Дербент

Дербе́нт (ав. Дербенд, лакськ. Дарбант, азерб. Dərbənd, з перс. دربند‎ Дарбанд — «вузькі ворота», лезгин. Кьвевар - «двоє воріт») — місто в Дагестані на вузькому проході між Каспійським морем і передгір'ями Кавказу. Дербент — найпівденніше місто Російської Федерації. Місто і прилеглий до нього Дербентський район розташовані в зоні напівсухих субтропіків.

місто Дербент
Герб Прапор
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Дагестан
Код ЗКАТУ:	82410000000
Код ЗКТМО:	82710000001
Основні дані
Час заснування	4 тисячоліття до н. е.
Статус міста	1840
Населення	108,9 тис. (2009)
Площа	69,63 км²^[1]
Поштовий індекс	368600
Телефонний код	+7 8722
Географічні координати:	42°03′28″ пн. ш. 48°17′20″ сх. д. / 42.05777777780555482° пн. ш. 48.28888888891666653° сх. д. / 42.05777777780555482; 48.28888888891666653Координати: 42°03′28″ пн. ш. 48°17′20″ сх. д. / 42.05777777780555482° пн. ш. 48.28888888891666653° сх. д. / 42.05777777780555482; 48.28888888891666653
Влада
Вебсторінка	derbent.ru
Міський голова	Фелікс Казіахмедов
Мапа
Дербент Дербент
Дербент у Вікісховищі

Вигляд на Дербентську фортецю й Каспійське море

Дербент — одне з найдавніших міст світу. Перші поселення виникли тут в епоху ранньої бронзи — наприкінці 4 тисячоліття до н. е.. Перша згадка Каспійських воріт — найдавнішої назви Дербента — належить до VI ст. до н. е., її наводить відомий давньогрецький географ Гекатей Мілетський.

Географія

Місто знаходиться на західному березі Каспійського моря, неподалік від гирла річки , там, де гори Великого Кавказу найближче підходять до Каспійського моря, залишаючи лише вузьку смужку трьохкілометрової рівнини; замикаючи її, місто утворювало так званий Дербентський або . Роль Дербенту і Дербентського проходу була велика, він був розташований в одному з найбільш стратегічно важливих і топографічно зручному місці знаменитого , що сполучає Східну Європу та Передню Азію.

Клімат

Місто знаходиться у зоні, що характеризується кліматом тропічних степів. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 24.8 °C (76.6 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 1.9 °С (35.5 °F).

Клімат Дербента
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середня температура, °C	1,9	1,9	4,4	9,7	16,1	21,5	24,8	24,6	20,2	14,5	8,8	4,3	12,7
Норма опадів, мм	30.7	35.6	23.8	22.7	25.8	18.4	21.9	22.2	50.1	52.9	46.2	43.7	393.8
Джерело: Weatherbase

Історія міста

Важливе значення цього проходу було причиною загарбницьких прагнень скіфів, сарматів, аланів, гунів, хозарів та інших. Дербент пережив бурхливі історичні події, штурми і руйнування, періоди занепаду та розквіту. Тут пролягала одна з найважливіших ділянок Великого Шовкового шляху, і Дербент виступав перехрестям цивілізацій, що зв'язувало Схід і Захід, Північ і Південь.

Відомий грецький історик Геродот одним з перших наводить відомості про «Дербентський прохід» в V ст. до н. е. Величезний інтерес до міста виявляла і Римська імперія, перша експедиція якої була організована за Селевка I в 290—281 р до н. е. У 66-65 р до н. е. здійснюються військові походи Лукулла і Помпея на Кавказ, однією з головних цілей яких було захоплення Дербента.

Наступниками Риму та Парфії в боротьбі за Кавказ в ранньому середньовіччі стають Візантія та Сасанідський Іран.

Одним з важливих історичних фактів щодо Дербента за період, коли той входив до складу Кавказької Албанії під назвою Чара, є прийняття містом християнства у 313 році. З V століття починається активний розвиток міста, а також грандіозне фортифікаційне будівництво, покликане захистити Передню Азію від нової хвилі кочівників — тюркських племен гунів та хозарів. 439—457 роки — будівництво фортифікаційних споруд Ездігердом I; в 488—531 відбувається заміна сирцевих стін кам'яною кладкою Хосровом Анушірваном. Фортеця починає набувати вигляду, який зберігся до нашого часу.

Зростання могутності й багатства Дербента не могли не привертати увагу могутніх сусідів. 552 року відбувається напад хозарів на місто. Патріарший престол з метою порятунку переносять із міста Чара (Дербент) в місто Партав.

Новий етап розвитку міста пов'язаний зі збільшеним арабським впливом на Кавказі у VII ст. 651 року араби захопили Дербент, однак остаточно закріпитися вони змогли лише за в 733—734 роках. З цього часу починається активний процес ісламізації населення міста. Будівля однієї з найстаріших мечетей у світі, Джума-мечеті, датується даним періодом.

Вид на Дербент з міської стіни

Із завоюванням Дербента арабами місто перетворюється на головний опорний пункт Халіфату на Кавказі, у найважливіший військовий, політичний та ідеологічний центр; тут проводяться значні будівельні роботи. Дербент стає найбільшим середньовічним містом Кавказу з розвиненими ремісничими виробництвами (гончарство, склоробство, металообробка, ювелірна справа, обробка каменю і будівельна справа, ткацтво, килимарство, виробництво паперу, шовку, мила тощо), сільським господарством (землеробство, садівництво, обробка шафрану, марени, бавовни, льону і т. д.). Середньовічний Дербент — це найбільший порт на Каспії, найважливіший центр міжнародної транзитної торгівлі Сходу і Заходу, Півночі і Півдня. Дербент підтримував тісні торговельні зв'язки з багатьма областями та містами Близького і Середнього Сходу, Східної Європи — про це свідчать і середньовічні автори, і численні археологічні знахідки. Сюди прибували торгові каравани і кораблі з Хозарії, Русі, Волзької Булгарії, , Табаристану, , Хорасану, Хорезму, Індії тощо.

У X ст., з розпадом Арабського халіфату, Дербент стає центром незалежного емірату, до влади приходить місцева династія . У 1067-71 роках місто захоплюють турки-сельджуки. У XII ст. в Дербенті знову утворюється самостійне незалежне князівство, яке проіснувало порівняно недовго — до 1239 року, коли Дербент, завойований монголами, входить до складу Золотої Орди. Місто поступово приходить в економічний занепад.

У 1395—1396 роках містом заволоділа навала військ Тимура (Тамерлана).

У XVI—XVII ст. Дербент став ареною запеклих воєн між Османською імперією і державою Сефевідів, доки 1606 року при перському шахові Аббасі І Дербент не входить до складу Персії.

Вхід в шахський палац, фортеця Нарин-Кала

На початку XVIII ст., коли постала загроза перського і османського завоювання прикаспійських областей, Петро I зробив відомий перський (прикаспійський) похід (1722—1723). У планах Петра Великого особливе місце займав Дербент. 23 серпня 1722 Петро I з великою армією прибув до Дербента. Населення міста на чолі з місцевим і мусульманським духовенством урочисто зустрічали російського імператора. Петро I звернув особливу увагу на його історичні пам'ятки. Відомі науковці та фахівці, які перебували в його почті: Кантемір, Гербер, та інші дали перший опис історичних пам'яток, поклали початок вивченню Дербента.

Сасанідська фортеця в Дербенті, побудована для захисту від кочівників з півночі.

Було вжито заходів з охорони та благоустрою міста, наказано побудувати гавань за кресленням, відкриті продовольчі склади, лазарети, факторії руських купців, Петро I надав дербентцям право вільної торгівлі в межах Росії. Сприяв розвитку тут виноградарства, виноробства, шовківництва. У 1735 р. за Гянджинським договором Дербент знову відійшов до Ірану. З 1743 — центр Дербентського ханства, резиденція Надир-шаха. з 1758 р. — правління Фет-Алі-хана. У 1796 зайнятий російськими військами (30-тисячний корпус генерала В. А. Зубова), в 1813 за Гюлистанським мирним договором остаточно приєднано до Росії, з 1846 р. — губернське місто, входив до складу Дагестанської області. З 1840-х рр. переживав швидкий економічний підйом, пов'язаний, зокрема, з розвитком маренництва (вирощуванням марени — рослини, з якого отримували дешевий барвник). Крім оброблення і переробки марени і маку заняттями жителів Дербента в XIX ст. були садівництво, виноградарство та рибний промисел. У 1898 через Дербент пройшла залізниця (попередня назва Махачкали) — Баку.

Баб-аль-Абваб

Баб-аль-Абваб (часто дається в скороченій формі, як аль-Баб) — арабська назва міста Дербента.

Буквально Баб-аль-Абваб (аль-Баб) означало Головні (Великі) Ворота, Ворота воріт. Названий так через роль, яку грав Дербент, у геополітиці даного регіону під час раннього Середньовіччя, будучи найважливішим стратегічним пунктом на торговельних шляхах з Європи до Азії.

Дербент був перейменований в Баб-аль-Абваб (аль-Баб) після арабського завоювання на початку VIII століття. Фігурував під цією назвою в арабській історико-географічній літературі, вона ж на деякий час набула поширення також й в іранській та тюркомовній літературах. Після падіння Халіфату та утворення самостійних держав у регіоні місто стало називатися на старий лад, Дербентом.

Хронологія

• Приблизно з 5-4 ст. до н. е. на місці Дербента розташовувалося кочова стоянка массагетських племен.
• Приблизно в 2 ст. до н. е. на місці стоянки збудували місто, відоме в античних і середньовічних джерелах як Чола.
• З кінця 1 ст. до н. е. Чола — столиця племінного союзу маскутів (массагетів), часто званої в історичних джерелах як Царство Маскут.
• З 1 ст. н. е. Чола як і все царство Маскутів у васальній залежності від царів Кавказької Албанії.
• У 6 ст. н. е. Сасанідський шах Кавада підпорядкувавши маскутів владі Сасанідів, почав розбудову та зміцнення Чоли.
• У 6 ст. н. е. Сасанідський шах Хосров Анушірван, повністю завершив перебудову фортеці Чоли, заодно змінивши його назву на Дербент. Фортеця охороняла прохід між Кавказькими горами () і Каспійським морем, що знаходиться на шляху між Європою і Передньої Азії, що й відбито в назві: іранське дербенд «вузол доріг».
• У 630-х рр.. Дербент захопили хозари.
• При великому князеві Кавказької Албанії, Джаваншіре, Дербент, як і вся область Маскут приєднана до Кавказької Албанії.
• З 652 Дербент у складі Арабського халіфату. У місті будувалися мечеті, велика частина жителів була навернена в іслам.
• У VIII ст. Дербент — великий військово-політичний центр Кавказу, у якому знаходилася резиденція намісника халіфа. У 10 ст., з розпадом Арабського халіфату, Дербент стає центром незалежного емірату.
• З IX ст. Дербент під впливом держави Ширваншахів.
• В 1071 місто захопили турки-сельджуки.
• З XII ст. Дербент у складі держави Ширваншахів, у васальній залежності від Держави Великих Атабеків Азербайджану.
• У XIII ст. Дербент як і вся держава Ширваншахів, завойований монголами.
• У XVI — початку XVIII ст. Дербент — у складі Сефевідської держави.
• З 1743 центр Дербентського ханства держави Сефевідів і Афшар, резиденція Надир-Шаха.
• У XVIII ст. зі смертю Надир-шаха Афшар, хан Дербента проголосив свою незалежність,
• У XVIII ст. Дербент і все ханство, приєднаний Фаталі ханом Кубинським до Кубинського ханства.
• В 1796 зайнятий російськими військами.
• В 1813 остаточно приєднаний до Російської імперії.
• З 1840 Дербент — повітовий, з 1846 — посадське місто.
• З 1840-х рр. переживає швидкий економічний підйом, пов'язаний, зокрема, з вирощуванням марени — рослини, з якого отримували дешевий барвник. У 19 ст. були розвинуті також садівництво, виноградарство та рибний промисел.
• В 1898 через Дербент пройшла залізниця Петровськ-Порт (нині Махачкала) — Баку.

Герб Дербента

Герб міста Дербент

Герб Дербентського повіту затверджений 21 березня 1843 разом з іншими гербами Каспійської області Російської імперії, до якої тоді належало місто. Пізніше цей герб без змін став гербом міста Дербент.

Прапор міста поки не затверджений.

Опис герба

У верхній половині щита, що має золоте поле, повторюється частина герба Каспійської області: зліва — стоїть тигр, а праворуч — вилітає струменями з землі спалахнутий газ; в нижній, що має срібне поле: зліва — стара фортечна стіна з воротами, що упирається з одного боку в хребет гір, а з іншого примикає до моря, праворуч — сплетені коріння рослини марени і кілька стебел маку, перев'язаних золотим шнуром, на знак того, що жителі з великим успіхом займаються обробленням марени і розводять мак для приготування з нього лікувального опіуму (шіряк). Окультурення марени, цінного барвника, світові подарував житель Дербента Келбалай Гуссейн.

Населення міста

За даними російського історика С. М. Броневського,

У 1796 році визнано будинків 2 189, монетний двір один, крамниць 450, мечетей 15, караван-сараїв 6, фабрик шовкових 30, фабрик паперових 113, різних майстерень 50, жителів обох статей з невеликим 10 тисяч, які всі магометанскаго закону Алієвої секти і родом більшою частиною персіяни, крім деякого числа вірмен, говорять і пишуть перською мовою, званою фарс, але простонародно вживають зіпсовану татарську говірку.

За даними енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона:

Число жителів Д(ербента) в 1888 р. дорівнювало 14185, в 1891 р. — 15265; з них магометан (сунітів) 10243 чол., євреїв — 2490, православних — 1319, вірмено-григоріанців — 875, католиків — 201 і лютеран — 16 осіб. З народностей (відомості 1886 р.) переважають азербайджанські татари — 8697, потім євреї — 1830, росіяни — 620, вірмени — 371.

Населення міста в наш час становить близько 110 тис. чоловік, приріст в основному носить природний характер (5 на 1000 нас. за рік), хоча найшвидший приріст населення відбувався в 1950-1980-x рр.

Рік Населення 1939 34,1 1959 47,3 1970 57,2 1989 78,4 2002 101,0 2010 119,2

Національний склад населення за даними перепису 2010 р.

• лезгини — 33,7 %
• азербайджанці — 32,3 %
• табасарани — 15,8 %
• даргінці — 5,6 %
• росіяни — 3,7 %
• агули — 3,2 %

Пам'ятки архітектури

Докладніше: Дербентська стіна

Монументальний свідок епохи Великого переселення народів і видатна пам'ятка оборонної архітектури, що стоїть в одному ряду з такими шедеврами світової фортифікації, як , Римський Лімес на Рейні, через 1500 років Дербентський оборонний комплекс вражає своєю грандіозністю, величчю та міццю. Дербентські оборонні споруди включали цитадель, дві довгі міські стіни, які повністю перекривали прохід і йшли в море, утворюючи порт.

У Дербенті розташована фортеця-цитадель Нарин-Кала, вік якої становить близько двох з половиною тисяч років.

Значення міста для республіки Дагестан і РФ

Дербент — найстаріший культурний центр Дагестану, горнило його духовної і матеріальної культури, звідки поширилися мистецтво, художнє ремесло, писемність, цінності ісламу та інших світових релігій. Поєднання унікальних пам'яток історії, архітектури та археології з пишністю природних ландшафтів і сприятливим кліматом надають всьому регіону значення великого центру російського та міжнародного туризму.

Відомі уродженці

•  — Герой Радянського Союзу.
• Боєв Юрій Олексійович — дослідник проблем сходознавства та міжнародних відносин.
•  — азербайджанська актриса театру і кіно, Народна артистка Азербайджанської РСР.
• Сенченко Володимир Петрович — Герой Радянського Союзу.
• Цвайгенбаум Ізраїль Йосипович — радянський, російський та американський художник.

Посилання

1. http://www.gks.ru/dbscripts/munst/munst82/DBInet.cgi
2. . Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 14 червня 2022.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
3. . Архів оригіналу за 5 жовтня 2009. Процитовано 26 жовтня 2009.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
4. . Архів оригіналу за 13 жовтня 2020. Процитовано 13 жовтня 2020.
5. . Архів оригіналу за 3 березня 2009. Процитовано 26 жовтня 2009.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
6. . Архів оригіналу за 3 березня 2009. Процитовано 26 жовтня 2009.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
7. . Архів оригіналу за 2 березня 2009. Процитовано 26 жовтня 2009.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
8. С. М. Броневський. Історичні виписки [ 4 грудня 2011 у Wayback Machine.] про стосунки Росії з Персією, Грузією і взагалі з гірськими народами, у Кавказі живуть, з часів Івана Васильовича донині.
9. . Архів оригіналу за 1 листопада 2011. Процитовано 5 березня 2010.
10. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населенных пунктов, сельских населенных пунктов Республики Дагестан — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
11. . Архів оригіналу за 22 вересня 2009. Процитовано 26 жовтня 2009.