Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Карта схема оборонних споруд південної України у XVIII столітті Передумови створенняЗ кінця XV століття Північне Причорн

Оборонні споруди у межиріччі Дніпра і Сіверського Дінця в 17—18 століттях

Оборонні споруди у межиріччі Дніпра і Сіверського Дінця в 17—18 століттях
image
Карта-схема оборонних споруд південної України у XVIII столітті.

Передумови створення

З кінця XV століття Північне Причорномор'я стає об'єктом пильної уваги трьох сусідніх держав: Туреччини та її васала Кримського ханства, Московської держави, Речі Посполитої. Кожна з названих сторін намагалася закріпитися в регіоні, щоб, перш за все, протистояти іншій. Спершу найбільших успіхів у цій справі досягла Польсько-Литовська держава, закріпивши за собою значну частину Північного Причорномор'я. Чималу роль у цьому відігравало підпорядковане їй українське козацтво. Вже наприкінці XVI століття при гирлі Самари козаки збудували укріплене містечко Самар та Самарський чоловічий монастир а при гирлі Кальміусу форпост Домаху, який мав як промислове, так і військове значення. На це ж століття припадає і формування московської та станичної служби в Середньому . Якщо перша групами в 6-8 чоловік контролювала певну ділянку кордону з Кримом, що проходив Сіверським Дінцем, то друга повинна була заглиблюватися на правому березі Дінця до вершин рік Орелі, Самари, Вовчої, Кривого Торця, Бахмута та Міуса, щоб вивідати наміри кримських татар, які кочували в цих місцях зі своїми стадами худоби, особливо в посушливі роки.

Кінець XVII століття

image
Відтворення плану Ізюмської фортеці 1681 року на плані Ізюма, 1787 рік.
image
План Маяцького острогу за описом 1666 року (В. В. Давиденко та А. М. Усачук).
image
План Богородицька 1688 року на плані Новомосковська 1784 року.
Докладніше: та Ізюмська лінія

Оборонні споруди в східній частині регіону Московська держава стала зводити лише з середини XVII століття, зокрема після Переяславської Ради, коли Гетьманська Україна і Запорожжя визнали зверхність російського царя. Важливу роль у цій справі відіграли Торські соляні промисли, які з кінця XVI століття забезпечували сіллю не тільки Лівобережну і Слобідську Україну, але й південно-західні повіти Росії. Тому перші оборонні споруди — Маяцький (1663) і (1676) остроги були збудовані з метою захисту промислів від нападів татар. З цією ж метою і для прикриття Святогірського монастиря, пограбованого кримською ордою в 1679 році, козаками слобідських полків під керівництвом харківського полковника Г. Донця в 1684 році була зведена , яка вважається продовженням Ізюмської, що зводилася в 1680—1681 роках для прикриття Слобідської України та південних повітів Росії від набігів татар Ізюмським та Муравським шляхами. Головним оборонним пунктом на Ізюмській лінії була Ізюмська фортеця, що складалася з Малого та Великого містечок і Замку при . Всі перелічені оборонні споруди в основному були заселені вихідцями із Правобережної України, що після Переяславської Ради стали масово переселятися на Лівобережжя, а зі створенням у 1685 році Ізюмського слобідського полку багато з них осіли в цих місцях. Доказом цього можуть служити назви місцевих населених пунктів, які подекуди збігаються з подільськими. До того ж козаки цього полку з 1701 року стали розбудовувати при відкритих у 1683 році соляних джерелах на Бахмуті слободу і варниці, а в 1703 році збудували й острог, щоб було де заховатися, згідно з їх проханням, «від воїнських людей». Слобожанами та російськими служилими людьми в середині 40-х років XVII століття було насипано земляний вал і зведено острог в межиріччі Коломаку та Мжі, на Муравському шляху (Валки).

Невдалий похід російських військ і українських козаків під командуванням В. Голіцина на Крим у 1687 році спонукав царський уряд до реалізації пропозицій генерала щодо будівництва оборонних споруд на берегах рік Берестової та Орелі, разом з тим, і зведення опорних пунктів на шляхах до Криму та посилення свого впливу на Січ. Гетьмана Івана Самойловича звинуватили у невдачах походу і на його місце при поверненні з нього, при Коломаку на козацькій раді обрали гетьманом Івана Мазепу.

Згідно з Коломацькими статтями українське козацтво було зобов'язане збудувати на лівому березі Дніпра, навпроти Кодака «шанець як і Кодак», та міста на берегах Самари та Орелі, при гирлах Берестової й Орчика й заселити їх українцями для стримування нападів кримських орд як на великоросійські, так і на малоросійські міста. В ході підготовки до нового походу на Крим українськими козаками під командуванням Мазепи та російськими військами у травні — серпні 1688 року при гирлі Самари й козацького містечка Самар було зведено Богородицьку фортецю, в якій розмістився понад 4 тис. російський гарнізон на чолі з воєводою та поселилось понад 1 000 українців. У 1689 році при поверненні з другого кримського походу за розпорядженням цього ж Голіцина друга фортеця була закладена на цій Самарі при урочищі Сорок Байраків, що викликало велике незадоволення серед запорожців.

XVIII століття

Хоча обидва кримських походи були для Росії невдалими, перемога європейських держав (Священної ліги, до якої входила і Росія) над Туреччиною прискорила підписання в 1700 році вигідного для Росії Константинопольського договору, за яким, крім Азова, вона отримувала значні території в Північному Приазов'ї. Згідно з розмежуваннями 1704—1705 років російсько-турецький кордон проходив від Азова берегом моря до правого берега Міусу, а відтак — прямою лінією до впадіння в Берду лівої притоки Каратиш. Бердою він переходив на Кінські Води і до Дніпра, Дніпром — до його правої притоки Кам'янки, з неї — на Південний Буг, по останньому — до кордону з Річчю Посполитою. Однак російських військ у 1711 році при Пруті ліквідувала ці завоювання. Згідно з , Константинопольським і Адріанопольським договорами Росія фактично втратила все Північне Приазов'я. Новий кордон проходив від Дону річкою Темерник на річку Тузлів, нею — до Міуської переправи, що вела до Черкаська. З неї Азовським шляхом вододілом Кринки, Лугані, Бахмуту, Кривого Торця і Кальміусу. Від вершин Кривого Торця він ішов на витоки Сухого Торця, звідти вододілом Самари й Орелі — до Дніпра. Це створювало загрозу для порубіжних районів Росії, особливо для Слобожанщини, Торських і Бахмутських соляних промислів.

Перенесення російсько-турецького кордону, подекуди майже на 300 км на північ, змусило царський уряд вживати заходи до його зміцнення, особливо прикордонних фортець — Бахмута, який фактично був зруйнований російськими військами як один із опорних пунктів Булавінського повстання, та Тору. Щоб сформувати надійнішу прикордонну службу, Петро І у 1713 році видав указ про набір у Київській та Азовській губерніях по 3500 чоловік ландміліції (територіальних військ), якими царський уряд сподівався замінити запорожців, що після розгрому російськими військами в 1709 році Старої Січі прийняли турецьке підданство.

Українська лінія

Докладніше: Українська лінія

З приходом на царський трон Анни Іоаннівни та можливістю нової російсько-турецької війни, не тільки активізувалися переговори із запорожцями про їх повернення на старі місця, але й київським генерал-губернатором Вейсбахом було запропоновано збудувати оборонну лінію від Дніпра по Орелі, Берестовій, щоб перекрити Муравський шлях й захистити Гетьманщину та Слобідську Україну від турецько-татарської загрози, тобто реалізувати ідею генерала Косагова, висунуту ще під час будівництва Ізюмської лінії.

У грудні 1730 року генерал-майор подав на розгляд Військової колегії розроблений ним з урахуванням місцевості план, за яким передбачалося збудувати земляний вал реданного характеру з ровом, а в найнебезпечніших місцях фортеці від Дніпра по берегах Орелі, Берестової та Береки до Сіверського Дінця, а по Дінцю — до Лугані. Під прикриттям лінії поселити 20 ландміліційних полків. Відповідальним за будівництво лінії було призначено генерал-лейтенанта Тараканова, а за інженерні роботи — генерал-майора де Бреньї.

Роботи на спорудженні лінії розпочалися в червні 1731 року зі зведення на правому березі Берестової . Друга партія робітників вела будівництво лінії на лівому березі Береки. На будівництві працювало 20 тис. гетьманських козаків і 10 тисяч посполитих, а також 2 тис. слобожан. З червня до 20 жовтня (за старим стилем) ними було збудовано 120 верст земляного валу та рів перед ним і 10 фортець. У січні 1732 року Сенат заслухав доповіді Тараканова і де Бриньї про хід будівництва лінії і затвердив план робіт на поточний рік, намітивши завершення будівництва лінії і 6 фортець від 10-ї Белівської до Дніпра. В цьому ж році була розроблена чітка інструкція щодо будівництва лінії і фортець при ній. На будівництві лінії в 1732 році працювали 15 тис. гетьманських козаків і 15 тис. посполитих, 2 тис. робітників із слобідських полків. Цими людьми було завершено будівництво лінії і фортець. У 1733 році гетьманські і слобідські полки звернулися до цариці з проханням зменшити кількість робітників на лінії. Гетьманським полкам зменшили число робітників до 10 тис., а слобідським — на 1/3 від попередньої кількості. Цими робітними людьми планувалося завершити всі види робіт як на лінії, так і в фортецях. Однак, як свідчить затверджений у лютому 1734 році план основних робіт на новий рік, значна частина робіт через зменшення кількості робітників була перенесена з 1733 на 1734 рік. У цьому документі йдеться не про 6 фортець на ділянці від 10-ї Белівської фортеці до Дніпра, а про сім, а також про продовження лінії по Сухому Торцю до Лугані, де передбачалося збудувати 11 фортець, щоб поселити в них 11 ландміліційних полків. Також передбачалося збудувати перед лінією маяки і форпости для караульної служби. Оскільки на лінійні роботи не вислали потрібної кількості людей (в 1734 працювало лише 7 440 робітників), то ці роботи, зокрема з продовження лінії від Петрівської фортеці до Лугані, не були виконані. Взагалі з 1733 по 1742 рік для завершення будівництва, ремонту лінії та будівництва слобід для однодвірців було вислано 120 760 чоловік, що в середньому становило понад 12 тис. на рік.

Порівняння різних видів джерел дозволяє стверджувати, що на початок Російсько-турецької війни 1735—1739 років лінія складалася з реданного валу і рову перед ним, 17 фортець (за назвами 1738 року від Дніпра):

Протяжність лінії становила 268,5 версти. Щодо оборонно-стратегічного значення лінії, то в джерелах не виявлено жодного випадку взяття її фортець турецько-татарськими загонами, за винятком обходу лінії з обох флангів. В той же час в ході російсько-турецької війни вона стала головною базою для наступу російських військ на Крим. Крім укріплень на Самарі, на шляху слідування російських військ до Криму були зведені редути, в яких переважно зберігались запаси продуктів, питної води та зброї під охороною українських козаків. Під прикриттям лінії було поселено 9 з 20 ландміліційних полків з підпомічниками, що сприяло збільшенню населення регіону. В той же час лінія відрізала Військо Запорозьке від Гетьманщини, викликавши велике незадоволення серед козаків.

Дніпровська лінія

Докладніше: Дніпровська лінія

Перемога Росії у війні з Туреччиною 1735—1739 років сприяла перенесенню південних її кордонів на узбережжя Азовського моря, тобто поверненню втрачених територій після поразки при Пруті. Через те неодноразово обговорювалися плани будівництва нових оборонних споруд на південь від Української лінії. Найреальніше втілення вони знайшли в 50-х роках у прикритті її флангів на Правобережжі Дніпра Новою Сербією та , а в Подонців'ї — Слов'яносербією.

У 1764 році при обговоренні питання обороноздатності новостворюваної Новоросійської губернії було вирішено для прикриття поселень, що знаходились на південь від Української лінії, збудувати нові фортеці на Самарі, в Богородицькому, в Бахмуті та при гирлі Лугані. Всі три фортеці планувалося збудувати середніх розмірів. Посеред них — спорудити велику фортецю. У цьому ж році при відправці геодезистів для опису кордонів губернії доручили їм визначити місця для цих фортець. Їх будівництво повинні були розпочати навесні 1767 року. Підготовка й початок нової російсько-турецької війни не дозволили здійснити цей план, а сприяли появі нового — зведення Дніпровської лінії на російсько-турецькому кордоні, встановленому за умовами (1739). Чи не найбільше зведення нової лінії було викликане руйнівним походом кримської орди наприкінці 1768 — на початку 1769 років на Бахмут і Тор та вздовж Української лінії на правобережжя Дніпра, на Новослобідський полк і Нову Сербію.

На початку 1770 року під керівництвом генерал-поручика М. Деденьова було складено план будівництва Дніпровської оборонної лінії — від Дніпра правим берегом Кінських Вод і лівим — Берди до Азовського моря. В Придніпров'ї, на берегах Мокрої Московки, а в Приазов'ї, на лівому боці Берди, передбачалося збудувати фортеці середньої величини, на правому березі Кінських Вод і лівому березі Берди відповідно по дві малих фортеці, між верхів'ями рік — земляний вал і рів на 35 верст, а при ньому — 3 ротних фортеці і 7 редутів між ними. Також планувалося створити водну перешкоду, піднявши за допомогою дамб рівень води в названих ріках. Фортеці та редути оснастити 1 014 гарматами та 306 мортирами. Роботи намічалося виконати протягом 6 років, а їх вартість, без витрат на утримання працюючих не повинна була перевищувати 1 178 549 карбованців.

Будівництво Дніпровської лінії розпочалося зі зведення двох флангових фортець — Олександрівської при Дніпрі та Петрівської — при Берді. Основна увага надавалась першій, яка знаходилася при головній дорозі з Криму на Лівобережну і Слобідську Україну. В ній також розмістилося командування лінії. Через недостачу робочих рук, будівельних матеріалів завершити будівництво лінії не вдалося навіть до часу анексії Криму Російською імперією. Довелося замість 35-верстного валу і 3-х ротних фортець між вершинами Конки і Берди побудувати середню — Кирилівську фортецю. Недобудовані на Конці Микитівська і Григорівська, а на Берді — Олексіївська і Захарівська фортеці були перетворені в укріплені поселення, в яких розмістили відставних солдат, переведених з Бахмутської провінції однодвірців, а також засуджених, що працювали на зведенні лінії. Зі зведенням Дніпровської лінії землі Війська Запорозького на лівобережжі Дніпра опинилися між двома оборонними спорудами і стали остаточно невід'ємною частиною Російської імперії.

Таким чином, ініціаторами зведення оборонних споруд в регіоні на перших порах виступили запорожці, з другої половини XVII століття ініціативу перехоплює російський уряд. Зведенням Української лінії в межиріччі Сіверського Дінця й Дніпра, поселенням при ній ландміліційних полків, а на її флангах Нової Сербії та Слов'яносербії царизм не тільки ізолював Військо Запорозьке від інших частин України, але й створив умови для поступового наступу на Крим і підпорядкування собі всього Північного Причорномор'я. В той же час будівництво захисних споруд прискорювало процес заселення та господарського освоєння регіону.

Примітки

  1. Тому сторожі і станиці не складали ніяких оборонних споруд, як це намагається довести дехтохто? не лише із краєзнавців, але й авторів наукових, та науково-довідкових видань.

Література

  1. Василь Пірко. Оборонні споруди у межиріччі Дніпра і Сіверського Дінця (друга половина XVII — XVIII століття). Донецьк: Український культурологічний центр, Донецьке відділення НТШ, Східний видавничий дім. — 2007. — 176 с.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Karta shema oboronnih sporud pivdennoyi Ukrayini u XVIII stolitti Peredumovi stvorennyaZ kincya XV stolittya Pivnichne Prichornomor ya staye ob yektom pilnoyi uvagi troh susidnih derzhav Turechchini ta yiyi vasala Krimskogo hanstva Moskovskoyi derzhavi Rechi Pospolitoyi Kozhna z nazvanih storin namagalasya zakripitisya v regioni shob persh za vse protistoyati inshij Spershu najbilshih uspihiv u cij spravi dosyagla Polsko Litovska derzhava zakripivshi za soboyu znachnu chastinu Pivnichnogo Prichornomor ya Chimalu rol u comu vidigravalo pidporyadkovane yij ukrayinske kozactvo Vzhe naprikinci XVI stolittya pri girli Samari kozaki zbuduvali ukriplene mistechko Samar ta Samarskij cholovichij monastir a pri girli Kalmiusu forpost Domahu yakij mav yak promislove tak i vijskove znachennya Na ce zh stolittya pripadaye i formuvannya moskovskoyi ta stanichnoyi sluzhbi v Serednomu Yaksho persha grupami v 6 8 cholovik kontrolyuvala pevnu dilyanku kordonu z Krimom sho prohodiv Siverskim Dincem to druga povinna bula zagliblyuvatisya na pravomu berezi Dincya do vershin rik Oreli Samari Vovchoyi Krivogo Torcya Bahmuta ta Miusa shob vividati namiri krimskih tatar yaki kochuvali v cih miscyah zi svoyimi stadami hudobi osoblivo v posushlivi roki Kinec XVII stolittyaVidtvorennya planu Izyumskoyi forteci 1681 roku na plani Izyuma 1787 rik Plan Mayackogo ostrogu za opisom 1666 roku V V Davidenko ta A M Usachuk Plan Bogorodicka 1688 roku na plani Novomoskovska 1784 roku Dokladnishe ta Izyumska liniya Oboronni sporudi v shidnij chastini regionu Moskovska derzhava stala zvoditi lishe z seredini XVII stolittya zokrema pislya Pereyaslavskoyi Radi koli Getmanska Ukrayina i Zaporozhzhya viznali zverhnist rosijskogo carya Vazhlivu rol u cij spravi vidigrali Torski solyani promisli yaki z kincya XVI stolittya zabezpechuvali sillyu ne tilki Livoberezhnu i Slobidsku Ukrayinu ale j pivdenno zahidni poviti Rosiyi Tomu pershi oboronni sporudi Mayackij 1663 i 1676 ostrogi buli zbudovani z metoyu zahistu promisliv vid napadiv tatar Z ciyeyu zh metoyu i dlya prikrittya Svyatogirskogo monastirya pograbovanogo krimskoyu ordoyu v 1679 roci kozakami slobidskih polkiv pid kerivnictvom harkivskogo polkovnika G Doncya v 1684 roci bula zvedena yaka vvazhayetsya prodovzhennyam Izyumskoyi sho zvodilasya v 1680 1681 rokah dlya prikrittya Slobidskoyi Ukrayini ta pivdennih povitiv Rosiyi vid nabigiv tatar Izyumskim ta Muravskim shlyahami Golovnim oboronnim punktom na Izyumskij liniyi bula Izyumska fortecya sho skladalasya z Malogo ta Velikogo mistechok i Zamku pri Vsi perelicheni oboronni sporudi v osnovnomu buli zaseleni vihidcyami iz Pravoberezhnoyi Ukrayini sho pislya Pereyaslavskoyi Radi stali masovo pereselyatisya na Livoberezhzhya a zi stvorennyam u 1685 roci Izyumskogo slobidskogo polku bagato z nih osili v cih miscyah Dokazom cogo mozhut sluzhiti nazvi miscevih naselenih punktiv yaki podekudi zbigayutsya z podilskimi Do togo zh kozaki cogo polku z 1701 roku stali rozbudovuvati pri vidkritih u 1683 roci solyanih dzherelah na Bahmuti slobodu i varnici a v 1703 roci zbuduvali j ostrog shob bulo de zahovatisya zgidno z yih prohannyam vid voyinskih lyudej Slobozhanami ta rosijskimi sluzhilimi lyudmi v seredini 40 h rokiv XVII stolittya bulo nasipano zemlyanij val i zvedeno ostrog v mezhirichchi Kolomaku ta Mzhi na Muravskomu shlyahu Valki Nevdalij pohid rosijskih vijsk i ukrayinskih kozakiv pid komanduvannyam V Golicina na Krim u 1687 roci sponukav carskij uryad do realizaciyi propozicij generala shodo budivnictva oboronnih sporud na beregah rik Berestovoyi ta Oreli razom z tim i zvedennya opornih punktiv na shlyahah do Krimu ta posilennya svogo vplivu na Sich Getmana Ivana Samojlovicha zvinuvatili u nevdachah pohodu i na jogo misce pri povernenni z nogo pri Kolomaku na kozackij radi obrali getmanom Ivana Mazepu Zgidno z Kolomackimi stattyami ukrayinske kozactvo bulo zobov yazane zbuduvati na livomu berezi Dnipra navproti Kodaka shanec yak i Kodak ta mista na beregah Samari ta Oreli pri girlah Berestovoyi j Orchika j zaseliti yih ukrayincyami dlya strimuvannya napadiv krimskih ord yak na velikorosijski tak i na malorosijski mista V hodi pidgotovki do novogo pohodu na Krim ukrayinskimi kozakami pid komanduvannyam Mazepi ta rosijskimi vijskami u travni serpni 1688 roku pri girli Samari j kozackogo mistechka Samar bulo zvedeno Bogorodicku fortecyu v yakij rozmistivsya ponad 4 tis rosijskij garnizon na choli z voyevodoyu ta poselilos ponad 1 000 ukrayinciv U 1689 roci pri povernenni z drugogo krimskogo pohodu za rozporyadzhennyam cogo zh Golicina druga fortecya bula zakladena na cij Samari pri urochishi Sorok Bajrakiv sho viklikalo velike nezadovolennya sered zaporozhciv XVIII stolittyaHocha obidva krimskih pohodi buli dlya Rosiyi nevdalimi peremoga yevropejskih derzhav Svyashennoyi ligi do yakoyi vhodila i Rosiya nad Turechchinoyu priskorila pidpisannya v 1700 roci vigidnogo dlya Rosiyi Konstantinopolskogo dogovoru za yakim krim Azova vona otrimuvala znachni teritoriyi v Pivnichnomu Priazov yi Zgidno z rozmezhuvannyami 1704 1705 rokiv rosijsko tureckij kordon prohodiv vid Azova beregom morya do pravogo berega Miusu a vidtak pryamoyu liniyeyu do vpadinnya v Berdu livoyi pritoki Karatish Berdoyu vin perehodiv na Kinski Vodi i do Dnipra Dniprom do jogo pravoyi pritoki Kam yanki z neyi na Pivdennij Bug po ostannomu do kordonu z Richchyu Pospolitoyu Odnak rosijskih vijsk u 1711 roci pri Pruti likviduvala ci zavoyuvannya Zgidno z Konstantinopolskim i Adrianopolskim dogovorami Rosiya faktichno vtratila vse Pivnichne Priazov ya Novij kordon prohodiv vid Donu richkoyu Temernik na richku Tuzliv neyu do Miuskoyi perepravi sho vela do Cherkaska Z neyi Azovskim shlyahom vododilom Krinki Lugani Bahmutu Krivogo Torcya i Kalmiusu Vid vershin Krivogo Torcya vin ishov na vitoki Suhogo Torcya zvidti vododilom Samari j Oreli do Dnipra Ce stvoryuvalo zagrozu dlya porubizhnih rajoniv Rosiyi osoblivo dlya Slobozhanshini Torskih i Bahmutskih solyanih promisliv Perenesennya rosijsko tureckogo kordonu podekudi majzhe na 300 km na pivnich zmusilo carskij uryad vzhivati zahodi do jogo zmicnennya osoblivo prikordonnih fortec Bahmuta yakij faktichno buv zrujnovanij rosijskimi vijskami yak odin iz opornih punktiv Bulavinskogo povstannya ta Toru Shob sformuvati nadijnishu prikordonnu sluzhbu Petro I u 1713 roci vidav ukaz pro nabir u Kiyivskij ta Azovskij guberniyah po 3500 cholovik landmiliciyi teritorialnih vijsk yakimi carskij uryad spodivavsya zaminiti zaporozhciv sho pislya rozgromu rosijskimi vijskami v 1709 roci Staroyi Sichi prijnyali turecke piddanstvo Ukrayinska liniya Dokladnishe Ukrayinska liniya Z prihodom na carskij tron Anni Ioannivni ta mozhlivistyu novoyi rosijsko tureckoyi vijni ne tilki aktivizuvalisya peregovori iz zaporozhcyami pro yih povernennya na stari miscya ale j kiyivskim general gubernatorom Vejsbahom bulo zaproponovano zbuduvati oboronnu liniyu vid Dnipra po Oreli Berestovij shob perekriti Muravskij shlyah j zahistiti Getmanshinu ta Slobidsku Ukrayinu vid turecko tatarskoyi zagrozi tobto realizuvati ideyu generala Kosagova visunutu she pid chas budivnictva Izyumskoyi liniyi U grudni 1730 roku general major podav na rozglyad Vijskovoyi kolegiyi rozroblenij nim z urahuvannyam miscevosti plan za yakim peredbachalosya zbuduvati zemlyanij val redannogo harakteru z rovom a v najnebezpechnishih miscyah forteci vid Dnipra po beregah Oreli Berestovoyi ta Bereki do Siverskogo Dincya a po Dincyu do Lugani Pid prikrittyam liniyi poseliti 20 landmilicijnih polkiv Vidpovidalnim za budivnictvo liniyi bulo priznacheno general lejtenanta Tarakanova a za inzhenerni roboti general majora de Brenyi Roboti na sporudzhenni liniyi rozpochalisya v chervni 1731 roku zi zvedennya na pravomu berezi Berestovoyi Druga partiya robitnikiv vela budivnictvo liniyi na livomu berezi Bereki Na budivnictvi pracyuvalo 20 tis getmanskih kozakiv i 10 tisyach pospolitih a takozh 2 tis slobozhan Z chervnya do 20 zhovtnya za starim stilem nimi bulo zbudovano 120 verst zemlyanogo valu ta riv pered nim i 10 fortec U sichni 1732 roku Senat zasluhav dopovidi Tarakanova i de Brinyi pro hid budivnictva liniyi i zatverdiv plan robit na potochnij rik namitivshi zavershennya budivnictva liniyi i 6 fortec vid 10 yi Belivskoyi do Dnipra V comu zh roci bula rozroblena chitka instrukciya shodo budivnictva liniyi i fortec pri nij Na budivnictvi liniyi v 1732 roci pracyuvali 15 tis getmanskih kozakiv i 15 tis pospolitih 2 tis robitnikiv iz slobidskih polkiv Cimi lyudmi bulo zaversheno budivnictvo liniyi i fortec U 1733 roci getmanski i slobidski polki zvernulisya do carici z prohannyam zmenshiti kilkist robitnikiv na liniyi Getmanskim polkam zmenshili chislo robitnikiv do 10 tis a slobidskim na 1 3 vid poperednoyi kilkosti Cimi robitnimi lyudmi planuvalosya zavershiti vsi vidi robit yak na liniyi tak i v fortecyah Odnak yak svidchit zatverdzhenij u lyutomu 1734 roci plan osnovnih robit na novij rik znachna chastina robit cherez zmenshennya kilkosti robitnikiv bula perenesena z 1733 na 1734 rik U comu dokumenti jdetsya ne pro 6 fortec na dilyanci vid 10 yi Belivskoyi forteci do Dnipra a pro sim a takozh pro prodovzhennya liniyi po Suhomu Torcyu do Lugani de peredbachalosya zbuduvati 11 fortec shob poseliti v nih 11 landmilicijnih polkiv Takozh peredbachalosya zbuduvati pered liniyeyu mayaki i forposti dlya karaulnoyi sluzhbi Oskilki na linijni roboti ne vislali potribnoyi kilkosti lyudej v 1734 pracyuvalo lishe 7 440 robitnikiv to ci roboti zokrema z prodovzhennya liniyi vid Petrivskoyi forteci do Lugani ne buli vikonani Vzagali z 1733 po 1742 rik dlya zavershennya budivnictva remontu liniyi ta budivnictva slobid dlya odnodvirciv bulo vislano 120 760 cholovik sho v serednomu stanovilo ponad 12 tis na rik Porivnyannya riznih vidiv dzherel dozvolyaye stverdzhuvati sho na pochatok Rosijsko tureckoyi vijni 1735 1739 rokiv liniya skladalasya z redannogo valu i rovu pered nim 17 fortec za nazvami 1738 roku vid Dnipra Borisoglibska suchasne selo Rudka Carichanska Livenska Livenske Vasilivska Mayachkivska Nehvorosha Ryaska Nehvoroshanska Ryaske Fedorivska Svyatogo Feodora Driyecka Nova do 1738 rik Zalinijne Kozlovska Krutoyarska do 1738 rik Skalonivka Belivska Desyata vid Dincya abo Parhomiv Bujrak z 1731 po 1738 rik Krasnograd Ioanivska Svyatogo Ioanna Zhovtneve Orlovska Dev yata do 1738 roku Dyachkivka Paraskeyevska Svyatoyi Paraskevi Paraskoviya Yefremivska Troyicka Tronchatska Tronchatskij Bujrak do 1738 roku Yefremivka Oleksiyivska Svyatogo Oleksiya Berecka do 1738 roku Oleksiyivka Mihajlivska Svyatogo Mihajla Kiselna Kisil Kizel do 1738 roku Mihajlivka Slobidska Lozova do 1738 roku Pavlivka Druga Tambovska Buzova Busova do 1738 roku Mar yivka Petrivska Svyatogo Petra Donecka do 1738 roku Petrivske ta 49 redutiv Protyazhnist liniyi stanovila 268 5 versti Shodo oboronno strategichnogo znachennya liniyi to v dzherelah ne viyavleno zhodnogo vipadku vzyattya yiyi fortec turecko tatarskimi zagonami za vinyatkom obhodu liniyi z oboh flangiv V toj zhe chas v hodi rosijsko tureckoyi vijni vona stala golovnoyu bazoyu dlya nastupu rosijskih vijsk na Krim Krim ukriplen na Samari na shlyahu sliduvannya rosijskih vijsk do Krimu buli zvedeni reduti v yakih perevazhno zberigalis zapasi produktiv pitnoyi vodi ta zbroyi pid ohoronoyu ukrayinskih kozakiv Pid prikrittyam liniyi bulo poseleno 9 z 20 landmilicijnih polkiv z pidpomichnikami sho spriyalo zbilshennyu naselennya regionu V toj zhe chas liniya vidrizala Vijsko Zaporozke vid Getmanshini viklikavshi velike nezadovolennya sered kozakiv Dniprovska liniya Dokladnishe Dniprovska liniya Peremoga Rosiyi u vijni z Turechchinoyu 1735 1739 rokiv spriyala perenesennyu pivdennih yiyi kordoniv na uzberezhzhya Azovskogo morya tobto povernennyu vtrachenih teritorij pislya porazki pri Pruti Cherez te neodnorazovo obgovoryuvalisya plani budivnictva novih oboronnih sporud na pivden vid Ukrayinskoyi liniyi Najrealnishe vtilennya voni znajshli v 50 h rokah u prikritti yiyi flangiv na Pravoberezhzhi Dnipra Novoyu Serbiyeyu ta a v Podonciv yi Slov yanoserbiyeyu U 1764 roci pri obgovorenni pitannya oboronozdatnosti novostvoryuvanoyi Novorosijskoyi guberniyi bulo virisheno dlya prikrittya poselen sho znahodilis na pivden vid Ukrayinskoyi liniyi zbuduvati novi forteci na Samari v Bogorodickomu v Bahmuti ta pri girli Lugani Vsi tri forteci planuvalosya zbuduvati serednih rozmiriv Posered nih sporuditi veliku fortecyu U comu zh roci pri vidpravci geodezistiv dlya opisu kordoniv guberniyi doruchili yim viznachiti miscya dlya cih fortec Yih budivnictvo povinni buli rozpochati navesni 1767 roku Pidgotovka j pochatok novoyi rosijsko tureckoyi vijni ne dozvolili zdijsniti cej plan a spriyali poyavi novogo zvedennya Dniprovskoyi liniyi na rosijsko tureckomu kordoni vstanovlenomu za umovami 1739 Chi ne najbilshe zvedennya novoyi liniyi bulo viklikane rujnivnim pohodom krimskoyi ordi naprikinci 1768 na pochatku 1769 rokiv na Bahmut i Tor ta vzdovzh Ukrayinskoyi liniyi na pravoberezhzhya Dnipra na Novoslobidskij polk i Novu Serbiyu Na pochatku 1770 roku pid kerivnictvom general poruchika M Dedenova bulo skladeno plan budivnictva Dniprovskoyi oboronnoyi liniyi vid Dnipra pravim beregom Kinskih Vod i livim Berdi do Azovskogo morya V Pridniprov yi na beregah Mokroyi Moskovki a v Priazov yi na livomu boci Berdi peredbachalosya zbuduvati forteci serednoyi velichini na pravomu berezi Kinskih Vod i livomu berezi Berdi vidpovidno po dvi malih forteci mizh verhiv yami rik zemlyanij val i riv na 35 verst a pri nomu 3 rotnih forteci i 7 redutiv mizh nimi Takozh planuvalosya stvoriti vodnu pereshkodu pidnyavshi za dopomogoyu damb riven vodi v nazvanih rikah Forteci ta reduti osnastiti 1 014 garmatami ta 306 mortirami Roboti namichalosya vikonati protyagom 6 rokiv a yih vartist bez vitrat na utrimannya pracyuyuchih ne povinna bula perevishuvati 1 178 549 karbovanciv Budivnictvo Dniprovskoyi liniyi rozpochalosya zi zvedennya dvoh flangovih fortec Oleksandrivskoyi pri Dnipri ta Petrivskoyi pri Berdi Osnovna uvaga nadavalas pershij yaka znahodilasya pri golovnij dorozi z Krimu na Livoberezhnu i Slobidsku Ukrayinu V nij takozh rozmistilosya komanduvannya liniyi Cherez nedostachu robochih ruk budivelnih materialiv zavershiti budivnictvo liniyi ne vdalosya navit do chasu aneksiyi Krimu Rosijskoyu imperiyeyu Dovelosya zamist 35 verstnogo valu i 3 h rotnih fortec mizh vershinami Konki i Berdi pobuduvati serednyu Kirilivsku fortecyu Nedobudovani na Konci Mikitivska i Grigorivska a na Berdi Oleksiyivska i Zaharivska forteci buli peretvoreni v ukripleni poselennya v yakih rozmistili vidstavnih soldat perevedenih z Bahmutskoyi provinciyi odnodvirciv a takozh zasudzhenih sho pracyuvali na zvedenni liniyi Zi zvedennyam Dniprovskoyi liniyi zemli Vijska Zaporozkogo na livoberezhzhi Dnipra opinilisya mizh dvoma oboronnimi sporudami i stali ostatochno nevid yemnoyu chastinoyu Rosijskoyi imperiyi Takim chinom iniciatorami zvedennya oboronnih sporud v regioni na pershih porah vistupili zaporozhci z drugoyi polovini XVII stolittya iniciativu perehoplyuye rosijskij uryad Zvedennyam Ukrayinskoyi liniyi v mezhirichchi Siverskogo Dincya j Dnipra poselennyam pri nij landmilicijnih polkiv a na yiyi flangah Novoyi Serbiyi ta Slov yanoserbiyi carizm ne tilki izolyuvav Vijsko Zaporozke vid inshih chastin Ukrayini ale j stvoriv umovi dlya postupovogo nastupu na Krim i pidporyadkuvannya sobi vsogo Pivnichnogo Prichornomor ya V toj zhe chas budivnictvo zahisnih sporud priskoryuvalo proces zaselennya ta gospodarskogo osvoyennya regionu PrimitkiTomu storozhi i stanici ne skladali niyakih oboronnih sporud yak ce namagayetsya dovesti dehtohto ne lishe iz krayeznavciv ale j avtoriv naukovih ta naukovo dovidkovih vidan LiteraturaVasil Pirko Oboronni sporudi u mezhirichchi Dnipra i Siverskogo Dincya druga polovina XVII XVIII stolittya Doneck Ukrayinskij kulturologichnij centr Donecke viddilennya NTSh Shidnij vidavnichij dim 2007 176 s ISBN 978 966 317 011 4

Дата публікації:
Топ