Азо́вське море (заст. укр. Озі́вське море, крим. Azaq deñizi, адиг. Хьı мьıутıэ) — внутрішнє море басейну Атлантичного океану, розташоване між 45°16' і 47°17' пн. ш. та 33°36' і 39°21' сх. д. та сполучене з Чорним морем Керченською протокою (Босфор Кімерійський у давнину, завширшки 4,2 км) між Україною та Росією. Площа водного дзеркала 39 тисяч км², об'єм 320 км³, середня глибина 8 м, максимальна 15 м, середня солоність 13,8 ‰, найбільша солоність у затоці Сиваш — до 25 ‰, середня температура води +11 °C; рибальство: хамса, лящ, оселедець, кілька видів судака, бички, осетрові. Азовське море є наймілкішим у світі. Береги Азовського моря низовинні. Берегова лінія хоч і має плавні вигини, все ж порізана численними затоками.
Супутникове фото (NASA) | |
46° пн. ш. 37° сх. д. / 46° пн. ш. 37° сх. д. | |
Розташування | Південна і Східна Україна Південна Росія |
---|---|
Прибережні країни | Росія і Україна |
Довжина | 380 км |
Ширина | 200 км |
Найбільша глибина | 14,5 м[1] |
Середня глибина | 8 м |
Довжина берегової лінії | 2700 км |
Об'єм | 5,6 км³ |
Площа | 37 600 км²[1] |
Впадаючі річки | Дон, Кубань, Єя, Кальміус, Берда |
Впадаюча річка | Кальмиус, Корсак, Мокра Білосарайка, Протока (гирло Кубані), Безіменна (річка), Домузла, Зелена (Азовське море), Соло́на, Каралар, Мокрий Яланчик, Сюєртаська, Алі-Бай (річка), Аджиельська, Зелений Яр (річка), Бейсуг, Челбас, Дон, Кірпілі, Кубань, Берда, Грузький Яланчик і d |
Азовське море у Вікісховищі |
Назва
У давнину Азовське море називалося у греків Меотійське озеро (грец. Μαιῶτις), у римлян — Меотійське болото (лат. Palus Maeotis), у скіфів Каргалук, у меотів — Темеринда (означає матір морів); в арабів — Нітшлах або Бараль-Азов, в турків — Бар'ял-Ассак або Бахр-Ассак (Темно-синє море; у сучасній турецькій Azakdenizi), в генуезців та венеційців — Mare delle Zabacche (Mare Тапе). Історична українська назва — Озовське (Озівське) море. Також слов'яни називали море Сурозьким або Синім.
Сучасна назва Азовське море, за однією з версій, походить від арабської назви Бахр-ель-Азов (темно-синє море). У слов'ян уперше вона згадується 1389 року літописцем Піменом. Інша версія походження назви — від міста Азов. На Русі море стало відомим в 11 ст., називали його Синім морем. Після утворення Тмутараканського князівства море стали називати Руським морем. З падінням князівства море перейменовували багато разів (Самакуш, Салакар, Маютіс тощо). На початку XIII ст. затверджується назва . Татаро-монгольські завойовники поповнили колекцію імен Азова: Балик-денгіз (рибне море) і Чабак-денгіз (лящеве море). За деякими даними Чабак-денгіз в результаті трансформації: чабак — дзибах — забак — азак — азів — утворилась сучасна назва моря (що сумнівно). За іншими даними, азак — тюркський прикметник, що означає «низький», за іншими даними, азак (тюркське «гирло річки»), яке трансформувалося в Азау, а потім в Азов. Крім вищезгаданих назв, море отримувало ще і такі: Барель-Азов («Темно-синя річка»); Фракійське море (під фракійцями вважали Геную та Венецію); Сурозьке море (Сурожем називали сучасне місто Судак у Криму); Каффське море (Каффа — італійська колонія на місці сучасного м. Феодосія в Криму); Кімерійське море (від кімерійців); Акденіз (турецьке, що означає Біле море). Найдостовірніша версія: сучасна назва моря походить від назви міста Азов. Щодо етимології слова «Азов» є низка гіпотез: за іменем половецького князя Азума (Азуфа), вбитого під час узяття міста в 1067 р.; за назвою племені осов (асси), що своєю чергою походить нібито від авестійського, що означає «швидкий»; зіставляють назву і з тюркським словом «азан» — «нижній», і черкеським «узев» — «горловина». Тюркська назва м. Азов — Аузак. Але ще в I ст. н. е. Пліній, перелічуючи у своїх працях скіфські племена, згадує плем'я асоки, подібне до слова «азів». Заведено вважати, що сучасна назва Азовського моря прийшла в сучасну топонімію на початку XVII ст. завдяки літопису Пімена. Причому на початку воно закріпилося лише за його частиною (Таганрозька затока) і лише під час Азовських походів Петра I назва Азовське море закріпилася за всією водоймою.
Історія вивчення
У історії вивчення Азовського моря вирізняють три етапи:
- Древній (географічний) — з часів Геродота до початку XIX ст.
- Геолого-географічний — XIX ст. — 40 роки XX ст.
- Комплексний — середина XX ст. — наш час.
Першу карту Понта Євксинського та Меотиди склав Клавдій Птолемей, він же визначив географічні координати міст, гирл річок, мисів і заток Азовського моря.
У 1068 році руський князь Гліб Святославович, що правив у той час в Тмуторокані, виміряв по льоду відстань між Керчю і Таманню. Як свідчить напис на Тмутороканському камені, відстань від Тмуторокані до Корчіва (стародавня назва Керчі) становила приблизно 20 км (за 939 років ця відстань збільшилася на 3 км)
З XII—XIV ст. Генуя та венеційці почали складати портолани (лоції та морські карти Чорного й Азовського моря).
Азовські походи 1695—1696 та 1736—1737 р.р.
Азовське море часто було місцем військових конфліктів між Росією та основною силою в регіоні — Туреччиною. Під час Російсько-турецької війни (1686–1700) було дві кампанії 1695–1696 років з метою захопити турецьку фортецю Азов, яку захищав гарнізон у кількості 7 000 осіб.
Теорія потопу
1997 року Вільям Раян та Волтер Пітман з Колумбійського університету опублікували теорію про те, що вилив великої маси води через Босфор відбувся в стародавні часи. Вони стверджують, що Чорне та Каспійське моря були величезними прісноводними озерами до 5 600 року до н. е. Археологи все ще сперечаються щодо цієї теорії.
Географія
Загальні відомості
Крайні точки Азовського моря лежать між 45°12′30″ і 47°17′30″ пн. ш. і між 33°38′ (Сиваш) і 39°18′ сх. д.
Найбільша його довжина — 343 км, найбільша ширина — 231 км; довжина берегової лінії — 1 472 км; площа поверхні — 37 605 км² (у цю площу не входять острови та коси, що займають 107,9 км²).
За морфологічними ознаками воно належить до плоских морів і є мілководним водоймищем з невисокими береговими схилами.
За віддаленістю від океану Азовське море є найконтинентальнішим морем планети.
Клімат
Акваторія моря лежить у перехідній зоні від морської до континентальної області помірного кліматичного поясу. Увесь рік панують помірні повітряні маси. Переважає західний перенос. Наявні сезонні коливання температури повітря. Зволоження недостатнє. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, в холодну пору року часті шторми.
Батиметрія Азовського моря
Підводний рельєф моря порівняно простий. З віддаленням від берега глибини повільно і плавно наростають, досягаючи в центральній частині моря 14,4 м. Основна площа дна характеризується глибинами 5–13 м. Область найбільших глибин розташована в центрі моря. Малюнок ізобат близький до симетричного, порушується невеликою витягнутістю їх на північному сході в бік Таганрозької затоки. Ізобата 5 м розташовується приблизно за 2 км від берега, віддаляючись від нього біля Таганрозької затоки та в самій затоці біля гирла Дону. У Таганрозькій затоці глибини збільшуються від гирла Дону (2–3 м) у напрямку до відкритої частини моря, сягаючи на кордоні затоки з морем 8–9 м. У рельєфі дна Азовського моря наявні системи підводних пагорбів, які витягнуті вздовж східного (банка Железінська) та західного (банки Морська й Арабатська) узбереж, глибини над якими зменшуються від 8–9 до 3–5 м. Для підводного берегового схилу північного узбережжя характерне широке мілководдя (20–30 км) з глибинами 6–7 м, для південного узбережжя — крутий підводний схил до глибин 11–12 м.
Морські береги переважно плоскі та піщані, лише на південному березі трапляються пагорби вулканічного походження, які місцями переходять в круті передні гори.
Гідрологія
Гідрологічний режим Азовського моря визначається його ізольованістю, мілководністю, відносно великим припливом річкових вод, обміном води з солонішим Чорним морем і напрямом панівних вітрів над морем. В Азовському морі основною течією є колова течія, спрямована проти годинникової стрілки, місцями у прибережній смузі виникають часткові коловороти. Сумарний стік прісних вод в Азовське море становить пересічно 40,7 км³ за рік, річний об'єм води та атмосферних опадів — 15,5 км³, з Чорного моря надходить щороку 41 км³. Отож загальнорічний дебіт води становить 97,2 км³. З Азовського моря в Чорне море витікає через Керченську протоку 66,2 км³ і витрачається на випаровування 31 км³. Площа водозбору басейну Азовського моря становить 586 000 км².
Внаслідок мілководності та невеликих розмірів Азовського моря відбувається відносно швидке нагрівання та охолодження всієї маси води, а також перемішування її на всю глибину, що зумовлює вирівнювання температури та солоності. Відносно великий приплив річкових вод знижує солоність східної частини Азовського моря (у Таганрозькій затоці солоність 2–3 ‰), а обмін вод з Чорним морем і Сивашем збільшує її на півдні та заході Азовського моря (біля Керченської протоки солоність сягає до 17,5 ‰). Середня солоність Азовського моря — 11 ‰. Влітку води Азовського моря нагріваються до 25–28 °C в середній частині та до 30–31 °C — біля берегів. Вміст кисню в усій товщі води достатній. Взимку температура води Азовського моря нижча від нуля. Біля берегів море замерзає з грудня до березня, в дуже холодні зими замерзає на всій площі.
Пункт | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру |
Таганрог | 0,1 | 0,1 | 1,2 | 9,6 | 18,1 | 22,4 | 24,8 | 23,6 | 18,4 | 11,1 | 4,6 | 0,9 |
Маріуполь | 0,1 | 0,0 | 1,1 | 8,4 | 17,3 | 22,0 | 24,5 | 23,6 | 19,1 | 12,4 | 6,1 | 1,5 |
Бердянськ | 0,0 | 0,0 | 1,3 | 8,4 | 17,0 | 22,3 | 24,6 | 23,7 | 19,0 | 12,5 | 6,4 | 1,7 |
Єйськ | 0,2 | 0,2 | 1,7 | 9,5 | 17,6 | 22,4 | 24,9 | 23,7 | 18,6 | 11,9 | 5,5 | 1,7 |
Должанська | 0,2 | 0,1 | 2,0 | 9,6 | 17,2 | 22,0 | 24,4 | 23,4 | 18,6 | 11,9 | 5,5 | 1,7 |
Генічеськ | 0,2 | 0,2 | 2,3 | 9,5 | 17,2 | 21,9 | 23,5 | 23,5 | 19,2 | 12,7 | 6,9 | 2,0 |
Приморсько-Ахтарськ | 0,3 | 0,6 | 3,1 | 11,1 | 18,1 | 22,5 | 23,4 | 23,4 | 18,5 | 11,9 | 5,9 | 1,7 |
Мисове | 1,1 | 0,7 | 2,3 | 7,7 | 15,5 | 21,1 | 24,1 | 24,1 | 20,2 | 14,4 | 9,1 | 3,9 |
Темрюк | 1,1 | 1,2 | 3,5 | 10,2 | 17,1 | 22,3 | 24,2 | 24,2 | 19,6 | 13,5 | 7,8 | 3,2 |
Солоність
Гідрохімічні особливості Азовського моря формуються насамперед під впливом значного припливу річкових вод (до 12 % об'єму води) і утрудненого водообміну з Чорним морем.
Солоність моря до зарегулювання Дону була втричі меншою від середньої солоності океану. Величина її на поверхні змінювалася від 1 ‰ в гирлі Дону до 10,5 ‰ в центральній частині моря та 11,5 ‰ — в Керченській протоці. Після створення Цимлянського гідровузла солоність моря почала підвищуватися (до 13 ‰ в центральній частині). Середні сезонні коливання величин солоності рідко сягають 1 %.
Через малу солоність води море легко замерзає, тому до появи криголамів воно було несудноплавне з грудня до середини квітня.
Протягом XX століття практично всі більш-менш великі річки, що впадають в Азовське море, були перегороджені греблями для створення водосховищ. Це спричинило значне скорочення скидання прісної води та мулу в море.
Флора та фауна
Акваторія моря належить до чорноморського екорегіону бореальної північноатлантичної зоогеографічної провінції. У зоогеографічному аспекті донна фауна належить до середземноморської провінції, перехідної зони між бореальною та субтропічною зонами.
Прозорість води Азовського моря дуже мала. Бурхливий розвиток фіто- і зоопланктону в теплу пору року знижує прозорість і зумовлює явище «цвітіння» моря. Фауна Азовського моря вирізняється відносною бідністю видового складу (до 350 видів) і винятково великим кількісним розвитком, за яким Азовське море перевищує всі морські водойми світу. Найрозвиненіший фітопланктон і бентос. Фітопланктон складається (у %): з діатомових — 55, перідінієвих — 41,2, і синьо-зелених ціанобактерій — 2,2. Серед біомаси бентосу молюски займають домінантне положення. Їхні скелетні залишки представлені карбонатом кальцію, мають значну питому вагу у формуванні сучасного донного осаду та акумулятивних надводних тіл.
Іхтіофауна Азовського моря останнім часом включає 103 видів і підвидів риб, що належать до 76 родів і представлені прохідними, напівпрохідними, морськими та прісноводними видами.
Прохідні види риб мешкають в морі до настання статевої зрілості, а в річку заходять лише на нерест. Період розмноження в річках та/або на займищах зазвичай не перевищує 1–2 місяці. Серед азовських прохідних риб є найцінніші промислові види, такі як білуга, севрюга, оселедець, рибець і шемая.
Напівпрохідні види для розмноження заходять з моря в річки. Однак в річках вони можуть затримуватися на триваліший час, ніж прохідні (до року). Що стосується молоді, то вона скочується з нерестовищ дуже повільно та часто залишається в річці на зимівлю. До напівпрохідних риб належать масові види, такі як судак, лящ, тараня, чехоня та деякі інші.
Морські види розмножуються і мешкають в солоних водах. Серед них виділяють види, що постійно мешкають в Азовському морі. Це — пеленгас, камбала-калкан, глоса, тюлька, сопач чорноморський, колючка триголкова, трубкорот та всі види бичків. І, нарешті, є велика група морських риб, що заходять в Азовське море з Чорного моря, в тому числі здійснюють регулярні міграції. До них належать: азовська хамса, чорноморська хамса, чорноморський оселедець, барабуля, сингіль, гостроніс, лобань, калкан чорноморський, ставрида, скумбрія тощо.
Прісноводні види зазвичай постійно мешкають в одному районі водоймища та великих міграцій не здійснюють. Ці види населяють зазвичай опріснені акваторії моря. Тут трапляються такі риби, як чечуга, сріблястий карась, щука, в'язь, верховодка тощо.
Морські ссавці в Азовському морі представлені одним видом — фоцена звичайна (інші назви — азовка, азовський дельфін, пихтун, чушка). Фоцена звичайна веде стадний спосіб життя. До складу груп входять від двох до десяти особин. Чисельність популяції завжди була невелика, сучасні дані відсутні. Азовка — найдрібніша тварина з групи китоподібних. А представники місцевої азово-чорноморської популяції дрібніші, ніж дельфіни з інших частин ареалу. Самиці трохи більші за самців: 90–150 см. Відомі максимальні розміри самців досягали 167 см, а самиць — 180 см. Середня вага азовок становить 30,2 кг. Тривалість життя — 25–30 років.
За кількістю рослинних і тваринних організмів Азовському морю немає рівних у світі. За рибопродуктивністю, тобто кількістю риби на одиницю площі, Азовське море в 6,5 разів перевершує Каспійське, в 40 разів — Чорне і в 160 разів — Середземне море.
Через російське вторгнення в Україну, гинуть не лише люди, а й багато тварин. У червні 2022 року стало відомо про те, що через мінування росармією Азовського моря постраждав рідкісний вид риб — тригла жовта. Це був перший зафіксований випадок загибелі цієї червонокнижної тварини у Запорізькій області.
11 червня 2022 року директор Приазовського національного природного парку Дмитро Воловик повідомив про ще одну трагедію, що сталася в Азовському морі. Від дій російських окупантів почали гинути дельфіни.
Злочини проти довкілля... Азовське море. Коментарі зайві, — написав на своїй сторінці у Фейсбук Дмитро Воловик. |
Забруднення
За середніми рівнями показників спостерігався підвищений вміст органічних речовин (1,5 ГДКм за БСК5), амонійного (1,2 ГДКм) та нітритного (1,5 ГДКм) азоту, заліза загального (13,7 ГДКм), нафтопродуктів (1,9 ГДКм). Найвищий вміст органічних речовин (1,8 ГДКм за БСК5), азоту амонійного (3,4 ГДКм), заліза загального (78,4 ГДКм, високий рівень забруднення), нафтопродуктів (4,5 ГДКм) відзначені у районі 250 м від скиду ВАТ МК «Азовсталь». Максимальний вміст нітритного азоту (3,1 ГДКм) спостерігався у районі вугільної гавані ДП ММТП.
Географічні об'єкти
Характерною рисою північного, західного та східного берегів Азовського моря є миси та намивні піщано-ракушнякові коси:
- мис Зюк
- Казантип
- Крива
- Білосарайська,
- Бердянська
- Обіточна,
- Федотова,
- Довга
- Бирючий острів
- Тузла
- Беглицька
- Глафіровська
- Комишуватська
- Ясенська
- Ачуєвська
- Чушка коса
- Вузька коса — Арабатська стрілка — відокремлює мілку солоноводну затоку Сиваш, яка сполучається з Азовським морем Генічеською (Тонкою) протокою.
Південний берег майже на всьому протязі має різко виявлений обрив, у деяких місцях над рівнем моря підіймаються загострені стрімчаки. На сході від Керченської протоки протягом 100 км берег Азовського моря — це низовинна дельта Кубані.
Ерозія берегової лінії на території Азовського моря в останні 10 років стала дуже помітною. Деякі ділянки пляжів щезли повністю, а інші значно зменшилися. Така ж доля не оминула острів Малий Дзьондзик, який розділився на дві частини.
Річки
В Азовське море впадають такі річки:
окремі річки, впадаючи в Азовське море, утворюють широкі лимани:
Іноді лимани відокремлюються від моря піщаними пересипами (озеро Молочне).
Затоки
Найбільша затока Азовського моря — Таганрозька — лиман Дону.
Відкриті затоки Азовського моря:
Транспортне значення
Азовське море має велике транспортне значення. Особливо зросла транспортна роль Азовського моря у зв'язку з побудовою Волго-Донського каналу. До великих портів (Маріуполь, , Керч, , Бердянськ та інші) прокладено морські канали.
Див. також: Потайний водний шлях Запорозьких козаків
Порти
Українські порти: Бердянськ, Маріуполь, Генічеськ, Керч.
Російські порти: Єйський морський порт.
, , (на р. Дон),Газові родовища
У 1998 році НПО «Чорноморнафтогаз» на Південному шельфі Азовського моря відкрило Північно-Казантипське газове родовище.
Див. також
Примітки
- Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
- (PDF) (українською) . shron.chtyvo.org.ua. Архів оригіналу (PDF) за 29 березня 2017. Процитовано 22 лютого 2017.
- (українською) . litopys.org.ua. Архів оригіналу за 28 березня 2017. Процитовано 22 лютого 2017.
- (PDF) (українською) . old.geography.lnu.edu.ua. Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2017. Процитовано 22 лютого 2017.
- Адміністративна карта Української Соціалістичної Радянської Республіки. Територіальний поділ при трьохступеневій системі врядування. Адміністративні межі на 1 березня 1927 року. Мірило 1:1.250.000. ‒ М.: Видання Народного Комісаріату Внутрішніх Справ УСРР та Державного Видавництва України, [1927].
- Адміністративна карта Української Соціялістичної Радянської Республіки. Територіяльний поділ за обласною системою врядування. Адміністративні межі на 20 березня 1932 р. [Варіянт 1]. ‒ Х., 1932.
- Адміністративна карта Української Соціялістичної Радянської Республіки. Територіальний поділ за обласною системою врядування. Адміністративні межі на 1 квітня 1933 р. ‒ Х., 1933.
- . Архів оригіналу за 8 березня 2012. Процитовано 10 січня 2012.
- . Архів оригіналу за 8 березня 2012. Процитовано 10 січня 2012.
- М. Т. Янко. Топонімічний словник-довідник української РСР, К., «Радянська школа», 1973, стор. 13
- БСЭ, т. 1, стор. 534
- Фасмер, т. 1, стор. 63
- Ryan, W (1997). (PDF). Marine Geology. 138: 119. doi:10.1016/S0025-3227 (97) 00007-8. Архів оригіналу (PDF) за 25 липня 2012. Процитовано 14 лютого 2013.
{{}}
: Перевірте значення|doi=
() - (Страхів, 1963)
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
- (рос.) Физико-географический атлас мира / под ред. акад. . — М. : Академия наук СССР и ГУГГК ГГК СССР, 1964. — 298 с. — 20 тис. прим.
- Гидрометеорология и гидрохимия морей. Т. V. Азовское морей СССР. СПб: Гидрометиздат, 1991. С.56
- (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
- (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.
- Kostianoy, p. 76
- Бердянский остров Малый Дзендзик размыло на две части [ 19 квітня 2018 у Wayback Machine.], // Индустриалка, 18 квітня 2018 (рос.)
Література
- Воровка В. П. Як приборкати Азовське море // Мелітопольський краєзнавчий журнал, 2018, № 12, с. 10-14.
- Вортман Д. Я. Сурозьке море [ 6 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 910. — .
- Маркова О. Є. Азовське море [ 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 47. — .
- 6. Чорне й Озівське море [ 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Моллюски Азовского моря: монография / В. В. Анистатенко, И. А. Халиман, О. Ю. Анистатенко. — К. : Наукова думка, 2011. — 172 с. — (Проект «Наукова книга»).
- (англ.) Barnes S. L., 1973: Mesoscale objective map analysis using weighted time series obser-vations. NOAA Technical Memorandum ERL NSSL-62, 60pp.
- (англ.) Levitus S., T. Boyer, 1994: NOAA ATLAS NESDIS 4. World Ocean Atlas 1994. Vol. 4. Temperature. U.S. Gov. Printing Office, Washington D.C. 118 pp.
- (рос.) Воскресенский С. С., Леонтьев О. К., Спиридонов А. И. и др. Геоморфологическое районирование СССР и прилегающих морей : Учебное пособие. — М. : Высшая школа, 1980. — 343 с.
- (рос.) Геоморфология СССР. Дальний Восток и берега морей, омывающих территорию СССР / Под ред. А. А. Асеева, С. С. Коржуева. — М. : Наука, 1982. — 277 с.
- (рос.) Геоэкология шельфа и берегов морей России / Под ред. Н. А. Айбулатова. — М. : Ноосфера, 2001. — 427 с.
- (рос.) Добровольский А. Д., Залогин Б. С. Моря СССР. — М. : Изд-во МГУ, 1982.
- (рос.) Зенкевич Л. А. Биология морей СССР. — М. : Изд-во АН СССР, 1963. — 739 с.
- (рос.) Кондрин А. Т., Косарев А. Н., Полякова А. В. Экологическое состояние морей России. — М. : Изд-во МГУ, 1993.
- (рос.) Леонов А. К. Региональная океанография. — Л. : Гидрометеоиздат, 1960.
- (рос.) Обзор экологического состояния морей СССР и отдельных районов Мирового океана за 1989 г. — Л. : Гидрометеоиздат, 1990. — 174 с.
- (рос.) Антонов Л. Записки по гидрографии. Том 51. — Л. 1926. с. 195—223.
- (рос.) Гидрометеорологические условия шельфовой зоны морей СССР. Том 3. Азовское море. — Л:, 1986. 218 с.
- (рос.) Гидрометеорологический справочник Азовского моря. — Л.: Гидрометеоиздат. 1962. 853 с.
- (рос.) Гидрометеорология и гидрохимия морей СССР. Том 5. Азовское море. — СПб.: Гидрометеоиздат, 1991. 237 с.
- (рос.) Данилевский Н. Я. Описание рыболовства на Черном и Азовском морях. Исследования о сост. рыбол. и пр.. 1871. Т. VIII.
- (рос.) Закономерности океанографических и биологических процессов в Азовском море. Ред. Г. Г. Матишов. — Апатиты: Издательство КНЦ РАН, 2000. 436 с.
- (рос.) 3енкевич Л. А. Фауна и биологическая продуктивность моря, Том 2. — М., 1947.
- (рос.) Истошин Ю. В. Океанография. — Л., 1956.
- (рос.) Книпович Н. М. Очерк работ Азовско-Черноморской научно-промысловой экспедиции в 1925 г. — М. 1926. с. 75-106.
- (рос.) Комплексный мониторинг среды и биоты Азовского бассейна. Том 6. Ред. Г. Г. Матишов. — Апатиты: Издательство КНЦ РАН, 2004. 369с.
- (рос.) Мамыкина В. А., Хрусталев Ю. П. Береговая зона Азовского моря. — Ростов-на-Дону: Изд-во РГУ, 1980. 172 с.
- (рос.) Матишов Г. Г., Абраменко М. И., Гаргопа Ю. М., Буфетова М. В. Новейшие экологические феномены в Азовском море (вторая половина XX века). — Апатиты: Издательство КНЦ РАН, 2003. 441 с.
- (рос.) Матишов Г. Г., Гаргопа Ю. М. и др. Закономерности экосистемных процессов в Азовском море. — М.: Наука, 2006. 304 с.
- (рос.) Морской гидрометеорологический ежегодник 1958 г. Азовское море, часть 2. Наблюдения в открытой части моря. — Ростов-на-Дону, 1976. 32 с.
- (рос.) Морской гидрометеорологический ежегодник 1958 г. Азовское море, часть 1. Прибрежные наблюдения. — Севастополь, 1977. 138 с.
- (рос.) Современное развитие эстуарных экосистем на примере Азовского моря. Ред. Г. Г. Матишов. — Апатиты: Издательство КНЦ РАН, 1999. 366 с.
- (рос.) Среда, биота и моделирование экологических процессов в Азовском море. Ред. Г. Г. Матишов. — Апатиты: Издательство КНЦ РАН, 2001. 415 с.
- (рос.) Шпиндлер И. Б., Врангель Ф. Ф. Материалы по гидрологии Черного и Азовского морей по экспедициям 1890—1891 — СПб, 1899. 70 с.
- (рос.) Экосистемные исследования Азовского моря и побережья. Том 4. Ред. Г. Г. Матишов. — Апатиты: Издательство КНЦ РАН, 2002. 450 с.
- (рос.) Экосистемные исследования среды и биоты Азовского бассейна и Керченского пролива. Том 7. Ред. Г. Г. Матишов. — Апатиты: Издательство КНЦ РАН, 2005. 390 с.
- (рос.) Шамраев Ю. И., Шишкина Л. А. Океанология. — Л. : Гидрометеоиздат, 1980.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Азовське море |
- Азовське море [ 22 березня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- Web-камера на березі Азовського моря (Федотова коса) [ 16 липня 2015 у Wayback Machine.]
- Web-камера на березі Азовського моря (Кирилівка [ 26 серпня 2015 у Wayback Machine.])
- Web-камера на березі Азовського моря (Приморськ) [ 9 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Азовське море (Меотида) [ 25 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України (ЕІУ) на сайті Інституту Історії НАН України
- Маловідомі місця Азовського моря з цілющими джерелами та неймовірною природою (відео) [ 20 липня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Azovske U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Meotida znachennya Azo vske more zast ukr Ozi vske more krim Azaq denizi adig Hi miutie vnutrishnye more basejnu Atlantichnogo okeanu roztashovane mizh 45 16 i 47 17 pn sh ta 33 36 i 39 21 sh d ta spoluchene z Chornim morem Kerchenskoyu protokoyu Bosfor Kimerijskij u davninu zavshirshki 4 2 km mizh Ukrayinoyu ta Rosiyeyu Plosha vodnogo dzerkala 39 tisyach km ob yem 320 km serednya glibina 8 m maksimalna 15 m serednya solonist 13 8 najbilsha solonist u zatoci Sivash do 25 serednya temperatura vodi 11 C ribalstvo hamsa lyash oseledec kilka vidiv sudaka bichki osetrovi Azovske more ye najmilkishim u sviti Beregi Azovskogo morya nizovinni Beregova liniya hoch i maye plavni vigini vse zh porizana chislennimi zatokami Azovske moreSuputnikove foto NASA 46 pn sh 37 sh d 46 pn sh 37 sh d 46 37RoztashuvannyaPivdenna i Shidna Ukrayina Pivdenna RosiyaPriberezhni krayiniRosiya i UkrayinaDovzhina380 kmShirina200 kmNajbilsha glibina14 5 m 1 Serednya glibina8 mDovzhina beregovoyi liniyi2700 kmOb yem5 6 km Plosha37 600 km 1 Vpadayuchi richkiDon Kuban Yeya Kalmius BerdaVpadayucha richkaKalmius Korsak Mokra Bilosarajka Protoka girlo Kubani Bezimenna richka Domuzla Zelena Azovske more Solo na Karalar Mokrij Yalanchik Syuyertaska Ali Baj richka Adzhielska Zelenij Yar richka Bejsug Chelbas Don Kirpili Kuban Berda Gruzkij Yalanchik i dAzovske more u Vikishovishi Azo vske more bilya OrlivkiNazvaU davninu Azovske more nazivalosya u grekiv Meotijske ozero grec Maiῶtis u rimlyan Meotijske boloto lat Palus Maeotis u skifiv Kargaluk u meotiv Temerinda oznachaye matir moriv v arabiv Nitshlah abo Baral Azov v turkiv Bar yal Assak abo Bahr Assak Temno sinye more u suchasnij tureckij Azakdenizi v genuezciv ta venecijciv Mare delle Zabacche Mare Tape Istorichna ukrayinska nazva Ozovske Ozivske more Takozh slov yani nazivali more Surozkim abo Sinim Suchasna nazva Azovske more za odniyeyu z versij pohodit vid arabskoyi nazvi Bahr el Azov temno sinye more U slov yan upershe vona zgaduyetsya 1389 roku litopiscem Pimenom Insha versiya pohodzhennya nazvi vid mista Azov Na Rusi more stalo vidomim v 11 st nazivali jogo Sinim morem Pislya utvorennya Tmutarakanskogo knyazivstva more stali nazivati Ruskim morem Z padinnyam knyazivstva more perejmenovuvali bagato raziv Samakush Salakar Mayutis tosho Na pochatku XIII st zatverdzhuyetsya nazva Tataro mongolski zavojovniki popovnili kolekciyu imen Azova Balik dengiz ribne more i Chabak dengiz lyasheve more Za deyakimi danimi Chabak dengiz v rezultati transformaciyi chabak dzibah zabak azak aziv utvorilas suchasna nazva morya sho sumnivno Za inshimi danimi azak tyurkskij prikmetnik sho oznachaye nizkij za inshimi danimi azak tyurkske girlo richki yake transformuvalosya v Azau a potim v Azov Krim vishezgadanih nazv more otrimuvalo she i taki Barel Azov Temno sinya richka Frakijske more pid frakijcyami vvazhali Genuyu ta Veneciyu Surozke more Surozhem nazivali suchasne misto Sudak u Krimu Kaffske more Kaffa italijska koloniya na misci suchasnogo m Feodosiya v Krimu Kimerijske more vid kimerijciv Akdeniz turecke sho oznachaye Bile more Najdostovirnisha versiya suchasna nazva morya pohodit vid nazvi mista Azov Shodo etimologiyi slova Azov ye nizka gipotez za imenem poloveckogo knyazya Azuma Azufa vbitogo pid chas uzyattya mista v 1067 r za nazvoyu plemeni osov assi sho svoyeyu chergoyu pohodit nibito vid avestijskogo sho oznachaye shvidkij zistavlyayut nazvu i z tyurkskim slovom azan nizhnij i cherkeskim uzev gorlovina Tyurkska nazva m Azov Auzak Ale she v I st n e Plinij perelichuyuchi u svoyih pracyah skifski plemena zgaduye plem ya asoki podibne do slova aziv Zavedeno vvazhati sho suchasna nazva Azovskogo morya prijshla v suchasnu toponimiyu na pochatku XVII st zavdyaki litopisu Pimena Prichomu na pochatku vono zakripilosya lishe za jogo chastinoyu Taganrozka zatoka i lishe pid chas Azovskih pohodiv Petra I nazva Azovske more zakripilasya za vsiyeyu vodojmoyu Istoriya vivchennyaU istoriyi vivchennya Azovskogo morya viriznyayut tri etapi Drevnij geografichnij z chasiv Gerodota do pochatku XIX st Geologo geografichnij XIX st 40 roki XX st Kompleksnij seredina XX st nash chas Pershu kartu Ponta Yevksinskogo ta Meotidi sklav Klavdij Ptolemej vin zhe viznachiv geografichni koordinati mist girl richok misiv i zatok Azovskogo morya U 1068 roci ruskij knyaz Glib Svyatoslavovich sho praviv u toj chas v Tmutorokani vimiryav po lodu vidstan mizh Kerchyu i Tamannyu Yak svidchit napis na Tmutorokanskomu kameni vidstan vid Tmutorokani do Korchiva starodavnya nazva Kerchi stanovila priblizno 20 km za 939 rokiv cya vidstan zbilshilasya na 3 km Z XII XIV st Genuya ta venecijci pochali skladati portolani lociyi ta morski karti Chornogo j Azovskogo morya Azovski pohodi 1695 1696 ta 1736 1737 r r Vzyattya Azova 1696 zhivopis Dokladnishe Azovski pohodi Azovske more chasto bulo miscem vijskovih konfliktiv mizh Rosiyeyu ta osnovnoyu siloyu v regioni Turechchinoyu Pid chas Rosijsko tureckoyi vijni 1686 1700 bulo dvi kampaniyi 1695 1696 rokiv z metoyu zahopiti turecku fortecyu Azov yaku zahishav garnizon u kilkosti 7 000 osib Teoriya potopu Dokladnishe Teoriya Chornomorskogo potopu Chorne more v nash chas blakitnij kolir i na pochatku VI tis do n e vidpovidno do gipotezi Rayana Pitmena 1997 roku Vilyam Rayan ta Volter Pitman z Kolumbijskogo universitetu opublikuvali teoriyu pro te sho viliv velikoyi masi vodi cherez Bosfor vidbuvsya v starodavni chasi Voni stverdzhuyut sho Chorne ta Kaspijske morya buli velicheznimi prisnovodnimi ozerami do 5 600 roku do n e Arheologi vse she sperechayutsya shodo ciyeyi teoriyi GeografiyaZagalni vidomosti Azovske more poblizu Mariupolya Krajni tochki Azovskogo morya lezhat mizh 45 12 30 i 47 17 30 pn sh i mizh 33 38 Sivash i 39 18 sh d Najbilsha jogo dovzhina 343 km najbilsha shirina 231 km dovzhina beregovoyi liniyi 1 472 km plosha poverhni 37 605 km u cyu ploshu ne vhodyat ostrovi ta kosi sho zajmayut 107 9 km Za morfologichnimi oznakami vono nalezhit do ploskih moriv i ye milkovodnim vodojmishem z nevisokimi beregovimi shilami Za viddalenistyu vid okeanu Azovske more ye najkontinentalnishim morem planeti Klimat Serpnevij ranok na Azovskomu mori Akvatoriya morya lezhit u perehidnij zoni vid morskoyi do kontinentalnoyi oblasti pomirnogo klimatichnogo poyasu Uves rik panuyut pomirni povitryani masi Perevazhaye zahidnij perenos Nayavni sezonni kolivannya temperaturi povitrya Zvolozhennya nedostatnye Cilij rik perevazhaye ciklonichna diyalnist pogoda minliva v holodnu poru roku chasti shtormi Batimetriya Azovskogo morya Pidvodnij relyef morya porivnyano prostij Z viddalennyam vid berega glibini povilno i plavno narostayut dosyagayuchi v centralnij chastini morya 14 4 m Osnovna plosha dna harakterizuyetsya glibinami 5 13 m Oblast najbilshih glibin roztashovana v centri morya Malyunok izobat blizkij do simetrichnogo porushuyetsya nevelikoyu vityagnutistyu yih na pivnichnomu shodi v bik Taganrozkoyi zatoki Izobata 5 m roztashovuyetsya priblizno za 2 km vid berega viddalyayuchis vid nogo bilya Taganrozkoyi zatoki ta v samij zatoci bilya girla Donu U Taganrozkij zatoci glibini zbilshuyutsya vid girla Donu 2 3 m u napryamku do vidkritoyi chastini morya syagayuchi na kordoni zatoki z morem 8 9 m U relyefi dna Azovskogo morya nayavni sistemi pidvodnih pagorbiv yaki vityagnuti vzdovzh shidnogo banka Zhelezinska ta zahidnogo banki Morska j Arabatska uzberezh glibini nad yakimi zmenshuyutsya vid 8 9 do 3 5 m Dlya pidvodnogo beregovogo shilu pivnichnogo uzberezhzhya harakterne shiroke milkovoddya 20 30 km z glibinami 6 7 m dlya pivdennogo uzberezhzhya krutij pidvodnij shil do glibin 11 12 m Morski beregi perevazhno ploski ta pishani lishe na pivdennomu berezi traplyayutsya pagorbi vulkanichnogo pohodzhennya yaki miscyami perehodyat v kruti peredni gori Kosa na Azovskomu uzberezhzhi Gidrologiya Gidrologichnij rezhim Azovskogo morya viznachayetsya jogo izolovanistyu milkovodnistyu vidnosno velikim priplivom richkovih vod obminom vodi z solonishim Chornim morem i napryamom panivnih vitriv nad morem V Azovskomu mori osnovnoyu techiyeyu ye kolova techiya spryamovana proti godinnikovoyi strilki miscyami u priberezhnij smuzi vinikayut chastkovi kolovoroti Sumarnij stik prisnih vod v Azovske more stanovit peresichno 40 7 km za rik richnij ob yem vodi ta atmosfernih opadiv 15 5 km z Chornogo morya nadhodit shoroku 41 km Otozh zagalnorichnij debit vodi stanovit 97 2 km Z Azovskogo morya v Chorne more vitikaye cherez Kerchensku protoku 66 2 km i vitrachayetsya na viparovuvannya 31 km Plosha vodozboru basejnu Azovskogo morya stanovit 586 000 km Vnaslidok milkovodnosti ta nevelikih rozmiriv Azovskogo morya vidbuvayetsya vidnosno shvidke nagrivannya ta oholodzhennya vsiyeyi masi vodi a takozh peremishuvannya yiyi na vsyu glibinu sho zumovlyuye virivnyuvannya temperaturi ta solonosti Vidnosno velikij pripliv richkovih vod znizhuye solonist shidnoyi chastini Azovskogo morya u Taganrozkij zatoci solonist 2 3 a obmin vod z Chornim morem i Sivashem zbilshuye yiyi na pivdni ta zahodi Azovskogo morya bilya Kerchenskoyi protoki solonist syagaye do 17 5 Serednya solonist Azovskogo morya 11 Vlitku vodi Azovskogo morya nagrivayutsya do 25 28 C v serednij chastini ta do 30 31 C bilya beregiv Vmist kisnyu v usij tovshi vodi dostatnij Vzimku temperatura vodi Azovskogo morya nizhcha vid nulya Bilya beregiv more zamerzaye z grudnya do bereznya v duzhe holodni zimi zamerzaye na vsij ploshi Serednomisyachni bagatorichni znachennya temperaturi vodi na priberezhnih gidrometeostanciyah Azovskogo morya Punkt Sich Lyut Ber Kvi Tra Cher Lip Ser Ver Zhov Lis Gru Taganrog 0 1 0 1 1 2 9 6 18 1 22 4 24 8 23 6 18 4 11 1 4 6 0 9 Mariupol 0 1 0 0 1 1 8 4 17 3 22 0 24 5 23 6 19 1 12 4 6 1 1 5 Berdyansk 0 0 0 0 1 3 8 4 17 0 22 3 24 6 23 7 19 0 12 5 6 4 1 7 Yejsk 0 2 0 2 1 7 9 5 17 6 22 4 24 9 23 7 18 6 11 9 5 5 1 7 Dolzhanska 0 2 0 1 2 0 9 6 17 2 22 0 24 4 23 4 18 6 11 9 5 5 1 7 Genichesk 0 2 0 2 2 3 9 5 17 2 21 9 23 5 23 5 19 2 12 7 6 9 2 0 Primorsko Ahtarsk 0 3 0 6 3 1 11 1 18 1 22 5 23 4 23 4 18 5 11 9 5 9 1 7 Misove 1 1 0 7 2 3 7 7 15 5 21 1 24 1 24 1 20 2 14 4 9 1 3 9 Temryuk 1 1 1 2 3 5 10 2 17 1 22 3 24 2 24 2 19 6 13 5 7 8 3 2 Solonist Gidrohimichni osoblivosti Azovskogo morya formuyutsya nasampered pid vplivom znachnogo priplivu richkovih vod do 12 ob yemu vodi i utrudnenogo vodoobminu z Chornim morem Solonist morya do zaregulyuvannya Donu bula vtrichi menshoyu vid serednoyi solonosti okeanu Velichina yiyi na poverhni zminyuvalasya vid 1 v girli Donu do 10 5 v centralnij chastini morya ta 11 5 v Kerchenskij protoci Pislya stvorennya Cimlyanskogo gidrovuzla solonist morya pochala pidvishuvatisya do 13 v centralnij chastini Seredni sezonni kolivannya velichin solonosti ridko syagayut 1 Cherez malu solonist vodi more legko zamerzaye tomu do poyavi krigolamiv vono bulo nesudnoplavne z grudnya do seredini kvitnya Protyagom XX stolittya praktichno vsi bilsh mensh veliki richki sho vpadayut v Azovske more buli peregorodzheni greblyami dlya stvorennya vodoshovish Ce sprichinilo znachne skorochennya skidannya prisnoyi vodi ta mulu v more Zeleni vodorosti ta inshi vidi planktonu vidpovidalni za kolir vodi Azovskogo morya Flora ta fauna Akvatoriya morya nalezhit do chornomorskogo ekoregionu borealnoyi pivnichnoatlantichnoyi zoogeografichnoyi provinciyi U zoogeografichnomu aspekti donna fauna nalezhit do seredzemnomorskoyi provinciyi perehidnoyi zoni mizh borealnoyu ta subtropichnoyu zonami Prozorist vodi Azovskogo morya duzhe mala Burhlivij rozvitok fito i zooplanktonu v teplu poru roku znizhuye prozorist i zumovlyuye yavishe cvitinnya morya Fauna Azovskogo morya viriznyayetsya vidnosnoyu bidnistyu vidovogo skladu do 350 vidiv i vinyatkovo velikim kilkisnim rozvitkom za yakim Azovske more perevishuye vsi morski vodojmi svitu Najrozvinenishij fitoplankton i bentos Fitoplankton skladayetsya u z diatomovih 55 peridiniyevih 41 2 i sino zelenih cianobakterij 2 2 Sered biomasi bentosu molyuski zajmayut dominantne polozhennya Yihni skeletni zalishki predstavleni karbonatom kalciyu mayut znachnu pitomu vagu u formuvanni suchasnogo donnogo osadu ta akumulyativnih nadvodnih til Osetrovi ye odnimi z osnovnih ta najcinnishih promislovih rib Azovskogo morya Ihtiofauna Azovskogo morya ostannim chasom vklyuchaye 103 vidiv i pidvidiv rib sho nalezhat do 76 rodiv i predstavleni prohidnimi napivprohidnimi morskimi ta prisnovodnimi vidami Prohidni vidi rib meshkayut v mori do nastannya statevoyi zrilosti a v richku zahodyat lishe na nerest Period rozmnozhennya v richkah ta abo na zajmishah zazvichaj ne perevishuye 1 2 misyaci Sered azovskih prohidnih rib ye najcinnishi promislovi vidi taki yak biluga sevryuga oseledec ribec i shemaya Napivprohidni vidi dlya rozmnozhennya zahodyat z morya v richki Odnak v richkah voni mozhut zatrimuvatisya na trivalishij chas nizh prohidni do roku Sho stosuyetsya molodi to vona skochuyetsya z nerestovish duzhe povilno ta chasto zalishayetsya v richci na zimivlyu Do napivprohidnih rib nalezhat masovi vidi taki yak sudak lyash taranya chehonya ta deyaki inshi Morski vidi rozmnozhuyutsya i meshkayut v solonih vodah Sered nih vidilyayut vidi sho postijno meshkayut v Azovskomu mori Ce pelengas kambala kalkan glosa tyulka sopach chornomorskij kolyuchka trigolkova trubkorot ta vsi vidi bichkiv I nareshti ye velika grupa morskih rib sho zahodyat v Azovske more z Chornogo morya v tomu chisli zdijsnyuyut regulyarni migraciyi Do nih nalezhat azovska hamsa chornomorska hamsa chornomorskij oseledec barabulya singil gostronis loban kalkan chornomorskij stavrida skumbriya tosho Prisnovodni vidi zazvichaj postijno meshkayut v odnomu rajoni vodojmisha ta velikih migracij ne zdijsnyuyut Ci vidi naselyayut zazvichaj oprisneni akvatoriyi morya Tut traplyayutsya taki ribi yak chechuga sriblyastij karas shuka v yaz verhovodka tosho Morski ssavci v Azovskomu mori predstavleni odnim vidom focena zvichajna inshi nazvi azovka azovskij delfin pihtun chushka Focena zvichajna vede stadnij sposib zhittya Do skladu grup vhodyat vid dvoh do desyati osobin Chiselnist populyaciyi zavzhdi bula nevelika suchasni dani vidsutni Azovka najdribnisha tvarina z grupi kitopodibnih A predstavniki miscevoyi azovo chornomorskoyi populyaciyi dribnishi nizh delfini z inshih chastin arealu Samici trohi bilshi za samciv 90 150 sm Vidomi maksimalni rozmiri samciv dosyagali 167 sm a samic 180 sm Serednya vaga azovok stanovit 30 2 kg Trivalist zhittya 25 30 rokiv Za kilkistyu roslinnih i tvarinnih organizmiv Azovskomu moryu nemaye rivnih u sviti Za riboproduktivnistyu tobto kilkistyu ribi na odinicyu ploshi Azovske more v 6 5 raziv perevershuye Kaspijske v 40 raziv Chorne i v 160 raziv Seredzemne more Dokladnishe Rosijske vtorgnennya v Ukrayinu 2022 Cherez rosijske vtorgnennya v Ukrayinu ginut ne lishe lyudi a j bagato tvarin U chervni 2022 roku stalo vidomo pro te sho cherez minuvannya rosarmiyeyu Azovskogo morya postrazhdav ridkisnij vid rib trigla zhovta Ce buv pershij zafiksovanij vipadok zagibeli ciyeyi chervonoknizhnoyi tvarini u Zaporizkij oblasti 11 chervnya 2022 roku direktor Priazovskogo nacionalnogo prirodnogo parku Dmitro Volovik povidomiv pro she odnu tragediyu sho stalasya v Azovskomu mori Vid dij rosijskih okupantiv pochali ginuti delfini Zlochini proti dovkillya Azovske more Komentari zajvi napisav na svoyij storinci u Fejsbuk Dmitro Volovik Zabrudnennya Za serednimi rivnyami pokaznikiv sposterigavsya pidvishenij vmist organichnih rechovin 1 5 GDKm za BSK5 amonijnogo 1 2 GDKm ta nitritnogo 1 5 GDKm azotu zaliza zagalnogo 13 7 GDKm naftoproduktiv 1 9 GDKm Najvishij vmist organichnih rechovin 1 8 GDKm za BSK5 azotu amonijnogo 3 4 GDKm zaliza zagalnogo 78 4 GDKm visokij riven zabrudnennya naftoproduktiv 4 5 GDKm vidznacheni u rajoni 250 m vid skidu VAT MK Azovstal Maksimalnij vmist nitritnogo azotu 3 1 GDKm sposterigavsya u rajoni vugilnoyi gavani DP MMTP Geografichni ob yektiAzovske more Plyazh z detritu Kerchenskij pivostriv Harakternoyu risoyu pivnichnogo zahidnogo ta shidnogo beregiv Azovskogo morya ye misi ta namivni pishano rakushnyakovi kosi inshi movi mis Zyuk inshi movi Kazantip inshi movi Kriva Bilosarajska Berdyanska Obitochna Fedotova Dovga Biryuchij ostriv Tuzla Beglicka Glafirovska Komishuvatska Yasenska Achuyevska Chushka kosa Vuzka kosa Arabatska strilka vidokremlyuye milku solonovodnu zatoku Sivash yaka spoluchayetsya z Azovskim morem Genicheskoyu Tonkoyu protokoyu Pivdennij bereg majzhe na vsomu protyazi maye rizko viyavlenij obriv u deyakih miscyah nad rivnem morya pidijmayutsya zagostreni strimchaki Na shodi vid Kerchenskoyi protoki protyagom 100 km bereg Azovskogo morya ce nizovinna delta Kubani Eroziya beregovoyi liniyi na teritoriyi Azovskogo morya v ostanni 10 rokiv stala duzhe pomitnoyu Deyaki dilyanki plyazhiv shezli povnistyu a inshi znachno zmenshilisya Taka zh dolya ne ominula ostriv Malij Dzondzik yakij rozdilivsya na dvi chastini Chorni piski Azovskogo morya 2014 r Richki Vodozbirnij basejn Azovskogo morya na teritoriyi Ukrayini V Azovske more vpadayut taki richki Kalmius Mius Don Kuban Protoka Malij Utlyuk Velikij Utlyuk Molochna Korsak Lozuvatka Obitochna Berda Gruzkij Yalanchik Mokrij Yalanchik Salgir Kagalnik inshi movi Yeya Bejsug okremi richki vpadayuchi v Azovske more utvoryuyut shiroki limani Utlyuckij Miuskij Yejskij Bejsuzkij Inodi limani vidokremlyuyutsya vid morya pishanimi peresipami ozero Molochne Zatoki Najbilsha zatoka Azovskogo morya Taganrozka liman Donu Vidkriti zatoki Azovskogo morya Obitochna Arabatska Temryucka Berdyanska Kazantipska TaganrozkaTransportne znachennyaAzovske more maye velike transportne znachennya Osoblivo zrosla transportna rol Azovskogo morya u zv yazku z pobudovoyu Volgo Donskogo kanalu Do velikih portiv Mariupol inshi movi Kerch inshi movi Berdyansk ta inshi prokladeno morski kanali Div takozh Potajnij vodnij shlyah Zaporozkih kozakiv Porti Ukrayinski porti Berdyansk Mariupol Genichesk Kerch Rosijski porti inshi movi inshi movi inshi movi na r Don Yejskij morskij port Gazovi rodovishaU 1998 roci NPO Chornomornaftogaz na Pivdennomu shelfi Azovskogo morya vidkrilo Pivnichno Kazantipske gazove rodovishe Div takozhPotajnij vodnij shlyah Zaporozkih kozakiv Azovska naukovo doslidna stanciyaPrimitkiProleksis enciklopedija Opca i nacionalna enciklopedija 2009 d Track Q3407324 PDF ukrayinskoyu shron chtyvo org ua Arhiv originalu PDF za 29 bereznya 2017 Procitovano 22 lyutogo 2017 ukrayinskoyu litopys org ua Arhiv originalu za 28 bereznya 2017 Procitovano 22 lyutogo 2017 PDF ukrayinskoyu old geography lnu edu ua Arhiv originalu PDF za 23 lyutogo 2017 Procitovano 22 lyutogo 2017 Administrativna karta Ukrayinskoyi Socialistichnoyi Radyanskoyi Respubliki Teritorialnij podil pri trohstupenevij sistemi vryaduvannya Administrativni mezhi na 1 bereznya 1927 roku Mirilo 1 1 250 000 M Vidannya Narodnogo Komisariatu Vnutrishnih Sprav USRR ta Derzhavnogo Vidavnictva Ukrayini 1927 Administrativna karta Ukrayinskoyi Sociyalistichnoyi Radyanskoyi Respubliki Teritoriyalnij podil za oblasnoyu sistemoyu vryaduvannya Administrativni mezhi na 20 bereznya 1932 r Variyant 1 H 1932 Administrativna karta Ukrayinskoyi Sociyalistichnoyi Radyanskoyi Respubliki Teritorialnij podil za oblasnoyu sistemoyu vryaduvannya Administrativni mezhi na 1 kvitnya 1933 r H 1933 Arhiv originalu za 8 bereznya 2012 Procitovano 10 sichnya 2012 Arhiv originalu za 8 bereznya 2012 Procitovano 10 sichnya 2012 M T Yanko Toponimichnij slovnik dovidnik ukrayinskoyi RSR K Radyanska shkola 1973 stor 13 BSE t 1 stor 534 Fasmer t 1 stor 63 Ryan W 1997 PDF Marine Geology 138 119 doi 10 1016 S0025 3227 97 00007 8 Arhiv originalu PDF za 25 lipnya 2012 Procitovano 14 lyutogo 2013 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Perevirte znachennya doi dovidka Strahiv 1963 Atlas 7 klas Geografiya materikiv i okeaniv Ukladach K DNVP Kartografiya 2008 ros Fiziko geograficheskij atlas mira pod red akad M Akademiya nauk SSSR i GUGGK GGK SSSR 1964 298 s 20 tis prim Gidrometeorologiya i gidrohimiya morej T V Azovskoe morej SSSR SPb Gidrometizdat 1991 S 56 angl Mark D Spalding et al Marine Ecoregions of the World A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas Vol 57 No 7 July August 2007 pp 573 583 doi 10 1641 B570707 ros Zhizn zhivotnyh Tom 1 Bespozvonochnye Pod red chlena korrespondenta AN SSSR professora L A Zenkevicha M Prosveshenie 1968 s 576 Kostianoy p 76 Berdyanskij ostrov Malyj Dzendzik razmylo na dve chasti 19 kvitnya 2018 u Wayback Machine Industrialka 18 kvitnya 2018 ros LiteraturaVorovka V P Yak priborkati Azovske more Melitopolskij krayeznavchij zhurnal 2018 12 s 10 14 Vortman D Ya Surozke more 6 sichnya 2017 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 910 ISBN 978 966 00 1290 5 Markova O Ye Azovske more 18 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 47 ISBN 966 00 0734 5 6 Chorne j Ozivske more 7 bereznya 2016 u Wayback Machine Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Mollyuski Azovskogo morya monografiya V V Anistatenko I A Haliman O Yu Anistatenko K Naukova dumka 2011 172 s Proekt Naukova kniga angl Barnes S L 1973 Mesoscale objective map analysis using weighted time series obser vations NOAA Technical Memorandum ERL NSSL 62 60pp angl Levitus S T Boyer 1994 NOAA ATLAS NESDIS 4 World Ocean Atlas 1994 Vol 4 Temperature U S Gov Printing Office Washington D C 118 pp ros Voskresenskij S S Leontev O K Spiridonov A I i dr Geomorfologicheskoe rajonirovanie SSSR i prilegayushih morej Uchebnoe posobie M Vysshaya shkola 1980 343 s ros Geomorfologiya SSSR Dalnij Vostok i berega morej omyvayushih territoriyu SSSR Pod red A A Aseeva S S Korzhueva M Nauka 1982 277 s ros Geoekologiya shelfa i beregov morej Rossii Pod red N A Ajbulatova M Noosfera 2001 427 s ros Dobrovolskij A D Zalogin B S Morya SSSR M Izd vo MGU 1982 ros Zenkevich L A Biologiya morej SSSR M Izd vo AN SSSR 1963 739 s ros Kondrin A T Kosarev A N Polyakova A V Ekologicheskoe sostoyanie morej Rossii M Izd vo MGU 1993 ros Leonov A K Regionalnaya okeanografiya L Gidrometeoizdat 1960 ros Obzor ekologicheskogo sostoyaniya morej SSSR i otdelnyh rajonov Mirovogo okeana za 1989 g L Gidrometeoizdat 1990 174 s ros Antonov L Zapiski po gidrografii Tom 51 L 1926 s 195 223 ros Gidrometeorologicheskie usloviya shelfovoj zony morej SSSR Tom 3 Azovskoe more L 1986 218 s ros Gidrometeorologicheskij spravochnik Azovskogo morya L Gidrometeoizdat 1962 853 s ros Gidrometeorologiya i gidrohimiya morej SSSR Tom 5 Azovskoe more SPb Gidrometeoizdat 1991 237 s ros Danilevskij N Ya Opisanie rybolovstva na Chernom i Azovskom moryah Issledovaniya o sost rybol i pr 1871 T VIII ros Zakonomernosti okeanograficheskih i biologicheskih processov v Azovskom more Red G G Matishov Apatity Izdatelstvo KNC RAN 2000 436 s ros 3enkevich L A Fauna i biologicheskaya produktivnost morya Tom 2 M 1947 ros Istoshin Yu V Okeanografiya L 1956 ros Knipovich N M Ocherk rabot Azovsko Chernomorskoj nauchno promyslovoj ekspedicii v 1925 g M 1926 s 75 106 ros Kompleksnyj monitoring sredy i bioty Azovskogo bassejna Tom 6 Red G G Matishov Apatity Izdatelstvo KNC RAN 2004 369s ros Mamykina V A Hrustalev Yu P Beregovaya zona Azovskogo morya Rostov na Donu Izd vo RGU 1980 172 s ros Matishov G G Abramenko M I Gargopa Yu M Bufetova M V Novejshie ekologicheskie fenomeny v Azovskom more vtoraya polovina XX veka Apatity Izdatelstvo KNC RAN 2003 441 s ros Matishov G G Gargopa Yu M i dr Zakonomernosti ekosistemnyh processov v Azovskom more M Nauka 2006 304 s ros Morskoj gidrometeorologicheskij ezhegodnik 1958 g Azovskoe more chast 2 Nablyudeniya v otkrytoj chasti morya Rostov na Donu 1976 32 s ros Morskoj gidrometeorologicheskij ezhegodnik 1958 g Azovskoe more chast 1 Pribrezhnye nablyudeniya Sevastopol 1977 138 s ros Sovremennoe razvitie estuarnyh ekosistem na primere Azovskogo morya Red G G Matishov Apatity Izdatelstvo KNC RAN 1999 366 s ros Sreda biota i modelirovanie ekologicheskih processov v Azovskom more Red G G Matishov Apatity Izdatelstvo KNC RAN 2001 415 s ros Shpindler I B Vrangel F F Materialy po gidrologii Chernogo i Azovskogo morej po ekspediciyam 1890 1891 SPb 1899 70 s ros Ekosistemnye issledovaniya Azovskogo morya i poberezhya Tom 4 Red G G Matishov Apatity Izdatelstvo KNC RAN 2002 450 s ros Ekosistemnye issledovaniya sredy i bioty Azovskogo bassejna i Kerchenskogo proliva Tom 7 Red G G Matishov Apatity Izdatelstvo KNC RAN 2005 390 s ros Shamraev Yu I Shishkina L A Okeanologiya L Gidrometeoizdat 1980 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Azovske more Azovske more 22 bereznya 2022 u Wayback Machine VUE Web kamera na berezi Azovskogo morya Fedotova kosa 16 lipnya 2015 u Wayback Machine Web kamera na berezi Azovskogo morya Kirilivka 26 serpnya 2015 u Wayback Machine Web kamera na berezi Azovskogo morya Primorsk 9 serpnya 2020 u Wayback Machine Azovske more Meotida 25 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini EIU na sajti Institutu Istoriyi NAN Ukrayini Malovidomi miscya Azovskogo morya z cilyushimi dzherelami ta nejmovirnoyu prirodoyu video 20 lipnya 2021 u Wayback Machine ros