Ефе кт засно вника або при нцип засно вника це явище зниження та зміщення генетичного різноманіття при заселенні невелик

Ефе́кт засно́вника, або при́нцип засно́вника — це явище зниження та зміщення генетичного різноманіття при заселенні невеликою кількістю представників даного виду нової географічної території. Термін ввів Ернст Майр; є варіантом дрейфу генів.

Приклад, що ілюструє ефект засновника. Батьківська популяція − ліворуч, три можливих нових популяції-засновники − праворуч.

При такому заселенні невелика кількість вихідних особин, які мають частоти алелів генів (або інших генетичних маркерів), що відхиляються від характерних для виду в середньому, дають початок новим популяціям. В утворених популяціях частоти алелей будуть так само зміщені, як і у вихідній групі особин. Цим принципом пояснюють фенотипічну одноманітність дрібних ізольованих популяцій.

Ефект засновника має велике значення для філогенетики популяцій − вивчення ступеня спорідненості між популяціями та шляхів розселення видів. Зокрема, при розселенні Drosophila melanogaster (вид, який має афротропічне походження) у Євразію, відбулася втрата багатьох варіантів хромосомних інверсій, мікросателітних та ізоферментних маркерів.

Ефект засновника має також значення для оцінки шляхів розселення стародавніх людей, а також ступеня спорідненості між сучасними популяціями або народами.

Американські біологи поселили на сім маленьких острівців Багамського архіпелагу по парі ящірок з сусіднього великого острова і чотири роки спостерігали за еволюцією їхніх нащадків. Усі сім популяцій швидко пристосувалися до місцевих умов, що виразилося в укороченні кінцівок. Однак відмінності між ящірками з різних островів, які спостерігалися до кінця експерименту, визначалися не природними умовами на островах, а генетичним спадком пари засновників. Експеримент показав, що «ефект засновника» може вносити помітний вклад у різноманітність острівних популяцій навіть на тлі швидкої спрямованої еволюції під дією відбору.

Див. також

Література

Кайданов Л. З. Генетика популяций. — Москва. Изд-во Высшая школа, 1996. — 320 с.
Schlötterer C., Neumeier H., Sousa C., Nolte V. Highly structured Asian Drosophila melanogaster populations: a new tool for hitchhiking mapping? // Genetics. — 2006. — V. 172, № 1. — P. 287–292.
David J.R., Capy P. Genetic variation of Drosophila melanogaster natural populations // Trends in Genetics. — 1988. — V. 4, No. 4. — P. 106–111.

Ресурси Інтернету

Детальний опис вищезазначеного експерименту з ящірками [ 17 березня 2012 у Wayback Machine.]