Валки (місто)

Ва́лки — місто Богодухівського району Харківської області. Площа — 13 км². Населення — 9 147 осіб (2017). Відстань до облцентру становить близько 55 км і проходить автошляхом E40.

Валки
Пам'ятник Павлові Грабовському у Валках
Основні дані
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Богодухівський район
Код КОАТУУ:	6321210100
Засноване	1646
Статус міста	з 1938 року
Населення	▼ 9147 (01.01.2017)
Площа	13 км²
Густота населення	733 осіб/км²
Поштові індекси	63000—09
Телефонний код	+380-5753
Координати	49°50′17″ пн. ш. 35°37′02″ сх. д. / 49.83806° пн. ш. 35.61722° сх. д. / 49.83806; 35.61722Координати: 49°50′17″ пн. ш. 35°37′02″ сх. д. / 49.83806° пн. ш. 35.61722° сх. д. / 49.83806; 35.61722
Висота над рівнем моря	151 м
Водойма	р. Мжа
Назва мешканців	ва́лківець ва́лківка ва́лківці
День міста	16 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Ков'яги
До станції	10 км
До обл./респ. центру
- залізницею	53 км
- автошляхами	54,6 км
До Києва
- автошляхами	425 км
Міська влада
Рада	Валківська міська рада
Адреса	63002, Харківська обл., Богодухівський р-н, м. Валки, вул. Грабовського, 1
Вебсторінка	Валківська міськрада
Міський голова	Скрипніченко Валерій Володимирович
Зазначено рік повторного перетворення на місто. Вперше містечко Валки затверджувалося містом у 1780 році. До 1938 року — селище міського типу.
Валки у Вікісховищі Карта Валки Валки

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Валки.

Географія

Місто Валки розташоване на березі річки Мжа, на річці Велика Загата. До міста примикають села Костів і Гонтів Яр. Через місто проходять автомобільні дороги Т 1901 і М03.

Історія

Див. також: Валківська трагедія

Стародавня історія Валківщини бере свій початок у далекому минулому. Завдяки археологічним дослідженням встановлено, що на цій землі жили ще первісні мисливці 15-30 тис. років тому, а в епоху пізньої кам'яної і бронзової доби (V—VI тисячоліття до н. е.) тут жили племена так званої Дніпро-донецької культури.

Також археологи знайшли на території району осередки культури скіфського періоду. Вони довели, що Валківщина в ті часи була центром культури меланхленів. Ці племена займалися тваринництвом, землеробством і ремеслом. У першій половині XII століття під час татаро-монгольського набігу територія, на якій вони мешкали, зазнала нещадного спустошення і невдовзі перетворилась на так зване «Дике поле», укрите лісами та степовими травами.

Дорога Високопілля — Перекіп, облаштована на Перекіпському валу

Саме тут, між лісами й болотами, проходив сумно відомий Муравський шлях — шлях із Криму на Московію, яким здійснювали набіги за здобиччю та невільниками кримські і ногайські татари. Для захисту від них на початку XVII століття серед «дикого поля» почали створюватися перші малочисельні укріплені пункти — невеликі фортеці та остроги — Цареборисів (1600 рік), Чугуїв (1638 рік), Валки (1646 рік).

Вперше про Валки згадується в «Книге, глаголема большой чертеж» (1627). У 1636 р. згадується як урочище Валки, де з південної сторони було насипано вал для оборони від татар.

На території теперішнього Валківського району у 1646 році було відновлено (а збудовано ще за скіфських часів) (глибокий рів з високим валом), що перетинав Муравський шлях між верхів'ями річок Мжі та Коломак для оборони від нападу татар. Збудовану фортецю назвали за назвою річки Мжа — , а поселення — Можайськом городом на Валках або просто Валками (від слова «валок», невеликий вал).

Роботи із спорудження рубленого города почалися 21 травня 1646 року під керівництвом Бєлгородського воєводи Хілкова. У 1665 році місто Валки було перенесено на береги річки Мжі, де воно стоїть і сьогодні.

Вид на центр міста Валки, 1895, фото О. Голяковський

У квітні 1780 року Валкам був наданий статус міста, яке стало центром повіту. На той час населення міста становило 5446 осіб, у тому числі 5019 військових.

Влітку 1812 року у Валках трапився конфлікт між турецькими військовополоненими та місцевим населенням, який мав численні жертви, відомий як Валківська трагедія.

На початку ХХ століття Валки і повіт були охоплені значними селянськими повстаннями. У 1902 році селяни розгромили понад 25 поміщицьких економій. З особливою силою повстання проявилися в селах Сніжкові, Благодатному, Сидоренковому. Царський уряд надзвичайно жорстоко його придушив.

Після Лютневої революції в Петербурзі, у Валках та повіті посилився визвольний рух, яким керували українські націонал-демократи.

Радянська окупація сюди була принесена на багнетах тульських робітників у 1919 році.

Валківське повстання

Докладніше: Валківське повстання

У квітні 1920 року у Валках розпочалося велике народне повстання. Його очолили колишні військові старшини — Джуваго, Макаренко та Сорокін. Сили повстанців становили від 1500 до 3500 вояків, котрі мали гарячу підтримку населення. Повстанці обрали , налагодили зв'язок із повстанськими загонами сусідніх районів. Новітні гайдамаки (половина мала лише коси та вила) відбивали мобілізованих до Червоної армії, роззброювали окупантів, захоплювали зброю та військове спорядження.

30 квітня (чи 1 травня) 1920 року відбувся штурм міста Валки загонами повстанців. Захопивши південні околиці, знекровлені сили гайдамаків відступили, а червоні зібрали свіжі сили. Окупантами керував Роберт Ейдеман. Біля села Ков'яги українські повстанці зазнали поразки, було полонено одного з провідників гайдамацтва — Сорокіна. Проте валківське козацтво продовжувало опір — залишки загонів очолив отаман Білецький, котрий вступив у бій із червоним ворогом поблизу села Сніжків. Отаман боровся проти червоного ворога до 1922 року. Далі український опір було зламано.

Валки за радянської влади

У 1923 році Валки стали районним центром Валківського району.

У 1932-1933 році Валки постраждали внаслідок Голодомору-геноциду, який влаштувала радянська влада.

Німецька окупація міста і району почалась 19 жовтня 1941 року і тривала 23 місяці — до 16 вересня 1943 року, коли бійці Степового фронту (під командуванням маршал Радянського Союзу Івана Конєва), у складі якого було більше 10-ти стрілецьких дивізій, 1 танковий корпус, гвардійський мінометний полк, зайняли район. Місто Валки безпосередньо звільняли 242 і 280 гвардійські стрілецькі дивізії четвертої гвардійської армії.

Незалежна Україна

12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Валківської міської громади.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Валківського району, місто увійшло до складу Богодухівського району.

У 2021 році у Валках встановили національний рекорд: 375 людей влаштували одночасний пересвист на традиційній глиняній забавці — валківському свищику.

Населення

Мова

За даними перепису 1897 року:

Мова	Чисельність, осіб	Доля
Українська	7 343	92,50 %
Російська	534	6,73 %
Інші	61	0,77 %
Разом	7 938	100,00 %

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	95,02%
російська	4,49%
інші/не вказали	0,51%

Галерея

• Кераміка черняхівської культури, знайдена під час археологічних розкопок на Валківщині
• Пам'ятний знак Григорія Сковороди
• Знак Дідова долина на автодорозі
• Пам'ятний знак жертвам фашизму (вхід до меморіалу)
• Пам'ятний знак жертвам фашизму
• Меморіальне кладовище борців за владу Рад
• Братська могила радянських воїнів. Рогозове кладовище
• Загальний вигляд меморіалу
• Пам'ятник загиблим. Рогозове кладовище
• Меморіальна дошка Андрію Ольховському
• Меморіальна дошка Михайлу Пересаді-Суходольському на фасаді Валківського краєзнавчого музею
• Пам'ятник захисникам України у Валках
• Благовещенська церква у Валках, фото С. Таранушенка, 1914
• Базарна площа, фото Н. Воскобойникова
• Валки, міст через Мжу, фото О. Голяковського, 1902
• Архівна світлина першого валківського фотографа Олександра Тимофійовича Губського

Символіка міста

Докладніше: та

11 квітня 1996 року сесія Валківської міської ради затвердила як геральдичний символ Валок — члена Ліги історичних міст України — герб 1781 року.

Відомі люди

Базарна площа у Валках. Праворуч будинок Сошальських, де гостював Григорій Сковорода. Фото ХІХ ст.

З Валками пов'язане життя і діяльність багатьох видатних людей України. Зокрема, ще у позаминулому столітті торував по ній свої стежки мандрівний філософ-просвітитель Григорій Сковорода, якого саме Валківська земля зцілила від важкої недуги і подарувала солодкі хвилини кохання.

Тут свої перші проби пера робив літератор і журналіст першої половини XIX століття Іван Вернет. Проти царської муштри відчайдушно виступав у Валках у середині позаминулого століття, одягнений у солдатську шинелю, поет Павло Грабовський. Саме в той час, працюючи звичайним провізором у валківській аптеці, розвивав свій поетичний дар український поет Василь Кулик.

Валки змальовані в автобіографічному романі Петра Панча , що нагороджений Національною премією України ім. Тараса Шевченка.

Звання Героя Радянського Союзу за подвиги у Другій світовій війні удостоєні два уродженці Валок:

• Коляда Василь Олексійович.
• Новіков Тит Парфенович.

Після важких судових засідань у Валках писав свої гумористичні та сатиричні твори Сергій Петрович Чмельов, який також став жертвою сталінських репресій і загинув в ГУЛАЗі.

Не раз бував у Валках і подовгу жив у родині свого тестя академік-лінгвіст, директор Інституту мовознавства НАН України Леонід Булаховський.

Тільки в післявоєнний час у Валках народилося і поповнило наукові кадри понад 90 відомих сьогодні докторів та кандидатів наук. Тут довгі роки працював керівником району відомий політик та державник України губернатор Олександр Масельський.

Уродженцями міста є:

• Бреславець Григорій Іванович (1917—2001) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, почесний громадянин Бердичева.
• Ващенко Григорій Іванович — радянський державний діяч, 1-й заступник голови Ради Міністрів Української РСР. Депутат Верховної Ради СРСР 7—11-го скликань (у 1966—1987 роках). Депутат Верховної Ради УРСР 5—6-го і 8—10-го скликань.
• Гнідий Федір Іванович — заслужений майстер народної творчості УРСР.
• Дараган Андрій Іванович (1902—1987) — український скульптор.
• Дахневський Петро Євгенович — військовий, громадський діяч; сотник 6-ї гарматної бригади 6-ї Січової дивізії Армії УНР;
• Дудник Роман Олексійович — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році;
• Ольховський Андрій Олексійович — старший лейтенант Збройних сил України, учасник АТО. Загинув 29.08.2014р;
• Пилипенко Михайло Юхимович (1918—2002) — доктор ветеринарних наук, професор.
• Пересада Михайло — генерал-хорунжий Армії УНР;
• Панч Петро Йосипович — український письменник, член «Плугу», ВАПЛІТЕ, ВУСПП. Сотник Дієвої Армії УНР.
• Поповський Володимир Володимирович (* 1940) — доктор технічних наук, професор, відмінник освіти України.
• Ткаченко Михайло Єлевферійович — вчений-лісівник, доктор сільськогосподарських наук;
• Частій Микола Андрійович — український оперний співак;
• Ольховська Любов Іванівна — льотчиця, учасник Другої світової війни, командир ескадрильї 46-го гвардійського нічного легкобомбардировочного авіаполку, лейтенант.
• Гончар Олександр Якович — український військовий, інженер-агроном. Сотник Армії УНР.

Культура

У місті працює Валківський краєзнавчий музей.

Спорт

У місті Валки базується футбольний клуб «Маяк», який представляє Валківщину в чемпіонаті області. У 2018 році «Маяк» виграв Кубок Харківської області з футболу.

Примітки

1. Памятная книжка Харьковской губернии на 1862 год — С. 17.
2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
3. Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В.Г.Заболотного. www.dnabb.org. Процитовано 21 січня 2023.
4. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 лютого 2023.
5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
6. "Іграшка, що має голос". Як створюється валківський свищик — урок від майстрині з Харківщини. 18 листопада 2021.
7. (рос.) Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. www.demoscope.ru. оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 червня 2021.
8. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
9. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 331 с.
10. Роман Коваль, Віктор Моренець. «Подєбрадський полк» армії УНР. — К.: Історичний клуб «Холодний Яр», 2015. — Т. 1. .

Література

• Сіваченко Є. Спалахи гніву народного: з історії селянського повстанського руху на Харківщині (1920) // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. — Т. 5. — Харків: Око, 1995. — С. 17 — 28.
• Слюсарський А. Г. Слобідська Україна: Істор. нарис XVII—XVIII ст. — Х., 1954. — С. 19.
• Гавриленко А. Д. Валківчани у спогадах, документах та інше / Анатоль Гавриленко. — Харків: Курсор, 2008. — 406 с.
• Лисенко І. Валківська енциклопедія. У 2 т. Т. 1. — Х.; К.; Нью-Йорк, 2000.^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Лисенко І. Валківська енциклопедія. У 2 т. Т. 2. — К.: Рада, 2006.^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К., 1998.
• Скотар І. Ф. Валківська старовина: Історико-краєзнавчий нарис. — Х.: РВП «Оригінал», 1993.^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• http://fakty.ua/155652-dazhe-imeya-zakopannoe-zerno-opasavshiesya-donosa-selyane-umirali-ot-goloda-tak-i-ne-otkopav-svoih-zapasov [ 7 квітня 2013 у Wayback Machine.]

Посилання

• П. Т. Тронько. Валки [ 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 428. — .
• ВА́ЛКИ [ 12 травня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ
• Валківська РДА [ 8 травня 2011 у Wayback Machine.]
• Сайт міста Валки
• Валківська старовина з Тетяною Лабазовою https://www.facebook.com/groups/204425264721479/
• Валківська старовина з Тетяною Лабазовою https://sites.google.com/view/valkyvska-starovina/