Кир ІІ Великий (староперс. Kūruš, перс. کوروش بزرگ, — Kūrošé Bozorg, івр. כורש, дав.-гр. Κύρος; близько 590 — грудень 530 до н. е.) — перський цар, засновник Імперії Ахеменідів, один з найвизначніших правителів в історії Стародавнього Сходу.
Кир ІІ Великий | |
---|---|
староперс. Kūruš, перс. کوروش بزرگ, — Kūrošé Bozorg, івр. כורש, дав.-гр. Κύρος | |
цар Імперії Ахеменідів | |
Початок правління: | 559 до н. е. |
Кінець правління: | 530 до н. е. |
Інші титули: | Цар Аншана, Цар Мідії, Цар Вавилону, Цар Шумеру і Аккаду, Цар чотирьох сторін світу |
Попередник: | Камбіс І |
Наступник: | Камбіс II |
Дата народження: | бл. 590—580 до н. е. |
Місце народження: | Аншан |
Країна: | Перської держави |
Дата смерті: | 530 до н. е. |
Місце смерті: | поблизу р. Сирдар'я, похований в мавзолеї Кира, Пасаргади |
Поховання | Гробниця Кира[2] |
Дружина: | |
Діти: | сини: Камбіс II, Бардія дочки: Артістона, Атосса |
Династія: | Ахеменіди |
Батько: | Камбіс І |
Мати: |
Успадкувавши від свого батька Камбіса владу над Персидою, Кир повстав проти мідійського царя (і свого діда по материнській лінії) Астіага (правив близько 584 до н. е. — близько 550 до н. е.) і перебрав на себе владу над його державою, яка тепер отримала назву Персії. Згодом він завоював Лідію, Іонію та Вавилонію (539 до н. е.), за цим здобув Сирію, Палестину та землі в Середній Азії. Кир Великий відзначався своєю гуманною та толерантною політикою щодо завойованих народів, дозволив давнім юдеям повернутися з полону до Єрусалиму в 537 до н. е.
Родовід
Теісп | ||||||||||||||||
Кир I Аншанський | ||||||||||||||||
Дружина Теіспа | ||||||||||||||||
Камбіс І | ||||||||||||||||
невідомо | ||||||||||||||||
мати Камбіса І | ||||||||||||||||
невідомо | ||||||||||||||||
Кир ІІ Великий | ||||||||||||||||
Кіаксар | ||||||||||||||||
Астіаг | ||||||||||||||||
донька або онука Набопаласара | ||||||||||||||||
Мандана Мідійська | ||||||||||||||||
Аліатт II | ||||||||||||||||
Аріеніс Лідійська | ||||||||||||||||
сестра Креза | ||||||||||||||||
Походження Кира
Джерела
Біографія Кира відома в основному з «Історії» Геродота. Деяку корисну інформацію можна почерпнути також у стародавнього грецького історика Ктесія, який жив при перському дворі в V столітті до н. е., і в книгах Старого Завіту. Зокрема за панування Кира жив пророк Даниїл, про що згадується в Біблії:
І той Даниїл мав поводження за царювання Дарія та за царювання Кира перського.
Оригінальні джерела нечисленні. Крім циліндра зі зверненням Кира «до вавилонян», збереглося тільки кілька приватних вавилонських документів, які допомагають вести хронологію подій.
Пращури Кира
Кир був сином Камбіса I з династії Ахеменідів, заснованої легендарним Ахеменом, провідного клану у перському племені пасаргадів. Ще Набонід титулував Кира царем Аншана — однієї з областей на південному сході Еламу. Так само його титулували і вавилонські жерці, що складали, так звану, хроніку Набоніда і Кира. У своєму зверненні до вавилонян сам Кир називав «царями Аншана» своїх предків:
«Я - Кир... син Камбіса I, великого царя, царя міста Аншана, онук Кира, великого царя, царя міста Аншана, нащадок Теіспа, великого царя, царя міста Аншана.
Це проголошення Кира царем еламської області Аншан, згадуваної у вавилонських текстах з найдавніших часів, дає привід вважати Кира еламітом. Сучасні Киру пам'ятки мистецтва вказують на вплив у сиву пору на Перське царство еламської державності і мистецтва. Однак доведено, що Кир був арієм.
Зв'язок його з Аншаном не зовсім зрозумілий. Єдине можливе пояснення полягає в тому, що Кир з'явився зі сходу, з держави, що замінила Елам, тому в офіційному урочистому напису він іменується царем Аншана. Сам він ухопився за цей освячений старовиною титул, який надавав йому в очах вавилонян більшої пошани, а крім того ніс у собі програму наступу на захід, адже колись царі Еламу володіли Вавилоном. Носячи титул царя Аншана, владика новоявленої монархії ставав спадкоємцем стародавніх еламська царів з усіма традиціями та іншими вигідними наслідками цієї спадщини.
Проте важко довести уживаність поняття Аншан саме в загальному розумінні, як і взагалі точно локалізувати його, особливо зважаючи на те, що в хроніці Набонід Кир, після підкорення Мідії, титулується вже царем Персії. Ця обставина дає привід прямо ототожнювати Аншан з Персією, вважаючи ці терміни рівновживаними, або навпаки вказує на їхнє розходження, вважаючи згадку в титулатурі перських царів Аншана відображенням давнішої стадії їх могутності, а титул царя Персії — наступним ступенем. Позаяк точно відомо, що пасаргадські царі Аншана були васалами Мідійської імперії до часу повстання Кира.
Ранні роки
Достеменно рік народження Кира невідомий, вважається що він з'явився на світ на відрізку часу від 600 до 590 року до н. е., найімовірніше в 593 році до н. е. Про його дитинство і юність відомо тільки з легенд, які часто суперечать одна одній. Грецький історик Ксенофонт також пише про те, що вже у V столітті до н. е. про життя Кира Великого розповідали по-різному.
Згідно з Геродотом, матір'ю Кира була дочка мідійського царя Астіага (Іштувегу) . Їй провіщали, що вона народить сина, який стане владикою світу. Побоюючись, що онук стане царем замість нього, мідійський цар Астіаг викликав до себе з Персії вагітну Мандану і через деякий час, коли у неї народився син, вирішив погубити його. Це завдання він поклав на свого сановника . У свою чергу, Гарпаг передав дитину пастухові, одному з рабів Астіага, і звелів залишити його в горах, де було повно диких звірів. Проте коли пастух приніс немовля в свою хатину, він дізнався, що його дружина щойно народила мертву дитину. Батьки вирішили виховати царського сина, як свого власного, а мертву дитину залишили в горах, одягнувши його в розкішний одяг онука Астіага. Після цього пастух доповів Гарпагу, що він виконав наказ. Гарпаг, пославши вірних людей оглянути труп немовляти і поховати його, переконався, що це дійсно так.
Таким чином, дитинство Кира пройшло серед царських рабів. Коли хлопчикові виповнилося десять років, одного разу під час гри з дітьми він був обраний царем. Проте син знатного мідійця відмовився коритися йому, і Кир покарав його побоями. Батько хлопчика поскаржився Астіагу, що його раб б'є дітей царських сановників. Кира відіслали для покарання до Астіагу, в якого одразу виникли підозри, що перед ним його онук, оскільки він помітив в ньому риси родинної схожості. Дійсно, допитавши під загрозою тортур пастуха, Астіаг довідався правду. Тоді він жорстоко покарав Гарпага: запросив його на обід і таємно пригостив м'ясом власного сина, однолітка Кира. Потім Астіаг знову звернувся до магів з питанням, чи загрожує йому ще небезпека з боку онука. Ті відповіли, що пророкування вже збулося, оскільки Кир був обраний царем під час гри з дітьми, і тому більше боятися його не треба. Тоді Астіаг заспокоївся і відіслав онука в Персію до його батьків.
Проте сам Геродот не видавав свою версію за єдину — він говорив, що існує ще чотири інших. Його версія крім того не й первісною, в своїх оповіді Геродот допустив раціоналізм. Наприклад, у нього собака, яка вигодувала за словами Юстина і в аналогічних оповіданнях, Кира, коли він був залишений на поталу диким звірам, перетворилася на дружину пастуха, яку грецькою звали Кіно, а мідійською — Спако, що з обох мов перекладається як Собака.
Ще одна версія, записана Ктесієм вельми цікава. Вона дійшла до нашого часу через Миколу Дамаського і, виявляючи безперечні ознаки первісності, є однією з найцінніших сторінок у Ктесія. Вона свідчить, що Кир був сином убогого мардіанского розбійника Атрадата (марди були кочовим перським плем'ям), який згодом вивищився, вступивши на службу до Астіага. Пророкування про майбутню велич вавилонськиї магів, спонукало Кира до втечі в Персію і до влаштування заколоту.
Повстання проти Мідії
Кир стає вождем перських племен
Геродот стверджував, що правління Кира тривало 29 років, в 559 році до н. е.. Кир став вождем перських осілих племен, серед яких чільну роль грали пасаргади. Крім них у союз входили також маратхі та маспії. Всі вони перебували в залежності від мідійського царя. Центр тодішньої Перської держави розташовувався навколо міста Пасаргади, інтенсивне будівництво якого відноситься якраз до початкового періоду правління Кира і яке стало першою столицею Перської держави. Племена, що жили в містах і степах Персії: киртії, марди, сагартії та деякі інші кочові племена, а також осілі племена карманії, панфіалеї та деруші підкорені Киром пізніше, мабуть, вже після війни з Мідією.
Початок повстання проти Мідії
553 року до н. е., згідно з написом Набоніда (3-ій рік правління Набоніда), Кир виступив проти мідійського царя Астіага. Геродот та Ктесій називають війну персів з мідянамм повстанням, успіх якого (особливо за Геродотом) значною мірою був обумовлений існуванням у Мідії партії, незадоволеною Астіагом, і зрадою. За Геродотом, причиною війни між двома цими царствами стала змова знатного мідійця , якому, Астіаг завдав жорстої образи. Він зумів привернути на свій бік багатьох знатних мідійців, незадоволених суворим правлінням Астіага, а потім підмовив Кира підняти повстання. Падіння Мідії, крім невдоволення й зради, було полегшено і династичною кризою: за обома доступними нам джерелами, Астіаг не мав спадкоємця-сина. Ктесій називає спадкоємцем його зятя , на якого спиралася незадоволена партія і проти якого й діяли мідійські прихильники Кира. Мідія впала не без боротьби; Ктесій навіть говорить про наступ та перемогу Астіага. Геродот визнає його хоробрість, яка дійшла до озброєння людей похилого віку.
Перемога повсталих
Грецькі і вавилонські джерела сходяться на тому, що повстання Кира проти Мідії тривало три роки. Хроніка Набоніда під 6-м роком (550 рік до н. е.) повідомляє:
Він (Астіаг) зібрав своє військо і пішов проти Кира, царя Аншана, щоб перемогти його. Але проти Іштувегу (Астіага) збунтувалося його військо і, узявши його в полон, видало Киру. Кир пішов в Екбатану, його столицю. Срібло, золота, скарби всякого роду країни Екбатани вони розграбували, і він забрав це в Аншан»...
Таким чином, війна Астіага з Киром тривала три роки і закінчилася на користь персів тільки завдяки зраді, причому Астіаг перебував у наступі. Де вибухнула остання битва, і чи правий Ктесій, що розташовує її в самих Пасаргадах, достеменно невідомо. Ктесій посилається при цьому на перський переказ, за яким встановлювався звичай, щоб кожен цар при кожному відвідуванні Пасаргад давав всім жінкам міста по золотій монеті у вічній вдячність за те, що завдяки їх втручанню була здобута перемога, яка вирішила результат кампанії і долю Персії, оскільки перси, присоромлені своїми дружинами і матерями, боролися рішучіше. Такий звичай дійсно існував, за переказами, навіть Александр Македонський йому слідував. Проте такий звичай міг мати й інше походження: у багатьох народів звичаям, походження яких забувалось, придумувалося пояснення, пов'язане з відомими історичними або міфологічними персонажами.
Кир — цар Мідії
Кир захопив мідійську столицю Екбатану і оголосив себе царем як Персії, так і Мідії, прийнявши при цьому офіційний титул мідійських царів. Із захопленим у полон Астіагом Кир обійшовся милостиво і навіть, якщо вірити Ктесію, призначив його намісником Парканії (можливо, Гірканії) і одружився з його донькою (тут вже Кир, виходить, був не сином дочки Астіага, а її чоловіком). З близьких Астіагу осіб, за словами того ж Ктесія, постраждав тільки Спітама як законний спадкоємець і небезпечний конкурент Кира, в усьому ж іншому переворот був лише зміною династії. Мідія та мідяни і за Ахеменідів не були принижені і вважалися рівноправними з персами. Екбатана продовжувала зберігати значення столиці, розділивши цю роль з Персеполем, Пасаргадами та Сузами. В Ектабані цар проводив літній сезон.
Все це зумовило в очах навколишніх народів погляд на Персію, як на продовження Мідії. Одночасно законність правління Кира в Мідії підтверджувалася його кровними зв'язками з Астіагом, про які, крім Геродота, згадують й інші античні історики (Юстин, Еліан). У мідян перси запозичили систему державного управління, яка багато в чому сходила традиціями до ассирійської. Підкоривши Мідію, Кир впродовж наступних двох років (550 — 548 року до н. е.) захопив країни, що входили раніше до складу колишньої Мідійської держави: Парфію і, ймовірно, Вірменію. Гірканія підкорилася персам добровільно. У ті самі роки перси захопили всю територію Елама.
Завоювання Кира II в Малій Азії
Завоювання Лідії
547 року до н. е. на бік Кира добровільно перейшла Кілікія і надала йому військову допомогу. За це Кир ніколи не посилав до неї сатрапів, а залишив у влади місцевих правителів, які повинні були сплачувати йому данину і в разі необхідності виставляти військо.
Таким чином, Кир впритул підійшов до кордонів Лідійського царства — однієї з наймогутніших держав Близького Сходу, що також претендувала на гегемонію в Малої Азії. Згідно з Геродотом, ініціатива війни належала Лідійському цареві Крезу. 547 року до н. е. лідійці вторглися у Каппадокію, що знаходилася раніше під владою мідійців, і після перемоги персів над останніми відійшла в зону їхнього впливу. Туди ж попрямував Кир, по дорозі поповнюючи свою армію з представників тих народів, територією яких він проходив. Були відправлені посли в міста Іонії та Еоліди із закликом відійти від Креза і виступити на боці Кира. Однак малоазійські греки воліли зайняти вичікувальну позицію.
Біля міста Птерія на східній стороні річки Галіс сталася кровопролитна битва, але вона закінчилася безрезультатно, і жодна зі сторін не ризикнула вступити в новий бій. Крез відступив у свою столицю Сарди і вирішив ґрунтовніше підготуватися до війни і спробувати отримати ефективнішу допомогу від своїх союзників: Єгипту, Спарти та Вавилона. Проте Кир, який знав про дії та наміри свого супротивника, вирішив напасти на нього зненацька і стрімко рушив до Сард. Жителі Сард зовсім не очікували такого нападу і дізналися про нього, лише коли перські війська з'явилися біля стін міста. Крез вивів свою армію кіннотників, озброєних списами, на рівнину перед Сардами. Кир за порадою свого полководця, мідійця , поставив усіх верблюдів попереду війська, посадивши попередньо на них лучників (військова хитрість, до якої згодом вдавалися і багато інших полководців). Коні в лідійському війську, зачувши незнайомий запах верблюдів і побачивши їх, кинулися тікати. Однак лідійські вершники зіскочили з коней і почали битися пішими, але під натиском війська Кира змушені були відступити в Сарди і закритися в акрополі. Після 14-денної облоги перси взяли акрополь, вдершись з тіє сторони стіни яка вважалась неприступною і тому залишеної майже без охорони, а Крез був узятий в полон і доставлений Киру.
За одностайним твердженням грецьких авторів, Кир пощадив Креза, зберігши йому життя. Це цілком правдоподібно, якщо мати на увазі, що Кир ставився милостиво і до інших узятим у полон царів. Згідно з Геродотом, Сарди були взяті персами між жовтнем і груднем 547 року до н. е. Після перемоги над Крезом прибережні міста іонян та еолійців відправили послів в Сарди до Кира. Вони звеліли оголосити йому, що бажають підкоритися персам на тих самих умовах, на яких раніше підпорядковувались Крезу. Однак Кир нагадав їм, що свого часу він пропонував їм долучитися до нього, але ті відмовилися, і тепер, коли доля Лідії вже вирішена, він сам вважатиме за потрібне вказати їм, на яких умовах вони повинні підкорятися йому. Дізнавшись про це, малоазійські греки почали укріплювати свої міста й вирішили послати вісників до Спарти з проханням про допомогу. Один лише Мілет добровільно підкорився персам, Кир уклав з ним союз на тих самих умовах, що й лідійський цар.
Завоювання Іонії, Карії і Лікії
Скориставшись тим, що Кир відбув на східні кордони своєї держави, лідієць Пактія, якому Кир доручив зберігати скарби Креза, в 546 році до н. е. повстав проти персів. За допомогою золота йому вдалося навербувати найманців і переконати жителів грецьких приморських міст приєднатися до повстання. Після чого він рушив на Сарди і обложив акрополь, де сховався намісник Лідії перс Табала. Проти повсталих виступив полководець Кира мідієць Мазар. Дізнавшись про наближення перського війська, Пактія втік зі своїми головними прихильниками спочатку у приморське місто Кими, потім у Мітилену на острові Лесбосі, нарешті, на острів Хіос, але був виданий жителями острова персам в обмін на невелику ділянку землі на материку.
Придушивши заколот в Лідії, Мазар почав підкорення грецьких міст Малої Азії, що приєдналися до повстання Пактія. Він підкорив область прієнців і долину річки Меандр, дозволивши війську розграбувати її. Така сама доля спіткала і місто Магнесія. Незабаром після цього Мазар помер, а на його місце був призначений мідієць .
Гарпаг почав зводити високі насипи біля обнесених стінами грецьких міст, а потім штурмом брати їх. Жителі Фокеї, найбільшого після Мілета грецького міста в Малій Азії, не забажали підкоритися персам і на кораблях бігли спочатку на острів Кирні, а потім в Італію в місто Регій, де заснували колонію. Прикладу фокейців послідували і жителі міста Теос, які переселилися в Абдери у Фракії. Решта міст Іонії (крім Мілета, який раніше уклав союз з Киром) намагалися чинити опір Гарпагу, але зазнали поразки, були підкорені та обкладені даниною. Після підкорення Гарпагом материкових іонян острівні іоняни добровільно підкорилися Киру. Маючи потребу в греках як впарвних мореплавцях, Кир не погіршив умов, в яких вони перебували під владою Креза.
Підкоривши Іонію, Гарпаг пішов війною на карійців, кавніїв та лікійців, узявши з собою іонян та еолійців. Населення Карії без бою підкорилося персам, як каже Геродот «не покривши себе славою» і «не зробивши ніяких подвигів». Щоправда, жителі Кніда, розташованого на півострові, спробували прокопати вузький (шириною 5 стадій, близько 900 м) перешийок, який відокремлює їх від материка, з метою зробити свою землю островом, але наткнувшись на твердий граніт, припинили роботи і здалися без бою. Лише одне з племен карійців — педасійці деякий час чинили опір. Вони утаборились на горі під назвою Ліда і доставили Гарпагу чимало клопоту, але, урешті-решт, і вони були скорені.
Лише лікійці та кавнії (негрецькі автохтонне населення Малої Азії) надали відчайдушний опір численному перському війську, зустрівши його у відкритому бою. Лікійців відтіснили у місто Ксанф, де вони спалили акрополь, заздалегідь зібравши туди своїх дружин, дітей, рабів, а самі загинули в бою. Таким само завзятим був опір кавніїв. Проте вони не могли зупинити просування великого і добре озброєного перського війська. Тепер вся Мала Азія потрапила під владу персів. За свою відданість Гарпаг отримав Лідію у спадкове правління.
Підпорядкування Вавилонії
Взяття Вавилону
Навесні 539 року до н. е. перська армія вирушила в похід на Вавилон. У цей критичний момент Угбару, намісник області Гутіум (вавилонська провінція на схід від середньої течії Тигра), зрадив царя Набоніда і перейшов на бік Кира. За словами Геродота, при переправі через Гінд (сучасна Діяла) один зі священних білих коней потонув у ньому. Кир в гніві наказав покарати річку. Впродовж літа перське військо прорило 360 каналів і відвело воду з річки. Очевидно, Кира затримали гідравлічні споруди Навуходоносора: їх привели у дію, і вони залили водою весь простір від Описа і Сіппара на південь, відрізавши таким чином Вавилон від ворожої армії. Те, що Геродот представляє як самодурство, було, імовірно, цілком обдуманим заходом — знову спустити воду із затопленої місцевості і зробити її прохідною. Тільки після цього Кир продовжив похід. Вавилонське військо стало табором біля міста Опис, прикриваючи переправи через Тигр. Проте Кир у 20-х числах вересня несподівано обійшов мідійську стіну із заходу. Посланий Киром корпус Угбару осадив Вавилон, у складі якого перебував сильний гарнізон на чолі з сином Набоніда Валтасаром. Сам Кир вдарив по армії Набоніда, що стояла біля Описа, з тилу. У битві біля Описа, що сталася в самому кінці вересня, вавилонська армія зазнала найжорстокішої поразки і рятувалась втечею. Набонід з небагатьма наближеними хотів відступити до Вавилону, але шлях туди був відрізаний військами Угбару, і Набонід сховався в Борсіппі. 10 жовтня захоплений без бою Сіппар, а 12 жовтня, згідно з вавилонськими джерелами, Угбару вступив до Вавилону. (За Геродотом, Кир звелів відвести річку і вступив у місто через її русло, в той час як жителі справляли свято, але сучасна подіям Вавилонська хроніка нічого про це не говорить, і тому багато істориків вважають повідомлення Геродота недостовірними.) Валтасар намагався чинити опір персам у центрі міста, але був убитий. Угбару, намісник Гутіума, який командував військами перськими, що вступили до Вавилону, негайно вжив заходів для запобігання в місті різанини і грабежів. У хроніці повідомляється:
«До кінця місяця (ташріту, тобто до 26 жовтня 539 року до н. е.) щити країни Гутіум оточували ворота Есагіли. Нічия зброя не була покладена в Есагілі і святилищах, і ритуал не був порушений ».
Набонід, дізнавшись про падіння Вавилона і загибель Валтасара, покинув Борсіппу, повернувся до Вавилону і добровільно здався в полон. 29 жовтня 539 року до н. е. до Вавилону вступив і сам Кир, якому була влаштована урочиста зустріч. Хроніка продовжує:
«Арахсамну 3 (29 жовтня ) Кир вступив до Вавилону. (Вулиці) перед ним були вистелені гілками. Мир у місті був встановлений. Кир оголосив мир, і всьому Вавилону ».
Полонений Набонід без зайвого шуму був відправлений у почесне заслання — у віддалену Карманію на сході Ірану, де і закінчив свої дні.
Відношення Кира до вавилонян та інших підкорених народів
В офіційній вавилонській історіографії справу було зображено так, ніби взагалі ніякої війни з Киром не було, а якщо й мали місце окремі інциденти, на зразок битви при Описі, то в них винним був лише Набонід, але ніяк не Вавилон. Кир охоче прийняв цю версію вавилонської олігархії, бо вона цілком відповідала його інтересам, і постарався підкріпити її справами. Жителям вавилонських міст були обіцяні мир і недоторканність. Спочатку Кир призначив царем Вавилона свого старшого сина і спадкоємця Камбіса ІІ, але через кілька місяців, мабуть, з політичних мотивів, Кир відсторонив сина і коронувався сам.
Захопивши Месопотамію, Кир формально зберіг Вавилонське царство і нічого не змінив у соціальній структурі країни. Вавилон став однією з царських резиденцій, вавилоняни продовжували займати переважне положення в державному апараті, а жрецтво отримало можливість відродити давні культи, яким Кир всіляко протегував. У написах на цеглі Кир виступає і шанувальником вавилонських богів, і одночасно Есагіли та Езіди. Більше того, влада Кира у Вавилоні не розглядалася як чужоземне панування, оскільки він отримав царство«з рук бога Мардука», виконавши стародавні священні церемонії. Кир прийняв титул «цар Вавилона, цар країн». Однак фактично Вавилон з самостійного царства перетворилася на сатрапію Держави Ахеменідів і позбувся всякої незалежності у зовнішній політиці, так і всередині країни вища військова та адміністративна влада тепер належала перському наміснику (вавилонською мовою bel-pahati — «областеначальником») Вавилона і Заріччя, тобто всієї Нововавилонської імперії. Цим «областеначальником» Кир призначив Угбару (або Губару), якого греки назвали Гобрієм.
Після захоплення Вавилонії всі західні країни до кордонів Єгипту — Сирія, Палестина та Фінікія — підкорилися персам добровільно. Торгові міста Фінікії так само, як вавилонські і малоазійські купці, були зацікавлені у створенні великої держави із безпечними дорогами. Народам, які були насильно поселені в Месопотамію вавилонськими царями, Кир дозволив повернутися до своїх країн. Повернення до Палестини юдеїв, яких колись відвів у полон вавилонський цар Навуходоносор, було окремим випадком цих загальних заходів Кира. Книга Езри зберегла нам справжній указ Кира, даний в Екбатані в перший рік його вавилонського царювання в 538 році до н. е. У цьому указі юдеям дозволяється будувати Єрусалимський Храм за приписаними розмірами і наказується повернути викрадені Навуходоносором храмові посудини. Разом із храмом та посудинами Єрусалим отримав і свого правителя, нащадка Давидової династії Шешбаццара, якому однак не дали повного царського титулу, а тільки княжий, і який підпорядковувався наміснику «Зарічної області».
Ймовірно, Киром був реабілітований і фінікійський Сидон, зруйнований ще Асархаддоном, який з тих пір втратив своє значення. Принаймні, тепер знову в ньому з'являються царі. Залучаючи на свій бік юдеїв та фінікійців, Кир готував собі віддане населення західних областей, що мали першорядне значення як база для операцій проти єдиної тепер великої держави — Єгипту, а також для створення флоту, який міг стояти лише у Фінікії і поповнюватися фінікійськими моряками.
«Маніфест Кира»
В цей час з'явився документ, написаний по-вавилонськи, де описуються «неподобства» Набоніда й образи, які він заподіяв богу Мардуку, храму Есагіле і Вавилону. Коли терпіння бога Мардука вичерпалося, він відшукав Кира, царя Аншана, вручив йому владу над народами і, нарешті, довірив його турботам Вавилон, народ якого зустрічав його з великою радістю як спасителя від безбожного царя Набоніда. Наприкінці «Маніфесту» вміщена молитва до вавилонських богів про дарування благополуччя Киру і його синові і спадкоємцю Камбісу ІІ. У цьому обрамленні поміщений власне текст маніфесту, написаний від імені Кира.
Він відкривається повною титулатурою Кира, складеною на вавилонський лад:
«Я — Кир, цар безлічей, великий цар, цар могутній, цар Вавилона, цар Шумера і Аккада, цар чотирьох сторін світу, син Камбіса І, великого царя, царя Аншана, нащадок , великого царя, царя Аншана, вічне царське насіння, правління якого люблять боги Бел та Набу, панування якого приємно для їх серцевої радості.»
Потім у «Маніфесті» від імені Кира йдеться проте, як його численні війська мирно вступили у Вавилон. Після цього слідує перерахування заходів, здійснених Киром, які повністю підтверджуються й іншими джерелами. Кир претендував на роль царя-визволителя, і він виконав свої обіцянки, дані скоритися його владі народам. Випадок в історії винятковий, але цілком зрозумілий. Прагнучи до світового панування, Кир добре розумів, що за допомогою одного перського війська тільки насильством йому цієї мети не досягти. Він розумів також, що країни стародавньої цивілізації, що стали об'єктом перських завоювань, вражені смертельною недугою і готові бачити в ньому свого рятівника і зцілителя. Кир вміло використовував цю обставину, чим і пояснюються як його вражаючі військові успіхи, так і репутація «батька» і «визволителя», яка закріпилася за ним в пам'яті не тільки персів, але й підкорених ним народів, у тому числі вавилонян, греків і юдеїв. Кир в «Маніфесті» говорив:
«Від [... ...] до Ашшура та Суз, Аккада, Ешнунна, Замбана, Метурну, до меж країни гутіїв, міст [по той бік] Тигра, житла яких були засновані у глибоку давнину, богів, що жили в них, я повернув на їх місця і влаштував їхні вічні оселі. Я зібрав усіх їхніх людей і повернув до їх оселі. І богів Шумера і Аккада, яких Набонід у гніві владики богів переніс у Вавилон, за наказом бога Мардука, великого пана, я благополучно помістив в їх палати, житло радості серця.»
Здійснення цього заходу, що мало першорядне значення для долі створюваної ним Перської імперії, Кир почав одразу після завоювання Вавилону. 25 листопада 539 до н. е. по 23 березня 538 року до н. е.) боги країни Аккад, яких Набонід вивіз до Вавилону, повернулися у свої резиденції — так повідомляє вавилонська хроніка. Цей крок викликав загальне схвалення вавилонян. Він символізував повернення до миру і звичного порядку.
Похід проти массагетів. Смерть Кира
Війну з Єгиптом за енергійного Амасіса Кир, очевидно, вважав передчасною і звернувся проти кочових племен Ірану і Середньої Азії. Невідомо, чи увійшли тоді до складу Перської держави ті області, які перераховуються в списках Дарія (Парфія, Дрангіана, Арія, Хорасмія, Бактрія, Согдіана, Гайдара, Саки, Саттагіда, Арахосія та Маку), або вони були приєднані ще до завоювання Вавилона. З Геродотом випливає, що бактрійці й саки в порядку приєднання слідували за Вавилоном:
«... перешкодою Киру були Вавилон, бактрійський народ, саки та єгиптяни.»
Історики Александра Македонського (Арріан, Страбон) згадують також похід Кира через Гедросію, в якій він втратив всю армію, за винятком всього семи воїнів, а також заснування на берегах Яксарта (давня назва Сирдар'ї) міста Кирополіса.
Один з походів Кира в Середню Азію став для нього фатальним. У липні 530 року до н. е., згідно з Геродотом, в битві проти масагетів на східній стороні річки Яксарт Кир зазнав нищівної поразки і загинув. За твердженням Геродота, «цариця» (тобто жінка-вождь) массагетів Томіріс, помстившись Киру за смерть сина, наказала знайти тіло Кира і занурила його голову в бурдюк, наповнений кров'ю, пропонуючи йому таким чином вгамувати ненажерливу спрагу крові. Однак, оскільки достеменно відомо, що Кир був похований в Пасаргадах (де його останки бачив ще Александр Македонський), цей епізод вважають недостовірним. Берос говорить, що Кир поліг у битві з дахами після дев'ятирічного царювання в Вавилоні. Тобто Ктесій повідомляє про війну з дербіками (імовірно, на кордонах Індії) і знову-таки не обходиться без легенд, зовсім відмінних від наведених Геродотом. У всякому разі, місце смерті Кира скрізь вказується на крайніх межах держави, ймовірно вимагали особливого спостереження і поставили старезного царя перед необхідністю особисто вести війну.
Царював Кир 29 років і був похований в Пасаргадах, де досі зберігся пам'ятник, який вважається його гробницею і нагадує за стилем малоазійські мавзолеї. Поблизу цієї гробниці висічений стислий і скромний клинописний персидсько-елам-вавилонський текст:
«Я - Куруш, цар, Ахеменідів»
Також зображено крилату істоту, яка охороняла колишній палац, в еламському царському вбранні і з головним убором єгипетських богів. Приналежність цієї гробниці Киру навряд чи може піддаватися сумнівам хоча б через повну відповідності споруди з описом, наприклад, у Аристовула, якому Александр Македонський доручив піклуватися про його збереження. За часів анархії, що настала під час походу Александра в Індію, гробниця була розграбована, але македонський завойовник, повернувшись, стратив грабіжників. Втім вони не знайшли в ній майже ніяких цінностей, і Александр дивувався скромності, з якою був похований настільки великий завойовник.
Примітки
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Кір II Великий |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кір II Великий |
- Ghasemi, Shapour. . Iran Chamber Society. Архів оригіналу за 14 травня 2011. Процитовано 22 лютого 2009.
- https://kaffeketab.ir/%D9%83%D9%88%D8%B1%D9%88%D8%B4%E2%80%8C%D9%86%D8%A7%D9%85%D9%87-%DA%AF%D8%B2%D9%86%D9%81%D9%88%D9%86/
- Jona Lendering. . livius.org. Архів оригіналу за 21 лютого 2009. Процитовано 19 липня 2009.
- Даниїл 6:29
Джерела
- Геродот Історія. Книга I, Глави 73—216 [ 12 Вересня 2011 у Wayback Machine.]
- . Кир Великий. Первый монарх / Пер. с англ. Л. А. Игоревского. — Москва : ЗАО Центрполиграф, 2005. — 442 с. — .
- Тураев Б. А. История древнего Востока [ 13 Вересня 2010 у Wayback Machine.] / Под редакцией и Снегирёва И. Л. — 2-е стереот. изд. — Л.: Соцэкгиз, 1935. — Т. 2. — 15 250 экз.
- Белявский В. А. Вавилон легендарный и Вавилон исторический. [ 13 Червня 2010 у Wayback Machine.] — М.: Мысль, 1971. — 1971 с. — 60 000 экз.
- Дандамаев М. А. Мидия и Ахеменидская Персия [ 2 Березня 2010 у Wayback Machine.] // История древнего мира / Под редакцией И. М. Дьяконова, В. Д. Нероновой, И. С. Свенцицкой. — Изд. 3-е, испр. и доп. — М.: Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1989. — Т. 2. Расцвет древних обществ. [ 9 Лютого 2014 у Wayback Machine.] — 572 с. — 50 000 экз. —
- Дандамаев М. А. Политическая история Ахеменидской державы. — М.: Наука, 1985. — 319 с. — 10000 экз.
Ахеменіди | ||
Попередник: Камбіс І | перський цар 559 — 530 | Наступник: Камбіс II |
Персей Цар Арголіди і Персії[*] | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Перс цар Персії[*] | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ахемен цар Персії[*] (705—675) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Теісп цар Персії (675—640) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Аріарамнес царевич[*] | Кир I цар Персії (640—600) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Арсамес царевич[*] | Камбіс I цар Персії (600—559) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Віштаспа царевич[*] | Кир Великий цар Персії (559—530/28) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Дарій I Великий цар Персії (522—486) | Атосса царевна | Камбіс II цар Персії (530—522) | Смердіс (Бардія) | Артістона царівна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ксеркс I Великий цар Персії (485—465) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Артаксеркс I цар Персії (465—424) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ксеркс II цар Персії (424) | Согдіан цар Персії (424—423) | Дарій II цар Персії (423—404) | Парісатида I царівна | Арсіт царевич | Багапай царевич | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Артаксеркс II цар Персії (404—358) | царівна | Кир Молодший царевич | Кир (IV) царевич | Останес царевич | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Артаксеркс III цар Персії (358—338) | Оча царевич | Родрогуна царівна | Апама царевна | Сісигамбіда царівна | Арсам (II) царевич | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Артаксеркс IV цар Персії (338—336) | Парісатида II царівна | Дарій III цар Персії (336—330) | Оксатрес царевич | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Александр III Великий цар Македонії та Персії (329—323) | Статіра II царівна | Артаксеркс V цар Персії (330—329) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Kir Kir II Velikij staropers Kurus pers کوروش بزرگ Kurose Bozorg ivr כורש dav gr Kyros blizko 590 gruden 530 do n e perskij car zasnovnik Imperiyi Ahemenidiv odin z najviznachnishih praviteliv v istoriyi Starodavnogo Shodu Kir II Velikijstaropers Kurus pers کوروش بزرگ Kurose Bozorg ivr כורש dav gr KyrosKir II VelikijPortret Kira II Velikogo Suchasna rekonstrukciya na osnovi zobrazhennya na barelyefi v Pasargadahcar Imperiyi AhemenidivPochatok pravlinnya 559 do n e Kinec pravlinnya 530 do n e Inshi tituli Car Anshana Car Midiyi Car Vavilonu Car Shumeru i Akkadu Car chotiroh storin svituPoperednik Kambis INastupnik Kambis IIData narodzhennya bl 590 580 do n e Misce narodzhennya AnshanKrayina Perskoyi derzhaviData smerti 530 do n e 530 Misce smerti poblizu r Sirdar ya pohovanij v mavzoleyi Kira PasargadiPohovannyaGrobnicya Kira 2 Druzhina Diti sini Kambis II Bardiya dochki Artistona AtossaDinastiya AhemenidiBatko Kambis IMati Uspadkuvavshi vid svogo batka Kambisa vladu nad Persidoyu Kir povstav proti midijskogo carya i svogo dida po materinskij liniyi Astiaga praviv blizko 584 do n e blizko 550 do n e i perebrav na sebe vladu nad jogo derzhavoyu yaka teper otrimala nazvu Persiyi Zgodom vin zavoyuvav Lidiyu Ioniyu ta Vaviloniyu 539 do n e za cim zdobuv Siriyu Palestinu ta zemli v Serednij Aziyi Kir Velikij vidznachavsya svoyeyu gumannoyu ta tolerantnoyu politikoyu shodo zavojovanih narodiv dozvoliv davnim yudeyam povernutisya z polonu do Yerusalimu v 537 do n e Rodovid Teisp Kir I Anshanskij Druzhina Teispa Kambis I nevidomo mati Kambisa I nevidomo Kir II Velikij Kiaksar Astiag donka abo onuka Nabopalasara Mandana Midijska Aliatt II Arienis Lidijska sestra Kreza Pohodzhennya KiraDzherela Pam yatka cilindr Kira napisana vavilonskim klinopisom za nakazom Kira pislya togo yak vin zavoyuvav Vavilon Biografiya Kira vidoma v osnovnomu z Istoriyi Gerodota Deyaku korisnu informaciyu mozhna pocherpnuti takozh u starodavnogo greckogo istorika Ktesiya yakij zhiv pri perskomu dvori v V stolitti do n e i v knigah Starogo Zavitu Zokrema za panuvannya Kira zhiv prorok Daniyil pro sho zgaduyetsya v Bibliyi I toj Daniyil mav povodzhennya za caryuvannya Dariya ta za caryuvannya Kira perskogo Originalni dzherela nechislenni Krim cilindra zi zvernennyam Kira do vavilonyan zbereglosya tilki kilka privatnih vavilonskih dokumentiv yaki dopomagayut vesti hronologiyu podij Prashuri Kira Kir buv sinom Kambisa I z dinastiyi Ahemenidiv zasnovanoyi legendarnim Ahemenom providnogo klanu u perskomu plemeni pasargadiv She Nabonid tituluvav Kira carem Anshana odniyeyi z oblastej na pivdennomu shodi Elamu Tak samo jogo tituluvali i vavilonski zherci sho skladali tak zvanu hroniku Nabonida i Kira U svoyemu zvernenni do vavilonyan sam Kir nazivav caryami Anshana svoyih predkiv Ya Kir sin Kambisa I velikogo carya carya mista Anshana onuk Kira velikogo carya carya mista Anshana nashadok Teispa velikogo carya carya mista Anshana Ce progoloshennya Kira carem elamskoyi oblasti Anshan zgaduvanoyi u vavilonskih tekstah z najdavnishih chasiv daye privid vvazhati Kira elamitom Suchasni Kiru pam yatki mistectva vkazuyut na vpliv u sivu poru na Perske carstvo elamskoyi derzhavnosti i mistectva Odnak dovedeno sho Kir buv ariyem Zv yazok jogo z Anshanom ne zovsim zrozumilij Yedine mozhlive poyasnennya polyagaye v tomu sho Kir z yavivsya zi shodu z derzhavi sho zaminila Elam tomu v oficijnomu urochistomu napisu vin imenuyetsya carem Anshana Sam vin uhopivsya za cej osvyachenij starovinoyu titul yakij nadavav jomu v ochah vavilonyan bilshoyi poshani a krim togo nis u sobi programu nastupu na zahid adzhe kolis cari Elamu volodili Vavilonom Nosyachi titul carya Anshana vladika novoyavlenoyi monarhiyi stavav spadkoyemcem starodavnih elamska cariv z usima tradiciyami ta inshimi vigidnimi naslidkami ciyeyi spadshini Prote vazhko dovesti uzhivanist ponyattya Anshan same v zagalnomu rozuminni yak i vzagali tochno lokalizuvati jogo osoblivo zvazhayuchi na te sho v hronici Nabonid Kir pislya pidkorennya Midiyi tituluyetsya vzhe carem Persiyi Cya obstavina daye privid pryamo ototozhnyuvati Anshan z Persiyeyu vvazhayuchi ci termini rivnovzhivanimi abo navpaki vkazuye na yihnye rozhodzhennya vvazhayuchi zgadku v titulaturi perskih cariv Anshana vidobrazhennyam davnishoyi stadiyi yih mogutnosti a titul carya Persiyi nastupnim stupenem Pozayak tochno vidomo sho pasargadski cari Anshana buli vasalami Midijskoyi imperiyi do chasu povstannya Kira Ranni rokiLidiya Yegipet Midiya ta Novovavilonske carstvo do chasu stvorennya Imperiyi Ahemenidiv Dostemenno rik narodzhennya Kira nevidomij vvazhayetsya sho vin z yavivsya na svit na vidrizku chasu vid 600 do 590 roku do n e najimovirnishe v 593 roci do n e Pro jogo ditinstvo i yunist vidomo tilki z legend yaki chasto superechat odna odnij Greckij istorik Ksenofont takozh pishe pro te sho vzhe u V stolitti do n e pro zhittya Kira Velikogo rozpovidali po riznomu Zgidno z Gerodotom matir yu Kira bula dochka midijskogo carya Astiaga Ishtuvegu Yij provishali sho vona narodit sina yakij stane vladikoyu svitu Poboyuyuchis sho onuk stane carem zamist nogo midijskij car Astiag viklikav do sebe z Persiyi vagitnu Mandanu i cherez deyakij chas koli u neyi narodivsya sin virishiv pogubiti jogo Ce zavdannya vin poklav na svogo sanovnika U svoyu chergu Garpag peredav ditinu pastuhovi odnomu z rabiv Astiaga i zveliv zalishiti jogo v gorah de bulo povno dikih zviriv Prote koli pastuh prinis nemovlya v svoyu hatinu vin diznavsya sho jogo druzhina shojno narodila mertvu ditinu Batki virishili vihovati carskogo sina yak svogo vlasnogo a mertvu ditinu zalishili v gorah odyagnuvshi jogo v rozkishnij odyag onuka Astiaga Pislya cogo pastuh dopoviv Garpagu sho vin vikonav nakaz Garpag poslavshi virnih lyudej oglyanuti trup nemovlyati i pohovati jogo perekonavsya sho ce dijsno tak Takim chinom ditinstvo Kira projshlo sered carskih rabiv Koli hlopchikovi vipovnilosya desyat rokiv odnogo razu pid chas gri z ditmi vin buv obranij carem Prote sin znatnogo midijcya vidmovivsya koritisya jomu i Kir pokarav jogo poboyami Batko hlopchika poskarzhivsya Astiagu sho jogo rab b ye ditej carskih sanovnikiv Kira vidislali dlya pokarannya do Astiagu v yakogo odrazu vinikli pidozri sho pered nim jogo onuk oskilki vin pomitiv v nomu risi rodinnoyi shozhosti Dijsno dopitavshi pid zagrozoyu tortur pastuha Astiag dovidavsya pravdu Todi vin zhorstoko pokarav Garpaga zaprosiv jogo na obid i tayemno prigostiv m yasom vlasnogo sina odnolitka Kira Potim Astiag znovu zvernuvsya do magiv z pitannyam chi zagrozhuye jomu she nebezpeka z boku onuka Ti vidpovili sho prorokuvannya vzhe zbulosya oskilki Kir buv obranij carem pid chas gri z ditmi i tomu bilshe boyatisya jogo ne treba Todi Astiag zaspokoyivsya i vidislav onuka v Persiyu do jogo batkiv Prote sam Gerodot ne vidavav svoyu versiyu za yedinu vin govoriv sho isnuye she chotiri inshih Jogo versiya krim togo ne j pervisnoyu v svoyih opovidi Gerodot dopustiv racionalizm Napriklad u nogo sobaka yaka vigoduvala za slovami Yustina i v analogichnih opovidannyah Kira koli vin buv zalishenij na potalu dikim zviram peretvorilasya na druzhinu pastuha yaku greckoyu zvali Kino a midijskoyu Spako sho z oboh mov perekladayetsya yak Sobaka She odna versiya zapisana Ktesiyem velmi cikava Vona dijshla do nashogo chasu cherez Mikolu Damaskogo i viyavlyayuchi bezperechni oznaki pervisnosti ye odniyeyu z najcinnishih storinok u Ktesiya Vona svidchit sho Kir buv sinom ubogogo mardianskogo rozbijnika Atradata mardi buli kochovim perskim plem yam yakij zgodom vivishivsya vstupivshi na sluzhbu do Astiaga Prorokuvannya pro majbutnyu velich vavilonskiyi magiv sponukalo Kira do vtechi v Persiyu i do vlashtuvannya zakolotu Povstannya proti MidiyiKir staye vozhdem perskih plemen Palac Kira Pasargadi Gerodot stverdzhuvav sho pravlinnya Kira trivalo 29 rokiv v 559 roci do n e Kir stav vozhdem perskih osilih plemen sered yakih chilnu rol grali pasargadi Krim nih u soyuz vhodili takozh marathi ta maspiyi Vsi voni perebuvali v zalezhnosti vid midijskogo carya Centr todishnoyi Perskoyi derzhavi roztashovuvavsya navkolo mista Pasargadi intensivne budivnictvo yakogo vidnositsya yakraz do pochatkovogo periodu pravlinnya Kira i yake stalo pershoyu stoliceyu Perskoyi derzhavi Plemena sho zhili v mistah i stepah Persiyi kirtiyi mardi sagartiyi ta deyaki inshi kochovi plemena a takozh osili plemena karmaniyi panfialeyi ta derushi pidkoreni Kirom piznishe mabut vzhe pislya vijni z Midiyeyu Pochatok povstannya proti Midiyi 553 roku do n e zgidno z napisom Nabonida 3 ij rik pravlinnya Nabonida Kir vistupiv proti midijskogo carya Astiaga Gerodot ta Ktesij nazivayut vijnu persiv z midyanamm povstannyam uspih yakogo osoblivo za Gerodotom znachnoyu miroyu buv obumovlenij isnuvannyam u Midiyi partiyi nezadovolenoyu Astiagom i zradoyu Za Gerodotom prichinoyu vijni mizh dvoma cimi carstvami stala zmova znatnogo midijcya yakomu Astiag zavdav zhorstoyi obrazi Vin zumiv privernuti na svij bik bagatoh znatnih midijciv nezadovolenih suvorim pravlinnyam Astiaga a potim pidmoviv Kira pidnyati povstannya Padinnya Midiyi krim nevdovolennya j zradi bulo polegsheno i dinastichnoyu krizoyu za oboma dostupnimi nam dzherelami Astiag ne mav spadkoyemcya sina Ktesij nazivaye spadkoyemcem jogo zyatya na yakogo spiralasya nezadovolena partiya i proti yakogo j diyali midijski prihilniki Kira Midiya vpala ne bez borotbi Ktesij navit govorit pro nastup ta peremogu Astiaga Gerodot viznaye jogo horobrist yaka dijshla do ozbroyennya lyudej pohilogo viku Peremoga povstalih Grecki i vavilonski dzherela shodyatsya na tomu sho povstannya Kira proti Midiyi trivalo tri roki Hronika Nabonida pid 6 m rokom 550 rik do n e povidomlyaye Vin Astiag zibrav svoye vijsko i pishov proti Kira carya Anshana shob peremogti jogo Ale proti Ishtuvegu Astiaga zbuntuvalosya jogo vijsko i uzyavshi jogo v polon vidalo Kiru Kir pishov v Ekbatanu jogo stolicyu Sriblo zolota skarbi vsyakogo rodu krayini Ekbatani voni rozgrabuvali i vin zabrav ce v Anshan Takim chinom vijna Astiaga z Kirom trivala tri roki i zakinchilasya na korist persiv tilki zavdyaki zradi prichomu Astiag perebuvav u nastupi De vibuhnula ostannya bitva i chi pravij Ktesij sho roztashovuye yiyi v samih Pasargadah dostemenno nevidomo Ktesij posilayetsya pri comu na perskij perekaz za yakim vstanovlyuvavsya zvichaj shob kozhen car pri kozhnomu vidviduvanni Pasargad davav vsim zhinkam mista po zolotij moneti u vichnij vdyachnist za te sho zavdyaki yih vtruchannyu bula zdobuta peremoga yaka virishila rezultat kampaniyi i dolyu Persiyi oskilki persi prisoromleni svoyimi druzhinami i materyami borolisya rishuchishe Takij zvichaj dijsno isnuvav za perekazami navit Aleksandr Makedonskij jomu sliduvav Prote takij zvichaj mig mati j inshe pohodzhennya u bagatoh narodiv zvichayam pohodzhennya yakih zabuvalos pridumuvalosya poyasnennya pov yazane z vidomimi istorichnimi abo mifologichnimi personazhami Kir car Midiyi Kir zahopiv midijsku stolicyu Ekbatanu i ogolosiv sebe carem yak Persiyi tak i Midiyi prijnyavshi pri comu oficijnij titul midijskih cariv Iz zahoplenim u polon Astiagom Kir obijshovsya milostivo i navit yaksho viriti Ktesiyu priznachiv jogo namisnikom Parkaniyi mozhlivo Girkaniyi i odruzhivsya z jogo donkoyu tut vzhe Kir vihodit buv ne sinom dochki Astiaga a yiyi cholovikom Z blizkih Astiagu osib za slovami togo zh Ktesiya postrazhdav tilki Spitama yak zakonnij spadkoyemec i nebezpechnij konkurent Kira v usomu zh inshomu perevorot buv lishe zminoyu dinastiyi Midiya ta midyani i za Ahemenidiv ne buli prinizheni i vvazhalisya rivnopravnimi z persami Ekbatana prodovzhuvala zberigati znachennya stolici rozdilivshi cyu rol z Persepolem Pasargadami ta Suzami V Ektabani car provodiv litnij sezon Vse ce zumovilo v ochah navkolishnih narodiv poglyad na Persiyu yak na prodovzhennya Midiyi Odnochasno zakonnist pravlinnya Kira v Midiyi pidtverdzhuvalasya jogo krovnimi zv yazkami z Astiagom pro yaki krim Gerodota zgaduyut j inshi antichni istoriki Yustin Elian U midyan persi zapozichili sistemu derzhavnogo upravlinnya yaka bagato v chomu shodila tradiciyami do assirijskoyi Pidkorivshi Midiyu Kir vprodovzh nastupnih dvoh rokiv 550 548 roku do n e zahopiv krayini sho vhodili ranishe do skladu kolishnoyi Midijskoyi derzhavi Parfiyu i jmovirno Virmeniyu Girkaniya pidkorilasya persam dobrovilno U ti sami roki persi zahopili vsyu teritoriyu Elama Zavoyuvannya Kira II v Malij AziyiZavoyuvannya Lidiyi Lidiya do chasu zavoyuvannya yiyi Kirom 547 roku do n e na bik Kira dobrovilno perejshla Kilikiya i nadala jomu vijskovu dopomogu Za ce Kir nikoli ne posilav do neyi satrapiv a zalishiv u vladi miscevih praviteliv yaki povinni buli splachuvati jomu daninu i v razi neobhidnosti vistavlyati vijsko Takim chinom Kir vpritul pidijshov do kordoniv Lidijskogo carstva odniyeyi z najmogutnishih derzhav Blizkogo Shodu sho takozh pretenduvala na gegemoniyu v Maloyi Aziyi Zgidno z Gerodotom iniciativa vijni nalezhala Lidijskomu carevi Krezu 547 roku do n e lidijci vtorglisya u Kappadokiyu sho znahodilasya ranishe pid vladoyu midijciv i pislya peremogi persiv nad ostannimi vidijshla v zonu yihnogo vplivu Tudi zh popryamuvav Kir po dorozi popovnyuyuchi svoyu armiyu z predstavnikiv tih narodiv teritoriyeyu yakih vin prohodiv Buli vidpravleni posli v mista Ioniyi ta Eolidi iz zaklikom vidijti vid Kreza i vistupiti na boci Kira Odnak maloazijski greki volili zajnyati vichikuvalnu poziciyu Bilya mista Pteriya na shidnij storoni richki Galis stalasya krovoprolitna bitva ale vona zakinchilasya bezrezultatno i zhodna zi storin ne riziknula vstupiti v novij bij Krez vidstupiv u svoyu stolicyu Sardi i virishiv gruntovnishe pidgotuvatisya do vijni i sprobuvati otrimati efektivnishu dopomogu vid svoyih soyuznikiv Yegiptu Sparti ta Vavilona Prote Kir yakij znav pro diyi ta namiri svogo suprotivnika virishiv napasti na nogo znenacka i strimko rushiv do Sard Zhiteli Sard zovsim ne ochikuvali takogo napadu i diznalisya pro nogo lishe koli perski vijska z yavilisya bilya stin mista Krez viviv svoyu armiyu kinnotnikiv ozbroyenih spisami na rivninu pered Sardami Kir za poradoyu svogo polkovodcya midijcya postaviv usih verblyudiv poperedu vijska posadivshi poperedno na nih luchnikiv vijskova hitrist do yakoyi zgodom vdavalisya i bagato inshih polkovodciv Koni v lidijskomu vijsku zachuvshi neznajomij zapah verblyudiv i pobachivshi yih kinulisya tikati Odnak lidijski vershniki ziskochili z konej i pochali bitisya pishimi ale pid natiskom vijska Kira zmusheni buli vidstupiti v Sardi i zakritisya v akropoli Pislya 14 dennoyi oblogi persi vzyali akropol vdershis z tiye storoni stini yaka vvazhalas nepristupnoyu i tomu zalishenoyi majzhe bez ohoroni a Krez buv uzyatij v polon i dostavlenij Kiru Za odnostajnim tverdzhennyam greckih avtoriv Kir poshadiv Kreza zberigshi jomu zhittya Ce cilkom pravdopodibno yaksho mati na uvazi sho Kir stavivsya milostivo i do inshih uzyatim u polon cariv Zgidno z Gerodotom Sardi buli vzyati persami mizh zhovtnem i grudnem 547 roku do n e Pislya peremogi nad Krezom priberezhni mista ionyan ta eolijciv vidpravili posliv v Sardi do Kira Voni zvelili ogolositi jomu sho bazhayut pidkoritisya persam na tih samih umovah na yakih ranishe pidporyadkovuvalis Krezu Odnak Kir nagadav yim sho svogo chasu vin proponuvav yim doluchitisya do nogo ale ti vidmovilisya i teper koli dolya Lidiyi vzhe virishena vin sam vvazhatime za potribne vkazati yim na yakih umovah voni povinni pidkoryatisya jomu Diznavshis pro ce maloazijski greki pochali ukriplyuvati svoyi mista j virishili poslati visnikiv do Sparti z prohannyam pro dopomogu Odin lishe Milet dobrovilno pidkorivsya persam Kir uklav z nim soyuz na tih samih umovah sho j lidijskij car Zavoyuvannya Ioniyi Kariyi i Likiyi Perski luchniki Skoristavshis tim sho Kir vidbuv na shidni kordoni svoyeyi derzhavi lidiyec Paktiya yakomu Kir doruchiv zberigati skarbi Kreza v 546 roci do n e povstav proti persiv Za dopomogoyu zolota jomu vdalosya naverbuvati najmanciv i perekonati zhiteliv greckih primorskih mist priyednatisya do povstannya Pislya chogo vin rushiv na Sardi i oblozhiv akropol de shovavsya namisnik Lidiyi pers Tabala Proti povstalih vistupiv polkovodec Kira midiyec Mazar Diznavshis pro nablizhennya perskogo vijska Paktiya vtik zi svoyimi golovnimi prihilnikami spochatku u primorske misto Kimi potim u Mitilenu na ostrovi Lesbosi nareshti na ostriv Hios ale buv vidanij zhitelyami ostrova persam v obmin na neveliku dilyanku zemli na materiku Pridushivshi zakolot v Lidiyi Mazar pochav pidkorennya greckih mist Maloyi Aziyi sho priyednalisya do povstannya Paktiya Vin pidkoriv oblast priyenciv i dolinu richki Meandr dozvolivshi vijsku rozgrabuvati yiyi Taka sama dolya spitkala i misto Magnesiya Nezabarom pislya cogo Mazar pomer a na jogo misce buv priznachenij midiyec Garpag pochav zvoditi visoki nasipi bilya obnesenih stinami greckih mist a potim shturmom brati yih Zhiteli Fokeyi najbilshogo pislya Mileta greckogo mista v Malij Aziyi ne zabazhali pidkoritisya persam i na korablyah bigli spochatku na ostriv Kirni a potim v Italiyu v misto Regij de zasnuvali koloniyu Prikladu fokejciv posliduvali i zhiteli mista Teos yaki pereselilisya v Abderi u Frakiyi Reshta mist Ioniyi krim Mileta yakij ranishe uklav soyuz z Kirom namagalisya chiniti opir Garpagu ale zaznali porazki buli pidkoreni ta obkladeni daninoyu Pislya pidkorennya Garpagom materikovih ionyan ostrivni ionyani dobrovilno pidkorilisya Kiru Mayuchi potrebu v grekah yak vparvnih moreplavcyah Kir ne pogirshiv umov v yakih voni perebuvali pid vladoyu Kreza Pidkorivshi Ioniyu Garpag pishov vijnoyu na karijciv kavniyiv ta likijciv uzyavshi z soboyu ionyan ta eolijciv Naselennya Kariyi bez boyu pidkorilosya persam yak kazhe Gerodot ne pokrivshi sebe slavoyu i ne zrobivshi niyakih podvigiv Shopravda zhiteli Knida roztashovanogo na pivostrovi sprobuvali prokopati vuzkij shirinoyu 5 stadij blizko 900 m pereshijok yakij vidokremlyuye yih vid materika z metoyu zrobiti svoyu zemlyu ostrovom ale natknuvshis na tverdij granit pripinili roboti i zdalisya bez boyu Lishe odne z plemen karijciv pedasijci deyakij chas chinili opir Voni utaborilis na gori pid nazvoyu Lida i dostavili Garpagu chimalo klopotu ale ureshti resht i voni buli skoreni Lishe likijci ta kavniyi negrecki avtohtonne naselennya Maloyi Aziyi nadali vidchajdushnij opir chislennomu perskomu vijsku zustrivshi jogo u vidkritomu boyu Likijciv vidtisnili u misto Ksanf de voni spalili akropol zazdalegid zibravshi tudi svoyih druzhin ditej rabiv a sami zaginuli v boyu Takim samo zavzyatim buv opir kavniyiv Prote voni ne mogli zupiniti prosuvannya velikogo i dobre ozbroyenogo perskogo vijska Teper vsya Mala Aziya potrapila pid vladu persiv Za svoyu viddanist Garpag otrimav Lidiyu u spadkove pravlinnya Pidporyadkuvannya VaviloniyiVzyattya Vavilonu Perski voyini Navesni 539 roku do n e perska armiya virushila v pohid na Vavilon U cej kritichnij moment Ugbaru namisnik oblasti Gutium vavilonska provinciya na shid vid serednoyi techiyi Tigra zradiv carya Nabonida i perejshov na bik Kira Za slovami Gerodota pri perepravi cherez Gind suchasna Diyala odin zi svyashennih bilih konej potonuv u nomu Kir v gnivi nakazav pokarati richku Vprodovzh lita perske vijsko prorilo 360 kanaliv i vidvelo vodu z richki Ochevidno Kira zatrimali gidravlichni sporudi Navuhodonosora yih priveli u diyu i voni zalili vodoyu ves prostir vid Opisa i Sippara na pivden vidrizavshi takim chinom Vavilon vid vorozhoyi armiyi Te sho Gerodot predstavlyaye yak samodurstvo bulo imovirno cilkom obdumanim zahodom znovu spustiti vodu iz zatoplenoyi miscevosti i zrobiti yiyi prohidnoyu Tilki pislya cogo Kir prodovzhiv pohid Vavilonske vijsko stalo taborom bilya mista Opis prikrivayuchi perepravi cherez Tigr Prote Kir u 20 h chislah veresnya nespodivano obijshov midijsku stinu iz zahodu Poslanij Kirom korpus Ugbaru osadiv Vavilon u skladi yakogo perebuvav silnij garnizon na choli z sinom Nabonida Valtasarom Sam Kir vdariv po armiyi Nabonida sho stoyala bilya Opisa z tilu U bitvi bilya Opisa sho stalasya v samomu kinci veresnya vavilonska armiya zaznala najzhorstokishoyi porazki i ryatuvalas vtecheyu Nabonid z nebagatma nablizhenimi hotiv vidstupiti do Vavilonu ale shlyah tudi buv vidrizanij vijskami Ugbaru i Nabonid shovavsya v Borsippi 10 zhovtnya zahoplenij bez boyu Sippar a 12 zhovtnya zgidno z vavilonskimi dzherelami Ugbaru vstupiv do Vavilonu Za Gerodotom Kir zveliv vidvesti richku i vstupiv u misto cherez yiyi ruslo v toj chas yak zhiteli spravlyali svyato ale suchasna podiyam Vavilonska hronika nichogo pro ce ne govorit i tomu bagato istorikiv vvazhayut povidomlennya Gerodota nedostovirnimi Valtasar namagavsya chiniti opir persam u centri mista ale buv ubitij Ugbaru namisnik Gutiuma yakij komanduvav vijskami perskimi sho vstupili do Vavilonu negajno vzhiv zahodiv dlya zapobigannya v misti rizanini i grabezhiv U hronici povidomlyayetsya Do kincya misyacya tashritu tobto do 26 zhovtnya 539 roku do n e shiti krayini Gutium otochuvali vorota Esagili Nichiya zbroya ne bula pokladena v Esagili i svyatilishah i ritual ne buv porushenij Nabonid diznavshis pro padinnya Vavilona i zagibel Valtasara pokinuv Borsippu povernuvsya do Vavilonu i dobrovilno zdavsya v polon 29 zhovtnya 539 roku do n e do Vavilonu vstupiv i sam Kir yakomu bula vlashtovana urochista zustrich Hronika prodovzhuye Arahsamnu 3 29 zhovtnya Kir vstupiv do Vavilonu Vulici pered nim buli visteleni gilkami Mir u misti buv vstanovlenij Kir ogolosiv mir i vsomu Vavilonu Polonenij Nabonid bez zajvogo shumu buv vidpravlenij u pochesne zaslannya u viddalenu Karmaniyu na shodi Iranu de i zakinchiv svoyi dni Vidnoshennya Kira do vavilonyan ta inshih pidkorenih narodiv Derzhava Ahemenidiv za chasiv Kira Velikogo V oficijnij vavilonskij istoriografiyi spravu bulo zobrazheno tak nibi vzagali niyakoyi vijni z Kirom ne bulo a yaksho j mali misce okremi incidenti na zrazok bitvi pri Opisi to v nih vinnim buv lishe Nabonid ale niyak ne Vavilon Kir ohoche prijnyav cyu versiyu vavilonskoyi oligarhiyi bo vona cilkom vidpovidala jogo interesam i postaravsya pidkripiti yiyi spravami Zhitelyam vavilonskih mist buli obicyani mir i nedotorkannist Spochatku Kir priznachiv carem Vavilona svogo starshogo sina i spadkoyemcya Kambisa II ale cherez kilka misyaciv mabut z politichnih motiviv Kir vidstoroniv sina i koronuvavsya sam Zahopivshi Mesopotamiyu Kir formalno zberig Vavilonske carstvo i nichogo ne zminiv u socialnij strukturi krayini Vavilon stav odniyeyu z carskih rezidencij vavilonyani prodovzhuvali zajmati perevazhne polozhennya v derzhavnomu aparati a zhrectvo otrimalo mozhlivist vidroditi davni kulti yakim Kir vsilyako proteguvav U napisah na cegli Kir vistupaye i shanuvalnikom vavilonskih bogiv i odnochasno Esagili ta Ezidi Bilshe togo vlada Kira u Vaviloni ne rozglyadalasya yak chuzhozemne panuvannya oskilki vin otrimav carstvo z ruk boga Marduka vikonavshi starodavni svyashenni ceremoniyi Kir prijnyav titul car Vavilona car krayin Odnak faktichno Vavilon z samostijnogo carstva peretvorilasya na satrapiyu Derzhavi Ahemenidiv i pozbuvsya vsyakoyi nezalezhnosti u zovnishnij politici tak i vseredini krayini visha vijskova ta administrativna vlada teper nalezhala perskomu namisniku vavilonskoyu movoyu bel pahati oblastenachalnikom Vavilona i Zarichchya tobto vsiyeyi Novovavilonskoyi imperiyi Cim oblastenachalnikom Kir priznachiv Ugbaru abo Gubaru yakogo greki nazvali Gobriyem Pislya zahoplennya Vaviloniyi vsi zahidni krayini do kordoniv Yegiptu Siriya Palestina ta Finikiya pidkorilisya persam dobrovilno Torgovi mista Finikiyi tak samo yak vavilonski i maloazijski kupci buli zacikavleni u stvorenni velikoyi derzhavi iz bezpechnimi dorogami Narodam yaki buli nasilno poseleni v Mesopotamiyu vavilonskimi caryami Kir dozvoliv povernutisya do svoyih krayin Povernennya do Palestini yudeyiv yakih kolis vidviv u polon vavilonskij car Navuhodonosor bulo okremim vipadkom cih zagalnih zahodiv Kira Kniga Ezri zberegla nam spravzhnij ukaz Kira danij v Ekbatani v pershij rik jogo vavilonskogo caryuvannya v 538 roci do n e U comu ukazi yudeyam dozvolyayetsya buduvati Yerusalimskij Hram za pripisanimi rozmirami i nakazuyetsya povernuti vikradeni Navuhodonosorom hramovi posudini Razom iz hramom ta posudinami Yerusalim otrimav i svogo pravitelya nashadka Davidovoyi dinastiyi Sheshbaccara yakomu odnak ne dali povnogo carskogo titulu a tilki knyazhij i yakij pidporyadkovuvavsya namisniku Zarichnoyi oblasti Jmovirno Kirom buv reabilitovanij i finikijskij Sidon zrujnovanij she Asarhaddonom yakij z tih pir vtrativ svoye znachennya Prinajmni teper znovu v nomu z yavlyayutsya cari Zaluchayuchi na svij bik yudeyiv ta finikijciv Kir gotuvav sobi viddane naselennya zahidnih oblastej sho mali pershoryadne znachennya yak baza dlya operacij proti yedinoyi teper velikoyi derzhavi Yegiptu a takozh dlya stvorennya flotu yakij mig stoyati lishe u Finikiyi i popovnyuvatisya finikijskimi moryakami Manifest Kira Dokladnishe Manifest Kira Fragment tekstu manifesta Kira V cej chas z yavivsya dokument napisanij po vavilonski de opisuyutsya nepodobstva Nabonida j obrazi yaki vin zapodiyav bogu Marduku hramu Esagile i Vavilonu Koli terpinnya boga Marduka vicherpalosya vin vidshukav Kira carya Anshana vruchiv jomu vladu nad narodami i nareshti doviriv jogo turbotam Vavilon narod yakogo zustrichav jogo z velikoyu radistyu yak spasitelya vid bezbozhnogo carya Nabonida Naprikinci Manifestu vmishena molitva do vavilonskih bogiv pro daruvannya blagopoluchchya Kiru i jogo sinovi i spadkoyemcyu Kambisu II U comu obramlenni pomishenij vlasne tekst manifestu napisanij vid imeni Kira Vin vidkrivayetsya povnoyu titulaturoyu Kira skladenoyu na vavilonskij lad Ya Kir car bezlichej velikij car car mogutnij car Vavilona car Shumera i Akkada car chotiroh storin svitu sin Kambisa I velikogo carya carya Anshana nashadok velikogo carya carya Anshana vichne carske nasinnya pravlinnya yakogo lyublyat bogi Bel ta Nabu panuvannya yakogo priyemno dlya yih sercevoyi radosti Potim u Manifesti vid imeni Kira jdetsya prote yak jogo chislenni vijska mirno vstupili u Vavilon Pislya cogo sliduye pererahuvannya zahodiv zdijsnenih Kirom yaki povnistyu pidtverdzhuyutsya j inshimi dzherelami Kir pretenduvav na rol carya vizvolitelya i vin vikonav svoyi obicyanki dani skoritisya jogo vladi narodam Vipadok v istoriyi vinyatkovij ale cilkom zrozumilij Pragnuchi do svitovogo panuvannya Kir dobre rozumiv sho za dopomogoyu odnogo perskogo vijska tilki nasilstvom jomu ciyeyi meti ne dosyagti Vin rozumiv takozh sho krayini starodavnoyi civilizaciyi sho stali ob yektom perskih zavoyuvan vrazheni smertelnoyu nedugoyu i gotovi bachiti v nomu svogo ryativnika i zcilitelya Kir vmilo vikoristovuvav cyu obstavinu chim i poyasnyuyutsya yak jogo vrazhayuchi vijskovi uspihi tak i reputaciya batka i vizvolitelya yaka zakripilasya za nim v pam yati ne tilki persiv ale j pidkorenih nim narodiv u tomu chisli vavilonyan grekiv i yudeyiv Kir v Manifesti govoriv Vid do Ashshura ta Suz Akkada Eshnunna Zambana Meturnu do mezh krayini gutiyiv mist po toj bik Tigra zhitla yakih buli zasnovani u gliboku davninu bogiv sho zhili v nih ya povernuv na yih miscya i vlashtuvav yihni vichni oseli Ya zibrav usih yihnih lyudej i povernuv do yih oseli I bogiv Shumera i Akkada yakih Nabonid u gnivi vladiki bogiv perenis u Vavilon za nakazom boga Marduka velikogo pana ya blagopoluchno pomistiv v yih palati zhitlo radosti sercya Zdijsnennya cogo zahodu sho malo pershoryadne znachennya dlya doli stvoryuvanoyi nim Perskoyi imperiyi Kir pochav odrazu pislya zavoyuvannya Vavilonu 25 listopada 539 do n e po 23 bereznya 538 roku do n e bogi krayini Akkad yakih Nabonid viviz do Vavilonu povernulisya u svoyi rezidenciyi tak povidomlyaye vavilonska hronika Cej krok viklikav zagalne shvalennya vavilonyan Vin simvolizuvav povernennya do miru i zvichnogo poryadku Pohid proti massagetiv Smert KiraGrobnicya Kira u Pasargadah Vijnu z Yegiptom za energijnogo Amasisa Kir ochevidno vvazhav peredchasnoyu i zvernuvsya proti kochovih plemen Iranu i Serednoyi Aziyi Nevidomo chi uvijshli todi do skladu Perskoyi derzhavi ti oblasti yaki pererahovuyutsya v spiskah Dariya Parfiya Drangiana Ariya Horasmiya Baktriya Sogdiana Gajdara Saki Sattagida Arahosiya ta Maku abo voni buli priyednani she do zavoyuvannya Vavilona Z Gerodotom viplivaye sho baktrijci j saki v poryadku priyednannya sliduvali za Vavilonom pereshkodoyu Kiru buli Vavilon baktrijskij narod saki ta yegiptyani Istoriki Aleksandra Makedonskogo Arrian Strabon zgaduyut takozh pohid Kira cherez Gedrosiyu v yakij vin vtrativ vsyu armiyu za vinyatkom vsogo semi voyiniv a takozh zasnuvannya na beregah Yaksarta davnya nazva Sirdar yi mista Kiropolisa Relyef v Pasargadah Mozhlivo nosit portretni risi Kira Velikogo Odin z pohodiv Kira v Serednyu Aziyu stav dlya nogo fatalnim U lipni 530 roku do n e zgidno z Gerodotom v bitvi proti masagetiv na shidnij storoni richki Yaksart Kir zaznav nishivnoyi porazki i zaginuv Za tverdzhennyam Gerodota caricya tobto zhinka vozhd massagetiv Tomiris pomstivshis Kiru za smert sina nakazala znajti tilo Kira i zanurila jogo golovu v burdyuk napovnenij krov yu proponuyuchi jomu takim chinom vgamuvati nenazherlivu spragu krovi Odnak oskilki dostemenno vidomo sho Kir buv pohovanij v Pasargadah de jogo ostanki bachiv she Aleksandr Makedonskij cej epizod vvazhayut nedostovirnim Beros govorit sho Kir polig u bitvi z dahami pislya dev yatirichnogo caryuvannya v Vaviloni Tobto Ktesij povidomlyaye pro vijnu z derbikami imovirno na kordonah Indiyi i znovu taki ne obhoditsya bez legend zovsim vidminnih vid navedenih Gerodotom U vsyakomu razi misce smerti Kira skriz vkazuyetsya na krajnih mezhah derzhavi jmovirno vimagali osoblivogo sposterezhennya i postavili stareznogo carya pered neobhidnistyu osobisto vesti vijnu Caryuvav Kir 29 rokiv i buv pohovanij v Pasargadah de dosi zberigsya pam yatnik yakij vvazhayetsya jogo grobniceyu i nagaduye za stilem maloazijski mavzoleyi Poblizu ciyeyi grobnici visichenij stislij i skromnij klinopisnij persidsko elam vavilonskij tekst Ya Kurush car Ahemenidiv Takozh zobrazheno krilatu istotu yaka ohoronyala kolishnij palac v elamskomu carskomu vbranni i z golovnim uborom yegipetskih bogiv Prinalezhnist ciyeyi grobnici Kiru navryad chi mozhe piddavatisya sumnivam hocha b cherez povnu vidpovidnosti sporudi z opisom napriklad u Aristovula yakomu Aleksandr Makedonskij doruchiv pikluvatisya pro jogo zberezhennya Za chasiv anarhiyi sho nastala pid chas pohodu Aleksandra v Indiyu grobnicya bula rozgrabovana ale makedonskij zavojovnik povernuvshis strativ grabizhnikiv Vtim voni ne znajshli v nij majzhe niyakih cinnostej i Aleksandr divuvavsya skromnosti z yakoyu buv pohovanij nastilki velikij zavojovnik PrimitkiVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Kir II VelikijVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Kir II VelikijGhasemi Shapour Iran Chamber Society Arhiv originalu za 14 travnya 2011 Procitovano 22 lyutogo 2009 https kaffeketab ir D9 83 D9 88 D8 B1 D9 88 D8 B4 E2 80 8C D9 86 D8 A7 D9 85 D9 87 DA AF D8 B2 D9 86 D9 81 D9 88 D9 86 Jona Lendering livius org Arhiv originalu za 21 lyutogo 2009 Procitovano 19 lipnya 2009 Daniyil 6 29DzherelaGerodot Istoriya Kniga I Glavi 73 216 12 Veresnya 2011 u Wayback Machine Kir Velikij Pervyj monarh Per s angl L A Igorevskogo Moskva ZAO Centrpoligraf 2005 442 s ISBN 5 9524 1945 3 Turaev B A Istoriya drevnego Vostoka 13 Veresnya 2010 u Wayback Machine Pod redakciej i Snegiryova I L 2 e stereot izd L Socekgiz 1935 T 2 15 250 ekz Belyavskij V A Vavilon legendarnyj i Vavilon istoricheskij 13 Chervnya 2010 u Wayback Machine M Mysl 1971 1971 s 60 000 ekz Dandamaev M A Midiya i Ahemenidskaya Persiya 2 Bereznya 2010 u Wayback Machine Istoriya drevnego mira Pod redakciej I M Dyakonova V D Neronovoj I S Svencickoj Izd 3 e ispr i dop M Glavnaya redakciya vostochnoj literatury izdatelstva Nauka 1989 T 2 Rascvet drevnih obshestv 9 Lyutogo 2014 u Wayback Machine 572 s 50 000 ekz ISBN 5 02 016781 9 Dandamaev M A Politicheskaya istoriya Ahemenidskoj derzhavy M Nauka 1985 319 s 10000 ekz Portal Biografiyi Portal Iran AhemenidiPoperednik Kambis I perskij car 559 530 Nastupnik Kambis IIAhemenidi PersejCar Argolidi i Persiyi Perscar Persiyi Ahemencar Persiyi 705 675 Teispcar Persiyi 675 640 Ariaramnescarevich Kir Icar Persiyi 640 600 Arsamescarevich Kambis Icar Persiyi 600 559 Vishtaspacarevich Kir Velikijcar Persiyi 559 530 28 Darij I Velikijcar Persiyi 522 486 Atossacarevna Kambis IIcar Persiyi 530 522 Smerdis Bardiya carevich samozvanec Gaumata pravil yak Smerdis 522 Artistonacarivna Kserks I Velikijcar Persiyi 485 465 Artakserks Icar Persiyi 465 424 Kserks IIcar Persiyi 424 Sogdiancar Persiyi 424 423 Darij IIcar Persiyi 423 404 Parisatida Icarivna Arsitcarevich Bagapajcarevich Artakserks IIcar Persiyi 404 358 carivna Kir Molodshijcarevich Kir IV carevich Ostanescarevich Artakserks IIIcar Persiyi 358 338 Ochacarevich Rodrogunacarivna Apamacarevna Sisigambidacarivna Arsam II carevich Artakserks IVcar Persiyi 338 336 Parisatida II carivna Darij IIIcar Persiyi 336 330 Oksatrescarevich Aleksandr III Velikijcar Makedoniyi ta Persiyi 329 323 Statira IIcarivna Artakserks Vcar Persiyi 330 329