|
Монго́льська імпе́рія (у деяких джерелах також Татарська імперія, Золота Орда, Ординське царство) (старомонг. Yeke Mongγol ulus[] — Велика держава Монголів; монг. Монголын Эзэнт Гүрэн, Их Монгол улс) — середньовічна імперія в Євразії, друга за площею імперія у світовій історії. Початок її утворенню поклало об'єднання монгольських племен під проводом Чингісхана у 1206 році. Вона збільшилася завдяки приєднання держав Східної і Середньої Азії, Близького Сходу і Східної Європи. За життя Чингісхана державною мовою його імперії була споріднена казахській уйгурська мова.[] На час найбільшого розквіту її площа становила 24 мільйони км² з населенням понад 100 млн людей.
Зародження Монгольської імперії
Цей розділ не містить . |
Ще в XIII столітті мандрівниками з Середньої Азії та Індії була привезена звістка про те, що на сході утворилася нова держава — тюркськомовна Татарська імперія.
У тюрків були свої вожді, які називалися ханами. У ханів в підпорядкуванні були нойони, що були вождями племен. Саме вони захопили для своєї худоби найкращі землі для випасу. Хани мали бойові дружини, що складалися з аратів, які були просто бідними одноплемінниками. Великі хани могли дозволити собі мати добірну гвардію, в якій служили нукери.
З другої половини XII століття у монголів стали відмирати родоплемінні відносини, а з появою приватної власності сформувалися окремі сім'ї; зароджуються феодальні відносини, що можна назвати державністю. Міст Монгольська імперія не будувала, а багатство вимірювалось кількістю пасовищ і худоби та коней. Вважалося, що монголи — це відстала цивілізація. Вони були дуже войовничим народом. Для того щоб захопити нові пасовища, вони без роздумів знищували тих, кому ці пасовища належали раніше.
Монголи садили своїх дітей у сідло з дитинства, і тому кожен з них був прекрасним вершником і віртуозно володів арканом, луком зі стрілами. Їх коні були волохатими, низькорослими, володіли дивовижною витривалістю.
Ближче до XIII століття монгольські хани стали вести боротьбу за першість. Переможці підкоряли собі переможених, і ті ставали підданими сильнішого хана і воювали на його боці. А непокірні ставали рабами. Ординська імперія проходила своє становлення безперервними війнами племен, а пізніше — їх спілками. Вожді винищували себе міжусобними війнами, чинити по-іншому в ті часи не вміли.
На початку шістдесятих років XII століття тюркський вождь Єсугей об'єднав велику кількість племен. Старшим його сином був Темучен, який у 1206 році прийняв ім'я Чингісхан, що в перекладі з тюркської означає «світлосяйний хан». Через деякий час Єсугея отруїли, а його військо розбіглося.
Вдова довгий час жила у злиднях доти, поки не підріс Темучен і не зібрав свою дружину, разом з якою він воював з іншими ханами. Йому вдалося, підпорядкувавши кілька монгольських племен, завоювати для себе трон «Хамаг монгол улусу», а це означає, що всі монголи повинні були підкорятися тільки йому. У ці часи він був молодим, сміливим, безрозсудним і нещадним воїном. Але він умів за певних обставин і відступити.
Саме Темученом були проведені реформи, за яких була введена десяткова система організації армії. Ним була створена особиста гвардія з величезними привілеями для найняв і нукерів, яких звільнили від податків. У той же час він підкорював і інші племена. Останнім підкореним ним плем'ям були великі татари. У 1206 році Темучена проголосили Чингісханом — великим ханом. Саме з цих часів Ординська імперія почала своє існування.
У час розквіту площа Ординської імперії досягла 22 % від території Землі.
1196 року племінний хан Темучін (1155/1167-1227) після винищення своїх супротивників стає Чингісханом і 1206 року на курултаї всіх тюркських і татарських степових народів проголошується верховним правителем. Виходячи з існуючої ситуації, Чингісхан видав низку положень, які з часом були об'єднані у Велику Ясу Чингізхана. Яка робить з ополчення (улус) національну одиницю: розподіл народу приблизно на 130 «тисяч» і гвардію під командуванням спадкоємних вождів, котрі із «золотої родини» Чингісхана кожного разу обирають Великого хана — чінгизида. Накази (ярлики) забезпечують внутрішній спокій за надзвичайної боєготовності для завоювання світу. Визнання всемогутності Бога, вшановувати якого можна в будь-якій формі.
1205–1209 роки — підкорення держави Сі Ся, плацдарму проти Китаю. 1211–1215 роки — спустошення держави Цзінь. Монголи зміцнюють свою військову могутність, ретельно плануючи через кожних два роки походи, і згодом використовують техніку китайських інженерів (військові сигнальні системи, мистецтво облоги). 1219–1225 роки — напад на Хорезмську державу. Чингісхан підкорює «із сідла» світ від Північного Китаю до Дону, яким, однак неспроможна правити нечисельна тюркська верхівка. Розквітлі культури Середньої Азії занепадають; торгівля переміщується з азійських караванних шляхів на арабські морські.
Уперше Русь зіткнулася з Ординською імперією в 1223 році на території сучасної Донецької області на річці Калка. Битва між русько-половецькими силами під керівництвом Галицького князя Мстислава Мстиславича Удатного та Великого Київського князя Мстислава Романовича Старого з одного боку і тюркським військом яке очолювали полководці Джебе-нойон та Субедей-богатур з іншого закінчилася перемогою ординців.
Після смерті Чингісхана держава була поділена на улуси між його чотирма синами (Джучі, Джагатаєм, Толуєм, Угедеєм) — Чингізидами. Каракорум стає постійною столицею.
Війна з Цзінь
Головним зовнішньополітичним завданням Ординської держави була війна з імперією Цзінь. Ця війна розглядалася тюрками як священна. З точки зору тюркського суспільства війна була необхідна як акт кровної помсти за загибель багатьох їхніх одноплемінників, а особливо за ганебну смерть Амбагай-хана. Необхідно враховувати також бажання Чингісхана помститися союзникам татар, які були винні у смерті його батька Єсугей-Баатура. Крім того великого хана Монгольської держави обтяжувало положення данника і васала (хоч і номінального) чжурчженів.
- Підготовка
Конфлікту з Цзінь передувала військова і дипломатична підготовка. Були проведені походи з метою усунення втручання в конфлікт потенційних союзників цзінців.
У 1207 році на північний кордон були направлені два тумени під командуванням Джучі, старшого сина Чингісхана, і Субедея. Ойрати, які кочували на кордоні лісу й степу, добровільно підкорились монголам і навіть дали їм провідників. Слідом за цим висловили свою покірність багато лісових племен, в тому числі бурят-монголи і баргути. Єнісейські киргизи, які мешкали в районі Мінусинської улоговини, також не наважилися протистояти монголам. Багато сибірських племен, які платили данину киргизам, таким чином також скорились великому хану. Без боротьби підкоривши багато народів і убезпечивши північні кордони держави, Джучі повернувся в ставку батька.
Одразу після підкорення лісових народів Субедея відправили на західні кордони держави, де збиралися з силами залишки меркитів на чолі з синами Тохтоа-бекі і найманів під керівництвом Кучлука. На початку 1208 року відбулася битва в долині Іртиша в місці впадіння в нього Бухтарми, в якій монголи розгромили своїх супротивників. Меркітські царевичі втекли на захід до кипчаків, а Кучлук — на південь, в Семиріччя, де знайшов пристановище в гурхана кара-киданів Джулху.
На півдні Монгольська держава мала кордони з царством тангутів Західне Ся (Сі Ся). Перший похід в тангутське царство було здійснено в 1205 році під командуванням Єлюй Ахая. В 1207 році величезна монгольська армія здійснила новий похід на тангутів. Було захоплено багато худоби, в тому числі верблюдів, яких дуже цінували монголи; проте, головна мета походу — приведення південних сусідів до покірності — не була досягнута. Монголам не вдалося зайняти жодної фортеці. В зв'язку з цим через два роки було організовано новий похід, до якого Чингісхан підготувався набагато краще. Осадні гармати, очевидно, вперше застосовані монголами, дозволили їм захопити місто Урахай і блокувати фортецю Імень. Двічі розбивши тангутів в польових битвах, монголи осадили столицю Чжунсін. Незабаром їм довелося зняти облогу і відступити, оскільки води річки затопили околиці міста. Проте, правитель Сі Ся запросив миру і в знак доброї волі видав за Чингісхана свою дочку. Результати походу: сильно ослаблений потенційний супротивник, захоплена велика здобич; монгольські війська здобули досвід взяття фортець і дій проти армії китайського зразка.
У 1209 році Уйгурський ідикут (правитель) Баурчук заявив про покірність монгольському хану. Уйгурія, що була розташована на території Західного краю (Синьцзян), до цього на правах автономії підпорядковувалась хану кара-киданів, які при цьому не втручалися у внутрішні справи уйгурських князів, що вибрали шлях самоізоляції.
У столиці Уйгурії вбитий кара-киданський намісник Шукем, а до монголів направлено посольство з висловлюванням побажання перейти в васальну залежність до монгольського хана. Чингізхан був задоволений таким ходом подій; він проголосив ідикута своїм п'ятим сином і видав за нього свою дочку.
У 1210 році Арслан, хан карлуків, що проживали в Семиріччі, добровільно визнав над собою правління Чингісхана. Тридцятитисячне кінне військо карлуків включилось в склад монгольської армії. Незабаром прикладу Арслана послідував Бузар, правитель Алмалика.
Монгольське правління успішно вирішило всі завдання, пов'язані з підготовкою до війни з імперією Цзінь. Були усунені можливі супротивники і набуті союзники, отримані матеріальні засоби для оснащення армії, яка на той час мала безцінний досвід боротьби з великою осілою державою.
У той же час міжнародна ситуація складалася дуже невдало для цзінців, яким доводилося вести війну на три фронти: на півдні — з імперією Сун, на заході — з тангутами, а в середині країни — з народним рухом «червоножупанників».
У цей період помер імператор Цзінь, новим володарем був проголошений Ваньян Юнцзи. Чингісхан, все ще формально залишався васалом цзінців, проте, відмовився кланятися при отриманні повідомлення про сходження на трон нового імператора. Новий цзінський імператор спочатку хотів оголосити монголам війну, проте не наважився це зробити. Те ж саме мав бажання зробити і Чингісхан, але прийшов до висновку про необхідність спочатку краще підготувати війська.
- Похід
У 1211 році тюркське військо взяло декілька міст та отримало контроль над територіями північніше Великого китайського муру, а також блокувало Західну столицю імперії — Сіцзін. Корпус Джебе, після погрому Східної столиці Цзінь, приєднався до головної армії. Тюрське військо подолало Великий мур та поблизу гірського хребта Ехулін розбило велику чжурчженську армію. Потім через Чабчияльський перевал перейшов авангард монгольського війська під командуванням Джебе та захопив важливу фортецю Цзюйюнгуань. Тепер шлях до столиці імперії — Чжунду (на території сучасного Пекіна) був відкритий. Татари пограбували околиці міста. Проте, розуміючи, що взяти добре укріплену столицю він поки не зможе, Чингісхан наказав армії тимчасово відійти в степ. На зворотному шляху кидані Елюй Ахай і Елюй Тухуа захопили імператорські табуни, чим нанесли важких втрат кінноті цзінців.
У 1212 році татари знову почали наступ на Цзінь. Цзінська армія під командуванням Цзюцзиня зазнала поразки біля містечка Хуанерцзуй (Цюан-ель-цзуй). Восени Чингісхан взяв в облогу Сіцзін та розгромив ще одну цзінську армію, що йшла на допомогу столиці. Тюрки намагалися взяти місто штурмом, проте, випадкове поранення стрілою змусило хана зняти облогу та відійти.
До осені 1213 року тюрками практично повністю захоплені провінції Хебей і Шаньдун, а також Ляодунський півострів на сході. Поразки зовсім деморалізували імперський уряд: два чжурчженських полководці разом з арміями перейшли на сторону супротивника, а воєначальник Хушаху вбив імператора та захопив владу, проте незабаром загинув і сам.
Навесні 1214 року, після багатомісячної облоги Чжунду, татарські полководці запропонували Чингісхану почати штурм, проте хан вирішив укласти з чжурчженями мир. Очевидно, його рішення було обґрунтоване втомою армії та епідемією чуми. Також, до нього дійшли відомості, що на заході активізувався Кучлук, який захопив владу в Кара-киданському ханстві. За умовами мирного договору Чингісхан отримав в дружини цзінську царівну, чжурчжені виплатили велику данину людьми, кіньми, золотом та шовком. Тюркська армія, завантажена здобиччю відійшла на північ. Влітку того ж року імператор втік з Чжунду до Південної столиці Кайфену.
Незабаром проти дзинців повстали війська «дю», які складалися з народів прикордонних степів (онгути, кидані та інші). Серединна столиця виявилася блокована військами «дю» та військами деяких китайських феодалів, що приєдналися до них. Чингісхан надіслав для контролю над ситуацією корпус під командуванням Самухи. Спадкоємцю цзінського престолу вдалося втекти з Чжунду на південь, а оборону міста очолив Ваньянь Фусин. До літа наступного року голод в столиці досяг таких розмірів, що жителі змушені були займатися канібалізмом.
26 червня 1215 року Ваньян Фусин покінчив із життям. Війська союзників безперешкодно увійшли в Чжунду.
Завоювання Середньої Азії
Після підкорення основної частини імперії Цзінь татари почали війну проти Каракиданського ханства, перемігши яке вони встановили кордон з Хорезмшахом Мухамадом ібн Текешем. Хорезмшах Ургенча правив величезною мусульманською Хорезмською державою, яка простягнулася від Північної Індії до Каспійського та Аральського морів, а також від сучасного Ірану до Кашгара. Ще воюючи з імперією Цзинь, Чингісхан посилав до хорезмшаха послів з пропозицією союзу, проте останній вирішив не церемонитися з тюркськими представниками та наказав їх стратити.
Хорезмшах та його полководці, недооцінюючи облогове мистецтво монголів, покладалися на міцність міст Мавераннахра. Шах ухвалив рішення зосередити основні сили на Амудар'ї, підкріпивши їх ополченням із сусідніх провінцій. Мухамед та його воєначальники, засівши в фортецях, розраховували напасти на монголів після того, як вони розсіються по країні в пошуках здобичі.
В 1219 році, пройшовши Семиріччя, татарська армія напала на квітучі міста Середньої Азії. Під ударами військ Чингісхана впали міста Отрар і Сигнак на Сирдар'ї, Худжанд і Коканд у Ферганській долині, Дженд і Ургенч на Амудар'ї і Самарканд та Бухара. За даними китайського паломника Чан Чуня, від 400-тисячного населення міста Самарканд залишилося в живих всього лише 50 тисяч.
Далі Самарканда Чингісхан не пішов, а відправив Толуя із 70-тисячною армією на завоювання Хорасану, а на початку 1221 року 50-тисячна армія Джучі, Чагатая і Угедея підступила до столиці Хорезму — міста Ургенч. Після семимісячної облоги монголи взяли його, розгромили, а жителів забрали в полон.
Програвши без бою війну і не маючи підтримки Мухамед втік на один з островів Каспійського моря, де в поселенні Астара помер в лютому 1221 року, передавши владу своєму сину Джелал-ад-Діну.
Переслідуючи Мухаммеда, війська татар під проводом Джебе і Субедея обігнули з півдня Каспійське море і вторглися до Азербайджану та Грузії. Проти них спільно виступили алани та кипчаки. Тюрки уклали мир з кипчаками, розгромивши аланів, а потім розправилися зі своїми недавніми союзниками.
Тим часом Толуй разом з військом увійшов в провінцію Хорасан та взяв штурмом Нісу, після чого з'явився перед стінами Мерва. Використавши зраду жителів міста, татари захопили Мерв, пограбували його та спалили місто в квітні 1221 року. Потім Толуй рушив в Нішапур. Чотири дні його жителі відчайдушно билися на стінах та вулицях міста, але сили були нерівні. Місто було взяте і, за винятком чотирьохсот ремісників, яких залишили в живих та відправили в Орду, решта чоловіків, жінок та дітей були вбиті. Герат відчинив свої ворота монголам, але це не врятувало його від розорення та руйнування.
Завоювання і реформи за Угедея (1229—1241)
В 1229 році, після дворічного трауру по Чингісхану, був скликаний курултай для вибору нового хана Ординської держави. Незважаючи на бажання засновника держави бачити своїм наступником Угедея, багато нойонів готові були призначити ханом його молодшого брата Толуя. Толуй користувався величезною популярністю в армії та володів безперечними талантами правителя та воєначальника. Проте, в результаті ханом був вибраний саме Угедей. На такий вибір чингізидів значний вплив мав авторитет Елюй Чуцая, який переконав Толуя в передчасності його царювання.
На початку свого правління хан Угедей завершує підкорення Північного Китаю (державу Цзінь) у 1234 році і Персії. Навесні 1235 року в місцевості Талан-дабу було скликано великий курултай для підбиття підсумків важких воєн з імперією Цзінь і Хорезмом. Було ухвалено рішення вести подальший наступ у чотирьох напрямках. Найкращі війська були спрямовані на захід — проти половців, булгар і русів і на схід — проти Корьо. Крім того, було заплановано наступ на південнокитайську імперію Сун, а нойону Чормагану, що діяв на Близькому Сході, спрямовані значні підкріплення.
Напад на Русь
Татарське військо йшло смугою шириною 150 кілометрів зі сходу на захід. Взимку 1237-1238 pp. війська Бату-хана і Субедея захопили Північно-Східну Русь, міста: Рязань, Володимир, Ростов, Суздаль та інші. На Лівобережжі впали міста Чернігів і Переяслав. 6 грудня 1240 штурмом був узятий Київ. Подальший рух війська хана Батия відбувався за маршрутом Київ — Колодяжне — Ізяслав — Володимир. А далі військо розділилося. Більша частина пішла в Угорщину, менша — в Польщу. Вже 2 січня 1241 року передові загони Батия були біля польського Сандомира. 9 квітня відбулася битва під Лігницею. Тобто з 6 грудня до 9 квітня татари здолали величезний шлях. Завойовувати Русь вони просто не мали часу. Татари приступом узяли кілька міст, (Ізяслав, Володимир, Галич) але завойовувати країну в широкому розумінні цього слова не стали. Десятки руських міст Батий не руйнував, а оминув. Тому мова йде не про завоювання й підкорення, а про військовий марш територією України.
На початку 1241 р. татари зруйнували Люблін, Краків та Вроцлав. Під Лігніцею вони розбили об'єднане військо польське, прусських хрестоносців, лицарів Шлезька та Моравії. Угорську армію монголи винищили у битві при Сайо, в 1242 р. вступили у Хорватію і захопили Загреб. У Європі розпочалася паніка. Але порятунком стало те, що після смерті Угедея постало питання про його політичного наступника і Бату, забравши свої війська з Європи, рушив на Волгу, де мав відбутися курултай.
Правління пізніших ханів
Курултай 1246 року обрав великим ханом чінгизида сина Угедея Гуюка (1246—1248). Батухан, онук Чингісхана і організатор татарського походу до Європи, відмовився визнати владу Гуюка. В ході усобиці, що почалася після несподіваної смерті Гуюка, нащадки Джучі і Толуя боролися проти нащадків Угедея і Джагатая. В 1252 році курултай, на якому переважали прихильники Батухана, проголосив великим ханом Мунке, сина Толуя. У нащадків Угедея і Джагатая була відібрана значна частина їхніх володінь, приєднаних згодом до володінь Бату та Мунке.
Бату започатковує 1251 року панування Золотої Орди (держава Кипчак).
Мунке, що був Великим ханом у 1251–1259 роках, посилає два війська, кожне чисельністю півмільйона воїнів під командуванням своїх братів: 1258 року потужний наступ Хубілая, Великого хана у 1260–1294 роках, на Південний Китай і Хулагу, що в 1251–1265 роках завойовує Персію і править новоствореною державою Іль-ханів. 1258 року — розорення мільйонного міста Багдада, взяття Алеппо і Дамаска. Тюркський наступ розбивається об переважаючу хоробрість мамелюків (раби-найманці з Чорномор'я), котрі здійснюють військове панування над Єгиптом (до 1517 року) і завдають у 1260 році татарам поразки під Айн-Джалутом (Джерело Голіафа). Імперія Іль-ханів не сягає за Євфрат. Вона ісламізується близько 1300 року і зливається з культурно переважаючим населенням. 1336 рік — розпад Іль-ханату на окремі династії Джалаїридів (Багдад), Музаффаридів (Шираз, ), Сербедарів, Гуридів (Герат, Балх).
На цей час імперія становила величезну територію, населену десятками і сотнями племен і народностей, які перебували на різних щаблях суспільного і культурного розвитку, користувалися різними релігійними віруваннями, розмовляли на своїх мовах, державною мовою усною і письмовою була уйгурська. Це було типове військово-адміністративне об'єднання, чиї частини були пов'язані між собою лише силою зброї, а не якимось економічними, політичними чи культурними інтересами, властивими для будь-якої держави. Столиця Каракорум вважалася головним містом усієї тюркської імперії. На схід і захід від Алтайських гір розміщувався улус нащадків Угедея з центром у сучасному Тачені. Улус нащадків Джагатая об'єднував області сходу Середньої Азії по річку Аму-Дар'я; центром цього уділу було м. Алмалик на річці Ілі, поблизу сучасної Кульджі. Іран, Ірак і Закавказзя входили до улусу Хулагу, з центром у місті Тебриз. Остання, п'ята частина імперії належала нащадкам Джучі і включала усі східноєвропейські володіння монголів з центром в м. Сараї на Волзі, поблизу сучасної Астрахані.
Мунке був останнім володарем, чия влада визнавалася усіма ханами імперії. У 1269 році п'ятий хан Золотої Орди (1266-1282), онук Бату-хана Менгу-Тимур на курултаї в долині річки Талас з Барак-ханом та Хайду-ханом визнали один одного незалежними правителями, уклавши союз проти Великого хана Хубілая (1215-1294) на випадок, якщо той спробує оскаржити їх незалежність. Таким чином, онук Чингісхана Хубілай, докладно описаний Марко Поло у його тревелозі «Роман про Великого Хана» (1298), став останнім із Чингізидів правителем єдиної Монгольської імперії.
У свою чергу, Улус Джучі, виборовши у 1270-х рр. собі незалежність від центрального уряду, почав власноруч видавати ярлики та карб увати монети. Помістив на золотоординських монетах разом з власною тамгою титул: "правосудний великий хан", Менгу-Тимур офіційно закріпив цей титул за правителями Улуса. Це відбито й у російських літописах, де ординський володар відтоді називається "Великий цисар".
Згодом Улус Джучи став певною мірою наступником імперії у політичному та геополітичному відношенні. Починаючи з XIV ст. вже не Монгольська імперія, а саме Золота Орда стає головною домінуючою силою Євразії. І її хани, чудово усвідомлюючи свою роль, десь із сер. XIV ст. починають називати свою державу "Монгольським державою" і "Великим престолом", вважаючи саме Улус Джучи справжнім правонаступником держави Чингісхана.
Друга тюркська імперія
Близько 1360 року Тимур — Тимур Ленк (Кульгавий) або Тамерлан (1336–1405 роки), не будучи нащадком Чингісхана, — проголошує себе відновлювачем тюркської імперії з посиланням на Коран, при цьому зберігає силу Яса. Не бувши чингізидом, Тимур загалом не міг носити титул великого хана, завжди називаючи себе лише еміром (вождем, правителем), заснував династію Тимуридів. Столицею власної імперії, Тимур обрав місто Самарканд. Визнаний державами Джагатай і Кипчак великим ханом, Тимур із Самарканда підкорює в 35 жорстоких походах землі Іль-ханів, 1370–1380 роки — Хорезм, з 1380 року — Іран та Золоту Орду із столицею Сараєм.
Потім він втрутився у конфлікт між ханами Золотої Орди та допоміг Тохтамишу посісти престол. Останній за допомогою Тимура розбив правителя Мамая, посів його місце і, аби помститись московському князеві за поразку, яку той завдав Мамаю 1380 року, 1382 року захопив Москву. Проте, після отримання влади в Золотій Орді, хан Тохтамиш став проводити ворожу політику щодо земель Мавераннахра. Тамерлан здійснив три походи проти хана Тохтамиша, остаточно розбивши його 28 лютого 1395 року.
1398–1399 роки — наступ на Індію (Делі). 24 вересня військо Тимура перейшло Інд і увійшло у Делі. Армія Махмуда Туглака була розбита при Паніпаті ще 17 грудня. Від столиці Делі залишились лише руїни, з яких місто відроджувалось потому більше століття. 1399 року Тимур повернувся до Самарканду із величезною здобиччю. Сучасник Руї Гонсалес да Клавіхо писав, що поміж іншого 90 захоплених слонів несли на собі будівельне каміння із індійських кар'єрів для зведення мечеті у Самарканді.
У 1402 році Тимур після битви під Ангарою підкорив Османів. У 1405 році, перед «священною війною» проти Китаю, Тимур помер. Родинні чвари стали початком стрімкого розпаду імперії. Вигнані Тимуром правителі, повернулися до своїх держав.
Бабур — нащадок Тамерлана, син правителя Фергани Омар-шейха, заснував імперію Великих Моголів, його династія продовжувала правити в Індії протягом 300 років.
Соціальний устрій
Князі
Удільні князі — члени «Золотого роду» борджигін, з якого походив сам Чингісхан, та декількох родів наближених до Чингісхана; всі ці люди отримували в спадкове приватне володіння сім'ї рядових жителів, що не входили в організацію державних «тисяч». Ці сім'ї обкладалися даниною тільки на користь своїх князів, а пряма державна експлуатація на них не розповсюджувалась
До цього соціального прошарку відносилися всі хани імперії.
Командири туменів, тисяч, сотень та десятків називались «нойонами». Посада «нойона» не була спадкова, хоча син нойона дуже часто затверджувався на посаді батька. Нойони отримували право на певну частину податків і повинностей сімей своїх туменів, тисяч, сотень та десятків, проте лише як посадове утримання. Князі могли обіймати посади нойонів, наприклад, командувати туменами, при цьому вони автоматично отримували і відповідні адміністративні одиниці в умовне володіння, та не переставали бути при цьому князями. Проте більшість нойонів не належали до княжого роду, тобто не мали вотчин.
Рядові тюрки
Рядові члени тюркських племен та їх нащадки традиційно називалися харачу, «чорний народ», і «арати». Згідно реформи Чингіса рядові тюрки ділилися на адміністративні підрозділи — десятки, які в свою чергу об'єднувалися в сотні, тисячі, десятки тисяч та ще більші адміністративні утворення. Десятком називали сукупність сімей, які були здатні виставити 10 воїнів, сотнею — десять таких десятків і т. д. В кожному десятку було зазвичай більше сімей і боєздатних чоловіків, ніж було потрібно, щоб виставити потрібних 10; ці сім'ї, за рішенням курултаю, іноді, виділяли для утворення нових військово-адміністративних одиниць.
Арати ділилися по різним ознакам на розряди. У дочингісові часи: на «людей вільних» (меншість) і «кріпосних аратів» (більшість). Вільні люди були малочисельною групою рядових общинників, які не були в особистій залежності від когось; «закріпачені арати» були залежними.
Географія
Країна, яку нині називають Монголією, була батьківщиною кочівників за багато століть доти, як світ дізнався про монголів. Вона входить у особливу смугу степів Північної півкулі, які простираються від Угорщини до Маньчжурії південніше лісової смуги. З півдня, на відміну від західних степів, її обмежують не внутрішні моря, не гори, а пустеля Ордос і оброблені землі Китаю у середній течії річки Хуанхе.
Територія між гірською системою Великий Хінган, яка відділяє степ від Маньчжурії на сході, і Алтаєм, Тянь-Шанем і вкрапленнями пустель без назв, поділена із півночі на південь на три частини.
Північна частина, прилегла до Саян, Алтаю та інших гірських хребтів аж до Байкалу, складається з покритих лісом крейдяних гір і родючих рівнин, які перетинають численні річки й озера, які належать до басейну річки Селенги, що впадає в Байкал, і навіть басейнах річок Шилка і Аргунь, які далі утворюють Амур.
Центральна частина охоплює пустелю Гобі, завширшки 700 миль із півночі на південь і 1200 миль зі сходу на захід.
Південна частина є рівнинна, перетнуті двома невеликими гірськими хребтами північніше Хуанхе, причому по південному хребту проходить Великий китайський мур.
А загалом вся територія являє плато. Тутешній клімат, крім крайніх північних областей, особливо посушливий, а різниця температур влітку, і взимку більше, ніж у сусідніх степах.
Центри імперії
Кочова імперія з тимчасовими ставками в юртах, традиційно переміщаючись із місця на місце, створила лиш одне відоме з історичних описів місто — «місто дорогоцінностей» — Каракорум. Центр Татарської імперії з 1220 році знаходився на східному березі річки Орхон, де біля її притоки розташовувалась ставка Чингісхана. У 1235 тут вже при Угедеї почалося будівництво міста. Протягом чверті століття Каракорум (до 1260) був столицею імперії.
Хубіла́й за правління великого хана Мунке керував кампанією проти китайської династії Сун. 1260 року, після смерті Мунке, захопив великоханський престол. Переніс столицю з Каракорум до міста Ханбалик, майбутнього Пекіна. 1271 року завоював центральний Китай і проголосив створення імператорської династії Юань.
Улус Джучі, старшого сина Чингісхана, як частина Татарської імперії заснував ставку, а згодом і першу столиця Золотої Орди — Сарай (Палац).
Столицею імперії Моголів нащадків Тамерлана з 1528 по 1658 роки була Агра, на півночі Індії в штаті Уттар-Прадеш.
Кагани
- 1. Темуджин (Чингісхан) (1206–1227)
- відсутній (1227—1229)
- 2. Угедей (1229—1241)
- відсутній (1241—1246)
- 3. Гуюк (1246—1248)
- відсутній (1248—1251)
- 4. Мунке (1251—1259)
- відсутній (1259—1260)
- 5. Хубілай (1260—1294)
- Темуджин
- Угедей
- Хубілай
Див. також
Примітки
- після Британської імперії
- Нібито сильна залежність уйгурських держав від торгівлі, рівно як і їх транзитна роль, є історіографічним міфом і не підтверджується джерелами, навпаки — з часів киданського панування уйгури виявилися в ізоляції від торгівлі з Китаєм, детальніше див. А. Г. Малявкин «Уйгурские государства в IX—XII вв.», Новосибирск.: Наука, 1983, стр. 184—185
- Книга: Храпачевский Р. П. «Военная держава Чингисхана». — М. — 2005—282
- Хара-Даван Э. Указ. соч. Ч. 1. Гл. VIII. Поход на Китай
- «Юань ши», цз. 1, стр. 18// см. русский перевод в «Золотая Орда в источниках. Том третий. Китайские и монгольские источники», М. 2009, стр. 153
- . Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 4 грудня 2014.
- Разин Е. А. История военного искусства [ 20 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Распад Золотой Орды // На стыке континентов и цивилизаций. М.: ИНСАН. 1996. с. 321—322.
- Polo, Marco; Pisa, Rustichello of (1 трав. 2004 р.). Cordier, Henri (ред.). . Архів оригіналу за 24 вересня 2009. Процитовано 11 січня 2022.
- Баландин Р. К., Маркин В.А. (с. 70. 2001). . book-online.com.ua. Изд. Вече (c). Архів оригіналу за 10 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
- Григорьев А. П. (1990). Ярлык Менгу-Тимура: Реконструкция содержания // Историография и источниковедение истории стан Азии и Африки. Л.: ЛГУ. с. 69, Вып. XII.
- Григорьев А. П. (1987). Время написания ярлыка Ахмата // Историография и источниковедение истории стан Азии и Африки. Л.: ЛГУ. с. 38-47. Вып. Х.
- держава могла використовувати лише зрідка, за вимогою хана і постановою курултаю на адресу відповідного князя; і йшла ця експлуатація через нього, а не напряму.
- Крамаровский М. Г. (Россия. Санкт-Петербург) Улус Джучи (1207—1502). Заметки о культуре Дешт-и Кыпчак в эпоху Чингисидов / Степи Європи в епоху середньовіччя Збірник наукових праць. — 2008, Том 6
Джерела
- Галенко І. О. Монгольська імперія [ 27 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 54. — .
- Вильгельм, Карпини Иоанн Плано. История Монголов. Путешествие в восточные страны. — СПб.: Тип. А. С. Суворина, 1911. (рос.)
- Егоров В. Историческая география Золотой Орды в XIII—XIV вв. [ 25 вересня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
- Татаро-монголы в Азии и Европе. Сборник статей [ 25 вересня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
- Б. Д. Греков, А. Ю. Якубовский. 3олотая Орда и её падение [ 20 квітня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- (рос.)
- Эвлия Челеби. Книга путешествий (Сейахатнаме) [ 26 листопада 2009 у Wayback Machine.]
- Кіндер Г., Хільгеман В. «Всесвітня історія: dtv-Atlas»: Пер. з нім. — К.:Знання-Прес, 2001.
- Рашид ад-Дин. Сборник летописей, Переклад з перської Л. А. Хетагурова, редакція та примітки проф. А. А. Семенова, Издательство Академии Наук СССР, 1952, Т. 1. Кн. 1.
Посилання
- Татари // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1881-1882. — 1000 екз.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Монгольська імперія
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mongolska imperiya Ih Mongol ulsKaganat1206 1368 Prapor GerbNajbilsha teritoriyaStolicya 1206 1235 Karakorum 1235 1260 Hanbalik 1271 1368 Mova i Mongolski moviForma pravlinnya Viborna monarhiya kochova derzhavaDinastiya ChingizidiVelikij han 1206 1227 Chingizhan 1229 1241 Ugedej 1246 1248 Guyuk 1251 1259 Munke 1260 Hubilaj nominalnij 1333 1368 nominalnij NastupnikImperiya YuanZolota OrdaChagatajskij ulusDerzhava HulaguyidivVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Mongolska imperiyaYevraziya pered mongolskimi zavoyuvannyami 1200Utvorennya Mongolskoyi imperiyi 1206 Mongolska imperiya u 1300 1405 Mongo lska impe riya u deyakih dzherelah takozh Tatarska imperiya Zolota Orda Ordinske carstvo staromong Yeke Monggol ulus dzherelo Velika derzhava Mongoliv mong Mongolyn Ezent Gүren Ih Mongol uls serednovichna imperiya v Yevraziyi druga za plosheyu imperiya u svitovij istoriyi Pochatok yiyi utvorennyu poklalo ob yednannya mongolskih plemen pid provodom Chingishana u 1206 roci Vona zbilshilasya zavdyaki priyednannya derzhav Shidnoyi i Serednoyi Aziyi Blizkogo Shodu i Shidnoyi Yevropi Za zhittya Chingishana derzhavnoyu movoyu jogo imperiyi bula sporidnena kazahskij ujgurska mova dzherelo Na chas najbilshogo rozkvitu yiyi plosha stanovila 24 miljoni km z naselennyam ponad 100 mln lyudej Zarodzhennya Mongolskoyi imperiyiCej rozdil ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cej rozdil dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno She v XIII stolitti mandrivnikami z Serednoyi Aziyi ta Indiyi bula privezena zvistka pro te sho na shodi utvorilasya nova derzhava tyurkskomovna Tatarska imperiya U tyurkiv buli svoyi vozhdi yaki nazivalisya hanami U haniv v pidporyadkuvanni buli nojoni sho buli vozhdyami plemen Same voni zahopili dlya svoyeyi hudobi najkrashi zemli dlya vipasu Hani mali bojovi druzhini sho skladalisya z arativ yaki buli prosto bidnimi odnopleminnikami Veliki hani mogli dozvoliti sobi mati dobirnu gvardiyu v yakij sluzhili nukeri Z drugoyi polovini XII stolittya u mongoliv stali vidmirati rodopleminni vidnosini a z poyavoyu privatnoyi vlasnosti sformuvalisya okremi sim yi zarodzhuyutsya feodalni vidnosini sho mozhna nazvati derzhavnistyu Mist Mongolska imperiya ne buduvala a bagatstvo vimiryuvalos kilkistyu pasovish i hudobi ta konej Vvazhalosya sho mongoli ce vidstala civilizaciya Voni buli duzhe vojovnichim narodom Dlya togo shob zahopiti novi pasovisha voni bez rozdumiv znishuvali tih komu ci pasovisha nalezhali ranishe Mongoli sadili svoyih ditej u sidlo z ditinstva i tomu kozhen z nih buv prekrasnim vershnikom i virtuozno volodiv arkanom lukom zi strilami Yih koni buli volohatimi nizkoroslimi volodili divovizhnoyu vitrivalistyu Blizhche do XIII stolittya mongolski hani stali vesti borotbu za pershist Peremozhci pidkoryali sobi peremozhenih i ti stavali piddanimi silnishogo hana i voyuvali na jogo boci A nepokirni stavali rabami Ordinska imperiya prohodila svoye stanovlennya bezperervnimi vijnami plemen a piznishe yih spilkami Vozhdi vinishuvali sebe mizhusobnimi vijnami chiniti po inshomu v ti chasi ne vmili Na pochatku shistdesyatih rokiv XII stolittya tyurkskij vozhd Yesugej ob yednav veliku kilkist plemen Starshim jogo sinom buv Temuchen yakij u 1206 roci prijnyav im ya Chingishan sho v perekladi z tyurkskoyi oznachaye svitlosyajnij han Cherez deyakij chas Yesugeya otruyili a jogo vijsko rozbiglosya Vdova dovgij chas zhila u zlidnyah doti poki ne pidris Temuchen i ne zibrav svoyu druzhinu razom z yakoyu vin voyuvav z inshimi hanami Jomu vdalosya pidporyadkuvavshi kilka mongolskih plemen zavoyuvati dlya sebe tron Hamag mongol ulusu a ce oznachaye sho vsi mongoli povinni buli pidkoryatisya tilki jomu U ci chasi vin buv molodim smilivim bezrozsudnim i neshadnim voyinom Ale vin umiv za pevnih obstavin i vidstupiti Same Temuchenom buli provedeni reformi za yakih bula vvedena desyatkova sistema organizaciyi armiyi Nim bula stvorena osobista gvardiya z velicheznimi privileyami dlya najnyav i nukeriv yakih zvilnili vid podatkiv U toj zhe chas vin pidkoryuvav i inshi plemena Ostannim pidkorenim nim plem yam buli veliki tatari U 1206 roci Temuchena progolosili Chingishanom velikim hanom Same z cih chasiv Ordinska imperiya pochala svoye isnuvannya U chas rozkvitu plosha Ordinskoyi imperiyi dosyagla 22 vid teritoriyi Zemli Pravlinnya Chingishana 1206 271196 roku pleminnij han Temuchin 1155 1167 1227 pislya vinishennya svoyih suprotivnikiv staye Chingishanom i 1206 roku na kurultayi vsih tyurkskih i tatarskih stepovih narodiv progoloshuyetsya verhovnim pravitelem Vihodyachi z isnuyuchoyi situaciyi Chingishan vidav nizku polozhen yaki z chasom buli ob yednani u Veliku Yasu Chingizhana Yaka robit z opolchennya ulus nacionalnu odinicyu rozpodil narodu priblizno na 130 tisyach i gvardiyu pid komanduvannyam spadkoyemnih vozhdiv kotri iz zolotoyi rodini Chingishana kozhnogo razu obirayut Velikogo hana chingizida Nakazi yarliki zabezpechuyut vnutrishnij spokij za nadzvichajnoyi boyegotovnosti dlya zavoyuvannya svitu Viznannya vsemogutnosti Boga vshanovuvati yakogo mozhna v bud yakij formi 1205 1209 roki pidkorennya derzhavi Si Sya placdarmu proti Kitayu 1211 1215 roki spustoshennya derzhavi Czin Mongoli zmicnyuyut svoyu vijskovu mogutnist retelno planuyuchi cherez kozhnih dva roki pohodi i zgodom vikoristovuyut tehniku kitajskih inzheneriv vijskovi signalni sistemi mistectvo oblogi 1219 1225 roki napad na Horezmsku derzhavu Chingishan pidkoryuye iz sidla svit vid Pivnichnogo Kitayu do Donu yakim odnak nespromozhna praviti nechiselna tyurkska verhivka Rozkvitli kulturi Serednoyi Aziyi zanepadayut torgivlya peremishuyetsya z azijskih karavannih shlyahiv na arabski morski Upershe Rus zitknulasya z Ordinskoyu imperiyeyu v 1223 roci na teritoriyi suchasnoyi Doneckoyi oblasti na richci Kalka Bitva mizh rusko poloveckimi silami pid kerivnictvom Galickogo knyazya Mstislava Mstislavicha Udatnogo ta Velikogo Kiyivskogo knyazya Mstislava Romanovicha Starogo z odnogo boku i tyurkskim vijskom yake ocholyuvali polkovodci Dzhebe nojon ta Subedej bogatur z inshogo zakinchilasya peremogoyu ordinciv Pislya smerti Chingishana derzhava bula podilena na ulusi mizh jogo chotirma sinami Dzhuchi Dzhagatayem Toluyem Ugedeyem Chingizidami Karakorum staye postijnoyu stoliceyu Vijna z Czin Dokladnishe Mongolsko czinska vijna Golovnim zovnishnopolitichnim zavdannyam Ordinskoyi derzhavi bula vijna z imperiyeyu Czin Cya vijna rozglyadalasya tyurkami yak svyashenna Z tochki zoru tyurkskogo suspilstva vijna bula neobhidna yak akt krovnoyi pomsti za zagibel bagatoh yihnih odnopleminnikiv a osoblivo za ganebnu smert Ambagaj hana Neobhidno vrahovuvati takozh bazhannya Chingishana pomstitisya soyuznikam tatar yaki buli vinni u smerti jogo batka Yesugej Baatura Krim togo velikogo hana Mongolskoyi derzhavi obtyazhuvalo polozhennya dannika i vasala hoch i nominalnogo chzhurchzheniv Pidgotovka Konfliktu z Czin pereduvala vijskova i diplomatichna pidgotovka Buli provedeni pohodi z metoyu usunennya vtruchannya v konflikt potencijnih soyuznikiv czinciv U 1207 roci na pivnichnij kordon buli napravleni dva tumeni pid komanduvannyam Dzhuchi starshogo sina Chingishana i Subedeya Ojrati yaki kochuvali na kordoni lisu j stepu dobrovilno pidkorilis mongolam i navit dali yim providnikiv Slidom za cim vislovili svoyu pokirnist bagato lisovih plemen v tomu chisli buryat mongoli i barguti Yenisejski kirgizi yaki meshkali v rajoni Minusinskoyi ulogovini takozh ne navazhilisya protistoyati mongolam Bagato sibirskih plemen yaki platili daninu kirgizam takim chinom takozh skorilis velikomu hanu Bez borotbi pidkorivshi bagato narodiv i ubezpechivshi pivnichni kordoni derzhavi Dzhuchi povernuvsya v stavku batka Odrazu pislya pidkorennya lisovih narodiv Subedeya vidpravili na zahidni kordoni derzhavi de zbiralisya z silami zalishki merkitiv na choli z sinami Tohtoa beki i najmaniv pid kerivnictvom Kuchluka Na pochatku 1208 roku vidbulasya bitva v dolini Irtisha v misci vpadinnya v nogo Buhtarmi v yakij mongoli rozgromili svoyih suprotivnikiv Merkitski carevichi vtekli na zahid do kipchakiv a Kuchluk na pivden v Semirichchya de znajshov pristanovishe v gurhana kara kidaniv Dzhulhu Na pivdni Mongolska derzhava mala kordoni z carstvom tangutiv Zahidne Sya Si Sya Pershij pohid v tangutske carstvo bulo zdijsneno v 1205 roci pid komanduvannyam Yelyuj Ahaya V 1207 roci velichezna mongolska armiya zdijsnila novij pohid na tangutiv Bulo zahopleno bagato hudobi v tomu chisli verblyudiv yakih duzhe cinuvali mongoli prote golovna meta pohodu privedennya pivdennih susidiv do pokirnosti ne bula dosyagnuta Mongolam ne vdalosya zajnyati zhodnoyi forteci V zv yazku z cim cherez dva roki bulo organizovano novij pohid do yakogo Chingishan pidgotuvavsya nabagato krashe Osadni garmati ochevidno vpershe zastosovani mongolami dozvolili yim zahopiti misto Urahaj i blokuvati fortecyu Imen Dvichi rozbivshi tangutiv v polovih bitvah mongoli osadili stolicyu Chzhunsin Nezabarom yim dovelosya znyati oblogu i vidstupiti oskilki vodi richki zatopili okolici mista Prote pravitel Si Sya zaprosiv miru i v znak dobroyi voli vidav za Chingishana svoyu dochku Rezultati pohodu silno oslablenij potencijnij suprotivnik zahoplena velika zdobich mongolski vijska zdobuli dosvid vzyattya fortec i dij proti armiyi kitajskogo zrazka U 1209 roci Ujgurskij idikut pravitel Baurchuk zayaviv pro pokirnist mongolskomu hanu Ujguriya sho bula roztashovana na teritoriyi Zahidnogo krayu Sinczyan do cogo na pravah avtonomiyi pidporyadkovuvalas hanu kara kidaniv yaki pri comu ne vtruchalisya u vnutrishni spravi ujgurskih knyaziv sho vibrali shlyah samoizolyaciyi U stolici Ujguriyi vbitij kara kidanskij namisnik Shukem a do mongoliv napravleno posolstvo z vislovlyuvannyam pobazhannya perejti v vasalnu zalezhnist do mongolskogo hana Chingizhan buv zadovolenij takim hodom podij vin progolosiv idikuta svoyim p yatim sinom i vidav za nogo svoyu dochku Bitva mizh mongolami i kitajcyami Miniatyura z rukopisu Dzhami at tavarih Rashid ad Dina U 1210 roci Arslan han karlukiv sho prozhivali v Semirichchi dobrovilno viznav nad soboyu pravlinnya Chingishana Tridcyatitisyachne kinne vijsko karlukiv vklyuchilos v sklad mongolskoyi armiyi Nezabarom prikladu Arslana posliduvav Buzar pravitel Almalika Mongolske pravlinnya uspishno virishilo vsi zavdannya pov yazani z pidgotovkoyu do vijni z imperiyeyu Czin Buli usuneni mozhlivi suprotivniki i nabuti soyuzniki otrimani materialni zasobi dlya osnashennya armiyi yaka na toj chas mala bezcinnij dosvid borotbi z velikoyu osiloyu derzhavoyu U toj zhe chas mizhnarodna situaciya skladalasya duzhe nevdalo dlya czinciv yakim dovodilosya vesti vijnu na tri fronti na pivdni z imperiyeyu Sun na zahodi z tangutami a v seredini krayini z narodnim ruhom chervonozhupannikiv U cej period pomer imperator Czin novim volodarem buv progoloshenij Vanyan Yunczi Chingishan vse she formalno zalishavsya vasalom czinciv prote vidmovivsya klanyatisya pri otrimanni povidomlennya pro shodzhennya na tron novogo imperatora Novij czinskij imperator spochatku hotiv ogolositi mongolam vijnu prote ne navazhivsya ce zrobiti Te zh same mav bazhannya zrobiti i Chingishan ale prijshov do visnovku pro neobhidnist spochatku krashe pidgotuvati vijska Obloga Chzhundu Miniatyura z rukopisu Dzhami at tavarihPohid U 1211 roci tyurkske vijsko vzyalo dekilka mist ta otrimalo kontrol nad teritoriyami pivnichnishe Velikogo kitajskogo muru a takozh blokuvalo Zahidnu stolicyu imperiyi Siczin Korpus Dzhebe pislya pogromu Shidnoyi stolici Czin priyednavsya do golovnoyi armiyi Tyurske vijsko podolalo Velikij mur ta poblizu girskogo hrebta Ehulin rozbilo veliku chzhurchzhensku armiyu Potim cherez Chabchiyalskij pereval perejshov avangard mongolskogo vijska pid komanduvannyam Dzhebe ta zahopiv vazhlivu fortecyu Czyujyunguan Teper shlyah do stolici imperiyi Chzhundu na teritoriyi suchasnogo Pekina buv vidkritij Tatari pograbuvali okolici mista Prote rozumiyuchi sho vzyati dobre ukriplenu stolicyu vin poki ne zmozhe Chingishan nakazav armiyi timchasovo vidijti v step Na zvorotnomu shlyahu kidani Elyuj Ahaj i Elyuj Tuhua zahopili imperatorski tabuni chim nanesli vazhkih vtrat kinnoti czinciv U 1212 roci tatari znovu pochali nastup na Czin Czinska armiya pid komanduvannyam Czyuczinya zaznala porazki bilya mistechka Huanerczuj Cyuan el czuj Voseni Chingishan vzyav v oblogu Siczin ta rozgromiv she odnu czinsku armiyu sho jshla na dopomogu stolici Tyurki namagalisya vzyati misto shturmom prote vipadkove poranennya striloyu zmusilo hana znyati oblogu ta vidijti Do oseni 1213 roku tyurkami praktichno povnistyu zahopleni provinciyi Hebej i Shandun a takozh Lyaodunskij pivostriv na shodi Porazki zovsim demoralizuvali imperskij uryad dva chzhurchzhenskih polkovodci razom z armiyami perejshli na storonu suprotivnika a voyenachalnik Hushahu vbiv imperatora ta zahopiv vladu prote nezabarom zaginuv i sam Navesni 1214 roku pislya bagatomisyachnoyi oblogi Chzhundu tatarski polkovodci zaproponuvali Chingishanu pochati shturm prote han virishiv uklasti z chzhurchzhenyami mir Ochevidno jogo rishennya bulo obgruntovane vtomoyu armiyi ta epidemiyeyu chumi Takozh do nogo dijshli vidomosti sho na zahodi aktivizuvavsya Kuchluk yakij zahopiv vladu v Kara kidanskomu hanstvi Za umovami mirnogo dogovoru Chingishan otrimav v druzhini czinsku carivnu chzhurchzheni viplatili veliku daninu lyudmi kinmi zolotom ta shovkom Tyurkska armiya zavantazhena zdobichchyu vidijshla na pivnich Vlitku togo zh roku imperator vtik z Chzhundu do Pivdennoyi stolici Kajfenu Nezabarom proti dzinciv povstali vijska dyu yaki skladalisya z narodiv prikordonnih stepiv onguti kidani ta inshi Seredinna stolicya viyavilasya blokovana vijskami dyu ta vijskami deyakih kitajskih feodaliv sho priyednalisya do nih Chingishan nadislav dlya kontrolyu nad situaciyeyu korpus pid komanduvannyam Samuhi Spadkoyemcyu czinskogo prestolu vdalosya vtekti z Chzhundu na pivden a oboronu mista ocholiv Vanyan Fusin Do lita nastupnogo roku golod v stolici dosyag takih rozmiriv sho zhiteli zmusheni buli zajmatisya kanibalizmom 26 chervnya 1215 roku Vanyan Fusin pokinchiv iz zhittyam Vijska soyuznikiv bezpereshkodno uvijshli v Chzhundu Zavoyuvannya Serednoyi Aziyi Dokladnishe Mongolske zavoyuvannya Serednoyi Aziyi Pislya pidkorennya osnovnoyi chastini imperiyi Czin tatari pochali vijnu proti Karakidanskogo hanstva peremigshi yake voni vstanovili kordon z Horezmshahom Muhamadom ibn Tekeshem Horezmshah Urgencha praviv velicheznoyu musulmanskoyu Horezmskoyu derzhavoyu yaka prostyagnulasya vid Pivnichnoyi Indiyi do Kaspijskogo ta Aralskogo moriv a takozh vid suchasnogo Iranu do Kashgara She voyuyuchi z imperiyeyu Czin Chingishan posilav do horezmshaha posliv z propoziciyeyu soyuzu prote ostannij virishiv ne ceremonitisya z tyurkskimi predstavnikami ta nakazav yih stratiti Horezmshah ta jogo polkovodci nedoocinyuyuchi oblogove mistectvo mongoliv pokladalisya na micnist mist Maverannahra Shah uhvaliv rishennya zoserediti osnovni sili na Amudar yi pidkripivshi yih opolchennyam iz susidnih provincij Muhamed ta jogo voyenachalniki zasivshi v fortecyah rozrahovuvali napasti na mongoliv pislya togo yak voni rozsiyutsya po krayini v poshukah zdobichi V 1219 roci projshovshi Semirichchya tatarska armiya napala na kvituchi mista Serednoyi Aziyi Pid udarami vijsk Chingishana vpali mista Otrar i Signak na Sirdar yi Hudzhand i Kokand u Ferganskij dolini Dzhend i Urgench na Amudar yi i Samarkand ta Buhara Za danimi kitajskogo palomnika Chan Chunya vid 400 tisyachnogo naselennya mista Samarkand zalishilosya v zhivih vsogo lishe 50 tisyach Dali Samarkanda Chingishan ne pishov a vidpraviv Toluya iz 70 tisyachnoyu armiyeyu na zavoyuvannya Horasanu a na pochatku 1221 roku 50 tisyachna armiya Dzhuchi Chagataya i Ugedeya pidstupila do stolici Horezmu mista Urgench Pislya semimisyachnoyi oblogi mongoli vzyali jogo rozgromili a zhiteliv zabrali v polon Progravshi bez boyu vijnu i ne mayuchi pidtrimki Muhamed vtik na odin z ostroviv Kaspijskogo morya de v poselenni Astara pomer v lyutomu 1221 roku peredavshi vladu svoyemu sinu Dzhelal ad Dinu Peresliduyuchi Muhammeda vijska tatar pid provodom Dzhebe i Subedeya obignuli z pivdnya Kaspijske more i vtorglisya do Azerbajdzhanu ta Gruziyi Proti nih spilno vistupili alani ta kipchaki Tyurki uklali mir z kipchakami rozgromivshi alaniv a potim rozpravilisya zi svoyimi nedavnimi soyuznikami Tim chasom Toluj razom z vijskom uvijshov v provinciyu Horasan ta vzyav shturmom Nisu pislya chogo z yavivsya pered stinami Merva Vikoristavshi zradu zhiteliv mista tatari zahopili Merv pograbuvali jogo ta spalili misto v kvitni 1221 roku Potim Toluj rushiv v Nishapur Chotiri dni jogo zhiteli vidchajdushno bilisya na stinah ta vulicyah mista ale sili buli nerivni Misto bulo vzyate i za vinyatkom chotirohsot remisnikiv yakih zalishili v zhivih ta vidpravili v Ordu reshta cholovikiv zhinok ta ditej buli vbiti Gerat vidchiniv svoyi vorota mongolam ale ce ne vryatuvalo jogo vid rozorennya ta rujnuvannya Zavoyuvannya i reformi za Ugedeya 1229 1241 V 1229 roci pislya dvorichnogo trauru po Chingishanu buv sklikanij kurultaj dlya viboru novogo hana Ordinskoyi derzhavi Nezvazhayuchi na bazhannya zasnovnika derzhavi bachiti svoyim nastupnikom Ugedeya bagato nojoniv gotovi buli priznachiti hanom jogo molodshogo brata Toluya Toluj koristuvavsya velicheznoyu populyarnistyu v armiyi ta volodiv bezperechnimi talantami pravitelya ta voyenachalnika Prote v rezultati hanom buv vibranij same Ugedej Na takij vibir chingizidiv znachnij vpliv mav avtoritet Elyuj Chucaya yakij perekonav Toluya v peredchasnosti jogo caryuvannya Na pochatku svogo pravlinnya han Ugedej zavershuye pidkorennya Pivnichnogo Kitayu derzhavu Czin u 1234 roci i Persiyi Navesni 1235 roku v miscevosti Talan dabu bulo sklikano velikij kurultaj dlya pidbittya pidsumkiv vazhkih voyen z imperiyeyu Czin i Horezmom Bulo uhvaleno rishennya vesti podalshij nastup u chotiroh napryamkah Najkrashi vijska buli spryamovani na zahid proti polovciv bulgar i rusiv i na shid proti Koro Krim togo bulo zaplanovano nastup na pivdennokitajsku imperiyu Sun a nojonu Chormaganu sho diyav na Blizkomu Shodi spryamovani znachni pidkriplennya Napad na RusTatarske vijsko jshlo smugoyu shirinoyu 150 kilometriv zi shodu na zahid Vzimku 1237 1238 pp vijska Batu hana i Subedeya zahopili Pivnichno Shidnu Rus mista Ryazan Volodimir Rostov Suzdal ta inshi Na Livoberezhzhi vpali mista Chernigiv i Pereyaslav 6 grudnya 1240 shturmom buv uzyatij Kiyiv Podalshij ruh vijska hana Batiya vidbuvavsya za marshrutom Kiyiv Kolodyazhne Izyaslav Volodimir A dali vijsko rozdililosya Bilsha chastina pishla v Ugorshinu mensha v Polshu Vzhe 2 sichnya 1241 roku peredovi zagoni Batiya buli bilya polskogo Sandomira 9 kvitnya vidbulasya bitva pid Ligniceyu Tobto z 6 grudnya do 9 kvitnya tatari zdolali velicheznij shlyah Zavojovuvati Rus voni prosto ne mali chasu Tatari pristupom uzyali kilka mist Izyaslav Volodimir Galich ale zavojovuvati krayinu v shirokomu rozuminni cogo slova ne stali Desyatki ruskih mist Batij ne rujnuvav a ominuv Tomu mova jde ne pro zavoyuvannya j pidkorennya a pro vijskovij marsh teritoriyeyu Ukrayini Na pochatku 1241 r tatari zrujnuvali Lyublin Krakiv ta Vroclav Pid Ligniceyu voni rozbili ob yednane vijsko polske prusskih hrestonosciv licariv Shlezka ta Moraviyi Ugorsku armiyu mongoli vinishili u bitvi pri Sajo v 1242 r vstupili u Horvatiyu i zahopili Zagreb U Yevropi rozpochalasya panika Ale poryatunkom stalo te sho pislya smerti Ugedeya postalo pitannya pro jogo politichnogo nastupnika i Batu zabravshi svoyi vijska z Yevropi rushiv na Volgu de mav vidbutisya kurultaj Pravlinnya piznishih hanivKurultaj 1246 roku obrav velikim hanom chingizida sina Ugedeya Guyuka 1246 1248 Batuhan onuk Chingishana i organizator tatarskogo pohodu do Yevropi vidmovivsya viznati vladu Guyuka V hodi usobici sho pochalasya pislya nespodivanoyi smerti Guyuka nashadki Dzhuchi i Toluya borolisya proti nashadkiv Ugedeya i Dzhagataya V 1252 roci kurultaj na yakomu perevazhali prihilniki Batuhana progolosiv velikim hanom Munke sina Toluya U nashadkiv Ugedeya i Dzhagataya bula vidibrana znachna chastina yihnih volodin priyednanih zgodom do volodin Batu ta Munke Batu zapochatkovuye 1251 roku panuvannya Zolotoyi Ordi derzhava Kipchak Munke sho buv Velikim hanom u 1251 1259 rokah posilaye dva vijska kozhne chiselnistyu pivmiljona voyiniv pid komanduvannyam svoyih brativ 1258 roku potuzhnij nastup Hubilaya Velikogo hana u 1260 1294 rokah na Pivdennij Kitaj i Hulagu sho v 1251 1265 rokah zavojovuye Persiyu i pravit novostvorenoyu derzhavoyu Il haniv 1258 roku rozorennya miljonnogo mista Bagdada vzyattya Aleppo i Damaska Tyurkskij nastup rozbivayetsya ob perevazhayuchu horobrist mamelyukiv rabi najmanci z Chornomor ya kotri zdijsnyuyut vijskove panuvannya nad Yegiptom do 1517 roku i zavdayut u 1260 roci tataram porazki pid Ajn Dzhalutom Dzherelo Goliafa Imperiya Il haniv ne syagaye za Yevfrat Vona islamizuyetsya blizko 1300 roku i zlivayetsya z kulturno perevazhayuchim naselennyam 1336 rik rozpad Il hanatu na okremi dinastiyi Dzhalayiridiv Bagdad Muzaffaridiv Shiraz Serbedariv Guridiv Gerat Balh Na cej chas imperiya stanovila velicheznu teritoriyu naselenu desyatkami i sotnyami plemen i narodnostej yaki perebuvali na riznih shablyah suspilnogo i kulturnogo rozvitku koristuvalisya riznimi religijnimi viruvannyami rozmovlyali na svoyih movah derzhavnoyu movoyu usnoyu i pismovoyu bula ujgurska Ce bulo tipove vijskovo administrativne ob yednannya chiyi chastini buli pov yazani mizh soboyu lishe siloyu zbroyi a ne yakimos ekonomichnimi politichnimi chi kulturnimi interesami vlastivimi dlya bud yakoyi derzhavi Stolicya Karakorum vvazhalasya golovnim mistom usiyeyi tyurkskoyi imperiyi Na shid i zahid vid Altajskih gir rozmishuvavsya ulus nashadkiv Ugedeya z centrom u suchasnomu Tacheni Ulus nashadkiv Dzhagataya ob yednuvav oblasti shodu Serednoyi Aziyi po richku Amu Dar ya centrom cogo udilu bulo m Almalik na richci Ili poblizu suchasnoyi Kuldzhi Iran Irak i Zakavkazzya vhodili do ulusu Hulagu z centrom u misti Tebriz Ostannya p yata chastina imperiyi nalezhala nashadkam Dzhuchi i vklyuchala usi shidnoyevropejski volodinnya mongoliv z centrom v m Sarayi na Volzi poblizu suchasnoyi Astrahani Munke buv ostannim volodarem chiya vlada viznavalasya usima hanami imperiyi U 1269 roci p yatij han Zolotoyi Ordi 1266 1282 onuk Batu hana Mengu Timur na kurultayi v dolini richki Talas z Barak hanom ta Hajdu hanom viznali odin odnogo nezalezhnimi pravitelyami uklavshi soyuz proti Velikogo hana Hubilaya 1215 1294 na vipadok yaksho toj sprobuye oskarzhiti yih nezalezhnist Takim chinom onuk Chingishana Hubilaj dokladno opisanij Marko Polo u jogo trevelozi Roman pro Velikogo Hana 1298 stav ostannim iz Chingizidiv pravitelem yedinoyi Mongolskoyi imperiyi U svoyu chergu Ulus Dzhuchi viborovshi u 1270 h rr sobi nezalezhnist vid centralnogo uryadu pochav vlasnoruch vidavati yarliki ta karb uvati moneti Pomistiv na zolotoordinskih monetah razom z vlasnoyu tamgoyu titul pravosudnij velikij han Mengu Timur oficijno zakripiv cej titul za pravitelyami Ulusa Ce vidbito j u rosijskih litopisah de ordinskij volodar vidtodi nazivayetsya Velikij cisar Zgodom Ulus Dzhuchi stav pevnoyu miroyu nastupnikom imperiyi u politichnomu ta geopolitichnomu vidnoshenni Pochinayuchi z XIV st vzhe ne Mongolska imperiya a same Zolota Orda staye golovnoyu dominuyuchoyu siloyu Yevraziyi I yiyi hani chudovo usvidomlyuyuchi svoyu rol des iz ser XIV st pochinayut nazivati svoyu derzhavu Mongolskim derzhavoyu i Velikim prestolom vvazhayuchi same Ulus Dzhuchi spravzhnim pravonastupnikom derzhavi Chingishana Druga tyurkska imperiyaBlizko 1360 roku Timur Timur Lenk Kulgavij abo Tamerlan 1336 1405 roki ne buduchi nashadkom Chingishana progoloshuye sebe vidnovlyuvachem tyurkskoyi imperiyi z posilannyam na Koran pri comu zberigaye silu Yasa Ne buvshi chingizidom Timur zagalom ne mig nositi titul velikogo hana zavzhdi nazivayuchi sebe lishe emirom vozhdem pravitelem zasnuvav dinastiyu Timuridiv Stoliceyu vlasnoyi imperiyi Timur obrav misto Samarkand Viznanij derzhavami Dzhagataj i Kipchak velikim hanom Timur iz Samarkanda pidkoryuye v 35 zhorstokih pohodah zemli Il haniv 1370 1380 roki Horezm z 1380 roku Iran ta Zolotu Ordu iz stoliceyu Sarayem Potim vin vtrutivsya u konflikt mizh hanami Zolotoyi Ordi ta dopomig Tohtamishu posisti prestol Ostannij za dopomogoyu Timura rozbiv pravitelya Mamaya posiv jogo misce i abi pomstitis moskovskomu knyazevi za porazku yaku toj zavdav Mamayu 1380 roku 1382 roku zahopiv Moskvu Prote pislya otrimannya vladi v Zolotij Ordi han Tohtamish stav provoditi vorozhu politiku shodo zemel Maverannahra Tamerlan zdijsniv tri pohodi proti hana Tohtamisha ostatochno rozbivshi jogo 28 lyutogo 1395 roku 1398 1399 roki nastup na Indiyu Deli 24 veresnya vijsko Timura perejshlo Ind i uvijshlo u Deli Armiya Mahmuda Tuglaka bula rozbita pri Panipati she 17 grudnya Vid stolici Deli zalishilis lishe ruyini z yakih misto vidrodzhuvalos potomu bilshe stolittya 1399 roku Timur povernuvsya do Samarkandu iz velicheznoyu zdobichchyu Suchasnik Ruyi Gonsales da Klaviho pisav sho pomizh inshogo 90 zahoplenih sloniv nesli na sobi budivelne kaminnya iz indijskih kar yeriv dlya zvedennya mecheti u Samarkandi U 1402 roci Timur pislya bitvi pid Angaroyu pidkoriv Osmaniv U 1405 roci pered svyashennoyu vijnoyu proti Kitayu Timur pomer Rodinni chvari stali pochatkom strimkogo rozpadu imperiyi Vignani Timurom praviteli povernulisya do svoyih derzhav Babur nashadok Tamerlana sin pravitelya Fergani Omar shejha zasnuvav imperiyu Velikih Mogoliv jogo dinastiya prodovzhuvala praviti v Indiyi protyagom 300 rokiv Socialnij ustrijKnyazi Udilni knyazi chleni Zolotogo rodu bordzhigin z yakogo pohodiv sam Chingishan ta dekilkoh rodiv nablizhenih do Chingishana vsi ci lyudi otrimuvali v spadkove privatne volodinnya sim yi ryadovih zhiteliv sho ne vhodili v organizaciyu derzhavnih tisyach Ci sim yi obkladalisya daninoyu tilki na korist svoyih knyaziv a pryama derzhavna ekspluataciya na nih ne rozpovsyudzhuvalas Do cogo socialnogo prosharku vidnosilisya vsi hani imperiyi Nojoni Komandiri tumeniv tisyach soten ta desyatkiv nazivalis nojonami Posada nojona ne bula spadkova hocha sin nojona duzhe chasto zatverdzhuvavsya na posadi batka Nojoni otrimuvali pravo na pevnu chastinu podatkiv i povinnostej simej svoyih tumeniv tisyach soten ta desyatkiv prote lishe yak posadove utrimannya Knyazi mogli obijmati posadi nojoniv napriklad komanduvati tumenami pri comu voni avtomatichno otrimuvali i vidpovidni administrativni odinici v umovne volodinnya ta ne perestavali buti pri comu knyazyami Prote bilshist nojoniv ne nalezhali do knyazhogo rodu tobto ne mali votchin Ryadovi tyurki Ryadovi chleni tyurkskih plemen ta yih nashadki tradicijno nazivalisya harachu chornij narod i arati Zgidno reformi Chingisa ryadovi tyurki dililisya na administrativni pidrozdili desyatki yaki v svoyu chergu ob yednuvalisya v sotni tisyachi desyatki tisyach ta she bilshi administrativni utvorennya Desyatkom nazivali sukupnist simej yaki buli zdatni vistaviti 10 voyiniv sotneyu desyat takih desyatkiv i t d V kozhnomu desyatku bulo zazvichaj bilshe simej i boyezdatnih cholovikiv nizh bulo potribno shob vistaviti potribnih 10 ci sim yi za rishennyam kurultayu inodi vidilyali dlya utvorennya novih vijskovo administrativnih odinic Arati dililisya po riznim oznakam na rozryadi U dochingisovi chasi na lyudej vilnih menshist i kriposnih arativ bilshist Vilni lyudi buli malochiselnoyu grupoyu ryadovih obshinnikiv yaki ne buli v osobistij zalezhnosti vid kogos zakripacheni arati buli zalezhnimi GeografiyaKrayina yaku nini nazivayut Mongoliyeyu bula batkivshinoyu kochivnikiv za bagato stolit doti yak svit diznavsya pro mongoliv Vona vhodit u osoblivu smugu stepiv Pivnichnoyi pivkuli yaki prostirayutsya vid Ugorshini do Manchzhuriyi pivdennishe lisovoyi smugi Z pivdnya na vidminu vid zahidnih stepiv yiyi obmezhuyut ne vnutrishni morya ne gori a pustelya Ordos i obrobleni zemli Kitayu u serednij techiyi richki Huanhe Teritoriya mizh girskoyu sistemoyu Velikij Hingan yaka viddilyaye step vid Manchzhuriyi na shodi i Altayem Tyan Shanem i vkraplennyami pustel bez nazv podilena iz pivnochi na pivden na tri chastini Pivnichna chastina prilegla do Sayan Altayu ta inshih girskih hrebtiv azh do Bajkalu skladayetsya z pokritih lisom krejdyanih gir i rodyuchih rivnin yaki peretinayut chislenni richki j ozera yaki nalezhat do basejnu richki Selengi sho vpadaye v Bajkal i navit basejnah richok Shilka i Argun yaki dali utvoryuyut Amur Centralna chastina ohoplyuye pustelyu Gobi zavshirshki 700 mil iz pivnochi na pivden i 1200 mil zi shodu na zahid Pivdenna chastina ye rivninna peretnuti dvoma nevelikimi girskimi hrebtami pivnichnishe Huanhe prichomu po pivdennomu hrebtu prohodit Velikij kitajskij mur A zagalom vsya teritoriya yavlyaye plato Tuteshnij klimat krim krajnih pivnichnih oblastej osoblivo posushlivij a riznicya temperatur vlitku i vzimku bilshe nizh u susidnih stepah Centri imperiyi Kochova imperiya z timchasovimi stavkami v yurtah tradicijno peremishayuchis iz miscya na misce stvorila lish odne vidome z istorichnih opisiv misto misto dorogocinnostej Karakorum Centr Tatarskoyi imperiyi z 1220 roci znahodivsya na shidnomu berezi richki Orhon de bilya yiyi pritoki roztashovuvalas stavka Chingishana U 1235 tut vzhe pri Ugedeyi pochalosya budivnictvo mista Protyagom chverti stolittya Karakorum do 1260 buv stoliceyu imperiyi Hubila j za pravlinnya velikogo hana Munke keruvav kampaniyeyu proti kitajskoyi dinastiyi Sun 1260 roku pislya smerti Munke zahopiv velikohanskij prestol Perenis stolicyu z Karakorum do mista Hanbalik majbutnogo Pekina 1271 roku zavoyuvav centralnij Kitaj i progolosiv stvorennya imperatorskoyi dinastiyi Yuan Ulus Dzhuchi starshogo sina Chingishana yak chastina Tatarskoyi imperiyi zasnuvav stavku a zgodom i pershu stolicya Zolotoyi Ordi Saraj Palac Stoliceyu imperiyi Mogoliv nashadkiv Tamerlana z 1528 po 1658 roki bula Agra na pivnochi Indiyi v shtati Uttar Pradesh KaganiDokladnishe Veliki hani Mongolskoyi imperiyi ta Kagan titul 1 Temudzhin Chingishan 1206 1227 vidsutnij 1227 1229 2 Ugedej 1229 1241 vidsutnij 1241 1246 3 Guyuk 1246 1248 vidsutnij 1248 1251 4 Munke 1251 1259 vidsutnij 1259 1260 5 Hubilaj 1260 1294 Temudzhin Ugedej HubilajDiv takozhIstoriya Yuan Korotkij opis chornih tatar Mongoliya ChingishanPrimitkipislya Britanskoyi imperiyi Nibito silna zalezhnist ujgurskih derzhav vid torgivli rivno yak i yih tranzitna rol ye istoriografichnim mifom i ne pidtverdzhuyetsya dzherelami navpaki z chasiv kidanskogo panuvannya ujguri viyavilisya v izolyaciyi vid torgivli z Kitayem detalnishe div A G Malyavkin Ujgurskie gosudarstva v IX XII vv Novosibirsk Nauka 1983 str 184 185 Kniga Hrapachevskij R P Voennaya derzhava Chingishana M 2005 282 Hara Davan E Ukaz soch Ch 1 Gl VIII Pohod na Kitaj Yuan shi cz 1 str 18 sm russkij perevod v Zolotaya Orda v istochnikah Tom tretij Kitajskie i mongolskie istochniki M 2009 str 153 Arhiv originalu za 7 zhovtnya 2019 Procitovano 4 grudnya 2014 Razin E A Istoriya voennogo iskusstva 20 sichnya 2015 u Wayback Machine Raspad Zolotoj Ordy Na styke kontinentov i civilizacij M INSAN 1996 s 321 322 Polo Marco Pisa Rustichello of 1 trav 2004 r Cordier Henri red Arhiv originalu za 24 veresnya 2009 Procitovano 11 sichnya 2022 Balandin R K Markin V A s 70 2001 book online com ua Izd Veche c Arhiv originalu za 10 sichnya 2022 Procitovano 11 sichnya 2022 Grigorev A P 1990 Yarlyk Mengu Timura Rekonstrukciya soderzhaniya Istoriografiya i istochnikovedenie istorii stan Azii i Afriki L LGU s 69 Vyp XII Grigorev A P 1987 Vremya napisaniya yarlyka Ahmata Istoriografiya i istochnikovedenie istorii stan Azii i Afriki L LGU s 38 47 Vyp H derzhava mogla vikoristovuvati lishe zridka za vimogoyu hana i postanovoyu kurultayu na adresu vidpovidnogo knyazya i jshla cya ekspluataciya cherez nogo a ne napryamu Kramarovskij M G Rossiya Sankt Peterburg Ulus Dzhuchi 1207 1502 Zametki o kulture Desht i Kypchak v epohu Chingisidov Stepi Yevropi v epohu serednovichchya Zbirnik naukovih prac 2008 Tom 6DzherelaGalenko I O Mongolska imperiya 27 veresnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2010 T 7 Ml O S 54 ISBN 978 966 00 1061 1 Vilgelm Karpini Ioann Plano Istoriya Mongolov Puteshestvie v vostochnye strany SPb Tip A S Suvorina 1911 ros Egorov V Istoricheskaya geografiya Zolotoj Ordy v XIII XIV vv 25 veresnya 2008 u Wayback Machine ros Tataro mongoly v Azii i Evrope Sbornik statej 25 veresnya 2008 u Wayback Machine ros B D Grekov A Yu Yakubovskij 3olotaya Orda i eyo padenie 20 kvitnya 2012 u Wayback Machine ros ros Evliya Chelebi Kniga puteshestvij Sejahatname 26 listopada 2009 u Wayback Machine Kinder G Hilgeman V Vsesvitnya istoriya dtv Atlas Per z nim K Znannya Pres 2001 Rashid ad Din Sbornik letopisej Pereklad z perskoyi L A Hetagurova redakciya ta primitki prof A A Semenova Izdatelstvo Akademii Nauk SSSR 1952 T 1 Kn 1 PosilannyaTatari Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1966 T 8 kn XV Literi St Uc S 1881 1882 1000 ekz Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Mongolska imperiya