Літера ЅКирилицяА Б В Г Ґ Д ЃЂ Е Ѐ Є Ё Ж ЗЗ Ѕ И Ѝ І Ї ЙЈ К Л Љ М Н ЊО П Р С С Т ЋЌ У Ў Ф Х Ц ЧЏ Ш Щ Ъ Ы Ь ЭЮ ЯНеслов янс

Літера Ѕ

Кирилиця
А	Б	В	Г	Ґ	Д	Ѓ
Ђ	Е	Ѐ	Є	Ё	Ж	З
З́	Ѕ	И	Ѝ	І	Ї	Й
Ј	К	Л	Љ	М	Н	Њ
О	П	Р	С	С́	Т	Ћ
Ќ	У	Ў	Ф	Х	Ц	Ч
Џ	Ш	Щ	Ъ	Ы	Ь	Э
Ю	Я
Неслов'янські літери
А̄			Ӑ			Ӓ
			Ә			Ӛ
Ӕ	Ғ					Ӷ
	Ԃ	Ꚃ			Ԫ
Ӗ	Е̄				Ӂ	Җ
Ꚅ	Ӝ	Ԅ	Ҙ	Ӟ
Ӡ	Ԇ	Ӣ		Ҋ	Ӥ	Қ
Ӄ	Ҡ	Ҟ	Ҝ		Ԛ	Ӆ
Ԯ					Ӎ	Ӊ
Ң		Ӈ	Ҥ			О̆
	О̄	Ӧ	Ө		Ӫ	Ҩ
Ԥ	Ҧ		Ҏ	Ԗ	Ҫ	Ԍ
	Ҭ					Ӯ
Ӱ		Ӳ	Ү		Ұ
Ҳ			Һ			Ꚕ
Ҵ	Ꚏ	Ҷ	Ӵ	Ӌ	Ҹ
Ꚗ		Ҽ	Ҿ			Ӹ
Ҍ				Ӭ
					Я̄
Ԙ	Ԝ	Ӏ
Застарілі літери
Ꙁ	Ꙇ	Ҁ	Ѻ	Ѹ	Ѡ
Ѿ	Ѣ		ІЯ	Ѥ	Юси	Ѧ
Ѫ	Ѩ	Ѭ	Ѯ	Ѱ	Ѳ	Ѵ
Ѷ	Ꙟ	Ꙡ		Ꙥ		Ꙩ
	Ꙭ	ꙮ		Ꚛ
Літери кирилиці

Ѕ, ѕ («зіло́», «дзіло́») — кирилична літера, десята літера македонської абетки, що позначає звук /dz/, наприклад ѕвонче («дзвін»). В старо- та церковнослов'янських абетках займала десяту позицію. У старослов'янській передавала м'який африкат [dz'], що утворився з [g] перед голосними переднього ряду у результаті другої палаталізації.

У глаголиці мала вигляд , а в давній кирилиці символ (в прямому або дзеркальному вигляді: Ѕ, Ꙅ) використовували первісно тільки як числовий знак для позначення числа «6», а для позначення африката [dz'] використовувався видозмінений варіант літери З, схожий на «перекреслене Z (Ꙃ)» або «Z з гачком справа посередині». Надалі узвичаїли і для передавання [dz']. Походження глаголичної літери неясне, а кирилична виводиться від архаїчної літери стигма, що теж використовувалася для передачі числа 6. Припускається, що візуальна тотожність букви «зіло» і латинської S (яка походить від сигми) є випадковою.

У сучасній церковнослов'янській мові традиційно читається як «з» — це пов'язане з процесом переходу африката [dz'] в [z'] і [z] у більшості слов'янських мов (з сучасних слов'янських dz' < *g зберігся лише в польській і македонській). У церковнослов'янській буквеній цифірі позначає число «6».

У старослов'янську добу різниця між ⟨Ѕ⟩ і ⟨З⟩ вже почала стиратися, а в письмовій церковнослов'янській мові з середини XVII століття ⟨Ѕ⟩ використовувалась лише формально.

Літера ⟨Ѕ⟩ відрізняється від ⟨З⟩:

⟨Ѕ⟩ використовується в коренях, що походять від наступних семи слів, котрі починаються на ⟨Ѕ⟩ : ѕвѣзда, ѕвѣрь, ѕеліе, ѕлакъ, ѕлый, ѕмій, ѕѣлѡ («звізда, звір, зілля, злак, злий, змій, дуже»);
⟨З⟩ використовується в усіх інших випадках;
⟨Ѕ⟩ має числове значення 6, тоді як ⟨З⟩ має числове значення 7.

Старослов'янська назва цієї літери — «ѕѣло» (вимова «дзіло́»), церковнослов'янська — «ѕѣлѡ» (вимова «зіло́»); означає «дуже, надто, надмірно».

Кодування	Реєстр	Десятковий код	16-ковий код	Вісімковий код	Двійковий код
Юнікод	Велика	1029	0405	002005	00000100 00000101
Юнікод	Мала	1109	0455	002125	00000100 01010101
ISO 8859-5	Велика	165	A5	245	10100101
ISO 8859-5	Мала	245	F5	365	11110100
KOI-8	Велика	181	B5	265	10110101
KOI-8	Мала	165	A5	245	10100101
Windows-1251	Велика	189	BD	275	10111101
Windows-1251	Мала	190	BE	276	10111110

В HTML велику літеру S можна записати як Ѕ або Ѕ, а малу ѕ — як ѕ або ѕ.

Починаючи з версії Юнікоду 5.1 старослов'янську літеру «зіло» було відділено від сучасної Ѕ, їй надано коди U+A642 та U+A643 (Ꙃꙃ); також введено коди для «дзеркального» варіанта Ѕ — U+A644 та U+A645 (Ꙅꙅ).

Див. також

Примітки

Иеромонах Алипий (Гаманович). Методическое пособие по церковнославянскому языку [ 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
А. Е. Смирнова. Церковнославянский язык в таблицах [ 19 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Gamanovich, Alypy (1964), Грамматика Церковно-Славянскаго Языка (Grammar of the Church Slavonic Language), Jordanville, New York: Printing shop of St. Job of Pochaev, Holy Trinity Monastery (опубліковано опубліковано 1984), ISBN

[1] Иеромонах Алипий (Гаманович). Методическое пособие по церковнославянскому языку [ 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

[2] А. Е. Смирнова. Церковнославянский язык в таблицах [ 19 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

[GCSL-3] Gamanovich, Alypy (1964), Грамматика Церковно-Славянскаго Языка (Grammar of the Church Slavonic Language), Jordanville, New York: Printing shop of St. Job of Pochaev, Holy Trinity Monastery (опубліковано опубліковано 1984), ISBN