Російсько-Кавказька війна

Кавказька війна — військовий конфлікт у 1817–1864 рр. між Російською імперією та державними утвореннями корінного населення Північного Кавказу, спричинений експансійною загарбницькою політикою Російської імперії.

Російсько-Кавказька війна
Кавказька війна, Франц Рубо Кавказька війна, Франц Рубо
Дата: 1817 — 21 травня 1864 Місце: Кавказ Результат: окупація Кавказу
Сторони
Російська імперія	Північно-Кавказький імамат Черкесія Абхазьке князівство
Командувачі
Микола I Олександр I Олександр II Олексій Єрмолов Михайло Воронцов † † † † † Кривошеїн †	Шейх Мансур # Бейбулат ☪ Газі-Мухаммад ☪ Імам Шаміль Іса ☪ Хаджі-Мурат ☪
Втрати
500 000	невідомо

Ситуація до початку війни

Вперше Росія розпочала бойові дії на території Чечні на початку XVIII ст. в часи царювання Петра І. У кінці століття Росією були здійснені перші акти геноциду проти чеченців: тоді робилися спроби масових переселень корінного чеченського населення та масові вбивства і винищення чеченців. Однак повномасштабна агресія розпочалася в ході Кавказької війни 1817—1864. Тоді після приєднання Грузії до Російської імперії між Росією та Грузією утворився анклав з двох кавказьких, переважно мусульманських держав.

На північному заході Кавказу розташовувалась дві держави. Перша держава - адизька (черкеська) держава. Адиги (черкеси) — корінний народ Кавказу. У Російській імперії, СРСР і в Російській Федерації поділяється владою на окремі етноси: черкеси, адигейці, кабардинці, шапсуги та ін. Адиги розмовляють єдиною адизькою мовою та використовують спільну єдину самоназву — адиге. Адизька держава займала територію майже від узбережжя Чорного моря до кордонів сучасної Інгушетії.

Друга держава була розташована на сході Північного Кавказу де проживали споріднені Нахсько-дагестанські народи, що складалися з вайнахів (чеченців та інгушів) а також дагестанців. Ця держава включала території сучасних Інгушетії, Чечні та Дагестану і була об'єднана в єдиний Імамат.

Наслідки війни

Докладніше: Геноцид черкеського народу

Внаслідок війни більшість корінного населення Північного Кавказу була нещадно винищена. Були повністю ліквідовані цілі народи та більшість адигів (черкесів), аварців і чеченців. Після війни відбулося масове переселення (добровільне й примусове) більшості адигів (черкесів) та деяких інших народів в мусульманські країни, переважно в Туреччину. Тривалий час командувачем російських військ на Кавказі був , який прославився тим, що завдяки адміністративним та військовим заходам конфлікт було вичерпано. Щодо заходів стосовно кавказців (під час керівництва Грузією), йому зокрема належить такі слова:

«Почтенные беки и прочих состояний жители могут уверены быть в покровительстве и защите. Собственности каждого коснуться никто не посмеет; обыкновения земли сохраню я с удовольствием. От меня присланы будут чиновники для учреждения управления. Верным и усердным будут за службу награды. Боже сохрани тех, кои будут участниками в измене бывшего хана Мустафы. Кто осмелится поднять оружие в защиту злодея таковых со всеми семействами постигнет ужасное наказание. Желаю я, чтобы жители Ширвана были счастливы и для того предостерегаю их.»

Ця цитата наводиться безпосередньо із прокламації Єрмолова жителям Ширванського ханства. У ході кавказької війни, загинуло близько трьох чвертей всіх аварців та чеченців. Натомість російська армія втратила у цій війні близько 500 000 солдатів. Зрештою не зважаючи на спротив народів Кавказу (що особливо затятим був у Чечні та Дагестані), який очолив полководець та політик Імам Шаміль, території північно-кавказьких держав усе ж були захоплені Росією, імама Шаміля вислано до Калуги.

Залишення горянами власного аула, при наближенні російських військ, , 1872 р.

Депортації

Масові депортації чеченців, переважно до Сибіру, розпочалися ще у 1792 році і не припинялись ні в ході Кавказької війни ні після її завершення. Одна з наймасштабніших депортацій відбулася після придушення у 1864–1865 роках. Масштабна висилка продовжилась після років. Висилки чеченців продовжила вже радянська влада в ході репресій 1920—1930-х років, після ліквідації Горської Республіки (держави створеної на території Чечні, Інгушетії та Дагестану, яка була визнана Туреччиною, Австро-Угорщиною, Німеччиною, Азербайджаном та Грузією), а згодом і після ліквідації Горської АРСР та створення Чеченської автономної області, а пізніше і Чечено-Інгуської АРСР. Однак партизанська боротьба чеченців тривала аж до 1938 року.

Кавказька війна у творчості Тараса Шевченка

До проблематики Кавказької війни звертався у своїй творчості Тарас Григорович Шевченко, який переймався також і долею інших корінних народів Російської імперії. Зокрема у своїй поемі «Кавказ» він промовляє до кавказьких горян такими словами:

І вам слава, сині гори, Кригою окуті. І вам, лицарі великі, Богом не забуті. Борітеся – поборете, Вам бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!

Примітки

1. Умар Теміров, академік Міжнародної академії інформатизації при ООН, керівник відділу АМАН по Кхарачой-Чергазійчоь, держрадник РФ 1 класу
2.  — Замирение Кавказа": конец 60-летней войны. Би-би-си, Москва
3. . Архів оригіналу за 1 травня 2008. Процитовано 4 листопада 2009.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
4. . Архів оригіналу за 29 листопада 2009. Процитовано 4 листопада 2009.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
5. http://whp057.narod.ru/gorsk-r.htm^{[недоступне посилання з червня 2019]}
6. . Архів оригіналу за 22 вересня 2009. Процитовано 4 листопада 2009.