Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Дербентський емірат — феодальна держава в Східному Дагестані, що утворилася наприкінці VIII ст. Був утворений арабським військовиком Марваном. У 797 році захоплено Хозарським каганатом. У 869 році стає незалежною державою. У 1077 році захоплено державою Сельджуків. У 1120 році знову стає вільним. Остаточно ліквідовано у 1225 році володарями Ширвану. Землі емірату відповідають сучасним кордонам м. Дербента, Дербентського і Табасаранського районів Республіки Дагестан Російської Федерації та Кубинського району Республіки Азербайджан.
| Дербентський емірат | ||||
| ||||
 | ||||
| Столиця | Дербент | |||
| Мови | арабська фарсі | |||
| Релігії | Іслам | |||
| Форма правління | монархія | |||
| Еміри | ||||
| - 736—745 | ||||
| - 1210-1225 | ||||
| Історія | ||||
| - Засноване | 736 | |||
| - Захоплене Ширваном | 1225 | |||
Історія
Заснування
До арабської навали тут правила перська династія. Останнім володарем був Шахрвараз, що зазнав поразки у 653 році. Тривалий час влада Арабського халіфату не була міцною, а еміри не були спадковими. Лише після перемог у 735—736 роках арабського військовика Марвана влада халіфату постала остаточно. Останній призначив еміра Асада ібн Зафіра, який започаткував династію Зафаридів. З цього моменту веде свою історію Дербентський емірат.
Дербент перейменовано на Баб ал-абваб (Брама брам). Він стає плацдармом для завоювання Дагестану та боротьби з Хозарським каганатом. Тривалий час еміри зберігали свою залежність від Омеядських халіфів. У 750—751 роках, скориставшись боротьбою Омеядів та Аббасидів дербентські еміри стали фактично незалежними. Проте вже у 752 році знову змушені були визнати владу арабів на чолі з Абу Джаафаром аль-Мансуром, братом халіфа Аббаса. У 760 році новим еміром призначено Якуба ас-Суламі, що заснував династію Суламідів. Ас-Суламі також призначено намісником Східного Закавказзя. Для зміцнення свого становища він оженився на доньці хозарського кагана Багатура. Проте у 766 році розпочався конфлікт з хозарами, які чинили постійні напади на Дербент. У 770-х роках війська халіфа Мансура завдали удару хозарам, чим на деякий час відвернули загрозу. Проте вже у 797 році Дербент було захоплено хозарським військом. Нащадки Якуба ас-Суламі продовжували вважати себе дербентськими емірами.
Суламіди
У 869 році , вигнав загони хозар. Водночас на цей час Багдадський халіфат значно втратив потугу, що дозволило Дербенту стати незалежною державою. З метою поширення мусульманської релігії і для покарання «невірних» горян робилися систематичні військові походи. Були укладені союзи з мусульманськими володарями Лакза, Табасарана та Кайтага. У 912 році підкорив володіння Шандан. У 930-х роках вів війни з Лакзом, проте зрештою було укладено мирний договір, що тримався до завершення існування емірату.
У X—XI ст. Дербентський емірат активно боровся проти спроб Держави Ширваншахів та християнського царства Сарір. У 944 році населення Дербента повстало проти еміра Ахмада бен Абд ал-Маліка ал-Хашимі, вигнало його з емірату і відправило послів до ширваншаха Абу-Тагір-Йазіда. Ширваншах відправив до Дербенту свого сина Ахмада. Через кілька днів після проголошення його еміром дербентці повстали і проти нього. В цей час внаслідок розгрому київським князем Святославом у 966—969 роках Хозарії зі столицею Семендер загроза для емірів з півночі була ліквідована. Але у 989—990 роках державу струсонуло велике повстання на чолі з релігійним діячем Мусою ат-Тузі, яке було з величезними складнощами придушено.
У 1020 році війська емірату завдали поразки Ширвану. Спроба у 1021 році Ширваном взяти реванш виявилася невдалою, проте й дербентський емір аль-Мансур I не досяг перемоги. У 1029 році останній завдав поразки ширваншаху Манучехру I. У 1030 році війська еміра спустошили значну частину земель Ширвана. Проте у 1035 році емір Абд аль-Малік зазнав поразки й втратив Дербент, де Ширваншах залишив намісником свого візира Мансура ібн-Мусіддіда. Але невдовзі Абд аль-Малік повернув собі свої землі. Слідом за цим було укладено союз з Ширваном. Надалі війська Дербентського емірату допомагали Ширвану відбити напад дайламітів з північного Ірану.
Втім у 1040-х роках розгорнулася боротьба за владу між аль-Мансуром II та Абд аль-Маліком III. Скориставшись послабленням емірату у внутрішні справи втрутився ширваншах Фарібурз I, який навіть тричі захоплював Дербент. Проте у 1071 році династія суламідів за допомогою армії сельджуків повернула собі трон. Але вже у 1077 році самі сельджуки повалили еміра Маймуна II, що став останнім представником Суламідів на троні Дербенту.
Халіфіди
У 1120 році Сайф ад-дін Мухаммед, представник місцевої знаті Халіфідів (імовірно, зрослася з арабською знаттю), зумів відновити незалежність емірату. На початку XII ст. Дербентський емірат стає потужною державою. У 1124 році тривала війна з грузинським царем Давидом IV Будівельником. Біля Шабрана війська еміра в союзі з лезгінами, табасаранами й половцями завдали поразки ворогові. У 1130-1140-х роках за перших представників династії Сайфідів емірат простягався на південь на кілька десятків кілометрів і включав у свої кордони місто Шабран, на захід простягався не далі найближчих гірських ущелин, а на півночі включав частину табасаранських земель. Емір Сайф ад-Дін Мухаммад намагався підкорити кубачинців, проте марно.
За правління еміра Музаффара тривала боротьба з Грузинським царством. У 1167 році грузинські війська захопили Дербент, але втрималися вони тут недовго.
Водночас відносини між Дербентом і Ширваном знову загострилися. Емір Бекбарс уклав союз з половцями. У відповідь ширваншах Ахсітан I в союзі зі своїм родичем грузинським царем Георгієм III здійснив 1170 року похід на Дербентський емірат, спустошивши область Мушкюр. У 1175 році у битві біля Баку переміг війська Ширвана.
Остаточний занепад Дербентського емірату відбувся у 1220-х роках внаслідок численних походів монголів, що завдали відчутних руйнуваннь. Спочатку у 1221—1222 роках війська одного з військовиків Чингіз-хана — Субедея — сплюндрували значні території та завдали нищівної поразки еміру Рашиду. У 1225 році цим скористалися ширваншахи, які підкорили Дербент, приєднавши ці землі до Ширвана.
Влада. Армія
Емір мав абсолютну політичну, військову та судову владу. Організація управління будувалася за військовим принципом. Військами керували раїси. Окрему посаду обіймав голова дербентської фортеці — сахіб ал-куфл. Він також опікувався морським портом. Безпосередніми суддями були кадії. Водночас час від часу саме з боку військовиків надходила загроза для влади емірів. Дербентські еміри спиралися на велику і сильну військову арабську колонію, на наймані війська. Разом з тим емір мав радитися з диваном. Також особливий статус мали мешканці Дербента, які також іноді впливали на політичну ситуацію в еміраті. Значні соціальні стани складали селяни та ремісники. Нижчі знаходилися слуги еміра, та іншої знаті. На найнижчому щаблі розташовувалися раби.
Населення
Населення Дербентського емірату складалося з лезгин, табасаранів, татів. Тут мешкали також нащадки персів й арабів, яких арабський військовик Маслама ібн Абд ал-Малік оселив з Мосула, Дамаска, Тадмору, Халеба та інших міст Сирії і Джазіри. Водночас великі міста були місцем перебування купців з Дагестану, Хозарії, Персії, Середньої Азії, Іраку, Близького Сходу, Грузії, Вірменії, візантійської імперії. Тому виникали тимчасові колонії мешканців цих держав.
Економіка
Важливими були землеробство й скотарство. Водночас садівництво не набуло значного розвитку. Населення вирощувало зернові (перш за все, пшеницю та ячмінь), шафран та льон. Також істотний зиск дербентські еміри мали від розведення марени (тривалий час на Кавказі вони були фактичними монополістами з її виробництва). Марена, окрім експорту, використовувалася власне дербентськими ремісниками у прядінні та ткацтві. З X ст. Дербент стає одним із центрів ткацтва. На Кавказі дербентські майстри спеціалізувалися на виробництві одягу з льону.
Дербент перетворився на великий торговельно-ремісничий центр на Східному Кавказі. Через нього проходила одна з гілок Шовкового шляху. Марену ж вивозили через посередників до самої Індії.
Еміри карбували власну монету і докладали багато зусиль до зміцнення, розбудови та прикрашання свого міста.
Культура
Однією з найяскравіших пам'яток культової архітектури міста є головна соборна мечеть Джума-мечеть, в якій з найбільшою повнотою втілилися сасанідські та арабські будівельні традиції.
Культура Дербентського емірату складалася з одного боку, під впливом досягнень таких світових держав, як Сасанидська Персія та Арабський халіфат, що спиралися на найкращі традиції стародавнього сходу, а з іншого — збагачувалася елементами яскравою культури народів Північно-Східного Кавказу і кочівників азійських степів.
Еміри
Зафіріди
- Асад ібн Зафір (736—745)
- Хашим (745—760)
Суламіди
- Язід I (760-бл. 786)
- невідомий (786—790)
- Хашим I (790—797)
- під владою хозар (797—869)
- (869—884)
- Амр (884—885)
- Мухаммед I (885—915)
- Абд аль-Малік I (915—916) вперше
- Абу-ль-Наджм (916)
- Абд аль-Малік I (916—939) вдруге
- Ахмад (939) вперше
- Ширваншах аль-Хайсам ібн Мухаммед (939—941) вперше
- Ахмад (941) вдруге
- Ширваншах аль-Хайсам ібн Мухаммед (941—942) вдруге
- Ширваншах Ахмад ібн Йазід (942—944)
- Ахмад (944—953) втретє
- Хашрам Ахмад ібн Мунаббіхі ал-Лакзі (953—954)
- Ахмад (954—976) вчетверте
- Маймун I (976—997)
- Мухаммед I (997)
- Лашкар I (997—1001)
- аль-Мансур I (1001—1034)
- Абд аль-Малік II( 1034—1043)
- аль-Мансур II (1043—1054) вперше
- Лашкар II (1054—1055)
- аль-Мансур II (1055—1065) вдруге
- Абд аль-Малік III (1065—1066) вперше
- Ширваншах Фарібурз I ібн Саллар (1066—1068) вперше
- Абд аль-Малік III (1068) вдруге
- Ширваншах Фарібурз I ібн Саллар (1068—1070) вдруге
- Абд аль-Малік III (1070—1071) втретє
- Ширваншах Фарібурз I ібн Саллар (1071—1074) втретє
- Абд аль-Малік III (1074—1075) вчетверте
- Маймун II (1075—1077)
- у складі держави Сельджуків, потім Ширвана (1077—1120)
Халіфіди
- Сайф ад-дін Мухаммед ібн Халіфа (1120—1140)
- Музаффар( 1140—1165)
- Бекбарс (1165—1190)
- Абд аль-Малік (1190—1221)
- Рашид (1221—1225)
Джерела
- Ал-Истахри. Книга путей и царств. Пер. Н. А. Караулова «Сведения арабских географов IX X вв. о Кавказе». СМОМПК, XXIX. Тифлис, 1901.
- С. О. Хан-Магомедов . Дербент, М., 1958, стр. 38—60.
Посилання
- ІСТОРІЯ ШИРВАНА І ДЕРБЕНДА [ 11 березня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дербентський емірат |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Derbentskij emirat feodalna derzhava v Shidnomu Dagestani sho utvorilasya naprikinci VIII st Buv utvorenij arabskim vijskovikom Marvanom U 797 roci zahopleno Hozarskim kaganatom U 869 roci staye nezalezhnoyu derzhavoyu U 1077 roci zahopleno derzhavoyu Seldzhukiv U 1120 roci znovu staye vilnim Ostatochno likvidovano u 1225 roci volodaryami Shirvanu Zemli emiratu vidpovidayut suchasnim kordonam m Derbenta Derbentskogo i Tabasaranskogo rajoniv Respubliki Dagestan Rosijskoyi Federaciyi ta Kubinskogo rajonu Respubliki Azerbajdzhan Derbentskij emirat 736 1225 Derbentskij emirat istorichni kordoni na kartiDerbentskij emirat u IX st Stolicya Derbent Movi arabska farsi Religiyi Islam Forma pravlinnya monarhiya Emiri 736 745 1210 1225 Istoriya Zasnovane 736 Zahoplene Shirvanom 1225 Kavkazka AlbaniyaDagestan v serednih vikahCahurske hanstvoRutulske bekstvoLakzHozarskij kaganatDerbentskij emiratSarirGazikumuhske shamhalstvoKajtazke ucmijstvoTabasaranske majsumstvoDagestan v novij chasAvarske hanstvoIlisujskij sultanatMehtulinske hanstvoTarkovske shamhalstvoGazikumuhske hanstvoKubinske hanstvoKyurinske hanstvoVelika Kavkazka vijnaPivnichno Kavkazkij imamatDagestanska oblastRespublika Gorciv KavkazuPivnichno Kavkazkij emiratPivnichno Kavkazkij krajDagestanska ARSRDagestan pislya rozpadu SRSRRespublika DagestanDagestanska vijnaImarat KavkazpereglyanutiobgovoritiredaguvatiIstoriyaZasnuvannya Do arabskoyi navali tut pravila perska dinastiya Ostannim volodarem buv Shahrvaraz sho zaznav porazki u 653 roci Trivalij chas vlada Arabskogo halifatu ne bula micnoyu a emiri ne buli spadkovimi Lishe pislya peremog u 735 736 rokah arabskogo vijskovika Marvana vlada halifatu postala ostatochno Ostannij priznachiv emira Asada ibn Zafira yakij zapochatkuvav dinastiyu Zafaridiv Z cogo momentu vede svoyu istoriyu Derbentskij emirat Derbent perejmenovano na Bab al abvab Brama bram Vin staye placdarmom dlya zavoyuvannya Dagestanu ta borotbi z Hozarskim kaganatom Trivalij chas emiri zberigali svoyu zalezhnist vid Omeyadskih halifiv U 750 751 rokah skoristavshis borotboyu Omeyadiv ta Abbasidiv derbentski emiri stali faktichno nezalezhnimi Prote vzhe u 752 roci znovu zmusheni buli viznati vladu arabiv na choli z Abu Dzhaafarom al Mansurom bratom halifa Abbasa U 760 roci novim emirom priznacheno Yakuba as Sulami sho zasnuvav dinastiyu Sulamidiv As Sulami takozh priznacheno namisnikom Shidnogo Zakavkazzya Dlya zmicnennya svogo stanovisha vin ozhenivsya na donci hozarskogo kagana Bagatura Prote u 766 roci rozpochavsya konflikt z hozarami yaki chinili postijni napadi na Derbent U 770 h rokah vijska halifa Mansura zavdali udaru hozaram chim na deyakij chas vidvernuli zagrozu Prote vzhe u 797 roci Derbent bulo zahopleno hozarskim vijskom Nashadki Yakuba as Sulami prodovzhuvali vvazhati sebe derbentskimi emirami Sulamidi U 869 roci vignav zagoni hozar Vodnochas na cej chas Bagdadskij halifat znachno vtrativ potugu sho dozvolilo Derbentu stati nezalezhnoyu derzhavoyu Z metoyu poshirennya musulmanskoyi religiyi i dlya pokarannya nevirnih goryan robilisya sistematichni vijskovi pohodi Buli ukladeni soyuzi z musulmanskimi volodaryami Lakza Tabasarana ta Kajtaga U 912 roci pidkoriv volodinnya Shandan U 930 h rokah viv vijni z Lakzom prote zreshtoyu bulo ukladeno mirnij dogovir sho trimavsya do zavershennya isnuvannya emiratu U X XI st Derbentskij emirat aktivno borovsya proti sprob Derzhavi Shirvanshahiv ta hristiyanskogo carstva Sarir U 944 roci naselennya Derbenta povstalo proti emira Ahmada ben Abd al Malika al Hashimi vignalo jogo z emiratu i vidpravilo posliv do shirvanshaha Abu Tagir Jazida Shirvanshah vidpraviv do Derbentu svogo sina Ahmada Cherez kilka dniv pislya progoloshennya jogo emirom derbentci povstali i proti nogo V cej chas vnaslidok rozgromu kiyivskim knyazem Svyatoslavom u 966 969 rokah Hozariyi zi stoliceyu Semender zagroza dlya emiriv z pivnochi bula likvidovana Ale u 989 990 rokah derzhavu strusonulo velike povstannya na choli z religijnim diyachem Musoyu at Tuzi yake bulo z velicheznimi skladnoshami pridusheno U 1020 roci vijska emiratu zavdali porazki Shirvanu Sproba u 1021 roci Shirvanom vzyati revansh viyavilasya nevdaloyu prote j derbentskij emir al Mansur I ne dosyag peremogi U 1029 roci ostannij zavdav porazki shirvanshahu Manuchehru I U 1030 roci vijska emira spustoshili znachnu chastinu zemel Shirvana Prote u 1035 roci emir Abd al Malik zaznav porazki j vtrativ Derbent de Shirvanshah zalishiv namisnikom svogo vizira Mansura ibn Musiddida Ale nevdovzi Abd al Malik povernuv sobi svoyi zemli Slidom za cim bulo ukladeno soyuz z Shirvanom Nadali vijska Derbentskogo emiratu dopomagali Shirvanu vidbiti napad dajlamitiv z pivnichnogo Iranu Vtim u 1040 h rokah rozgornulasya borotba za vladu mizh al Mansurom II ta Abd al Malikom III Skoristavshis poslablennyam emiratu u vnutrishni spravi vtrutivsya shirvanshah Fariburz I yakij navit trichi zahoplyuvav Derbent Prote u 1071 roci dinastiya sulamidiv za dopomogoyu armiyi seldzhukiv povernula sobi tron Ale vzhe u 1077 roci sami seldzhuki povalili emira Majmuna II sho stav ostannim predstavnikom Sulamidiv na troni Derbentu Halifidi U 1120 roci Sajf ad din Muhammed predstavnik miscevoyi znati Halifidiv imovirno zroslasya z arabskoyu znattyu zumiv vidnoviti nezalezhnist emiratu Na pochatku XII st Derbentskij emirat staye potuzhnoyu derzhavoyu U 1124 roci trivala vijna z gruzinskim carem Davidom IV Budivelnikom Bilya Shabrana vijska emira v soyuzi z lezginami tabasaranami j polovcyami zavdali porazki vorogovi U 1130 1140 h rokah za pershih predstavnikiv dinastiyi Sajfidiv emirat prostyagavsya na pivden na kilka desyatkiv kilometriv i vklyuchav u svoyi kordoni misto Shabran na zahid prostyagavsya ne dali najblizhchih girskih ushelin a na pivnochi vklyuchav chastinu tabasaranskih zemel Emir Sajf ad Din Muhammad namagavsya pidkoriti kubachinciv prote marno Za pravlinnya emira Muzaffara trivala borotba z Gruzinskim carstvom U 1167 roci gruzinski vijska zahopili Derbent ale vtrimalisya voni tut nedovgo Vodnochas vidnosini mizh Derbentom i Shirvanom znovu zagostrilisya Emir Bekbars uklav soyuz z polovcyami U vidpovid shirvanshah Ahsitan I v soyuzi zi svoyim rodichem gruzinskim carem Georgiyem III zdijsniv 1170 roku pohid na Derbentskij emirat spustoshivshi oblast Mushkyur U 1175 roci u bitvi bilya Baku peremig vijska Shirvana Ostatochnij zanepad Derbentskogo emiratu vidbuvsya u 1220 h rokah vnaslidok chislennih pohodiv mongoliv sho zavdali vidchutnih rujnuvann Spochatku u 1221 1222 rokah vijska odnogo z vijskovikiv Chingiz hana Subedeya splyundruvali znachni teritoriyi ta zavdali nishivnoyi porazki emiru Rashidu U 1225 roci cim skoristalisya shirvanshahi yaki pidkorili Derbent priyednavshi ci zemli do Shirvana Vlada ArmiyaEmir mav absolyutnu politichnu vijskovu ta sudovu vladu Organizaciya upravlinnya buduvalasya za vijskovim principom Vijskami keruvali rayisi Okremu posadu obijmav golova derbentskoyi forteci sahib al kufl Vin takozh opikuvavsya morskim portom Bezposerednimi suddyami buli kadiyi Vodnochas chas vid chasu same z boku vijskovikiv nadhodila zagroza dlya vladi emiriv Derbentski emiri spiralisya na veliku i silnu vijskovu arabsku koloniyu na najmani vijska Razom z tim emir mav raditisya z divanom Takozh osoblivij status mali meshkanci Derbenta yaki takozh inodi vplivali na politichnu situaciyu v emirati Znachni socialni stani skladali selyani ta remisniki Nizhchi znahodilisya slugi emira ta inshoyi znati Na najnizhchomu shabli roztashovuvalisya rabi NaselennyaNaselennya Derbentskogo emiratu skladalosya z lezgin tabasaraniv tativ Tut meshkali takozh nashadki persiv j arabiv yakih arabskij vijskovik Maslama ibn Abd al Malik oseliv z Mosula Damaska Tadmoru Haleba ta inshih mist Siriyi i Dzhaziri Vodnochas veliki mista buli miscem perebuvannya kupciv z Dagestanu Hozariyi Persiyi Serednoyi Aziyi Iraku Blizkogo Shodu Gruziyi Virmeniyi vizantijskoyi imperiyi Tomu vinikali timchasovi koloniyi meshkanciv cih derzhav EkonomikaVazhlivimi buli zemlerobstvo j skotarstvo Vodnochas sadivnictvo ne nabulo znachnogo rozvitku Naselennya viroshuvalo zernovi persh za vse pshenicyu ta yachmin shafran ta lon Takozh istotnij zisk derbentski emiri mali vid rozvedennya mareni trivalij chas na Kavkazi voni buli faktichnimi monopolistami z yiyi virobnictva Marena okrim eksportu vikoristovuvalasya vlasne derbentskimi remisnikami u pryadinni ta tkactvi Z X st Derbent staye odnim iz centriv tkactva Na Kavkazi derbentski majstri specializuvalisya na virobnictvi odyagu z lonu Derbent peretvorivsya na velikij torgovelno remisnichij centr na Shidnomu Kavkazi Cherez nogo prohodila odna z gilok Shovkovogo shlyahu Marenu zh vivozili cherez poserednikiv do samoyi Indiyi Emiri karbuvali vlasnu monetu i dokladali bagato zusil do zmicnennya rozbudovi ta prikrashannya svogo mista KulturaDokladnishe Derbent Odniyeyu z najyaskravishih pam yatok kultovoyi arhitekturi mista ye golovna soborna mechet Dzhuma mechet v yakij z najbilshoyu povnotoyu vtililisya sasanidski ta arabski budivelni tradiciyi Kultura Derbentskogo emiratu skladalasya z odnogo boku pid vplivom dosyagnen takih svitovih derzhav yak Sasanidska Persiya ta Arabskij halifat sho spiralisya na najkrashi tradiciyi starodavnogo shodu a z inshogo zbagachuvalasya elementami yaskravoyu kulturi narodiv Pivnichno Shidnogo Kavkazu i kochivnikiv azijskih stepiv EmiriZafiridi Asad ibn Zafir 736 745 Hashim 745 760 Sulamidi Yazid I 760 bl 786 nevidomij 786 790 Hashim I 790 797 pid vladoyu hozar 797 869 869 884 Amr 884 885 Muhammed I 885 915 Abd al Malik I 915 916 vpershe Abu l Nadzhm 916 Abd al Malik I 916 939 vdruge Ahmad 939 vpershe Shirvanshah al Hajsam ibn Muhammed 939 941 vpershe Ahmad 941 vdruge Shirvanshah al Hajsam ibn Muhammed 941 942 vdruge Shirvanshah Ahmad ibn Jazid 942 944 Ahmad 944 953 vtretye Hashram Ahmad ibn Munabbihi al Lakzi 953 954 Ahmad 954 976 vchetverte Majmun I 976 997 Muhammed I 997 Lashkar I 997 1001 al Mansur I 1001 1034 Abd al Malik II 1034 1043 al Mansur II 1043 1054 vpershe Lashkar II 1054 1055 al Mansur II 1055 1065 vdruge Abd al Malik III 1065 1066 vpershe Shirvanshah Fariburz I ibn Sallar 1066 1068 vpershe Abd al Malik III 1068 vdruge Shirvanshah Fariburz I ibn Sallar 1068 1070 vdruge Abd al Malik III 1070 1071 vtretye Shirvanshah Fariburz I ibn Sallar 1071 1074 vtretye Abd al Malik III 1074 1075 vchetverte Majmun II 1075 1077 u skladi derzhavi Seldzhukiv potim Shirvana 1077 1120 Halifidi Sajf ad din Muhammed ibn Halifa 1120 1140 Muzaffar 1140 1165 Bekbars 1165 1190 Abd al Malik 1190 1221 Rashid 1221 1225 DzherelaAl Istahri Kniga putej i carstv Per N A Karaulova Svedeniya arabskih geografov IX X vv o Kavkaze SMOMPK XXIX Tiflis 1901 S O Han Magomedov Derbent M 1958 str 38 60 PosilannyaISTORIYa ShIRVANA I DERBENDA 11 bereznya 2008 u Wayback Machine ros Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Derbentskij emirat