Дитинство

Дити́нство — життєвий відрізок між народженням і підлітковим віком, який починається з настанням статевого дозрівання (пубертатний період).

Ігри є важливою складовою дитинства.

Дитинство це не тільки природний процес, а й соціальний і культурний здобуток. До кінця середньовіччя не існувало поняття «дитинство», у значенні життєвого відрізку. Протягом дитинства відбувається надзвичайно інтенсивно фізичний і психічний розвиток. Критично важливим періодом розвитку є раннє дитинство. Його порушення, наприклад, ізоляція від людського суспільства, здатне призвести до незворотних психічних порушень. Дитинство триває приблизно одну десяту життя людини і з характеру дитини можна зрозуміти, який характер буде у нього, коли він виросте.

Філіпп Ар'єс — французький медіавіст та історик в своїх дослідження описав життя дітей в ранньому середньовіччі. На його думку не було значного поділу між дорослими та дітьми. В той час діти одягалися як дорослі та виконували ту саму ж роботу, яку виконували їхні батьки. Батьки доглядали за дітьми і допомагали їм до того віку, поки діти ще не вміли самостійно ходити, але після того, як діти вже могли самостійно «пересуватися» вони вже вважалися «дорослими». Діти були «маленькими дорослими». Не існувало ні просторового ні соціального відмежування між дорослими і дітьми. Важливою була кількість дітей, а не індивідуальні здібності кожного. Оскільки в той час дітям не приділяли особливої уваги, тому й не існувало поняття «дитинство».

Дитинство прийнято поділяти на п'ять періодів:^[]

• дитинство, від народження до одного року
• раннє дитинство, від року до 3 років
• дошкільний вік, від 3 до 6-7 років
• молодший шкільний вік з 6-7 до 10-11 років
• підлітковий вік з 11-12 до 18 років

Дитинство, від народження до одного року

Кістки новонародженого дуже м'які внаслідок малого вмісту солей кальцію. Кістки черепа у немовлят не мають швів і з'єднуються пластинками хряща — тім'ячками. Всього у новонародженої дитини є шість джерелець, з них два (клиноподібний і соскоподібний) — парні. Найкрупніший джерельце — передній — знаходиться в місці з'єднання правої і лівої половин луски лобової і тім'яної кісток. У немовляти хребет має вид увігнутою спереду дуги, вигини починають формуватися в трьох-чотиримісячному віці. Приблизно на шостому місяці, життя восьмому починають прорізатися зуби. Велику частину часу немовлята проводять уві сні, прокидаючись від голоду або неприємних відчуттів. Новонароджені діти проявляють широкий спектр вроджених форм поведінки, як прості безумовні рефлекси — хапальний, мігательний, захисний, так і складні інстинкти, такі, як смоктання.

Раннє дитинство

У період від 1 до 3 років у дитини прорізуються всі молочні зуби, він швидко росте і додає у вазі. Розвивається мова і пам'ять дитини. Вона починає орієнтуватися в навколишньому світі, активно пізнає світ. У цей період величезне значення для малюка має гра. Раннє дитинство змінює дошкільний вік. У дошкільному віці дитина активно пізнає навколишній світ вже за допомогою свого мислення. Дуже важлива інформація, закладена в дитини в цьому віці, так як саме в цьому віці мозок дитини розвивається дуже інтенсивно і вбирає в себе інформацію, немов губка. Надалі (починаючи з 7-8 років), дитина просто розвиває отримані знання. Вчені вважають, що перші шість років — це найважливіший період у розвитку людини. У цей час закладається основа всього майбутнього життя. Впевненість у собі, знання, що ти бажаємо і любимо, почуття власної гідності, поведінка в стресових ситуаціях — все це сходить до самого раннього дитинства, до відносин малюка з батьками. Оскільки цей період має вирішальне значення для формування особистості, важливо знати, що являє собою дитина цього віку. Найкращий спосіб пізнати дитину — поспостерігати за нею і прислухатися до неї. Але корисно також знати і про загальні риси дітей цього віку.

Від народження до року

Пізнає світ через відчуття.

Цілком залежить від світу

Зосереджений на собі.

Сприймає звуки, зорові образи, тон розмови (ласкавий або сердитий)

Швидко росте і змінюється.

Грає сам із собою.

Дізнається людей і реагує на них.

Навчається вистачати.

Інші моторні навички: вчиться повзати, сидіти і стояти.

До одного року починає ходити.

Від року до двох

У 2 роки дитина переступає через кілька перешкод чередующимись кроком, утримує рівновагу при ходьбі по дошці, що лежить на підлозі. У рухливі ігри для дітей 2 років можна включати стрибки, біг, кидання м'яча та скочування його з гірки.

Ходить все впевненіше.

Потребує уваги до себе.

Пізнає світ через відчуття.

Увага швидко розсіюється.

Повністю може концентруватися тільки на одній речі.

Сприйняття конкретні, уяву ще не розвинене (думає тільки про те, що бачить)

Слабка координація рухів.

Немає «гальм», його важко зупинити.

Рішучий.

Цікавий, жадає досліджувати світ.

Наслідує дорослим.

Неслухняний.

Любить постійний розпорядок дня, відчуваючи себе так безпечніше.

Зосереджений на собі.

Навчається проситися на горщик.

Два три роки

У 3 роки дитина називає правильно чотири основні кольори і деякі відтінки кольорів. Орієнтується в семи кольорах спектру (знає чорний і білих кольори, знаходить за зразком, на прохання дорослого. Трирічна дитина збирає послідовно (вкладає меншу у велику) матрьошки, мисочки, формочки, ковпачки з чотирьох-шести складових (по показу, прохання дорослого, в самостійній грі). Ігри для дитини 3 років можуть бути засновані на підборі плоских геометричних фігур до зразка (коло, прямокутник, трикутник, трапеція, овал, квадрат). Наочно орієнтується в конфігурації об'ємних геометричних фігур (підбирає до відповідних отворам за формою). Деякі з них називає: куля, куб, призма («дах»), циліндр («стовпчик»), цеглинка, конус.

Визначає на дотик (у грі) і називає знайомі геометричні або інші фігури.

Дитина в 3 роки збирає пірамідку з восьми-десяти кілець за зразком або по малюнку (спаданням розміру, за розміром і кольором, за формою і розміром).

Знаходить і може назвати великий, маленький предмет, середній — між ними.

Визначає предмет за фактурою (м'який, твердий).

Складає картинку з двох частин (на занятті). Підбирає мозаїку до нескладного малюнку. Запам'ятовує і вказує місце, де стояла прибрана дорослим іграшка (у спільній грі).

Як і раніше зосереджений на собі.

Цікавий.

Координація рухів ще не досконала.

Активний.

Дослідник, цікавиться навколишнім світом.

Грає здебільшого один.

Імпульсивний, діє по першому спонуканню.

Схильний перевіряти «межі дозволеного».

Стає все більш незалежним.

Любить вчитися.

Йому не набридає повторювати одне і те ж.

Нелогічний.

Виникає почуття прекрасного.

Наслідує дорослим.

Вселяє.

Порівнює себе з іншими.

Розвиває самоусвідомлення.

Формується словник (у трирічних він вже досить багатий).

Навчається засинати самостійно, сам забирається в ліжко, чекаючи, поки його укриють.

Особливості розвитку мови: пасивна мова у розвитку випереджає активну: дитина розуміє набагато більше слів, ніж може сам вимовити; фонематичний слух випереджає розвиток артикуляції;інтенсивно розвивається активна мова дитини;

дитина відкриває, що кожен предмет має свою назву;

з'являються пропозиції, спочатку складаються з двох-трьох слів, так звана «телеграфна мова»;

на межі другого і третього року життя дитина інтуїтивно «відкриває», що слова в реченні пов'язані між собою, та починає засвоювати граматичний лад мови;

до кінця раннього дитинства дитина опановує майже всіма синтаксичними конструкціями, які є в мові;

в ранньому віці розвиваються значення дитячих слів. Відбувається перехід від багатозначності дитячих слів до перших функціональним узагальнень.

Для формування характеру дитини дуже важлива домашня атмосфера. Якщо дитина бачить ворожнечу — він навчиться осуду і злобі. Якщо дитина чує глузування — він стане соромливий. Якщо дитину лають, то він буде жити з почуттям провини. Якщо ж він побачить терпимість і прощення, то незабаром і сам навчиться терпіти і прощати. Якщо дитину хвалять — вона виросте вдячним і впевненим у собі. Якщо до нього справедливі — він пізнає правосуддя. Якщо його люблять — він пізнає любов. Основні цінності дитина сприймає в сім'ї; там формуються його ідеали, його звички, його ставлення до життя. Правильне психологічне та духовне виховання дитини потрібно починати з самого народження, це сприяє формуванню розвиненої, самодостатньої особистості.

Дошкільний вік

Від 4 до 6 років: Все більш і більш незалежний.

Любить допомагати.

Грає «до знемоги».

Легко стомлюється.

Уява розвинене в найвищій мірі.

Дуже довірливий: вірить усьому, що говорять.

Може зосередити увагу на більш тривалий час.

Координація рухів поліпшується.

Любить поговорити.

Розуміє, що не один на світі.

Плутає факти.

Розвиває творчий інстинкт.

Може випробувати справжнє релігійне почуття.

Чотирирічні грають разом.

П'яти- і шестирічні можуть грати за складними правилами.

Набуває впевненості в собі.

Любить похвалитися.

Зосереджений на собі, але здатний до співчуття.

Дуже потребує похвали і схвалення.

Може подружитися з дорослим.

Шкільний вік

Діти 10 років, які залізли на дерево до своєї «халабуди» по спорудженій ними приставній драбині

Дитина з 7 до 16 — 18 років ходить в школу, пізнає життя з різних сторін. Відчуває на собі відповідальність (виконання домашніх завдань, відвідування школи). Формується його смаки, розвивається особистість дитини. Умовно виділяють молодший шкільний вік (до 11 років) і старший шкільний вік (з 12 років), який зазвичай називають підлітковим віком, чи періодом статевого дозрівання. У зв'язку з індивідуальними коливаннями термінів статевого дозрівання кордону старшого шкільного і підліткового віку не завжди збігаються. Після періоду першого фізіологічного витягнення (4-6 років) до настання статевого дозрівання відзначається відносна стабілізація швидкості росту. Для орієнтовного розрахунку нормального росту у дітей старше 4 років можна використовувати наступну формулу: 100 + 6 (п — 4), де п — вік у роках. Масу (вага) тіла дітей до 11 років розраховують за формулою: 10,5 кг + 2n; дітей 12 років і старше за формулою: (N × 5) — 20 кг, де п — вік у роках. Точно оцінити відповідність росту і маси тіла віку дитини можна тільки за стандартними ростоваговими таблицями.

Література

• Hurrelmann Klaus, Bründel Heidrun: Einführung in die Kinderforschung, Weinheim, Basel, Berlin, 2003