У 1918 році існувала адміністративно-територіальна одиниця України — Донеччина. Заснована 6 березня 1918 року згідно з Законом «Про адміністративно-територіальний поділ України», що був ухвалений Українською Центральною Радою. Скасована 29 квітня 1918 року гетьманом України Павлом Скоропадським. До землі входили Зміївський повіт, Ізюмський повіт, Вовчанський повіт, Куп'янський повіт, частини Корочанського та Білгородського повітів Харківської губернії.
У 1919 р., а потім з 1920 по 1925 р. існувала територіальна одиниця УСРР — Донецька губернія. 5 лютого 1919 року Раднарком України прийняв декрет «Про створення Донецької губернії». Таке ім'я було надане завдяки головній річці новоствореної губернії — Сіверському Дінцю. До складу губернії ввійшли Бахмутський повіт і Слов'яносербський повіт Катеринославської губернії.
У зв'язку з наступом Денікіна влітку 1919 р. Донецька губернія припинила своє існування, і її уряд евакуювався до Харкова. У січні 1920 р. центром губернії став Луганськ, а з серпня 1920 р. — Бахмут. Президія ВУЦВК у квітні 1920 р. затвердила межі й склад Донецької губернії. 7 березня 1923 р. за новою системою адміністративно-територіального поділу замість повітів у складі губернії утворені 7 округ: Бахмутська (з 1924 р. — Артемівська), Луганська, Старобільська, Маріюпільська, Юзівська (з 1924 р. — Сталінська), Шахтинська і Таганрігська (Таганрогська).
У червні 1925 р. Донецька губернія була ліквідована, а на її території були утворені 5 округ: Артемівська, Луганська, Маріупольська, Сталінська і Старобільська. Шахтинська та Таганрігська були передані до складу РСФРР. Після ліквідації округового адміністративно-територіального поділу УРСР у вересні 1930 р. територія Донеччини була розділена на 12 міських рад і 23 райони, які підпорядковувались безпосередньо центру.
2 липня 1932 р. була утворена Донецька область, до складу якої увійшли 12 міських рад і 5 районів. Крім того, 13 районів були передані зі складу Харківської області і 5 районів — зі складу Дніпропетровської області. Центром області спочатку був визначений Артемівськ, але вже з 16 липня 1932 р. обласний центр перенесений до Сталіно. У червні 1938 року Донецька область була розділена на Сталінську (Донецьку) й Ворошиловградську (Луганську).
Пам'ятки доісторичної доби
На території Донецької області люди жили дуже давно. Про це свідчать кам'яні знаряддя, знайдені біля села Зелений Гай у Кальміуському районі. Археологи вважають, що вони походять із стоянки давнокам'яної (палеолітичної) доби, яка тривала десь 300—140 тисяч літ тому. Молодшим виявилося рубило, що лежало в землі на березі річки Кринки поблизу міста Амвросіївки понад 120 тисяч літ. На захід від Донецька в басейнах річок Вовчої та Сухих Ялів розкопано розщеплені кремені й готові скребла для очистки шкіри з-перед 100-40 тисяч років тому. Отже, в ті далекі роки мешканці цих місць носили одяг, пошитий зі шкір упольованих зубрів та інших звірів. Залишки кісток зубрів знайдено поблизу міста Амвросіївки. З них виробляли метальні знаряддя для полювання. В стоянках над притоками річок Вовчої, Сухих Ялів і Осики знайдено дископодібні ядра з місцевого кременю.
Наприкінці давньокам'яної доби приблизно 40-10 тисяч років тому в донецьких степах похолоднішало й вони перетворилися на рівнинну тундру, де водилися песці й дрібні гризуни-лемінги. Поруч із зайшлими оленями тут паслися дикі коні, осли, зубри й сайгаки. Азовського моря в той час не існувало, а Дон впадав у Чорне море в районі сучасної Керченської протоки.
В суворих умовах життя люди потребували більше м'яса, жиру і шкур. Жили вони над Сіверським Дінцем в околиці сіл Богородичне, Пришиба й Тетянівки коло Святогірська (Слов'яногірська), Дронівки Бахмутського району й Амвросіївки. Коли потеплішало, в середньокам'яну добу (мезоліт, 14-10 тисяч літ тому) люди жили в урочищі поблизу Святогірська й у долині безіменної річки, що впадає в Осику. В знайдено декілька тогочасних сокир.
У наступну, новокам'яну добу (неоліт, 8-5 тисяч літ тому), долина Сіверського Дінця була одним із найгустіше заселених районів України. Новокам'яні (неолітичні) племена заселяли береги Кальміусу коло північної межі Тельманівського району. Тодішні племена групують археологи вже за спільними ознаками й класифікують їх за культурами.
На підставі подібності пам'яток з-перед 6,5-5 тисяч років тому, знайдених у Маріупольському могильнику на території сучасного заводу Азовсталь, над Дніпровими порогами, над Сіверським Дінцем, на Київщині, Черкащині, Гомельщині й Волині, археологи об'єднують їх в одну групу пам'яток Дніпро-Донецької культури. Посуд тієї культури мав гостре або плоске дно, його зодоблювали гребінцевим, накольчатим і прокресленим орнаментом. Покійників ховали племена Дніпро-Донецької культури випростаними на спині й посипали червоною фарбою. Коло них клали знаряддя праці, мідні, золоті й неметалеві прикраси. Отже, з-над Сіверського Дінця до Прип'яті жили тоді споріднені племена. Дніпро-Донецька культура — найдавніша ознака спільності стародавнього населення території України в IV-тому тисячолітті до Христа.
В 1860-х роках за десять кілометрів од сучасного Бахмута гірничий інженер Носов натрапив на доісторичні виробки мідної руди, шлаки, деревне й кам'яне вугілля. В одному руднику шахтарі знайшли череп і кістки гірника, просочені міддю, в іншому — кам'яні й бронзові сокири. Наші предки самі добували й виплавляли і продавали свої вироби з неї у великих містах над Дніпром ще в III тисячолітті до Христа.
Стародавність
З 2 тис. до н. е. в Приазовських степах жили племена кімерійців. Кімерійське населення мало комплексне землеробсько-скотарське господарство. Однак все більша засушливість клімату змусило їх перейти до кочового скотарства. Поступово значна частина населення покинула степові райони та переселилася в місця з сприятливішими природними умовами — лісостеп та прилеглі до нього райони правобережжя та лівобережжя Дніпра, території передгірного Криму та Північного Кавказу, зокрема Закубан'я. В XII—X ст. до н. е., в порівнянні з попереднім періодом, у степовій зоні між Доном та Дунаєм спостерігається десятикратне зменшення кількості поселень та поховань. Проте в VIII—VII ст. до н. е., в долині річки Кальміус, все ще панували кімерійці.
В VII до н. е. кімерійців змінили в степах Приазов'я скіфи-сколоти, які були сусідами з ними ще на початку I тисячоліття до н. е. Царські скіфи освоїли водний шлях з свого торгового міста Гелона, розташованого в гирлі річки Самари, лівої притоки Дніпра в Меотиду. Цей шлях пролягав Самарою, її притокою Вовчою і далі в Кальміус. Згадка про зв'язку Вовча — Кальміус можна знайти у давньогрецького історика Геродота (V в. до. н. е..). «З їх землі [фіссагетів] течуть чотири великі річки через область меотів (Приазов'я) і впадають в так зване озеро Меотиду (Азовське море). Назва цих річок: Лик (Кальміус), Оар (Міус), Таномс (Дон) та Сіргіс (Сіверський Донець)». Геродот називає річку Кальміус, а так само і річку Вовчу, що були частинами одного водного шляху — Лик (от «lukos» — «вовча»). Пізніше тюрки називали річку Кальміус — «Каяли», також вважаючи її продовженням дніпровської Каяли (річки Вовчої, притоки Самари) на шляху до Азовського моря.
В II столітті на зміну скіфам прийшли спорідненні їм сарматські народи (сіраки, язиги, ясси, аорси, алани, роксолани тощо), що населяли до цього простір між Волгою та Доном. Поселення сарматів, в свою чергу, зазнали нападу готів — німецьких племен, що вторгалися в Приазов'я та північне Причорномор'я з берегів Вісли. Захопивши ці землі готи очолили племінний союз, куди крім власне готів увійшли також німецькі, сарматські та праслов'янські племена. У землях на схід від Дніпра господарювали кочівники сармато-алани. В 371 році до нашої ери гуни напали на володіння готського племінного союзу в північному Причорномор'ї та стерли з лиця землі все острівці осілості та землеробства, які існували до того часу на цій землі.
З 7 ст. до н. е. до 3 ст. н. е за даними античних письмових джерел жили в Приазов'ї та від гірла Дона до Кубані меоти-молокоїди, від яких Азовське море називалося по-грецькому Меотидою. Слов'яни називали його Сурозьким (синім) морем. Сучасна назва «Азовське» походить з арабської мови: Бар-аль-Азов (темне-синє).Меоти й інші племена випасали стада рогатої худоби. Біля села Піски Ясинуватського району знайдено кибитки, вози й металеві предмети кочівників. Металічні предмети, знайдені в похованнях біля міста Краматорська, вказують на місцеву виплавку металу.
Золотоординська та татарська доба
Про наявність в XIII—XIV ст. у донецьких степах осілого населення свідчять, в першу чергу, знахідки на поселеннях Сіверського Дінця. Так, про наявність на городищі в с. Райгородок Слов'янського району залишків споруд з обпаленої цеглини і великої кількості монет золотоординського часу повідомлялося ще М. В. Сибільовим. Про це також свідчять знахідки золотоординських предметів на Царіном городищі в у с. Маяки Слов'янського району. На жаль, Райгородськоє городище було повністю знищене крейдяним кар'єром. Але це підтверджується знахідками на розташованому поблизу поселенні Козача Пристань (1684—1739 рр.) великої кількості золотоординських цегли, використаної козаками в своїх спорудах. Серед них зустрічається і декоративна цегла, вкрита блакитною непрозорою глазур'ю. Подібна цеглина північнокавказького (Маджарського) виробництва використовувалася для прикраси стін громадських споруд (наприклад, мечетей).
Важко сказати, чи багато в XIII ст. існувало на території Донецького краю осілих поселень. Без сумнівів можна говорити лише про те, що осіле населення в цей час мешкало на Сіверському Дінці. Тут відомий ряд поселень з так званою «керамікою староруської подоби». Їх мешканці представляли дуже складне в етнічному плані населення, яке було нащадком населення Хозарського каганату.
Так чи інакше, абсолютна більшість цих поселень не пережили трагічні події кінця XIV — почала XV в.: — походи Тамерлана 1391—1395 рр. і розпад Золотої Орди. Загибель їх ознаменувала новий етап в історії Донецьких степів — етап, що продовжується до кінця XVI ст і що характеризується повною відсутністю на цій території осілості і панування тут кочового життя. У літературі цей період отримав образну назву періоду «Дикого поля».
Заселення і освоєння краю у 16-18 ст
Зібрані й систематизовані факти з історії заселення Донеччини XVI—XVIII століття дозволяють виділити в цьому процесі з урахуванням характеру й результатів такі періоди:
- XVI — перша половина XVII століття (заселення козацтвом)
- друга половина XVII — початок XVIII століття (народна колонізація)
- середина XVIII століття (заселення Слов'яносербії)
- остання чверть XVIII століття (роздача земель Запорізької Січі)
Після відновлення Запорозької Січі (створення Нової Січі) у середині XVIII ст. більша частина території Донеччини входила до земель Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового.
Ґрунтовні дослідження про заселення і освоєння краю в 16-18 ст. проведені д.і.н., проф. В. О. Пірко, які показують, що його в цей період заселяли і освоювали різні етноси, серед яких українці становили 60-70 %
Наприкінці XVIII ст. населення регіону представляли понад 30 етносів, серед яких у 1779 р. українці становили понад 61,3 % від загальної чисельності населення. За ними йшли росіяни (20,5 %), греки (7,3), вірмени (6,1), молдовани (2,5), а на решту припадало трохи більше 2 % від загальної кількості населення краю.
Українське відродження
На середину 1917 року стають українськими 24,25 і 26 полки колишньої царської армії. В містах їх квартирування — Маріуполі, Бахмуті, Луганську утворюються перші загони «Вільного козацтва» . Поступово рух «вільних козаків» поширюється за лінією Бахмут-Лисичанськ-Луганськ й окремо — у Маріуполі.
До глибокої осені 1917 року (а в Маріуполі й Луганську до грудня 1917) українські партії й військові організації «Вільного козацтва» через своїх представників у радах тримають під контролем, окрім згадуваних Лисичанська, Слов'яносербська, Бахмута, міста Юзівку, Єнакієво, Слов'янськ, Гришине, Костянтинівку, Дружківку, Волноваху, Ясинувату, Авдіївку, повіти Бахмутський, Слов'яносербський, Ізюмський, Луганський, Маріупольський, Старобільський. Водночас, в вище означених 5 повітах утворені й діють Українські повітові ради, а в Маріуполі навіть окрема міська Українська рада.
Виникає перша українська преса. Так, 1918 р. в Бахмуті вийшов перший номер часопису «Вільне слово», де між іншим, були опубліковані вірші молодого Володимира Сосюри. Українське відродження поступово набирає темпів, змушуючи рахуватися з собою навіть тамтешні російські пресові органи. Починаючи з літа 1917 року звернення й статті з українського питання друкує елітарний «Южный край».
З втратою впливу на солдатські й шахтарські маси, розвалом свого запілля у повітах, на жовтень 1917 року в Донбасі склалися умови, коли влада Київської Центральної Ради була реальною лише в тих містах та селах навколо них, де квартирують українські полки і діють організації «Вільного козацтва» (Маріуполь, Луганськ, Бахмут). Осінь 1917 позначилася на Донеччині локалізацією українського руху в трьох вищезгаданих містах, перетворених місцевими українцями на бастіони українського руху Донбасу. Територія ж інших міст та повітів являла собою розбурхане море більшовицької анархії.
Жовтнем 1917 року закінчується перший період українського руху Донецького краю. Листопадом-груднем 1917 р. розпочинається другий період українського руху Донбасу: втрата останніх своїх центрів і подальша окупація терену більшовицькими військами.
Бахмут
Звернемося до споминів комісара Бахмутської повітової ради робітничих, солдатських і селянських депутатів Є. М. Менде «Социалистический переворот в Донбассе». Вони в усіх барвах розповідають, як була встановлена тут комуністична влада в 1917- 18 рр.
«…У самому Бахмуті без особливих труднощів нам вдалося створити наш міський виконавчий комітет… стосовно ж повітової влади… тут все виявилось значно складнішим… Президію І повітового з'їзду склала наша фракція, та есери вирішили зірвати з'їзд, спираючись на українські націоналістичні організації „спілку“ та „просвіту“. …З'їзд було зірвано і делегати розійшлися.
Через місяць скликали II повітовий з'їзд Рад. Однак… він виявився ще бурхливішим, ніж попередній. Українські націоналісти, підтримані есерами, різко виступили проти більшовиків… (Більшовицька фракція покинула з'їзд… Делегати ро'зійшілися, і II повітовий з'їзд не відбувся…
…Міський виконком вирішив скликати III повітовий з'їзд Рад, який зібрався напередодні III Всеросійського з'їзду Рад. Українські самостійники на з'їзд не приїхали: з місць їх більше не посилали, „спілка“ і „просвіта“, як і есери, втратили свій вплив серед селян, і їхнє місце зайняла наша партія. …Так була встановлена Радянська влада у Бахмуті — у самому центрі вугільного району».
Та зміна політичної ситуації в Україні у березні-квітні 1918 року примушує більшовиків покинути цей район. Хоч Бахмутський виконком встиг ще надіслати вітальну телеграму своїм московським господарям зі схваленням Брестського миру, однак вже у квітні 1918 р. у Бахмут вступили німецькі й українські війська. На короткий час, до осені 1918 року, тут було розквартировано 3-й гайдамацький полк на чолі з отаманом Волохом. Загони «Вільного козацтва» розпущено, замість них оголошено набір до лав гайдамаків. Добровольців було багато (Слов'янськ), й навіть з шахтарських селищ, що підкреслює у своїх споминах Володимир Сосюра. Однак місцеві прихильники УНР не були задоволені гетьманською владою. Вже восени 1918 р. у повіті й місті вони підіймають повстання. На дуже короткий час (з жовтня по грудень) тут встановлено владу Директорії. Факт цей вартий особливої уваги істориків та дослідників, оскільки Бахмутське повстання — єдине відоме повстання на підтримку нової петлюрівської влади на всій Луганщині й Донеччині. В листопаді 1918 року німецькі війська відступають, у грудні того ж року місто й повіт захоплюють загони Краснова й більше українська влада не поновлюється тут вже до часів проголошення 24 серпня 1991 року Незалежності України.
Протягом 1919-22 рр. на Бахмутщині діють великі повстанські загони з місцевих селян, просякнуті сильним махновсько-петлюрівським духом. Слідкувати за їх ліквідацією двічі приїжджає сам голова ЧК Фелікс Дзержинський, однак останніх повстанців більшовикам вдалося розбити лише пізньої осені 1922 року.
Маріуполь
Маріуполь, колишній центр, запорізької паланки Домаха, в роках 1917-18 знову став, як і двісті років перед тим, справжнім українським містом. На сьогодні історикам відоме лише одне з усіх міст Донеччини, де поруч з Українською повітовою радою була організована Українська міська рада. Це — Маріуполь. Безумовно, саме вона вплинула на рішення Маріупольської думи, яка визнала владу Центральної Ради.
Невідомо, щоб думи інших міст на Донбасі приймали так ухвали. Вже одне це може слугувати за високу оцінку результативності національної роботи українських організацій Маріупольщини 1917 р. Опорною базою українців у Маріуполі слугував 24 полк російської армії, що перебував у місті й був українізований навесні 1917 р. Командний склад полку являв собою відданих українських патріотів. Його офіцери стали першими організаторами «Вільного козацтва» у повіті, а коли в листопаді-грудні 1917 року склалася загроза більшовицького перевороту, утворили офіцерський «батальйон смерті».
Шляхом підступу, зімітувавши «відкрите голосування» з питання розпуску, комуністичним агентам вдалося розформувати й демобілізувати, цю військову частину саме в момент комуністичного виступу в Маріуполі 30-31 грудня 1917 року. Як і у випадках з Бахмутом й Луганськом, слідом за ліквідацією українських військових частин, відбувається комуністичний переворот й розпочинається плановий терор проти всього українського активу. 31 грудня, в Новорічну ніч, почався перший етап більшовицької влади у цьому приморському місті.
Та вже 8 квітня 1918 року «українські буржуазні націоналісти, меншовики та есери… вчинили заколот і захопили владу… цим вони полегшили наступ німецьких загарбників».
Вступ до Маріуполя 20 квітня 1918 року гетьманських і німецьких військ його мешканці вже зустріли вільними від терору комісарів та ЧК. Розпочався запис в гайдамаки, формування нового державного апарату.
Востаннє за часи Визвольних змагань 1917-22 рр. українська влада припинила своє існування у цьому місті в листопаді 1918 року з відходом гетьманських військ. Як і весь Донецький басейн, Маріуполь силою обставин був усунений від подальшої боротьби за українську державність.
Громадянська війна на Донеччині 1918 рік
У березні 1918 р. в Юзівці, Костянтинівці, Гришиному й Маріуполі створено опорні пункти для спротиву німецьким кайзерівським військам. На весні 1919 р. залізнична станція Дебальцеве була осередком бойових операцій і червоноармійці тримали 350-кілометровий фронт проти денікінців на північ од Дебальцевого, на південь од Бахмута й далі до Волновахи. Звідтіль до узбережжя Азовського моря діяла махновська бригада, що входила до складу червоноармійської Задніпровської дивізії. Під час відступу наприкінці грудня білогвардійці створили вузли опору Бахмут-Попасна, Горлівка-Дебальцеве та Іловайськ-Леонове.
Громадянська війна на Донеччині 1919—1920 рр
В травні 1919 Донеччина була окупована денікінцями.
У другій половині грудня 1919 р. — початку січня 1920 р. Червона Армія знову зайняла Донбас (тут діяла ударна сила фронту — Перша кінна армія С. М. Будьонного, перетворена з корпусу в листопаді 1919 р.), , центральні райони Донської області.
Добровольча армія відступала до і до Ростова-на-Дону.
Бої за Донбас вела Перша кінна армія під командуванням С. М. Будьонного. Бої за Юзівку почалися 31 грудня 1919 року. При взятті міста частини Червоної Армії захопили 152 гармати, 1 бронепоїзд («Грозний», що входив до складу 2-го бронепоїздного дивізіону), близько 2 мільйонів пудів вугілля, 10 ешелонів з військовим спорядженням. В полон узяли велику кількість деникінських солдатів. 3 січня 1920 року було повідомлено про звільнення Юзівки від денікінців. У захопленні міста брала участь 4 партизанська дивізія, що входила до складу 4 армії Південного фронту. Тоді ж був створений військово-революційний комітет на чолі з Жуковським. Грізною силою в місті була не ЧК, а радянська міліція, очолювана Мановським і його заступником Іваном Чебишевим. Всі співробітники робітничо-селянської радянської міліції займалися не стільки охороною громадського порядку, скільки боротьбою з класовими ворогами.
Махновські повстанці в 1919 році, будучи союзниками червоної армії, двічі здобували Маріуполь. У жовтні махновсько-денікінський фронт протягнувся понад 1200 км. Коли ж більшовики в 1920 р. розірвали угоду з Махно і 17 липня 1921 його повстанці проходили через Юзівський район, на них напали червоні. Втекла кіннота, а 2000 піхотинців здалися більшовикам у полон. Їх розстріляли біля станції Курахівка. Тоді ж більшовицькі броньовики біля села Голодівки три дні поливали кулеметним вогнем відділ Махна, що прямував на Велику Анадоль. Зі 100—150 шабель вирвалося тільки 60 повстанців.
Голодомор
Ті нечисленні документи (інформаційні повідомлення, доповідні записки, службові листи), які збереглися, не дають, на жаль, повного опису тих подій. Відтворити картину минулих років у більшості випадків допомагають спогади очевидців. Вони дозволяють наочно представити масштаби трагедії: в 1932-33 рр. голод відчували як в промислових містах (Донецьк, Маріуполь, Горлівка, Харцизьк, Ясинувата та ін.), так і в окремих сільськогосподарських районах, де голод був таким самим лютим, як і в інших областях України (Мар'їнський р-н). Існує також ряд свідчень, правда не таких докладних, про голод чи напівголодне існування селян в Маріупольському, Старо-Каранському, Верхньо-Теплянському та інших районах Донбасу.
Голод на Донеччині, як і в усій країні, став результатом індустріалізації економіки, примусової колективізації і цілеспрямованої політики на вилучення хліба та інших харчових продуктів на селі. Сталінський округ став першим округом всезагальної колективізації в Донбасі. Репресії у відношенні крупних і середніх виробників сільськогосподарської продукції, розкуркулювання та створення колгоспів знищили сільськогосподарську базу, що створювалася століттями. Високі податки, суворе дотримання так званих «твердих завдань» зі здачі продуктів і подібні заходи адміністративної дії межували з свавіллям й беззаконням, а одноосібників підштовхували в колгосп. Так, донецький історик М. Троян повідомляє, що: «В селі Олексіївка Селідівського району з 120 корів, які були в одноосібників, в період м'ясозаготівель було відібрано…115». В селі Сергіївка восени 1931 року у 200 селян-одноосібників «був забраний не тільки весь хліб, але й весь живий і мертвий інвентар». Значного поширення набрало занесення на «чорну дошку», що означало фактичну блокаду, позбавлення права селян на виїзд і в'їзд у села. Тільки у грудні 1932 р. на «чорну дошку» в області було занесено одразу 15 колгоспів. До середини 1932 р. на Донбасі в селах склались передумови масового голоду й розорення селян.
Постанова ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р. «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперацію та укріплення громадської (соціалістичної) власності» поставила селян в ще скрутніше становище. За свідченнями того ж самого М. Трояна в Донбасі тільки від часу прийняття Постанови до 1 квітня 1933 р. було засуджено 9286 чоловік. Одноосібники серед них становили 37,3 % (3461 особа), робітники — 22,4 % (2077), колгоспники — 17,6 % (1636), куркулі і нетрудові елементи 16,8 % (1560) і службовці — 5,9 % (552 особи). Більшість було засуджено за крадіжку в колгоспах: в 1932 році — 61 %, на початок 1933 року — 55 %. Приблизно кожний тридцятий з них був засуджений до розстрілу, кожний восьмий до позбавлення волі на 10 років, кожний п'ятий — від 5 до 10 років. Суворішому покаранню піддавались куркулі (розстріляно 11,6 %) і службовці (5,2 %).
Зважаючи на викладене вище, факти голодування і смерті колгоспників та одноосібників, людей похилого віку та дітей мали місце в усіх районах Донеччини. Так, на початку березня 1933 року в с. Шипарське з 212 колгоспних і 18 одноосібних господарств 190 (82,6 %) абсолютно не мали продовольства. За січень та 20 днів лютого тут померло 74 особи, а смертність в окремі дні сягала 8-10 осіб. Більш половини померлих — діти до 10 років. Якщо шахтарям у містах давали по півкіло хліба на день, а іншим працюючим — по 200 грамів, то на селі люди, що були доведені до стану голодних звірів, нерідко їли собак, кішок, полеглих коней (с. Ровенецьке, Біловодський р-н). Про вкрай тяжке становище людей взимку й весною 1933 року свідчать численні факти канібалізму. Мали місце факти трупоїдства коли викопували померлих з кладовищ. Опісля голодомору край значною мірою було заселено росіянами.
Друга Світова війна
Див. Діяльність ОУН на Донбасі
На час німецької влади обласному центру повернуто історичну назву Юзівка, області — Юзівська область.
Коли 23 жовтня після триденних боїв німці зайняли Сталіне, мешканці міста відчинили браму тюрми й побачили три ями, наповнені трупами. Деякі мерці були без рук і ніг. НКВД закопало й заасфальтувало в центрі міста 4000 невинних жертв. Решту розстріляних і закатованих у будинку на вулиці Артема 44, де тепер філармонія, а в 1932-66 рр. лютували чекісти, вивозили на „Рутченкове поле“ в Кіровському районі міста. В Донецькій області в 1930-50 рр. репресовано за політичними мотивами понад 100000 громадян. Тільки зараз встановлено пам'ятні знаки на місці деяких поховань цих невинних жертв.
- серпень 1941 — у Сталіно сформована 383-я шахтарська стрілецька дивізія.
- кінець жовтня 1941 — німецькі війська контролюють найбільші міста Донецької області.
- 3 листопада 1941 — слов'янський партизанський загін під командуванням М. І. Карнаухова в бою з каральним загоном в Теплінських лісах Сталінської області знищив 127 німецьких солдатів і офіцерів.
- листопад 1941 — лютий 1942 — діяльність в місті Дружковка підпільної комсомольської молодіжної організації „Ленінська іскра“.
- 22 лютого 1943 — постанова ГКО про відновлення вугільних шахт Донбасу.
- 18 серпня 1943 — початок наступу військ Південного фронту. Прорив Міус-фронту.
- 5 вересня 1943 — радянські війська взяли під контроль міста Артемівськ і Горлівку.
- 6 вересня 1943 — радянські війська взяли під контроль місто Констянтінівка.
- 6 вересня 1943 — радянські війська взяли під контроль Краматорськ.
- 8 вересня 1943 — радянські війська взяли під контроль Сталіно.
- 10 вересня 1943 — радянські війська взяли під контроль Маріуполь.
Водночас були намагання німецької адміністрації відновити роботу шахт та заводів. Але це не вдалося. Для потреб окупантів вугілля доводилося возити з Домбровського басейну. Дещо кращим було становище в царині легкої промисловості. Так, одним з найбільших підприємств в області був швейний комбінат у м. Маріуполі, що об'єднував 11 фабрик, на яких працювало 2000 робітників.
Німці з притаманною їм педантичністю склали чіткий план відновлювальних робіт. У лютому 1942 року головний інженер гірського товариства професор Б. П. Шестюк повідомляв „Вже працюють кілька шахт, наприклад“ Ново-Мушкетове», 12 «Похила», «Бутівка», 5 біс «Трудовська» та інші Починають давати вугілля шахти 1-2 «Смолянка», 4 «Лівенка» 1 «Щегловка». Йдуть відновлювальні роботи на найстаршій Юзівської шахті «Центральна-заводська»("Д. В. «від 12 лютого 1942 року»). Число шахтарів неухильно зростало. Так, на шахті «Смолянка» у квітні 1942 року за направленням біржі праці працювало 203 чоловік, а в листопаді — 822
В 1942 році у м. Сталіно налічувалося 1745 дрібних підприємств, в переважній більшості приватних. Працювали кооперативні товариства. Найбільше «Донбас» мало декілька майстерень та цехів, 2 шахти, на яких працювало 200 робітників. У 1942 році створено «Сталінторг», який мав 63 магазини. м'ясокомбінат, 21 пекарню.
Центральним друкованим органом у м. Сталіно (Юзівки) і області з 15 листопада 1941 року до 29 серпня 1943 року (під час німецької окупації) була газета «Донецкий вестник». Всього вийшло 207 номерів. Періодичність було 2-4 номера на тиждень. Тираж коливався в межах 25-65 тис. примірників. Найтриваліший час посаду редактора газети займав Г.Ковалевський.
Післявоєнна відбудова та заселення Донбассу
Цей розділ потребує доповнення. (травень 2014) |
1950—1980 роки
Цей розділ потребує доповнення. (травень 2014) |
У складі незалежної Україні
Цей розділ потребує доповнення. (травень 2014) |
Новітня історія: кінець ХХ — початок XXI ст
У 1989—1991 роках Донецьк і весь Донбас стали ареною спротиву комуністичній владі. У Донецьку вирували багатотисячні мітинги і маніфестації, які влаштовувалися двома дієвими на той час силами — в першу чергу шахтарськими страйкомами і також Народним Рухом України. Часто ці сили діяли разом, узгоджено висували своїх кандидатів на перших демократичних виборах. Це був час, коли робітничий і національно-демократичний рух на Донбасі були найближчими у своїх діях і програмних цілях.
Традиційний одяг Донеччини
Традиційні жіночі сорочки Донеччини — з прямими вставками, пришитими по основі (з лиштовочками), з підтичкою або додільні. Низи рукавів збиралися на нитку, іноді пришивали оборки — чохли. Вишивка сорочок — біла або червоно-чорна; вишивалися рукави, вставки, іноді поділ та комір. Наприкінці XIX ст. поширюються сорочки до гестки, до талійки (на кокетці) — переважно з фабричного полотна.
Поясним одягом слугували обгортка та дерга чорного кольору з вузькою кольоровою смужкою. Плахти носили лише в деяких селах. Пізніше на зміну цим видам убрання приходять вовняні (кашемірові) або з кубового ситцю рясні спідниці (кількість пілок сягала дев'яти), а також спідниці з оборкою, пришитою до подолу. Фартухи, які називалися тут попередницями чи запонами, були двох видів: із грудинкою та на паскý; перший здебільшого правив за робочий одяг, другий був святковим. Фартухи з грудинкою шили з темної дешевої фабричної тканини, іноді зі скромною обшивкою тасьмою. Фартухи на паску робили з білого полотна й обов'язково прикрашали вишивкою, мережкою або мереживом.
Нагрудним жіночим одягом були короткі безрукавки з фабричної тканини, прямого крою або в талію; корсетки до вусів із невідрізною спинкою; карасики, аналогічні за кроєм корсеткам, але значно коротші, і їхні поли не заходили одна за одну.
На початку XX ст. з'являються короткі кофти-бебешки, подібні до харківських матросок чи полтавських підроманців. Бебешки шили з фабричних тканин із кокеткою. На грудях та спинці біля кокетки робили численні збори. Застібка розміщувалася по лінії плечового шва уздовж пройми рукава. Носили й легкі бавовняні кофти, а подекуди — так звану парочку: кофту й спідницю з однієї тканини.
Утепленим нагрудним одягом були сачки в талію, прямоспинні баски, козакини на ваті — прямоспинні або до вусів. Із початку XX ст. поширюються короткі москвички на ваті, пошиті в талію.
Верхнє жіноче вбрання — білі, а пізніше сірі свити з саморобного сукна до вусів. Коротка свита звалася куциною. Носили також юпки в талію з фабричної тканини, на ваті, з розширеним клинами подолом. На початку XX ст. набули поширення довгі широкополі холодайки на ваті та аналогічні за кроєм прикорочені ватянки. Взимку одягали кожухи з фондами, або до вусів. Згодом почали носити короткі полушубки прямого крою. Функцію плаща виконував бурнус — довгий широкополий одяг із грубої фабричної тканини.
Очіпок на Донеччині повсюдно вдягали під намітку. Наприкінці XIX ст. замість неї голову почали пов'язувати хусткою. В холодну пору року носили вовняні або напіввовняні хустки, в теплу погоду — з легких фабричних матеріалів, барвисті або білі. Очіпки шили переважно з парчі у вигляді круглої шапочки з вушками (подібні до харківських). Пізніше поширюються очіпки з ситцю — на мотузках. Носили також капери, аналогічні капорам Харківщини.
Дівчата заплітали волосся в одну, іноді у дві коси зі стрічками, на свята вдягали вінки з живих або штучних квітів. Пов'язувались яскравими хустками. Взуттям слугували чоботи (переважно чорні, в деяких районах — кольорові), постоли-чарухи, черевики, а також високі гетри та черевики на резинках.
Чоловічий одяг — тунікоподібні сорочки або на кокетці, зі стоячим або виложистим коміром, рукави викінчувалися манжетами чи вільно. Розріз пазухи був по центру або збоку. Вишивалися груди, манжети, комір, іноді поділ. Подекуди вдягали косоворотки. У більшості районів сорочку носили навипуск і підперізували плетеним чи звитим паском червоного або синього кольору з китицями. Штани у XIX ст. були широкі, з вибійчастого полотна, з ромбоподібною вставкою між холошами. Пізніше їх починають шити з фабричних тканин (сукна, пестряді) і значно вужчими.
Обов'язковою в чоловічому костюмі Донеччини була жилетка, що вдягалася на сорочку. У XX ст. в деяких селах з'являються костюми-трійки.
Традиційний верхній чоловічий одяг — свита до вусів (до фандів). Побутувала також чинарка з фабричної тканини, відрізна по лінії талії, з густими зборами й стоячим коміром. Носили й куцини, подібні за кроєм до чинарки, але значно коротші, а також венгерки довжиною до колін.
Чоловічі кожухи були здебільшого відрізними по лінії талії, зі зборами. У сильний холод одягали довгі широкі тулупи з великим коміром, що закривав плечі. В негоду напинали сіряк із кобкою чи кобеняк-кирею з відлогою.
Головні убори чоловіків — хутряні шапки конусоподібної заокругленої форми, влітку — брилі. У XX ст. з'являються шапки-вушанки, картузи. Стриглися чоловіки нетрадиційно — під бобика, під польку.
Взуттям були чоботи-витяжки, постоли-чарухи, подекуди — личаки прямого плетіння, дерев'яники (підошва дерев'яна, верх шкіряний). На початку XX ст. поширюються чоботи-бутилки та галоші.
Історія Донеччини в художній літературі
Згадки про терени сучасної Донеччини є у давньогрецьких істориків та літописців (Геродот, Йордан, Прокопій Кесарійський та ін.).
Географічні реалії Приазов'я зображені в героїчному епосі германських народів, в англосаксонській «Беовульф», в ісландській «Старшій Едді», в німецькій «Пісні про Нібелунгів».
Край також згаданий у давньоукраїнських творах «Велесова книга» (видана українським публіцистом, громадсбко-культурним діячем з Бахмута Ю. Миролюбовим), оповіді «Битва на Калці», «Слово о полку Ігоревім».
Зв'язок поета-романтика М. Петренка з рідним Слов'янськом, подорожі донецькою землею Г.Зиновієва додадуть читачам важливу літературну та історичну інформації.
Фольклор
Свідчення про Донеччину зустрічаються у творах української народної творчості, зокрема в історичних та чумацьких піснях, легендах, переказах, народних думах, піснях про Морозенка, переказах про Савур-Могилу.
Сучасний фольклор Донбасу.
Хронологічна таблиця
XVI століття
- 1571 — засновано місто Бахмут (за радянської влади м. Артемівськ)
XVII століття
- 1611 — козацьке укріплення Домаха (зараз на території м. Маріуполь) стало центром Кальміуської паланки
- 1642 — засновано перше поселення на територій області — Святогірський монастир
- 1645 — засновано острог Тор (територія м. Слов'янськ)
- 1664 — збудовано перший державний солеварний завод на торських озерах (територія м. Слов'янськ)
- 1676 — поблизу Торських озер збудоване місто Тор і фортеця — заснування м. Слов'янськ
- 1690 — засновано зимівник запорізьких козаків — Ясиновка (поблизу м. Макіївка)
XVIII століття
- 1708 — території на захід від р. Кальміус входять до складу Азовської губернії
- 1715 — засновано Бахмутський та Торський (Слов'янський) солеварні заводи
- 1721 — експедиція Григорія Капустіна вперше на Донбасі знайшла кам'яне вугілля поблизу річки Курдючей (притока Сіверського Дінця)
- 1775 — ліквідація Запорізької Січі та її паланок, створення Кальміуського уїзду у складі Азовської губернії
- 1777 — засновано слободу Землянки поблизу сучасного міста Макіївка
- 1778 — поблизу Кальміуської слободи засновано уїзне місто Павловськ (заснування м. Маріуполь)
- 21 травня 1779 року — м. Павловськ перейменовано в Маріуполь
- 1783 — Бахмутська слобода стала уїзним містом Бахмут, заснування с. Роздільського (м. Єнакієве)
- 1784 — місто Тор перейменовано на Слов'янськ
- 1787 — засновано слободу Макіївська (поблизу сучасного м. Макіївка)
- 1797 — території на захід від р. Кальміус входять до складу Новоросійської губернії
XIX століття
- 1802 — території на захід від р. Кальміус входять до складу Єкатеринославської губернії, інші землі — до Області Війська Донського
- 1812 — засновано с. Сантуріновка (зараз м. Костянтинівка)
- 1815 — засновано Макіївську волость (центр — слобода Макіївка)
- 1820 — уперше виявлено кам'яне вугілля поблизу слободи Олександрівка (територія сучасного Донецька), з'явилися перші маленькі шахти
- 1820 — у Маріуполі відкрито перше приходське училище
- 1824 — у Приазов'ї розпочато будівництво морських кораблів
- 1830 — відкриття макаронної фабрики в Маріуполі
- 1832 — заснування Слов'янського курорту — на озері Ропне.
- 1841 — за наказом генерал-губернатора М. Воронцова на території сучасного Донецьку були побудовані перші 3 шахти Олександрівського рудника
- 1859 — об'єднані в Макіївський кам'яновугільний рудник дрібні шахти на території сучасної Макіївки
- 1868 — засновано станцію Краматорська (зараз — місто Краматорськ)
- 1869 — засновано селище Юзівка, чи Юзово (місто Донецьк) на місці слободи Олександрівка разом з будівництвом тут металургійного заводу (підприємство Джона Юза) і шахт
- 1870 — для завідування міським господарством у Маріуполі відкрита міська дума
- 1871 — на Юзівському заводі побудовано першу доменну піч
- 1872 — на Юзівському заводі одержали перший чавун
- 1875 — засновано станцію Гришине (зараз — місто Покровськ)
- 1876 — у Маріуполі відкрита перша гімназія
- 1878 — засновано станцію Дебальцеве
- 1879 — відкрите Микитівське родовище ртуті
- 1889 — у Маріуполі відкрито новий морський торговий порт, у селищі Юзівка засновано машинобудівний завод Боссе Генфельда (зараз — «Донецькміськмаш»)
- 1895 — початок будівництва Костянтинівського скляного заводу Бельгійського анонімного товариства, побудований котельно-механічний завод у Харцизьку (зараз — Харцизький трубний завод)
- 1897 — розпочав роботу «Нікополь-Маріупольський» металургійний завод (зараз — Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча)
XX століття
- 1907 — у селищі Дмитрівське (сучасна Макіївка) відкрита перша у Російській імперії районна гірничорятувальна станція — зараз «Макіївський НДІ з безпеки робіт у гірничій промисловості»
- 1911 — засновано селище Новоекономічне (зараз — місто Мирноград)
- 1912 — почав діяти Краматорський цементний завод «Пушка», засноване селище Оленівські Кар'єри (зараз — місто Докучаєвськ)
- травень 1917 року — селище Юзівка одержало статус міста
- липень 1917 року — селище Дмитрівське одержало статус міста (Дмитрівськ, зараз — місто Макіївка)
- 5 лютого 1919 року — український радянський уряд прийняв декрет про утворення Донецької губернії
- 23 березня 1920 року — декретом Раднаркому УРСР утворена Донецька губернія
- березень 1920 року — створено Червону Азовську військову флотилію
- 30 травня 1921 року — у Юзівці відкрито гірничий технікум (зараз — Донецький національний технічний університет)
- червень 1924 року — відкрито Єнакіївський коксохімічний завод
- 23 листопада 1924 року — відкрито перше в Донбасі трамвайне сполучення (Червоногвардійський район Макіївки)
- 1924 — місто Юзівка перейменовано в Сталіно, Бахмут — в Артемівськ. Засновано селище Ново-Жданівка (зараз — місто Жданівка)
- жовтень 1927 року — відкрито металургійний інститут у Маріуполі
- 1929 — побудовано найбільший у СРСР Дружківський завод металевих виробів
- 1931 — місто Дмитрівськ перейменоване в Макіївку
- 29 квітня 1932 року — початок будівництва залізничної магістралі «Донбас-Москва»
- 2 липня 1932 року — утворено Донецьку область (центр — місто Сталіно) шляхом злиття 5 ліквідованих округів УРСР: Артемівського, *Луганського, Маріупольського, Сталінського і Старобешівського
- 1932 — засновано Донецький пересувний музичний театр (зараз — Донецький академічний театр опери та балету ім. А. Б. Солов'яненка)
- 1 травня 1933 року — пущено трамвай у Маріуполі
- 12 серпня 1933 року — введено в експлуатацію завод Азовсталь
- 1933 — введено в експлуатацію горлівську шахту «Кочегарка»
- 28 вересня 1934 року — введено в експлуатацію Новокраматорський машинобудівний завод
- 1934 — почалася експлуатація першого газопроводу побутового призначення в місті Сталіно, а в місті Риково (зараз — Єнакієве) відкритий російський драматичний театр.
- 1936 — відкрито Костянтинівський російський драматичний театр ім. О. С. Пушкіна
- 3 липня 1938 року — прийнято указ Президії Верховної Ради СРСР про поділ Донецької області на Сталінську і Ворошиловградську
- 1940 — завершено будівництво магістралі «Донбас-Москва»
- жовтень 1941 року — захоплення німецькими військами найбільших міст Донецької області
- 8 серпня 1943 року — німецькі війська залишили місто Сталіно
- 22 серпня 1943 року — завершення визволення Донбасу
- грудень 1946 року — введена в експлуатацію шахта «Гігант» (зараз шахта імені Абакумова в Кіровському районі Донецька)
- 10 вересня 1947 року — указом Президії Верховної Ради СРСР встановлено щорічне свято Дня шахтаря та засновано медаль «За визволення Донбасу»
- 22 жовтня 1948 року — місто Маріуполь перейменовано у Жданов
- 1951 — введений в експлуатацію найбільший у Європі Артемівський завод шампанських вин
- 1954 — введена в експлуатацію Слов'янська ГРЕС, заснований Слов'янський педагогічний інститут, переведено з Білої Церкви до Горлівки педагогічний інститут іноземних мов, засновано шахтарське селище Нова Крестовка (зараз — місто Кіровське)
- 5 вересня 1956 року — почало працювати Донецьке телебачення
- 26 лютого 1958 року — прийнято указ Президії Верховної Ради СРСР про нагородження Донецької області орденом Леніна
жовтень 1958 року — введено в експлуатацію канал Сіверський Донець — Донбас
- 11 липня 1960 року — введено в експлуатацію найбільшу у світі установку безперервного лиття сталі на Донецькому металургійному заводі
- 9 листопада 1961 року — місто Сталіно перейменовано в Донецьк
- грудень 1963 року — введено в експлуатацію Донецький завод побутових холодильників (зараз завод «Nord»)
- 1964 — засновано шахтарське селище Вугледар
- 25 травня 1965 року — засновано Донецький державний університет (зараз Донецький національний університет)
- грудень 1965 року — створено Донецький науковий центр АН УРСР
- 2 грудня 1970 року — прийнято указ Президії Верховної Ради СРСР про нагородження Донецької області другим орденом Леніна
- 21 вересня 1971 року — Рада Міністрів СРСР прийняла постанову про організацію в місті Макіївка інженерно-будівельного інституту
- грудень 1975 року — почався видобуток вугілля на найглибшій у Донбасі шахті імені Скочинського
- 31 травня 1977 року — відкрито Донецький ботанічний сад АН УРСР
- лютий 1982 року — введено в експлуатацію 1-шу чергу каналу «Дніпро-Донбас» довжиною 203 км
- 1983 — Ждановські заводи імені Ілліча і «Азовсталь», а також Макіївський металургійний завод імені С. М. Кірова перетворені в металургійні комбінати
- 8 травня 1984 року — у Донецьку відкрито меморіал визволителям Донбасу
- 13 січня 1989 року — місто Жданов перейменоване в Маріуполь
- 14 січня 1989 року — установча конференція першої масової національно-демократичної організації Донеччини «Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т.Г.Шевченка».
- 20 серпня 1989 року — установча конференція Донецької крайової організації Народного Руху України за перебудову.
- 15 вересня 1991 року — створена Кальміуська паланка Українського козацтва
- 24 жовтня 1996 року — у Маріуполі відкрито консульство Грецької республіки
- 13 лютого 1997 року — створення національного природного парку «Святі Гори»
- 1999 — сесія облради затвердила герб і прапор Донецької області
XXI століття
- 2004 — освячення Святоуспенської Святогірської Лаври
- липень 2007 — святкування 75-річчя Донецької області: проведення ІІ Форуму Міжнародного Конгресу Земляцтв Донбасівців
- 6 липня 2007 року — Національний Банк України ввів до обігу ювілейну монету «75 років створення Донецької області»
Див. також
Джерела
- История административно-территориального деления Донецкой области 1919 — 2000 гг.: Сборник документов и материалов. — Донецк, 2001. — 272 с.
- В. В. Оліфіренко, С. М. Оліфіренко. До питання про періодизацію літературного процесу на Донбасі // Схід, 2000, № 4.
- Донецкий вестник — 1941—1943 роки
- Алфьоров М. Міграційні та демографічні процеси у Донецькій області 1943-1951 рр. // Схід. – 2004. – №1(59). – С. 26-29.
Література
- Багалій Д. Історія Слобідської України/Передмова, коментар В. В. Кравченка.—Харків: Основа, 1991.
- Геродот. Книга1V. Мельпомена//Геродот. Історія в дев'яти книгах.—К.:Наукова думка,1993.—С.180-228.
- Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11т., 12 кн.—К.:Наук. думка ,1992.—Т.2. —С.240-242.
- Історія міст і сіл Української РСР: Донецька область.—К.:Голов. Ред. УРЕ, 1970.
- Історія міст і сіл Української РСР: Луганська область.—К.:Голов. Ред. УРЕ, 1968.
- Лаврів Петро. Історія Південно-Східної України.—К.: Українська видавнича спілка,1996.
- Оліфіренко В. В., Пустова Ф. Д. Таємниця духовного скарбу. Із популярного народознавства.—Донецьк: «Донбас» (Спецвипуск),1994.
- Пірко В. О. [[https://web.archive.org/web/20161220060615/http://www.experts.in.ua/baza/doc/download/Donetsk_population.pdf Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел)] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Пірко В. Заселення степової України в XVI—XVIII ст.—Донецьк: Донецький державний університет, НТШ- Донецьк, Укр. Культ. Центр, 1998.
- Чорногор А. М. До історії заснування міста Жданова //Український історичний журнал, 1971.—No4. —С.91-96.
- Довжук І. В. Індустріальний Донбас в історії розвитку економіки Наддніпрянської України (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.): Монографія. — Луганськ: вид-во СНУ ім.. В.Даля, 2009. — 364 с.
- Абліцов В. Донбас: європейська Україна чи азійське Дикопілля? — К.: Інститут історії України НАН України, 2014, — 97 с.
- Оліфіренко Вадим. Дума і пісня. Посібник-хрестоматія з літератури рідного краю.—Донецьк:Донбас, 1993 (спецвипуск журналу «Донбас»). — 195 с.
- Оліфіренко Вадим. Пустова Феня. / Таємниця духовного скарбу. Із популярного народознавства, Донецьк: журнал «Донбас», 1-6/1994 , спецвипуск / ISSN 0321-1363, 192 с.
- Оліфіренко Вадим / Уроки правди і добра. Джерела літератури рідного краю, Донецьк: журнал «Донбас» 1995, спецвипуск / ISSN 0321-1363, 167 с.
- Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу. — Донецьк: Східний видавничий дім , 2011. — 216 с.
Примітки
- Э. Е. Кравченко. «Донецкий край во время Золотой Орды» (Летопись Донбасса. Краеведческий сборник. Выпуск X. (Приложение к «Археологическому альманаху») — Донецк: — 2001.—91 с.).
- Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 12 грудня 2008.
- . Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 21 квітня 2017.
- Т. Ніколаєва. Історія українського костюма. с.135-138, c.160-161.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U 1918 roci isnuvala administrativno teritorialna odinicya Ukrayini Donechchina Zasnovana 6 bereznya 1918 roku zgidno z Zakonom Pro administrativno teritorialnij podil Ukrayini sho buv uhvalenij Ukrayinskoyu Centralnoyu Radoyu Skasovana 29 kvitnya 1918 roku getmanom Ukrayini Pavlom Skoropadskim Do zemli vhodili Zmiyivskij povit Izyumskij povit Vovchanskij povit Kup yanskij povit chastini Korochanskogo ta Bilgorodskogo povitiv Harkivskoyi guberniyi U 1919 r a potim z 1920 po 1925 r isnuvala teritorialna odinicya USRR Donecka guberniya 5 lyutogo 1919 roku Radnarkom Ukrayini prijnyav dekret Pro stvorennya Doneckoyi guberniyi Take im ya bulo nadane zavdyaki golovnij richci novostvorenoyi guberniyi Siverskomu Dincyu Do skladu guberniyi vvijshli Bahmutskij povit i Slov yanoserbskij povit Katerinoslavskoyi guberniyi U zv yazku z nastupom Denikina vlitku 1919 r Donecka guberniya pripinila svoye isnuvannya i yiyi uryad evakuyuvavsya do Harkova U sichni 1920 r centrom guberniyi stav Lugansk a z serpnya 1920 r Bahmut Prezidiya VUCVK u kvitni 1920 r zatverdila mezhi j sklad Doneckoyi guberniyi 7 bereznya 1923 r za novoyu sistemoyu administrativno teritorialnogo podilu zamist povitiv u skladi guberniyi utvoreni 7 okrug Bahmutska z 1924 r Artemivska Luganska Starobilska Mariyupilska Yuzivska z 1924 r Stalinska Shahtinska i Taganrigska Taganrogska U chervni 1925 r Donecka guberniya bula likvidovana a na yiyi teritoriyi buli utvoreni 5 okrug Artemivska Luganska Mariupolska Stalinska i Starobilska Shahtinska ta Taganrigska buli peredani do skladu RSFRR Pislya likvidaciyi okrugovogo administrativno teritorialnogo podilu URSR u veresni 1930 r teritoriya Donechchini bula rozdilena na 12 miskih rad i 23 rajoni yaki pidporyadkovuvalis bezposeredno centru 2 lipnya 1932 r bula utvorena Donecka oblast do skladu yakoyi uvijshli 12 miskih rad i 5 rajoniv Krim togo 13 rajoniv buli peredani zi skladu Harkivskoyi oblasti i 5 rajoniv zi skladu Dnipropetrovskoyi oblasti Centrom oblasti spochatku buv viznachenij Artemivsk ale vzhe z 16 lipnya 1932 r oblasnij centr perenesenij do Stalino U chervni 1938 roku Donecka oblast bula rozdilena na Stalinsku Donecku j Voroshilovgradsku Lugansku Pam yatki doistorichnoyi dobiNa teritoriyi Doneckoyi oblasti lyudi zhili duzhe davno Pro ce svidchat kam yani znaryaddya znajdeni bilya sela Zelenij Gaj u Kalmiuskomu rajoni Arheologi vvazhayut sho voni pohodyat iz stoyanki davnokam yanoyi paleolitichnoyi dobi yaka trivala des 300 140 tisyach lit tomu Molodshim viyavilosya rubilo sho lezhalo v zemli na berezi richki Krinki poblizu mista Amvrosiyivki ponad 120 tisyach lit Na zahid vid Donecka v basejnah richok Vovchoyi ta Suhih Yaliv rozkopano rozshepleni kremeni j gotovi skrebla dlya ochistki shkiri z pered 100 40 tisyach rokiv tomu Otzhe v ti daleki roki meshkanci cih misc nosili odyag poshitij zi shkir upolovanih zubriv ta inshih zviriv Zalishki kistok zubriv znajdeno poblizu mista Amvrosiyivki Z nih viroblyali metalni znaryaddya dlya polyuvannya V stoyankah nad pritokami richok Vovchoyi Suhih Yaliv i Osiki znajdeno diskopodibni yadra z miscevogo kremenyu Naprikinci davnokam yanoyi dobi priblizno 40 10 tisyach rokiv tomu v doneckih stepah poholodnishalo j voni peretvorilisya na rivninnu tundru de vodilisya pesci j dribni grizuni lemingi Poruch iz zajshlimi olenyami tut paslisya diki koni osli zubri j sajgaki Azovskogo morya v toj chas ne isnuvalo a Don vpadav u Chorne more v rajoni suchasnoyi Kerchenskoyi protoki V suvorih umovah zhittya lyudi potrebuvali bilshe m yasa zhiru i shkur Zhili voni nad Siverskim Dincem v okolici sil Bogorodichne Prishiba j Tetyanivki kolo Svyatogirska Slov yanogirska Dronivki Bahmutskogo rajonu j Amvrosiyivki Koli poteplishalo v serednokam yanu dobu mezolit 14 10 tisyach lit tomu lyudi zhili v urochishi poblizu Svyatogirska j u dolini bezimennoyi richki sho vpadaye v Osiku V znajdeno dekilka togochasnih sokir U nastupnu novokam yanu dobu neolit 8 5 tisyach lit tomu dolina Siverskogo Dincya bula odnim iz najgustishe zaselenih rajoniv Ukrayini Novokam yani neolitichni plemena zaselyali beregi Kalmiusu kolo pivnichnoyi mezhi Telmanivskogo rajonu Todishni plemena grupuyut arheologi vzhe za spilnimi oznakami j klasifikuyut yih za kulturami Na pidstavi podibnosti pam yatok z pered 6 5 5 tisyach rokiv tomu znajdenih u Mariupolskomu mogilniku na teritoriyi suchasnogo zavodu Azovstal nad Dniprovimi porogami nad Siverskim Dincem na Kiyivshini Cherkashini Gomelshini j Volini arheologi ob yednuyut yih v odnu grupu pam yatok Dnipro Doneckoyi kulturi Posud tiyeyi kulturi mav gostre abo ploske dno jogo zodoblyuvali grebincevim nakolchatim i prokreslenim ornamentom Pokijnikiv hovali plemena Dnipro Doneckoyi kulturi viprostanimi na spini j posipali chervonoyu farboyu Kolo nih klali znaryaddya praci midni zoloti j nemetalevi prikrasi Otzhe z nad Siverskogo Dincya do Prip yati zhili todi sporidneni plemena Dnipro Donecka kultura najdavnisha oznaka spilnosti starodavnogo naselennya teritoriyi Ukrayini v IV tomu tisyacholitti do Hrista V 1860 h rokah za desyat kilometriv od suchasnogo Bahmuta girnichij inzhener Nosov natrapiv na doistorichni virobki midnoyi rudi shlaki derevne j kam yane vugillya V odnomu rudniku shahtari znajshli cherep i kistki girnika prosocheni middyu v inshomu kam yani j bronzovi sokiri Nashi predki sami dobuvali j viplavlyali i prodavali svoyi virobi z neyi u velikih mistah nad Dniprom she v III tisyacholitti do Hrista StarodavnistZ 2 tis do n e v Priazovskih stepah zhili plemena kimerijciv Kimerijske naselennya malo kompleksne zemlerobsko skotarske gospodarstvo Odnak vse bilsha zasushlivist klimatu zmusilo yih perejti do kochovogo skotarstva Postupovo znachna chastina naselennya pokinula stepovi rajoni ta pereselilasya v miscya z spriyatlivishimi prirodnimi umovami lisostep ta prilegli do nogo rajoni pravoberezhzhya ta livoberezhzhya Dnipra teritoriyi peredgirnogo Krimu ta Pivnichnogo Kavkazu zokrema Zakuban ya V XII X st do n e v porivnyanni z poperednim periodom u stepovij zoni mizh Donom ta Dunayem sposterigayetsya desyatikratne zmenshennya kilkosti poselen ta pohovan Prote v VIII VII st do n e v dolini richki Kalmius vse she panuvali kimerijci V VII do n e kimerijciv zminili v stepah Priazov ya skifi skoloti yaki buli susidami z nimi she na pochatku I tisyacholittya do n e Carski skifi osvoyili vodnij shlyah z svogo torgovogo mista Gelona roztashovanogo v girli richki Samari livoyi pritoki Dnipra v Meotidu Cej shlyah prolyagav Samaroyu yiyi pritokoyu Vovchoyu i dali v Kalmius Zgadka pro zv yazku Vovcha Kalmius mozhna znajti u davnogreckogo istorika Gerodota V v do n e Z yih zemli fissagetiv techut chotiri veliki richki cherez oblast meotiv Priazov ya i vpadayut v tak zvane ozero Meotidu Azovske more Nazva cih richok Lik Kalmius Oar Mius Tanoms Don ta Sirgis Siverskij Donec Gerodot nazivaye richku Kalmius a tak samo i richku Vovchu sho buli chastinami odnogo vodnogo shlyahu Lik ot lukos vovcha Piznishe tyurki nazivali richku Kalmius Kayali takozh vvazhayuchi yiyi prodovzhennyam dniprovskoyi Kayali richki Vovchoyi pritoki Samari na shlyahu do Azovskogo morya V II stolitti na zminu skifam prijshli sporidnenni yim sarmatski narodi siraki yazigi yassi aorsi alani roksolani tosho sho naselyali do cogo prostir mizh Volgoyu ta Donom Poselennya sarmativ v svoyu chergu zaznali napadu gotiv nimeckih plemen sho vtorgalisya v Priazov ya ta pivnichne Prichornomor ya z beregiv Visli Zahopivshi ci zemli goti ocholili pleminnij soyuz kudi krim vlasne gotiv uvijshli takozh nimecki sarmatski ta praslov yanski plemena U zemlyah na shid vid Dnipra gospodaryuvali kochivniki sarmato alani V 371 roci do nashoyi eri guni napali na volodinnya gotskogo pleminnogo soyuzu v pivnichnomu Prichornomor yi ta sterli z licya zemli vse ostrivci osilosti ta zemlerobstva yaki isnuvali do togo chasu na cij zemli Z 7 st do n e do 3 st n e za danimi antichnih pismovih dzherel zhili v Priazov yi ta vid girla Dona do Kubani meoti molokoyidi vid yakih Azovske more nazivalosya po greckomu Meotidoyu Slov yani nazivali jogo Surozkim sinim morem Suchasna nazva Azovske pohodit z arabskoyi movi Bar al Azov temne sinye Meoti j inshi plemena vipasali stada rogatoyi hudobi Bilya sela Piski Yasinuvatskogo rajonu znajdeno kibitki vozi j metalevi predmeti kochivnikiv Metalichni predmeti znajdeni v pohovannyah bilya mista Kramatorska vkazuyut na miscevu viplavku metalu Zolotoordinska ta tatarska dobaPro nayavnist v XIII XIV st u doneckih stepah osilogo naselennya svidchyat v pershu chergu znahidki na poselennyah Siverskogo Dincya Tak pro nayavnist na gorodishi v s Rajgorodok Slov yanskogo rajonu zalishkiv sporud z obpalenoyi ceglini i velikoyi kilkosti monet zolotoordinskogo chasu povidomlyalosya she M V Sibilovim Pro ce takozh svidchyat znahidki zolotoordinskih predmetiv na Carinom gorodishi v u s Mayaki Slov yanskogo rajonu Na zhal Rajgorodskoye gorodishe bulo povnistyu znishene krejdyanim kar yerom Ale ce pidtverdzhuyetsya znahidkami na roztashovanomu poblizu poselenni Kozacha Pristan 1684 1739 rr velikoyi kilkosti zolotoordinskih cegli vikoristanoyi kozakami v svoyih sporudah Sered nih zustrichayetsya i dekorativna cegla vkrita blakitnoyu neprozoroyu glazur yu Podibna ceglina pivnichnokavkazkogo Madzharskogo virobnictva vikoristovuvalasya dlya prikrasi stin gromadskih sporud napriklad mechetej Vazhko skazati chi bagato v XIII st isnuvalo na teritoriyi Doneckogo krayu osilih poselen Bez sumniviv mozhna govoriti lishe pro te sho osile naselennya v cej chas meshkalo na Siverskomu Dinci Tut vidomij ryad poselen z tak zvanoyu keramikoyu staroruskoyi podobi Yih meshkanci predstavlyali duzhe skladne v etnichnomu plani naselennya yake bulo nashadkom naselennya Hozarskogo kaganatu Tak chi inakshe absolyutna bilshist cih poselen ne perezhili tragichni podiyi kincya XIV pochala XV v pohodi Tamerlana 1391 1395 rr i rozpad Zolotoyi Ordi Zagibel yih oznamenuvala novij etap v istoriyi Doneckih stepiv etap sho prodovzhuyetsya do kincya XVI st i sho harakterizuyetsya povnoyu vidsutnistyu na cij teritoriyi osilosti i panuvannya tut kochovogo zhittya U literaturi cej period otrimav obraznu nazvu periodu Dikogo polya Zaselennya i osvoyennya krayu u 16 18 stGolovna kategoriya Zibrani j sistematizovani fakti z istoriyi zaselennya Donechchini XVI XVIII stolittya dozvolyayut vidiliti v comu procesi z urahuvannyam harakteru j rezultativ taki periodi XVI persha polovina XVII stolittya zaselennya kozactvom druga polovina XVII pochatok XVIII stolittya narodna kolonizaciya seredina XVIII stolittya zaselennya Slov yanoserbiyi ostannya chvert XVIII stolittya rozdacha zemel Zaporizkoyi Sichi Pislya vidnovlennya Zaporozkoyi Sichi stvorennya Novoyi Sichi u seredini XVIII st bilsha chastina teritoriyi Donechchini vhodila do zemel Kalmiuskoyi palanki Vijska Zaporozkogo Nizovogo Gruntovni doslidzhennya pro zaselennya i osvoyennya krayu v 16 18 st provedeni d i n prof V O Pirko yaki pokazuyut sho jogo v cej period zaselyali i osvoyuvali rizni etnosi sered yakih ukrayinci stanovili 60 70 Naprikinci XVIII st naselennya regionu predstavlyali ponad 30 etnosiv sered yakih u 1779 r ukrayinci stanovili ponad 61 3 vid zagalnoyi chiselnosti naselennya Za nimi jshli rosiyani 20 5 greki 7 3 virmeni 6 1 moldovani 2 5 a na reshtu pripadalo trohi bilshe 2 vid zagalnoyi kilkosti naselennya krayu Dokladnishe Kalmiuska palanka Dokladnishe Solyani promisli Donechchini u 17 18 st Dokladnishe Oboronni sporudi u mezhirichchi Dnipra i Siverskogo Dincya v 17 18 stolittyah Dokladnishe Bulavinske povstannya Dokladnishe Potajnij vodnij shlyah Zaporozkih kozakiv Dokladnishe Domaha zaporozkij forpost Radyansko ukrayinska vijnaDokladnishe Istoriya Donbasu v 1917 1921 rr Etnichnij sklad naselennya Katerinoslavskoyi guberniyi na 1897 r Ukrayinske vidrodzhennya Na seredinu 1917 roku stayut ukrayinskimi 24 25 i 26 polki kolishnoyi carskoyi armiyi V mistah yih kvartiruvannya Mariupoli Bahmuti Lugansku utvoryuyutsya pershi zagoni Vilnogo kozactva Postupovo ruh vilnih kozakiv poshiryuyetsya za liniyeyu Bahmut Lisichansk Lugansk j okremo u Mariupoli Do glibokoyi oseni 1917 roku a v Mariupoli j Lugansku do grudnya 1917 ukrayinski partiyi j vijskovi organizaciyi Vilnogo kozactva cherez svoyih predstavnikiv u radah trimayut pid kontrolem okrim zgaduvanih Lisichanska Slov yanoserbska Bahmuta mista Yuzivku Yenakiyevo Slov yansk Grishine Kostyantinivku Druzhkivku Volnovahu Yasinuvatu Avdiyivku poviti Bahmutskij Slov yanoserbskij Izyumskij Luganskij Mariupolskij Starobilskij Vodnochas v vishe oznachenih 5 povitah utvoreni j diyut Ukrayinski povitovi radi a v Mariupoli navit okrema miska Ukrayinska rada Vinikaye persha ukrayinska presa Tak 1918 r v Bahmuti vijshov pershij nomer chasopisu Vilne slovo de mizh inshim buli opublikovani virshi molodogo Volodimira Sosyuri Ukrayinske vidrodzhennya postupovo nabiraye tempiv zmushuyuchi rahuvatisya z soboyu navit tamteshni rosijski presovi organi Pochinayuchi z lita 1917 roku zvernennya j statti z ukrayinskogo pitannya drukuye elitarnij Yuzhnyj kraj Z vtratoyu vplivu na soldatski j shahtarski masi rozvalom svogo zapillya u povitah na zhovten 1917 roku v Donbasi sklalisya umovi koli vlada Kiyivskoyi Centralnoyi Radi bula realnoyu lishe v tih mistah ta selah navkolo nih de kvartiruyut ukrayinski polki i diyut organizaciyi Vilnogo kozactva Mariupol Lugansk Bahmut Osin 1917 poznachilasya na Donechchini lokalizaciyeyu ukrayinskogo ruhu v troh vishezgadanih mistah peretvorenih miscevimi ukrayincyami na bastioni ukrayinskogo ruhu Donbasu Teritoriya zh inshih mist ta povitiv yavlyala soboyu rozburhane more bilshovickoyi anarhiyi Zhovtnem 1917 roku zakinchuyetsya pershij period ukrayinskogo ruhu Doneckogo krayu Listopadom grudnem 1917 r rozpochinayetsya drugij period ukrayinskogo ruhu Donbasu vtrata ostannih svoyih centriv i podalsha okupaciya terenu bilshovickimi vijskami Bahmut Zvernemosya do spominiv komisara Bahmutskoyi povitovoyi radi robitnichih soldatskih i selyanskih deputativ Ye M Mende Socialisticheskij perevorot v Donbasse Voni v usih barvah rozpovidayut yak bula vstanovlena tut komunistichna vlada v 1917 18 rr U samomu Bahmuti bez osoblivih trudnoshiv nam vdalosya stvoriti nash miskij vikonavchij komitet stosovno zh povitovoyi vladi tut vse viyavilos znachno skladnishim Prezidiyu I povitovogo z yizdu sklala nasha frakciya ta eseri virishili zirvati z yizd spirayuchis na ukrayinski nacionalistichni organizaciyi spilku ta prosvitu Z yizd bulo zirvano i delegati rozijshlisya Cherez misyac sklikali II povitovij z yizd Rad Odnak vin viyavivsya she burhlivishim nizh poperednij Ukrayinski nacionalisti pidtrimani eserami rizko vistupili proti bilshovikiv Bilshovicka frakciya pokinula z yizd Delegati ro zijshilisya i II povitovij z yizd ne vidbuvsya Miskij vikonkom virishiv sklikati III povitovij z yizd Rad yakij zibravsya naperedodni III Vserosijskogo z yizdu Rad Ukrayinski samostijniki na z yizd ne priyihali z misc yih bilshe ne posilali spilka i prosvita yak i eseri vtratili svij vpliv sered selyan i yihnye misce zajnyala nasha partiya Tak bula vstanovlena Radyanska vlada u Bahmuti u samomu centri vugilnogo rajonu Ta zmina politichnoyi situaciyi v Ukrayini u berezni kvitni 1918 roku primushuye bilshovikiv pokinuti cej rajon Hoch Bahmutskij vikonkom vstig she nadislati vitalnu telegramu svoyim moskovskim gospodaryam zi shvalennyam Brestskogo miru odnak vzhe u kvitni 1918 r u Bahmut vstupili nimecki j ukrayinski vijska Na korotkij chas do oseni 1918 roku tut bulo rozkvartirovano 3 j gajdamackij polk na choli z otamanom Volohom Zagoni Vilnogo kozactva rozpusheno zamist nih ogolosheno nabir do lav gajdamakiv Dobrovolciv bulo bagato Slov yansk j navit z shahtarskih selish sho pidkreslyuye u svoyih spominah Volodimir Sosyura Odnak miscevi prihilniki UNR ne buli zadovoleni getmanskoyu vladoyu Vzhe voseni 1918 r u poviti j misti voni pidijmayut povstannya Na duzhe korotkij chas z zhovtnya po gruden tut vstanovleno vladu Direktoriyi Fakt cej vartij osoblivoyi uvagi istorikiv ta doslidnikiv oskilki Bahmutske povstannya yedine vidome povstannya na pidtrimku novoyi petlyurivskoyi vladi na vsij Luganshini j Donechchini V listopadi 1918 roku nimecki vijska vidstupayut u grudni togo zh roku misto j povit zahoplyuyut zagoni Krasnova j bilshe ukrayinska vlada ne ponovlyuyetsya tut vzhe do chasiv progoloshennya 24 serpnya 1991 roku Nezalezhnosti Ukrayini Protyagom 1919 22 rr na Bahmutshini diyut veliki povstanski zagoni z miscevih selyan prosyaknuti silnim mahnovsko petlyurivskim duhom Slidkuvati za yih likvidaciyeyu dvichi priyizhdzhaye sam golova ChK Feliks Dzerzhinskij odnak ostannih povstanciv bilshovikam vdalosya rozbiti lishe piznoyi oseni 1922 roku Mariupol Mariupol kolishnij centr zaporizkoyi palanki Domaha v rokah 1917 18 znovu stav yak i dvisti rokiv pered tim spravzhnim ukrayinskim mistom Na sogodni istorikam vidome lishe odne z usih mist Donechchini de poruch z Ukrayinskoyu povitovoyu radoyu bula organizovana Ukrayinska miska rada Ce Mariupol Bezumovno same vona vplinula na rishennya Mariupolskoyi dumi yaka viznala vladu Centralnoyi Radi Nevidomo shob dumi inshih mist na Donbasi prijmali tak uhvali Vzhe odne ce mozhe sluguvati za visoku ocinku rezultativnosti nacionalnoyi roboti ukrayinskih organizacij Mariupolshini 1917 r Opornoyu bazoyu ukrayinciv u Mariupoli sluguvav 24 polk rosijskoyi armiyi sho perebuvav u misti j buv ukrayinizovanij navesni 1917 r Komandnij sklad polku yavlyav soboyu viddanih ukrayinskih patriotiv Jogo oficeri stali pershimi organizatorami Vilnogo kozactva u poviti a koli v listopadi grudni 1917 roku sklalasya zagroza bilshovickogo perevorotu utvorili oficerskij bataljon smerti Shlyahom pidstupu zimituvavshi vidkrite golosuvannya z pitannya rozpusku komunistichnim agentam vdalosya rozformuvati j demobilizuvati cyu vijskovu chastinu same v moment komunistichnogo vistupu v Mariupoli 30 31 grudnya 1917 roku Yak i u vipadkah z Bahmutom j Luganskom slidom za likvidaciyeyu ukrayinskih vijskovih chastin vidbuvayetsya komunistichnij perevorot j rozpochinayetsya planovij teror proti vsogo ukrayinskogo aktivu 31 grudnya v Novorichnu nich pochavsya pershij etap bilshovickoyi vladi u comu primorskomu misti Ta vzhe 8 kvitnya 1918 roku ukrayinski burzhuazni nacionalisti menshoviki ta eseri vchinili zakolot i zahopili vladu cim voni polegshili nastup nimeckih zagarbnikiv Vstup do Mariupolya 20 kvitnya 1918 roku getmanskih i nimeckih vijsk jogo meshkanci vzhe zustrili vilnimi vid teroru komisariv ta ChK Rozpochavsya zapis v gajdamaki formuvannya novogo derzhavnogo aparatu Vostannye za chasi Vizvolnih zmagan 1917 22 rr ukrayinska vlada pripinila svoye isnuvannya u comu misti v listopadi 1918 roku z vidhodom getmanskih vijsk Yak i ves Doneckij basejn Mariupol siloyu obstavin buv usunenij vid podalshoyi borotbi za ukrayinsku derzhavnist Gromadyanska vijna na Donechchini 1918 rik U berezni 1918 r v Yuzivci Kostyantinivci Grishinomu j Mariupoli stvoreno oporni punkti dlya sprotivu nimeckim kajzerivskim vijskam Na vesni 1919 r zaliznichna stanciya Debalceve bula oseredkom bojovih operacij i chervonoarmijci trimali 350 kilometrovij front proti denikinciv na pivnich od Debalcevogo na pivden od Bahmuta j dali do Volnovahi Zvidtil do uzberezhzhya Azovskogo morya diyala mahnovska brigada sho vhodila do skladu chervonoarmijskoyi Zadniprovskoyi diviziyi Pid chas vidstupu naprikinci grudnya bilogvardijci stvorili vuzli oporu Bahmut Popasna Gorlivka Debalceve ta Ilovajsk Leonove Gromadyanska vijna na Donechchini 1919 1920 rr V travni 1919 Donechchina bula okupovana denikincyami U drugij polovini grudnya 1919 r pochatku sichnya 1920 r Chervona Armiya znovu zajnyala Donbas tut diyala udarna sila frontu Persha kinna armiya S M Budonnogo peretvorena z korpusu v listopadi 1919 r centralni rajoni Donskoyi oblasti Dobrovolcha armiya vidstupala do i do Rostova na Donu Boyi za Donbas vela Persha kinna armiya pid komanduvannyam S M Budonnogo Boyi za Yuzivku pochalisya 31 grudnya 1919 roku Pri vzyatti mista chastini Chervonoyi Armiyi zahopili 152 garmati 1 bronepoyizd Groznij sho vhodiv do skladu 2 go bronepoyizdnogo divizionu blizko 2 miljoniv pudiv vugillya 10 esheloniv z vijskovim sporyadzhennyam V polon uzyali veliku kilkist denikinskih soldativ 3 sichnya 1920 roku bulo povidomleno pro zvilnennya Yuzivki vid denikinciv U zahoplenni mista brala uchast 4 partizanska diviziya sho vhodila do skladu 4 armiyi Pivdennogo frontu Todi zh buv stvorenij vijskovo revolyucijnij komitet na choli z Zhukovskim Griznoyu siloyu v misti bula ne ChK a radyanska miliciya ocholyuvana Manovskim i jogo zastupnikom Ivanom Chebishevim Vsi spivrobitniki robitnicho selyanskoyi radyanskoyi miliciyi zajmalisya ne stilki ohoronoyu gromadskogo poryadku skilki borotboyu z klasovimi vorogami Mahnovski povstanci v 1919 roci buduchi soyuznikami chervonoyi armiyi dvichi zdobuvali Mariupol U zhovtni mahnovsko denikinskij front protyagnuvsya ponad 1200 km Koli zh bilshoviki v 1920 r rozirvali ugodu z Mahno i 17 lipnya 1921 jogo povstanci prohodili cherez Yuzivskij rajon na nih napali chervoni Vtekla kinnota a 2000 pihotinciv zdalisya bilshovikam u polon Yih rozstrilyali bilya stanciyi Kurahivka Todi zh bilshovicki bronoviki bilya sela Golodivki tri dni polivali kulemetnim vognem viddil Mahna sho pryamuvav na Veliku Anadol Zi 100 150 shabel virvalosya tilki 60 povstanciv GolodomorTi nechislenni dokumenti informacijni povidomlennya dopovidni zapiski sluzhbovi listi yaki zbereglisya ne dayut na zhal povnogo opisu tih podij Vidtvoriti kartinu minulih rokiv u bilshosti vipadkiv dopomagayut spogadi ochevidciv Voni dozvolyayut naochno predstaviti masshtabi tragediyi v 1932 33 rr golod vidchuvali yak v promislovih mistah Doneck Mariupol Gorlivka Harcizk Yasinuvata ta in tak i v okremih silskogospodarskih rajonah de golod buv takim samim lyutim yak i v inshih oblastyah Ukrayini Mar yinskij r n Isnuye takozh ryad svidchen pravda ne takih dokladnih pro golod chi napivgolodne isnuvannya selyan v Mariupolskomu Staro Karanskomu Verhno Teplyanskomu ta inshih rajonah Donbasu Golod na Donechchini yak i v usij krayini stav rezultatom industrializaciyi ekonomiki primusovoyi kolektivizaciyi i cilespryamovanoyi politiki na viluchennya hliba ta inshih harchovih produktiv na seli Stalinskij okrug stav pershim okrugom vsezagalnoyi kolektivizaciyi v Donbasi Represiyi u vidnoshenni krupnih i serednih virobnikiv silskogospodarskoyi produkciyi rozkurkulyuvannya ta stvorennya kolgospiv znishili silskogospodarsku bazu sho stvoryuvalasya stolittyami Visoki podatki suvore dotrimannya tak zvanih tverdih zavdan zi zdachi produktiv i podibni zahodi administrativnoyi diyi mezhuvali z svavillyam j bezzakonnyam a odnoosibnikiv pidshtovhuvali v kolgosp Tak doneckij istorik M Troyan povidomlyaye sho V seli Oleksiyivka Selidivskogo rajonu z 120 koriv yaki buli v odnoosibnikiv v period m yasozagotivel bulo vidibrano 115 V seli Sergiyivka voseni 1931 roku u 200 selyan odnoosibnikiv buv zabranij ne tilki ves hlib ale j ves zhivij i mertvij inventar Znachnogo poshirennya nabralo zanesennya na chornu doshku sho oznachalo faktichnu blokadu pozbavlennya prava selyan na viyizd i v yizd u sela Tilki u grudni 1932 r na chornu doshku v oblasti bulo zaneseno odrazu 15 kolgospiv Do seredini 1932 r na Donbasi v selah sklalis peredumovi masovogo golodu j rozorennya selyan Postanova CVK i RNK SRSR vid 7 serpnya 1932 r Pro ohoronu majna derzhavnih pidpriyemstv kolgospiv i kooperaciyu ta ukriplennya gromadskoyi socialistichnoyi vlasnosti postavila selyan v she skrutnishe stanovishe Za svidchennyami togo zh samogo M Troyana v Donbasi tilki vid chasu prijnyattya Postanovi do 1 kvitnya 1933 r bulo zasudzheno 9286 cholovik Odnoosibniki sered nih stanovili 37 3 3461 osoba robitniki 22 4 2077 kolgospniki 17 6 1636 kurkuli i netrudovi elementi 16 8 1560 i sluzhbovci 5 9 552 osobi Bilshist bulo zasudzheno za kradizhku v kolgospah v 1932 roci 61 na pochatok 1933 roku 55 Priblizno kozhnij tridcyatij z nih buv zasudzhenij do rozstrilu kozhnij vosmij do pozbavlennya voli na 10 rokiv kozhnij p yatij vid 5 do 10 rokiv Suvorishomu pokarannyu piddavalis kurkuli rozstrilyano 11 6 i sluzhbovci 5 2 Zvazhayuchi na vikladene vishe fakti goloduvannya i smerti kolgospnikiv ta odnoosibnikiv lyudej pohilogo viku ta ditej mali misce v usih rajonah Donechchini Tak na pochatku bereznya 1933 roku v s Shiparske z 212 kolgospnih i 18 odnoosibnih gospodarstv 190 82 6 absolyutno ne mali prodovolstva Za sichen ta 20 dniv lyutogo tut pomerlo 74 osobi a smertnist v okremi dni syagala 8 10 osib Bilsh polovini pomerlih diti do 10 rokiv Yaksho shahtaryam u mistah davali po pivkilo hliba na den a inshim pracyuyuchim po 200 gramiv to na seli lyudi sho buli dovedeni do stanu golodnih zviriv neridko yili sobak kishok poleglih konej s Rovenecke Bilovodskij r n Pro vkraj tyazhke stanovishe lyudej vzimku j vesnoyu 1933 roku svidchat chislenni fakti kanibalizmu Mali misce fakti trupoyidstva koli vikopuvali pomerlih z kladovish Opislya golodomoru kraj znachnoyu miroyu bulo zaseleno rosiyanami Druga Svitova vijnaDiv Diyalnist OUN na Donbasi Na chas nimeckoyi vladi oblasnomu centru povernuto istorichnu nazvu Yuzivka oblasti Yuzivska oblast Koli 23 zhovtnya pislya tridennih boyiv nimci zajnyali Staline meshkanci mista vidchinili bramu tyurmi j pobachili tri yami napovneni trupami Deyaki merci buli bez ruk i nig NKVD zakopalo j zaasfaltuvalo v centri mista 4000 nevinnih zhertv Reshtu rozstrilyanih i zakatovanih u budinku na vulici Artema 44 de teper filarmoniya a v 1932 66 rr lyutuvali chekisti vivozili na Rutchenkove pole v Kirovskomu rajoni mista V Doneckij oblasti v 1930 50 rr represovano za politichnimi motivami ponad 100000 gromadyan Tilki zaraz vstanovleno pam yatni znaki na misci deyakih pohovan cih nevinnih zhertv serpen 1941 u Stalino sformovana 383 ya shahtarska strilecka diviziya kinec zhovtnya 1941 nimecki vijska kontrolyuyut najbilshi mista Doneckoyi oblasti 3 listopada 1941 slov yanskij partizanskij zagin pid komanduvannyam M I Karnauhova v boyu z karalnim zagonom v Teplinskih lisah Stalinskoyi oblasti znishiv 127 nimeckih soldativ i oficeriv listopad 1941 lyutij 1942 diyalnist v misti Druzhkovka pidpilnoyi komsomolskoyi molodizhnoyi organizaciyi Leninska iskra 22 lyutogo 1943 postanova GKO pro vidnovlennya vugilnih shaht Donbasu 18 serpnya 1943 pochatok nastupu vijsk Pivdennogo frontu Proriv Mius frontu 5 veresnya 1943 radyanski vijska vzyali pid kontrol mista Artemivsk i Gorlivku 6 veresnya 1943 radyanski vijska vzyali pid kontrol misto Konstyantinivka 6 veresnya 1943 radyanski vijska vzyali pid kontrol Kramatorsk 8 veresnya 1943 radyanski vijska vzyali pid kontrol Stalino 10 veresnya 1943 radyanski vijska vzyali pid kontrol Mariupol Vodnochas buli namagannya nimeckoyi administraciyi vidnoviti robotu shaht ta zavodiv Ale ce ne vdalosya Dlya potreb okupantiv vugillya dovodilosya voziti z Dombrovskogo basejnu Desho krashim bulo stanovishe v carini legkoyi promislovosti Tak odnim z najbilshih pidpriyemstv v oblasti buv shvejnij kombinat u m Mariupoli sho ob yednuvav 11 fabrik na yakih pracyuvalo 2000 robitnikiv Nimci z pritamannoyu yim pedantichnistyu sklali chitkij plan vidnovlyuvalnih robit U lyutomu 1942 roku golovnij inzhener girskogo tovaristva profesor B P Shestyuk povidomlyav Vzhe pracyuyut kilka shaht napriklad Novo Mushketove 12 Pohila Butivka 5 bis Trudovska ta inshi Pochinayut davati vugillya shahti 1 2 Smolyanka 4 Livenka 1 Sheglovka Jdut vidnovlyuvalni roboti na najstarshij Yuzivskoyi shahti Centralna zavodska D V vid 12 lyutogo 1942 roku Chislo shahtariv neuhilno zrostalo Tak na shahti Smolyanka u kvitni 1942 roku za napravlennyam birzhi praci pracyuvalo 203 cholovik a v listopadi 822 V 1942 roci u m Stalino nalichuvalosya 1745 dribnih pidpriyemstv v perevazhnij bilshosti privatnih Pracyuvali kooperativni tovaristva Najbilshe Donbas malo dekilka majsteren ta cehiv 2 shahti na yakih pracyuvalo 200 robitnikiv U 1942 roci stvoreno Stalintorg yakij mav 63 magazini m yasokombinat 21 pekarnyu Centralnim drukovanim organom u m Stalino Yuzivki i oblasti z 15 listopada 1941 roku do 29 serpnya 1943 roku pid chas nimeckoyi okupaciyi bula gazeta Doneckij vestnik Vsogo vijshlo 207 nomeriv Periodichnist bulo 2 4 nomera na tizhden Tirazh kolivavsya v mezhah 25 65 tis primirnikiv Najtrivalishij chas posadu redaktora gazeti zajmav G Kovalevskij Pislyavoyenna vidbudova ta zaselennya DonbassuDokladnishe Migracijni ta demografichni procesi v Doneckij oblasti 1943 1951 roki Cej rozdil potrebuye dopovnennya traven 2014 1950 1980 rokiCej rozdil potrebuye dopovnennya traven 2014 U skladi nezalezhnoyi UkrayiniCej rozdil potrebuye dopovnennya traven 2014 Novitnya istoriya kinec HH pochatok XXI stShahtarsko Ruhivskij miting bilya Doneckogo obkomu KPU 1990 U 1989 1991 rokah Doneck i ves Donbas stali arenoyu sprotivu komunistichnij vladi U Donecku viruvali bagatotisyachni mitingi i manifestaciyi yaki vlashtovuvalisya dvoma diyevimi na toj chas silami v pershu chergu shahtarskimi strajkomami i takozh Narodnim Ruhom Ukrayini Chasto ci sili diyali razom uzgodzheno visuvali svoyih kandidativ na pershih demokratichnih viborah Ce buv chas koli robitnichij i nacionalno demokratichnij ruh na Donbasi buli najblizhchimi u svoyih diyah i programnih cilyah Tradicijnij odyag DonechchiniTradicijni zhinochi sorochki Donechchini z pryamimi vstavkami prishitimi po osnovi z lishtovochkami z pidtichkoyu abo dodilni Nizi rukaviv zbiralisya na nitku inodi prishivali oborki chohli Vishivka sorochok bila abo chervono chorna vishivalisya rukavi vstavki inodi podil ta komir Naprikinci XIX st poshiryuyutsya sorochki do gestki do talijki na koketci perevazhno z fabrichnogo polotna Poyasnim odyagom sluguvali obgortka ta derga chornogo koloru z vuzkoyu kolorovoyu smuzhkoyu Plahti nosili lishe v deyakih selah Piznishe na zminu cim vidam ubrannya prihodyat vovnyani kashemirovi abo z kubovogo sitcyu ryasni spidnici kilkist pilok syagala dev yati a takozh spidnici z oborkoyu prishitoyu do podolu Fartuhi yaki nazivalisya tut poperednicyami chi zaponami buli dvoh vidiv iz grudinkoyu ta na pasky pershij zdebilshogo praviv za robochij odyag drugij buv svyatkovim Fartuhi z grudinkoyu shili z temnoyi deshevoyi fabrichnoyi tkanini inodi zi skromnoyu obshivkoyu tasmoyu Fartuhi na pasku robili z bilogo polotna j obov yazkovo prikrashali vishivkoyu merezhkoyu abo merezhivom Nagrudnim zhinochim odyagom buli korotki bezrukavki z fabrichnoyi tkanini pryamogo kroyu abo v taliyu korsetki do vusiv iz nevidriznoyu spinkoyu karasiki analogichni za kroyem korsetkam ale znachno korotshi i yihni poli ne zahodili odna za odnu Na pochatku XX st z yavlyayutsya korotki kofti bebeshki podibni do harkivskih matrosok chi poltavskih pidromanciv Bebeshki shili z fabrichnih tkanin iz koketkoyu Na grudyah ta spinci bilya koketki robili chislenni zbori Zastibka rozmishuvalasya po liniyi plechovogo shva uzdovzh projmi rukava Nosili j legki bavovnyani kofti a podekudi tak zvanu parochku koftu j spidnicyu z odniyeyi tkanini Uteplenim nagrudnim odyagom buli sachki v taliyu pryamospinni baski kozakini na vati pryamospinni abo do vusiv Iz pochatku XX st poshiryuyutsya korotki moskvichki na vati poshiti v taliyu Verhnye zhinoche vbrannya bili a piznishe siri sviti z samorobnogo sukna do vusiv Korotka svita zvalasya kucinoyu Nosili takozh yupki v taliyu z fabrichnoyi tkanini na vati z rozshirenim klinami podolom Na pochatku XX st nabuli poshirennya dovgi shirokopoli holodajki na vati ta analogichni za kroyem prikorocheni vatyanki Vzimku odyagali kozhuhi z fondami abo do vusiv Zgodom pochali nositi korotki polushubki pryamogo kroyu Funkciyu plasha vikonuvav burnus dovgij shirokopolij odyag iz gruboyi fabrichnoyi tkanini Ochipok na Donechchini povsyudno vdyagali pid namitku Naprikinci XIX st zamist neyi golovu pochali pov yazuvati hustkoyu V holodnu poru roku nosili vovnyani abo napivvovnyani hustki v teplu pogodu z legkih fabrichnih materialiv barvisti abo bili Ochipki shili perevazhno z parchi u viglyadi krugloyi shapochki z vushkami podibni do harkivskih Piznishe poshiryuyutsya ochipki z sitcyu na motuzkah Nosili takozh kaperi analogichni kaporam Harkivshini Divchata zaplitali volossya v odnu inodi u dvi kosi zi strichkami na svyata vdyagali vinki z zhivih abo shtuchnih kvitiv Pov yazuvalis yaskravimi hustkami Vzuttyam sluguvali choboti perevazhno chorni v deyakih rajonah kolorovi postoli charuhi chereviki a takozh visoki getri ta chereviki na rezinkah Cholovichij odyag tunikopodibni sorochki abo na koketci zi stoyachim abo vilozhistim komirom rukavi vikinchuvalisya manzhetami chi vilno Rozriz pazuhi buv po centru abo zboku Vishivalisya grudi manzheti komir inodi podil Podekudi vdyagali kosovorotki U bilshosti rajoniv sorochku nosili navipusk i pidperizuvali pletenim chi zvitim paskom chervonogo abo sinogo koloru z kiticyami Shtani u XIX st buli shiroki z vibijchastogo polotna z rombopodibnoyu vstavkoyu mizh holoshami Piznishe yih pochinayut shiti z fabrichnih tkanin sukna pestryadi i znachno vuzhchimi Obov yazkovoyu v cholovichomu kostyumi Donechchini bula zhiletka sho vdyagalasya na sorochku U XX st v deyakih selah z yavlyayutsya kostyumi trijki Tradicijnij verhnij cholovichij odyag svita do vusiv do fandiv Pobutuvala takozh chinarka z fabrichnoyi tkanini vidrizna po liniyi taliyi z gustimi zborami j stoyachim komirom Nosili j kucini podibni za kroyem do chinarki ale znachno korotshi a takozh vengerki dovzhinoyu do kolin Cholovichi kozhuhi buli zdebilshogo vidriznimi po liniyi taliyi zi zborami U silnij holod odyagali dovgi shiroki tulupi z velikim komirom sho zakrivav plechi V negodu napinali siryak iz kobkoyu chi kobenyak kireyu z vidlogoyu Golovni ubori cholovikiv hutryani shapki konusopodibnoyi zaokruglenoyi formi vlitku brili U XX st z yavlyayutsya shapki vushanki kartuzi Striglisya choloviki netradicijno pid bobika pid polku Vzuttyam buli choboti vityazhki postoli charuhi podekudi lichaki pryamogo pletinnya derev yaniki pidoshva derev yana verh shkiryanij Na pochatku XX st poshiryuyutsya choboti butilki ta galoshi Istoriya Donechchini v hudozhnij literaturiZgadki pro tereni suchasnoyi Donechchini ye u davnogreckih istorikiv ta litopisciv Gerodot Jordan Prokopij Kesarijskij ta in Geografichni realiyi Priazov ya zobrazheni v geroyichnomu eposi germanskih narodiv v anglosaksonskij Beovulf v islandskij Starshij Eddi v nimeckij Pisni pro Nibelungiv Kraj takozh zgadanij u davnoukrayinskih tvorah Velesova kniga vidana ukrayinskim publicistom gromadsbko kulturnim diyachem z Bahmuta Yu Mirolyubovim opovidi Bitva na Kalci Slovo o polku Igorevim Zv yazok poeta romantika M Petrenka z ridnim Slov yanskom podorozhi doneckoyu zemleyu G Zinoviyeva dodadut chitacham vazhlivu literaturnu ta istorichnu informaciyi FolklorSvidchennya pro Donechchinu zustrichayutsya u tvorah ukrayinskoyi narodnoyi tvorchosti zokrema v istorichnih ta chumackih pisnyah legendah perekazah narodnih dumah pisnyah pro Morozenka perekazah pro Savur Mogilu Suchasnij folklor Donbasu Hronologichna tablicyaXVI stolittya 1571 zasnovano misto Bahmut za radyanskoyi vladi m Artemivsk XVII stolittya 1611 kozacke ukriplennya Domaha zaraz na teritoriyi m Mariupol stalo centrom Kalmiuskoyi palanki 1642 zasnovano pershe poselennya na teritorij oblasti Svyatogirskij monastir 1645 zasnovano ostrog Tor teritoriya m Slov yansk 1664 zbudovano pershij derzhavnij solevarnij zavod na torskih ozerah teritoriya m Slov yansk 1676 poblizu Torskih ozer zbudovane misto Tor i fortecya zasnuvannya m Slov yansk 1690 zasnovano zimivnik zaporizkih kozakiv Yasinovka poblizu m Makiyivka XVIII stolittya 1708 teritoriyi na zahid vid r Kalmius vhodyat do skladu Azovskoyi guberniyi 1715 zasnovano Bahmutskij ta Torskij Slov yanskij solevarni zavodi 1721 ekspediciya Grigoriya Kapustina vpershe na Donbasi znajshla kam yane vugillya poblizu richki Kurdyuchej pritoka Siverskogo Dincya 1775 likvidaciya Zaporizkoyi Sichi ta yiyi palanok stvorennya Kalmiuskogo uyizdu u skladi Azovskoyi guberniyi 1777 zasnovano slobodu Zemlyanki poblizu suchasnogo mista Makiyivka 1778 poblizu Kalmiuskoyi slobodi zasnovano uyizne misto Pavlovsk zasnuvannya m Mariupol 21 travnya 1779 roku m Pavlovsk perejmenovano v Mariupol 1783 Bahmutska sloboda stala uyiznim mistom Bahmut zasnuvannya s Rozdilskogo m Yenakiyeve 1784 misto Tor perejmenovano na Slov yansk 1787 zasnovano slobodu Makiyivska poblizu suchasnogo m Makiyivka 1797 teritoriyi na zahid vid r Kalmius vhodyat do skladu Novorosijskoyi guberniyiXIX stolittya 1802 teritoriyi na zahid vid r Kalmius vhodyat do skladu Yekaterinoslavskoyi guberniyi inshi zemli do Oblasti Vijska Donskogo 1812 zasnovano s Santurinovka zaraz m Kostyantinivka 1815 zasnovano Makiyivsku volost centr sloboda Makiyivka 1820 upershe viyavleno kam yane vugillya poblizu slobodi Oleksandrivka teritoriya suchasnogo Donecka z yavilisya pershi malenki shahti 1820 u Mariupoli vidkrito pershe prihodske uchilishe 1824 u Priazov yi rozpochato budivnictvo morskih korabliv 1830 vidkrittya makaronnoyi fabriki v Mariupoli 1832 zasnuvannya Slov yanskogo kurortu na ozeri Ropne 1841 za nakazom general gubernatora M Voroncova na teritoriyi suchasnogo Donecku buli pobudovani pershi 3 shahti Oleksandrivskogo rudnika 1859 ob yednani v Makiyivskij kam yanovugilnij rudnik dribni shahti na teritoriyi suchasnoyi Makiyivki 1868 zasnovano stanciyu Kramatorska zaraz misto Kramatorsk 1869 zasnovano selishe Yuzivka chi Yuzovo misto Doneck na misci slobodi Oleksandrivka razom z budivnictvom tut metalurgijnogo zavodu pidpriyemstvo Dzhona Yuza i shaht 1870 dlya zaviduvannya miskim gospodarstvom u Mariupoli vidkrita miska duma 1871 na Yuzivskomu zavodi pobudovano pershu domennu pich 1872 na Yuzivskomu zavodi oderzhali pershij chavun 1875 zasnovano stanciyu Grishine zaraz misto Pokrovsk 1876 u Mariupoli vidkrita persha gimnaziya 1878 zasnovano stanciyu Debalceve 1879 vidkrite Mikitivske rodovishe rtuti 1889 u Mariupoli vidkrito novij morskij torgovij port u selishi Yuzivka zasnovano mashinobudivnij zavod Bosse Genfelda zaraz Doneckmiskmash 1895 pochatok budivnictva Kostyantinivskogo sklyanogo zavodu Belgijskogo anonimnogo tovaristva pobudovanij kotelno mehanichnij zavod u Harcizku zaraz Harcizkij trubnij zavod 1897 rozpochav robotu Nikopol Mariupolskij metalurgijnij zavod zaraz Mariupolskij metalurgijnij kombinat im Illicha XX stolittya Yuvilejna moneta NBU prisvyachena Doneckij oblasti 1907 u selishi Dmitrivske suchasna Makiyivka vidkrita persha u Rosijskij imperiyi rajonna girnichoryatuvalna stanciya zaraz Makiyivskij NDI z bezpeki robit u girnichij promislovosti 1911 zasnovano selishe Novoekonomichne zaraz misto Mirnograd 1912 pochav diyati Kramatorskij cementnij zavod Pushka zasnovane selishe Olenivski Kar yeri zaraz misto Dokuchayevsk traven 1917 roku selishe Yuzivka oderzhalo status mista lipen 1917 roku selishe Dmitrivske oderzhalo status mista Dmitrivsk zaraz misto Makiyivka 5 lyutogo 1919 roku ukrayinskij radyanskij uryad prijnyav dekret pro utvorennya Doneckoyi guberniyi 23 bereznya 1920 roku dekretom Radnarkomu URSR utvorena Donecka guberniya berezen 1920 roku stvoreno Chervonu Azovsku vijskovu flotiliyu 30 travnya 1921 roku u Yuzivci vidkrito girnichij tehnikum zaraz Doneckij nacionalnij tehnichnij universitet cherven 1924 roku vidkrito Yenakiyivskij koksohimichnij zavod 23 listopada 1924 roku vidkrito pershe v Donbasi tramvajne spoluchennya Chervonogvardijskij rajon Makiyivki 1924 misto Yuzivka perejmenovano v Stalino Bahmut v Artemivsk Zasnovano selishe Novo Zhdanivka zaraz misto Zhdanivka zhovten 1927 roku vidkrito metalurgijnij institut u Mariupoli 1929 pobudovano najbilshij u SRSR Druzhkivskij zavod metalevih virobiv 1931 misto Dmitrivsk perejmenovane v Makiyivku 29 kvitnya 1932 roku pochatok budivnictva zaliznichnoyi magistrali Donbas Moskva 2 lipnya 1932 roku utvoreno Donecku oblast centr misto Stalino shlyahom zlittya 5 likvidovanih okrugiv URSR Artemivskogo Luganskogo Mariupolskogo Stalinskogo i Starobeshivskogo 1932 zasnovano Doneckij peresuvnij muzichnij teatr zaraz Doneckij akademichnij teatr operi ta baletu im A B Solov yanenka 1 travnya 1933 roku pusheno tramvaj u Mariupoli 12 serpnya 1933 roku vvedeno v ekspluataciyu zavod Azovstal 1933 vvedeno v ekspluataciyu gorlivsku shahtu Kochegarka 28 veresnya 1934 roku vvedeno v ekspluataciyu Novokramatorskij mashinobudivnij zavod 1934 pochalasya ekspluataciya pershogo gazoprovodu pobutovogo priznachennya v misti Stalino a v misti Rikovo zaraz Yenakiyeve vidkritij rosijskij dramatichnij teatr 1936 vidkrito Kostyantinivskij rosijskij dramatichnij teatr im O S Pushkina 3 lipnya 1938 roku prijnyato ukaz Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR pro podil Doneckoyi oblasti na Stalinsku i Voroshilovgradsku 1940 zaversheno budivnictvo magistrali Donbas Moskva zhovten 1941 roku zahoplennya nimeckimi vijskami najbilshih mist Doneckoyi oblasti 8 serpnya 1943 roku nimecki vijska zalishili misto Stalino 22 serpnya 1943 roku zavershennya vizvolennya Donbasu gruden 1946 roku vvedena v ekspluataciyu shahta Gigant zaraz shahta imeni Abakumova v Kirovskomu rajoni Donecka 10 veresnya 1947 roku ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vstanovleno shorichne svyato Dnya shahtarya ta zasnovano medal Za vizvolennya Donbasu 22 zhovtnya 1948 roku misto Mariupol perejmenovano u Zhdanov 1951 vvedenij v ekspluataciyu najbilshij u Yevropi Artemivskij zavod shampanskih vin 1954 vvedena v ekspluataciyu Slov yanska GRES zasnovanij Slov yanskij pedagogichnij institut perevedeno z Biloyi Cerkvi do Gorlivki pedagogichnij institut inozemnih mov zasnovano shahtarske selishe Nova Krestovka zaraz misto Kirovske 5 veresnya 1956 roku pochalo pracyuvati Donecke telebachennya 26 lyutogo 1958 roku prijnyato ukaz Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR pro nagorodzhennya Doneckoyi oblasti ordenom Lenina zhovten 1958 roku vvedeno v ekspluataciyu kanal Siverskij Donec Donbas 11 lipnya 1960 roku vvedeno v ekspluataciyu najbilshu u sviti ustanovku bezperervnogo littya stali na Doneckomu metalurgijnomu zavodi 9 listopada 1961 roku misto Stalino perejmenovano v Doneck gruden 1963 roku vvedeno v ekspluataciyu Doneckij zavod pobutovih holodilnikiv zaraz zavod Nord 1964 zasnovano shahtarske selishe Vugledar 25 travnya 1965 roku zasnovano Doneckij derzhavnij universitet zaraz Doneckij nacionalnij universitet gruden 1965 roku stvoreno Doneckij naukovij centr AN URSR 2 grudnya 1970 roku prijnyato ukaz Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR pro nagorodzhennya Doneckoyi oblasti drugim ordenom Lenina 21 veresnya 1971 roku Rada Ministriv SRSR prijnyala postanovu pro organizaciyu v misti Makiyivka inzhenerno budivelnogo institutu gruden 1975 roku pochavsya vidobutok vugillya na najglibshij u Donbasi shahti imeni Skochinskogo 31 travnya 1977 roku vidkrito Doneckij botanichnij sad AN URSR lyutij 1982 roku vvedeno v ekspluataciyu 1 shu chergu kanalu Dnipro Donbas dovzhinoyu 203 km 1983 Zhdanovski zavodi imeni Illicha i Azovstal a takozh Makiyivskij metalurgijnij zavod imeni S M Kirova peretvoreni v metalurgijni kombinati 8 travnya 1984 roku u Donecku vidkrito memorial vizvolitelyam Donbasu 13 sichnya 1989 roku misto Zhdanov perejmenovane v Mariupol 14 sichnya 1989 roku ustanovcha konferenciya pershoyi masovoyi nacionalno demokratichnoyi organizaciyi Donechchini Donecke oblasne Tovaristvo ukrayinskoyi movi im T G Shevchenka 20 serpnya 1989 roku ustanovcha konferenciya Doneckoyi krajovoyi organizaciyi Narodnogo Ruhu Ukrayini za perebudovu 15 veresnya 1991 roku stvorena Kalmiuska palanka Ukrayinskogo kozactva 24 zhovtnya 1996 roku u Mariupoli vidkrito konsulstvo Greckoyi respubliki 13 lyutogo 1997 roku stvorennya nacionalnogo prirodnogo parku Svyati Gori 1999 sesiya oblradi zatverdila gerb i prapor Doneckoyi oblastiXXI stolittya 2004 osvyachennya Svyatouspenskoyi Svyatogirskoyi Lavri lipen 2007 svyatkuvannya 75 richchya Doneckoyi oblasti provedennya II Forumu Mizhnarodnogo Kongresu Zemlyactv Donbasivciv 6 lipnya 2007 roku Nacionalnij Bank Ukrayini vviv do obigu yuvilejnu monetu 75 rokiv stvorennya Doneckoyi oblasti Div takozhMigracijni ta demografichni procesi v Doneckij oblasti 1943 1951 roki Istoriya vuglevidobutku na Donbasi Donecka Shevchenkiana Duhovni skarbi Donechchini DzherelaIstoriya administrativno territorialnogo deleniya Doneckoj oblasti 1919 2000 gg Sbornik dokumentov i materialov Doneck 2001 272 s V V Olifirenko S M Olifirenko Do pitannya pro periodizaciyu literaturnogo procesu na Donbasi Shid 2000 4 Doneckij vestnik 1941 1943 roki Alforov M Migracijni ta demografichni procesi u Doneckij oblasti 1943 1951 rr Shid 2004 1 59 S 26 29 LiteraturaBagalij D Istoriya Slobidskoyi Ukrayini Peredmova komentar V V Kravchenka Harkiv Osnova 1991 Gerodot Kniga1V Melpomena Gerodot Istoriya v dev yati knigah K Naukova dumka 1993 S 180 228 Grushevskij M S Istoriya Ukrayini Rusi V 11t 12 kn K Nauk dumka 1992 T 2 S 240 242 Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR Donecka oblast K Golov Red URE 1970 Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR Luganska oblast K Golov Red URE 1968 Lavriv Petro Istoriya Pivdenno Shidnoyi Ukrayini K Ukrayinska vidavnicha spilka 1996 Olifirenko V V Pustova F D Tayemnicya duhovnogo skarbu Iz populyarnogo narodoznavstva Doneck Donbas Specvipusk 1994 Pirko V O https web archive org web 20161220060615 http www experts in ua baza doc download Donetsk population pdf Arhivovano20 grudnya 2016 u Wayback Machine Zaselennya Donechchini u XVI XVIII st korotkij istorichnij naris i urivki z dzherel Ukrayinskij kulturologichnij centr Doneck Shidnij vidavnichij dim 2003 180 s ISBN 966 7804 56 9 Pirko V Zaselennya stepovoyi Ukrayini v XVI XVIII st Doneck Doneckij derzhavnij universitet NTSh Doneck Ukr Kult Centr 1998 Chornogor A M Do istoriyi zasnuvannya mista Zhdanova Ukrayinskij istorichnij zhurnal 1971 No4 S 91 96 Dovzhuk I V Industrialnij Donbas v istoriyi rozvitku ekonomiki Naddnipryanskoyi Ukrayini druga polovina HIH pochatok HH st Monografiya Lugansk vid vo SNU im V Dalya 2009 364 s Ablicov V Donbas yevropejska Ukrayina chi azijske Dikopillya K Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2014 97 s Olifirenko Vadim Duma i pisnya Posibnik hrestomatiya z literaturi ridnogo krayu Doneck Donbas 1993 specvipusk zhurnalu Donbas 195 s Olifirenko Vadim Pustova Fenya Tayemnicya duhovnogo skarbu Iz populyarnogo narodoznavstva Doneck zhurnal Donbas 1 6 1994 specvipusk ISSN 0321 1363 192 s Olifirenko Vadim Uroki pravdi i dobra Dzherela literaturi ridnogo krayu Doneck zhurnal Donbas 1995 specvipusk ISSN 0321 1363 167 s Postati Narisi pro vidatnih lyudej Donbasu Doneck Shidnij vidavnichij dim 2011 216 s PrimitkiE E Kravchenko Doneckij kraj vo vremya Zolotoj Ordy Letopis Donbassa Kraevedcheskij sbornik Vypusk X Prilozhenie k Arheologicheskomu almanahu Doneck 2001 91 s Arhiv originalu za 27 veresnya 2007 Procitovano 12 grudnya 2008 Arhiv originalu za 21 kvitnya 2017 Procitovano 21 kvitnya 2017 T Nikolayeva Istoriya ukrayinskogo kostyuma s 135 138 c 160 161