Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ранні міграції людства найбільш ранні міграції та розширення ареалу архаїчної та сучасної людини по різних континентах я

Ранні міграції людства

Ранні міграції людства

Ранні міграції людства - найбільш ранні міграції та розширення ареалу архаїчної та сучасної людини по різних континентах, які почалися 2 мільйони років тому міграцією "з Африки" Homo erectus. Після цієї початкової міграції відбулися міграції інших архаїчних людей, включно з H. heidelbergensis, які жили бл. 500 тис. років тому та ймовірно були предками і денисівської людини, і неандертальців. Вважається, що ранні гомініди "перетинали суходольні мости, які пізніше стали вкриті водою" (History Alive, надр. 2004, TCI).

image
Можливі хвилі міграції з Африки і зворотні міграції на цей континент, а також місця розташування основних знахідок предків людини та археологічних ділянок (López et al. 2015).

Homo sapiens розселилися Африкою невдовзі після виділення в окремий вид, бл. 300 тис. років тому. "Теорія африканського походження людини" припускає, що анатомічно сучасні люди за межами Африки є нащадками популяції Homo sapiens, які мігрувала зі Східної Африки десь 70 тис. років тому та поширилася вздовж південного берега Азії до Океанії раніше за 50 тис. років тому. Сучасні люди поширились Європою бл. 40 тис. років тому.

Відомо, що мігруючі популяції сучасних людей змішувались з місцевими різновидами архаїчних людей, тому сучасні нам людські групи незначною мірою є нащадками (менше 10% внеску) регіональних підвидів архаїчних людей.

Після останнього льодовикового максимуму, північно-євразійські популяції мігрували до Америк бл. 20 тис. років тому. Північна Євразія була заселена не раніше 12 тис. років тому, на початку Голоцену. Арктична Канада та Ґренландія були заселені палеоескімосами бл. 4 тис. років тому. І нарешті Полінезія була заселена 2 тис. років тому, експансією австронезійців.

Ранні люди (до Homo sapiens)

Див. також:
Реконструкція Homo erectus (Музей Землі Вестфалії, Герне, Німеччина, 2006).

Найраніші люди розвинулись з предків-австралопітекоподібних десь 3 млн років тому, найбільш ймовірно у Східній Африці, довкола Кенійської рифтової долини, де були знайдені найстаріші відомі кам'яні знаряддя. Кам'яні знаряддя, нещодавно відкриті на ділянці Шангчжен (Shangchen) у Китаї та датовані 2,12 млн.років тому, вважаються найбільш раннім відомими свідченням гомінідів за межами Африки, випереджаючи Дманісі у Грузії на 300 тис. років.

Homo erectus

Докладніше: Людина прямоходяча та Олдувайська культура

У періоді між 3 і 2 млн.років тому, Homo поширились по Східній Африці та до Південної Африки (Telanthropus capensis), але не до Західної Африки.

Бл. 1,9 млн.років тому, Homo erectus мігрувала з Африки через Левантійський коридор і Сомалійський півострів до Євразії. Цю міграцію пов'язують з роботою Сахарського насосу, бл. 1,9 млн.років тому.

Homo erectus поширився по більшій частині Старого світу, досягнувши аж до Південносхідної Азії. Це поширення прослідковується за олдувайською кам'яною індустрією, яка 1,3 млн років тому простягалась на північ аж до 40-ї паралелі (Сяочанліянг (спрощ.: 小长梁; кит. трад.: 小長梁; піньїнь: Xiǎochángliáng)).

Ключовими ділянками свідчення цієї ранньої міграції з Африки є Ріват у Пакистані (~2 млн.років тому?), Убейдія у Леванті (1,5 млн.років тому) і Дманісі на Кавказі (1,81 ± 0,03 млн років тому, p = 0.05).

Китай був заселений десь 1,66 млн років тому, на підставі кам'яних артефактів знайдених у долині Ніхеван (Nihewan). Археологічна ділянка Сіходу (西侯渡) у провінції Шаньсі містить найбільш ранні відомі свідчення освоєння вогню Homo erectus, що датуються 1,27 млн років тому. Південно-Східну Азію (острів Ява) ранні люди досягли бл. 1,7 млн років тому (Мегантроп).

Знайдені в селищі Королево кам'янні знаряддя праці віком 1,4 млн років підтвердили, що Homo erectus почали заселяти Європу зі сходу на захід вздовж долин річки Дунай. Західну Європу було вперше заселено близько 1,2 млн років тому (Атапуерка).

Роберт Беднарік запропонував контроверсійну теорію, що Homo erectus могли будувати плоти та перетинати океани.

Після H. erectus

Докладніше: Клектонська культура, Мікок та Мустьєрська культура
Докладніше:
image
Поширення денисівської людини та неандертальців після 500 тис. років тому
image
Відомий ареал неандертальців з окремими популяціями у Європі та на Кавказі (синій), Близькому Сході (оранжевий), Узбекистані (зелений) і в регіоні Алтаю (фіолетовий)

Через мільйон років після виокремлення, H. erectus почав розподіл на нові види. H. erectus є хроновидом і ніколи не вимирав, тому його "пізнє виживання" є предметом таксономічного звичаю. Вважається, що пізні форми H. erectus існували до близько 500 тис. років тому або до 143 тис.років тому найпізніше, з похідними формами, такими як H. antecessor у Європі бл.800 тис. років тому та H. heidelbergensis у Африці бл. 600 тис. років тому. Остання в свою чергу поширилась східною Африкою (H. rhodesiensis) та до Євразії, де стала предком неандерталькців і денисівської людини.

H. heidelbergensis, неандертальці та денисівці поширились на північ вище 50-ї паралелі (Ерсхем Піт, Боксгроув бл.500 тис. років тому, Свонскомб Херітедж Парк 400 тис. років тому, Денисова печера 50 тис. років тому). Припускається, що неандертальці могли досягнути межі Арктики бл. 32 тис. років тому, коли їх витіснили з їх більш ранніх територій H. sapiens, на підставі розкопок 2011 року на ділянці Бузовая в Уральських горах (Республіка Комі, 65°01′ пн. ш. 57°25′ сх. д. / 65.02° пн. ш. 57.42° сх. д. / 65.02; 57.42).

Вважається, що інші архаїчні види людей поширились в цей час Африкою, хоча скам'янілостей знайдено мало. Їх присутність припускається на основі ознак схрещування з сучасними людьми, які знаходять у геномі африканських народів. Homo naledi, знайдений у Південній Африці 2013 року та попередньо датований бл. 300 тис. років тому, може бути скам'янілістю-доказом існування таких архаїчних видів людей.

Неандертальці поширились на Близький Схід та Європу, а той час як денисовці ймовірно поширились Центральною та Східною Азією аж до Південно-Східної Азії та Океанії. Існують свідчення, що денисовці схрещувались з неандертальцями у Центральній Азії, де перетинались їх ареали.

Найбільш ймовірним вважається, що H. sapiens розвинулась з африканського підвиду H. antecessor бл. 300 тис. років тому.

Homo sapiens

image
Early modern human migrations based on the distribution of mitochondrial haplogroups.

Поширення Африкою

Докладніше: та Субсахарська Африка

Вважається, що Homo sapiens (анатомічно сучасна людина) виникла бл. 300 тис. років тому, на основі термолюмінісцентного датування артефактів з Джебель-Ірхуд, Марокко, результати якого були надруковані 2017 року. До цього, найстарішими відомими залишками анатомічно сучасної людини тривалий час вважалися залишки Омо, розкопані між 1967 і 1974 роками у Національному парку Омо, Ефіопія, і датовані 200 тис. років тому.

Ранні сучасні люди поширились до Західної Євразії, Центральної, Західної та Південної Африки з часу їх виділення у вид. Хоча таке раннє поширення у Євразію, ймовірно, не було успішним, поширення до Південної і Центральної Африки мали наслідком найбільш ранніх за часом відмінностей у сучасній людські популяції. Раннє поширення сучасної людини в Субсахарській Африці, ймовірно, спричинили припинення пізньої Ашельської культури (Культура Фаурсміт) бл. 130 тис. років тому, хоча деякі дослідники припускають дуже пізнє співіснування архаїчної та сучасної людини (аж до 12 тис. років тому), зокрема у Західній Африці.

Предки сучасних койсанських народів поширилися до Південної Африки не пізніше 150 тис. років тому, можливо навіть раніше 260 тис. років тому, і на початок так званої MIS 5 "мегапосухи" 130 тис. років тому існувало два кластери популяції предків у Африці, які були носіями мтДНК гаплогрупи L0 у південній Африці, що є предками койсанських народів, і носіями гаплогрупи L1-6 у центральній/східній Африці, які є предками решти людства. Існувала значна зворотня міграція носіїв гаплогрупи L0 у східну Африку між 120 і 75 тис. років тому.

Поширення у центральну Африку предків центрально-африканських популяцій збирачів (африканських пігмеїв) найбільш ймовірно відбулося раніше 130 тис. років тому, і точно раніше 60 тис. років тому.

Ситуація у Західній Африці важко піддається інтерпретації з огляду на малу кількість виявлених скам'янілостей. Ймовірно Homo sapiens досягнули західну Сахельську зону до 130 тис. років тому, а тропічні Західно-Африканські археологічні ділянки, які пов'язують з H. sapiens, з'явились лише після 130 тис. років тому. На відміну від решти Африки, архаїчні ділянки Середньої Кам'яної доби існували тут дуже довго, аж до межі Голоцену (12 тис. років тому), вказуючи на можливість виживання археантропів та їх пізню гібридизацію з H. sapiens у Західній Африці.

Раннє поширення Північною Африкою

Докладніше: (Теорія африканського походження людини#Північне поширення)
Докладніше: Теорія Сахарського насосу

Популяції H. sapiens мігрували до Леванту та Європи між 130 і 115 тисяч років тому, а можливо і у більш ранніх хвилях, аж до 185 тис. років. Вважається, що ці ранні міграції не призвели до тривалої колонізації та відкотились бл. 80 тис. років тому. Існує ймовірність, що ця перша хвиля експансії досягла Китаю (або навіть Північної Америки[ — ]) не пізніше 125 тис. років тому, але вимерла, не залишивши сліду у геномі сучасних нам людей.

Також існують певні докази на користь того, що сучасні люди полишили Африку не пізніше 125 тис. років тому двома різними шляхами: через долину Ніла на Середній Схід, принаймні до сучасного Ізраїлю (Кафзех: 120–100 тис. років тому); та другий шлях через сучасну Баб-ель-Мандебську протоку Червоного моря (яка в той час була набагато мілкіша та вужча), перетнувши її до Аравійського півострова і розселившись по території сучасних ОАЕ (125 тис. років тому) and Oman (106,000 years ago), а потім, ймовірно, далі мігрували на Індійський субконтинент (Джавалпурам: 75 тис. років тому). Незважаючи на те, що в цих трьох місцях ще не знайдені людські залишки, видима схожість між кам'яними знаряддями, знайденими у Джебел Файя,, зі знаряддями з Джавалпурама та деякими африканськими дозволяє припустити, що їх творці всі були сучасними людьми. Ці знахідки можуть підтримати твердження, що сучасна людина прибула з Африки у південний Китай бл. 100 тис. років тому (печера Чжижень, Чжиженьдун, місто Чунцзо: 100 тис. років тому; та люцзянський гомінід (провінція Люцзян): контроверсійно датований 139–111 тис. років тому). Результати датування зубів з Лунадонг (долина Бубінг, Гуансі-Чжуанський автономний район, південний Китай), які включають правий верхній другий корінний зуб та лівий нижній другий корінний зуб, вказують на те, що ці зуби можуть мати вік 126 тис. років.

Оскільки ці попередні виходи з Африки не залишили слідів у результатах генетичного аналізу на основі Y-хромосоми та на основі мтДНК (які представляють лише незначну частину людського генетичного матеріалу), ймовірно ті сучасні люди не вижили або вижили лише у незначній кількості та були асимільовані нашими основними предками. Поясненням їх вимирання (або малого генетичного сліду) може бути теорія катастрофи вулкана Тоба (74 тис. років тому). Однак, деякі дослідники доводять, що вплив цієї катастрофи на людську популяцію не був драматичним.

Азійський центр походження та поширення мтДНК- також припускається на основі виявлених скам'янілостей, схожих дати формування L3 та її похідних клад і , поширених Євразією (~71 тис. років тому), віддаленого розташування у Південно-Східній Азії найстаріших субклад M і N, та порівняного віку батьківської гаплогрупи DE. Таким чином пропонується, що після початкової міграції з Африки ранньої анатомічно сучасної людини бл. 125 тис. років тому, повністю сучасні жінки - носії L3-гаплогрупи мігрували назад до місця виникнення материнської гаплогрупи у Євразії бл. 70 тис. років тому разом з чоловіками - носіями батьківської гаплогрупи E, виникнення якої також припускається в Євразії. Також припускається, що ці нові евразійські роди значною мірою замінили старі автохтонні чоловічі та жіночі африканські роди.

Прибережна міграція

Докладніше: Теорії прибережних міграцій
Докладніше: Теорія африканського походження людини, та
image
Оглядова мапа заселення світу ранніми людьми під час Пізнього палеоліту, виконана в парадигмі Південного поширення.

Так зване "нещодавнє поширення" сучасних людей розпочалося бл.70 тис.років тому; саме воно призвело до триваючого розселення сучасних людей по всьому світу.

Невелика група людей (що ймовірно нараховувала менше 1000 людей), що були носіями мітохондріальної гаплогрупи L3, з популяції, яка населяла Східну Африку, перетнула Червоне море через Баб-ель-Мандеб, і досягла сучасного Ємену, десь після 75 тис. років тому. Нещодавній перегляд історичних доказів також надав підтримку існуванню більш північного шляху через Синай/Ізраїль/Сирію (Левант). Їх нащадки поширились вздовж прибережного маршруту довкола Аравії та Персії до Індійського субконтиненту не пізніше 55 тис. років тому. Сценарій прибережної міграції у періоді між бл. 70 і 50 тисячами років тому асоціюється з появою мітохондріальних гаплогруп M і N, які обидві є похідними від L3.

Фрагмент щелепи з вісьмома зубами, знайдений у печері Міслія, Ізраїль, був датований бл.185 тис. років тому. Шари ґрунту у цій печері, які були датовані між 250 і 140 тис. років тому, містили знаряддя левалуазького типу, що може змістити датування першої міграції на ще більш ранній період, якщо ці знаряддя будуть пов'язані зі знахідками щелеп сучасної людини.

На своєму шляху H. sapiens змішувалися з неандертальцями та денисівською людиною, свідченням чого є те, що ДНК денисівської людини складає 0,2% ДНК мешканців суходольної Азії та корінних американців.

Океанія

Міграції продовжувались вздовж узбережжя Азії до Південно-Східної Азії і Океанії, і Австралія була колонізована не пізніше 50 тис. років тому. Досягнувши Австралії, H. sapiens вперше поширився далі, ніж H. erectus.

Спадок денисівської людини прослідковується у меланезійців, австралійських аборигенів та у менших розкиданих груп народів Південно-Східної Ахії, таких як Маманва, негритоського народу на Філіппінах, що дозволяє припустити схрещення у Східній Азії, де жила Денисівська людина. Денисівська людина могла перетнути лінію Воллеса, і Воллесія могла стати її останнім рефугіумом. Homo erectus перетнув [en], досягнувши острова Флорес, але не досягли Австралії.

image
Мапа показує ймовірне поширення суші і води в часи останнього льодовикового максимуму, 20 тис. років тому, коли рівень моря, ймовірно, був на 110 метрів нижчим, ніж сьогодні.

Коли рівень моря був значно нижчим, більшість морської Південно-Східної Азії утворювало одну масу суходолу, відому як Зонда. Міграція продовжувалась на південний схід прибережним маршрутом до проток між Зонда та Сахул (континентального суходолу, який включав сучасні Австралію та Нову Гвінею. Діри у лінії Вебера становлять до 90 км у ширину, тому міграція до Австралії та Нової Гвінеї потребувала б навичок плавання морем. Міграція також продовжувалась вздовж берега, повернувши врешті-решт на північний схід до Китаю та досягнувши Японії, після чого вона повернула всередину континенту. Свідченням цього є патерн мітохондріальних гаплогруп, які походять від гаплогрупи M, та у Y-хромосомній .

Розшифровка генома аборигена зі старого зразка волосся у Західній Австралії виявила, що ця особа була нащадком людей, які мігрували до Східної Азії між 75 і 62 тис. років тому. Це підтримує теорію одиничної міграції до Австралії та Нової Гвінеї до прибуття сучасних азійців (між 38 і 25 тис. років тому) та їх пізнішої міграції до Північної Америки. Вважається, що ця міграція сталась бл. 50 тис. років тому, до того, як Австралія та Нова Гвінея були відділені зростанням рівня моря бл. 8 тис. років. Це підтримується датуванням свідчень найстарішого відомого поселення в Австралії 50–60 тис. років тому, найстаріших відомих залишків людини - 40 тис. років тому, найстарішими відомими залишками людини, датованими принаймні 65 тис. років тому та вимиранням Австралійської мегафауни між 46 і 15 тис. років тому, яке на думку Тіма Фланнері сталося внаслідок діяльності людини аналогічно до того, що відбулося в Америках. Предметом дискусії залишається, чи продовжувалось в Австралії використання знарядь Кам'яної доби.

Поширення Євразією

Докладніше: Пізній палеоліт, Тундростеп, та Мустьєрська культура

Вважається, що популяція, яка досягла Південної Азії внаслідок прибережної міграції, лишилась там орієнтовно на 10 тисяч років - між 60 і 50 тис. років тому, перш ніж поширитись далі Євразією. Поширення ранніх людей на початку Пізнього палеоліту, спричинило появу великих популяційних груп Старого світу і Америк.

На заході популяції Пізнього палеоліту асоціюються з мітохондріальною гаплогрупою R та її похідними, які поширені в Азії та Європі, зі зворотньою міграцією гаплогрупи M1 до Північної Африки та Сомалійського півострову декілька тисячоліть тому.

Датування присутності людини у Європі вважається точним після 40 тис. років тому, та ймовірно 43 тис. років тому, коли вона швидко замінила там популяцію неандертальців. Сучасні європейці мають спадок неандертальців, але вважається, що значне змішування між неандертальцями та сучасною людиною завершилось не пізніше 47 тис. років тому, тобто відбувалось до прибуття сучасної людини в Європу.

На основі дослідження мітохондріального ДНК вважається, що сучасна людина пройшла принаймні через одне генетичне пляшкове горло, коли була значно зменшена різноманітність геному. Генрі Гарпендінг (Henry Harpending) припустив, що люди поширились з географічно обмеженої території бл. 100 тис. років тому, пройшли через генетичне пляшкове горло, а потім бл. 50 тис. років тому розпочалось різке зростання географічно розкиданих популяцій, починаючи з Африки і поширившись і інші місця. Існують кліматологічні та геологічні свідчення на користь пляшкового горла. Вибух вулкану Тоба створив холодний період тривалістю 1000 років (це було найбільшим вулканічним виверженням Четвертинного періоду, можливо зменшивши людські популяції до кількох тропічних рефугіумів. Припускається, що загальна популяція людини зменшувалась до 15 тисяч. У таких умовах генетичний дрифт та ефект засновника могли максимізуватись. Більша різноманітність серед африканських геномів може частково завдячувати більшій кількості африканських рефугіумів під час тривання катастрофи Тоба.

Однак, нещодавній огляд підкреслює, що гіпотеза про один виток неафриканських популяцій менше узгоджується з аналізом стародавнього ДНК, ніж гіпотеза про багато джерел з генетичним змішуванням по Євразії.

Європа

Докладніше: , Оріньяцька культура, Ґраветтська культура та
Докладніше:

Вважається, що анатомічно сучасна людина досягла Європи бл.40 тис. років тому з Центральної Азії та Середнього Сходу в результаті адаптації до полювання на великого звіра фауни післяльодовикового степу. Неандертальці були присутні на Середньому Сході та Європі. Ареали проживання популяцій неандертальців та сучасних людей на деяких територіях накладались один на одного (наприклад на Піренейському півострові та на Середньому Сході) і популяції сучасних людей, які переселялись (також відомих як "кроманьйонці" або європейська рання сучасна людина) до певної міри зхрещувались з ними. Таке змішування може бути причиною генів неандертальців у мешканців Євразії та Океанії часів палеоліту та сучасності.

Важливою відмінністю між Європою та іншими частинами населеного світу була північна широта; археологічні свідчення дозволяють припустити, що людина, неандертальці або кроманьйонці, досягли стоянок у Арктичній Росії вже 40 тисяч років тому.

Першими анатомічно сучасними людьми в Європі вважаються кроманьйонці; вони ввійшли у Євразію через гори Загрос (поблизу сучасного Ірану і східної Туреччини) бл. 50 тис. років тому. Одна їх група досить швидко заселила прибережні території довкола Індійського океану, а друга мігрувала на північ до степів Центральної Азії. Залишки сучасної людини, які датуються 45-43 тисячі років тому, були знайдені в Італії and Britain, а знайдені в європейській частині російської Арктики - 40 тис. років тому.

Людина колонізувала території на захід від Уралу, полюючи на оленів, але стикнулася з викликами адаптації; зимові температури сягали мінус 20−30 °C , а можливості знайти паливо та прихисток були обмежені. Вони подорожувлаи пішки та покладалися на полювання високомобільних стад для отримання їжі. Ці виклики були подолані технологічними інноваціями: виробництвом обягу по фігурі зі шкір хутряного звіра; будівництвом притулків з вогнищаями, які використовували кістки як паливо; і риттям “крижаних сховищ” у вічній мерзлоті для зберігання м'яса та кісток.

Секвенування мітохондріальної ДНК двох кроманьйонців з печери Пагліччі в Італії, датованої 24-23 тисячі років тому (Paglicci 52 і 12), ідентифікувало мтДНК як гаплогрупу N, типову для цієї групи.

Міграція сучасних людей у Європу, на основі симуляції Куррата та Ексоф'є (2004)
image
Не пізніше 37,5 тис. років тому
image
Не пізніше 35 тис. років тому
image
Не пізніше 32,5 тис. років тому
image
Не пізніше 30 тис. років тому
Докладніше: і

Вважається, що поширення популяції сучасної людини почалось 45 тис. років тому і для колонізації Європи знадобилось 15–20 тис. років.

Протягом цього часу неандертальців повільно витісняли. Оскільки заселення Європи зайняло стільки часу, можливо сучасна людина та неандертальців постійно змагались за територію. Неандертальці мали більший мозок та в цілому були більші, з більш важкою статурою, тому ймовірно фізично були сильніші за сучасну Homo sapiens. Оскільки вони прожили в Європі 200 тис. років, вони були більше адаптовані до холодної погоди. Анатомічно сучасна людина, відома як кроманьйонці, з широкою торговою мережею, кращою технологією та тілами, що ймовірно краще були пристосовані до бігу, врешті решт повністю витіснили неандертальців, чиїм останнім притулком став Піренейський півострів. Орієнтовно 25 тис. років тому археологічні свідчення неандертальців припиняються, що свідчить про їх вимирання. Остання відома популяція жила довкола системи печер на віддаленому південному березі Гібралтара між 30 і 24 тисячі років тому.

На основі величини нерівноважного зчеплення вважається, що останній потік генів неандертальців у ранніх предків європейців відбувся 65-47 тисяч років тому. З урахуванням археологічних свідчень та виявлених скамянілостей, цей потік генів ймовірно трапився десь у Західній Євразії, можливо на Середньому Сході. Дослідження показують вищий відсоток генів неандертальців у азійцях, ніж у європейцях. Північноафриканські групи поділяють схожий надлишок похідних аллелей з неандертальцями, як і неафриканські популяції, а от африканські групи в Субсахарській Африці є єдиними популяціями сучасних людей, які переважно не мають домішку неандертальців. Пов'язаний з неандертальцями гаплотип B006 гену дистрофіну також був знайденим серед мігруючих груп скотарів у Сахелі та на Сомалійському півострові, які асоціюються з північними популяціями. Відповідно, присутність цього гаплотипу B006 на північному та північносхідному периметрі Африки на південь від Сахари приписується генетичному потоку неафриканського походження.

Східна та Північна Азія

Докладніше: (Монголоїдна раса#Генетичні дослідження)

"[en]", яка жила на території Китаю бл. 40 тис. років тому, мала суттєвий домішок неандертальців серед предків. Дослідження 2017 року стародавньої ДНК Тянюанськи людини показало, що вона була тісно пов'язана з сучасними популяціями Східної Азії, але не є їх прямими предком. Дослідження 2013 року виявило інтрогресії 18 генів неандертальців у хромосомному регіоні 3p21.31 (регіон HYAL region) у мешканців Східної Азії. Інтрогресійні гаплотипи були позитивно відібрані лише у популяцій Східної Азії, поступово зростаючи починаючи з 45 тис. років до раптового збільшення коефіцієнту рості між 5 і 3,5 тисячами років тому. Они трапляються з високою частотою серед популяцій Східної Азії у порівнянні з іншими євроазійськими популяціями (напр., європейськими та південноазійськими популяціями). Результати дослідження також дозволяють припустити, що ці інтрогресії неандертальців трапилися серед популяції спільних предків мешканців Східної Азії та корінних американців.

Дослідження 2016 року вважає аналіз генетики популяції народу Айни, які мешкають у північній Японії, ключовим для реконструкції раннього заселення Східної Азії. З'ясовано, що Айни представляють більш базову гілку, ніж сучасні популяції фермерів Східної Азії, і ймовірно мають стародавній (до Неоліту) зв'язок з мешканцями північносхідного Сибіру. Дослідження 2013 року пов'язало деякі фенотипні характеристики, які асоціюються з монголоїдною расою, з одиничною мутацією гену EDAR, яка відбулася бл. 35 тис. років тому.

Докладніше:

Мітохондріальні гаплогрупи , і виникли бл. 50 тис. років тому, і їх носії відповідно колонізували Сибір, Корею і Японію до 35 тис. років тому. Частини цих популяцій мігрували до Північної Америки під час Останнього льодовикового максимуму.

Останній льодовиковий максимум

Євразія

Докладніше: Солютрейська культура та Мадленська культура

Бл. 20 тис. років тому, орієнтовно через 5 тис. років після вимирання неандертальців, останній льодовиковий максимум змусив мешканців північної півкулі мігрувати до декількох притулків (відомих як рефугіуми) до кінця цього періоду. Вважається, що саме нащадки популяцій, які пережили льодовиковий максимум у цих рефугіумах, потім знову заселили Європу і є предками архаїчних історичних народів. Склад європейських популяцій був потім змінений новими міграціями, в першу чергу внаслідок неолітичної міграції з Середнього Сходу, і пізнішою халколітичними переселеннями, які пов'язують з Індо-Європейською міграцією. Палеолітична археологічна ділянка на ріці Яна, Сибір, на 71° п.ш., лежить значно вище арктичного полярного кола та датується 27 тис. радіовуглецевих років тому, в часи заледеніння. Ділянка демонструє, що люди адаптувалися до цього жорсткого середовища Пізнього Плейстоцену високих широт значно раніше, ніж вважалося.

Припускають, що африканська Кебаранська культура Епіпалеоліту досягла Близького Сходу бл. 18 тис. років тому, принесши туди лук та стріли.[]

Америки

Докладніше: Моделі заселення Америки та
image
Схематичне зображення міграції через Берінгію на основі генетики материнської лінії: прибуття популяцій Центральної Азії до тундростепу Берингії бл. 25 тис. років тому, а потому заселення Америк бл. 15 тис.років тому.

Палеоіндіанці походять від популяцій Центральної Азії, які перейшли суходільний міст Берингії між східним Сибіром та сучасною Аляскою. Люди оселились в Америках до кінця останнього льодовикового періоду, або більш точно останнього льодовикового максимуму, не раніше 23 тис. років тому. Деталі міграцій палеоіндіанців по американському континенту, включно з датами та маршрутами, лишаються предметом дебатів та досліджень.

За традиційною теорією, ці ранні мігранти прийшли, коли рівень моря був значно нижчим з огляду на Четвертинне зледеніння, йдучи слідом за стадами вже вимерлої плейстоценової мегафауни по вільних від криги коридорах, які простягались між Лаврентійським і Кордильєрським льодовиковим щитами. За іншим запропонованим маршрутом, пішки або з використанням примітивних човнів, вони мігрували вздовж тихоокеанського узбережжя до Південної Америки (аж до Чилі, однак будь-які археологічні докази розселення берегами під час останнього льодовикового періоду зараз приховані декількома сотнями метрів води внаслідок підвищення рівня моря. Нещодавня знахідка генетичних маркерів корінних австралоазійців в Амазонії надала певну підтримку гіпотезі прибережного маршруту.

Міграції Голоцену

image
Етнографічна карта основних світових групи населення до початку ери колоніалізму (включає результат досучасних міграцій у Середньовіччі, у т.ч. міграції банту, австронезійців, угорців, арабів, слов'ян, вікінгів, турків і монголів). 4-е видання "Meyers Konversationslexikon" (1885–1892).
Докладніше: , Мезоліт та

Початок Голоцену визначають 12 тис. років тому, після завершення Останнього льодовикового максимуму. Під час голоценового кліматичного оптимуму, який розпочався бл. 9 тис. років тому, почалася міграція людських популяцій, які до того були географічно обмежені у рефугіумах. До цього часу більшість частин земної кулі вже були заселені H. sapiens; але значні території, які були вкриті льодовиками, тепер змогли були повтоно заселені.

У цьому періоді відбувається перехід від Мезоліту до Неоліту по всій помірній кліматичній зоні. Неоліт потім поступається Бронзові добі у культурах Старого світу, і поступово бл. 4 тис. років тому виникають історичні записи на Близькому Сході та в Китаї.

Вважається, що масштабні міграції у Мезоліті та Неоліті дали початок досучасному розподілу основних світових мовних сімей, таких як нігеро-конголезькі мови, ніло-сахарські мови, афразійські мови, уральські мови, сино-тибетські мови чи індоєвропейські мови. Спекулятивна ностратична теорія постулює походження основних мовних сімей Євразії (за виключеннями сино-тибетьської) з єдиної протомови, якою розмовляти на початку Голоцену.

Євразія

Докладніше: Неолітична революція, та Гіпотези прауральської батьківщини

Оприлюднені 2014 року результати аналізу геному залишків стародавніх людей дозволяють припустити, що сучасне корінне населення Європи значною мірою є нащадками трьох виокремлених родів: "західні мисливці-збирачі", які походять від кроманьйонців Європи, ранні європейські фермери, які прийшли в Європу з Близького Сходу під час неолітичної революції і стародавні північні євразійці, які поширились у Європу в рамках індоєвропейської міграції.

Афроазійську прабатьківщину розміщують у Африці або Азії.

Субсахарська Африка

Докладніше: Ніло-сахарські мови та Нігеро-конголезькі мови

Вважається, що нілоти виокремились від більш ранньої нерозділеної східносуданської спільноти бл. 5 тис. років тому. Розвиток протонілотів як групи міг бути пов'язаний з їх одомашненням худоби. Східносуданська спільнота мала б існувати значно раніше, ймовірно бл. 7 тис. років тому (а запропонована ніло-сахарська спільнота - у Пізньому палеоліті, бл. 15 тис. років тому). Початковим локусом ранніх носіїв нілотської мови ймовірно була територія на схід від Нілу, у сучасному Південному Судані. Протонілоти 5 тис. років тому переважно займалися випасом худоби, а їх сусіди, прото-центральносуданські народи, переважно вирощували сільськогосподарські культури.

Вважається, що нігеро-конголезька сім'я виникла бл. 6 тис. років тому у Західній чи Центральній Африці. Її поширення могло були пов'язано з поширенням сахельського сільського господарства у неолітичну добу Африки, після висихання Сахари бл. 39 ст. до н.е.. Міграція банту поширила мови Банту у Центральну, Східну та Південну Африку, частково замінивши корінне населення цих регіонів. Почавшись бл. 3 тис. років тому, вона досягла Південної Африки бл. 1 700 років тому.

Тихий океан

Докладніше: Австронезійські народи
image
Мапа розселення австронезійців

Острови Тихого океану були заселені між бл. 1600 р. до н.е. і 1000 р. н.е. Народ Лапіта, які отримали назву від археологічної ділянки у Лапіта, Нова Каледонія, де їх характерні глиняні вироби були вперше відкриті, був народом, який розмовляв австронезійською та поселився у Ближній Океанії (в першу чергу на архіпелазі Бісмарка у Папуа-Новій Гвинеї, та на Соломонових островах) бл. 1500 р. до н.е., де відбулося деяке змішування з наявним папуанським населенням. Після того, як вони отримали навички довгих морських подорожей, вони вирушили у 'Віддалену Океанію', ймовірно заселивши Вануату та Нову Каледонію бл. 1200 р. до н.е., потім Фіджі, Самоа та Тонга. На початок 1 тисячоліття до н.е., ця західна частина Полінезії була розкиданою павутиною вдалих популяцій, які оселилися на берегах островів та жили морем. До початку нової ери Мікронезія була повністю заселена; а тропічна східна Полінезія, включно з Таїті, була ймовірно заселена до 700 р.н.е. Останнім регіоном Полінезії, який було досягнуто, ймовірно стала Нова Зеландія, ймовірно десь бл. 1300 р.н.е.

Кариби

Кариби були одним з останніх місць, заселених людиною в Америках. Найстаріші залишки людини відомі з Великих Антильських островів (Куба та Еспаньйола) і датуються між 4000–3500 рр. до н.е.; порівняння у техніці виготовлення знарядь дозволяють припустити, що ці люди прийшли через Юкатанську протоку з Центральної Америки. Існує також багато доказів, що пізніші мігранти десь 2000 року до н.е. і пізніше прийшли з Південної Америки через регіон Оріноко. Нащадки цих мігрантів включають предків народів Таїно іКалінаго (острівні Кариби).

Арктика

Докладніше: Арктичні народи

Останнім регіоном, який був постійно заселений міграцією людини, стала Арктика.

Найбільш ранніми мешканцями центральної та східної Арктики Півічної Америки вважаються представники так званої [en] (AST), яка існувала бл. 2500 років до н.е. AST сскладалася з декількох культур палеоескімосів, включно з культурами Індепенденс та Додорсетською культурою.

Інуїти є нащадками культури Туле, яка виникла з західної Аляски бл. 1000 р. н.е. та поступово витіснила Дорсетську культуру.

Див. також

Примітки

  1. Schlebusch et al., "Southern African ancient genomes estimate modern human divergence to 350,000 to 260,000 years ago", Science, 28 Sep 2017, DOI:10.1126/science.aao6266, Fig. 3 [ 14 січня 2018 у Wayback Machine.]
  2. Архаїчні домішки різного походження відомі у Європі та Азії (неандертальці), Південносхідній Азії та Меланезії (денисівська людина) та у Західній та Південній Африці. Пропорція змінюється в залежності від регіону, але не перевищує 10%: У Євразії вона оцінюється у 1–4% (вища оцінка у 3,4–7,3% дається у праці Lohse, K.; Frantz, L.A.F. (2014). "Neandertal Admixture in Eurasia Confirmed by Maximum-Likelihood Analysis of Three Genomes". Genetics. 196 (4): 1241–1251. DOI:10.1534/genetics.114.162396); у меланезійців оцінюється у 4–6% (Reich et al. (2010). "Genetic history of an archaic hominin group from Denisova Cave in Siberia". Nature. 468 (7327): 1053–1060. DOI:10.1038/nature09710.
  3. Zhu, Zhaoyu; Dennell, Robin; Huang, Weiwen; Wu, Yi; Qiu, Shifan; Yang, Shixia; Rao, Zhiguo; Hou, Yamei; Xie, Jiubing; Han, Jiangwei; Ouyang, Tingping (2018). Hominin occupation of the Chinese Loess Plateau since about 2.1 million years ago. Nature. 559 (7715): 608—612. doi:10.1038/s41586-018-0299-4. PMID 29995848.
  4. . Vertebrate Paleobiology and Paleoanthropology. Springer. 2010. ISBN . Архів оригіналу за 5 квітня 2014. Процитовано 1 березня 2019.
  5. Garcia, T.; Féraud, G.; Falguères, C.; de Lumley, H.; Perrenoud, C.; Lordkipanidze, D. (2010). Earliest human remains in Eurasia: New 40Ar/39Ar dating of the Dmanisi hominid-bearing levels, Georgia. Quaternary Geochronology. 5 (4): 443—451. doi:10.1016/j.quageo.2009.09.012.
  6. R. Zhu et al. (2004), New evidence on the earliest human presence at high northern latitudes in northeast Asia.
  7. Rixiang Zhu; Zhisheng An; Richard Pott; Kenneth A. Hoffman (June 2003). (PDF). Earth-Science Reviews. 61 (3–4): 191—361. Bibcode:2003ESRv...61..191A. doi:10.1016/S0012-8252(02)00110-1. Архів оригіналу (PDF) за 24 липня 2011.
  8. Guglielmi, Giorgia (6 березня 2024). Oldest stone tools in Europe hint at ancient humans’ route there. Nature (англ.). doi:10.1038/d41586-024-00627-2. Процитовано 8 березня 2024.
  9. Hopkin M (26 березня 2008). . Nature News. doi:10.1038/news.2008.691. Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 1 березня 2019.
  10. Bednarik RG (2003). Seafaring in the Pleistocene. Cambridge Archaeological Journal. 13 (1): 41—66. doi:10.1017/S0959774303000039.
    ScienceNews summary [ 22 квітня 2008 у Wayback Machine.]
  11. Homo erectus soloensis, знайдений на острові Ява, вважається найбільш пізнім відомими представником H. erectus. Спочатку його датували 50-40 тис. років тому, але дослідження 2011 року відсунуло дату вимирання H. e. soloensis принаймні до 143 тис. років тому, а ймовірно і раніше 550 тис. років. Див. Indriati E, Swisher CC III, Lepre C, Quinn RL, Suriyanto RA, et al. 2011 The Age of the 20 Meter Solo River Terrace, Java, Indonesia and the Survival of Homo erectus in Asia. PLoS ONE 6(6): e21562. [ 4 вересня 2014 у Wayback Machine.] DOI:10.1371/journal.pone.0021562.
  12. Ewen Callaway An Arctic refuge for Neanderthals? [ 28 липня 2019 у Wayback Machine.] 12 May 2011 (nature.com).
  13. Xu, D. та ін. (2017). Archaic Hominin Introgression in Africa Contributes to Functional Salivary MUC7 Genetic Variation. Molecular Biology and Evolution. 34 (10): 2704—2715. doi:10.1093/molbev/msx206. PMC 5850612. PMID 28957509.
  14. Hammer, M.F.; Woerner, A.E.; Mendez, F.L.; Watkins, J.C.; Wall, J.D. (2011). Genetic evidence for archaic admixture in Africa. Proceedings of the National Academy of Sciences. 108 (37): 15123—15128. Bibcode:2011PNAS..10815123H. doi:10.1073/pnas.1109300108. PMC 3174671. PMID 21896735.
  15. Callaway, E. (26 July 2012). . Nature. doi:10.1038/nature.2012.11076. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 3 березня 2019.
  16. Lachance, J.; Vernot, B.; Elbers, C.C.; Ferwerda, B.; Froment, A.; Bodo, J.M. та ін. (2012). Evolutionary History and Adaptation from High-Coverage Whole-Genome Sequences of Diverse African Hunter-Gatherers. Cell. 150 (3): 457—469. doi:10.1016/j.cell.2012.07.009. PMC 3426505. PMID 22840920.
  17. Dirks, Paul HGM; Roberts, Eric M.; Hilbert-Wolf, Hannah; Kramers, Jan D.; Hawks, John; Dosseto, Anthony; Duval, Mathieu; Elliott, Marina; Evans, Mary; Grün, Rainer; Hellstrom, John; Herries, Andy IR; Joannes-Boyau, Renaud; Makhubela, Tebogo V.; Placzek, Christa J.; Robbins, Jessie; Spandler, Carl; Wiersma, Jelle; Woodhead, Jon; Berger, Lee R. (9 травня 2017). The age of Homo naledi and associated sediments in the Rising Star Cave, South Africa. eLife. 6. doi:10.7554/eLife.24231. PMC 5423772. PMID 28483040.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  18. Lopez, Saioa; van Dorp, Lucy; Hellenthal, Garrett (2016). Human Dispersal Out of Africa: A Lasting Debate. Evolutionary Bioinformatics. 11s2 (Suppl 2): 57—68. doi:10.4137/EBO.S33489. ISSN 1176-9343. PMC 4844272. PMID 27127403.
  19. Callaway, Ewen (2016). Oldest ancient-human DNA details dawn of Neanderthals. Nature. 531 (7594): 296—286. Bibcode:2016Natur.531..296C. doi:10.1038/531286a. PMID 26983523.
  20. David Richter та ін. (8 червня 2017). The age of the hominin fossils from Jebel Irhoud, Morocco, and the origins of the Middle Stone Age. Nature. 546 (7657): 293—296. Bibcode:2017Natur.546..293R. doi:10.1038/nature22335. PMID 28593967. "Тут ми повідомляємо про вік, визначених термолюмінісцентним датуванням нагрітих вогнем артефактів з кремнію, які були знайдені при розкопках археологічної ділянки Середньої Кам'яної доби у Джебель-Ірхуд, Марокко, і які прямо пов'язуються зі щойно виявленими залишками H. sapiens. Середньозважений вік цих артефактів та скамянілостей Середньої Кам'яної доби визначено на рівні 315 ± 34 тис. років тому. Це значення підтримується перерахованими урановими серіями з резонансом спіну електрону, які дають вік 286 ± 32 тис.років для зубу решток гомініну Irhoud 3."; Smith TM, Tafforeau P, Reid DJ та ін. (April 2007). Earliest evidence of modern human life history in North African early Homo sapiens. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 104 (15): 6128—33. Bibcode:2007PNAS..104.6128S. doi:10.1073/pnas.0700747104. PMC 1828706. PMID 17372199.
  21. Mcdougall, I.; Brown, H.; Fleagle, G. (Feb 2005). Stratigraphic placement and age of modern humans from Kibish, Ethiopia. Nature. 433 (7027): 733—736. Bibcode:2005Natur.433..733M. doi:10.1038/nature03258. ISSN 0028-0836. PMID 15716951.
  22. Є пропозиція датувати присутність ранньої сучасної людини за межами Африки аж до 177 тис. років тому. Див. Hershkovitz et al., "The earliest modern humans outside Africa", Science 26 Jan 2018: Vol. 359, Issue 6374, pp. 456–459 DOI:10.1126/science.aap8369
  23. Eleanor Scerri, "The Stone Age Archaeology of West Africa", African History, 2017, DOI:10.1093/acrefore/9780190277734.013.137.
  24. Schlebusch et al., "Southern African ancient genomes estimate modern human divergence to 350,000 to 260,000 years ago" Science, 28 Sep 2017, DOI:10.1126/science.aao6266. Estimated split times given in the source cited (in kya): Human-Neanderthal: 530–690, Deep Human [H. sapiens]: 250–360, NKSP-SKSP: 150–190, Out of Africa (OOA): 70–120.
  25. Rito T, Richards MB, Fernandes V, Alshamali F, Cerny V, Pereira L, Soares P., "The first modern human dispersals across Africa", PLoS One 2013 Nov 13; 8(11):e80031. DOI:10.1371/journal.pone.0080031. "By ~130 ka two distinct groups of anatomically modern humans co-existed in Africa: broadly, the ancestors of many modern-day Khoe and San populations in the south and a second central/eastern African group that includes the ancestors of most extant worldwide populations. Early modern human dispersals correlate with climate changes, particularly the tropical African “megadroughts” of MIS 5 (marine isotope stage 5, 135–75 ka) which paradoxically may have facilitated expansions in central and eastern Africa, ultimately triggering the dispersal out of Africa of people carrying haplogroup L3 ~60 ka. Two south to east migrations are discernible within haplogroup L0. One, between 120 and 75 ka, represents the first unambiguous long-range modern human dispersal detected by mtDNA and might have allowed the dispersal of several markers of modernity. A second one, within the last 20 ka signalled by L0d, may have been responsible for the spread of southern click-consonant languages to eastern Africa, contrary to the view that these eastern examples constitute relicts of an ancient, much wider distribution."
  26. Jarvis JP, Scheinfeldt LB, Soi S, Lambert C, Omberg L, Ferwerda B, et al. (2012) Patterns of Ancestry, Signatures of Natural Selection, and Genetic Association with Stature in Western African Pygmies. PLoS Genet 8(4): e1002641. DOI:10.1371/journal.pgen.1002641. López Herráez D, Bauchet M, Tang K, Theunert C, Pugach I, Li J, et al. (2009) Genetic Variation and Recent Positive Selection in Worldwide Human Populations: Evidence from Nearly 1 Million SNPs. PLoS ONE 4(11): e7888. DOI:10.1371/journal.pone.0007888. Tishkoff SA, Reed FA, Friedlaender FR, Ehret C, Ranciaro A, Froment A, Hirbo JB, Awomoyi AA, Bodo JM, Doumbo O, Ibrahim M, Juma AT, Kotze MJ, Lema G, Moore JH, Mortensen H, Nyambo TB, Omar SA, Powell K, Pretorius GS, Smith MW, Thera MA, Wambebe C, Weber JL, Williams SM (2009). The Genetic Structure and History of Africans and African Americans. Science. 324 (5930): 1035—1044. Bibcode:2009Sci...324.1035T. doi:10.1126/science.1172257. PMC 2947357. PMID 19407144. (Supplementary Data [ 29 грудня 2013 у Wayback Machine.]) Quintana-Murci et al. 2008. Maternal traces of deep common ancestry and asymmetric gene flow between Pygmy hunter–gatherers and Bantu-speaking farmers 'Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America'. 105(5): 1599, fig. 3 [ 12 листопада 2020 у Wayback Machine.]. Patin E, Laval G, Barreiro LB, Salas A, Semino O, Santachiara-Benerecetti S, Kidd KK, Kidd JR, Van der Veen L, Hombert JM, Gessain A, Froment A, Bahuchet S, Heyer E, Quintana-Murci L (2009). Inferring the Demographic History of African Farmers and Pygmy Hunter–Gatherers Using a Multilocus Resequencing Data Set. PLoS Genetics. 5 (4): e1000448. doi:10.1371/journal.pgen.1000448. PMC 2661362. PMID 19360089.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом () "We studied the branching history of Pygmy hunter–gatherers and agricultural populations from Africa and estimated separation times and gene flow between these populations. The model identified included the early divergence of the ancestors of Pygmy hunter–gatherers and farming populations ~60,000 years ago, followed by a split of the Pygmies' ancestors into the Western and Eastern Pygmy groups ~20,000 years ago."
  27. Holen, Steven R. (2017). A 130,000-year-old archaeological site in southern California, USA. Nature. 544 (7651): 479—483. Bibcode:2017Natur.544..479H. doi:10.1038/nature22065. PMID 28447646.
  28. Lawler, Andrew (2011). Did Modern Humans Travel Out of Africa Via Arabia?. Science. 331 (6016): 387. Bibcode:2011Sci...331..387L. doi:10.1126/science.331.6016.387. PMID 21273459.
  29. Trail of 'Stone Breadcrumbs' Reveals the Identity of One of the First Human Groups to Leave Africa [ 11 жовтня 2018 у Wayback Machine.] ScienceDaily (Nov. 30, 2011)
  30. . Архів оригіналу за 27 квітня 2011. Процитовано 1 березня 2019.
  31. Liu, Wu та ін. (2010). Human remains from Zhirendong, South China, and modern human emergence in East Asia. Proceedings of the National Academy of Sciences. 107 (45): 19201—19206. Bibcode:2010PNAS..10719201L. doi:10.1073/pnas.1014386107. PMC 2984215. PMID 20974952. (the authors seem to accept that the individual has African recent ascentry, but with Asian archaic human admixture). Див. також Robin Dennell, Two interpretations of the Zhirendong mandible described by Liu and colleagues, Nature Volume: 468, 25 November 2010, pages: 512–513, DOI:10.1038/468512a; Brief comments at Modern Humans Emerged Far Earlier Than Previously Thought, Fossils from China Suggest, ScienceDaily (Oct. 25, 2010) https://www.sciencedaily.com/releases/2010/10/101025172924.htm [ 26 січня 2019 у Wayback Machine.]; and Oldest Modern Human Outside of Africa Found: http://news.nationalgeographic.com/news/2010/10/101025-oldest-human-fossil-china-out-of-africa-science/ [ 14 липня 2019 у Wayback Machine.]
  32. Shena, Guanjun та ін. (2002). U-Series dating of Liujiang hominid site in Guangxi, Southern China. Journal of Human Evolution. 43 (6): 817—829. doi:10.1006/jhev.2002.0601. PMID 12473485.
  33. . Архів оригіналу за 28 липня 2016. Процитовано 1 березня 2019.
  34. Callaway, Ewen (2015). . Nature. doi:10.1038/nature.2015.18566. Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 23 жовтня 2015.
  35. Balter, Michael (2010). Of Two Minds About Toba's Impact. Science. 327 (5970): 1187—1188. Bibcode:2010Sci...327.1187B. doi:10.1126/science.327.5970.1187-a. PMID 20203021.
  36. Vicente M. Cabrera (2017). Carriers of mitochondrial DNA macrohaplogroup L3 basic lineages migrated back to Africa from Asia around 70,000 years ago. bioRxiv 233502. {{}}: Cite використовує застарілий параметр |authors= (); Перевірте значення |biorxiv= ()
  37. Zhivotovsky; Rosenberg, NA; Feldman, MW та ін. (2003). Features of Evolution and Expansion of Modern Humans, Inferred from Genomewide Microsatellite Markers. American Journal of Human Genetics. 72 (5): 1171—1186. doi:10.1086/375120. PMC 1180270. PMID 12690579.
  38. Stix, Gary (2008). . Архів оригіналу за 15 січня 2014. Процитовано 14 червня 2011.
  39. Armitage, Simon J.; Jasim, Sabah A.; Marks, Anthony E.; Parker, Adrian G.; Usik, Vitaly I.; Uerpmann, Hans-Peter (2011). . Science. 331 (6016): 453—456. Bibcode:2011Sci...331..453A. doi:10.1126/science.1199113. PMID 21273486. Архів оригіналу за 27 квітня 2011. Процитовано 1 травня 2011.
  40. . ScienceDaily (англ.). Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 27 січня 2018.
  41. Ghosh, Pallab (2018). . BBC News (брит.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 27 січня 2018.
  42. Dennell, Robin; Petraglia, Michael D. (2012). The dispersal of Homo sapiens across southern Asia: how early, how often, how complex?. Quaternary Science Reviews. 47: 15—22. Bibcode:2012QSRv...47...15D. doi:10.1016/j.quascirev.2012.05.002.
  43. Prüfer, Kay та ін. (2013). The complete genome sequence of a Neanderthal from the Altai Mountains. Nature. 505 (7481): 43—49. Bibcode:2014Natur.505...43P. doi:10.1038/nature12886. PMC 4031459. PMID 24352235.
  44. Bowler, James M. та ін. (2003). New ages for human occupation and climatic change at Lake Mungo, Australia. Nature. 421 (6925): 837—840. Bibcode:2003Natur.421..837B. doi:10.1038/nature01383. PMID 12594511.
  45. Callaway, Ewen (22 вересня 2011), , Nature, doi:10.1038/news.2011.551, архів оригіналу за 12 квітня 2019, процитовано 1 березня 2019
  46. Reich та ін. (2011), Denisova Admixture and the First Modern Human Dispersals into Southeast Asia and Oceania, The American Journal of Human Genetics, 89 (4): 516—528, doi:10.1016/j.ajhg.2011.09.005, PMC 3188841, PMID 21944045
  47. Choi, Charles (22 вересня 2011), , LiveScience, архів оригіналу за 6 жовтня 2018, процитовано 1 березня 2019
  48. Cooper A.; Stringer C.B. (2013), Did the Denisovans Cross the Wallace Line, Science, 342 (6156): 321—333, Bibcode:2013Sci...342..321C, doi:10.1126/science.1244869, PMID 24136958
  49. Salleh, Anna (18 жовтня 2013). . ABC Science. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 1 березня 2019.
  50. First Mariners – Archaeology Magazine Archive [ 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]. Archive.archaeology.org. Retrieved on 2013-11-16.
  51. . Fieldmuseum.org. Архів оригіналу за 17 березня 2009. Процитовано 23 вересня 2010.
  52. Rasmussen, M та ін. (Oct 2011). An Aboriginal Australian genome reveals separate human dispersals into Asia. Science. 334 (6052): 94—98. Bibcode:2011Sci...334...94R. doi:10.1126/science.1211177. PMC 3991479. PMID 21940856.
  53. Hudjashov G, Kivisild T, Underhill PA та ін. (May 2007). Revealing the prehistoric settlement of Australia by Y chromosome and mtDNA analysis. Proc Natl Acad Sci USA. 104 (21): 8726—8730. Bibcode:2007PNAS..104.8726H. doi:10.1073/pnas.0702928104. PMC 1885570. PMID 17496137.
  54. Wade, Nicholas (8 травня 2007). . Australia: Nytimes.com. Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 1 травня 2011.
  55. Clarkson, Chris; Smith, Mike; Marwick, Ben; Fullagar, Richard; Wallis, Lynley A.; Faulkner, Patrick; Manne, Tiina; Hayes, Elspeth; Roberts, Richard G.; Jacobs, Zenobia; Carah, Xavier; Lowe, Kelsey M.; Matthews, Jacqueline; Florin, S. Anna (June 2015). The archaeology, chronology and stratigraphy of Madjedbebe (Malakunanja II): A site in northern Australia with early occupation. Journal of Human Evolution. 83: 46—64. doi:10.1016/j.jhevol.2015.03.014. hdl:1773/33254. PMID 25957653.
  56. Clarkson, Chris; Jacobs, Zenobia; Marwick, Ben; Fullagar, Richard; Wallis, Lynley; Smith, Mike; Roberts, Richard G.; Hayes, Elspeth; Lowe, Kelsey; Carah, Xavier; Florin, S. Anna; McNeil, Jessica; Cox, Delyth; Arnold, Lee J.; Hua, Quan; Huntley, Jillian; Brand, Helen E. A.; Manne, Tiina; Fairbairn, Andrew; Shulmeister, James; Lyle, Lindsey; Salinas, Makiah; Page, Mara; Connell, Kate; Park, Gayoung; Norman, Kasih; Murphy, Tessa; Pardoe, Colin (19 липня 2017). Human occupation of northern Australia by 65,000 years ago. Nature. 547 (7663): 306—310. Bibcode:2017Natur.547..306C. doi:10.1038/nature22968. PMID 28726833.
  57. Flannery, Tim (2002), "The Future Eaters: An Ecological History of the Australasian Lands and People" (Grove Press)
  58. Mellars, Paul (11 серпня 2006). Going East: New Genetic and Archaeological Perspectives on the Modern Human Colonization of Eurasia. Science. 313 (5788): 796—800. Bibcode:2006Sci...313..796M. doi:10.1126/science.1128402. PMID 16902130.
  59. . The New York Times. 2 листопада 2011. Архів оригіналу за 30 січня 2021. Процитовано 1 березня 2019.
  60. Sankararaman, S.; Patterson, N.; Li, H.; Pääbo, S.; Reich, D; Akey, J.M. (2012). The Date of Interbreeding between Neandertals and Modern Humans. PLoS Genetics. 8 (10): e1002947. doi:10.1371/journal.pgen.1002947. PMC 3464203. PMID 23055938.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  61. Harpending, Henry; Cochran, Gregory (2009). (PDF). Basic Books. с. 214. ISBN . Архів оригіналу (PDF) за 8 грудня 2015. Процитовано 1 грудня 2015.
  62. Ambrose, Stanley (1998). Late Pleistocene human population bottlenecks, volcanic winter, and differentiation of modern humans. Journal of Human Evolution. 34 (6): 623—651. doi:10.1006/jhev.1998.0219. PMID 9650103.
  63. Oppenheimer, Stephen "Out of Eden: Peopling of the World" (Robinson; New Ed edition (March 1, 2012))
  64. Pavlov, Pavel; John Inge Svendsen; Svein Indrelid (6 вересня 2001). Human presence in the European Arctic nearly 40,000 years ago. Nature. 413 (6851): 64—67. Bibcode:2001Natur.413...64P. doi:10.1038/35092552. PMID 11544525.
  65. . . National Geographic Society. 1996–2010. Архів оригіналу за 19 травня 2017.
  66. Benazzi, S.; Douka, K.; Fornai, C.; Bauer, C.C.; Kullmer, O.; Svoboda, J.F.; Pap, I.; Mallegni, F.; Bayle, P.; Coquerelle, M.; Condemi, S.; Ronchitelli, A.; Harvati, K.; Weber, G.W. (2011). Early dispersal of modern humans in Europe and implications for Neanderthal behaviour. Nature. 479 (7374): 525—528. Bibcode:2011Natur.479..525B. doi:10.1038/nature10617. PMID 22048311.
  67. Higham, T.; Compton, T.; Stringer, C.; Jacobi, R.; Shapiro, B.; Trinkaus, E.; Chandler, B.; Gröning, F.; Collins, C.; Hillson, S.; o’Higgins, P.; Fitzgerald, C.; Fagan, M. (2011). The earliest evidence for anatomically modern humans in northwestern Europe. Nature. 479 (7374): 521—524. Bibcode:2011Natur.479..521H. doi:10.1038/nature10484. PMID 22048314.
  68. Pavlov, Pavel; Svendsen, John Inge; Indrelid, Svein (2001). Human presence in the European Arctic nearly 40,000 years ago. Nature. 413 (6851): 64—67. doi:10.1038/35092552. PMID 11544525.
  69. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 серпня 2015. Процитовано 1 березня 2019.
  70. Hoffecker, J. (2006). A Prehistory of the North: Human Settlements of the Higher Latitudes. New Jersey: Rutgers University Press. с. 101.
  71. Hoffecker, John F. (2002). Desolate landscapes: Ice-Age settlement in Eastern Europe. New Brunswick: Rutgers University Press. с. 158–162, 217—233.
  72. Caramelli, D; Lalueza-Fox, C; Vernesi, C; Lari, M; Casoli, A; Mallegni, F; Chiarelli, B; Dupanloup, I; Bertranpetit, J; Barbujani, G; Bertorelle, G (May 2003). Evidence for a genetic discontinuity between Neandertals and 24,000-year-old anatomically modern Europeans. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 100 (11): 6593—6597. Bibcode:2003PNAS..100.6593C. doi:10.1073/pnas.1130343100. ISSN 0027-8424. PMC 164492. PMID 12743370.
  73. Currat M, Excoffier L (2004). Modern Humans Did Not Admix with Neanderthals during Their Range Expansion into Europe. PLoS Biol. 2 (12): e421. doi:10.1371/journal.pbio.0020421. PMC 532389. PMID 15562317.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  74. Maca-Meyer N, González AM, Larruga JM, Flores C, Cabrera VM (2001). Major genomic mitochondrial lineages delineate early human expansions. BMC Genet. 2 (1): 13. doi:10.1186/1471-2156-2-13. PMC 55343. PMID 11553319.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  75. Currat M, Excoffier L (Dec 2004). Modern humans did not admix with Neanderthals during their range expansion into Europe. PLoS Biol. 2 (12): e421. doi:10.1371/journal.pbio.0020421. PMC 532389. PMID 15562317.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  76. Meyer, M.; Kircher, M.; Gansauge, M.T.; Li, H.; Racimo, F.; Mallick, S. та ін. (2012). A High-Coverage Genome Sequence from an Archaic Denisovan Individual. Science. 338 (6104): 222—226. Bibcode:2012Sci...338..222M. doi:10.1126/science.1224344. PMC 3617501. PMID 22936568.
  77. Wall, J.D.; Yang, M.A.; Jay, F.; Kim, S.K.; Durand, E.Y.; Stevison, L.S. та ін. (2013). Higher Levels of Neanderthal Ancestry in East Asians than in Europeans. Genetics. 194 (1): 199—209. doi:10.1534/genetics.112.148213. PMC 3632468. PMID 23410836.
  78. Sánchez-Quinto, F.; Botigué, L.R.; Civit, S.; Arenas, C.; Ávila-Arcos, M.C.; Bustamante, C.D. та ін. (2012). North African Populations Carry the Signature of Admixture with Neandertals. PLoS ONE. 7 (10): e47765. Bibcode:2012PLoSO...747765S. doi:10.1371/journal.pone.0047765. PMC 3474783. PMID 23082212. We found that North African populations have a significant excess of derived alleles shared with Neandertals, when compared to sub-Saharan Africans. This excess is similar to that found in non-African humans, a fact that can be interpreted as a sign of Neandertal admixture. Furthermore, the Neandertal's genetic signal is higher in populations with a local, pre-Neolithic North African ancestry. Therefore, the detected ancient admixture is not due to recent Near Eastern or European migrations. Sub-Saharan populations are the only ones not affected by the admixture event with Neandertals.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  79. Yotova, Vania та ін. (2011). An X-linked haplotype of Neandertal origin is present among all non-African populations. Molecular Biology and Evolution. 28 (7): 1957—1962. doi:10.1093/molbev/msr024. PMID 21266489. Of 1,420 sub-Saharan chromosomes, only one copy of B006 was observed in Ethiopia, and five in Burkina Faso, one among the Rimaibe and four among the Fulani and Tuareg, nomad-pastoralists known for having contacts with northern populations (supplementary table S1, Supplementary Material online). B006 only occurrence at the northern and northeastern outskirts of sub-Saharan Africa is thus likely to be a result of gene flow from a non-African source.
  80. Yang et al., "40,000-Year-Old Individual from Asia Provides Insight into Early Population Structure in Eurasia", Current Biology Volume 27, Issue 20, pp. 3202–3208.e9, 23 October 2017, DOI:10.1016/j.cub.2017.09.030.
  81. Ding, Q.; Hu, Y.; Xu, S.; Wang, J.; Jin, L. (2014) [Online 2013]. Neanderthal Introgression at Chromosome 3p21.31 was Under Positive Natural Selection in East Asians. Molecular Biology and Evolution. 31 (3): 683—695. doi:10.1093/molbev/mst260. PMID 24336922..
  82. Jeong et al., "Deep History of East Asian Populations Revealed Through Genetic Analysis of the Ainu", Genetics. 2016 Jan;202(1):261–272. DOI:10.1534/genetics.115.178673.
  83. Впливу мутації зазнали такі характеристики як потові залози, товщина волосся та тканини грудей. Kamberov et al., "Modeling Recent Human Evolution in Mice by Expression of a Selected EDAR Variant" [ 15 листопада 2017 у Wayback Machine.], Cell Volume 152, Issue 4, pp. 691–702, 14 February 2013, DOI:10.1016/j.cell.2013.01.016. Звіт журналістів: East Asian Physical Traits Linked to 35,000-Year-Old Mutation [ 13 серпня 2021 у Wayback Machine.], NYT, 14 February 2013. Генетика Східної Азії демонструє ряд концентрованих аллелей, що свідчить про тиски відбору; це зокрема стосується таких генів як EDAR, ADH1B, ABCC1 і ALDH2. Східноазійські типи ADH1B асоціюються з одомашненням рису і тому виникли не раніше бл. 11 тис. років тому. Peng, Y. et al. The ADH1B Arg47His polymorphism in East Asian populations and expansion of rice domestication in history. BMC Evolutionary Biology 10, 15 (2010).
  84. Pitulko, V.V.; Nikolsky, P.A.; Girya, E.Y.; Basilyan, A.E.; Tumskoy, V.E.; Koulakov, S.A.; Astakhov, S.N.; Pavlova, E.Y.; Anisimov, M.A. (2004). The Yana RHS Site: Humans in the Arctic Before the Last Glacial Maximum. Science. 303 (5654): 52—56. Bibcode:2004Sci...303...52P. doi:10.1126/science.1085219. PMID 14704419.
  85. Wells, Spencer; Read, Mark (2002). . Random House. с. 138—140. ISBN . Архів оригіналу (Digitised online by Google books) за 11 травня 2011. Процитовано 21 листопада 2009.
  86. Fitzhugh, Drs.William; Goddard, Ives; Ousley, Steve; Owsley, Doug; Stanford., Dennis. . Smithsonian Institution Anthropology Outreach Office. Архів оригіналу за 5 січня 2009. Процитовано 15 січня 2009.
  87. . Smithsonian.com. Smithsonian Institution. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 28 серпня 2015.
  88. Bonatto, S. L.; Salzano, F. M. (1997). A single and early migration for the peopling of greater America supported by mitochondrial DNA sequence data. Proceedings of the National Academy of Sciences. 94 (5): 1866—1871. Bibcode:1997PNAS...94.1866B. doi:10.1073/pnas.94.5.1866. PMC 20009. PMID 9050871.
  89. . National Geographic Society. 1996–2008. Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 27 січня 2017. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= ()
  90. . Scientific American. Архів оригіналу за 14 вересня 2011. Процитовано 17 листопада 2009.
  91. Fladmark, K. R. (1979). Alternate Migration Corridors for Early Man in North America. American Antiquity, Vol. 44, No. 1 (Jan., 1979), P2. 44 (1): 55—69. JSTOR 279189.[недоступне посилання з 01.09.2015]
  92. . Center for Climate Systems Research, Columbia University. Архів оригіналу за 27 жовтня 2009. Процитовано 17 листопада 2009.
  93. accessed 26th October 2015 Genetic studies link indigenous peoples in the Amazon and Australasia [ 4 квітня 2019 у Wayback Machine.] Science Daily, July 21, 2015.
  94. Callaway, Ewen (2015). 'Ghost population' hints at long-lost migration to the Americas: Present-day Amazonians share an unexpected genetic link with Asian islanders, hinting at an ancient trek. Nature News. doi:10.1038/nature.2015.18029.
  95. Gibbons, Ann (4 вересня 2014). . Science. American Association for the Advancement of Science. Архів оригіналу за 11 October 2014. Процитовано 30 жовтня 2014.
  96. John Desmond Clark, From Hunters to Farmers: The Causes and Consequences of Food Production in Africa, University of California Press, 1984, p. 31
  97. Igor Kopytoff, The African Frontier: The Reproduction of Traditional African Societies (1989), 9–10 (cited afer Igbo Language Roots and (Pre)-History [ 17 липня 2019 у Wayback Machine.], A Mighty Tree, 2011).
  98. Vansina, J. (1995). New Linguistic Evidence and 'The Bantu Expansion'. Journal of African History. 36 (2): 173—195. doi:10.1017/S0021853700034101. JSTOR 182309.
  99. . Архів оригіналу за 23 січня 2019. Процитовано 1 березня 2019.
  100. Fagan, B.M. (2007). People of the earth: An introduction to world prehistory. Upper Saddle River, NJ: Pearson Prentice Hall
  101. Hoffecker, John F. (2005). A prehistory of the north: human settlement of the higher latitudes. Rutgers University Press. с. 130. ISBN .
  102. Gibbon, pp. 28–31
  103. Rigby, Bruce. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 травня 2006. Процитовано 2 жовтня 2009. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= ()
  104. Wood, Shannon Raye (April 1992). (PDF). Department of Archaeology University of Saskatchewan. Simon Fraser University. Архів оригіналу (PDF) за 21 липня 2011. Процитовано 2 жовтня 2009.

Подальше читання

  • Demeter F, Shackelford LL, Bacon AM, Duringer P, Westaway K, Sayavongkhamdy T, Braga J, Sichanthongtip P, Khamdalavong P, Ponche JL та ін. (2012). . Proceedings of the National Academy of Sciences. 109 (36): 14375—14380. Bibcode:2012PNAS..10914375D. doi:10.1073/pnas.1208104109. PMC 3437904. PMID 22908291. Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 1 березня 2019.
  • Jared Diamond, Guns, germs and steel. A short history of everybody for the last 13'000 years, 1997.
  • Reich, David (2018). Who We Are And How We Got Here – Ancient DNA and the New Science of the Human Past. Pantheon Books. ISBN .
  • Diamond, Jared (20 квітня 2018). . The New York Times. Архів оригіналу за 23 квітня 2018. Процитовано 23 квітня 2018.
  • Veeramah, Krishna R.; Hammer, Michael F. (4 лютого 2014). The impact of whole-genome sequencing on the reconstruction of human population history. Nature Reviews Genetics. 15 (3): 149—162. doi:10.1038/nrg3625. PMID 24492235.

Посилання

  • Journey of Mankind – Genetic Map [ 15 листопада 2019 у Wayback Machine.] – Bradshaw Foundation
  • Prehistoric Human Migration From Africa to World Video May 2015 [ 6 лютого 2019 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ranni migraciyi lyudstva najbilsh ranni migraciyi ta rozshirennya arealu arhayichnoyi ta suchasnoyi lyudini po riznih kontinentah yaki pochalisya 2 miljoni rokiv tomu migraciyeyu z Afriki Homo erectus Pislya ciyeyi pochatkovoyi migraciyi vidbulisya migraciyi inshih arhayichnih lyudej vklyuchno z H heidelbergensis yaki zhili bl 500 tis rokiv tomu ta jmovirno buli predkami i denisivskoyi lyudini i neandertalciv Vvazhayetsya sho ranni gominidi peretinali suhodolni mosti yaki piznishe stali vkriti vodoyu History Alive nadr 2004 TCI Mozhlivi hvili migraciyi z Afriki i zvorotni migraciyi na cej kontinent a takozh miscya roztashuvannya osnovnih znahidok predkiv lyudini ta arheologichnih dilyanok Lopez et al 2015 Homo sapiens rozselilisya Afrikoyu nevdovzi pislya vidilennya v okremij vid bl 300 tis rokiv tomu Teoriya afrikanskogo pohodzhennya lyudini pripuskaye sho anatomichno suchasni lyudi za mezhami Afriki ye nashadkami populyaciyi Homo sapiens yaki migruvala zi Shidnoyi Afriki des 70 tis rokiv tomu ta poshirilasya vzdovzh pivdennogo berega Aziyi do Okeaniyi ranishe za 50 tis rokiv tomu Suchasni lyudi poshirilis Yevropoyu bl 40 tis rokiv tomu Vidomo sho migruyuchi populyaciyi suchasnih lyudej zmishuvalis z miscevimi riznovidami arhayichnih lyudej tomu suchasni nam lyudski grupi neznachnoyu miroyu ye nashadkami menshe 10 vnesku regionalnih pidvidiv arhayichnih lyudej Pislya ostannogo lodovikovogo maksimumu pivnichno yevrazijski populyaciyi migruvali do Amerik bl 20 tis rokiv tomu Pivnichna Yevraziya bula zaselena ne ranishe 12 tis rokiv tomu na pochatku Golocenu Arktichna Kanada ta Grenlandiya buli zaseleni paleoeskimosami bl 4 tis rokiv tomu I nareshti Polineziya bula zaselena 2 tis rokiv tomu ekspansiyeyu avstronezijciv Ranni lyudi do Homo sapiens Div takozh Rekonstrukciya Homo erectus Muzej Zemli Vestfaliyi Gerne Nimechchina 2006 Najranishi lyudi rozvinulis z predkiv avstralopitekopodibnih des 3 mln rokiv tomu najbilsh jmovirno u Shidnij Africi dovkola Kenijskoyi riftovoyi dolini de buli znajdeni najstarishi vidomi kam yani znaryaddya Kam yani znaryaddya neshodavno vidkriti na dilyanci Shangchzhen Shangchen u Kitayi ta datovani 2 12 mln rokiv tomu vvazhayutsya najbilsh rannim vidomimi svidchennyam gominidiv za mezhami Afriki viperedzhayuchi Dmanisi u Gruziyi na 300 tis rokiv Homo erectus Dokladnishe Lyudina pryamohodyacha ta Olduvajska kultura U periodi mizh 3 i 2 mln rokiv tomu Homo poshirilis po Shidnij Africi ta do Pivdennoyi Afriki Telanthropus capensis ale ne do Zahidnoyi Afriki Bl 1 9 mln rokiv tomu Homo erectus migruvala z Afriki cherez Levantijskij koridor i Somalijskij pivostriv do Yevraziyi Cyu migraciyu pov yazuyut z robotoyu Saharskogo nasosu bl 1 9 mln rokiv tomu Homo erectus poshirivsya po bilshij chastini Starogo svitu dosyagnuvshi azh do Pivdennoshidnoyi Aziyi Ce poshirennya proslidkovuyetsya za olduvajskoyu kam yanoyu industriyeyu yaka 1 3 mln rokiv tomu prostyagalas na pivnich azh do 40 yi paraleli Syaochanliyang sprosh 小长梁 kit trad 小長梁 pinyin Xiǎochangliang Klyuchovimi dilyankami svidchennya ciyeyi rannoyi migraciyi z Afriki ye Rivat u Pakistani 2 mln rokiv tomu Ubejdiya u Levanti 1 5 mln rokiv tomu i Dmanisi na Kavkazi 1 81 0 03 mln rokiv tomu p 0 05 Kitaj buv zaselenij des 1 66 mln rokiv tomu na pidstavi kam yanih artefaktiv znajdenih u dolini Nihevan Nihewan Arheologichna dilyanka Sihodu 西侯渡 u provinciyi Shansi mistit najbilsh ranni vidomi svidchennya osvoyennya vognyu Homo erectus sho datuyutsya 1 27 mln rokiv tomu Pivdenno Shidnu Aziyu ostriv Yava ranni lyudi dosyagli bl 1 7 mln rokiv tomu Megantrop Znajdeni v selishi Korolevo kam yanni znaryaddya praci vikom 1 4 mln rokiv pidtverdili sho Homo erectus pochali zaselyati Yevropu zi shodu na zahid vzdovzh dolin richki Dunaj Zahidnu Yevropu bulo vpershe zaseleno blizko 1 2 mln rokiv tomu Atapuerka Robert Bednarik zaproponuvav kontroversijnu teoriyu sho Homo erectus mogli buduvati ploti ta peretinati okeani Pislya H erectus Dokladnishe Klektonska kultura Mikok ta Mustyerska kultura Dokladnishe Poshirennya denisivskoyi lyudini ta neandertalciv pislya 500 tis rokiv tomu Vidomij areal neandertalciv z okremimi populyaciyami u Yevropi ta na Kavkazi sinij Blizkomu Shodi oranzhevij Uzbekistani zelenij i v regioni Altayu fioletovij Cherez miljon rokiv pislya viokremlennya H erectus pochav rozpodil na novi vidi H erectus ye hronovidom i nikoli ne vimirav tomu jogo piznye vizhivannya ye predmetom taksonomichnogo zvichayu Vvazhayetsya sho pizni formi H erectus isnuvali do blizko 500 tis rokiv tomu abo do 143 tis rokiv tomu najpiznishe z pohidnimi formami takimi yak H antecessor u Yevropi bl 800 tis rokiv tomu ta H heidelbergensis u Africi bl 600 tis rokiv tomu Ostannya v svoyu chergu poshirilas shidnoyu Afrikoyu H rhodesiensis ta do Yevraziyi de stala predkom neandertalkciv i denisivskoyi lyudini H heidelbergensis neandertalci ta denisivci poshirilis na pivnich vishe 50 yi paraleli Ershem Pit Boksgrouv bl 500 tis rokiv tomu Svonskomb Heritedzh Park 400 tis rokiv tomu Denisova pechera 50 tis rokiv tomu Pripuskayetsya sho neandertalci mogli dosyagnuti mezhi Arktiki bl 32 tis rokiv tomu koli yih vitisnili z yih bilsh rannih teritorij H sapiens na pidstavi rozkopok 2011 roku na dilyanci Buzovaya v Uralskih gorah Respublika Komi 65 01 pn sh 57 25 sh d 65 02 pn sh 57 42 sh d 65 02 57 42 Vvazhayetsya sho inshi arhayichni vidi lyudej poshirilis v cej chas Afrikoyu hocha skam yanilostej znajdeno malo Yih prisutnist pripuskayetsya na osnovi oznak shreshuvannya z suchasnimi lyudmi yaki znahodyat u genomi afrikanskih narodiv Homo naledi znajdenij u Pivdennij Africi 2013 roku ta poperedno datovanij bl 300 tis rokiv tomu mozhe buti skam yanilistyu dokazom isnuvannya takih arhayichnih vidiv lyudej Neandertalci poshirilis na Blizkij Shid ta Yevropu a toj chas yak denisovci jmovirno poshirilis Centralnoyu ta Shidnoyu Aziyeyu azh do Pivdenno Shidnoyi Aziyi ta Okeaniyi Isnuyut svidchennya sho denisovci shreshuvalis z neandertalcyami u Centralnij Aziyi de peretinalis yih areali Najbilsh jmovirnim vvazhayetsya sho H sapiens rozvinulas z afrikanskogo pidvidu H antecessor bl 300 tis rokiv tomu Homo sapiensEarly modern human migrations based on the distribution of mitochondrial haplogroups Poshirennya Afrikoyu Dokladnishe ta Subsaharska Afrika Vvazhayetsya sho Homo sapiens anatomichno suchasna lyudina vinikla bl 300 tis rokiv tomu na osnovi termolyuminiscentnogo datuvannya artefaktiv z Dzhebel Irhud Marokko rezultati yakogo buli nadrukovani 2017 roku Do cogo najstarishimi vidomimi zalishkami anatomichno suchasnoyi lyudini trivalij chas vvazhalisya zalishki Omo rozkopani mizh 1967 i 1974 rokami u Nacionalnomu parku Omo Efiopiya i datovani 200 tis rokiv tomu Ranni suchasni lyudi poshirilis do Zahidnoyi Yevraziyi Centralnoyi Zahidnoyi ta Pivdennoyi Afriki z chasu yih vidilennya u vid Hocha take rannye poshirennya u Yevraziyu jmovirno ne bulo uspishnim poshirennya do Pivdennoyi i Centralnoyi Afriki mali naslidkom najbilsh rannih za chasom vidminnostej u suchasnij lyudski populyaciyi Rannye poshirennya suchasnoyi lyudini v Subsaharskij Africi jmovirno sprichinili pripinennya piznoyi Ashelskoyi kulturi Kultura Faursmit bl 130 tis rokiv tomu hocha deyaki doslidniki pripuskayut duzhe piznye spivisnuvannya arhayichnoyi ta suchasnoyi lyudini azh do 12 tis rokiv tomu zokrema u Zahidnij Africi Predki suchasnih kojsanskih narodiv poshirilisya do Pivdennoyi Afriki ne piznishe 150 tis rokiv tomu mozhlivo navit ranishe 260 tis rokiv tomu i na pochatok tak zvanoyi MIS 5 megaposuhi 130 tis rokiv tomu isnuvalo dva klasteri populyaciyi predkiv u Africi yaki buli nosiyami mtDNK gaplogrupi L0 u pivdennij Africi sho ye predkami kojsanskih narodiv i nosiyami gaplogrupi L1 6 u centralnij shidnij Africi yaki ye predkami reshti lyudstva Isnuvala znachna zvorotnya migraciya nosiyiv gaplogrupi L0 u shidnu Afriku mizh 120 i 75 tis rokiv tomu Poshirennya u centralnu Afriku predkiv centralno afrikanskih populyacij zbirachiv afrikanskih pigmeyiv najbilsh jmovirno vidbulosya ranishe 130 tis rokiv tomu i tochno ranishe 60 tis rokiv tomu Situaciya u Zahidnij Africi vazhko piddayetsya interpretaciyi z oglyadu na malu kilkist viyavlenih skam yanilostej Jmovirno Homo sapiens dosyagnuli zahidnu Sahelsku zonu do 130 tis rokiv tomu a tropichni Zahidno Afrikanski arheologichni dilyanki yaki pov yazuyut z H sapiens z yavilis lishe pislya 130 tis rokiv tomu Na vidminu vid reshti Afriki arhayichni dilyanki Serednoyi Kam yanoyi dobi isnuvali tut duzhe dovgo azh do mezhi Golocenu 12 tis rokiv tomu vkazuyuchi na mozhlivist vizhivannya arheantropiv ta yih piznyu gibridizaciyu z H sapiens u Zahidnij Africi Rannye poshirennya Pivnichnoyu Afrikoyu Dokladnishe Teoriya afrikanskogo pohodzhennya lyudini Pivnichne poshirennya Dokladnishe Teoriya Saharskogo nasosu Populyaciyi H sapiens migruvali do Levantu ta Yevropi mizh 130 i 115 tisyach rokiv tomu a mozhlivo i u bilsh rannih hvilyah azh do 185 tis rokiv Vvazhayetsya sho ci ranni migraciyi ne prizveli do trivaloyi kolonizaciyi ta vidkotilis bl 80 tis rokiv tomu Isnuye jmovirnist sho cya persha hvilya ekspansiyi dosyagla Kitayu abo navit Pivnichnoyi Ameriki sumnivno obgovoriti ne piznishe 125 tis rokiv tomu ale vimerla ne zalishivshi slidu u genomi suchasnih nam lyudej Takozh isnuyut pevni dokazi na korist togo sho suchasni lyudi polishili Afriku ne piznishe 125 tis rokiv tomu dvoma riznimi shlyahami cherez dolinu Nila na Serednij Shid prinajmni do suchasnogo Izrayilyu Kafzeh 120 100 tis rokiv tomu ta drugij shlyah cherez suchasnu Bab el Mandebsku protoku Chervonogo morya yaka v toj chas bula nabagato milkisha ta vuzhcha peretnuvshi yiyi do Aravijskogo pivostrova i rozselivshis po teritoriyi suchasnih OAE 125 tis rokiv tomu and Oman 106 000 years ago a potim jmovirno dali migruvali na Indijskij subkontinent Dzhavalpuram 75 tis rokiv tomu Nezvazhayuchi na te sho v cih troh miscyah she ne znajdeni lyudski zalishki vidima shozhist mizh kam yanimi znaryaddyami znajdenimi u Dzhebel Fajya zi znaryaddyami z Dzhavalpurama ta deyakimi afrikanskimi dozvolyaye pripustiti sho yih tvorci vsi buli suchasnimi lyudmi Ci znahidki mozhut pidtrimati tverdzhennya sho suchasna lyudina pribula z Afriki u pivdennij Kitaj bl 100 tis rokiv tomu pechera Chzhizhen Chzhizhendun misto Chunczo 100 tis rokiv tomu ta lyuczyanskij gominid provinciya Lyuczyan kontroversijno datovanij 139 111 tis rokiv tomu Rezultati datuvannya zubiv z Lunadong dolina Bubing Guansi Chzhuanskij avtonomnij rajon pivdennij Kitaj yaki vklyuchayut pravij verhnij drugij korinnij zub ta livij nizhnij drugij korinnij zub vkazuyut na te sho ci zubi mozhut mati vik 126 tis rokiv Oskilki ci poperedni vihodi z Afriki ne zalishili slidiv u rezultatah genetichnogo analizu na osnovi Y hromosomi ta na osnovi mtDNK yaki predstavlyayut lishe neznachnu chastinu lyudskogo genetichnogo materialu jmovirno ti suchasni lyudi ne vizhili abo vizhili lishe u neznachnij kilkosti ta buli asimilovani nashimi osnovnimi predkami Poyasnennyam yih vimirannya abo malogo genetichnogo slidu mozhe buti teoriya katastrofi vulkana Toba 74 tis rokiv tomu Odnak deyaki doslidniki dovodyat sho vpliv ciyeyi katastrofi na lyudsku populyaciyu ne buv dramatichnim Azijskij centr pohodzhennya ta poshirennya mtDNK takozh pripuskayetsya na osnovi viyavlenih skam yanilostej shozhih dati formuvannya L3 ta yiyi pohidnih klad i poshirenih Yevraziyeyu 71 tis rokiv tomu viddalenogo roztashuvannya u Pivdenno Shidnij Aziyi najstarishih subklad M i N ta porivnyanogo viku batkivskoyi gaplogrupi DE Takim chinom proponuyetsya sho pislya pochatkovoyi migraciyi z Afriki rannoyi anatomichno suchasnoyi lyudini bl 125 tis rokiv tomu povnistyu suchasni zhinki nosiyi L3 gaplogrupi migruvali nazad do miscya viniknennya materinskoyi gaplogrupi u Yevraziyi bl 70 tis rokiv tomu razom z cholovikami nosiyami batkivskoyi gaplogrupi E viniknennya yakoyi takozh pripuskayetsya v Yevraziyi Takozh pripuskayetsya sho ci novi evrazijski rodi znachnoyu miroyu zaminili stari avtohtonni cholovichi ta zhinochi afrikanski rodi Priberezhna migraciya Dokladnishe Teoriyi priberezhnih migracij Dokladnishe Teoriya afrikanskogo pohodzhennya lyudini ta Oglyadova mapa zaselennya svitu rannimi lyudmi pid chas Piznogo paleolitu vikonana v paradigmi Pivdennogo poshirennya Tak zvane neshodavnye poshirennya suchasnih lyudej rozpochalosya bl 70 tis rokiv tomu same vono prizvelo do trivayuchogo rozselennya suchasnih lyudej po vsomu svitu Nevelika grupa lyudej sho jmovirno narahovuvala menshe 1000 lyudej sho buli nosiyami mitohondrialnoyi gaplogrupi L3 z populyaciyi yaka naselyala Shidnu Afriku peretnula Chervone more cherez Bab el Mandeb i dosyagla suchasnogo Yemenu des pislya 75 tis rokiv tomu Neshodavnij pereglyad istorichnih dokaziv takozh nadav pidtrimku isnuvannyu bilsh pivnichnogo shlyahu cherez Sinaj Izrayil Siriyu Levant Yih nashadki poshirilis vzdovzh priberezhnogo marshrutu dovkola Araviyi ta Persiyi do Indijskogo subkontinentu ne piznishe 55 tis rokiv tomu Scenarij priberezhnoyi migraciyi u periodi mizh bl 70 i 50 tisyachami rokiv tomu asociyuyetsya z poyavoyu mitohondrialnih gaplogrup M i N yaki obidvi ye pohidnimi vid L3 Fragment shelepi z vismoma zubami znajdenij u pecheri Misliya Izrayil buv datovanij bl 185 tis rokiv tomu Shari gruntu u cij pecheri yaki buli datovani mizh 250 i 140 tis rokiv tomu mistili znaryaddya levaluazkogo tipu sho mozhe zmistiti datuvannya pershoyi migraciyi na she bilsh rannij period yaksho ci znaryaddya budut pov yazani zi znahidkami shelep suchasnoyi lyudini Na svoyemu shlyahu H sapiens zmishuvalisya z neandertalcyami ta denisivskoyu lyudinoyu svidchennyam chogo ye te sho DNK denisivskoyi lyudini skladaye 0 2 DNK meshkanciv suhodolnoyi Aziyi ta korinnih amerikanciv Okeaniya Migraciyi prodovzhuvalis vzdovzh uzberezhzhya Aziyi do Pivdenno Shidnoyi Aziyi i Okeaniyi i Avstraliya bula kolonizovana ne piznishe 50 tis rokiv tomu Dosyagnuvshi Avstraliyi H sapiens vpershe poshirivsya dali nizh H erectus Spadok denisivskoyi lyudini proslidkovuyetsya u melanezijciv avstralijskih aborigeniv ta u menshih rozkidanih grup narodiv Pivdenno Shidnoyi Ahiyi takih yak Mamanva negritoskogo narodu na Filippinah sho dozvolyaye pripustiti shreshennya u Shidnij Aziyi de zhila Denisivska lyudina Denisivska lyudina mogla peretnuti liniyu Vollesa i Vollesiya mogla stati yiyi ostannim refugiumom Homo erectus peretnuv en dosyagnuvshi ostrova Flores ale ne dosyagli Avstraliyi Mapa pokazuye jmovirne poshirennya sushi i vodi v chasi ostannogo lodovikovogo maksimumu 20 tis rokiv tomu koli riven morya jmovirno buv na 110 metriv nizhchim nizh sogodni Koli riven morya buv znachno nizhchim bilshist morskoyi Pivdenno Shidnoyi Aziyi utvoryuvalo odnu masu suhodolu vidomu yak Zonda Migraciya prodovzhuvalas na pivdennij shid priberezhnim marshrutom do protok mizh Zonda ta Sahul kontinentalnogo suhodolu yakij vklyuchav suchasni Avstraliyu ta Novu Gvineyu Diri u liniyi Vebera stanovlyat do 90 km u shirinu tomu migraciya do Avstraliyi ta Novoyi Gvineyi potrebuvala b navichok plavannya morem Migraciya takozh prodovzhuvalas vzdovzh berega povernuvshi vreshti resht na pivnichnij shid do Kitayu ta dosyagnuvshi Yaponiyi pislya chogo vona povernula vseredinu kontinentu Svidchennyam cogo ye patern mitohondrialnih gaplogrup yaki pohodyat vid gaplogrupi M ta u Y hromosomnij Rozshifrovka genoma aborigena zi starogo zrazka volossya u Zahidnij Avstraliyi viyavila sho cya osoba bula nashadkom lyudej yaki migruvali do Shidnoyi Aziyi mizh 75 i 62 tis rokiv tomu Ce pidtrimuye teoriyu odinichnoyi migraciyi do Avstraliyi ta Novoyi Gvineyi do pributtya suchasnih azijciv mizh 38 i 25 tis rokiv tomu ta yih piznishoyi migraciyi do Pivnichnoyi Ameriki Vvazhayetsya sho cya migraciya stalas bl 50 tis rokiv tomu do togo yak Avstraliya ta Nova Gvineya buli viddileni zrostannyam rivnya morya bl 8 tis rokiv Ce pidtrimuyetsya datuvannyam svidchen najstarishogo vidomogo poselennya v Avstraliyi 50 60 tis rokiv tomu najstarishih vidomih zalishkiv lyudini 40 tis rokiv tomu najstarishimi vidomimi zalishkami lyudini datovanimi prinajmni 65 tis rokiv tomu ta vimirannyam Avstralijskoyi megafauni mizh 46 i 15 tis rokiv tomu yake na dumku Tima Flanneri stalosya vnaslidok diyalnosti lyudini analogichno do togo sho vidbulosya v Amerikah Predmetom diskusiyi zalishayetsya chi prodovzhuvalos v Avstraliyi vikoristannya znaryad Kam yanoyi dobi Poshirennya Yevraziyeyu Dokladnishe Piznij paleolit Tundrostep ta Mustyerska kultura Vvazhayetsya sho populyaciya yaka dosyagla Pivdennoyi Aziyi vnaslidok priberezhnoyi migraciyi lishilas tam oriyentovno na 10 tisyach rokiv mizh 60 i 50 tis rokiv tomu persh nizh poshiritis dali Yevraziyeyu Poshirennya rannih lyudej na pochatku Piznogo paleolitu sprichinilo poyavu velikih populyacijnih grup Starogo svitu i Amerik Na zahodi populyaciyi Piznogo paleolitu asociyuyutsya z mitohondrialnoyu gaplogrupoyu R ta yiyi pohidnimi yaki poshireni v Aziyi ta Yevropi zi zvorotnoyu migraciyeyu gaplogrupi M1 do Pivnichnoyi Afriki ta Somalijskogo pivostrovu dekilka tisyacholit tomu Datuvannya prisutnosti lyudini u Yevropi vvazhayetsya tochnim pislya 40 tis rokiv tomu ta jmovirno 43 tis rokiv tomu koli vona shvidko zaminila tam populyaciyu neandertalciv Suchasni yevropejci mayut spadok neandertalciv ale vvazhayetsya sho znachne zmishuvannya mizh neandertalcyami ta suchasnoyu lyudinoyu zavershilos ne piznishe 47 tis rokiv tomu tobto vidbuvalos do pributtya suchasnoyi lyudini v Yevropu Na osnovi doslidzhennya mitohondrialnogo DNK vvazhayetsya sho suchasna lyudina projshla prinajmni cherez odne genetichne plyashkove gorlo koli bula znachno zmenshena riznomanitnist genomu Genri Garpending Henry Harpending pripustiv sho lyudi poshirilis z geografichno obmezhenoyi teritoriyi bl 100 tis rokiv tomu projshli cherez genetichne plyashkove gorlo a potim bl 50 tis rokiv tomu rozpochalos rizke zrostannya geografichno rozkidanih populyacij pochinayuchi z Afriki i poshirivshis i inshi miscya Isnuyut klimatologichni ta geologichni svidchennya na korist plyashkovogo gorla Vibuh vulkanu Toba stvoriv holodnij period trivalistyu 1000 rokiv ce bulo najbilshim vulkanichnim viverzhennyam Chetvertinnogo periodu mozhlivo zmenshivshi lyudski populyaciyi do kilkoh tropichnih refugiumiv Pripuskayetsya sho zagalna populyaciya lyudini zmenshuvalas do 15 tisyach U takih umovah genetichnij drift ta efekt zasnovnika mogli maksimizuvatis Bilsha riznomanitnist sered afrikanskih genomiv mozhe chastkovo zavdyachuvati bilshij kilkosti afrikanskih refugiumiv pid chas trivannya katastrofi Toba Odnak neshodavnij oglyad pidkreslyuye sho gipoteza pro odin vitok neafrikanskih populyacij menshe uzgodzhuyetsya z analizom starodavnogo DNK nizh gipoteza pro bagato dzherel z genetichnim zmishuvannyam po Yevraziyi Yevropa Dokladnishe Orinyacka kultura Gravettska kultura ta Dokladnishe Vvazhayetsya sho anatomichno suchasna lyudina dosyagla Yevropi bl 40 tis rokiv tomu z Centralnoyi Aziyi ta Serednogo Shodu v rezultati adaptaciyi do polyuvannya na velikogo zvira fauni pislyalodovikovogo stepu Neandertalci buli prisutni na Serednomu Shodi ta Yevropi Areali prozhivannya populyacij neandertalciv ta suchasnih lyudej na deyakih teritoriyah nakladalis odin na odnogo napriklad na Pirenejskomu pivostrovi ta na Serednomu Shodi i populyaciyi suchasnih lyudej yaki pereselyalis takozh vidomih yak kromanjonci abo yevropejska rannya suchasna lyudina do pevnoyi miri zhreshuvalis z nimi Take zmishuvannya mozhe buti prichinoyu geniv neandertalciv u meshkanciv Yevraziyi ta Okeaniyi chasiv paleolitu ta suchasnosti Vazhlivoyu vidminnistyu mizh Yevropoyu ta inshimi chastinami naselenogo svitu bula pivnichna shirota arheologichni svidchennya dozvolyayut pripustiti sho lyudina neandertalci abo kromanjonci dosyagli stoyanok u Arktichnij Rosiyi vzhe 40 tisyach rokiv tomu Pershimi anatomichno suchasnimi lyudmi v Yevropi vvazhayutsya kromanjonci voni vvijshli u Yevraziyu cherez gori Zagros poblizu suchasnogo Iranu i shidnoyi Turechchini bl 50 tis rokiv tomu Odna yih grupa dosit shvidko zaselila priberezhni teritoriyi dovkola Indijskogo okeanu a druga migruvala na pivnich do stepiv Centralnoyi Aziyi Zalishki suchasnoyi lyudini yaki datuyutsya 45 43 tisyachi rokiv tomu buli znajdeni v Italiyi and Britain a znajdeni v yevropejskij chastini rosijskoyi Arktiki 40 tis rokiv tomu Lyudina kolonizuvala teritoriyi na zahid vid Uralu polyuyuchi na oleniv ale stiknulasya z viklikami adaptaciyi zimovi temperaturi syagali minus 20 30 C a mozhlivosti znajti palivo ta prihistok buli obmezheni Voni podorozhuvlai pishki ta pokladalisya na polyuvannya visokomobilnih stad dlya otrimannya yizhi Ci vikliki buli podolani tehnologichnimi innovaciyami virobnictvom obyagu po figuri zi shkir hutryanogo zvira budivnictvom pritulkiv z vognishayami yaki vikoristovuvali kistki yak palivo i rittyam krizhanih shovish u vichnij merzloti dlya zberigannya m yasa ta kistok Sekvenuvannya mitohondrialnoyi DNK dvoh kromanjonciv z pecheri Paglichchi v Italiyi datovanoyi 24 23 tisyachi rokiv tomu Paglicci 52 i 12 identifikuvalo mtDNK yak gaplogrupu N tipovu dlya ciyeyi grupi Migraciya suchasnih lyudej u Yevropu na osnovi simulyaciyi Kurrata ta Eksof ye 2004 Ne piznishe 37 5 tis rokiv tomuNe piznishe 35 tis rokiv tomuNe piznishe 32 5 tis rokiv tomuNe piznishe 30 tis rokiv tomu Dokladnishe i Vvazhayetsya sho poshirennya populyaciyi suchasnoyi lyudini pochalos 45 tis rokiv tomu i dlya kolonizaciyi Yevropi znadobilos 15 20 tis rokiv Protyagom cogo chasu neandertalciv povilno vitisnyali Oskilki zaselennya Yevropi zajnyalo stilki chasu mozhlivo suchasna lyudina ta neandertalciv postijno zmagalis za teritoriyu Neandertalci mali bilshij mozok ta v cilomu buli bilshi z bilsh vazhkoyu staturoyu tomu jmovirno fizichno buli silnishi za suchasnu Homo sapiens Oskilki voni prozhili v Yevropi 200 tis rokiv voni buli bilshe adaptovani do holodnoyi pogodi Anatomichno suchasna lyudina vidoma yak kromanjonci z shirokoyu torgovoyu merezheyu krashoyu tehnologiyeyu ta tilami sho jmovirno krashe buli pristosovani do bigu vreshti resht povnistyu vitisnili neandertalciv chiyim ostannim pritulkom stav Pirenejskij pivostriv Oriyentovno 25 tis rokiv tomu arheologichni svidchennya neandertalciv pripinyayutsya sho svidchit pro yih vimirannya Ostannya vidoma populyaciya zhila dovkola sistemi pecher na viddalenomu pivdennomu berezi Gibraltara mizh 30 i 24 tisyachi rokiv tomu Na osnovi velichini nerivnovazhnogo zcheplennya vvazhayetsya sho ostannij potik geniv neandertalciv u rannih predkiv yevropejciv vidbuvsya 65 47 tisyach rokiv tomu Z urahuvannyam arheologichnih svidchen ta viyavlenih skamyanilostej cej potik geniv jmovirno trapivsya des u Zahidnij Yevraziyi mozhlivo na Serednomu Shodi Doslidzhennya pokazuyut vishij vidsotok geniv neandertalciv u azijcyah nizh u yevropejcyah Pivnichnoafrikanski grupi podilyayut shozhij nadlishok pohidnih allelej z neandertalcyami yak i neafrikanski populyaciyi a ot afrikanski grupi v Subsaharskij Africi ye yedinimi populyaciyami suchasnih lyudej yaki perevazhno ne mayut domishku neandertalciv Pov yazanij z neandertalcyami gaplotip B006 genu distrofinu takozh buv znajdenim sered migruyuchih grup skotariv u Saheli ta na Somalijskomu pivostrovi yaki asociyuyutsya z pivnichnimi populyaciyami Vidpovidno prisutnist cogo gaplotipu B006 na pivnichnomu ta pivnichnoshidnomu perimetri Afriki na pivden vid Sahari pripisuyetsya genetichnomu potoku neafrikanskogo pohodzhennya Shidna ta Pivnichna Aziya Dokladnishe Mongoloyidna rasa Genetichni doslidzhennya en yaka zhila na teritoriyi Kitayu bl 40 tis rokiv tomu mala suttyevij domishok neandertalciv sered predkiv Doslidzhennya 2017 roku starodavnoyi DNK Tyanyuanski lyudini pokazalo sho vona bula tisno pov yazana z suchasnimi populyaciyami Shidnoyi Aziyi ale ne ye yih pryamimi predkom Doslidzhennya 2013 roku viyavilo introgresiyi 18 geniv neandertalciv u hromosomnomu regioni 3p21 31 region HYAL region u meshkanciv Shidnoyi Aziyi Introgresijni gaplotipi buli pozitivno vidibrani lishe u populyacij Shidnoyi Aziyi postupovo zrostayuchi pochinayuchi z 45 tis rokiv do raptovogo zbilshennya koeficiyentu rosti mizh 5 i 3 5 tisyachami rokiv tomu Oni traplyayutsya z visokoyu chastotoyu sered populyacij Shidnoyi Aziyi u porivnyanni z inshimi yevroazijskimi populyaciyami napr yevropejskimi ta pivdennoazijskimi populyaciyami Rezultati doslidzhennya takozh dozvolyayut pripustiti sho ci introgresiyi neandertalciv trapilisya sered populyaciyi spilnih predkiv meshkanciv Shidnoyi Aziyi ta korinnih amerikanciv Doslidzhennya 2016 roku vvazhaye analiz genetiki populyaciyi narodu Ajni yaki meshkayut u pivnichnij Yaponiyi klyuchovim dlya rekonstrukciyi rannogo zaselennya Shidnoyi Aziyi Z yasovano sho Ajni predstavlyayut bilsh bazovu gilku nizh suchasni populyaciyi fermeriv Shidnoyi Aziyi i jmovirno mayut starodavnij do Neolitu zv yazok z meshkancyami pivnichnoshidnogo Sibiru Doslidzhennya 2013 roku pov yazalo deyaki fenotipni harakteristiki yaki asociyuyutsya z mongoloyidnoyu rasoyu z odinichnoyu mutaciyeyu genu EDAR yaka vidbulasya bl 35 tis rokiv tomu Dokladnishe Mitohondrialni gaplogrupi i vinikli bl 50 tis rokiv tomu i yih nosiyi vidpovidno kolonizuvali Sibir Koreyu i Yaponiyu do 35 tis rokiv tomu Chastini cih populyacij migruvali do Pivnichnoyi Ameriki pid chas Ostannogo lodovikovogo maksimumu Ostannij lodovikovij maksimum Yevraziya Dokladnishe Solyutrejska kultura ta Madlenska kultura Bl 20 tis rokiv tomu oriyentovno cherez 5 tis rokiv pislya vimirannya neandertalciv ostannij lodovikovij maksimum zmusiv meshkanciv pivnichnoyi pivkuli migruvati do dekilkoh pritulkiv vidomih yak refugiumi do kincya cogo periodu Vvazhayetsya sho same nashadki populyacij yaki perezhili lodovikovij maksimum u cih refugiumah potim znovu zaselili Yevropu i ye predkami arhayichnih istorichnih narodiv Sklad yevropejskih populyacij buv potim zminenij novimi migraciyami v pershu chergu vnaslidok neolitichnoyi migraciyi z Serednogo Shodu i piznishoyu halkolitichnimi pereselennyami yaki pov yazuyut z Indo Yevropejskoyu migraciyeyu Paleolitichna arheologichna dilyanka na rici Yana Sibir na 71 p sh lezhit znachno vishe arktichnogo polyarnogo kola ta datuyetsya 27 tis radiovuglecevih rokiv tomu v chasi zaledeninnya Dilyanka demonstruye sho lyudi adaptuvalisya do cogo zhorstkogo seredovisha Piznogo Plejstocenu visokih shirot znachno ranishe nizh vvazhalosya Pripuskayut sho afrikanska Kebaranska kultura Epipaleolitu dosyagla Blizkogo Shodu bl 18 tis rokiv tomu prinesshi tudi luk ta strili dzherelo Ameriki Dokladnishe Modeli zaselennya Ameriki ta Shematichne zobrazhennya migraciyi cherez Beringiyu na osnovi genetiki materinskoyi liniyi pributtya populyacij Centralnoyi Aziyi do tundrostepu Beringiyi bl 25 tis rokiv tomu a potomu zaselennya Amerik bl 15 tis rokiv tomu Paleoindianci pohodyat vid populyacij Centralnoyi Aziyi yaki perejshli suhodilnij mist Beringiyi mizh shidnim Sibirom ta suchasnoyu Alyaskoyu Lyudi oselilis v Amerikah do kincya ostannogo lodovikovogo periodu abo bilsh tochno ostannogo lodovikovogo maksimumu ne ranishe 23 tis rokiv tomu Detali migracij paleoindianciv po amerikanskomu kontinentu vklyuchno z datami ta marshrutami lishayutsya predmetom debativ ta doslidzhen Za tradicijnoyu teoriyeyu ci ranni migranti prijshli koli riven morya buv znachno nizhchim z oglyadu na Chetvertinne zledeninnya jduchi slidom za stadami vzhe vimerloyi plejstocenovoyi megafauni po vilnih vid krigi koridorah yaki prostyagalis mizh Lavrentijskim i Kordilyerskim lodovikovim shitami Za inshim zaproponovanim marshrutom pishki abo z vikoristannyam primitivnih chovniv voni migruvali vzdovzh tihookeanskogo uzberezhzhya do Pivdennoyi Ameriki azh do Chili odnak bud yaki arheologichni dokazi rozselennya beregami pid chas ostannogo lodovikovogo periodu zaraz prihovani dekilkoma sotnyami metriv vodi vnaslidok pidvishennya rivnya morya Neshodavnya znahidka genetichnih markeriv korinnih avstraloazijciv v Amazoniyi nadala pevnu pidtrimku gipotezi priberezhnogo marshrutu Migraciyi Golocenu Etnografichna karta osnovnih svitovih grupi naselennya do pochatku eri kolonializmu vklyuchaye rezultat dosuchasnih migracij u Serednovichchi u t ch migraciyi bantu avstronezijciv ugorciv arabiv slov yan vikingiv turkiv i mongoliv 4 e vidannya Meyers Konversationslexikon 1885 1892 Dokladnishe Mezolit ta Pochatok Golocenu viznachayut 12 tis rokiv tomu pislya zavershennya Ostannogo lodovikovogo maksimumu Pid chas golocenovogo klimatichnogo optimumu yakij rozpochavsya bl 9 tis rokiv tomu pochalasya migraciya lyudskih populyacij yaki do togo buli geografichno obmezheni u refugiumah Do cogo chasu bilshist chastin zemnoyi kuli vzhe buli zaseleni H sapiens ale znachni teritoriyi yaki buli vkriti lodovikami teper zmogli buli povtono zaseleni U comu periodi vidbuvayetsya perehid vid Mezolitu do Neolitu po vsij pomirnij klimatichnij zoni Neolit potim postupayetsya Bronzovi dobi u kulturah Starogo svitu i postupovo bl 4 tis rokiv tomu vinikayut istorichni zapisi na Blizkomu Shodi ta v Kitayi Vvazhayetsya sho masshtabni migraciyi u Mezoliti ta Neoliti dali pochatok dosuchasnomu rozpodilu osnovnih svitovih movnih simej takih yak nigero kongolezki movi nilo saharski movi afrazijski movi uralski movi sino tibetski movi chi indoyevropejski movi Spekulyativna nostratichna teoriya postulyuye pohodzhennya osnovnih movnih simej Yevraziyi za viklyuchennyami sino tibetskoyi z yedinoyi protomovi yakoyu rozmovlyati na pochatku Golocenu Yevraziya Dokladnishe Neolitichna revolyuciya ta Gipotezi prauralskoyi batkivshini Oprilyudneni 2014 roku rezultati analizu genomu zalishkiv starodavnih lyudej dozvolyayut pripustiti sho suchasne korinne naselennya Yevropi znachnoyu miroyu ye nashadkami troh viokremlenih rodiv zahidni mislivci zbirachi yaki pohodyat vid kromanjonciv Yevropi ranni yevropejski fermeri yaki prijshli v Yevropu z Blizkogo Shodu pid chas neolitichnoyi revolyuciyi i starodavni pivnichni yevrazijci yaki poshirilis u Yevropu v ramkah indoyevropejskoyi migraciyi Afroazijsku prabatkivshinu rozmishuyut u Africi abo Aziyi Subsaharska Afrika Dokladnishe Nilo saharski movi ta Nigero kongolezki movi Vvazhayetsya sho niloti viokremilis vid bilsh rannoyi nerozdilenoyi shidnosudanskoyi spilnoti bl 5 tis rokiv tomu Rozvitok protonilotiv yak grupi mig buti pov yazanij z yih odomashnennyam hudobi Shidnosudanska spilnota mala b isnuvati znachno ranishe jmovirno bl 7 tis rokiv tomu a zaproponovana nilo saharska spilnota u Piznomu paleoliti bl 15 tis rokiv tomu Pochatkovim lokusom rannih nosiyiv nilotskoyi movi jmovirno bula teritoriya na shid vid Nilu u suchasnomu Pivdennomu Sudani Protoniloti 5 tis rokiv tomu perevazhno zajmalisya vipasom hudobi a yih susidi proto centralnosudanski narodi perevazhno viroshuvali silskogospodarski kulturi Vvazhayetsya sho nigero kongolezka sim ya vinikla bl 6 tis rokiv tomu u Zahidnij chi Centralnij Africi Yiyi poshirennya moglo buli pov yazano z poshirennyam sahelskogo silskogo gospodarstva u neolitichnu dobu Afriki pislya visihannya Sahari bl 39 st do n e Migraciya bantu poshirila movi Bantu u Centralnu Shidnu ta Pivdennu Afriku chastkovo zaminivshi korinne naselennya cih regioniv Pochavshis bl 3 tis rokiv tomu vona dosyagla Pivdennoyi Afriki bl 1 700 rokiv tomu Tihij okean Dokladnishe Avstronezijski narodi Mapa rozselennya avstronezijciv Ostrovi Tihogo okeanu buli zaseleni mizh bl 1600 r do n e i 1000 r n e Narod Lapita yaki otrimali nazvu vid arheologichnoyi dilyanki u Lapita Nova Kaledoniya de yih harakterni glinyani virobi buli vpershe vidkriti buv narodom yakij rozmovlyav avstronezijskoyu ta poselivsya u Blizhnij Okeaniyi v pershu chergu na arhipelazi Bismarka u Papua Novij Gvineyi ta na Solomonovih ostrovah bl 1500 r do n e de vidbulosya deyake zmishuvannya z nayavnim papuanskim naselennyam Pislya togo yak voni otrimali navichki dovgih morskih podorozhej voni virushili u Viddalenu Okeaniyu jmovirno zaselivshi Vanuatu ta Novu Kaledoniyu bl 1200 r do n e potim Fidzhi Samoa ta Tonga Na pochatok 1 tisyacholittya do n e cya zahidna chastina Polineziyi bula rozkidanoyu pavutinoyu vdalih populyacij yaki oselilisya na beregah ostroviv ta zhili morem Do pochatku novoyi eri Mikroneziya bula povnistyu zaselena a tropichna shidna Polineziya vklyuchno z Tayiti bula jmovirno zaselena do 700 r n e Ostannim regionom Polineziyi yakij bulo dosyagnuto jmovirno stala Nova Zelandiya jmovirno des bl 1300 r n e Karibi Karibi buli odnim z ostannih misc zaselenih lyudinoyu v Amerikah Najstarishi zalishki lyudini vidomi z Velikih Antilskih ostroviv Kuba ta Espanjola i datuyutsya mizh 4000 3500 rr do n e porivnyannya u tehnici vigotovlennya znaryad dozvolyayut pripustiti sho ci lyudi prijshli cherez Yukatansku protoku z Centralnoyi Ameriki Isnuye takozh bagato dokaziv sho piznishi migranti des 2000 roku do n e i piznishe prijshli z Pivdennoyi Ameriki cherez region Orinoko Nashadki cih migrantiv vklyuchayut predkiv narodiv Tayino iKalinago ostrivni Karibi Arktika Dokladnishe Arktichni narodi Ostannim regionom yakij buv postijno zaselenij migraciyeyu lyudini stala Arktika Najbilsh rannimi meshkancyami centralnoyi ta shidnoyi Arktiki Pivichnoyi Ameriki vvazhayutsya predstavniki tak zvanoyi en AST yaka isnuvala bl 2500 rokiv do n e AST sskladalasya z dekilkoh kultur paleoeskimosiv vklyuchno z kulturami Independens ta Dodorsetskoyu kulturoyu Inuyiti ye nashadkami kulturi Tule yaka vinikla z zahidnoyi Alyaski bl 1000 r n e ta postupovo vitisnila Dorsetsku kulturu Div takozhMigraciya naselennya Hronologiya zhittya Serednij paleolit Hronologiya prirodi Hronologiya lyudskoyi evolyuciyi Piznij paleolitPrimitkiSchlebusch et al Southern African ancient genomes estimate modern human divergence to 350 000 to 260 000 years ago Science 28 Sep 2017 DOI 10 1126 science aao6266 Fig 3 14 sichnya 2018 u Wayback Machine Arhayichni domishki riznogo pohodzhennya vidomi u Yevropi ta Aziyi neandertalci Pivdennoshidnij Aziyi ta Melaneziyi denisivska lyudina ta u Zahidnij ta Pivdennij Africi Proporciya zminyuyetsya v zalezhnosti vid regionu ale ne perevishuye 10 U Yevraziyi vona ocinyuyetsya u 1 4 visha ocinka u 3 4 7 3 dayetsya u praci Lohse K Frantz L A F 2014 Neandertal Admixture in Eurasia Confirmed by Maximum Likelihood Analysis of Three Genomes Genetics 196 4 1241 1251 DOI 10 1534 genetics 114 162396 u melanezijciv ocinyuyetsya u 4 6 Reich et al 2010 Genetic history of an archaic hominin group from Denisova Cave in Siberia Nature 468 7327 1053 1060 DOI 10 1038 nature09710 Zhu Zhaoyu Dennell Robin Huang Weiwen Wu Yi Qiu Shifan Yang Shixia Rao Zhiguo Hou Yamei Xie Jiubing Han Jiangwei Ouyang Tingping 2018 Hominin occupation of the Chinese Loess Plateau since about 2 1 million years ago Nature 559 7715 608 612 doi 10 1038 s41586 018 0299 4 PMID 29995848 Vertebrate Paleobiology and Paleoanthropology Springer 2010 ISBN 978 90 481 9035 5 Arhiv originalu za 5 kvitnya 2014 Procitovano 1 bereznya 2019 Garcia T Feraud G Falgueres C de Lumley H Perrenoud C Lordkipanidze D 2010 Earliest human remains in Eurasia New 40Ar 39Ar dating of the Dmanisi hominid bearing levels Georgia Quaternary Geochronology 5 4 443 451 doi 10 1016 j quageo 2009 09 012 R Zhu et al 2004 New evidence on the earliest human presence at high northern latitudes in northeast Asia Rixiang Zhu Zhisheng An Richard Pott Kenneth A Hoffman June 2003 PDF Earth Science Reviews 61 3 4 191 361 Bibcode 2003ESRv 61 191A doi 10 1016 S0012 8252 02 00110 1 Arhiv originalu PDF za 24 lipnya 2011 Guglielmi Giorgia 6 bereznya 2024 Oldest stone tools in Europe hint at ancient humans route there Nature angl doi 10 1038 d41586 024 00627 2 Procitovano 8 bereznya 2024 Hopkin M 26 bereznya 2008 Nature News doi 10 1038 news 2008 691 Arhiv originalu za 2 sichnya 2020 Procitovano 1 bereznya 2019 Bednarik RG 2003 Seafaring in the Pleistocene Cambridge Archaeological Journal 13 1 41 66 doi 10 1017 S0959774303000039 ScienceNews summary 22 kvitnya 2008 u Wayback Machine Homo erectus soloensis znajdenij na ostrovi Yava vvazhayetsya najbilsh piznim vidomimi predstavnikom H erectus Spochatku jogo datuvali 50 40 tis rokiv tomu ale doslidzhennya 2011 roku vidsunulo datu vimirannya H e soloensis prinajmni do 143 tis rokiv tomu a jmovirno i ranishe 550 tis rokiv Div Indriati E Swisher CC III Lepre C Quinn RL Suriyanto RA et al 2011 The Age of the 20 Meter Solo River Terrace Java Indonesia and the Survival of Homo erectus in Asia PLoS ONE 6 6 e21562 4 veresnya 2014 u Wayback Machine DOI 10 1371 journal pone 0021562 Ewen Callaway An Arctic refuge for Neanderthals 28 lipnya 2019 u Wayback Machine 12 May 2011 nature com Xu D ta in 2017 Archaic Hominin Introgression in Africa Contributes to Functional Salivary MUC7 Genetic Variation Molecular Biology and Evolution 34 10 2704 2715 doi 10 1093 molbev msx206 PMC 5850612 PMID 28957509 Hammer M F Woerner A E Mendez F L Watkins J C Wall J D 2011 Genetic evidence for archaic admixture in Africa Proceedings of the National Academy of Sciences 108 37 15123 15128 Bibcode 2011PNAS 10815123H doi 10 1073 pnas 1109300108 PMC 3174671 PMID 21896735 Callaway E 26 July 2012 Nature doi 10 1038 nature 2012 11076 Arhiv originalu za 4 kvitnya 2019 Procitovano 3 bereznya 2019 Lachance J Vernot B Elbers C C Ferwerda B Froment A Bodo J M ta in 2012 Evolutionary History and Adaptation from High Coverage Whole Genome Sequences of Diverse African Hunter Gatherers Cell 150 3 457 469 doi 10 1016 j cell 2012 07 009 PMC 3426505 PMID 22840920 Dirks Paul HGM Roberts Eric M Hilbert Wolf Hannah Kramers Jan D Hawks John Dosseto Anthony Duval Mathieu Elliott Marina Evans Mary Grun Rainer Hellstrom John Herries Andy IR Joannes Boyau Renaud Makhubela Tebogo V Placzek Christa J Robbins Jessie Spandler Carl Wiersma Jelle Woodhead Jon Berger Lee R 9 travnya 2017 The age of Homo naledi and associated sediments in the Rising Star Cave South Africa eLife 6 doi 10 7554 eLife 24231 PMC 5423772 PMID 28483040 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Lopez Saioa van Dorp Lucy Hellenthal Garrett 2016 Human Dispersal Out of Africa A Lasting Debate Evolutionary Bioinformatics 11s2 Suppl 2 57 68 doi 10 4137 EBO S33489 ISSN 1176 9343 PMC 4844272 PMID 27127403 Callaway Ewen 2016 Oldest ancient human DNA details dawn of Neanderthals Nature 531 7594 296 286 Bibcode 2016Natur 531 296C doi 10 1038 531286a PMID 26983523 David Richter ta in 8 chervnya 2017 The age of the hominin fossils from Jebel Irhoud Morocco and the origins of the Middle Stone Age Nature 546 7657 293 296 Bibcode 2017Natur 546 293R doi 10 1038 nature22335 PMID 28593967 Tut mi povidomlyayemo pro vik viznachenih termolyuminiscentnim datuvannyam nagritih vognem artefaktiv z kremniyu yaki buli znajdeni pri rozkopkah arheologichnoyi dilyanki Serednoyi Kam yanoyi dobi u Dzhebel Irhud Marokko i yaki pryamo pov yazuyutsya zi shojno viyavlenimi zalishkami H sapiens Serednozvazhenij vik cih artefaktiv ta skamyanilostej Serednoyi Kam yanoyi dobi viznacheno na rivni 315 34 tis rokiv tomu Ce znachennya pidtrimuyetsya pererahovanimi uranovimi seriyami z rezonansom spinu elektronu yaki dayut vik 286 32 tis rokiv dlya zubu reshtok gomininu Irhoud 3 Smith TM Tafforeau P Reid DJ ta in April 2007 Earliest evidence of modern human life history in North African early Homo sapiens Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America 104 15 6128 33 Bibcode 2007PNAS 104 6128S doi 10 1073 pnas 0700747104 PMC 1828706 PMID 17372199 Mcdougall I Brown H Fleagle G Feb 2005 Stratigraphic placement and age of modern humans from Kibish Ethiopia Nature 433 7027 733 736 Bibcode 2005Natur 433 733M doi 10 1038 nature03258 ISSN 0028 0836 PMID 15716951 Ye propoziciya datuvati prisutnist rannoyi suchasnoyi lyudini za mezhami Afriki azh do 177 tis rokiv tomu Div Hershkovitz et al The earliest modern humans outside Africa Science 26 Jan 2018 Vol 359 Issue 6374 pp 456 459 DOI 10 1126 science aap8369 Eleanor Scerri The Stone Age Archaeology of West Africa African History 2017 DOI 10 1093 acrefore 9780190277734 013 137 Schlebusch et al Southern African ancient genomes estimate modern human divergence to 350 000 to 260 000 years ago Science 28 Sep 2017 DOI 10 1126 science aao6266 Estimated split times given in the source cited in kya Human Neanderthal 530 690 Deep Human H sapiens 250 360 NKSP SKSP 150 190 Out of Africa OOA 70 120 Rito T Richards MB Fernandes V Alshamali F Cerny V Pereira L Soares P The first modern human dispersals across Africa PLoS One 2013 Nov 13 8 11 e80031 DOI 10 1371 journal pone 0080031 By 130 ka two distinct groups of anatomically modern humans co existed in Africa broadly the ancestors of many modern day Khoe and San populations in the south and a second central eastern African group that includes the ancestors of most extant worldwide populations Early modern human dispersals correlate with climate changes particularly the tropical African megadroughts of MIS 5 marine isotope stage 5 135 75 ka which paradoxically may have facilitated expansions in central and eastern Africa ultimately triggering the dispersal out of Africa of people carrying haplogroup L3 60 ka Two south to east migrations are discernible within haplogroup L0 One between 120 and 75 ka represents the first unambiguous long range modern human dispersal detected by mtDNA and might have allowed the dispersal of several markers of modernity A second one within the last 20 ka signalled by L0d may have been responsible for the spread of southern click consonant languages to eastern Africa contrary to the view that these eastern examples constitute relicts of an ancient much wider distribution Jarvis JP Scheinfeldt LB Soi S Lambert C Omberg L Ferwerda B et al 2012 Patterns of Ancestry Signatures of Natural Selection and Genetic Association with Stature in Western African Pygmies PLoS Genet 8 4 e1002641 DOI 10 1371 journal pgen 1002641 Lopez Herraez D Bauchet M Tang K Theunert C Pugach I Li J et al 2009 Genetic Variation and Recent Positive Selection in Worldwide Human Populations Evidence from Nearly 1 Million SNPs PLoS ONE 4 11 e7888 DOI 10 1371 journal pone 0007888 Tishkoff SA Reed FA Friedlaender FR Ehret C Ranciaro A Froment A Hirbo JB Awomoyi AA Bodo JM Doumbo O Ibrahim M Juma AT Kotze MJ Lema G Moore JH Mortensen H Nyambo TB Omar SA Powell K Pretorius GS Smith MW Thera MA Wambebe C Weber JL Williams SM 2009 The Genetic Structure and History of Africans and African Americans Science 324 5930 1035 1044 Bibcode 2009Sci 324 1035T doi 10 1126 science 1172257 PMC 2947357 PMID 19407144 Supplementary Data 29 grudnya 2013 u Wayback Machine Quintana Murci et al 2008 Maternal traces of deep common ancestry and asymmetric gene flow between Pygmy hunter gatherers and Bantu speaking farmers Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America 105 5 1599 fig 3 12 listopada 2020 u Wayback Machine Patin E Laval G Barreiro LB Salas A Semino O Santachiara Benerecetti S Kidd KK Kidd JR Van der Veen L Hombert JM Gessain A Froment A Bahuchet S Heyer E Quintana Murci L 2009 Inferring the Demographic History of African Farmers and Pygmy Hunter Gatherers Using a Multilocus Resequencing Data Set PLoS Genetics 5 4 e1000448 doi 10 1371 journal pgen 1000448 PMC 2661362 PMID 19360089 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya We studied the branching history of Pygmy hunter gatherers and agricultural populations from Africa and estimated separation times and gene flow between these populations The model identified included the early divergence of the ancestors of Pygmy hunter gatherers and farming populations 60 000 years ago followed by a split of the Pygmies ancestors into the Western and Eastern Pygmy groups 20 000 years ago Holen Steven R 2017 A 130 000 year old archaeological site in southern California USA Nature 544 7651 479 483 Bibcode 2017Natur 544 479H doi 10 1038 nature22065 PMID 28447646 Lawler Andrew 2011 Did Modern Humans Travel Out of Africa Via Arabia Science 331 6016 387 Bibcode 2011Sci 331 387L doi 10 1126 science 331 6016 387 PMID 21273459 Trail of Stone Breadcrumbs Reveals the Identity of One of the First Human Groups to Leave Africa 11 zhovtnya 2018 u Wayback Machine ScienceDaily Nov 30 2011 Arhiv originalu za 27 kvitnya 2011 Procitovano 1 bereznya 2019 Liu Wu ta in 2010 Human remains from Zhirendong South China and modern human emergence in East Asia Proceedings of the National Academy of Sciences 107 45 19201 19206 Bibcode 2010PNAS 10719201L doi 10 1073 pnas 1014386107 PMC 2984215 PMID 20974952 the authors seem to accept that the individual has African recent ascentry but with Asian archaic human admixture Div takozh Robin Dennell Two interpretations of the Zhirendong mandible described by Liu and colleagues Nature Volume 468 25 November 2010 pages 512 513 DOI 10 1038 468512a Brief comments at Modern Humans Emerged Far Earlier Than Previously Thought Fossils from China Suggest ScienceDaily Oct 25 2010 https www sciencedaily com releases 2010 10 101025172924 htm 26 sichnya 2019 u Wayback Machine and Oldest Modern Human Outside of Africa Found http news nationalgeographic com news 2010 10 101025 oldest human fossil china out of africa science 14 lipnya 2019 u Wayback Machine Shena Guanjun ta in 2002 U Series dating of Liujiang hominid site in Guangxi Southern China Journal of Human Evolution 43 6 817 829 doi 10 1006 jhev 2002 0601 PMID 12473485 Arhiv originalu za 28 lipnya 2016 Procitovano 1 bereznya 2019 Callaway Ewen 2015 Nature doi 10 1038 nature 2015 18566 Arhiv originalu za 29 kvitnya 2021 Procitovano 23 zhovtnya 2015 Balter Michael 2010 Of Two Minds About Toba s Impact Science 327 5970 1187 1188 Bibcode 2010Sci 327 1187B doi 10 1126 science 327 5970 1187 a PMID 20203021 Vicente M Cabrera 2017 Carriers of mitochondrial DNA macrohaplogroup L3 basic lineages migrated back to Africa from Asia around 70 000 years ago bioRxiv 233502 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite bioRxiv title Shablon Cite bioRxiv cite bioRxiv a Cite vikoristovuye zastarilij parametr authors dovidka Perevirte znachennya biorxiv dovidka Zhivotovsky Rosenberg NA Feldman MW ta in 2003 Features of Evolution and Expansion of Modern Humans Inferred from Genomewide Microsatellite Markers American Journal of Human Genetics 72 5 1171 1186 doi 10 1086 375120 PMC 1180270 PMID 12690579 Stix Gary 2008 Arhiv originalu za 15 sichnya 2014 Procitovano 14 chervnya 2011 Armitage Simon J Jasim Sabah A Marks Anthony E Parker Adrian G Usik Vitaly I Uerpmann Hans Peter 2011 Science 331 6016 453 456 Bibcode 2011Sci 331 453A doi 10 1126 science 1199113 PMID 21273486 Arhiv originalu za 27 kvitnya 2011 Procitovano 1 travnya 2011 ScienceDaily angl Arhiv originalu za 2 travnya 2019 Procitovano 27 sichnya 2018 Ghosh Pallab 2018 BBC News brit Arhiv originalu za 26 zhovtnya 2020 Procitovano 27 sichnya 2018 Dennell Robin Petraglia Michael D 2012 The dispersal of Homo sapiens across southern Asia how early how often how complex Quaternary Science Reviews 47 15 22 Bibcode 2012QSRv 47 15D doi 10 1016 j quascirev 2012 05 002 Prufer Kay ta in 2013 The complete genome sequence of a Neanderthal from the Altai Mountains Nature 505 7481 43 49 Bibcode 2014Natur 505 43P doi 10 1038 nature12886 PMC 4031459 PMID 24352235 Bowler James M ta in 2003 New ages for human occupation and climatic change at Lake Mungo Australia Nature 421 6925 837 840 Bibcode 2003Natur 421 837B doi 10 1038 nature01383 PMID 12594511 Callaway Ewen 22 veresnya 2011 Nature doi 10 1038 news 2011 551 arhiv originalu za 12 kvitnya 2019 procitovano 1 bereznya 2019 Reich ta in 2011 Denisova Admixture and the First Modern Human Dispersals into Southeast Asia and Oceania The American Journal of Human Genetics 89 4 516 528 doi 10 1016 j ajhg 2011 09 005 PMC 3188841 PMID 21944045 Choi Charles 22 veresnya 2011 LiveScience arhiv originalu za 6 zhovtnya 2018 procitovano 1 bereznya 2019 Cooper A Stringer C B 2013 Did the Denisovans Cross the Wallace Line Science 342 6156 321 333 Bibcode 2013Sci 342 321C doi 10 1126 science 1244869 PMID 24136958 Salleh Anna 18 zhovtnya 2013 ABC Science Arhiv originalu za 30 listopada 2020 Procitovano 1 bereznya 2019 First Mariners Archaeology Magazine Archive 22 lyutogo 2014 u Wayback Machine Archive archaeology org Retrieved on 2013 11 16 Fieldmuseum org Arhiv originalu za 17 bereznya 2009 Procitovano 23 veresnya 2010 Rasmussen M ta in Oct 2011 An Aboriginal Australian genome reveals separate human dispersals into Asia Science 334 6052 94 98 Bibcode 2011Sci 334 94R doi 10 1126 science 1211177 PMC 3991479 PMID 21940856 Hudjashov G Kivisild T Underhill PA ta in May 2007 Revealing the prehistoric settlement of Australia by Y chromosome and mtDNA analysis Proc Natl Acad Sci USA 104 21 8726 8730 Bibcode 2007PNAS 104 8726H doi 10 1073 pnas 0702928104 PMC 1885570 PMID 17496137 Wade Nicholas 8 travnya 2007 Australia Nytimes com Arhiv originalu za 26 sichnya 2020 Procitovano 1 travnya 2011 Clarkson Chris Smith Mike Marwick Ben Fullagar Richard Wallis Lynley A Faulkner Patrick Manne Tiina Hayes Elspeth Roberts Richard G Jacobs Zenobia Carah Xavier Lowe Kelsey M Matthews Jacqueline Florin S Anna June 2015 The archaeology chronology and stratigraphy of Madjedbebe Malakunanja II A site in northern Australia with early occupation Journal of Human Evolution 83 46 64 doi 10 1016 j jhevol 2015 03 014 hdl 1773 33254 PMID 25957653 Clarkson Chris Jacobs Zenobia Marwick Ben Fullagar Richard Wallis Lynley Smith Mike Roberts Richard G Hayes Elspeth Lowe Kelsey Carah Xavier Florin S Anna McNeil Jessica Cox Delyth Arnold Lee J Hua Quan Huntley Jillian Brand Helen E A Manne Tiina Fairbairn Andrew Shulmeister James Lyle Lindsey Salinas Makiah Page Mara Connell Kate Park Gayoung Norman Kasih Murphy Tessa Pardoe Colin 19 lipnya 2017 Human occupation of northern Australia by 65 000 years ago Nature 547 7663 306 310 Bibcode 2017Natur 547 306C doi 10 1038 nature22968 PMID 28726833 Flannery Tim 2002 The Future Eaters An Ecological History of the Australasian Lands and People Grove Press Mellars Paul 11 serpnya 2006 Going East New Genetic and Archaeological Perspectives on the Modern Human Colonization of Eurasia Science 313 5788 796 800 Bibcode 2006Sci 313 796M doi 10 1126 science 1128402 PMID 16902130 The New York Times 2 listopada 2011 Arhiv originalu za 30 sichnya 2021 Procitovano 1 bereznya 2019 Sankararaman S Patterson N Li H Paabo S Reich D Akey J M 2012 The Date of Interbreeding between Neandertals and Modern Humans PLoS Genetics 8 10 e1002947 doi 10 1371 journal pgen 1002947 PMC 3464203 PMID 23055938 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Harpending Henry Cochran Gregory 2009 PDF Basic Books s 214 ISBN 978 0 465 00221 4 Arhiv originalu PDF za 8 grudnya 2015 Procitovano 1 grudnya 2015 Ambrose Stanley 1998 Late Pleistocene human population bottlenecks volcanic winter and differentiation of modern humans Journal of Human Evolution 34 6 623 651 doi 10 1006 jhev 1998 0219 PMID 9650103 Oppenheimer Stephen Out of Eden Peopling of the World Robinson New Ed edition March 1 2012 Pavlov Pavel John Inge Svendsen Svein Indrelid 6 veresnya 2001 Human presence in the European Arctic nearly 40 000 years ago Nature 413 6851 64 67 Bibcode 2001Natur 413 64P doi 10 1038 35092552 PMID 11544525 National Geographic Society 1996 2010 Arhiv originalu za 19 travnya 2017 Benazzi S Douka K Fornai C Bauer C C Kullmer O Svoboda J F Pap I Mallegni F Bayle P Coquerelle M Condemi S Ronchitelli A Harvati K Weber G W 2011 Early dispersal of modern humans in Europe and implications for Neanderthal behaviour Nature 479 7374 525 528 Bibcode 2011Natur 479 525B doi 10 1038 nature10617 PMID 22048311 Higham T Compton T Stringer C Jacobi R Shapiro B Trinkaus E Chandler B Groning F Collins C Hillson S o Higgins P Fitzgerald C Fagan M 2011 The earliest evidence for anatomically modern humans in northwestern Europe Nature 479 7374 521 524 Bibcode 2011Natur 479 521H doi 10 1038 nature10484 PMID 22048314 Pavlov Pavel Svendsen John Inge Indrelid Svein 2001 Human presence in the European Arctic nearly 40 000 years ago Nature 413 6851 64 67 doi 10 1038 35092552 PMID 11544525 PDF Arhiv originalu PDF za 14 serpnya 2015 Procitovano 1 bereznya 2019 Hoffecker J 2006 A Prehistory of the North Human Settlements of the Higher Latitudes New Jersey Rutgers University Press s 101 Hoffecker John F 2002 Desolate landscapes Ice Age settlement in Eastern Europe New Brunswick Rutgers University Press s 158 162 217 233 Caramelli D Lalueza Fox C Vernesi C Lari M Casoli A Mallegni F Chiarelli B Dupanloup I Bertranpetit J Barbujani G Bertorelle G May 2003 Evidence for a genetic discontinuity between Neandertals and 24 000 year old anatomically modern Europeans Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America 100 11 6593 6597 Bibcode 2003PNAS 100 6593C doi 10 1073 pnas 1130343100 ISSN 0027 8424 PMC 164492 PMID 12743370 Currat M Excoffier L 2004 Modern Humans Did Not Admix with Neanderthals during Their Range Expansion into Europe PLoS Biol 2 12 e421 doi 10 1371 journal pbio 0020421 PMC 532389 PMID 15562317 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Maca Meyer N Gonzalez AM Larruga JM Flores C Cabrera VM 2001 Major genomic mitochondrial lineages delineate early human expansions BMC Genet 2 1 13 doi 10 1186 1471 2156 2 13 PMC 55343 PMID 11553319 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Currat M Excoffier L Dec 2004 Modern humans did not admix with Neanderthals during their range expansion into Europe PLoS Biol 2 12 e421 doi 10 1371 journal pbio 0020421 PMC 532389 PMID 15562317 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Meyer M Kircher M Gansauge M T Li H Racimo F Mallick S ta in 2012 A High Coverage Genome Sequence from an Archaic Denisovan Individual Science 338 6104 222 226 Bibcode 2012Sci 338 222M doi 10 1126 science 1224344 PMC 3617501 PMID 22936568 Wall J D Yang M A Jay F Kim S K Durand E Y Stevison L S ta in 2013 Higher Levels of Neanderthal Ancestry in East Asians than in Europeans Genetics 194 1 199 209 doi 10 1534 genetics 112 148213 PMC 3632468 PMID 23410836 Sanchez Quinto F Botigue L R Civit S Arenas C Avila Arcos M C Bustamante C D ta in 2012 North African Populations Carry the Signature of Admixture with Neandertals PLoS ONE 7 10 e47765 Bibcode 2012PLoSO 747765S doi 10 1371 journal pone 0047765 PMC 3474783 PMID 23082212 We found that North African populations have a significant excess of derived alleles shared with Neandertals when compared to sub Saharan Africans This excess is similar to that found in non African humans a fact that can be interpreted as a sign of Neandertal admixture Furthermore the Neandertal s genetic signal is higher in populations with a local pre Neolithic North African ancestry Therefore the detected ancient admixture is not due to recent Near Eastern or European migrations Sub Saharan populations are the only ones not affected by the admixture event with Neandertals a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Yotova Vania ta in 2011 An X linked haplotype of Neandertal origin is present among all non African populations Molecular Biology and Evolution 28 7 1957 1962 doi 10 1093 molbev msr024 PMID 21266489 Of 1 420 sub Saharan chromosomes only one copy of B006 was observed in Ethiopia and five in Burkina Faso one among the Rimaibe and four among the Fulani and Tuareg nomad pastoralists known for having contacts with northern populations supplementary table S1 Supplementary Material online B006 only occurrence at the northern and northeastern outskirts of sub Saharan Africa is thus likely to be a result of gene flow from a non African source Yang et al 40 000 Year Old Individual from Asia Provides Insight into Early Population Structure in Eurasia Current Biology Volume 27 Issue 20 pp 3202 3208 e9 23 October 2017 DOI 10 1016 j cub 2017 09 030 Ding Q Hu Y Xu S Wang J Jin L 2014 Online 2013 Neanderthal Introgression at Chromosome 3p21 31 was Under Positive Natural Selection in East Asians Molecular Biology and Evolution 31 3 683 695 doi 10 1093 molbev mst260 PMID 24336922 Jeong et al Deep History of East Asian Populations Revealed Through Genetic Analysis of the Ainu Genetics 2016 Jan 202 1 261 272 DOI 10 1534 genetics 115 178673 Vplivu mutaciyi zaznali taki harakteristiki yak potovi zalozi tovshina volossya ta tkanini grudej Kamberov et al Modeling Recent Human Evolution in Mice by Expression of a Selected EDAR Variant 15 listopada 2017 u Wayback Machine Cell Volume 152 Issue 4 pp 691 702 14 February 2013 DOI 10 1016 j cell 2013 01 016 Zvit zhurnalistiv East Asian Physical Traits Linked to 35 000 Year Old Mutation 13 serpnya 2021 u Wayback Machine NYT 14 February 2013 Genetika Shidnoyi Aziyi demonstruye ryad koncentrovanih allelej sho svidchit pro tiski vidboru ce zokrema stosuyetsya takih geniv yak EDAR ADH1B ABCC1 i ALDH2 Shidnoazijski tipi ADH1B asociyuyutsya z odomashnennyam risu i tomu vinikli ne ranishe bl 11 tis rokiv tomu Peng Y et al The ADH1B Arg47His polymorphism in East Asian populations and expansion of rice domestication in history BMC Evolutionary Biology 10 15 2010 Pitulko V V Nikolsky P A Girya E Y Basilyan A E Tumskoy V E Koulakov S A Astakhov S N Pavlova E Y Anisimov M A 2004 The Yana RHS Site Humans in the Arctic Before the Last Glacial Maximum Science 303 5654 52 56 Bibcode 2004Sci 303 52P doi 10 1126 science 1085219 PMID 14704419 Wells Spencer Read Mark 2002 Random House s 138 140 ISBN 978 0 8129 7146 0 Arhiv originalu Digitised online by Google books za 11 travnya 2011 Procitovano 21 listopada 2009 Fitzhugh Drs William Goddard Ives Ousley Steve Owsley Doug Stanford Dennis Smithsonian Institution Anthropology Outreach Office Arhiv originalu za 5 sichnya 2009 Procitovano 15 sichnya 2009 Smithsonian com Smithsonian Institution Arhiv originalu za 4 travnya 2019 Procitovano 28 serpnya 2015 Bonatto S L Salzano F M 1997 A single and early migration for the peopling of greater America supported by mitochondrial DNA sequence data Proceedings of the National Academy of Sciences 94 5 1866 1871 Bibcode 1997PNAS 94 1866B doi 10 1073 pnas 94 5 1866 PMC 20009 PMID 9050871 National Geographic Society 1996 2008 Arhiv originalu za 1 travnya 2011 Procitovano 27 sichnya 2017 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr df dovidka Scientific American Arhiv originalu za 14 veresnya 2011 Procitovano 17 listopada 2009 Fladmark K R 1979 Alternate Migration Corridors for Early Man in North America American Antiquity Vol 44 No 1 Jan 1979 P2 44 1 55 69 JSTOR 279189 nedostupne posilannya z 01 09 2015 Center for Climate Systems Research Columbia University Arhiv originalu za 27 zhovtnya 2009 Procitovano 17 listopada 2009 accessed 26th October 2015 Genetic studies link indigenous peoples in the Amazon and Australasia 4 kvitnya 2019 u Wayback Machine Science Daily July 21 2015 Callaway Ewen 2015 Ghost population hints at long lost migration to the Americas Present day Amazonians share an unexpected genetic link with Asian islanders hinting at an ancient trek Nature News doi 10 1038 nature 2015 18029 Gibbons Ann 4 veresnya 2014 Science American Association for the Advancement of Science Arhiv originalu za 11 October 2014 Procitovano 30 zhovtnya 2014 John Desmond Clark From Hunters to Farmers The Causes and Consequences of Food Production in Africa University of California Press 1984 p 31 Igor Kopytoff The African Frontier The Reproduction of Traditional African Societies 1989 9 10 cited afer Igbo Language Roots and Pre History 17 lipnya 2019 u Wayback Machine A Mighty Tree 2011 Vansina J 1995 New Linguistic Evidence and The Bantu Expansion Journal of African History 36 2 173 195 doi 10 1017 S0021853700034101 JSTOR 182309 Arhiv originalu za 23 sichnya 2019 Procitovano 1 bereznya 2019 Fagan B M 2007 People of the earth An introduction to world prehistory Upper Saddle River NJ Pearson Prentice Hall Hoffecker John F 2005 A prehistory of the north human settlement of the higher latitudes Rutgers University Press s 130 ISBN 978 0 8135 3469 5 Gibbon pp 28 31 Rigby Bruce PDF Arhiv originalu PDF za 29 travnya 2006 Procitovano 2 zhovtnya 2009 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr df dovidka Wood Shannon Raye April 1992 PDF Department of Archaeology University of Saskatchewan Simon Fraser University Arhiv originalu PDF za 21 lipnya 2011 Procitovano 2 zhovtnya 2009 Podalshe chitannyaDemeter F Shackelford LL Bacon AM Duringer P Westaway K Sayavongkhamdy T Braga J Sichanthongtip P Khamdalavong P Ponche JL ta in 2012 Proceedings of the National Academy of Sciences 109 36 14375 14380 Bibcode 2012PNAS 10914375D doi 10 1073 pnas 1208104109 PMC 3437904 PMID 22908291 Arhiv originalu za 16 listopada 2013 Procitovano 1 bereznya 2019 Jared Diamond Guns germs and steel A short history of everybody for the last 13 000 years 1997 Reich David 2018 Who We Are And How We Got Here Ancient DNA and the New Science of the Human Past Pantheon Books ISBN 978 1 101 87032 7 Diamond Jared 20 kvitnya 2018 The New York Times Arhiv originalu za 23 kvitnya 2018 Procitovano 23 kvitnya 2018 Veeramah Krishna R Hammer Michael F 4 lyutogo 2014 The impact of whole genome sequencing on the reconstruction of human population history Nature Reviews Genetics 15 3 149 162 doi 10 1038 nrg3625 PMID 24492235 PosilannyaJourney of Mankind Genetic Map 15 listopada 2019 u Wayback Machine Bradshaw Foundation Prehistoric Human Migration From Africa to World Video May 2015 6 lyutogo 2019 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ