Військова істо́рія — галузь історичної науки, яка досліджує теоретичні і науково-методичні проблеми з історії війн, воєнного мистецтва, , військових формувань, збройних сил, їх видів, родів військ та їх всебічного забезпечення.
Війну на морі досліджує військово-морська історія.
Напрямки досліджень
Напрямки досліджень:
- Розробка проблем методології .
- Історія війн, окремих воєнних кампаній, операцій.
- Історичний досвід будівництва, бойової, організаційної і мобілізаційної підготовки, військового управління, всебічного забезпечення воєнних (бойових) дій та бойового застосування збройних сил, їх видів і родів військ, інших силових структур.
- Історичний розвиток законів, закономірностей, принципів, форм і способів — воєнної стратегії, оперативного мистецтва і тактики.
- , , воєнної економіки, тилового, і , оборонно-промислового комплексу, конверсії і , фортифікації і , структурної організації збройних формувань, армії і флоту, та , військових навчальних закладів.
- Історичний розвиток воєнних доктрин, напрямків , концепцій міжнародної та національної безпеки.
- Історичний досвід (комплектування збройних сил), всебічної (сил), організації військової освіти, підготовки .
- Історичні військові аспекти та .
- Історичний досвід застосування збройних сил у локальних війнах, збройних конфліктах, антитерористичних та миротворчих операціях.
- Історія діяльності , інших .
- Історичний досвід ведення інформаційної та психологічної боротьби.
- Військова діяльність видатних , військова біографістика.
- Історичний досвід діяльності державних органів влади, політичних партій, громадсько-суспільних рухів та у військовій сфері.
- Історичні аспекти , , і журналістики, , і , , , , емблематики і .
- Історичний досвід організації та (сил), воєнно-соціальної, виховної, , гуманітарної підготовки, роботи про зміцнення військової дисципліни, організації дозвілля військовослужбовців, патріотичного виховання на , , соціального та військовослужбовців, шефських зв'язків збройних сил з громадськістю.
Військова теорія
Першим з відомих військово-теоретичних трактатів є Мистецтво війни давньокитайського стратега Сунь-цзи. Цей твір входить до китайського військового канону . Як відмічає Є. А. Разін :
Сунь-цзи одним з перших спробував теоретично осмислити головні форми бойових дій та показати, що військове мистецтво полягає у їх умілому використання для розгрому супротивника |
Головна ідея Сунь-цзи, полягає у тому, що
Той, хто вміє вести війну, перемагає вороже військо без бою, бере чужі фортеці без облоги, знищує чужу державу не застосовуючи своє військо надовго |
Таким чином, ще 2500 років тому Сунь-цзи сформулював принципи, відомі сьогодні як «стратегія непрямих дій» Також значне місце в розвитку давньокитайської військової теорії надавалось Стратагемам. За поглядами китайських військових теоретиків Стратагемою є наперед складений план, у котрому на супротивника очікує підготована хитрість. Найкращі приклади зібрані у трактаті Тридцять шість стратагем (VI ст.), що являє собою систему прихованих стратегічних та тактичних дій для перехоплення ініціативи та отримання переваги над супротивником. При чому ці Стратагеми можна вживати не тільки на війні але й у цивільному житті.
Військова теорія в Європі починається з Ксенофонта (430—356 рр. до н. е.), давньогрецького історика та військового діяча. Свої військово-теоретичні погляди він викладає у працях Анабасис, Киропедія, Грецька історія, Гіппарх, . Ксенофонт виявив різницю між стратегією та тактикою. Під стратегією він розумів мистецтво ведення війни, а тактикою — мистецтво шикування війська на полі бою. Самим головним, за Ксенофонтом, є вміння полководця діяти відповідно до обстановки. Також він наголошує на важливості концентрації сил на головному напрямку та виборі моменту для удару — як головних вимогах військового мистецтва. Далі питання тактики продовжують розглядати давньогрецькі військові письменники Еней Тактик (IV ст. до н. е.), Асклепіодот «Тактика» та Еліан «Наука тактики» (I ст.). На початковому етапі розвитку військової теорії давньогрецькі теоретики здебільшого розглядали практичні питання організації, вишколу війська та бойові шикування. Питання безпосередньо стратегії та тактики ведення бою поки що розроблені були слабко. Хоча вже Ксенофонт наголошує на різниці між військовою справою та військовим мистецтвом, що є узагальненням досвіду усіх попередніх війн. Із давньоримських військових теоретиків найбільш відомими є Онісандр, Вегецій та Юлій Фронтін. У праці «Обов'язки стратега» (I ст.) Онісандр всебічно розкриває проблеми мистецтва полководця, особливо наголошуючи на важливості заходів для підтримання високого морального рівня військ. Також велику увагу приділено проблемам розвідки та контррозвідки, їх впливу на успіх військових дій. Працю Вегеція «Про військову справу» (IV ст. до н. е.) можна розглядати як синтез римської військово-теоретичної думки. Хоча Вегецій не пропонує нічого нового, але, у пошуках шляхів подолання занепаду римської армії, він дав дає широкий аналіз багатьох сторін бойової діяльності армій стародавніх Греції та Риму. Про важливість праці Вегеція свідчить той факт, що з X по XV ст. відомо біля 150 списків його роботи. Юлій Фронтін у роботі «Стратегематон» або «Військові хитрощі» дає приклади вирішення різних завдань перед та під час бою, а також при обороні та облозі фортець. Хоча військові хитрощі, на відміну від китайців, не розглядалися римлянами як «мистецтво перемагати», а відносились до категорії випадковостей. Юлій Фронтін наголошує, що бій є найбільш важливою дією у війні. Також він вводить в обіг поняття «золотий міст» — можливість надати шлях відступу оточеному супротивнику, бо загнаний у кут, супротивник буде чинити запеклий опір, завдаючи значних втрат римлялнам. У Давньому Римі поступово відходять від історичних студій на військові теми, переходячи до суто військових настанов. Також відбувається систематизація військово-теоретичних робіт за проблемами.
- «Стратегіка» — керівництво для воєначальника
- «Тактика» — опис складу та маневрування військ
- «Поліоркетика» — облога то оборона фортець
- «Механіка» — конструкція військових машин
- «Стратагеми» — військові хитрощі
- «Кастраметація» — облаштування військового табору.
Крім того, греко-римська військова теорія виробляє важливі принципи військової розвідки: безперервність надходження розвідувальних даних, їх перевірка, різні джерела розвідувальної інформації.
Таким чином, військова думка Стародавнього світу дала початок розробці фундаментальних проблем військової справи, що полишаються актуальними до нашого часу.
Незважаючи на значну кількість війн, що мали місце у Середньовіччя, за винятком Візантійської імперії, до XVI ст., військова теорія значного розвитку не отримала.
Військова думка Візантії починається з твору "Візантійський Анонім" (VI ст.). Анонім вперше широко поставив питання про стратегію як складову частину військового мистецтва, розуміючи її як підготовку збройних сил держави до військових дій та метод розгрому ворога. Автор ставить два головних стратегічних завдання :
1. Забезпечення державної безпеки ;
2. Заходи для розгрому ворога.
Наступним великим твором є Стратегікон, що його приписують візантійському імператору Маврикію (VI ст.). Тут підсумовується військовий досвід пізньоримської армії та візантійської армії VI ст. Маврикій, як і його попередник, римський військовий теоретик Онісандр, наголошує на важливості справедливої війни. Надалі ця ідея стає важливою складовою візантійської військової доктрини . Також Маврикій виступає прибічником тактики "випаленої землі" під час війни на ворожій території. Стосовно бойових шикувань, то автор вводить новий момент - розподіл війська на складові частини з а їхнім тактичним призначенням. Також рекомендується не розпочинати бій усіма військами одразу, а поступове введення бойових частин в залежності від обстановки. Новим елементом військової теорії є визнання необхідності вчитися у ворога.
Наступним значним твором військової думки Візантійської імперії є "Тактика" імператора Лева VI Мудрого (X ст.), що за думкою видатного вченого М. Ієнса є найвищим досягненням військової думки X ст.. Лев VI не обмежується тільки розглядом питань тактики та стратегії, а й розглядає цілий ряд допоміжних питань, таких як озброєння, логістика, військова медицина тощо. Фактично трактат збирає у собі все, що необхідно полководцю для підготовки та ведення військових дій. Погляди Маврикія та Лева VI продовжували впливати на полководців та військових теоретиків ще й у XVII - XVIII ст. Але після розквіту у X ст. у візантійській військовій літературі поступово відбувається занепад що виявляється у схилянні перед досвідом давніх греків та римлян, усе менше враховуючи військовий досвід сучасності. Тому пізніше військова теорія у Візантійській імперії зникає.
На Русі першою військово-теоретичною працею можна вважати Повчання князя Володимира Мономаха (XII ст.). У цьому творі автор особливу уваги приділяє організації похідної охорони та розвідки. Також значне місце військовим питанням приділяє давньоруська збірка законів Руська Правда. Тут містяться рекомендації про озброєння військ, засоби та форми ведення війни, бойові шикування.
В XV—XVI ст. починається широке впровадження в збройних силах вогнепальної зброї та починається процес становлення постійного професійного війська. Відповідно до цих процесів починається розробка теорії ведення військових дій військами нового типу. Першим з військових трактатів Нового часу є «Про військове мистецтво» Макіавеллі (1521 р.). Макіавеллі виступає проти практики найманих військ та висуває ідею постійного війська міліційного типу. Автор рекомендує рішучий тип бойових дій з кінцевою метою — перемогою у генеральній битві. В той же час Макіавеллі недооцінює роль вогнепальної зброї. Тем не менш Фрідріх Енгельс вважав Макіавеллі :
Першим достойним згадування військовим письменником Нового часу |
Розвиток артилерії призвів також до стрімкого розвитку фортифікації. З'являється ціла низка праць, таких як «Різні питання та винаходи»Нікколо Тарталья (1546 р.), «Настанови до укріплення міст, замків і фортець» Альбрехта Дюрера (1589 р.), «Мистецтво фортифікації» Ерар де Бар-ле-Дюка (1594 р.), де розроблялися теоретичні питання фортифікації. В Московському царстві розвиток військово-теоретичної думки пов'язаний з ім'ям Івана Пересвєтова. У своїх чолобитних на ім'я царя Івана Грозного, він доводить потребу в організації постійного війська, озброєного вогнепальною зброєю, та важливість польової артилерії.
Подальший розвиток військової думки пов'язаний зі створенням постійних найманих армій в Європі та становленням піхоти як головного роду військ.
Найвідомішими теоретиками XVII ст. були французький військовий інженер Вобан, австрійський фельдмаршал Монтекукколі та французький священник, професор математики Павло Гост.
Другу половину XVII ст. називали «добою Вобана». Він розробив та описав у свої творах «Трактат про облогу та штурм фортець» (1704 р.) та «Трактат про оборону фортець» (1706 р.) нову систему облоги фортець — метод поетапної атаки. Його метод полягав у поетапному знищенні фортечної артилерії, а потім поступовому просуванні піхоти вперед за допомогою системи траншей. РозробленіВобаном методи облоги використовувалися до початку XX ст. Федльдмаршал Монтекукколі був одним з перших прихильників регулярного війська. У своєму творі «Нариси Раймунда, графа Монтекукколі, або Головні правила військової науки» (1703—1704 рр.) він наполягає на важливості рішучих бойових дій, на противагу панувавшим тоді ідеям захоплення територій без битв, завдяки одним маневруванням. Досвід бойових дій на морі було узагальнено викладачем французької військово-морської академії в Тулоні Павлом Гостом у книзі «Мистецтво військових флотів» (1697 р.). Гост виклав головні принципи лінійної тактики військового флоту, що були прийняті у всіх військових флотах до кінця XVIII ст.
Першим великим військовим письменником XVIII ст. стає Фолар. У своїх творах «Нові відкриття про війну» (1724 р.) та «Коментарі на Полібія» (1727—1730 рр.) він піддає критиці повільну стратегію та лінійну тактику свого часу. Фолар рекомендує швидкі дії, раптові напади, широке застосування багнетного бою, застосування тактики колон замість лінійної та використання розсипного строю бійців. Крім того, Фолар намагається сформулювати «універсальні» закони війни та визначив важливість високого морального стану війська. На практиці ідеї Фолара почали застосовуватись тільки в кінці століття, під час війн Великої французької революції.
Ще один французький військовий теоретик, маршал Моріц Саксонський у праці «Мої роздуми» (1732 р.) пропонує створити самостійні тактичні одиниці з трьох родів зброї та перехід до загальної військової повинності. Хоча ідеї Фолара та Моріца Саксонського випередили свій час, але більшої популярності у XVIII ст. заслужила робота французького маршала Пюісегюра «Мистецтво війни» (1748), у якій автор рекомендував, щоб військове мистецтво максимально спиралося на математичні розрахунки. Цей підхід і став пануючим до кінця XVIII ст.
Найбільший вплив на військову теорію та практику другої половини XVIII ст. мав прусський король та полководець Фрі́дріх II Великий. Через те, що Фрі́дріх Великий часто перемагав у битвах противників, що чисельно переважали, його теоретичні установки стають догматами у військовій практиці того часу. У своїй праці «Військове мистецтво» (1750 р.) він радить :
"Ніколи не вступайте у бій без серйозних причин" . |
Фрі́дріх II Великий у своїх подальших працях постійно наголошує на проведенні маневрової стратегії, діях на ворожих комунікаціях, та на битвах, як тільки вимушених заходах. Наприклад у «Проекті кампанії 1775 р.» він наголошує :
"Ніколи не давайте бою з єдиною метою перемогти неприятеля, а давайте тільки для проведення певного плану, котрий без такого розв'язання не може бути здійснено". |
В той же час в царині тактики Фрі́дріх Великий відроджує принцип переваги сил на одному з флангів — «косий» бойовий порядок.
"З армією в 30 000 чоловік можливо перемогти 100 000, якщо взяти їх у фланг" - пише він. |
Таким чином, військові теоретики XVIII ст. віддавали перевагу не рішучім бойовим діям, а маневреній стратегії. Метою бойових дій ставилась не армія ворога, а його територія. Вищим досягненням військового мистецтва оголошувалось вміння змусити армію противника до відступу маневрами і загрозою його комунікаціям та захоплення території противника без бою.
Становлення стратегії як науки пов'язане з ім'ям англійського військового теоретика Генрі Ллойда. У вступі до твору «History of the war between the Empress of Germany and her allies» (1782), присвяченого Семирічній війні він узагальнив та систематизував військовий досвід XVIII ст., що базувався на п'ятиперехідній системі постачання військ. Ллойд вводить терміни «базис військових дій» — пункт, де знаходяться бази споживання армії, та «операційна лінія» — шлях від «базису» до мети бойових дій. На основі досвіду Семирічної війни Ллойд доводить перевагу позиційної війни над веденням битв. Він вважав першочерговими завданнями військових начальників логістику, налагодження безперебійного постачання та вміння облаштовувати табори, це все разом, на його думку, дало б можливість вигравати війни без боїв. Говорячи про внесок Генрі Ллойда Військова енциклопедія Ситіна дає йому наступну характеристику
Ллойд першим встановив позначки для наукової розробки стратегії та окреслив її кордони. Він є першим стратегічним письменником, єдиним, що написав трактат про військову справу, узагальнивши усі її сторони. |
Наполеонівські війни внесли докорінні зміни як в стратегію так і в тактику військових дій. Осмислення та аналіз змін, що відбулися, пов'язані з іменами Карла Клаузевіца та Генріха Жоміні. Як пише про Жоміні військовий історик О. О. Строков
Генерал Жоміні - перший великий дослідник історії війн французької революції та війн Наполеона. Жоміні рішуче розкритикував кордонну систему, збудовану на розпиленні військ. Кордонній системі - без ударних груп та рішучих ударів - він протиставив нову ударну систему, показав на великому фактичному матеріалі її переваги. |
Досліджуючи Наполеонівські війни Жоміні приходить до висновку що поразки противника можливо досягнути не самим маневруванням, не вступаючи у бій, а тільки шляхом блискавичних маневрів та рішучих бойових дій. Під час війни чи бою потрібно націлювати свої головні сили на найбільш важливий пункт. Це Жоміні вважав головним принципом війни. Успішні умови для здійснення цього принципу він бачив в захопленні ініціативи у бойових діях. Військовий історик та теоретик О. О. Свєчін, характеризуючи внесок Жоміні у військову теорію, писав
Впродовж цілого століття військова думка усього світу... жила ідейним спадком Жоміні. |
Першим військовим теоретиком, що дав комплексний аналіз головних явищ та розвитку військового мистецтва, був Карл Клаузевіц. Для цього він дослідив 130 війн та походів з 1566 по 1815 рр. та військову діяльність Густава II Адольфа, Фрі́дріха II Великого, Наполеона та маршалів Людовика XIV. У своїй праці «Про війну» (1832 р.)Клаузевіц створює широкий філософський, політичний, стратегічний та тактичний огляд війни. Клаузевіц чітко формулює тезу що війна є продовженням політики, тому роздумуючи над війна наполеонівської доби, він вводить розмежування на тотальну на обмежену війни, виходячи з мети, яку ставлять перед собою керівники держави. Вважаючи стратегію наукою, Клаузевіц рішуче виступає проти того, щоб стратегію вважали набором прикладів для полководця, він говорить про набір принципів, які виводяться з досвіду попередніх війн. Цими принципами є :
- Повна концентрація та напруга усіх сил
- зосередження сил на напрямку головного удару
- раптовість, швидкість та рішучість дій
- максимальне використання досягнутого успіху
- бій — єдина можливість досягнення мети війни.
Праці Клаузевіца склали цілей етап військової теорії, давши значний розвиток стратегії та методам ведення війни.
Таким чином військова думка першої половини XIX ст. повністю розвивалась під впливом наполеонівських війн. Узагальнивши нові принципи ведення війни, військові теоретики, в той же час, створюють культ Наполеона, що панував майже до 70-х рр. XIX ст.
Франко-прусська (1870—1871 рр.) та Російсько-турецька (1877—1878 рр.) війни виявили нові тенденції у військовому мистецтві. Через зростання чисельності армій зазнала поразки стратегія генерального бою. Також збільшився вплив економічних чинників на ведення війни. Замість тактики колон під впливом введення нарізною зброї та зростання скорострільності та щільності вогню, поширюється тактика стрілецьких ліній. Зміни у веденні бойових дій потребували осмислення їх військовою наукою. На той час найбільш глибоко нові проблеми було розроблено у німецькій військовій школі. Генерал-фельдмаршал Гельмут фон Мольтке у свої працях, що потім були видні під назвою «Військові повчання», розробляє питання руху та зосередження військ під час бойових дій. він висуває принцип — нарізно йти — разом битись, що відповідала новим формам ведення війни. Використання телеграфу та залізниць робило можливим наступ декількох армій з різних стратегічних напрямків, об'єднаних єдиною метою. Паралельно генерал-фельдмаршал Кольмар фон дер Гольц у праці «Озброєний народ» (1866 р.) висуває ідеї тотальної війни та масової багатомільйонної армії, що спиралась на загальну військову повинність. він першим висвітлив тенденцію збільшення збройних сил та потребу у підготовці багатомільйонних резерві у мирний час. В Росії в цей час працює видатний військовий теоретик Генріх Лєєр, що його називають «батьком російської стратегії». У своїй головній праці «Стратегія» (1885—1889 рр.), він розробляє критично-історичний метод. Цей метод полягає у тому, щоб, поєднавши історичні та теоретичні дослідження, розробити закони військового мистецтва, тобто підвести під стратегію науково-теоретичну базу. Лєєр розробляє «вічні» принципи війни та застосування їх у бойових діях («прикладна тактика»). В той же час пошук «вічних» принципів війни привів Лєєра та його послідовників до відриву його стратегії від практики, що висловлювалось зокрема у недооцінці нових видів зброї та форм ведення війни.
Великі зміни відбулась також і у військово-морській теорії. Початок їм поклав шотландець Джон Клерк. У свої праці «Досвід морської тактики» (1790 р.) він рішуче виступає проти лінійної тактики, що панувала на флотах вже більше 100 років, та пише, що потрібно
Атакувати переважаючими силами ту частину ворожого флоту, котра є найслабшою. |
Теоретичне оформлення військово-морської стратегії пов'язане з іменами американського адмірала Альфред Тайєра Мехена та англійського адмірала Філіпа Коломба, що обгрунтували Теорію морської сили. Відповідно до цієї теорії саме панування на морі, а не на суходолі, є вирішальним чинником перемоги над противником, а засобом досягнення цього панування є розгром морських сил противника у вирішальному бою. Відповідно до цього, головні сили повинні зосереджуватись на розбудові військово-морського флоту.
Характеризуючи розвиток військової теорії XIX ст. слід зазначити її значний розвиток. Завдяки, перш за все, Жоміні, Клаузевіцу та Г. Лєєру стратегія стає наукою, розробляючи як практичні так і теоретичні та філософські питання мистецтва війни.
XX століття
Розвиток військової думки на початку XX століття був пов'язаний з підготовкою до майбутньої війни. В загальних рисах можна визначити два напрямки її розвитку — німецький та французький. Німецький очільник Генерального штабу Альфред фон Шліффен у своїх роботах, виданих під загальною назвою "Канни" розвивав ідею оточення військ противника. Як пише військовий історик А. М. Зайончковський :
Ідея Шліффена полягала у тому, що сучасні битви повинні звестися до боротьби за фланги, у котрій переможе той, хто буде мати останні резерви не за серединою фронту, а на його крайньому фланзі.... Щоб досягнути вирішального результату та розгрому противника, потрібно вести наступ з двох чи трьох боків, тобто з фронту та флангів. |
Також Шліффен стверджував що майбутня війна не може бути тривалою з економічних причин, через те, що держави не можуть утримувати багатомільйонні армії впродовж тривалого часу. Слід зазначити, що подібної думки дотримувалось військове керівництво усіх провідних армій того часу. Французькі військові теоретики Фердинанд Фош, Леваль, Гранмезон, розвивали теорію рішучого наступу, але, на відміну від німців, що планували одразу вводити головні сили в бій, французи рекомендували спочатку займати вичікувальну позицію з метою з'ясовування задумів противника, а тільки після цього, в залежності від обстановки, переходити в наступ.
Російська військова думка розкололась на французьких та німецьких прихильників. В той же час, російський генерал М. П. Міхнєвіч у своїй роботі "Основи стратегії" (1913 р.) відкидає ідеї блискавичного розгрому противника у вирішальній битві та швидкого закінчення війни. Він наголошує на тому, що майбутні війни будуть вестися багатомільйонними арміями, які можуть швидко відновлюватись, що довів досвід Франко-прусської війни 1870 - 1871 рр. Тому, для перемоги потрібно не тільки розгромити ворожі армії, але й захопити життєво важливі центри країни, а це потребує тривалого часу та напруги усіх сил держави.
Після закінчення Першої світової війни перед військовими теоретиками постало завдання осмислити її досвід, а також розробити торію застосування нових видів зброї, таких як танки, авіація та підводні човни. Найбільш наполегливо в цих напрямах працювала військова думка Великої Британії, Німеччини, СРСР та Франції.
Головною проблемою Першої світової війни було подолання ворожих укріплених ліній. Нові засоби збройної боротьби, такі, як танки, давали змогу вирішити цю проблему. У зв'язку з цим стали з'являтись теорії створення механізованих армій, основою яких стали б танки. Джон Фуллер в Англії, Шарль де Голль у Франції, Гайнц Гудеріан в Німеччині висловили вірне припущення, що майбутня війна буде маневреною .
В СРСР в 30-х рр. активно розроблялась Теорія глибокої наступальної операції. Сутність її полягала у прориві оборони противника на значну глибину та негайному введенню у прорив танкових та механізованих військ, при цьому авіація блокувала підхід ворожих резервів. Вирішальну роль у прориві відводилась танковим військам та артилерії.
Паралельно в Німеччині розроблялась теорія Бліцкригу ("блискавичної війни").. Сутність її полягала в масованому використанні сухопутних сил (більшу частину котрих складали танкові та механізовані війська) та авіації на напрямку головного удару з метою швидкого прориву оборони противника та стрімкого просування вглиб його території. Мета - оточення ворожих угрупувань, руйнування взаємодії військ противника та захоплення важливих стратегічних пунктів. Концентрація рухомих сил на головному напрямку наступу дозволяла прорвати оборону противника. Ключовим моментом Бліцкригу була швидкість, що ускладнювала стороні, що обороняється, адекватне реагування на дії військ, що ведуть наступ.
В той же час, пам'ятаючи досвід Першої світової війни, активно велись пошуки засобів мінімізації втрат. Італійський генерал Джуліо Дуе, що був першим теоретиком повітряної війни, у роботі "Панування у повітрі" (1921 р.) висуває тезу, що авіація є найбільш потужним видом зброї, який дозволяє вигравати війни, знищуючи населення, шляхи сполучення та промислові центри. Він пише :
Без панування у повітрі успіх у сучасній війні є неможливим, а панування можливо досягнути тільки силами самого повітряного флоту, котрий, після завоювання панування у повітрі, в короткий термін повинен придушити опір ворожої країни настільки, щоб унеможливити подальший опір для неї. |
Таким чином, на думку Дуе, за допомогою дій лише самої авіації, знищуючи війська та промисловість країни, паралізувати волю населення ворожої країни до опору. Хоча в жодній державі "доктрина Дуе" на стала основою військового планування, але її елементи активно застосовувались під час Другої світової війни. Друга світова та війни другої половини XX ст. довели хибність теорії Дж. Дуе про перемогу виключно завдяки військовій авіації. Жодна країна не виграла війни без окупації сухопутними військами території противника.
Поява ядерної зброї призвела до суттєвих змін у військових доктринах. Ключовим моментом стало розуміння безперспективності ядерної війни, яка здатна знищити цивілізацію, тому ядерна зброя стала розглядатися виключно як засіб стримування імовірного агресора. Хоча американські військові теоретики до кінця 60-х рр. розробляти питання застосування тактичної ядерної зброї у локальних конфліктах. В цих умовах, англійський військовий теоретик Безіл Ліддел Гарт формулює свою концепцію "непрямих дій". Сутність концепції Ліддела Гарта полягала у тому, що пряме зіткнення на полі бою ворожих армій не є ефективним шляхом перемоги, так як ворожі сторони обов'язково приймуть заходи щоб блокувати дії одне одного. Пізніше США доповнили цю концепцію ідеєю економічної переваги. Ліддел Гарт відкидав стратегію прямих потужних ударів. Він вважав найбільш доцільним використання неочікуваних та непередбачуваних "непрямих дій". Потрібно вивести противника з рівноваги, тримати його в непевності щодо ваших сил та напряму дій, змусити його розпорошити свої сили на декількох напрямах та врешті вдатись до дій, яких ворог не передбачив. Ліддел Гарта виступав проти суцільних фронтів та ставив за приклад дію мобільних підрозділів німецького генерала Ервіна Роммеля під час Північно-Африканської кампанії 1940 - 1943 рр.
Також в останній третині XX ст. завдяки використанню високоточної зброї, космічної розвідки та електронних систем керування боєм американський військовий теоретик Дж. Уорден запропонував вдосконалений варіант "доктрини Дуе". У своїй роботі "Повітряна війна : планування кампанії (1988 р.) він стверджував що військово-повітряні сили здатні досягнути поставленої мети з мінімальними втратами та високою ефективністю, якщо будуть наносити удари по "центрам сили" - найбільш вразливим місцям противника. Уорден стверджував, що не потрібно прямо атакувати збройні сили противника, бо це є малоефективним, а потрібно знищувати промислові об'єкти та комунікації.. Наприкінці XX ст. В США починають розробляти теорію "повітряно-наземного бою". Вона базується на широкому використанні високоточної зброї, "єдиному полі бою" тобто управлінні військами за допомогою цифрових технологій, розвивається концепція "дальнього поля бою" - використання дальніх підрозділів, озброєних далекобійними ударними засобами. Можна зазначити, що фактично це є розвиток ідей радянської теорії глибокої наступальної операції та німецької теорії Бліцкригу з урахуванням нових технологій враження та керівництва військами.
Еволюція зброї
Вже с самих давніх часів людство використовує два види зброї — ударну та метальну. Найдавнішими з них є дубина та камінь. Першим кроком у вдосконаленні зброї є винахід луку, пращі та списа. Але перша справжня революція у військовій справі пов'язана з використанням металу для виготовлення зброї, що сталося приблизно у IV тис. до н. е. у добу енеоліту. Спочатку починається виготовлення мідних кинджалів, а пізніше, у II тис. до н. е., у часи бронзової доби, з'являються мечі.
Стародавній світ
У XVII—VII ст. до н. е. головною ударною силою армій Стародавнього світу стає бойова колісниця. Виникнення колісниці відносять приблизно до сер. III тис. до н. е., коли їх першими почали використовувати у бойових діях шумери. Бойові колісниці були дво- чи чотириколісними візками, до яких впрягали пару чи четвірку коней. У Давньому Єгипті на колісниці були розташовані лучники, а у хеттів — метальники списів. Коней вкривали панцирями, а до коліс, як це робили, наприклад, перси, кріпили коси. Колісниці були головною ударною силою армій Стародавнього Єгипту, Хеттського царства, Ассирії та Китаю.
Другим важливим винаходом. що дали шумери військовій історії є стрій важкоозброєної піхоти. Озброєні бронзовими кинджалами, сокирами та списами, захищені щитами, шкіряними панцирями та бронзовими шоломами, вже в середині III тис. до н. е. шумерські вояки шикувались у стрій, що пізніше став відомий як фаланга. Першими, хто масово озброює військо залізною зброєю, стають ассирійці. Окрім цього, вони є піонерами інженерної техніки. Вже починаючи з XVIII ст. до н. е. асирійці застосовували при штурмі фортець облогові вежі та тарани.
Наступний якісний крок у розвитку озброєнь пов'язаний з Давньою Грецією. Саме греки розробили найбільш досконалий на той час комплекс озброєння гопліта. Поєднуючись з передовою, на той час, системою комплектування та навчання вояків, грецька, а потім македонська армії наносять неодноразові поразки Перській державі. На морі панують грецькі трієри. Більш рухливі та повороткі, чим їхні попередники, фінікійські кораблі, озброєні тараном та дельфіном (пристрій з вантажем для ламання палуби ворожого судна), маючи краще підготовану команду та бойову тактику, ці кораблі будуть панувати в Середземному морі до кінця Стародавнього світу.
Розвиток артилерії пов'язаний також із давніми греками. У добу еллінізму (IV—I ст. до н. е.) ми бачимо вже доволі розвинену античну артилерію. Це були як гастрафети (ручні арбалети), так і ціла низка торсіонних машин, дія яких базувалась на енергії пружин, що складалися зі скручених канатів. Головними різновидами метальних машин доби античності були балісти та катапульти, а також їхні модифікації відомі під назвами полібол, скорпіон, онагр, карабаліста.
Найбільшого розвитку зброя досягає в часи Давнього Риму. Перш за все, це комплекс озброєння та захисного обладунку римського легіонера I—III ст., відомого як лорика сегментата. Металеві обладунки надавали повний захист від будь-якої зброї тих часів. Також римляни вдосконалили облогові та метальні машини. При цьому метальні машини, починаючи з II ст. н. е., використовуються і в бойових порядках легіону як польова артилерія.
Останнім досягненням Стародавнього світу у військовій сфері є поява важкоозброєної кінноти, відомої під назвами катафрактів, катафрактаріїв та клібанаріїв. Тактика удару списами у тісних шикуваннях, що ними використовувалась, є попередником лицарської тактики доби Середньовіччя.
Середні віки
У розвитку військових технологій Середньовіччя можливо виділити наступні тенденції. Перш за все, це вдосконалення захисного обладунку, його розвиток від кольчуги до т. зв. «білого обладунку», що вкривав усе тіло бійця. Вершиною їхнього розвитку є «міланські» та обладунки XV — I-ї пол. XVI ст. Але, у зв'язку з впровадженням ручної вогнепальної зброї в XVI ст. починається процес відмови від лицарських панцирів.
Ключовим моментом, що вплинув на увесь подальший розвиток військової історії є початок використання пороху у військовій справі. Першими попередниками вогнепальної зброї були різного роду «вогнемети», відомі як «хо-пао» у Середньовічному Китаї, чи грецький вогонь у Візантії. Наступним кроком було використання пороху у ствольній зброї що починається з XIV ст. У 1326 р. вогнепальна зброя з'являється в Італії, 1338 р. — у Франції, 1342 р. — Іспаніі, 1346 р. — Німеччині. З Німеччини через Польщу вогнепальна зброя приходить до України, де в 1394 р., за наказом князя Ягайла, перші гармати з'являються в Львові. Винайдення ручної вогнепальної зброї аркебузи в першій третині XV ст. поруч із використанням артилерії в польових зіткненнях повністю змінює картину бою, поступово висуваючи на перше місце піхоту.
- Арбалет
- Артилерія Середньовіччя
- Грецький вогонь
- Довгий корабель
- Дромон
- Дружина (військо)
- Замок (споруда)
- Кондотьєр
- Лицар
- Мамелюки
- Модфа
- Порох
- Требушет
- Яничари
Новий час
Головним напрямком розвитку військових технологій нового часу є вдосконалення вогнепальної зброї. На початку XVII ст. на зміну аркебузі приходить мушкет, а з кінця XVII ст. європейські армії озброюються гладкостовольною рушницею з ударно-кремневим замком. З невеликими змінами цей тип вогнепальної зброї використовувався до першої чверті XVIII ст. Хоча суперництво лука та вогнепальної зброї тривало ще довгий час. Останній раз лук застосовувався у військових діях під час битви під Лейпцигом (1813 р.). XIX століття принесло ряд технічних вдосконалень стрілецькою зброї що привело до значних змін у військовому мистецтві.
Перш за все, це перехід від кременевого до капсульного замка. Наступними винаходами були куля Міньє, унітарний патрон та гвинтівка Дрейзе з казенним заряджанням. Все це привело до переходу європейських армій спочатку до дульнозарядної нарізної зброї в першій половині XIX ст., а після австро-прусської війни 1866 р. — до казеннозарядної нарізної стрілецької зброї.
Наступним вдосконаленням стрілецької зброї став кулемет. Його попередником була мітральєза, що була першою скорострільною механічною зброєю, та перебувала на озброєнні у другій половині XIX ст. Фактично мітральєза була попередницею сучасних багатоствольних систем залпового вогню. Але у війнах другої половини XIX ст., через ряд причин, вона не зіграла значної ролі, і на початку XX ст. їй на зміну приходить більш досконалий винахід — скорострільна автоматична зброя кулемет. Його винахідником був американець Г. Максим, а вперше було застосовано в бойових умовах під час англо-бурської 1899—1902 рр. та російсько-японської 1904—1905 рр. війн. А вже під час Першої світової війни 1914—1918 рр. кулемет відіграє значну роль у зміні тактики бойових дій та був одним з важливих чинників переходу від маневреної до позиційної війни.
Революційні зрушення також відбувались і в артилерії. Першим кроком стає розробка системи калібрів гармат, розроблена німецьким вченим Георгом Гартманом у 1546 р., що значною мірою впорядкувала артилерійське виробництво. Подальший розвиток йшов у напрямках зменшення ваги гармат та збільшення їх рухливості. У XVII—XVIII ст. розробляється класифікація артилерії на польову та облогову, різні типи боєприпасів до них та форми використання в бойових умовах. На початку XIX ст. зафіксовано перші спроби використання бойових ракет, а в середині століття відбувається перехід від гладкоствольної до нарізної зброї артилерії. У XVI—XVII ст. проблему низької скорострільності тогочасної артилерії намагались вирішити створенням багатоствольних гармат, відомих в Україні як шмигівниця. Але тільки у другій половині XIX ст., із введенням унітарних зарядів, поворотних механізмів та бездимного пороху, цю проблему було розв'язану в гарматі з одним стволом.
У XVI ст. відбувається перехід від гребного до вітрильного флоту. Першим військовим вітрильним кораблем стає «Great Harry», якого було збудовано в Англії в 1520 р. У 1610 р. англійський кораблебудівник Фінеас Пітт побудував трьохпалубний лінійний корабель «Prince Royal», що став взірцем для подальших бойових вітрильників. Вітрильні лінійні кораблі панували на морі до середини XIX ст, коли на зміну їм приходять пароплави. Зміни у флоті були спричинені застосуванням гребного гвинта та парової машини. Першим бойовим пароплавом став англійський «Warrior» збудований у 1860 р. Це був перший корабель, що його було повністю збудовано з заліза та озброєно нарізною артилерією. Новий тип кораблів — броненосці, став пануючим на морі до Першої світової війни.
XX століття
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Танки |
Перша світова війна спричинила колосальний прогрес у розвитку озброєнь. танки та літаки повністю змінюють обличчя війни, яка стає «війною моторів». У 1916 р. англійці вперше застосовують на полі бою танк Mark I. Незважаючи на невеликі тактичні успіхи та конструктивні недоліки застосування танків під час битви на Соммі показало, що цей новий вид зброї є перспективним засобом ведення війни. У 1917 р., після створення французького Renault FT-17, танки набувають класичної компоновки, що існує дотепер. Революційний прорив у конструкції танків було здійснено у 20-30-х рр. американським інженером Джоном Крісті, який створив новий тип «швидкохідного танка». Створений ним Medium Tank T3, завдяки вдалій конструкції ходової частини, поєднував у собі високу швидкість, маневреність та прохідність. Потім ця лінія розвитку продовжувалась радянськими танками та Т-34. У Другій світовій війні танки стають головною ударною силою армій. Бойовий досвід довів неефективність легких танків, та їх випуск було припинено. Розвиток іде в бік посилення озброєння та захисту, вдосконалення ходової частини танку. Також виявили свою неефективність радянські багатобаштові танки прориву Т-28 та Т-35. Починаючи з 60-х рр., відбувається злиття важкого та середнього танків у єдиний основний танк, що здатен виконувати широкий діапазон бойових завдань — від боротьби з танками противника до руйнації ворожих захисних споруд та живої сили.
Другим нововведененням, що змінило характер війни, стала авіація. Піонером у військовому використанні авіації стає Італія, яка під час Італо-турецької війни (1911—1912 рр.) використовувала літаки у якості розвідників та бомбардувальників. Також Болгарія у Першій Балканській війні (1912—1913 рр.), використовує літаки-розвідники. Перші літаки мали дерев'яну конструкцію та обшивку з матерії. Всього станом на 1910 р. у світі було збудовано біля 80 літаків. Перша світова війна значно прискорює розвиток авіації. Напередодні війни Росія мала 263, Франція — 156, Німеччина — 232, Австро-Угорщина — 65, Велика Британія — 258 літаків. Але авіація вважалася допоміжним родом військ та не була озброєна. Паралельно з літакобудуванням розвивається дирижаблебудуваня. Перед Першою світовою війною Німеччина мала — 15, Росія — 14, Франція — 5 дирижаблів. І хоча дирижаблі вдало застосовувались у боротьбі з підводними човнами, але через слабку захищеність від сучасних засобів враження не виявили себе ані на полі бою, ані як засіб бомбардування населених пунктів. У той же час авіація в роки війни отримала значний розвиток. Покращились технічні характеристики літаків та їхнє озброєння. Авіація стала окремим видом збройних сил та поділялась на окремі роди — розвідувальну, винищувальну, бомбардувальну, морську. Набувають поширення ідеї про авіацію як основну наступальну силу військ та використання авіації у взаємодії з хімічною зброєю. У 20-30-х рр. конструкції літаків продовжували вдосконалюватися. Замість полотна стали використовувати дюралюміній. Від біпланів переходять до монопланів, шасі стали прибиратись, фюзеляж стає більш обтічним, а швидість збільшується до 640 км/год. Найбільш відомими літаками Другої світової війни стають радянські штурмовик ІЛ — 2, винищувачі ЛаГГ-3, Як-5, пікіруючий бомбардувальник Пе-2, німецькі винищувачі Ме -109Е, пікіруючий бомбардувальник Ju-87, англійський винищувач «Спітфайр», американський винищувач «Аерокобра» та стратегічний бомбардувальник В — 29, японський винищувач «Зеро» Друга світова війна відкриває добу реактивної авіації. У цей час створюються перші прототипи літаків майбутнього. У 1944 р. в Німеччині створено «літак-невидимку» Horten Ho 229. Побудований за технологією «літаючого крила», цей літак досягав швидкості 977 км/год, і був невловимий для тогочасних радарів. У цьому ж році створюється перший серійний реактивний винищувач Ме-262, що досягав швидкості 875 км/год. У повоєнні часи настає доба реактивної авіації. Літаки озброюються ракетною зброєю. Вже на початку 70-х років їхня швидкість досягає 3 000 км/год, а дальність польоту — 10 000 км. Авіація стає головним носієм ядерної зброї. Головною тенденцією сучасності є створення безпілотного літака, озброєного високоточною зброєю та невловимого для ППО противника.
Значний вплив на кораблебудування справила Російсько-японська війна 1904—1905 рр. Постало питання про збільшення калібру корабельної артилерії, посилення бронювання суден та вдосконалення системи захисту від торпедних атак. У 1906 р. в Англії було спущено на воду корабель «Dreadnought». Цей корабель водночас зробив застарілими усі броненосці та поклав початок новій, дредноутній, добі військово-морського флоту. Починається гонка військово-морських озброєнь, частиною якої є постійне збільшення калібру корабельної артилерії. Найбільш показовими взірцями розвитку лінійних кораблів напередодні Першої світової війни є англійський Queen Elizabeth та німецький Bayern, що мали на озброєнні по вісім 381-мм гармат. Але ставка на лінійні сили флоту як вирішальний чинник у війні на морі не зовсім виправдала себе. Новий вид озброєння — підводні човни вніс суттєві корективи у військово-морське мистецтво. Напередодні Першої світової війни підводні човни було значно вдосконалено. Швидкість руху під водою зросла до 8 узлів, район плавання — до 3 500 миль, кількість торпедних апаратів збільшено до 6. Технічний стан дозволяв використовували підводні човни як проти бойових кораблів, так і проти торговельного судноплавства.. Саме останній напрямок став основним у діяльності підводного флоту під час світових воєн.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Підводний човен |
Досвід Першої світової війни вніс начні корективи у розвиток військово-морського флоту. Значну роль стали приділяти розвитку торпедних катерів та підводних човнів. Збільшився калібр корабельної артилерії. У японських лінкорів «Ямато» та «Мусасі» він досягав 460 мм. У 20-х рр. починається доба авіаносців. У 1922 р. японці вводять до складу вводу перший корабель, що будувався саме як авіаносець, а не був переобладнаним, «Хосе», котрий мав на борту 26 літаків. У 1924 р. англійці спускають на воду авіаносець «Гермес». Досвід Другої світової війни показав, що лінійні кораблі не виправдали сподівань, а ведуча роль у морській війні переходить до підводних човнів, авіаносців та морської авіації. Застосування морської авіації практично повністю витіснило артилерійсько-торпедні бої надводних сил. Тому на початку 40-х рр. будівництво лінійного флоту припиняється. По закінченні Другої світової війни, з початком ядерної доби основу військово-морських флотів стали складати авіаносці та атомні підводні човни. Головною зброєю стають балістичні ракети з ядерними боєголовками, дальність дії яких досягає декількох тисяч кілометрів.
Після Другої світової війни новим, найбільш потужним видом зброї стає ядерна. Першу атомну бомбу було скинуто на Хіросіму 6 серпня, а другу на Нагасакі 8 серпня 1945 р. Ще більш потужну, водневу бомбу, було випробовувано на Тихому океані у 1952 р. Потужність вибухів бомб, що знищили Хіросіму та Нагасакі склала 20 кілотонн, кількість жертв — 173 000 осіб. Під впливом ефекту нової зброї було докорінно переглянуто увесь колишній бойовий досвід. Наприкінці 50-х на початку 60-х рр. створюються міжконтинентальні балістичні ракети з ядерними боєголовками, дальність польоту яких досягає 10 000 км. Ракетно-ядерна зброя, окрім значної дальності, має потужність більше 1 Мт та високу точність. Велика швидкість та висота польоту ракети, її мала поверхня, прихованість підготовки до запуску, створює значні проблеми в питанні ефективної протидії ракетному нападу. Саме тому, на сучасному етапі, ракетно-ядерна зброя розглядається військово-політичним керівництвом ядерних країн як головний засіб враження наземних, повітряних та морських цілей у випадку війни.
Періодизація військової історії
Однією з головних проблем військової історії є її періодизація. Основою поділу є якісні відмінності військової історії одного часу від іншого. У зв'язку з цим постає питання про головні ознаки цих якісних відмінностей. За дорадянських часів російські військові історики поділяли військову історію або за правліннями російських імператорів, рахуючи допетровські часи за одну добу , або за загальноісторичною періодизацією .
- Стародавні часи
- Середні часи
- Нові часи
- Новітні часи
Після 1917 р. було визнано, що
В основі змін у військовому мистецтві лежать зміни в засобі виробництва, тому історію військового мистецтва можливо поділити на чотири доби за суспільно-економічними формаціями |
- Військове мистецтво в добу рабовласницького устрою
- Військове мистецтво в добу феодального устрою
- Військове мистецтво в добу капіталістичного устрою (до перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції в Росії)
- Військове мистецтво в добу кризи капіталізму та переходу від капіталізму до соціалізму.
Дещо відмінну періодизацію дає радянський військовий історик Є. А. Разін, він зазначає
При періодизації цього історичного процесу потрібно виходити не з основ розвитку військового мистецтва, а з суттєвих змін його змісту, котрими є засоби організації ведення війни. Сутністі зміни цих засобів і є головними періодами в історії військового мистецтва, але при цьому не завжди збігаються з суспільно-економічними формаціями, так як розвиток військового мистецтва має свою відносну самостійність... Подібно до періодизації розвитку засобів виробництва можна визначити і періодизацію розвитку засобів організації ведення війни.... Розвиток військового мистецтва пов'язаний зі змінами політичних форм класового суспільства, що визначають зміну у збройних силах та їхнього застосування у війні |
Виходячи з цього Є. А. Разін запропонував поділ військової історії за наступними періодами
- Рабовласницький або ремісничий (до VI ст.)
- Феодальний або цеховий (VII - XVI ст.)
- Мануфактурний (XVII - XVIII ст.)
- Машинний (XIX - XX ст.)
Сучасні українські історики, базуючись на англо-американських працях з військової історії, дотримуються періодизації, що виходить з наступних засад
Військова справа диктує свої умови економіці, напрямкам і темпам її розвитку, при чому ця тенденція закономірна для усіх епох |
- Від озбороєної юрби до організованих ополчень (до 3060 р. до Р. Х.)
Доба неорганізованих юрб, в сутичках між якими перевага була на боці чисельності або випадку.
- Перша епоха організованих ополчень (бл. 3060 - 1457 рр. до Р. Х.)
Зачатки військової організації, коли загальне ополчення охоплює все чоловіче населення здатне носити зброю. це ополчення вже мє організаційний поділ на відділи зі своїми командирами під загальним керівництвом військового вождя - правителя.
- Перша епоха професійного найманого війська (1457 р. до Р. Х. - 378 р.)
Ускладнення озброєння, поява і розвиток військового мистецтва, становлення професійного війська та військового стану суспільства.
- Друга епоха організованих ополчень (378 - 732 рр.)
Внаслідок падіння Римської імперії відбувається повернення від профессійного найманого війська до організованих ополчень
- Епоха лицарського війська (732 - 1415 рр.)
Утворення феодального війська
- Друга епоха професійного найманого війська (1415 - 1631 рр.)
Падіння гегемонії феодального війська, на зміну якому приходять інтернаціональні професійні наймані армії.
- Епоха рекрутського війська (1631 - 1798 рр.)
Створення професійного війська шляхом рекрутського набору серед певної частини населення.
- Епоха масових армій (1789 - 1991 рр.)
Перехід до загальної військової повинності та масових армій. Тотальне підпрядкування усього суспільства інтересам війни.
- Від масових армій до професійного найманого війська (з 1991 р.)
Формування змішаної системи з мобілізаційної та професійної армії .
Ряд сучасних військових істориків поділяють військову історію на сім поколінь, беручи за основу периодизації розвиток зброї.
Розвиток військового мистецтва
Війни Стародавнього світу
Перші відомі військові організації виникають в стародавніх Шумері та Єгипті. Приблизно у 2450 - 2334 рр. до н.е. тривала перша зафіксована письмово війна між шумерськими містами-державами Лагаш та Умма..
Одна з перемог Лагаша над Уммою відображена в надписах та рельєфах знаменитої «Стели коршунів». Основу війська шумерів складали міські загони та колісниці, що були головною ударною силою. Озброєні бронзовою зброєю, шумери вже вміли шикуватись у стрій, подібний до давньогрецької фаланги. Чисельність війська складала приблизно 2000 - 3000 бійців. Колісниці складали головну ударну силу усіх давньосхідних армій у XVII - XII ст. до н. е. і відіграли ключову роль у формуванні військової тактики того часу. Під час бою фаланга наносила удар у центр ворожого війська, а колісниці атакували його фланги.
Наступний крок у розвитку військового мистецтва пов'язаний з війнами хеттів, ассирійців, єгиптян часів Нового царства та персів. Характеризуючи військову діяльність Стародавнього Єгипту часів Нового царства (Стародавній Єгипет) дослідник історії Стародавнього Сходу В. І. Авдієв зазначає : Починаючи з часів Нового царства Єгипет виходить на широку арену активної міжнародної політики... З відносно відсталої країни... Єгипет перетворюється на велику, в межах Стародавнього світу, "велику державу", що веде широку політику завоювань.. Існує розбіжність у поглядах істориків на чисельність єгипетського війська означеного часу. Наприклад Фрідріх Енгельс нараховує близько 400 000 вояків , французкий єгиптолог Анрі Масперо обчислює його в 120 - 130 тис, але радянський дослідник В. І. Авдієв, посилаючись на неможливість логістичного забезпечення такого війська для того часу, обчислює його в 25 - 30 000 вояків.. Египетське військо поділялось на піхоту та загони колісниць, а піхота, в свою чергу - на важко- та легкоозброєну. Організаційно військо поділялось на частини, які умовно можна назвати "полками", "батальонами" та "відділеннями" Під час бою єгипетське військо шикувалось трьома лініями, у першій та третій колісниці, у другій - піхота. Під час бою спочатку лучники обстрілювали ворога, потім наступ починали колісниці, що наносили фронтальні та флангові удари, метою яких було утворення прогалин у ворожому строю. Після чого в наступ йшла піхота. Першим відомим єгипетським полководцем, що здійснював планомірний стратегічний наступ, був фараон Тутмос III (1525 - 1473 рр. до н. е.). Особливістю стратегії Тутмоса III були послідовні та зосереджені удари по найбільш важливим стратегічним пунктам противника. Досягнутий успіх закріплювався будівництвом укріплених пунктів на ворожій території. Внаслідок 17 походів до Єгипту було приєднано Палестину та Сирію.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Військове мистецтво Стародавнього Єгипту |
Першою війною між державами, що зафіксована у джерелах є єгипетсько-хеттська війна 1312 - 1296 рр. до н. е. Причиною війни було суперництво двох великих держав того часу - Єгипту та Хеттської держави за панування у Сирії. Головною подією війни стала битва при Кадеші 1312 р. до н. е., яка знайшла докладне відображення у давньоєгипетських джерелах. Битва при Кадеші була останньою великою битвою Бронзової доби. Тактика бою була типовою, як на той час. Битва розпочиналось перестрілкою легкоозброєних вояків, завданням яких було зруйнувати ворожі бойові порядки, потім бойові колісниці, що взаємодіяли з піхотою, наносили головний фронтальний удар по ворожому війську, при цьому як хетти, так і єгиптяни діяли однаково, що говорить про регулярне військове навчання у мирний час. В той же час це перша війна, що мала характер не набігу за здобиччю, а планомірного стратегічного наступу. Під час війни обома сторонами активно велася розвідка та використовувались різні засоби введення ворога в оману. Загони єгипетського війська йшли різними шляхами, хоча й вирішували єдине оперативне завдання. Завдяки організації комунікацій єгипетське військо діє вдалині від своєї території. Єгипетсько-хеттська війна 1312 - 1296 рр. до н. е. закінчилась першою відомою в історії мирною угодою 1296 р. до н. е.
Ассирійські війни
Наступний етап в розвитку військового мистецтва пов'язаний з експансією Ассирійської держави у IX - VII ст. до н. е. Початком його стала військова реформа царя Тіглатпаласара III (745 - 727 рр. до н. е.), який вводить рекрутський набір для комплектування війська. Військо комплектувалось зі збіднілих землеробів, що отримували зброю за рахунок держави. Так виникає постійне військо, що отримало назву "царський загін". Друга частина війська - "царське військо" набиралось у провінціях на певний термін проходження служби. Асирійська армія мала поділ на роди зброї. Піхота поділялась на легку (пращники, стрільці з луку та метальники дротиків), середню (списоносці) та важку (важкоозброєні списоносці). Також була кіннота та загони колісниць. Військо вже мало сталий організаційний розподіл. Вищим підрозділом була "емука" що складалася з декількох "кисирів" - загонів по 500 - 2000 вояків. "Кисири" поділялись на загони по 50 та 10 вояків. Вперше у ассирійському війську було організовано інженерні загони, завданням яких було наведення та утримання шляхів сполучення та переправ, організація облоги ворожих міст. Тактика ассирійців була подальшим розвитком тактики інших близькосхідних армій. Військо шикувалось у 3 лінії.
1 лінія - (пращники та стрільці з луку, завданням яких було розстроїти лави противника.
2 лінія - кіннота та колісниці наносили удар по першим рядам та флангам ворожого війська.
3 лінія - важкоозброєна піхота, що була вишикувана у 6 -7 рядів, подібно до фаланги уявляла собою стіну з великих щитів та наносила вирішальний удар.
Ассирійська військова організація спиралась на розвинену розвідувальну мережу, добрі шляхи сполучення та передові фортеці на захоплених територіях. Завдяки добре організованому війську Ассирійська держава починає активну експансію на Близькому Сході, ставши першою великою військовою державою Залізної доби. Внаслідок походів царів Тіглатпаласара III (745 - 727 рр. до н. е.), Саргона II (722-705 до н. е.), Асаргаддона (680-669 до н. е.) та Ашшурбаніпала(669-627 до н. е.)ассирійці підкорюють південну Сирію , Палестину та Єгипет. Під час походів зафіксовано перше застосування військової пропаганди при облозі Єрусалиму у 701 р. до н. е. Але постійні війни привели до виснаження Ассирійської держави та її розгрому об'єднаним військом мідійців та вавилонян у війні 626 - 605 рр. до н. е.
Перські війни (VI - IV ст. до н. е.)
У VI ст. до н. е. засновник Перської держави Кир II Великий почав завойовницькі походи з метою підкорення країн Азії. дані про чисельність армії Ахеменідів коливаються. Геородот пише про чисельність у 700 000 вояків та флот у 600 кораблів , а цар Дарій у 480 р. до н. е. зібрав 1 700 000 сухопутного війська . сучасні історики вважають ці цифри значно перебільшеними. Німецький історик Ганс Дельбрюк оцінює військо царя Дарія у 4 000 - 6 000 вояків.. радянські військові історики нараховують 50 000 постійного війська та до того контингенти підкорених народів, які важко підрахувати . Наприклад для битви при Гавгамелах (331 р. до н.е.) наводяться дані про 95 000 вояків . військо складалося з чотирьох частин - постійне військо, кінне ополчення перської аристократії, контингенти з областей імперії, грецькі найманці. Організаційно військо мало десятинну структуру та поділялось на:
- 10 полків (байварабам) -10 000 чол;
- Полк (хазарабам) - 1000 чол;
- Сотня (сатабам) - 100 чол;
- Напівсотня (пасчасатабам) - 50 чол;
- Десяток (датфабам) - 10 чол;
- П'ятірка - 5 чол..
За родами зброї військо поділялось на піхоту, кінноту та колісниці. У свою чергу піхота та кіннота поділялись на легко та важкоозброєну. Еліту перської армії складали "амртака" ("безсмертні"), що складалися з 10 000 бійців та були особистою гвардією царя. Головною ударною силу перського війська складали стрільці з луку, навколо діяльності яких формувався тактичний малюнок бою.
На полі бою перське військо шикувалось у три лінії.
- 1 лінія - колісниці - завданням яких було розладнати стрій супротивника
- 2 лінія - піхота, що шикувалась у 10 рядів. Перший ряд складався з вояків з великими щитами ("спара") та списами, що прикривали стрільців з луку, що стояли далі, вишикувані у 9 рядів.
- 3 лінія та фланги - кіннота, завданням якої було розгром та переслідування противника, послабленого діями колісниць та лучників.
Слабкістю перського війська був його склад, що на 90 % складався з місцевих ополчень, які мали слабку військову підготовку, різне озброєння, тактику ведення бою та погано розуміли один одного.
Починаючи з VII ст. до н. е. в Греції починає розвиватись тактика фаланги. Нова тактика пов'язана з розвитком військової організації двох грецьких центрів - Афін та Спарти. У війську обов'язково повинні були служити всі вільні повноправні чоловіки з 18 до 60 років, тому що захист міста -полісу був головним обов'язком його громадян. Особливістю фаланги, що докорінно відрізняла її від армій Стародавнього Сходу, стає однотипне озброєння та захисний обладунок її вояків - гоплітів. Фаланга шикувалась у 8 рядів, але були випадки шикування у 12, 16 чи 25 рядів . Тактика фаланги базувалась на потужному прямому ударі на короткій дистанції. Але суцільний стрій фаланги, що був її сильною стороною, водночас ставав слабким місцем на нерівній місцевості, де фаланга розривалася, а також не давав можливості для переслідування противника.
Першим великим випробуванням давньогрецької військової організації стають Греко-перські війни 500-449 рр. до н. е. У ході війни з Імперією Ахеменідів греки вдосконалили свою тактику. Більшої ваги набуває легка піхота, завданням якої стає забезпечення флангів фаланги та переслідування розбитого противника. Стала розвиватись стратегія, зокрема, у взаємодії грецьких армії та флоту.
Наступним кроком у розвитку військового мистецтва Стародавньої Греції стає Пелопоннеська війна 431 - 404 рр. до. н. е.
- Фаланга
- Македонська фаланга
- Дорі
- Ксифос
- Копіс
- Махайра
- Гоплон
- Гопліти
- Пелта
- Пельтасти
- Ксистон
- Сариса
- Сарисофор
- Гетайри
- Трієра
Феодальна доба
Мануфактурна доба
Індустріальна доба
Сучасна доба
Примітки
- Разин Е. А. История военного искусства. - Т. 1. - С.117.
- Китайская военная стратегия. Новые переводы В. В. Малявина. - С.129.
- Разин Е. А. История военного искусства. — Т. 1. — С.452.
- Культура Византии. под ред З. В. Удальцова. - Т. 1. - С.398.
- Культура Византии. под ред З. В. Удальцова. - Т. 2. - С.288.
- Энгельс Ф. Диалектика природы. — М. 1934. — С.87.
- Цит. за Свечин А. А. Эволюция военного искусства. - М. 2002. - С.234.
- за Дельбрюк Ганс. История военного искусства. - Смоленск, 2003. - Ч. 4. Новое время. - С.518.
- Цит. за Дельбрюк Ганс. История военного искусства. - Смоленск, 2003. - Ч. 4. Новое время. - С.510.
- Військова енциклопедія Ситіна. - Т. 15. - С. 28
- Строков А. А. История военного искусства. - Т. 2. - С. 248
- Свечин А. А. Стратегия в трудах военных классиков. - Т. 2. - С. 104
- Советская военная энциклопедия. — Т. 4. — С. 202
- Итальянский поход Наполеона Бонапарта 1796 года, 1799 год, 1806 год, 1812 год, О войне
- Цит за Доценко В. Д. Истоия военно-морского искусства. - Т. 1. - С. 176
- Мехен А. Т. Вплив морської сили на історію. 1660—1783 рр.(1899 р.), Коломб Ф. Морська війна (1890)
- Зайончковский А. М. Первая мировая война - СПб, 2002. - С.22.
- Шлиффен А. Канны - М, 1938. - С.364.
- Фуллер Д. Операции механизированных сил (1933 г.); Гудериан Х. Внимание, танки (1937 р.); Шарль де Голль. Профессинальная аримя (1934 г.).
- Ротмистров П. А. Время и танки. - С. 41.
- Термін "Blitzkrieg" став вживатись в Німеччині з 1939 р. До того вживались терміни "рухлива війна", "швидкоплинна війна". - История Второй мировой войны. - Т. 2. - М. 1974. - Примечание на с. 360.
- История Второй мировой войны. - Т. 2. - М. 1974. - с. 363.
- Дуэ Дж. Господство в воздухе. - М.,1936. - С.69.
- Лэннинг Майкл Ли. 100 великих полководцев. - С.361.
- Ліддел Гарт Б. Стратегия (1954).
- Исмаилов Р. Классическая стратегия на пороге XXI столетия // Галактионов М. Темпы операций. - М., 2001. - С. 19.
- Золотарёв А. Ю. Теории господства в воздухе: от Дуэ до Уордена // Научный вестник Воронежского государственного архитектурно-строительного университета. Серия "Социально-гуманитарные науки" - 2017. - № 2. - С.53.
- Золотарёв А. Ю. Теории господства в воздухе: от Дуэ до Уордена // Научный вестник Воронежского государственного архитектурно-строительного университета. Серия "Социально-гуманитарные науки" - 2017. - № 2. - С.54.
- Советская военная энциклопедия / под ред. А. А. Гречко [и др.]. — Т. 5. — с. 275.
- Dupuy E., Dupuy N. The Encyclopedia of Military History: From 3500 B.C. to the Present. — р. 3.
- Джестис Ф., Райс Р. Энглим С. Войны и сражения Древнего мира (3000 г. до н. э. — 500 г. н. э.) — С.9.
- Носов К. Осадная техника античности и средневековья — С.13.
- Шершов А. П. История военного кораблестроения. — С.27 — 29.
- Разин Е. А. Исторя военного искусства. — Т. 1. — С.248.
- Шокарев Ю. В. Артиллерия. — с.14.
- Прочко И. С. История развития артиллерии. — с.19.
- Крип'якевич І. Історія українського війська — Т. 1. — с.146.
- История военного искусства / под ред. П. А. Ротмистрова. — Т. 1. — с. 104.
- Свечин А. А. История военного искусства — с. 201.
- Жук А. Б. Стрелковое оружие — с. 468—471.
- Советская военная энциклопедия — / под ред. А. А. Гречко [и др.]. -Т. 6. — с. 628.
- Прочко И. С. История развития артиллерии — с. 26
- Советская военная энциклопедия — / под ред. А. А. Гречко [и др.]. -Т. 1. — с. 273.
- Українське козацтво. Мала энциклопедія — с. 662.
- Прочко И. С. История развития артиллерии — с. 31
- Советская военная энциклопедия — / под ред. А. А. Гречко [и др.]. -Т. 6. — с. 246.
- Доценко В. Д. История военно-морского искусства. — Т. 1. — С. 113
- Доценко В. Д. История военно-морского искусства. — Т. 1. — С. 354
- Строков А. А. История военного искусства. — Т. 3. — С. 452
- Исмаилов Р. Танки мира. — С .14
- Гончаров В. Танки Второй мировой войны // Лиддел-Гарт Б. Вторая мировая война. — С. 864
- Гончаров В. Танки мира. — С. 57
- Советская военная энциклопедия / под ред. А. А. Гречко [и др.]. — Т. 7. — с. 655.
- История Первой мировой войны. 1914—1918 гг. / под ред. И. И. Ростунова. — Т. 1. — с. 108.
- История самолётов мира — с. 80.
- Строков А. А. История военного искусства. — Т. 3. — с. 177.
- Строков А. А. История военного искусства. — Т. 3. — с. 175.
- Зайончковский А. М. Первая мировая война. 1914—1918 гг. — С. 842.
- Советская военная энциклопедия / под ред. А. А. Гречко [и др.]. — Т. 1. — с. 50.
- Каторин Ю. Ф., Волковский Н. Л. Уникальная и парадоксальная военная техника — С. 291.
- Военная энциклопедия / под ред. И. И. Родионова [и др.]. — Т. 1. — С. 47.
- Шершов А. П. История военного кораблестроения. — С. 144.
- Шершов А. П. История военного кораблестроения. — С. 149.
- История военно- морского искусства / под ред. Р. Н. Мордвинова. — Т. 3. — С. 135.
- Тарас А. Е. Военно-морское соперничество и конфликты. 1919—1939 гг. — С. 506.
- Доценко В. Д. История военно-морского искусства. — Т. 2. — С. 37.
- История военно-морского искусства / под ред. С. Е. Захарова. — С. 522.
- Доценко В. Д. История военно-морского искусства. — Т. 3. — С. 397.
- Монтгомери Б. Л. Краткая история военных сражений. — С. 451.
- Советская военная энциклопедия. — Т. 1. — С. 319.
- Доценко В. Д. История военно-морского искусства. — Т. 1. — С. 33.
- Росийская военная энциклопедия. — Т. 7. — С. 169.
- История русской армии и флота : [Т. 1-15]/ под ред. А. С. Гришинского, В. П. Никольского, Н. Л. Кладо.
- Голицын Н. С. Всеобщая военная история : [Т. 1-15]
- История военного искусства / под ред. П. А. Ротмистрова. - Том 1. - с.27.
- Разин Е. А. История военного искусства. - Том 2. - с.16 - 19.
- Разин Е. А. История военного искусства. - Том 2. - с.17.
- Історія війн і військового мистецтва/Л. Войтович, Ю. Овсінський. - Т. 1 - С. 4.
- Історія війн і військового мистецтва/Л. Войтович, Ю. Овсінський. - Т. 1 - С. 4 - 7.
- Шишов А. В. Все войны мира. Древний мир. - С. 9.
- Энглим М., Джестис Ф, Райс Р. и др. Войны и сражения Древнего мира. - С. 9.
- Авдиев В. И. Военная история Древнего Египта. - Т. 2. - С. 179.
- Энгельс Ф. Армия // О военном искусстве. - М. 2003. - С. 9.
- Авдиев В. И. Военная история Древнего Египта. - Т. 2. - С. 183.
- Авдиев В. И. Военная история Древнего Египта. - Т. 2. - С. 194.
- Разин Е. А. История военного искусства. - М.,1994. - Т. 1. - С. 59.
- Разин Е. А. История военного искусства. - М.,1994. - Т. 1. - С. 60.
- Энглим Саймон, Джестис Филлис Дж., Райс Роб С. и др. Войны и сражения Древнего Мира. 3000 год до н. э. — 500 год н. э - С. 15.
- Библия. - 4-я Книга Царств. - М. 1991. - С. 418.
- Геродот. История - Книга 4:87.
- Геродот. История - Книга 7:60.
- Дельбрюк Г. История военного искусства. - Том 1. - Смоленск, 2003 - С. 19.
- Советская военная энциклопедия. - Том 6. - С. 298.
- Советская военная энциклопедия. - Том 2. - С. 452.
- Sekunda N. The Persian Army 560—330 BC. (Osprey Publishing). - P. 8
- Джестис Ф., Райс Р. Энглим С. Войны и сражения Древнего мира (3000 г. до н. э. - 500 г. н. э.) - С.19.
- Джестис Ф., Райс Р. Энглим С. Войны и сражения Древнего мира (3000 г. до н. э. - 500 г. н. э.) - С.21.
Література
Довідкові видання
- Тучков С. А. Военный словарь : [Т. 1-2]. — М.,1818
- Военный энциклопедический лексикон, издаваемый обществом военных и литераторов : [Т. 1-15] / под ред. Л. И. Зедделера. - СПб, 1837-1852.
- Военный энциклопедический лексикон, : [Т. 1-14] / под ред. М. И. Богдановича. - СПб, 1852-1858.
- Энциклопедия военных и морских наук : [Т. 1-8] / под ред. Г. И. Леера. - СПб, 1883-1897.
- Военная энциклопедия : [Т. 1-18] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб.,1911—1915.
- Советская военная энциклопедия : [Т. 1-2] / под ред. Р. П. Эйдемана [и др.]. — М.,1932—1933.
- Советская военная энциклопедия : [Т. 1-8] / под ред. А. А. Гречко [и др.]. — М.,1976—1980.
- Советская военная энциклопедия : [Т. 1] / под ред. М. А. Моисеева [и др.]. — М.,1990.
- Военная энциклопедия : [Т. 1-8] / под ред. И. И. Родионова [и др.]. — М.,1997—2004.
- Харботл Т. Словарь битв. - М., 1993
- Alten G., Albert Н. Handbuch für Heer und Flotte. Enzyklopädie der Kriegswissenschaften und verwandter Gebiete: [Bd. 1—9]. - Berlin, 1909—1914.
- An encyclopaedic dictionary of science and war, ed. by Ch. М. Beadnell. - London, 1943.
- Dupuy E., Dupuy N. The Encyclopedia of Military History: From 3500 B.C. to the Present. - New-York, 1970.
- Eggenberger D. An Encyclopedia of Battles. - New-York, 1967.
- Encyclopedia of Wars by Phillips Ch., Axelrod А.: [Vol. 1-3]. - New-York, 2005.
- Farrow's Military Encyclopedia: [Vol. 1-3]. - New-York, 1885.
- Franke H. Handbuch der neuzeitlichen Wehrwissenschaften: [Bd. 1—3]. - Berlin, 1936—1939.
- Kohn G. Dictionary of Wars. - New-York, 1999.
- Poten B. Handwörterbuch der gesamten Militärwissenschaften : [Bd 1—9]. - Bielefeld — Lpz., 1877—1880.
- Tucker S. Naval Warfare. Encyclopedia : [Vol. 1-3]. - Oxford, 2002.
- Young P. Dictionary of Battles : [Vol. 1-2]. - New-York, 1978 - 1979.
Світова військова історія
- Богданович М. И. История военного искусства и замечательнейших походов, от начала войн до настоящего времени:[Ч. 1-2]. - СПб., 1849 - 1853.
- Гейсман П. А. Краткий курс истории военного искусства в средние и новые века : [Ч. 1-3].— СПб., 1893-1896.
- Голицын Н. С. Всеобщая военная история древних времен : [Ч. 1-5]. - СПб, 1872-1876.
- Голицын Н. С. Всеобщая военная история средних времен : [Ч. 1-3].— СПб., 1876-1878.
- Голицын Н. С. Всеобщая военная история новых времен : [Ч. 1-2]. — СПб., 1872-1874
- Голицын Н. С. Всеобщая военная история новейших времен : [Ч. 1-3]. — СПб., 1874-1875
- Голицын Н. С. Великие полководцы истории : [Ч. 1-2]. - СПб., 1873.
- Дельбрюк Г. Всеобщая история военного искусства в рамках политической истории : [Т. 1-7]. - М., 1936 - 1939.
- Лиддел Гарт Б. Стратегия. — М., 1957.
- Меринг Ф. Очерки по истории войны. — М., 1924.
- Михневич П. История военного искусства с древнейших времен до начала XIX столетия. - СПб., 1896.
- Пик А де. Исследование боя в древнейшие и новейшие времена. - СПб., 1911.
- Разин Е. А. История военного искусства : [Т. 1-3]. - М., 1955—61
- Рюстов Ф. В. История пехоты : [Ч. 1-2]. — СПб., 1876.
- Свечин А. А. Эволюция военного искусства с древнейших времен до наших дней: [Т. 1-2]. - М., 1927—28
- Строков А. А. История военного искусства: [Т. 1-3]. - М., 1955—67.
- Jones A. The Art of War in the Western World. - University of Illinois, 2000.
- Black J. Western Warfare 1775–1882. - Indiana University, 2001.
- Black J. Warfare in the Western World, 1882–1975. - Indiana University, 2001.
- Creasy E. S. The fifteen decisive battles of the world, from Marathon to Waterloo.- New-York - london, 1908.
- Dodge T. Great captains. - New-York, 1889.
- Jähns M. Handbuch einer Geschichte des Kriegswesens vender Urzeit bis zum Renaissance. — Leipzig, 1880.
- Jähns M. Geschichte der Kriegswissenchaften vornehmhch in Deutschland. — Munchen und Leipzig, 1889.
- Fuller J. Decisive Battles of the Western World and Their Influence upon History : [Vol. 1-3]. - London, 1954-1956
- Hacker В. World Military History Bibliography. - Leiden-Boston, 2003.
- Hoyer I. G. Geschichte der Kriegskunst seit derersten Anwendungdes Schiesspulvers zum Kriegsgebrauch bis an das Ende des achtzehnten Jahrhunderts: [Bd. 1—2]. — Göttingen, 1797—1800
- Keegan J. A History of Warfare. - London, 1993.
- Parker G. The military revolution. Military innovation and the rise of the West, 1500-1800. - Cambridge univercity, 1988.
- Troschke Th. Anleitung zum Studium der Criegsgeschichte. - Stuygart, 1851.
Військова історія України
- Дашкевич Я. Історія українського війська (1917–1995). - Л., 1995.
- Еволюція воєнного мистецтва: [Ч. 1-2]. / Д. В. Вєдєнєєв, О. А. Гавриленко, С. О. Кубіцький та ін. – К., 2017
- Ілюстрований словник-довідник з воєнної історії України / М. М. Верховський, А. Г. Морозов. — Сміла, 2009.
- Історія війн і збройних конфліктів в Україні: Енциклопедичний довідник /О. І. Гуржій та ін. — К., 2004.
- Історія українського війська / А. Галушка, А. Харук, А Руккас та ін. - Харків,2016.
- Крип'якевич І. Історія українського війська : [Т. 1-2]. - Л., 1936.
- Мандзяк В. Битви української середньовічної та ранньомодерної історії. Довідник. - Л., 2011
- Котляр М. Ф. Воєнне мистецтво Давньої Русі. – К., 2005.
- Котляр М. Ф. Полководці Давньої Русі. – К., 1991.
- Литвин М. Є., Науменко К. Р. Збройні сили України першої половини XX ст. Генерали і адмірали. - Львів-Харків, 2007.
- Поле битви ‒ Україна. Від "володарів степу" до "кіборгів". Воєнна історія України від давнини до сьогодення / авт. кол.: Б. Черкас, О. Сокирко, А. Плахонін та ін. ‒ Х., 2016.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): [Т. 1-2].— К.2007 - 2011.
- Українське козацтво: мала енциклопедія / Ф. Г. Турченко та ін. — Київ - Запоріжжя, 2006.
- ВАК України. Паспорт спеціальності.
Посилання
- Шмигівниці // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2089. — 1000 екз.
- X Legio — Бойова техніка давнини (містить уривки російських перекладів римських авторів і статті з військової справи Стародавнього Риму) [ 23 березня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
- Римська Слава [Архівовано 28 листопада 2012 у WebCite] Антична військова справа (рос.)
- Форум містить значну кількість матеріалів, присвячених військовій історії від Стародавнього світу до Нового часу (рос.).
- Найбільша російськомовна бібліотека з військової історії (рос.).
- Російський військово-історичний форум з військової історії XV - XIX ст (рос.).
- Майданчик, де обговорюється чимало проблем, пов’язаних з військовою історією (укр.).
- сайт, присвячений історії Австро-Угорської імперії. Зброєзнавча інформація, присвячена озброєнню австро-угорського війська, зосереджена в розділах «Книги» (монографії, довідники) та «Вооружение» (окремі розділи з монографій, наукові та науково-популярні статті, технічні описи моделей стрілецької зброї та військової техніки). У списку посилань представлені переважно вітчизняні та іноземні ресурси, тематикою яких є історія Австро-Угорщини, її збройних сил, символіки та геральдики; долучено також посилання на військово-історичні web-ресурси загальної тематики, сайти видавництв військової літератури, та колекціонерів мілітарії (укр.).
- Українське військо у ХХ - ХХІ століттях [ 6 червня 2022 у Wayback Machine.] сайт, присвячений історії українського війська у ХХ-ХХІ століттях. Тут ви зможете довідатись про українські військові формування у Перших та Других визвольних змаганнях, а також про українців в інших арміях. На його сторінках є також інформація про сучасний стан Збройних сил України, а також інша інформація, яка стосується військової тематики (різні документи, наукові праці та спогади, однострої, мапи, фотографії, пісні та інше)(укр.).
- Ucraina Inter Arma [ 2 квітня 2022 у Wayback Machine.] Український ресурс, присвячений історії військових формувань, що будь-коли перебували на території сучасної України. Статті містять інформацію про появу і перебування в Україні певного військового формування, про його озброєння та уніформу (укр.).
- United States Military Academy. Atlases [недоступне посилання з серпня 2019] Офіційний сайт військової академії США Вест-Пойнт. Особливо цікавим є розділ з мапами від Стародавніх часів до сучасності (англ.).
Див. також
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Військова справа |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Військова історія України |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vijskova isto riya galuz istorichnoyi nauki yaka doslidzhuye teoretichni i naukovo metodichni problemi z istoriyi vijn voyennogo mistectva vijskovih formuvan zbrojnih sil yih vidiv rodiv vijsk ta yih vsebichnogo zabezpechennya Vijnu na mori doslidzhuye vijskovo morska istoriya Napryamki doslidzhenNapryamki doslidzhen Rozrobka problem metodologiyi Istoriya vijn okremih voyennih kampanij operacij Istorichnij dosvid budivnictva bojovoyi organizacijnoyi i mobilizacijnoyi pidgotovki vijskovogo upravlinnya vsebichnogo zabezpechennya voyennih bojovih dij ta bojovogo zastosuvannya zbrojnih sil yih vidiv i rodiv vijsk inshih silovih struktur Istorichnij rozvitok zakoniv zakonomirnostej principiv form i sposobiv voyennoyi strategiyi operativnogo mistectva i taktiki voyennoyi ekonomiki tilovogo i oboronno promislovogo kompleksu konversiyi i fortifikaciyi i strukturnoyi organizaciyi zbrojnih formuvan armiyi i flotu ta vijskovih navchalnih zakladiv Istorichnij rozvitok voyennih doktrin napryamkiv koncepcij mizhnarodnoyi ta nacionalnoyi bezpeki Istorichnij dosvid komplektuvannya zbrojnih sil vsebichnoyi sil organizaciyi vijskovoyi osviti pidgotovki Istorichni vijskovi aspekti ta Istorichnij dosvid zastosuvannya zbrojnih sil u lokalnih vijnah zbrojnih konfliktah antiteroristichnih ta mirotvorchih operaciyah Istoriya diyalnosti inshih Istorichnij dosvid vedennya informacijnoyi ta psihologichnoyi borotbi Vijskova diyalnist vidatnih vijskova biografistika Istorichnij dosvid diyalnosti derzhavnih organiv vladi politichnih partij gromadsko suspilnih ruhiv ta u vijskovij sferi Istorichni aspekti i zhurnalistiki i emblematiki i Istorichnij dosvid organizaciyi ta sil voyenno socialnoyi vihovnoyi gumanitarnoyi pidgotovki roboti pro zmicnennya vijskovoyi disciplini organizaciyi dozvillya vijskovosluzhbovciv patriotichnogo vihovannya na socialnogo ta vijskovosluzhbovciv shefskih zv yazkiv zbrojnih sil z gromadskistyu Vijskova teoriyaStarodavnij svit Sun czi Pershim z vidomih vijskovo teoretichnih traktativ ye Mistectvo vijni davnokitajskogo stratega Sun czi Cej tvir vhodit do kitajskogo vijskovogo kanonu Yak vidmichaye Ye A Razin Sun czi odnim z pershih sprobuvav teoretichno osmisliti golovni formi bojovih dij ta pokazati sho vijskove mistectvo polyagaye u yih umilomu vikoristannya dlya rozgromu suprotivnika Golovna ideya Sun czi polyagaye u tomu sho Toj hto vmiye vesti vijnu peremagaye vorozhe vijsko bez boyu bere chuzhi forteci bez oblogi znishuye chuzhu derzhavu ne zastosovuyuchi svoye vijsko nadovgo Takim chinom she 2500 rokiv tomu Sun czi sformulyuvav principi vidomi sogodni yak strategiya nepryamih dij Takozh znachne misce v rozvitku davnokitajskoyi vijskovoyi teoriyi nadavalos Stratagemam Za poglyadami kitajskih vijskovih teoretikiv Stratagemoyu ye napered skladenij plan u kotromu na suprotivnika ochikuye pidgotovana hitrist Najkrashi prikladi zibrani u traktati Tridcyat shist stratagem VI st sho yavlyaye soboyu sistemu prihovanih strategichnih ta taktichnih dij dlya perehoplennya iniciativi ta otrimannya perevagi nad suprotivnikom Pri chomu ci Stratagemi mozhna vzhivati ne tilki na vijni ale j u civilnomu zhitti Ksenofont Vijskova teoriya v Yevropi pochinayetsya z Ksenofonta 430 356 rr do n e davnogreckogo istorika ta vijskovogo diyacha Svoyi vijskovo teoretichni poglyadi vin vikladaye u pracyah Anabasis Kiropediya Grecka istoriya Gipparh Ksenofont viyaviv riznicyu mizh strategiyeyu ta taktikoyu Pid strategiyeyu vin rozumiv mistectvo vedennya vijni a taktikoyu mistectvo shikuvannya vijska na poli boyu Samim golovnim za Ksenofontom ye vminnya polkovodcya diyati vidpovidno do obstanovki Takozh vin nagoloshuye na vazhlivosti koncentraciyi sil na golovnomu napryamku ta vibori momentu dlya udaru yak golovnih vimogah vijskovogo mistectva Dali pitannya taktiki prodovzhuyut rozglyadati davnogrecki vijskovi pismenniki Enej Taktik IV st do n e Asklepiodot Taktika ta Elian Nauka taktiki I st Na pochatkovomu etapi rozvitku vijskovoyi teoriyi davnogrecki teoretiki zdebilshogo rozglyadali praktichni pitannya organizaciyi vishkolu vijska ta bojovi shikuvannya Pitannya bezposeredno strategiyi ta taktiki vedennya boyu poki sho rozrobleni buli slabko Hocha vzhe Ksenofont nagoloshuye na riznici mizh vijskovoyu spravoyu ta vijskovim mistectvom sho ye uzagalnennyam dosvidu usih poperednih vijn Iz davnorimskih vijskovih teoretikiv najbilsh vidomimi ye Onisandr Vegecij ta Yulij Frontin U praci Obov yazki stratega I st Onisandr vsebichno rozkrivaye problemi mistectva polkovodcya osoblivo nagoloshuyuchi na vazhlivosti zahodiv dlya pidtrimannya visokogo moralnogo rivnya vijsk Takozh veliku uvagu pridileno problemam rozvidki ta kontrrozvidki yih vplivu na uspih vijskovih dij Pracyu Vegeciya Pro vijskovu spravu IV st do n e mozhna rozglyadati yak sintez rimskoyi vijskovo teoretichnoyi dumki Hocha Vegecij ne proponuye nichogo novogo ale u poshukah shlyahiv podolannya zanepadu rimskoyi armiyi vin dav daye shirokij analiz bagatoh storin bojovoyi diyalnosti armij starodavnih Greciyi ta Rimu Pro vazhlivist praci Vegeciya svidchit toj fakt sho z X po XV st vidomo bilya 150 spiskiv jogo roboti Yulij Frontin u roboti Strategematon abo Vijskovi hitroshi daye prikladi virishennya riznih zavdan pered ta pid chas boyu a takozh pri oboroni ta oblozi fortec Hocha vijskovi hitroshi na vidminu vid kitajciv ne rozglyadalisya rimlyanami yak mistectvo peremagati a vidnosilis do kategoriyi vipadkovostej Yulij Frontin nagoloshuye sho bij ye najbilsh vazhlivoyu diyeyu u vijni Takozh vin vvodit v obig ponyattya zolotij mist mozhlivist nadati shlyah vidstupu otochenomu suprotivniku bo zagnanij u kut suprotivnik bude chiniti zapeklij opir zavdayuchi znachnih vtrat rimlyalnam U Davnomu Rimi postupovo vidhodyat vid istorichnih studij na vijskovi temi perehodyachi do suto vijskovih nastanov Takozh vidbuvayetsya sistematizaciya vijskovo teoretichnih robit za problemami Strategika kerivnictvo dlya voyenachalnika Taktika opis skladu ta manevruvannya vijsk Poliorketika obloga to oborona fortec Mehanika konstrukciya vijskovih mashin Stratagemi vijskovi hitroshi Kastrametaciya oblashtuvannya vijskovogo taboru Krim togo greko rimska vijskova teoriya viroblyaye vazhlivi principi vijskovoyi rozvidki bezperervnist nadhodzhennya rozviduvalnih danih yih perevirka rizni dzherela rozviduvalnoyi informaciyi Takim chinom vijskova dumka Starodavnogo svitu dala pochatok rozrobci fundamentalnih problem vijskovoyi spravi sho polishayutsya aktualnimi do nashogo chasu Polien Polibij Yulij Cezar Vitruvij Serednovichchya Nezvazhayuchi na znachnu kilkist vijn sho mali misce u Serednovichchya za vinyatkom Vizantijskoyi imperiyi do XVI st vijskova teoriya znachnogo rozvitku ne otrimala Vijskova dumka Vizantiyi pochinayetsya z tvoru Vizantijskij Anonim VI st Anonim vpershe shiroko postaviv pitannya pro strategiyu yak skladovu chastinu vijskovogo mistectva rozumiyuchi yiyi yak pidgotovku zbrojnih sil derzhavi do vijskovih dij ta metod rozgromu voroga Avtor stavit dva golovnih strategichnih zavdannya 1 Zabezpechennya derzhavnoyi bezpeki 2 Zahodi dlya rozgromu voroga Nastupnim velikim tvorom ye Strategikon sho jogo pripisuyut vizantijskomu imperatoru Mavrikiyu VI st Tut pidsumovuyetsya vijskovij dosvid piznorimskoyi armiyi ta vizantijskoyi armiyi VI st Mavrikij yak i jogo poperednik rimskij vijskovij teoretik Onisandr nagoloshuye na vazhlivosti spravedlivoyi vijni Nadali cya ideya staye vazhlivoyu skladovoyu vizantijskoyi vijskovoyi doktrini Takozh Mavrikij vistupaye pribichnikom taktiki vipalenoyi zemli pid chas vijni na vorozhij teritoriyi Stosovno bojovih shikuvan to avtor vvodit novij moment rozpodil vijska na skladovi chastini z a yihnim taktichnim priznachennyam Takozh rekomenduyetsya ne rozpochinati bij usima vijskami odrazu a postupove vvedennya bojovih chastin v zalezhnosti vid obstanovki Novim elementom vijskovoyi teoriyi ye viznannya neobhidnosti vchitisya u voroga Nastupnim znachnim tvorom vijskovoyi dumki Vizantijskoyi imperiyi ye Taktika imperatora Leva VI Mudrogo X st sho za dumkoyu vidatnogo vchenogo M Iyensa ye najvishim dosyagnennyam vijskovoyi dumki X st Lev VI ne obmezhuyetsya tilki rozglyadom pitan taktiki ta strategiyi a j rozglyadaye cilij ryad dopomizhnih pitan takih yak ozbroyennya logistika vijskova medicina tosho Faktichno traktat zbiraye u sobi vse sho neobhidno polkovodcyu dlya pidgotovki ta vedennya vijskovih dij Poglyadi Mavrikiya ta Leva VI prodovzhuvali vplivati na polkovodciv ta vijskovih teoretikiv she j u XVII XVIII st Ale pislya rozkvitu u X st u vizantijskij vijskovij literaturi postupovo vidbuvayetsya zanepad sho viyavlyayetsya u shilyanni pered dosvidom davnih grekiv ta rimlyan use menshe vrahovuyuchi vijskovij dosvid suchasnosti Tomu piznishe vijskova teoriya u Vizantijskij imperiyi znikaye Na Rusi pershoyu vijskovo teoretichnoyu praceyu mozhna vvazhati Povchannya knyazya Volodimira Monomaha XII st U comu tvori avtor osoblivu uvagi pridilyaye organizaciyi pohidnoyi ohoroni ta rozvidki Takozh znachne misce vijskovim pitannyam pridilyaye davnoruska zbirka zakoniv Ruska Pravda Tut mistyatsya rekomendaciyi pro ozbroyennya vijsk zasobi ta formi vedennya vijni bojovi shikuvannya Novij chas V XV XVI st pochinayetsya shiroke vprovadzhennya v zbrojnih silah vognepalnoyi zbroyi ta pochinayetsya proces stanovlennya postijnogo profesijnogo vijska Vidpovidno do cih procesiv pochinayetsya rozrobka teoriyi vedennya vijskovih dij vijskami novogo tipu Pershim z vijskovih traktativ Novogo chasu ye Pro vijskove mistectvo Makiavelli 1521 r Makiavelli vistupaye proti praktiki najmanih vijsk ta visuvaye ideyu postijnogo vijska milicijnogo tipu Avtor rekomenduye rishuchij tip bojovih dij z kincevoyu metoyu peremogoyu u generalnij bitvi V toj zhe chas Makiavelli nedoocinyuye rol vognepalnoyi zbroyi Tem ne mensh Fridrih Engels vvazhav Makiavelli Pershim dostojnim zgaduvannya vijskovim pismennikom Novogo chasu Rozvitok artileriyi prizviv takozh do strimkogo rozvitku fortifikaciyi Z yavlyayetsya cila nizka prac takih yak Rizni pitannya ta vinahodi Nikkolo Tartalya 1546 r Nastanovi do ukriplennya mist zamkiv i fortec Albrehta Dyurera 1589 r Mistectvo fortifikaciyi Erar de Bar le Dyuka 1594 r de rozroblyalisya teoretichni pitannya fortifikaciyi V Moskovskomu carstvi rozvitok vijskovo teoretichnoyi dumki pov yazanij z im yam Ivana Peresvyetova U svoyih cholobitnih na im ya carya Ivana Groznogo vin dovodit potrebu v organizaciyi postijnogo vijska ozbroyenogo vognepalnoyu zbroyeyu ta vazhlivist polovoyi artileriyi Podalshij rozvitok vijskovoyi dumki pov yazanij zi stvorennyam postijnih najmanih armij v Yevropi ta stanovlennyam pihoti yak golovnogo rodu vijsk Najvidomishimi teoretikami XVII st buli francuzkij vijskovij inzhener Voban avstrijskij feldmarshal Montekukkoli ta francuzkij svyashennik profesor matematiki Pavlo Gost Drugu polovinu XVII st nazivali doboyu Vobana Vin rozrobiv ta opisav u svoyi tvorah Traktat pro oblogu ta shturm fortec 1704 r ta Traktat pro oboronu fortec 1706 r novu sistemu oblogi fortec metod poetapnoyi ataki Jogo metod polyagav u poetapnomu znishenni fortechnoyi artileriyi a potim postupovomu prosuvanni pihoti vpered za dopomogoyu sistemi transhej RozrobleniVobanom metodi oblogi vikoristovuvalisya do pochatku XX st Fedldmarshal Montekukkoli buv odnim z pershih prihilnikiv regulyarnogo vijska U svoyemu tvori Narisi Rajmunda grafa Montekukkoli abo Golovni pravila vijskovoyi nauki 1703 1704 rr vin napolyagaye na vazhlivosti rishuchih bojovih dij na protivagu panuvavshim todi ideyam zahoplennya teritorij bez bitv zavdyaki odnim manevruvannyam Dosvid bojovih dij na mori bulo uzagalneno vikladachem francuzkoyi vijskovo morskoyi akademiyi v Tuloni Pavlom Gostom u knizi Mistectvo vijskovih flotiv 1697 r Gost viklav golovni principi linijnoyi taktiki vijskovogo flotu sho buli prijnyati u vsih vijskovih flotah do kincya XVIII st Pershim velikim vijskovim pismennikom XVIII st staye Folar U svoyih tvorah Novi vidkrittya pro vijnu 1724 r ta Komentari na Polibiya 1727 1730 rr vin piddaye kritici povilnu strategiyu ta linijnu taktiku svogo chasu Folar rekomenduye shvidki diyi raptovi napadi shiroke zastosuvannya bagnetnogo boyu zastosuvannya taktiki kolon zamist linijnoyi ta vikoristannya rozsipnogo stroyu bijciv Krim togo Folar namagayetsya sformulyuvati universalni zakoni vijni ta viznachiv vazhlivist visokogo moralnogo stanu vijska Na praktici ideyi Folara pochali zastosovuvatis tilki v kinci stolittya pid chas vijn Velikoyi francuzkoyi revolyuciyi Moric Saksonskij She odin francuzkij vijskovij teoretik marshal Moric Saksonskij u praci Moyi rozdumi 1732 r proponuye stvoriti samostijni taktichni odinici z troh rodiv zbroyi ta perehid do zagalnoyi vijskovoyi povinnosti Hocha ideyi Folara ta Morica Saksonskogo viperedili svij chas ale bilshoyi populyarnosti u XVIII st zasluzhila robota francuzkogo marshala Pyuisegyura Mistectvo vijni 1748 u yakij avtor rekomenduvav shob vijskove mistectvo maksimalno spiralosya na matematichni rozrahunki Cej pidhid i stav panuyuchim do kincya XVIII st Najbilshij vpliv na vijskovu teoriyu ta praktiku drugoyi polovini XVIII st mav prusskij korol ta polkovodec Fri drih II Velikij Cherez te sho Fri drih Velikij chasto peremagav u bitvah protivnikiv sho chiselno perevazhali jogo teoretichni ustanovki stayut dogmatami u vijskovij praktici togo chasu U svoyij praci Vijskove mistectvo 1750 r vin radit Nikoli ne vstupajte u bij bez serjoznih prichin Fri drih II Velikij u svoyih podalshih pracyah postijno nagoloshuye na provedenni manevrovoyi strategiyi diyah na vorozhih komunikaciyah ta na bitvah yak tilki vimushenih zahodah Napriklad u Proekti kampaniyi 1775 r vin nagoloshuye Nikoli ne davajte boyu z yedinoyu metoyu peremogti nepriyatelya a davajte tilki dlya provedennya pevnogo planu kotrij bez takogo rozv yazannya ne mozhe buti zdijsneno V toj zhe chas v carini taktiki Fri drih Velikij vidrodzhuye princip perevagi sil na odnomu z flangiv kosij bojovij poryadok Z armiyeyu v 30 000 cholovik mozhlivo peremogti 100 000 yaksho vzyati yih u flang pishe vin Takim chinom vijskovi teoretiki XVIII st viddavali perevagu ne rishuchim bojovim diyam a manevrenij strategiyi Metoyu bojovih dij stavilas ne armiya voroga a jogo teritoriya Vishim dosyagnennyam vijskovogo mistectva ogoloshuvalos vminnya zmusiti armiyu protivnika do vidstupu manevrami i zagrozoyu jogo komunikaciyam ta zahoplennya teritoriyi protivnika bez boyu Stanovlennya strategiyi yak nauki pov yazane z im yam anglijskogo vijskovogo teoretika Genri Llojda U vstupi do tvoru History of the war between the Empress of Germany and her allies 1782 prisvyachenogo Semirichnij vijni vin uzagalniv ta sistematizuvav vijskovij dosvid XVIII st sho bazuvavsya na p yatiperehidnij sistemi postachannya vijsk Llojd vvodit termini bazis vijskovih dij punkt de znahodyatsya bazi spozhivannya armiyi ta operacijna liniya shlyah vid bazisu do meti bojovih dij Na osnovi dosvidu Semirichnoyi vijni Llojd dovodit perevagu pozicijnoyi vijni nad vedennyam bitv Vin vvazhav pershochergovimi zavdannyami vijskovih nachalnikiv logistiku nalagodzhennya bezperebijnogo postachannya ta vminnya oblashtovuvati tabori ce vse razom na jogo dumku dalo b mozhlivist vigravati vijni bez boyiv Govoryachi pro vnesok Genri Llojda Vijskova enciklopediya Sitina daye jomu nastupnu harakteristiku Llojd pershim vstanoviv poznachki dlya naukovoyi rozrobki strategiyi ta okresliv yiyi kordoni Vin ye pershim strategichnim pismennikom yedinim sho napisav traktat pro vijskovu spravu uzagalnivshi usi yiyi storoni Napoleonivski vijni vnesli dokorinni zmini yak v strategiyu tak i v taktiku vijskovih dij Osmislennya ta analiz zmin sho vidbulisya pov yazani z imenami Karla Klauzevica ta Genriha Zhomini Yak pishe pro Zhomini vijskovij istorik O O Strokov General Zhomini pershij velikij doslidnik istoriyi vijn francuzkoyi revolyuciyi ta vijn Napoleona Zhomini rishuche rozkritikuvav kordonnu sistemu zbudovanu na rozpilenni vijsk Kordonnij sistemi bez udarnih grup ta rishuchih udariv vin protistaviv novu udarnu sistemu pokazav na velikomu faktichnomu materiali yiyi perevagi Genrih Zhomini Doslidzhuyuchi Napoleonivski vijni Zhomini prihodit do visnovku sho porazki protivnika mozhlivo dosyagnuti ne samim manevruvannyam ne vstupayuchi u bij a tilki shlyahom bliskavichnih manevriv ta rishuchih bojovih dij Pid chas vijni chi boyu potribno nacilyuvati svoyi golovni sili na najbilsh vazhlivij punkt Ce Zhomini vvazhav golovnim principom vijni Uspishni umovi dlya zdijsnennya cogo principu vin bachiv v zahoplenni iniciativi u bojovih diyah Vijskovij istorik ta teoretik O O Svyechin harakterizuyuchi vnesok Zhomini u vijskovu teoriyu pisav Vprodovzh cilogo stolittya vijskova dumka usogo svitu zhila idejnim spadkom Zhomini Karl Klauzevic Pershim vijskovim teoretikom sho dav kompleksnij analiz golovnih yavish ta rozvitku vijskovogo mistectva buv Karl Klauzevic Dlya cogo vin doslidiv 130 vijn ta pohodiv z 1566 po 1815 rr ta vijskovu diyalnist Gustava II Adolfa Fri driha II Velikogo Napoleona ta marshaliv Lyudovika XIV U svoyij praci Pro vijnu 1832 r Klauzevic stvoryuye shirokij filosofskij politichnij strategichnij ta taktichnij oglyad vijni Klauzevic chitko formulyuye tezu sho vijna ye prodovzhennyam politiki tomu rozdumuyuchi nad vijna napoleonivskoyi dobi vin vvodit rozmezhuvannya na totalnu na obmezhenu vijni vihodyachi z meti yaku stavlyat pered soboyu kerivniki derzhavi Vvazhayuchi strategiyu naukoyu Klauzevic rishuche vistupaye proti togo shob strategiyu vvazhali naborom prikladiv dlya polkovodcya vin govorit pro nabir principiv yaki vivodyatsya z dosvidu poperednih vijn Cimi principami ye Povna koncentraciya ta napruga usih sil zoseredzhennya sil na napryamku golovnogo udaru raptovist shvidkist ta rishuchist dij maksimalne vikoristannya dosyagnutogo uspihu bij yedina mozhlivist dosyagnennya meti vijni Praci Klauzevica sklali cilej etap vijskovoyi teoriyi davshi znachnij rozvitok strategiyi ta metodam vedennya vijni Takim chinom vijskova dumka pershoyi polovini XIX st povnistyu rozvivalas pid vplivom napoleonivskih vijn Uzagalnivshi novi principi vedennya vijni vijskovi teoretiki v toj zhe chas stvoryuyut kult Napoleona sho panuvav majzhe do 70 h rr XIX st Gelmut fon Moltke Franko prusska 1870 1871 rr ta Rosijsko turecka 1877 1878 rr vijni viyavili novi tendenciyi u vijskovomu mistectvi Cherez zrostannya chiselnosti armij zaznala porazki strategiya generalnogo boyu Takozh zbilshivsya vpliv ekonomichnih chinnikiv na vedennya vijni Zamist taktiki kolon pid vplivom vvedennya nariznoyu zbroyi ta zrostannya skorostrilnosti ta shilnosti vognyu poshiryuyetsya taktika strileckih linij Zmini u vedenni bojovih dij potrebuvali osmislennya yih vijskovoyu naukoyu Na toj chas najbilsh gliboko novi problemi bulo rozrobleno u nimeckij vijskovij shkoli General feldmarshal Gelmut fon Moltke u svoyi pracyah sho potim buli vidni pid nazvoyu Vijskovi povchannya rozroblyaye pitannya ruhu ta zoseredzhennya vijsk pid chas bojovih dij vin visuvaye princip narizno jti razom bitis sho vidpovidala novim formam vedennya vijni Vikoristannya telegrafu ta zaliznic robilo mozhlivim nastup dekilkoh armij z riznih strategichnih napryamkiv ob yednanih yedinoyu metoyu Paralelno general feldmarshal Kolmar fon der Golc u praci Ozbroyenij narod 1866 r visuvaye ideyi totalnoyi vijni ta masovoyi bagatomiljonnoyi armiyi sho spiralas na zagalnu vijskovu povinnist vin pershim visvitliv tendenciyu zbilshennya zbrojnih sil ta potrebu u pidgotovci bagatomiljonnih rezervi u mirnij chas V Rosiyi v cej chas pracyuye vidatnij vijskovij teoretik Genrih Lyeyer sho jogo nazivayut batkom rosijskoyi strategiyi U svoyij golovnij praci Strategiya 1885 1889 rr vin rozroblyaye kritichno istorichnij metod Cej metod polyagaye u tomu shob poyednavshi istorichni ta teoretichni doslidzhennya rozrobiti zakoni vijskovogo mistectva tobto pidvesti pid strategiyu naukovo teoretichnu bazu Lyeyer rozroblyaye vichni principi vijni ta zastosuvannya yih u bojovih diyah prikladna taktika V toj zhe chas poshuk vichnih principiv vijni priviv Lyeyera ta jogo poslidovnikiv do vidrivu jogo strategiyi vid praktiki sho vislovlyuvalos zokrema u nedoocinci novih vidiv zbroyi ta form vedennya vijni Veliki zmini vidbulas takozh i u vijskovo morskij teoriyi Pochatok yim poklav shotlandec Dzhon Klerk U svoyi praci Dosvid morskoyi taktiki 1790 r vin rishuche vistupaye proti linijnoyi taktiki sho panuvala na flotah vzhe bilshe 100 rokiv ta pishe sho potribno Atakuvati perevazhayuchimi silami tu chastinu vorozhogo flotu kotra ye najslabshoyu Teoretichne oformlennya vijskovo morskoyi strategiyi pov yazane z imenami amerikanskogo admirala Alfred Tajyera Mehena ta anglijskogo admirala Filipa Kolomba sho obgruntuvali Teoriyu morskoyi sili Vidpovidno do ciyeyi teoriyi same panuvannya na mori a ne na suhodoli ye virishalnim chinnikom peremogi nad protivnikom a zasobom dosyagnennya cogo panuvannya ye rozgrom morskih sil protivnika u virishalnomu boyu Vidpovidno do cogo golovni sili povinni zoseredzhuvatis na rozbudovi vijskovo morskogo flotu Harakterizuyuchi rozvitok vijskovoyi teoriyi XIX st slid zaznachiti yiyi znachnij rozvitok Zavdyaki persh za vse Zhomini Klauzevicu ta G Lyeyeru strategiya staye naukoyu rozroblyayuchi yak praktichni tak i teoretichni ta filosofski pitannya mistectva vijni XX stolittya Alfred fon Shliffen Rozvitok vijskovoyi dumki na pochatku XX stolittya buv pov yazanij z pidgotovkoyu do majbutnoyi vijni V zagalnih risah mozhna viznachiti dva napryamki yiyi rozvitku nimeckij ta francuzkij Nimeckij ochilnik Generalnogo shtabu Alfred fon Shliffen u svoyih robotah vidanih pid zagalnoyu nazvoyu Kanni rozvivav ideyu otochennya vijsk protivnika Yak pishe vijskovij istorik A M Zajonchkovskij Ideya Shliffena polyagala u tomu sho suchasni bitvi povinni zvestisya do borotbi za flangi u kotrij peremozhe toj hto bude mati ostanni rezervi ne za seredinoyu frontu a na jogo krajnomu flanzi Shob dosyagnuti virishalnogo rezultatu ta rozgromu protivnika potribno vesti nastup z dvoh chi troh bokiv tobto z frontu ta flangiv Takozh Shliffen stverdzhuvav sho majbutnya vijna ne mozhe buti trivaloyu z ekonomichnih prichin cherez te sho derzhavi ne mozhut utrimuvati bagatomiljonni armiyi vprodovzh trivalogo chasu Slid zaznachiti sho podibnoyi dumki dotrimuvalos vijskove kerivnictvo usih providnih armij togo chasu Francuzki vijskovi teoretiki Ferdinand Fosh Leval Granmezon rozvivali teoriyu rishuchogo nastupu ale na vidminu vid nimciv sho planuvali odrazu vvoditi golovni sili v bij francuzi rekomenduvali spochatku zajmati vichikuvalnu poziciyu z metoyu z yasovuvannya zadumiv protivnika a tilki pislya cogo v zalezhnosti vid obstanovki perehoditi v nastup Rosijska vijskova dumka rozkololas na francuzkih ta nimeckih prihilnikiv V toj zhe chas rosijskij general M P Mihnyevich u svoyij roboti Osnovi strategiyi 1913 r vidkidaye ideyi bliskavichnogo rozgromu protivnika u virishalnij bitvi ta shvidkogo zakinchennya vijni Vin nagoloshuye na tomu sho majbutni vijni budut vestisya bagatomiljonnimi armiyami yaki mozhut shvidko vidnovlyuvatis sho doviv dosvid Franko prusskoyi vijni 1870 1871 rr Tomu dlya peremogi potribno ne tilki rozgromiti vorozhi armiyi ale j zahopiti zhittyevo vazhlivi centri krayini a ce potrebuye trivalogo chasu ta naprugi usih sil derzhavi Pislya zakinchennya Pershoyi svitovoyi vijni pered vijskovimi teoretikami postalo zavdannya osmisliti yiyi dosvid a takozh rozrobiti toriyu zastosuvannya novih vidiv zbroyi takih yak tanki aviaciya ta pidvodni chovni Najbilsh napoleglivo v cih napryamah pracyuvala vijskova dumka Velikoyi Britaniyi Nimechchini SRSR ta Franciyi Dzhon Fuller Golovnoyu problemoyu Pershoyi svitovoyi vijni bulo podolannya vorozhih ukriplenih linij Novi zasobi zbrojnoyi borotbi taki yak tanki davali zmogu virishiti cyu problemu U zv yazku z cim stali z yavlyatis teoriyi stvorennya mehanizovanih armij osnovoyu yakih stali b tanki Dzhon Fuller v Angliyi Sharl de Goll u Franciyi Gajnc Guderian v Nimechchini vislovili virne pripushennya sho majbutnya vijna bude manevrenoyu V SRSR v 30 h rr aktivno rozroblyalas Teoriya glibokoyi nastupalnoyi operaciyi Sutnist yiyi polyagala u prorivi oboroni protivnika na znachnu glibinu ta negajnomu vvedennyu u proriv tankovih ta mehanizovanih vijsk pri comu aviaciya blokuvala pidhid vorozhih rezerviv Virishalnu rol u prorivi vidvodilas tankovim vijskam ta artileriyi Paralelno v Nimechchini rozroblyalas teoriya Blickrigu bliskavichnoyi vijni Sutnist yiyi polyagala v masovanomu vikoristanni suhoputnih sil bilshu chastinu kotrih skladali tankovi ta mehanizovani vijska ta aviaciyi na napryamku golovnogo udaru z metoyu shvidkogo prorivu oboroni protivnika ta strimkogo prosuvannya vglib jogo teritoriyi Meta otochennya vorozhih ugrupuvan rujnuvannya vzayemodiyi vijsk protivnika ta zahoplennya vazhlivih strategichnih punktiv Koncentraciya ruhomih sil na golovnomu napryamku nastupu dozvolyala prorvati oboronu protivnika Klyuchovim momentom Blickrigu bula shvidkist sho uskladnyuvala storoni sho oboronyayetsya adekvatne reaguvannya na diyi vijsk sho vedut nastup Bezil Liddel Gart V toj zhe chas pam yatayuchi dosvid Pershoyi svitovoyi vijni aktivno velis poshuki zasobiv minimizaciyi vtrat Italijskij general Dzhulio Due sho buv pershim teoretikom povitryanoyi vijni u roboti Panuvannya u povitri 1921 r visuvaye tezu sho aviaciya ye najbilsh potuzhnim vidom zbroyi yakij dozvolyaye vigravati vijni znishuyuchi naselennya shlyahi spoluchennya ta promislovi centri Vin pishe Bez panuvannya u povitri uspih u suchasnij vijni ye nemozhlivim a panuvannya mozhlivo dosyagnuti tilki silami samogo povitryanogo flotu kotrij pislya zavoyuvannya panuvannya u povitri v korotkij termin povinen pridushiti opir vorozhoyi krayini nastilki shob unemozhliviti podalshij opir dlya neyi Takim chinom na dumku Due za dopomogoyu dij lishe samoyi aviaciyi znishuyuchi vijska ta promislovist krayini paralizuvati volyu naselennya vorozhoyi krayini do oporu Hocha v zhodnij derzhavi doktrina Due na stala osnovoyu vijskovogo planuvannya ale yiyi elementi aktivno zastosovuvalis pid chas Drugoyi svitovoyi vijni Druga svitova ta vijni drugoyi polovini XX st doveli hibnist teoriyi Dzh Due pro peremogu viklyuchno zavdyaki vijskovij aviaciyi Zhodna krayina ne vigrala vijni bez okupaciyi suhoputnimi vijskami teritoriyi protivnika Poyava yadernoyi zbroyi prizvela do suttyevih zmin u vijskovih doktrinah Klyuchovim momentom stalo rozuminnya bezperspektivnosti yadernoyi vijni yaka zdatna znishiti civilizaciyu tomu yaderna zbroya stala rozglyadatisya viklyuchno yak zasib strimuvannya imovirnogo agresora Hocha amerikanski vijskovi teoretiki do kincya 60 h rr rozroblyati pitannya zastosuvannya taktichnoyi yadernoyi zbroyi u lokalnih konfliktah V cih umovah anglijskij vijskovij teoretik Bezil Liddel Gart formulyuye svoyu koncepciyu nepryamih dij Sutnist koncepciyi Liddela Garta polyagala u tomu sho pryame zitknennya na poli boyu vorozhih armij ne ye efektivnim shlyahom peremogi tak yak vorozhi storoni obov yazkovo prijmut zahodi shob blokuvati diyi odne odnogo Piznishe SShA dopovnili cyu koncepciyu ideyeyu ekonomichnoyi perevagi Liddel Gart vidkidav strategiyu pryamih potuzhnih udariv Vin vvazhav najbilsh docilnim vikoristannya neochikuvanih ta neperedbachuvanih nepryamih dij Potribno vivesti protivnika z rivnovagi trimati jogo v nepevnosti shodo vashih sil ta napryamu dij zmusiti jogo rozporoshiti svoyi sili na dekilkoh napryamah ta vreshti vdatis do dij yakih vorog ne peredbachiv Liddel Garta vistupav proti sucilnih frontiv ta staviv za priklad diyu mobilnih pidrozdiliv nimeckogo generala Ervina Rommelya pid chas Pivnichno Afrikanskoyi kampaniyi 1940 1943 rr Takozh v ostannij tretini XX st zavdyaki vikoristannyu visokotochnoyi zbroyi kosmichnoyi rozvidki ta elektronnih sistem keruvannya boyem amerikanskij vijskovij teoretik Dzh Uorden zaproponuvav vdoskonalenij variant doktrini Due U svoyij roboti Povitryana vijna planuvannya kampaniyi 1988 r vin stverdzhuvav sho vijskovo povitryani sili zdatni dosyagnuti postavlenoyi meti z minimalnimi vtratami ta visokoyu efektivnistyu yaksho budut nanositi udari po centram sili najbilsh vrazlivim miscyam protivnika Uorden stverdzhuvav sho ne potribno pryamo atakuvati zbrojni sili protivnika bo ce ye maloefektivnim a potribno znishuvati promislovi ob yekti ta komunikaciyi Naprikinci XX st V SShA pochinayut rozroblyati teoriyu povitryano nazemnogo boyu Vona bazuyetsya na shirokomu vikoristanni visokotochnoyi zbroyi yedinomu poli boyu tobto upravlinni vijskami za dopomogoyu cifrovih tehnologij rozvivayetsya koncepciya dalnogo polya boyu vikoristannya dalnih pidrozdiliv ozbroyenih dalekobijnimi udarnimi zasobami Mozhna zaznachiti sho faktichno ce ye rozvitok idej radyanskoyi teoriyi glibokoyi nastupalnoyi operaciyi ta nimeckoyi teoriyi Blickrigu z urahuvannyam novih tehnologij vrazhennya ta kerivnictva vijskami Evolyuciya zbroyiVzhe s samih davnih chasiv lyudstvo vikoristovuye dva vidi zbroyi udarnu ta metalnu Najdavnishimi z nih ye dubina ta kamin Pershim krokom u vdoskonalenni zbroyi ye vinahid luku prashi ta spisa Ale persha spravzhnya revolyuciya u vijskovij spravi pov yazana z vikoristannyam metalu dlya vigotovlennya zbroyi sho stalosya priblizno u IV tis do n e u dobu eneolitu Spochatku pochinayetsya vigotovlennya midnih kindzhaliv a piznishe u II tis do n e u chasi bronzovoyi dobi z yavlyayutsya mechi Starodavnij svit U XVII VII st do n e golovnoyu udarnoyu siloyu armij Starodavnogo svitu staye bojova kolisnicya Viniknennya kolisnici vidnosyat priblizno do ser III tis do n e koli yih pershimi pochali vikoristovuvati u bojovih diyah shumeri Bojovi kolisnici buli dvo chi chotirikolisnimi vizkami do yakih vpryagali paru chi chetvirku konej U Davnomu Yegipti na kolisnici buli roztashovani luchniki a u hettiv metalniki spisiv Konej vkrivali panciryami a do kolis yak ce robili napriklad persi kripili kosi Kolisnici buli golovnoyu udarnoyu siloyu armij Starodavnogo Yegiptu Hettskogo carstva Assiriyi ta Kitayu Davnoyegipetska kolisnicya Auksiliyi Gopliti Katapulta Kinnota Kolisnicya Luk Pihota Prasha Shit Shumerska pihota na Steli korshuniv Drugim vazhlivim vinahodom sho dali shumeri vijskovij istoriyi ye strij vazhkoozbroyenoyi pihoti Ozbroyeni bronzovimi kindzhalami sokirami ta spisami zahisheni shitami shkiryanimi panciryami ta bronzovimi sholomami vzhe v seredini III tis do n e shumerski voyaki shikuvalis u strij sho piznishe stav vidomij yak falanga Pershimi hto masovo ozbroyuye vijsko zaliznoyu zbroyeyu stayut assirijci Okrim cogo voni ye pionerami inzhenernoyi tehniki Vzhe pochinayuchi z XVIII st do n e asirijci zastosovuvali pri shturmi fortec oblogovi vezhi ta tarani Nastupnij yakisnij krok u rozvitku ozbroyen pov yazanij z Davnoyu Greciyeyu Same greki rozrobili najbilsh doskonalij na toj chas kompleks ozbroyennya goplita Poyednuyuchis z peredovoyu na toj chas sistemoyu komplektuvannya ta navchannya voyakiv grecka a potim makedonska armiyi nanosyat neodnorazovi porazki Perskij derzhavi Na mori panuyut grecki triyeri Bilsh ruhlivi ta povorotki chim yihni poperedniki finikijski korabli ozbroyeni taranom ta delfinom pristrij z vantazhem dlya lamannya palubi vorozhogo sudna mayuchi krashe pidgotovanu komandu ta bojovu taktiku ci korabli budut panuvati v Seredzemnomu mori do kincya Starodavnogo svitu Davnorimska katapulta rekonstrukciya Rozvitok artileriyi pov yazanij takozh iz davnimi grekami U dobu ellinizmu IV I st do n e mi bachimo vzhe dovoli rozvinenu antichnu artileriyu Ce buli yak gastrafeti ruchni arbaleti tak i cila nizka torsionnih mashin diya yakih bazuvalas na energiyi pruzhin sho skladalisya zi skruchenih kanativ Golovnimi riznovidami metalnih mashin dobi antichnosti buli balisti ta katapulti a takozh yihni modifikaciyi vidomi pid nazvami polibol skorpion onagr karabalista Najbilshogo rozvitku zbroya dosyagaye v chasi Davnogo Rimu Persh za vse ce kompleks ozbroyennya ta zahisnogo obladunku rimskogo legionera I III st vidomogo yak lorika segmentata Metalevi obladunki nadavali povnij zahist vid bud yakoyi zbroyi tih chasiv Takozh rimlyani vdoskonalili oblogovi ta metalni mashini Pri comu metalni mashini pochinayuchi z II st n e vikoristovuyutsya i v bojovih poryadkah legionu yak polova artileriya Dokladnishe Rimska armiya Ostannim dosyagnennyam Starodavnogo svitu u vijskovij sferi ye poyava vazhkoozbroyenoyi kinnoti vidomoyi pid nazvami katafraktiv katafraktariyiv ta klibanariyiv Taktika udaru spisami u tisnih shikuvannyah sho nimi vikoristovuvalas ye poperednikom licarskoyi taktiki dobi Serednovichchya Seredni viki Milanskij licarskij obladunok XVI st U rozvitku vijskovih tehnologij Serednovichchya mozhlivo vidiliti nastupni tendenciyi Persh za vse ce vdoskonalennya zahisnogo obladunku jogo rozvitok vid kolchugi do t zv bilogo obladunku sho vkrivav use tilo bijcya Vershinoyu yihnogo rozvitku ye milanski ta obladunki XV I yi pol XVI st Ale u zv yazku z vprovadzhennyam ruchnoyi vognepalnoyi zbroyi v XVI st pochinayetsya proces vidmovi vid licarskih panciriv Klyuchovim momentom sho vplinuv na uves podalshij rozvitok vijskovoyi istoriyi ye pochatok vikoristannya porohu u vijskovij spravi Pershimi poperednikami vognepalnoyi zbroyi buli riznogo rodu vognemeti vidomi yak ho pao u Serednovichnomu Kitayi chi greckij vogon u Vizantiyi Nastupnim krokom bulo vikoristannya porohu u stvolnij zbroyi sho pochinayetsya z XIV st U 1326 r vognepalna zbroya z yavlyayetsya v Italiyi 1338 r u Franciyi 1342 r Ispanii 1346 r Nimechchini Z Nimechchini cherez Polshu vognepalna zbroya prihodit do Ukrayini de v 1394 r za nakazom knyazya Yagajla pershi garmati z yavlyayutsya v Lvovi Vinajdennya ruchnoyi vognepalnoyi zbroyi arkebuzi v pershij tretini XV st poruch iz vikoristannyam artileriyi v polovih zitknennyah povnistyu zminyuye kartinu boyu postupovo visuvayuchi na pershe misce pihotu Dokladnishe Istoriya vognepalnoyi zbroyi Arkebuzir XV st Arbalet Artileriya Serednovichchya Greckij vogon Dovgij korabel Dromon Druzhina vijsko Zamok sporuda Kondotyer Licar Mamelyuki Modfa Poroh Trebushet Yanichari Novij chas Golovnim napryamkom rozvitku vijskovih tehnologij novogo chasu ye vdoskonalennya vognepalnoyi zbroyi Na pochatku XVII st na zminu arkebuzi prihodit mushket a z kincya XVII st yevropejski armiyi ozbroyuyutsya gladkostovolnoyu rushniceyu z udarno kremnevim zamkom Z nevelikimi zminami cej tip vognepalnoyi zbroyi vikoristovuvavsya do pershoyi chverti XVIII st Hocha supernictvo luka ta vognepalnoyi zbroyi trivalo she dovgij chas Ostannij raz luk zastosovuvavsya u vijskovih diyah pid chas bitvi pid Lejpcigom 1813 r XIX stolittya prineslo ryad tehnichnih vdoskonalen strileckoyu zbroyi sho privelo do znachnih zmin u vijskovomu mistectvi Persh za vse ce perehid vid kremenevogo do kapsulnogo zamka Nastupnimi vinahodami buli kulya Minye unitarnij patron ta gvintivka Drejze z kazennim zaryadzhannyam Vse ce privelo do perehodu yevropejskih armij spochatku do dulnozaryadnoyi nariznoyi zbroyi v pershij polovini XIX st a pislya avstro prusskoyi vijni 1866 r do kazennozaryadnoyi nariznoyi strileckoyi zbroyi Mitralyeza Nastupnim vdoskonalennyam strileckoyi zbroyi stav kulemet Jogo poperednikom bula mitralyeza sho bula pershoyu skorostrilnoyu mehanichnoyu zbroyeyu ta perebuvala na ozbroyenni u drugij polovini XIX st Faktichno mitralyeza bula poperedniceyu suchasnih bagatostvolnih sistem zalpovogo vognyu Ale u vijnah drugoyi polovini XIX st cherez ryad prichin vona ne zigrala znachnoyi roli i na pochatku XX st yij na zminu prihodit bilsh doskonalij vinahid skorostrilna avtomatichna zbroya kulemet Jogo vinahidnikom buv amerikanec G Maksim a vpershe bulo zastosovano v bojovih umovah pid chas anglo burskoyi 1899 1902 rr ta rosijsko yaponskoyi 1904 1905 rr vijn A vzhe pid chas Pershoyi svitovoyi vijni 1914 1918 rr kulemet vidigraye znachnu rol u zmini taktiki bojovih dij ta buv odnim z vazhlivih chinnikiv perehodu vid manevrenoyi do pozicijnoyi vijni Shmagivnicya XVII st Revolyucijni zrushennya takozh vidbuvalis i v artileriyi Pershim krokom staye rozrobka sistemi kalibriv garmat rozroblena nimeckim vchenim Georgom Gartmanom u 1546 r sho znachnoyu miroyu vporyadkuvala artilerijske virobnictvo Podalshij rozvitok jshov u napryamkah zmenshennya vagi garmat ta zbilshennya yih ruhlivosti U XVII XVIII st rozroblyayetsya klasifikaciya artileriyi na polovu ta oblogovu rizni tipi boyepripasiv do nih ta formi vikoristannya v bojovih umovah Na pochatku XIX st zafiksovano pershi sprobi vikoristannya bojovih raket a v seredini stolittya vidbuvayetsya perehid vid gladkostvolnoyi do nariznoyi zbroyi artileriyi U XVI XVII st problemu nizkoyi skorostrilnosti togochasnoyi artileriyi namagalis virishiti stvorennyam bagatostvolnih garmat vidomih v Ukrayini yak shmigivnicya Ale tilki u drugij polovini XIX st iz vvedennyam unitarnih zaryadiv povorotnih mehanizmiv ta bezdimnogo porohu cyu problemu bulo rozv yazanu v garmati z odnim stvolom U XVI st vidbuvayetsya perehid vid grebnogo do vitrilnogo flotu Pershim vijskovim vitrilnim korablem staye Great Harry yakogo bulo zbudovano v Angliyi v 1520 r U 1610 r anglijskij korablebudivnik Fineas Pitt pobuduvav trohpalubnij linijnij korabel Prince Royal sho stav vzircem dlya podalshih bojovih vitrilnikiv Vitrilni linijni korabli panuvali na mori do seredini XIX st koli na zminu yim prihodyat paroplavi Zmini u floti buli sprichineni zastosuvannyam grebnogo gvinta ta parovoyi mashini Pershim bojovim paroplavom stav anglijskij Warrior zbudovanij u 1860 r Ce buv pershij korabel sho jogo bulo povnistyu zbudovano z zaliza ta ozbroyeno nariznoyu artileriyeyu Novij tip korabliv bronenosci stav panuyuchim na mori do Pershoyi svitovoyi vijni XX stolittya Radyanskij tank T 35 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Tanki Persha svitova vijna sprichinila kolosalnij progres u rozvitku ozbroyen tanki ta litaki povnistyu zminyuyut oblichchya vijni yaka staye vijnoyu motoriv U 1916 r anglijci vpershe zastosovuyut na poli boyu tank Mark I Nezvazhayuchi na neveliki taktichni uspihi ta konstruktivni nedoliki zastosuvannya tankiv pid chas bitvi na Sommi pokazalo sho cej novij vid zbroyi ye perspektivnim zasobom vedennya vijni U 1917 r pislya stvorennya francuzkogo Renault FT 17 tanki nabuvayut klasichnoyi komponovki sho isnuye doteper Revolyucijnij proriv u konstrukciyi tankiv bulo zdijsneno u 20 30 h rr amerikanskim inzhenerom Dzhonom Kristi yakij stvoriv novij tip shvidkohidnogo tanka Stvorenij nim Medium Tank T3 zavdyaki vdalij konstrukciyi hodovoyi chastini poyednuvav u sobi visoku shvidkist manevrenist ta prohidnist Potim cya liniya rozvitku prodovzhuvalas radyanskimi tankami ta T 34 U Drugij svitovij vijni tanki stayut golovnoyu udarnoyu siloyu armij Bojovij dosvid doviv neefektivnist legkih tankiv ta yih vipusk bulo pripineno Rozvitok ide v bik posilennya ozbroyennya ta zahistu vdoskonalennya hodovoyi chastini tanku Takozh viyavili svoyu neefektivnist radyanski bagatobashtovi tanki prorivu T 28 ta T 35 Pochinayuchi z 60 h rr vidbuvayetsya zlittya vazhkogo ta serednogo tankiv u yedinij osnovnij tank sho zdaten vikonuvati shirokij diapazon bojovih zavdan vid borotbi z tankami protivnika do rujnaciyi vorozhih zahisnih sporud ta zhivoyi sili Dokladnishe Istoriya tankiv Drugim novovvedenennyam sho zminilo harakter vijni stala aviaciya Pionerom u vijskovomu vikoristanni aviaciyi staye Italiya yaka pid chas Italo tureckoyi vijni 1911 1912 rr vikoristovuvala litaki u yakosti rozvidnikiv ta bombarduvalnikiv Takozh Bolgariya u Pershij Balkanskij vijni 1912 1913 rr vikoristovuye litaki rozvidniki Pershi litaki mali derev yanu konstrukciyu ta obshivku z materiyi Vsogo stanom na 1910 r u sviti bulo zbudovano bilya 80 litakiv Persha svitova vijna znachno priskoryuye rozvitok aviaciyi Naperedodni vijni Rosiya mala 263 Franciya 156 Nimechchina 232 Avstro Ugorshina 65 Velika Britaniya 258 litakiv Ale aviaciya vvazhalasya dopomizhnim rodom vijsk ta ne bula ozbroyena Paralelno z litakobuduvannyam rozvivayetsya dirizhablebuduvanya Pered Pershoyu svitovoyu vijnoyu Nimechchina mala 15 Rosiya 14 Franciya 5 dirizhabliv I hocha dirizhabli vdalo zastosovuvalis u borotbi z pidvodnimi chovnami ale cherez slabku zahishenist vid suchasnih zasobiv vrazhennya ne viyavili sebe ani na poli boyu ani yak zasib bombarduvannya naselenih punktiv U toj zhe chas aviaciya v roki vijni otrimala znachnij rozvitok Pokrashilis tehnichni harakteristiki litakiv ta yihnye ozbroyennya Aviaciya stala okremim vidom zbrojnih sil ta podilyalas na okremi rodi rozviduvalnu vinishuvalnu bombarduvalnu morsku Nabuvayut poshirennya ideyi pro aviaciyu yak osnovnu nastupalnu silu vijsk ta vikoristannya aviaciyi u vzayemodiyi z himichnoyu zbroyeyu U 20 30 h rr konstrukciyi litakiv prodovzhuvali vdoskonalyuvatisya Zamist polotna stali vikoristovuvati dyuralyuminij Vid biplaniv perehodyat do monoplaniv shasi stali pribiratis fyuzelyazh staye bilsh obtichnim a shvidist zbilshuyetsya do 640 km god Najbilsh vidomimi litakami Drugoyi svitovoyi vijni stayut radyanski shturmovik IL 2 vinishuvachi LaGG 3 Yak 5 pikiruyuchij bombarduvalnik Pe 2 nimecki vinishuvachi Me 109E pikiruyuchij bombarduvalnik Ju 87 anglijskij vinishuvach Spitfajr amerikanskij vinishuvach Aerokobra ta strategichnij bombarduvalnik V 29 yaponskij vinishuvach Zero Druga svitova vijna vidkrivaye dobu reaktivnoyi aviaciyi U cej chas stvoryuyutsya pershi prototipi litakiv majbutnogo U 1944 r v Nimechchini stvoreno litak nevidimku Horten Ho 229 Pobudovanij za tehnologiyeyu litayuchogo krila cej litak dosyagav shvidkosti 977 km god i buv nevlovimij dlya togochasnih radariv U comu zh roci stvoryuyetsya pershij serijnij reaktivnij vinishuvach Me 262 sho dosyagav shvidkosti 875 km god U povoyenni chasi nastaye doba reaktivnoyi aviaciyi Litaki ozbroyuyutsya raketnoyu zbroyeyu Vzhe na pochatku 70 h rokiv yihnya shvidkist dosyagaye 3 000 km god a dalnist polotu 10 000 km Aviaciya staye golovnim nosiyem yadernoyi zbroyi Golovnoyu tendenciyeyu suchasnosti ye stvorennya bezpilotnogo litaka ozbroyenogo visokotochnoyu zbroyeyu ta nevlovimogo dlya PPO protivnika Znachnij vpliv na korablebuduvannya spravila Rosijsko yaponska vijna 1904 1905 rr Postalo pitannya pro zbilshennya kalibru korabelnoyi artileriyi posilennya bronyuvannya suden ta vdoskonalennya sistemi zahistu vid torpednih atak U 1906 r v Angliyi bulo spusheno na vodu korabel Dreadnought Cej korabel vodnochas zrobiv zastarilimi usi bronenosci ta poklav pochatok novij drednoutnij dobi vijskovo morskogo flotu Pochinayetsya gonka vijskovo morskih ozbroyen chastinoyu yakoyi ye postijne zbilshennya kalibru korabelnoyi artileriyi Najbilsh pokazovimi vzircyami rozvitku linijnih korabliv naperedodni Pershoyi svitovoyi vijni ye anglijskij Queen Elizabeth ta nimeckij Bayern sho mali na ozbroyenni po visim 381 mm garmat Ale stavka na linijni sili flotu yak virishalnij chinnik u vijni na mori ne zovsim vipravdala sebe Novij vid ozbroyennya pidvodni chovni vnis suttyevi korektivi u vijskovo morske mistectvo Naperedodni Pershoyi svitovoyi vijni pidvodni chovni bulo znachno vdoskonaleno Shvidkist ruhu pid vodoyu zrosla do 8 uzliv rajon plavannya do 3 500 mil kilkist torpednih aparativ zbilsheno do 6 Tehnichnij stan dozvolyav vikoristovuvali pidvodni chovni yak proti bojovih korabliv tak i proti torgovelnogo sudnoplavstva Same ostannij napryamok stav osnovnim u diyalnosti pidvodnogo flotu pid chas svitovih voyen Dokladnishe Pidvodnij choven Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Pidvodnij choven Dosvid Pershoyi svitovoyi vijni vnis nachni korektivi u rozvitok vijskovo morskogo flotu Znachnu rol stali pridilyati rozvitku torpednih kateriv ta pidvodnih chovniv Zbilshivsya kalibr korabelnoyi artileriyi U yaponskih linkoriv Yamato ta Musasi vin dosyagav 460 mm U 20 h rr pochinayetsya doba avianosciv U 1922 r yaponci vvodyat do skladu vvodu pershij korabel sho buduvavsya same yak avianosec a ne buv pereobladnanim Hose kotrij mav na bortu 26 litakiv U 1924 r anglijci spuskayut na vodu avianosec Germes Dosvid Drugoyi svitovoyi vijni pokazav sho linijni korabli ne vipravdali spodivan a veducha rol u morskij vijni perehodit do pidvodnih chovniv avianosciv ta morskoyi aviaciyi Zastosuvannya morskoyi aviaciyi praktichno povnistyu vitisnilo artilerijsko torpedni boyi nadvodnih sil Tomu na pochatku 40 h rr budivnictvo linijnogo flotu pripinyayetsya Po zakinchenni Drugoyi svitovoyi vijni z pochatkom yadernoyi dobi osnovu vijskovo morskih flotiv stali skladati avianosci ta atomni pidvodni chovni Golovnoyu zbroyeyu stayut balistichni raketi z yadernimi boyegolovkami dalnist diyi yakih dosyagaye dekilkoh tisyach kilometriv Pislya Drugoyi svitovoyi vijni novim najbilsh potuzhnim vidom zbroyi staye yaderna Pershu atomnu bombu bulo skinuto na Hirosimu 6 serpnya a drugu na Nagasaki 8 serpnya 1945 r She bilsh potuzhnu vodnevu bombu bulo viprobovuvano na Tihomu okeani u 1952 r Potuzhnist vibuhiv bomb sho znishili Hirosimu ta Nagasaki sklala 20 kilotonn kilkist zhertv 173 000 osib Pid vplivom efektu novoyi zbroyi bulo dokorinno pereglyanuto uves kolishnij bojovij dosvid Naprikinci 50 h na pochatku 60 h rr stvoryuyutsya mizhkontinentalni balistichni raketi z yadernimi boyegolovkami dalnist polotu yakih dosyagaye 10 000 km Raketno yaderna zbroya okrim znachnoyi dalnosti maye potuzhnist bilshe 1 Mt ta visoku tochnist Velika shvidkist ta visota polotu raketi yiyi mala poverhnya prihovanist pidgotovki do zapusku stvoryuye znachni problemi v pitanni efektivnoyi protidiyi raketnomu napadu Same tomu na suchasnomu etapi raketno yaderna zbroya rozglyadayetsya vijskovo politichnim kerivnictvom yadernih krayin yak golovnij zasib vrazhennya nazemnih povitryanih ta morskih cilej u vipadku vijni Dokladnishe Yaderna zbroyaPeriodizaciya vijskovoyi istoriyiOdniyeyu z golovnih problem vijskovoyi istoriyi ye yiyi periodizaciya Osnovoyu podilu ye yakisni vidminnosti vijskovoyi istoriyi odnogo chasu vid inshogo U zv yazku z cim postaye pitannya pro golovni oznaki cih yakisnih vidminnostej Za doradyanskih chasiv rosijski vijskovi istoriki podilyali vijskovu istoriyu abo za pravlinnyami rosijskih imperatoriv rahuyuchi dopetrovski chasi za odnu dobu abo za zagalnoistorichnoyu periodizaciyeyu Starodavni chasi Seredni chasi Novi chasi Novitni chasi Pislya 1917 r bulo viznano sho V osnovi zmin u vijskovomu mistectvi lezhat zmini v zasobi virobnictva tomu istoriyu vijskovogo mistectva mozhlivo podiliti na chotiri dobi za suspilno ekonomichnimi formaciyami Vijskove mistectvo v dobu rabovlasnickogo ustroyu Vijskove mistectvo v dobu feodalnogo ustroyu Vijskove mistectvo v dobu kapitalistichnogo ustroyu do peremogi Velikoyi Zhovtnevoyi socialistichnoyi revolyuciyi v Rosiyi Vijskove mistectvo v dobu krizi kapitalizmu ta perehodu vid kapitalizmu do socializmu Desho vidminnu periodizaciyu daye radyanskij vijskovij istorik Ye A Razin vin zaznachaye Pri periodizaciyi cogo istorichnogo procesu potribno vihoditi ne z osnov rozvitku vijskovogo mistectva a z suttyevih zmin jogo zmistu kotrimi ye zasobi organizaciyi vedennya vijni Sutnisti zmini cih zasobiv i ye golovnimi periodami v istoriyi vijskovogo mistectva ale pri comu ne zavzhdi zbigayutsya z suspilno ekonomichnimi formaciyami tak yak rozvitok vijskovogo mistectva maye svoyu vidnosnu samostijnist Podibno do periodizaciyi rozvitku zasobiv virobnictva mozhna viznachiti i periodizaciyu rozvitku zasobiv organizaciyi vedennya vijni Rozvitok vijskovogo mistectva pov yazanij zi zminami politichnih form klasovogo suspilstva sho viznachayut zminu u zbrojnih silah ta yihnogo zastosuvannya u vijni Vihodyachi z cogo Ye A Razin zaproponuvav podil vijskovoyi istoriyi za nastupnimi periodami Rabovlasnickij abo remisnichij do VI st Feodalnij abo cehovij VII XVI st Manufakturnij XVII XVIII st Mashinnij XIX XX st Suchasni ukrayinski istoriki bazuyuchis na anglo amerikanskih pracyah z vijskovoyi istoriyi dotrimuyutsya periodizaciyi sho vihodit z nastupnih zasad Vijskova sprava diktuye svoyi umovi ekonomici napryamkam i tempam yiyi rozvitku pri chomu cya tendenciya zakonomirna dlya usih epoh Vid ozboroyenoyi yurbi do organizovanih opolchen do 3060 r do R H Doba neorganizovanih yurb v sutichkah mizh yakimi perevaga bula na boci chiselnosti abo vipadku Persha epoha organizovanih opolchen bl 3060 1457 rr do R H Zachatki vijskovoyi organizaciyi koli zagalne opolchennya ohoplyuye vse choloviche naselennya zdatne nositi zbroyu ce opolchennya vzhe mye organizacijnij podil na viddili zi svoyimi komandirami pid zagalnim kerivnictvom vijskovogo vozhdya pravitelya Persha epoha profesijnogo najmanogo vijska 1457 r do R H 378 r Uskladnennya ozbroyennya poyava i rozvitok vijskovogo mistectva stanovlennya profesijnogo vijska ta vijskovogo stanu suspilstva Druga epoha organizovanih opolchen 378 732 rr Vnaslidok padinnya Rimskoyi imperiyi vidbuvayetsya povernennya vid professijnogo najmanogo vijska do organizovanih opolchen Epoha licarskogo vijska 732 1415 rr Utvorennya feodalnogo vijska Druga epoha profesijnogo najmanogo vijska 1415 1631 rr Padinnya gegemoniyi feodalnogo vijska na zminu yakomu prihodyat internacionalni profesijni najmani armiyi Epoha rekrutskogo vijska 1631 1798 rr Stvorennya profesijnogo vijska shlyahom rekrutskogo naboru sered pevnoyi chastini naselennya Epoha masovih armij 1789 1991 rr Perehid do zagalnoyi vijskovoyi povinnosti ta masovih armij Totalne pidpryadkuvannya usogo suspilstva interesam vijni Vid masovih armij do profesijnogo najmanogo vijska z 1991 r Formuvannya zmishanoyi sistemi z mobilizacijnoyi ta profesijnoyi armiyi Ryad suchasnih vijskovih istorikiv podilyayut vijskovu istoriyu na sim pokolin beruchi za osnovu periodizaciyi rozvitok zbroyi Dokladnishe Vijskova spravaRozvitok vijskovogo mistectvaVijni Starodavnogo svitu Pershi vidomi vijskovi organizaciyi vinikayut v starodavnih Shumeri ta Yegipti Priblizno u 2450 2334 rr do n e trivala persha zafiksovana pismovo vijna mizh shumerskimi mistami derzhavami Lagash ta Umma Shtandart z Ura sho zobrazhuye vijnu Odna z peremog Lagasha nad Ummoyu vidobrazhena v nadpisah ta relyefah znamenitoyi Steli korshuniv Osnovu vijska shumeriv skladali miski zagoni ta kolisnici sho buli golovnoyu udarnoyu siloyu Ozbroyeni bronzovoyu zbroyeyu shumeri vzhe vmili shikuvatis u strij podibnij do davnogreckoyi falangi Chiselnist vijska skladala priblizno 2000 3000 bijciv Kolisnici skladali golovnu udarnu silu usih davnoshidnih armij u XVII XII st do n e i vidigrali klyuchovu rol u formuvanni vijskovoyi taktiki togo chasu Pid chas boyu falanga nanosila udar u centr vorozhogo vijska a kolisnici atakuvali jogo flangi Nastupnij krok u rozvitku vijskovogo mistectva pov yazanij z vijnami hettiv assirijciv yegiptyan chasiv Novogo carstva ta persiv Harakterizuyuchi vijskovu diyalnist Starodavnogo Yegiptu chasiv Novogo carstva Starodavnij Yegipet doslidnik istoriyi Starodavnogo Shodu V I Avdiyev zaznachaye Pochinayuchi z chasiv Novogo carstva Yegipet vihodit na shiroku arenu aktivnoyi mizhnarodnoyi politiki Z vidnosno vidstaloyi krayini Yegipet peretvoryuyetsya na veliku v mezhah Starodavnogo svitu veliku derzhavu sho vede shiroku politiku zavoyuvan Isnuye rozbizhnist u poglyadah istorikiv na chiselnist yegipetskogo vijska oznachenogo chasu Napriklad Fridrih Engels narahovuye blizko 400 000 voyakiv francuzkij yegiptolog Anri Maspero obchislyuye jogo v 120 130 tis ale radyanskij doslidnik V I Avdiyev posilayuchis na nemozhlivist logistichnogo zabezpechennya takogo vijska dlya togo chasu obchislyuye jogo v 25 30 000 voyakiv Egipetske vijsko podilyalos na pihotu ta zagoni kolisnic a pihota v svoyu chergu na vazhko ta legkoozbroyenu Organizacijno vijsko podilyalos na chastini yaki umovno mozhna nazvati polkami batalonami ta viddilennyami Pid chas boyu yegipetske vijsko shikuvalos troma liniyami u pershij ta tretij kolisnici u drugij pihota Pid chas boyu spochatku luchniki obstrilyuvali voroga potim nastup pochinali kolisnici sho nanosili frontalni ta flangovi udari metoyu yakih bulo utvorennya progalin u vorozhomu stroyu Pislya chogo v nastup jshla pihota Pershim vidomim yegipetskim polkovodcem sho zdijsnyuvav planomirnij strategichnij nastup buv faraon Tutmos III 1525 1473 rr do n e Osoblivistyu strategiyi Tutmosa III buli poslidovni ta zoseredzheni udari po najbilsh vazhlivim strategichnim punktam protivnika Dosyagnutij uspih zakriplyuvavsya budivnictvom ukriplenih punktiv na vorozhij teritoriyi Vnaslidok 17 pohodiv do Yegiptu bulo priyednano Palestinu ta Siriyu Dokladnishe Bitva pri Megiddo Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Vijskove mistectvo Starodavnogo Yegiptu Pershoyu vijnoyu mizh derzhavami sho zafiksovana u dzherelah ye yegipetsko hettska vijna 1312 1296 rr do n e Prichinoyu vijni bulo supernictvo dvoh velikih derzhav togo chasu Yegiptu ta Hettskoyi derzhavi za panuvannya u Siriyi Golovnoyu podiyeyu vijni stala bitva pri Kadeshi 1312 r do n e yaka znajshla dokladne vidobrazhennya u davnoyegipetskih dzherelah Bitva pri Kadeshi bula ostannoyu velikoyu bitvoyu Bronzovoyi dobi Taktika boyu bula tipovoyu yak na toj chas Bitva rozpochinalos perestrilkoyu legkoozbroyenih voyakiv zavdannyam yakih bulo zrujnuvati vorozhi bojovi poryadki potim bojovi kolisnici sho vzayemodiyali z pihotoyu nanosili golovnij frontalnij udar po vorozhomu vijsku pri comu yak hetti tak i yegiptyani diyali odnakovo sho govorit pro regulyarne vijskove navchannya u mirnij chas V toj zhe chas ce persha vijna sho mala harakter ne nabigu za zdobichchyu a planomirnogo strategichnogo nastupu Pid chas vijni oboma storonami aktivno velasya rozvidka ta vikoristovuvalis rizni zasobi vvedennya voroga v omanu Zagoni yegipetskogo vijska jshli riznimi shlyahami hocha j virishuvali yedine operativne zavdannya Zavdyaki organizaciyi komunikacij yegipetske vijsko diye vdalini vid svoyeyi teritoriyi Yegipetsko hettska vijna 1312 1296 rr do n e zakinchilas pershoyu vidomoyu v istoriyi mirnoyu ugodoyu 1296 r do n e Dokladnishe Bitva pri Kadeshi Assirijski vijni Assirijski voyini Nastupnij etap v rozvitku vijskovogo mistectva pov yazanij z ekspansiyeyu Assirijskoyi derzhavi u IX VII st do n e Pochatkom jogo stala vijskova reforma carya Tiglatpalasara III 745 727 rr do n e yakij vvodit rekrutskij nabir dlya komplektuvannya vijska Vijsko komplektuvalos zi zbidnilih zemlerobiv sho otrimuvali zbroyu za rahunok derzhavi Tak vinikaye postijne vijsko sho otrimalo nazvu carskij zagin Druga chastina vijska carske vijsko nabiralos u provinciyah na pevnij termin prohodzhennya sluzhbi Asirijska armiya mala podil na rodi zbroyi Pihota podilyalas na legku prashniki strilci z luku ta metalniki drotikiv serednyu spisonosci ta vazhku vazhkoozbroyeni spisonosci Takozh bula kinnota ta zagoni kolisnic Vijsko vzhe malo stalij organizacijnij rozpodil Vishim pidrozdilom bula emuka sho skladalasya z dekilkoh kisiriv zagoniv po 500 2000 voyakiv Kisiri podilyalis na zagoni po 50 ta 10 voyakiv Vpershe u assirijskomu vijsku bulo organizovano inzhenerni zagoni zavdannyam yakih bulo navedennya ta utrimannya shlyahiv spoluchennya ta pereprav organizaciya oblogi vorozhih mist Taktika assirijciv bula podalshim rozvitkom taktiki inshih blizkoshidnih armij Vijsko shikuvalos u 3 liniyi 1 liniya prashniki ta strilci z luku zavdannyam yakih bulo rozstroyiti lavi protivnika 2 liniya kinnota ta kolisnici nanosili udar po pershim ryadam ta flangam vorozhogo vijska 3 liniya vazhkoozbroyena pihota sho bula vishikuvana u 6 7 ryadiv podibno do falangi uyavlyala soboyu stinu z velikih shitiv ta nanosila virishalnij udar Assirijska vijskova organizaciya spiralas na rozvinenu rozviduvalnu merezhu dobri shlyahi spoluchennya ta peredovi forteci na zahoplenih teritoriyah Zavdyaki dobre organizovanomu vijsku Assirijska derzhava pochinaye aktivnu ekspansiyu na Blizkomu Shodi stavshi pershoyu velikoyu vijskovoyu derzhavoyu Zaliznoyi dobi Vnaslidok pohodiv cariv Tiglatpalasara III 745 727 rr do n e Sargona II 722 705 do n e Asargaddona 680 669 do n e ta Ashshurbanipala 669 627 do n e assirijci pidkoryuyut pivdennu Siriyu Palestinu ta Yegipet Pid chas pohodiv zafiksovano pershe zastosuvannya vijskovoyi propagandi pri oblozi Yerusalimu u 701 r do n e Ale postijni vijni priveli do visnazhennya Assirijskoyi derzhavi ta yiyi rozgromu ob yednanim vijskom midijciv ta vavilonyan u vijni 626 605 rr do n e Vijskove mistectvo Starodavnogo Yegiptu Medzhayi Perski vijni VI IV st do n e Shikuvannya perskogo vijska U VI st do n e zasnovnik Perskoyi derzhavi Kir II Velikij pochav zavojovnicki pohodi z metoyu pidkorennya krayin Aziyi dani pro chiselnist armiyi Ahemenidiv kolivayutsya Georodot pishe pro chiselnist u 700 000 voyakiv ta flot u 600 korabliv a car Darij u 480 r do n e zibrav 1 700 000 suhoputnogo vijska suchasni istoriki vvazhayut ci cifri znachno perebilshenimi Nimeckij istorik Gans Delbryuk ocinyuye vijsko carya Dariya u 4 000 6 000 voyakiv radyanski vijskovi istoriki narahovuyut 50 000 postijnogo vijska ta do togo kontingenti pidkorenih narodiv yaki vazhko pidrahuvati Napriklad dlya bitvi pri Gavgamelah 331 r do n e navodyatsya dani pro 95 000 voyakiv vijsko skladalosya z chotiroh chastin postijne vijsko kinne opolchennya perskoyi aristokratiyi kontingenti z oblastej imperiyi grecki najmanci Organizacijno vijsko malo desyatinnu strukturu ta podilyalos na 10 polkiv bajvarabam 10 000 chol Polk hazarabam 1000 chol Sotnya satabam 100 chol Napivsotnya paschasatabam 50 chol Desyatok datfabam 10 chol P yatirka 5 chol Za rodami zbroyi vijsko podilyalos na pihotu kinnotu ta kolisnici U svoyu chergu pihota ta kinnota podilyalis na legko ta vazhkoozbroyenu Elitu perskoyi armiyi skladali amrtaka bezsmertni sho skladalisya z 10 000 bijciv ta buli osobistoyu gvardiyeyu carya Golovnoyu udarnoyu silu perskogo vijska skladali strilci z luku navkolo diyalnosti yakih formuvavsya taktichnij malyunok boyu Na poli boyu perske vijsko shikuvalos u tri liniyi 1 liniya kolisnici zavdannyam yakih bulo rozladnati strij suprotivnika 2 liniya pihota sho shikuvalas u 10 ryadiv Pershij ryad skladavsya z voyakiv z velikimi shitami spara ta spisami sho prikrivali strilciv z luku sho stoyali dali vishikuvani u 9 ryadiv 3 liniya ta flangi kinnota zavdannyam yakoyi bulo rozgrom ta peresliduvannya protivnika poslablenogo diyami kolisnic ta luchnikiv Slabkistyu perskogo vijska buv jogo sklad sho na 90 skladavsya z miscevih opolchen yaki mali slabku vijskovu pidgotovku rizne ozbroyennya taktiku vedennya boyu ta pogano rozumili odin odnogo Starodavnya Greciya Greckij goplit Pochinayuchi z VII st do n e v Greciyi pochinaye rozvivatis taktika falangi Nova taktika pov yazana z rozvitkom vijskovoyi organizaciyi dvoh greckih centriv Afin ta Sparti U vijsku obov yazkovo povinni buli sluzhiti vsi vilni povnopravni choloviki z 18 do 60 rokiv tomu sho zahist mista polisu buv golovnim obov yazkom jogo gromadyan Osoblivistyu falangi sho dokorinno vidriznyala yiyi vid armij Starodavnogo Shodu staye odnotipne ozbroyennya ta zahisnij obladunok yiyi voyakiv goplitiv Falanga shikuvalas u 8 ryadiv ale buli vipadki shikuvannya u 12 16 chi 25 ryadiv Taktika falangi bazuvalas na potuzhnomu pryamomu udari na korotkij distanciyi Ale sucilnij strij falangi sho buv yiyi silnoyu storonoyu vodnochas stavav slabkim miscem na nerivnij miscevosti de falanga rozrivalasya a takozh ne davav mozhlivosti dlya peresliduvannya protivnika Dva atakuvalnih prijomi goplitiv z riznim polozhennyam spisa Pershim velikim viprobuvannyam davnogreckoyi vijskovoyi organizaciyi stayut Greko perski vijni 500 449 rr do n e U hodi vijni z Imperiyeyu Ahemenidiv greki vdoskonalili svoyu taktiku Bilshoyi vagi nabuvaye legka pihota zavdannyam yakoyi staye zabezpechennya flangiv falangi ta peresliduvannya rozbitogo protivnika Stala rozvivatis strategiya zokrema u vzayemodiyi greckih armiyi ta flotu Dokladnishe Greko perski vijni Dokladnishe Miltiad Dokladnishe Bitva pid Marafonom Dokladnishe Bitva pri Fermopilah Dokladnishe Femistokl Dokladnishe Bitva pri Salamini Dokladnishe Bitva pri Plateyah Nastupnim krokom u rozvitku vijskovogo mistectva Starodavnoyi Greciyi staye Peloponneska vijna 431 404 rr do n e Dokladnishe Peloponneska vijna Falanga Makedonska falanga Dori Ksifos Kopis Mahajra Goplon Gopliti Pelta Peltasti Ksiston Sarisa Sarisofor Getajri Triyera Feodalna doba Manufakturna doba Industrialna doba Suchasna dobaPrimitkiRazin E A Istoriya voennogo iskusstva T 1 S 117 Kitajskaya voennaya strategiya Novye perevody V V Malyavina S 129 Razin E A Istoriya voennogo iskusstva T 1 S 452 Kultura Vizantii pod red Z V Udalcova T 1 S 398 Kultura Vizantii pod red Z V Udalcova T 2 S 288 Engels F Dialektika prirody M 1934 S 87 Cit za Svechin A A Evolyuciya voennogo iskusstva M 2002 S 234 za Delbryuk Gans Istoriya voennogo iskusstva Smolensk 2003 Ch 4 Novoe vremya S 518 Cit za Delbryuk Gans Istoriya voennogo iskusstva Smolensk 2003 Ch 4 Novoe vremya S 510 Vijskova enciklopediya Sitina T 15 S 28 Strokov A A Istoriya voennogo iskusstva T 2 S 248 Svechin A A Strategiya v trudah voennyh klassikov T 2 S 104 Sovetskaya voennaya enciklopediya T 4 S 202 Italyanskij pohod Napoleona Bonaparta 1796 goda 1799 god 1806 god 1812 god O vojne Cit za Docenko V D Istoiya voenno morskogo iskusstva T 1 S 176 Mehen A T Vpliv morskoyi sili na istoriyu 1660 1783 rr 1899 r Kolomb F Morska vijna 1890 Zajonchkovskij A M Pervaya mirovaya vojna SPb 2002 S 22 Shliffen A Kanny M 1938 S 364 Fuller D Operacii mehanizirovannyh sil 1933 g Guderian H Vnimanie tanki 1937 r Sharl de Goll Professinalnaya arimya 1934 g Rotmistrov P A Vremya i tanki S 41 Termin Blitzkrieg stav vzhivatis v Nimechchini z 1939 r Do togo vzhivalis termini ruhliva vijna shvidkoplinna vijna Istoriya Vtoroj mirovoj vojny T 2 M 1974 Primechanie na s 360 Istoriya Vtoroj mirovoj vojny T 2 M 1974 s 363 Due Dzh Gospodstvo v vozduhe M 1936 S 69 Lenning Majkl Li 100 velikih polkovodcev S 361 Liddel Gart B Strategiya 1954 Ismailov R Klassicheskaya strategiya na poroge XXI stoletiya Galaktionov M Tempy operacij M 2001 S 19 Zolotaryov A Yu Teorii gospodstva v vozduhe ot Due do Uordena Nauchnyj vestnik Voronezhskogo gosudarstvennogo arhitekturno stroitelnogo universiteta Seriya Socialno gumanitarnye nauki 2017 2 S 53 Zolotaryov A Yu Teorii gospodstva v vozduhe ot Due do Uordena Nauchnyj vestnik Voronezhskogo gosudarstvennogo arhitekturno stroitelnogo universiteta Seriya Socialno gumanitarnye nauki 2017 2 S 54 Sovetskaya voennaya enciklopediya pod red A A Grechko i dr T 5 s 275 Dupuy E Dupuy N The Encyclopedia of Military History From 3500 B C to the Present r 3 Dzhestis F Rajs R Englim S Vojny i srazheniya Drevnego mira 3000 g do n e 500 g n e S 9 Nosov K Osadnaya tehnika antichnosti i srednevekovya S 13 Shershov A P Istoriya voennogo korablestroeniya S 27 29 Razin E A Istorya voennogo iskusstva T 1 S 248 Shokarev Yu V Artilleriya s 14 Prochko I S Istoriya razvitiya artillerii s 19 Krip yakevich I Istoriya ukrayinskogo vijska T 1 s 146 Istoriya voennogo iskusstva pod red P A Rotmistrova T 1 s 104 Svechin A A Istoriya voennogo iskusstva s 201 Zhuk A B Strelkovoe oruzhie s 468 471 Sovetskaya voennaya enciklopediya pod red A A Grechko i dr T 6 s 628 Prochko I S Istoriya razvitiya artillerii s 26 Sovetskaya voennaya enciklopediya pod red A A Grechko i dr T 1 s 273 Ukrayinske kozactvo Mala enciklopediya s 662 Prochko I S Istoriya razvitiya artillerii s 31 Sovetskaya voennaya enciklopediya pod red A A Grechko i dr T 6 s 246 Docenko V D Istoriya voenno morskogo iskusstva T 1 S 113 Docenko V D Istoriya voenno morskogo iskusstva T 1 S 354 Strokov A A Istoriya voennogo iskusstva T 3 S 452 Ismailov R Tanki mira S 14 Goncharov V Tanki Vtoroj mirovoj vojny Liddel Gart B Vtoraya mirovaya vojna S 864 Goncharov V Tanki mira S 57 Sovetskaya voennaya enciklopediya pod red A A Grechko i dr T 7 s 655 Istoriya Pervoj mirovoj vojny 1914 1918 gg pod red I I Rostunova T 1 s 108 Istoriya samolyotov mira s 80 Strokov A A Istoriya voennogo iskusstva T 3 s 177 Strokov A A Istoriya voennogo iskusstva T 3 s 175 Zajonchkovskij A M Pervaya mirovaya vojna 1914 1918 gg S 842 Sovetskaya voennaya enciklopediya pod red A A Grechko i dr T 1 s 50 Katorin Yu F Volkovskij N L Unikalnaya i paradoksalnaya voennaya tehnika S 291 Voennaya enciklopediya pod red I I Rodionova i dr T 1 S 47 Shershov A P Istoriya voennogo korablestroeniya S 144 Shershov A P Istoriya voennogo korablestroeniya S 149 Istoriya voenno morskogo iskusstva pod red R N Mordvinova T 3 S 135 Taras A E Voenno morskoe sopernichestvo i konflikty 1919 1939 gg S 506 Docenko V D Istoriya voenno morskogo iskusstva T 2 S 37 Istoriya voenno morskogo iskusstva pod red S E Zaharova S 522 Docenko V D Istoriya voenno morskogo iskusstva T 3 S 397 Montgomeri B L Kratkaya istoriya voennyh srazhenij S 451 Sovetskaya voennaya enciklopediya T 1 S 319 Docenko V D Istoriya voenno morskogo iskusstva T 1 S 33 Rosijskaya voennaya enciklopediya T 7 S 169 Istoriya russkoj armii i flota T 1 15 pod red A S Grishinskogo V P Nikolskogo N L Klado Golicyn N S Vseobshaya voennaya istoriya T 1 15 Istoriya voennogo iskusstva pod red P A Rotmistrova Tom 1 s 27 Razin E A Istoriya voennogo iskusstva Tom 2 s 16 19 Razin E A Istoriya voennogo iskusstva Tom 2 s 17 Istoriya vijn i vijskovogo mistectva L Vojtovich Yu Ovsinskij T 1 S 4 Istoriya vijn i vijskovogo mistectva L Vojtovich Yu Ovsinskij T 1 S 4 7 Shishov A V Vse vojny mira Drevnij mir S 9 Englim M Dzhestis F Rajs R i dr Vojny i srazheniya Drevnego mira S 9 Avdiev V I Voennaya istoriya Drevnego Egipta T 2 S 179 Engels F Armiya O voennom iskusstve M 2003 S 9 Avdiev V I Voennaya istoriya Drevnego Egipta T 2 S 183 Avdiev V I Voennaya istoriya Drevnego Egipta T 2 S 194 Razin E A Istoriya voennogo iskusstva M 1994 T 1 S 59 Razin E A Istoriya voennogo iskusstva M 1994 T 1 S 60 Englim Sajmon Dzhestis Fillis Dzh Rajs Rob S i dr Vojny i srazheniya Drevnego Mira 3000 god do n e 500 god n e S 15 Bibliya 4 ya Kniga Carstv M 1991 S 418 Gerodot Istoriya Kniga 4 87 Gerodot Istoriya Kniga 7 60 Delbryuk G Istoriya voennogo iskusstva Tom 1 Smolensk 2003 S 19 Sovetskaya voennaya enciklopediya Tom 6 S 298 Sovetskaya voennaya enciklopediya Tom 2 S 452 Sekunda N The Persian Army 560 330 BC Osprey Publishing P 8 Dzhestis F Rajs R Englim S Vojny i srazheniya Drevnego mira 3000 g do n e 500 g n e S 19 Dzhestis F Rajs R Englim S Vojny i srazheniya Drevnego mira 3000 g do n e 500 g n e S 21 LiteraturaDovidkovi vidannya Tuchkov S A Voennyj slovar T 1 2 M 1818 Voennyj enciklopedicheskij leksikon izdavaemyj obshestvom voennyh i literatorov T 1 15 pod red L I Zeddelera SPb 1837 1852 Voennyj enciklopedicheskij leksikon T 1 14 pod red M I Bogdanovicha SPb 1852 1858 Enciklopediya voennyh i morskih nauk T 1 8 pod red G I Leera SPb 1883 1897 Voennaya enciklopediya T 1 18 pod red V F Novickogo i dr SPb 1911 1915 Sovetskaya voennaya enciklopediya T 1 2 pod red R P Ejdemana i dr M 1932 1933 Sovetskaya voennaya enciklopediya T 1 8 pod red A A Grechko i dr M 1976 1980 Sovetskaya voennaya enciklopediya T 1 pod red M A Moiseeva i dr M 1990 Voennaya enciklopediya T 1 8 pod red I I Rodionova i dr M 1997 2004 Harbotl T Slovar bitv M 1993 Alten G Albert N Handbuch fur Heer und Flotte Enzyklopadie der Kriegswissenschaften und verwandter Gebiete Bd 1 9 Berlin 1909 1914 An encyclopaedic dictionary of science and war ed by Ch M Beadnell London 1943 Dupuy E Dupuy N The Encyclopedia of Military History From 3500 B C to the Present New York 1970 Eggenberger D An Encyclopedia of Battles New York 1967 Encyclopedia of Wars by Phillips Ch Axelrod A Vol 1 3 New York 2005 Farrow s Military Encyclopedia Vol 1 3 New York 1885 Franke H Handbuch der neuzeitlichen Wehrwissenschaften Bd 1 3 Berlin 1936 1939 Kohn G Dictionary of Wars New York 1999 Poten B Handworterbuch der gesamten Militarwissenschaften Bd 1 9 Bielefeld Lpz 1877 1880 Tucker S Naval Warfare Encyclopedia Vol 1 3 Oxford 2002 Young P Dictionary of Battles Vol 1 2 New York 1978 1979 Svitova vijskova istoriya Bogdanovich M I Istoriya voennogo iskusstva i zamechatelnejshih pohodov ot nachala vojn do nastoyashego vremeni Ch 1 2 SPb 1849 1853 Gejsman P A Kratkij kurs istorii voennogo iskusstva v srednie i novye veka Ch 1 3 SPb 1893 1896 Golicyn N S Vseobshaya voennaya istoriya drevnih vremen Ch 1 5 SPb 1872 1876 Golicyn N S Vseobshaya voennaya istoriya srednih vremen Ch 1 3 SPb 1876 1878 Golicyn N S Vseobshaya voennaya istoriya novyh vremen Ch 1 2 SPb 1872 1874 Golicyn N S Vseobshaya voennaya istoriya novejshih vremen Ch 1 3 SPb 1874 1875 Golicyn N S Velikie polkovodcy istorii Ch 1 2 SPb 1873 Delbryuk G Vseobshaya istoriya voennogo iskusstva v ramkah politicheskoj istorii T 1 7 M 1936 1939 Liddel Gart B Strategiya M 1957 Mering F Ocherki po istorii vojny M 1924 Mihnevich P Istoriya voennogo iskusstva s drevnejshih vremen do nachala XIX stoletiya SPb 1896 Pik A de Issledovanie boya v drevnejshie i novejshie vremena SPb 1911 Razin E A Istoriya voennogo iskusstva T 1 3 M 1955 61 Ryustov F V Istoriya pehoty Ch 1 2 SPb 1876 Svechin A A Evolyuciya voennogo iskusstva s drevnejshih vremen do nashih dnej T 1 2 M 1927 28 Strokov A A Istoriya voennogo iskusstva T 1 3 M 1955 67 Jones A The Art of War in the Western World University of Illinois 2000 Black J Western Warfare 1775 1882 Indiana University 2001 Black J Warfare in the Western World 1882 1975 Indiana University 2001 Creasy E S The fifteen decisive battles of the world from Marathon to Waterloo New York london 1908 Dodge T Great captains New York 1889 Jahns M Handbuch einer Geschichte des Kriegswesens vender Urzeit bis zum Renaissance Leipzig 1880 Jahns M Geschichte der Kriegswissenchaften vornehmhch in Deutschland Munchen und Leipzig 1889 Fuller J Decisive Battles of the Western World and Their Influence upon History Vol 1 3 London 1954 1956 Hacker V World Military History Bibliography Leiden Boston 2003 Hoyer I G Geschichte der Kriegskunst seit derersten Anwendungdes Schiesspulvers zum Kriegsgebrauch bis an das Ende des achtzehnten Jahrhunderts Bd 1 2 Gottingen 1797 1800 Keegan J A History of Warfare London 1993 Parker G The military revolution Military innovation and the rise of the West 1500 1800 Cambridge univercity 1988 Troschke Th Anleitung zum Studium der Criegsgeschichte Stuygart 1851 Vijskova istoriya Ukrayini Dashkevich Ya Istoriya ukrayinskogo vijska 1917 1995 L 1995 Evolyuciya voyennogo mistectva Ch 1 2 D V Vyedyenyeyev O A Gavrilenko S O Kubickij ta in K 2017 Ilyustrovanij slovnik dovidnik z voyennoyi istoriyi Ukrayini M M Verhovskij A G Morozov Smila 2009 Istoriya vijn i zbrojnih konfliktiv v Ukrayini Enciklopedichnij dovidnik O I Gurzhij ta in K 2004 Istoriya ukrayinskogo vijska A Galushka A Haruk A Rukkas ta in Harkiv 2016 Krip yakevich I Istoriya ukrayinskogo vijska T 1 2 L 1936 Mandzyak V Bitvi ukrayinskoyi serednovichnoyi ta rannomodernoyi istoriyi Dovidnik L 2011 Kotlyar M F Voyenne mistectvo Davnoyi Rusi K 2005 Kotlyar M F Polkovodci Davnoyi Rusi K 1991 Litvin M Ye Naumenko K R Zbrojni sili Ukrayini pershoyi polovini XX st Generali i admirali Lviv Harkiv 2007 Pole bitvi Ukrayina Vid volodariv stepu do kiborgiv Voyenna istoriya Ukrayini vid davnini do sogodennya avt kol B Cherkas O Sokirko A Plahonin ta in H 2016 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 T 1 2 K 2007 2011 Ukrayinske kozactvo mala enciklopediya F G Turchenko ta in Kiyiv Zaporizhzhya 2006 VAK Ukrayini Pasport specialnosti Posilannya Shmigivnici Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1967 T 8 kn XVI Literi Ush Ya S 2089 1000 ekz X Legio Bojova tehnika davnini mistit urivki rosijskih perekladiv rimskih avtoriv i statti z vijskovoyi spravi Starodavnogo Rimu 23 bereznya 2022 u Wayback Machine ros Rimska Slava Arhivovano 28 listopada 2012 u WebCite Antichna vijskova sprava ros Forum mistit znachnu kilkist materialiv prisvyachenih vijskovij istoriyi vid Starodavnogo svitu do Novogo chasu ros Najbilsha rosijskomovna biblioteka z vijskovoyi istoriyi ros Rosijskij vijskovo istorichnij forum z vijskovoyi istoriyi XV XIX st ros Majdanchik de obgovoryuyetsya chimalo problem pov yazanih z vijskovoyu istoriyeyu ukr sajt prisvyachenij istoriyi Avstro Ugorskoyi imperiyi Zbroyeznavcha informaciya prisvyachena ozbroyennyu avstro ugorskogo vijska zoseredzhena v rozdilah Knigi monografiyi dovidniki ta Vooruzhenie okremi rozdili z monografij naukovi ta naukovo populyarni statti tehnichni opisi modelej strileckoyi zbroyi ta vijskovoyi tehniki U spisku posilan predstavleni perevazhno vitchiznyani ta inozemni resursi tematikoyu yakih ye istoriya Avstro Ugorshini yiyi zbrojnih sil simvoliki ta geraldiki dolucheno takozh posilannya na vijskovo istorichni web resursi zagalnoyi tematiki sajti vidavnictv vijskovoyi literaturi ta kolekcioneriv militariyi ukr Ukrayinske vijsko u HH HHI stolittyah 6 chervnya 2022 u Wayback Machine sajt prisvyachenij istoriyi ukrayinskogo vijska u HH HHI stolittyah Tut vi zmozhete dovidatis pro ukrayinski vijskovi formuvannya u Pershih ta Drugih vizvolnih zmagannyah a takozh pro ukrayinciv v inshih armiyah Na jogo storinkah ye takozh informaciya pro suchasnij stan Zbrojnih sil Ukrayini a takozh insha informaciya yaka stosuyetsya vijskovoyi tematiki rizni dokumenti naukovi praci ta spogadi odnostroyi mapi fotografiyi pisni ta inshe ukr Ucraina Inter Arma 2 kvitnya 2022 u Wayback Machine Ukrayinskij resurs prisvyachenij istoriyi vijskovih formuvan sho bud koli perebuvali na teritoriyi suchasnoyi Ukrayini Statti mistyat informaciyu pro poyavu i perebuvannya v Ukrayini pevnogo vijskovogo formuvannya pro jogo ozbroyennya ta uniformu ukr United States Military Academy Atlases nedostupne posilannya z serpnya 2019 Oficijnij sajt vijskovoyi akademiyi SShA Vest Pojnt Osoblivo cikavim ye rozdil z mapami vid Starodavnih chasiv do suchasnosti angl Div takozh Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Vijskova sprava Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Vijskova istoriya Ukrayini Armiya Osmanskoyi imperiyi Vijsko Rusi Vijskova istoriya Ukrayini Vijskova nauka Vijskova ekonomika Vijskova sprava Zbrojni konflikti v istoriyi Ukrayini Istoriya voyennogo mistectva Istoriya ukrayinskogo vijska Morska vijna Rimska armiya