roku Polyarna zorya z ekspediciyeyu pokinula buhtu Zolotogo Rogu ta povz ostrovi Ruskij j Askolda popryamuvala na shid zgodom kruto povernuvshi na pivnichnij shid v napryami Kamchatki 8 4 travnya kinec travnya 1914 roku Dosyagnuvshi shiroti ru ostrova Sahalin sudno povernulo shidnishe vvijshlo v Ohotske more i prominuvshii ostrovi Paramushir ru ta ru Pivnichnih Kuril uvijshlo v Avachinsku buhtu j zajshlo do Petropavlovska Kamchatskogo U misti sklad ekspediciyi popovnili 30 yizdovih sobak ta she odin chlen Illya Stepanovich Igolkin rodom iz Zabajkallya z buryat kozakiv yakoyis stanici na kordoni Mongoliyi Podalshij shlyah sudna Tihim okeanom prolyagav ponad shidnim beregom Kamchatki zgodom pomizh ostrovom Svyatogo Lavrentiya ta misom Chukotskim v ru Chukotskogo pivostriva de popovnili zapasi korabelnogo vugillya Obignuvshi Chukotskij mis Polyarna zorya z Beringovogo morya vvijshla v Beringovu protoku trimayuchi kurs blizhche do yiyi azijskogo berega Z gubi svyatogo Lavrentiya do sudna na chukotskij ru pripliv zolotoshukach za poklikannyam ta girnichij inzhener za profesiyeyu Yakiv Maksheyev rodom z Yekaterinburga yakij takozh dav svoyu zgodu na uchast v ekspediciyi Prominuvshi mis Dezhnova v boku Aziyi ta misi princa Uelskogo Lisbern i en z amerikanskogo boku Polyarna zorya vijshla v vodi Chukotskogo morya Pivnichnogo Lodovitogo okeanu Vidannya v UkrayiniNaukovo fantastichnij roman Volodimira Obrucheva Plutoniya vidavavsya v Ukrayini yak v perekladi ukrayinskoyu dvichi tak i movoyu originalu Vin napriklad vijshov drukom u 1936 roci u Harkiv Kiyiv pid nazvoyu Plutoniya Nezvichajna mandrivka v nadra Zemli tirazhem 15 tisyach ekzemplyariv ta v Kiyevi u 1955 roci v vidavnictvi Radyanska shkola tirazhem 14 6 tisyach ekzemplyariv yak pereklad vidannya 1953 roku ros Geografgiz Gosudarstvennoe izdatelstvo geograficheskoj literatury v 1963 roci Geografgiz priyednano do vidavnictva Mysl u 1990 roci rosijskoyu movoyu v vidavnictvi Veselka yak kopiya z tretogo tomu 24 tomnogo vidannya Biblioteka fantastiki vidanogo v moskovskomu ru v 1988 roci PerekladiKrim minimum 62 vidan rosijskoyu ta dvoh vidan ukrayinskoyu roman Plutoniya perekladavsya i vidavavsya j inshimi movami narodiv svitu Mova perekladu Perekladach Nazva Rik Vidavnictvo Kilkist vidan anglijska Fayina Oleksandrivna Solasko psevdonim spravzhnye im ya Fayina Glagolyeva Plutonia Plutonia An Adventure Through Prehistory Plutonia 1956 1961 1988 ros Izdatelstvo literatury na inostrannyh yazykah Inogiz angl Criterion Books ros Izdatelstvo Raduga 3 anglijska Brian Pirs angl Brian Pearce Plutonia An Adventure through Prehistory 1957 en 1 anglijska Plutonia 2001 angl Fredonia Books Niderlandi 1 estonska Leonid Parashin est Leonid Parasin Plutoonia 1957 et 1 ispanska Isabel Visente isp Isabel Vicente Plutonia 1953 1974 ros Izdatelstvo literatury na inostrannyh yazykah Inogiz ros Izdatelstvo Progress 2 latiska Plutonija 1957 lv 1 litovska Plutonija 1956 lt 1 nimecka nim H Strese Plutonien 1954 1961 de 2 nimecka Oksana Bulgakova Ditmar Hochmut nim Oksana Bulgakowa Dietmar Hochmuth Plutonien 1988 nim Verlag Neues Leben 1 polska David Dzharzabek pol Dawid Jarzabek Plutonia 1953 1959 pl 2 portugalska Plutonia uma aventura no centro da Terra 1960 port Brasiliense 1 serbska Plutonija 1966 serb Mlado pokolenje 1 tatarska ros L Gadelshin Pluton ile 1963 ros Tatarskoe knizhnoe izdatelstvo Kazan 1 ugorska ugor Gyorgy Gellert Utazas Plutoniaba 1960 hu 1 francuzka La Plutonie 1988 ros Izdatelstvo Raduga 1 cheska chesk O Bojarovi Plutonie 1956 cs 1Cikavo znatiNaukovo fantastichnij roman Volodimira Obrucheva v yakomu vnutrishnyu planetu nazvano Plutonom napisano v 1915 roci A karlikovu planetu Sonyachnoyi sistemi Pluton nazvanu takozh v chest boga pidzemnogo svitu vchenimi vidkrito tilki v 1930 roci Zauvagijmovirno mova jde pro pancernik Ercgercog Franc Ferdinand klasu Radeckij kotrogo Obruchov harakterizuye tak Ferdinand krejser avstro ugorskogo vijskovogo flotu zbudovanij u 1909 roci jogo vodotonnazhnist os taka desyat garmat os takogo kalibru i t d 250 cholovik komandi dobutij Papochkinim she na Zemli Nansena na porozi Plutoniyi Nihto ne nadav comu znachennya navit polyuvannya na nogo v romani ne opisano hocha zoologu Papochkinu varto bulo b za chasiv Obruchova areal cogo vidu buv shidnishe na ostrovah Kanadskoyi Arktiki i vivcebiki she ne buli reaklimatizovani lyudinoyu v yiyi azijskih i yevropejskih sektorah za opisom Obruchova voni bilsh shozhi na yakiv nizh turiv neveliki ssavci plejstocenovoj zoni Plutoniyi zhivut koloniyami zakopuyut trupi velikih tvarin v zemlyu jmovirno takim chinom zagotovlyuyut zapasi yizhi Za opisom Obruchova nagaduyut borsuka ale sudyachi po zvichkah grizuni Takij sobi zbilshenij variant lugovih sobachok z m yasoyidnimi nahilami za opisom Obruchova cej divnij zayec shvidshe skidavsya na velicheznogo tushkanchika u knizi voni mayut smugaste zabarvlennya yak u tigra kotri prote vidriznyayutsya vid suchasnih velikimi rozmirami Prototipom mig posluzhiti vimerlij amerikanskij Canis dirus sho perevershuvav rozmirami suchasnogo vovka ale buv blizhchij do kojotiv sho vidriznyayutsya vid suchasnih hiba sho rozmirami prinajmni dvoh vidiv shabelnij tigr ta shabelnij lev yaksho buti tochnim v knizi opisano gigantskij murahoyid z risami milodona Same yak murahoyida jogo i viznachaye Papochkin z Kashtanovim Vikopni reshtki murahoyida podibnih rozmiriv dosi ne znajdeni chogo ne skazhesh pro milodona geolog Kashtanov prijnyav pancir gliptodona za gorb i namagavsya vzyati geologichni probi yaki sudyachi z opisu tovsti prizemkuvati korotkonogi tvarini shozhi shvidshe na nevelikih gipopotamiv ale forma golovi i korotkij tovstij rig samcya viyavlyali yih porodu U samki zamist roga bula tilki velika mozolepodibna gulya Malyatko sho gralosya bilya materi bulo shozhe na veliku livernu kovbasu buli bolotnimi nosorogami pliocenovogo tipu zgodom zgadano she chetverorogogo nosoroga v kotrogo z bokiv verhnoyi shelepi stirchalo dvoye dovgih zhovtih ikliv na perenissi mizh malenkimi ochima zdijmalisya poruch dva neveliki rogi oberneni nazovni a za vuhami stirchali she dva tupi rogi nache yakis obrubki oligocenovogo bezrogogo nosoroga beludzhiteriya tilo slona shiya konya golova tapira i povedinka zhirafi miocenovih teleocerasa ta brahipoteriya za opisom Obruchova nadzvichajnoyi velichini buro zhovtih z chornimi plyamami yak u leoparda z dovgimi shablepodibnimi rogami Voni peresuvalisya stribkami bo zadni nogi buli znachno dovshi vid perednih za ce yih navit spochatku prmjnyali za veletenskih zajciv spilni predki verblyuda ta zhirafa v romani opisani tak shozhi pochasti na zhirafu pochasti na verblyuda Na pershih voni skidalisya duzhe dovgoyu shiyeyu i golovoyu z nevelikimi rizhkami a oznakami verblyuda buli burij kolir i forma tuluba z nevelikim gorbom Zgodom odnochasno z nimi zgadano i bezrogih zhiraf zgidno opisu z duzhe velikoyu golovoyu z kotyachoyu budovoyu tila i z porivnyano dovgoyu grivoyu na golovi j shiyi sudyachi z duzhe korotkogo opisu miocenovi oreopiteki sho zhivut na zalisnenih beregah richok geroyi knigi migcem bachat yih z chovna zavbilshki z sibirskogo vovka voni mali vidpovidnu povedinku zaganyali zdobich zgrayeyu pri comu vili ta gavkali ale tulub yak i dovgij tonkij hvist nagaduvav shvidshe kotyachu porodu Sherst na spini i bokah bula temno bura z zhovtimi pozdovzhnimi smugami a na cherevi zhovta Zubi buli majzhe odnakovi vsi shvidshe nagaduvali ikla rodonachalnik suchasnih konej svoyim viglyadom bilshe shozhij na amerikansku lamu majzhe zovsim bez grivi Tvarina na zrist ne bilsha za velikogo osla ale gracioznisha vid nogo bo tulub trimavsya na tonkih nogah kozhna z yakih zakinchuvalas ne odnim kopitom yak u spravzhnih konej a chotirma Prichomu tilki serednye kopito bulo duzhe rozvinene a reshta zachatkovi za opisom Obruchova divna j strashna istota sho duzhe nagaduvala yizhatcya ale zavbilshki z dobrogo bika yiyi golki buli zavdovzhki blizko metra temno zhovtoyi masti z kotyachoyu golovoyu dosit dovgim i tovstim hvostom korotkimi nogami j tupoyu mordoyu sho vishirila gostri zubi Zagalom vona bula shozha na veliku majzhe v dva metri zavdovzhki richkovu vidru ale vidriznyalas vid neyi tilki bilsh pomitnimi vuhami i korotkoyu grivoyu Tvarina mala cikavi shelepi u jogo pashi ne mozhna bulo rozrizniti ni ploskih rizciv ni gostrogorbkuvatih kutnih zubiv yak u hizhakiv piznishih chasiv Usi zubi buli bilsh mensh gostri konichni yak u plazuniv Tilki peredni sho zaminyuvali rizci buli desho menshi vid inshih i trohi stisnuti ti sho buli z bokiv shelepi trohi bilshi a ikla buli bilshi za reshtu i vistupali nad nimi v oboh shelepah nadto u verhnij za opisom Obruchova Rozmah kril jogo stanoviv bilshe chotiroh metriv vid kincya hvosta do dzoba bulo majzhe pivtora metra Operennya bulo temno bure zverhu i svitlo bure z temnimi smuzhkami znizu Majzhe golu shiyu navkrugi prikrashuvav komirec z brudno bilih pir yin a na pochatku velikogo dzoba vistupav velikij zhovtij narist Prototipom posluzhiv teratornis z plejstocenu SShA Obruchov opisuye yih tak zubatij bezkrilij ptah krejdyanogo periodu blizkij budovoyu tila do suchasnih pingviniv Krila jogo buli v zachatkovomu stani i zovsim hovalisya v m yakomu volosopodibnomu operenni prinajmni dvoh vidiv nazemni ta velika vodyana zmiya spogadi pro gonitvu za yakoyu dopomogli geroyam rozshukati prihistok vid tropichnoyi buri tipu agam na kamenyah stepiv oligocenovih zoni i veliki derevni yashirki na palmah tiyeyi zh zoni za opisom Obruchova yasher buv na zrist vishij za lyudinu jogo nezgrabne tilo spiralosya na tovsti i dovgi zadni nogi ta tovstij sho odrazu tonshav na kinci hvist peredni nogi buli korotki j tonki i mali po p yat palciv z nevelikimi gostrimi kigtyami todi yak na zadnih bulo po tri palci z velikimi ale tupimi kigtyami Obruchov opisuye yiyi tak velika zelena zhaba sho mala tridcyat santimetriv u dovzhinu zustrinuti tam zhe de i vivcebik na Zemli Nansena sho stanovili razom z nim usyu zoologichnu zdobich ekspediciyi do spusku v Plutoniyu za opisom Obruchova rozmah kril yih dosyagav majzhe soroka santimetriv Tilo yih sho vidsvichuvalo metalichnim bliskom bulo zavdovzhki santimetriv z dvadcyat odni buli zolotisto zhovti drugi stalevo siri treti izumrudno zeleni chetverti temno golubi p yati vognisto chervoni Obruchov opisuye pershogo z zustrinutih chlenami ekspediciyi murah sho zaginuli pid chas zlivi tak pobachili pered soboyu velicheznogo chornogo muraha tilo yakogo stanovilo blizko metra zavdovzhki golova bula trohi mensha vid lyudskoyi a skorcheni v peredsmertnij agoniyi lapi zakinchuvalis gostrimi kigtyami Div takozhRoman Zemlya Sannikova PrimitkiV A Obruchev Moi puteshestviya po Sibiri Gl XXIV Nekotorye itogi moih puteshestvij i issledovanij M L Izd vo AN SSSR 1948 Arhiv originalu za 1 kvitnya 2016 Procitovano 20 chervnya 2017 Obruchov V O 1955 s 1 Obruchov V O 1955 s 2 Obruchov V O 1955 s 2 4 Obruchov V O 1955 s 7 Obruchov V O 1955 s 9 Obruchov V O 1955 s 11 Obruchov V O 1955 s 114 Obruchov V O 1955 s 4 Obruchov V O 1955 s 13 Obruchov V O 1955 s 13 14 Obruchov V O 1955 s 14 15 Obruchov V O 1955 s 17 Obruchov V O 1955 s 16 17 Obruchov V O 1955 s 17 18 Obruchov V O 1955 s 26 Obruchov V O 1955 s 18 21 Obruchov V O 1955 s 21 22 Obruchov V O 1955 s 23 24 Obruchov V O 1955 s 24 25 Obruchov V O 1955 s 28 29 Obruchov V O 1955 s 29 Obruchov V O 1955 s 30 Obruchov V O 1955 s 32 Obruchov V O 1955 s 30 52 Obruchov V O 1955 s 52 Obruchov V O 1955 s 54 Obruchov V O 1955 s 69 Obruchov V O 1955 s 64 Obruchov V O 1955 s 70 71 Obruchov V O 1955 s 72 73 Obruchov V O 1955 s 74 76 Obruchov V O 1955 s 55 57 Obruchov V O 1955 s 61 Obruchov V O 1955 s 92 Obruchov V O 1955 s 56 57 Obruchov V O 1955 s 74 Obruchov V O 1955 s 74 75 Obruchov V O 1955 s 73 74 Obruchov V O 1955 s 93 Obruchov V O 1955 s 119 Obruchov V O 1955 s 119 120 Obruchov V O 1955 s 121 Obruchov V O 1955 s 120 Obruchov V O 1955 s 22 Obruchov V O 1955 s 27 Obruchov V O 1955 s 35 Obruchov V O 1955 s 39 Obruchov V O 1955 s 41 Obruchov V O 1955 s 45 Obruchov V O 1955 s 80 81 Obruchov V O 1955 s 62 Obruchov V O 1955 s 60 Obruchov V O 1955 s 65 Obruchov V O 1955 s 72 Obruchov V O 1955 s 14 Obruchov V O 1955 s 33 Obruchov V O 1955 s 31 Obruchov V O 1955 s 46 Obruchov V O 1955 s 34 35 Obruchov V O 1955 s 36 Obruchov V O 1955 s 37 Obruchov V O 1955 s 38 Obruchov V O 1955 s 41 42 Obruchov V O 1955 s 42 Obruchov V O 1955 s 43 Obruchov V O 1955 s 46 47 Obruchov V O 1955 s 47 Obruchov V O 1955 s 51 Obruchov V O 1955 s 113 Obruchov V O 1955 s 37 38 Obruchov V O 1955 s 48 Obruchov V O 1955 s 40 Obruchov V O 1955 s 47 48 Obruchov V O 1955 s 49 50 Obruchov V O 1955 s 53 Obruchov V O 1955 s 67 Obruchov V O 1955 s 83 Obruchov V O 1955 s 100 Obruchov V O 1955 s 73 Obruchov V O 1955 s 99 Obruchov V O 1955 s 55 Obruchov V O 1955 s 59 60 Obruchov V O 1955 s 59 Obruchov V O 1955 s 63 64 Obruchov V O 1955 s 83 85 Obruchov V O 1955 s 88 Obruchov V O 1955 s 82 Obruchov V O 1955 s 49 Obruchov V O 1955 s 58 Obruchov V O 1955 s 86 Obruchov V O 1955 s 91 Obruchov V O 1955 s 79 80 Obruchov V O 1955 s 86 87 Obruchov V O 1955 s 88 91 Obruchov V O 1955 s 111 Arhiv originalu za 18 lipnya 2017 Procitovano 16 lipnya 2017 Obruchov Volodimir Opanasovich Plutoniya Nezvichajna mandrivka v nadra Zemli 23 sichnya 2019 u Wayback Machine Laboratoriya Fantastiki V O Obruchov Plutoniya 21 travnya 2017 u Wayback Machine Laboratoriya Fantastiki Obruchev V A 1990 s 1 2 Arhiv originalu za 22 listopada 2017 Procitovano 16 lipnya 2017 PosilannyaDzherelaObruchov Volodimir Opanasovich Plutoniya Kiyiv Radyanska shkola 1955 123 s Obruchev Vladimir Afanasevich Plutoniya Kiyiv Veselka 1990 286 s ISBN 5 301 00600 2

Дата публікації:
Топ