Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Генуе́зька респу́бліка (лат. Res Publica Ianuensis; італ. Repubblica di Genova) — італійська морська республіка з центром в Генуї. Існувала у 1005—1797 роках. Розташовувалася в Лігурії, на північно-західному узбережжі Італії. Мала розгалужену мережу поселень, колоній і торгових представництв по всьому Середземномор'ю, Чорномор'ю й європейському узбережжю Атлантики. Контролювала північ Сардинії (1259—1325), Корсику (1284—1768), Хіос (1261—1566) та південне узбережжя Криму (1266—1475). Панівною релігією в державі було католицтво, офіційною мовою — латина. Найпоширеніші мови — лігурійська та італійська. Керувалася купцями, що створили морську олігархічну республіку. До середини XV століття розбагатіла на работоргівлі в Чорноморському регіоні; активно вивозила рабів до Єгипту та Західної Європи. Вела війни з католицькими сусідами — Венецією, Пізою, іспанськими державами, Священною Римською імперією, православною Візантією і мусульманською Османською імперією. Ліквідована в ході наполеонівського походу до Італії, перетворена на Лігурійську республіку, сателіта Франції.
| Генуезька республіка | |||||
| |||||
| |||||
 | |||||
| Столиця | Генуя | ||||
| Релігії | Католицтво | ||||
| Форма правління | олігархична купецька республіка | ||||
| Історія | |||||
| - Засновано | 1005 | ||||
| - Заснована | XI століття | ||||
| - Вторгнення Франції | 1797 | ||||
| - Ліквідовано | 1797 | ||||
| Валюта | Генуезька ліра | ||||
| |||||
Історія
Розквіт Генуї почався з середини Х ст., коли вона разом з Пізою відбила напади арабів і звільнила від них східне узбережжя Тірренського моря. В той час владу в Генуї ділили між собою віконт, який призначався номінальним королем Італії, єпископ і міський патриціат. Роль віконта поступово послаблювалася, тоді як патриціат в 1099 р. створив так звану Компанію, організовану за зразком торгового союзу для захисту колективних інтересів містян, торгівців і ремісників. Компанія розширювала юридичні і політичні права, перетворюючись в корпоративний орган міського самоврядування. На чолі Компанії стояли виборні консули.
В 1087 році Генуя разом з Пізою здійснили успішний напад на Махдію, мусульманське місто на півночі Африки, захопивши і пограбувавши його внаслідок спільної морської операції. Напад на Махдію Генуї та Пізи послужив прологом до початку Хрестових походів в наступному десятиріччі..
Політичне значення Генуї зросло після прийняття нею 1143 року першого в Італії міського статуту. 1162 року імператор Фрідріх І Барбаросса дав Генуї диплом на володіння територіями на узбережжі Лігурії від Монако до Порто-Венере. Генуя офіційно стала республікою. Цьому сприяли успіхи генуезьких купців торгівлі як на Леванті, так і в Західному Середземномор'ї. Генуезький флот брав участь в Першому хрестовому поході, генуезькі купці заснували торгові факторії в Аккрі, Триполі, Бейруті, інших містах Леванту. 1155 року вони добилися великих привілеїв у Візантії.
Участь у Реконкісті закріпила позиції Генуї в містах Каталонії і Арагону. Активними були зв'язки Генуї зі Східною Африкою.
Пік розвитку
Підтримавши нікейських імператорів у боротьбі за відновлення Візантійської імперії проти Латинської імперії та Венеції, перший генуезький капітано-дель-пополо Гульельмо Бокканегра уклав з Михаїлом VIII Палеологом у 1261 році Німфейський договір, згідно з яким, в обмін на поставку для Візантії флоту, генуезці добилися права безперешкодної торгівлі на всій території Візантії і монопольних прав на торгівлю в Чорному морі. Хоча їм не вдалося зберегти цю монополію надовго, генуезці скористалися нею для влаштування численних генуезьких поселень у Причорномор'ї. Вже у 1266 році хан Золотої Орди Менгу-Тімур, через свого племінника і намісника в Криму Оран-Тімура дозволив генуезцям селитися в місті Кафа (сучасна Феодосія), що стала пізніше центром їх колоній. В останній чверті ХІІІ ст. товарообмін генуезького порту зріс майже в чотири рази. Ріст торгового обміну тривав і в першій чверті XIV ст.
На цей же період приходяться найвидатніші перемоги генуезького флоту над своїми конкурентами з італійських морських республік Пізи і Венеції.
У 1284 році між флотами Генуї і Пізи відбулась Битва при Мелорії. Генуезький флот на чолі з Оберто Доріа та Бенедетто Дзаккарія завдав пізанцям катастрофічної поразки, пізанський флот майже повністю знищили і більш як 10 тисяч пізанців убили чи захопили в полон. Поразка в битві при Мелорії поставила крапку на подальших середземноморських амбіціях Пізи і призвела до її занепаду як потужної військової і торгової морської держави. Але після перемоги над Пізою Генуя зіткнулася з великою конкуренцією Венеційської республіки, з якою тривалий час вела запеклу боротьбу. Генуя намагалась проникнути до Східного Середземномор'я, до «сфери впливу» Венеції, а також підтримувала проти Венеції Візантію і чимало сприяла падінню Латинської імперії, створеної хрестоносцями за участю венеційців.
У1298 році генуезький флот на чолі з Ламба Доріа в морській битві при Курцолі в Адріатичному морі повністю розбили венеційський флот і захопили в полон венеційського адмірала Андреа Дандоло, син дожа Джованні Дандоло.
Занепад
Запекла боротьба між Генуєю і Венецією тривала після цього ще ціле століття. В 1379 році під час війни Кіоджи генуезці захопили порт Кіоджа у Венеційській лагуні, зовсім неподалік від Венеції. Та врешті-решт гору взяла таки Венеція. 1380 року відбулася вирішальна битва за Кіоджу, в якій генуезький флот був вщент розбитий венеційським. Відтоді пануванню генуезців у східній частині Середземного моря настав кінець. Навіть у Чорне море почали проникати венеційські кораблі, Недалеко від кримських генуезьких торгових колоній, у гирлі Дону на початку XIV ст. була закладена венеційська факторія Тапа (поблизу сучасного Азова).
Структура
Міський патриціат Генуї був переважно феодальним за походженням. Його ядро становили сеньйори, вихідці із контадо, які активно включилися в морську торгівлю. Найвпливовішими були сім'ї Доріа, Спінола, Фієскі, , Грімальді. З кінця ХІІІ ст. нобілі стали об'єднуватися в союзи, часто за принципом роду, сусідства і економічних інтересів. Так поступово з'явилися аристократичні клани, яких називали альбергами, які нерідко ворогували між собою. Поступово посилилася і рол пополанів у торгівлі та ремеслі. Їхні претензії на владу, ворожнеча гвельфів з гібелінами, між кланами нобілів, яскраво виражений індивідуалізм підприємців, які мали великі капітали і не бажали встановлення контролю над ними сильної адміністрації, різна географічна орієнтація окремих груп купців — всі ці фактори зумовили слабкість центрального управління «Республіки Св. Георгія», як називала себе Генуя за іменем свого покровителя. Наявність у Генуї численного портового люду, який бурхливо виражав і нерідко міняв політичні симпатії, спричинювала численні перевороти. Після короткого періоду в першій половині ХІІІ ст., коли на чолі правління стояли подести із іноземців, які змінили попередніх консулів, в Генуї почалися невдалі спроби як встановлення сеньйорії, так і пополанської диктатури на чолі з енергійним представником роду Бокканегра. Гульєльмо Бокканегра був обраний капітано-дель-пополо у 1257—1262 роках, а Сімоне став першим пожиттєвим дожем (1339—1344, 1359—1363). Дожі, як і раніше подести, опиралися на представницький орган — Раду старійшин. Ослаблена внутрішніми суперечками, Генуя наприкінці XIV—XV ст. не раз переходила під владу французьких королів, маркізів Монферрата і міланських герцогів, зберігаючи при цьому автономію.
Авторитетнішими і впливовішими, ніж адміністративні, були судові і фінансові магістрати республіки, особливо заснований 1407 року банк Св. Георгія. Спочатку цей банк виріс із внеску асоціації купців, які діставали у вигляді відсотків за представлені квоти від податків, які поступали в казну. Діставши можливість впливати на механізми управління, банк розширив фінансову діяльність і по суті став контролювати велику морську і сухопутну торгівлю Генуї. 1453 року республіка навіть передала йому в управління свої чорноморські факторії. У другій половині XV ст. банк став одним з найбільших у Європі, надавав кредит монархам, впливав на формування ринку капіталу.
Створення подібного банку було можливе тільки на основі багаторічного досвіду підприємства. Генуезькі купці вміли вибрати оптимальні форми організації торгівлі. Одною із них була коменда. Укладаючи договір коменди, один партнер інвестував капітал, інший вкладав свою працю в часто ризиковані торгові операції. Інвестор капіталу діставав звичайно від 2⁄3 до 3⁄4 прибутку, але на його рахунок відносили і ризик втрат, інша частина прибутку діставалася мандрівному купцю — трактатору. Коменда дозволяла купцям, які вели торгівлю на Леванті й в Англії, швидко акумулювати капітал, закупити товари і освоювати нові ринки. Спочатку трактатори через коменду позичали суму не тільки у великих купців і фінансистів, але й у простих людей, навіть власних слуг. Поступово суми зростали, заморська торгівля ставала привілеєм багатих купців, складалися стійкіші ринкові механізми і відбувалася зміна трактаторів інститутом постійних комісійних агентів, які реалізовували угоди на будь-яких ринках, де вони мали свої контори, за фіксований процент. До XV ст. зросла роль банківського кредиту і комерційного страхування товарів. Незважаючи на фінансові успіхи, з другої половини XIV ст. і до кінця XV ст. морська торгівля Генуї скоротилася. Республіка втрачала володіння на Леванті під ударами турків-османів і намагалася швидко переорієнтуватися на ринки Західної Європи.
Населення
У ХІІІ—XV століттях 4–10 % населення Генуї становили раби із Золотої Орди, серед них половина — русинки і черкешенки. Їхня присутність, крім демографічно-економічного ефекту, викликала й соціальні напруги — зростання злочинності, збільшення кількості безбатченків тощо.
Див. також
Примітки
- Галенко О. І. Рабство в Україні // Енциклопедія історії України
Джерела
- Галенко О. І. Рабство в Україні [ 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — .
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Генуезька республіка
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Genue zka respu blika lat Res Publica Ianuensis ital Repubblica di Genova italijska morska respublika z centrom v Genuyi Isnuvala u 1005 1797 rokah Roztashovuvalasya v Liguriyi na pivnichno zahidnomu uzberezhzhi Italiyi Mala rozgaluzhenu merezhu poselen kolonij i torgovih predstavnictv po vsomu Seredzemnomor yu Chornomor yu j yevropejskomu uzberezhzhyu Atlantiki Kontrolyuvala pivnich Sardiniyi 1259 1325 Korsiku 1284 1768 Hios 1261 1566 ta pivdenne uzberezhzhya Krimu 1266 1475 Panivnoyu religiyeyu v derzhavi bulo katolictvo oficijnoyu movoyu latina Najposhirenishi movi ligurijska ta italijska Keruvalasya kupcyami sho stvorili morsku oligarhichnu respubliku Do seredini XV stolittya rozbagatila na rabotorgivli v Chornomorskomu regioni aktivno vivozila rabiv do Yegiptu ta Zahidnoyi Yevropi Vela vijni z katolickimi susidami Veneciyeyu Pizoyu ispanskimi derzhavami Svyashennoyu Rimskoyu imperiyeyu pravoslavnoyu Vizantiyeyu i musulmanskoyu Osmanskoyu imperiyeyu Likvidovana v hodi napoleonivskogo pohodu do Italiyi peretvorena na Ligurijsku respubliku satelita Franciyi Genuezka respublika 1005 1797 Prapor Gerb Genuyi istorichni kordoni na kartiGenuezka respublika ta yiyi volodinnya Stolicya Genuya Religiyi Katolictvo Forma pravlinnya oligarhichna kupecka respublika Istoriya Zasnovano 1005 Zasnovana XI stolittya Vtorgnennya Franciyi 1797 Likvidovano 1797 Valyuta Genuezka lira Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Genuezka respublikaIstoriyaRozkvit Genuyi pochavsya z seredini H st koli vona razom z Pizoyu vidbila napadi arabiv i zvilnila vid nih shidne uzberezhzhya Tirrenskogo morya V toj chas vladu v Genuyi dilili mizh soboyu vikont yakij priznachavsya nominalnim korolem Italiyi yepiskop i miskij patriciat Rol vikonta postupovo poslablyuvalasya todi yak patriciat v 1099 r stvoriv tak zvanu Kompaniyu organizovanu za zrazkom torgovogo soyuzu dlya zahistu kolektivnih interesiv mistyan torgivciv i remisnikiv Kompaniya rozshiryuvala yuridichni i politichni prava peretvoryuyuchis v korporativnij organ miskogo samovryaduvannya Na choli Kompaniyi stoyali viborni konsuli V 1087 roci Genuya razom z Pizoyu zdijsnili uspishnij napad na Mahdiyu musulmanske misto na pivnochi Afriki zahopivshi i pograbuvavshi jogo vnaslidok spilnoyi morskoyi operaciyi Napad na Mahdiyu Genuyi ta Pizi posluzhiv prologom do pochatku Hrestovih pohodiv v nastupnomu desyatirichchi Politichne znachennya Genuyi zroslo pislya prijnyattya neyu 1143 roku pershogo v Italiyi miskogo statutu 1162 roku imperator Fridrih I Barbarossa dav Genuyi diplom na volodinnya teritoriyami na uzberezhzhi Liguriyi vid Monako do Porto Venere Genuya oficijno stala respublikoyu Comu spriyali uspihi genuezkih kupciv torgivli yak na Levanti tak i v Zahidnomu Seredzemnomor yi Genuezkij flot brav uchast v Pershomu hrestovomu pohodi genuezki kupci zasnuvali torgovi faktoriyi v Akkri Tripoli Bejruti inshih mistah Levantu 1155 roku voni dobilisya velikih privileyiv u Vizantiyi Genuezka fortecya v Sudaku AR Krim Uchast u Rekonkisti zakripila poziciyi Genuyi v mistah Kataloniyi i Aragonu Aktivnimi buli zv yazki Genuyi zi Shidnoyu Afrikoyu Pik rozvitku Pidtrimavshi nikejskih imperatoriv u borotbi za vidnovlennya Vizantijskoyi imperiyi proti Latinskoyi imperiyi ta Veneciyi pershij genuezkij kapitano del popolo Gulelmo Bokkanegra uklav z Mihayilom VIII Paleologom u 1261 roci Nimfejskij dogovir zgidno z yakim v obmin na postavku dlya Vizantiyi flotu genuezci dobilisya prava bezpereshkodnoyi torgivli na vsij teritoriyi Vizantiyi i monopolnih prav na torgivlyu v Chornomu mori Hocha yim ne vdalosya zberegti cyu monopoliyu nadovgo genuezci skoristalisya neyu dlya vlashtuvannya chislennih genuezkih poselen u Prichornomor yi Vzhe u 1266 roci han Zolotoyi Ordi Mengu Timur cherez svogo pleminnika i namisnika v Krimu Oran Timura dozvoliv genuezcyam selitisya v misti Kafa suchasna Feodosiya sho stala piznishe centrom yih kolonij V ostannij chverti HIII st tovaroobmin genuezkogo portu zris majzhe v chotiri razi Rist torgovogo obminu trivav i v pershij chverti XIV st Na cej zhe period prihodyatsya najvidatnishi peremogi genuezkogo flotu nad svoyimi konkurentami z italijskih morskih respublik Pizi i Veneciyi U 1284 roci mizh flotami Genuyi i Pizi vidbulas Bitva pri Meloriyi Genuezkij flot na choli z Oberto Doria ta Benedetto Dzakkariya zavdav pizancyam katastrofichnoyi porazki pizanskij flot majzhe povnistyu znishili i bilsh yak 10 tisyach pizanciv ubili chi zahopili v polon Porazka v bitvi pri Meloriyi postavila krapku na podalshih seredzemnomorskih ambiciyah Pizi i prizvela do yiyi zanepadu yak potuzhnoyi vijskovoyi i torgovoyi morskoyi derzhavi Ale pislya peremogi nad Pizoyu Genuya zitknulasya z velikoyu konkurenciyeyu Venecijskoyi respubliki z yakoyu trivalij chas vela zapeklu borotbu Genuya namagalas proniknuti do Shidnogo Seredzemnomor ya do sferi vplivu Veneciyi a takozh pidtrimuvala proti Veneciyi Vizantiyu i chimalo spriyala padinnyu Latinskoyi imperiyi stvorenoyi hrestonoscyami za uchastyu venecijciv U1298 roci genuezkij flot na choli z Lamba Doria v morskij bitvi pri Kurcoli v Adriatichnomu mori povnistyu rozbili venecijskij flot i zahopili v polon venecijskogo admirala Andrea Dandolo sin dozha Dzhovanni Dandolo Zanepad Zapekla borotba mizh Genuyeyu i Veneciyeyu trivala pislya cogo she cile stolittya V 1379 roci pid chas vijni Kiodzhi genuezci zahopili port Kiodzha u Venecijskij laguni zovsim nepodalik vid Veneciyi Ta vreshti resht goru vzyala taki Veneciya 1380 roku vidbulasya virishalna bitva za Kiodzhu v yakij genuezkij flot buv vshent rozbitij venecijskim Vidtodi panuvannyu genuezciv u shidnij chastini Seredzemnogo morya nastav kinec Navit u Chorne more pochali pronikati venecijski korabli Nedaleko vid krimskih genuezkih torgovih kolonij u girli Donu na pochatku XIV st bula zakladena venecijska faktoriya Tapa poblizu suchasnogo Azova StrukturaMiskij patriciat Genuyi buv perevazhno feodalnim za pohodzhennyam Jogo yadro stanovili senjori vihidci iz kontado yaki aktivno vklyuchilisya v morsku torgivlyu Najvplivovishimi buli sim yi Doria Spinola Fiyeski Grimaldi Z kincya HIII st nobili stali ob yednuvatisya v soyuzi chasto za principom rodu susidstva i ekonomichnih interesiv Tak postupovo z yavilisya aristokratichni klani yakih nazivali albergami yaki neridko voroguvali mizh soboyu Postupovo posililasya i rol popolaniv u torgivli ta remesli Yihni pretenziyi na vladu vorozhnecha gvelfiv z gibelinami mizh klanami nobiliv yaskravo virazhenij individualizm pidpriyemciv yaki mali veliki kapitali i ne bazhali vstanovlennya kontrolyu nad nimi silnoyi administraciyi rizna geografichna oriyentaciya okremih grup kupciv vsi ci faktori zumovili slabkist centralnogo upravlinnya Respubliki Sv Georgiya yak nazivala sebe Genuya za imenem svogo pokrovitelya Nayavnist u Genuyi chislennogo portovogo lyudu yakij burhlivo virazhav i neridko minyav politichni simpatiyi sprichinyuvala chislenni perevoroti Pislya korotkogo periodu v pershij polovini HIII st koli na choli pravlinnya stoyali podesti iz inozemciv yaki zminili poperednih konsuliv v Genuyi pochalisya nevdali sprobi yak vstanovlennya senjoriyi tak i popolanskoyi diktaturi na choli z energijnim predstavnikom rodu Bokkanegra Gulyelmo Bokkanegra buv obranij kapitano del popolo u 1257 1262 rokah a Simone stav pershim pozhittyevim dozhem 1339 1344 1359 1363 Dozhi yak i ranishe podesti opiralisya na predstavnickij organ Radu starijshin Oslablena vnutrishnimi superechkami Genuya naprikinci XIV XV st ne raz perehodila pid vladu francuzkih koroliv markiziv Monferrata i milanskih gercogiv zberigayuchi pri comu avtonomiyu Avtoritetnishimi i vplivovishimi nizh administrativni buli sudovi i finansovi magistrati respubliki osoblivo zasnovanij 1407 roku bank Sv Georgiya Spochatku cej bank viris iz vnesku asociaciyi kupciv yaki distavali u viglyadi vidsotkiv za predstavleni kvoti vid podatkiv yaki postupali v kaznu Distavshi mozhlivist vplivati na mehanizmi upravlinnya bank rozshiriv finansovu diyalnist i po suti stav kontrolyuvati veliku morsku i suhoputnu torgivlyu Genuyi 1453 roku respublika navit peredala jomu v upravlinnya svoyi chornomorski faktoriyi U drugij polovini XV st bank stav odnim z najbilshih u Yevropi nadavav kredit monarham vplivav na formuvannya rinku kapitalu Stvorennya podibnogo banku bulo mozhlive tilki na osnovi bagatorichnogo dosvidu pidpriyemstva Genuezki kupci vmili vibrati optimalni formi organizaciyi torgivli Odnoyu iz nih bula komenda Ukladayuchi dogovir komendi odin partner investuvav kapital inshij vkladav svoyu pracyu v chasto rizikovani torgovi operaciyi Investor kapitalu distavav zvichajno vid 2 3 do 3 4 pributku ale na jogo rahunok vidnosili i rizik vtrat insha chastina pributku distavalasya mandrivnomu kupcyu traktatoru Komenda dozvolyala kupcyam yaki veli torgivlyu na Levanti j v Angliyi shvidko akumulyuvati kapital zakupiti tovari i osvoyuvati novi rinki Spochatku traktatori cherez komendu pozichali sumu ne tilki u velikih kupciv i finansistiv ale j u prostih lyudej navit vlasnih slug Postupovo sumi zrostali zamorska torgivlya stavala privileyem bagatih kupciv skladalisya stijkishi rinkovi mehanizmi i vidbuvalasya zmina traktatoriv institutom postijnih komisijnih agentiv yaki realizovuvali ugodi na bud yakih rinkah de voni mali svoyi kontori za fiksovanij procent Do XV st zrosla rol bankivskogo kreditu i komercijnogo strahuvannya tovariv Nezvazhayuchi na finansovi uspihi z drugoyi polovini XIV st i do kincya XV st morska torgivlya Genuyi skorotilasya Respublika vtrachala volodinnya na Levanti pid udarami turkiv osmaniv i namagalasya shvidko pereoriyentuvatisya na rinki Zahidnoyi Yevropi NaselennyaU HIII XV stolittyah 4 10 naselennya Genuyi stanovili rabi iz Zolotoyi Ordi sered nih polovina rusinki i cherkeshenki Yihnya prisutnist krim demografichno ekonomichnogo efektu viklikala j socialni naprugi zrostannya zlochinnosti zbilshennya kilkosti bezbatchenkiv tosho Div takozhMorski respubliki Genuezka fortecya v SudakuPrimitkiGalenko O I Rabstvo v Ukrayini Enciklopediya istoriyi UkrayiniDzherelaGalenko O I Rabstvo v Ukrayini 14 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S 944 s il ISBN 978 966 00 1290 5 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Genuezka respublika