Хуй

Хуй ( прослухати) — одне з основних слів слов'янської ненормативної лексики, корінь якого є словотворчим для безлічі інших слів і виразів. Використовується в значенні «чоловічий статевий член» та багатьох інших. Слово «хуй» відоме більшості слов'янських мов: українській, русинській, білоруській, російській, болгарській, польській, сілезькій, кашубській, чеській, словацькій та прямо чи опосередковано засвідчене у мертвих мовах: давньоруській і давньопольській.

Етимологія

Слово «хуй» споріднене з «хвоя» та походить від давнього праіндоєвропейського кореня з первісним значенням «шип, колючка, голка»

Надійну етимологію слова «хуй», що розкриває формально-фонетичну та семантичну еволюцію слова, висунув у 1908 році данський мовознавець Гольґер Педерсен, який зробив значний внесок у розвиток порівняльно-історичної лінгвістики. З того часу, версія походження Педерсена є беззастережно загальноприйнятою серед сучасних лінгвістів. Всі відомі слов'янські лексеми: укр., русин., біл., рос. і болг. хуй, пол., сіл., чеськ. і словац. chuj, каш. chùj, дав.-рус. хоуи і дав.-пол. *chuj — сходять до прасл. *xȗjь «статевий член». Праслов'янська форма походить від ще давнішого пра-б.сл. *skaujás < далі від пра-і.є. *skowy-ós «шип; шпичак» чол., утвореного з допомогою суфіксу *-ós від *skwoy- — o-ступеня праіндоєвропейського кореня *skwey- «шип, колючка, голка; колюча рослина» (наз. од. *skwḗy-(i)s, знах. од. *skwoy-m, род. од. *skw(i)y-ós). Серед фонетичних змін, більшість яких відбулися у ранньопраслов'янський період, можна відзначити:

1. *skowyós > *skaujás > *xȗjь — давня метатеза *sk- > *ks- із подальшою дією закону Педерсена і спрощенням груп приголосних *ks- > *kš- > *kx- > *x-;
2. *skowyós > *skaujás > *xȗjь — регулярний (прабалто-слов'янський) перехід *o > *a і *w (*u̯) > *u та пізніша монофтонгізація дифтонгів *-au- > *-ȗ-;
3. *skowyós > *skaujás > *xȗjь — типова зміна закінчення *-yós > *-jás > *-juš > *-jŭx > *-jь з появою редукованого голосного і відпадінням прикінцевого приголосного;

Чергуванням голосних в праіндоєвропейському корені — під назвою «швебеаблаут» (нім. Schwebeablaut), варіацією аблауту за схемою CeRC ~ CRC ~ CReC (*skowy- : *skuy- : *skwoy-), праслов'янське *xȗjь напряму пов'язане зі словом «хвоя», утворюючи з ним класичну пару повноти / стислості кореня та суфікса. Від пра-і.є. *skwoy- > *skwoy-éh₂ «голка, колючка» жін. > пра-б.сл. *skwajā́ˀ > прасл. *xvòja «голки і гілки хвойних дерев» походять слов'янські: укр., біл. і рос. хво́я, ст.-укр. хво́ꙗ «хвоя; сосна», сербохорв. хво́ја : hvója «гілка, пагін», словен. hȏja «ялина; хвоя», пол. choja, полаб. χ́ǘöja, словін. xᵘ̯oi̯a «сосна», дав.-чеськ. chvojě, чеськ. chvoje, словац. chvoja «хмиз; хвоя», в.-луж. khója та похідні (*xvojina >) болг. хво́йна «ялівець», дав.-пол. і пол. choina «сосна; глиця», каш. chòjna, н.-луж. chójna «сосна».

Від форми пра-і.є. *skwoy-éh₂ : *skuy-éh₂ > пра-б.сл. *skujā́ˀ з іншим складоутворенням, розвинулися споріднені слова у балтійських мовах — лит. skujà «голка хвої; шишка», латис. skuja «голка ялини». Також Іван Дуриданов реконструює в дакській мові *skuia «ялинка», на основі давньогрецького топоніму Σκουάνες (Skouánes).

Найближчим індоєвропейським когнатом, тотожним слов'янському *xȗjь є албанське hu «кілок, палиця; чоловічий член», в гегських говорах hû, hûni — яке продовжує *sku-na з вторинним носовим суфіксом, що сходить до більш раннього *skuja < від пра-і.є. *skuy-ós : *skowy-ós. Однокореневим також є алб. hundë «ніс; конічний виступ», яке походить від праалбанського *skun-tā «морда, рило», утвореного від *sku-na.

Споріднені слова в кельтських мовах сходять до пракельт. *skʷiyat-s «колючий чагарник, глід» < від пра-і.є. *skwi(y)-h₂et-s, яке зберігає нульовий ступінь кореня *skwi(y)- : *skwoy- «шип, колючка, голка; колюча рослина». В бритських мовах воно дало *spijat- > ранн.-с.в.брит. spïδad «кущі терну, глід», від нього походять — брет. spezad «аґрус» (від spezadenn), корн. spethas «шипшина», валл. ysbyddad «глід» (від yspidat, ysbyddaden < ispidattenn) В гойдельських мовах нащадками є дав.-ірл. scé, род. мн. sciad «глід, обліпиха» > сер.-ірл. scé, род. мн. sciach, від якого — ірл. sceach «глід, обліпиха; шипшина, ожина, терен», менс. sceach, шотл. гел. sceathan «терновий кущ». Також реконструюють пікт. *ᚄᚚᚔᚌᚐᚇ (*spijad), сліди якого розглядають у деяких гідронімах Шотландії, як річка Спей.

Прихильники спірної ностратичної теорії, мовознавці Владислав Ілліч-Світич, Сергій Старостін та Арон Долгопольський зводять індоєвропейські лексеми, ще в більшу давнину до кореня з семантикою «колючка рослини; вістря» — *c'wVxjV (*cujḥa / *ć̣uyɣa).

Варіанти вжитку

У російському маті використовується:

• у прямому значенні («статевий член»);
• як займенник, тому що заміняє практично кожний одухотворений іменник чоловічої статі (ту ж роль для неживих грає «хуйовіна»). Емоційне забарвлення в цьому випадку нейтральне або слабонегативне ;
• в ідіоматичних оборотах (наприклад, «забити хуй на …»: тобто припинити приділяти чомусь або комусь увагу, не піклуватися про що-небудь).

Ареал слова

Слово «хуй», написане на скелі. Острів Оаху, Гаваї

«Хуй» — найбільш продуктивний словотворчий корінь серед усієї російської лексики і входить до ряду стійких словосполучень, які використовуються різними верствами населення в повсякденному спілкуванні. За даними О. Плуцера-Сарно, входить більш ніж у 1200 мовних кліше. Як словотворчий корінь використовується в ряді дієслів, утворених приставковим способом (напр., «нахуяритись» тощо) і віддієслівних форм, які мають високий ступінь десемантизації або абстракції та часто є замінниками дієслів (^[en]) з більш специфічним змістом у розмовній мові, що не вимагає точності.

У першому томі «Словника російського мату» ^[ru] є 503 ідіоми фразеологізмів, граматичних та лексичних кліше зі словом «хуй». Похідні слова «хуй» покривають велику кількість семантичних полів.

Історія вживання в російській мові

Саме слово і фразеологічні вирази з цим словом вважаються грубими висловами, неприйнятними в пристойному суспільстві: у громадських місцях, у літературі, в періодичній пресі, на телебаченні та радіо.

За старих часів традиція майданних вистав з використанням мату була і в інших народів. Саме слово, його похідні та фразеологічні звороти з ним широко відомі у фольклорі з незапам'ятних часів (наприклад у частівках, примовках).

Фольклористи XIX століття зафіксували вживання слова в народних казках та народних піснях (напр. А. Н. Афанасьєв, І. І. Срезневський). Саме слово та його похідні представлені в 3-му виданні «Тлумачного словника живої великоросійської мови» та «Руських заповітних прислів'ях та приказках» В. І. Даля.

З ХІХ століття веде свою традицію жанр лайливих пародій на відомі літературні твори. Слово зустрічається в ранніх творах Пушкіна (ліцейська обсценно-порнографічна балада ), у Чехова. Пушкініст у своїй роботі "Коментарі до балади О. Пушкіна "Тінь Баркова"" вказує на те, що з усіх лайливих слів Пушкін у своїй баладі найчастіше використовує саме слово "хуй", його похідні та синоніми...:

— Нецензурні вульгаризми балади за ступенем їхньої ексгібаційної виразності можна поділити на кілька груп. Насамперед треба виокремити слова: хуй, хуїна, єлда, єлдак, плешь і мудьо. Оскільки "мотив" цього органа — основний у баладі, то й слова ці трапляються в ній частіше за всі інші паскудні слова. Слово "хуй" ужито тринадцять разів (вірші 14, 24, 47, 66, 79, 82, 176, 188, 209, 213, 221, 259 і 272), "хуїна" - два (вірші 55 і 251), "хуїний" - один (вірш 141), "єлда" - чотири (вірші 12, 106, 125 і 184), "єлдак" - п'ять (вірші 33, 64, 133, 151 і 260), "батіг" - п'ять (вірші 21, 27, 83, 118 і 261) та "мудьо" - сім (вірші 56, 63, 130, 211, 252, 257 і 262); загалом тридцять сім разів. ['Прим. автора:. Крім цього, орган називається ще "зрадником" (ст. 65) і "перелюбником" (ст. 178) і порівнюється зі стовпом (ст. 16 і 47), кілочком (ст. 84), злаком (ст. 203) і воїном (ст. 34)!]. У цьому, між іншим, більше, ніж у будь-чому іншому, позначається "барковщина" балади, бо Барков, звісно, насамперед співак фалоса. [Прим. автора:. Це випливає вже з великого розмаїття назв органа у творах Баркова: хуй, єлдак, ^[ru], салтик, уд, снасть, ріг, жало, битка, талант, важіль, ріжок, сопілка, шест, булава, шматіна, свай, гусак, кушак.]
Крім цього основного «ядра» непристойностей, до них належать слова: «дрочити» — один раз (вірш 26), «дрочиться» — один (вірш 256), «Єбаков» — шість (вірші 69, 77, 121, 149, 158 і 277), «єбати» — чотири (вірші 13, 81, 199 і 201), «єбля» — один (вірш 164), «єбліва» — один (вірш 233), «єть» — один (вірш 185), «зайобіна» — один (вірш 189), «обісратися» — один (вірш 274) і група: «пізда» — сім (вірші 15, 17, 89, 132, 152, 200 і 219), «діра» — один (вірш 190), «секелек» — один (вірш 153) і «щілина» — два (вірші 22 і 166). (оригінал російською)

В СРСР (приблизно з 1933 року) було заборонено використовувати мат у загальнодоступній літературі та ЗМІ (прямо про це жоден із законів не говорив, але виконувалося неухильно).

Вживання нині

У пострадянську епоху після скасування ^[ru] почала практикуватися заміна однієї чи кількох букв на зірочки (точки тощо) у друкованих та електронних ЗМІ, а в теле- та радіомовленні — «<Запікування» (однотонний звук, що перекриває звучання слова).

Деякі сучасні російські письменники — Едічка Лімонов, Юз Алешковський, Віктор Єрофєєв та інші — вільно використовували ^[ru] у своїх творах, не виключаючи та слово «хуй». У радянський період така література була «підпільною» і поширювалася самвидавницьким способом. Надалі, аж до сьогодні, як це слово, так і мат взагалі, вже стали вживані як у музичній масовій культурі — репери, панк-рок- і рок-групи (див. Захар Май «Я посилаю все на… (і нікого іншого)»; також «Хуй війні!» гурту «Тату», Володимир Єпіфанцев та ^[ru] — так і в літературі (напр. постмодерністи Віктор Пєлєвін, Володимир Сорокін та ін.).

Білборд у Дніпрі

Проте більшою частиною людей мат не сприймається як пристойна річ в публічних місцях; і коли, наприклад, Філіп Кіркоров ^[ru], то дістав негативну реакцію громадськості і судовий розгляд.

Після анонсування російських хештегів у «Твіттері» саме слово «хуй» зайняло лідируючу позицію в розділі «Актуальні теми у світі».

Слово «хуй» лягло в основу фрази «Російський військовий корабель, йди на хуй!» (рос. Русский военный корабль, иди на хуй!), яку, згідно з викладеним в українських ЗМІ ходом розвитку подій, сказав український прикордонник на пропозицію російського військового корабля здатися під час атаки на острів Зміїний під час вторгнення Росії в Україну. Сама фраза стала інтернет-мемом, набула широкого поширення — використовується із «зірочкою», так без неї, у численних інтернет-матеріалах, на міських електронних табло, бордах тощо.

Напис «хуй» на дорожньому знаку у Празі, біля метро «Малостранська»

Ареал слова

Слово зі східнослов'янських мов потрапило в польську мову, а також мови народів Поволжя і деякі інші мови народів СРСР, де певною мірою замінило місцеві вульгаризми, пов'язані з пенісом. Воно знайоме також жителям посткомуністичних країн, що пояснюється культурним впливом СРСР на сучасні країни СНД: локальних еквівалентів деяких слів досі не існує і використовуються російські слова.

Використання в Україні

Хуліганський напис із використанням ненормативної лексики на зупинці громадського транспорту

Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення, публічне вживання нецензурної лайки може розцінюватися як дрібне хуліганство (стаття 173), що карається штрафом (3-7 НМДГ) або громадськами роботами (40-60 годин), або виправними роботами (1-2 місяці з відрахуванням 20 % заробітку), або адміністративним арештом (до 15 діб). Законодавці неодноразово піднімали питання про протидію лихослів'ю, подаючи проєкти законів про «дематюкацію мови».

Див. також

• Путін — хуйло!
• Ненормативна лексика

Примітки

1. Ch. A. Boutler (2008). Пиздец! Russian-English slang dictionary Словарь русского мата и неформального языка (англ.). оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 21 серпня 2016.
2. Левин Ю. И. Об обсценных выражениях русского языка [ 2014-11-29 у Wayback Machine.]. // Левин Ю. И. Избранные труды. Поэтика. Семиотика. — М., 1998. — С. 809—819.
3. Три века поэзии русского Эроса. Публикации и исследования. — М., 1992.
4. Даль, 1909.
5. Цявловский М. А. Комментарии к балладе А. Пушкина «Тень Баркова» [ 2008-10-29 у Wayback Machine.] // . — 1996. — Т. 3. — № 5/7. — С. 200.
7. «Русский корабль, иди на х..й!»: защитники Змеиного ответили врагу. «Украинская правда» (рос.). оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 25 лютого 2022.
8. Ukraine soldiers told Russian officer ‘go fuck yourself’ before they died on island (англ.). The Guardian. 25 лютого 2022. оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 2022-2-25.
9. Мем года: Русский военный корабль, иди нахуй!. (рос.). оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
10. . Архів оригіналу за 26 квітня 2010. Процитовано 17 грудня 2012.
11. Huj // Новий словник польської мови = Inny słownik języka polskiego, t. 1–2 / Red. M. Bańko. — Warszawa : Wydawnictwo Naukowe PWN, 2000. — 2646 с. — . з джерела 22 квітня 2023
12. Słownik języka polskiego. оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 17 грудня 2012.
13. Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-24). Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 серпня 2021.
14. . search.ligazakon.ua. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 4 серпня 2021.

Література

• Даль В. І. Хуй // Тлумачний словник живої великоруської мови. — 3-е, випр. і знач. доп. вид. під ред. [і з передсл.] проф. І.О. Бодуена-де-Куртене. — СПб.-М. : Товариство ^[ru], 1909. — Т. 4 (С—Ѵ).
• Мокієнко В. М. Російська лайлива лексика: Цензурне і нецензурне // Русистика : журнал. — 1994. — № 1—2 (7 липня). — С. 50—73.
• Великий словник матюків. Том перший. Лексичні та фразеологічні значення слова "хуй". — СПб. : Лимбус Пресс, 2001. — 392 с. — .
• Boutler C. Пиздец! Russian Slang Dictionary. — Raleigh : Lulu Publishing, 2008. — 69 с.