Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Табасаранське майсумство — держава у , що утворилася на початку X століття. Було спадкоємцем Арабського халіфату. У XV–XVI ст. — одна з потужних держав Дагестану. У 1813 році приєднано до Російської імперії.
| Табасаранське майсумство | ||||
| ||||
| Столиця | Хучні | |||
| Мови | табасаранська | |||
| Релігії | Зороастризм Християнство Іслам | |||
| Форма правління | монархія | |||
| Майсум | ||||
| - 917-948 | ||||
| - 1813 | ||||
| Історія | ||||
| - Засноване | 917 | |||
| - Захоплене Російською імперією | 1813 | |||
Історія
Заснування
З IV ст. до н. е. по V ст. н. е. територія табасаранів входила до складу Кавказької Албанії. Після занепаду Кавказької Албанії на деякий час стає самостійною областю. У V–VII відбулося об'єднання табасаранських громад. Цю державу вірмени називали Таваспоран або Табарсаран. Наприкінці VIII ст. після запеклого спротиву визнає владу Арабського халіфату. На цій території були зведені арабські фортеці, а табасарани повинні були сплачувати 10 тис. мір зерна до Дербенту.
У X ст. після послаблення влади Арабського халіфату в Табасарані утворюється самостійна держава на чолі з Мухаммедом Майсомом (звідси титул володарів — майсум), який заснував династію Маз'ядидів.
Період XI-XII ст. був часом подальшого розвитку феодальних відносин у Табасарані. Зрушення в розвитку продуктивних сил призвели до розпаду єдиного політичного утворення — майсумства на дрібніші самостійні одиниці, зокрема союзи сільських громад (джамаатів). Держава була розділена на 24 рустака. При цьому в кожному рустакі був сарханг, на кшталт еміра.
XIII–XIV ст. характеризуються навалою на Табасаран спочатку монголів на чолі зі Субедеєм у 1220-х роках, потім військ Золотої орди у 1349–1350 та 1359–1360 роках та держави Ільханів у 1360-х роках, зрештою загонів Тамерлана у 1395 році. Після відходу Тамерлана майсумство посилюється, посилюються союзницькі відносини з Газікумухським шамхальством. У XV ст. відбувається об'єднання Табасарана в рамках єдиної державності.
Піднесення
У XV–XVI ст. Табасаранське майсумство було одним з найбільших феодальних володінь Дагестану. До його складу входили деякі сучасні лезгінські та азербайджанські аули. У середині XV ст. майсумство зіткнулося з державою Сефевідів. Шейхи Джунейда і Хейдар під гаслом «війни за віру» вчиняли постійні грабіжницькі набіги на дагестанські землі, в тому числі й на Табасаранську державу. Проте у 1488 році табасаранські війська завдали нищівної поразки війську Шейха Хейдара, який загинув. Утім, за перського шаха Ісмаїла I Табасаранське майсумство у 1509 та 1511–1512 роках зазнало тяжких поразок й його землі були сплюндровані.
Але поразка Персії у війні з Османською імперією у 1515 році сприяла здобуттю незалежності Табасаранського майсумства. Останнє намагалося спиратися на потугу османів. У 1577 році маусум визнав зверхність османського султана. З 1607 року починаються тривалі війни майсумства з перським шахом Аббасом I Великим. У 1615 році табасаранське військо зазнало поразки, проте табасарани й далі чинили партизанський спротив. У підсумку в 1616 році перси відступили з Табасарана.
При цьому налагоджуються стосунки з Московським царством. У 1601 році посол Майсума перебував у Москві, де вів перемовини з тамтешнім царем Борисом I. В останній чверті XVII ст. в Табасарані розгорілися чвари за владу в майсумстві. убив майсума і став правити південним Табасараном. Проте він був змушений тікати до Фаталі-хану, володаря Кубинського, шукати його заступництва. За допомогою табасаранського кадія і у Кайтазького уцмія майсумом стає син убитого Муртазалі — . Останній був німим і опікуном призначили його мати ханум-біке Карахай-бек-кізи. Скориставшись міжусобицями в майсумському роду, Табасаранський кадій захопив магал (спільноту сільських громад) Ярей, що входило до майсумства. Внаслідок міжусобної боротьби майсумство розпалася на низку володінь зі своїми центрами.
Розпад
У XVIII ст. Табасаран було розділено на три частини, з яких дві становили самостійні володіння — майсума і кадія. Союзи сільських товариств, знані під загальною назвою Девек-Елем, утворили Гірський Табасаран. У свою чергу, майсумство і володіння кадія поділялися на ще дрібніші політичні одиниці — бекства, а Девек-Елем розпадався на низку спілок сільських громад.
Влітку 1722 року відбувся Перський похід імператора Петра I, російські війська без бою вступили в Дербент. В останніх числах серпня російські війська на чолі з Петром I підійшли до річки Рубас і в безпосередній близькості від Табасарана заклали фортецю, розраховану на залогу в 600 вояків. Владу росіян було визнано майже всіма мешканцями Табасарана. Особливо відзначився рустам, голова Табасаранського кадійства, який допомагав росіянам підкорити Південний Дагестан. З 1722 по 1735 року Табасаран перебував у сфері впливу Росії. Табасаранські володарі — майсум та кадій — були підпорядковані російському комендантові в Дербенті.
У 1735–1736 та 1740–1741 роках табасаранські війська активно боролися проти вторгнення перських військ на чолі з Надир-Шахом. Утім, війська спротиву загарбникам очолив військовик та поет Мірза Калукський, який загинув у Андалальський битві. Втім перси зуміли зміцнити свої позиції в Табасаранському кадійстві, звідси здійснювали походи проти Табасаранського майсумства, але зазнали поразки.
Тривалий час намагалося зберігати гарні відносини з сусідами, перш за все Кайтазьким уцмістом та Дербентським ханством. Проте з 1760-х років, після приєднання Дербента до Кубинського ханства, з останнім відносини погіршилися через амбіції його володаря Фаталі-хана. Тому табасаранському майсуму й кайтазькому уцмію довелося військово протидіяти Кубинському ханству.
У 1775 році російські війська в союзі з армією Кубинського хана вторглися до Табасарану, де зуміли завдати поразки низці сільських громад. Зрештою Табасаранський кадій визнав владу Російської імперії. У 1790-х роках Табасаранське кадійство разом з Тарковським шамхальством та Кайтазьким уцмійством уклало військовий союз проти зазіхань перського шаха Ага-Мохамед-хана з династії Каджарів.
У 1797 році особливою грамотою російського імператора Павла I Табасаранського кадія було прийнято в підданство Росії. Влітку 1801 року до імператора Олександра I з проханням про прийняття в підданство звернулися Разі-бек Табасаранський, Сограб-бек і брат його Махмуд-бек. У 1802 році табасаранські володарі брали участь у перемовинах дагестанських правителів з російськими представниками в Георгієві, де було підписано Георгіївський договір. За ним домовлено про взаємодопомогу.
Під час російсько-перської (1804–1813) та російсько-турецької (1806–1812) війн Табасаранські майсум та кадій залишилися вірними Росії, незважаючи на спроби Османської імперії та шахської Персії перетягнути їх на свій бік. 21 липня 1806 році царські війська увійшли в Дербент. Майсум і кадій з іншими дагестанськими феодалами вийшли назустріч російським військам і дали клятву на вірність Росії. Тоді ж вони були прийняті в підданство цієї імперії. У 1813 році землі Табасарану були приєднані до Російської держави.
Географія
Майсумство мало кордони на північному заході з уцміством Кайтазьким, на північному сході — Дербентським ханством, на заході — Газікумухським ханством, на півдні — Кюринським ханством.
Державне управління
Феодальні правителі Табасарану носили титул «майсум», в управлінні їм допомагали духовні особи — кадії, залежний стан становили раяти, частково — уздені. До панівного класу ставилися феодальні правителі — майсуми, беки, чанка-беки, вище мусульманське духовенство (шейхи, кадії, ефенді).
Найвищий щабель феодальної ієрархії обіймав майсум, що був великим власником. На другому місці перебували беки — молодша лінія вищого феодального стану. Майсум був очільником політичного об'єднання — майсумства, розглядав судові справи, збирав і командував ополченням. Для джамаатів (спілок сільських громад) майсум виступав у ролі представника верховної влади.
Беки, отримавши від феодальних володарів у спадкове володіння і в дар населені й ненаселені землі, стали великими землевласниками і становили вищий клас феодалів в майсумстві. Беки були васалами майсума і користувалися багатьма пільгами.
Чанки — це особливий стан феодального класу, нащадки беків, народжених від матерів нерівного походження.
Основну масу населення майсумства становило селянство, яке також поділялося на кілька станів, що розрізнялися між собою ставленням до засобів виробництва, залежністю від майсума, беків, ступенем поневолення, становищем у суспільстві, певними юридичними установами (нормами адата).
Економіка
Табасаранський територія була коридором, що зв'язує країни Східної Європи з країнами Закавказзя і Передньої Азії. По ній часто проходили купецькі каравани й іноземні посольства. Через територію проходили важливі торговельні шляхи, які пов'язували мешканців майсумства з народами Закавказзя і Північного Кавказу. Більш за все торгівля велася з Шемахою, Тарковським шамхальством, Газікумухським ханством, табасаранські купці їздили до Московії (згодом Російської імперії), Персії, Османській імперії. Через Шемаху до Персії постачалися табасаранські килими. Значними для свого часу торговими центрами були аули Хучні, Хів, Дюбек.
У передгірській та рівнинній зонах переважний розвиток мало землеробство, садівництво та виноградарство, а в гірській — скотарство, поєднане із землеробством. Утім, й в горах хліборобством займалися всі жителі без винятку. Основними зерновими культурами, оброблюваними в майсумстві, були: озима пшениця, голозерний ячмінь (магар), ячмінь, просо. У садах виростали різноманітні фрукти: яблука, груші, айва, черешня, вишня, абрикоси, сливи, волоський горіх, алича, виноград. Городництво й баштанництво було розвинене слабо. Городів і бахчей у буквальному сенсі не було, але вирощувалися цибуля, часник, морква, кінські боби, квасоля. Особливу роль і місце в господарстві приморської частини майсумства займало мареноводство. Марена використовувалася не тільки як барвник у селянському господарстві, але й ішла на продаж. Іншими технічними культурами, що оброблялися в Табасаранському майсумстві, були коноплі, льон, бавовна.
Другою основною галуззю господарської діяльності жителів майсумства було тваринництво. Мешканці передгірних громад розводили переважно велику рогату худобу, а жителі гірської зони — овець, хоча не ігнорували й розведення великої рогатої худоби. Значення вівчарства в економічному житті майсумства дедалі більше зростає наприкінці XVIII — на початку XIX ст.
Важливу роль у господарстві жителів майсумства відігравали домашні промисли й ремесла. Були розвинені виробництво сукна, обробка каменю, шкіри, конопляне ткацтво, виготовлення паперових і шовкових тканин.
Були характерні види земельної власності: приватна, громадська, мечетська, тухумних. У свою чергу приватне землеволодіння поділялося на дві категорії: велике феодальне землеволодіння і дрібні приватновласницькі землі — мюльки селян. Землі феодалів поділялися на спадкові, постійні володіння феодальних правителів, феодальних родин і землі беків; тимчасові володіння (умовне землеволодіння).
Населення
Населення складалося з табасаран, азербайджанців, лезгін, татів, гірських євреїв. У майсумстві спостерігалася відносно висока щільність населення. Тут було багато населених пунктів. Серед них виділявся Джараг — столиця майсумства. У джерелах фігурують Чулат, Карчаг.
У другій половині XVII ст. під владою Табасаранського майсума перебувало 70 селищ з числом жителів до 21 тисячі. До складу володінь табасаранського кадія входило 20 селищ. Девек-Елсмі включав у себе 15 селищ.
Релігія
У часи перебування у складі Кавказької Албанії панівною вірою було християнство (більшість була монофизітами, решта — православними). Також тут були громади зороастрийців та юдеїв. З 780-х років починається проникнення сюди мусульманських проповідників. Впровадження ісламу значно посилилося з підкорення табасаранів Арабським халіфатом.
Наука й освіта
У XI–XV ст. в Табасарані створювалися рукописи, хроніки, а в деяких аулах діяли мектеби. Муталіми навчалися в Дербенті, інших центрах мусульманської культури. Аліми (Мухаммед ал-Куріхі, Раджаб ал-Ругуджі, Шабан ал-Кюрягі, Рамазан ал-Кулікі) переписували арабські рукописи, що охоплюють різні галузі богослов'я, законознавства, історії, географії, арабської мови, геометрії. У XVII–XVIII ст. створювали свої праці вчені Хасан ібн Рабадан та його син Гаджі-Магомед з Зірдага, Мірза Калукський.
Табасаранські майстри будували мечеті в даргинських, агульських селищах. Уславилися також своїми ашугами, які зазвичай виконували азербайджанські дастани.
Джерела
- Алкадари Г.-Э. Асари — Дагестан (исторические сведения о Дагестане) Перевод и примечания А. Гасанова (Алкадари). Махачкала: Юпитер, 1994.
- Магомедов P.M. Общественно-экономический и политический строй Дагестана в конце XVIII — начале XIX вв. Махачкала, 1957. С. 27.
- Рамазанов Х. Х., Шихсаидов А. Р. Очерки истории южного Дагестана. Махачкала, 1964. С. 164
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Tabasaranske majsumstvo derzhava u sho utvorilasya na pochatku X stolittya Bulo spadkoyemcem Arabskogo halifatu U XV XVI st odna z potuzhnih derzhav Dagestanu U 1813 roci priyednano do Rosijskoyi imperiyi Tabasaranske majsumstvo 917 1813 Stolicya Huchni Movi tabasaranska Religiyi Zoroastrizm Hristiyanstvo Islam Forma pravlinnya monarhiya Majsum 917 948 1813 Istoriya Zasnovane 917 Zahoplene Rosijskoyu imperiyeyu 1813 Kavkazka AlbaniyaDagestan v serednih vikahCahurske hanstvoRutulske bekstvoLakzHozarskij kaganatDerbentskij emiratSarirGazikumuhske shamhalstvoKajtazke ucmijstvoTabasaranske majsumstvoDagestan v novij chasAvarske hanstvoIlisujskij sultanatMehtulinske hanstvoTarkovske shamhalstvoGazikumuhske hanstvoKubinske hanstvoKyurinske hanstvoVelika Kavkazka vijnaPivnichno Kavkazkij imamatDagestanska oblastRespublika Gorciv KavkazuPivnichno Kavkazkij emiratPivnichno Kavkazkij krajDagestanska ARSRDagestan pislya rozpadu SRSRRespublika DagestanDagestanska vijnaImarat KavkazpereglyanutiobgovoritiredaguvatiIstoriyaZasnuvannya Z IV st do n e po V st n e teritoriya tabasaraniv vhodila do skladu Kavkazkoyi Albaniyi Pislya zanepadu Kavkazkoyi Albaniyi na deyakij chas staye samostijnoyu oblastyu U V VII vidbulosya ob yednannya tabasaranskih gromad Cyu derzhavu virmeni nazivali Tavasporan abo Tabarsaran Naprikinci VIII st pislya zapeklogo sprotivu viznaye vladu Arabskogo halifatu Na cij teritoriyi buli zvedeni arabski forteci a tabasarani povinni buli splachuvati 10 tis mir zerna do Derbentu U X st pislya poslablennya vladi Arabskogo halifatu v Tabasarani utvoryuyetsya samostijna derzhava na choli z Muhammedom Majsomom zvidsi titul volodariv majsum yakij zasnuvav dinastiyu Maz yadidiv Period XI XII st buv chasom podalshogo rozvitku feodalnih vidnosin u Tabasarani Zrushennya v rozvitku produktivnih sil prizveli do rozpadu yedinogo politichnogo utvorennya majsumstva na dribnishi samostijni odinici zokrema soyuzi silskih gromad dzhamaativ Derzhava bula rozdilena na 24 rustaka Pri comu v kozhnomu rustaki buv sarhang na kshtalt emira XIII XIV st harakterizuyutsya navaloyu na Tabasaran spochatku mongoliv na choli zi Subedeyem u 1220 h rokah potim vijsk Zolotoyi ordi u 1349 1350 ta 1359 1360 rokah ta derzhavi Ilhaniv u 1360 h rokah zreshtoyu zagoniv Tamerlana u 1395 roci Pislya vidhodu Tamerlana majsumstvo posilyuyetsya posilyuyutsya soyuznicki vidnosini z Gazikumuhskim shamhalstvom U XV st vidbuvayetsya ob yednannya Tabasarana v ramkah yedinoyi derzhavnosti Pidnesennya U XV XVI st Tabasaranske majsumstvo bulo odnim z najbilshih feodalnih volodin Dagestanu Do jogo skladu vhodili deyaki suchasni lezginski ta azerbajdzhanski auli U seredini XV st majsumstvo zitknulosya z derzhavoyu Sefevidiv Shejhi Dzhunejda i Hejdar pid gaslom vijni za viru vchinyali postijni grabizhnicki nabigi na dagestanski zemli v tomu chisli j na Tabasaransku derzhavu Prote u 1488 roci tabasaranski vijska zavdali nishivnoyi porazki vijsku Shejha Hejdara yakij zaginuv Utim za perskogo shaha Ismayila I Tabasaranske majsumstvo u 1509 ta 1511 1512 rokah zaznalo tyazhkih porazok j jogo zemli buli splyundrovani Ale porazka Persiyi u vijni z Osmanskoyu imperiyeyu u 1515 roci spriyala zdobuttyu nezalezhnosti Tabasaranskogo majsumstva Ostannye namagalosya spiratisya na potugu osmaniv U 1577 roci mausum viznav zverhnist osmanskogo sultana Z 1607 roku pochinayutsya trivali vijni majsumstva z perskim shahom Abbasom I Velikim U 1615 roci tabasaranske vijsko zaznalo porazki prote tabasarani j dali chinili partizanskij sprotiv U pidsumku v 1616 roci persi vidstupili z Tabasarana Pri comu nalagodzhuyutsya stosunki z Moskovskim carstvom U 1601 roci posol Majsuma perebuvav u Moskvi de viv peremovini z tamteshnim carem Borisom I V ostannij chverti XVII st v Tabasarani rozgorilisya chvari za vladu v majsumstvi ubiv majsuma i stav praviti pivdennim Tabasaranom Prote vin buv zmushenij tikati do Fatali hanu volodarya Kubinskogo shukati jogo zastupnictva Za dopomogoyu tabasaranskogo kadiya i u Kajtazkogo ucmiya majsumom staye sin ubitogo Murtazali Ostannij buv nimim i opikunom priznachili jogo mati hanum bike Karahaj bek kizi Skoristavshis mizhusobicyami v majsumskomu rodu Tabasaranskij kadij zahopiv magal spilnotu silskih gromad Yarej sho vhodilo do majsumstva Vnaslidok mizhusobnoyi borotbi majsumstvo rozpalasya na nizku volodin zi svoyimi centrami Rozpad U XVIII st Tabasaran bulo rozdileno na tri chastini z yakih dvi stanovili samostijni volodinnya majsuma i kadiya Soyuzi silskih tovaristv znani pid zagalnoyu nazvoyu Devek Elem utvorili Girskij Tabasaran U svoyu chergu majsumstvo i volodinnya kadiya podilyalisya na she dribnishi politichni odinici bekstva a Devek Elem rozpadavsya na nizku spilok silskih gromad Vlitku 1722 roku vidbuvsya Perskij pohid imperatora Petra I rosijski vijska bez boyu vstupili v Derbent V ostannih chislah serpnya rosijski vijska na choli z Petrom I pidijshli do richki Rubas i v bezposerednij blizkosti vid Tabasarana zaklali fortecyu rozrahovanu na zalogu v 600 voyakiv Vladu rosiyan bulo viznano majzhe vsima meshkancyami Tabasarana Osoblivo vidznachivsya rustam golova Tabasaranskogo kadijstva yakij dopomagav rosiyanam pidkoriti Pivdennij Dagestan Z 1722 po 1735 roku Tabasaran perebuvav u sferi vplivu Rosiyi Tabasaranski volodari majsum ta kadij buli pidporyadkovani rosijskomu komendantovi v Derbenti U 1735 1736 ta 1740 1741 rokah tabasaranski vijska aktivno borolisya proti vtorgnennya perskih vijsk na choli z Nadir Shahom Utim vijska sprotivu zagarbnikam ocholiv vijskovik ta poet Mirza Kalukskij yakij zaginuv u Andalalskij bitvi Vtim persi zumili zmicniti svoyi poziciyi v Tabasaranskomu kadijstvi zvidsi zdijsnyuvali pohodi proti Tabasaranskogo majsumstva ale zaznali porazki Trivalij chas namagalosya zberigati garni vidnosini z susidami persh za vse Kajtazkim ucmistom ta Derbentskim hanstvom Prote z 1760 h rokiv pislya priyednannya Derbenta do Kubinskogo hanstva z ostannim vidnosini pogirshilisya cherez ambiciyi jogo volodarya Fatali hana Tomu tabasaranskomu majsumu j kajtazkomu ucmiyu dovelosya vijskovo protidiyati Kubinskomu hanstvu U 1775 roci rosijski vijska v soyuzi z armiyeyu Kubinskogo hana vtorglisya do Tabasaranu de zumili zavdati porazki nizci silskih gromad Zreshtoyu Tabasaranskij kadij viznav vladu Rosijskoyi imperiyi U 1790 h rokah Tabasaranske kadijstvo razom z Tarkovskim shamhalstvom ta Kajtazkim ucmijstvom uklalo vijskovij soyuz proti zazihan perskogo shaha Aga Mohamed hana z dinastiyi Kadzhariv U 1797 roci osoblivoyu gramotoyu rosijskogo imperatora Pavla I Tabasaranskogo kadiya bulo prijnyato v piddanstvo Rosiyi Vlitku 1801 roku do imperatora Oleksandra I z prohannyam pro prijnyattya v piddanstvo zvernulisya Razi bek Tabasaranskij Sograb bek i brat jogo Mahmud bek U 1802 roci tabasaranski volodari brali uchast u peremovinah dagestanskih praviteliv z rosijskimi predstavnikami v Georgiyevi de bulo pidpisano Georgiyivskij dogovir Za nim domovleno pro vzayemodopomogu Pid chas rosijsko perskoyi 1804 1813 ta rosijsko tureckoyi 1806 1812 vijn Tabasaranski majsum ta kadij zalishilisya virnimi Rosiyi nezvazhayuchi na sprobi Osmanskoyi imperiyi ta shahskoyi Persiyi peretyagnuti yih na svij bik 21 lipnya 1806 roci carski vijska uvijshli v Derbent Majsum i kadij z inshimi dagestanskimi feodalami vijshli nazustrich rosijskim vijskam i dali klyatvu na virnist Rosiyi Todi zh voni buli prijnyati v piddanstvo ciyeyi imperiyi U 1813 roci zemli Tabasaranu buli priyednani do Rosijskoyi derzhavi GeografiyaMajsumstvo malo kordoni na pivnichnomu zahodi z ucmistvom Kajtazkim na pivnichnomu shodi Derbentskim hanstvom na zahodi Gazikumuhskim hanstvom na pivdni Kyurinskim hanstvom Derzhavne upravlinnyaFeodalni praviteli Tabasaranu nosili titul majsum v upravlinni yim dopomagali duhovni osobi kadiyi zalezhnij stan stanovili rayati chastkovo uzdeni Do panivnogo klasu stavilisya feodalni praviteli majsumi beki chanka beki vishe musulmanske duhovenstvo shejhi kadiyi efendi Najvishij shabel feodalnoyi iyerarhiyi obijmav majsum sho buv velikim vlasnikom Na drugomu misci perebuvali beki molodsha liniya vishogo feodalnogo stanu Majsum buv ochilnikom politichnogo ob yednannya majsumstva rozglyadav sudovi spravi zbirav i komanduvav opolchennyam Dlya dzhamaativ spilok silskih gromad majsum vistupav u roli predstavnika verhovnoyi vladi Beki otrimavshi vid feodalnih volodariv u spadkove volodinnya i v dar naseleni j nenaseleni zemli stali velikimi zemlevlasnikami i stanovili vishij klas feodaliv v majsumstvi Beki buli vasalami majsuma i koristuvalisya bagatma pilgami Chanki ce osoblivij stan feodalnogo klasu nashadki bekiv narodzhenih vid materiv nerivnogo pohodzhennya Osnovnu masu naselennya majsumstva stanovilo selyanstvo yake takozh podilyalosya na kilka staniv sho rozriznyalisya mizh soboyu stavlennyam do zasobiv virobnictva zalezhnistyu vid majsuma bekiv stupenem ponevolennya stanovishem u suspilstvi pevnimi yuridichnimi ustanovami normami adata EkonomikaTabasaranskij teritoriya bula koridorom sho zv yazuye krayini Shidnoyi Yevropi z krayinami Zakavkazzya i Perednoyi Aziyi Po nij chasto prohodili kupecki karavani j inozemni posolstva Cherez teritoriyu prohodili vazhlivi torgovelni shlyahi yaki pov yazuvali meshkanciv majsumstva z narodami Zakavkazzya i Pivnichnogo Kavkazu Bilsh za vse torgivlya velasya z Shemahoyu Tarkovskim shamhalstvom Gazikumuhskim hanstvom tabasaranski kupci yizdili do Moskoviyi zgodom Rosijskoyi imperiyi Persiyi Osmanskij imperiyi Cherez Shemahu do Persiyi postachalisya tabasaranski kilimi Znachnimi dlya svogo chasu torgovimi centrami buli auli Huchni Hiv Dyubek U peredgirskij ta rivninnij zonah perevazhnij rozvitok malo zemlerobstvo sadivnictvo ta vinogradarstvo a v girskij skotarstvo poyednane iz zemlerobstvom Utim j v gorah hliborobstvom zajmalisya vsi zhiteli bez vinyatku Osnovnimi zernovimi kulturami obroblyuvanimi v majsumstvi buli ozima pshenicya golozernij yachmin magar yachmin proso U sadah virostali riznomanitni frukti yabluka grushi ajva chereshnya vishnya abrikosi slivi voloskij gorih alicha vinograd Gorodnictvo j bashtannictvo bulo rozvinene slabo Gorodiv i bahchej u bukvalnomu sensi ne bulo ale viroshuvalisya cibulya chasnik morkva kinski bobi kvasolya Osoblivu rol i misce v gospodarstvi primorskoyi chastini majsumstva zajmalo marenovodstvo Marena vikoristovuvalasya ne tilki yak barvnik u selyanskomu gospodarstvi ale j ishla na prodazh Inshimi tehnichnimi kulturami sho obroblyalisya v Tabasaranskomu majsumstvi buli konopli lon bavovna Drugoyu osnovnoyu galuzzyu gospodarskoyi diyalnosti zhiteliv majsumstva bulo tvarinnictvo Meshkanci peredgirnih gromad rozvodili perevazhno veliku rogatu hudobu a zhiteli girskoyi zoni ovec hocha ne ignoruvali j rozvedennya velikoyi rogatoyi hudobi Znachennya vivcharstva v ekonomichnomu zhitti majsumstva dedali bilshe zrostaye naprikinci XVIII na pochatku XIX st Vazhlivu rol u gospodarstvi zhiteliv majsumstva vidigravali domashni promisli j remesla Buli rozvineni virobnictvo sukna obrobka kamenyu shkiri konoplyane tkactvo vigotovlennya paperovih i shovkovih tkanin Buli harakterni vidi zemelnoyi vlasnosti privatna gromadska mechetska tuhumnih U svoyu chergu privatne zemlevolodinnya podilyalosya na dvi kategoriyi velike feodalne zemlevolodinnya i dribni privatnovlasnicki zemli myulki selyan Zemli feodaliv podilyalisya na spadkovi postijni volodinnya feodalnih praviteliv feodalnih rodin i zemli bekiv timchasovi volodinnya umovne zemlevolodinnya NaselennyaNaselennya skladalosya z tabasaran azerbajdzhanciv lezgin tativ girskih yevreyiv U majsumstvi sposterigalasya vidnosno visoka shilnist naselennya Tut bulo bagato naselenih punktiv Sered nih vidilyavsya Dzharag stolicya majsumstva U dzherelah figuruyut Chulat Karchag U drugij polovini XVII st pid vladoyu Tabasaranskogo majsuma perebuvalo 70 selish z chislom zhiteliv do 21 tisyachi Do skladu volodin tabasaranskogo kadiya vhodilo 20 selish Devek Elsmi vklyuchav u sebe 15 selish ReligiyaU chasi perebuvannya u skladi Kavkazkoyi Albaniyi panivnoyu viroyu bulo hristiyanstvo bilshist bula monofizitami reshta pravoslavnimi Takozh tut buli gromadi zoroastrijciv ta yudeyiv Z 780 h rokiv pochinayetsya proniknennya syudi musulmanskih propovidnikiv Vprovadzhennya islamu znachno posililosya z pidkorennya tabasaraniv Arabskim halifatom Nauka j osvitaU XI XV st v Tabasarani stvoryuvalisya rukopisi hroniki a v deyakih aulah diyali mektebi Mutalimi navchalisya v Derbenti inshih centrah musulmanskoyi kulturi Alimi Muhammed al Kurihi Radzhab al Rugudzhi Shaban al Kyuryagi Ramazan al Kuliki perepisuvali arabski rukopisi sho ohoplyuyut rizni galuzi bogoslov ya zakonoznavstva istoriyi geografiyi arabskoyi movi geometriyi U XVII XVIII st stvoryuvali svoyi praci vcheni Hasan ibn Rabadan ta jogo sin Gadzhi Magomed z Zirdaga Mirza Kalukskij Tabasaranski majstri buduvali mecheti v darginskih agulskih selishah Uslavilisya takozh svoyimi ashugami yaki zazvichaj vikonuvali azerbajdzhanski dastani DzherelaAlkadari G E Asari Dagestan istoricheskie svedeniya o Dagestane Perevod i primechaniya A Gasanova Alkadari Mahachkala Yupiter 1994 Magomedov P M Obshestvenno ekonomicheskij i politicheskij stroj Dagestana v konce XVIII nachale XIX vv Mahachkala 1957 S 27 Ramazanov H H Shihsaidov A R Ocherki istorii yuzhnogo Dagestana Mahachkala 1964 S 164