Мілодон Час існування ранній плейстоцен ранній голоцен 0 781 0 01 млн р т PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N Біологічна класифік

Мілодон
Час існування: ранній плейстоцен—ранній голоцен
~0.781–0.01 млн р. т.

▼

Біологічна класифікація

Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Неповнозубі (Xenarthra)
Родина:	† (Mylodontidae)
Рід:	† Мілодон (Mylodon) Owen, 1840
Вид:	†

Посилання

Вікісховище:	Mylodon
EOL:	4471366
NCBI:	48783
Fossilworks:	43636

Мілодо́н (Mylodon) — рід вимерлих наземних лінивців, що належать до родини неповнозубих (Mylodontidae), відомий з Пампас і Патагонії Чилі та Аргентини, Південна Америка. При загальній довжині від 3 до 4 м, це один з найвідоміших і найбільших представників групи. Найдавніші знахідки, ймовірно, датуються нижнім плейстоценом, проте більшість викопних решток мілодона датуються верхнім плейстоценом. Однією з найважливіших стоянок цієї фази є Куева-дель-Мілодон на півдні Чилі. Незабаром після цього, близько 10 200 р. до н.е., мілодон вимер. У цей час він співіснував з першими людьми-колоністами в Америці.

У випадку з мілодоном відомі не лише кістки та зуби, але й різні м'які тканини, в тому числі шкіра та волосся, що збереглися. Раціон мілодона відомий дуже детально завдяки скам'янілим послідам. Його череп сильно витягнутий і, порівняно з іншими великими мілодонтидами, вужчий, з повністю закритою носовою дугою. Інші відмінні риси стосуються будови його зубів.

Густу довгу шерсть можна інтерпретувати як адаптацію до життя в холодних кліматичних умовах, які переважали на півдні Південної Америки під час останнього льодовикового періоду. Його дієта, базована переважно на травах, також відповідає місцевим умовам у цьому регіоні. Широке розповсюдження мілодона в Пампасах і деякі особливості черепа свідчать про те, що ці тварини мали набагато ширший екологічний ареал і могли витримувати тепліші температурні умови та, можливо, змішану рослинну дієту.

Опис

Мілодон був крупним представником ряду мілодонтові (Mylodontidae). Його загальна довжина оцінювалася приблизно в 3—4 м. Спираючись на розмір черепа, можна припустити, що його вага становила від 1 до 2 тонн, з приблизною оцінкою в 1,65 тонни. Тож мілодон був приблизно такого ж розміру, як і споріднені йому ^[en] або парамілодон, але значно меншим за гігантського ^[en]. За статурою він багато в чому відповідав іншим великим наземним лінивцям.

Примітки

Fiedel, Stuart (2009). Haynes, Gary (ред.). Sudden Deaths: The Chronology of Terminal Pleistocene Megafaunal Extinction. American Megafaunal Extinctions at the End of the Pleistocene. Dordrecht: Springer Netherlands. с. 21—37. doi:10.1007/978-1-4020-8793-6_2. ISBN .
Christiansen, Per; Fariña, Richard A. (2003). Mass estimation of two fossil ground sloths (Mammalia, Xenarthra, Mylodontidae). У Farina, R. A. (ред.). Morphological Studies in Fossil and Extant Xenarthra (Mammalia). Senckenbergiana biologica. Т. 83, № 1. E. Schweizerbartsche Verlagsbuchhandlung. с. 95—101. ISBN .
Bell, C. M. (2002). Did elephants hang from trees? – the giant sloths of South America. Geology Today (англ.). Т. 18, № 2. с. 63—66. doi:10.1046/j.1365-2451.2002.00334.x. ISSN 0266-6979. Процитовано 15 січня 2024.
Forasiepi, Analía; Martinelli, Agustín; Blanco, Jorge Luis (2007). Bestiario fósil: mamíferos del pleistoceno de la Argentina [Fossil bestiary: Pleistocene mammals of Argentina] (ісп.). Albatros. с. 60—61. ISBN . OCLC 230208342.

Це незавершена стаття про викопних ссавців.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Fiedel, Stuart (2009). Haynes, Gary (ред.). Sudden Deaths: The Chronology of Terminal Pleistocene Megafaunal Extinction. American Megafaunal Extinctions at the End of the Pleistocene. Dordrecht: Springer Netherlands. с. 21—37. doi:10.1007/978-1-4020-8793-6_2. ISBN .

[christiansenfarina2003-2] Christiansen, Per; Fariña, Richard A. (2003). Mass estimation of two fossil ground sloths (Mammalia, Xenarthra, Mylodontidae). У Farina, R. A. (ред.). Morphological Studies in Fossil and Extant Xenarthra (Mammalia). Senckenbergiana biologica. Т. 83, № 1. E. Schweizerbartsche Verlagsbuchhandlung. с. 95—101. ISBN .

[3] Bell, C. M. (2002). Did elephants hang from trees? – the giant sloths of South America. Geology Today (англ.). Т. 18, № 2. с. 63—66. doi:10.1046/j.1365-2451.2002.00334.x. ISSN 0266-6979. Процитовано 15 січня 2024.

[forasiepietal2007-4] Forasiepi, Analía; Martinelli, Agustín; Blanco, Jorge Luis (2007). Bestiario fósil: mamíferos del pleistoceno de la Argentina [Fossil bestiary: Pleistocene mammals of Argentina] (ісп.). Albatros. с. 60—61. ISBN . OCLC 230208342.