Алі-Бай (річка)

Алі-Бай  (також Бугас, Агібельская, Карачинская, Луговська); (рос. Али-Бай, рос. Али-Бай, крим. Ali Bay, Алі Бай) — маловодна річка ( балка) на заході Керченського півострова, довжиною 40,0 км, з площею водозбірного басейну 182 км². Витік річки знаходиться на південно-західній рівнині Керченського півострова, де балка починається розгалуженою системою коротких ярів, у верхів'ї називається Карачинська балка, там же приймаючи праву притоку балку Глибока . Тече, приблизно, на північний захід, потім, у західній околиці села Лугове, Алі-Бай прорізає Парпачський хребет (ця ділянка називається балка Башбек і виходить на велику Каменську улоговину, де, на захід від села Уварове, приймає зліва велику притоку. Попри наявність водоносних балок, улоговина раніше страждала від нестачі води.

Алі-Бай
45°19′18″ пн. ш. 35°38′34″ сх. д. / 45.32167000002777257° пн. ш. 35.64278000002777702° сх. д. / 45.32167000002777257; 35.64278000002777702
Витік
Гирло	Арабатська затока
• координати	45°19′18″ пн. ш. 35°38′34″ сх. д. / 45.32180000002777831° пн. ш. 35.64280000002777626° сх. д. / 45.32180000002777831; 35.64280000002777626
Басейн	Азовського моря
Країни:	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Довжина	40,0 км
Площа басейну:	182 км²
Медіафайли у Вікісховищі

На північ від Каменської улоговини Алі-Бай прорізає посередині Ак-Монайські позиції, і в урочищі Рибне, утворюючи солончак (у колишнього села Насир, раніше під назвою річка Бугас, впадає в Арабатську затоку Азовського моря.

Притоки

Згідно з довідником «Поверхневі водні об'єкти Криму» Алі-Бай приймає 12 приток, все без назви, в інших джерелах наводяться імена найбільш значних.

• Глибока балка — права, впадає за 24 км від гирла, завдовжки 5,8 км, площа басейну 8,4 км², має 2 власні притоки. Джерело знаходиться за 2 км на південний захід від села Кірове.
• Кошайская балка (також Хой-Таш-)— ліва, впадає за 13 км від гирла, завдовжки 14 км, площа водозбору 67,7 км².

Цікавий факт

• У селі Лугове річку перетинає автошлях М17.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 17 вересня 2020. Процитовано 13 квітня 2020.