Давньогре́цька філосо́фія — традиційно в українській історії філософії розглядається як одна з двох гілок античної філософії. При такому поділі часові рамки давньогрецької філософії охоплюють період від 6 століття до н. е. до приблизно 6 століття після народження Ісуса Христа. У вужчому сенсі термін «давньогрецька філософія» охоплює час від зародження до елліністичної філософії.
Філософія зародилась у Стародавній Греції близько 6 століття до н. е., як новий раціоналістичний спосіб бачення світу на противагу міфологічному світогляду попередніх століть. У своєму становленні вона спиралася на старогрецьку міфологію у давньогрецьке мистецтво та поезію та на ті фізичні, математичні, астрономічні знання, які вже були накопичені попередніми цивілізаціями Середземномор'я.
Особливістю філософії Стародавньої Греції була схильність до космології, тобто до пояснення природи речей. Цим вона відрізняється від філософій Стародавньої Індії та Стародавнього Китаю, які почали складатися приблизно одночасно, в період, що одержав назву осьової доби. Індійська філософія бачила головну проблему в особистому вдосконаленні людини на шляху до просвітлення, тоді як китайську в основному цікавили питання управління державою. У давньогрецькій філософії психологія та етика обґрунтовувалися космологією.
Завдяки своєму ухилу до космології давньогрецька філософія містила в собі зачатки природознавства, яке виділилося з філософії набагато пізніше. Давньогрецька філософія має фундаментальне значення для всієї західної філософії.
Періодизація
Завдяки особливому місцю в давньогрецькій філософії Сократа, Платона та Арістотеля, в ній виділяють досократівський період, період класичної грецької філософії, період еллінізму, який змінився періодом неоплатонізму. Ці періоди корелюють із історичними подіями в старогрецькому світі. Давньогрецька філософія почала складатися в грецьких полісах-колоніях. Після завоювань Александра III Великого грецька культура поширилася на завойовані країни, започаткувавши таким чином елліністичний період. В епоху римського панування грецька та римська культура й філософія значною мірою зрослися. З поширенням християнства грецька філософія почала втрачати свій вплив. Після падіння Західної Римської імперії почалася епоха Середньовіччя, в яку здобутки грецької філософії були втрачені європейською культурою, однак твори грецьких мудреців були збережені в ісламських країнах, і повернулися в Європу на початку 2 тисячоліття. Попри те, що ісламська філософія зберегла для людства філософські твори греків, її ставлення докорінно змінилося з часів Аль-Газалі.
Досократики
Перші школи старогрецької філософії відомі під назвою натурфілософських, оскільки в основі їхнього вчення лежали міркування про те, як влаштований світ. Ці школи були вільними об'єднаннями, в яких навколо мудреця-вчителя збиралися однодумці та учні з вільних громадян полісів. Пошуки істини часто приймали форму філософських диспутів. Характерною рисою тих часів були мандрівні мудреці, завдяки яким відбувався обмін філософськими ідеями. Відомості про думки найбільш ранніх філософів Стародавньої Греції збереглися в основному в переказах авторів пізніших століть. Для творів грецьких філософів характерний виклад у вигляді діалогів, що породило поняття «діалектика».
Мілетська школа
Першою з натурфілософських шкіл була Мілетська школа (6 століття до н. е.), заснована Фалесом. Для мілетської школи характерне уявлення про те, що всі речі повинні походити з єдиного речового начала, яке вони називали стихією. Ця первісна стихія втілює в собі основну рису світу речей — його безперервне становлення. Первісною стихією Фалес вважав воду. Його послідовник Анаксімандр брав як основу всього сущого (архе) хаотичне «безмежне» (апейрон), що рухається одвічно й укладає в собі протилежні начала, з яких складаються світи. Анаксімен вважав, що ця безмежна і невизначена стихія є повітрям: всі речі утворюються з нього шляхом згущення і розрідження; воно оживляє все своїм диханням як душа. До натурфілософського напрямку належала низка філософів 5 століття (Гіппон, Ідей, Діоген Аполлонійський).
У 5 столітті до н. е. виникли космогонічні і натурфілософські вчення, які виділяли не одну, а кілька першооснов усіх речей. Ці первооснови перебувають у постійному русі й взаємодії. Таке вчення Емпедокла, який як початкові приймає незмінні чотири стихії: вогонь, повітря, воду і землю. Об'єднання і розпад сполучень цих стихій дією любові та ворожнечі призводять до виникнення і загибелі речей; любов і ворожнеча виступають як нематеріальні причини руху. У вченні Анаксагора як причина і рушій змін висувається нематеріальний всеосяжний розум. Поряд із ним Анаксагор стверджував існування безлічі матеріальних елементів, носіїв різних якостей, — «гомеомерій», які містять в собі, кожна по-своєму упорядкована, всі якості речей.
Вчення Геракліта Ефеського трактують, особливо з позицій марксизму-ленінізму, як яскравий зразок ранньої діалектики давньогрецької філософії. У дусі уявлень іонійської натурфілософії про загальну мінливість усіх речей Геракліт розвинув вчення про вічно живий вогонь як універсальне першоджерело, про боротьбу протилежностей, в якій знаходить згоду та постає єдиний узгоджений космос. Єдність, яка є ніщо інше як боротьба протилежностей, — це логос, слово, вічний закон космосу.
Піфагорійство
Іншою ранньою школою давньогрецької філософії був піфагореїзм (заснований Піфагором у 6 столітті до н. е.). Коли мудреці з мілетської школи шукали речове, матеріальне першоджерело світу, піфагорійці на перший план ставили закон, логос, започаткувавши ідеалістичний напрям у філософії. Першооснову цього закону вони бачили в натуральних числах. Спочатку речі ототожнювалися з числами, пізніше числа осмислювалися як принципи і причини речей. Число є основою будь-якої міри, гармонії і пропорційності. У ньому здійснюється синтез єдності і множини. Поряд із безмежним піфагорійці приймали межу, а Всесвіт розглядався як гармонійне поєднання протилежних начал через число. Послідовники Піфагора — Філолай, Архіт Тарентський, Лісій, Евріт та інші філософи 5-4 століття побудували своєрідну систему музично-математично-астрономічної космології, яка, розвиваючись впродовж двох століть існування піфагорейської школи, була потім багато в чому успадкована платонівською Академією.
Елейська школа
Елейська школа (6-5 століття до н. е.) наголошувала на незмінності першооснови світу й на позірності змін у ньому у вченні про вічність істинно-сущого буття. Засновником елейскої школи був поет Ксенофан з Колофона. Закінчену форму вчення еліатів отримало у Парменіда, який навчав про істинно-суще як про єдине, вічно-незмінне, нерухоме буття, яке не може ні утворюватися з нічого, ні перетворюватися в ніщо. Є одне позитивне буття, небуття ж немає, а тому воістину немає безлічі речей, немає походження і знищення і немає руху, бо вони передбачають небуття у просторі (порожнечу) і в часі. Множинний світ чуттєвих відчуттів сам по собі неістинний. Мелісс і Зенон (5 століття до н. е.) розвинули це вчення у полемічній формі. Відомі апорії Зенона розкривають суперечності, притаманні самим поняттям множини, величини, місця, руху.
Атомізм
Представники школи атомізму Левкіпп і Демокріт з Абдери (5-4 століття до н. е.) поклали в основу всього сущого атоми, що рухаються у порожнечі. Атоми, будучи незмінними, вічними, непроникними і неподільними, розрізняються за розміром та формою і цим зумовлюють усю різноманітність явищ. Демокріт проводив думку про причинний порядок усіх явищ, про можливість досягти достовірного знання, відмінного від суб'єктивних думок. Він синтезував у своєму вченні великий обсяг сучасних йому природно-історичних знань, розробив етичне вчення, яке справило згодом вплив на Епікура.
Софісти
У 5 столітті до н. е. філософська думка Греції концентрувалася в Афінах, які стали після греко-перських воєн економічним, політичним та культурним центром всієї Еллади. В цей час розвиток демократичних установ зумовив необхідність підготовки освічених людей, що володіють технікою політичного і судового красномовства, обізнаних у питаннях політичного життя. З'явилися вчителі таких знань, яких називали софістами. Софісти популяризували філософію, просунули вперед риторику (Горгій), граматику і стилістику (Продік), міркували про мораль у законах і політичних установах (Гіппій, Фрасімах та інші). Філософський напрям, який називають софістичним, характеризувався еклектизмом і скептицизмом. Це було пов'язано з тим, що попередні течії грецької філософії, вводячи першооснову сущого, в якій реалізується єдність космосу, приводили до думки про те, реальний світ зовсім не такий, яким людина його бачить і відчуває. Першоджерела ранніх грецьких філософів не давали можливості пізнання реальності. Пізнання мінливого світу явищ дає тільки враження, думку про світ. Софісти, які розглядали саме чуттєвий світ у його проявах, повинні були прийти до висновку про відносність уявлень людини про природу. Мірою всіх речей стає людина, її сприйняття і оцінка, як учив Протагор (5 століття до н. е.). Це призвело до скептичного ставлення до людського знання взагалі та до спроб еклектичного комбінування стародавніх космологічних систем.
Класична грецька філософія
Сократ
Новий період давньогрецької філософії почався з Сократа (5 століття до н. е.), думки якого відомі у переказі Платона. Сократ не переймався питаннями космології, але, з іншого боку, відкинув релятивізм софістів і переніс дослідження у моральну область, прагнучи знайти загальне і безумовне знання не в чомусь зовнішньому, а в собі самому. Самопізнання є початок мудрості і справжньої людської діяльності, теоретичної та практичної. Викриваючи уявне знання, Сократ відшукував універсальний початок розумного пізнання. Він стверджував моральну гідність людини як вільно-розумної істоти, що повинна здійснювати вищу правду.
Сократ не заснував школи, але його послідовники, які по-різному тлумачили його вчення, заснували низку філософських шкіл після його смерті (так звані, сократичні школи, 4 століття до н. е.). Мегарська школа, заснована Евклідом Мегарським (, , Діодор Крон), розвинула формальну діалектику Сократа. Той самий характер мала елідо-еритрейська школа (засновник Федон Елідський). Антисфен заснував школу кініків, Арістіпп — киренську школу. Для обох останніх характерне заперечення можливості і корисності розумного пізнання, обмеження філософії практичною мудрістю. Вищу мету, з якою слід узгоджуватися, вони розуміли по-різному. Кініки бачили її в чесноті, яка полягала у самовизволенні від пристрастей і потреб (апатія), киренаїки — у насолоді (Арістіпп) або у відсутності страждань (Гегесій). Найплідніший розвиток сократівська ідея досконалого розуму як джерела істинного знання отримала у вченні Платона, де вона перетворилась в умоглядний ідеалізм.
Платон
Вчення Платона є синтезом досократівського напрямку давньогрецької філософії (піфагорійці, Геракліт, Парменід), який прагнув осмислити мінливий і множинний світ явищ як всеосяжну єдність буття, і вчення Сократа про довершений розум. Центральним для філософії Платона є світ вічних, незмінних ідей, який єдиний є насправді реальним. Цілокупність ідей, яка в своїй єдності виступає як вище, справжнє буття є основою для пізнання. Ця цілокупність ідей втілюється у вигляді множинного чуттєвого світу, зв'язуючись з іншою першоосновою — відносним небуттям. Небуття — умова реалізації світу ідей у світі явищ, але останній, народжений і тому несе в собі небуття, вже не є справжнім. Істинність, як і саме існування, він отримує лише завдяки причетності до ідей. Людське пізнання пояснюється причетністю до цієї сущої істини душі людини, яка, будучи безсмертною, хоча і схильною до кругообігу, спочатку споріднена вищому буттю. Світ, як його бачить людина, є тільки відображенням справжнього реального світу, театром тіней, хоча до свого народження людина мала повне знання про реальний світ ідей. Пізнання правди Платон розуміє як спогад того, що душа споглядала до народження. Етичне вчення Платона містить в собі, з одного боку, споглядальний аскетизм, з іншого — прагнення до вдосконалення людського суспільства (реформа звичаїв, виховання; утопія держави, в якій панують філософи). В останній період життя Платона його філософія все більше зближується із піфагорейською містичною математикою. Цей характер успадкувала після його смерті Платонівська академія в особі його найближчих наступників — Спевсіппа, Ксенократа та інших.
Арістотель
Арістотель, учень Платона, заснував у 335 до н. е. самостійну школу — Ліцей. Погоджуючись із Платоном щодо прийняття ідеальних загальних засад, осяжних нашим розумом, Арістотель, однак, не протиставляє їх дійсності. Як справжні причини і першооснови речей ідеї суть живі «енергії», якими має визначатися всякий рух, розвиток, сама реальність. Не існує насправді абстрактної матерії (абсолютно безформної потенції), немає і чистих ідей — вони здійснюються в реальних речах. Природа — природна градація одиничних речей, або «субстанцій», за межами якої перебуває як її верхня межа божественний розум, нерухомий першорушій світу, а як нижня — невизначена речовина, здатна прийняти будь-яку форму. Це вчення про буття Арістотель поклав в основу синтезу, що охоплює величезне коло знань про природу і суспільство. Логіка роботи Арістотеля впродовж двох тисячоліть служила базисом логічних досліджень. Природноісторичні твори Арістотеля являють собою широку систематизацію вивчення природи. Започатковану Арістотелем роботу в галузі історії та природознавства продовжували його учні: Теофраст (класична ботаніка, історія фізики, етичні трактати тощо), Евдем Родоський (етика, історія наук), Аристоксен (теорія музики), Дикеарх (історія культури Греції).
Криза грецької філософії
Характер грецької філософії значно змінився після завоювань Александра Македонського. Грецька культура вийшла за межі колоній-полісів, поширившись у Передній Азії та Північній Африці. Становище громадян полісів змінилося. Якщо раніше вони брали активну участь в управлінні, що було не тільки їхнім правом, але вважалося обов'язком громадянина, то у великих військово-монархічних державах вплив окремої людини значно зменшився, що знайшло відображення у зміні характеру мислення. Освальд Шпенглер називає цей процес переходом від культури до цивілізації. За нових обставин філософія стала шукати визначення таких принципів особистої поведінки, які могли б надати мислителю найвище доступне йому благо. Міркування грецьких філософів усе ще опиралися на космологічні уявлення, але тепер на перше місце вийшли питання етики. Для нового періоду властивий сумнів у можливості людини пізнати природу й саму себе, що призвело до поширення філософського скептицизму. З поширенням християнства грецьким філософам довелося вступити в полеміку з християнською апологетикою періоду патристики.
Стоїцизм
З виниклих у 4-3 століттях філософських шкіл переважний вплив отримали стоїцизм (засновник Зенон із Кітіона), школа Епікура і скептицизм. У центрі вчення стоїків (в систематичній формі воно викладене Хрісіппом, 3 століття до н. е.) — етичний принцип покори світовому закону. Єдину світову силу, якою є бог, але за своїм внутрішнім законом перетворюється на світ, стоїки слідом за Гераклітом шукають у вогні. Вогонь є і першоречовина, і світова душа, розум, якому підвладні будь-який рух і будь-яке творіння. Людина включена у розумну єдність природи, і її чеснота полягає в підпорядкуванні своєї волі пізнанню законів природи. Поведінка людини має визначатися благом світового цілого, але піднятися до його пізнання можна лише за умови стриманості і самовладання.
Епікурейство
Вчення Епікура також характеризується переважно увагою до проблем етики. Розвиваючи матеріалістичний атомізм Демокріта, Епікур висунув гіпотезу про самовільне відхилення руху атомів від прямих траєкторій і використовував її не тільки у космології і фізиці, але і в етиці, розглядаючи це відхилення як мінімум свободи в рамках причинного зв'язку природних явищ. На цій основі Епікур побудував вчення про людину, її душу, а також етику, ідеалом якої є незворушність мудреця, який задовольняє тільки ті потреби, які є необхідними і природними. Найзначнішим із послідовників Епікура був римський філософ Лукрецій Кар.
Скептицизм
Для давньогрецького скептицизму (Аркесілай, Карнеад, 3-2 століття до н. е.), пізніше Енесідем і Секст Емпірик, характерні ідеї сумніву в достовірності відчуттів, однакової доказовості протилежних думок, з чого випливає утримання від будь-яких суджень.
Римський період
У період римського панування в Греції відроджувались стародавні філософські вчення, набуваючи релігійного і містичного забарвлення. З'являються також спроби поєднати різні напрямки у філософії, тілесне та духовне (Калліфон). Містицизм характерний для гностицизму неопіфагорійців. Філософія неопіфагорейства приймає дуалізм Бога і матерії. Спробами подолання такий дуалізм шляхом введення посередніх початків були вчення Філона Александрійського (1 століття до н. е. — 1 століття н. е.), а також філософія останньої школи давньогрецької філософії — неоплатонізму (3-6 століття нашої ери — Плотін, Порфірій, Ямвліх, Прокл). Система Плотіна — діалектика сходження від першоєдиногоо невимовного божества через посередні ланки: Розум, Світову душу, душі окремих людей — до небуття, або матерії, і зворотного руху людської душі, що з'єднується з богом в екстазі, що досягається шляхом вправ і аскези.
У 6 столітті нашої ери давньогрецька філософія припинила свій самостійний розвиток, але її ідеї продовжували впливати на філософську думку усіх наступних періодів. Давньогрецька філософія явилася вихідною основою всього подальшого розвитку західноєвропейської філософії, надавши визначальний вплив на становлення та формування середньовічної філософії (традиції платонізму та арістотелізму); надалі її ідеї засвоювалися і відтворювалися в різноманітних напрямках новоєвропейської філософії — як матеріалістичних, так і ідеалістичних.
Феномен давньогрецької філософії
Перші філософські вчення виникли близько 2 500 років тому в Індії, Китаї і Стародавній Греції. Однак тільки давньогрецька філософія являє собою цілком оригінальне, завершене явище, яке корінним чином вплинуло на західну цивілізацію.
- Особливості давньогрецької філософії
- набула автономного характеру розвитку;
- постала відкритою та доступною: всі вільні громадяни, крім жінок, мали право займатися філософією;
- була надзвичайно пластичною, здатною набувати різних форм та виявлень;
- терпимо ставилась до різних ідей та ;
- була надзвичайно динамічною у розвитку.
- Умови появи феномену давньогрецької філософії
- географічно-кліматичні — розміщення Балканського півострова, де починається розвиток античної філософії, на перетині трьох континентів, сприятливий клімат, наявність різних кліматичних зон (гори, ріки, затоки);
- культурно-історичні — Стародавня Греція перебувала в інтенсивних контактах із давнішими цивілізаціями, зверталась до їх здобутків та вміла їх оцінити, переосмислити і використати;
- соціальні — високий рівень розвитку соціальних стосунків та діяльності, різноманітність напрямів життєдіяльності, існування полісної форми організації життя, демократичний устрій, інтенсивні контакти між містами;
- відносна зрозумілість давньогрецької міфології та її близькість до людини;
- талановитість, активність та рухливість стародавніх греків.
Див. також
Джерела
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Davnogre cka filoso fiya tradicijno v ukrayinskij istoriyi filosofiyi rozglyadayetsya yak odna z dvoh gilok antichnoyi filosofiyi Pri takomu podili chasovi ramki davnogreckoyi filosofiyi ohoplyuyut period vid 6 stolittya do n e do priblizno 6 stolittya pislya narodzhennya Isusa Hrista U vuzhchomu sensi termin davnogrecka filosofiya ohoplyuye chas vid zarodzhennya do ellinistichnoyi filosofiyi Filosofiya zarodilas u Starodavnij Greciyi blizko 6 stolittya do n e yak novij racionalistichnij sposib bachennya svitu na protivagu mifologichnomu svitoglyadu poperednih stolit U svoyemu stanovlenni vona spiralasya na starogrecku mifologiyu u davnogrecke mistectvo ta poeziyu ta na ti fizichni matematichni astronomichni znannya yaki vzhe buli nakopicheni poperednimi civilizaciyami Seredzemnomor ya Osoblivistyu filosofiyi Starodavnoyi Greciyi bula shilnist do kosmologiyi tobto do poyasnennya prirodi rechej Cim vona vidriznyayetsya vid filosofij Starodavnoyi Indiyi ta Starodavnogo Kitayu yaki pochali skladatisya priblizno odnochasno v period sho oderzhav nazvu osovoyi dobi Indijska filosofiya bachila golovnu problemu v osobistomu vdoskonalenni lyudini na shlyahu do prosvitlennya todi yak kitajsku v osnovnomu cikavili pitannya upravlinnya derzhavoyu U davnogreckij filosofiyi psihologiya ta etika obgruntovuvalisya kosmologiyeyu Zavdyaki svoyemu uhilu do kosmologiyi davnogrecka filosofiya mistila v sobi zachatki prirodoznavstva yake vidililosya z filosofiyi nabagato piznishe Davnogrecka filosofiya maye fundamentalne znachennya dlya vsiyeyi zahidnoyi filosofiyi PeriodizaciyaZavdyaki osoblivomu miscyu v davnogreckij filosofiyi Sokrata Platona ta Aristotelya v nij vidilyayut dosokrativskij period period klasichnoyi greckoyi filosofiyi period ellinizmu yakij zminivsya periodom neoplatonizmu Ci periodi korelyuyut iz istorichnimi podiyami v starogreckomu sviti Davnogrecka filosofiya pochala skladatisya v greckih polisah koloniyah Pislya zavoyuvan Aleksandra III Velikogo grecka kultura poshirilasya na zavojovani krayini zapochatkuvavshi takim chinom ellinistichnij period V epohu rimskogo panuvannya grecka ta rimska kultura j filosofiya znachnoyu miroyu zroslisya Z poshirennyam hristiyanstva grecka filosofiya pochala vtrachati svij vpliv Pislya padinnya Zahidnoyi Rimskoyi imperiyi pochalasya epoha Serednovichchya v yaku zdobutki greckoyi filosofiyi buli vtracheni yevropejskoyu kulturoyu odnak tvori greckih mudreciv buli zberezheni v islamskih krayinah i povernulisya v Yevropu na pochatku 2 tisyacholittya Popri te sho islamska filosofiya zberegla dlya lyudstva filosofski tvori grekiv yiyi stavlennya dokorinno zminilosya z chasiv Al Gazali DosokratikiPershi shkoli starogreckoyi filosofiyi vidomi pid nazvoyu naturfilosofskih oskilki v osnovi yihnogo vchennya lezhali mirkuvannya pro te yak vlashtovanij svit Ci shkoli buli vilnimi ob yednannyami v yakih navkolo mudrecya vchitelya zbiralisya odnodumci ta uchni z vilnih gromadyan polisiv Poshuki istini chasto prijmali formu filosofskih disputiv Harakternoyu risoyu tih chasiv buli mandrivni mudreci zavdyaki yakim vidbuvavsya obmin filosofskimi ideyami Vidomosti pro dumki najbilsh rannih filosofiv Starodavnoyi Greciyi zbereglisya v osnovnomu v perekazah avtoriv piznishih stolit Dlya tvoriv greckih filosofiv harakternij viklad u viglyadi dialogiv sho porodilo ponyattya dialektika Miletska shkola Pershoyu z naturfilosofskih shkil bula Miletska shkola 6 stolittya do n e zasnovana Falesom Dlya miletskoyi shkoli harakterne uyavlennya pro te sho vsi rechi povinni pohoditi z yedinogo rechovogo nachala yake voni nazivali stihiyeyu Cya pervisna stihiya vtilyuye v sobi osnovnu risu svitu rechej jogo bezperervne stanovlennya Pervisnoyu stihiyeyu Fales vvazhav vodu Jogo poslidovnik Anaksimandr brav yak osnovu vsogo sushogo arhe haotichne bezmezhne apejron sho ruhayetsya odvichno j ukladaye v sobi protilezhni nachala z yakih skladayutsya sviti Anaksimen vvazhav sho cya bezmezhna i neviznachena stihiya ye povitryam vsi rechi utvoryuyutsya z nogo shlyahom zgushennya i rozridzhennya vono ozhivlyaye vse svoyim dihannyam yak dusha Do naturfilosofskogo napryamku nalezhala nizka filosofiv 5 stolittya Gippon Idej Diogen Apollonijskij U 5 stolitti do n e vinikli kosmogonichni i naturfilosofski vchennya yaki vidilyali ne odnu a kilka pershoosnov usih rechej Ci pervoosnovi perebuvayut u postijnomu rusi j vzayemodiyi Take vchennya Empedokla yakij yak pochatkovi prijmaye nezminni chotiri stihiyi vogon povitrya vodu i zemlyu Ob yednannya i rozpad spoluchen cih stihij diyeyu lyubovi ta vorozhnechi prizvodyat do viniknennya i zagibeli rechej lyubov i vorozhnecha vistupayut yak nematerialni prichini ruhu U vchenni Anaksagora yak prichina i rushij zmin visuvayetsya nematerialnij vseosyazhnij rozum Poryad iz nim Anaksagor stverdzhuvav isnuvannya bezlichi materialnih elementiv nosiyiv riznih yakostej gomeomerij yaki mistyat v sobi kozhna po svoyemu uporyadkovana vsi yakosti rechej Vchennya Geraklita Efeskogo traktuyut osoblivo z pozicij marksizmu leninizmu yak yaskravij zrazok rannoyi dialektiki davnogreckoyi filosofiyi U dusi uyavlen ionijskoyi naturfilosofiyi pro zagalnu minlivist usih rechej Geraklit rozvinuv vchennya pro vichno zhivij vogon yak universalne pershodzherelo pro borotbu protilezhnostej v yakij znahodit zgodu ta postaye yedinij uzgodzhenij kosmos Yednist yaka ye nisho inshe yak borotba protilezhnostej ce logos slovo vichnij zakon kosmosu Pifagorijstvo Inshoyu rannoyu shkoloyu davnogreckoyi filosofiyi buv pifagoreyizm zasnovanij Pifagorom u 6 stolitti do n e Koli mudreci z miletskoyi shkoli shukali rechove materialne pershodzherelo svitu pifagorijci na pershij plan stavili zakon logos zapochatkuvavshi idealistichnij napryam u filosofiyi Pershoosnovu cogo zakonu voni bachili v naturalnih chislah Spochatku rechi ototozhnyuvalisya z chislami piznishe chisla osmislyuvalisya yak principi i prichini rechej Chislo ye osnovoyu bud yakoyi miri garmoniyi i proporcijnosti U nomu zdijsnyuyetsya sintez yednosti i mnozhini Poryad iz bezmezhnim pifagorijci prijmali mezhu a Vsesvit rozglyadavsya yak garmonijne poyednannya protilezhnih nachal cherez chislo Poslidovniki Pifagora Filolaj Arhit Tarentskij Lisij Evrit ta inshi filosofi 5 4 stolittya pobuduvali svoyeridnu sistemu muzichno matematichno astronomichnoyi kosmologiyi yaka rozvivayuchis vprodovzh dvoh stolit isnuvannya pifagorejskoyi shkoli bula potim bagato v chomu uspadkovana platonivskoyu Akademiyeyu Elejska shkola Elejska shkola 6 5 stolittya do n e nagoloshuvala na nezminnosti pershoosnovi svitu j na pozirnosti zmin u nomu u vchenni pro vichnist istinno sushogo buttya Zasnovnikom elejskoyi shkoli buv poet Ksenofan z Kolofona Zakinchenu formu vchennya eliativ otrimalo u Parmenida yakij navchav pro istinno sushe yak pro yedine vichno nezminne neruhome buttya yake ne mozhe ni utvoryuvatisya z nichogo ni peretvoryuvatisya v nisho Ye odne pozitivne buttya nebuttya zh nemaye a tomu voistinu nemaye bezlichi rechej nemaye pohodzhennya i znishennya i nemaye ruhu bo voni peredbachayut nebuttya u prostori porozhnechu i v chasi Mnozhinnij svit chuttyevih vidchuttiv sam po sobi neistinnij Meliss i Zenon 5 stolittya do n e rozvinuli ce vchennya u polemichnij formi Vidomi aporiyi Zenona rozkrivayut superechnosti pritamanni samim ponyattyam mnozhini velichini miscya ruhu Atomizm Predstavniki shkoli atomizmu Levkipp i Demokrit z Abderi 5 4 stolittya do n e poklali v osnovu vsogo sushogo atomi sho ruhayutsya u porozhnechi Atomi buduchi nezminnimi vichnimi neproniknimi i nepodilnimi rozriznyayutsya za rozmirom ta formoyu i cim zumovlyuyut usyu riznomanitnist yavish Demokrit provodiv dumku pro prichinnij poryadok usih yavish pro mozhlivist dosyagti dostovirnogo znannya vidminnogo vid sub yektivnih dumok Vin sintezuvav u svoyemu vchenni velikij obsyag suchasnih jomu prirodno istorichnih znan rozrobiv etichne vchennya yake spravilo zgodom vpliv na Epikura Sofisti U 5 stolitti do n e filosofska dumka Greciyi koncentruvalasya v Afinah yaki stali pislya greko perskih voyen ekonomichnim politichnim ta kulturnim centrom vsiyeyi Elladi V cej chas rozvitok demokratichnih ustanov zumoviv neobhidnist pidgotovki osvichenih lyudej sho volodiyut tehnikoyu politichnogo i sudovogo krasnomovstva obiznanih u pitannyah politichnogo zhittya Z yavilisya vchiteli takih znan yakih nazivali sofistami Sofisti populyarizuvali filosofiyu prosunuli vpered ritoriku Gorgij gramatiku i stilistiku Prodik mirkuvali pro moral u zakonah i politichnih ustanovah Gippij Frasimah ta inshi Filosofskij napryam yakij nazivayut sofistichnim harakterizuvavsya eklektizmom i skepticizmom Ce bulo pov yazano z tim sho poperedni techiyi greckoyi filosofiyi vvodyachi pershoosnovu sushogo v yakij realizuyetsya yednist kosmosu privodili do dumki pro te realnij svit zovsim ne takij yakim lyudina jogo bachit i vidchuvaye Pershodzherela rannih greckih filosofiv ne davali mozhlivosti piznannya realnosti Piznannya minlivogo svitu yavish daye tilki vrazhennya dumku pro svit Sofisti yaki rozglyadali same chuttyevij svit u jogo proyavah povinni buli prijti do visnovku pro vidnosnist uyavlen lyudini pro prirodu Miroyu vsih rechej staye lyudina yiyi sprijnyattya i ocinka yak uchiv Protagor 5 stolittya do n e Ce prizvelo do skeptichnogo stavlennya do lyudskogo znannya vzagali ta do sprob eklektichnogo kombinuvannya starodavnih kosmologichnih sistem Klasichna grecka filosofiyaSokrat Novij period davnogreckoyi filosofiyi pochavsya z Sokrata 5 stolittya do n e dumki yakogo vidomi u perekazi Platona Sokrat ne perejmavsya pitannyami kosmologiyi ale z inshogo boku vidkinuv relyativizm sofistiv i perenis doslidzhennya u moralnu oblast pragnuchi znajti zagalne i bezumovne znannya ne v chomus zovnishnomu a v sobi samomu Samopiznannya ye pochatok mudrosti i spravzhnoyi lyudskoyi diyalnosti teoretichnoyi ta praktichnoyi Vikrivayuchi uyavne znannya Sokrat vidshukuvav universalnij pochatok rozumnogo piznannya Vin stverdzhuvav moralnu gidnist lyudini yak vilno rozumnoyi istoti sho povinna zdijsnyuvati vishu pravdu Sokrat ne zasnuvav shkoli ale jogo poslidovniki yaki po riznomu tlumachili jogo vchennya zasnuvali nizku filosofskih shkil pislya jogo smerti tak zvani sokratichni shkoli 4 stolittya do n e Megarska shkola zasnovana Evklidom Megarskim Diodor Kron rozvinula formalnu dialektiku Sokrata Toj samij harakter mala elido eritrejska shkola zasnovnik Fedon Elidskij Antisfen zasnuvav shkolu kinikiv Aristipp kirensku shkolu Dlya oboh ostannih harakterne zaperechennya mozhlivosti i korisnosti rozumnogo piznannya obmezhennya filosofiyi praktichnoyu mudristyu Vishu metu z yakoyu slid uzgodzhuvatisya voni rozumili po riznomu Kiniki bachili yiyi v chesnoti yaka polyagala u samovizvolenni vid pristrastej i potreb apatiya kirenayiki u nasolodi Aristipp abo u vidsutnosti strazhdan Gegesij Najplidnishij rozvitok sokrativska ideya doskonalogo rozumu yak dzherela istinnogo znannya otrimala u vchenni Platona de vona peretvorilas v umoglyadnij idealizm Platon Vchennya Platona ye sintezom dosokrativskogo napryamku davnogreckoyi filosofiyi pifagorijci Geraklit Parmenid yakij pragnuv osmisliti minlivij i mnozhinnij svit yavish yak vseosyazhnu yednist buttya i vchennya Sokrata pro dovershenij rozum Centralnim dlya filosofiyi Platona ye svit vichnih nezminnih idej yakij yedinij ye naspravdi realnim Cilokupnist idej yaka v svoyij yednosti vistupaye yak vishe spravzhnye buttya ye osnovoyu dlya piznannya Cya cilokupnist idej vtilyuyetsya u viglyadi mnozhinnogo chuttyevogo svitu zv yazuyuchis z inshoyu pershoosnovoyu vidnosnim nebuttyam Nebuttya umova realizaciyi svitu idej u sviti yavish ale ostannij narodzhenij i tomu nese v sobi nebuttya vzhe ne ye spravzhnim Istinnist yak i same isnuvannya vin otrimuye lishe zavdyaki prichetnosti do idej Lyudske piznannya poyasnyuyetsya prichetnistyu do ciyeyi sushoyi istini dushi lyudini yaka buduchi bezsmertnoyu hocha i shilnoyu do krugoobigu spochatku sporidnena vishomu buttyu Svit yak jogo bachit lyudina ye tilki vidobrazhennyam spravzhnogo realnogo svitu teatrom tinej hocha do svogo narodzhennya lyudina mala povne znannya pro realnij svit idej Piznannya pravdi Platon rozumiye yak spogad togo sho dusha spoglyadala do narodzhennya Etichne vchennya Platona mistit v sobi z odnogo boku spoglyadalnij asketizm z inshogo pragnennya do vdoskonalennya lyudskogo suspilstva reforma zvichayiv vihovannya utopiya derzhavi v yakij panuyut filosofi V ostannij period zhittya Platona jogo filosofiya vse bilshe zblizhuyetsya iz pifagorejskoyu mistichnoyu matematikoyu Cej harakter uspadkuvala pislya jogo smerti Platonivska akademiya v osobi jogo najblizhchih nastupnikiv Spevsippa Ksenokrata ta inshih Aristotel Aristotel uchen Platona zasnuvav u 335 do n e samostijnu shkolu Licej Pogodzhuyuchis iz Platonom shodo prijnyattya idealnih zagalnih zasad osyazhnih nashim rozumom Aristotel odnak ne protistavlyaye yih dijsnosti Yak spravzhni prichini i pershoosnovi rechej ideyi sut zhivi energiyi yakimi maye viznachatisya vsyakij ruh rozvitok sama realnist Ne isnuye naspravdi abstraktnoyi materiyi absolyutno bezformnoyi potenciyi nemaye i chistih idej voni zdijsnyuyutsya v realnih rechah Priroda prirodna gradaciya odinichnih rechej abo substancij za mezhami yakoyi perebuvaye yak yiyi verhnya mezha bozhestvennij rozum neruhomij pershorushij svitu a yak nizhnya neviznachena rechovina zdatna prijnyati bud yaku formu Ce vchennya pro buttya Aristotel poklav v osnovu sintezu sho ohoplyuye velichezne kolo znan pro prirodu i suspilstvo Logika roboti Aristotelya vprodovzh dvoh tisyacholit sluzhila bazisom logichnih doslidzhen Prirodnoistorichni tvori Aristotelya yavlyayut soboyu shiroku sistematizaciyu vivchennya prirodi Zapochatkovanu Aristotelem robotu v galuzi istoriyi ta prirodoznavstva prodovzhuvali jogo uchni Teofrast klasichna botanika istoriya fiziki etichni traktati tosho Evdem Rodoskij etika istoriya nauk Aristoksen teoriya muziki Dikearh istoriya kulturi Greciyi Kriza greckoyi filosofiyiHarakter greckoyi filosofiyi znachno zminivsya pislya zavoyuvan Aleksandra Makedonskogo Grecka kultura vijshla za mezhi kolonij polisiv poshirivshis u Perednij Aziyi ta Pivnichnij Africi Stanovishe gromadyan polisiv zminilosya Yaksho ranishe voni brali aktivnu uchast v upravlinni sho bulo ne tilki yihnim pravom ale vvazhalosya obov yazkom gromadyanina to u velikih vijskovo monarhichnih derzhavah vpliv okremoyi lyudini znachno zmenshivsya sho znajshlo vidobrazhennya u zmini harakteru mislennya Osvald Shpengler nazivaye cej proces perehodom vid kulturi do civilizaciyi Za novih obstavin filosofiya stala shukati viznachennya takih principiv osobistoyi povedinki yaki mogli b nadati mislitelyu najvishe dostupne jomu blago Mirkuvannya greckih filosofiv use she opiralisya na kosmologichni uyavlennya ale teper na pershe misce vijshli pitannya etiki Dlya novogo periodu vlastivij sumniv u mozhlivosti lyudini piznati prirodu j samu sebe sho prizvelo do poshirennya filosofskogo skepticizmu Z poshirennyam hristiyanstva greckim filosofam dovelosya vstupiti v polemiku z hristiyanskoyu apologetikoyu periodu patristiki Stoyicizm Z viniklih u 4 3 stolittyah filosofskih shkil perevazhnij vpliv otrimali stoyicizm zasnovnik Zenon iz Kitiona shkola Epikura i skepticizm U centri vchennya stoyikiv v sistematichnij formi vono vikladene Hrisippom 3 stolittya do n e etichnij princip pokori svitovomu zakonu Yedinu svitovu silu yakoyu ye bog ale za svoyim vnutrishnim zakonom peretvoryuyetsya na svit stoyiki slidom za Geraklitom shukayut u vogni Vogon ye i pershorechovina i svitova dusha rozum yakomu pidvladni bud yakij ruh i bud yake tvorinnya Lyudina vklyuchena u rozumnu yednist prirodi i yiyi chesnota polyagaye v pidporyadkuvanni svoyeyi voli piznannyu zakoniv prirodi Povedinka lyudini maye viznachatisya blagom svitovogo cilogo ale pidnyatisya do jogo piznannya mozhna lishe za umovi strimanosti i samovladannya Epikurejstvo Vchennya Epikura takozh harakterizuyetsya perevazhno uvagoyu do problem etiki Rozvivayuchi materialistichnij atomizm Demokrita Epikur visunuv gipotezu pro samovilne vidhilennya ruhu atomiv vid pryamih trayektorij i vikoristovuvav yiyi ne tilki u kosmologiyi i fizici ale i v etici rozglyadayuchi ce vidhilennya yak minimum svobodi v ramkah prichinnogo zv yazku prirodnih yavish Na cij osnovi Epikur pobuduvav vchennya pro lyudinu yiyi dushu a takozh etiku idealom yakoyi ye nezvorushnist mudrecya yakij zadovolnyaye tilki ti potrebi yaki ye neobhidnimi i prirodnimi Najznachnishim iz poslidovnikiv Epikura buv rimskij filosof Lukrecij Kar Skepticizm Dlya davnogreckogo skepticizmu Arkesilaj Karnead 3 2 stolittya do n e piznishe Enesidem i Sekst Empirik harakterni ideyi sumnivu v dostovirnosti vidchuttiv odnakovoyi dokazovosti protilezhnih dumok z chogo viplivaye utrimannya vid bud yakih sudzhen Rimskij period U period rimskogo panuvannya v Greciyi vidrodzhuvalis starodavni filosofski vchennya nabuvayuchi religijnogo i mistichnogo zabarvlennya Z yavlyayutsya takozh sprobi poyednati rizni napryamki u filosofiyi tilesne ta duhovne Kallifon Misticizm harakternij dlya gnosticizmu neopifagorijciv Filosofiya neopifagorejstva prijmaye dualizm Boga i materiyi Sprobami podolannya takij dualizm shlyahom vvedennya poserednih pochatkiv buli vchennya Filona Aleksandrijskogo 1 stolittya do n e 1 stolittya n e a takozh filosofiya ostannoyi shkoli davnogreckoyi filosofiyi neoplatonizmu 3 6 stolittya nashoyi eri Plotin Porfirij Yamvlih Prokl Sistema Plotina dialektika shodzhennya vid pershoyedinogoo nevimovnogo bozhestva cherez poseredni lanki Rozum Svitovu dushu dushi okremih lyudej do nebuttya abo materiyi i zvorotnogo ruhu lyudskoyi dushi sho z yednuyetsya z bogom v ekstazi sho dosyagayetsya shlyahom vprav i askezi U 6 stolitti nashoyi eri davnogrecka filosofiya pripinila svij samostijnij rozvitok ale yiyi ideyi prodovzhuvali vplivati na filosofsku dumku usih nastupnih periodiv Davnogrecka filosofiya yavilasya vihidnoyu osnovoyu vsogo podalshogo rozvitku zahidnoyevropejskoyi filosofiyi nadavshi viznachalnij vpliv na stanovlennya ta formuvannya serednovichnoyi filosofiyi tradiciyi platonizmu ta aristotelizmu nadali yiyi ideyi zasvoyuvalisya i vidtvoryuvalisya v riznomanitnih napryamkah novoyevropejskoyi filosofiyi yak materialistichnih tak i idealistichnih Fenomen davnogreckoyi filosofiyiPershi filosofski vchennya vinikli blizko 2 500 rokiv tomu v Indiyi Kitayi i Starodavnij Greciyi Odnak tilki davnogrecka filosofiya yavlyaye soboyu cilkom originalne zavershene yavishe yake korinnim chinom vplinulo na zahidnu civilizaciyu Osoblivosti davnogreckoyi filosofiyinabula avtonomnogo harakteru rozvitku postala vidkritoyu ta dostupnoyu vsi vilni gromadyani krim zhinok mali pravo zajmatisya filosofiyeyu bula nadzvichajno plastichnoyu zdatnoyu nabuvati riznih form ta viyavlen terpimo stavilas do riznih idej ta bula nadzvichajno dinamichnoyu u rozvitku Umovi poyavi fenomenu davnogreckoyi filosofiyigeografichno klimatichni rozmishennya Balkanskogo pivostrova de pochinayetsya rozvitok antichnoyi filosofiyi na peretini troh kontinentiv spriyatlivij klimat nayavnist riznih klimatichnih zon gori riki zatoki kulturno istorichni Starodavnya Greciya perebuvala v intensivnih kontaktah iz davnishimi civilizaciyami zvertalas do yih zdobutkiv ta vmila yih ociniti pereosmisliti i vikoristati socialni visokij riven rozvitku socialnih stosunkiv ta diyalnosti riznomanitnist napryamiv zhittyediyalnosti isnuvannya polisnoyi formi organizaciyi zhittya demokratichnij ustrij intensivni kontakti mizh mistami vidnosna zrozumilist davnogreckoyi mifologiyi ta yiyi blizkist do lyudini talanovitist aktivnist ta ruhlivist starodavnih grekiv Div takozhSpisok davnogreckih filosofivDzherelaVelika radyanska enciklopediya Enciklopedichnij slovnik Brokgauza ta YefronaPosilannya