Морська могутність (геополітична концепція)

Теорія Морської могутності (англ. Sea Power, також «Морської сили») — геополітична концепція Альфреда Мехена, яка каже, що головним чинником сили держави є наявність військово-морського флоту.

Термін вперше згадується у його праці «Вплив морської сили на історію, 1660–1783» 1890 року.

Створення

Як військово-морський експерт, Мехен вважав панування Великої Британії на морях тим прикладом, який потрібно досягти і перевершити. Найвідомішим досягненням Мехена у галузі теоретичних знань було сформулювання концепції «морської могутності» одночасно з англійським віце-адміралом Філіпом Коломбом. У цій теорії Мехен казав, що «військово-морський флот морських океанічних країн (на відміну від сухопутніх країн) відіграє вирішальну роль у забезпеченні могутності держави».

Також Мехен виділив 6 основних чинників, що впливають на морську могутність націй:

• природні чинники
  • географічне розташування відносно інших країн
  • наявність гаваней, портів
  • протяжність берегових ліній
• людські чинники
  • кількість населення, що може працювати на флоті
  • здатність населення займатися торгівлею
  • тип політичної системи, що по-різному впливає на розвиток флоту

Для забезпечення могутності держави, згідно з Мехеном, морські країни мають розвивати як військовий флот (як підтримання боєздатності самого військового флоту, так і створення для нього баз у всьому світі), так і розвиток торгового флоту (задля забезпечення перевезень як у мирний час, так і під час війни, а також виконання спільних завдань із армією).

Концепцію морської сили Мехен записав формулою:
МГ=ВФ+ТФ+ВБ
де МГ — Морська могутність, ВФ — Військово-Морський Флот, ТФ — Торговий Флот, ВБ — Військово-Морські Бази.

Див. також

• Чорноморська доктрина
• Гартленд
• Рімленд

Джерела

Примітки

1. Мэхэн Алфред Тайер. Влияние морской силы на историю 1660-1783 (російською) . Архів оригіналу за 15 вересня 2013. Процитовано 28 серпня 2013.
2. Кудряченко А., Рудич М. , Храмов В. Геополітика (5.1. Геополітика і військова могутність). МАУП. Архів оригіналу за 15 вересня 2013. Процитовано 28 серпня 2013.
3. Исаев Б. (російською) . Питер. Архів оригіналу за 19 лютого 2013. Процитовано 28 серпня 2013.
4. A. T. Mahan. (англійською) . Boston. Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 28 серпня 2013.

Посилання

1. A. T. Mahan. (англійською) . Boston. Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 28 серпня 2013.